Клініко-патогенетичні особливості формування та перебігу розацеа у жінок та чоловіків, їх порівняльна характеристика та розробка диференційованого алгоритму лікування

Таким чином, у чоловіків контрольної групи кількість кореляційних зв'язків між показниками гемодинаміки та вмістом гормонів складає 15, і в ці кореляційні зв'язки залучені 7 показників гормональної системи.

У хворих на розацеа чоловіків зменшується кількість кореляційних зв'язків між показниками гемодинаміки та вмістом гормонів, і в структурі цих кореляційних зв'язків у порівнянні з контрольною групою відсутні кореляції показників гемодинаміки в загальній сонній артерії та вмістом гормонів, проте збільшується кількість кореляцій гемодинамічних показників ВСА, ЗСА з вмістом та співвідношеннями гормонів.

У хворих на розацеа чоловіків визначено два кореляційні зв'язки гемодинамічних показників у правих ВСА та ЗСА з вмістом пролактину, який збільшується у хворих. В контрольній групі відсутні кореляційні зв'язки з вмістом пролактину. У хворих чоловіків об'ємна швидкість кровотоку в правій ВСА позитивно корелює з вмістом ЛГ (r = 0,80), із співвідношенням ЛГ/ФСГ (r = 0,71) та коефіцієнтом тестостерон / пролактин (r = 0,85). В лівій ВСА діаметр позитивно корелює з рівнем прогестерону (r = 0,74) та від'ємно з тестостероном (r = - 0,74). В лівій ЗСА лінійна швидкість кровотоку позитивно корелює з рівнем тестостерону (r = 0,77) та від'ємно з співвідношенням тестостерон/ естрадіол (r = - 0,72). Об'ємна швидкість кровотоку та діаметр в правій ЗСА відповідно позитивно корелюють з вмістом прогестерону (r = 0,86) та пролактину (r = 0,87).

Співвідношення об'ємних швидкостей кровотоку в лівій ЗСА до лівої ЗГСА позитивно корелює з індексом тестостерон/ЛГ (r = 0,73), а співвідношення об'ємних швидкостей кровотоку в правій ЗСА до правої ВСА має позитивну кореляцію з прогестероном (r = 0,85).

Таким чином, у хворих на розацеа чоловіків кількість кореляційних зв'язків - 9 і в системі кореляційних зв'язків представлено 7 гормональних показників. У хворих чоловіків у порівнянні з контрольною групою зменшується кількість кореляційних зв'язків між показниками гемодинаміки в екстракраніальних судинах каротидного басейну та вмістом гормонів у крові, а також нівелюються кореляційні зв'язки між показниками гемодинаміки в ЗГСА та гормональним фоном. Крім того, у чоловіків, хворих на розацеа, удвічі зменшується кількість кореляційних зв'язків гемодинамічних показників з ЛГ ( 3 кореляції), прогестероном (3 кореляції) у порівнянні з контрольною групою (відповідно 6 та 7 кореляцій), що свідчить про зменшення впливу цих гормонів на гемодинаміку в судинах каротидного басейну і зумовлено зниженням їх вмісту в крові хворих на розацеа чоловіків.

З метою вивчення кровотоку в лицевій вені методом ультразвукової допплерографії обстежено 26 хворих на розацеа. Контрольну групу склали 15 здорових осіб.

Виявлено достовірне зменшення пікової систолічної швидкості в лицевій вені у хворих на розацеа (6,35 ± 0,60 см/с) відносно аналогічного показника контрольної групи 10,36 ± 0,73 см/с (Р < 0,05); середні показники кінцевої діастолічної швидкості складали відповідно 3,44 ± 0,28 см/с та 4,74 ± 0,52 см/с; середня швидкість кровотоку була достовірно зниженою у хворих на розацеа в порівнянні з контролем (2,46 ± 0,45 см/с проти 5,33 ± 0,47см/с), Р < 0,01. Виявлено збільшення діаметру лицевої вени хворих на розацеа, який склав 0,246 ± 0,045см проти 0,187 ± 0,007 см у здорових осіб, (Р < 0,01).

Оскільки у хворих на розацеа виникає венозний стаз у ділянці відтоку з Venae facialis sive angularis, а до ділянки відтоку включаються судини бульбарної кон'юнктиви , нами проведена біомікроскопія судин БК у 52 хворих на розацеа (основна група) віком від 28 до 60 років та 31 особи без судинної патології в анамнезі відповідного віку.

За формами розацеа хворі розподілились наступним чином: судинна (І група) - 18 пацієнтів, запальна (ІІ група) - 24, інфільтративно-продуктивна (ІІІ група) - 10 пацієнтів.

Дослідження стану кровоносних судин БК (табл.6) показало, що сумарний показник ступеня звивистості венул у І групі перевищив аналогічний показник контрольної групи в 2 рази, у хворих ІІ і ІІІ груп він також був збільшений відповідно у 3 та 3,1 рази, P < 0,05.

Сумарний показник ступеня звивистості капілярів у І групі склав 38, 9%, що перевищив відповідний показник контрольної групи удвічі. У ІІ групі він перевищив аналогічний показник контрольної групи утричі - 58,3% (P < 0,01).

Таблиця 6 Судинні показники бульбарної кон'юнктиви у хворих на розацеа

Показник	Контроль (n=31)	Судинна форма (n=18) І гр.	Запальна форма (n=24) ІІ гр.	Інфільтративно-продукт. форма (n=10) ІІІ гр.
	%	%	%	%
Звивистість венул	19,4	38,9 *	58,3 *	60,0 *
Звивистість капілярів	19,4	38,9 *	58,3 *	30,0
Новоутворені судини	0	22,2	58,3	40,0
Спазм артеріол	6,45	61,1 *	62,5 *	60,0*
Анастамози	9,7	50,0 *	58,3 *	70,0 *
Нерівномірність калібру артеріол	16,3	16,7	20,8	20,0
Нерівномірність калібру венул	6,5	33,3 *	50,0 *	70,0 *
Мікроаневрізми	16,1	16,7	16,7	30,0 *
Сакуляції	6,45	50,0 *	54,1 *	80,0 *
Порушення паралелізму мікросудин	0	27,8	45,8	70,0
Петлі артеріол	9,7	11,1	8,3	20,0
Петлі венул	9,7	27,8 *	45,89 *	40,0 *
Петлі капілярів	9,7	27,8 *	33,3 *	50,0 *
Аваскулярні поля	0	27,8	41,7	80,0
Утворення кутів капілярів	9,7	11,1	16,7	50,0 *
Каламутний капіляроскопічний фон	6,45	44,4 *	66,7 *	60,0 *
Змазаність контурів мікросудин	6,45	44,4 *	66,7 *	60,0 *
Вогнищевий периваскулярний набряк	6,45	44,4 *	75,0 *	50,0 *
Екстравазати	6,45	27,8 *	50,0 *	50,0 *
Відкладення гемосидерину	6,45	27,8 *	45,8 *	60,0 *
Пігментація капіляроскопічного фону	6,45	33,3 *	45,8 *	60,0 *

Примітка. * - різниця достовірна відносно показників контрольної групи, Р < 0,05.

Таким чином, патологічні феномени звивистості венул та капілярів більш значущими виявлялися у хворих на запальну форму розацеа. Зміни стану мікросудин БК відображують системні зміни ГМЦР і, відповідно, пов'язані з морфофункціональним станом шкіри.

Новоутворені судини не визначалися у здорових осіб. Вони спостерігалися у хворих на запальну та інфільтративно-продуктивну форму розацеа, відповідно в 58,3% та 40%. Поява новоутворених мікросудин виявлена також у 22,2% пацієнтів І групи. Компенсаторне новоутворення мікросудин на БК свідчить про тяжкість патологічних процесів і наявність критичних станів мікроциркуляції на системному рівні.

Стрівальність спазму артеріол мала місце у хворих на розацеа всіх трьох груп (61,1; 62,5 та 60 % відповідно) і перевищувала контрольні показники у 9,3-9,7 разів (P < 0,001), але достовірних відмінностей показників груп між собою не було (Р > 0,05). Кількість артеріоло-венулярних анастомозів (АВА) відносно контрольної групи була вище в 5,2 рази (50,0%) у хворих І групи, в 6,0 рази (58,3%) - ІІ групи, в 7,2 рази (70,0%) - ІІІ групи (P < 0,001). Наявність великої кількості АВА у хворих на розацеа свідчить, на нашу думку, про прискорене скидання крові з артеріальної ланки у венулярну, минаючи капіляри.

Показник нерівномірності калібру артеріол мав тенденцію до збільшення у всіх трьох групах хворих на розацеа (16,7; 20,8; 20,0% відповідно). Мало місце достовірне збільшення показника нерівномірності калібру венул у 5,1 рази у хворих на судинну форму розацеа, 7,7 рази- у хворих на запальну форму, 10,8 рази - у хворих на ринофіму( відносно контролю). Частота виявлення мікроаневризм достовірно перевищила показник контрольної групи в 1,9 раза лише у хворих на інфільтративно-продуктивну форму розацеа (P < 0,05).

Кількість сакуляцій в І групі (50%) встановлювалась у 7,8 разів частіше, ніж в контрольній групі (P < 0,001) В ІІ групі кількість сакуляцій (54,1%) перевищила аналогічний показник контрольної групи в 8,4 раза, а в ІІІ групі (80%) - в 12,4 раза. Збільшення кількості сакуляцій у хворих на розацеа можна пояснити застоєм крові у венулярній ланці ГМЦР і перерозтягуванням судинної стінки.

Порушення паралелізму в розташуванні мікросудин не визначалося у здорових осіб, однак виявлено в І-ІІІ группах хворих, що зумовило статистично достовірні відмінності з контролем (P < 0,001). У І групі воно виявлялося в 27,8%, а у ІІ і ІІІ групах -у 45,8 та 70% випадків відповідно. Перебудова архітектоніки ГМЦР свідчить про підтримання оптимальних умов гомеостазу і компенсації патологічних змін, які порушують трофіку тканини.

Підвищення показника стрівальності петель в артеріолах БК за аналогічний показник контрольної групи визначалося лише у 20% хворих на інфільтративно-продуктивну групу розацеа, але не мало достовірності відносно контролю (Р > 0,05). Петлі венул виявлялися з достовірно більшою частотою в І групі (27,8%), де їх кількість перевищила показник контрольної групи у 2.9 рази (P < 0,05), В ІІ і ІІІ групах цей показник зріс відносно контролю у 4,73 та 4,1 рази (P < 0,01), що свідчить, на нашу думку, про порушення відтоку крові від ємкісних судин.

Аваскулярні поля на БК були відсутні у здорових осіб, проте спостерігалися в І-ІІІ групах хворих на розацеа: в І групі - у 27,8%, ІІ групі - 41,7%, ІІІ групі - 80% пацієнтів. Аваскулярні поля свідчать про значні порушення мікроциркуляції всіх ланок ГМЦР, особливо у хворих на ринофіму. В цій групі хворих достовірно частіше визначалося утворення кутів капілярів - у 50% хворих, що більше ніж у 6 разів перевищувало аналогічний показник в контрольній групі (P < 0,01). На підставі дослідження судинних феноменів у різних ланках ГМЦР можна зробити висновок про превалювання патологічних феноменів у венулярній ланці ГМЦР.

Достовірне збільшення частоти каламутного капіляроскопічного фону виявлялась у І-ІІІ группах: в І групі вищезгаданий показник склав 44,4%, ІІ групі- 66,7%, в ІІІ групі -60%, що перевищило відповідні контрольні показники у 6.9; 10,3; 9,3 рази (P < 0,001). Зміни капіляроскопічного фону зумовлені патологією проникності мікросудин і свідчили про порушення трофіки тканини.

У І-ІІІ групах змазаність контурів мікросудин виявлялася в 44,4 - 66,7% випадків і перевищила аналогічний показник контрольної групи в 6,9 -10,3 рази (Р < 0,001). Виявлені зміни свідчили, на нашу думку, про ущільнення периваскулярних тканин. Вогнищевий периваскулярний набряк зустрічався достовірно частіше у хворих на розацеа в порівнянні з контрольно групою та перевищував аналогічний показник контрольної групи, що свідчило про розлади проникності мікросудинної стінки.

За кількістю екстравазатів показники ІІ і ІІІ груп хворих не відрізнялися між собою і перевищували показник контрольної групи у 7,8 рази. У хворих на судинну форму розацеа екстравазати зустрічалися лише у 27,8% хворих. Відкладання гемосидерину в І групі виявлялися у 27,8% випадків і перевищили показник контрольної групи в 4,3 рази (Р < 0,01), в ІІ групі - у 45,8%, в ІІІ групі - у 60%, що свідчить про більш тривалі зміни проникності мікросудин у хворих на запальну та інфільтративно-продуктивну форми розацеа в порівняння з судинною. Аналогічним чином розподілилися в групах хворих і показники пігментації капіляроскопічного фону.

Таким чином, при еритематозно-телеангіектатичній стадії спостерігається різке розширення та повнокров'я венулярної ланки гемомікроциркуляторного русла ( ГМЦР ). Патологічні форми звивистості мікросудин виявлялися змійоподібною та штопороподібною звивистостю. Найчастіше зустрічалася змійоподібна звивистість венул, рідко - штопороподібна, що свідчить про поступову перебудову шляхів мікроциркуляції.

Нерівномірність калібру венул є динамічною ознакою, яка свідчить про явища судинної дистонії в ГМЦР. Ознаки ангіопатії при розацеа виявлялися переважно сакуляціями. Невідповідність об'ємів різних ланок ГМЦР на бульбарній кон'юнктиві підтверджувалася змінами артеріоловенулярного співвідношення в прелімбальній та проміжній зонах у вигляді зменшення, що зумовлено, на нашу думку, збільшенням діаметра прелімбальних венул. Порушення відтоку з ємкісних судин характеризували мутність капіляроскопічного фону, наявність екстравазатів, пігментація.

При запальній формі розацеа спостерігалось посилення дилатації венулярної ланки, збіднення судинного малюнку у вигляді зменшення кількості функціонуючих капілярів, появи аваскулярних полів. Змазаність контурів мікросудин та каламутний капіляроскопічний фон свідчили про ущільнення периваскулярних тканин. У деяких хворих підвищення проникності судин характеризував виражений периваскулярний набряк та наявність поодиноких екстравазатів.

При інфільтративно-продуктивній формі більш вираженою була нерівномірність калібру венул, збільшилась кількість сакуляцій, мікроаневризм. Виявлені зміни свідчать про напруженість ємкісного відділу ГМЦР. Порушення паралелелізму мікро судин відображають морфологічну перебудову судинного русла. Наявність аваскулярних полів, змазаність контуру мікросудин свідчать про початок розвиток фіброзу. Підвищення проникності судин визначається за наявністю екстравазатів у периваскулярному просторі.

Враховуючи системні порушення в гемоциркуляторному руслі, нами запропоновано доповнити традиційну терапію розацеа препаратами, що мають вазорегулюючу, венотонічну, метаболічну та антиоксидантну дії (флєбодіа та кратал ).

З метою оцінки ефективності запропонованих лікувальних комплексів пацієнти були поділені на дві групи: група А включала 39 хворих на розацеа (15 пацієнтів із судинною та 24 пацієнти із запальною формами захворювання), група В включала 52 хворих на розацеа (24 із судинною формою захворювання та 28 пацієнтів - із запальною).

Хворі в групах були зіставні за статтю та віком, супутніми захворюваннями.

Пацієнти групи А отримували традиційне (базове) лікування в залежності від клінічної форми. Хворим на судинну форму розацеа в період загострення призначали антигістамінний препарат еріус по 5 мг на добу протягом 14 днів та місцеву судинно-звужувальну терапію: холодні примочки з 1-2% розчином борної кислоти, зеленим чаєм (2-3 дні), настоєм ромашки. Протягом 2-х місяців застосовували 1% метрогил-гель двічі на день, обов'язково - зволожуючі креми. Хворим на запальну форму розацеа в системній терапії призначали орнідазол (тиберал) по 500 мг на добу протягом 10 днів, еріус за вищезазначеною схемою. Місцево застосовували судинно-звужувальну терапію (примочки) протягом 3-5 днів в період загострення та 15% азелаїнову кислоту ( скинорен-гель) двічі на день протягом 2-х місяців.

Пацієнтам групи В, крім традиційної базової терапії, призначалися препарати з вазорегулюючою, венотонізуючою та метаболічною дією (вазорегулюючий комплекс): флєбодію (600) по 1 таблетці на добу та кратал по 1 таблетці двічі на добу протягом двох місяців.

Клінічно хворі спостерігалися через 4, 8 ,12 тижнів, 6 місяців та 1 рік з початку лікування.

Ефективність лікування оцінювали за наступними критеріями: значне клінічне поліпшення (відсутність або незначна кількість скарг на суб'єктивні відчуття, зменшення еритеми до ледь помітної або легкої, зменшення запальних елементів на 70-80%, подовження періоду ремісії вдвічі), помірне клінічне покращення ( зменшення або збереження еритеми на рівні помірної, зменшення кількості запальних елементів на 40 - 70%, подовження періоду ремісії менше ніж в два рази ).

Через чотири тижні в групі А серед 15 хворих із судинною формою захворювання у 8 констатовано помірне клінічне поліпшення та у 4 - значне клінічне поліпшення, в той же час у 3 хворих лікування було без ефекту. Серед 24 хворих на запальну форму розацеа у 12 пацієнтів також визначено помірне клінічне поліпшення, у 10 - значне клінічне поліпшення. У двох хворих з конглобатною формою розацеа лікування було без ефекту. В групі з традиційним лікуванням кількість хворих із значним клінічним поліпшення серед запальних форм була в 1, 6 разів більшою ніж хворих на судинну форму (41,7% проти 26,7% відповідно).

Через чотири тижні у групі В ( традиційне лікування + вазорегулюючий комплекс) серед 24 хворих на судинну форму розацеа значне клінічне поліпшення зареєстровано у 9(37,5%) хворих, що в 1,4 рази вище за аналогічний показник в групі А. Кількість хворих із значним клінічним поліпшенням серед запальних форм в групі В складає 57,1%, що також в 1,4 рази перевищує аналогічний показник в групі з базовою терапією.

Таким чином, після чотирьохтижневого лікування значне клінічне покращення відмічено у 25 (48,1%) з 52 хворих групи В та у 14 (35,9%) з 39 хворих групи А. Ефект від лікування протягом чотирьох тижнів не зареєстровано у 5 хворих, які отримували базову терапію.

Через 8 тижнів помітно зросла кількість хворих із значним клінічним поліпшенням в групі В пацієнтів із судинною формою розацеа, які приймали базову терапію та вазорегулюючий комплекс. Цей показник склав 77,6 % і був у 2 рази вищий за аналогічний показник в групі хворих А (відповідно 38,5%), Р < 0,05. Значне клінічне поліпшення у пацієнтів із запальною формою в групі В становило 76,9 % проти 61,9 % в групі А. Цікаво, що в групі В кількість хворих, які мали значне клінічне поліпшення, була майже однаковою серед хворих на судинну та запальну форми - 78,3 % та 76,9 % відповідно. Позитивний клінічний ефект досягнуто у всіх хворих.

В цілому, традиційне лікування доповнене препаратами вазорегулюючої дії виявилося ефективним у всіх хворих як на судинну, так і на запальну форму розацеа. Так в групі В 38 (77,6 % ) хворих мали значне клінічне поліпшення проти 18 (52,9%) хворих групи А, Р < 0,05.

Через 8 тижнів хворим було проведено контрольне інструментальне обстеження.

При співставленні показників лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) в екстракраніальних судинах каротидного басейну до та після проведеної терапії з'ясовано, що у хворих, які отримували традиційну терапію (група А), параметри коливалися в межах 1-2%. В той же час у групі хворих, які отримували традиційне лікування + вазорегулюючий комплекс (група В) мало місце статистично достовірне збільшення ЛШК у хворих на розацеа в зовнішній сонній артерії: праворуч після лікування ЛШК збільшилася від 60,2 ± 3,9 см/сек до 69,1 ± 4,1 см/сек , ліворуч - від 61,7 ± 3,8 см/сек до 70,9 ± 4,2 см/сек, Р < 0,05. У внутрішній сонній артерії зареєстрована тенденція до зниження ЛШК: праворуч з 58,4 ± 4,1см/сек до 53,1 ± 3,6 cм/сек (на 9,1%); ліворуч - з 56,7 ± 3,8см/сек до 50,2 ± 3,1 см/сек (на 11,0%).

Важливим є також статистично достовірне збільшення співвідношення ЗСА/ВСА, яке опосередковано свідчить про покращення показників кровотоку в зовнішній сонній артерії пацієнтів групи В: до лікування цей показник праворуч складав 1,03 ± 0,06, після - 1,3 ± 0,09; ліворуч до лікування - 1,09 ± 0,08 та після лікування 1,41 ± 0,11, Р < 0,05.

Аналіз динаміки об'ємної швидкості кровотоку (ОШК) в екстракраніальних судинах каротидного басейну у хворих на розацеа в процесі лікування виявив закономірності динаміки показників аналогічні з динамікою лінійної швидкості кровотоку. Була зареєстрована тенденція до зростання об'ємної швидкості кровотоку в зовнішній сонній артерії у хворих після проведення комплексної терапії з використанням вазорегулюючого комплексу. Так, в групі В ( традиційне лікування + вазорегулюючий комплекс), ОШК праворуч до лікування складала 0,093 ± 0,009 л/хв, а після комплексного лікування - 0,106 ± 0,01 л/хв; ліворуч - до лікування становила 0,102 ± 0,011 л/хв, після - 0,114 ± 0,013 л/хв. У внутрішній сонній артерії визначалась тенденція до зниження об'ємної швидкості кровотоку: праворуч з 0,171 ± 0,018 л/хв до 0,159 ± 0,02 л/хв, ліворуч з 0,202 ± 0,023 л/хв до 0,189 ± 0,026 л/хв. Змінилися співвідношення (із тенденцією до збільшення) ЗСА/ВСА, які праворуч до лікування становили - 0,54 ± 0,12, після лікування - 0,66 ± 0,17; ліворуч до лікування складали 0,50 ± 0,09, після - 0,71 ± 0,13.

Таким чином, у хворих на розацеа під впливом курсового лікування з використанням вазорегулюючого комплексу (флєбодіа + кратал) поліпшилась гемодинаміка в зовнішній сонній артерії, достовірно збільшилась лінійна швидкість кровотоку в ній та співвідношення ЗСА/ВСА, зареєстрована тенденція до збільшення об'ємної швидкості кровотоку. Позитивним ефектом є відсутність суттєвого впливу даних препаратів на кровообіг у внутрішній сонній артерії та на гемодинаміку в судинах вертебро-базілярного басейну.

Під впливом комплексного лікування у обстежених хворих статистично достовірно покращилися показники пікової систолічної швидкості в лицевій вені: вони збільшилися на 22 %, Р < 0,05. До лікування цей показник дорівнював 6,35 ± 0,60 см/сек, в результаті лікування став 7,75 ± 0,9 см/сек. В 1,4 рази зросла середня швидкість кровотоку: від 2,46 ± 0,45 см/сек до 3,51 ± 0,51 см/сек. Кінцева діастолічна швидкість мала тільки тенденцію до збільшення. Діаметр лицевої вени до лікування складав 0,246 ± 0,045 см, після лікування дорівнював 0,224 ± 0,039 см.

Отримані дані свідчать про покращення кровотоку у лицевій вені і, відповідно, відтоку від тканин обличчя в процесі лікування у обстежених нами хворих при включенні до базисної терапії запропонованого комплексу з вазорегулюючою дією.

Аналіз показників кровотоку в судинах бульбарної кон'юнктиви виявив покращення окремих показників в процесі комплексного лікування хворих з використанням препаратів вазорегулюючої дії. Так, в 1,2-1,4 рази зменшилися показники звивистості венул та капілярів у хворих на судинну та запальну форми розацеа. Достовірно зменшилася кількість хворих, у яких виявлялися новоутворені судини при запальній формі (58,3 % проти 25,0 %). Статистично достовірно зменшився в процесі лікування показник спазму артеріол: при запальних формах з 62,5% до 33,3%, а при судинній формі з 61,1% до до 38,9 %, Р < 0,05. Достовірно знизилися в процесі лікування показники каламутності капіляроскопічного фону, змазаності мікросудин, вогнищевого периваскулярного набряку, Р < 0,05.

При контрольному обстеженні через 6 місяців з початку курсу традиційної терапії з вазорегулюючим комплексом (флєбодіа + кратал) у 36 із 52 хворих (69,2 %) зберігався період ремісії. У 16 (30,8 %) мало місце загострення хвороби (поява відчуття печіння, стягнутості та сухості шкіри, посилення еритеми, появи папул та поодиноких пустул при запальній формі). Нами проведена контрольна допплерографія судин голови та шиї у 29 хворих, серед яких 11 мали загострення хвороби, а 18 хворих знаходилися у стадії клінічної ремісії. Попередньо всім хворим цієї групи проведені аналогічні дослідження до лікування та через 8 тижнів після початку лікування.

При контрольному допплерографічному обстеженні 18 хворих, що перебували протягом 4 місяців в стадії клінічної ремісії, реєструвалась тенденція до повернення швидкісних показників кровотоку в судинах, які забезпечують кровопостачання шкіри обличчя, до початкових рівнів. У всіх 11 хворих із загостренням процесу виявлено повернення швидкісних показників кровотоку практично до початкових цифр, різниця не перевищувала ± 3-4%.

З метою досягнення стійких ремісій вважаємо за доцільне проведення курсового лікування хворих на розацеа препаратами з вазорегулюючою дією з інтервалом 4-5 місяців.

Диспансерний нагляд за хворими дозволив встановити, що серед хворих на судинну форму розацеа ремісії зберігаються: до 4-х місяців - у 25,0 %, 4-6 місяців - у 45,8 %, понад 6 місяців - у 29,2%; на запальну форму: до 4-х місяців - у 35,7 %, 4-6 місяців - у 46,4 %,понад 6 місяців - у 17,9 %.

Враховуючи суттєві зміни в імунологічному стані хворих на запальну форму розацеа, нами було проведено комплексне лікування групи хворих з включенням у традиційну схему лікування імунокорегуючого препарату ербісол, який призначали внутрішньом'язово щоденно по 2 мл протягом 10-15 діб.

В системній терапії використовували також антигістамінний препарат фексофаст (фексофенадин), який призначали по 120 мг на добу протягом 10 днів.

Базова терапія включала орнідазол (тиберал) по 500 мг на добу протягом 10 днів, ретинол 50000 МО на добу протягом місяця, піридоксин 50 мг № 10 через день.

Місцева терапія крім примочок з борною кислотою, зеленим чаєм, ромашкою включала препарат азелаїнової кислоти 15% -скинорен-гель двічі на день. Препарат наносили на уражені ділянки двічі на день протягом двох місяців.

Хворі на запальну форму розацеа були поділені на дві групи : група І ( 21 хворий) - з базовою терапією та група ІІ ( 36 хворих) , які отримували базову терапію + ербісол. Крім загальноприйнятих клініко-лабораторних методів обстеження хворим в процесі лікування було проведено дослідження імунологічних показників.

Як свідчать наведені дані, у хворих із запальною формою розацеа мало місце достовірне зниження кількості натуральних кілерів (СD16+) - 9,6 + 0,7 г/л проти 13,1 + 1,2 г/л у здорових людей, при достовірно підвищеному кисеньзалежному метаболізмі нейтрофілів (70,5 + 9,1% - у хворих, 24,9 + 1,9% - в контрольній групі) і моноцитів (21,7 + 1,4% та 12,4 + 1,1% відповідно) із зниженими резервними можливостями клітин в реакції бласттрансформації у відповідь на фітогемаглютенін (40,2 + 3,6% -у пацієнтів та 51,6 + 2,2% у контрольній групі), значне підвищення їх сенсибілізації у відповідь на специфічний антиген до тканини шкіри (7,4 + 4,0% -у хворих на розацеа, 2,5 + 0,1% -у здорових людей), підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів (97,0 ± 16,0 од.оптич.густини у хворих на розацеа проти 52,8 ± 6,5 од.оптич. густи-ни в контрольній групі) та С-реактивного білку (12,7 + 2,8 мг/мл проти 2,4 + 0,4 мг/мл, відповідно). Це свідчить про переважання виражених імунозапальних і аутоімунних реакцій по клітинному типу у хворих на запальну форму розацеа.

В процесі лікування у хворих групи І, які отримували базову терапію, значне клінічне поліпшення було досягнуто у 13 (61,9%) хворих проти 6 (28,6%) хворих, у яких визначено помірне клінічне поліпшення. У 2 хворих не відмічалось позитивного терапевтичного ефекту, в одному випадку мало місце загострення хвороби в період лікування.

У хворих ІІ групи (базове лікування + ербісол) значне клінічне поліпшення відмічалось у 30 ( 83,3%) хворих, що в 1,3 рази перевищує аналогічний показник І групи. Помірне клінічне поліпшення спостерігалося у 6 (16,7%) хворих.

Аналіз імунологічних показників засвідчив, що внаслідок проведеного лікування у хворих нормалізувалися кількість натуральних кілерів- СD16+ (9,6 + 0,7 г/л - до лікування, 14,5+ 1,2 г/л - після лікування), збільшились резервні можливості нейтрофілів, нормалізувались функціонально-метаболічні і проліферативні можливості імунокомпетентних клітин в реакції бласттрансформації у відповідь на фітогемаглютенін (40,2 + 3,6% - до лікування, 51,3 + 2,8% - після лікування). Значно знизилися рівні С- реактивного білка (з 12,7 + 2,8 мг/мл -до лікування до 4,5 + 1,9 мг/мл - після лікування) та циркулюючих імунних комплексів (з 97,0 ± 16,0 од.оптич.густини - до лікування до 75,1± 14,3 од.оптич.густини - після лікування.

Спостереження за групою хворих, які отримали базову терапію та ербісол протягом двох років, довели, що у хворих на запальну форму розацеа стійкий клінічний ефект спостерігався протягом 4-5 місяців.

Таким чином, застосування запропонованого способу дає можливість підвищити ефективність лікування запальних форм розацеа з використанням імуномоделюючого препарату ербісол та досягти стійких ремісій.

Висновки

В дисертації дано теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності лікування хворих на розацеа жінок та чоловіків з урахуванням патофізіологічних, морфологічних, гормональних та імунологічних змін.

1. У зв'язку з високою розповсюдженістю дерматозу, суперечливістю та відсутністю системності в трактуванні гемоциркуляторних порушень у хворих на розацеа, дисфункцій гормональної системи, недостатнім вивченням молекулярних факторів у патогенезі захворювання та недостатньою ефективністю загальноприйнятої терапії, поглиблене дослідження патогенетичних механізмів, оптимізація діагностики та розробка диференційованих алгоритмів лікування є надзвичайно актуальними для сучасної дерматології.

2. Клінічний перебіг розацеа у жінок та чоловіків має певні особливості, які зумовлені гендерними відмінностями гормонального гомеостазу, системи гемоциркуляції, а також відмінностями впливу на розвиток дерматозу тригерних факторів, супутніх захворювань, типу шкіри. У обстежених нами 160 хворих (80 жінок та 80 чоловіків) виявлено: спадкова обтяженість у обстежених хворих визначалась у 32 (40%) жінок та 14 (17,5%) чоловіків. У жінок серед запальних форм переважали менш тяжкі папульозні (57,8%), у чоловіків більшість випадків складали папуло-пустульозні та конглобатні - (65,5%). Інфільтративно-продуктивна форма зустрічалася частіше у чоловіків - 25% хворих, у жінок - 2,5%.

3. Зрушення балансу статевих та гонадотропних гормонів у чоловіків, хворих на розацеа, залежало від віку обстежених та форми захворювання. У обстежених чоловіків розвиток розацеа супроводжувався абсолютною або відносною гіперестрогенією та гіпоандрогенією, яка визначалась у всі вікові періоди , що може зумовлювати дизрегуляцію судинного тонусу та розвиток процесів неоангіогенезу, посилювати проліферативні процеси в шкірі та слугувати одним із патогенетичних механізмів захворювання. У хворих на судинну форму розацеа чоловіків у віці до 45 років реєструвалось достовірне збільшення рівня пролактину (17,7 ± 2,39 нг/мл проти 10,07 ± 0,89 нг/мл в контролі); у віці 45-59 років визначалась відносна гіперпрогестеронемія ( Т/П у хворих складав 8,34 ± 2,6 проти 21,43 ± 3,3 в контролі, Р < 0,05).

4. При дослідженні змін гормональної системи жінок, хворих на розацеа, найбільш суттєві зміни виявилися в активному репродуктивному періоді. Встановлено достовірне зменшення рівня естрадіолу в першу фазу менструального циклу - 0,26 ± 0,02 нмоль/л проти 0,57 ± 0,1 нмоль/л (у здорових жінок відповідного віку) та значне достовірне збільшення вмісту прогестерону в другу фазу менструального циклу 54,8 ±7,9 нмоль/л проти 15,2 ±1,5 нмоль/л (в контрольній групі). В цей період певна роль у розвитку патології у жінок належить гіперпролактинемії: рівень пролактину в крові обстежених хворих (27,7 ± 6,9 нг/мл) удвічі перевищував аналогічний показник у контрольній групі. В період перименопаузи мало місце достовірне зниження рівнів ФСГ та прогестерону; відхилення показників статевих гормонів мали різноспрямований характер: у більшості обстежених 28 (73,7%) концентрація естрадіолу в крові знижувалась, у 10 (26,3%) достовірно перевищувала показник контрольної групи. У постменопаузальному періоді у хворих на розацеа жінок визначена достовірні гіпоестрогенія ( 0,18 ± 0,05нмоль/л) та гіпоандрогенія ( 1,21 ± 0,20 нмоль/л).

5. При комплексному обстеженні хворих на розацеа з використанням сучасних апаратних методів виявлено порушення гемоциркуляції, які мають системний характер:

- при допплерографії судин голови та шиї виявлено зниження лінійних та об'ємних швидкостей кровотоку в зовнішній сонній артерії, зменшення її діаметру відповідно аналогічних показників здорових людей. Виявлені зміни свідчать про зменшення притоку крові до м'яких тканин голови, шкіри лиця;

- при ультразвуковій допплерографії лицевої вени встановлено достовірне зниження пікової систолічної швидкості кровотоку і збільшення діаметру лицевої вени, що свідчить про уповільнений венозний відтік від тканин лиця;

- при бульбарній мікроскопії судин кон'юнктиви виявлено розширення та повнокров'я венулярної ланки гемомікроциркуляторного русла у хворих на розацеа, збільшення проникності судин. Ці зміни прогресували від судинної до запальної форми.

6. Встановлено гендерні відмінності взаємозв'язків між показниками кровотоку в магістральних судинах каротидного басейну та вмістом гіпофізарних та статевих гормонів у крові хворих на розацеа. У хворих на розацеа жінок встановлено збільшення кількості кореляційних зв'язків між показниками гемодинаміки в екстракраніальних судинах каротидного басейну та вмістом лютеінізуючого гормону, пролактину, тестостерону, прогестерону у крові (відповідно 9 проти 2 - в контрольній групі). У обстежених хворих чоловіків має місце незначне зменшення кількості взаємозв'язків ( 11 проти 14 в контрольній групі), проте відзначається якісний їх перерозподіл, який характеризується формуванням кореляційних зв'язків гемодинаміки з вмістом тестостерону в крові та зменшенням удвічі кореляційних зв'язків показників кровотоку з вмістом лютеінізуючого гормону та прогестерону.

7. Імуногістохімічним, електронномікроскопічним та методом морфометрії виявлено активацію процесів неоангіогенезу при запальній та інфільтративно-продуктивній формах розацеа. У пацієнтів із запальною формою та ринофімою виявлено збільшення відповідно в 2,7 та 2,1 рази кількості новоутворених судин у дермі в порівнянні з контрольною групою. Більше вираженим визначено розвиток неоангіогензу при запальних формах захворювання, який проявлявся збільшенням експресії судинного ендотеліального фактору росту (VEGF) у епідермісі та дермі хворих. Так, індекс експресії VEGF у епідермісі хворих склав 5,2 ± 0,8 , в контрольній групі 2,6 ± 0,2, Р < 0,05; індекс експресії VEGF у дермі 3, 6 ± 0,5 та 2,1 ± 0,3, Р < 0,05, відповідно.

У хворих із інфільтративно-продуктивною формою розацеа (ринофімою) активізуються процеси проліферації клітин та волокнистих структур. Визначено достовірне збільшення індексу експресії рецепторів росту фібробластів (FGFR-3) у хворих на ринофіму: в клітинах епідермісу - 5,2 ± 1,1, в контрольній групі - 2,9 ± 0,3, Р < 0,05; індекс експресії FGFR-3 у дермі - 4,5 ± 0,5 в контрольній групі - 1,9 ± 0,3, Р < 0,05 відповідно. Виявлено достовірне підвищення експресії проліферативного ядерного антигену (PCNA) клітинами епідермісу хворих на ринофіму. Так, індекс експресії PCNA у хворих на ринофіму склав 5,6 ± 0,7, в контрольній групі - 3,7 ± 0,5, Р < 0,05.

8. Розроблено комплексний патогентично обґрунтований алгоритм лікування хворих на розацеа із застосуванням препаратів, які мають вазорегулюючу, венотонічну та метаболічну дії (флєбодіа (600) та кратал) та препарату з імунокорегуючою дією (ербісол). Значний терапевтичний ефект в залежності від форми захворювання досягнуто у 77,6 % - 83,3% пацієнтів.

Використання комплексної програми терапії хворих на розацеа, яка включає алгоритми лікування хворих в період загострення хвороби та в період ремісїї в залежності від форми захворювання та гендерних відмінностей, сприяло досягненню стійких ремісій, запобіганню появі ускладнень, покращенню якості життя.

Практичні рекомендації

Комплекс діагностичних та терапевтичних заходів при лікуванні розацеа має враховувати патогенетичні механізми розвитку патології, бути системним та індивідуальним.

Для досягнення стійких ремісій необхідно дотримуватись послідовності в лікуванні хворих під час загострення хвороби та диспансерного нагляду з призначенням лікувально-профілактичних заходів у період ремісії.

Комплексна діагностика захворювання повинна включати спеціальні методи обстеження: інструментальні (допплерографію судин голови та шиї), імунологічні, дослідження гормональної системи, патоморфологічні (при необхідності). Хворі на розацеа повинні бути консультовані лікарями суміжних спеціальностей (гастроентерологом, гінекологом, ендокринологом , офтальмологом, тощо)

З пацієнтами необхідно проводити освітню роботу з метою усунення факторів, що провокують розвиток розацеа, дотримання адекватних умов роботи та відпочинку правильного догляду за шкірою.

Алгоритми диференційованого лікування хворих на розацеа в періоди загострення хвороби та ремісії:

1. АЛГОРИТМ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ПРЕРОЗАЦЕА

* Уникнення гіперінсоляції, використання сонцезахисних засобів (захист від УФА та УФВ променів)

* Уникнення тригерних факторів (алкоголь, гарячі напої, стрес, різкі коливання температур)

* Гігієнічний та косметологічний догляд за чутливою шкірою, використання зволожуючих

засобів

* Лікування супутньої патології

2. АЛГОРИТМ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СУДИННУ ФОРМУ РОЗАЦЕА

* Уникнення гіперінсоляції, використання сонцезахисних засобів( захист від УФА та УФВ променів)

* Уникнення тригерних факторів (алкоголь, гарячі напої, стрес, різкі коливання температур)

* Гігієнічний та косметологічний догляд за чутливою шкірою, використання зволожуючих засобів

* Лікування супутньої патології

Період загострення хвороби

* Системна терапія: антигістамінні препарати (еріус, фексофаст), препарати з вазорегулюючою дією (флєбодіа + кратал) - 2 курси на рік, седативні препарати

* Місцева терапія: холодні примочки в період загострення, метрогил-гель, елідел (можливе викорстиння засобів до 6 місяців безперервно)

Період ремісії:

* Ротаційний масаж по Sobey

* Лазерна терапія: лазери на барвнику, КТФ-лазери, ІPL - лампи

* Електрокоагуляція мікросудин

* Жінки: кверцетин, вітаміни А та пиридоксин

* Чоловіки: вітаміни Е, метіонін, рибоксин, оротат К

3. АЛГОРИТМ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ЗАПАЛЬНУ ФОРМУ РОЗАЦЕА

* Уникнення гіперінсоляції, використання сонцезахиснихзасобів( захист від УФА та УФВ променів)

* Уникнення тригерних факторів (алкоголь, гарячі напої, стрес, різкі коливання температур)

* Гігієнічний та косметологічний догляд за чутливою шкірою, використання зволожуючих засобів

* Лікування супутньої патології

Період загострення хвороби

* Системна терапія: препарати групи нітроімідазолу (орнідазол), антибіотики (група тетрациклінового ряду та макроліди: можливо використання невеликих протизапальних доз), антигістамінні препарати (еріус, фексофаст), імунокорегуючі препарати (ербісол), препарати з вазорегулюючою дією (флєбодіа + кратал) - 2 курси на рік, роакутан (при конглобатній, важких папуло-пустульозних формах)

* Місцева терапія: скинорен-гель, метрогил-гель, препарати ретиноєвої кислоти (тривалість лікування 2-4 місяців)

* Лікування демодикозу: препарати групи тетрациклінів, групи нітроімідазолу; місцево: перметрин, 20% емульсія бензил-бензоату

Період ремісії:

* Місцево: метрогил-гель, скинорен-гель, елідел

* Лазерна терапія: лазери на барвнику, КТР, ІPL - лампи

* Електрокоагуляція мікросудин

* Дермабразія ( при важких деформуючих формах)

* Жінки: кверцетин, вітаміни А та пиридоксин

* Чоловіки: вітаміни Е, метіонін, рибоксин, оротат К

4. АЛГОРИТМ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РИНОФІМУ

* Уникнення гіперінсоляції, використання сонцезахисних засобів( захист від УФА та УФВ променів)

* Уникнення тригерних факторів (алкоголь, гарячі напої, стрес, різкі коливання температур)

* Гігієнічний та косметологічний догляд за чутливою шкірою, використання зволожуючих засобів

* Лікування супутньої патології

* Лікування запалення

* Хірургічне видалення гіпертрофованих тканин

* Лазерне (СО2 , ербієвий) видалення гіпертрофованих тканин

* Дермабразія

* Ринопластика

Період ремісії: * Електрокоагуляція мікросудин

* Місцева терапія: метрогил-гель, скинорен-гель

Хворим на ринофіму з метою прогнозування перебігу захворювання рекомендовано імуногістохімічне дослідження біоптатів шкіри для оцінки експресії проліферативного ядерного антигену (PCNA) клітинами епідермісу.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Возіанова С. В. Сучасний погляд на систему мікроциркуляторного русла шкіри та його зміни при розацеа / С. В. Возіанова // Дерматологія та венерологія. - 2004. - № 4 (26). - С. 43-47.

2. Возіанова С. В. Сучасні аспекти етіології та патогенезу розацеа, роль змін гемімікроциркуляторного русла в розвитку дерматозу / С. В. Возіанова, В. В. Верещака // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л.Шупика. - К. : [б. в.], 2005. - Вип.14, - С. 423-426.

3. Калюжная Л. Д. Клинико-иммунологическая оценка состояния больных с различными клиническими формами розацеа / Л. Д. Калюжная, О. В. Стоянова., С. В. Возианова // Дерматологія та венерологія. - 2006. - № 3 (33). - С. 55-61.

4. Возіанова С. В. Експресія судинного ендотеліального фактора росту в місі та дермі хворих на розацеа / С. В. Возіанова // Дерматологія та венерологія. - 2007. - № 1 (35). - С. 32-35.

5. Возіанова С. В. Роль факторів росту фібробластів та їх рецепторів в патогенезі розацеа / С. В. Возіанова // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. - 2007.- № 1-2 (14). - С. 10-14.

6. Возіанова С. В. Молекулярні аспекти ангіогенезу у хворих на розацеа / С. В. Возіанова // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л.Шупика - К. : [б. в.], 2007. - Вип. 16. - С. 423-426.

7. Возіанова С. В. Експресія проліферативного ядерного антигену в епідермісі хворих на розацеа / С. В. Возіанова // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2007. - № 1-4 (10). - С. 83-85.

8. Возіанова С. В. Біомікроскопічні дослідження судин бульбарної кон'юнктиви у хворих на розацеа / С. В. Возіанова // Український бальнеологічний журнал. - 2007. - № 4. - С. 81-85.

9. Возіанова С. В. Зміни гормонального гомеостазу хворих на розацеа жінок, їх роль в розвитку дерматозу / С. В. Возіанова, З. Б. Хомінська // Дерматологія та венерологія. - 2008. - № 2 (40). - С. 29-34.

10. Возіанова С. В. Дослідження вмісту пролактину у хворих на розацеа / С. В. Возіанова // Львівський медичний часопис. - 2008. - Т. XIV, № 1-2. - С. 11-14.

11. Калюжна Л. Д. Вікові аспекти патогенезу хронічних дерматозів у жінок / Л. Д. Калюжна Л.Д., Ж. В. Корольова., С. В. Возіанова, В. В. Верещака, Є. М. Міхньова, І. М. Бондаренко // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2008. - Вип. 17, кн. 2. - С. 127-132.

12. Возіанова С. В. Розацеа: патогенез, лікування та перспективи нових досліджень / С. В. Возіанова // Актуальные проблемы транспортной медицины. - 2008. - № 2 (12). - С. 127-132.

13. Возіанова С. В. Ультраструктурні особливості судин гемомікро-циркуляторного русла при різних формах розацеа, молекулярні основи неоангіогенезу / С. В. Возіанова, С. В. Базалицька // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2008. - Вип.17, кн. 3 - С. 80-87.

14. Возіанова С. В. Ультразвукова допплерографія в оцінці артеріального мозкового кровообігу у хворих на розацеа / С. В. Возіанова, С. Г. Мазур // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. - 2008. - № 1- 2 (16). - С. 45-49.

15. Возианова С. В. Взаимосвязь показателей гемодинамики и содержа-ния в крови гормонов у больных розацеа / С. В. Возіанова // Репродуктивное здоровье женщины. - 2008. - № 3 (37). - С. 235-238.

16. Возіанова С. В. Вікові аспекти змін гормонального гомеостазу чоло-віків, хворих на розацеа / С. В. Возіанова // Галицький лікарський вісник. - 2008. - Т. 15, № 2. - С. 16-18.

17. Возіанова С.В. Ринофіма: сучасні клініко- патогенетичні аспекти; зміни гормонального гомеостазу / С. В. Возіанова // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2008. - Вип.17, кн. 4. - С. 301-307.

18. Калюжна Л. Д. Розацеа: сучасні аспекти патогенезу та лікування / Л. Д. Калюжна, С. В. Возіанова // Ліки України. - 2008. - № 4 (120). - С. 204-207.

19. Возіанова С. В. Патоморфологічні зміни в шкірі хворих на ринофіму; роль молекулярних факторів у розвитку патологі / С. В. Возіанова // Вісник проблем біології і медицини. - 2008. - Вип. 2. - С. 64-66.

20. Возіанова С. В. Допплерографія лицевої вени / С. В. Возіанова // Український бальнеологічний журнал. - 2008. - № 1. - С. 11-13.

21. Возіанова С. В. Процеси неоангіогенезу у хворих на розацеа: мор-фологічні та морфометричні дослідження / С. В. Возіанова., С. В. Базалицька // Український бальнеологічний журнал. - 2008. - № 2. - С. 60-64.

22. Пат. 21701 Україна, МПК8 А 61 В 5/02, А 61 В 8/06, G 01 Р 3/36. Спосіб діагностики порушень кровообігу в зовнішній сонній артерії у хворих на розацеа / С. В. Возіанова, С. Г. Мазур, О. В. Стоянова. - № u 2006 13209 ; заявл. 14.12.2006; опубл. 15.03.2007, Бюл. № 3.

23. Пат. 23579 Україна, МПК8 А 61 Р 17/00, А 61 К 35/12. Спосіб корекції порушень імунного статусу хворих на запальну форму розацеа /О.В. Стоянова, С. В. Возіанова.- № u 200702117; заявл. 27.02.2007 ; опубл. 25.05.2007. Бюл.№7.

24. Пат. 24015 Україна, МПК8 G 01 N 33/53. Спосіб діагностики пору-шень імунного статусу хворих на запальну форму розацеа / О. В. Стоянова, С. В. Возіанова. - № u 2007 02116 ; заявл. 27.02.2007; опубл. 11.06.2007. Бюл. № 8.

25. Калюжна Л. Д. Розацеа / Л. Д. Калюжна, С. В. Возіанова // Les Nouvelles Esthetiques Україна. - 2003-2004. - № 6 (22). - С. 16-19.

26. Возіанова С. В. Дослідження гемоциркуляторних змін у хворих на розацеа / С. В. Возіанова, В. В. Верещака, О. Г. Черкасова // Матеріали науково- практ. конф. „ Вік та шкіра”, 3 - 4 червня 2004 р., м. Київ. - К. : [б. в.], 2004. - С. 38-40.

27. Возіанова С. В. Дослідження гормонального статусу у хворих на розацеа чоловіків / С. В. Возіанова, О. Г. Черкасова // Зб. наук. практ. робіт лікарського складу Центрального Київського госпіталю ДПС України, К. : [б. в.], 2004. - С. 239-240.

28. Возианова С. В. Исследование гормонального статуса у больных розацеа / С. В. Возианова, С. И. Шармазан // Дерматология. Косметология. Сексопатология. - 2004. - № 1-2 (7). - С. 218.

29. Возианова С. В. Роль эндокринных дисфункций в патогенезе розацеа / С. В. Возианова, Е. Г. Черкасова // Матеріали науково- практ. конф. «Шкіра та внутрішні хвороби, дерматологічні синдроми», 24-25 лютого 2005 р., Київ. - К. : [б. в.], 2005. - С. 21-22.

30. Возіанова С. В. Сучасні аспекти етіопатогенезу розацеа / С. В. Возіанова // Український журнал дерматол., венерол., косметол. : тези допов. І (VIІІ) зґїзду Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, 20-23 вересня 2005 р, м. Київ. - К. : [б. в.], 2005. - С. 165-169.

31. Возіанова С. В. Дослідження вмісту пролактину у хворих на розацеа чоловіків / С. В. Возіанова, І. В. Ковальчук // Матеріали науково- практ. конф. «Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря», 30-31 березня 2006 р., м. Київ. - К. : [б. в.], 2006. - С. 21-32.

32. Vozianova S. Study of hormonal status in mail patients with rosacea / S. Vozianova, E. Stoyanova // Abstracts of the 16 th Congress of the European Academy of Dermatology and Venereology, 16-20 May 2007, Vienna, Austria. 2007. - P. 18-24.

33. Основні аспекти етіопатогенезу, клініки і лікування розацеа: методичні рекомендації / уклад. С. В. Возіанова, Л. Д. Калюжна, О. Г. Черкасова [та інш.] ; Міністерство охорони здоров'я України, Академія медичних наук України. - К. : [б. в.], 2005. - 42 с.

Анотація

Возіанова С.В. Клініко-патогенетичні особливості формування та перебігу розацеа у жінок та чоловіків, їх порівняльна характеристика та розробка диференційованого алгоритму лікування. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Державна установа ”Інститут дерматології та венерології АМН України”. - Харків, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню наукової проблеми підвищення ефективності лікування хворих на розацеа з урахуванням патофізіологічних, морфологічних, гормональних та імунологічних змін.

Особливості клінічного перебігу розацеа зумовлені гендерними відмінностями гормонального гомеостазу, системи гемоциркуляції, супутніх захворювань. Встановлена системність гемоциркуляторних порушень.

Імуногістохімічним, електронномікроскопічним та морфометричним методами виявлено активацію процесів неоангіогенезу при запальній формі розацеа; посилення процесів проліферації в епідермісі та дермі хворих на ринофіму.

Розроблено оригінальний метод лікування хворих на розацеа із застосуванням препаратів флєбодіа (600), кратал та ербісол. Терапевтичний ефект досягнуто у 77,6 - 83,3 % пацієнтів.

Ключові слова: розацеа, етіопатогенез, клініка, гемоциркуляція, гормональний гомеостаз, морфологія та імуногістохімія шкіри, лікування.

Аннотация

Возианова С.В. Клинико-патогенетические особенности формирования и течения розацеа у женщин и мужчин, их сравнительная характеристика и разработка дифферецированного алгоритма лечения. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии АМН Украины». - Харьков, 2008.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и новому решению научной проблемы повышения еффективности лечения больных розацеа с учетом патофизиологических, морфологических, гормональных и иммунологических изменений.

Установлено, что клиническое течение розацеа имеет определенные особенности, обусловленные гендерными отличиями в гормональном гомеостазе, системе гемоциркуляции, а также влиянием на развитие дерматоза триггерных факторов, сопутствующих заболеваний, типа кожи пациента. У обследованных нами больных отягощенный семейный анамнез зарегистрирован у 32 (40%) женщин и 14 (17,5%) мужчин. У обследованых нами женщин среди воспалительных форм преобладали менее тяжелые папулезные (57,8%), у мужчин 65,5% составляли папуло-пустулезные и конглобатные.

Осуществлен оригинальный подход к проведению комплексных инструментальных исследований кровотока в сосудах головы и шеи больных розацеа. При ультразвуковой допплерографии экстракраниальных сосудов головы и шеи выявлено достоверное снижение линейной и объемной скоростей кровотока в наружной сонной артерии, уменьшение диаметра сосуда, что свидетельствует об уменьшении притока крови к мягким тканям головы и лица. Определено снижение пиковой систолической скорости кровотока в лицевой вене и увеличение ее диаметра, свидетельствующих о замедлении оттока от тканей лиц. Установлены гендерные отличия взаимосвязей между показателями кровотока в магистральных сосудах каротидного бассейна и содержанием гипофизарных и половых гормонов в крови больных розацеа. При биомикроскопии сосудов бульбарной коньюнктивы больных розацеа выявлено расширение и полнокровие венулярного звена гемомикроциркуляторного русла, увеличение проницаемости микрососудов.

При исследовании гипофиз-гонадной системы больных розацеа мужчин установлено, что изменение баланса половых и гонадотропных гормонов зависело от возраста обследуемых и формы заболевания. У обследованных мужчин развитие розацеа сопровождалось абсолютной или относительной гиперэстрогенией и гипоандрогенией, которые регистрировались во всех возрастных групах. При сосудистой форме розацеа у мужчин в возрасте до 45 лет регистрировалась гипепролактинемия, 45-59 лет - относительная гиперпрогестеронемия.

При исследовании изменений гормональной системы больных розацеа женщин виявлено достоверное снижение уровня эстрадиола в первую фазу менструального цикла и повышение уровня прогестерона во вторую фазу менструального цикла в активном репродуктивном периоде в сравнении с показателями контрольной группы. В период перименопаузы отклонения гормональных показателей имели разнонаправленный характер: у 28 (73,7%) женщин концентрация эстрадиола в крови была ниже, а у 10 (26,3%) обследованных достоверно превышала показатели контрольной группы. В постменопаузальном периоде у больных розацеа жещин определялась гипоэстрогения, увеличение уровня пролактина по отношению к контрольным показателям.

Иммуногистохимическим, электронномикроскопическим и морфометрическим методами установлено активацию процессов неоангиогенеза у больных воспалительной и инфильтративно-продуктивной формах розацеа. У пациентов с воспалительной формой и ринофимой выявлено увеличение в 2,3 раза количества новообразованых сосудов в дерме в сравнении с показателями контрольной группы. Активацию процессов неоангиогенеза подтверждало и достоверное увеличение у наших пациентов экспрессии сосудистого эндотелиального фактора роста в эпидермисе и дерме больных с воспалительной формой заболевания, и в эпидермисе больных ринофимой. Установлена активация процессов пролиферации клеток и волокнистих структур у больных инфильтративно-продуктивной формах розацеа, которая сопровождалась достоверным увеличением у них индекса экспрессии рецепторов фактора роста фибробластов и увеличением экспресии пролиферативного ядерного антигена клетками эпидермиса.