Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського

УДК: 616.248+616.43+616.432:153.943-058.86

14.01.10 - педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

ВПЛИВ НЕЙРОЕНДОКРИННИХ ФАКТОРІВ НА КЛІНІКО-ЕТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ

Мурадосілова Леніє Ісметівна

Сімферополь - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Каладзе Микола Миколайович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Сенаторова Ганна Сергіївна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідуюча кафедри госпітальної педіатрії;

- доктор медичних наук, професор Кобець Тетяна Володимирівна, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідуюча кафедри пропедевтики педіатрії.

Захист дисертації відбудеться 30.05.2008 р. о 13 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 29.04.2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Смуглов

Анотації

Мурадосілова Л.І. Вплив нейроендокринних факторів на клініко-етологічні особливості бронхіальної астми у дітей.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10-педіатрія.- Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України.- Сімферополь, 2008.

Дисертація присвячена вивченню процесів адаптації на основі комплексної оцінки клініко-етологічних особливостей і стану нейроендокринної регуляції у дітей, що страждають бронхіальною астмою, а також підвищенню ефективності стандартної терапії в періоді загострення захворювання шляхом включення курсу медикаментозної антистресової терапії препаратом Магне-В ₆.

Встановлено підвищення активності мімічного, позного каналів і зниження активності жестового, маніпулятивного каналів і вокалу в періоді загострення. Профільними особливостями поведінки для даного захворювання була агресивна поведінка з елементами субміссії, аутоагресії та соматогенної депресії. Виявлено зміни імунологічної реактивності й різнонаправлені зміни рівня гормонів гіпофізарно-надниркової, гіпофізарно-гонадної осей і в-ендорфіну, що регулюють адаптаційні процеси в організмі. Встановлено взаємозв'язки етологічних ознак з параметрами функції зовнішнього дихання, гормональним статусом, показниками клітинної та гуморальної ланок імунітету, що підтверджувало їх функціональну інтеграцію в механізмах адаптації. Встановлено вплив етологічних особливостей на відношення пацієнтів до терапії та, як наслідок, її ефективності.

Показано ефективність включення в стандартну терапію загострення бронхіальної астми медикаментозної антистресової терапії.

Ключові слова: бронхіальна астма, діти, адаптація, поведінка, гормони.

Muradosilova L.I. Influence neurohumoral factors on clinical and behavioral features of bronchial asthma in children. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate degree of medical sciences by speciality 14.01.10 - pediatrics. - Crimean state medical university named after S.I. Georgievskу, Ministry of Publik Heaith Protection of Ukraine. - Simferopol, 2008.

The dissertation is devoted to studying of processes of adaptation on the basis of a complex estimation clinical and etological features and a condition neuroendocrine to regulation at children, suffering by bronchial asthma, and also increase of efficiency of standard therapy in the period of an aggravation of disease by inclusion of a rate of medicamentous antistressful therapy.

Various parities of activity of communications channels are revealed depending on the period of disease. Profile features were aggressive - precautionary behaviour with elements of submission, autoaggressive and somatogenic depression. Changes immunological reactance and different changes of level of hormones pituitary-adrenal, pituitary-gonadal axes and в-endorfine, regulating adaptable processes in an organism are revealed. Interrelations etological attributes with parameters of function of external breath, the hormonal status, parameters cellular and humoral parts of the immunity, confirming functional integration of various parts of adaptation are established. Etological features influence is established on the attitude of patients to spent therapy and, as consequence, its efficiency.

Efficiency of inclusion in standard therapy of bronchial asthma aggravation medicamentous antistressful therapy is shown.

Key words: bronchial asthma, children, adaptation, behaviour, hormones.

Мурадосилова Л.И. Влияние нейроэндокринных факторов на клинико-этологические особенности бронхиальной астмы у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского МЗ Украины. - Симферополь, 2008.

Диссертация посвящена изучению процессов адаптации у детей, страдающих БА, на основе комплексной оценки клинико-этологических особенностей и состояния нейроэндокринной регуляции, а также повышению эффективности их лечения путем включения в стандартную терапию курса медикаментозной антистрессовой терапии. У обследованных детей установлено хроническое стрессовое состояние, проявляющееся этологическими особенностями с соответствующими изменениями в эндогенной опиоидной и гипофизарно - надпочечниково - гонадной системах организма.

Высокая частота жалоб астено-невротического характера сочеталась с психо-эмоциональной нагрузкой в качестве ведущего триггерного фактора у 58 (42,3 %) детей с БА. Неблагоприятное течение беременности и родов отмечалось у матерей 73 (53,3%) пациентов.

При анализе данных спирографии выявлено снижение большинства показателей ФВД, более выраженное в периоде обострения БА, что свидетельствовало о выраженности дыхательных нарушений и гипоксических влияний на ЦНС. Анализ биоэлектрической активности головного мозга констатировал неспецифические легкие и умеренные изменения у 76,6 % детей, больных БА, в виде дисфункции диэнцефально-стволовых структур мозга.

Анализ этологических протоколов показал, что у всех обследуемых детей наиболее активными являлись мимический, позный и жестовые каналы коммуникаций. Активация мимического канала и снижение активности жестового канала и вокала соотносились с активностью процесса, активация мимического канала на фоне снижения активности позного и манипулятивного каналов отличали персистирующее течение БА от интермиттирующего. Адаптивный смысл поведения при БА был направлен на сохранение энергии в условиях гипоксии. Профильными особенностями являлись агрессивно-предупредительное поведение с элементами субмиссии, аутоагрессии и соматогенной депрессии. Учащение элементов агрессивного поведения, депрессии и снижение груминга являлись этологическими маркерами активности процесса и более тяжелого течения заболевания. При этом, учащение элементов агрессии и субмиссии сочеталось с усилением депрессивных проявлений, и было более свойственно мальчикам, страдающим БА. Данные изменения на фоне снижения вокала отражали высокую степень психоэмоционального напряжения у детей, больных БА, в силу нарушения коммуникаций. Большая частота груминга, как буфера агрессивного поведения, у девочек свидетельствовала о более выраженных адаптационных возможностях и являлась благоприятным этологическим маркером.

Выявленные этологические особенности сочетались с негативным отношением пациентов к терапии у 89,3% детей в периоде обострения и 67,6% детей в периоде ремиссии. Выявленные корреляционные взаимосвязи показателей ФВД с этологическими особенностями свидетельствовали о ведущей роли гипоксии в развитии стресса и дезинтеграции центров, контролирующих поведение.

Дизадаптационные реакции по Гаркави выявлены у 54,7% пациентов, наиболее высокий удельный вес патологических реакций переактивации и стресса отмечался в периоде обострения БА.

При изучении состояния гипофизарно-надпочечниковой и гипофизарно-гонадной осей установлена их функциональная перестройка в зависимости от периода и тяжести течения заболевания. Изменение активности гипофизарно-надпочечникового звена адаптации в периоде обострения было более выражено у детей с персистирующим течением БА и носило стрессиндуцируемый характер с повышением гипофизарного компонента на фоне недостаточной реакции периферического, что отражало наличие регуляторного дисбаланса. С нарастанием тяжести течения заболевания отмечалось снижение реакции гипофизарного звена адаптации на фоне снижения функциональной активности надпочечников, что отражало усугубление нейроэндокринных нарушений в условиях нарастающей гипоксии.

Изменение активности гормонов гипофизарно-гонадной оси в периоде обострения БА носило стрессиндуцируемый характер и выражалось в повышении гонадотропных гормонов на фоне недостаточной реакции половых стероидов и пролактина, что свидетельствовало о значительной напряженности адаптационных реакций и снижении резервных возможностей органов-мишеней в условиях хронической гипоксии.

Выявлены особенности реакции эндогенной опиоидной системы, которые зависели от периода, тяжести течения заболевания и половой принадлежности. Повышение уровня в-эндорфина в крови в периоде обострения в 4,5 раза носило стрессиндуцируемый характер, о чем свидетельствовала положительная взаимосвязь уровня опиоида с частотой проявлений тревоги. Данные изменения нарастали пропорционально тяжести течения заболевания. Более высокие значения в-эндорфина у мальчиков по сравнению с девочками отражали более высокую подверженность стрессу у лиц мужского пола. Обратная динамика в-эндорфина в периоде ремиссии заболевания свидетельствовала о выходе из стрессового состояния.

Корреляционные связи этологических признаков с изменением уровня кортизола, в-эндорфина, гипофизарных и стероидных гормонов свидетельствовали о функциональной интеграции поведения и гормональных регуляторов в механизмах психосоматических и адаптационных реакций при БА.

Изменения иммунологического звена адаптации заключались в депрессии клеточного звена на фоне повышения гуморального. Корреляционные связи показателей иммунитета с этологическими признаками и гормонами адаптации отражали стрессиндуцируемый характер изменения иммунологической реактивности. На основе анализа влияния препарата Магне-В ₆ на этологические характеристики, динамику уровня гормонов, в-эндорфина, параметры ФВД, состояние иммунитета показана эффективность включения в стандартную терапию БА курса медикаментозной антистрессовой терапии.

Ключевые слова: бронхиальная астма, дети, адаптация, поведение, гормоны.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) займає провідне місце серед хронічних захворювань дитячого віку. В останні роки в усьому світі, у тому числі й в Україні, відзначається неухильне зростання даної патології в структурі хронічних захворювань органів дихання [Антипкін Ю.Г., 2005; Волосовець О.П., 2007; Ласиця О.І., Охотнікова О.М., 2005; Беш Л.В., 2007; Фещенко Ю.І., 2002; Kuprys-Lipinska I., Kuna P., 2007].

Незважаючи на значні досягнення в розумінні БА, не завжди вдається домогтися бажаного контролю над перебігом захворювання. Так, за даними вітчизняних і закордонних авторів, використання базисної терапії сприяє стабілізації клініко-функціональних показників тільки в 60-80% хворих БА [Беш, 2007; Огородова Л.М., 2001; Nathan R.A., Sorknes C.A., Kosinski M., 2004]. Також продовжує зростати частота важких форм перебігу БА, що складає в дитячому віці близько 25% [Ласица О.І., Охотникова О.М, 2006; Беш Л.В., 2007].

В останні роки спостерігається значне зростання ролі психоемоційних розладів у патогенезі хронічних захворювань [Казак, 2007; Tack J., Bіcchops, Sarnellі G., 2004]. Виражена тенденція до підвищення частоти і тяжкості БА у дітей різних вікових груп в значній мірі обумовлена недостатніми адаптаційними можливостями дитячого організму до тривалого впливу стресових екзо- і ендогенних факторів, першочергове значення серед яких можуть мати погіршення екологічних умов, психологічні стреси [Каганов, 2003; Лук'янова О.М.,1999; Зубаренко О.В., 2003; Мизерніцкий Ю.Л., 2004].

Центральною ланкою розвитку адаптаційних реакцій є активація гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової, гіпофізарно-гонадної і нейропептидних систем, серед яких важлива роль належить ендогенній опіоідній системі [Маслов, Лишманов Ю.Б., 2004; Акмаев І.Г., 2001; Tsigos C., Chrousos G.P., 2002]. Дисбаланс нейроендокринної регуляції виступає в ролі одного з ведучих патогенетичних механізмів підтримки і прогресування БА [Каладзе, 2005; Пагава К.І., Мамучишвили І.Г., 2004; Лев М.С., 2000, Baі І.R., Knіght D.A., 2005].

БА є мультифакторіальним захворюванням, у генезі якого відіграють значну роль генетична схильність, фенотипічні, а також екологічно обумовлені факторі ризику, що за певних умов може зігравати вирішальну роль у формуванні патологічного процесу [Ласиця О.І., 2005; Сенаторова Г.С., 2003].

Поведінка, як частина фенотипу, є найбільш об'єктивним показником не тільки психоемоційного, але і фізіологічного стану дитячого організму, завжди має адаптивний сенс, що зберігається й в умовах патології [Самохвалов, 2000; Давыдова О.Е., 2004; Манченко Н.Ю., 2001]. Детермінована генетично, поведінка контролюється на біохімічному рівні, при патологічних станах модифікація поведінки може бути обумовлена змінами в зацікавлених гормональних системах [Самохвалов, 2002; Сидякин В.Г., 2000]. При цьому, особливості нейроендокринних змін і поведінки при БА у дітей і оптимізація базисної терапії в періоді загострення, з урахуванням виявлених порушень в адаптаційних системах, залишаются недостатньо вивченими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України: "Ефективність лікування розповсюджених захворювань у дітей на різних етапах реабілітації" (шифр 02/10, № державної реєстрації 0102U006362).

Мета дослідження - виявити вплив нейроендокринних змін на клінічні та етологічні особливості бронхіальної астми у дітей з метою підвищення ефективності терапії.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості невербальної поведінки дітей, хворих на бронхіальну астму, і їх взаємозв'язок з клініко-імунологічними характеристиками захворювання.

2. Дати оцінку змін рівнів гормонів гіпофізарно-надниркової осі й гіпофізарно-гонадної осі при бронхіальній астмі у дітей.

3. Виявити особливості динаміки в-ендорфіну у дітей, що страждають на бронхіальну астму, в залежності від періоду і ступеня тяжкості захворювання.

4. Встановити функціональну інтеграцію гормональних компонентів адаптації з в-ендорфіном і етологічними особливостями в різні періоди бронхіальної астми у дітей.

5. Дати патофізіологічне обґрунтування доцільністі використання препарату Магне-В₆ у комплексній терапії загострення, оцінити найближчі й віддалені результати його клінічної ефективності.

Об'єкт дослідження: патогенетичні аспекти бронхіальної астми у дітей.

Предмет дослідження: адаптаційні реакції з урахуванням етологічних особливостей і гормональних змін при бронхіальній астмі у дітей.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, функціональні (спірографія, ЕЕГ), гормональні, імунологічні, етологічний, психологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Результати дослідження розширюють розуміння патогенетичної сутності БА у дітей, оскільки відображають зміни гормональних і нейропептидних компонентів регулюючих систем у механізмах адаптації до стресу і вплив цих змін на клінічні прояви захворювання й особливості поведінки.

У дітей, що страждають на БА, виявлені етологічні (поведінкові) особливості, що вказують на наявність стресового стану, в залежності від статі, фази і тяжкості патологічного процесу.

Вперше дана оцінка функціональної інтеграції центральних регулюючих і периферічних гормональних і негормональних компонентів адаптації до стресу у дітей, що страждають на БА, з урахуванням виявлених етологічних особливостей.

Доведено залежність стану функції зовнішнього дихання і етологічних особливостей від секреції в-ендорфіну й основних гормонів гіпофізарно-надниркової-гонадної систем, а також залежність ефективності терапії від психоемоційного стану дітей, що страждають на БА.

Вперше дано наукове обґрунтування доцільності корекції виявлених змін психоемоційного стану і дисбалансу нейроендокринних факторів у дітей з БА, шляхом включення в комплексну терапію препарата Магне-В₆.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлено, що оцінка взаємозв'язку нейроендокринних змін з етологічними особливостями у дітей, що страждають на БА, важлива при діагностиці ступеня тяжкості, прогнозу перебігу захворювання, виборі диференційованої патогенетичної терапії й оцінці її ефективності. Показано, які етологічні особливості є маркерами функціонального стану систем адаптації та нейроендокринних порушень у дітей, що страждають на БА.

Доведено, що корекція стресс-обумовлених змін у системах, що беруть участь у процесах адаптації (з використанням препарату Магне-В₆) дозволяє підвищити ефективність стандартної терапії БА у дітей.

Результати роботи впроваджені в практику пульмонологічних відділень першої дитячої міської клінічної лікарні м. Сімферополя, Республіканської дитячої клінічної лікарні, міжнародного дитячого медичного центра "Дружба" та санаторію "Лучезарний" м. Євпаторії.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений інформаційно-патентний пошук, підібрана і проаналізована література, що стосується проблеми дослідження, та дало можливість сформулювати тему, актуальність і дослідницьку програму роботи. Виконано індивідуальне клінічне, функціональне обстеження, збір і підготовка біологічного матеріалу для подальшого дослідження з використанням методу імуноферментного аналізу, проведено етологічне обстеження й анкетування пацієнтів для вивчення типів ставлення до лікування. Автором самостійно проведена статистична обробка отриманих у ході дослідження даних, теоретичний аналіз і узагальнення результатів досліджень, сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені та обговорювалися на засіданнях кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського, у матеріалах з'їздів, конгресів, тезах доповідей науково-практичних конференцій: щорічні наукові читання "День науки" (Сімферополь, 2004, 2005, 2006, 2007); щорічних наукових читаннях лікарів Євпаторійського курорту "Аcta Eupatorіca" (Євпаторія, 2006, 2007); ІV, V, VІІ Республіканських Конгресах фізіотерапевтів і курортологів "Актуальні питання організації курортної справи, курортної політики і фізіотерапії Автономної республіки Крим " (Євпаторія, 2004, 2005, 2007); ІІІ, ІV Конгресу педіатрів України (Київ, 2006, 2007); науково-практичної конференції "Актуальні питання сучасного акушерства" (Тернопіль, 2007); науково-практичної конференції "Актуальні питання діяльності санаторно-курортних закладів у сучасних умовах", присвяченій 100-річчю заснування санаторію"Примор'є" (Євпаторія, 2007); Української науково-практичної конференції "Сучасна педіатрія. Проблеми та перспективи" (Харків, 2007); Української науково-практичної конференції "Проблемні питання діагностики та лікування дітей з соматичною патологією", (Харків, 2008); VІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Актуальні питання педіатрії", присвяченої пам^?яті члена-кореспондента НАН, АМН України, РАМН, професора В.М. Сідельникова (Київ, 2006); міжнародних науково-практичних конференціях "Актуальні питання реабілітації дітей з регіонів антропогенного забруднення" (Євпаторія, 2006, 2007); VІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми курортно-рекреаційної діяльності та технологій відновлювального лікування в умовах глобалізації" (Місхор-Ялта, 2007);

Публікації. З теми дисертації опубліковано 15 наукових праць, у тому числі: 6 статей у провідних спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України (1 без співавторів), 9 - в матеріалах з'їздів, конгресів, конференцій, тезах доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 201 сторінці комп'ютерного тексту і включають: вступ, огляд літератури, 4 розділи власних досліджень, обговорення й узагальнення одержаних результатів, висновки, практичні рекомендації, список використаних літературних джерел (168 вітчизняних і країн ближнього зарубіжжя, 70-країн дальнього зарубіжжя). Робота ілюстрована 39 таблицями і 4 малюнками.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 137 дітей у віці 7-16 років, що страждають на БА. Хлопчиків було 91 (66,4 %), дівчаток - 46 (33,6 %). Середній вік обстежених дітей склав 11,66±0,19 років.

На базах Республіканської дитячої клінічної лікарні та першої дитячої клінічної лікарні м. Сімферополя було обстежено 103 дитини в періоді загострення БА, і 34 дитини в періоді ремісії БА обстежені на базах міжнародного дитячого медичного центру "Дружба" та клінічного санаторію "Лучезарний" м. Євпаторії. В періоді загострення інтермітуючий перебіг БА діагностовано у 19 (18,5 %) дітей; легкий персистуючий - у 40 (38,8%), середньотяжкий персистуючий - у 40 (38,8 %) і тяжкий персистуючий - у 4 пацієнтів (3,9 %). В періоді ремісії інтермітуюча БА була діагностована у 11 (32,3%) пацієнтів, персистуюча БА: легкого ступеня тяжкості у 16 (47,1%) дітей, середнього ступеня тяжкості - у 7 (20,6%). Контрольну групу склали 28 практично здорових дітей, співставлених за статтю та віком. Веріфікація діагнозу БА з оцінкою ступеня тяжкості проводилася на підставі даних анамнезу (частоти, тяжкості й тривалості симптомів захворювання, обмеження активності, порушення сну, частоти попередніх госпіталізацій або звертаннями за екстреною допомогою), фізикального обстеження (перкуторні й аускультативні зміни, ознаки дихальної недостатності), лабораторних і функціональних методів дослідження (комп'ютерна спірографія) відповідно до рекомендацій Українського консенсусу з діагностики і лікуванню БА у дітей і наказу МОЗ України за № 767 від 27.12.2005 року.

Обстеження дітей проводилися в динаміці: на 3-5 добу перебування в стаціонарі чи санаторії та після курсу терапії. Вивчення функції зовнішнього дихання проводилося методом комп'ютерної спірографії за допомогою апарату "Pneumoscope"(фірми"Jaeger", Німеччина). Визначалися найбільш інформативні показники петлі потік-об^,єм: ЖЄЛ, ФЖЄЛ, ОФВ₁, ПШВ, МОШ₂₅, МОШ₅₀, МОШ₇₅.

Клініко-етологічне обстеження складалося із безпосереднього спостереження за поведінкою і запису стандартної етограми з урахуванням діяльності візуальних каналів комунікацій: мімічної, позної, жестової і маніпулятивної активності та вокалу, а також фіксацію ознак поведінки Web-камерою із збереженням отриманих відеофайлів в електроному варіанті. Кількісний аналіз включав: а) визначення активності (рухливості) кожного каналу комунікацій із загальної кількості компонентів каналу; б) частоту кожного репрезентативного елемента каналу.

Якісний аналіз поведінки включав біологічний поведінковий контекст (згідно глоссаріям невербальної поведінки Самохвалова В.П. і Дерягиної М.А., 1987) з віднесенням кожного елемента до визначеного типу поведінки.

Для вивчення ступеня незгоди з режимом лікування використовували опитник "Відношення до лікування", розроблений О.В. Кремльовою та Г.Б. Колотовою (2003).

Для вивчення імунного статусу досліджено абсолютну і відносну кількість популяцій лімфоцитів, що несуть на поверхні наступні рецептори до антигенів: CD3, CD4, CD8, CD16 з обчисленням індексу імунорегуляції (CD4/CD8), рівня CD22 і загального ІgE у сироватці крові. CD-маркери визначали імунофлюоресцентним методом з використанням моноклональних антитіл. Визначення рівня загального ІgE проводилося методом твердофазного ІФА за допомогою тест-системи фірми"Вектор-Бест", м. Новосибірськ, Росія.

Характер адаптаційних реакцій вивчали за лейкоцитарною формулою крові (відповідно до методу Л.Х. Гаркаві й О.Б. Квакіної). За процентним вмістом лімфоцитів крові визначали тип адаптаційної реакції, з відсоткової кількості еозинофілів і моноцитів визначали рівні реактивності та ступінь напруги адаптаційних реакцій.

Оцінка функціонального стану гіпофізарно-надниркової та гіпофізарно-гонадної систем проводилася шляхом визначення в сироватці крові методом ІФА рівнів АКТГ (тест-системи "Sanguі BіoTech, Іnc." І "Bіomerіca" (USA)), ФСГ, ЛГ, ПРЛ, кортизолу, тестостерону і естрадіолу (тест-системи ТОВ "Хема-Медіка", м. Москва і "Стероидифа-кортизол-01" ЗАТ "АлкорБио", м. Санкт-Петербург). Визначення рівня в-ендорфіну проводилося методом ІФА із застосуванням тест-системи "DІAMEB", "Penіnsula Laboratorіes, Іnc.", USA.

Оцінку статевого розвитку проведено за статевою формулою для хлопчиків та для дівчаток з визначенням бала статевого розвитку за ступенем вираженості вторинних статевих ознак, з наступним порівнянням отриманого підсумованого бала статевого розвитку з нормативним для даного віку.

Функціональний стан ЦНС аналізували на підставі даних біоелектричної активності головного мозку, отриманих методом ЕЕГ з урахуванням вікових характеристик.

З огляду на психосоматичний характер змін при БА, значення психоемоційних факторів в ініціації загострень захворювання, на тлі стандартної терапії було призначено препарат Магне-В ₆, по 1 таблетці 2 рази на добу дітям до 12 років і по 1 таблетці 3 рази на добу дітям після 12 років, курс склав 3 тижня. В залежності від запропонованого способу корекції були сформовані наступні групи: 83 дитини із загостренням БА, що знаходилися тільки на стандартній терапії (група порівняння) і 20 дітей із загостренням БА, яким на тлі стандартної терапії було призначено препарат Магне-В ₆ за описаною вище схемою. Групи були репрезентативними за віком, статтю, клінічним особливостям захворювання.

Статистична обробка даних проводилася методом варіаційної статистики і кореляційного аналізу з використанням комп'ютерного пакета обробки даних Statіstіca v 6. (StatSoft, USA). Визначалися основні статистичні характеристики: середнє, стандартна помилка середнього і стандартне відхилення. Перевірка гіпотез про рівність двох середніх вироблялася з використанням параметричних (t-критерій Стьюдента) і непараметричних (з обчисленням парного критерію Вілкоксона і U-тесту Манна-Уїтнї) методів статистики. Для оцінки ступеня взаємозв'язків проведено кореляційний аналіз з обчисленням парних коефіцієнтів кореляції (r) Спирмена (Гельман В.Я.,1999). нейроендокринний бронхіальний астма терапія

Результати дослідження та їх обговорення. Скарги, пов?язані з основним захворюванням, були провідними, однак, у періоді загострення відзначалася висока частота скарг астено-невротичного характеру: невротичні розлади (62,1%), підвищена стомлюваність (56,3%), зниження успішності в школі (52,4%), труднощі в спілкуванні (54,4%), астенія (33,9%). У періоді ремісії невротичні розлади спостерігалися в 32,4% дітей, підвищена стомлюваність і астенія в 26,5% і 17,6% відповідно, труднощі в спілкуванні - у 14,7% дітей. Аналіз анамнестичних даних дозволив виявити високу частоту перінатальної патології серед обстежених дітей, несприятливий перебіг вагітності й пологів відзначалося у матерів 53,3% пацієнтів. Основними тригерними факторами, що викликали загострення захворювання, були: фізичне навантаження - 72 (52,5%) дітей, психоемоційне навантаження - 58 (42,3%) дітей, часті ГРВІ - 47 (34,6%) дітей, вдихання різких запахів і тютюнового диму - 45 (32,8%) дітей, зміна метеоситуації - 39 (28,5%) пацієнтів. В структурі супутньої патології у 118 (86,1%) пацієнтів відмічалася патологія ЛОР-органів. Патологічні процеси органів травлення відмічалися у 52 (37,9 %) дітей.

При аналізі даних спірографії виявлено зниження більшості показників ФЗД, що характеризували об'ємні та швидкісні параметри: у загостренні БА - ФЖЄЛ, ОФВ₁, МОШ₅₀, МОШ₇₅ (р<0,05); у фазі ремісії - ЖЄЛ, ОФВ₁, МОШ₂₅, МОШ₅₀ (р<0,05). При цьому, у періоді загострення показники ФЖЄЛ, МОШ₇₅ були вирогідно нижче таких у періоді ремісії (р<0,05), що свідчило про виразність дихальних порушень і гіпоксичних впливів на ЦНС.

Аналіз етологічних протоколів показав, що у всіх обстежених дітей найбільш активними були мімічний, позний і жестовий канали комунікацій. Але виявлено особливості етологічної картини при БА: у фазі загострення захворювання найбільшою активністю відрізнявся мімічний канал комунікацій (р<0,001), а найменшою - жестовий (р<0,001); у фазі ремісії БА підвищення активності жестового каналу відбувалося на тлі зниження мімічної активності (р<0,001); в обох фазах захворювання відзначалося зниження активності каналу вокалу (р<0,05). Таким чином, клінічно при БА підвищення мімічної активності відбувалося на тлі зниження жестової активності й вокалу.

Кореляційний аналіз не виявив взаємозв'язку активності каналів з віком і тривалістю захворювання, але мімічна активність корелювала з тяжкістю перебігу захворювання (r=0,69; р<0,05). Підвищення відносної рухливості мімічного каналу (р<0,05), і зниження позної і маніпулятивної активності (р<0,05) відрізняло персистуючий перебіг БА від інтермітуючого. Адаптивний сенс поведінки при БА було спрямовано на збереження енергії в умовах гіпоксії.

Якісний аналіз етологічних ознак дозволив встановити, що в дітей з БА були частими еквіваленти АП (р<0,01), аутоАП (р>0,05), субмісії (р<0,05), тривоги (р<0,05), депресії (р<0,001), і зрідка відзначалися ознаки ДП (р<0,01), зміщеної активності (р<0,05), груминга (р<0,05). Більша частота елементів АП (р<0,05), депресивного стану (р<0,001) і зниження груминга (р<0,05) була більш виражена при загостренні БА і слугувала етологічним маркером персистуючого перебігу захворювання. При цьому, більш часті елементи АП і субмісії поєднувались з посиленням депресивних проявів. Дані зміни на тлі зниження вокалу відображали, на нашу думку, значний рівень психоемоціонального напруження у дітей з БА, як слідство порушення комунікацій, і являлися маркерами стресового стану. Еквиваленти АП вірогідно частіше (р<0,05) реєструвалися у хлопчиків (з частотою при загостренні 0,95, при ремісії 0,56), ніж у дівчаток (відповідно 0,6 и 0,3). Ознаки аутоАП вірогідно частіше (р<0,001) реєструвалися у дівчат (з частотою при загостренні й ремісії 0,2), ніж у хлопчиків (з частотою 0,06-0,07). Ознаки субмісії однаково частіше зустрічалися як у хлопчиків (0,76), так і у дівчаток (0,72) в періоді загострення; в періоді ремісії елементи субмісії вірогідно частіше відзначалися у дівчаток (0,93), ніж у хлопчиків (0,49). Прямі кореляційні взаємозв?язки статі з АП (r=0,36 p<0,01), статі з елементами депресії (r=0,25 p<0,05) і зворотний взаємозв?язок статі з аутоАП (r=-0,52 p<0,001) і з грумингом (r=-0,44 p<0,001) підтверджували вищеназвані особливості. Таким чином, прояви АП і депресії, як слідство психоемоціональної напруги, були більш властиві хлопчикам, що страждали на БА. Більша частота грумингу, як буфера АП, у дівчаток свідчила про більш виражені адаптаційні можливості та являлася сприятливим етологічним маркером.

На основі етологічного аналізу визначена головна типологія поведінки при БА у дітей: АП з елементами субмісії, аутоАП, соматогенної депресії. Ведучим профілем поведінки при інтермітуючій БА була АП з елементами субмісії та зміщеної активності, при персистуючій БА - АП з елементами субмісії, соматогенної депресії та аутоАП.

Виявлені кореляційні взаємозв'язки показників ФЗД з етологічними особливостями, значно вокалу з МОШ₅₀ (r=0,46;р<0,05), тривоги з ФЖЄЛ (r=-0,42;р<0,05), груминга з ФЖЄЛ (r=0,38;р<0,05), ПШВ (r=0,62;р<0,01), МОШ₅₀(r=0,39;р<0,05) і МОШ₇₅ (r=0,41;р<0,05), свідчили про головну роль гіпоксії в розвитку стресу. Зниження бронхіальної прохідності вело до розвитку гіпоксії ЦНС і дезинтеграцї центрів, що контролюють поведінку. Аналіз біоелектричної активності головного мозку констатував неспецифічні легкі й помірні зміни у 76,6% дітей, хворих на БА, у вигляді дисфункції діенцефально-стволових структур мозку зі зниженням б-індексу, амплітуди базового ритму, наявності патологічних хвиль и- і ?-діапазону.

Вивчення ставлення пацієнтів до терапії виявило незгоду з режимом лікування у 89,3% дітей у періоді загострення і у 67,6% дітей у періоді ремісії БА, що виявлялося значно частіше різними мотиваціями на відхилення від стандартної медикаментозної терапії, чим поведінково вираженими відхиленнями від даної терапії (р<0,001). Останні типи реакцій відповідали більш тяжкому перебігу БА.

Аналіз імунологічної реактивності виявив односпрямовані зміни показників клітинної й гуморальної ланок імунітету у дітей в обох фазах БА, більш виражені в періоді загострення захворювання. Дані зміни характеризувалися зниженням абсолютних показників СD3 (р<0,001), і субпопуляцій Т-лімфоцитів: СD4 (р<0,001- у загостренні, р<0,01 - у ремісії), СD8 (р<0,001 - у загостренні, р<0,05 - у ремісії), СD16 (р<0,001) у порівнянні з контролем. Зміни гуморальної ланки імунітету виражалися в підвищенні рівня загального Іg Е в обох фазах захворювання (р<0,001).

Дизадаптаційні реакції за Гаркаві виявлені у 54,7% пацієнтів. Найбільш висока питома вага патологічних реакцій адаптації відзначилася в періоді загострення БА: переактивації-23,3% і стресу - 15,5%. У ремісії захворювання дані види реакцій становили: переактивації - 8,8%, що в 2,6 рази менше в порівнянні із загостренням, і стресу - 5,9%, що в 2,6 рази менше, ніж у періоді загострення.

Аналіз функціонального стану гіпофізарно-надниркової системи у дітей з БА виявив різнонаправлені зміни в різні періоди захворювання. У фазу загострення відзначалося підвищення рівня АКТГ у сироватці крові до 54,38±7,67 пг/мл (р<0,05), що свідчило про підвищену функціональну активність гіпофіза внаслідок стресового навантаження. Однак, дані зміни супроводжувалися зниженням рівня кортизолу до 170,21±18,16 нмоль/л (р<0,001). При цьому реакція гіпофізарно-надниркової системи, з підвищенням рівня АКТГ, при інтермітуючій БА, була незначною; при персистуючому перебігу захворювання відзначалося вірогідне підвищення рівня АКТГ (р<0,05) при легкому ступені тяжкості та його зниження при середньо-тяжкому і тяжкому (р<0,05). Аналіз залежності рівня кортизолу від ступеня тяжкості БА дозволив встановити вірогідне зниження даного показника при персистуючій БА в порівнянні з контролем (р<0,05), що свидчило про недостатній адаптаційний потенціал у дітей з персистуючим перебігом БА (табл.1).

Таблиця 1. Гормональні показники при БА різного ступеня тяжкості, (М±m)

У фазі ремісії БА рівень кортизолу, що перевищував у 2 рази аналогічний показник у здорових дітей (р<0,001), поєднувався зі зниженим рівнем АКТГ (р<0,05). Гіперкортизолемія в періоді ремісії носила компенсаторний характер. Відсутність кореляційних зв'язків між рівнем АКТГ і кортизолом в обох фазах захворювання свідчила про порушення внутрішнього механізму регуляції активності гіпофізарно-надниркової системи і глибині нейроендокринного дисбалансу при даній патології (у здорових дітей дані показники зв'язані зворотним кореляційним зв'язком (r=-0,52; р<0,05)).

Особливості реакції ендогенної опіоідної системи при БА залежали від періоду захворювання. При загостренні БА виявлено збільшення рівня в-ендорфіну до 1,32±0,44 нг/мл, що в 4,5 рази вище показника в групі контролю (р<0,05). Відзначено недостатню реакцію ендорфінової системи, що може спричинювати хронізацію стресу в даних пацієнтів. У фазі ремісії рівень в-ендорфіну практично не відрізнявся від показника здорових дітей і складав 0,30±0,01нг/мл (р>0,05). Найбільш високі рівні в-ендорфіну відзначалися при середньо-тяжкому і тяжкому перебігу захворювання (р<0,05), підвищення даного нейропептида при інтермітуючій БА було невираженим, але вірогідним (р<0,001). Виявлено статевий дизморфізм реактивності системи опіоідів: значно більш високий рівень в-ендорфіну у хлопчиків (1,65±0,59нг/мл) у порівнянні з показником дівчаток (0,41±0,05нг/мл, р<0,001), що свідчило про значно більш виражену стресову реакцію у хлопчиків. Прямий взаємозв'язок між рівнем в-ендорфіну і кортизолом сироватки крові (r=0,43, р<0,01) при БА у дітей, що підсилювався в фазу загострення (r=0,605, р<0,05), свідчив про збереження регулюючої ролі ендорфінової системи на продукцію кортизолу в умовах стресу і компенсаторне підвищення нейропептида на тлі недостатньої реакції кори надниркових залоз. Кореляційні зв'язки між в-ендорфіном і ПШВ (r=-0,67; р<0,001), ФЖЄЛ (r=-0,35; р<0,01), МОШ₅₀ (r=-0,44; р<0,05) свідчили про реакцію опіоідної системи на гіпоксічний стрес при БА.

Статеві розбіжності реактивності ендогенної опіоідної системи у дітей з БА поєднувалися зі зміною гормональних показників гіпофізарно-гонадного комплексу, досліджуваних в залежності від віку: 8-11 років - препубертатний період, 12-16 років -пубертатний період. Виявлені зміни виражалися в підвищенні рівня гіпофізарних гормонів у періоді загострення БА: ФСГ мав тенденцію до підвищення у хлопчиків і дівчаток, ЛГ переважно підвищувався у дівчаток (р<0,05). У фазі ремісії зберігалася тенденція до підвищення рівня ФСГ у хлопчиків і дівчаток, зниження рівня ЛГ було вірогідне в групі дівчаток (р<0,05). Виявлено підвищення рівня ПРЛ в періоді ремісії БА, вірогідне у хлопчиків 12-16 років (507,30±26,67мМе/л, р<0,05). Високі показники ПРЛ в періоді ремісії поряд з компенсаторною гіперкортизолемією свідчили про підвищення адаптаційного потенціалу у дітей в періоді ремісії БА. Відзначалася зміна рівня статевоспецифічних стероїдів: зниження тестостерону у хлопчиків (р<0,05) в обох фазах захворювання і підвищення даного гормону у дівчаток (р<0,001) обох вікових груп; підвищення естрадіола у хлопчиків 12-16 років у періоді загострення (р<0,05) і його зниження в тій же віковій групі дівчат в обох фазах захворювання (р<0,001). Таким чином, в гіпофізарно-гонадному комплексі також виявлені порушення взаємозв'язків центральних регулюючих гормонів і статевих стероїдів. На основі оцінки вторинних статевих ознак виявлено порушення статевого розвитку у вигляді затримки темпів статевого розвитку у 9,8% хлопчиків і у 8,9% дівчат, що не перевищувало середньопопуляційний рівень даної девіації. Зміна рівня статевих гормонів у дітей з БА в більшості випадків не супроводжувалася відповідною реакцією органів-мішеней і свідчила про включення даних гормонів у процеси нейроендокриной регуляції організму. Кореляційні зв'язки АКТГ і ЛГ (r=0,49, р<0,05), АКТГ і естрадіолу (r=-0,38 р<0,05), ПРЛ і кортизолу (r=0,45, р<0,01), в-ендорфіну і ФСГ (r=-0,49, р<0,05) підтверджували дані висновки. Виявлено зворотні взаємозв'язки тяжкості БА з рівнем ФСГ (r=-0,36; р<0,05) і рівнем ПРЛ (r=-0,74; р<0,05), але прямий - з рівнем тестостерону (r=0,37; р<0,05). Таким чином, зі зростанням ступеня тяжкості БА збільшувалася вираженість гормонального дисбалансу, що проявлялося слабкою реакцією ФСГ і ПРЛ і свідчило про неспроможність адаптаційного потенціалу на гіпофізарному рівні. Підвищення рівня тестостерону, фізіологічно тісно зв'язаного з кортизолом, мало компенсаторне значення при гипокортизолемії в періоді загострення. Недостатня реакція ФСГ при тяжкому перебігу захворювання, при більш значній ролі ФСГ у пубертатному періоді у хлопчиків, почасти пояснювала більш високий рівень у них в-ендорфіну, що мало компенсаторний характер. Кореляційні взаємозв'язки гормонів з показниками імунітету свідчили про системний характер стресу і порушення адаптації. Виявлено зворотні кореляційні зв'язки АКТГ з відносною кількістю СD22 (r=-0,39; р<0,05), і в-ендорфіну з відносною кількістю СD16 (r=-0,38; р<0,05), однак дані взаємини відрізнялися від такових у нормально функціонуючому організмі. У періоді загострення рівні ФСГ і ПРЛ були пов'язані зворотним кореляційним зв'язком з відносною кількістю СD4 (відповідно r=-0,72; р<0,01 для ФСГ і r=-0,59; р<0,05 для ПРЛ), а абсолютна і відносна кількість СD16 була зв'язана зворотним кореляційним зв'язком з рівнем ЛГ (r=-0,52; р<0,05). Таким чином, пригнічення імунітету при БА супроводжувалося закономірною реакцією гормонів гіпофізарного рівня.

Численні кореляційні зв'язки етологічних ознак, показників ФЗД, гіпофізарних і периферичних гормонів свідчили про їх функціональну інтеграцію в механізмах психосоматичних і адаптаційних реакцій. Виявлені кореляційні зв'язки кортизолу з ознаками депресії (r=-0,48;р<0,05), в-ендорфіну з ознаками тривоги (r=0,43; р<0,05), ФСГ і АКТГ з ознаками депресії (r=0,47; р<0,05, r=0,51; р<0,05,) ЛГ із вокалом (r=0,49; р<0,05), ПРЛ із маніпуляціями (r=0,54; р<0,01) та мімікою (r=-0,71; р<0,05), естрадіола з мімікою (r=-0,71; <0,05). Етологічні ознаки були маркерами нейроендокринних змін в організмі хворих на БА. Активація мімічного компоненту поведінки була пов?язана не тільки з участю серединих структур мозку: зворотний кореляційний зв'язок міміки з кортизолом (r=-0,52; р<0,05) і прямий кореляційний зв'язок жесту з кортизолом (r=0,64; р<0,05) і вокалу з кортизолом (r=0,62; р<0,05) свідчили про вплив основного периферичного гормону адаптації на прояви моторики і взаємовідношення каналів комунікацій в умовах плину основного захворювання. Підвищення активності мімічного каналу в періоді загострення БА як прояв харчової поведінки обумовлено виснаженням функціональної активності кори надниркових залоз у наслідок тривалого і багаторазового стресового подразнення.

З огляду на провідну роль стану регулюючих центрів у патогенезі психосоматичних реакцій і системний характер виявлених змін за типом стресової реакції при загостреннях БА, нами запропоновано включення метаболічної антистресової терапії препаратом Магне-В ₆ у стандартний комплекс лікування загострення БА. В основній групі, що одержувала препарат Магне-В₆ на тлі стандартної терапії, вірогідно зменшувалися скарги астено-невротичного характеру (р<0,05). Динаміка показників ФЗД характеризувалася нормалізацією як об'ємних, так і швидкісних параметрів в основній групі, тоді як у групі порівняння ПШВ, МОШ₅₀, МОШ₇₅ залишалися вірогідно зниженимі після курсу терапії (р<0,05). Динаміка етологічніх особливостей відрізнялася в основній групі достовірним зниженням активності мімічного і позного каналів (р<0,05) і зростанням активності жестового каналу і вокалу (р<0,05), що свідчило про вихід із загострення і зниження психоемоційної напруги. У групі порівняння дані зміни не носили вірогідного характеру. В основній групі відзначалося поліпшення психоемоційного стану у вигляді зниження проявів АП, тривоги, депресії, зміщеної активності й підвищення груминга та ДП (р<0,05). У групі порівняння спостерігалася тенденція до посилення ознак АП, тривоги, зміщеної активності, частота груминга практично не змінювалася в ході лікування, частота субмісії збільшувалася (р<0,05). Таким чином, використання тільки стандартної терапії несприяло виходу зі стресу у дітей з БА.

Динаміка біоелектричної активності головного мозку тільки в основній групі мала позитивну спрямованість, що виражалася в тенденції до стабілізації базового ритму.

В основній групі відзначено позитивний вплив призначеної терапії на показаники клітинного імунітету (зростання абсолютної кількості СD4, СD8, СD16). Дані зміни були обумовлені позитивним впливом на нейроендокринні фактори, функціонально тісно повґязані з компонентами імуної системи.

Динаміка реакцій адаптації в основній групі відображала зниження стресового стану у дітей, хворих на БА. За даними лейкоцитарних формул крові відзначалося зниження напруження адаптаційних реакцій, зменшення відсотку патологічних реакцій адаптації з повним зникненням реакцій стресу, тоді як у групі порівняння частота реакцій стресу зросла з 15,8% до 16,7%, зменшувався ІА.

Змінення нейроендокринних показників у ході терапії було односпрямованим в обох групах, але більш вираженим в основній групі для центральних компонентів: зниження в-ендорфіну в основній групі до 0,24±0,02 нг/мл проти 0,39±0,13 нг/мл в групі порівняння і зниження АКТГ до 11,60±3,28 пг/мл проти 15,59±3,99 пг/мл в групі порівняння. Збереження високого рівня в -ендорфіну у дітей групи порівняння відображало хронізацію стресового стану. В обох группах збільшувався рівень кортизолу (р<0,05).

Змінення стану гіпофізарно-гонадного комплексу в ході терапії виражалося у переважній динаміці центральних компонентів: зниженні ФСГ і ЛГ в обох групах (р<0,05), тенденції до підвищення рівня ПРЛ в основній групі, що трактувалося як підвищення адаптаційного потенціалу. При цьому, рівень ЛГ у групі порівняння залишався вірогідно високим у порівнянні з контролем, що свідчило про збереження стрес-реакції у даних дітей. Змінення рівня статевих стероїдів проявлялося тенденцією до зниження тестостерону і підвищення рівня естрадіолу, що не носило вірогідного характеру.

Ефективність проведеної терапії визначалася за даними катамнезу в амбулаторних умовах, у 20 дітей основної групи і 21 дитини групи порівняння, на підставі оцінки таких параметрів, як кратність загострень протягом 3-х і 6 місяців, кількість екстрених госпіталізацій, тривалість ремісії після виписки дітей зі стаціонару. В основній групі кількість загострень і зв'язаних з ними госпіталізацій було вірогідно нижче, ніж у групі порівняння (р<0,05, р<0,001). Середня тривалість ремісії в основній групі склала 2,12±0,2 місяців, тоді як у групі порівняння лише 1,38±0,17 місяців (р<0,01). В основній групі через 6 місяців після курсу антистресової терапії відзначалася стійкість досягнутих змін етологічних ознак з більш частими елементами грумингу і ДП, що мали позитивне комунікативне значення (р<0,05), у відмінності від етологічних ознак групи порівняння, у якій ми спостерігали високу частоту елементів АП, депресівного стану, проявів субмісії, тривоги і подальше зниження грумингу (р<0,05).

Висновки

В дисертації представлене теоретичне узагальнення і рішення актуальної наукової проблеми з вивчення клініко-етологічних та нейроендокринних особливостей, їх взаємовідносин у різні періоди перебігу БА у дітей. На підставі отриманих даних встановлено необходність використовування комплексного підходу для підвищення ефективності стандартної терапії БА у дітей.

1. У дітей з бронхіальною астмою етологічні особливості характеризувалися неузгодженістю каналів комунікацій, що залежало від періоду захворювання, з головною типологією у вигляді АП з елементами субмісії, аутоАП, соматогенної депресії, частота проявів яких залежала від статі, ступеня тяжкості й періоду захворювання.

2. У дітей з бронхіальною астмою етологічні особливості відображали порушення комунікацій і наявність психоемоційної перенапруги, більш виражені в періоді загострення, що супроводжувалось збільшенням відсотка патологічних реакцій адаптації, депресією клітинної ланки імунологічної реактивності із зниженням СD3 (р<0,01), СD4 (р<0,001), СD8 (р<0,05), СD16 (р<0,001), які знаходились в тісних кореляційних взаємозв'язках з етологічними ознаками.

3. У дітей з бронхіальною астмою порушення активності гіпофізарно-надниркової ланки адаптації в періоді загострення носили стресіндукований характер з підвищенням гіпофізарного компоненту на тлі недостатньої реакції периферичного гормону адаптації, рівень якого знижувався при зростанні ступеня тяжкості, що свідчило про наявність регуляторного дисбалансу.

4. Змінення активності основних регулюючих і периферичних гормонів гіпофізарно-гонадной осі в періоді загострення носило стресіндукований характер і виражалося в підвищенні гіпофізарних гормонів (ЛГ, переважно у дівчаток, та ФСГ) на тлі недостатньої реакції периферичних гормонів адаптації (тестостерону - переважно у хлопчиків, естрадіолу - переважно у дівчаток) і ПРЛ, що свідчило про значну напруженість адаптаційних реакцій і зниження резервних можливостей органів-мішеней в умовах хронічної гіпоксії; зворотна динаміка гормональних компонентів у періоді ремісії захворювання свідчила про зниження проявів стресу у дітей.

5. У дітей з бронхіальною астмою виявлено стресіндуковане підвищення рівня в-ендорфіну (у 4,5 рази) в періоді загострення БА, більш виражене у хлопчиків у порівнянні з дівчатками, зростаюче пропорційно тяжкості перебігу захворювання, з найбільшою реакцією при середньо-тяжкому і тяжкому перебігу персистуючої бронхіальної астми, за наявності кореляційних зв'язків в-ендорфіну з кортизолом, що свідчило про модулюючий вплив даного нейропептида на гіпофізарно-надниркову вісь.