Нами проведений аналіз клініко-психопатологічної симптоматики, що зустрічається у хворих на алкоголізм з тривожно-депресивними розладами з метою вироблення найадекватнішої лікувальної корекції цього захворювання. Було обстежено 107 хворих на алкогольну залежність з тривожно-депресивними розладами, яким проводилася комплексна фармако- і психотерапія і 31 хворий з такими ж розладами без залежності, яким проводилася традиційна терапія. Використані клинико-анамнестичні дані, дослідження психічного і неврологічного статусів, дослідження вегетативної нервової системи (вегетативного тонусу, вегетативної реактивності і вегетативної забезпеченості), психологічних методів (методика Крепеліна, методика САН, опитувальники Айзенка, Спілбергера-Ханіна, Гамільтона), електрофізіологічні дослідження (ЕЕГ, РЕГ).

Всіх обстежених ми розділили наступні групи.

У першу групу були віднесені хворі з синдромом алкогольної залежності і наявністю постійної потреби у зв'язку з втратою ситуативного контролю, а також похмільним синдромом і підвищеною толерантністю, до якої було віднесено 50 обстежених (46,7%). При цьому, прийом алкоголю використовувався як антидепресант за наявності виражених тривожно-депресивних розладів з метою редукції цієї симптоматики.

Другу групу склали хворі з синдромом залежності із зниженням толерантності і когнітивними розладами (10 осіб, що склало 9,4%). В цій групі спостерігалася симптоматика енцефалопатії.

У третю групу ми віднесли хворих з синдромом залежності в поєднанні з емоційними розладами виникаючими тільки на висоті абстиненції без вираженої тривожної і депресивної симптоматики поза зв'язком із алкогольними ексцесами. В дану групу було віднесено 47 хворих (43,9%).

Тривожно-депресивні розлади статистично достовірно більш частіше зустрічалися у осіб жіночої статі, ніж чоловічого (71.96% і 28.03% відповідно). Тоді як в контрольній групі з тривожно-депресивними розладами достовірних відмінностей за статтю нами не виявлено (48.38% і 51.61% відповідно).

Це дає нам можливість розцінити тривожний компонент у обстеженої групи хворих як більш притаманний для осіб жіночої статі.

Більшість хворих, як в основній так і в контрольній групах знаходилися в самому працездатному віці (вікові категорії від 20 до 49 років), що свідчить про велику медико-соціальну проблему тривожно-депресивних розладів.

При вивченні етіології тривожно-депресивних розладів нами виявлено збільшення питомої ваги в їх ґенезі соціально-психологічних причин. Психотравмуючі події в анамнезі виявлені в 78.2% хворих основної групи і в 42.8% хворих контрольної групи, що є статистично достовірною відмінністю (р<0.01). Їх роль в розвитку депресій була різна - від дійсно психогенних при тривожно-депресивних розладах, до ініціюючих при депресії у хворих контрольної групи.

78.2% хворих основної групи вважали причиною захворювання різноманітні зовнішні події. В порівнянні з хворими контрольної групи, 45% хворих частіше говорили про особисті конфлікти, порушення сімейних зв'язків, звільнення на роботі, конфлікти із співробітниками, родичами. Спадкове обтяження психічними захворюваннями було виявлено у 15.88% випадків (основна група) і у 29.03% випадків (контрольна група).

Разом з клінічним поліморфізмом депресивних розладів ми виявили переважання тривоги, серед психопатологічних проявів, яка зареєстрована в 86.95% обстежених. В 15.9% випадків тривога входила в структуру панічних атак.

Наступною особливістю клінічної симптоматики серед обстежених було домінування сомато-вегетативної складової депресії у 78.26% хворих.

Більшість обстежених займалася розумовою працею, при якій вище психоемоційна напруга. Частина хворих увійшла до групи не працюючих (знаходячись в працездатному віці), що може служити додатковим психотравмуючим чинником.

Спадкова соматична обтяженість нами була виявлена у 34% випадків. Наявність шкідливих звичок - у 38%. Аналіз анамнестичних даних показав, що у більшості обстежених мала місце спадкова обтяженість серцево-судинними захворюваннями (ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба). У ряді випадків простежувалося зловживання алкоголем по батьківській лінії. Частина пацієнтів дала відомості стосовно перенесених закритих черепно-мозкових травм (з втратою і без втрати свідомості).

Психотравмуючі ситуації частіше носили хронічний характер. Тривале неблагополуччя приводило до невротичного зриву, який, у свою чергу, сприяв поглибленню конфліктної ситуації. Значне число психотравм знаходилося у сфері сімейних взаємостосунків. Деякі пацієнти вважали причиною розвитку захворювання втрату роботи.

Обстежувані пацієнти страждали, в більшості, затяжними невротичними розладами (від 3-х і більше років). У ряді випадків спостерігався рецидивуючий перебіг захворювання. В анамнезі практично всіх випадків є дані про те, що раніше мали місце медикаментозні курси терапії. Вони давали частковий, тимчасовий ефект або були малоефективними. Більшість пацієнтів негативно відносилася до перспективи прийому надалі фармакологічних препаратів.

У основній групі обстежених хворих переважали скарги на соматовегетативні і тривожні прояви в порівнянні з контрольною групою (68,3% в основній і 52,1% в контрольній). В той же час в контрольній групі більшою мірою зустрічалися зниження рівня інтересів (70.96% контрольна група, 43.92% основна група), ангедонія (51.61% і 31.77% відповідно), зменшення активності (64.51% і 18.69% відповідно), підвищена стомлюваність (80.64% і 23.36% відповідно), суїцидальні думки (64.51% і 42.05% відповідно), ідеї малоцінності (77.41% і 23.36% відповідно).

Психо-емоциональний стан характеризувався наявністю вираженої дратівливості, запальності з яскравими лакримальними реакціями. Висловлювалися страхи з часто мінливою фабулою. Фон настрою у багатьох пацієнтів був знижений, але разом з тим спостерігалася ситуативна лабільність настрою. Порушення сну характеризувалося розладом засипання, а також переривчастим перебігом з прокиданням і незадоволеністю якістю сну.

Аналізуючи одержані дані були знайдені наступні характерні закономірності клінічних проявів тривожно - депресивних розладів:

1) з одного боку в їх структуру входили симптоми властиві для депресії;

2) з другого боку в їх складі спостерігалися симптоми характерні для тривожних розладів;

3) симптоми, які мають місце як в структурі депресій, так і в структурі тривожних розладів;

4) в клінічній картині вагому роль визначали соматовегетативні симптоми.

На підставі клініко-анамнестичних даних серед обстежених хворих нами були виділені наступні нозологічні групи: агорафобія (F 40.0), тривожно-фобічний розлад (F 40.8), епізодична пароксизмальна тривога (F 41.0), генералізований тривожний розлад (F 41.1), змішаний тривожний і депресивний розлад (F 41.2), інші змішані тривожні розлади (F 41.3), обсесивно-компульсивний розлад (F 42), розлад адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F 43.22), легкий депресивний епізод (F 32.0), помірний депресивний епізод (F 32.1).

Розподіл хворих основної та контрольної групи за цими нозосиндромальними формами наведений у таблицях №1 і №2.

алкогольна залежність тривожний депресивний розлад

Табл. 1 Розподіл хворих за характером психічних розладів (основна група).

Табл. 2.

Розподіл хворих за характером психічних розладів (контрольна група).

На підставі скарг, анамнезу, оцінки психічного статусу, перебіг захворювання, обстеженої категорії хворих, ми виділили наступні психопатологічні синдроми: астено-депресивний, тривожно-депресивний, тривожно-фобічний, депресивно - іпохондричний, обсесивно-депресивний.

На підставі одержаних результатів, оцінюючи клінічну структуру, нами були виділені наступні групи клінічних симптомів при тривожно-депресивних розладах.

Симптоми депресивного спектру: знижений настрій, знижена активність, ангедонія, уповільнення мислення, нерішучість. Змішані симптоми: песимістичне бачення майбутнього, нерідко небезпечного, швидка стомлюваність, сомато-вегетативні симптоми (серцебиття, парестезії, приливи жару і ознобу, часте сечовипускання, порушення дефекації, порушення в сексуальній сфері), порушення сну, утруднення концентрації уваги. Симптоми тривожного спектру: тривожне передчуття, напруженість, турбота, посилене реагування на будь-яке роздратування

Стан вегетативної нервової системи біля обстеженої категорії хворих в зіставленні з даними обстеження випробовуваних з депресивними розладами характеризується, в цілому, початковою вегетативною активацією. Причому, є певна диференціація змін залежно від форми психічної патології. Ступінь переважання симпатичних або парасимпатичних впливів в основній групі хворих вище, ніж у контрольній групі. В значній більшості випадків мало місце переважання симпатичного відділу автономної нервової системи, причому найбільша активація виявлена в групі хворих з переважанням соматоформних проявів.

Дослідження вегетативної реактивності виявило, що, в цілому, у хворих основної групи, що супроводжуються вегето-судинними розладами, порівняно з контрольною групою, мало місце деяке зниження показників.

Вивчаючи показники вегетативного забезпечення, знайдено, що в контрольній групі хворих вегетативне забезпечення діяльності є недостатнім, причому більш виражені зміни спостерігаються при соматоформних розладах. Найближчі результати до показників в контрольній групі випробовуваних мали пацієнти з тривожно-фобічними розладами. У цієї категорії хворих в основному, в клінічній картині переважали пароксизмальні вегето-судинні порушення, а початковий вегетативний тонус був нижче ніж в основній групі.

У процесі проведення дослідження з метою виявлення ступеня психопатологічних порушень, нами використовувався ряд експериментально-психологічних методик.

Вивчення глибини астенічного стану (ступені працездатності) за допомогою методики рахунку за Крепеліном у хворих з тривожно-депресивними розладами виявило істотну їх стомлюваність і виснажуваність.

Крива працездатності наочно демонструвала відсутність пристосованості, слабкість стенічного ресурсу. Спроби хворих зосередитися, "узяти себе в руки" призводили до збільшення числа помилок і "обвалів" в кількості операцій в подальших відрізках часу.

Показники самооцінки стану у пацієнтів з даними порушеннями, в цілому, відповідали динаміці клінічного стану в процесі лікування. Спочатку показники досліджуваних параметрів у хворих обстеженої групи порівняно з показниками в контрольній були приблизно однаковими. Самопочуття, оцінене в балах у вказаних групах, було 4,6 ± 0,42 в основній групі порівняно з 4,4 ± 0,3 в контрольній. При цьому пацієнти характеризували своє самопочуття як погане, з вираженою слабкістю, млявістю, розбитістю, постійною утомленістю. В більш значному ступені наголошувалося зниження активності, виражене в балах, що склало 3,8 ± 0,39 і 3,5 ± 0,2 відповідно. Пацієнти наголошували на неуважність, постійне бажання відпочити, були пасивні, малорухливі. Крім того, спостерігалося зниження показників настрою (4,6 ± 0,28 і 4,3 ± 0,3 балів відповідно).

Аналіз показників тесту самооцінки САН в періоді комплексної корекції з використанням психотерапії, свідчив про значне поліпшення самопочуття, активності і настрою у всіх категорій хворих, що з'явилося статистично достовірним результатом (р<0,005).

При аналізі рівня тривожності за методикою Спілбергера-Ханіна встановлено переважання особистісної акцентуації у вигляді загальної астенічної і депресивної спрямованості особистісного реагування (86%) з переважанням високих цифр особистісної і реактивної тривожності у обстеженої категорії хворих. У процесі вивчення емоційного стану виявлено високі показники рівня тривожності. При цьому особистісна тривога перевищує ситуативну (відповідно 62,5% та 37,5%), що негативно впливає на перебіг самої хвороби і посилює дезадаптацію особи.

При аналізі опитувальника Айзенка в обстеженій групі переважаюча кількість хворих виявили підвищені показники нейротизму (76%) і характеризувалася нестабільністю, неврівноваженістю нервово-психічних процесів, емоційною нестійкістю, лабільністю, легкою збудливістю. Для них були характерні мінливість настрою, сенситивність, а також тривожність, недовірливість, повільність, схильність до песимізму, нерішучість. В контрольній групі цей показник склав 64%.

Об'єктивна оцінка динаміки стану депресії за шкалою Гамільтона виявила достовірне і значне зниження рівня тривожно-депресивної симптоматики вже до 14-го дня; до кінця стаціонарного лікування (28 день дослідження) рівень депресивного настрою знизився на 64%, рівень тривоги на 57%.

Виявлені зміни на ЕЕГ свідчать про переважно стовбурну локалізацію дифузних змін біоелектричної активності головного мозку і характеризують нерівномірність і розбаланс активуючих впливів в різних підсистемах діенцефальних структур головного мозку хворих з тривожно-депресивними розладами і алкогольною залежністю.

Електроенцефалографічні зміни корелюють з клінічними даними, одержаними в процесі обстеження вказаних категорій хворих і підтверджують переважну тропність обмінних порушень на вегетативні центри ЦНС, що у свою чергу і обумовлює появу переважно ознак вегетативних порушень і невротичних розладів.

При побудові терапевтичних заходів нами враховувалися психофармакологічна і психотерапевтична складові. Нами переважно застосовувалися препарати нового покоління - селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніна (СІЗЗС).

При легких і середній тяжкості тривожно-депресивних станах застосовувалися антидепресанти з мінімальними побічними ефектами переважно з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніна (циталопрам - ципрамил в дозі 20 мг/добу, пароксетин в дозі 20 мг/ добу при необхідності доза підвищувалась на 10 мг/добу, флуоксетин в дозі 20 мг/ добу рідко збільшуючи дозу до 40 мг/ добу) і селективних стимуляторів зворотного захоплення серотоніна (тіанептин - коаксил в дозі 37.5 мг/ добу (12.5 мг 3 рази на добу)). При більш важких станах і за відсутності ефекту від лікування застосовувалися трициклічні (амітриптилін в дозі від 75 до 150 - 200 мг/ добу) і гетероциклічні антидепресанти (міртазапін - ремерон в дозі 15 - 30 мг/ добу). Ремерон призначався в дозі 30 мг/сутки - 28 пацієнтам (73.6%) і в дозі 15 мг/ добу - 10 пацієнтам (26.4%). При необхідності через 7-10 днів доза збільшувалася до 45 мг/ добу. Середня тривалість перебування хворих в стаціонарі складала 28 днів. Надалі хворі перекладалися на амбулаторний прийом препарату тривалістю до 5-6 міс.

У деяких випадках виражених і стійких висцеро-вегетативних пароксизмальних проявів виникала необхідність додаткового призначення транквілізаторів (феназепам - 0.5 - 3 мг/добу, сибазон 5 - 15 мг/добу) і нейролептиків, переважно сульпиріду в дозі 50 - 200 мг/добу, атипових антипсихотиків - рісперидон в дозі 0.5 - 2 мг/добу, оланзапін в малих дозах (2.5 - 5 мг/добу) або поєднання вищезгаданих антипсихотиків з антиконвульсантом - карбамазепіном в дозі 100 - 300 мг/добу. Нами застосовувався також небензодіазепиновий анксиолітик афобазол в дозі 25 мг/добу. Призначення фітотерапії проводилося при субдепресивних станах, при поганій переносимості психотропних засобів, церебральної органічної недостатності, при індивідуальній надчутливості.

Психотерапію ми розглядати як основний метод. В ході психотерапії встановлювався довготривалий психотерапевтичний контакт з лікарем. Для хворих основної групи із сполученням тривожно - депресивних розладів і алкогольної залежності ми застосовували такі методи психотерапії - раціональну психотерапію, групову психотерапію, гіпнотерапію, аутогенне тренування, а також поведінкову психотерапію і музикотерапію.

При побудові системи психотерапії хворих з тривожно-депресивними і алкогольною залежністю враховувалися особливості організації лікувального процесу в установі, де передбачалося проведення курсової психотерапії, особливості самих психопатологічних розладів і особового реагування на захворювання, обтяженість психоанамнезу і відношення пацієнтів до психотерапії.

У процесі психотерапії вказаних розладів, як правило, комбінувалися індивідуальні і групові заняття. За розробленою методикою курс лікування складався з 6-8 групових занять, які проводилися 3-4 рази на тиждень у відкритих змішаних психотерапевтичних групах по 10-12 чоловік, і 2-3 індивідуальних сеансів, тривалістю по 45 - 60 хвилин.

Диференційовані схеми психотерапії пацієнтів з тривожно-депресивними розладами будувалися, перш за все, виходячи з природи цих розладів, безпосередньо пов'язаних з актуальними психотравмами, характерними особистісними особливостями хворих, а також більшої вираженості проявів астенії і більшої емоційної насиченості їх переживань.

Таким чином, комплексна система терапії пацієнтів з порушеннями психічної сфери включала психофармакотерапію, а також короткострокову індивідуальну та групову психотерапію.

Катамнестичне спостереження на протязі 1 року виявило стійкий ефект без рецидивів у 70% хворих, яким проведена була комплексна терапія. У 7% обстежених хворих на алкогольну залежність відмічався рецидив хвороби через 6 місяців від початку ремісії. Ще в 23% випадків рецидиви були відмічені через рік ремісії. Слід зазначити, що в цих випадках своєчасне застосування курсів антидепресивних, анксіолітичних препаратів та супортивна психотерапія дозволяли обірвати рецидив і здобути стійку ремісію.

Проведені нами дослідження дозволяють затверджувати, що якраз така системна, багаторівнева терапевтична програма, яка містить диференційовану психотерапію, поєднуючу декілька методів і форм патогенетично обґрунтованої дії і враховує особливості психічних порушень і особи пацієнтів, дозволяла досягти істотного поліпшення їх психоемоційного полягання і формування адекватного відношення до розладів психічної сфери.

Висновки

У дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтовування і нове рішення задачі, яка полягає у розробці принципів терапії і вторинної профілактики у пацієнтів на алкогольну залежність з тривожно-депресивними розладами і встановленні у них структури емоційних і когнітивних розладів на підставі визначення взаємозв'язку тривожно-депресивних розладів з розвитком алкогольної залежності і особливостями її перебігу.

У хворих на алкогольну залежність спостерігалися такі нозосиндромальні форми розладів емоційної сфери: агорафобія (F 40.0), тривожно-фобічний розлад (F 40.8), епізодична пароксизмальна тривога (F 41.0), генералізований тривожний розлад (F 41.1), змішаний тривожний і депресивний розлад (F 41.2), інші змішані тривожні розлади (F 41.3), обсесивно-компульсивний розлад (F 42), розлад адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F 43.22)

Провідними психопатологічними синдромами у хворих на алкогольну залежність з тривожно-депресивними розладами були астено - депресивний (13%), тривожно - депресивний (44,8%), тривожно - фобічний (18,7%), депресивно - іпохондричний (15%), обсесивно - депресивний (8,4%).

За даними експериментально-психологічного дослідження рівня тривожності та невротизації встановлено переважання особистісної акцентуації у вигляді загальної астенічної і депресивної спрямованості особистісного реагування (86%) з переважанням високих цифр особистісної і реактивної тривожності у обстеженої категорії хворих. У процесі вивчення емоційного стану виявлено високі показники рівня тривожності. При цьому особистісна тривога перевищує ситуативну (відповідно 62,5% та 37,5%), що негативно впливає на перебіг самої хвороби і посилює дезадаптацію особи.

При оцінці рівня депресії на підставі шкали Гамільтона встановлено наявність депресивних розладів у всіх груп хворих на алкогольну залежність з тривожно-депресивними розладами. При цьому було зафіксовано переважання помірно вираженого ступеня депресивних розладів у хворих (86,9%). Це обумовлює необхідність відповідної психофармакологічної корекції.

У хворих на алкогольну залежність з тривожно-депресивними розладами встановлена наявність вегетативної дисфункції з переважанням клінічних проявів симпатикотонії (48,3%). Парасимпатикотонія виявлена в 51,7% випадків. Виявлені електрофізіологічні зміни характеризують порушення біоелектричної активності, що свідчить про нейродинамічне порушення функції церебральних структур на верхньо-стовбурному рівні у вигляді гіперсинхронізації ритму (63%), пароксизмальної активності (35%), десинхронізації фону (73,8%), що, ймовірно, пов'язано з дисбалансом активуючих впливів в різних підсистемах диенцефальних структур головного мозку.

Розроблена комплексна методика фармако - і психотерапії на основі спрямованості за патогенетичними механізмами формування, що дозволяє в 70% поліпшити показники медичної і соціальної ефективності і підвищити рівень якості життя хворих з тривожно-депресивними розладами. В 23% випадках при виникненні рецидивів використання антидепресивних та анксіолітичних препаратів давало змогу досягнення стійкої ремісії.

Встановлена висока ефективність поєднання короткострокової психотерапії у вигляді емоційно-вольового тренування, супортивної когнітивної психотерапії, валеологічну програму в комплексі фізіотерапевтичних методик, виховні і дидактичні заходи в комплексному лікуванні хворих з тривожно-депресивними розладами в 83,6% випадків.

Список праць, опублiкованих за темою дисертацiъ

1. Галущак О.В. Характеристика питної поведінки та фрустраційних реакцій у осіб молодого віку. / Галущак О.В. // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2007. - №2 (12). - стор.116-118.

2. Галущак О.В. Пароксизмальні розлади при тривожно-депресивних порушеннях у хворих з алкогольної залежністю. / Галущак О.В. // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2007. - №1 (11). - стор.160-161.

3. Галущак О.В. Фармако - та психотерапия тривожно-депресивних розладів у хворих на алкогольну залежність. / Галущак О.В. // Медицинская психология. - 2009. - том.4, № 3-4. - стор.152-155.

4. Галущак О.В. Вплив психосоматичних порушень на психопрофілактичні заходи при алкогольної залежності. / Галущак О.В. // Український вісник психоневрології. - 2007. - том.15, вип.1 (50). - стор.260.

5. Галущак О.В. Структура та характеристика тривожно-депресивних розладів у хворих з алкогольною залежністю та принципи їх терапії. / Галущак О. В.: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених [Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини], (Харків 22 листопада 2005 р.) / М-во охорони здоров'я України, Харківська медична академія післядипломної освіти. - Харків, 2005. - стор.21.

6. Галущак О.В. Тривожно-депресивні розлади у хворих на алкогольну залежність та принципи їх профілактики. / Галущак О. В.: Матеріали VII-ї Української науково-практичної конференції з участю міжнародних спеціалістів "Довженківські читання: лікування та реабілітація осіб, залежних від психоактивних речовин", (Харків, 4-5 квітня 2006 р.) / Академія медичних наук України, Інтитут неврології, психіатрії та наркології. - Харків, 2006. - стор.49-50.

7. Галущак А.В. Влияние различных факторов на выраженность проявления алкогольного абстинентного синдрома. / Опря Н.А., Лакуста В.Н., Хотиняну М.А., Галущак А.В.: II-й съезд невропатологов и психиатров Армении. (Ереван, 1987 г.) - стор.150-151. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

8. Галущак А.В. Об актуальности проблемы патологического влечения к алкоголю у больных винным алкоголизмом женщин. / Галущак А.В., Марошан М.И., Жовмир В.И.: Тезисы научной конференции государственного медицинского университета им.Н. Тестимецану. - (РМ г. Кишинёв, 1992 г.). - стор.414. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

9. Галущак А.В. Изменение личности при винном алкоголизме как региональная проблема. / Жовмир В.И., Галущак А. В.: Тезисы научной конференции государственного медицинского университета им. Н. Тестимецану. - (РМ г. Кишинёв, 1992.). - стор.418. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

10. Галущак А.В. Episoade de comportament agresiv provocate de alcoolizare le bolpavii cu osteohondroza a coloanei vertebrale in cure de tratament prin elongetie. / F.M. Moclac, N.A. Sugani., A.M. Plesko., A.V. Galusciak. // Luc. - Psihopatologia conduitelor agresive. - o. Chisinau, 1994. - стор.531-534. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

11. Галущак А.В. Aspectele clinice a disforilor epileptice. / A.M. Plesco, O.L. Cobileanschi., V.G. Svet, A.V. Galuscial., T.G. Vasiliev //. Cartea Problemele actuale in psihiatrie si narcologie. - o. Chisinau, 1995. - стор.50-53. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

12. Галущак А.В. Dependentaformularii sindromului de mahmureala fata de premoroid in cazul alcoolismului vinic. / A.M. Plesco., V.G. Svet., C.I. Turkan., T.G. Vasiliev. A.V. Galusciak., O.G. Chiaburu., N.A. Sugane. // Cartea Problemele actuale in psihiatrie si narcologie. - o. Chisinau, 1995. - стор.72. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

13. Галущак А.В. Morbiditatea ginecologica la femei ce sufera de alcoholism cronic. / A. Cotovitchi., A. Galusciak., T. Sitchis. // Cartea Problemele actuale in psihiatrie si narcologie. - o. Chisinau, 1995. - стор.82. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

14. Галущак А.В. Stabilirea si formarea alcoolismului la femei. / T. G. Vasiliev., B. D. Zlatan., C.I. Babin., V. V. CebotarL A. V. Galusciak. // Cartea Problemele actuale in psihiatrie si narcologie. - o. Chisinau, 1995. - стор.92. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

15. Галущак А.В. Алкоголизм у женщин и некоторые особенности его формирования. / Васильев Ф.Г., Златан Б.Д., Галущак А.В. // Cartea Problemele actuale in psihiatrie si narcologie. - o. Chisinau, 1995. - стор.84. (Диссертантом особисто проведено обстеження хворих та математичний аналіз отриманих результатів.)

Анотація

Галущак О.В. Структура та характеристика тривожно-депресивних розладів у хворих на алкогольну залежність та принципи їх терапії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології МАН України", - Харків, 2009.

У дисертаційній роботі вивчені психопатологічні прояви у хворих з тривожно-депресивними розладами при алкогольної залежності і розроблена адекватна комплексна корекція виявлених порушень.

Провідними психопатологічними синдромами у хворих з тривожно-депресивними розладами були астено-депресивний (13%), тривожно-депресивний (44,8%), тривожно-фобічний (18,7%), депресивно-іпохондричний (15%), обсесивно-депресивний (8,4%). У хворих з тривожно-депресивними розладами встановлена наявність вегетативної дисфункції з переважанням клінічних проявів симпатикотонії (48%).

За даними експериментально-психологічного дослідження встановлено переважання особової акцентуації у вигляді загальної астенічної і депресивної спрямованості особового реагування (86%) з переважанням високих цифр особової і реактивної тривожності біля обстеженої категорії хворих. При оцінці рівня депресії на підставі шкали Гамільтона встановлено переважання помірно вираженого ступеня депресивних розладів.

Виявлені електрофізіологічні зміни характеризують порушення біоелектричної активності, що свідчить про нейродинамічне порушення функції церебральних структур на верхньо-стовбурному рівні у вигляді гіперсинхронізації ритму (63%), пароксизмальної активності (35%), десинхронізації фону (73,8%).

Розроблена комплексна методика фармако- і психотерапії на основі спрямованості по патогенетичних механізмах формування, що дозволяє в 78% поліпшити показники медичної і соціальної ефективності і підвищити рівень якості життя хворих з тривожно-депресивними розладами.

Встановлена висока ефективність поєднання короткострокової психотерапії у вигляді емоційно-вольового тренування, супортивної когнітивної психотерапії, валеологічну програму в комплексі фізіотерапевтичних методик, виховні і дидактичні заходи в комплексному лікуванні хворих з тривожно-депресивними розладами в 83,6% випадків.

Ключові слова: межові психічні розлади, алкогольна залежність, тривожно-депресивні розлади, психотерапія.

Аннотация

Галущак О.В. Структура и характеристика тревожно-депрессивных расстройств у больных с алкогольной зависимостью и принципами их терапии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук за специальностью 14.01.16 - психиатрия. - ГУ "Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины", - Харьков, 2009.

В диссертационной работе изучены психопатологические проявления у больных с тревожно-депрессивными расстройствами при алкогольной зависимости и разработанная адекватная комплексная коррекция выявленных нарушений.

Ведущими психопатологическими синдромами у больных с тревожно-депрессивными расстройствами были астено-депрессивный (13%), тревожно-депрессивный (44,8%), тревожно-фобический (18,7%), депрессивно-ипохондрический (15%), обсессивно-депрессивный (8,4%). У больных с тревожно-депрессивными расстройствами установлено наличие вегетативной дисфункции с преобладанием клинических проявлений симпатикотонии (48%).

По данным экспериментально-психологического исследования установлено преобладание личностной акцентуации в виде общей астенической и депрессивной направленности личностного реагирования (86%) с преобладанием высоких цифр личностной и реактивной тревожности возле обследованной категории больных. При оценке уровня депрессии на основании шкалы Гамильтона установлено преобладание умеренно выраженной степени депрессивных расстройств. Высокий уровень личностных нарушений вызывает необходимость включать в комплекс обследования больных тревожно-депрессивными расстройствами соответствующие методики психодиагностического исследования.

Выявленные электрофизиологичные изменения характеризуют нарушение биоэлектрической активности, что свидетельствует о нейродинамическом нарушении функции церебральных структур на верхнествольном уровне в виде гиперсинхронизации ритма (63%), пароксизмальной активности (35%), десинхронизации фона (73,8%), что, вероятно, связано с дисбалансом активирующих влияний в разных подсистемах диэнцефальных структур головного мозга. Наличие нарушений на ЕЕГ вызывает необходимость использования при обследовании этих больных нейрофизиологического исследования.

Разработанная комплексная методика фармако - и психотерапии на основе направленности по патогенетическим механизмам формирования, что позволяет в 78% улучшить показатели медицинской и социальной эффективности и повысить уровень качества жизни больных с тревожно-депрессивными расстройствами.

Установленная высокая эффективность сочетания краткосрочной психотерапии в виде эмоционально-волевой тренировки, суппортивной когнитивной психотерапии, валеологической программы в комплексе физиотерапевтических методик, воспитательные и дидактические мероприятия в комплексном лечении больных с тревожно-депрессивными расстройствами в 83,6% случаев.

Ключевые слова: пограничные психические расстройства, алкогольная зависимость, тревожно-депрессивные расстройства, психотерапия.

Annotation

Galushak O.V. Structure and description of the anxious-depressed disorders at patients with alcoholic dependence and principles of their therapy. - Manuscript.

Dissertation for candidate of medical sciences degree in speciality 14.01.16 - psychiatry. - Institute of neurology, psychiatry and narcology of AMS of Ukraine, - Kharkov, 2009.

The abnormal psychopathology breach at patients with the anxious-depressed disorders at alcoholic dependence and developed adequate complex correction of the exposed violations are studied in dissertation work.

Were leading abnormal psychopathology syndromes at patients with the anxious-depressed disorders: weakness - depressed (13%), anxious - depressed (44,8%), anxious - fearly (18,7), is depressed - hypochondriasis (15%), obsessiv - depressed (9,4%). At patients with the anxious-depressed disorders the presence of vegetative disfunction with predominance of clinical breach of sympaticotonic is set (48%).

From data of experimental-psychological research the predominance of personality accentuation as a general asthenic and depressed orientation of personality reaction (86%) with predominance of high numbers of personality and reactive anxiety near the inspected category of patients is set. At estimation of level of depression on the basis of the Gamilton scale the predominance moderately of the expressed degree of the depressed disorders is set.

The exposed electro-physiology changes characterize violation of bioelectric activity, that testifies to neyrodinamic violation of function of cerebral structures at overhead-trunk level as hypersynchronization of rhythm (63%), paroxizmal activity (35%), desinhronization of background (73,8%).

Developed complex method of pharmaco - and psychotherapy on the basis of orientation on the patogenetic mechanisms of forming, that allows in 78% to improve the indexes of medical and social efficiency and promote the level of quality of life of patients with the anxious-depressed disorders.

Set high efficiency of combination of short-term psychotherapy as an emotional-volitional training, supportiv cognitivny psychotherapy, valeologic programs in the complex of physical therapy methods, educate and didactic measures in complex medical treatment of patients with the anxious-depressed disorders in 83,6% cases.

Keywords: boundary psychical disorders, alcoholic dependence, anxious-depressed disorders, psychotherapy.

Размещено на Allbest.ru