Особливості клінічного перебігу та терапії бронхіальної астми у жінок у період перименопаузи

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ НДІ ФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ І МЕДИЧНОЇ КЛІМАТОЛОГІЇ ім. І.М. СЄЧЕНОВА

ЧУРСІНОВА ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 616.233/.248-036.1-02:618.173]-085

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА ТЕРАПІЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ЖІНОК У ПЕРІОД ПЕРИМЕНОПАУЗИ

14.01.27 - пульмонологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ялта - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник:

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Перцева Тетяна Олексіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії та ендокринології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мостовий Юрій Михайлович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтичної терапії

доктор медичних наук, професор Грішин Михайло Миколайович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри фтизіатрії і пульмонології

Провідна установа: Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, відділ діагностики, терапії та клінічної фармакології захворювань легень, м. Київ

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського республіканського НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова (вул. Мухіна, 8, м. Ялта, 98603).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук О.Ф. Пянков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть в усьому світі відзначається зростання захворюваності та смертності при бронхіальній астмі (БА), яка супроводжується хронічним запальним процесом дихальних шляхів та потребує проведення тривалої протизапальної терапії, часто з використанням глюкокортикоїдів (ГК) [Ю.І. Фещенко, 2002, 2003, Л.А. Яшина, 2003]. Згідно з даними статистичних досліджень, БА та хронічні обструктивні захворювання легень зустрічаються у 13 % населення України [Ю.І. Фещенко, 1997]. За даними міжнародного рандомізованого дослідження ECRHS [ECRHS, 1996], поширеність захворювання коливається від 2 % у Естонії до 11,9 % у Австралії. Смертність при БА наприкінці 90-х років минулого століття, за даними ВООЗ, становила в середньому 180 тис. на рік.

БА є мультифакторним захворюванням, у патогенезі якого велика роль надається центральній та вегетативній нервовій системі, а також ендокринній системі [Г.Б. Федосеев, 1995, А.Г. Чучалин, 1997]. В епідеміологічних дослідженнях показано, що в осіб різних вікових категорій поширеність та перебіг БА залежать від статі хворого [ISAAC, 1998]. У науковій літературі існує значна кількість публікацій, які присвячені особливостям перебігу БА у жінок репродуктивного періоду [О.Б. Приходько, 2003, Н.А. Растопіна, 2003, С. Svanes, 2005, M.R. Becklake, 1999, S. Khalilzadeh, 2002, C. Nelson-Piercy, 2001]. У той же час накопичені дані про вплив поступового згасання функції яєчників як на бронхіальну прохідність, так і на перебіг БА в цілому, нечисленні [Н.Р. Палеев, 1999, А.Г. Чучалин, 1997].

Підвищення тривалості життя жінок розвинутих країн при стабільному терміні настання менопаузи (МП) призвело до значного збільшення кількості жінок, які проводять понад третину життя в періоді постменопаузи (пост-МП). Так, у 1990 році у світі нараховувалося понад 467 млн. жінок старше 50 років. Очікується, що у найближчі роки ця цифра буде зростати і до 2030 року досягне 1,2 млрд. жінок [ВООЗ, 1996]. Тому з кожним роком збільшується число жінок, що вступають у період клімактерію з екстрагенітальними захворюваннями, у тому числі і з патологією бронхолегеневої системи, зокрема, БА. гормональний жінка астма бронхіальний клімактеричний

МП є критичним періодом життя жінки, оскільки характеризується значними змінами ендокринного статусу внаслідок виключення циклічної функції гонад. Кожна жінка, яка страждає на БА, у певний час зустрінеться з проблемою МП та її супутніми ускладненнями, такими як клімактеричний синдром (КС), остеопороз, серцево-судинні захворювання, урогенітальні порушення.

Відкритим залишається питання про можливість використання замісної терапії статевими гормонами у хворих на БА в період перименопаузи (пери-МП), а також про вплив замісної гормональної терапії (ЗГТ) на перебіг астми.

Все вище зазначене свідчить про необхідність проведення подальших досліджень відносно даної проблеми.

6

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук була виконана на кафедрі факультетської терапії та ендокринології Дніпропетровської державної медичної академії як фрагмент планової науково-дослідницької роботи “Вивчення особливостей перебігу захворювань бронхо-легеневої системи (хронічний бронхіт, бронхіальна астма, пневмонія) у віковому аспекті і розробка комплексної профілактики та лікування” (№ держреєстрації 0119U002120, шифр ІН.09.99).

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування жінок, хворих на бронхіальну астму в період перименопаузи, шляхом використання на фоні базисної терапії бронхіальної астми замісної терапії статевими гормонами з урахуванням тяжкості клімактеричного синдрому.

Задачі дослідження:

Вивчити особливості клінічної картини БА у жінок у період пери-МП.

2. Визначити особливості гормонального статусу пацієнток у залежності від ступеня тяжкості БА.

3. Вивчити стан кальцій-фосфорного обміну та мінеральної щільності кісткової тканини у жінок, хворих на БА в період пери-МП.

4. Оцінити вплив ЗГТ на перебіг БА, гормональний статус, показники мінерального обміну та щільність кісткової тканини у жінок у період пери-МП.

5. Підвищити ефективність лікування жінок, хворих на БА в період пери-МП, із супутнім КС.

Обєкт дослідження. Бронхіальна астма.

Предмет дослідження. Особливості клінічного перебігу БА у жінок у період пери-МП, а також використання замісної терапії статевими гормонами при супутньому клімактеричному синдромі у даної категорії хворих.

Методи дослідження. У роботі використовувалися анкетування хворих із метою визначення індексу Куппермана в модифікації О.В. Уварової (1959 р.) для оцінки тяжкості КС, клінічне обстеження, спірометрія, денситометрія, радіоімунологічне дослідження гонадотропних та статевих гормонів, спектрофотометричне визначення показників кальцій-фосфорного обміну.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне обстеження хворих на БА в період пери-МП, до якого входили вивчення особливостей клінічної картини БА у хворих із супутнім КС, показників гормонального статусу, кальцій-фосфорного обміну та мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ).

Вперше за результатами анкетування оцінена поширеність симптомів КС серед хворих на БА різної тяжкості. Установлено взаємозвязок між ступенем тяжкості БА та тяжкістю КС.

Був вивчений вміст гонадотропних та статевих гормонів у хворих на БА різного ступеня тяжкості. Визначено особливості гормонального статусу пацієнток, що страждають на БА та КС.

Доведено доцільність призначення хворим на БА в період пери-МП замісної гормональної терапії при супутньому КС середньої тяжкості та тяжкого перебігу.

Практичне значення роботи. У результаті проведеного дослідження виявлені особливості клінічного перебігу БА у жінок у період пери-МП, а також доведений негативний вплив КС на перебіг БА. У обстежених хворих виявлено особливості гормонального статусу в залежності від тяжкості КС. Був показаний несприятливий вплив системних ГК на гормональний статус хворих, а також вплив системних та інгаляційних ГК на показники кальцій-фосфорного обміну та МЩКТ, що необхідно враховувати при лікуванні жінок, хворих на БА в період пери-МП, з метою підвищення безпечності лікування та покращення якості життя.

Доведено доцільність призначення хворим на БА в період пери-МП замісної гормональної терапії при супутньому КС середньої тяжкості та тяжкого перебігу.

Впровадження результатів роботи у практику. Результати роботи впроваджені у практику терапевтичних відділень міських клінічних лікарень № 6, № 9, алергологічного відділення міської клінічної лікарні № 7, пульмонологічного відділення обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова м. Дніпропетровська. Матеріали роботи застосовуються в навчальному процесі кафедри факультетської терапії та ендокринології, акушерства та гінекології Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провела аналіз наукової літератури за обраною темою, визначила мету та задачі дослідження, розробила методологію дослідження. Самостійно проводились набір, клінічне обстеження та спостереження за пацієнтами. Дисертант проводила аналіз медичної документації, результатів лабораторних та інструментальних досліджень самостійно. Автором проведено статистичний аналіз та узагальнення отриманих результатів, сформульовані висновки та практичні рекомендації. Підготовлені доповіді для виступів на наукових конференціях, наукові публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на конференціях студентів та молодих учених Дніпропетровської державної медичної академії (2001); 12 конгресі Європейського респіраторного товариства (Стокгольм, 2002); 13 конгресі Європейського респіраторного товариства (Відень, 2003); засіданнях кафедри факультетської терапії та ендокринології Дніпропетровської державної медичної академії (2002, 2003), засіданнях товариства терапевтів Дніпропетровської області.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, з яких 5 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 публікацій у вигляді тезових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 116 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, результатів власних спостережень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, який містить 181 джерело. Робота ілюстрована 33 таблицями та 11 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач було обстежено 120 пацієнток, що страждають на БА в період пери-МП, віком від 42 до 55 років (середній вік 50,4 0,3 року), з яких у 55 (45,8 %) хворих діагностовано пременопауза (пре-МП), у 5 (4,2 %) - МП і у 60 (50,0 %) - пост-МП.

Діагноз та тяжкість перебігу БА встановлювали на підставі даних анамнезу, клінічного обстеження, а також лабораторних та інструментальних методів дослідження, згідно з наказом МОЗ України № 499 від 28.10.2003 “Про затвердження інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз і неспецифічні захворювання легенів”. Так, БА I ступеню була установлена у 30 (25,0 %) пацієнток (1-а група), які приймали в2-агоністи короткої дії за вимогою. У 28 (23,3 %) хворих діагностовано БА II ступеню (2-а група), хворі цієї групи як базисну терапію приймали інгаляційний ГК - беклометазону дипропіонат у дозі 500-750 мкг/добу (середня доза 592,6 ± 23,3 мкг/добу) протягом 1-4 років (у середньому 2,9 ± 0,2 року). БА III ступеню установлена у 32 (26,7 %) пацієнток (3-я група), які приймали беклометазону дипропіонат у дозі 1000-1500 мкг/добу (середня доза 1140,6 ± 37,1 мкг/добу), від 1 до 4 років (у середньому 3,1 ± 0,2 року). У 30 (25,0 %) хворих було діагностовано БА IV ступеню (4-а группа), пацієнтки даної групи як базисну терапію одержували системні ГК у дозі від 5 до 20 мг на добу в перерахунку на преднізолон (середня доза 8,9 ± 0,9 мг) від 2 до 34 років (у середньому 9,1 ± 1,4 року), а також беклометазону дипропіонат у дозі 1000-1500 мкг/добу (середня доза 1293,1 ± 45,8 мкг/добу) тривалістю від 1 до 4 років (у середньому 3,6 ± 0,1 року). Контрольну групу склали 28 жінок (середній вік 50,8 ± 0,7 року) у періоді пери-МП, які були визнані практично здоровими.

Для оцінки ступеня тяжкості КС визначали індекс Куппермана в модифікації О.В. Уварової згідно зі шкалами, які характеризують нейро-вегетативні, ендокринно-обмінні та психо-емоційні порушення.

Дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД) проводилося за допомогою спірометрії, виконаної на спіроаналізаторі MasterLab фірми “Erich Jaeger” (Німеччина). Були вивчені наступні показники: життєва ємність легень (ЖЄЛ), форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ), обєм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁), індекс Тіффно (ОФВ₁/ФЖЄЛ).

МЩКТ вивчалася методом ультразвукової денситометрії за допомогою апарату “Achilles” (Lunar, США), що вимірює час проходження ультразвукової хвилі через п'яткову кістку. Оцінювалися наступні показники: Т-масштаб, Z-масштаб, швидкість поширення ультразвуку (ШПУ), широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ), індекс міцності кісткової тканини (ІМ).

Рівень гонадотропних гормонів (фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ)) оцінювали радіоімунологічним методом за допомогою наборів реактивів IMMUNOTECH FSH та IMMUNOTECH LH (Чехія) [W.M. Hunter et al., 1984]. Концентрацію статевих гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону) вимірювали також радіоімунологічним методом, використовуючи набори реактивів РИА-ЭСТРАДИОЛ-ПР, РИА-ПРОГЕСТЕРОН-ПР, РИА-ТЕСТОСТЕРОН-ПР “Хозрасчетное опытное производство Института биоорганической химии Национальной академии наук Беларуси”, (Білорусь) [M. Benkirane, 1989].

Вміст кальцію в сироватці крові і добовій сечі визначали спектрофотометричним методом на підставі реакції з о-крезолфталеїнкомплексоном за допомогою набору реактивів Ca 100 кх фірми “Lachema”, (Чехія), [В.Г. Колб, 1982]. Рівень фосфору в сироватці крові і ранковій порції сечі вимірювали за допомогою спектрофотометрії на підставі реакції відновлення фосфорномолібденової кислоти з використанням набору реактивів P 80 фірми “Lachema” [В.Г. Колб, 1982]. Концентрацію креатиніну визначали в добовій сечі спектрофотометричним методом на підставі реакції з пікриновою кислотою, використовуючи набір реактивів CREAT 100 фірми “Lachema” [В.Г. Колб, 1982]. Проводився розрахунок концентраційного індексу кальцію, що являє собою відношення добової екскреції кальцію до креатиніну добової сечі.

Статистична обробка отриманих даних проводилась із використанням параметричних та непараметричних методів варіаційної статистики. Для виявлення достовірності відмінностей між показниками використовували t-критерій Стьюдента, Т-критерій Манна-Уїтні.

Результати дослідження. Відповідно до результатів проведеного дослідження виявлена тенденція до більш раннього настання МП (47,9 0,4 року) у хворих на БА, у порівнянні з обстеженими контрольної групи (50,1 0,8 року). Найбільш ранній термін настання МП (46,6 0,5 року) виявлений у пацієнток, які страждають на БА IV ступеню, що, імовірно, пов'язано з тривалим прийомом системних ГК і розвитком стероїдного гіпогонадизму [Ю.С. Ландышев и соавт., 1995].

Звертає на себе увагу, що у 26 (21,7 %) хворих перші симптоми БА реєструвалися в період пери-МП, причому значна частина з них - 22 (84,6 %) пацієнтки мали потребу у призначенні як інгаляційних, так і системних ГК. У 47 (39,2 %) хворих, які тривалий час хворіють на БА, відзначалося погіршення перебігу захворювання в період пери-МП, яке було повязане з приходом КС та виявлялося у почастішанні і погіршенні нападів ядухи, збільшенні потреби в в2-агоністах.

Симптоми КС спостерігалися у 71 (59,2 %) хворої на БА. Тяжкість КС представлена на рис. 1. Середнє значення індексу Куппермана у хворих 1-ї, 2-ї, 3-ї і контрольної груп відповідало помірному ступеню тяжкості КС (відповідно 37,88 3,43 бала, 36,00 4,59 бала, 49,72 4,22 бала і 35,83 ± 4,90 бала). Лише у пацієнтів 4-ї групи середня величина індексу Куппермана відповідала тяжкому КС (58,23 3,14 бала).

Клінічна картина БА у жінок із супутнім КС відзначалась більш вираженою симптоматикою у порівнянні з клінікою захворювання у пацієнток без симптомів КС. Хворі, які страждали на КС, мали частіші напади ядухи, більш виражену задишку та аускультативну симптоматику захворювання, більшу кількість загострень бронхіальної астми протягом року, ніж пацієнткі без КС.

Скарги, які були пов'язані з розвитком КС, впливали на якість життя пацієнток. У хворих, що знаходилися у періоді пре-МП, мали перевагу нейро-вегетативні симптоми КС, такі як припливи жару - у 26 (76,5 %) хворих, напади серцебиття - у 24 (70,6 %), головний біль - у 23 (67,7 %), підвищена збудливість - у 21 (61,8 %) хворої. Скарги, які були пов'язані з обмінно-ендокринними порушеннями, в меншому ступені турбували жінок, котрі знаходились у періоді пре-МП. Так, сухість у піхві відзначали 16 (47,1 %) пацієнток, біль у м'язах і суглобах - 14 (41,2%) і збільшення маси тіла - 13 (38,2 %) хворих. У період пост-МП збільшилося число пацієнток, що страждають обмінно-ендокринними порушеннями: збільшенням маси тіла - 26 (70,3 %) жінок (р=0,006), сухістю у піхві - 28 (75,7 %) жінок (р=0,012), болями у м'язах і суглобах - 28 (75,7 %) жінок (р=0,003). Більшість нейро-вегетативних симптомів вгасали в період пост-МП: припливи жару спостерігалися у 17 (45,9 %) пацієнток (р=0,007), напади серцебиття - у 16 (43,3 %) пацієнток (р=0,018), головний біль - у 13 (35,1 %) пацієнток (р=0,005), підвищення збудливості - у 10 (27,0 %) пацієнток (р=0,003).

При вивченні концентрації гонадотропних і статевих гормонів у сироватці крові хворих 1-ї групи, що страждали на БА інтермітуючого перебігу, не було виявлено достовірних розходжень концентрації ФСГ (р=0,926), ЛГ (р=0,591), а також естрадіолу (р=0,881), прогестерону (р=0,502) і тестостерону (р=0,732) з рівнем аналогічних показників у практично здорових жінок контрольної групи, які знаходились у періоді пери-МП. У 2-й групі хворих на БА легкого персистуючого перебігу також не виявлено достовірних розходжень концентрації ФСГ (р=0,967), ЛГ (р=0,120), естрадіолу (р=0,644), прогестерону (р=0,786) і тестостерону (р=0,870) від аналогічних показників контрольної групи. У пацієнток 3-ї групи, що страждають на БА персистуючого перебігу середньої тяжкості, простежувалася тенденція до підвищення рівня естрадіолу (0,24 ± 0,04 нмоль/л), однак достовірних розходжень (р=0,126) по даному показнику між хворими 3-ї і обстеженими контрольної групи виявлено не було. Зважаючи на те, що естрогени володіють бронхоконстрикторним ефектом, наявність такої тенденції дозволяє зробити припущення, що підвищення рівню естрадіолу приймало участь у формуванні бронхообструктивного синдрому у хворих на БА персистуючого перебігу середньої тяжкості. Дане припущення базується на результатах досліджень В.А. Кагарлицької, які свідчать про наявність у жінок, хворих на БА, гіперестрогенемії. У хворих 3-ї групи не виявлено достовірних розходжень у концентрації ФСГ (р=0,300), ЛГ (р=0,976), прогестерону (р=0,194) і тестостерону (р=0,509) від рівня аналогічних гормонів у пацієнток контрольної групи. У 4-й групі хворих на БА тяжкого персистуючого перебігу спостерігалось виражене зниження рівня ФСГ (24,41 ± 3,08 МЕ/л, р=0,005), естрадіолу (0,08 ± 0,02 нмоль/л, р=0,001) і прогестерону (0,77 ± 0,12 нмоль/л, р=0,001) у порівнянні з показниками обстежених контрольної групи. Виявлені порушення можливо пояснити тим, що хворі 4-ї групи як базисну терапію БА одержували системні ГК, прийом яких викликає зниження секреції статевих гормонів безпосередньо гонадами, а також опосередковано - за допомогою зменшення секреції гонадотропних гормонів гіпофізом. Достовірно не відрізнялася концентрація ЛГ (р=0,350) і тестостерону (р=0,304) у пацієнток 4-ї групи від концентрації даних гормонів у обстежених контрольної групи.

Особливостями гормонального статусу хворих, у яких перебіг БА був ускладнений розвитком КС, було достовірне зниження концентрації естрадіолу (р=0,001) у порівнянні з рівнем даного гормону у пацієнток без симптомів КС. Враховуючи той факт, що КС призводив до погіршання перебігу БА, виявлені зміни гормонального статусу можуть бути підставою для призначення ЗГТ статевими гормонами хворим на БА та КС. Проведений аналіз гормонального статусу хворих у різні періоди пери-МП установив, що в період пре-МП концентрація ФСГ (р=0,006) і ЛГ (р=0,002) була достовірно нижчою, а рівні естрадіолу (р=0,003) і прогестерону (р=0,005) були достовірно вищими, ніж у пацієнток в періоді пост-МП, що є закономірним для пери-МП.

Аналіз показників кальцій-фосфорного обміну виявив, що концентрація електролітів у сироватці крові і сечі у хворих 1-ї та 2-ї групи не відрізнялася від аналогічних показників у обстежених контрольної групи. Було виявлено, що у хворих 3-ї групи, які приймали як базисну терапію БА беклометазону дипропіонат у дозі 1000-1500 мкг/добу, рівень сироваткового кальцію відповідав нормі (2,17 0,07 ммоль/л), однак був достовірно нижчим (р=0,018) за аналогічний показник у обстежених контрольної групи. Концентраційний індекс кальцію (0,49 0,05 ммоль/ммоль.кр.) у пацієнтів 3-ї групи був достовірно вище (р=0,001) аналогічного індексу у обстежених групи контролю. Встановлено помірний кореляційний зв'язок (r=0,40, р=0,02) між концентраційним індексом кальцію і дозою інгаляційних ГК. У хворих 4-ї групи, які приймали як базисну терапію БА комбінацію системних ГК у дозі 5-20 мг/добу у перерахунку на преднізолон з беклометазоном дипропіонатом у дозі 1000-1500 мкг/добу, концентрація сироваткового кальцію відповідала гіпокальціємії (1,97 0,06 ммоль/л) і була достовірно нижче (р=0,001) аналогічного значення в обстежених контрольної групи. Визначався негативний кореляційний зв'язок значної сили (r=-0,51, р=0,004) між тривалістю прийому системних ГК і рівнем кальцію в сироватці крові. Також у пацієнтів 4-ї групи відбувалися підвищені втрати кальцію із сечею, про що свідчать достовірне підвищення екскреції кальцію із сечею (5,57 0,34 ммоль/л, р=0,001), а також концентраційного індексу кальцію (0,80 0,06 ммоль/ммоль.кр., р=0,001) у порівнянні з аналогічними показниками в обстежених групи контролю. Виявлено, що екскреція кальцію із сечею підсилювалася при збільшенні тривалості прийому системних ГК (r=0,31, р=0,03). Вміст фосфору в сироватці крові у пацієнтів 4-ї групи був достовірно нижчим (0,88 0,07 ммоль/л, р=0,005) за його рівень у обстежених групи контролю. Кореляційний аналіз показав, що при збільшенні дози системних ГК зменшувалася концентрація фосфору в сироватці (r=-0,40, р=0,03). Отримані результати підтверджують дані досліджень, які свідчать про зниження абсорбції кальцію і фосфору в шлунково-кишковому тракті, а також збільшення екскреції і зниження реабсорбції електролітів у нирках під впливом глюкокортикоїдної терапії [C. Gennari, 1993].

Дослідження МЩКТ і порівняння показників ультразвукової денситометрії у обстежених клінічних групп дозволили встановити деякі зміни в стані кісткової тканини. Остеопороз був діагностований у 35 (29,0 %) хворих на БА та 4 (14,3 %) жінок контрольної групи. Серед хворих на БА, остеопороз частіше виявлявся у пацієнток 4-ї групи (14 (46,7 %) хворих), а також був діагностований у 6 (20,0 %) хворих 1-ї групи, у 5 (17,9 %) хворих 2-ї групи та 10 (31,3 %) хворих 3-ї групи.

У пацієнток 1-ї (р=0,243) та 2-ї (р=0,461) груп величина Т-масштабу відповідала остеопенії і достовірно не відрізнялася від аналогічного показника у обстежених контрольної групи. У хворих 3-ї групи значення Т-масштабу також відповідало остеопенії, однак було достовірно нижче (р=0,013) рівня даного показника у практично здорових жінок у період пери-МП. Максимальне зниження Т-масштабу спостерігалося у пацієнток 4-ї групи і було достовірно нижче аналогічного показника у обстежених 1-ї (р=0,001), 2-ї (р=0,002), 3-ї (р=0,039) і контрольної (р=0,001) груп.

Встановлений достовірний кореляційний зв'язок між Т-масштабом і тривалістю прийому системних ГК (r=-0,36, р=0,048) дозволяє відзначити, що значні зміни стану МЩКТ у хворих 4-ї груп пов'язані з тривалістю прийому ГК. Виявлено, що при збільшенні тривалості БА втрата кісткової тканини наростала (r=0,43, р=0,001). Було встановлено, що у хворих на БА при зниженні показника ОФВ₁ відбувалося зниження Т-масштабу (r=0,41, р=0,001). Оскільки ОФВ₁ характеризує ступінь бронхообструкції, яка веде до формування альвеолярної гіпоксії та артеріальної гіпоксемії, то отримані результати підтверджують дані інших дослідників [Ю.В. Каминский и соавт., 2001], які свідчать про негативний вплив гіпоксії на кісткову тканину. Також при проведенні кореляційного аналізу виявлено зменшення Т-масштабу при зниженні сироваткової концентрації естрадіолу (r=0,40, р=0,001), що підтверджує дані про позитивний вплив статевих гормонів, зокрема естрадіолу, на кісткову тканину [D.T. Villareal et al., 2001].

З метою корекції клімактеричних розладів, а також лікування остеопенічного синдрому, була сформована група, що складалася з 25 хворих на БА в період пери-МП, які страждали на КС середньої тяжкості (14 (56,0 %) хворих) і тяжкого перебігу (9 (36,0 %) хворих) та на фоні базисної терапії БА одержували ЗГТ статевими гормонами. Із даної групи 2 (8,0 %) пацієнтки страждали на БА інтермітуючого перебігу, 9 (36,0 %) хворих - на БА персистуючого перебігу середньої тяжкості і 14 обстежених (56,0 %) - на БА тяжкого персистуючого перебігу. Як ЗГТ використовувався циклічний препарат клімен, який містить 11 таблеток по 2 мг естрадіолу валерату, а також 10 таблеток по 2 мг естрадіолу валерату і 1 мг ципростерону ацетату. Пацієнтки, що знаходилися в періоді пост-МП і МП, приймали клімен по 1 драже на добу протягом 21 дня з наступною 7-денною перервою; хворі у фазі пре-МП приймали препарат з 5 по 25 день менструального циклу в аналогічній дозі і також робили 7-денну перерву. Спостереження хворих тривало протягом 12 місяців. Призначення ЗГТ проводилось при відсутності протипоказань та за погодженням з гінекологом.

Слід зазначити, що 2 пацієнтки відмовилися від прийому ЗГТ на першому місяці лікування: перша - в результаті болючих відчуттів у молочній залозі, друга - у зв'язку з негативним відношенням до менструальноподібної кровотечі, яка виникла на фоні лікування. Отже вплив ЗГТ на перебіг БА, гормональний статус, показники мінерального обміну та МЩКТ вивчався у 23 хворих на БА в період пери-МП.

Результати спостереження свідчать про те, що вже через 3 місяці прийому ЗГТ у хворих відбувалося значне зниження тяжкості КС. Якщо на початку терапії значення індексу Куппермана склало 59,04 ± 2,25 бала і відповідало КС тяжкого перебігу, то вже через 3 місяці прийому ЗГТ індекс Куппермана достовірно зменшився (38,78 ± 1,26 бала, р=0,001) та відповідав КС середньої тяжкості. Через 6 і 12 місяців ЗГТ величина індексу Куппермана знизилася до рівня КС легкої тяжкості (28,65 ± 1,72 і 19,39 ± 1,54 бала відповідно, р=0,001) (рис. 2).

Найбільш позитивно ЗГТ впливала на нейро-вегетативні і психо-емоційні розлади, що підтверджує дані про сприятливу дію естрогенів на центральну нервову систему [Т.Ф. Татарчук, 2000].

Вплив ЗГТ на клінічну картину БА представлений у таблиці 1. На фоні регресу симптомів КС під впливом ЗГТ у хворих відбувалась стабілізація перебігу БА: зменшувалась кількість нападів ядухи та загострень захворювання протягом року, зменшувалась задишка. Після 6 місяців проведення ЗГТ була зменшена доза інгаляційних ГК з 1285,7 ± 52,6 мкг/добу до 1083,3 ± 46,7 мкг/добу (р=0,006), а також системних ГК з 10,4 ± 1,3 мг до 7,1 ± 0,7 мг (р=0,037).

Таблиця 1

Динаміка симптомів БА на фоні ЗГТ у пацієнток в період пери-МП

Симптоми	До ЗГТ (n=23)	Через 12 міс. ЗГТ (n=23)	р
	абс.	%	абс.	%
Напади ядухи: рідше 1 разу на тиждень щоденні постійні Задишка: відсутня при значному фізич. навантаженні при помірному фізич. навантаженні у спокої Кількість загострень на рік: 1 раз на рік 2-3 рази на рік понад 3 рази на рік Дані перкусії: ясний легеневий звук легеневий звук із коробковим відтінком Дані аускультації: норм. везикулярне дихання жорстке дихання сухі хрипи	2 8 13 2 4 7 10 3 16 4 13 10 6 11 9	8,70 34,78 56,52 8,70 17,39 30,43 43,48 13,04 69,57 17,39 56,52 43,48 26,09 47,83 39,13	2 15 6 2 9 2 10 9 13 1 13 10 9 8 9	8,70 65,21 26,09 8,70 39,13 8,70 43,48 39,13 56,52 4,35 56,52 43,48 39,13 34,78 39,13	1,000 0,036 0,033 1,000 0,099 0,060 1,000 0,041 0,360 0,153 1,000 1,000 0,346 0,369 1,000

Примітка. р - достовірність відмінностей між ознаками до ЗГТ і через 12 місяців ЗГТ.

Оскільки естрогени спричиняють бронхоконстрикторну дію і підвищення їх концентрації, можливо, відіграє певну роль у формуванні бронхообструктивного синдрому, важливо було оцінити вплив ЗГТ на показники ФЗД. Так, після 12 місяців проведення ЗГТ не встановлено негативного ефекту, а навіть виявлена тенденція до збільшення ОФВ₁ (р=0,125) та індексу Тіффно (р=0,064).

Концентрація гонадотропних і статевих гормонів у хворих на БА, що приймають ЗГТ, вивчалась безпосередньо перед лікуванням, а також через 12 місяців терапії. Динаміка показників гонадотропних гормонів на фоні ЗГТ представлена на рис. 3. Так, у жінок, хворих на БА в період пери-МП, відбувалося достовірне зниження концентрації ФСГ (р=0,005) і ЛГ (р=0,008) на фоні прийому ЗГТ.

На рис. 4 відображена динаміка вмісту статевих гормонів у сироватці крові на фоні ЗГТ у хворих на БА в період пери-МП, яка характеризувалась достовірним підвищенням рівня естрадіолу (р=0,001) і прогестерону (р=0,034). Концентрація тестостерону в результаті лікування достовірно знизилася (р=0,038), що, імовірно, повязано з антиандрогенним ефектом гестагенного компоненту препарату - ципростерону ацетату.

За даними табл. 2 під впливом ЗГТ у хворих на БА в період пери-МП достовірні зміни у концентрації кальцію (р=0,794) та фосфору (р=0,420) в сироватці крові, а також екскреції фосфору із сечею (р=0,644) не встановлено. Спостерігалася тенденція до зменшення екскреції кальцію із сечею (р=0,068), а також достовірне зменшення концентраційного індексу кальцію (р=0,043).

Таблиця 2

Динаміка показників кальцій-фосфорного обміну на фоні ЗГТ у хворих на БА в період пери-МП (М ± m)

Показники	До ЗГТ (n=23)	Через 12 міс. ЗГТ (n=23)	р
Загальний кальцій сироватки, ммоль/л	1,99 ± 0,09	2,02 ± 0,07	0,794
Экскреція кальцію із сечею, ммоль/добу	5,36 ± 0,39	4,53 ± 0,21	0,068
Неорганічний фосфор сироватки, ммоль/л	0,79 ± 0,07	0,86 ± 0,05	0,420
Экскреція фосфору із сечею, ммоль/л	1,11± 0,07	1,15 ± 0,05	0,644
Концентраційний індекс кальцію, ммоль/ммоль.кр.	0,63 ± 0,06	0,49 ± 0,03	0,043

Примітка. р0,05 - статистично достовірні розходження між показниками до та після лікування.

За результатами ультразвукової денситометрії, яка була проведена до призначення та через 12 місяців ЗГТ, встановлено достовірне (р=0,046) збільшення ШОУ та тенденцію (р=0,063) до зростання ІЩ, що свідчило про ефективне відновлення трабекулярної кісткової тканини. До проведення ЗГТ показник Т-масштабу складав у середньому -2,55 0,19 SD і відповідав стану остеопорозу, після лікування не спостерігалося достовірного (р=0,489) приросту цього показника, однак був досягнутий рівень -2,34 0,18 SD, що відповідає стану остеопенії. Приріст МЩКТ на фоні проведення ЗГТ становив 2,08 % на рік. Отримані данні підтверджують позитивний вплив естрогенів на кісткову тканину [H.D. Nelson, 2002], який полягає в поліпшенні структурно-функціональних властивостей кісткової тканини та дозволяє використовувати ЗГТ для лікування та профилактики остеопенічного синдрому у жінок у період пери-МП.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення лікування жінок, хворих на бронхіальну астму в період перименопаузи, на підставі вивчення особливостей клінічного перебігу захворювання та гормонального статусу жінок в даний період життя. Обґрунтовано можливість застосування на фоні базисної терапії бронхіальної астми замісної терапії статевими гормонами у пацієнток із супутнім клімактеричним синдромом.

1. Особливості перебігу бронхіальної астми у жінок у період перименопаузи значною мірою обумовлені розвитком супутнього клімактеричного синдрому, який був присутній у 71 (59,2 %) хворої. Встановлено негативний вплив клімактеричного синдрому на перебіг бронхіальної астми, що проявлявся у більш частих та тяжких нападах ядухи, збільшенні потреби в ₂-агоністах, що вимагало посилення базисної терапії астми.

2. Концентрація гонадотропних та статевих гормонів у хворих на бронхіальну астму I та II ступеню не відрізнялася від аналогічних показників у обстежених контрольної групи. Для пацієнток, що страждають на бронхіальну астму III ступеню, характерна тенденція до гіперестрогенемії. У хворих на бронхіальну астму IV ступеню визначалося достовірне зниження концентрації фолікулостимулюючого гормону, гіпоестрогенемія і гіпопрогестеронемія. Низький рівень естрадіолу у хворих на БА будь-якого ступеню супроводжувався тяжким перебігом клімактеричного синдрому, який призводив до погіршання перебігу астми.

4. У хворих на бронхіальну астму IV ступеню тривале застосування системних глюкокортикоїдів призводило до порушення кальцій-фосфорного обміну, зокрема до гіпокальціємії і гіпофосфатємії, а також до гіперкальціурії. Терапія інгаляційними глюкокортикоїдами у меншому ступені впливала на метаболізм електролітів.

5. Максимальне зниження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у пацієнток, що страждають на бронхіальну астму IV ступеню та приймають як базисну терапію сполучення системного глюкокортикоїду (у дозі від 5 до 20 мг на добу в перерахунку на преднізолон) з інгаляційним глюкокортикоїдом (беклометазону дипропіонатом у дозі від 1000 до 1500 мкг на добу). У хворих, що страждають на бронхіальну астму III ступеню і приймають інгаляційний глюкокортикоїд (беклометазону дипропіонат у дозі від 1000 до 1500 мкг на добу), також спостерігалося зниження мінеральної щільності кісткової тканини у порівнянні з обстеженими контрольної групи.

6. Замісна терапія статевими гормонами ефективно знижувала тяжкість клімактеричного синдрому у хворих на бронхіальну астму та сприяла стабілізації клінічного перебігу астми.

7. Застосування замісної гормональної терапії у жінок, хворих на бронхіальну астму, супроводжувалося нормалізацією показників гормонального статусу: зниженням концентрації гонадотропних гормонів та підвищенням рівня естрадіолу і прогестерону в сироватці крові.

8. У результаті використання замісної гормональної терапії визначалося зменшення екскреції кальцію із сечею, концентрація кальцію і фосфору в сироватці крові, а також екскреція фосфору із сечею у обстежуваних хворих суттєво не змінилися. Приріст мінеральної щільності кісткової тканини на фоні застосування замісної гормональної терапії у хворих на бронхіальну астму становив 2,08 % протягом року.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Пацієнткі, які знаходяться в періоді перименопаузи та мають неконтрольований перебіг бронхіальної астми, повинні бути обстежені гінекологом з метою виявлення дисгормональних порушень як однієї з можливих причин погіршання перебігу захворювання.

2. Жінки, що страждають на бронхіальну астму та клімактеричний синдром середньої тяжкості та тяжкого перебігу, мають потребу в проведенні комплексного обстеження, яке включає спостереження гінеколога. Рекомендується дослідження гонадотропних і статевих гормонів.

3. Хворим на бронхіальну астму, що одержують як базисну терапію системні і інгаляційні глюкокортикоїди (беклометазону дипропіонат у дозі 1000 мкг на добу), з метою своєчасної діагностики остеопенічного синдрому рекомендується проведення ультразвукової денситометрії, а також дослідження вмісту кальцію та фосфору в крові і сечі.

4. При наявності у жінок, хворих на бронхіальну астму, клімактеричного синдрому середньої тяжкості та тяжкого перебігу, за узгодженням з гінекологом, рекомендується проведення замісної терапії статевими гормонами.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Перцева Т.О., Богацька К.Є., Гладчун Т.В. Проблема остеопорозу у хворих на бронхіальну астму // Укр. пульмонол. жур. - 2001. - № 3 (33). - С. 65-67.

Здобувачем самостійно проводилось збирання матеріалу, написання статті, сумісно оформлено роботу.

2. Перцева Т.О., Гладчун Т.В. Вплив глюкокортикоїдів на стан мінеральної щільності кісткової тканини і кальцій-фосфорного обміну у хворих на бронхіальну астму // Астма та алергія. - 2002. - № 3-4. - С. 32-33.

Здобувачем самостійно здійснено обстеження хворих, статистичну обробку результатів дослідження, написання статті, сумісно проаналізовано отримані результати.

3. Чурсінова Т.В. Діагностика стану кісткової тканини у жінок, хворих на бронхіальну астму, в період перименопаузи // Астма та алергія. - 2003. - № 4. - С. 12-13.

Здобувачем самостійно здійснено обстеження хворих, проаналізовані та оформлені результати дослідження.

4. Перцева Т.О., Чурсінова Т.В., Гашинова К.Ю. Бронхіальна астма у жінок у період перименопаузи: деякі особливості перебігу та терапії // Астма та алергія. - 2004. - № 1-2 - С. 24-27.

Здобувачем самостійно сформульована тема роботи, сумісно проводилось збирання матеріалу та написання статті.

5. Перцева Т.О., Чурсінова Т.В., Акімова К.Б. Особливості гормонального статусу та використання замісної гормональної терапії у жінок, хворих на бронхіальну астму в період перименопаузи // Медичні перспективи. - 2006. - Т. XI, № 1. - С. 18-23.

Здобувачем самостійно сформульована тема роботи, проводилось збирання матеріалу, обробка отриманих результатів, написання статті. Сумісно проводилось клінічне обстеження та лікування хворих.

6. Перцева Т.А., Богацкая Е.Е., Киреева Т.В., Конопкина Л.И., Гладчун Т.В. Оценка эффективности ингаляционного беклометазона в базисной терапии бронхиальной астмы // I зїзд алергологів України: тез. доп. - Київ, 3-5 квітня, 2002 р. - С. 128.

Здобувачем самостійно проводилось дослідження стану кісткової тканини у хворих на БА, сумісно проаналізовано та оформлено отримані результати.

7. Перцева Т.А., Гладчун Т.В. Нарушение кальций-фосфорного обмена у больных бронхиальной астмой, принимающих глюкокортикоиды // I зїзд алергологів України: тез. доп. - Київ, 3-5 квітня, 2002 р. - С. 129-130.

Здобувачем самостійно проведено дослідження кальцій-фосфорного обміну у хворих на БА, статистичну обробку результатів, оформлено роботу, сумісно проаналізовано отримані результати.

8. Гладчун Т.В., Гашинова Е.Ю. Уровень половых гормонов у женщин, больных бронхиальной астмой в период перименопаузы // 12 Национальный конгресс по болезням органов дыхания: тез. докл. - Москва, 11-15 ноября, 2002 г. - Пульмонология. - 2002. - Прил. - С.118.

Здобувачем самостійно проведено дослідження гормонального статусу у хворих на БА, статистичну обробку результатів, сумісно оформлено роботу.

9. Чурсинова Т.В. Влияние длительности течения бронхиальной астмы на минеральную плотность костной ткани // Матеріали III з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України: тез. доп. - Укр. пульмонол. журн. - 2003. - № 2. - С. 404.

Здобувачем самостійно проведено клінічне дослідження хворих, статистичну обробку результатів, проаналізовано отримані результати, оформлено роботу.

10. Чурсинова Т.В. Исследование гормонального статуса и функции внешнего дыхания (ФВД) у женщин, больных бронхиальной астмой в период перименопаузы // 13 Национальный конгресс по болезням органов дыхания: тез. докл. - Санкт-Петербург, 10-14 ноября, 2003 г. - Пульмонология. - 2003. - Прил. - С. 78.

Здобувачем самостійно проведено клінічне дослідження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, оформлено роботу.

11. Gladchun T., Pertseva T. The influence of glucocorticoids therapy on a level of sex hormones in menopausal women with bronchial asthma // Abst. of the 12^th ERS Annual congress. - Stockholm, Sep. 14-18, 2002. - Eur. Resp. J. - 2002. - Vol. 20, suppl. 38. - P. 51s, рubl. № P 430.

Здобувачем самостійно проведено клінічне дослідження хворих, статистичну обробку результатів, проаналізований вплив глюкокортикоїдної терапії на рівень статевих гормонів у жінок, хворих на БА, сумісно сформульовані висновки.

12. Chursinova T.V., Pertzeva T.O. Peculiarities of calcium-phosphorus metabolism and lung function in patients with bronchial asthma // Abst. of the 13^th ERS Annual congress. - Vienna, Sep. 27 - Oct. 1, 2003. - Eur. Respir. J. - 2003. - V. 22., suppl. 45. - Р. 420s, рubl. № P 2696.

Здобувачем самостійно проведено обстеження хворих, статистичну обробку результатів, сумісно проводився аналіз отриманих даних.

АНОТАЦІЯ

Чурсінова Т.В. Особливості клінічного перебігу та терапії бронхіальної астми у жінок у період перименопаузи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 - пульмонологія. - Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова АМН України, Ялта, 2006.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення лікування жінок, хворих на бронхіальну астму в період перименопаузи, на підставі вивчення особливостей клінічного перебігу захворювання та гормонального статусу пацієнток.

У роботі представлені особливості клінічного перебігу бронхіальної астми у жінок у період перименопаузи. Доведено негативний вплив климактеричного синдрому на перебіг бронхіальної астми. Були визначені концентрація гонадотропних та статевих гормонів, показники кальцій-фосфорного обміну та мінеральна щільність кісткової тканини у хворих, в залежності від тяжкості БА. Доведена доцільність використання на фоні базисної терапії бронхіальної астми замісної терапії статевими гормонами у жінок у період перименопаузи із супутнім клімактеричним синдромом середньої тяжкості та тяжкого перебігу.

Ключові слова: бронхіальна астма, період перименопаузи, глюкокортикоїди, статеві гормони, гонадотропні гормони, клімактеричний синдром, кальцій-фосфорний обмін, мінеральна щільність кісткової тканини.

ANNOTATION

Chursinova T.V. Bronchial asthma clinical course and therapy peculiarities in perimenopausal women. - Manuscript.

Dissertation to obtain a candidate's degree of medical sciences on speciality 14.01.27 - pulmonology. - Crimean Republican Scientific-Research Institute of physical methods of treatment and medical climatology named after I.M.Sechenov of AMS of Ukraine, Yalta, 2006.

Dissertation is devoted to the questions of treatment improvement of bronchial asthma in perimenopausal women based on the study of clinical course peculiarities and those of hormonal status of the patients.

Bronchial asthma clinical course peculiarities in perimenopausal women are presented in the work. The negative influence of climacteric syndrome on bronchial asthma course was determined. In the patients there were determined concentration of gonadotropic and sex hormones, findings of calcium-phosphorous metabolism and bone mineral density in accordance with bronchial asthma severity. It was proved the advisability of hormone replacement therapy with sex hormones in perimenopausal women with attendant climacteric syndrome of moderate - to severe course on a background of bronchial asthma basic therapy.

Key words: bronchial asthma, perimenopausal period, glucocorticoids, sex hormones, gonadotropic hormones, climacteric syndrome, calcium-phosphorous metabolism, bone mineral density.

АННОТАЦИЯ

Чурсинова Т.В. Особенности клинического течения и терапии бронхиальной астмы у женщин в период перименопаузы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.27 - пульмонология. - Крымский республиканский научно-исседовательский институт физических методов лечения и лечебной климатологии им. И.М. Сеченова АМН Украины, Ялта, 2006.

Диссертационная работа посвящена вопросу усовершенствования лечения женщин, больных бронхиальной астмой (БА) в периоде перименопаузы (пери-МП), на основании изучения особенностей клинического течения заболевания, гормонального статуса, показателей кальций-фосфорного обмена и костной плотности пациенток с последующей коррекцией выявленных нарушений путем использования на фоне базисной терапии астмы заместительной терапии половыми гормонами.

Для решения данного вопроса обследованы 120 больных БА в периоде пери-МП, которые были разделены на клинические группы в зависимости от тяжести заболевания. В 1-ю группу вошли 25 пациенток, страдающих БА I ступени, принимающих ₂-агонисты короткого действия по требованию. Во 2-ю группу включены 28 больных БА II ступени, которые принимали в качестве базисной противовоспалительной терапии ингаляционный глюкокортикоид (ГК) - беклометазона дипропионат в дозе 500-750 мкг/сутки. 3-ю группу составили 32 пациентки, страдающие БА III ступени и принимающие беклометазона дипропионат в дозе 1000-1500 мкг/сутки. В 4-ю группу включены 30 больных БА IV ступени, которые принимали системные ГК в дозе 5-20 мг/сутки в перерасчете на преднизолон в комбинации с беклометазона дипропионатом в дозе 1000-1500 мкг/сутки. Контрольную группу составили 28 практически здоровых женщин в периоде пери-МП.

Выявлено, что у 71 (59,17 %) больной БА период перименопаузы сопровождался развитием КС, который в большинстве случаев оказывал негативное влияние на течение астмы: приводил к учащению и утяжелению приступов удушья, увеличению потребности в ₂-агонистах, что требовало усиления базисной терапии.

КС был выявлен у 17 (56,7 %) больных 1-й группы и 14 (50,0 %) больных 2-й группы, причем у большинства из них наблюдался КС легкой тяжести - 9 (52,9 %) и 6 (42,9 %) женщин соответственно. Также КС диагностирован у 18 (56,3 %) пациенток 3-й группы и 22 (73,3 %) больных 4-й группы, однако, у обследованных данных групп преобладал КС тяжелого течения - 9 (50,0 %) и 13 (59,1 %) женщин соответственно. Клиническая картина БА у женщин с сопутствующим КС отличалась более выраженной симптоматикой в сравнении с клиникой заболевания у пациенток без симптомов КС. Больные, страдающие КС, отмечали более частые приступы удушья, более выраженную одышку и аускультативную симптоматику заболевания, большее число обострений бронхиальной астмы в течение года, чем пациентки без симптомов КС.

Симптомы КС оказывали значительное влияние на качество жизни больных. У пациенток в период пременопаузы преобладали нейро-вегетативные симптомы КС, а в период постменопаузы - эндокринно-обменные нарушения.

При изучении особенностей гормонального статуса обследуемых больных выявлено, что уровень гонадотропных и половых гормонов у пациенток 1-й и 2-й группы не отличался от аналогичных показателей у обследуемых контрольной группы. У больных 3-й группы выявлена тенденция к гиперэстрогенемии. У пациенток 4-й группы диагностировано достоверное снижение концентрации ФСГ (р=0,005), эстрадиола (р=0,001) и прогестерона (р=0,001). Низкий уровень эстрадиола у больных БА любой стадии сопровождался тяжелым течением КС, который приводил к утяжелению течения БА. У больных в периоде пременопаузы концентрация ФСГ (р=0,006) и ЛГ (р=0,002) была достоверно ниже, а эстрадиола (р=0,003) и прогестерона (р=0,005) достоверно выше уровня аналогичных гормонов у пациенток в периоде постменопаузы.

Установлено, что длительное применение системных ГК у обследуемых больных приводило к гипокальциемии, гипофосфатемии а также к гиперкальциурии. Уровень электролитов находился в зависимости от дозы и длительности глюкокортикоидной терапии. Значительное снижение костной плотности выявлено у пациенток 4-й группы. Терапия ингаляционными ГК в меньшей степени воздействовала на метаболизм электролитов и костную плотность у обследуемых нами пациенток. Потеря костной массы нарастала при увеличении продолжительности течения БА и приема системных ГК, а также при снижении концентрации эстрадиола и величины ОФВ1.

В настоящей работе показана целесообразность применения заместительной терапии половыми гормонами у больных БА в периоде пери-МП с сопутствующим КС средней тяжести и тяжелого течения. Заместительная гормональная терапия эффективно уменьшала тяжесть КС. Наиболее выраженный положительный эффект терапия половыми гормонами оказывала на нейро-вегетативные и психо-эмоциональные симптомы. Уменьшение тяжести КС сопровождалось стабилизацией течения БА: уменьшением числа приступов удушья и потребности в ₂-агонистах. Клиническая эффективность заместительной гормональной терапии сочеталась с положительной динамикой спирометрических показателей. На фоне проводимой терапии наблюдалась нормализация концентрации гонадотропных гормонов, а также эстрадиола и прогестерона. Выявлено уменьшение экскреции кальция с мочой под влиянием заместительной гормональной терапии. Прирост минеральной плотности костной ткани на фоне лечения составил 2,08 % в течение года.

Ключевые слова: бронхиальная астма, период перименопаузы, глюкокортикоиды, половые гормоны, гонадотропные гормоны, климактерический синдром, кальций-фосфорный обмен, минеральная плотность костной ткани.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БА бронхіальна астма

ГК глюкокортикоїди

ЖЄЛ життєва ємність легень

ЗГТ замісна гормональна терапія

ІЩ індекс щільності

КС клімактеричний синдром

ЛГ лютеїнізуючий гормон

МП менопауза

МЩКТ мінеральна щільність кісткової тканини

ОФВ₁ обєм форсованого видиху за першу секунду

пери-МП перименопауза

пре-МП пременопауза

пост-МП постменопауза

ФЗД функція зовнішнього дихання

ФЖЄЛ форсована життєва ємність легень

ФСГ фолікулостимулюючий гормон

ШОУ широкосмугове ослаблення ультразвуку

ШПУ швидкість поширення ультразвуку

Размещено на Allbest.ru