Фактори ризику виникнення та методи профілактики рецидивів раку ендометрія

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ

УДК 618.145 - 006.6 - 036.65 - 037 - 084

14.01.07 - онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ФАКТОРИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ТА МЕТОДИ ПРОФІЛАКТИКИ РЕЦИДИВІВ РАКУ ЕНДОМЕТРІЯ

Безносенко Максим Петрович

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному інституті раку.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Воробйова Люся Іванівна, Національний інститут раку, керівник науково-дослідного відділення онкогінекології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Вакуленко Галина Олексіївна, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, професор кафедри онкології

доктор медичних наук, професор Карташов Сергій Михайлович, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри онкологічної гінекології

Захист відбудеться „ 17 ” червня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.560.01 в Національному інституті раку за адресою: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного інституту раку за адресою: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43.

Автореферат розісланий „ 15 ” травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.О. Родзаєвський



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Рак ендометрія (РЕ) - одна з важливих і невирішених проблем сучасної онкогінекології. Результати епідеміологічних досліджень, проведених в Росії, США і країнах Європи, свідчать, що в останні десятиріччя в світі відзначається зростання захворюваності на РЕ. За даними Міжнародного агентства по вивченню раку, стандартизований показник захворюваності на РЕ в економічно розвинених країнах складає 15,5 випадка на 100 тис. населення (Берштейн Л.М., 2004; EUROCARE-3, 2003; Liao C.K. et al., 2003; Parkin D.M., 2005; Давыдов М.И., 2006; Чиссов В.И., 2006).

Значне збільшення захворюваності на РЕ спостерігається і в Україні. За даними Національного канцер-реєстру Національного інституту раку, в 2007 р. захворюваність на РЕ склала 26,7 випадка на 100 тис. жіночого населення. РЕ посідає третє місце в структурі онкологічної захворюваності жінок і перше місце серед онкогінекологічної патології. Рівень захворюваності на РЕ в Україні не має тенденції до зниження, а показник смертності тримається на рівні 8,3 на 100 тис. населення, що і обґрунтовує актуальність проблеми лікування цієї категорії хворих (Воробйова Л.І., 2005; Шалімов С.О., 2006; Федоренко З.П. та співавт., 2008; Щепотін І.Б., 2008).

За даними 25-го річного звіту FIGO (International Federation of Gynecology and Obstetrics), 5-річна виживаність хворих на РЕ Ia/Ib стадії G1/2 склала 91%. Проте при детальному аналізі результатів лікування показники 5-річної виживаності хворих на РЕ I стадії знаходяться в таких межах: при Iа стадії - 91-95%, Ib - 80-86%, Iс - 50-65% (Creasman W.T. et al., 2003; Acharya S. еt al., 2005).

У 85-90% хворих виявлений РЕ відповідає I-II стадіям. Цей показник залишається досить стабільним, що пояснюється особливостями клінічного прояву захворювання (Salvesen H.B., 2005; Новикова Е.Г. и соавт., 2006). Така діагностична ситуація створює сприятливі передумови для поліпшення результатів лікування. Проте, незважаючи на значне удосконалення хірургічного, променевого і хіміотерапевтичного методів лікування, показники 5-річної виживаності хворих на РЕ за останні 20 років практично не змінилися. Залишається гострою проблема, пов'язана з появою рецидивів раку ендометрія (РРЕ), які є однією з головних причин смерті хворих. У зв'язку з цим традиційні уявлення про сприятливий прогноз РЕ вимагають перегляду, оскільки 30% хворих вмирають через прогресування пухлинного процесу і виникнення РРЕ (Адамян Р.Т., 2004; Кузнецов В.В., 2004; Марьина Л.А., 2004; Урманчеева А.Ф., 2004; Неспрядько С.В., 2006; Нечушкина В.М., 2007; Володько Н.М. та співавт., 2008).

Відомості про частоту РРЕ мають великі розбіжності, обумовлені різним трактуванням поняття „рецидив”, а також різними методами комбінованого і комплексного лікування РЕ. У літературних джерелах дані про частоту РРЕ різноманітні і знаходяться в межах від 4,2 до 32,7% (Pitson G. et al., 2002; Кузнецов В.В. и соавт., 2004; Погосян Н.Р., 2004; Франк Г.А., 2006; Воробйова Л.І., 2007).

Доведено, що результати лікування хворих на РЕ навіть однієї клінічної стадії можуть значно варіювати залежно від факторів ризику виникнення рецидивів (Кузнєцов В.В., 2004; Дунаева Е.А., 2007; Новикова Е.Г. и соавт., 2007; Манжура О.П. та співавт., 2008). Для покращення результатів лікування хворих на РЕ важливим є вивчення термінів появи і найбільш типових локалізацій рецидивів.

Відомі численні фактори, що впливають на частоту виникнення РРЕ, однак вони не систематизовані та існують розбіжності з приводу пріоритету того чи того фактора і їхньої взаємодії у розвитку рецидиву. Визначення вирішальної ролі одного, чи кількох факторів у розвитку рецидиву має важливе практичне значення, оскільки дозволить прогнозувати появу рецидиву у кожної конкретної хворої (Kamura T. et al., 2001; Pitson G. et al., 2002; Чивчиш Л.Н. и соавт., 2002).

Світовий клінічний досвід дозволяє, з урахуванням прогностичних факторів (глибина інвазії, гістологічна форма і ступінь диференціювання, наявність лімфоваскулярної інвазії, локалізація в порожнині матки і її молекулярно-біологічні особливості та ін.), сформувати групи ризику виникнення РРЕ у хворих Т1b-c стадій (Погосян Н.Р. и соавт., 2004; Lee T. et al., 2007; Horn L.S. et al., 2007; Абдуллаева Г.М. и соавт., 2008). Проте проблема визначення хірургічного об'єму та ад'ювантного лікування у хворих на РЕ Т1b-c стадії залишається не розв'язаною. Не враховується сукупність окремих клініко-морфологічних параметрів пухлини, що визначають приналежність пацієнток до групи ризику (Keys H.M. et al., 2004; McMeekin D. et al., 2005; Sagae S. et al., 2005; Кедрова А.Г. и соавт., 2007).

Зазначене коло питань і визначило мету даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної роботи Національного інституту раку за темою „Оптимізувати методи лікування хворих на генітальний рак з урахуванням основних прогностичних факторів виникнення рецидивів захворювання”. Державна реєстрація теми 0106U000571 Шифр теми: ВН.14.01.07.102-06.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на рак ендометрія T1b-c стадії шляхом розробки багатофакторної системи прогнозування ризику розвитку рецидивів захворювання і оптимізації тактики лікування.

Задачі дослідження:

Провести ретроспективний аналіз клінічного перебігу, морфологічних особливостей і факторів ризику виникнення рецидивів захворювання у хворих на рак ендометрія Т1b-c стадії за період з 1990 до 2004 року.

Вивчити частоту, терміни появи і локалізацію рецидивів захворювання у хворих на рак ендометрія Т1b-c стадії.

Розробити та застосувати багатофакторний аналіз прогнозування виникнення рецидивів захворювання у хворих на рак ендометрія Т1b-c стадії.

Оцінити ефективність ад'ювантної поліхіміотерапії у хворих з прогнозом високого ризику виникнення рецидивів захворювання.

Об'єкт дослідження: хворі, радикально оперовані з приводу раку ендометрія Т1b-c стадії.

Предмет дослідження: клінічні, клініко-інструментальні, патогістологічні показники у 425 хворих на рак ендометрія Т1b-c стадії; результати комбінованого лікування хворих на РЕ за стандартними методами та з індивідуалізацією лікування (частота виникнення рецидивів).

Методи дослідження: клінічний, ультразвуковий, рентгенологічний, лабораторний, патогістологічний, статистичний, математичне моделювання.

Наукова новизна. Систематизовано розмаїття факторів прогнозу виникнення рецидивів на підставі ретроспективного аналізу клінічного перебігу раку ендометрія Т1b-c стадії, визначені закономірності термінів і локалізації, виникнення рецидивів.

Вперше розроблена та застосована багатофакторна система прогнозування ризику виникнення рецидивів раку ендометрія, що включає: метод кількісного розрахунку ризику виникнення рецидивів з визначенням трьох ступенів ризику.

Вперше за допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу визначено і доведено поєднаний вплив не одного, а різних факторів на ризик виникнення рецидивів раку ендометрія.

На основі багатофакторної системи прогнозування ризику виникнення рецидивів доведено доцільність проведення ад'ювантної поліхіміотерапії у хворих з високим ризиком виникнення рецидивів захворювання.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріалами даного дослідження підтверджена необхідність виконання тазової лімфаденектомії у хворих на РЕ T1b-c стадії за наявності таких клініко-морфологічних факторів ризику, як залозисто-плоскоклітинний рак і низькодиференційована аденокарцинома, а також за наявності сукупності факторів: помірнодиференційована аденокарцинома і інфільтрація більше 1/2 товщини міометрія, що дозволяє адекватно стадіювати пухлинний процес і зменшити частоту виникнення реґіонарних рецидивів.

Розроблена багатофакторна система прогнозування ризику розвитку рецидивів РЕ, що дозволяє скласти для кожної хворої індивідуальний прогноз появи рецидиву. Отримані результати довели високу ефективність застосування індивідуалізованого лікування, що обґрунтовує перспективність використання багатофакторної системи прогнозування виникнення РРЕ у плануванні лікування та дозволяє рекомендувати цей метод для широкого впровадження в клінічну практику з метою покращення лікування хворих на РЕ T1b-c стадії. ендометрій рак морфологічний рецидив

Особистий вклад дисертанта. Автором особисто зібрана та проаналізована наукова література за темою дисертації за останні 10 років, виконано патентно-ліцензійний та інформаційний пошук, визначені мета і завдання дослідження, вивчені історії хвороби і проаналізовані віддалені результати лікування 425 хворих на РЕ. Проведений аналіз причин рецидивів РЕ, на основі якого розроблена багатофакторна система прогнозування, що дозволяє скласти прогноз ризику появи рецидивів у хворих на РЕ Т1b-c стадії і оптимізувати тактику лікування. Автором визначені закономірності локалізації і термінів виникнення рецидивів. Особисто проведено статистичну обробку клінічного матеріалу та теоретичні узагальнення результатів клінічних, морфологічних досліджень. Автор сформулював основні положення і висновки роботи, брав безпосередню участь у хірургічному лікуванні хворих на РЕ. Автором самостійно розроблені і підготовлені до публікації у наукових фахових виданнях результати проведених досліджень та доповіді на науково-практичних конференціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднено та обговорено на: XI з'їзді онкологів України (м. Судак, 2006 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Сучасні лікувально-діагностичні технології в акушерській, перинатальній та гінекологічній практиці” (м. Одеса, 2007 р.); науково-практичній конференції „Методики доклінічної діагностики реґіонарних лімфогенних метастазів” (м. Тернопіль, 2007 р.); науково-практичній конференції онкологів України „Актуальні питання діагностики та лікування хворих на гормонозалежні злоякісні новоутворення” (м. Черкаси, 2008 р.).

Публікації за темою дисертації. Результати дисертації викладені в 4 статтях у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАКом України.

Впровадження результатів роботи в практику. Основні положення і висновки дисертації та розроблена багатофакторна система прогнозування ризику виникнення РРЕ впроваджені в лікувальну практику Миколаївського та Херсонського обласних онкологічних диспансерів.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертаційної роботи викладено на 147 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, 6 розділів. Дисертаційна робота ілюстрована 48 таблицями, 19 малюнками і 4 фотографіями. Список літературних джерел містить 156 найменувань, у тому числі 66 джерел зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Матеріалом для дослідження були дані історії хвороби 425 хворих на РЕ стадії T1b-cN0-1M0, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні онкогінекології Національного інституту раку з 1990 до 2008 року.

Для з'ясування впливу факторів прогнозу виникнення РРЕ, проаналізовано дані історії хвороби 388 хворих, радикально пролікованих з приводу РЕ в Національному інституті раку за період з 1990 до 2004 року. Досліджували частоту виникнення рецидивів залежно від віку, гістологічної будови і ступеня диференціювання пухлини, глибини інвазії пухлиною клітин міометрія, локалізації пухлини в порожнині матки, стану реґіонарних лімфатичних вузлів, а також об'єму хірургічного втручання і методів лікування хворих на РЕ. Отримані результати дозволили скласти базу даних для розробки нової багатофакторної системи прогнозуваня виникнення РРЕ.

Основний контингент хворих - це жінки середнього і похилого віку від 43 до 81 року. Середній вік пацієнток склав 64±5,2 року.

Визначення стадії захворювання проводили на підставі морфологічного дослідження хірургічного матеріалу. При оцінці глибини інвазії пухлини в міометрій було встановлено, що у більшості хворих - 273 (70±4,5%) пухлина мала інвазію менше Ѕ товщини (T1b) і в 115 (30±4,5%) - більше Ѕ товщини (T1c) міометрія.

Діагноз РЕ був підтверджений за даними гістологічного дослідження. Так, у 360 (92,7±2,5%) хворих визначена аденокарцинома різного ступеня диференціювання: G1 - у 66 (17,1±3,7%), G2 - у 242 (62,3±4,8%) і G3 - у 52 (13,4±3,3%); залозисто-плоскоклітинний рак був виявлений у 28 (7,2±2,5%) пацієнток.

При оцінці локалізації пухлини в порожнині матки встановлено ураження всієї порожнини матки без переходу на цервікальний канал у 114 (29,4±4,5%) пацієнток, локалізацію в ділянці маткових кутів - у 145 (37,3±4,8%), у 129 (33,2±4,8%) хворих пухлинний процес захоплював дно і маткові кути.

Хірургічне лікування в об'ємі пангістеректомії І типу проведене у 144 (37,1±4,8%) хворих, пангістеректомія ІІ типу виконана у 244 (62,9±4,8%) хворих на РЕ.

Хірургічне лікування проведено у 148 (38,2±4,8%) хворих, а комбіноване лікування (операція + післяопераційна променева терапія (ПТ) - у 240 (61,8±4,8%) хворих на РЕ.

Були застосовані 4 варіанти лікування:

I - хірургічний (пангістеректомія І типу) - у 81 (20,8±4,0%) пацієнтки;

II - хірургічний ( пангістеректомія ІІ типу) - 67 (17,2±3,7%) пацієнток;

III - комбінований (пангістеректомія І типу + ПТ) - 63 (16,2±3,6%) пацієнток;

IV - комбінований (пангиістеректомія ІІ типу + ПТ) - 177 (45,6±4,9%) пацієнток.

Променева терапія призначалась та проводилась за сучасними загальноприйнятими методиками згідно з національними та міжнародними стандартами.

Наявність метастазів у реґіонарних лімфатичних вузлах також є вагомим прогностичним фактором, що дозволяє прогнозувати подальший перебіг захворювання. У нашому дослідженні ми спостерігали 16 (6,5±3,1%) хворих на РЕ з метастатичним ураженням реґіонарних лімфатичних вузлів. Для оцінки даного фактора вивчали історії хвороби 244 хворих на РЕ, яким виконана пангістеректомія ІІ типу.

Для з'ясування значення ад'ювантної поліхіміотерапії (ПХТ) у профілактиці розвитку РРЕ у хворих групи високого ризику, проаналізовані історії хвороби 37 хворих на РЕ (основна група А), які перебували на лікуванні в Національному інституті раку з 2004 до 2008 року, та в яких за результатами багатофакторного дисперсійного аналізу значення „К” було більше 50%. Контрольну групу складали 96 пацієнток (група Б) з високим ризиком виникнення РРЕ, яким не проводилась ад'ювантна поліхіміотерапія.

За результатами проведеного багатофакторного аналізу середній ризик виникнення рецидивів у основній групі А склав R = 64,6%, у контрольній групі Б - R = 68,4%.

У таблиці 1 представлені дані про частоту факторів ризику виникнення РРЕ у досліджуваних группах.

Таблиця 1 - Розподіл частоти факторів ризику в досліджених групах

Фактори ризику	Основна група А	Контрольна група Б
	n	%	n	%
Гістологічна будова і ступінь диференціювання пухлини	аденокарцинома G2	17	45,9±8,0	32	33,3±4,7
	аденокарцинома G3	14	37,8±7,8	36	37,5±4,8
	залозисто-плоскоклітинний рак	6	16,2±5,9	28	29,1±4,5
Локалізація пухлинного процесу в порожнині матки	кути матки	6	16,2±5,9	19	19,7±3,9
	дно і маткові кути	12	32,4±7,5	32	33,3±4,7
	тотальне ураження матки	19	51,3±8,0	45	46,8±4,9
Глибина інвазії міометрія	менше Ѕ товщини	13	35,1±7,6	38	39,5±4,8
	більше Ѕ товщини	24	64,8±7,6	58	60,4±4,8
Стан реґіонарних лімфатичних вузлів	метастази в лімфатичні вузли	5	13,5±5,5	14	14,5±3,5
	лімфатичні вузли не змінені	32	86,4±5,5	82	85,4±3,5
Об'єм операції	пангістеректомія I типу	16	43,2±7,9	47	48,9±4,9
	пангістеректомія II типу	21	56,7±7,9	49	51,0±4,9

Нами проаналізовано історії хвороби 52 хворих з РРЕ, серед них ретроспективно ? 47 (12,1±1,6%) з 388 хворих та 6 (16,2±5,0%) з 37 хворих на РЕ, які перебували на лікуванні в клініці Національного інституту раку. Рецидиви захворювання виникли в інтервалі від 6 до 123 місяців, у 57,0% пацієнток через 16,7±1,6 місяця. Середній безрецидивний період склав 24 ± 3 місяці: для локальних рецидивів - 21 ± 2 місяці, а для віддалених - 32 ± 4 місяці.

Залежно від локалізації рецидивів, хворих ретроспективного дослідження було розподілено на 2 групи:

I група - 32 (68±6,6%) пацієнтки з локальними рецидивами, у яких були уражені: клубові лімфатичні вузли ? 12 хворих, піхва - 9, кукса піхви - 3, парааортальні лімфатичні вузли - 5, параметрії - 5 хворих;

II група - 15 (23±6,6%) хворих з віддаленими рецидивами, у яких були уражені: пахові лімфатичні вузли - 7 хворих, печінка - 8, легені - 9, метастаз Вірхова - 1, хребет - 2, головний мозок - 1 хвора.

У таблиці 2 представлено розподіл виникнення РРЕ залежно від факторів прогнозу.



Таблиця 2 - Розподіл рецидивів раку ендометрія залежно від факторів прогнозу

Фактор прогнозу	Кількість хворих	Всього Rec	Локальні Rec	Віддалені Rec
		n	%	n	%	n	%
Залозисто-плоскоклітинний рак	28	9	32,1±8,6	5	17,8±7,0	4	14,2±6,4
Аденокарцинома	360	38	10,5±1,5	27	7,5±1,3	11	3,0±0,8
G1	66	3	4,5±2,5	3	4,5±2,5	0	0
G2	242	25	10,3±1,6	16	6,6±1,5	9	3,7±1,1
G3	52	10	19,2±3,8	8	15,4±4,9	2	3,8±2,6
Інвазія менше Ѕ товщини міометрія	273	28	10,2±1,8	19	6,9±1,5	9	3,2±1,0
Інвазія більше Ѕ товщини міометрія	115	29	25,2±3,9	13	11,3±2,8	6	5,2±2,0
Кути матки	124	11	8,8±2,5	8	6,4±2,5	3	2,4±1,5
Дно і маткові кути	129	17	13,1±2,9	12	9,3±2,0	5	3,8±1,5
Тотальне ураження	135	19	14,0±2,9	13	9,6±2,1	6	4,4±1,6
Пангістеректомія I типу	144	26	18,0±3,1	20	13,8±2,8	6	4,1±1,6
Пангістеректомія II типу	244	21	8,6±1,7	12	4,9±1,3	9	3,6±1,1
Разом	388	47	12,1±1,6	32	8,2±1,3	15	3,8±0,9

З метою оцінки прогностичних факторів, що мають значення для прогнозування ризику РРЕ, використовували математичний метод обробки клінічних даних по Байєсу для моделі побудови прогностичної таблиці. В основу її покладені дані поглибленого аналізу історії хвороби 341 хворої на РЕ з відсутністю рецидивів і 47 хворих, у яких після лікування виникли рецидиви.

Проведена систематизація усіх врахованих клінічних факторів, шляхом розділу їх на 3 групи факторних комплексів ? Фк.

Фк 1 - фактори, пов'язані з особливостями організму: вік хворого. Фк 2 - фактори, пов'язані з первинною пухлиною: гістологічна будова і ступінь диференціювання пухлини, глибина інвазії пухлини в міометрій, локалізація пухлинного процесу в тілі матки, стан реґіонарних лімфатичних вузлів. Фк 3 - фактори, пов'язані з лікуванням: об'єм операції, метод лікування.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати ретроспективного дослідження історії хвороб 388 хворих на РЕ свідчать про різноманітність проявів пухлинного процесу, варіабельність індивідуальних проявів РЕ, що обумовлена багатьма факторами, які впливають на клінічній перебіг пухлинного процесу у кожної хворої.

Перший з досліджуваних факторів - глибина інвазії в міометрій. У 273 хворих на РЕ 5-річна виживаність з інвазією менше Ѕ товщини міометрія (T1b) склала - 94,6±1,5%, а в 115 хворих з інвазією більше Ѕ товщини міометрія (T1c) - 85,8±2,6%. Різниця між групами достовірна (p?0,05). При дослідженні реґіонарних лімфатичних вузлів у хворих Т1b стадії метастатичне ураження виявлено у 7 (4,2±3,0%) із 167, а у хворих Т1с стадії - у 9 (11,7±5,1%) із 77, яким проведена пангістеректомія ІІ типу. У групі хворих на РЕ Т1b стадії виникло 28 (10,2±1,8%) рецидивів, з них 19 (6,9±1,5%) локальних та 9 (3,2±1,0%) віддалених. У групі хворих на РЕ Т1с стадії виникло 19 (16,5±3,0%) рецидивів, з них 13 (11,3±2,8%) локальних та 6 (5,2±2,0%) віддалених, різниця достовірна (p?0,05).

Під час аналізування результатів лікування з урахуванням гістологічної структури пухлини найбільш сприятливі віддалені результати були отримані в групі хворих з аденокарциномою. Так, 5-річна виживаність 360 хворих з аденокарциномою ендометрія склала 85,4±2,1%. Найбільш песимістичні результати спостерігались у хворих із залозисто-плоскоклітинним РЕ - 5-річна виживаність у даній групі була найнижчою - 69,8±10,4%. Різниця між групами достовірна (p?0,05). При дослідженні реґіонарних лімфатичних вузлів у хворих з аденокарциномою ендометрія метастатичне ураження виявлено у 13 (5,7±3,0%) з 225 хворих, а у хворих на залозисто-плоскоклітинний РЕ ? у 3 (15,8±8,3%) з 19 хворих, яким проведена пангістеректомія ІІ типу. Рецидиви виникли у 38 (10,5±1,5%) хворих на аденокарциному ендометрія, що значно нижче (p?0,05), ніж у хворих на залозисто-плоскоклітинний РЕ - 9 (32,1±8,6%). Локальні рецидиви у хворих з аденокарциномою ендометрія виникли у 27 (7,5±1,3%), у хворих на залозисто-плоскоклітинний РЕ - у 5 (17,8±7,0%). Віддалені рецидиви у хворих з аденокарциномою ендометрія виникли у 11(3,0±0,8%), а у хворих на залозисто-плоскоклітинний РЕ - у 4 (14,2±6,4%).

Під час аналізування результатів лікування з урахуванням ступеня диференціювання аденокарциноми ендометрія найбільш сприятливі віддалені результати отримані в групі хворих на аденокарцину G1. Так, 5-річна виживаність хворих з G1 дорівнювала 91,9±3,5%, тоді як у хворих з G2 - достовірно зменшувалась до 86,0±2,6%, а у хворих з аденокарциномою G3 - до 73,7±6,7% (р?0,05). Метастатичного ураження реґіонарних лімфатичних вузлів у хворих на аденокарциному G1 у нашому досліджені не виявлено. Метастази в реґіонарних лімфатичних вузлах виявлені у 8(5,2±3,2%) хворих на аденокарциному G2 та у 5 (14,7±6,9%) хворих з аденокарциномою G3 після пангістеректомії ІІ типу. Зменшення ступеня диференціювання аденокарциноми ендометрія супроводжувалося збільшенням частоти виникнення рецидивів G1 - 3 (4,5±2,5%), G2 - 25 (10,3±1,6%), G3 - 10 (19,2±4,7%). Локальні рецидиви діагностовано у 3 (4,5±2,5%) хворих на аденокарциному G1, у 16 (6,6±1,5%) хворих на аденокарциному G2 та у 8 (15,4±4,9%) хворих на аденокарциному G3. Віддалені рецидиви не спостерігалися у хворих з аденокарциномою G1 і діагностувалися з однаковою частотою у хворих з аденокарциномою G2 і G3 - 3,7±1,1% і 3,8±2,6% відповідно.

Найменша частота виникнення рецидивів РЕ - 8,8±2,5% спостерігалася при локалізації пухлини в маткових кутах, а при тотальному уражені матки збільшувалась до 14,0±2,9% (p?0,05).

При оцінці 5-річної виживаності хворих на РЕ залежно від об'єму хірургічного втручання отримана статистично значима (р=0,001) розбіжність: пангістеректомія І типу - 81,4±3,8%, пангістеректомія II типу - 86,9±2,4%. У нашому дослідженні збільшення об'єму хірургічного втручання достовірно зменшує частоту виникнення рецидивів з 18,0±3,1%, у хворих після пангістеректомії I типу, до 8,6±1,7% у хворих після пангістеректомії II типу (p?0,05). Реґіонарна лімфаденектомія впливає на частоту виникнення локальних рецидивів. Так, у хворих після пангістеректомії I типу частота виникнення локальних рецидивів складає 13,8±2,8%, тоді як після пангістеректомії IІ типу - 4,9±1,3% (p ?0,05). Найбільш типовою локалізацією локальних РРЕ є реґіонарні лімфатичні вузли. Так, після пангістеректомії І типу рецидиви в реґіонарних лімфатичних вузлах мали місце у 9 (6,2±1,7%) з 144 хворих, після пангістеректомії ІІ типу - у 3 (1,2±0,6%) з 244 хворих (p?0,05). Проте об'єм хірургічного лікування істотно (р=0,09) не впливає на частоту виникнення віддалених РРЕ: після пангістеректомії I типу - 4,1±1,6%, пангістеректомії II типу - 3,6±1,1%.

Актуальною залишається проблема залежності виникнення локальних рецидивів від глибини інвазії пухлини та об'єму операції. У нашому дослідженні у хворих на РЕ Т1b стадії локальні рецидиви виникали у 11 (10,2±2,8%) із 110 хворих після пангістеректомії І типу та у 7 (4,1±1,5%) із 167 хворих після пангістеректомії ІІ типу. У хворих на РЕ Т1с стадії локальні рецидиви виникали у 9 (26,4±7,4%) з 34 хворих після пангістеректомії І типу та у 5 (6,4±2,7%) з 77 хворих після пангістеректомії ІІ типу. Розбіжність показників у групах достовірна (p?0,05).

Дискутабельним залишається питання про вплив на виживаність виконання реґіонарної лімфаденектомії у хворих на аденокарциному ендометрія різного ступеня диференціювання. У нашому дослідженні 25 (37,8±5,4%) пацієнтам з аденокарциномою G1 проведено хірургічне лікування в об'ємі пангістеректомії I типу і 41 (62,2±5,4%) - пангістеректомії II типу. 5-річна виживаність у хворих з аденокарциномою G1, яким проведена пангістеректомія I типу, склала 84,9±6,9%, а у групі після пангістеректомії II типу - 91,1±4,9%. Різниця виживаності між даними групами статистично не достовірна (р=0,15). Рецидиви захворювання виникли у 3 (10,7±5,7%) хворих, яким було виконано пангістеректомію І типу. У хворих з аденокарциномою G1 після пангістректомії ІІ типу рецидивів захворювання не спостерігалось.

Істотні відмінності одержано у хворих з аденокарциномою G2, яким проведено хірургічне лікування в об'ємі пангістеректомії I типу - 87 (35,9±3,0%) і IІ типу - 153 (63,2±3,0%). 5-річна виживаність після пангістеректомії I типу склала 75,3±3,1%, а після пангістеректомії II типу - 82,2±2,7%. Розширення хірургічного об'єму призводить до зниження частоти виникнення локальних рецидивів у хворих на аденокарциному G2: 12,3±3,4% після пангістеректомії I типу; 3,2±1,4% після пангістеректомії II типу. Різниця між групами достовірна (p?0,05).

У групі хворих з аденокарциномою G3, у хірургічному лікуванні яких переважала пангістеректомія II типу, показники виживаності обнадійливі. Пангістеректомія І типу проведена у 18 (34,6±6,4%) хворих, а пангістеректомія ІІ типу - у 34 (65,4±6,4%) хворих. 5-річна виживаність після пангістеректомії I типу склала - 66,5±7,2%, а після пангістеректомії II типу - 73,3±6,7%. Різниця не достовірна (р=0,35). Локальні рецидиви у хворих після пангістеректомії І типу виникли у 27,7±10,3%, а після пангістеректомії ІІ типу - у 8,8±4,7% пацієнток.

Аналіз виживаності з урахуванням застосованого лікування показав, що 5-річна виживаність у групі хірургічного лікування складає 82,2±3,5%, тоді як у групі комбінованого лікування - 86,4±2,5%. Різниця виживаності між групами статистично достовірна (р=0,03). У хворих після хірургічного лікування виникло 19 (12,8±2,9%) рецидивів, після комбінованого - 28 (11,6±2,0%) рецидивів. Показник 5-річної виживаності у хворих на РЕ в залежності від методів лікування склав: I - хірургічний (пангістеректомія І типу) - 80,6±4,9%; II - хірургічний ( пангістеректомія ІІ типу) - 83,3±5,1%; III - комбінований (пангістеректомія І типу + ПТ) - 81,8±6,0%; IV - комбінований (пангиістеректомія ІІ типу + ПТ) - 87,8±2,7%.

Безліч факторів, що впливають на частоту виникнення рецидивів РЕ, розбіжності серед фахівців з приводу оцінки переважального впливу одних і відсутності впливу інших, вимагали оцінювання кожного фактора окремо. Проте аналіз частоти РРЕ залежно від ознаки не відображає усієї сукупності впливів різних факторів. Цим вимогам відповідає багатофакторний аналіз, який дозволяє оцінити не лише домінуючий вплив окремих факторів, а аналізувати їх спільний вплив на розвиток рецидивів.

Проведення багатофакторного аналізу дало підстави інтегрувати отримані дані в загальну картину впливу факторів (388 хворих на РЕ) на частоту виникнення рецидивів РЕ (мал. 1).

Ф1	Вік пацієнток, років
Ф2	Гістологічна будова, ступінь диференціювання пухлини
Ф3	Локалізація пухлини
Ф4	Глибина інвазії міометрія
Ф5	Стан реґіонарних лімфатичних вузлів
Ф6	Об'єм операції
Ф7	Методи лікування

Мал. 1. Інтегральний внесок досліджених факторів у розвиток рецидивів, %.

Отже, найбільш значимими в наших спостереженнях (мал. 1) були фактори, що характеризують гістологічну будову і стан реґіонарних лімфатичних вузлів.

В таблиці 3 наведені дані коефіцієнтів ризику прогностичних факторів виникнення рецидиву.



Таблиця 3 - Вихідні дані для розрахунку ризику виникнення РРЕ

Оцінювані фактори	Градація фактора	Коефіцієнт ризику виникнення рецидиву (К), %
	Сприятлива (k=0)	Несприятлива (k=1)
Вік пацієнток, років	? 50	>50	1,6
Гістологічна будова, ступінь диференціювання пухлини	аденокарцинома G1,G2	аденокарцинома G3, залозисто-плоскоклітинний рак	19,9
Локалізація пухлини	кути матки	кути і дно матки, тотальне ураження	14,3
Глибина інвазії міометрія	менше 1/2 товщини	більше 1/2 товщини	10,2
Стан реґіонарних лімфатичних вузлів	лімфатичні вузли не змінені	метастази в лімфатичних вузлах	32,2
Об'єм операції	пангістеректомія II типу	пангістеректомія I типу	13,7
Методи лікування	комбінований	Хірургічний	7,9

Аналіз результатів нашого дослідження дозволив визначити не лише якісну, а й кількісну оцінку ризику виникнення РРЕ у кожної конкретної хворої на підставі сукупності вивчених факторів. Досліджена група з 388 хворих на РЕ була розподілена на три підгрупи, з сумарними значеннями коефіцієнтів рецидивування К в інтервалах: менше 25%, від 25 до 50% і більше 50%. Отже, чим вище було сумарне значення коефіцієнта рецидивування, тим вища імовірність розвитку рецидивної пухлини. Найвищий ризик виникнення РРЕ визначався у хворих із сумарним значенням К більше 50% (табл. 4).

Таблиця 4 - Ризик виникнення РРЕ при різних значеннях коефіцієнта рецидивування

Сумарне значення коефіцієнта рецидивування (К)	Низький, <25%	Середній, 25-50%	Високий, >50%
Ризик виникнення рецидивів у групі (R), %	19,34	39,57	68,45
Кількість хворих у групі, n	74	218	96
Кількість хворих з рецидивами, n	4	21	22
Частота виникнення рецидивів, %	5,4	9,6	22,9



Слід зазначити, що більшість із проаналізованих факторів достовірно впливає на частоту виникнення рецидивів РЕ. Однак ступінь цього впливу різний. У нашому дослідженні найбільше частота виникнення РРЕ залежала від особливостей первинної пухлини: гістологічної будови, ступеня диференціювання, стану реґіонарних лімфатичних вузлів, глибини інвазії пухлиною міометрія. Розроблена багатофакторна система прогнозування виникнення РРЕ дозволяє скласти індивідуальний прогноз появи ризику рецидиву у конкретної хворої.

Для профілактики розвитку рецидивів, у пацієнток основної групи А в післяопераційному періоді проведено 3-4 курси поліхіміотерапії за схемою СР або САР, за стандартними методиками. У дослідній групі спостерігалася гематологічна токсичність I-II ступеня, яка не вимагала корекції, збільшення інтервалів між курсами терапії і не впливали на якість життя.

Отримані результати проведеного лікування в досліджуваних групах представлені на мал. 2.

Мал. 2. Частота виникнення рецидивів РЕ.

З наведених на мал. 2 даних, у післяопераційному періоді поліхіміотерапія достовірно знижує частоту виникнення рецидивів з 22,9±2,8% до 16,2%±3,6% (p ?0,05). Отримані результати збігаються з даними літератури і характеризують позитивні тенденції в лікуванні РЕ.

Отже, багатофакторна система прогнозування ризику виникнення РРЕ дає змогу визначити індивідуальний прогноз для хворої на РЕ і обґрунтувати доцільність проведення адекватного лікування, яке зможе забезпечити зниження частоти виникнення рецидивів. Підтверджена доцільність включення системної поліхіміотерапії в план комплексного лікування прогностично несприятливих форм РЕ.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування хворих на РЕ шляхом застосування багатофакторної системи прогнозування виникнення рецидивів і оптимізації радикального лікування.

За даними ретроспективного аналізу, хворі на РЕ Т1b-c стадії є неоднорідною групою за морфологічною структурою пухлини, клінічним перебігом і прогнозом захворювання. Гістологічна структура і ступінь диференціювання пухлини, глибина інвазії пухлини в міометрій, локалізація в порожнині матки, стан реґіонарних лімфатичних вузлів, об'єм операції і метод лікування впливають на виникнення РРЕ, що підтверджується результатами багатофакторного аналізу.

Для визначення об'єму хірургічного втручання у хворих на РЕ T1b-c стадії оптимальним є інтраопераційне стадіювання з урахуванням прогностичних факторів розвитку рецидивів захворювання. Розширення хірургічного об'єму (пангістеректомія ІІ типу) приводить до зниження частоти виникнення локальних рецидивів у хворих на аденокарциному G2 з 12,3±3,4% до 3,2±1,4%; аденокарциному G3 - з 27±10,3% до 8,8±4,7%; у хворих на залозисто-плоскоклітинний рак - з 22,2±13,3% до 15,7±8,1%.

Рецидиви захворювання виникають у 12,1±3,2% хворих на РЕ Т1b-c стадії. 59,4±7,0% рецидивів виникали в перші 2 роки після лікування. Частота виникнення локальних рецидивів - 8,2±2,7%, віддалених, - 3,8±1,9%.

Пангістеректомія II типу є стандартним об'ємом хірургічного лікування хворих з аденокарциномою T1c G2 і T1b-c G3, залозисто-плоскоклітинним РЕ, що дозволяє підвищити показники 5-річної виживаності хворих на аденокарциному G2 з 75,3±3,1% до 82,2±2,7%, аденокарциному G3 - з 66,5±7,2% до 73,3±6,7%, у хворих на залозисто-плоскоклітинний рак - з 61,8±7,3% до 69,7±8,8%.

Шляхом багатофакторного дисперсійного аналізу визначено 7 основних факторів для прогнозування ризику виникнення РРЕ. Найбільш впливовими є гістологічний тип і ступінь диференціювання пухлини, глибина інвазії в міометрій, стан реґіонарних лімфатичних вузлів, об'єм хірургічного втручання. Визначено три ступені ризику виникнення рецидивів (низький - R<25%, середній - R від 25% до 50%, високий - R>50%), що підтверджується частотою виникнення рецидивів: низький - 5,4%, середній - 9,6%, високий - 22,9%.

Показання до застосування ад'ювантної поліхіміотерапії у хворих на РЕ T1b-c стадії ґрунтуються на результатах багатофакторного дисперсійного аналізу прогнозування ризику виникнення рецидивів. Проведення ад'ювантної поліхіміотерапії доцільне у хворих на РЕ з високим ризиком виникнення рецидивів (R>50%), що вірогідно знижує частоту виникнення рецидивів захворювання з 22,9±2,8% до 16,9±2,1% (р<0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати проведеного наукового дослідження дозволяють зробити наступні рекомендації для впровадження в практику охорони здоров'я:

Хворі на РЕ потребують визначення індивідуального прогнозу перебігу захворювання, що дасть змогу оптимізувати лікування та підвищити його ефективність.

У хворих на аденокарциному G3, залозисто-плоскоклітинний РЕ, аденокарциному G2 з глибокою інвазією міометрія необхідне виконання реґіонарної лімфаденектомії.

У хворих з високим ступенем ризику виникнення РРЕ доцільним є проведення ад'ювантної системної поліхіміотерапії.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

За матеріалами дисертації опубліковано 4 журнальні статті.

1. Проблеми лікування хворих на рак ендометрія / Л.І. Воробйова, С.В. Неспрядько, О.В. Турчак, М.П. Безносенко // Здоровье женщины. - 2006. - №3 (27). - С. 216-218. (Особистий внесок здобувача: збір клінічного матеріалу, оцінка результатів, підготовка статі)

2. Воробьева Л.И. Поздний рецидив рака тела матки (клинический случай) / Л.И. Воробьева, А.В. Турчак, М.П. Безносенко // Онкология. - 2007. - Т.9, №2. - С. 151-153. (Особистий внесок здобувача :участь в проведенні лікування, підготовка статі)

3. Воробьева Л.И. Факторы прогноза и особенности рецидивирования начального рака эндометрия / Л.И. Воробьева, С.В. Неспрядько, М.П. Безносенко // Онкология. - 2007. - Т.9, №3. - С. 198-201. (Особистий внесок здобувача: збір клінічного матеріалу, лікування хворих за розробленою методикою, оцінка результатів, підготовка статі)

4. Воробьева Л.И. Факторы прогноза возникновения рецидивов начального рака эндометрия / Л.И. Воробьева, А.В. Турчак, М.П. Безносенко // Здоровье женщины. - 2008. - №3(36). - С. 31-33. (Особистий внесок здобувача: збір клінічного матеріалу, лікування хворих за розробленою методикою, оцінка результатів, підготовка статі)



АННОТАЦИЯ

Безносенко М.П. Факторы риска развития и методы профилактики рецидивов рака эндометрия. - Рукопис.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Национальный институт рака, Киев, 2009.

Работа посвящена вопросам повышения эффективности лечения больных раком эндометрия (РЭ) T1b-c стадии, путем разработки многофакторной системы прогнозирования риска развития рецидивов заболевания и оптимизации тактики лечения.

Задачи исследования: провести ретроспективный анализ клинического течения, морфологических особенностей и факторов риска развития рецидивов заболевания у больных раком эндометрия Т1b-c стадии за период c 1990 по 2004 год; изучить частоту, сроки появления и локализацию рецидивов заболевания после лечения больных раком эндометрия Т1b-c стадии; разработать и применить многофакторный метод прогнозирования развития рецидивов заболевания у больных раком эндометрия Т1b-c стадии; оценить эффективность адъювантной полихимиотерапии у больных с высоким риском развития рецидивов заболевания.

В работе представлен материал исследования 425 больных РЭ Т1b-c стадии.

На основании проведенного ретроспективного анализа 388 больных РЭ Т1b-cN1-0M0 стадии исследовано влияние факторов риска возникновения рецидивов на выживаемость и частоту рецидивов у больных РЭ. Факторы риска возникновения рецидивов разделены на 3 группы: 1-я группа - факторы, связанные с особенностями организма (возраст больной); 2-я группа - факторы, связанные с первичной опухолью (гистологическое строение и степень дифференцировки опухоли, глубина инвазии опухоли в миометрий, локализация опухолевого процесса в теле матки, состояние регионарных лимфатических узлов); 3-я группа - факторы, связанные с характером проводимого лечения (объем операции, методы лечения). Изучено влияние каждого фактора и их совокупности на выживаемость и частоту возникновения рецидивов РЭ.

На основании ретроспективного анализа данных 47 больных РЭ, у которых после радикального лечения наблюдалось развитие рецидивов, исследованы частота возникновения, локализации и сроки развития рецидивов заболевания. С учетом локализации рецидивов больные были разделены на 2 группы: 1-я группа - с локальными рецидивами; 2-я группа - с отдаленными рецидивами.

Разработана и применена многофакторная система прогнозирования развития рецидивов РЭ с определением трех степеней риска. С помощью многофакторного дисперсионного анализа определено и доказано совместное влияние различных факторов на развитие рецидивов РЭ. Выделены группы больных с низким, средним и высоким риском возникновения рецидивов. Критерием отнесения к группе низкого риска развития рецидива является суммарное значение коэффициента рецидивирования - менее 25%, среднего - 25 - 50%, высокого - более 50%.

Всем первичным больным проводилось хирургическое или комбинированное лечение по национальным стандартам, которое включало хирургическое лечение в объеме пангистерэктомии І или ІІ типа, курсы адъювантной лучевой терапии. После проведенного лечения определялся индивидуальный прогноз развития рецидива. Больным с высоким риском развития рецидива проводили адъювантную полихимиотерапию по схеме СР или САР.

В результате проведенных исследований доказано, что гистологическая структура и степень дифференцировки опухоли, глубина инвазии в миометрий, локализация в полости матки, состояние регионарных лимфатических узлов, объем операции могут рассматриваться как прогностические факторы возникновения рецидивов РЭ.

Для определения объема хирургического вмешательства больных РЭ Т1b-c стадии необходимо интраоперационное стадирование с учетом факторов прогноза возникновения рецидивов заболевания. Расширение хирургического объема операции ( пангистерэктомия II типа) приводит к снижению частоты локальных рецидивов у больных на аденокарциному G2 с 12,3±3,4% до 3,2±1,4%, аденокарциному G3 - с 27±10,3% до 8,8±4,7%, у больных железисто-плоскоклеточным РЭ - с 22,2±13,3% до 15,7±8,1%, и улучшению результатов 5-летней выживаемости у больных аденокарциномой G2 с 75,3±3,1% до 82,2±2,7%, аденокарциномой G3 с 66,5±7,2% до 73,3±6,7%, у больных железисто-плоскоклеточным РЭ - с 61,8±7,3% до 69,7±8,8%.

Путем многофакторного дисперсионного анализа выявлено 7 наиболее информативных факторов прогноза возникновения рецидивов РЭ. Наиболее влиятельными были гистологический тип и степень дифференцировки опухоли, глубина инвазии миометрия, состояние регионарных лимфатических узлов, объем хирургического вмешательства. Определено три степени риска возникновения рецидивов (низкий - R<25%, средний - R от 25% до 50%, высокий - R>50%), что подтверждается частотой возникновения рецидивов: низкий - 5,4%, умеренный - 9,6%, высокий - 22,9%.

Рекомендовано проведение адъювантной полихимиотерапии больным РЭ T1b-c стадии с высоким риском возникновения рецидивов (R>50%), что достоверно снижает частоту возникновения рецидивов заболевания с 22,9±2,8% до 16,9±2,1% (р<0,05).

Полученные результаты дают основания к применению у больных РЭ разработаного многофакторного индивидуального прогноза течения болезни путем количественного расчета риска возникновения рецидивов.

Ключевые слова: рак эндометрия, рецидив, факторы прогноза, многофакторный дисперсионный анализ, адъювантная полихимиотерапия.



АНОТАЦІЯ

Безносенко М.П. Фактори ризику виникнення та методи профілактики рецидивів раку ендометрія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Національний інститут раку, Київ, 2009.

Робота присвячена питанням підвищення ефективності лікування хворих на рак ендометрія (РЕ). На підставі проведеного ретроспективного аналізу вивчені локалізація і частота виникнення рецидивів РЕ. Досліджено вплив факторів ризику на виживаність і частоту рецидивів у хворих на РЕ. Розроблена багатофакторна система прогнозування ризику розвитку рецидивів РЕ з визначенням трьох ступенів ризику. За допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу визначено і доведено спільний вплив різноманітних факторів на розвиток рецидивів РЕ. Оптимізовані показання до проведення ад'ювантної поліхіміотерапії у хворих з високим ризиком виникнення рецидивів захворювання.

На підставі ретроспективного аналізу доведено, що хворі на рак ендометрія Т1b-c стадії є неоднорідною групою за морфологічною структурою пухлини, клінічним перебігом і прогнозом захворювання. Гістологічна структура і ступінь диференціювання пухлини, глибина інвазії пухлини в міометрій, локалізація в порожнині матки, стан реґіонарних лімфатичних вузлів, об'єм операції і метод лікування є прогностичними факторами ризику виникнення рецидивів РЕ, що підтверджується результатами багатофакторного аналізу.

Для визначення об'єму хірургічного втручання у хворих на РЕ T1b-c стадії оптимальним є інтраопераційне стадіювання з урахуванням прогностичних факторів ризику розвитку рецидивів захворювання.

Пангістеректомія II типу є стандартним об'ємом хірургічного лікування хворих на аденокарциному T1c G2 і T1b-c G3, залозисто-плоскоклітинний РЕ.

Шляхом багатофакторного дисперсійного аналізу виявлено 7 найбільш інформативних факторів прогнозування виникнення РРЕ. Визначено три ступені ризику виникнення рецидивів (низький - R<25%, середній - R від 25% до 50%, високий - R>50%).

Показання до ад'ювантної поліхіміотерапії у хворих на РЕ T1b-c стадії ґрунтуються на багатофакторному дисперсійному аналізі прогнозування ризику виникнення рецидивів.

Ключові слова: рак ендометрія, рецидив, фактори прогнозу, багатофакторний дисперсійний аналіз, ад'ювантна поліхіміотерапія.



ANNOTATION

Beznosenko M. P. Risk factors in occurrence of endometrial cancer and preventative measures of it recurrence.

Ph.D thesis of Medical science by speciality 14.01.07. - oncology. National Cancer Institute of Ukraine, Kiev 2009.

This work is devoted to the question of improvement in the treatment of patients with endometrial cancer (EC). Based on the conducted retrospective analysis localization and frequency of endometrial cancer recurrence was studied. The influence of risk factors on survivability and frequency of relapses in patients with endometrial cancer was investigated. A multiple system of prediction for the development of endometrial cancer recurrence was developed with determination of three stages of risk .The general impact of various factors on the development of endometrial cancer recurrence with the help of multiple disperse analysis was determined and proved.

Adjuvant polychemotherapy is the optimal treatment for patients with a high risk of endometrial cancer recurrence.

Based on the date of the retrospective study , patients with endometrial cancer T1b-c stage are the heterogeneous group in terms of the morphological structure of tumor, clinical symptoms and prognosis of the disease. Multiple analysis proved that histological structure and a range of tumor's differentiation, depth of tumor's invasion into the miometrium, localization in uterus cavity, the condition of regional lymphatic nodes, the extent of the operation and method of treatment might be considered as prognostic factors in occurrence of endometrial cancer relapses.

An intraoperational staging is optimal in determination of the extent of surgical intervention in patients with endometrial cancer stage T 1b-c taking into consideration the prognostic factors influencing the recurrence of the disease.

Pangisterektomiya type II is a standard surgical treatment for patients with adenocarcinoma T1 with G2 and T1b-c G3, glandulare - squamouse endometrial cancer.

The multiple analysis identified 7 the most informative prognostic factors causing endometrial cancer relapses . There were determined 3 risk stages causing recurrence of the disease ( low R< 25%, middle R from 25% to 50 %, high R> 50%).

Indications for adjuvant chemotherapy in patients with endometrial cancer stage T1 b-c are based on multiple disperse analysis of the prognosis of the occurrence of relapses.

Key words: endometrial cancer, recurrence, prognostic factors, multiple disperse analysis, adjuvant polychemotherapy.



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

R ? ризик розвитку рецидиву

Rec ? рецидив

К ? коефіцієнт ризику розвитку рецидиву і фактора

ПК ? прогностичний коефіцієнт

ПТ ? променева терапія

РЕ ? рак ендометрія

РРЕ ? рецидив раку ендометрія

Фк ? факторний комплекс

Размещено на Allbest.ru