Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 619:57.086.8: [611.018:611.33]:636.4

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

МОРФОГЕНЕЗ ТКАНИННИХ КОМПОНЕНТІВ ТА ІМУННИХ СТРУКТУР РІЗНИХ ЧАСТИН ШЛУНКА ПОРОСЯТ

16.00.02 - патологія, онкологія і морфологія тварин

ПРОКУШЕНКОВА ОЛЕНА ГЕННАДІЇВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Південному філіалі “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор Криштофорова Бесса Владиславівна, Південний філіал “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету, завідувач кафедри анатомії і фізіології тварин

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Хомич Володимир Тимофійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології

кандидат ветеринарних наук, доцент Шарандак Василь Іванович, Луганський національний аграрний університет, завідувач кафедри анатомії і ветеринарного акушерства

Захист дисертації відбудеться “15” січня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, кімн. 28

Автореферат розісланий “11” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С. В. Міськевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення людини якісними продуктами тваринного походження неможливе без ефективного ведення усіх галузей тваринництва і, зокрема, свинарства (В. Рибалко, 2006). Проте дія шкідливих факторів довкілля негативно позначається на рості та розвитку тварин, що призводить до зниження їх імунної стійкості (П.М. Гаврилін та ін., 2004; Б.В. Криштофорова, 2005). Найбільш негативно вони впливають на організм новонароджених тварин, особливо поросят з незавершеним морфофункціональним статусом організму, що ускладнюється біологічними особливостями їх зрілонароджуваності (И.В. Хрусталева, 1995).

Незавершеність структури тканинних компонентів органів новонароджених тварин зумовлює, з одного боку, високу адаптивність, з іншого ? незахищеність до дії різного роду чинників середовища існування. Практично всі системи новонародженого організму мають певну функціональну і морфологічну незавершеність, а деякі з них вперше починають функціонувати (И.И. Шмальгаузен, 1982; Б.В. Криштофорова, В.В. Лемещенко, 2000; В.В. Чумаченко, 2006). У новонароджених тварин кормові компоненти діють насамперед на органи травлення, серед яких особливе місце займає шлунок. Молозиво в шлунок поросят поступає через декілька хвилин після народження. У зв'язку з цим компоненти оболонок шлунка новонароджених тварин повинні бути достатньо структурно-функціонально зрілими, щоб забезпечувати не тільки надходження в організм поживних речовин, але й перешкоджати проникненню чужорідних білків у лімфу і кров (И.А. Аршавский, 1968).

У новонароджений період онтогенезу відбувається інтенсивний морфогенез тканинних компонентів шлунка ссавців (О.В. Волкова, М.И. Пекарский, 1976; H.F. Helander, 1992; E.J. Kelli, 1993). Морфологічні зміни шлунка зумовлюються, перш за все, надходженням з кормом речовин, особливо білкових, які стимулюють трансформацію тканинних компонентів та імунних утворів його оболонок. Проте особливості структурної організації тканинних компонентів, динаміки трансформації оболонок різних частин шлунка поросят недостатньо висвітлені в науковій літературі.

Секреторна функція шлунка змінюється залежно від віку і загального стану організму (M.L. Schubert, 2002). Проте, на тлі значної кількості робіт про особливості структури і функції шлунка у новонароджених дітей (И.В. Вилкова, 2002; Т.А. Беков, 2004), морфологія його тканинних компонентів у тварин досліджена значно менше.

У дослідників немає єдиної думки щодо особливостей структури органів імуногенезу, які забезпечують повноцінний імунітет тварин новонародженого періоду. Органам травлення притаманна наявність інтенсивно розвинених імунних утворів, тісна інтеграція яких із слизовою оболонкою (СО) складає основу бар'єрних структур організму (H.T. Shalender, 1989; Л.И. Аруин, О.Л. Шаталова, 1991; В.К. Сырцов, Л.В. Чернышенко и др., 1994; М.К. Потоцький, 1996). Лімфатичні судини (ЛС) шлунка в комплексі з регіонарними лімфатичними вузлами (ЛВ) виконують не тільки дренажну функцію, а й здійснюють контроль на наявність у лімфі чужорідних речовин та їх нейтралізацію (M. Listrom, C.Y. Fenoglio-Preiser, 1987; Ю.И. Бородин и др., 1992; М.Р. Сапин, 2002). У науковій літературі майже відсутні відомості про особливості імунних утворів шлунка у поросят новонародженого періоду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом наукової теми "Визначити структурно-функціональні особливості і розробити морфологічні критерії пренатального недорозвинення, засоби їх корекції у новонароджених продуктивних тварин", яку виконували за завданням Міністерства аграрної політики України (договір № 5.4) на базі проблемної науково-виробничої лабораторії ветеринарної неонатології кафедри анатомії і фізіології тварин Південного філіалу "Кримський агротехнологічний університет" Національного аграрного університету (керівник теми ? доктор вет. наук, професор Б. В. Криштофорова). Номер державної реєстрації ? 0102U000128.

Мета дослідження ? встановлення особливостей морфогенезу тканинних компонентів та імунних структур різних частин шлунка поросят новонародженого періоду.

Завдання дослідження:

? з'ясувати морфометричні параметри шлунка і особливості рельєфу його СО у добових поросят з різною масою тіла;

? визначити у СО шлунка добових поросят висоту поверхневого і ямкового епітеліїв, товщину залозистого та підзалозистого шарів, діаметр залоз, наявність і кількість у них парієтальних клітин;

? встановити особливості мікроскопічної будови тканинних компонентів підслизової основи, м'язової і серозної оболонок різних частин шлунка добових поросят з різною масою тіла;

? виявити вікові особливості структури оболонок стінки шлунка поросят новонародженого періоду;

? визначити морфофункціональні особливості імунних структур шлунка поросят новонародженого періоду;

? встановити взаємозв'язки становлення імунних структур із тканинними компонентами стінки шлунка поросят;

? з'ясувати динаміку корелятивних взаємозв'язків між окремими тканинними компонентами оболонок стінки шлунка поросят.

Об'єкт дослідження ? морфогенез тканинних компонентів шлунка і його імунних структур у поросят.

Предмет дослідження ? структурні особливості тканинних компонентів та імунних утворів різних частин шлунка у поросят новонародженого періоду (1-, 5-, 10- і 20-добових) полтавської м'ясної породи (ПМ-1).

Методи дослідження: зоотехнічні ? визначення маси тіла поросят з метою з'ясування їх організменого статусу; морфологічні - топографія, морфометрія шлунка, анатомічне препарування, внутрішньотканинна ін'єкція ЛС і капілярів, виготовлення тотальних і просвітлених препаратів, а також гістотопограм із морфометрією на мікроскопічному рівні для встановлення особливостей будови, кількісних і якісних взаємовідносин тканинних компонентів стінки різних частин шлунка; статистичні - обробка цифрових даних з метою визначення середньої арифметичної і її похибки, коефіцієнта варіації, критерію вірогідності різниці середніх величин і коефіцієнта кореляції для двох рядів вимірювань з використанням комп'ютерних програм MS Excel, NCSS 2000.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексне дослідження тканинних компонентів, імунних структур шлунка й особливостей мікроскопічної будови його регіонарних ЛВ у поросят новонародженого періоду. Доведено, що морфогенез тканинних компонентів та імунних структур шлунка поросят прямо залежить від їх морфофункціонального статусу при народженні. У добових поросят з масою тіла, відповідною або більшою від породних показників, високі та часті складки утворюють рельєф СО шлунка, що містить поверхневий і ямковий епітелій, залозистий, підзалозистий шари, м'язову пластинку, імунні утвори певної структури і морфометричних параметрів, які сприяють оптимальній функціональній активності органу. У поросят, які при народженні мають масу тіла, нижчу від породних показників, дані параметри СО шлунка значно менші, а парієтальні клітини розміщені переважно у перешийку кардіальних і донних залоз, серед імунних утворів шлунка переважає дифузна лімфоїдна тканина (ДЛТ). Уперше доведено, що морфогенез тканинних компонентів шлунка поросят старшого віку найбільш інтенсивно відбувається від 10 до 20 діб. Новими є результати досліджень морфометричних показників лімфангіонів внутрішньоорганних ЛС шлунка у поросят новонародженого періоду. Вперше з'ясовано, що із збільшенням віку в шлункових ЛВ відбувається зростання площі їх паренхіми на тлі зменшення сполучнотканинної строми. Вперше доведена динаміка становлення характеру і сили корелятивних взаємозв'язків тканинних компонентів стінки шлунка у поросят новонародженого періоду.

Практичне і теоретичне значення отриманих результатів. Виявлені закономірності морфогенезу тканинних компонентів стінки різних частин шлунка поросят є теоретичним обґрунтуванням визначення взаємозв'язків становлення його залозистого апарату та імунних утворів. Одержані дані мають практичне значення для з'ясування діагнозу, патогенезу і профілактики гастритів, а також можуть бути використані в клінічній імунології. Визначені закономірності розвитку залозистого апарата СО та імунних утворів шлунка є обґрунтуванням необхідності диференційованого підходу організації підгодівлі підсисних поросят. Результати досліджень доповнюють і розширюють сучасні дані про особливості структури і функції стінки шлунка, які є значним внеском у становлення ветеринарної неонатології. Отримані результати можуть бути використані при написанні відповідних розділів підручників і довідникової літератури з морфології і хірургії.

Основні положення дисертації впроваджені у навчальний процес і науково-дослідницьку роботу кафедр морфологічного профілю вищих навчальних закладів України (Національного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Луганського національного аграрного університету, Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Дніпропетровського державного аграрного університету, Державного агроекологічного університету (м. Житомир), Сумського національного аграрного університету, Подільського державного аграрно-технічного університету, Кримського державного медичного університету), Російської Федерації (Московської державної академії ветеринарної медицини і біотехнології ім. К.І. Скрябіна, Брянської державної сільськогосподарської академії, Алтайського державного аграрного університету) та Республіки Білорусь (Вітебської ордена „Знак Пошани” державної академії ветеринарної медицини, УО Гродненського державного аграрного університету) та у роботу лабораторій: патоморфології Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, імунопатології інституту ветеринарної медицини УААН, проблемної науково-дослідної лабораторії фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин Дніпропетровського державного аграрного університету. Результати досліджень використані у монографії (Криштофорова Б.В., Лемещенко В.В., Стегней Ж.Г. „Біологічні основи ветеринарної неонатології”, 2007) і при підготовці патенту на корисну модель (Криштофорова Б.В., Прокушенкова О.Г. “Спосіб визначення структурно-функціонального стану шлунка поросят”).

Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційної роботи самостійно проаналізувала джерела літератури за темою роботи, відібрала матеріал і провела його дослідження, здійснила статистичну обробку цифрових показників, виготовила ілюстрації. Узагальнення результатів дослідження і формулювання висновків проведено спільно із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені та обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях: “ІЕКВМ ? 80 років на передовому рубежі вет. науки” (15-19 жовтня 2002 р., м. Харків); “Актуальні проблеми розвитку тваринництва, ветеринарної медицини, харчових технологій, економіки і освіти” (25-26 листопада 2004 р., м. Львів); “Ветеринарна медицина ? 2005: сучасний стан і актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва” (30 травня ? 4 червня 2005 р., м. Ялта); “Стан, проблеми і перспективи сучасної аграрної науки і практики” (9-10 червня 2005 р., м. Львів); “Актуальні питання сучасної морфології” (5-6 жовтня 2006 р., м. Харків) та науковій конференції “Наукове забезпечення агропромислового комплексу Криму” (16-17 травня 2007 р., м. Сімферополь).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт, у тому числі 1 патент і 9 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, зокрема у наукових вісниках: Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (2); Національного аграрного університету (1); Дніпропетровського державного аграрного університету (1) і збірниках: Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН (2); Харківської державної зооветеринарної академії (1); Луганського державного аграрного університету (1); в журналі "Ветеринарна медицина України" (1), а також у Вчених записках установи освіти “Вітебської ордена “Знак Пошани” державної академії ветеринарної медицини” (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 138 сторінках (основний текст) комп'ютерного тексту, ілюстрована 88 рисунками (з них 5 схем і 13 діаграм) і 32 таблицями (з них 7 у додатках). Дисертація містить вступ, огляд літератури, результати досліджень, їх узагальнення й аналіз, висновки, пропозиції виробництву, додатки та список використаних джерел літератури. Бібліографічний список містить 312 найменувань, у тому числі 68 з далекого зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямів досліджень, матеріал і методи досліджень

Матеріал для досліджень відбирали від клінічно здорових поросят полтавської м'ясної породи (ПМ-1). Їх вирощували за загальноприйнятою технологією в умовах племінної свиноферми навчально-науково-виробничого комплексу Південного філіалу “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету. Добових поросят за показниками маси тіла розділили на три групи (по n=5): ІІ група - з масою тіла, відповідною до породних показників (1144,00±45,01 г), І - з вищою (1454,00±46,54 г), ІІІ - з нижчою (812,00±18,54 г)), а також 5 - (1926,00±147,09 г), 10 - (2934,0±237,58 г) і 20 - добових поросят (4458,00±168,35 г). Поросята 5-, 10- та 20-добового віку при народженні мали масу тіла відповідну до породних показників.

Морфометрію шлунка здійснювали за допомогою штангенциркуля (ГОСТ 166-63), мірної стрічки і сантиметрової лінійки (ГОСТ 17435-72). Візуально визначали особливості рельєфу СО шлунка. Для дослідження ЛС шлунка використовували внутрішньотканинну ін'єкцію їх чорною тушшю на 3% водному розчині желатину та імпрегнацію внутрішньоорганного лімфатичного русла за Ранв'є (И.И. Марков, А.А. Сушин, 1985) з подальшим препаруванням і виготовленням тотальних просвітлених препаратів. Морфометрію лімфангіонів внутрішньоорганних ЛС проводили за допомогою МБС-10 із стандартними окулярними вставками (Г.Г. Автандилов, 1990). Об'єм лімфангіонів обчислювали за формулою (А.В. Борисов, 1984): V=Ш² ·Д/2, де V - об'єм; Ш - ширина; Д - довжина. Клапанний індекс (КІ) визначали за формулою: КІ=К/Д, де К - загальна кількість клапанів; Д - довжина судини в мм.

Для гістологічних досліджень відбирали ділянки стінки кардіальної, пілоричної частин, дна і меншої кривини шлунка. Матеріал фіксували у 5% водному розчині нейтрального формаліну при t = +4°С, потім у 10%, де і зберігали впродовж всього періоду досліджень. Зафіксовані шматочки промивали проточною водою протягом 1-2 діб з подальшим виготовленням гістотопограм (товщина 25-30 мкм) на заморожуючому мікротомі МК-25М (П.Н. Гаврилин, 1998). Отримані зрізи фарбували гематоксиліном і еозином. Для фарбування гістологічних зрізів червоним конго здійснювали заливку матеріалу в парафін за загальноприйнятою методикою (Г.А. Меркулов, 1961). Для виявлення ретикулярних волокон зрізи стінки шлунка і ЛВ імпрегнували азотнокислим сріблом за Футом (Л.П. Горальський, В.Т. Хомич, О.І. Кононський, 2005).

Дослідження гістотопограм проводили за допомогою стереоскопічного (МБС-10) і світлових мікроскопів (Olympus CX 21, МБИ-6). Кількісний мікроскопічний аналіз здійснювали за допомогою окуляр-мікрометра МОВ-1-15^х і окулярної вставки з вимірювальною лінійкою (Г.Г. Автандилов, 1990). Відносну площу (ВП) тканинних структур шлункових ЛВ обчислювали за формулою: V_vi = P_i / P_t•100%, де V_vi - ВП структури в об'ємі органа, %; P_i - кількість крапок, що потрапили на структуру, шт.; P_t - загальна кількість крапок тестової системи, що потрапили на гістопрепарат, шт.

Статистичну обробку цифрових даних проводили на персональному комп'ютері з використанням стандартних програмних пакетів MS Exel і NCSS 2000. Між тканинними компонентами стінки різних частин шлунка і масою тіла поросят визначали корелятивні взаємозв'язки. Фотографування гістотопограм і тотальних препаратів здійснювали за допомогою мікроскопів Olympus CX 21, МБИ-6 і МБС-10 з використанням цифрової фотокамери “Samsung Digimax V 700”.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Особливості структури тканинних компонентів оболонок стінки шлунка добових поросят

Стінка шлунка складається з чотирьох оболонок (слизова, підслизова основа, м'язова, серозна), кожна з яких має структурно-функціональні особливості. СО шлунка містить три види залоз: кардіальні, донні, пілоричні та багатошаровий плоский незроговілий епітелій у ділянці меншої кривини. Рельєфу СО шлунка поросят притаманна закономірність органотопії складок. Високі та щільно розташовані складки СО шлунка властиві тваринам з масою тіла, відповідною до породних показників або більшою за них, а у поросят з меншою масою тіла складки низькі, із широкими проміжками. Поверхневий і ямковий епітелій СО шлунка добових поросят є одношаровим циліндричним залозистим. У добових поросят ІІ групи епітелій має найбільшу висоту на межі з беззалозистою частиною меншої кривини (26,64±0,49 мкм і 20,37±0,21 мкм) та в кардіальній частині шлунка (24,79±2,08 мкм і 18,72±0,88 мкм). У поросят цієї групи в кардіальній частині шлунка товщина всіх шарів СО шлунка дещо менша, ніж у інших частинах.

Кардіальні залози трубчасті розгалужені і звивисті. Вони локалізовані у більш розвиненій, порівняно з іншими частинами, власній пластинці СО шлунка. Глибина шлункових ямок у добових поросят ІІ групи складає 63,04±5,94 мкм; товщина залозистого шару СО ? 135,98±36,11 мкм, а підзалозистого ? 28,46±3,05 мкм. Залозистий шар СО у ділянці дна шлунка самий товстий (228,54±15,62 мкм), а залозисто-ямкове співвідношення помірне (1:0,40). У поросят ІІ групи виявляється найбільша кількість парієтальних клітин у складі однієї донної залози (табл.). Між кількістю парієтальних клітин і товщиною залозистого шару СО кардіальної частини шлунка існує значний позитивний взаємозв'язок (r = 0,60). Донні залози прості трубчасті нерозгалужені або слаборозгалужені. У добових поросят ІІ групи глибина ямок дна шлунка складає 91,80±18,82 мкм, а товщина залозистого шару ? 228,54±15,62 мкм.

Найменш завершеною за будовою є СО пілоричної частини шлунка, що підтверджує результати досліджень О.В. Волкової, М.І. Пекарського (1976). Шлункові ямки цієї частини органа глибокі, а залози, навпаки, короткі (рис.3). Глибина ямок СО шлунка у поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, складає 116,74±16,44 мкм (Cv = 31,50%). Пілоричні залози розгалужені, розташовані менш щільно, ніж донні. Парієтальні клітини в залозах цієї частини шлунка відсутні. Залозисто-підзалозисте співвідношення у тварин II групи широке (1:0,11). Товщина м'язової пластинки СО пілоричної частини шлунка є максимальною (38,80±2,71 мкм), з високою вірогідністю показника (р<0,001).

Таблиця. Динаміка кількості парієтальних клітин у складі однієї шлункової залози, шт

Примітка: *р<0,05; ** р<0,01; *** р<0,001; ¹ - на межі з беззалозистою частиною

У добових поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, товщина підслизової основи шлунка складає 117,52±30,05 мкм, а м'язової оболонки - 901,25±85,31 мкм. Слизово-підслизове співвідношення є широким (1:0,20), а слизово-м'язове - помірним (1:1,56).

На межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка в добових поросят ІІ групи глибина шлункових ямок СО дорівнює 89,82±8,23 мкм, товщина залозистого шару СО шлунка ? 171,19±7,67 мкм, а підзалозистого - 25,70±2,83 мкм (рис.4). При цьому залозисто-ямкове співвідношення становить 1:0,52, а залозисто-підзалозисте - 1:0,15. Товщина м'язової пластинки СО шлунка дорівнює 25,66±1,29 мкм. Між тканинними структурами стінки меншої кривини шлунка превалюють значні позитивні корелятивні взаємозв'язки (r=0,54). Багатошаровий плоский незроговілий епітелій меншої кривини шлунка утворений базальним, шипуватим і поверхневим (плоским) шарами. Базальна мембрана звивиста. У складі епітеліального пласта багатошарового плоского незроговілого епітелію шлунка поросят знаходиться 28-47 клітинних шарів.

Глибина ямок кардіальної частини шлунка добових поросят ІІІ групи більша на 143,21%, ніж у тварин ІІ групи, а у тварин І групи - лише на 12,26%. Проте залозисто-ямкове співвідношення у тварин І і ІІІ груп є вузьким (1:0,79 і 1:1,10), що свідчить про майже однакову товщину їх залозистого шару СО і глибину ямок. морфометричний шлунок порося імунний

У поросят I групи товщина залозистого і підзалозистого шарів СО кардіальної частини шлунка менша (відповідно - на 34,36% і 22,56%), ніж у тварин ІІ групи, при значній варіабельності (Сv = 28,49%). У добових поросят ІІІ групи товщина залозистого шару СО є дещо більшою (на 2,29%) при високій варіабельності (Сv = 45,72%), а підзалозистого, навпаки, меншою (на 13,32%), як і його коливання (Сv = 12,88%), що зумовлює більш широке залозисто-підзалозисте співвідношення (1:0,17). Аналогічна тенденція спостерігається і в морфометричних характеристиках м'язової пластинки СО кардіальної частини шлунка. У тварин І групи товщина підслизової основи шлунка є на 37,51% меншою (Сv = 36,08%), як і м'язової й серозної оболонок на 7,16% і 15,58% (відповідно) при значних коливаннях показників (Сv = 43,36% і 19,58%). Слизово-підслизове, як і слизово-серозне співвідношення складають 1:0,15, а слизово-м'язове є дещо ширшим ? 1:1,25 за рахунок збільшення товщини м'язової оболонки. У тварин ІІІ групи товщина підслизової основи, м'язової та серозної оболонок є меншою. Слизово-м'язове співвідношення помірне (1:0,49), а слизово-серозне, навпаки, вузьке (1:0,09), що зумовлюється меншою товщиною оболонок, ніж у тварин ІІ групи.

Встановлено, що у поросят I і II груп парієтальні клітини розташовані рівномірно по кардіальних залозах, тоді як у тварин III ? вони локалізовані, переважно, у їх перешийку. Між кількістю парієтальних клітин і товщиною залозистого шару СО у добових поросят І групи існує тісний позитивний корелятивний зв'язок (r = 0,89), а у тварин ІІІ ? він є зворотнім (r = -0,52).

Глибина ямок дна шлунка поросят I групи більша на 15,07%, а III групи - вона, навпаки, менша на 5,63%, ніж у поросят ІІ. Залозисто-ямкове співвідношення у тварин I групи становить 1:0,46 внаслідок більшої глибини шлункових ямок.

У поросят з масою тіла, меншою від породних показників, залози розташовані на більшій відстані одна від одної. Епітелій менш високий, наближається за формою до кубічного. Товщина залозистого шару СО менша (на 8,99%), що зумовлює також більш вузьке (1:0,41) залозисто-ямкове співвідношення, порівняно з таким у поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, і свідчить про затримку пренатального розвитку оболонок шлунка. Недостатня зрілість СО шлунка зумовлює зниження активності ферментів, що призводить до порушення процесів розщеплення і всмоктування поживних речовин та розладу роботи органів травного каналу і, як наслідок, зниження життєздатності тварин (Н.П. Пятницкий, Н.С. Маланьина, 1974; Д.А. Дорофеев, В.М. Успенский, 1984).

У тварин І групи товщина підзалозистого шару СО дна шлунка більша на 6,06%, при значних коливаннях (Cv = 31,07%), як і м'язової пластинки СО - на 7,18% (Cv = 18,12%), порівняно з такими у тварин ІІ групи. У добових поросят III групи товщина підзалозистого шару СО також дещо більша (на 1,42%), а м'язової пластинки, навпаки, менша (на 10,61%), порівняно з такими показниками тварин II групи, що поряд з меншою товщиною залозистого шару СО зумовлює широкі залозисто-підзалозисте (1:0,12) та залозисто-м'язове (1:0,08) співвідношення.

Товщина підслизової основи в ділянці дна шлунка у тварин з масою тіла, вищою від породних показників, на 29,80% більша, а слизово-підслизове співвідношення, навпаки, вужче (1:0,12). Товщина підслизової основи у тварин з масою тіла, нижчою від породних показників, на 8,74% менша, ніж у поросят, що мають відповідну. Проте, слизово-підслизове співвідношення залишається без змін (1:0,10), що пов'язано з меншою товщиною їх СО шлунка. У тварин з масою тіла, вищою від породних показників, товщина м'язової оболонки на 9,35% менша, а серозної, навпаки, на 46,08% більша. Дана морфометрична характеристика зумовлює більш широке слизово-м'язове співвідношення (1:0,60), тоді як слизово-серозне, навпаки, дещо вужче (1:0,15), порівняно з такими у тварин, що мають масу тіла, відповідну до породних показників. У поросят з масою тіла, меншою від породних показників, товщина як м'язової (на 11,57%), так і серозної (на 25,03%) оболонок менша, ніж у тих, що мають відповідну, а слизово-м'язове (1:0,67) і слизово-серозне (1:0,09) співвідношення у цих тварин більш широкі.

Висота поверхневого (21,78±1,36 мкм) і ямкового (18,52±0,93 мкм) епітеліїв у ділянці дна шлунка добових поросят переважає у тварин з масою тіла, вищою від породних показників, а їх залозисто-епітеліальне співвідношення рівнозначне такому тварин, що мають масу тіла, відповідну до породних показників (1:0,09). У добових поросят з масою тіла, нижчою від породних показників, висота поверхневого і ямкового епітеліїв мінімальна. Епітелій шлункових ямок має форму, що наближається до кубічної, а ядра епітеліоцитів мають більш округлу форму. Залозисто-епітеліальне співвідношення у цих тварин найбільш широке (1:0,08) серед ровесників. Мінімальна кількість парієтальних клітин у складі однієї донної залози (12,8±0,37 шт) виявляється у добових поросят з масою тіла, нижчою від породних показників, що також свідчить про пренатальну недорозвиненість структур залозистого апарата шлунка. У добових поросят між тканинними структурами стінки дна шлунка проявляються позитивні і зворотні корелятивні взаємозв'язки.

У добових поросят I групи глибина ямок СО шлунка у пілоричній частині більша на 6,97%, тоді як у III - на 9,35%, порівняно з тваринами ІІ. Між тканинними структурами стінки пілоричної частини шлунка добових поросят і глибиною ямок у всіх групах тварин переважають позитивні взаємозв'язки різної сили (r = 0,13-0,98). Розгалужені пілоричні залози розташовані менш щільно. Товщина залозистого шару СО, як і підслизової основи, м'язової та серозної оболонок менша в порівнянні з такими у тварин II групи. Аналогічні зміни структур стінки шлунка притаманні також тваринам III групи.

Ямки СО на межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка мають мінімальну глибину в поросят III групи. Товщина залозистого шару СО у тварин I групи менша на 29,86% (Cv = 3,52%), як і підзалозистого шару - на 9,10%, при незначному коефіцієнті варіації (Cv=9,30%). Наразі залозисто-ямкове (1:0,96) і залозисто-підзалозисте (1:0,19) співвідношення більш вузькі, порівняно з такими у тварин II групи. Товщина залозистого шару СО також менша (на 59,81%) у поросят III групи, як і підзалозистого шару СО (на 51,16%), що зумовлює помірне залозисто-ямкове (1:0,46) і, навпаки, широке залозисто-підзалозисте (1:0,19) співвідношення. У добових поросят I групи товщина м'язової пластинки СО меншої кривини шлунка на 15,58% більша, тоді як у ІІІ - навпаки, на 30,35% менша, порівняно з такою тварин II групи. Аналогічна тенденція виявляється в товщині підслизової основи і м'язової оболонки шлунка.

У поросят I групи висота як поверхневого (36,08±2,23 мкм), так і ямкового (21,45±0,37 мкм) епітеліїв на межі з беззалозистою частиною шлунка максимальна серед тварин добового віку. У поросят III групи їх висота, навпаки, менша (на 14,11% і 5,03%), як і кількість парієтальних клітин (на 43,03%), порівняно з такими у тварин II групи. Між тканинними структурами стінки на межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка у тварин ІІІ групи превалюють слабкі та помірні, різного характеру корелятивні взаємозв'язки.

У тварин з масою тіла, вищою від породних показників, базальна мембрана багатошарового плоского незроговілого епітелію пальцеподібно впинається у власну пластинку СО. У складі епітеліального шару багатошарового плоского незроговілого епітелію шлунка виявляється 20-22 клітинні шари, а із низькою - від 18 до 21.

Морфометричні параметри шлунка добових поросят переважають у тварин з масою тіла, вищою від породних показників. На топографію шлунка маса тіла тварин добового віку не впливає.

У добових поросят процес диференціювання залозистого апарата шлунка ще не завершений, що зумовлене періодом вікової ахлоргідрії шлункового соку (А.В. Квасницкий, 1971). Особливу увагу привертають тварини з масою тіла, нижчою від породних показників, внаслідок найменшої кількості парієтальних клітин у складі їх залоз, що свідчить про затримку процесу диференціювання СО шлунка.

Отже, шлунок новонароджених поросят характеризується, до певної міри, незавершеною будовою, що необхідно враховувати при технології годівлі, особливо у пренатально недорозвинених тварин, що спричиняє зниження їх життєздатності та навіть загибель.

Особливості структури тканинних компонентів оболонок стінки шлунка 5-, 10- та 20-добових поросят

З віком поросят, у новонароджений період, відбувається інтенсивне збільшення товщини оболонок шлунка. Проте, як свідчать В.П Кабиш і Л.Н. Кадієвська (1982) у цих тварин до 4-10 добового віку ще продовжується розвиток органів, притаманний пізньому плодовому періоду.

Глибина ямок кардіальної частини СО шлунка у 5-добових поросят зростає (на 13,38%), при незначному коефіцієнті варіації (Сv=4,98%), порівняно з такою у добових тварин ІІ групи. Висота як поверхневого, так і ямкового епітеліїв збільшується на 22,46% (р<0,01) і 18,16% (р<0,001), що зумовлює більш широке залозисто-епітеліальне співвідношення (1:0,14). Суттєво зростає й діаметр залоз, як і кількість парієтальних клітин. Проте у ділянці дна глибина шлункових ямок зменшується (на 4,20%), а залозистий шар, навпаки, зростає (на 6,05%). Товщина залозистого шару СО, як і інших оболонок пілоричної частини шлунка, зменшується, тоді як висота поверхневого (на 20,60%) і ямкового (на 20,12%) епітеліїв зростає. Незначне збільшення (на 4,90%) залозистого шару СО відбувається на межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка. Товщина підзалозистого шару СО шлунка зростає (на 35,29%), порівняно з такою у добових поросят ІІ групи, що зумовлює звуження залозисто-ямкового (1:0,62) та залозисто-підзалозистого (1:0,19) співвідношень. Товщина підслизової основи, м'язової і серозної оболонок також збільшується.

У 10-добових поросят глибина ямок кардіальної частини шлунка практично не змінюється, порівняно з 5-добовими, тоді як залозистого шару - вірогідно (р<0,01) зростає на 44,51%. Збільшується й висота як поверхневого (на 33,49%), так і ямкового епітеліїв (на 51,04%). Розширення слизово-підслизового співвідношення (1:0,08) у кардіальній частині шлунка поросят відбувається до 10 добового віку. Товщина залозистого шару СО дна шлунка з високою вірогідністю (р<0,001) збільшується (на 135,24%), як і підзалозистого (на 59,04%) та м'язової пластинки (на 51,00%). Аналогічна тенденція виявляється і в підслизовій основі, м'язовій і серозній оболонках шлунка як дна, так і пілоричної частини. Ослаблення сили корелятивних взаємозв'язків свідчить про значні морфологічні перетворення тканинних компонентів стінки їх шлунка. Разом з цим, взаємозв'язок між кількістю парієтальних клітин і тканинними компонентами шлунка, навпаки, посилюється (r=-0,21 і r=-0,93), що пов'язано з інтенсивним їх розвитком. У 10-добових поросят глибина шлункових ямок на межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка збільшується менш інтенсивно (на 7,68%), як і залозистого шару СО (на 4,06%). Аналогічно зростає й товщина підслизової основи і м'язової оболонки органа. Товщина серозної оболонки, навпаки, зменшується (на 17,23%). Діаметр залоз збільшується на 9,97%, а кількість парієтальних клітин у складі однієї залози СО на межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка ? на 12,50%.

Наші дослідження свідчать, що у 10-добових поросят у СО шлунка інтенсивно трансформуються пренатальні тканинні компоненти в дефінітивні, що зумовлює, насамперед, вразливість їх організму. Проте найбільш інтенсивно морфогенез залоз СО шлунка відбувається у поросят з 10 по 20 добу життя.

У 20-добових поросят висота поверхневого (43,08±0,13 мкм) і ямкового епітеліїв (34,52±0,75 мкм), як і товщина залозистого шару СО (393,42±24,73 мкм) кардіальної частини шлунка максимальні, при незначній варіабельності (Сv = 0,70% і Сv = 4,88%). Діаметр залоз СО кардіальної частини шлунка зростає (на 24,89%), як і кількість парієтальних клітин у складі однієї донної залози (на 22,47%), порівняно з 10-добовими. Глибина ямок дна шлунка, навпаки, мінімальна (82,54±6,15 мкм, Cv = 16,66%). Залозистий шар СО шлунка досягає максимального розвитку, вірогідно (р<0,05) збільшуючись на 47,06%, порівняно з 10-добовими. Дещо зростає й товщина підзалозистого шару (на 11,83%) і м'язової пластинки СО шлунка (на 21,31%). Парієтальні клітини СО локалізуються переважно у донній частині залоз, мають велике ядро і гранули секрета у цитоплазмі, що свідчить про активне їх функціонування. У поросят 20-добового віку кількість парієтальних клітин у складі донної залози збільшується на 11,40%, порівняно з 10-добовими.

У пілоричній частині шлунка 5-добових поросят товщина залозистого шару СО на 98,07% (р<0,001) переважає над такою 10-добових. Сила корелятивних взаємозв'язків між товщиною залозистого шару СО і діаметром шлункових залоз протягом всього новонародженого періоду залишається без змін, а характер, навпаки, змінюється на зворотній, що свідчить про інтенсивні морфофункціональні зміни структур пілоричної частини шлунка. На 32,62% зростає також і товщина підзалозистого шару СО шлунка й м'язової пластинки - на 39,29%. Товщина підслизової основи, навпаки, незначно зменшується (на 0,80%, Cv = 4,63%), а висота як поверхневого (на 18,66%, Cv = 7,11%), так і ямкового епітеліїв (на 10,51%, Cv = 8,51%) зростає. Наші дослідження свідчать, що найбільші зміни товщини структур відбуваються у СО, тоді як товщина м'язової і серозної оболонок має незначні коливання. Аналізуючи співвідношення структур і оболонок стінки пілоричної частини шлунка, встановили, що найбільш широкі залозово-епітеліальне (1:0,07) і залозисто-ямкове (1:0,51) співвідношення виявляються у 20-добових поросят, що зумовлене інтенсивним збільшенням товщини залозистого шару СО. Глибина шлункових ямок на межі з беззалозистою частиною меншої кривини органа 20-добових поросят досягає максимального розвитку (128,97±0,60 мкм). Незначно (на 0,99%), порівняно з 10-добовими поросятами, збільшується товщина залозистого шару СО, що призводить до звуження залозисто-ямкового співвідношення (1:0,68). Збільшення висоти як поверхневого (на 4,56%), так і ямкового (на 3,53%) епітеліїв відбувається на межі з беззалозистою частиною меншої кривини шлунка. У даній віковій групі поросят кількість парієтальних клітин у складі однієї залози збільшується на 32,59%. Найбільш звивиста базальна мембрана багатошарового плоского незроговілого епітелію меншої кривини шлунка виявляється у 20-добових тварин. У складі епітеліального пласта знаходиться 40-60 клітинних шарів.

Отже, за 20 діб життя поросят відбувається асинхронне збільшення всіх структурних компонентів стінки шлунка. У кардіальній частині шлунка максимально зростає висота поверхневого і ямкового епітеліїв (у 1,22-1,99 рази), у ділянці дна - товщина залозистого шару СО (у 3,66 рази) і кількість парієтальних клітин (у 2,26 рази), а в пілоричній - товщина її м'язової пластинки (у 1,79 рази).

Імунні структури стінки шлунка поросят новонародженого періоду

Лімфоїдні структури стінки шлунка поросят утворені інтраепітеліальними лімфоцитами, ДЛТ і лімфоїдними вузликами (ЛВЗ). Інтераепітеліальні лімфоцити локалізовані переважно у базальній частині епітелія. Більша кількість яких виявляється у ділянці дна та пілоричній частині шлунка. ДЛТ переважає у СО кардіальної частини шлунка.

У кардіальній частині шлунка добових поросят превалює ДЛТ, серед якої виявляються поодинокі ЛВЗ без світлих центрів. ЛВЗ локалізуються в підслизовій основі шлунка і мають овальну форму. Висота ЛВЗ кардіальної частини шлунка добових поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, становить 89,06-140,89 мкм, а їх ширина - 132,86-186,15 мкм. У ділянці дна шлунка знаходиться максимальна кількість ЛВЗ із світлими центрами (більше 5% від усієї кількості). Їх висота коливається в межах 86,54-158,23 мкм, а ширина ? 136,84-178,24 мкм. У пілоричній частині органа висота ЛВЗ дорівнює 82,45-126,54 мкм, а ширина ? 63,51-121,83 мкм. На межі багатошарового плоского незроговілого і залозистого епітелію меншої кривини шлунка локалізовані ЛВЗ овальної форми. У добових поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, їх верхні інтервали висоти і ширини найбільші серед добових і складають, відповідно 50,52-82,64 мкм і 138,26-184,92 мкм. У даній віковій групі поросят виявляються і ЛВЗ, розташовані попарно.

Переважна частина ЛВЗ шлунка у добових тварин знаходиться на початковій стадії диференціювання, без світлих центрів і з нечітко вираженою сполучнотканинною капсулою. У добових поросят I групи морфометричні показники ЛВЗ дещо більші, при значних коливаннях параметрів. У ділянці дна органа ЛВЗ із світлими центрами виявляються лише у добових поросят І і ІІ групи. Сітка ретикулярних волокон у центрі таких ЛВЗ розріджена і фрагментована. У підслизовій основі всіх частин шлунка у добових поросят ІІІ групи виявляється менша висота і ширина ЛВЗ.

У 5-добових поросят ЛВЗ із світлими центрами виявляються вже у всіх частинах шлунка (більше 8% від загальної кількості). Їх параметри збільшуються і вони межують з м'язовою пластинкою СО. Структурні зміни імунних утворів шлунка поросят відбуваються у взаємозв'язку із його залозистими компонентами. У 10-добових поросят збільшується як ширина, так і висота ЛВЗ шлунка на тлі значних коливань параметрів. Інтенсивне зростання (на 60,03-324,07%) висоти ЛВЗ виявляється у ділянці дна шлунка, поряд із значним зменшенням їх ширини (на 53,33-37,15%). Переважна частина ЛВЗ дна і пілоричної частини міститься у власній пластинці СО.

У 20-добових поросят більше 90,00% ЛВЗ кардіальної частини і дна шлунка локалізовані в залозистому шарі СО. Їх основу утворює ретикулярна тканина. У ділянці дна шлунка містяться групові ЛВЗ, які знаходяться на різних етапах розвитку і мають спільну капсулу. Безпосередньо під багатошаровим плоским незроговілим епітелієм меншої кривини виявляються ЛВЗ різного розміру. У тварин цього віку відбувається інтенсивне зростання лінійних параметрів ЛВЗ у всіх частинах шлунка.

Отже, у диференціюванні ЛВЗ шлунка поросят встановлена певна закономірність. У добових поросят виявляються скупчення ДЛТ, ЛВЗ без світлих центрів і з ними в підслизовій основі шлунка. Деякі з ЛВЗ впинаються в м'язову пластинку СО шлунка вже у 5-добових поросят. У подальшому вони проникають через м'язову у власну пластинку СО, що характерно для 10-добових поросят. З віком тварин (20 діб) ЛВЗ виявляються не тільки у підслизовій основі, але й в залозистому шарі СО шлунка.

Внутрішньоорганні лімфатичні судини. Сітка ЛС з реґіонарними ЛВ є перепоною проникнення в організм чужорідних речовин. Внутрішньоорганне лімфатичне русло шлунка поросят утворене капілярами, посткапілярами і судинами. Лімфатичні капіляри СО, підслизової основи, м'язової і серозної оболонок формують посткапіляри, які дають початок внутрішньоорганним ЛС, що численно анастомозують і поступово збільшуються у діаметрі. У кардіальній частині шлунка ЛС прямують до його меншої кривини. У ділянці дна слабозвивисті ЛС проходять до 2/3 поперечної вісі шлунка аналогічно кардіальній частині і тільки у верхній третині змінюють свій напрям під кутом 45° у бік дивертикула і також впадають у шлункові ЛВ. Численні ЛС, з бічних стінок, з'єднуються у 12-15 судин, які також прямують до шлункових ЛВ. Біля основи дивертикула шлунка, капіляри, зливаючись у посткапіляри, утворюють 5-7 внутрішньоорганних ЛС, що прямують, огинаючи стравохід, і впадають у шлункові ЛВ.

Морфометричні показники лімфангіонів внутрішньоорганних ЛС шлунка поросят коливаються в широких межах. Довжина лімфангіонів у добових поросят ІІ групи в кардіальній частині шлунка дорівнює 0,35±0,005 мм, а ширина - 0,12±0,0003 мм. У ділянці дна шлунка довжина лімфангіонів складає 0,42±0,08 мм, а їх ширина - 0,11±0,02 мм, тоді як у пілоричній - 0,45±0,02 мм і 0,05±0,005 мм, відповідно. Лімфангіони ЛС підсерозного сплетіння пілоричної частини шлунка переважно мають циліндричну форму, а кардіальної - овальну. У добових поросят І групи лімфангіони досягають найбільшої довжини в кардіальній частині шлунка (0,83±0,004 мм), зменшуючись у ділянці дна (на 62,65%) і в пілоричній частині (на 25,29%). Ширина лімфангіонів найменша в пілоричній частині (0,06±0,001мм), а клапанний індекс - у кардіальній (2,40). Зменшення довжини лімфангіонів призводить до збільшення клапанного індексу у ділянці дна органа. У кардіальній частині шлунка поросят III групи довжина лімфангіонів більша на 28,57%, порівняно з такою тварин ІІ групи, а з І - вона, навпаки, менша на 45,78%. У ділянці дна і пілоричній частині шлунка спостерігається менша довжина і ширина лімфангіонів, що відображається на клапанному індексі.

У 5-добових поросят у кардіальній частині шлунка дещо збільшуються довжина (на 5,55%) і ширина (на 43,75%) лімфангіонів, що сприяє значному зростанню об'єму клапанних сегментів (на 114,28%) і дещо менше - клапанного індексу (3,50). У ділянці дна шлунка довжина лімфангіонів зростає на 171,87%, тоді як їх ширина зменшується на 15,38%. Проте об'єм лімфангіонів та клапанний індекс ЛС значно перевищують такі значення у добових поросят. У пілоричній частині шлунка тварин відбуваються аналогічні структурні зміни ЛС. У 10-добових поросят, у кардіальній частині шлунка, довжина лімфангіонів збільшується на 35,08%, а ширина на 21,73%, порівняно з такими 5-добових. Разом з цим, відбувається збільшення об'єму лімфангіонів на тлі зменшення клапанного індексу. Зменшення довжини та збільшення ширини лімфангіонів дна шлунка призводить до збільшення клапанного індексу (3,17). У зоні розташування пілоричних залоз СО шлунка у 10-добових поросят, довжина лімфангіонів більша на 20,33%, тоді як ширина - менша на 22,22%, що призводить до зниження їх об'єму (на 29,16%) і клапанного індексу (2,81). Різке зростання довжини (на 18,18%) і ширини (на 10,71%) клапанних сегментів відбувається у поросят 20-добового віку, що у свою чергу сприяє значному підвищенню об'єму лімфангіонів (на 190%). У ділянці дна шлунка, разом із подовженням лімфангіонів (на 42,85%), спостерігається зменшення їх ширини (на 36,84%), а також об'єму (на 50,00%), що характерно також для його пілоричної частини.

Отже, особливості структури внутрішньоорганних ЛС шлунка виявляються як у розмірах, так і у формі їх клапанних сегментів, що, можливо, зумовлено неоднаковою інтенсивністю всмоктування поживних речовин у різних його частинах.

Шлункові лімфатичні вузли. Відтік лімфи від стінки шлунка здійснюється переважно в шлункові ЛВ (95,00%), а також у селезінкові (2,00%) і підшлунково-дванадцятипалі (3,00%).

У добових поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, ВП лімфоїдної тканини ЛВ дорівнює 85,87±0,86%, сполучнотканинної строми - 11,56±0,92%. ВП кіркової зони складає 41,70±4,56%, а мозкової - 44,17±4,82%. У кірковій зоні серед ДЛТ містяться кулясті ЛВЗ із нечіткою периферійною зоною. У добових поросят I групи ВП сполучнотканинної строми в шлункових ЛВ менше на 1,58%, порівняно з такою у тварин ІІ групи. Капсулярні трабекули нечисленні, тонкі, нерозгалужені, проникаючи вглиб паренхіми, не досягають ворітних. ЛВЗ овальної, рідше кулястої форми, окремі мають виражену периферійну зону, а також світлі центри (1,43±0,03%). ВП кіркової зони ЛВ у даній групі тварин дорівнює 45,10±6,93%. ВП сполучнотканинної строми органа максимальна (12,14±0,58%) у добових поросят III групи. ВП лімфоїдної тканини і кіркової зони менша (на 0,66% і 4,48%), а мозкової, навпаки, більша (на 3,82%), при незначному коефіцієнті варіації (Cv = 5,92%), порівняно з такими у тварин II групи. Менша ВП тканинних компонентів шлункових ЛВ сприяє також зменшенню розмірів ЛВЗ і згладженості їх периферійної зони.

У поросят новонародженого періоду відбувається збільшення ВП лімфоїдної тканини на тлі зменшення ВП сполучнотканинної строми ЛВ. ВП лімфоїдної тканини ЛВ у 5-добових тварин незначно збільшується (на 3,38%) за рахунок зростання ВП кіркової зони (на 19,51%). У тварин 10-добового віку ВП строми шлункових ЛВ зменшується на 1,03%, а кіркової зони, навпаки, збільшується на 13,94%, порівняно з такими у 5-добових поросят. У тварин 20-добового віку ВП сполучнотканинної строми, як і мозкової зони ЛВ зменшується на 0,53% і 2,61%, відповідно, досягаючи мінімальних показників серед всіх досліджених груп тварин. Разом з цим, ВП лімфоїдної тканини незначно зменшується (на 0,48%), порівняно з такою у 10-добових поросят. У 20-добових поросят ВП ЛВЗ збільшується на 0,52%, а із світлими центрами - на 0,94 %.

За 20 діб життя поросят відбувається зменшення ВП сполучнотканинної строми (на 4,67%), тоді як кіркової зони інтенсивно збільшується (на 36,54%), особливо за рахунок ЛВЗ.

Отже, у добових поросят у шлункових ЛВ переважають паренхіматозні компоненти над стромальними. З віком тварин відбувається збільшення ВП кіркової зони (особливо ЛВЗ із світлими центрами), на тлі зниження мозкової зони і сполучнотканинної строми шлункових ЛВ.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі морфологічними дослідженнями встановлені особливості морфогенезу тканинних компонентів та імунних структур шлунка поросят з неоднаковою масою тіла при народженні й з'ясовані його зміни протягом новонародженого періоду. Запропонований спосіб визначення структурно-функціонального стану шлунка поросят.

2. У добових поросят з масою тіла, відповідною до породних показників, високі та часті складки утворюють рельєф слизової оболонки шлунка, яка містить поверхневий епітелій висотою 20,58±0,46 ? 26,64±0,49 мкм, ямковий - 15,80±0,38 ? 20,37±0,21 мкм, а також залозистий шар ? від 135,98±36,11 мкм до 228,54±15,62 мкм. Кількість парієтальних клітин (22,40±0,24 шт), товщина залозистого шару (228,54±15,62 мкм) максимальні у слизовій оболонці дна шлунка, а глибина шлункових ямок (116,74±16,44 мкм), товщина м'язової (901,25±85,31 мкм) і серозної оболонок (73,66±14,50 мкм) у його пілоричній частині.

3. Висота поверхневого і ямкового епітеліїв, структурні та морфометричні особливості залоз слизової оболонки, а також взаємовідносини оболонок і тканинних компонентів стінки різних частин шлунка, із значною індивідуальною варіабельністю, прямопропорційно корелюють з масою тіла добових поросят.

4. З віком поросят відбувається збільшення висоти епітелію і товщини залозистого шару слизової оболонки шлунка, а також кількості парієтальних клітин у складі кардіальних і донних залоз на тлі асинхронної динаміки корелятивних взаємозв'язків між тканинними компонентами.

5. Найбільш інтенсивні зміни морфометричних параметрів і структури тканинних компонентів слизової оболонки відбуваються у 10-добових поросят у ділянці дна і пілоричній частині шлунка при незначній зміні товщини м'язової і серозної оболонок.

6. За 20 діб життя поросят асинхронно підвищуються всі показники структурних компонентів стінки шлунка: у кардіальній частині максимально зростає висота поверхневого і ямкового епітеліїв (у 1,22-1,99 рази), у ділянці дна ? товщина залозистого шару (у 3,66 рази) та кількість парієтальних клітин (в 1,13-2,26 рази), а в пілоричній частині - товщина м'язової пластинки (у 1,79 рази) слизової оболонки.

7. Лімфоїдні структури оболонок шлунка утворені інтраепітеліальними лімфоцитами, дифузною лімфоїдною тканиною та лімфоїдними вузликами на різних стадіях формування, що містяться у добових поросят у підслизовій основі, тоді як у 20-добових - і в залозистому шарі його слизової оболонки.

8. Середня третина бічних стінок шлунка поросят є зоною лімфорозподілу: капілярні сітки утворюють лімфатичні судини, що прямують протилежно до більшої і до меншої кривини та впадають у шлункові, селезінкові та підшлунково-дванадцятипалі лімфатичні вузли. Параметри лімфангіонів внутрішньоорганних судин зростають із збільшенням маси тіла та віку тварин, зумовлюючи зменшення клапанного індексу.