Найбільша ефективність вісцеролізу в досліджуваній групі хворих та інвалідів унаслідок СХ була досягнута у випадках, коли він застосовувався як симультанне втручання, або етап таких оперативних втручань, як закриття кишкових стом і герніопластика ПГПЧС.

Як свідчать результати обстеження, відновлювального хірургічного лікування та активного динамічного спостереження реабілітантів у післяопераційному періоді, практично у всіх випадках після вісцеролізу відбувався рецидив СХ, але при цьому далеко не у всіх випадках розвивалися інвалідизуючі моторно-евакуаторні порушення з боку ШКТ і кінцевий результат комплексної медичної реабілітації пацієнтів із СХ напряму залежав від виконання ними на другому, амбулаторному, етапі реабілітаційних рекомендацій щодо необхідності раціонального харчування. Результати дослідження показали, що за умов дотримання реабілітаційних рекомендацій, більшість хворих ставали обмежено працездатними через 2-3 місяці, а через рік - повністю працездатними.

На відміну від попередніх інвалідизуючих ускладнень (ХОШ, ХП, СХ) оперативних втручань на органах травлення, алгоритм клініко-реабілітаційної діагностики для хворих та інвалідів унаслідок ПГПЧС передбачав, передусім, виявлення супутньої патології, оцінку її тяжкості й визначення можливості проведення відновного хірургічного лікування, а діагностика функціональної недостатності ПЧС і психологічних розладів надавала можливості оцінити ступінь обмеження життєдіяльності хворих з ПГПЧС. Обстеження хворих та інвалідів унаслідок ПГПЧС другої групи спостережень у 46 (83,6%) випадків дозволило виявити важку супутню патологію, яка разом з основною інвалідизуючою патологією суттєво обмежувала життєдіяльність цих хворих.

При визначенні функціонального стану ПЧС у реабілітантів вивчався взаємозв'язок коефіцієнта (К) співвідношення площини грижових воріт до площини передньої черевної стінки з наявністю можливостей у хворого до носіння бандажу, самообслуговування, пересування, виконання своїх службових обов'язків, фізичної праці.

При К=5% хворі були працездатні, при 5%<К<10% у пацієнтів спостерігалася функціональна недостатність передньої черевної стінки легкого ступеня - вони не мали можливості виконувати важку роботу, але були обмежено працездатними; при 10%<К<20% - функціональна недостатність передньої черевної стінки середнього ступеня тяжкості, вони могли працювати лише у спеціально створених умовах; при К>20% у хворих розвивалась тяжка функціональна недостатність передньої черевної стінки, яка обумовлювала в деяких випадках обмеження до самообслуговування й повну непрацездатність.

Слід зазначити, що проведення корекції супутньої патології на дошпитальному етапі не дозволило досягти її компенсації в жодному випадку. Тільки адекватна терапія в умовах хірургічного стаціонару під контролем анестезіолога й висококваліфікованого терапевта дала можливість у всіх випадках досягти достатнього рівня компенсації життєво важливих функцій та безпечних умов для проведення оперативних втручань. Передопераційна підготовка тривала в середньому 10 діб. У всіх випадках вдалося досягти компенсації супутньої патології, що створювало відповідні умови для проведення хірургічного втручання.

Усього в реабілітантів з ПГПЧС було проведено 48 традиційних герніопластик, що у структурі всіх оперативних втручань, які були проведені з приводу ПГПЧС, склало 40,7%. За способом Мейо, хворі були оперовані у 34 (70,8%) випадках, за способом Сапежко - у 14 (29,2%). Ранні післяопераційні ускладнення з боку післяопераційної рани при застосуванні традиційних герніопластик спостерігалися у 8 (16,7%) випадках - у 5 (10,4%) хворих були сероми, у 3 (6,3%) - нагноєння. У 70 (59,3%) випадках були проведені ГСЕ за розробленою оригінальною технологією.

Середній термін перебування у стаціонарі хворих досліджуваної групи склав 20 діб. У віддаленому післяопераційному періоді рецидивів ПГПЧС у хворих, яким були проведені ГСЕ, не спостерігалося.

Таким чином, аналіз результатів відновлювального хірургічного лікування хворих та інвалідів унаслідок ПГПЧС із застосуванням сітчастих експлантатів показав значно вищу ефективність розробленої реабілітаційної технології, ніж при застосуванні традиційних реконструктивних оперативних втручань, перш за все, за рахунок значного зменшення кількості післяопераційних ускладнень та рецидивів. Пацієнти досліджуваної групи з розумовим характером праці ставали повністю працездатними через місяць після оперативного втручання, хворі, у яких робота була пов'язана зі значним фізичним навантаженням, - через 3 місяці.

На основі інтегральної оцінки результатів активного динамічного спостереження, поглибленого обстеження та проведення комплексної індивідуальної реабілітації досліджуваної групи хворих та інвалідів унаслідок ускладнень оперативних втручань на органах ШКТ була розроблена схема процесу їх інвалідизації, яка містить патогенетичні та соціальні фактори, що потребують об`єктивізації у процесі клініко-експертної діагностики (рис. 3).

Рис. 3. Складові чинники процесу інвалідизації хворих з ускладненнями після оперативних втручань на органах ШКТ

Не зважаючи на те, що до дослідження були залучені пацієнти з достатньо різноманітною за етіопатогенетичними та клінічними особливостями патологією, принципи МСЕ обумовили необхідність визначення ідентичних діагностичних ознак у патології, що вивчалася, для розробки уніфікованого алгоритму клініко-експертної діагностики.

Аналіз результатів обстеження пацієнтів другої групи дозволив визначити основні інвалідизуючі патогенетично обумовлені морфо-функціональні порушення, які потребують діагностичної об'єктивізації, на основі чого був розроблений адекватний удосконалений алгоритм клініко-експертної та реабілітаційної діагностики для цієї категорії пацієнтів (рис. 4).



Рис. 4. Основні патогенетично обумовлені функціональні порушення, характерні для післяопераційної патології

Серед клініко-функціональних обстежень були визначені методи діагностики, які дозволяють об'єктивізувати типові для усіх нозологічних форм інвалідизуючі морфо-функціональні порушення, а також специфічні для кожної інвалідизуючої патології (рис. 5).

Проведений системний аналіз дозволив визначити основні медико-соціальні фактори, що суттєво впливають на процес і результати медичної реабілітації хворих.

y = 0,22 · х15 + 0,21 · х14 + 0,18 · х5 + 0,11 · х1 + 0,08 · х7 + 0,07 · х2 + 0,06 · х3 + 0,06 · х4 + 0,06 · х12 + 0,05 · х6 + 0,03 · х11

За допомогою "вперед покрокового" багатофакторного регресійного аналізу розроблена математична модель факторів ризику інвалідизації хворих з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення (р<0,05).



Рис. 5. Рекомендоване клініко-функціональне обстеження хворих та інвалідів з післяопераційною патологією органів травлення

Як свідчать отримані дані, на інвалідизацію хворих в післяопераційному періоді зовсім не впливають терміновість, обсяг, кількість проведених оперативних втручань, а також проведення відновлювального хірургічного лікування. Найбільш вагомими факторами ризику інвалідизації цієї категорії пацієнтів є психологічна дезадаптація - як результат неефективної медичної реабілітації та втрати місця роботи.

Для розробки математичної моделі прогнозування інвалідності хворих з вищезазначеною патологією був проведений "назад покроковий" багатофакторний регресійний аналіз визначених факторів ризику (р<0,05).

y = 0,34 · x15 + 0,22 · x5 + 0,11 · x1 + 0,06 · x2

Розроблена модель дозволяє достовірно прогнозувати інвалідизацію хворих з післярезекційними і післяваготомічними синдромами, ХП, СХ, ПГПЧС: якщо у чоловіка віком від 31 до 50 років, який за умов розвитку в післяопераційному періоді вищезазначеної патології втратив місце роботи, спостерігається виражена психологічна дезадаптація, то з 95% вірогідністю він може стати інвалідом, а основним видом обмеження життєдіяльності цього пацієнта стає неможливість виконувати свої професійні обов'язки.

Розроблені моделі факторів ризику та прогнозування інвалідності хворих, оперованих на органах ШКТ, дозволили визначити шляхи поліпшення віддалених результатів хірургічного лікування хворих з патологією органів травлення, на основі чого була обґрунтована й розроблена концептуальна модель медичної реабілітації цієї категорії пацієнтів - базова програма медичної реабілітації (БПМР) (рис. 6).

Слід зазначити, що запропонована концептуальна БПМР хворих та інвалідів з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення слугувала уніфікованим алгоритмом щодо розробки індивідуальної програми реабілітації для кожного пацієнта.

На основі аналізу результатів відновлювального хірургічного лікування хворих та інвалідів була визначена реабілітаційна ефективність реконструктивних оперативних втручань (рис. 7).

Основною складовою медичної реабілітації 251 (49,8%) пацієнта було консервативне відновлювальне лікування, направлене, головним чином, на максимальну компенсацію функції травлення та психологічну реадаптацію. Водночас, консервативні реабілітаційні заходи відігравали досить суттєву роль і у відновлювальному лікуванні пацієнтів, у яких основною складовою медичної реабілітації були реконструктивні оперативні втручання.

Особливо це стосується пацієнтів з хронічним панкреатитом, у патогенезі якого, як було встановлено за результатами дослідження, відіграє значну роль дисбаланс зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, протеолітично-антипротеолітичної та оксидантно-антиоксидантної систем. Цим хворим проводилася раціональна ферментотерапія, імунокорекція, застосовувалися антиоксиданти та інгібітори протеолітичних ферментів.

Аналіз динаміки показників інвалідності в пацієнтів обох груп спостережень довів більшу ефективність розробленої реабілітаційної технології, ніж загальноприйнятої медичної реабілітації інвалідів унаслідок ускладнень оперативних втручань на органах травлення.

Рис. 6. Концептуальна модель базової програми медичної реабілітації хворих та інвалідів з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення

Серед інвалідів першої групи спостережень повністю реабілітовано лише 19,9%, тоді як у другій групі аналогічний реабілітаційний ефект досягнуто в значно більшій кількості випадків - 37,8%. Частково реабілітовано серед пацієнтів першої групи - 18,2% осіб (при повторному огляді в МСЕК зниження групи інвалідності), тоді як у другій групі частково реабілітовано - 25,9% хворих. Сумарний позитивний реабілітаційний ефект у першій групі склав 38,1%, у другій групі - 63,7% (р<0,01).

Рис. 7. Найбільш ефективні реконструктивні оперативні втручання при інвалідизуючій післяопераційній патології органів травлення органічного характеру

Таким чином, застосування розробленої моделі медичної реабілітації у хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС за умов моніторингу реабілітаційних заходів дозволяє попередити довготривалу інвалідність цієї категорії пацієнтів. Терміни інвалідності хворих унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС не повинні перевищувати два роки, а встановлення групи інвалідності повинно носити реабілітаційний, а не дезадаптаційний характер, і повинно бути мірою соціального захисту на період медичної реабілітації хворого, про що його необхідно попереджати при первинному огляді в МСЕК.

ВИСНОВКИ

1. Найбільш поширеними нозологічними причинами інвалідизації хворих після оперативних втручань на органах травлення є ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС, чому у великій мірі сприяє неадекватна медична реабілітація та психологічна дезадаптація цих пацієнтів у післяопераційному періоді.

2. У переважній більшості випадків інвалідизація хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС зумовлена тим, що при їхньому обстеженні й медичній реабілітації не враховуються інвалідизуючі патогенетичні, психологічні й медико-соціальні особливості вказаної патології, а діагностика й відновлювальне лікування проводиться за традиційними загальноприйнятими принципами.

3. Основною патогенетично обумовленою клінічною особливістю ХОШ, ХП, СХ, яка може зумовлювати інвалідизацію хворих у пізньому післяопераційному періоді, є хронічна ентеральна недостатність, пов'язана з функціональними порушеннями травлення та всмоктування, а основним видом обмеження життєдіяльності є втрата працездатності.

4. У зв'язку з психологічними особливостями хворих з інвалідизуючою післяопераційною патологією, суб'єктивні клінічні прояви й оцінка хворими свого стану не можуть слугувати об'єктивними критеріями важкості патології та обмеження життєдіяльності.

5. Основним фактором обмеження життєдіяльності хворих з ПГПЧС є функціональна недостатність передньої черевної стінки, зумовлена наявністю її анатомічного дефекту - грижових воріт, її важкість може слугувати достовірним об'єктивним критерієм для визначення ступеня обмеження життєдіяльності пацієнтів.

6. Для об'єктивізації інвалідизуючих морфофункціональних порушень, притаманних ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС при проведенні клініко-експертної та реабілітаційної діагностики у хворих та інвалідів поряд із стандартними загальноприйнятими методами необхідно застосовувати радіонуклідну діагностику травної та всмоктувальної функцій ШКТ. Рекомендовано проводити психологічне обстеження реабілітантів.

7. У хворих та інвалідів унаслідок ХП, який розвивається або прогресує в післяопераційному періоді, спостерігаються найбільш важкі порушення загального й регіонарного гомеостазу - хронічна імунна недостатність з алергічним компонентом, регіонарний дисбаланс протеолітичної та антипротеолітичної, а також оксидантної та антиоксидантної систем, які відбуваються на субклінічному рівні незалежно від морфологічного характеру основної патології й обов'язково потребують об'єктивізації та корекції.

8. Алгоритм клініко-експертної та реабілітаційної діагностики для хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинен уміщувати сучасні високоінформативні біохімічні, імуноферментні, інструментальні та променеві методи, які дозволяють достовірно об'єктивізувати весь спектр патогенетично обумовлених морфофункціональних порушень, адекватно оцінити реабілітаційний потенціал і прогноз та розробити ефективну індивідуальну програму медичної реабілітації.

9. Інвалідизацію хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС у 46,5% випадків обумовлює органічна патологія шлунка та дванадцятипалої кишки, підшлункової залози та її протокової системи, кишечнику, передньої черевної стінки, а основною складовою їх медичної реабілітації є відновлювальне хірургічне лікування.

10. Функціональні порушення та психологічна дезадаптація, які в переважній більшості випадків зумовлюють інвалідизацію хворих з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення, не приводять до стійкого обмеження життєдіяльності, основною складовою медичної реабілітації цих хворих є психологічна реадаптація.

11. При ХОШ функціонального характеру реконструктивні оперативні втручання малоефективні, відновлювальне лікування цієї патології повинно полягати в дієтотерапії та психологічній реадаптації. При пептичних виразках, стенозах вихідного відділу шлунка, синдромах привідної петлі найбільш ефективними реконструктивними втручаннями є двобічна стовбурова ваготомія з дренуючими операціями й резекція шлунка за способом Ру.

12. При органічній патології підшлункової залози та її протокової системи у хворих з хронічним панкреатитом найбільш ефективними є ендоскопічна папілосфінктеротомія та внутрішнє дренування кіст і головної протоки підшлункової залози.

13. Застосування герніопластики сітчастими експлантатами за способом onlay під регіонарною анестезією дозволяє суттєво підвищити ефективність хірургічного відновлювального лікування хворих та інвалідів унаслідок післяопераційних гриж передньої черевної стінки, у порівнянні з традиційними способами герніопластики.

14. Медична реабілітація та відновлювальне хірургічне лікування хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинні розглядатися як два тісно пов'язаних етапи реабілітаційного процесу з урахуванням патогенетичних і клінічних особливостей цієї інвалідизуючої патології, що сприятиме профілактиці тривалої інвалідності цієї категорії пацієнтів.

15. Медична реабілітація хворих з інвалідизуючими формами ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинна проводитися за індивідуальними програмами з чітко визначеними етапами, постійним моніторингом її ефективності на галузевому й регіональному рівнях та динамічною корекцією реабілітаційних заходів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Медичну реабілітацію хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС необхідно проводити за індивідуальними програмами медичної реабілітації, розробленими на основі даних клініко-експертної та реабілітаційної діагностики, з чітко визначеними етапами, термінами й місцем проведення реабілітаційних заходів.

2. При хронічному панкреатиті до комплексу обстежень хворих та інвалідів необхідно включати дослідження імунної системи, а також регіонарних показників протеолітичної й антипротеолітичної та оксидантної й антиоксидантної систем. Базова терапія хронічного панкреатиту повинна вміщувати імуномодулятори, десенсибілізуючі препарати, антиоксиданти та інгібітори протеолітичних ферментів.

3. У хворих та інвалідів унаслідок демпінг-синдрому недоцільно проводити реконструктивні оперативні втручання у зв'язку з високою частотою рецидивів цієї функціональної патології, задовільні результати рабілітації цієї категорії пацієнтів дає раціональне харчування, психологічна реадаптація й раціональне працевлаштування.

4. Застосування селективної проксимальної ваготомії як реконструктивного втручання з приводу пептичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки недоцільно у зв'язку з великою частотою рецидивів органічної патології; при вказаній післяопераційній і післяваготомічній патології, а також стенозах вихідного відділу оперованого шлунка й синдромі привідної петлі операціями вибору можуть слугувати стовбурові ваготомії з дренуючими втручаннями, а також реконструктивні резекції шлунка за способом Ру.

5. Після вирізування зовнішніх свищів і зовнішнього дренування кіст підшлункової залози спостерігаються часті рецидиви цієї органічної патології, тому вказані оперативні втручання доцільно проводити тільки за ургентними показаннями й при тяжкому стані хворих. З приводу зовнішніх свищів і кіст підшлункової залози доцільно проводити внутрішнє дренування цих новоутворень, що попереджає рецидиви цієї патології.

6. При стенозуючому папіліті з гіпертензією у вірсунговій протоці необхідно застосовувати ендоскопічну папілосфінктеротомію, а у випадках, коли технічно неможливо виконати ендоскопічне втручання, необхідно проводити поздовжну панкреатоєюностомію.

7. У хворих з ПГПЧС необхідно застосовувати герніопластику сітчастими експлантатами під регіонарною анестезією, що суттєво звужує коло протипоказань для відновного хірургічного лікування цієї патології й покращує віддалені результати.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Афанасьєв С.В. Інвалідність і реабілітація хворих з ускладненнями хірургічного лікування захворювань органів травлення. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - 183 с.

2. Афанасьєв С.В. Клінічні особливості інвалідизуючих ускладнень після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту //Шпитальна хірургія. - 2002. - №4. - С.37-40.

3. Афанасьєв С.В. Концептуальна модель індивідуальної комплексної реабілітації хворих та інвалідів з ускладненнями після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту //Буковинський медичний вісник. - 2002. - №4. - 41-46.

4. Афанасьєв С.В. Проблеми інвалідизації хворих після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоровя України. - 2002. - № 3.- С.18-21.

5. Афанасьєв С.В. Профілактика інвалідності хворих з ускладненнями після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту Медичні перспективи. - 2002. - № 3. - С.123-126.

6. Афанасьєв С.В. Питання моніторингу інвалідності унаслідок ускладнень після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту //Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоровя України. - 2003. - № 2. - С.21-24.

7. Афанасьєв С.В. Медико-експертна допомога хворим та інвалідам зі спайковою хворобою черевної порожнини //Шпитальна хірургія. - 2003. - № 4. - С.18-22.

8. Афанасьєв С.В. Актуальні проблеми клініко-експертної діагностики // Мед. перспективи. - 2003. - Т. VIII, №2. - С.137-140.

9. Афанасьєв С.В. Місце традиційного ультразвукового дослідження у діагностиці хронічного панкреатиту //Сучасна гастроентерологія. - 2003. - №1 (11). - С.72-74.

10. Афанасьєв С.В. Можливості використання твердого жиру у дієтотерапії хворих на хронічний панкреатит //Курортологія і реабілітологія. - 2003. - №2. - С.13-15.

11. Афанасьєв С.В. Організаційні аспекти розробки алгоритму клініко-експертної та реабілітаційної діагностики у хворих та інвалідів з ускладненнями після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту //Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоровя України. - 2003. - № 4. - С.46-52.

12. Андрюшина Л.Л., Афанасьєв С.В. Деякі аспекти розумової працездатності інвалідів унаслідок ускладнень після оперативних втручань на органах травлення //Український вісник психоневрології. - 2003. -Т.11, №4 (37).- С.39-41.

13. Додаткові функціонально-діагностичні критерії оцінки життєдіяльності хворих з інвалідизуючими наслідками оперативних втручань на органах черевної порожнини /О.О.Харченко, С.В.Афанасьєв, Л.І.Шантир, О.А.Лихолат //Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. - Дніпропетровськ: Журфонд, 2004. - Вип. 35. - С.403-408.

14. Афанасьев С.В. Инвалидность и реабилитация больных после хирургического лечения осложнений панкреонекроза //Експериментальна і клінічна медицина. - 2004. - №3. - С.13-16.

15. Афанасьєв С.В. Особливості експертної і реабілітаційної допомоги хворим на інвалідизуючі ускладнення абдомінальних оперативних втручань //Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2004. - №4(40). - С.20-22.

16. Афанасьєв С.В. Імунореактивність у хворих на хронічний післяопераційний панкреатит //Сучасна гастроентерологія. - 2004. - №3(17). - С.27-33.

17. Афанасьєв С.В. Клініка і діагностика інвалідизуючих морфо-функціональних порушень при спайковій хворобі //Харківська хірургічна школа. - 2004. - №1-2. - С.7-11.

18. Афанасьєв С.В. Концептуальна модель базової програми медичної реабілітації хворих з інвалідизуючими ускладненнями оперативних втручань на органах травлення //Український медичний часопис. - 2004. - ІХ/Х, №5. - С.41-46.

19. Афанасьєв С.В. Патогенетичні аспекти експертно-реабілітаційної діагностики демпінг-синдрому //Буковинський медичний вісник. - 2004. - Т.8, №4. - С.41-47.

20. Афанасьєв С.В. Програмована медична реабілітація хворих та інвалідів унаслідок післяопераційних гриж передньої черевної стінки //Шпитальна хірургія. - 2004. - №3. - С.12-17.

21. Афанасьєв С.В. Психологічні особливості особистості інвалідів унаслідок ускладнень після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту //Медичні перспективи. - 2004. - Т.IX, №1. - С.119-121.

22. Афанасьєв С.В. Радіоізотопне дослідження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози та всмоктувальної функції кишечнику //Український радіологічний журнал. - 2004. - №12. - С.19-22.

23. Афанасьєв С.В. Цитокіни та їх баланс у хворих на хронічний післяопераційний панкреатит //Харківська хірургічна школа. - 2004. - №4. - С.16-19.

24. Афанасьєв С.В., Матвєєва В.О., Владимиров О.В. Радіоізотопна діагностика порушень всмоктування в кишечнику при спайковій хворобі // Український радіологічний журнал. - 2004. - №3. - С.290-292.

25. Афанасьєв С.В., Лихолат О.А. Стан системи антипротеолізу у хворих на хронічний панкреатит //Запорожский мед. журн. - 2005. -№3. - С.15-18.

26. Афанасьєв С.В., Лихолат О.А. Регіонарні особливості вільнорадикального окислення ліпідів та антиоксидантної системи у хворих на хронічний панкреатит //Медична хімія. - 2005. - Т.7, №1. - С.33-36.

27. Афанасьев С.В. Клинические критерии оценки тяжести функциональных нарушений у больных и инвалидов со спаечной болезнью органов брюшной полости //Человек и его здоровье: Материалы VII российского национального конгресса. - Спб., 2002. - С.228.

28. Афанасьєв С.В. Клінічні критерії в оцінці стану життєдіяльності хворих з інвалідизуючими ускладненнями після абдомінальних операцій //Франція та Україна, науково-парктичний досвід у контексті діалогу національних культур: Матеріали VIII Міжнародної конф. - Дніпропетровськ, 2002. - Т.ІІ. - С. 6-7.

29. Афанасьєв С.В. Причини інвалідності хворих після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту //ІХ Конгрес світової федерації Українських лікарських товариств, присвячений 25-річчю СФУЛТ: Тези доповідей - Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. - С.237.

30. Афанасьев С.В. Герниопластика сетчатыми имплантатами в профилактике инвалидности и реабилитации инвалидов вследствие послеоперационных грыж передней брюшной стенки //Хірургічне лікування гриж живота з використанням сучасних пластичних матеріалів: Матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участтю. - Алушта, 2004. - С.33-35.

31. Афанасьев С.В. Показатели гемодинамики в диагностике демпинг-синдрома //Сучасні аспекти медико-соціальної експертизи, реабілітації хворих та післядипломної підготовки лікарів: Тези науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ, 2004. - С.100-102.

32. Афанасьєв С.В., Дмитрієв А.І. Дієтотерапія хронічного панкреатиту: стара концепція та новий погляд //Актуальні питання діагностики, лікування і профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту: Матеріали науково-практичної конференції. - Донецьк, 2004. - С.18-19.

33. Сучасні технології клініко-експертної та реабілітаційної діагностики у хворих та інвалідів з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення / С.В.Афанасьєв, В.І.Лупальцов, А.І.Дмитрієв, О.А.Лихолат //Інноваційні діагностичні технології в медико-соціальній експертизі і реабілітації інвалідів: Матеріали наук.-практ. конф. з міжнародною участю. - Дніпропетровськ, 2005. - С.63-64.

34. Афанасьєв С.В., Лихолат О.А., Дмитрієв А.І. Тіотриазолін у лікуванні хронічного панкреатиту //Ліки та життя: Матеріали міжнародного медико-фармацевтичного конгресу. - Київ, 2005. - С.47.

35. Афанасьєв С.В. Хірургічне лікування органічної патології підшлункової залози та її протокової системи //Матеріали ХХІ з'їзду хірургів України. - Запоріжжя, 2005. - С.34.

36. Афанасьєв С.В., Курдаченко О.Л., Владиміров О.В., Матвєєва В.О. Спосіб діагностики порушень зовнішньосекреторної функції підшлункової залози //Патент України, № 53382 А, 2003.

37. Афанасьєв С.В., Лихолат О.А., Курдаченко О.Л. Спосіб діагностики порушень антипротеазної системи при захворюваннях підшлункової залози // Патент України, № 60057 А, 2003.

38. Афанасьєв С.В., Лихолат О.А., Курдаченко О.Л., Дзевіцький Д.І. Спосіб діагностики порушень перекисно-антиоксидантного гомеостазу при захворюваннях підшлункової залози // Патент України, № 58132 А, 2003.

39. Афанасьєв С.В., Курдаченко О.Л. Спосіб діагностики функціональної недостатності передньої черевної стінки у хворих на післяопераційні вентральні кіли // Патент України, № 62435 А, 2003.

40. Афанасьєв С.В., Курдаченко О.Л. Спосіб герніопластики післяопераційних вентральних кил // Патент України, № 62439 А, 2003.

АНОТАЦІЯ

Афанасьєв С.В. Експертна оцінка ускладнень оперативних втручань на органах травлення на етапах медичної реабілітації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2006.

Дисертація присвячена проблемі інвалідності й медичної реабілітації хворих з пізніми ускладненнями оперативних втручань на органах травлення. Робота базується на даних моніторингу інвалідності в Україні та результатах обстеження й комплексної медичної реабілітації 504 хворих та інвалідів унаслідок хвороб оперованого шлунка, хронічного панкреатиту, спайкової хвороби, післяопераційних гриж передньої черевної стінки. На основі визначення факторів ризику інвалідизації, інвалідизуючих патогенетичних, клінічних та інших медико-соціальних особливостей цієї патології, застосування удосконаленого алгоритму клініко-експертної та реабілітаційної діагностики, оцінки реабілітаційної ефективності традиційних та розроблених технологій відновлювального хірургічного й консервативного лікування науково обґрунтовано й розроблено модель медичної реабілітації пацієнтів з вказаною патологією. Рекомендована базова програма медичної реабілітації є уніфікованим алгоритмом обстеження, відновлювального лікування та попередження інвалідизації хворих на вказану патологію.

Ключові слова: органи травлення, оперативні втручання, ускладнення, хвороби оперованого шлунка, хронічний панкреатит, спайкова хвороба, післяопераційні грижі передньої черевної стінки, інвалідність і реабілітація.

АННОТАЦИЯ

Афанасьев С.В. Экспертная оценка осложнений оперативных вмешательств на органах пищеварения на этапах медицинской реабилитации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена актуальной проблеме - инвалидизации и комплексной медицинской реабилитации больных, оперированных на органах пищеварения с осложненным поздним послеоперационным периодом. Работа основывается на результатах 4-х летнего мониторинга инвалидности в Украине, а также комплексного обследования и медицинской реабилитации 504 больных и инвалидов вследствие осложнений оперативных вмешательств на органах пищеварения. Проведенные исследования показали, что, несмотря на большое количество работ, посвященных вопросам профилактики и лечения поздних послеоперационных осложнений, развитию хирургических технологий и изменению (особенно в последнее десятилетие) акцентов в оказании хирургической помощи, инвалидность вследствие поздних осложнений оперативных вмешательств на органах пищеварения остается на высоком уровне и не имеет тенденции к снижению, а основными принципами инвалидизации этой категории пациентов являются болезни оперированного желудка, хронический панкреатит, спаечная болезнь, послеоперационные грыжи передней брюшной стенки, удельный вес которых в инвалидизации оперированных больных достигает 95%, а средние сроки инвалидности составляют около 5 лет.

Основными факторами риска инвалидизации больных с указанными осложнениями являются мужской пол, наиболее трудоспособный возраст, неэффективная медицинская реабилитация, которая до последнего времени проводилась без учета патогенетических и других медико-социальных инвалидизирующих особенностей этой патологии, а также обусловленная этим глубокая психологическая дезадаптация, профессиональная и социальная недостаточность больных. Установлены основные отличия клинической, клинико-экспертной и реабилитационной диагностики, которые должны решать разные задачи и, соответственно, использовать разные технологии.

Обследование больных перед направлением во МСЭК в подавляющем большинстве случаев проводится в период ремиссии болезни, в связи с чем информативность использования у этих пациентов стандартного диагностического комплекса низкая. Разработка и включение в алгоритм обследования нестандартных и оригинальных способов радионуклидной, инструментальной, биохимической, иммунологической диагностики и психологического обследования позволили углубить представления о патогенезе основной послеоперационной инвалидизирующей патологии. Проведенные исследования показали, что основными инвалидизирующими факторами являются: при демпинг-синдроме - психологическая дезадаптация; при хроническом панкреатите - иммунная недостаточность с аллергическим компонентом и регионарный дисбаланс протеолитической и антипротеолитической, оксидантной и антиоксидантной систем; при спаечной болезни - хроническая энтеральная недостаточность и моторно-эвакуаторные нарушения ЖКТ; при послеоперационных грыжах передней брюшной стенки - функциональная недостаточность передней брюшной стенки.

В работе установлено, что инвалидизирующие осложнения представлены в 50% случаев органической патологией и основной составляющей медицинской реабилитации этих пациентов является реконструктивное хирургическое лечение, у другой половины обследованных пациентов - функциональные расстройства и приоритетным направлением их реабилитации должны служить патогенетически обоснованные консервативные мероприятия. Доказана наибольшая реабилитационная эффективность следующих реконструктивных операций - резекций желудка по Ру, стволовой ваготомии с дренирующими операциями, эндоскопической папилосфинктеротомии, внутреннего дренирования кист поджелудочной железы и ее протоковой системы, герниопластики сетчатыми эксплантатами. При сочетанной патологии органов пищеварения целесообразно выполнение симультанных вмешательств. Независимо от формы инвалидизирующей патологии второй основной составляющей медицинской реабилитации должна быть психологическая реадаптация.

Использование на отраслевом уровне разработанной модели - базовой программы медицинской реабилитации больных и инвалидов с осложнениями оперативных вмешательств на органах пищеварения позволило существенно снизить и стабилизировать показатели первичной и накопленной инвалидности вследствие БОЖ, ХП, СБ, ПГПБС.

Ключевые слова: органы пищеварения, оперативные вмешательства, осложнения, болезни оперированного желудка, хронический панкреатит, спаечная болезнь, послеоперационные грыжи передней брюшной стенки, инвалидность и реабилитация.

SUMMARY

Afanasiev S.V. Examination estimation of complications after operative treatment of digestion organs at the stages of medical rehabilitation.- Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the doctor of medical sciences on a speciality 14.01.03 - surgery. - Kharkov State Medical University, Kharkov, 2006.

The dissertation is devoted to problems of disablement and medical rehabilitation of patients with long-time complications after operative treatment of digestion organs. The thesis is based on the disability monitoring data in Ukraine and results of observation and complex medical rehabilitation of patients and invalids with operated stomach diseases, chronic pancreatitis, adhesion disease, postoperation abdominal hernia. The model of medical rehabilitation of 504 patients with that pathology had been scientifically grounded and developed by study of all the invalidation risk factors; the invaliding pathology sociomedical features pathogenic, clinical, etc.; application of improved algorytm of clinical-examination and rehabilitation diagnosis; the estimation of rehabilitation efficiency of both traditional and developed technologies of renewal surgical and conservative treatments. The recommended basis program of medical rehabilitation is unified algorytm of observation, renewal treatment and prevention of invalidation in patients with operated stomach diseases, chronic pancreatitis, adhesion disease, postoperation abdominal hernia.

Key words: digestion organs, operative treatment, disease complications, operated stomach diseases, chronic pancreatitis, adhesion disease, postoperation abdominal hernia, disablement and rehabilitation.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ШКТ - шлунково-кишковий тракт

ХОШ - хвороба оперованого шлунка

ХП - хронічний панкреатит

СХ - спайкова хвороба

ПГПЧС - післяопераційна грижа передньої черевної стінки

ФЕГДС - фіброезофагогастродуоденоскопія

РХПГ - ретроградна холангіо-панкреатографія

УЗД - ультразвукове дослідження

ЛПЗ - лікувально-профілактичний заклад

МСЕ - медико-соціальна експертиза

ПЗ - підшлункова залоза

1-АТ - 1-антитрипсин

2-МГ - 2-макроглобулін

ТБКАП - тіобарбітурової кислоти активні продукти

СОД - супероксиддісмутаза

ЗАОА - загальна антиоксидантна активність

ФНП-в - фактор некрозу пухлин-в

Іл-6 - інтерлейкін-6

Іл-8 - інтерлейкін-8

ДС - демпінг-синдром

СПВ - селективна проксимальна ваготомія

ВРОЛ - вільнорадикальне окислення ліпідів

Ig - імуноглобуліни

ІПР - індивідуальна програма реабілітації

СП - сненозуючий папіліт

ППЄС - повздовжна панкреатоєюностомія

ЕПСТ - ендоскопічна папілосфінктеротомія

ГКН - гостра кишкова непрохідність

ГСЕ - герніопластика сітчастим експлантатом

БПМР - базова програма медичної реабілітації

МСЕК - медико-соціальна експертна комісія

Размещено на Allbest.ru