Особливості поширення, діагностики, лікування та профілактики венеричних інфекцій в умовах промислового і портового міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ, ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ВЕНЕРИЧНИХ ІНФЕКЦІЙ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО І ПОРТОВОГО МІСТА

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

ЯРОШЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі „Інститут дерматології та венерології АМН України”.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мавров Геннадій Іванович, ДУ „Інститут дерматології та венерології АМН України”, завідувач відділенням інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, с.н.с. Волкославська Валентина Миколаївна, ДУ „Інститут дерматології та венерології АМН України”, завідуюча відділом науково-аналітичної роботи в дерматології та венерології;

кандидат медичних наук, доцент Савоськіна Вікторія Олександрівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент кафедри дерматовенерології.

Захист відбудеться “21” жовтня 2009 року о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Державній установі “Інститут дерматології та венерології АМН України” за адресою: 61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут дерматології та венерології АМН України” (61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий “15” вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. фарм. н., с. н. с. Т.Д. Носовська

АНОТАЦІЯ

Ярошенко О.О. Особливості поширення, діагностики, лікування та профілактики венеричних інфекцій в умовах промислового і портового міста. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - ДУ „Інститут дерматології та венерології АМН України”, Харків, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено епідеміології, соціальним і поведінковим чинникам, діагностиці, лікуванню й профілактиці ІПСШ в умовах промислового й портового міста. Сифіліс найбільш нерівномірно розподілений. Гонорея і хламідіоз характеризуються меншою нерівномірністю, трихомоноз розподілений відносно рівномірно. Виявлено особливості клінічних проявів ІПСШ у 55 жінок комерційного сексу (ЖКС), ІПСШ виявлені в 52,7±6,7%, а 7,3±3,5% є ВІЛ-позитивними. Третина (33,9±6,2%) чоловіків користуються послугами повій. Експрес-тести рекомендовані для дослідження груп населення, уразливих щодо інфікування ІПСШ. Просвітня кампанія сприяє виявленню хламідіозу - створена мотивацію до обстеження в 12,3±3,3% жінок і в 3,5±2,0% чоловіків. Застосування кагоцелу у хворих на ІПСШ нормалізувало показники інтерферону , ФНП, ІЛ-8, а також вміст CD3, CD4 мононуклеарів. Запропонована методика лікування хронічного хламідіозу показала ефективність і безпечність в порівняльному клінічному випробуванні.

Ключові слова: інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), географічне розподілення, жінки комерційного сексу, проституція, швидкі тести, просвітницька кампанія, лікування, хламідіоз, інтерферон, цитокін.

АННОТАЦИЯ

Ярошенко А.А. Особенности распространения, диагностики, лечения и профилактики венерических инфекций в условиях промышленного и портового города. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - ГУ „Институт дерматологии и венерологии АМН Украины”, Харьков, 2009.

Диссертация посвящена разработке принципа контроля ИППП на основании изучения эпидемиологии, социальных и поведенческих факторов, методов диагностики, лечения и организации дерматовенерологической помощи в условиях промышленного и портового города. Установлено, что имеют место различия в характере распространения венерических инфекций на локальном уровне. Сифилис наиболее неравномерно распределен (коэффициент Джини - 0,684±0,113). Гонорея и хламидиоз характеризуются меньшей неравномерностью распределения (коэффициенты Джини - 0,611±0,090 и 0,493±0,057). Это позволяет сконцентрировать усилия по контролю ИППП на определенных территориях в условиях ограниченных ресурсов здравоохранения. Выявлены социальные и демографические особенности 55 женщин, оказывающих платные сексуальные услуги в форме эскорта. Маркеры ИППП имеются у 52,7±6,7% обследованных женщин, а 7,3±3,5% являются ВИЧ-позитивными. Скрытый сифилис диагностируется у 9,1±3,9%; трихомоноз - у 29,1±6,1%; бактериальный вагиноз - у 38,2±6,6%; 44±4,8% имеют две и более половые инфекции. Степень заражения ИППП прямо зависит от возраста женщины (коэффициент корреляции Пирсона r = +0,27; p < 0,05) и обратно зависит от возраста начала занятия проституцией (r = -0,29; p < 0,05). Заражение ИППП позитивно коррелирует с интенсивностью «работы» (r = +0,43; p < 0,05) и количеством клиентов (r = +0,27; p < 0,05), нерегулярным использованием презервативов (p < 0,001), употреблением наркотиков (p < 0,01), насилием (p < 0,01), «работой» во время менструации (p < 0,05). 43,2±4,7% респондентов оценили проституцию негативно; 31,6±4,4% высказали терпимое или положительное отношение; 25,2±4,1% не смогли дать однозначного ответа. Против легализации проституции выступают 50,5±4,7% респондентов; 42,3±4,7% считают ее оправданной, а 7,8±2,6% не могут ответить, 33,9±6,2% мужчин пользуются услугами проституток. «Быстрые тесты» на основе иммунохроматографии не подходят для массовых обследований всего населения, где процент распространения инфекции низкий (менее 5%) и преобладают лица с бессимптомной инфекцией. Они могут быть рекомендованы для групп риска - женщин коммерческого секса, потребителей инъекционных наркотиков, мужчин, имеющих секс с мужчинами, лиц, отбывающих наказание, лиц без определенного места жительства, беспризорных подростков. Хорошо организованная медицинская просветительная кампания может позитивно повлиять на выявление хламидиоза. При разработке программ просветительной медицинской пропаганды необходимо учитывать гендерный фактор - кампания создала мотивацию к обследованию у 12,3±3,3% женщин и у 3,5±2,0% мужчин (соотношение в 3,5 раза; р = 0,023). Кагоцел вызывает индукцию синтеза ФНОб и ИЛ-8 (р < 0,001) в культуре мононуклеаров периферической крови в сравнении со спонтанной их выработкой. Пик концентрации ФНОб в культуре клеток периферической крови при стимуляции кагоцелом достигался на первый день культивации и составлял 1641,3±211,9 пг/мл. Применение кагоцела в комплексном лечении больных хламидиозом нормализовало показатели интерферона б, ФНОб, ИЛ-8, а также содержание мононуклеаров CD3, CD4. Лечение хронического рецидивирующего хламидиоза азитромицин проводится 10 дней - 1-й день 1000 мг, затем по 500 мг один раз в два дня; кагоцел назначают по 2 таблетки 3 раза в день, 5 дней. Метод эффективен и безопасен. Клинический положительный эффект отмечен у 96,2±2,7 % больных. Микробиологический эффект - у 98,1±1,9 % больных основной группы. В группе сравнения клинический и микробиологический эффект был, соответственно, 82,6±5,6 % и 87,0±5,0 %.

Ключевые слова: инфекции, передающиеся половым путем (ИППП), географическое распределение, женщины коммерческого секса, проституция, быстрые тесты, просветительская кампания, лечение, хламидиоз, интерферон, цитокин.

ANNOTATION

Jaroshenko A.A. The features of distributions, diagnostics, treatments, and prophylactics of venereal infections in conditions of an industrial seaport city. - The Manuscript.

The dissertation on competition for a scientific degree the candidate of medical sciences on a specialty 14.01.20 - skin and venereal illnesses. - SE „Institute of dermatology and venereology AMS of Ukraine”, Kharkiv, 2009.

This dissertational work was devoted to the study of epidemiology, social and behavioral factors, diagnostics, treatment and preventive maintenance of sexually transmitted infections (STI) in Mariupol - big industrial and a seaport town. Syphilis was the most unevenly distributed infection. Gonorrhoea and chlamydiosis were characterized by smaller unevenness on the territory, and trichomoniasis was distributed regularly. STI clinical manifestations and coherent social and demographic features in 55 female sexual workers (FSW) were studied. STI markers were revealed in 52,7±6,7 %, and 7,3±3,5 %of them were HIV-positive. The third of male polled (33,9±6,2 %) at least once used prostitutes. The point of cure rapid tests could be recommended for testing population core groups, with more risk for STI. An education campaign promoted diagnosis on asymptomatic Chlamydia trachomatis infection by creating motivations to test in 12,3±3,3 % women and in 3,5±2,0 % of men. Application of kagocel in STI patients normalized TNF-б, IFN-б, IL-8, and also the contents of CD₃, CD₄ monocytes. Proposed treatment protocol for chronic recurrent Chlamydia trachomatis infection demonstrated efficiency and safety in an comparative clinical trial.

Keywords: sexually transmitted infections (STI), a geographic distribution, female sexual workers, prostitution, point of cure rapid tests, educational campaign, treatment, Chlamydia trachomatis, interferon, cytokine.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Боротьба із сифілісом, гонореєю, трихомонозом і хламідіозом на сучасному етапі є актуальною проблемою охорони здоров'я України (Мавров Г.И., Чинов Г.П., 2001; Мавров И.И., 2002). Однак дані інтенсивних показників захворюваності в цілому по країні, області не відбивають реальної картини на рівні районів, мікрорайонів і окремих груп населення. Необхідні нові підходи, що враховують реальні географічні і популяційні особливості ІПСШ (Айзятулов Р.Ф., 2000; 2004; Мавров Г.И., 2005). Концентрація уваги на вивченні ІПСШ у певної групи і на певній території дозволяє вживати заходи впливу на епідемічний процес і сприяти його припиненню (Bogatireva R.V. et al., 1998; Cates W., Dallabetta G., 1999; Скрипкин Ю.К. и соавт., 1999; Мавров И.И., 2002; Бобрик А.В., 2002).

Проституція - це розповсюджене суспільне явище, багато аспектів якого не вивчені (Гусаков Н.И., 2001). В Україні не визначено ступінь впливу проституції на епідеміологію венеричних інфекцій. Немає також даних про те, які шляхи вирішення проблеми проституції найбільш прийнятні. Тому з наукових і практичних позицій актуальні дослідження проституції як фактора поширення ІПСШ в умовах сучасного суспільства.

Лабораторні дослідження є найважливішим компонентом діагностики ІПСШ. Дотепер чітко не визначена роль швидких тестів при діагностиці ІПСШ в осіб із симптомами і скринінгу клінічно здорових осіб (Мавров Г.І. та інш., 2002; Широбоков В.П. та інш., 2004). В Україні програми скринінгу на ІПСШ на національному рівні розвинені недостатньо. Актуальними є дослідження ефективності санітарно-просвітніх заходів щодо профілактики ІПСШ із використанням об'єктивних кількісних показників (Волкославская В.Н., 1999; Волкославская В.Н., Линник Б.С., 1999).

Неуспіх у лікуванні ІПСШ часто пов'язаний з тим, що імунна система функціонує неадекватно. При цьому показані засоби стимулювання індукторів ендогенних інтерферонів, що беруть участь у регуляції імунної відповіді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментом науково-дослідних робіт ДУ „Інститут дерматології та венерології АМН України»: Ф-05.06 «Дослідити клініко-епідеміологічні, морфологічні аспекти трихомонадно-бактеріальної інфекції статевих шляхів та розробити систему лікувально-профілактичних заходів» (№ держреєстрації 0106U000961); ОК-20.06 «Вивчити епідеміологію та особливості імунопатогенезу прихованого сифілісу, розробити методи його лікування» (№ держреєстрації 0106U000960).

Мета дослідження - розробити комплекс діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів для боротьби з венеричними інфекціями в умовах великого промислового і портового міста.

Задачі дослідження:

1. Вивчити найчастішу реєстрацію хворих на сифіліс, гонорею, трихомоноз і хламідіоз на різних територіях міста Маріуполя.

2. Вивчити поширеність ІПСШ у ЖКС і вплив на цей процес умов „роботи”, соціальних і поведінкових факторів ЖКС на розповсюдження ІПСШ у даному середовищі. Вивчити думку населення щодо проституції, факторів її росту і впливу на суспільство, способів протидії.

3. З урахуванням місцевих особливостей поширення венеричних інфекцій розробити алгоритми застосування швидких методів діагностики на основі імунної хроматографії.

4. Дослідити ефективність санітарно-просвітніх заходів щодо профілактики ІПСШ із використанням об'єктивних кількісних показників обстеження і виявлення інфекції серед населення.

5. Встановити здатність препарату кагоцел індукувати синтез ФНПб і ІЛ-8, а також інтерферону б моноцитами крові in vitro. Вивчити вплив кагоцелу на деякі показники цитокінового статусу і клітинного імунітету в пацієнтів із хламідійною інфекцією.

6. Розробити метод лікування хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз із використанням азитроміцину і кагоцелу.

Об'єкт дослідження. ІПСШ у популяції. Статева поведінка та її вплив на поширення ІПСШ. Стан дерматовенерологічної допомоги.

Предмет дослідження. Дані статистичних звітів. Хворі на ІПСШ. Здорові особи (контрольні групи). Жінки комерційного сексу, репрезентативні групи населення. Біологічні рідини (кров, сеча), матеріал слизових сечостатевого тракту.

Методи дослідження. Епідеміологічний аналіз. Анкетування. Клінічні обстеження. Методи виявлення збудників ІПСШ (бактеріологічні, імунологічні, ампліфікація нуклеїнових кислот). Статистичні методи дослідження (багатофакторний кореляційний і дисперсійний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові дані про поширення венеричних інфекцій, їх діагностику, лікування і профілактику в умовах великого промислового і портового міста із акцентом на географічному розподілі випадків захворювання. Отримано інформацію про зони найбільшого зосередження ІПСШ і про найбільш залучені групи населення в прив'язці до конкретних мікрорайонів міста. Вперше в Україні вивчено демографічні та соціальні характеристики жінок, що надають сексуальні послуги за плату у формі ескорту. Вивчено стан їх здоров'я, частоту інфікування ІПСШ і вплив умов роботи ЖКС, соціальних і поведінкових факторів на поширення ІПСШ. Вивчено думку населення щодо проституції, показано ставлення людей до легалізації та регламентації проституції.

Вивчено вплив різних форм пропаганди серед цільових груп населення щодо попередження хламідіозу. Показано, що контроль цих інфекцій визначається скринінгом уразливих груп населення. Виявлено статеві розбіжності в реакції населення на медичну інформацію. Це означає, що при розробці програм просвітньої медичної пропаганди необхідно враховувати гендерний фактор.

Установлено раніше невивчені механізми впливу кагоцелу на імунну систему, що підтверджує ефективність і доцільність використання його для корекції клітинного імунітету у хворих на хламідіоз. Вперше визначено, що кагоцел викликає індукцію синтезу ФНПб та ІЛ-8 (р < 0,001) у культурі мононуклеарів периферичної крові. При лікуванні хворих на хламідіоз із використанням кагоцелу нормалізуються рівні інтерферону , ФНП, ІЛ-8 у сироватці і пробах, що культивуються у спонтанному й індукованому режимах, а також процентний вміст мононуклеарів з експресією рецепторів CD3, CD4.

Практична значимість одержаних результатів. Розроблено комплекс діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів для боротьби з ІПСШ з урахуванням особливостей великого промислового і портового міста. Отримані дані дозволяють цілеспрямовано і раціонально проводити профілактичні заходи. Сконцентрувавши зусилля на певних невеликих територіях, можна досягти успіху в умовах обмежених ресурсів дерматовенерологічної служби і всієї охорони здоров'я.

Показано, що ЖКС „ескортної групи” несуть реальну небезпеку інфікування ІПСШ, відіграють значну роль у поширенні інфекції. Показано необхідність надання цим жінкам кваліфікованої медичної допомоги і можливість їх соціальної реабілітації. Добре організована медична просвітня кампанія може позитивно вплинути на виявлення ІПСШ, змінювати статеву поведінку, спонукає використовувати презервативи, що сприяє профілактиці ВІЛ-інфекції і вірусних гепатитів, які передаються статевим шляхом.

Розроблено новий метод лікування хворих на хронічний хламідіоз із застосуванням азитроміцину й індуктора ендогенних інтерферонів кагоцелу. Практичною перевагою методики є його ефективність і комплаєнтність.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи Донецького обласного шкірно-венерологічного диспансеру, міських шкірно-венерологічних диспансерів м. Артемівська, Горлівки, Костянтинівки.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналіз даних літератури, розроблено план досліджень, підібрано методи досліджень, проведено клініко-епідеміологічні і лабораторні обстеження хворих, їх лікування. Наукові положення і висновки зроблено автором.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні дані роботи доповідалися на науково-практичних форумах, що занесені до реєстру МОЗ і АМН України: VI міждисциплінарна науково-практична конференція „Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика лікування хламідіозу і TORCH інфекцій” (Київ, 2006); Науково-практична конференція „Сучасний менеджмент у дерматовенерології: діагностичні, лікувальні та організаційно-правові аспекти” (Київ, 2007); ІХ Українська науково-практична конференція „Актуальні питання клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації” (Київ, 2007); Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю „Дерматовенерологія і косметологія на рубежі століть” (Київ, 2007); V Науково-практична конференція „Актуальні питання патології урогенітальних інфекцій” (Одеса, 2007); Науково-практична конференція „Розробки молодих вчених дерматовенерологів” (Київ, 2007); ІІ Національний конгрес з імунології, алергології та імунореабілітації „Сучасні досягнення клінічної імунології та алергології” (Миргород, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 18 друкованих праць: статей у спеціалізованих наукових виданнях - 9 (у моноавторстві - 2), 8 тез доповідей конференцій, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг дослідження. Дисертаційна робота викладена на 127 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, 4 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, розділу результатів власних досліджень - 5 підрозділів, обговорення отриманих результатів), висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що містить 188 джерел (97 українсько- та російськомовних і 91 публікація європейськими мовами). Робота ілюстрована 14 таблицями, 17 рисунками, з яких 5 таблиць і 3 рисунки займають повний обсяг 7 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. З 2005 р. по 2008 р. були проведені клініко-лабораторні дослідження у 153 хворих з ІПСШ і у 32 здорових суб'єктів. Було обстежено 55 ЖКС і проведено опитування репрезентативної групи (111 осіб) для вивчення думки населення щодо проблеми проституції. Для якісного аналізу результатів інформаційної кампанії було вибірково опитано 183 особи. Було піддано клінічному випробуванню 395 зразків біологічного матеріалу від хворих ІПСШ і здорових суб'єктів для оцінки діагностичних властивостей швидких тестів на підставі хроматографії. При вивченні корекції цитокінового статусу і клітинного імунітету у хворих на урогенітальний хламідіоз було обстежено 31 людину із хронічним урогенітальним хламідіозом. Контрольну групу склали 32 особи без клінічних ознак хвороб, аналогічного складу за віком і статтю. Клінічне обстеження хворих проводилося за загальноприйнятими методиками (Мавров И.И., 2002). Лабораторна діагностика ІПСШ проводилася згідно “Уніфікації лабораторних методів дослідження в діагностиці захворювань, що передаються статевим шляхом” і наказу МОЗ № 535. Для геокодування обчислювався інтенсивний показник захворюваності (у перерахуванні на 100000 населення) для даного мікрорайону. Для дослідження було обрано 68 мікрорайонів міста Маріуполя. Населення кожного мікрорайону склало від 2231 до 12673 осіб (у середньому 7379,4±1223,1). Ступінь нерівномірності захворюваності на даній території вивчали за допомогою кривих Лоренца і коефіцієнтів Джині (Law D.C.G. et al., 2004). Для розрахунку коефіцієнта (індексу) Джині використовувалася така формула:

,

де (F_i-F_i-1) - частка мікрорайонів, що належить до i-го інтервалу захворюваності; (S_i-₁+S_i) - частка сумарної захворюваності, що припадає на початок і кінець i-го інтервалу кількості мікрорайонів.

Для одержання доступу до 55 ЖКС було сформовано патронажну групу в складі лікарів і соціальних працівників. З жінками проводилася вступна бесіда, здійснювався гінекологічний огляд, взяття матеріалу для досліджень на ІПСШ, заповнювалася спеціальна анкета. Ефективність санітарно-просвітньої кампанії оцінювалася за кількістю обстежених і виявлених випадків хламідіозу (на 100000 населення) у віковій групі 16-29 років до, в процесі й після даної кампанії. Спонтанний та індукований кагоцелом синтез інтерферону , ФНП та ІЛ-8 вимірювався з використанням тест-систем виробництва ТОВ „Укрмедсервіс” (Донецьк). Клітинний склад мононуклеарів крові визначали, виходячи з показників експресії ними рецепторів CD3, CD4 (Пинчук В.Г. и соавт., 1990). В дослідження ефективності розробленої методики лікування з використанням азитроміцину і кагоцелу було включено 49 хворих на хронічний хламідіоз. Застосовувався азитроміцин (хемоміцин) компанії „Нижфарм”, завод-виготовлювач “Hemofarm” (Сербія). Розрахункова і статистична обробка результатів дослідження проведена з використанням програм MS Excel 2000 і SPSS-PC, версія 11.0 (Лапач С.Н. и соавт, 2000). Використовувався ранговий тест Краскала-Воліса (Kruskal-Wallis) і коефіцієнт Спірмана (Spearman) для непараметричних даних.

Результати власних досліджень та їх обговорення.

Географічна концентрація інфекцій, що передаються статевим шляхом, в умовах великого промислового міста. Місто Маріуполь знаходиться на південному сході України в Донецькій області на узбережжі Азовського моря. Населення міста на початок 2005 року складало 502800. У Маріуполі є висока концентрація підприємств важкої і легкої промисловості й великий морський порт. Динаміка захворюваності на сифіліс, гонорею, трихомоноз і хламідіоз за останні чотири роки в цілому по Маріуполю представлена на рис. 1. Найбільш розповсюдженим виявився трихомоноз. У 2005 році був виявлений 1061 випадок. За останні два роки намітилася тенденція до зниження (у 2007 р. - 844 випадків). Порівняно з 2005 роком зменшення на 19,8%. Захворюваність на сифіліс за період 2004-2007 роки також істотно знизилась. Так, якщо в 2004 році було виявлено 394 випадків, то в 2007 р. - 101. Зменшення захворюваності на сифіліс відбулося на 74,0%. У 2005 і 2006 році трохи підвищилася кількість зареєстрованих випадків гонореї (354 і 381) порівняно з 2004 роком (276). У 2007 році захворюваність знизилася на 15,9% (318 випадків). Захворюваність на хламідіоз за даний період істотних змін не набула (рис. 1). демонструє криві Лоренца для чотирьох вивчених інфекцій. Крива, що характеризує рівномірність розподілу випадків сифілісу на території міста, найсильніше відхиляється від діагоналі. Мають місце розходження в характері поширення венеричних інфекцій на локальному рівні - вони або концентруються у певних мікрорайонах міста, або рівномірно розподілені по всій його території. Така ситуація дозволяє сконцентрувати зусилля з контролю ІПСШ на певних територіях. Сифіліс найбільш нерівномірно розподілений (коефіцієнт Джині - 0,684±0,113).

Рис. 1. Захворюваність на сифіліс, гонорею, хламідіоз і трихомоноз у м. Маріуполі (2004-2007 рр.)

Гонорея характеризується меншою нерівномірністю розподілу (коефіцієнт Джині - 0,611±0,090). Осередки підвищеної концентрації гонореї і сифілісу часто не збігаються. Хламідіоз характеризується меншою нерівномірністю розподілу (коефіцієнт Джині - 0,493±0,057). Половина випадків цього захворювання зосереджена на площі, що сягає 24 % від усієї населеної території міста. Захворюваність на трихомоноз розподілена відносно рівномірно (коефіцієнт Джині - 0,351±0,038), половина випадків реєструється в мікрорайонах, що склали 37% населення.

Поширення ІПСШ, соціально-демографічні характеристики ЖКС і відношення населення до проблеми проституції. Середній вік 55 ЖКС був 21,6±4,4 року. Більшість жінок - 63,6 % приїжджі з інших місць України. Деякі прибули з Росії, Молдавії й інших країн СНД (5,5%). Замужем було 25,5±5,9 жінок, 30,9±6,2 мали постійного партнера (цивільний шлюб). У 44% випадків чоловік (партнер) не знав про заняття проституцією. Третина жінок (34,6%) мали дітей. У 65 % випадків діти жили з батьками або іншими родичами. Більшість жінок (80%) мали середню або вищу освіту. Більшість жінок працювалася 5-6 днів на тиждень, по 8-12 годин. За добу одна жінка обслуговувала частіше до 10 клієнтів, за місяць - до 200. Одинадцять жінок раніше займалися проституцією за межами України. З тих, хто працював закордоном, двоє (18,2±11,6%) раніше нерегулярно використовували презервативи. Практично всі респонденти палили (96,4±2,5%), вживали алкоголь (помірно) - 89,1±4,2%, з них регулярно - 25,±5,9%. 63,1±6,5 % пробували наркотики (здебільшого марихуану), 32,7±6,3% уживали легкі наркотики регулярно. Майже половина страждали на депресію: 43,6±6,7 % мали суїцидальні думки і 18,2±5,2% мали суїцидальні спроби. Усі опитані заявили, що вони використовують презервативи при вагінальних контактах, однак 13% могли дозволити клієнтові зняти презерватив за додаткову винагороду. При оральному сексі відсоток тих, хто застосовував презерватив нерегулярно, сягав 34,5±6,4%. Усього маркери ІПСШ були знайдені у понад половини обстежених жінок - 53%, а 4 жінки (7,3 %) були ВІЛ-позитивними (табл. 1).

Прихований сифіліс діагностовано у 9%. Найчастіше виявляли бактеріальний вагіноз - 38% і трихомоноз - 29%. Характерно, що в 44% знайдені дві і більше статеві інфекції - тобто в більшості випадків інфекція була змішаною. Вживання наркотиків в анамнезі (r = 6,7), фізичне і психічне насильство (r = 9,5), включаючи зґвалтування до 18 років (r = 7,7), суїцидальні спроби (r = 4,8) збільшували ризик інфікування ІПСШ. Робота під час менструації (r = 3,8) і попередня робота закордоном (r = 6,9) також асоціювалися з великим ризиком інфікування ІПСШ. Найсильніша залежність інфікування спостерігалася від нерегулярного використання презервативів (r = 12,4). Очевидно, ці жінки несуть реальну небезпеку інфікування ІПСШ, відіграють значну роль у поширенні інфекції, з огляду на кількість клієнтів і відсоток застосування презервативів, особливо при орогенітальних контактах.

Таблиця 1. Лабораторні маркери ІПСШ у 55 жінок, що займаються проституцією „за викликом”

За розробленою нами анкетою було проведено опитування 111 респондентів (59 чоловіків і 52 жінки, віком від 16 до 63 років), що належали до різних соціальних верств сучасного суспільства. На питання, чи є проституція соціальним злом: 43,2±4,7% респондентів однозначно оцінили проституцію як соціальне зло, що підриває моральні основи суспільства; 31,6±4,4% висловили терпиме або позитивне ставлення до цього явища; чверть (25,2±4,1%) опитаних осіб не змогли дати однозначної відповіді. Головним фактором, що сприяє росту проституції, на думку респондентів, є: соціально-економічна криза (18,9±3,7%); безробіття (18,9±3,7%); залучення молоді у секс-бізнес (12,6±3,1%); зниження морального і культурного рівня населення (12,6±3,1%); популяризація еротики засобами масової інформації (9,0±2,7%); «мода» на повій у середовищі заможних чоловіків (8,1±2,6%); прагнення молодих жінок до легкого заробітку (7,2±2,5%); інші причини або не змогли відповісти (12,6±3,1%). Половина (50,5±4,7%) опитаних не схвалюють, але ставляться терпимо до реклами послуг повій; 42,3±4,7% - категорично проти і вважають, що таку рекламу потрібно заборонити, а 7,5±2,5% схвалюють такі рекламні послуги, тому що нерідко самі ними користуються. Основною причиною звертання чоловіків до повій респонденти вважають: 23,4±4,0% - потреба сильної статі в різноманітних формах сексу; 18,9±3,7% - сексуальна незадоволеність у шлюбі; 15,3±3,4% - готовність витрачати гроші на розваги; 12,6±3,2% - мода на повій у певних соціальних верствах суспільства; 11,7±3,1% - агресивність чоловіків, спрага влади над жінкою; 9,0±2,7% - деякі мають підвищені сексуальні потреби, що важко задовольнити соціально прийнятним способом; 4,5±2,0% - страх перед звичайною партнеркою, імпотенція; 4,5±2,0% - назвали інші причини або не змогли відповісти. Таким чином, опитані нами особи думають, що жінок змушують продавати своє тіло найчастіше економічні фактори, які пов'язані з безробіттям і необхідністю забезпечення гідного рівня життя. Чоловіки здебільшого звертаються до послуг повій через свої сексуальні проблеми. Третина опитаних чоловіків (33,9±6,2%) користувалися послугами повій, а 28,8±5,9% зізналися в тому, що хотіли б ними скористатися при певних обставинах. Причому частіше це молоді чоловіки до 30 років (48,5±8,7%), або чоловіки у віці старше 50 років (34,6±9,3%). У віці 30-50 років цей відсоток склав 17,3±5,2%.

Оцінка швидких тестів для діагностики ІПСШ. Вивчено чутливість і специфічність швидких тестів на основі імунохроматографії для виявлення сифілісу, гонореї, хламідіозу. Результати такого тесту видні візуально без залучення додаткового устаткування. Тест займає 10-20 хвилин. Було піддано клінічному випробуванню 215 зразків тест-системи «CITO TEST». Обстежено 155 сироваток крові хворих на ранній сифіліс (істинно позитивні) і 60 сироваток донорів, вільних від сифілітичної інфекції (істинно негативні). Як референс-метод використовувалася реакція імунофлуоресценції з абсорбцією (РІФабс), що має високу чутливість і специфічність (табл. 2).

Таблиця 2. Результати випробувань тесту «Сифіліс-CITO TEST»

Примітка. * - за істинно позитивні були прийняті сироватки, що позитивні в РІФ_абс.

Зі 155 хворих 144 (92,9%) сироватки прореагували позитивно, а 11 (7,1%) - негативно. У всіх цих 11 пацієнтів був сифіліс прихований ранній з низькими титрами реакції Вассермана (1:5-1:10). При аналізі результатів сироваток від осіб, вільних від сифілітичної інфекції (60 сироваток), 58 (96,7%) прореагували негативно, а 2 (3,3%) - позитивно. Таким чином, чутливість тесту при даному випробуванні виявилася - 92,9±2,1%, а специфічність - 96,7±2,3%. «Сифіліс-CITO TEST» виявляв усіх хворих з активним сифілісом і більшість із прихованим сифілісом, за винятком випадків з малою кількістю антитіл.

При проведенні апробації швидкого тесту для виявлення антигену гонококу обстежено 54 хворих на гонорею і 46 хворих на запальні захворювання сечостатевих органів, вільних від гонореї. Діагноз був підтверджений або спростований методом виділення гонококу на живильному середовищі ЗАТ „Біолек”, що служила референс-тестом. Серед 12 хворих на гонорею, що дали хибнонегативний результат у тесті «CITO TEST», у 10 була хронічна гонорея, а у 2 - свіжа торпідна (безсимптомна). Таким чином, у даній вибірці чутливість тесту була 77,8±5,7% і специфічність - 95,7±3,0%. Тест надійно працює у випадку свіжої гострої гонореї, при достатній кількості збудника. Було проведено визначення порога чутливості тесту «Гонорея-CITO TEST» для виявлення антигену збудника гонореї методом серійних розведень. Установлено, що поріг чутливості методу складав 1 х 10⁶ - 1 х 10⁵ бактерій у 1 мл.

На апробацію було представлено 80 тест-комплектів “CITO TEST Chlamydia”, перевірка яких здійснювалася на 36 зразках, що взяті від хворих з установленою хламідійною інфекцією, і на 30 - без інфекції. Хламідійна інфекція була підтверджена виявленням збудника в ПЛР, що служив референс-методом. 14 комплектів були випробувані на 10% суспензії жовткових мішків, інфікованих Chlamydia trachomatis, штам Bu-434 з високим (++++) і низьким (+) накопиченням збудника. Серед 8 хибнонегативних результатів у всіх була хронічна персистентна інфекція. Таким чином, чутливість у даному випробуванні - 77,8±6,9%, специфічність - 96,7±3,3%. Тест «Хламідія CITO TEST» працював тільки з позитивними контролями, що мають велике (++++) і помірне (+++) накопичення збудника. При слабкому накопиченні (++) і (+) результати тесту були негативними. Для виявлення хламідій потрібна ретельна техніка збору зразків, при якій одержують клітинний матеріал, а не рідини організму.

Ефективність скринінгу і профілактики статевої інфекції, що спричинена Chlamydia trachomatis. У листопаді 2005 року було розпочато рекламну кампанію в засобах масової інформації (місцеве телебачення, FM радіо, місцева газета), а також було поширено плакати в громадських місцях. Кампанія закликала молодих людей 16-29 років та їхніх статевих партнерів пройти обстеження на хламідіоз. Були розроблені послання, адресовані даній віковій групі, із залученням психологів і фахівців з реклами і суспільних зв'язків. Оголошення були розміщені в барах, нічних клубах, дискотеках, готелях, у транспорті, у лікувальних установах (усього понад 100 місць). Ефективність кампанії оцінювалася за кількістю обстежених і виявлених випадків хламідіозу. У 2005 році порівняно з 2004 роком кількість пацієнтів, що обстежені на хламідіоз, у віковій групі 16-29 років зросла в 5,5 разу (р = 0,00001). Серед жінок зростання відбулося більше - у 6,3 разу, а серед чоловіків - у 4,0 разу. Співвідношення обстежених на хламідіоз жінок і чоловіків у віці 16-29 років у 2005 році склало 2,7 до 1, тоді як у 2004 році цей показник був 1,7. З цих цифр можна заключити, що просвітня медична кампанія мала явний позитивний результат. Причому жінки відреагували в значно більшому ступені, ніж чоловіки. У 2006 році кількість обстежених порівняно з 2005 роком практично не змінилася (р = 0,6). Не змінилося в 2006 у порівнянні з 2005 роком і співвідношення обстежених жінок і чоловіків - 2,8. У 2007 році кількість обстежень знову зросла в 1,4 разу (р = 0,05). Це зростання відбулося здебільшого за рахунок збільшення кількості жінок, що звернулися для обстеження.

Якщо кількість обстежених чоловіків зросла з 811 до 936 (1,2 разу) (р = 0,8), то кількість обстежених жінок зросла вірогідно - з 2264 до 3292 (1,5 разу) (р = 0,04). За даними відділу статистики, міське населення від 16 до 29 років на 01.01.2006 склало 115950 (жінок - 59750, чоловіків - 56200). Таким чином, якщо 2004 року обстежено 0,5% населення у віковій групі 16-29 років, то в 2005 - 2,6% і в 2006 - 2,7%. У 2007 році, коли ефект від просвітньої програми досяг максимуму, відсоток обстеження склав 3,6 % від усього населення у віці 16-29 років. При цьому ступінь охоплення чоловіків при скринінгу на хламідіоз зріс з 0,4% у 2004 році до 1,7% у 2007. Серед жінок, на яких здебільшого і була спрямована просвітня кампанія, даний показник збільшився з 0,6% у 2004 році до 5,5% у 2007. Це можна пояснити ще і тим, що було забезпечено 100% обстеження вагітних на хламідіоз.

Захворюваність зросла серед жінок 16-29 років з 2004 до 2007 року в 1,5 разу або на 50%. Захворюваність серед чоловіків 16-29 років за той же період збільшилася в 1,3 разу або на 30%. У цілому в даній віковій групі спостерігалося після початку інформаційної кампанії зростання захворюваності в 1,3 разу. Потім відбулося незначне зниження й у 2007 р. зафіксовано зростання на 20 %. У жінок це зростання склало 22 %. У цілому між кількістю досліджень і зареєстрованою захворюваністю в групі 16-29 років спостерігалася позитивна кореляція (r = 0,96; p < 0,001).

Для якісного аналізу результатів інформаційної кампанії було вибірково опитано 183 особи (85 чоловіків і 98 жінок у віці 16-29 років). Усі ці особи вважали себе здоровими, не мали симптомів і раніше не хворіли на сечостатеві інфекції. 112 осіб (68 жінок (69,4%) і 44 чоловіка (51,8%) заявили, що вони «бачили» плакати. Ці дані говорять про те, що жінки в досліджуваній віковій групі частіше звертали увагу на оголошення, ніж чоловіки. Дана кампанія мала вплив у плані виникнення мотивації до обстеження на 12,3±3,3% жінок і на 3,5±2,0% чоловіків. Це розходження статистично достовірне (р = 0,023). Таким чином, опитування показало, що жінки більш «сприйнятливі» до медичної пропаганди, ніж чоловіки.

Розробка етіотропного та імунотропного методу лікування хворих на хламідіоз. Обстежено 20 здорових осіб у віці 18-23 роки. При визначенні динаміки вмісту інтерферону-б встановлено, що на 1-й день він становить 9,0±0,6 пг/мл, на 2-й день його вміст, досягши максимуму, склав 14,6±1,5 пг/мл, а на 3-й день рівень інтерферону-б в в надосадовій рідині культури мононуклеарів при стимуляції in vitro кагоцелом знизилася до 9,8±0,9 пг/мл. Нами встановлено, що вироблення ФНПб підвищується внаслідок індукування його синтезу кагоцелом (порівняно зі спонтанною продукцією) (рис. 4).

Рис. 4. Спонтанна і стимульована кагоцелом продукція ФНПб в культурі мононуклеарів, пг/мл.

На другий день індукції кагоцелом продукція ФНПб знизилася в 5,6 разу. На 3-й день - вміст ФНПб зменшився майже в 10 разів (порівняно з аналогічними показниками 1-го дня). Разом з тим, у будь-який день культивації різниця між рівнями спонтанного й індукованого синтезу ФНПб залишалася істотною (р < 0,001). Вміст ІЛ-8 у надосадовій рідині характеризувався піком індукції його (на відміну від ФНПб) на другий день стимуляції клітин, перевищуючи спонтанну продукцію в 3,7 разу (рис. 5). Через 24 години інкубації рівень ІЛ-8 у надосадовій рідині культури клітин становив 8350±279 пг/мл. При цьому, протягом усього періоду культивації також мала місце достовірна різниця стимульованої і спонтанної продукції даного цитокіну. Таким чином, уперше виявлено ефективність індукції кагоцелом синтезу ФНПб та ІЛ-8. Отримані дані підтверджують ефективну стимуляцію клітинного імунітету кагоцелом. Максимальний вміст ФНПб у надосадовій рідині культури клітин крові при стимуляції кагоцелом досягався в перший день культивації і складав 1641,3±211,9 пг/мл. У той же час, пік концентрації інтерферону-б та ІЛ-8 досягався на другий день стимуляції (14,6±1,5 і 11785±446 пг/мл відповідно).

Рис. 5. Спонтанна і стимульована кагоцелом продукція ІЛ-8 в культурі мононуклеарів, пг/мл.

Корекція цитокінового статусу і клітинного імунітету вивчалася в 31 хворого на урогенітальні ІПСШ. Виявлено, що найбільші середні рівні ФНПб у сироватці й у спонтанній пробі реєструвалися в досліджуваній групі до лікування, де вони склали 34,1±9,5 і 268,3±17,4 пг/мл відповідно, що достовірно відрізнялося (р < 0,001) від аналогічного показника в контрольній групі і групі хворих, що пройшли терапію. При цьому, у стимульованих пробах пірогеналом і кагоцелом найбільші медіани спостерігалися в групі здорових осіб і склали 2849±48 і 1616±160 пг/мл відповідно (р < 0,001). Вивчення середнього вмісту ІЛ-8 показало, що найбільші його показники мали місце в досліджуваних групах (як у сироватці, так і в спонтанних та індукованих пробах) до терапії, що достовірно відрізнялося (р < 0,05) від аналогічного показника в групах здорових і хворих, які пройшли лікування. Таким чином, проведена терапія обумовила нормалізацію вищевказаних показників. При вивченні рівня інтерферону-б у сироватці крові найбільші середні рівні його вмісту (13,4±2,3 пг/мл) реєструвалися в групі хворих до одержання ними лікування (р < 0,05). При цьому в надосадовій рідині індукованих проб (кагоцелом) рівень інтерферону-б був істотно знижений (р < 0,05) порівняно з контрольною групою. Дослідження мононуклеарів з експресією рецепторів CD3, CD4 у всіх дослідних групах показало, що найбільші середні рівні реєструвалися в групі здорових і складали 76 і 35% відповідно. При цьому найменші медіани CD3, CD4 виявлені в групі хворих до проходження терапії, де вони склали 40 % і 18,5% відповідно, що достовірно відрізнялося (р < 0,05) від середніх рівнів CD3, CD4 в групах здорових осіб. Проведене лікування супроводжувалося підвищенням кількості клітин, які експресують зазначені антигени. Таким чином, включення в комплексне лікування кагоцелу сприяло нормалізації рівнів інтерферону-б, ФНПб, ІЛ-8 у сироватці і пробах, що культивуються у спонтанному й індукованому режимах, нормалізації процентного вмісту мононуклеарів з експресією рецепторів CD3, CD4.

Ефективність розробленої методики лікування хворих на урогенітальний хламідіоз вивчалася у 98 хворих, що раніше неодноразово безуспішно лікувалися різними антибіотиками. Середній вік пацієнтів склав 28 років; чоловіків було 50, жінок - 48. Давнина захворювання становила від 5 місяців до 3 років. У чоловіків був підгострий уретрит, уретро-простатит; у жінок - цервіцит і аднексит. Пацієнти були рандомізовані і розподілені на дві рівнозначні групи методом випадкової вибірки. В результаті були сформовані основна група (52 пацієнти) і група порівняння (46 пацієнтів). Кагоцел призначався 52 хворим. Азитроміцин - усім 98. При лікуванні хворих на хламідіоз із терміном зараження понад три місяці або з невстановленою тривалістю захворювання азитроміцин призначався протягом 9 днів - 1-й день 1000 мг в один прийом, потім по 500 мг один раз на два дні (курс лікування - 3 г або 12 капсул по 0,25 г). Кагоцел призначали всередину за такою методикою: по 2 таблетки 3 рази на день протягом 5 днів (усього на курс - 30 таблеток (0,1 г), що містять 0,012 г активної речовини). Пацієнти також одержували фізіотерапію, протигрибкові препарати, еубіотики, полівітаміни, місцеве лікування. В основній групі з 52 хворих спільне застосування кагоцелу й азитроміцину переносилося добре, без побічних явищ. Клінічний ефект (повне розв'язання клінічних проявів - болю, свербежу, виділень з геніталій) спостерігався в 50 (96,2±2,7%) хворих. Клінічні прояви зберігалися в однієї жінки й одного чоловіка. Інтенсивність їх істотно ослабнула. Позитивний мікробіологічний ефект лікування відзначений у 51 (98,1±1,9 %) хворих основної групи. В одного пацієнта були знову виявлені хламідії всіма методами. У контрольній групі порівняння клінічний і мікробіологічний ефект був, відповідно, у 38 (82,6±5,6%) і в 40 (87,0±5,0) з 46 пацієнтів контрольної групи (табл. 3).

Таблиця 3. Клінічний і мікробіологічний ефект лікування хворих на хламідіоз азитроміцином у поєднанні з кагоцелом

Таким чином результати дослідження показали добру переносимість кагоцелу в комплексі з азитроміцином і досить високу ефективність.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне і практичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в розробці нових підходів до діагностики, лікування і профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, на підставі вивчення епідеміології, соціальних і поведінкових факторів, методів діагностики, лікування й організації надання дерматовенерологічної допомоги в умовах великого промислового і портового міста. У процесі проведення досліджень установлено, що:

1. Венеричні інфекції або концентруються у певних мікрорайонах міста, або рівномірно розподілені по всій його території. Така ситуація дозволяє сконцентрувати зусилля щодо контролю ІПСШ на певних територіях в умовах обмежених ресурсів охорони здоров'я. Сифіліс найбільш нерівномірно розподілений (коефіцієнт Джині - 0,684±0,113). Гонорея характеризується меншою нерівномірністю розподілу (коефіцієнт Джині - 0,611±0,090). Осередки підвищеної концентрації гонореї та сифілісу не збігаються. Хламідіоз характеризується меншою нерівномірністю розподілу (коефіцієнт Джині - 0,493±0,057). Половина випадків цього захворювання зосереджена на площі, що сягає 24 % від усієї населеної території міста. Захворюваність на трихомоноз розподілена відносно рівномірно (коефіцієнт Джині - 0,351±0,038), половина випадків реєструється в мікрорайонах, що склали 37% населення.

2. Встановлено розповсюдженість ІПСШ і пов'язані з ними соціальні і демографічні особливості у 55 жінок, що надають платні сексуальні послуги у формі ескорту. Маркери ІПСШ були у 52,7±6,7% обстежених жінок, а 7,3±3,5% були ВІЛ-позитивними. Прихований сифіліс діагностується в 9,1±3,9%; трихомоноз - у 29,1±6,1%; бактеріальний вагіноз - у 38,2±6,6%; 44±4,8% мають дві та більше статеві інфекції. Ступінь зараженості ІПСШ прямо залежить від віку жінки (r = +0,27; p < 0,05) і обернено залежить від віку початку заняття проституцією (r = -0,29; p < 0,05). Зараження ІПСШ позитивно корелює з інтенсивністю роботи (r = +0,43; p < 0,05) і кількістю клієнтів (r = +0,27; p < 0,05). Нерегулярне використання презервативів (p < 0,001), уживання наркотиків (p < 0,01), фізичне і психічне насильство (p < 0,01), „робота” під час менструації (p < 0,05) і попередня „робота” за кордоном (p < 0,01) також збільшували ризик інфікування ІПСШ.

3. Відношення більшості населення до проституції неоднозначне: 43,2±4,7% оцінили ії негативно; 31,6±4,4% висловили позитивне відношення; 25,2±4,1% не змогли дати однозначної відповіді. Проти легалізації проституції виступають 50,5±4,7% респондентів; 42,3±4,7% вважають її виправданою, а 7,8±2,6% не можуть відповісти. Серед чоловіків 66,1±6,2% - за легалізацію проституції, тоді як серед жінок - 25,0±6,0% - у 2,5 разу менше. 33,9±6,2% чоловіків користуються послугами повій, а 28,8±5,9% хотіли б ними скористатися. Частіше це були або молоді чоловіки до 30 років (48,5±8,7%), або чоловіки у віці старше 50 років (34,6±9,3%). У віці 30-50 років цей відсоток складає 17,3±5,2%.

4. Експрес-тести на основі імунохроматографії не підходять для масових обстежень усього населення, де відсоток поширення інфекції низький (менше 5%) і переважають особи з безсимптомною інфекцією. Однак, завдяки своїм перевагам, - швидкість, низька ціна і простота, вони можуть бути рекомендовані для дослідження груп населення, що уразливі у плані ризику інфікування ІПСШ. Це ЖКС, СІН, ЧСЧ, особи, що відбувають покарання в системі виправно-трудових установ, особи без певного місця проживання, безпритульні підлітки.

5. Медична просвітня кампанія позитивно впливає на виявлення безсимптомних форм хламідіозу. Кількість обстежених пацієнтів у віковій групі 16-29 років зросла серед жінок у 6,3 разу, серед чоловіків - у 4,0 разу. Реєстрація випадків хламідіозу зросла на 12%. Між кількістю досліджень і зареєстрованою захворюваністю спостерігалася позитивна кореляція, покращилося виявлення, насамперед, безсимптомного хламідіозу, що має позитивні наслідки в плані профілактики майбутніх ускладнень у репродуктивній сфері. При розробці програм просвітньої медичної пропаганди необхідно враховувати гендерний фактор - кампанія створила мотивацію до обстеження в 12,3±3,3% жінок і в 3,5±2,0% чоловіків (співвідношення в 3,5 разу; р = 0,023). Частина населення не сприймає медичної пропаганди і не змінює свою поведінку.

6. Кагоцел викликає індукцію синтезу ФНПб та ІЛ-8 (р < 0,001) в культурі мононуклеарів периферичної крові в порівнянні зі спонтанним їх виробленням. Пік концентрації ФНПб при стимуляції кагоцелом досягався на перший день культивації і складав 1641,3±211,9 пг/мл. У хворих на хламідіоз середні рівні ФНПб в індукованих пробах були знижені при одночасному підвищенні індукції ІЛ-8 на стимулювання кагоцелом. Експресія рецепторів CD3, CD4 у мононуклеарах найменше реєструвалась у групі хворих до лікування (р < 0,05). Застосування кагоцелу в комплексному лікуванні хворих на хламідіоз нормалізувало показники вмісту інтерферону б, ФНПб, ІЛ-8, а також мононуклеарів з експресією рецепторів CD3, CD4.

7. Методика лікування хронічного хламідіозу (азитроміцин: 10 днів - 1-й день 1000 мг в один прийом, потім по 500 мг один раз на два дні; кагоцел: по 2 таблетки 3 рази на день протягом 5 днів) показала ефективність і безпечність. Повне розв'язання клінічних проявів (болю, свербежу, виділень з геніталій) спостерігалося у 96,2±2,7 % хворих. Мікробіологічний ефект лікування відзначено у 98,1±1,9 % хворих основної групи. У групі порівняння клінічний і мікробіологічний ефект був, відповідно, 82,6±5,6 % і 87,0±5,0 %.