Клітинно-тканинні технології у лікуванні хронічних виразково-раневих дефектів нижніх кінцівок

В цілому по КГ КТТ, у випадку досягнення позитивного ефекту, середній час до повного загоєння склав 20,1±2,4 доби (від 18 до 25 діб). Нами було відзначено залежність загоєння ХВРД від термінів їхнього існування без чіткої залежності від етіології. Так, дефекти з тривалістю до 1 року піддавалися терапії в 2 рази частіше, ніж дефекти з більш тривалим анамнезом. Від розмірів ХВРД залежала тривалість лікування. Терміни закриття малих ХВРД в середньому склали 11,2±1,2 доби, середніх - 16,5±2,4 доби, великих - 21,6±6,5 доби. Виключення склали пацієнти, яким у консервативному комплексному лікуванні застосовувалися культури КЦ для остаточного закриття раневого дефекту. У випадку повного приживлення трансплантату тривалість лікування, поза залежністю від вихідного розміру, складала постійну величину і дорівнювала в середньому 18,7±1,1 доби.

Найбільш ефективно піддавалися консервативному лікуванню з використанням КТТ пацієнти з венозною (80,8%) й ішемічною (70,0%) етіологією формування ХВРД. Нейротрофічні ХВРД в нашому спостереженні виявилися цілком резистентними до проведеної консервативної терапії, навіть при спробі стимуляції репаративних процесів біоінженерними методами. Таким чином, в групі із застосованим КТТ в ранній термін (до 1 місяця) не вдалося досягти повної епітелізації у 23 хворих (33,3%). У 46 пацієнтів (66,7%) констатовано загоєння ХВРД. Підсумовуючи отримані результати при консервативній тактиці слід зазначити, що використання КТТ дозволило поліпшити результати лікування в 1,2 рази. При цьому, терміни лікування у випадку застосування алогенного ФКК скорочувалися в 2,1 рази в порівнянні з групою ТТ, а у випадку використання аутологічного клітинного матеріалу істотно не змінювалися. Найкращі результати по загоєнню ХВРД отримані у пацієнтів, яким використовувалося етапне застосування алогенного ФКК і аутологічних шарів КЦ.

При хірургічному лікуванні ХВРД (групи ХГТТ та ХГКТТ) застосовувалися стандартні принципи етапності: видалення нежиттєздатних і гібернируючих тканин хірургічними чи фізичними методами; створення умов, що поліпшують трофіку тканин у місці дефекту; закриття раневого дефекту максимально близькими за функціональними властивостями до зони операції тканинами. Як перший етап хірургічної обробки рани використовували кілька варіантів оперативних прийомів: найчастіше - контурне чи крайове висічення ХВРД (72,8%). В 18 спостереженнях ми застосували операційний розріз типу Коккета (14,4%) і в 16 спостереженнях (12,8%) розріз типу Лінтона. Операційний розріз на стопі проводили з урахування з однієї сторони можливості висічення ХВРД, з іншої сторони - максимального збереження цілісності шкірних покривів на опорній зоні стопи. Розрізи в області стегна робили з урахуванням ліній натягів шкіри і можливості закриття рани переміщеними клаптями або первинними швами.

Фактично, при субфасціальних і більш глибоких варіантах ураження тканин, виконуючи гемостаз в дні операційної рани проводиться субфасціальна перев'язка перфорантних вен. Більш складна тактична ситуація виникає при епіфасціальному розташуванні патологічного процесу на фоні неспроможності перфорантного кровобігу. В цих випадках найбільш ефективною виявилася в плані радикалізму місцевого видалення змінених тканин комбінація SEPS і тангенціальне висічення. З огляду на класичні уявлення про гістосумісність тканин, як постійне закриття будь-якої рани можна розглядати тільки аутологічний матеріал. Тому, незважаючи на етапне використання в процесі комплексного лікування різних аломатеріалів, можливості аутологічної трансплантації розглядалися нами пріоритетно в усіх групах. Використовувалися як вільна і невільна аутодермопластика (АДП), так і первинне ушивання дефекту. У випадку невільної АДП нами виконано формування ротаційних шкірно - фасціальних і шкірно - м'язових клаптів. Клапті з осьовим кровообігом (острівцеві клапті) застосовані в 4 спостереженнях (40% від усіх клаптів). При вільній шкірній пластиці в якості аутотрансплантатів частіше застосовували розщеплені дерматомні клапті середньої товщини - (0,35 - 0,50мм.). Використовували сітчасті трансплантати з коефіцієнтом збільшення 1х2 і 1х4. На рани функціонально важливих областей (суглоби, стопа) пересаджували цільні товсті (0,6 - 0,8мм.) чи повношарові трансплантати.

Швидкість епітелізації “осередків” трансплантату в ХГТТ за даними планіметрії складала 1,12±0,45% на добу. При використанні перфорованого аутодермального клаптя з коефіцієнтом 1х2 повна епітелізація осередків зафіксована в терміни від 3 до 5 діб після операції (в середньому 3,4±1,5 доби). При коефіцієнті перфорації 1х4 епітелізація наставала в терміни від 4 до 6 діб (в середньому 4,6±1,8 доби). В ХГТТ було отримано хірургічно значиме приживлення (від 60 до 100%) в 35% спостережень.

Висічення з одномоментною пластикою призвело до незадовільних результатів (приживлення на площі до 30% і менш) майже у чверті (23,9%) пацієнтів. В другому варіанті використання вільної АДП з пересадженням аутоклаптів на гранулюючу поверхню незадовільний результат зафіксований усього лише в 10,9% випадків. Насамперед, це пов'язано з виділенням ексудату, який перешкоджав приживленню при проведенні одномоментного з некректомією пересадження аутошкіри. Залежність загоєння ХВРД від термінів їхнього існування при реалізації хірургічного підходу була недостовірною. На нашу думку, це пов'язано з тим, що при хірургічному видаленні патологічно змінених тканин не залишається функціонально неповноцінних клітинно-тканинних субстратів, нездатних до адекватної проліферації і ремоделювання тканини. При консервативній тактиці ведення ХВРД різними не хірургічними методами можна видалити тільки некротизовану тканину, а гібернируюча зона повинна пройти свій цикл до повної загибелі і тільки потім можливе її видалення. Середні терміни лікування в ХГТТ склали 14,5±1,3 доби. При цьому спостерігався значний розкид значень в залежності від виду закриття рани. Середні терміни при первинному шві складали 9,4±1,4 доби, при вільній аутодермопластиці - 13,3±2,1 доби, при невільній пластиці (в залежності від виду клаптя) від 14,8±1,0 до 26±2,5 доби. Таким чином, в групі ХГТТ досягнуто загоєння ХВРД у 46 пацієнтів (74,2%). Не вдалося досягти загоєння у 16 хворих (25,8%).

КТТ застосовані нами в комплексі хірургічного лікування 63 пацієнтів (23,9% від загальної кількості хворих). При цьому використовували ало- (33 спостереження) і аутологічні суспензії фібробластів (11 спостережень), аутологічні КЦ (9 пацієнтів), а також комбінації ФКК і шарів КЦ - 10 пацієнтів. Як спосіб остаточного закриття дефекту була виконана вільна АДП в 79,4%, первинне ушивання дефекту - 6,3%, невільна АДП - 14,3%. У випадку невільної АДП нами виконано по 3 (по 33,3%) операції з формуванням ротаційних шкірно - фасціальних клаптів, з формуванням шкірно - м'язових клаптів і клаптів з осьовим кровообігом.

В групі із застосованими КТТ нам вдалося підвищити частоту виконання первинних пластик дефектів тканини після їхнього висічення до 63,5%. Зменшення операцій з відстроченою пластикою відбулося за рахунок збільшення кількості вільних АДП сітчастими трансплантатами. При комбінації ФКК із сітчастим трансплантатом можна було спостерігати, як навіть при розташуванні його на фасціальних структурах вже на другу добу між осередків трансплантату розросталася свіжа грануляційна тканина, що й обумовлювало аналогічні з відстроченою трансплантацією результати з фіксації і приживлення трансплантатів. Хірургічне висічення ран з первинною аутодермопластикою вільним перфорованим клаптем у комбінації з ФКК виконано в 42,9%. Переважне використання алогенного матеріалу пояснювалося тими ж часовими факторами його культивування, що й в групі пацієнтів з консервативним лікуванням, хоча при хірургічному лікуванні немає настільки чіткої необхідності координувати терміни підготовки раневого ложа і терміни виготовлення трансплантату. У пацієнтів, яким в хірургічному лікуванні застосовано ФКК одномоментно з висіченням ХВРД, хірургічно значиме приживлення (більш 60%) досягнуто в 88,9% при первинній пластиці і в 87,0% - при відстроченій.

Швидкість епітелізації осередків трансплантату за даними планіметрії складала 4,23±0,26% при р<0,05 на добу, що, вірогідно, перевищувало аналогічний показник у пацієнтів із застосуванням вільного перфорованого клаптя в ХГТТ. При використанні ФКК і перфорованого аутодермального клаптя з коефіцієнтом 1х2 повна епітелізація осередків зафіксована нами в терміни від 2 до 4 діб після операції (в середньому 2,1±1,6 доби). При коефіцієнті перфорації 1х4 епітелізація наставала в терміни від 3 до 5 діб (в середньому 3,4±1,5 доби). Первинна АДП вільним повношаровим клаптем застосована нами після хірургічної санації в 9 спостереженнях (14,3%) в комбінації із застосуванням ФКК. При використанні вільних повношарових трансплантатів нами не відзначено жодного випадку неадекватного приживлення. Тільки в одному випадку утворився крайовий некроз трансплантату на площі не перевищуючій 10% від вихідної, котрий самостійно відокремився на 6 добу післяопераційного періоду з епітелізацією залишкової рани під сухим струпом впродовж ще 4 діб.

Відстрочену аутодермотрансплантацію вільним перфорованим клаптем в комбінації з ФКК здійснювали при складній конфігурації ран, непевності в адекватній некректомії (особливо при тангенціальному висіченні) і спробами максимально часто використовувати аутологічні трансплантації клітинного матеріалу. ФКК використовувався як для тимчасового закриття раневої поверхні відразу після висічення ХВРД, так і в комбінації з перфорованим клаптем. При цьому нами було відзначено швидке дозрівання (на 2-3 добу) грануляційного ложа рани з високими адгезивними властивостями. Швидкість епітелізації осередків трансплантату за даними планіметрії складала 3,96±0,43% при р<0,05 на добу, що недостовірно відрізнялося від аналогічного показника при первинній АДП. При використанні ФКК і відстроченого перфорованого аутодермального клаптя з коефіцієнтом 1х2 повна епітелізація осередків зафіксована нами в терміни від 2 до 4 діб після операції (в середньому 2,1±1,2 доби). При коефіцієнті перфорації 1х4 епітелізація наставала в терміни від 2 до 5 діб (в середньому 2,8±1,4 доби). Хірургічно значимого лізису трансплантатів (більш 30%) нами відзначено не було.

Вільна АДП шарами аутологічних КЦ здійснена нами у 19 пацієнтів (30,2% від ХГ КТТ). Первинне закриття здійснено 5 пацієнтам (18,5% від первинних АДП вільними трансплантатами і 7,9% від ХГ КТТ), 14 пацієнтам - відстрочена АДП шарами КЦ (60,9% від відстрочених АДП вільними трансплантатами і 22,2% від ХГ КТТ). Результати приживлення вільної АДП при використанні ФКК і шарів КЦ в хірургічному варіанті лікування ХВРД приведені на рисунку 1.

Рисунок 1. Результати приживлення вільних аутодермотрансплантатів при використанні різних видів клітин в ХГ КТТ(%)

Слід зазначити, що після хірургічного моделювання дна рани помітно покращилося приживлення шарів КЦ. Якщо кращий результат при консервативному лікуванні складав до 40%, то в цій групі він дорівнював 78,9%.В ХГ КТТ нами виконано 9 операцій з невільної шкірної пластики (14,3%). У 4 пацієнтів застосована італійська пластика (44,4% від невільних пластик і 6,3% від загальної кількості операцій в цій групі). 3 хворих оперовані із застосуванням індійської техніки закриття дефекту (33,3% від невільних пластик і 4,8% від загальної кількості операцій в цій групі). Ще 2 пацієнтам застосований варіант пластичного закриття ран з використанням клаптів з осьовим кровообігом за допомогою мікросудинної техніки (22,2% від невільних пластик і 3,2% від загальної кількості операцій в цій групі).

При використанні цього алгоритму оцінка ефективності лікування в ранній термін здійснювалася за ступенем приживлення трансплантату і швидкості зникнення візуальних ознак судинної дисфункції. Тільки в одному випадку був відзначений частковий крайовий некроз ротаційного підошовного клаптя стопи на площі близько 8% від вихідної. Дисциркуляторні розлади переміщених кондуїтів в цілому проходили на 3-5 діб швидше, ніж при аналогічних операціях без комбінації з КТТ. Поліпшення адгезивних властивостей як донорської, так і реципієнтної поверхонь, активація пластично - регенераторних властивостей в зоні контакту, на нашу думку, й обумовили ці результати при невільних пластиках. В залежності від вихідних розмірів виразки нами не відзначено значного дисбалансу результатів за підсумками лікування в ХГ КТТ. В цілому пропорційною залишалася і залежність результатів лікування від термінів існування ХВРД.

Середні терміни лікування в ХГ КТТ склали 11,5±1,3 доби. При цьому утримувався розкид значень в залежності від виду закриття рани. Середні терміни при первинному шві складали 9,2±1,2 доби, при вільній аутодермопластиці - 8,4±2,4 доби, при невільній пластиці (в залежності від виду клаптя) від 10,6±1,2 до 18,4±2,3 доби.

Таким чином, в групі із застосованим хірургічним підходом і використанням клітинно-тканинних і біоінженерних способів лікування (ХГ КТТ), в ранній термін досягнуто загоєння ХВРД у 56 пацієнтів (88,9%). Не вдалося досягти загоєння у 7 хворих (11,1%).Безпосередні порівняльні результати лікування в групах з хірургічними підходами до лікування ХВРД представлені на рисунку 2.

Рисунок 2. Безпосередні результати лікування в хірургічних групах

Підсумовуючи отримані безпосередні результати при хірургічній тактиці лікування у наших пацієнтів слід зазначити, що використання КТТ дозволило знизити кількість незадовільних результатів у 2,3 рази в порівнянні з ХГ ТТ. Середні терміни лікування в ХГ КТТ знизилися в 1,26 рази в порівнянні з ХГ ТТ. На рисунку 3 відображені сумарні дані за безпосередніми результатами лікування в усіх групах спостережень. Кращі безпосередні результати були отримані в групі хворих, яким обрана активна хірургічна тактика ведення ХВРД у комбінації з КТТ. Консервативне ведення ХВРД із використанням КТТ має ряд переваг, у порівнянні з класичним консервативним веденням ран, але уступає за своєю результативністю навіть класичному хірургічному підходу.

Рисунок 3. Безпосередні результати лікування в усіх групах (%)

При аналізі віддалених результатів лікування було виявлено, що при використанні КТТ в комплексі хірургічного лікування знижувалася кількість і тяжкість рецидивів ХВРД. Місцеве застосування КТТ обумовлює стійкий позитивний ефект лікування. При цьому відзначалося вирівнювання кількості зафіксованих рецидивів в більш тривалий термін спостережень. Якщо при аналізі даних річної давнини відносне зниження кількості рецидивів при використанні КТТ і без нього складало 1,4 рази, то в терміни від року до 3 років частота рецидивів в ХГ ТТ перевищувала частоту в ХГ КТТ усього в 1,04 рази. При визначенні тяжкості рецидивного утворення дефектів нами було встановлено, що частота тяжких деструктивних уражень вірогідно не залежить від використання КТТ (27,3% в ХГ КТТ і 28,6% в ХГ ТТ) в терміни спостережень до року, однак в 2 рази знижує тяжкість рецидивів у більш пізній термін спостережень (12,5% в ХГ КТТ і 25,0% в ХГ ТТ). Сумарна динаміка віддалених результатів проведеного лікування в різний термін представлена на рисунку 4.

Рисунок 4. Результати лікування по групах у терміни спостережень більш року

Слід зазначити, що утворення нових дефектів тканини очевидно обумовлено триваючою дією ушкоджуючого агента основної патології, на яку наше лікування не було спрямовано. Динаміка гарних і незадовільних результатів, на нашу думку, відбиває тривалість ефекту від проведеного лікування. Нами були зіставлені клінічні результати лікування (групи РЛ1 та РЛ2) у пацієнтів консервативних груп спостереження з морфологічним матеріалом у цих же пацієнтів. Були проаналізовані морфо-функціональні дані 106 пацієнтів (76,3% від складу консервативних груп). При цьому, був виявлений перший варіант - несприятливий морфологічний прогноз (М-) у 64 хворих (60,4%). Морфологічна група (М+) зі сприятливим прогнозом репаративних процесів складалася із 42 спостережень (39,6%) (рисунок 5).

Рисунок 5. Співвідношення морфологічних прогнозів лікування і клінічних результатів (%)

Таким чином, відхилення від морфологічного прогнозу й отриманих результатів лікування при консервативній тактиці складали не більш 1% як при сприятливому, так і при несприятливому прогнозі. Дані морфологічні показники можуть бути об'єктивними критеріями для вибору подальшої тактики лікування ХВРД різної етіології. Аналіз цих же співвідношень в групах хірургічного лікування нами не робився, тому що радикальне висічення змінених тканин істотно змінювало ситуацію і первісна трансформація тканин ХВРД вже не могла вплинути на загоєння. Отримані дані дозволяють розглядати клітинні технології як ефективний засіб допоміжної терапії в лікуванні ХВРД нижніх кінцівок різної етіології. Алгоритм їх максимально ефективного використання, виходячи з нашого досвіду, представлений в таблиці 1.

Таблиця 1. Алгоритм лікування ХВРД із застосуванням клітинно - тканинних технологій.

Отже, при застосуванні КТТ результати лікування ХВРД були покращенні в 1,2 рази при консервативній тактиці та в 2,3 рази при хірургічній. Отримані дані дозволяють розглядати КТТ як ефективний засіб допоміжної терапії в лікуванні ХВРД нижніх кінцівок.

Висновки

Робота містить новий підхід до рішення актуальної наукової проблеми - поліпшення ефективності лікування хворих із хронічними виразково-раневими дефектами нижніх кінцівок на підставі розробки концепції про універсальність основних морфо-функціональних проявів хронічного раневого процесу й обґрунтування диференційованої тактики лікування, що включає використання клітинно-тканинних технологій.

Патологічна модифікація клітинних популяцій хронічного виразково-раневого дефекту не залежить від етіологічних причин, локалізації, площі й глибини дефекту тканин. Виявлено різницю між морфологічними ознаками клітин культур фібробластів здорової шкіри й фібробластів хронічного виразково-раневого дефекту. Проліферативна активність фібробластів із хронічного виразково-раневого дефекту в 1,5 рази нижче нормальних величин, що проявляється строками формування монопласта в середньому на 22,3±2,8 доби й зниженням швидкості збільшення клітинності культур клітин в 3,7 рази. На фібробластах, отриманих із хронічного виразково-раневого дефекту, не відзначена експресія складових рецепторів колагену, ламініну й фібронектину (Ь2, Ь4 і Ь6 ланцюга інтегринів). Відсутність декількох комбінацій рецепторів на фібробластах хронічного виразково-раневого дефекту обумовлює функціональну неповноцінність клітинно-субстратної адгезії й міжклітинних взаємодій, що, у свою чергу, може запускати механізм анаікозу.

Хронічний виразково-раневий дефект характеризується рядом цитоморфологічних, функціональних і проліферативних змін клітинних популяцій. Дані зміни корелюють зі ступенем деградації міжклітинної речовини й іншими морфо-функціональними критеріями стану тканини (МТТ - аналіз, PCNA, рівень детекції віментину). Зазначені ознаки можуть лежати в основі висновків про оборотність або необоротність патологічної трансформації тканини в зоні хронічного виразково-раневого дефекту. Для прогнозу ефективності консервативного лікування хронічного виразково-раневого дефекту доцільно виконувати раннє морфологічне дослідження біопсійного матеріалу, зокрема, поляризаційну мікроскопію й ШИК реакцію. У випадку виявлення грубої деградації волокнистих елементів межуточної речовини найбільш ефективною є хірургічна тактика ведення рани. Експериментальні дані (in vitro) по створенню мікс-культур свідчать про стимуляцію й/або відновлення проліферативного потенціалу й ряду інших функціональних характеристик клітинних популяцій хронічного виразково-раневого дефекту, що обґрунтовує застосування клітинно-канинних технологій для корекції патологічних процесів порушеної репарації тканин у клінічній практиці.

За даними порівняльного МТТ аналізу відзначено зростання проліферативної активності мікс-культури в три рази в порівнянні з монокультурою фібробластів хронічного виразково-раневого дефекту (оптична щільність 0,075од. і 0,025од. відповідно). Розрахункові значення клітинності культур свідчать, що при спільному культивуванні можливе збільшення клітинності культури фібробластів хронічного виразково-раневого дефекту в 2,3 рази.

У клінічній практиці, для визначення тактики лікування, доцільно використовувати розроблену класифікацію хронічних виразково-раневих дефектів за площею й глибиною ураження. Використання клітинно-тканинних технологій у комплексному лікуванні хронічних виразково-раневих дефектів нижніх кінцівок доцільно проводити відповідно до запропонованого алгоритму - переважно на етапах регенерації раневого ложа й остаточного закриття дефекту. Найбільш ефективним способом очищення хронічного виразково-раневого дефекту є хірургічний (89,9% ефективність). Час виникнення позитивного ефекту становить у середньому 2,3 доби. Альтернативним способом (86,1% ефективність) є механічне очищення. Інші види очищення хронічних ран значно уступають їм за швидкістю підготовки й ефективністю санації патологічного осередку. Використання клітинно-тканинних технологій у консервативному лікуванні хронічного виразково-раневого дефекту дозволяє досягти 66,7% загоєння дефекту й поліпшує результати лікування в 1,2 рази за рахунок прискорення строків епітелізації у порівнянні із традиційною консервативною терапією. При цьому, строки лікування у випадку застосування алогенного матеріалу скорочуються в 2,1 рази, а у випадку використання аутологічного клітинного матеріалу істотно не змінюються. Найкращі результати по загоєнню хронічного виразково-раневого дефекту отримані при застосуванні алогенного фібробластно-колагенового композиту й аутологічних шарів кератиноцитів. Застосування клітинно-тканинної терапії у віддаленому періоді забезпечує більш стійкий позитивний ефект і знижує тяжкість рецидивів місцевого деструктивного процесу в 2 рази.

Використання аутологічного фібробластного тканинного еквіваленту не дозволяє оперативно використати цей метод через строки культивування клітинного матеріалу й не має організаційних переваг, у порівнянні з алогенним фібробластним клітинним матеріалом. Ізольоване застосування культивованих шарів аутокератиноцитів не має переваг перед закриттям раневого дефекту традиційними хірургічними методами аутопластики, а у випадку консервативного ведення ран недостовірно поліпшує безпосередні результати лікування.

При хірургічному лікуванні хронічного виразково-раневого дефекту кращі результати отримані при відстроченій вільній аутодермопластиці (приживлення на площі до 30% в 10,9% пацієнтів) у порівнянні з одномоментною аутодермопластикою (приживлення на площі до 30% - в 23,9% пацієнтів). Певні переваги належать васкуляризованим клаптям, при яких середні строки лікування становлять 14,5±1,3 доби. У групі із застосованим хірургічним підходом і використанням відомих способів лікування у ранній термін досягнуте загоєння хронічного виразково-раневого дефекту в 74,2% пацієнтів. Використання хірургічної тактики в комбінації із клітинно-тканинними технологіями дозволяє досягти загоєння в 88,9% пацієнтів і знизити кількість незадовільних результатів в 2,3 рази в порівнянні із традиційними хірургічними методами, зменшити середні строки лікування в 1,26 рази за рахунок прискорення епітелізації й поліпшення приживлення аутодермопластик. Кращі безпосередні результати отримані в групі хворих, яким вибрана активна хірургічна тактика ведення хронічних виразково-раневих дефектів у комбінації із клітинно-тканинними технологіями. Консервативне ведення хронічного виразково-раневого дефекту з використанням клітинних технологій має ряд переваг, у порівнянні із класичним консервативним веденням ран, але поступається за результативністю навіть класичному хірургічному підходу.

Розвиток рецидивів хронічного виразково-раневого дефекту визначається ступенем корекції основної патології. У строки спостережень 1 рік число рецидивів при використанні клітинно-тканинних технологій у порівнянні із традиційним лікуванням знижується в 1,4 рази. У строки спостережень до трьох років розходження в частоті рецидивування хронічних виразково-раневих дефектів статистично не достовірні.

Список праць за темою дисертації

1. Попандопуло А.Г. К вопросу о выборе способа очищения хронических ран // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2005. - Т.6, № 2. - С. 239-242.

2. Попандопуло А.Г. Эквивалент дермы как индуктор заживления трофической язвы нижних конечностей // Клінічна хірургія. - № 6. - 2005. - С. 27-29.

3. Попандопуло А.Г. Применение аутологичных культур фибробластов в комплексном лечении венозных трофических язв // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2005. - Т.6, № 4. - С. 627-629.

4. Попандопуло А.Г. Инфекционные осложнения хронических язв диабетической стопы // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2006. - Т. 7, № 2. - С. 158-163.

5. Попандопуло А.Г. Использование аллогенного фибробластно-коллагенового композита в лечении трофических язв нижних конечностей различной этиологии // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2006. - Т. 7, № 3. - С. 396-401.

6. Применение фактора роста фибробластов в комплексном лечении венозных язв нижних конечностей / А.Г. Попандопуло, И.О. Слипченко, Д.А. Зубов, М.И. Миронюк // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2000. - Т. 1, № 1. - С. 23-24.

7. Використання живого еквівалента дерми в комплексному лікуванні венозних трофічних виразок нижніх кінцівок / А.Г. Попандопуло, О.А. Штутін, Р.Г. Васильєв, Г.В. Казаков, І.А. Разєнкова, О.Є. Чуприна // Трансплантологія.- 2003. - Т. 4, № 1.- С. 261-263.

8. Эффект отделяемого хронической раны на биоактивность фактора роста из тромбоцитов в бессывороточной среде и его прямое действие на пролиферацию фибробластов / А.Г. Попандопуло, Э.Я. Фисталь, Д.А. Зубов, И.Ю. Слипченко, Р.Г. Васильєв, И.А. Разенкова // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003.- Т. 4, № 1.- С. 94-98.

9. Влияние факторов культивирования на жизнеспособность фетальных фибробластов человека in vitro / А.Г. Попандопуло, Д.Ю. Игнатов, И.О. Слипченко, Р.Г. Васильев, Е.В. Меркулова, И.Г. Герасимов // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. - Т. 4, № 2. - С. 323-325.

10. Использование модифицированного дермального эквивалента в лечении диабетических язв стопы / А.Г. Попандопуло, И.О. Слипченко, Г.В. Казаков, Р.Г. Васильев, И.А. Разенкова // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. - Т. 4, № 3. - С. 489-492.

11. Роль трансплантации стволовых гемопоэтических клеток в регенерации поврежденных тканей / Н.Т. Ватутин, В.К. Гринь, Н.В. Калинкина, Т.С. Кириенко, А.Г. Попандопуло // Український медичний часопис. - 2003. - № 3 (35). - С. 42-49.

12. Попандопуло А.Г., Штутин А.А., Казаков Г.В. Первый опыт применения эквивалента дермы в лечении трофических язв нижних конечностей // Международный медицинский журнал. - 2003. - Т. 9, № 2. - С. 94-96.

13. Особенности пролиферативной активности культуры фибробластов хронических венозных язв нижних конечностей / А.Г. Попандопуло, О.М. Корчак, Г.В. Казаков, А.А. Штутин, Д.А. убов //Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. - Т. 4, № 4. - С. 585-589.

14. Оценка жизнеспособности фетальных фибробластов человека in vitro с помощью положений неравновесной термодинамики / А.Г. Попандопуло, Е.В. Меркулова, И.А. Разенкова, И.О. Слипченко, И.Г. Герасимов // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2004. - Т. 5, № 2. - С. 305-307.

15. Биологическая активность фибробластов хронических венозных язв нижних конечностей / В.К. Гринь, А.Г. Попандопуло, А.А. Штутин, О.М. Корчак, Г.В. Казаков // Архів клінічної медицини. - № 1 (5). - 2004. - С. 14-18.

16. Эффективность использования эквивалента дермы при подготовке трофических язв к аутодермопластике / А.Г. Попандопуло, И.А. Разенкова, И.О. Слипченко, О.М. Корчак, Д.А.З убов, А.Е. Чуприна, А.С. Казаков // Клінічна хірургія. - № 11-12. - 2004. - С. 88.

17. К вопросу об обосновании применения культивированных фетальных фибробластов человека в комплексном лечении хронических мезенхимальных дефектов / А.Г. Попандопуло, О.М. Корчак, О.А. Трунова, Д.А. Зубов, И.А. Разенкова // Архив клинической и экспериментальной медицины .- Т. 13, № 1-2. - 2004. - С. 55-61.

18. Досвіт використання дермального еквівалента в комплексному лікуванні глибоких опіків / В.К. Гринь, А.Г. Попандопуло, Е.Я. Фісталь, О.М. Корчак, Д.О. Зубов, І.О. Сліпченко // Трансплантологія. - Т.7. -№ 3. - 2004. - С. 270-272.

19. Трансплантация аутологичного эквивалента дермы в хирургическом лечении больных с синдромом диабетической стопы / А.Г. Попандопуло, Н.В. Свиридов, С.М. Антонюк, А.А. Штутин, И.О. Слипченко // Клінічна хірургія. - № 4-5. - 2005. - С. 62.

20. Клітинно-тканинна терапія в комплексному хірургічному лікуванні ранового процесу у хворих з ускладненими формами діабетичної стопи / С.М. Антонюк, О.І. Міміношвілі, М.В. Свиридов, А.Г. Попандопуло, А.С. Голодніков // Трансплантологія. - 2004. - Т.7, № 3. - С. 229-231.

21. Штутин А.А., Попандопуло А.Г. Применение аутологичных культур фибробластов в комплексном лечении венозних трофических язв // Клінічна хірургія. - № 11-12. - 2005. - С. 63-64.

22 Корчак О.М., Попандопуло А.Г. Возможность функционально-фенотипической модификации фибробластов хронических венозных язв in vitro // Імунологія та алергологія. - № 2 - 2006. - С. 112.

23. Попандопуло А.Г., Меркулова Е.В., Герасимов И.Г. Интегральная оценка жизнеспособности культивируемых фибробластов: термодинамический подход // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2006. - Т.7, № 1. - С. 40-43.

24. Трансплантація аутологічних стромальних стовбурових клітин як метод відновлення клітинних джерел репарації / В.М. Казаков, В.Г. Климовицький, В.К. Гринь, В.М. Пастернак, В.М. Оксимець, А.Г. Попандопуло, С.І. Верещагін, Д.А. Зубов // Травма. - 2006. - Т.7, № 3. - С. 368-377.

25. Особенности морфологической структуры трофических язв нижних конечностей различной этиологии / Э.Я. Фисталь, В.В. Арефьев, А.Г. Попандопуло, И.Г. Постолюк, В.В. Солошенко // Хірургія України. - 2006 - № 4 (20). - С. 88-91.

26. Алгоритм использования аллогенного фибробластно-коллагенового композита в лечении венозных трофических язв / А.А. Штутин, А.Г. Попандопуло, Н.А. Монастырная, Н.В. Адаменко // Серце і судини. - 2006. - № 4 (додаток). - С. 550-553.

27. Классификация трофических язв и хронических ран нижних конечностей / ВК. Гринь, Э.Я. Фисталь, А.Г. Попандопуло, А.А. Штутин, О.И. Миминошвили // Клінічна хірургія. - № 11-12. - 2006. - С. 95.

28. Деклараційний патент України на винахід № 68580 А, МПК 7 А61К38/39. Спосіб стимуляції проліферативних процесів у рані шляхом внесення до неї колагенового гелю з культивованими фібробластами / А.Г. Попандопуло, О.Є. Чуприна, Д.О. Зубов, І.О. Сліпченко, Р.Г. Васильєв, О.М. Корчак -№ 2003087368; заявлено 05.08.2003, опубл. 16.08.2004, бюл. № 8.

Размещено на Allbest.ru