Мікробіологічне обгрунтування застосування антисептичних препаратів четвертинного амонію в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань сечовивідних шляхів

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Мікробіологічне обгрунтування застосування антисептичних препаратів четвертинного амонію в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань сечовивідних шляхів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

мікробіологічний антисептичний препарат

Актуальність теми. Гнійно-запальні захворювання сечовивідних шляхів (ГЗЗ) відносять до найпоширеніших інфекцій як в амбулаторних умовах, так і в стаціонарах. Етіологічним фактором виникнення ГЗЗ є різні види мікроорганізмів, серед яких переважають кишкова паличка, стафілокок, ентерокок, клебсієли та ін. Великий відсоток цих мікроорганізмів має стійкість до лікарських антимікробних засобів (Мазо Е.Б., Карабак В.И., Попов С.В., 2005; Палій В.Г. та ін., 2005). В сучасній клінічній практиці актуальною проблемою залишається антибіотикорезистентність збудників ГЗЗ, яка диктує необхідність пошуку і введення в обіг нових високоефективних антимікробних препаратів. Суттєве збільшення кількості антибіотикорезистентних збудників ГЗЗ сечовивідних шляхів зареєстровано в останні роки (Kumazawa J., Matsumoto T., 1997; Дзісь Н.П., Прокопчук З.М., Зарицький О.М., 2006; Авдєєва Л.В. та ін., 2007). Цьому сприяють порушення уродинаміки, імунодефіцити, наявність дренажів та катетерів тощо. Збудники інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ) часто рефрактерні до протимікробних препаратів, оскільки має місце формування мікробних біоплівок (Кондратюк В.М., 2006; Кондратюк В.М., Палій В.Г., 2008), всередині яких знаходяться бактерії, що робить їх недоступними для дії антимікробних препаратів.

Основні тенденції резистентності збудників захворювань сечовивідних шляхів є визначальним у виборі адекватних програм етіотропної антибактеріальної терапії. Проте, її застосування в комплексному лікуванні ІСШ не завжди є достатньо ефективним. Тому увагу лікарів привертають нові вітчизняні антисептичні препарати, зокрема на основі декаметоксину, які в різних лікарських формах використовують для профілактики і лікування інфекційних гнійно-запальних захворювань, в тому числі ІСШ. Вони мають широкий спектр антимікробної дії та низьку токсичність, переваги перед антибіотиками за частотою, рівнем, спектрами та темпами надбання стійкості збудників (Палій Г.К. та ін., 2000; Дзісь Н.П. та ін., 2000; Зарицький О.М., 2002). До більшості антисептиків, що застосовують в клінічній практиці, стійкі варіанти формуються дуже повільно (Желіба М.Д. та ін., 2003; Ковальчук В.П. та ін., 2007).

Зважаючи на зростання кількості антибіотикостійких штамів, зміни в структурі етіологічних чинників запальних процесів сечовивідних шляхів, особливості анатомічної локалізації деяких запальних процесів доцільно враховувати в процесі комплексного лікування вказаної патології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень МОЗ України, а саме: НДР ,,Клініко-лабораторне дослідження властивостей та промислове впровадження нових лікарських засобів на основі декаметоксину, рекомбінантного інтерферону (№ державної реєстрації 0198U002709)”; НДР ,,Дослідження багатовекторності фармакодинамічних проявів, властивостей нових лікарських засобів, що містять декаметоксин і фторхінолони (№ державної реєстрації 0103U003114)”.

Автор вивчив антимікробні, фізико-хімічні, біологічні, лікувальні властивості восьми антимікробних препаратів, що містять чотирьохвалентний азот та фторхінолонів. Тема дисертації затверджена республіканською проблемною комісією ,,Вірусологія та мікробіологія МОЗ України” (протокол №14 від 05.12.2002 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є мікробіологічне обґрунтування ефективного застосування нових лікарських антимікробних засобів в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань сечовивідних шляхів.

Завдання дослідження:

1. Визначити основні передумови виникнення неспецифічних гнійно-запальних захворювань сечовивідних шляхів.

2. Охарактеризувати фізико-хімічні, біологічні властивості, ступені та спектри антимікробної активності лікарських форм нових антисептичних засобів.

3. Провести мікробіологічне дослідження нових антисептичних лікарських засобів в несприятливих фізико-хімічних і біологічних умовах.

4. В умовах експерименту провести дослідження швидкості формування у мікроорганізмів резистентності до антимікробних засобів.

5. За результатами досліджень визначити перспективні композиції для створення лікарських антимікробних препаратів з антисептиком декаметоксином.

Об'єкт дослідження: хворі з неспецифічними запальними захворюваннями сечовивідних шляхів.

Предмет дослідження: лікарські антисептичні препарати декаметоксин, десептол, палісан, трихосепт, левофлоксацин, умовно патогенні мікроорганізми.

Методи дослідження: мікробіологічні, фізичні, хімічні, клінічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено антимікробні властивості антисептичних препаратів десептолу, палісану, трихосепту.

Встановлено вплив несприятливих фізико-хімічних, біологічних умов на протимікробну активність антисептичних препаратів та вивчено спектр їх протимікробної дії на музейних і клінічних штамах бактерій.

Визначено вплив декасану, палісану, левофлоксацину на формування резистентності у клінічних штамів стафілокока. Означено ефективність палісану в попередженні та лікуванні гнійно-запальних захворювань сечостатевих шляхів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати мікробіологічних досліджень є науковим обґрунтуванням їх практичного застосування. На основі результатів досліджень запропоновано нові лікарські антисептичні препарати декасан, десептол, палісан, трихосепт для застосування з метою профілактики, лікування неспецифічних гнійно-запальних захворювань.

Лікарський антисептичний препарат під назвою декаметоксин® зареєстровано в державному реєстрі лікарських засобів МОЗ України (реєстраційне посвідчення № П.10.02/05401 від 09.10.2002 р.) у вигляді порошку (субстанції) для виробництва антисептичних лікарських форм.

Лікарський антисептичний препарат палісан® Фармакологічний комітет МОЗ України дозволив для клінічних досліджень (протокол № 6 від 26.06.1997 р.).

Розроблено проект тимчасової фармакопейної статті на лікарський препарат десептол® та технологічний регламент на виготовлення супозиторіїв десептол®, який передано ВАТ Монастирищенський фармацевтичний завод ,,Монфарм”. Виготовлено дослідні партії десептолу® в умовах фармацевтичного виробництва. Отримано позитивне рішення Фармакологічного комітету МОЗ України (протокол № 10 від 25.12.1997 р.) для проведення першої фази клінічних досліджень десептолу®.

Одержані результати наукових досліджень використовують в навчальних програмах вищих навчальних медичних закладів України (Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Луганський державний медичний університет, Запорізький державний медичний університет).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, вивчено літературні джерела, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено чутливість виділених мікроорганізмів до протимікробних препаратів, сформульовано схеми протимікробної терапії гнійно-запальних захворювань сечовивідних шляхів. Проведено всі експериментальні дослідження антисептичних препаратів. Самостійно проведено статистичну обробку результатів дослідження, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні фрагменти дисертації повідомлені і обговорені на V Національному з'їзді фармацевтів України (1999), українсько-польському симпозіумі урологів ,,У XXI століття - з новітньою медициною” (Львів, 2000), університетських підсумкових конференціях молодих вчених ВНМУ ім. М.І.Пирогова (2000 - 2005); науковій конференції ,,Розвиток санітарної мікробіології в Україні” (Чернівці, 2002), науково-практичній конференції ,,Актуальні питання дезінфектології: токсикологія, гігієна, епідеміологія” (Київ, 2003), науково-практичних конференціях ,,Актуальні питання в боротьбі із інфекційними захворюваннями” (Харків, 2001, 2003, 2005), міжнародних науково-практичних конференціях ,,Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антисептиків, антибіотиків” (2000-2008), науково-практичній конференції ,,Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми” (Харків, 11-12 грудня 2008 р).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 27 наукових робіт (2 одноосібні). Серед них 11 статей у провідних наукових фахових журналах, два патенти України на винаходи, 14 робіт у збірниках з'їздів, конференцій та симпозіумів.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 192 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел (всього 297 джерел, з яких 94 іноземних). Робота ілюстрована 37 таблицями обсягом 23 стор., 26 рисунками обсягом 11 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення роботи, визначено особистий внесок автора, наведено дані про апробацію отриманих результатів.

В огляді літератури представлено сучасні принципи, методи вивчення протимікробної дії антисептиків, антибіотиків та їх ефективності в процесі комплексного лікування пацієнтів з неспецифічними гнійно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів.

Матеріали і методи досліджень. В даній роботі проведено результати вивчення антимікробної активності антимікробних препаратів: декаметоксину, декасану, десептолу, палісану, трихосепту, ципрофлоксацину, левофлоксацину, одного похідного хіноліну (препарат Х-1) на музейних і свіжовиділених штамах мікроорганізмів. Дослідження антимікробних властивостей протимікробних препаратів проводили на 136 музейних та виділених від хворих штамах мікроорганізмів. Мікробіологічна діагностика включала мікроскопічний, культуральний, біохімічний методи дослідження. Мікроскопічний метод полягав у виготовленні препаратів із досліджуваного матеріалу та їх мікроскопії. Метод дозволив орієнтовно встановити склад мікробного пейзажу досліджуваних матеріалів, ступінь чистоти виділеної культури, морфологічні особливості мікроорганізмів. Культуральний метод полягав у посіві вилученого від хворих матеріалу на штучні поживні середовища з метою виділення та подальшої ідентифікації чистої культури збудника. Біохімічні методи ідентифікації мікроорганізмів полягали у вивченні їх здатності впливати на відповідні субстрати.

Для вивчення протимікробних властивостей препаратів та кількісного аналізу їх активності використовували метод серійних розведень в рідких та твердих поживних середовищах; диско-дифузний метод. Антимікробну активність препаратів в умовах різної концентрації іонів водню вивчали на середовищах з рН 7,2, 6,0, 8,0. Вивчення антимікробних властивостей проводили методом серійних розведень. Протимікробну активність декаметоксину та інших антибактеріальних препаратів вивчали при додаванні в поживне середовище 5 %, 10 % білкового навантаження. Визначали кратність зміни активності препарату до контролю.

Дослідження формування резистентності стафілококу до антисептичних препаратів вивчали на клінічних культурах стафілокока in vitro методом пасажів. Всього було проведено 30 пасажів мікроорганізмів в присутності суббактеріостатичних концентрацій протимікробних препаратів.

Для ідентифікації та вивчення кількості протимікробних лікарських препаратів декаметоксину, палісану проводили масспектрометричне дослідження по методиці плазмено-десорбційної масспектрометрії, котра дає найкращі результати в порівнянні з газовою хроматографією та іншими способами, даючи специфічну інформацію про молекулярну структуру лікарських речовин.

Всі числові результати підлягали статистичній обробці за загальноприйнятими методами математичної варіаційної статистики з використанням програми Statgraf.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати власних досліджень викладено у четвертому - шостому розділах. Встановлено, що клінічні штами стафілокока виявились чутливими до гентаміцину (90 %), ломефлоксацину (96 %), офлоксацину (95 %), пефлоксацину (96 %), цефтріаксону (62 %), ріфампіцину (64 %), кліндаміцину (48 %). Виділені від хворих штами стафілокока виявились резистентними до доксіцикліну (75 %), стрептоміцину (78 %), бензилпеніциліну (95 %), амікацину (62 %). Помірно чутливими штами були до олеандоміцину (50 %), цефуроксиму (38 %), лінкоміцину (30 %), оксациліну (25 %), кліндаміцину (27 %). Проаналізувавши антимікробні властивості досліджуваних 8 антимікробних препаратів встановлено, що музейні і клінічні штами бактерій виявились високочутливими до декаметоксину (ДКМ) (0,12 - 3,9 мкг/мл), декасану (ДС) (0,12 - 3,9 мкг/мл), десептолу (ДСП) (0,48 - 3,9 мкг/мл), палісану (ПС) (0,12 - 0,97 мкг/мл), трихосепту (ТР) (0,24 - 1,95 мкг/мл), ципрфлоксацину (ЦФ) (0,24 - 3,9 мкг/мл), левофлоксацину (ЛФ) (0,12 - 1,95 мкг/мл), мали стійкість до препарату хіноліну (Х - 1) (7,8 - 62,5 мкг/мл). Ентеробактерії виявились чутливими до ЦФ (0,48 - 7,8 мкг/мл), ЛФ (0,12 - 3,9 мкг/мл).

Активність катіонних поверхнево-активних антисептичних препаратів, до яких відносять ДКМ, змінювалась в слабкокислому та слабколужному середовищах. З цієї точки зору було доцільним вивчити протимікробну активність ДС, ДКМ, ДСП, ПС, ТР, Х-1, ЦФ, ЛФ в слабкокислому та в слаболужному середовищах (табл.1).

Таблиця 1. Бактерицидна дія антимікробних препаратів на клінічні штами стафілокока в різних умовах рН поживного середовища (20 штамів)

Досліди показали, що слабкокисле поживне середовище (рН 6,0) та слабколужне поживне середовище (рН 8,0) в порівнянні з контролем (рН 7,2) суттєво не впливало на протистафілококову дію ДКМ, ДС, ДСП, ПС, ТР, Х-1, ЦФ, ЛФ. Не виявлено суттєвої різниці в антибактеріальній активності досліджуваних антисептиків. МБцК для клінічних штамів стафілокока цих 8 препаратів знаходилась в межах від 0,12 мкг/мл до 31,2 мкг/мл в поживних середовищах з різними рН. Антимікробні властивості 8 препаратів по відношенню до 20 резистентних до антибіотиків штамів стафілокока знижувалась порівняно з контролем в 2 рази, що можна розглядати як похибку методики визначення чутливості. В окремих штамів стафілокока чутливість до антимікробних препаратів не змінювалася в порівнянні з контролем. При цьому слід зазначити, що концентрації антисептичних препаратів в лікарських засобах в багато разів переважають МБцК, які встановлено нами при допомозі мікробіологічних досліджень відносно клінічних штамів стафілокока, що дозволило характеризувати їх як засоби з високою протимікробною дією в слабкокислому та слабколужному поживних середовищах.

Важливою властивістю антибіотиків, антисептиків слід визнати їх здатність зберігати протимікробну дію в біологічних рідинах організму людини. В проведених дослідах з додаванням в МПБ 5 % сироватки крові встановлено збільшення МБцК полірезистентних до антибіотиків штамів стафілокока у ДКМ (в 2 рази), декасану (в 2 - 4 рази), десептолу (в 2 рази), палісану (в 2 рази), трихосепту (в 2 рази), препарату Х - 1 (в 2 рази), ципрофлоксацину (0,9 рази), левофлоксацину (0,7 рази). МБцК ципрофлоксацину для 11 штамів стафілокока не змінилась, для 9 штамів збільшилась у 2 рази в порівнянні з контролем. МБцК левофлоксацину для 12 штамів стафілокока не змінилась, а для 8 штамів збільшилася у 2 рази відносно контролю.

Збільшення концентрації сироватки крові в МПБ до 10 % привело до зростання МБцК для клінічних штамів стафілокока в порівнянні з контролем для декаметоксину (в 4 - 8 разів), декасану в 4 - 8 разів; десептолу в 2 - 4 рази; палісану в 4 рази; трихосепту в 4 рази; препарату Х-1 в 4 рази; ципрофлоксацину в 2 рази. МБцК в МПБ з 10 % сироватки крові для клінічних штамів стафілококу для левофлоксацину не змінилась у 5 штамів, збільшилася в 2 рази у 15 штамів. Виходячи з цього, можна припустити, що подальше збільшення вмісту білків сироватки в поживному середовищі та біологічних рідинах може супроводжуватись подальшою інактивацією протимікробних властивостей досліджуваних препаратів. В наших дослідах ДКМ, ДС, ДСП, ПС, ТР, препарат Х - 1 зберігали бактерицидну дію на клінічні штами стафілокока на достатньо високому рівні. Білки сироватки крові найменше інактивували ципрофлоксацин, левофлоксацин в порівнянні з ДКМ, ДС, ДСП, ПС, ТР, препаратом Х - 1, що зумовлює високу клінічну лікувальну активність фторхінолонів.

Вивчення формування резистентних варіантів бактерій до нових антисептиків має велике практичне значення для визначення показів для їх застосування. Нами вивчено формування резистентних варіантів до декасану, палісану, левофлоксацину у 4 штамів стафілокока протягом 30 пасажів. В процесі дослідів у всіх досліджуваних мікроорганізмів резистентність зросла у 64 рази. Зростання резистентності супроводжувалось утворенням поліморфних бактеріальних клітин. Стійкі до антимікробних препаратів штами стафілокока втрачали здатність утворювати пігмент. На МПА сповільнювали їх ріст. Стафілокок, в порівнянні з контролем, на твердому поживному середовищі утворював мілкі колонії, втрачав гемолітичну та лецитовітелазну активність. У нього сповільнювалась здатність до гідролізу вуглеводів і спиртів, що, вочевидь, зумовлено змінами функціональної активності ферментів бактеріальних клітин. Натомість, концентрації декасану, палісану, левофлоксацину, котрі застосовуються в клініці, в багато разів перевищують ті концентрації антисептиків та левофлоксацину, до яких бактерії набули резистентності в процесі проведення 30 пасажів в їх присутності. Отже декасан, палісан, левофлоксацин можуть успішно застосовуватися для лікування та профілактики гнійно-запальних захворювань сечовидільної системи.

Останнім часом в лікувальній практиці все більшої популярності набувають антимікробні композиції, котрі складаються з декількох діючих речовин, які потенціюють та підсилюють дію одна одної. Однією з таких композицій є препарат палісан.

Вивчення антимікробної активності палісану та його складових показало, що декаметоксин проявляв бактерицидну (фунгіцидну) дію на різні види мікроорганізмів в концентраціях 6,95-39,1 мкг/мл. Розчин перекису водню проявляв слабшу протимікробну активність, в порівнянні з ДКМ. Встановлено, що антисептик палісан найкраще діяв бактерицидно (фунгіцидно) в концентраціях 0,52-2,1 мкг/мл, статистично вірогідно переважаючи декаметоксин (р<0,05), розчин перекису водню на в залежності від виду мікроорганізму (табл. 2).

Отримані дані стали підставою для проведення масспектрометричного дослідження з використанням часопролітного масспектрометру МСБХ-01 (“Selmi”) з іонізацією зразка осколками ділення каліфорнію (252) за методикою плазмено-десорбційної масспектрометрії (ПДМС) по Р.Макфарлейну (рис. 1; 2). Масспектрометричне вивчення лікарських композицій показало, що при вмісті перекису водню 0,2% в складі лікарської композиції при однакових умовах зберігання молекула декаметоксину руйнувалася через 3 місяці; при вмісті 0,1% водню - протягом 6 місяців; при концентрації 0,05% і менше - декаметоксин зберігався протягом одного року. Одночасно, в процесі тривалого зберігання лікарської композиції, спостерігали розкладання перекису водню і значне зменшення його вмісту в палісані.

Таблиця 2. Порівняльна бактерицидна дія ДКМ, перекису водню, палісану (мкг/мл)

Отже, отримані мікробіологічні, масспектрометричні характеристики антисептичних препаратів ДКМ, палісану, дозволили обґрунтувати склад діючих компонентів та їх концентрації, зробити висновок щодо необхідності виробляти препарат в двох флаконах та змішувати їх ex tempore перед застосуванням. Антисептик палісан має значно сильнішу антимікробну дію, ніж розчин ДКМ тієї ж концентрації. Масспектрометричний метод дослідження доцільно в подальшому застосовувати для вивчення фізико-хімічних властивостей нових лікарських антисептичних препаратів.

Проявляючи високі антибактеріальні, противірусні, протигрибкові властивості, ДКМ став широко вивчатися для створення різних лікарських форм антисептичних препаратів. Супозиторії десептол - лікарська форма ДКМ у вигляді свічок. Вивчення протимікробної дії десептолу та фарматексу (діюча речовина бензалконію хлорид) показало, що десептол та фарматекс (виробник Innotech International, Франція) проявляли високу бактерицидну (фунгіцидну) дію на стафілококи (0,24 - 3,95 мкг/мл), ешерихії (3,9 - 15,6 мкг/мл), сінну паличку (1,95 мкг/мл), фекальний ентерокок (3,9 - 7,8 мкг/мл), B.fragilis (7,8 - 15,6 мкг/мл), паличку синьо-зеленого гною (62,5 - 125 мкг/мл), клебсієли пневмонії (15,6 - 62,5 мкг/мл), кандиди (3,9 - 31,25 мкг/мл). Отже, десептол і фарматекс проявляли високу активність по відношенню до музейних і клінічних штамів бактерій, C.albicans. Винятком була менш активна дія препаратів на псевдомонади (62,5-125 мкг/мл) (табл. 3).

Рис. 1. Масспектрометричний аналіз антисептиків:

а - масспектр 0,0066% розчину ДКМ в воді;

б - масспектр лікарської композиції ДКМ (0,0066%) та перекису водню (0,2%). Видно характерні піки ДКМ.

Рис. 2. Масспектрометричний аналіз антисептиків:

а - масспектр лікарської композиції ДКМ (0,0066%) і перекису водню (0,05%) після шести місяців зберігання;

б - масспектр лікарської композиції ДКМ (0,0066%) і перекису водню (0,1%) після шести місяців зберігання. Молекула ДКМ зруйнована.

Таблиця 3. Антимікробна активність десептолу в порівнянні з фарматексом (мкг/мл)

Для вивчення формування стійкості нами було виконано 20 пасажів S.aureus 9, S.aureus 16, S.epidermidis 35 в присутності десептолу, палісепту, фарматексу. Встановлено, що стійкість у стафілококів, до десептолу і палісепту не супроводжувалася виникненням перехресної резистентності до фарматексу, котрий містить антисептик бензалконію хлорид. В процесі пасування мікроорганізмів утворювалися поліморфні клітини.

Резистентні варіанти стафілокока втрачали здатність утворювати пігмент, гемолізини, лецитиназу, сахаролітичні ферменти. Отже антисептичні препарати десептол, палісепт, фарматекс доцільно використовувати для лікування гнійно-запальних захворювань, обумовлених стафілококом.

Дослідження гострої та субхронічної токсичності препарату десептол показало, що йому не притаманна токсична дія на організм.

Нами проведено вивчення властивостей антисептичної композиції трихосепт, котра в якості основної діючої речовини містить декаметоксин, а в якості наповнювача - цукровий сироп. Трихосепт проявляв високу бактерицидну дію на стафілококи (0,97-3,9 мкг/мл), протей (31,2-62,5 мкг/мл), ешерихії (6,9-20,8 мкг/мл), фунгіцидну дію на C.albicans (11,4±0,2 мкг/мл). Трихосепт в порівнянні із 0,05% розчином ДКМ, за знезаражуючою активністю переважав препарат порівняння. Значне підсилення протимікробної дії декаметоксину у складі трихосепту, зумовлено властивостями декаметоксину, котрі посилюються за рахунок високого осмотичного тиску, який створює цукровий сироп.

Клінічні випробовування палісану виконали на 30 хворих з сечокам'яною хворобою, яка ускладнилася загостренням хронічного калькульозного пієлонефриту. В основній групі (15 хворих) на фоні базисної терапії в післяопераційному періоді пацієнтам промивали палісаном порожнинну систему нирок. 15 хворих з сечокам'яною хворобою та загостренням хронічного калькульозного пієлонефриту, котрі отримували лише базисне лікування, склали контрольну групу. Виділені від хворих збудники гнійно-запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів мали високу та помірну чутливість до палісану. Пацієнтам проведено бактеріологічне дослідження проб сечі під час операції, на сьомий день після операції (контрольна група), після завершення курсу перфузії порожнинної системи нирок (табл. 4).

Таблиця 4. Мікробіологічна характеристика сечі у хворих на калькульозний пієлонефрит в процесі спостереження

Хворі добре переносили перфузії порожнинної системи нирок палісаном. Вони сприяли нормалізації показників крові, приводили до зменшення мікробного числа сечі. Палісан не впливав на функцію гепато-біліарної системи. Дуже добрі і добрі наслідки комплексного лікування з застосуванням палісану виявили у всіх хворих калькульозним пієлонефритом. Комплексне лікування хворих контрольної групи виявило добрі і дуже добрі результати у 80% пацієнтів. Отже, вітчизняний лікарський антисептичний препарат палісан доцільно застосовувати місцево для перфузії порожнинної системи нирок в післяопераційному періоді як важливий складовий елемент комплексного лікування хворих калькульозним пієлонефритом.

Нами проведено вивчення ефективності композицій на основі вітчизняного антисептичного лікарського препарату декаметоксину у хворих гострим епідідімітом. Клінічне обстеження та лікування проведено у 60 хворих на гострий епідідіміт (основна група - 45 хворих, контрольна - 15 хворих). Хворих контрольної групи лікували по загальноприйнятій методиці із застосуванням антибактеріальної, протизапальної терапії та в поєднанні з препаратом вобензим. Хворим основної групи комплексне лікування доповнювали компресами на калитку із медикаментозної суміші, котра мала в своєму складі 25-50 мг гідрокортизону та 25-30% розчин димексиду приготований із застосуванням декасану (0,02% розчин декаметоксину) двічі на добу на 1,5-2 години. Після лікування хворих спостерігали на протязі 6 місяців амбулаторно.

На музейні та виділені від хворих мікроорганізми, декасан діяв наступним чином: проявляв бактеріостатичну та бактерицидну дію на стафілококи (0,12-0,53 ± 0,35 мкг/мл), ешерихії (7,8 - 20,62 ± 5 мкг/мл), B.subtilis (0,12 - 0,24 мкг/мл); нижчу активність декасан мав відносно синьогнійної палички (31,25 - 62,5 мкг/мл), та палички вульгарного протею (11,7 ± 4,29 - 23,44 ±7,8 мкг/мл). Проте, декасан містить у своєму складі 2000 мкг/мл декаметоксину, що перевищує у 32 рази рівень чутливості цих бактерій до антисептика.

У хворих основної групи відмічали кращий перебіг хвороби: швидше знімався больовий синдром, була кращою динаміка зменшення розмірів та болісності інфільтрату. Інфільтрат зовсім не пальпували у 22 пацієнтів на 7 день після початку лікування, а у решти пацієнтів він значно зменшувався. Через 2 місяці після початку лікування незначний (до 0,5 см), щільний інфільтрат залишався лише у 3 пацієнтів. У хворих контрольної групи більш тривалий час зберігався больовий синдром. На 7 день після початку лікування інфільтрат додатку яєчка був відсутній лише у 3 пацієнтів; розміри його значно зменшилися у 7 пацієнтів. У решти хворих динаміка перебігу захворювання була незначною. Через 2 місяці інфільтрат додатку не визначався у 10 пацієнтів. Через 6 місяців у 4 хворих інфільтрат залишився в розмірах до 0,7 см.

Отже, застосування антимікробної композиції на основі декаметоксину у комплексному лікуванні гострого епідідіміту дало кращі клінічні результати. Висока клінічна ефективність декаметоксину у хворих гострим епідідімітом зумовлена його високою антимікробною активністю, десенсибілізуючою, протизапальною дією. На основі вищевикладеного доцільним є впровадження декаметоксину в клінічну практику для лікування, профілактики гострих епідідімітів.

Таким чином, нашими дослідженнями ефективності декасану та палісану, які містять лікарський антисептичний препарат декаметоксин, розпочато впровадження комплексного методу лікування гнійно-запальних захворювань сечостатевої системи, що значно підвищить якість терапії цієї патології.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення і вирішення наукового завдання щодо дослідження антисептичних препаратів четвертинного амонію. Досліджено антимікробні властивості антибіотиків, антисептичних препаратів в різних лікарських формах та зміни їх властивостей під впливом різних умов поживного середовища, вивчено формування стійкості бактерій до антисептичних препаратів. Проведено масспектрометричне дослідження антисептиків декаметоксину та палісану. Вивчено та обґрунтовано місцеве застосування антисептичних препаратів у комплексному лікуванні хворих з гнійно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів.

1. Музейні і клінічні антибіотикорезистентні штами стафілококу є високочутливими до декаметоксину (0,12 - 3,9 мкг/мл), декасану (0,12 - 3,9 мкг/мл), десептолу (0,48 - 3,9 мкг/мл), палісану (0,12 - 0,97 мкг/мл), трихосепту (0,24 - 1,95 мкг/мл), ципрофлоксацину (0,24 - 3,9 мкг/мл), левофлоксацину (0,12 - 1,95 мкг/мл). Ентеробактерії виявились чутливими до ципрофлоксацину (0,48 - 7,8 мкг/мл), левофлоксацину (0,12 - 3,9 мкг/мл).

2. Дослідження чутливості клінічних штамів стафілокока до протимікробних препаратів показує високу чутливість цих бактерій до ломефлоксацину (96%), офлоксацину (95%), пефлоксацину (96%), ципрофлоксацину (95%), гентаміцину (90%), ріфампіцину (64%), цефтріаксону (62%), кліндаміцину (48%). Помірну чутливість госпітальні штами стафілокока зберігають до олеандоміцину (50%), цефаклору (30%), лінкоміцину (30%), кліндаміцину (27%), оксациліну (25%), цефалотину (23%), цефуроксиму (38%), цефтріаксону (20%), амікацину (18%).

3. Препарати декаметоксин, декасан, десептол, палісан, трихосепт проявляють бактерицидну активність по відношенню до антибіотикорезистентних штамів стафілокока (0,12 - 1,95 мкг/мл), яка добре зберігається в слабкокислому та слабколужному поживних середовищах, а також при збільшенні посівної дози цих бактерій. Мінімальну бактерицидну активність для клінічних антибіотикорезистентних штамів стафілокока проявляють препарат Х - 1 (7,8 - 31,2 мкг/мл), ципрофлоксацин (0,24 - 0,97 мкг/мл), левофлоксацин (0,12 - 1,95 мкг/мл).

4. Наявність 5%, 10% сироватки в поживному середовищі підвищує, в порівнянні з контролем (0,959 ± 0,455 мкг/мл), бактерицидну концентрацію у декаметоксину - у 4 рази (3,948 ± 1,758 мкг/мл); у декасану, при контролі 0,972 ± 0,459 мкг/мл, - у 4 рази (4,192 ± 1,845 мкг/мл); у десептолу, при контролі 0,799 ± 0,153 мкг/мл, - у 4 рази (3,218 ± 0,61 мкг/мл); у палісану, при контролі 0,519 ± 0,208 мкг/мл, - у 4 рази (2,046 ± 0,755 мкг/мл); у трихосепту, при контролі 1,019 ± 0,336 мкг/мл, - у 4 рази (3,998 ± 1,371 мкг/мл); у ципрофлоксацину, при контролі 0,447 ± 0,208 мкг/мл, - у 2 рази (0,872 ± 0,375 мкг/мл); у левофлоксацину, при контролі 0,448 ± 0,368 мкг/мл, МБцК несуттєво зростає (0,532 ± 0,331 мкг/мл).

5. Формування резистентності у госпітальних штамів стафілокока до декасану, палісану, левофлоксацину проходить повільно, не досягає високого рівня. Резистентні до антисептика ДС варіанти стафілококів зберігають вихідну чутливість до палісану, левофлоксацину. У антисептикорезистентних штамів стафілокока має місце уповільнення росту на поживних середовищах, зниження життєздатності бактерій, поліморфізм бактеріальних клітин.

6. Вітчизняний антисептичний лікарський препарат палісан має широкий спектр дії на бактерії (0,12 - 1,97 мкг/мл), гриби (0,12 - 1,95 мкг/мл). Палісан характеризується високою антимікробною активністю, пролонгованою протизапальною дією. Препарат є ефективним антисептичним засобом при застосуванні в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань сечовивідних шляхів.

Масспектрометричне дослідження палісану дозволяє визначити склад препарату, сумісність різних інгредієнтів та стабільність при тривалому зберіганні.

Практичні рекомендації

1. АНД. Decamethoxinum®. Декаметоксин. Наказ МОЗ України від 09.10.2002 р. №367. Реєстраційне посвідчення №П.10.02/05401.

2. АНД. Decasanum®. Декасан. Наказ МОЗ України від 27.12.2001 р. №523. Реєстраційне посвідчення №Р.12.01/04161.

Інструкції по медичному застосуванню вітчизняних лікарських антисептичних препаратів декаметоксину, декасану затверджені Фармакологічним комітетом МОЗ України. Антисептичні препарати декаметоксин, декасан рекомендовано до застосування при комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань різної локалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ефективність лікування супозиторіями десептол гнійно-запальних захворювань / Н. П. Дзісь, В. Г. Палій, О. М. Зарицький, А. П. Превар // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - Т. 4, № 2. - С. 288 - 289. (Здобувач дослідив протимікробну активність десептолу).

2. Порівняльна антимікробна активність антисептика декаметоксину та похідних хінолінового ряду / В. Ф. Макац, В. Г. Палій, С. І. Дабіжа, О. М. Зарицький // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - Т. 6, № 2. - С. 308 - 310. (Здобувач вивчив антимікробну активність декаметоксину та похідних хіноліну).

3. Порівняльне дослідження протимікробних властивостей антисептиків / В. М. Мороз, Г. К. Палій, В. О. Соболєв, Н. М. Шевчук, О. М. Зарицький // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - Т. 6, № 2. - С. 315 - 320. (Здобувач вивчив антимікробну активність декаметоксину, антифунгіну та декаміну).

4. Порівняльна характеристика антисептичних препаратів для знезараження шкіри / В. Т. Остапенко, І. М. Грабік, М. Д. Желіба, О. М. Зарицький // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - №2. - С. 326 - 329. (Здобувач вивчив знезаражуючу активність препаратів декаметоксину).

5. Микробиологическая характеристаки антисептиков / Г. К. Палий, Гесми Шуаеб Бен Мохаммед Салах, А. А. Чеснокова, А. Н. Зарицкий // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - № 2. - С. 332 -333. (Здобувач вивчив антимікробну активність декаметоксину).

6. Intraoperative Loss of Blood during Transurethral Resection of BHP / A. M. Syomko, Yu. A. Kvasnevsky, B. Ya. Tsvigun, V. V. Dumenko, J. V. Zarytsky // Advances in Clinical and Experimental Medicine. - 2003. - Vol. 12, N 3. - Suppl. 2. - P. 123 - 124. (Здобувач приймав участь у лікуванні хворих та визначенні інтраопераційної крововтрати).

7. Застосування антимікробних композицій на основі декаметоксину для лікування захворювань сечостатевої системи / В. Г. Палій, О. М. Зарицький, Б. Я. Цвігун, Ю. А. Кваснєвський, А. М. Сьомко // Biomedical and biosocial anthropology. - 2005. - №5. - С. 107 - 111. (Здобувач вивчив антимікробну активність декаметоксину, ефективність лікування хворих із застосуванням антимікробної композиції).

8. Дзісь Н. П. Вивчення токсичної та алергізуючої дії супозиторіїв десептол та можливості їх застосування в гінекологічній практиці / Н. П. Дзісь, З. М. Прокопчук, О. М. Зарицький // Biomedical and biosocial anthropology. - 2006. - №6. - С. 168 - 172. (Здобувач вивчив токсичну та алергізуючу дію десептолу).

9. Дія антибактеріальних засобів на патогенні механізми бактерій / В. М. Бойко, Ю. Л. Волянський, А. Ю. Волянський, О. М. Зарицький, Н. М. Шевчук // Biomedical and biosocial anthropology. - 2008. - №11. - С. 32 - 37. (Здобувач дослідив вплив антимікробних препаратів на адгезивну активність бактерій).

10. Оцінка протимікробних властивостей антисептика декаметоксину і деяких хінолонів / В. М. Бойко, А. Ю. Волянський, А. В. Крижанівська, О. М. Зарицький, І. М. Коваленко, І. Ю. Кучма // Biomedical and biosocial anthropology. - 2008. - № 11. - С. 17 - 22. (Здобувач дослідив дію антимікробних препаратів на бактерії).

11. Дослідження дезінфікуючих властивостей і перспективи застосування нового вітчизняного антисептичного засобу горостену / Г. К. Палій, В. П. Ковальчук, І. М. Грабік, М. І. Гуменюк, В. Г. Зайцева, В.Г. Палій, О. М. Зарицький // Biomedical and biosocial anthropology. - 2008. - № 11. - С. 90 - 93. (Здобувач дослідив знезаражуючу активність горостену).

12. Пат. 20835 Україна, МПК А 61 К 9/08, А 61 К 31/205. Антисептична композиція «Трихосепт» / Палій Г. К., Когет Т. О., Ковальчук В. П., Зарицький О. М., Ковтун О. В., Палій В. Г.; заявник і патентовласник Г. К. Палій. - № 95104688 ; заявл. 25.10.95 ; опубл. 15.12.00, Бюл. № 7. - 3 с. (Здобувач приймав участь у дослідженні властивостей антисептичної композиції).

13. Пат. 21025 Україна, МПК А 61 К 9/02, А 61 К 31/14. Антисептичні супозиторії “Десептол”, що мають протизаплідну дію // Палій Г. К., Когет Т. О., Ковальчук В. П., Палій В. Г., Зарицький О. М., Палій І. Г.; заявник і патентовласник Г. К. Палій. - № 95104688 ; заяв. 25.10.1995 ; опубл. 28.02.2000, Бюл. № 1. - 10 с. (Здобувач приймав участь у дослідженні властивостей антисептичної композиції).

14. Зарицький О. М. Медико-технологічні аспекти створення лікарських засобів з антимікробними властивостями / О. М. Зарицький // Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті : матеріали V національного з'їзду фармацевтів України. - Харків, 1999. - С. 161 - 162. (Здобувач визначив аспекти створення антимікробних лікарських засобів).

15. Роль трансуретральної резекції в соціальній реабілітації хворих на рак передміхурової залози в стадії Т₄N_xM_x / А. М. Сьомко, І. І. Войтенко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький, В. В. Думенко // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 29 - 30. (Здобувач приймав участь у лікуванні хворих).

16. Трансуретральна резекція в поєднанні з трансуретральною вапоризацією в лікуванні хворих з доброякісною гіперплазією простати / А. М. Сьомко, І. І. Войтенко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький, В. В. Думенко // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 75 - 76. (Здобувач приймав участь у лікуванні хворих).

17. Профілактика ТУР-синдрому при ендоскопічних оперативних втручаннях. / А. М. Сьомко, І. І. Войтенко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький, В. В. Думенко // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 77 - 78. (Здобувач приймав участь у лікуванні хворих).

18. Інтраопераційна зупинка кровотечі при простатектомії / А. М. Сьомко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 87 - 88. (О Здобувач приймав участь у лікуванні хворих).

19. Вибір методу анестезії при ТУР втручаннях / А. М. Сьомко, І. І. Войтенко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький, В. В. Думенко // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 267 - 269. (Здобувач приймав участь у лікуванні хворих).

20. Досвід комплексного лікування захворювань сечостатевої системи із застосуванням сучасних фізіотерапевтичних процедур / А. М. Сьомко, І. І. Войтенко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 269 - 271. (Здобувач проводив комплексне лікування хворих).

21. Поєднання трансуретральної резекції і трансуретральної вапоризаціії в лікуванні новоутворень сечового міхура / А. М. Сьомко, І. І. Войтенко, Ю. А. Квасневський, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький, В. В. Думенко // У ХХI століття - з новітньою медициною : матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. - Львів, 2000. - С. 13 - 15. (Здобувач приймав участь у лікуванні хворих).

22. Зарицький О. М. Дослідження ефективності антисептичних препаратів у хворих з патологією сечовидільної системи / О. М. Зарицький // Розвиток санітарної мікробіології в Україні : наук. конф., присвяч. 100-річчю з дня народж. Г. П. Калини, 17 травня 2002р. : тези доп. - Чернівці, 2002. - С. 48 - 49. (Здобувач вивчив ефективність застосування антисептиків у хворих).

23. Застосування антимікробних комбінацій на основі декаметоксину для лікування гострих епідідімітів / О. М. Зарицький, Б. Я. Цвігун, Ю. А. Квасневський, А. М. Сьомко // Українсько-польський симпозіум урологів, 4-6 травня 2007 р. : тези доп. - Львів, 2007. - С. 63 - 64. (Здобувач вивчив ефективність лікування хворих із застосуванням антимікробної композиції).

24. Бактеріурія: диференційований підхід до її терапії / А. М. Сьомко, Н. А. Романова, Б. Я. Цвігун, О. М. Зарицький // Актуальні питання урології : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 23-24 жовт. 2008 р. - Чернівці, 2008. - С. 91 - 92. (Здобувач проаналізував клінічну симптоматику у хворих та виявлений склад мікрофлори).

25. Кондратюк В. М. Уретральні катетери як резервуар збудників шпитальної інфекції / В. М. Кондратюк, О. М. Зарицький // Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми : матеріали науково-практичної конф., 11-12 грудня 2008 р. - Харків, 2008. - С. 54 - 56. (Здобувач вивчив контамінацію уретральних катетерів та виявлений склад мікрофлори).

26. Палій В. Г. Мікробіологічна характеристика антисептиків хірургічного призначення / В. Г. Палій, О. М. Зарицький, М. Д. Желіба // Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми : матеріали науково-практичної конф., 11-12 грудня 2008 р. - Харків, 2008. - С. 79 - 80. (Здобувач визначив чутливість 20 штамів стафілокока до палісану, декасану).

27. Прокопчук З. М. Застосування антисептичних супозиторіїв в лікуванні гнійно-запальних захворювань в умовах госпітальної клініки / З. М. Прокопчук, І. М. Коваленко, О. М. Зарицький // Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми : матеріали науково-практичної конф., 11-12 грудня 2008 р. - Харків, 2008. - С. 150 - 151. (Здобувач вивчив чутливість 15 штамів стафілококу до антибіотиків).

Размещено на Allbest.ru