Лікування та профілактика клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П. Л. Шупика

14.01.01 - акушерство і гінекологія

УДК 618.176+616.127-005.8-07-085-039.71

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА КЛІМАКТЕРИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ІНФАРКТ МІОКАРДУ

ТАРАСОВ ОЛЕКСАНДР

ІГОРЕВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Луценко Наталія Степанівна, Запорізька медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри акушерства і гінекології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1;

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Венцківський Борис Михайлович, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться « 24 » грудня 2009 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий « 19 » листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук М.М.Пилипенко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Клімактеричний період - це перехідний етап в житті жінки, який в цілому можна розглядати як період складної вікової перебудови, в першу чергу нейрогуморальної регуляції, а також домінування інволютивних процесів і згасання генеративної та менструальної функції.

Клімактеричний період з одного боку є закономірним фізіологічним процесом, а з іншого боку - інволюція вироблення статевих гормонів асоціюється з різними за часом виникнення патологічними симптомокомплексами і захворюваннями (серцево-судинними, остеопорозом, порушеннями метаболізму та ін.), які супроводжуються погіршенням самопочуття, зниженням працездатності і якості життя (Леуш С.С., 2002; Венцківський Б.М., 2003;Жук С.І., 2007; Камінський В.В., 2003; Юзько О.М., 2008; Rossouw J.E. et al., 2007). Слід також відзначити, що дуже часто симптоми клімактеричного синдрому і симптоми інфаркту міокарду та постінфарктного кардіосклерозу є однотипними: депресія, дратівливість, плаксивість, підвищена пітливість, серцебиття, метеолабільність, порушення сну, болі в області серця та ін., що у свою чергу вимагає проведення диференціальної діагностики.

На сьогоднішній день в клімактеричному періоді знаходиться близько 10 % всій жіночій популяції, а по даним ВООЗ популяція жінок у віці понад 45 років, до 2015 року буде складати 46 % (Сметнік В.П., 2006; Татарчук Т.Ф., 2007; Wenger N.K., 2004). Збільшення тривалості життя стало причиною того, що сучасна жінка біля третини свого життя проводить в клімактеричному періоді (Дубоссарська З.М., 2007), і тому проблема збереження здоров'я і працездатності у цієї категорії населення набуває значної актуальності.

Серцево-судинні захворювання також частіше розвиваються в постменопаузальному періоді життя жінки. І якщо у всіх жінок відпрацьовані принципи корекції клімактеричних порушень, то у жінок, що перенесли інфаркт міокарду, ці принципи залишаються не визначеними, що і стало підставою для дослідження перебігу клімактеричного періоду у жінок, які перенесли інфаркт і поліпшення перебігу цього періоду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень Запорізької медичної академії післядипломної освіти. Тема дисертації є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри акушерства і гінекології Запорізької медичної академії післядипломної освіти «Патогенетичні особливості терапевтичної корекції і профілактики акушерської і гінекологічної патології у жінок крупного промислового міста». Державний реєстраційний номер 0108U001805.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягала в зниженні частоти і тяжкості клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду шляхом розробки і впровадження патогенетичних, науково обґрунтованих лікувально-профілактичних методів.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Вивчити гендерні особливості поширеності інфаркту міокарду у жителів крупного промислового міста.

2. Оцінити структуру і частоту клімактеричних порушень у жінок в гострому періоді інфаркту міокарду і періоді постінфарктного кардіосклерозу.

3. Дослідити особливості функції гіпофізарно-яєчникової осі в гострому періоді інфаркту міокарду і періоді постінфарктного кардіосклерозу.

4. Визначити у жінок з клімактеричним синдромом функціональний стан стрес-реалізуючих систем в гострому періоді інфаркту міокарду і періоді постінфарктного кардіосклерозу.

5. Визначити стан стрес-лімітуючої системи в гострому періоді інфаркту міокарду і періоді постінфарктного кардіосклерозу у жінок з клімактеричним синдромом.

6. На підставі отриманих даних розробити лікувально-профілактичні заходи, направлені на зменшення проявів клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду.

7. Оцінити клінічну ефективність розроблених лікувально-профілактичних заходів.

Об'єкт дослідження. Вивчення перебігу клімактеричного синдрому у жінок, які перенесли інфаркт міокарду.

Предмет дослідження. Вивчення стану гормонального гомеостазу і інших систем у жінок, які перенесли інфаркт міокарду.

Методи дослідження. Клінічні; радіоімунологічні дослідження для визначення рівня фолікулостимулюючого гормону, тестостерону, кортизолу, інсуліну; флюорометричне дослідження для визначення екскреції сумарних естрогенів і катехоламінів; статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше оцінена частота і ступінь важкості клімактеричних порушень, а також особливості гормонального статусу у жінок в гострому періоді інфаркту міокарду і періоді постінфарктного кардіосклерозу.

Вперше проведена порівняльна оцінка стрес-адаптаційних можливостей жінок з клімактеричними порушеннями, залежно від періоду перебігу перенесеного інфаркту міокарду.

На підставі отриманих результатів вперше у пацієнток, які перенесли інфаркт міокарду розроблені і застосовані науково обґрунтовані лікувально-профілактичні заходи направлені на зниження частоти і важкості клімактеричних порушень.

Практичне значення отриманих результатів. У проведеній роботі визначені особливості перебігу клімактеричного синдрому у жінок, які перенесли інфаркт міокарду з урахуванням його клінічних форм і ступеня тяжкості, оцінені особливості гормонального статусу і стрес-адаптаційні можливості, що дозволило розробити і впровадити обґрунтовану терапію клімактеричного синдрому для поліпшення перебігу клімактеричного періоду у даної категорії жінок (Декларативний патент України № 31866). Розроблений метод лікування впроваджений в роботу жіночих консультацій і гінекологічних відділень пологових будинків № 1 та № 3 і постінфарктного відділення санаторію «Великий Луг» м. Запоріжжя.

Особистий внесок дисертанта. Автор самостійно провів аналіз наукової літератури за обраною темою, визначив мету і завдання дослідження, розробив методологію дослідження. Автор самостійно проводив набір, клінічне обстеження і спостереження за пацієнтками. Самостійно проводив аналіз медичної документації і результатів лабораторних досліджень. Також автор самостійно проводив статистичну обробку, узагальнення результатів дослідження і оформлення дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації докладалися і обговорювалися на двох підсумкових науково-практичних конференціях Запорізької медичної академії післядипломної освіти (2005, 2007); 1-й і 2-й всеукраїнських науково-практичних конференціях «Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я» (Луганськ, 2007 і 2008); підсумковій науково-практичній конференції «Здобутки клінічної і експериментальної медицини» (Тернопіль, 2007); науково-практичній конференції «Сучасні діагностичні і лікувальні технології в акушерській, перинатальній і гінекологічній практиці. Перинатальні інфекції» (Одеса, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць. Серед них 5 статей опубліковано в наукових спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 стаття в науковому журналі, 1 патент.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 193 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріалу та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел, який містить 144 українсько- та російськомовних, а також 203 іноземні роботи. Дисертація ілюстрована 21 таблицею та 13 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Об'єкт та методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань всього було проведено обстеження у 1098 пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарду. У 1001 з цих пацієнтів, що знаходилися на лікуванні в інфарктному відділенні центру екстремальної медицини і швидкої допомоги м. Запоріжжя у 2002р. (період з 1.01.2002р. по 31.02.2002р.) був проведений ретроспективний аналіз статевої приналежності.

Детальне клініко-лабораторне обстеження було проведене у 97 пацієнток з клімактеричними порушеннями, що перенесли інфаркт міокарду. Наявність клімактеричних порушень і ступеня їх вираженості у обстежуваних пацієнток оцінювалася за анкетою-опитувальником. Об'єктивним критерієм для включення пацієнток в дослідження з приводу наявності клімактеричного синдрому був рівень ФСГ згідно існуючих критеріїв [Сметнік В.П., 2005; Жук С.І., 2007], і, тому, після проведення дослідження 8 пацієнток було виключено з дослідження. Останні 89 пацієнток склали основну групу і були розподілені на чотири підгрупи залежно від періоду перебігу інфаркту міокарду (згідно МКХ-10). Першу підгрупу склали 20 жінок з клімактеричним синдромом, що знаходилися у гострому періоді інфаркту міокарду. Другу підгрупу склали 24 жінки з клімактеричним синдромом, що знаходилися у періоді постінфарктного кардіосклерозу до реабілітації. Третю підгрупу склали 23 жінки з клімактеричним синдромом, у періоді постінфарктного кардіосклерозу, які пройшли курс реабілітаційної терапії. Четверту підгрупу склали 22 жінки з клімактеричними порушеннями у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу. Контрольну групу склали 20 жінок у віці від 45 до 62 років, без клімактеричних порушень і проявів ішемічної хвороби серця.

Для оцінки клімактеричних порушень використовувалася анкета-опитувальник, яка складалася з чотирьох розділів клімактеричних порушень. Відповіді на питання оцінювалися в балах, де відповідь «так» складала 2 бали, «ні» - 0 балів, «іноді» - 1 бал. Сума балів до 17 складала 1-у ступінь тяжкості для вегето-судинних порушень, від 18 до 26 балів - 2-у ступінь, понад 27 балів - 3-ю ступінь. Для обмінно-ендокринних порушень сума балів до 17 складала 1-у ступінь тяжкості, від 18 до 30 балів - 2-у ступінь, понад 30 балів - 3-ю ступінь. Сума балів до 15 складала 1-у ступінь тяжкості для психоемоційних порушень, від 16 до 23 балів - 2-у ступінь, понад 23 бали - 3-ю ступінь. Для урогенітальних порушень сума балів до 10 складала 1-у ступінь тяжкості, від 11 до 20 балів - 2-у ступінь, понад 20 балів - 3-ю ступінь. Окрім ступеня тяжкості кожного виду порушень, також визначався ступінь тяжкості клімактеричного синдрому в цілому, де сума балів до 60 відповідала легкому ступеню тяжкості, від 61 до 99 балів - середньому ступеню тяжкості, понад 99 балів - важкому ступеню тяжкості. Анкета-опитувальник, яка використовувалась для оцінки ступеня тяжкості кожного виду порушень і клімактеричного синдрому в цілому, була розроблена на основі менопаузального індексу, запропонованого Kupperman H. (1959) і модифікованого менопаузального індексу Ломаки І.В. (2001).

Для оцінки функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи у жінок з клімактеричними порушеннями, які перенесли інфаркт міокарду, визначали вміст в крові фолікулостимулюючого гормону і тестостерону. Кров для дослідження брали з кубітальної вени з 7 до 8 годин ранку натще. Дослідження рівня фолікулостимулюючого гормону і тестостерону проводилося радіоімунним методом з використанням стандартних реактивів фірми «Госпрозрахункове дослідне виробництво Інституту біоорганічної хімії Національної академії наук Білорусі» (Республіка Білорусь). Вимірювання радіоактивності проводилося на гамма-лічільнику виробництва фірми «Rack Gamma» (Швеція). Рівень екскреції сумарних естрогенів з сечею визначали флюорометричним методом по Brown (1968) з використанням напівавтоматичного екстрактора з вимірюванням флюоресценції на флуоресцентному спектрофотометрі «Hitachi МРF-4» (Японія).

Для оцінки участі наднирковозалозної системи і інсуліну в розвитку стрес-реакції визначали вміст в крові кортизолу і інсуліну. Кров для дослідження брали з кубітальної вени з 7 до 8 годин ранку натще. Дослідження рівня кортизолу і інсуліну проводилося радіоімунним методом з використанням стандартних реактивів фірми «Госпрозрахункове дослідне виробництво Інституту біоорганічної хімії Національної академії наук Білорусі» (Республіка Білорусь). Вимірювання радіоактивності проводилося на гамма-лічильнику виробництва фірми «Rack Gamma» (Швеція).

Для з'ясування функціонального стану серотонінергічної системи визначали вміст серотоніну в крові. Кров для дослідження брали з кубітальной вени з 7 до 8 годин ранку натще. Рівень серотоніну визначали флюорометричним методом по Вайсбаху (1961) з вимірюванням флюоресценції на флуоресцентному спектрофотометрі «Hitachi МРF-4» (Японія).

Функціональний стан симпатико-адреналової системи оцінювали за показниками рівня катехоламінів в добовій сечі, а саме: адреналіну, норадреналіну, дофаміну і ДОФА в добовій сечі за методом Е.Ш. Матліної (1965).

Дослідження виконувалися на базі міжкафедральної лабораторії Запорізької медичної академії післядипломної освіти.

Всі дослідження проводилися: у гострому періоді інфаркту міокарду, у періоді постінфарктного кардіосклерозу до курсу реабілітації, у періоді постінфарктного кардіосклерозу після курсу реабілітації, а у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу - до і після проведення терапії клімактеричних порушень. Загальна кількість лабораторних досліджень склала - 1098.

Терапія клімактеричних порушень була комплексною і включала в себе реабілітаційну терапію хворих на інфаркт міокарду, де застосовувались антиангінальні, гіпотензивні, антиаритмічні, гіполіпідемічні, метаболічні препарати, санаторно-курортні методи відновлювального лікування та фітоселективний модулятор естрогенових рецепторів (торгова марка Клімадинон). Клімадинон пацієнтки приймали в дозуванні, що рекомендується, тобто по 1 пігулці 2 рази на день на етапі реабілітації у періоді постінфарктного кардіосклерозу протягом 2,5 тижнів, та у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу протягом двох місяців. З санаторно-курортних методів відновлювального лікування використовувалися: галотерапія аероіонами калія, сухі вуглекислі ванни, електромагнітні процедури, лікувальна фізкультура, масаж.

Статистичну обробку даних проведено на персональному комп'ютері методами варіаційної статистики з використанням стандартного пакету прикладних програм Exel'2000 для Windows XP, де обчислювали: середні величини, стандартні помилки, мінімальні і максимальні величини і кореляційні зв'язки. Вірогідність відмінностей у порівнювальних групах визначалася за таблицями Стьюдента. У роботі вважали вірогідними результати при значенні р < 0,05, тобто коли правильність висновку про існування розбіжностей серед величин могла бути підтверджена більш ніж у 95 %.

Результати дослідження та їх обговорення. Згідно з отриманими даними ретроспективного аналізу статевої приналежності встановлено, що лідируючі позиції по захворюваності інфарктом міокарду займають чоловіки, і це найбільш було виражене у віці до 50 років (відношення 1:8,3). Після 50 років статеве диференціювання в захворюваності інфарктом міокарду зменшується, а до 70 - 75 років практично повністю зникає (відношення приблизно 1:1).

Таким чином, отримані результати вивчення гендерних особливостей поширеності інфаркту міокарду у жителів крупного промислового міста співпадають з літературними даними, та опосередковано свідчать про наявність у жінок впродовж репродуктивного періоду естрогензалежного захисту для серцево-судинної системи. Згасання гонадної функції є загальною етіопатогенетичною ланкою, як для розвитку клімактеричного синдрому, так і для розвитку інфаркту міокарду.

Вивчення структури клімактеричного синдрому у 89 жінок, які перенесли інфаркт показало, що найбільш вираженими були вегето-судинні та психоемоційні порушення. Питома вага вегето-судинних порушень склала 34,4 %, психоемоційних - 36,1 %, обмінно-ендокринних - 19,7 %, урогенітальних - 9,8 %.

Найбільш поширеними вегето-судинними порушеннями серед пацієнток основної групи були: порушення сну у 94,4 %; метеолабільність у 89,9 %; підвищена пітливість у 80,9 %; відчуття тяжкості та шуму в голові у 79,8 %; приливи жару у 70,8 %; головні болі у 70,8 %; серцебиття або інші порушення ритму серця у 67,4 %; болі в області серця у 66,3 %. Встановлено, що у більшості пацієнток з інфарктом міокарду переважали вегето-судинні порушення середнього ступеня тяжкості (2 ступінь), але спостерігалась тенденція до прогресування вегето-судинних порушень, що підтверджувалося тенденцією до збільшення середньої бальної оцінки по відношенню до періодів перебігу інфаркту міокарду на 14 %.

Найбільш поширеними психоемоційними порушеннями серед пацієнток основної групи були: підвищена стомлюваність у 100 %; зниження працездатності у 89,9 %; млявість у 88,8 %; нестабільність настрою у 87,6 %; дратівливість у 82 %; наявність депресії у 67,4 %; непереносимість гучного звуку у 65,2 %; зниження статевого потягу у 65,2 %; порушення концентрації уваги у 64 %. Серед психоемоційних порушень переважав також середній ступінь тяжкості, а тенденція до прогресування психоемоційних порушень відзначалася у періоді постінфарктного кардіосклерозу по відношенню до гострого періоду перебігу інфаркту міокарду, що підтверджувалося підвищенням середньої бальної оцінки в середньому на 15,3 %.

Найбільш поширеними обмінно-ендокринними порушеннями серед пацієнток основної групи були: зниження гостроти зору у 78,6 %; болі в суглобах і поясниці, які можуть бути непрямою ознакою гіпоестрогенії і також впливати на процес колагеногенезу в серцевому м'язі у 76,4 %; ламкість волосся, нігтів у 67,4 %; сухість слизових оболонок рота, шкіри у 47,2 %; зниження слуху у 44,9 %; підвищене випадання волосся або обволосіння у 42,7 %. За даними середнього бального показника динаміка обмінно-ендокринних порушень по відношенню до періодів перебігу інфаркту міокарду практично не відзначалася, а переважали пацієнтки з легким ступенем тяжкості (1 ступінь) обмінно-ендокринних порушень.

Найбільш поширеними урогенітальними порушеннями серед пацієнток основної групи були: сухість в піхві у 61,8 %; нетримання сечі при перенаповненому сечовому міхурі у 36 %; свербіння, печіння в піхві у 32,6 %; нетримання сечі при сміху або кашлі у 61,8 %. Серед урогенітальних порушень також не було принципових відмінностей в їх динаміці по відношенню до періодів перебігу інфаркту міокарду (за даними середнього бального показника), а переважали пацієнтки з першим ступенем тяжкості урогенітальних порушень.

При дослідженні модифікованого менопаузального індексу було встановлено відсутність його принципових відмінностей у пацієнток, що знаходилися в періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а, 3-я і 4-а підгрупи). Було також встановлено збільшення модифікованого менопаузального індексу (при p > 0,05) у жінок в періоді постінфарктного кардіосклерозу по відношенню до модифікованого менопаузального індексу у жінок в гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа).

На підтвердження того, що обмінно-ендокринні і урогенітальні розлади відносяться до середньочасових, були отримані наступні позитивні кореляційні зв'язки: у гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа) між віком і обмінно-ендокринними порушеннями при r=0,65, і між віком і урогенітальними порушеннями при r=0,62; у дореабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа) між віком і обмінно-ендокринними порушеннями при r=0,87, між віком і урогенітальними порушеннями при r=0,91, між віком і модифікованим менопаузальним індексом r=0,76; у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) між віком і обмінно-ендокринними порушеннями при r=0,85, між віком і урогенітальними порушеннями при r=0,89, між віком і модифікованим менопаузальним індексом при r=0,75; у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) між віком і обмінно-ендокринними порушеннями при r=0,37.

Аналіз ступеня тяжкості клімактеричного синдрому в цілому у пацієнток основної групи показав, що легкий ступінь тяжкості клімактеричного синдрому було діагностовано у 68,5 % жінок, а середній ступінь тяжкості у 31,5 % жінок. Принципових відмінностей в підгрупах по кількості легкого ступеня тяжкості клімактеричного синдрому, а також середнього ступеня тяжкості не спостерігалося.

При дослідженні функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи у жінок з клімактеричними порушеннями, які перенесли інфаркт міокарду встановлено, що рівень ФСГ у всіх чотирьох підгрупах достовірно перевищував контрольний показник, причому в 1-й підгрупі на 60,7 %, у 2-й підгрупі на 59,9 %, у 3-й підгрупі на 56,4 % (при р < 0,05), а в 4-й підгрупі на 119,8 % (при р < 0,001), що свідчить про підвищення у цих пацієнток активності гонадотропної функції гіпофіза, а, отже, про наявність патологічного клімаксу.

Аналіз середнього рівня екскреції сумарних естрогенів у пацієнток з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду у всіх чотирьох підгрупах був достовірно нижчий за контрольний показник, причому в гострому періоді інфаркту міокарду (1 підгрупа) на 25,4 % (при р < 0,001), в дореабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа) на 27,5 % (при р < 0,001), в періоді постінфарктного кардіосклерозу після курсу реабілітаційної терапії (3-я підгрупа) і у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) на 20,6 % (при р < 0,01) і 39,5 % (при р < 0,001) відповідно, що свідчить про зниження у цих жінок загальної забезпеченості естрогенами, яка розвивається на тлі інволюційного зниження стероїдродуцюючої функції яєчників.

Середній рівень тестостерону у пацієнток з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду у всіх чотирьох підгрупах був нижче за показник контрольної групи, причому в 1-й підгрупі на 17,1 %, у 2-й підгрупі на 14 %, у 3-й підгрупі на 17,5 % (при р > 0,05), у 4-й підгрупі середній рівень тестостерону був достовірно нижче за показник контрольної групи на 23,7 % (при р < 0,01), що найімовірніше пов'язано із зниженням стероїдпродуцюючої функції яєчників на тлі менопаузи.

Дослідження функціонального стану симпатико-адреналової системи показало, що середній рівень екскреції адреналіну був різноспрямований по відношенню до показника контрольної групи. Так, середня величина екскреції адреналіну у пацієнток з КС в гострому періоді ІМ (1-а підгрупа), в періоді постінфарктного кардіосклерозу після проходження курсу реабілітації (3-я підгрупа) і у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) була нижче за контрольний показник відповідно на 23,9 % (при р < 0,05), 17,4 % і 10,3 %, а середній рівень екскреції адреналіну у пацієнток з КС в дореабілітаціоному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа) був вищий на 6,4 % щодо показника контрольної групи.

Середня величина екскреції норадреналіну у пацієнток з КС у всіх чотирьох підгрупах достовірно перевищувала контрольний показник, причому в 1-й підгрупі на 43,1 % (при р < 0,01), у 2-й і 3-й підгрупах на 56,7 % і 60,7 % відповідно (при р < 0,001), а в 4-й підгрупі на 42,6 % (при р < 0,01). Клінічно підвищений рівень норадреналіну проявлявся практично у всіх обстежених жінок у вигляді: підвищення системного артеріального тиску; почастішання, посилення серцевих скорочень, а також відчуття «перебоїв» в роботі серця (позитивні хронотропний, інотропний і аритмогенний ефекти), що відзначали 85 % пацієнток 1-ї підгрупи, 62,5 % пацієнток 2-ї підгрупи, 60,9 % пацієнток 3-ї підгрупи і 63,6 % пацієнток 4-ї підгрупи; відчуття страху, тривогу, неспокою у 40 % пацієнток 1-ї підгрупи, 66,7 % пацієнток 2-ї підгрупи, 60,9 % пацієнток 3-ї підгрупи і 59,1 % пацієнток 4-ї підгрупи; підвищеної пітливості у 80 % жінок 1-ї підгрупи, 79,2 % жінок 2-ї підгрупи, 82,6 % - 3-ї підгрупи і 81,8 % - 4-ї підгрупи. Проте кардіотропні ефекти у частини жінок виявлялися ще і за рахунок впливу адреналіну і дофаміну, які хоч і у меншій мірі, але також реалізують свої ефекти через в-рецептори.

Аналіз середнього рівня екскреції дофаміну показав його зниження по відношенню до контрольного показника в 1-й і 4-й підгрупах на 24,9 % (при р < 0,001) і 10,9 % відповідно, а у 2-й підгрупі було виявлено достовірне підвищення середнього показника екскреції дофаміну на 21 % щодо контрольного показника (при р < 0,05). Рівень екскреції дофаміну в 3-й підгрупі мав незначну тенденцію до підвищення, але принципово не відрізнявся від показника контрольної групи.

Аналіз середнього рівня екскреції ДОФА в підгрупах показав різний ступінь його зниження по відношенню до контрольного показника. Так в 1-й підгрупі рівень ДОФА знизився на 9,3 %, у 2-й підгрупі на 12,7 %, а в 3-й і 4-й підгрупах на 23,4 % і 26 % відповідно (при р < 0,01).

Серед клінічних проявів клімактеричного синдрому у жінок, які перенесли інфаркт міокарду, лідируючі позиції займали психоемоційні і вегето-судинні порушення. Були виявлені позитивні кореляційні зв'язки: між рівнем адреналіну і вегето-судинними порушеннями у гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа) при r=0,55; між рівнем адреналіну і показником модифікованого менопаузального індексу у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) при r=0,31 і у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) при r=0,38; між рівнем норадреналіну і психоемоційними порушеннями у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) при r=0,31; між рівнем норадреналіну і показником модифікованого менопаузального індексу у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) при r=0,43 і у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) при r=0,46; між рівнем дофаміну і показником модифікованого менопаузального індексу у гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа) при r=0,44, у дореабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа) при r=0,44 і у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) при r=0,41. інфаркт клімактеричний серце кардіосклероз

Проведений аналіз коефіцієнтів «відносної активності» біосинтезу катехоламінів виявив у всіх підгрупах зниження коефіцієнта А/НА, яке стало наслідком більш вираженого в порівнянні з адреналіном збільшення екскреції норадреналіну, що указує на переважання тонусу нервової ланки над гормональною. Цей коефіцієнт найбільш був знижений у пацієнток з клімактеричним синдромом в гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа) і періоді постінфарктного кардіосклерозу після проходження курсу реабілітації (3-я підгрупа) і складав 0,52 від показника контрольної групи, який дорівнював 0,46.

Коефіцієнт відношення НА/ДА, що виражає інтенсивність синтезу норадреналіну з дофаміну був підвищений у всіх підгрупах, і досяг максимального значення у пацієнток з клімактеричним синдромом в гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа), склавши 2,0 від показника контрольної групи, який дорівнював 0,06. Збільшення коефіцієнта свідчить про прискорення синтезу норадреналіну на етапі дофамін - норадреналін.

У обстежених жінок 2-ї, 3-ї і 4-ї підгрупи відмічалося підвищення коефіцієнту відношення ДА/Д, який виражає сумарну активність процесу синтезу дофаміну з ДОФА. Коефіцієнти відповідно дорівнювали 8,01, 7,62 і 6,95 складаючи 1,39, 1,32 і 1,20 від показника контрольної групи, який дорівнював 5,77. У жінок 1-ї підгрупи коефіцієнт відношення ДА/Д був знижений і складав 0,83 від контрольного показника.

Коефіцієнт ДОФА / (адреналін + норадреналін + дофамін), який дає підставу судити про те, наскільки попередник катехоламінів ДОФА забезпечує їх синтез був збільшений в 1-й підгрупі на 2,3 % в порівнянні з контрольним показником, що свідчить про уповільнення переходу ДОФА в катехоламіни у пацієнток 1-ї підгрупи. Зниження цього коефіцієнта було виявлене у пацієнток 2-ї, 3-ї та 4-ї підгрупи на 4,6 %, 4,2 % та 3,1 % відповідно, що свідчить про посилення переходу ДОФА в катехоламіни.

Таким чином, результати вивчення функціонального стану симпатико-адреналової системи (за даними екскреції і обміну катехоламінів) дозволяють констатувати, що у пацієнток з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду має місце підвищення функціональної активності, яке супроводжується норадреналіновим типом дисоціації в активності її ланок, а також зниження резервних можливостей САС. Описаний напрям патологічних змін у вигляді зниження резервних можливостей САС в умовах її напруги, перевищує межу її реагування і призводить до переходу фізіологічної ланки адаптації в патологічну, що порушує і обтяжує течію, як клімактеричного синдрому, так і інфаркту міокарду.

Дослідження глюкокортикоїдної активності наднирковозалозної системи показало, що середній рівень кортизолу у всіх чотирьох підгрупах достовірно перевищував контрольний показник, причому в 1-й підгрупі на 38,7 % (при р < 0,01), у 2-й підгрупі на 101,1 % (при р < 0,001), в 3-й і 4-й підгрупах перевищував на 87,2 % і 88,8 % відповідно (при р < 0,001), а це свідчить про тривалий стресовий ефект у жінок з клімактеричними порушеннями і інфарктом міокарду.

При аналізі рівня інсуліну, який володіє найбільш вираженим контрефектом до катехоламінів і глюкокортикоїдів, встановлено, що середній його рівень був різноспрямований по відношенню до показника контрольної групи. Так, середній рівень інсуліну у пацієнток 1-ї, 3-ї та 4-ї підгрупи був вище відповідно на 62,3 % (при р < 0,001), 24,7 % та 42,7 % (при р < 0,001) показника контрольної групи, а середній рівень інсуліну у пацієнток 2-ї підгрупи був нижчий на 9,3% за показник контрольної групи.

Таким чином, отримані дані кількісного аналізу досліджуваних гормонів у пацієнток з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду указують на однонаправлене підвищення активності глюкокортикоїдної функції надниркових залоз і рівня інсуліну у гострому, постінфарктному періоді після проходження реабілітації і віддаленому постінфарктному періодах інфаркту міокарду, а також на ізольоване підвищення активності глюкокортикоїдної функції надниркових залоз у постінфарктному дореабілітаційному періоді перебігу інфаркту міокарду.

При оцінці об'єктивного критерію тяжкості ушкоджувальної дії стресового чинника (коефіцієнт кортизол / інсулін) встановлено його незначне зменшення на 12 % у пацієнток в гострому періоді інфаркту міокарду (1-а підгрупа), що свідчить про адекватний розвиток компенсаторних процесів. Підвищення коефіцієнта кортизол/інсулін на 126 % спостережувалось у дореабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа), на 42 % у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) і на 37 % у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа), свідчить про підвищену інтенсивність напруги і зниження резерву компенсації з переважанням катаболічних процесів в періоді постінфарктного кардіосклерозу.

Вивчення функціонального стану серотонінергічної системи у жінок з клімактеричними порушеннями, які перенесли інфаркт міокарду, показало прогресуюче зниження середнього рівня серотоніну по відношенню до періодів перебігу інфаркту міокарда. Так, рівень серотоніну у пацієнток 1-ї підгрупи був нижчим за контрольний показник на 23,4 %, 2-ї на 26,6 % (при р < 0,05), 3-ї на 29,1 % (при р < 0,01), 4-ї на 44,9 % (при р < 0,001).

Клінічно прогрес зниження рівня серотоніну у всіх обстежуваних пацієнток в підгрупах виявлявся збільшенням кількості депресій. Так, кількість пацієнток з депресивними станами у 1-й підгрупі склала 60 %, 2-й підгрупі - 62,5 %, 3-й підгрупі - 65,2 %, 4-й підгрупі - 81,8 %.

Результати дослідження у пацієнток з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду показали наявність негативних кореляційних зв'язків між рівнем серотоніну і психоемоційними порушеннями у дореабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа) при r=-0,36, у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) при r=-0,30 і у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) при r=-0,54; між рівнем серотоніну і вегето-судинними порушеннями у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) при r=-0,45; між рівнем серотоніну і показником модифікованого менопаузального індексу у дореабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (2-а підгрупа) при r=-0,35, у постреабілітаційному періоді постінфарктного кардіосклерозу (3-я підгрупа) при r=-0,59 і у віддаленому періоді постінфарктного кардіосклерозу (4-а підгрупа) при r=-0,40.

На підставі отриманих даних в цілому можна говорити про те, що у жінок з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду, має місце неадекватний стан захисно-пристосовних механізмів, що у свою чергу порушує і погіршує перебіг, як клімактеричного синдрому, так і інфаркту міокарду.

Після проведення комплексної терапії клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду проводився клінічний моніторинг, який включав у себе аналіз динаміки клімактеричних симптомів по анкеті-опитувальнику, а також досліджувалися рівні ФСГ, кортизолу, інсуліну, тестостерону, серотоніну крові та екскреція сумарних естрогенів і катехоламінів у добовій сечі.

Встановлено, що всі чотири види клімактеричних порушень після лікування не виходили за верхню межу легкого ступеня тяжкості.

Для детальнішого з'ясування впливу комплексної терапії на кожен вид порушень, оцінювалася і динаміка їх середніх бальних показників. Так, при проведенні аналізу динаміки середнього бального показника вегето-судинних порушень, встановлено його достовірне зниження на 63,4 % (при р < 0,001) по відношенню до показника до проведення лікування. Середній показник психоемоційних порушень після лікування достовірно знизився на 63,7 % (при р < 0,001). Після лікування відмічалося також зниження середнього показника обмінно-ендокринних порушень та середнього бального показника урогенітальних порушень відповідно на 24,8 % (при р < 0,001) і 32,9 %. Модифікований менопаузальний індекс після лікування достовірно знизився на 52,9 % (при р < 0,001).

Оцінка динаміки функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи на тлі комплексної терапії показала практичну відсутність змін з боку рівня ФСГ, тенденцію до підвищення середнього рівня екскреції сумарних естрогенів на 11,5 %, та тенденцію до підвищення середнього рівня тестостерону на 13 %.

Динаміка змін функціонального стану симпатико-адреналової системи на тлі комплексного лікування полягала у: відсутності змін збоку екскреції адреналіну; достовірному зниженні на 26,3 % (при р < 0,05) рівню норадреналіну та відсутності принципової різниці його рівня з показником контрольної групи; підвищенні на 16,2 % рівня дофаміну з незначним перевищенням рівня показника контрольної групи; підвищенні рівня попередника всіх катехоламінів ДОФА на 41,9 % (при р < 0,01) з відсутністю принципових відмінностей по відношенню до показника контрольної групи; підвищенні коефіцієнту А/НА на 37,9 %, що свідчить про значне зменшення вираженої дисоціації в активності ланок симпатико-адреналової системи, яка спостерігалася до лікування; зменшенні на 30 % коефіцієнту НА/ДА, який склав 1,16 від показника контрольної групи, що говорить про мінімальне відхилення у бік збільшення синтезу норадреналіну; практично повній відповідності коефіцієнта (ДА/Д) контрольному показнику; підвищенні коефіцієнту ДОФА/(А+НА+ДА) до незначного перевищення контрольного показника, що дозволяє попереднику всіх катехоламінів ДОФА адекватно забезпечувати їх синтез.

Клінічно динаміка змін функціонального стану симпатико-адреналової системи виглядала у наступному: всі пацієнтки відзначили зменшення коливань системного артеріального тиску; з 59,1 % жінок, які відзначали до лікування необґрунтоване відчуття страху, тривоги і неспокою, 84,6 % з них після лікування відзначили зникнення цих проявів, а 15,4 % з них - зменшення; серед 81,8 % жінок до лікування, які відзначали підвищену пітливість, тільки 5,6 % не відзначили змін, а 61,1 % і 33,3 % відзначали відповідно зникнення і зменшення даного симптому; з 63,6 % пацієнток, яких турбували серцебиття і порушення ритму серця, 42,8 % на тлі комплексної терапії відзначили відсутність змін, а 28,6 % і 28,6 % відповідно зникнення і зменшення цих проявів.

Середній рівень кортизолу на тлі комплексної терапії достовірно знизився на 36,9 % (при р < 0,001), проте продовжував перевищувати контрольний показник на 19,1 % (при р < 0,05). Аналіз середнього показника інсуліну після лікування показав його зниження на 15 %, проте також продовжував перевищувати контрольний показник на 21,3%.

Коефіцієнт кортизол / інсулін після лікування знизився на 28,5 % та практично дорівнював показнику контрольної групи. Отриманий результат вказує на урівноваженість глюкокортикоїдної функції надниркових залоз з ваго-інсулярною системою та відсутність катаболічних процесів, не дивлячись на їх напругу, яка продовжується. При оцінці функціонального стану серотонінергічної системи на тлі комплексної терапії встановлено достовірне підвищення рівня серотоніну на 67,8 % (при р < 0,001), та майже дорівнював показнику контрольної групи. Клінічним проявом нормалізації рівня серотоніну стала відсутність депресивних станів у 55,5 % пацієнток, та поліпшення у 27,9 %.

Проведені дослідження дозволили зробити наступні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтування і рішення актуальної задачі акушерства та гінекології - лікування клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду. На підставі клінічного вивчення перебігу клімактеричного періоду і показників гормонально - метаболічного гомеостазу розроблені і впроваджені лікувально-профілактичні заходи, що дозволяють понизити частоту і тяжкість клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду.

1. У віковій поширеності інфаркту міокарду серед жителів крупного промислового міста існують гендерні особливості у вигляді переважання в структурі захворюваності у віці до 50 років чоловіків (відношення 1:8,3). Далі гендерні особливості поступово нівелюються, аж до повного зникнення у віці 70 - 75 років, що вказує на наявність у жінок естрогензалежного захисту для серцево-судинної системи.

2. Серед жінок хворих на інфаркт міокарду, 91,7 % страждають клімактеричним синдромом, в структурі якого, як у гострому періоді, так і у періоді постінфарктного кардіосклерозу превалюють психоемоційні (36,1 %) і вегето-судинні (34,4 %) порушення.

3. Особливістю функціонального стану гіпофізарно-яєчникової осі у пацієнток з клімактеричним синдромом у гострому періоді інфаркту міокарду є підвищення (в порівнянні з контрольною групою) рівня фолікулостимулюючого гормону (на 60,7 %, р < 0,05), дефіцит сумарних естрогенів (25,4 %, р < 0,001) і тестостерону. У періоді постінфарктного кардіосклерозу дисфункція гіпофізарно-яєчникової осі прогресує, що підтверджується підвищенням рівня фолікулостимулюючого гормону, збільшенням дефіциту сумарних естрогенів та тестостерону, що є об'єктивним критерієм необхідності корекції виявленого дисбалансу.

4. Клімактеричний синдром у поєднанні з гострим періодом інфаркту міокарду супроводжується дисоціацією у ланках симпатико-адреналової системи з превалюванням тонусу медіаторної ланки над гормональною (зниження коефіцієнту адреналін/ норадреналін на 47,8 %), активацією глюкокортикоїдної функції надниркових залоз (підвищення рівня кортизолу на 38,7 %, р < 0,01), а у періоді постінфарктного кардіосклерозу ще і зниженням резервних можливостей симпатико-адреналової системи в умовах її тривалої напруги (зниження рівня ДОФА на 26 %, р < 0,01).

5. У жінок з клімактеричним синдромом у гострому періоді інфаркту міокарду має місце зниження стрес-лімітуючого впливу серотонінергічної системи (зниження серотоніну на 23,4 %), з подальшим прогресуванням у періоді постінфарктного кардіосклерозу (дефіцит серотоніну - 44,9 %, р < 0,001).

6. Зміни функціонального стану гіпофізарно-яєчникової осі і системи адаптації у вигляді дисбалансу фолікулостимулюючого гормону, сумарних естрогенів, тестостерону, катехоламінів, серотоніну, кортизолу і інсуліну у пацієнток з клімактеричним синдромом і інфарктом міокарду, а також наявність протипоказань до замісної гормональної терапії обумовлюють необхідність проведення комплексної терапії санаторно-курортними методами (галотерапія аероіонами калія, сухі вуглекислі ванни, електромагнітні процедури, лікувальна фізкультура, масаж) у поєднанні з фітоселективним модулятором естрогенових рецепторів.

7. Застосування комплексної терапії у пацієнток з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду, дозволяє знизити частоту вегето-судинних порушень (на 63,4 %, р < 0,001), психоемоційних (на 63,7 %, р < 0,001), обмінно-ендокринних (на 24,8 %, р < 0,001), урогенітальних на 32,9 %, при цьому важкість кожного виду клімактеричних порушень не виходить за межі легкого ступеню.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Всі жінки з інфарктом міокарду повинні пройти скринінгове обстеження рівня ФСГ на наявність клімактеричного синдрому, та його подальшою корекцією.

2. Пацієнтки з ішемічною хворобою серця, які знаходяться у періоді періменопаузи і постменопаузи, повинні бути обстежені гінекологом з метою виявлення і корекції дисгормональних порушень, як імовірного способу профілактики погіршення перебігу захворювання.

3. Пацієнтки з клімактеричним синдромом, які перенесли інфаркт міокарду, потребують проведення комплексного обстеження в динаміці, яке включає дослідження гонадотропних і статевих гормонів, а також гормонів, що визначають функціональний стан системи адаптації (катехоламіни, серотонін, кортизол, інсулін).

4. Для корекції клімактеричного синдрому у жінок, при його поєднаному перебігу з інфарктом міокарду, у комплекс терапії рекомендується включати фітоселективний модулятор естрогенових рецепторів та санаторно-курортні методи (галотерапія аероіонами калія, сухі вуглекислі ванни, електромагнітні процедури, лікувальна фізкультура, масаж).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ, ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тарасов О.І. Участь надниркової системи та інсуліну у розвитку стрес-реакції у жінок з клімактеричними порушеннями, які перенесли інфаркт міокарда / О.І. Тарасов // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. Тернопіль, 2007. - С. 118-120. (Здобувачем самостійно виконано дослідження, статистичну обробку матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

2. Тарасов А.И. Сравнительная характеристика функционального состояния симпатико-адреналовой системы у женщин с климактерическими нарушениями, перенесших инфаркт миокарда / А.И. Тарасов // Український медичний альманах. - 2007. - № 3(додаток). - Т. 10. - С. 90-92. (Автором самостійно проведено дослідження статистичну обробку матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

3. Тарасов А.И. Состояние медиаторного звена стресс-лимитирующей системы у женщин с климактерическими нарушениями перенесших инфаркт миокарда / А.И. Тарасов, Н.С. Луценко, И.А. Евтерева, Л.Р. Гераскина, Г.Ф. Писаренко // Збірник наукових праць. Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2007. - C 655-658. (Здобувачем самостійно проведено підбір хворих для дослідження, статистична обробка матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

4. Тарасов А.И. Функциональное состояние гипофизарно-яичниковой системы у женщин с климактерическими нарушениями, перенесших инфаркт миокарда / А.И. Тарасов // Актуальні питання медичної науки та практики: зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 71. - С. 259-263. (Здобувачем обрано тему, виконано дослідження, статистичну обробку матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

5. Луценко Н.С. Лечение климактерических нарушений у пациенток, перенесших инфаркт міокарда / Н.С. Луценко, А.И. Тарасов, В.Н. Плотникова, Л.Р. Гераскина, И.А. Евтерева // Український медичний альманах. - 2008. -№ 1(додаток). - Т.11. - С. 227-229. (Дисертантом самостійно проведено підбір хворих для дослідження, статистична обробка матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

6. Тарасов А.И. Терапия климактерических нарушений. Спорные вопросы кардиопротекции (обзор литературы) / А.И. Тарасов, Н.С. Луценко, Л.Р. Гераскина // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Сб. науч. тр. КГМУ. - Симферополь, 2008. - Т. 144, часть III. - С. 242-246. (Автором самостійно проведено підбір хворих для дослідження, статистична обробка матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

7. Пат. №31866 Україна, МПК (2006). Лікування клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду / Луценко Н.С., Тарасов О.І.; заявник та патентовласник ЗМАПО. - заявка № u200713866; заявл. 11.12.07; опубл. 25.04.08; Бюл. № 8.

АНОТАЦІЯ

Тарасов О.І. Лікування та профілактика клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Запоріжжя, 2009.

Робота присвячена рішенню актуальної задачі акушерства та гінекології - лікуванню клімактеричних порушень у жінок, які перенесли інфаркт міокарду завдяки розробці і впровадженню лікувально-профілактичних заходів, розроблених на підставі вивчення клінічного перебігу клімактеричного періоду і показників гормонально - метаболічного гомеостазу.

Встановлено, що 91,7 % жінок з інфарктом міокарду страждає клімактеричним синдромом, який розвивається на тлі інволюційного зниження стероїдродуцюючої функції яєчників. В структурі клімактеричного синдрому переважають вегето-судинні та психоемоційні порушення. Вперше при поєднаній течії двох патологій вивчено стан захисно-пристосовних механізмів, який виражається в значному підвищенні функціональної активності стрес-реалізуючих систем та прогресуючому зниженні стрес-лімітуючої системи, в залежності від періоду перебігу інфаркту міокарда. Розроблені і впроваджені лікувально-профілактичні заходи на тлі яких відбувається ефективна корекція клімактеричних порушень і відновлення гормонального гомеостазу, що у свою чергу покращує перебіг клімактеричного періоду у цих пацієнток.

Ключові слова: клімактеричні порушення, інфаркт міокарду, лікування, профілактика.

Тарасов А.И. Лечение и профилактика климактерических нарушений у пациенток, перенесших инфаркт миокарда. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины, Запорожье, 2009.

Работа посвящена решению актуальной задачи акушерства и гинекологии - лечению климактерических нарушений у женщин, которые перенесли инфаркт миокарда благодаря разработке и внедрению лечебно-профилактических мероприятий, разработанных на основании изучения клинического течения климактерического периода и показателей гомонально-метаболического гомеостаза.

Изучение возрастной распространенности инфаркта миокарда среди жителей крупного промышленного города показало наличие гендерных особенностей в виде преобладания в структуре заболеваемости в возрасте до 50 лет мужчин (соотношение 1:8,3), которое уменьшается, вплоть до полного исчезновения к 70 - 75 годам, что указывает на наличие у женщин эстрогензависимой защиты для сердечно-сосудистой системы.

Установлено, что 91,7 % женщин, перенесших инфаркт миокарда страдает климактерическим синдромом, который развивается на фоне инволюционного снижения стероидпродуцирующей функции яичников. В структуре климактерического синдрома наибольший удельный вес занимают вегето-сосудистые (34,4 %) и психо-эмоциональные (36,1 %) нарушения. Лёгкая степень тяжести климактерического синдрома была диагностирована у 68,5 % женщин, средняя у 31,5 % женщин.

Выявлено, что сочетанное течение климактерического синдрома и инфаркта миокарда в остром периоде сопровождается повышением функциональной активности симпатико-адреналовой системы с норадреналин-адреналиновой диссоциацией в её звеньях, активацией глюкокортикоидной функции надпочечников, снижением стресс-лимитирующего влияния серотонинергической системы, а в периоде постинфарктного кардиосклероза - прогрессированием активации глюкокортикоидной функции надпочечников, прогрессированием дефицита стресс-лимитирующего влияния серотонинергической системы и снижением резервных возможностей симпатико-адреналовой системы.