Морфогенез кісткового скелета в умовах хронічної гіпертермії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 611.71:612.57:616-092.9

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

МОРФОГЕНЕЗ КІСТКОВОГО СКЕЛЕТА

В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ ГІПЕРТЕРМІЇ

СМОЛЕНЧУК

Світлана Михайлівна

Луганськ

2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Лузін Владислав Ігоревич, Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри анатомії людини, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Кащенко Світлана Аркадіївна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Сак Ніна Миколаївна, Харківська державна академія фізичної культури Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту (м. Харків), професор кафедри інформатики та біомеханіки, керівник курсу анатомії та спортивної морфології.

Захист відбудеться 24 грудня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.600.04 при Луганському державному медичному університеті (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1г).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1г).

Автореферат розісланий 20 листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.А. Ушко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поширеність кісткової патології в усьому світі - одна з основних медико-соціальних проблем сучасності. Кісткова система активно взаємодіє з іншими системами організму та у складі цілісного організму реагує на дію різних екзогенних і внутрішньосередових чинників (В.І. Лузін, 2000; С.А. Кащенко, 2004; В.Г. Ковешніков, 2005; Н.М. Сак, 2005). З впливом підвищеної температури навколишнього середовища, а також інтенсивним фізичним навантаженням, людина стикається у процесі її трудової діяльності, що особливо актуально в нашому регіоні (Ф.З. Галімуллін, 2004; Г.А. Кайсаров, 2004; Г.Н. Шеметова, 2006). Проте хронічна гіпертермія загального або місцевого характеру застосовується у лікуванні низки хронічних, запальних захворювань, комплексному лікуванні онкологічної патології (В.М. Лісовий із співав., 2004; J.H. Wootton, 2007; T. Ferrara, 2009). Немає єдиної точки зору щодо режиму і тривалості температурної дії, що викликає незворотні патологічні зміни в органах і тканинах, які є можливості по запобіганню цим змінам, що і обумовлює актуальність нашої роботи. Процеси, що відбуваються в організмі при різних режимах хронічної гіпертермії, їх поєднання з іншими чинниками, як, наприклад, фізичне навантаження, можливості корекції несприятливої дії і тривалість реадаптаційного періоду практично не вивчені (Д.М. Єлісеєв, 2005; S. Balzer et al., 2006; S.V. Gudkov et al. 2009). З цієї точки зору особливий інтерес викликає не тільки вплив указаних чинників на основні функції кісткової системи, але і можливість та механізм їх відновлення при припиненні даного екоантропогенного впливу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Луганського державного медичного університету в рамках науково-дослідної роботи кафедри анатомії людини № 0107U004485 "Вплив хронічної гіпертермії і фізичного навантаження на морфогенез органів імунної, ендокринної і кісткової систем організму".

Мета - вивчення в експерименті морфогенезу кісткового скелета після дії різних режимів хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням і можливість корекції виявлених порушень синтетичним препаратом інозином.

Завдання.

1. Вивчити в експерименті ріст, будову і формоутворення кісток скелета після дії різних режимів хронічної гіпертермії.

2. Вивчити в експерименті ріст, будову і формоутворення кісток скелета після дії різних режимів хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням.

3. Визначити динаміку змін, що виникають у кістках скелета залежно від терміну після закінчення дії чинника підвищеної температури.

4. Дослідити можливість корекції несприятливого впливу хронічної гіпертермії синтетичним препаратом інозином.

Об'єкт дослідження: кістки скелета білих безпородних статевозрілих щурів-самців.

Предмет дослідження: зміни будови, ростових процесів, формоутворення, хімічного складу, ультраструктури мінерального матриксу, а також міцності кісток скелета білих статевозрілих щурів після дії загальної екзогенної хронічної гіпертермії протягом 60 днів.

Методи дослідження: остеометричний - для дослідження динаміки росту і формоутворення кісток, гістоморфометричний - для дослідження структури діафізів та епіфізних хрящів довгих трубчастих кісток, біохімічний - для визначення мінерального і макроелементного складу кісток, метод рентгеноструктурного аналізу - для дослідження ультраструктури мінерального компоненту кісток, біомеханічний - для визначення міцністних характеристик кісток, статистичний для аналізу та інтерпретації отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації подано теоретичне узагальнення і вирішення актуальної наукової медичної задачі - вперше на великому експериментальному матеріалі зроблено комплексне вивчення морфогенезу кісток скелета після впливу на організм статевозрілих щурів хронічної гіпертермії різних режимів, а також у поєднанні з фізичним навантаженням. За допомогою сучасних методів дослідження отримані нові дані, що свідчать про зміни росту, структури, хімічного складу, ультраструктури і фазового складу кісткового мінералу, міцністні характеристики кісток у період реадаптації після впливу хронічної гіпертермії. Вперше описана морфофункціональна картина порушень в ультраструктурі мінерального матриксу кісток, що виникають після впливу хронічної гіпертермії різних режимів, виявлених методом рентгеноструктурного аналізу. Доведена доцільність використання інозину з метою корекції несприятливих змін морфогенезу кісток при впливі хронічної гіпертермії.

Практичне значення одержаних результатів. В експерименті установлені морфофункціональні зміни кісткової системи щурів після впливу хронічної гіпертермії різних режимів. Дане дослідження розкриває механізми впливу хронічної гіпертермії на морфогенез кісткової системи в умовах цілісного організму, підтверджує можливість її реадаптації, пропонується спосіб корекції змін за допомогою інозину. Отримані дані можуть бути використані в практичній медицині для прогнозування несприятливих змін у скелеті, а також можливість відновлення у період реадаптації. Результати дослідження можуть бути використані в травматології і ортопедії, професійній патології, ревматології, а також в онкології, фізіотерапії, з метою уточнення режиму і тривалості сеансів, а також прогнозування можливих ускладнень. Основні положення і висновки дисертаційної роботи впроваджені у навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедр нормальної анатомії, гістології, цитології та ембріології медичних ВНЗ України: Луганського, Донецького ім М. Горького, Кримського ім. С.І. Георгієвського медичних університетів, Української медичної стоматологічної академії, СДКС ім. Н.К. Крупської, СДКС "Орлятко", ДУ ІТО АМН України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені всі експериментальні і морфофункціональні дослідження, аналіз гістологічних препаратів і дифрактограм, статистична обробка отриманих даних, їх узагальнення. Інтерпретація результатів дослідження, основні положення, що виносяться на захист, висновки дисертації сформульовані автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені й обговорювались на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Актуальні проблеми педіатричної остеології" (м. Євпаторія, 2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Остеопороз: диагностика, клиника, лечение и профилактика" (м. Донецьк, 2008), науково-практичній конференції ортопедів-травматологів України, присвяченій 75-річчю з дня народження заслуженого діяча науки та техніки України, професора М.І. Хвисюка "Ортопедія і травматологія: проблеми якості" (м. Харків, 2009), науково-практичній конференції ортопедів-травматологів "Нове в травматології і ортопедії" (м. Луганськ, 2009), VI Міжнародному симпозіумі "Актуальные проблемы биофизической медицины" (м. Київ, 2009), науково-практичній конференції "Прикладні аспекти морфології", присвяченої пам'яті професорів-морфологів Терентьєва Г.В., Роменського О.Ю., Когана Б.Й. (м. Вінниця, 2009), ІХ міжнародному конгресі по клінічним та економічним аспектам з остеопорозу та остеоартрозу (Афіни, 2009), на 36 Європейському симпозиумі з мінералізованих тканин (Вена, 2009), Європейському конгресі "Хвороби кісток у дітей" (Глазго, 2009), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Лікування внутрішньо- та навколосуглобових ушкоджень" (Одеса, 2009), науково-практичній конференції "Сучасні теоретичні та практичні аспекти остеосинтезу" (Сопіно, 2009).

Публікації. Основний зміст роботи відображений у 11 наукових роботах, 8 з них - статті в журналах за фахом, що входять до переліку ВАК України, з яких 2 самостійні, 3 тези у матеріалах конгресів і конференцій, зокрема з міжнародною участю.

Структура й обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 136 сторінках тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, розділу результатів власних досліджень, аналізу й обговорення результатів дослідження, висновків. Робота ілюстрована 18 таблицями та 32 рисунками, що займають 8 повних сторінок. Список літератури містить 180 літературних джерел, з них 91 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведене на 270 білих безпородних щурах-самцях репродуктивного віку, взятих з віварію Луганського державного медичного університету. Початкова маса тварин складала 154,65±5,61 г, вік 60-65 діб.

Комісією з етичних питань Луганського державного медичного університету протокол № 6 від 02.09.09 встановлено, що утримання тварин та маніпуляції, які з ними проводили, відповідали Закону України № 3447-ІV від 21.02.06 р. "Про захист тварин від жорстокого поводження", які узгоджуються з положеннями "Європейської конвенцією по захисту хребетних тварин, яких використовують для експериментальних і наукових цілей" (Страсбург, 1986), Гельсінкської декларації "Про гуманне ставлення до тварин" (1964-2000), "Загальних етичних принципів експериментів над тваринами", затверджених І Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001).

Експериментальні тварини були розподілені на 9 груп по 30 тварин в кожній. 1 групу становили інтактні тварини. 2-8 - тварини, які впродовж 60 діб щодня по 5 годин знаходились під впливом підвищеної температури у спеціальній термічній камері: 2 - під впливом 44-45?С (екстремальна хронічна гіпертермія); 3 - під впливом 42-43?С (хронічна гіпертермія середнього ступеня); 4 - під впливом 39-41?С (помірна хронічна гіпертермія). 5-6 групи тварин піддавалися поєднаному впливу екстремального та середнього режимів хронічної гіпертермії на тлі динамічного фізичного навантаження (плавання в басейні 15-20 хвилин). 7-8 групі тварин на тлі дії екстремального та середнього режимів хронічної гіпертермії уводили коректор - синтетичний препарат метаболічного ряду інозин. Інозин застосовувався у дозі 20 мг/кг маси тіла внутрішньошлунково 1 раз на добу за 1 годину до перебування тварин в умовах гіпертермії (розрахунки згідно рекомендаціям Ю.Р. Риболовлева та Р.С. Риболовлева); тваринам 9 групи вводили інозин без подальшого поміщення в умови гіпертермії.

Умови хронічної гіпертермії моделювали у термічній камері, сконструйованій співробітниками кафедри анестезіології та реаніматології Луганського державного медичного університету (а. с. 1452526 АІ "Теплова токсикологічна камера" Г.О. Можаєв, В.С. Гридін, Е.О. Чолак та ін.) з контролем температури, вологості і рівня вуглекислоти повітря з 8 до 13 години впродовж 60 діб.

Тварин виводили з експерименту на 1, 7, 15, 30 і 60 добу після закінчення сеансів гіпертермії методом декапітації під ефірним наркозом. Для дослідження забирали великогомілкову, плечову, кульшову кістки та третій поперековий хребець. Кістки скелетували, зважували на лабораторних вагах ВЛР-200 з точністю до 1 мг і вимірювали щтангенциркулем типу ШЦ-1 за методикою W. Duёrst з точністю до 0,1 мм.

Для гістологічного дослідження брали ділянки з проксимального епіфізу і середини діафізу лівої великогомілкової кістки, які піддавали щадному ручному очищенню з метою збереження окістя. Фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, декальцінували розчином мурашиної кислоти в суміші з 10% розчином нейтрального формаліну в співвідношенні 1:1; проводили і формували парафінові блоки. Готували гістологічні зрізи завтовшки 10-12 мкм і фарбували гематоксилін-еозином. Гістологічні препарати досліджували і фотографували на цифровому морфометричному комплексі, до складу якого входять: бінокулярний мікроскоп Olympus BX-41, цифровий фотоапарат Olympus С5050Z і персональний комп'ютер.

Мікроморфометричне дослідження діафізу та проксимального епіфізу великогомілкових кісток проводили за допомогою окулярного гвинтового мікрометра МОВ-1-15Ч і окулярної вимірювальної сітки мікроскопа МБІ-3. При морфометрії проксимального епіфізного хряща великогомілкової кістки використовували морфофункціональну класифікацію В.Г. Ковешнікова (1980). Визначали наступні параметри: загальну ширину епіфізного хряща, ширину зон індиферентних, проліферуючих і дефінітивних хондроцитів. За допомогою 100-точкової вимірювальної сітки визначали об'ємну частку міжклітинної речовини та первинної спонгіози. Морфометрію діафізу проводили за такими параметрами: визначали площу компактної речовини, площу кістковомозкової порожнини, ширину зон зовнішніх і внутрішніх генеральних пластин, ширину остеонного шару, діаметр остеонів та їх каналів.

Хімічне дослідження кісток полягало у визначенні вмісту вологи, органічних і мінеральних речовин, які визначали ваговим методом. Для дослідження макроелементів 10 мг золи розчиняли в 2 мл 0,1 Н соляної кислоти, доводили до 25 мл бідистильованою водою. В отриманому розчині визначали вміст натрію, калію, кальцію на фотометрі атомної абсорбції типу "Сатурн-2" у режимі емісії у повітряно-пропановому полум'ї, а також вміст фосфору колориметрично по Брігсу на електрофотоколориметрі ЕФК-3.

Біомеханічні характеристики плечової кістки визначали при деформуванні її на універсальній машині навантаження Р-0,5 зі швидкістю навантаження 0,25 мм/хв до руйнування. Розраховували питому стрілу вигину, межу міцності, модуль пружності та мінімальну роботу руйнування.

Для дослідження ультраструктури мінерального компонента кістки використовували метод рентгеноструктурного аналізу. Кістковий порошок великогомілкової кістки досліджували на апараті ДРОН-2,0 з гоніометричною приставкою ГУР-5. Використовували К випромінювання міді з довжиною хвилі 0,1542 нМ; напруга і сила анодного струму складали відповідно 30 кВ і 20 мА. На отриманих дифрактограмах досліджували найбільш виражені дифракційні піки, по кутовому положенню яких розраховували міжплощинні відстані та параметри елементарної комірки кісткового гідроксилапатиту. Крім цього визначали розміри блоків когерентного розсіювання по рівнянню Селякова-Шерера та розраховували коефіцієнт мікротекстурування по методу співвідношення рефлексів і визначали параметри кристалічної решітки гідроксилапатиту з урахуванням гексагональної сингонії кристалів. Фазовий склад кісткового мінералу оцінювали по методиці внутрішнього контролю. Визначали питомий вміст кристалічної (гідроксилапатит) і аморфної (кальцит і вітлокит) фаз.

Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою ліцензійного пакету програм "Statistica" 5.11 for Windows. Достовірність оцінювали за критерієм Стьюдента. Достовірною вважали вірогідність помилки менше 5% (р<0,05).

Результати дослідження та їх аналіз.

Дослідження росту, будови і формоутворення кісток скелета після 60-денного впливу помірної хронічної гіпертермії не виявило значущих відхилень у показниках піддослідної групи від контрольної. Таким чином, можемо стверджувати, що даний режим тривалістю 60 діб не робить несприятливого впливу на морфогенез кісток.

Вплив хронічної гіпертермії екстремального і середнього режимів впродовж 60 діб призводив до рівномірного уповільнення поздовжнього й аппозиційного росту всіх досліджуваних кісток порівняно з контрольною групою. Максимальна довжина кісток після впливу екстремальної хронічної гіпертермії була менше контрольних показників на 6,93-9,95%, поперечні розміри знижені на 5,09-10,12%. Вплив хронічної гіпертермії середнього ступеня призводив до аналогічного, але менш вираженого гальмування росту: максимальна довжина кісток була менше контрольних показників на 2,77-5,97%, поперечні розміри - на 2,86-6,02%.

Поєднана дія двох екоантропогенних чинників супроводжувалась більшою амплітудою відхилення показників, ніж вплив ізольованої хронічної гіпертермії. Найбільше відхилення розмірів кісток скелета спостерігалось після поєднання екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження. На 1 добу спостереження максимальна довжина кісток була менше контрольних показників на 8,00-11,95%, поперечні розміри - на 7,04-11,81%. Відповідно, поєднана дія гіпертермії середнього ступеня та фізичного навантаження супроводжувалась більшою амплітудою відхилення остеометричних показників, ніж у групі з ізольованим режимом. Максимальна довжина кісток була менше контрольних показників на 3,88-7,97%, поперечні розміри - на 4,00-8,02%.

Уведення інозину згладжувало гальмівний вплив як екстремального так і середнього режимів хронічної гіпертермії. Так, через 60 діб впливу комбінації екстремальної хронічної гіпертермії з інозином максимальна довжина кісток була менше контрольних показників на 4,99-7,04%, поперечні розміри - на 2,82-6,99%. Відхилення остеометричних показників після комбінації хронічної гіпертермії середнього ступеня з інозином також були менші, ніж у групі з ізольованим впливом. Максимальна довжина кісток була менше контрольних показників на 1,94-3,01%.

Протягом періоду реадаптації ми відзначили, що гальмівний вплив хронічної гіпертермії зберігався, проте спостерігались кількісні відхилення. На 60 добу реадаптації після екстремальної хронічної гіпертермії максимальна довжина кісток була менше контрольних показників на 4,11-6,14%. Після впливу хронічної гіпертермії середнього ступеня поздовжній ріст кісток відновлювався на 60, а аппозиційний - на 15 добу реадаптаційного періоду.

Реадаптаційний період після впливу екстремальної хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням характеризувався збереженням і більшою вираженістю гальмівного впливу, меншим згладжуванням різниці показників з контрольною групою порівняно з ізольованим режимом. Так, максимальна довжина кісток на 60 добу була менше контрольних значень на 4,94-6,05%, поперечні розміри - на 4,17-6,29%. Поєднання хронічної гіпертермії середнього ступеня з фізичним навантаженням також викликало триваліше гальмування ростових процесів кісток, ніж після впливу ізольованого режиму. Так, на 60 добу після припинення експериментальних дій максимальна довжина кісток була менше контрольних значень на 1,23-5,03%.

Застосування інозину сприяло меншій затримці росту кісток: при комбінації з екстремальною хронічною гіпертермією максимальна довжина кісток на 60 добу була менше контрольних значень на 2,13-4,94%, а з гіпертермією середнього ступеня - на 1,94-3,01%.

Зміни в гістологічній будові епіфізного хряща великогомілкової кістки відповідали даним остеометричного дослідження. Через 60 діб впливу умов екстремальної хронічної гіпертермії зменшення загальної ширини епіфізного хряща складало 13,89% за рахунок пропорційного звуження зон проліферуючих і дефінітивних хондроцитів на 15,18% і 14,38%, частка первинної спонгіози була менша контрольної на 11,30%, об'ємний вміст міжклітинної речовини збільшився на 12,30% порівняно з групою інтактних тварин. Вплив умов хронічної гіпертермії середнього ступеня викликав аналогічні, але менш виражені зміни: зменшення загальної ширини епіфізного хряща, зон проліферуючих і дефінітивних хондроцитів склало 11,96%, 12,62% і 12,48% відповідно, зниження вмісту первинної спонгіози - 10,32%, а збільшення вмісту міжклітинної речовини - 11,48%.

Найбільші відхилення показників спостерігалися після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження, де на 1 добу спостереження звуження епіфізного хряща, зон проліферуючих і дефінітивних хондроцитів склало 17,75%, 18,44% і 18,92% відповідно, частка первинної спонгіози була нижча контрольної на 17,44%, а об'ємний вміст міжклітинної речовини збільшувався на 20,08%. Зональна будова епіфізного хряща після комбінації хронічної гіпертермії середнього ступеня та фізичного навантаження змінювалася також значніше, ніж в групі з ізольованим впливом: зменшення загальної ширини епіфізного хряща, зон проліферуючих і дефінітивних хондроцитів склало 14,76%, 16,45% і 14,75% відповідно, вміст первинної спонгіози був знижений на 15,97%, вміст міжклітинної речовини підвищився на 14,75%.

Застосування інозину згладжувало відхилення показників: ширина епіфізного хряща при комбінації з екстремальною хронічною гіпертермією була менше контрольної на 11,02%, зони проліферуючих і дефінітивних хондроцитів - на 10,92% і 13,11%, частка первинної спонгіози знижувалась на 9,83%, а вміст міжклітинної речовини підвищувався на 11,07%. Після комбінації гіпертермії середнього режиму та інозину звуження ширини епіфізного хряща, зон проліферуючих і дефінітивних хондроцитів склало відповідно 5,04%, 5,39% і 6,05%, зменшення частки первинної спонгіози - 4,18%, а збільшення вмісту міжклітинної речовини - 4,51%.

Після припинення впливу умов експерименту значення показників поступово наближалися до контрольних. Так, на 60 добу реадаптації після впливу екстремальної хронічної гіпертермії ширина зон проліферуючих і дефінітивних хондроцитів відставала на 5,92% (р>0,05) і 6,57%, загальна ширина епіфізного хряща - на 5,85%, вміст первинної спонгіози був знижений на 8,90%, а частка міжклітинної речовини не відрізнялася від показників контрольної групи. На 60 добу реадаптації після впливу гіпертермії середнього ступеня ми відзначили, що всі гістоморфометричні характеристики епіфізного хряща не мали достовірних відмінностей від показників контрольної групи.

Поєднаний вплив хронічної гіпертермії та фізичного навантаження погіршував перебіг реадаптаційного періоду порівняно з умовами ізольованого режиму як в комбінації з екстремальним, так і середнім режимами. Після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження на 60 добу реадаптації зони проліферуючих і дефінітивних хондроцитів були менші на 8,41% та 8,59%, загальна ширина епіфізного хряща - на 8,41%, об'ємна частка первинної спонгіози - на 9,16%, вміст міжклітинної речовини перевищував дані контрольної групи на 9,24%. У той ж термін після комбінації хронічної гіпертермії середнього ступеня та фізичного навантаження зони проліферуючих і дефінітивних хондроцитів були менші на 8,57% та 6,57%, загальна ширина епіфізного хряща - на 6,94%, частка міжклітинної речовини перевищувала контрольні дані на 8,84%, вміст первинної спонгіози був знижений на 7,01%.

Застосування інозину в період впливу умов хронічної гіпертермії як екстремального, так і середнього ступеня сприяло повному відновленню гістоморфометричної будови епіфізного хряща протягом періоду реадаптації.

Вплив різних режимів хронічної гіпертермії на гістологічну структуру діафізу призводив до пригноблення аппозиційного росту довгих трубчастих кісток. Вираженість відхилень залежала від режиму впливу.

Через 60 діб впливу умов екстремальної хронічної гіпертермії було виявлено зменшення площі поперечного перетину компактної речовини діафізу на 14,06% порівняно з контрольною групою, зниження ширини зони зовнішніх генеральних пластин на 11,27% і остеонного шару на 11,48%, діаметри остеонів були на 14,15%. Зона внутрішніх генеральних пластин стала ширшою на 10,09%, площа кістковомозкової порожнини збільшилась на 14,29%, а діаметр каналів остеонів - на 14,00%. Вплив умов середньої хронічної гіпертермії викликав аналогічні, але менш виражені зміни: площа поперечного перетину компактної речовини діафізу знижувалась на 9,55%, ширина зони зовнішніх генеральних пластин - на 10,05% і остеонного шару - на 10,18%; діаметри остеонів зменшувались на 10,73%. Площа перетину кістковомозкової порожнини збільшувалась на 9,89%, діаметр каналів остеонів і ширина зони внутрішніх генеральних пластин достовірно не відрізнялись від контрольних показників.

Найбільші відхилення морфометричних характеристик спостерігались після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження, де на 1 добу реадаптації звуження зони зовнішніх генеральних пластин по відношенню до групи інтактних тварин склало 16,12%, остеонного шару - 15,86%, відповідно спостерігалось і зменшення площі компактної речовини діафізу на 19,66%. Діаметри остеонів були менші на 20,49%, площа поперечного перетину кістковомозкової порожнини збільшена на 19,78%, а діаметр каналів остеонів - на 18,00%. Будова діафізу після комбінації середньої хронічної гіпертермії та фізичного навантаження змінювалась також значніше, ніж в групі з ізольованим впливом: зменшення площі поперечного перетину компактної речовини діафізу склало 11,80%, звуження зони зовнішніх генеральних пластин - 12,48%, остеонного шару - 13,40%, діаметри остеонів були менші за контрольні значення на 12,20%. Зона внутрішніх генеральних пластин стала ширшою на 7,96%, площа кістковомозкової порожнини збільшилась на 15,38%, а діаметр каналів остеонів - на 16,00%.

Застосування інозину в період впливу умов експерименту сприяло меншому відхиленню показників. Так, зменшення площі поперечного перетину компактної речовини діафізу по відношенню до контрольних даних після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та інозину склало 10,67%, ширини зони зовнішніх генеральних пластин - 9,01%, остеонного шару - 8,89%, діаметрів остеонів - 11,22%. Зона внутрішніх генеральних пластин стала ширшою на 6,73%, площа кістковомозкової порожнини збільшилась на 13,19%, а діаметр каналів остеонів - на 12,00%. Після комбінації хронічної гіпертермії середнього ступеня та інозину зменшення площі поперечного перетину компактної речовини діафізу, ширини зони зовнішніх генеральних пластин, остеонного шару і діаметрів остеонів склало відповідно 10,11%, 6,76% (р>0,05), 7,93% і 7,80%. У свою чергу, зона внутрішніх генеральних пластин, площа кістковомозкової порожнини і діаметр каналів остеонів збільшилися на 2,65% (р>0,05), 9,89% і 8,00% (р>0,05) відповідно.

У період реадаптації значення показників поступово наближалися до контрольних. На 60 добу реадаптації після екстремальної хронічної гіпертермії достовірну відмінність від контрольної групи мали такі показники: площа поперечного перетину компактної речовини діафізу і діаметр остеонів були знижені на 5,83% і 5,26%, площа кістковомозкової порожнини збільшена на 6,48%. У той же термін після гіпертермії середнього ступеня достовірна відмінність від групи контролю була лише в показниках площі поперечного перетину компактної речовини діафізу - 4,04% у бік зниження.

На 60 добу реадаптації у групах з комбінацією хронічної гіпертермії та фізичного навантаження площа поперечного перетину компактної речовини діафізу була достовірно менше показників контрольної групи на 6,73-9,87%, зони зовнішніх генеральних пластин - на 6,19-11,01%, остеонного шару - на 6,72-10,10%. Діаметри каналів остеонів мали достовірну відмінність від групи інтактних тварин після комбінації екстремальної гіпертермії та фізичного навантаження і склали 10,00% у бік зниження.

Після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії з інозином на 60 добу реадаптації відставали від контролю тільки показники площі компактної речовини діафізу і ширини остеонного шару на 4,04% і 4,21%, після впливу гіпертермії середнього ступеня з інозином достовірних відмінностей не відзначалось.

Умови експерименту надавали односпрямовані зміни на хімічний і макроелементний склад кісток: гіпергідратація кісток поєднувалась з їх демінералізацією і зниженням частки органічного компоненту, відповідно підвищувалась частка гідрофільних і знижувалась гідрофобних елементів. Вираженість змін залежала від режиму.

Через 60 діб впливу умов екстремальної хронічної гіпертермії було виявлено зниження частки мінерального і органічного компонентів на 6,69% і 6,25%, зменшення вмісту кальцію і фосфору на 8,92% і 5,14%, при цьому їх коефіцієнт знизився на 3,98%. Гіпергідратація кісток склала 15,09%, а концентрація натрію та калію збільшилась на 15,66% і 17,83%. Після впливу умов гіпертермії середнього ступеня зниження частки мінерального і органічного компоненту склали 4,08% і 3,74%, кальцію і фосфору - 6,03% і 3,80%, коефіцієнта цих елементів - 2,32%. Вміст вологи збільшився на 9,13%, підвищення концентрації натрію та калію склало 8,32% і 15,73%.

Найбільші відхилення показників спостерігалися після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження, де на 1 добу реадаптації частка мінерального і органічного компоненту зменшилася на 10,35% і 6,35%, вміст кальцію і фосфору був нижчий за контроль на 13,64% і 7,08%, співвідношення кальцій/фосфор знижувалось на 7,02%. Гіпергідратація кісток склала 20,44%, частка натрію та калію підвищилась на 18,79% і 19,23%. Амплітуда відхилення хімічного складу після комбінації гіпертермії середнього ступеня та фізичного навантаження також змінювалась значніше, ніж в групі з ізольованим впливом: спостерігалось зменшення вмісту мінеральної і органічної фаз на 6,10% і 3,67%, при цьому зниження частки кальцію і фосфору склало 7,40% і 4,45%, гіпергідратація кісток досягла 11,98%, а підвищення вмісту натрію і калію - 14,19% і 16,78%.

Після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та інозину частка мінеральної і органічної речовин була знижена відносно даних контрольної групи на 4,68% і 4,07%, а вміст кальцію і фосфору - на 6,24% і 2,38%, їх коефіцієнту - на 3,96%, гіпергідратація кісток склала 10,29%, концентрація натрію і калію підвищилась на 11,74% і 10,14%. Після комбінації гіпертермії середнього ступеня та інозину зниження частки мінерального і органічного компонентів склало 2,67% і 2,67%, а концентрації кальцію і фосфору - 4,13% і 2,71%, їх коефіцієнта - 1,47%, вміст' вологи був збільшений на 6,18%, підвищення концентрації натрію і калію склало 4,89% і 4,37%.

На 60 добу після закінчення впливу умов екстремальної хронічної гіпертермії гіпергідратація кісток склала 5,05-10,17%, зменшення вмісту мінерального і органічного компоненту - 2,38-5,11% і 2,34-4,88%, кальцію і фосфору - 3,63% і 2,34%, а концентрація натрію і калію у цей термін вже не мала достовірних відмінностей від контрольних показників. Після умов гіпертермії середнього ступеня нівеляція відмінностей показників хімічного складу і макроелементів після припинення дії умов експерименту відбувалася вже на 30 добу реадаптаційного періоду.

Реадаптаційний період після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження мав більш затяжний характер у відновленні нормальних показників порівняно з ізольованим режимом: на 60 добу зниження вмісту мінерального і органічного компоненту склало 3,68-6,89% і 1,70-2,14%, гіпергідратація сягала 6,66-11,94%. Відповідно зниження вмісту кальцію і фосфору склало на 5,99% і 3,09%, а їх - на 3,01%. Концентрація натрію і калію відповідала рівню гіпергідратації кісток, тобто була вище за контрольні значення на 7,46% і 4,97% (р>0,05). Після комбінації гіпертермії середнього ступеня та фізичного навантаження демінералізація кісток на 60 добу реадаптації склала 1,98-3,77%, гіпергідратація - 3,50-6,55%, зниження вмісту органічного компоненту, зміни концентрації макроелементів щодо контрольної групи не відзначалися.

Застосування інозину сприяло швидшому відновленню показників порівняно з ізольованим режимом. Демінералізація кісток після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та інозину на 60 добу реадаптації склала 1,51-3,51%, гіпергідратація 3,08-7,61%, показники органічного компоненту, концентрації макроелементів не відрізнялися від контрольної групи. Застосування інозину в період впливу умов хронічної гіпертермії середнього ступеня сприяло відновленню хімічного і мінерального складу на ранніх термінах спостереження.

Вплив умов хронічної гіпертермії протягом 60 діб супроводжувався дестабілізацією кристалографічних параметрів кісткового біомінералу, збільшенням ступеня аморфності й зменшенням його загальної обмінної поверхні. Після впливу екстремальної хронічної гіпертермії розміри елементарних комірок уздовж осей а і с були збільшені на 0,26% і 0,42%, а співвідношення параметрів с/а - на 0,16% (р>0,05). Коефіцієнт мікротекстурування був меншим за контрольні дані на 11,39%, а кристаліти збільшені на 18,34%. Після впливу гіпертермії середнього ступеня розміри комірок уздовж осей а і с перевищували показники контрольної групи на 0,23% і 0,37%, а співвідношення параметрів с/а - на 0,13% (р>0,05). Коефіцієнт мікротекстурування був менший за контроль на 13,25%, а розміри кристалітів зросли на 16,71%.

Поєднання умов експерименту з фізичним навантаженням супроводжувалося посиленням негативних змін в ультраструктурі кісткового мінералу. Комбінація з екстремальним режимом призводила до збільшення розмірів елементарних комірок уздовж осей а і с на 0,29% і 0,37%. Розміри кристалітів перевищували контрольні значення на 26,81%, що більше, ніж в групі з ізольованим впливом. Коефіцієнт мікротекстурування при цьому був збільшений на 8,41% (р>0,05). За умов комбінації гіпертермії середнього ступеня та фізичного навантаження розміри елементарних комірок уздовж осей а і с перевищували показники контрольної групи на 0,30% і 0,43%, коефіцієнт мікротекстурування був зменшений на 17,51%, розміри кристалітів збільшені на 19,36%.

Застосування під час впливу умов хронічної гіпертермії інозину в деякій мірі згладжувало негативний вплив умов експерименту. Після впливу умов комбінації з екстремальною хронічною гіпертермією розміри елементарних комірок уздовж осей а і с перевершували показники контрольної групи на 0,18% і 0,23%, розміри кристалітів були збільшені на 16,56%, а коефіцієнт мікротекстурування зменшений на 6,62% (р>0,05), що значно ближче до контролю, ніж в групі з ізольованим впливом. При комбінації з гіпертермією середнього ступеня на 1 добу реадаптації розміри елементарних комірок уздовж осей а і с перевищували показники групи порівняння на 0,18% і 0,30%, розміри кристалітів були збільшені на 13,55%, а коефіцієнт мікротекстурування зменшений на 10,03% (р>0,05).

На 60 добу реадаптації в групах з ізольованим впливом хронічної гіпертермії спостерігалось відновлення розмірів елементарних комірок, розміри кристалітів були збільшені на 8,23-9,33%, коефіцієнт мікротекстурування достовірно не відрізнявся від контрольного, що свідчить про відновлення однорідності орієнтації кристалів в кристалічній решітці. Процес реадаптації у групах із впливом двох чинників характеризувався стабілізацією елементарних комірок і кристалітів, проте підвищений ступінь аморфності й зниження впорядкованості кристалічної решітки зберігались і були особливо виражені у групі з комбінацією фізичного навантаження з екстремальним режимом. Реадаптаційний період у групах із застосуванням інозину під час експериментального впливу характеризувався відновленням всіх показників ультраструктури кісткового мінералу: при комбінації з екстремальним режимом - на 60, а з середнім - на 15 добу.

Вплив умов хронічної гіпертермії протягом 60 діб супроводжувався збільшенням вмісту в кістковому мінералі аморфних фаз. Після умов екстремальної хронічної гіпертермії вміст кальциту і вітлокиту перевищував контрольні значення на 10,16% і 5,32% (р>0,05). При цьому частка кристалічної фази зменшувалась на 5,32%. Вплив умов хронічної гіпертермії середнього ступеня супроводжувалось аналогічною, але меншою за амплітудою зміною фазового складу кісткового мінералу: частки кальциту і вітлокиту зростали на 8,63% і 7,62% (р>0,05), а частка гідроксилапатиту зменшувалась на 4,31%.

Поєднання хронічної гіпертермії з фізичним навантаженням призводила до більшої аморфності кісткового мінералу, ніж умови ізольованого режиму. Після впливу умов комбінації з екстремальною хронічною гіпертермією вміст кальциту і вітлокиту перевищував контрольні дані на 29,59% і 6,98% (р>0,05), а частка гідроксилапатиту була меншою на 8,58%. Після умов комбінації з гіпертермією середнього ступеня частки кальциту і вітлокиту були збільшені на 13,60% і 11,12% (р>0,05), а вміст кристалічної фази зменшений на 6,51%.

Після умов комбінації екстремальної хронічної гіпертермії з інозином вираженість відхилень була менше ніж в групі з ізольованим впливом. Частка кальциту і вітлокиту перевищувала контрольні на 8,31% і 7,94% (р>0,05), а вміст гідроксилапатиту був менший на 4,35%. Зміна фазового складу за умов комбінації гіпертермії середнього ступеня з інозином мала аналогічний характер, вміст кальциту і витлокиту малодостовірно (р>0,05) збільшувався на 7,61% і 6,23%, а вміст гідроксилапатиту в кістковому біомінералі знижувався на 3,64%.

На 60 добу реадаптації після умов екстремальної хронічної гіпертермії частки кальциту і вітлокиту перевищували контрольні на 16,63% і 12,37% (р>0,05), а після середнього режиму - на 13,56% і 7,63% (р>0,05) відповідно. Вміст гідроксилапатиту був знижений на 7,03% після екстремального і 5,00% після середнього режиму гіпертермії.

Після комбінації хронічної гіпертермії з фізичним навантаженням на 60 добу реадаптації частка кальциту і витлокиту перевищувала контрольні показники на 18,57% і 13,45% (р>0,05) після комбінації з екстремальним і на 15,16% і 8,77% (р>0,05) після комбінації з середнім режимом. Вміст гідроксилапатиту у вказаних групах був менший за контрольні на 7,79% і 5,67% відповідно. Реадаптаційний період у групах із застосуванням інозину під час експериментального впливу характеризувався швидким відновленням показників фазового складу кісткового мінералу: після комбінації з екстремальним режимом на 30 добу, а після середнього - на 15.

При вивченні міцності плечової кістки ми виявили, що вплив гіпертермії супроводжувався зниженням міцності кісток і збільшенням жорсткості, вираженість змін залежала від режиму. Через 60 діб впливу умов екстремальної гіпертермії було виявлено зниження мінімальної роботи руйнування кістки на 15,48%, межі міцності - на 16,23%, збільшення питомої стріли вигину - на 12,57%. Вплив умов гіпертермії середнього ступеня аналогічно викликав зниження мінімальної роботи руйнування кістки на 13,42%, межі міцності - на 10,54%, збільшення питомої стріли вигину - на 12,44%.

Найбільші відхилення біомеханічних параметрів спостерігались після комбінації екстремальної хронічної гіпертермії та фізичного навантаження: на 1 добу реадаптації зниження мінімальної роботи руйнування кістки склало на 16,78%, межі міцності 20,70%, збільшення питомої стріли вигину на 19,65%. Після комбінації фізичного навантаження з гіпертермією середнього ступеня зниження мінімальної роботи руйнування кістки склало 13,55%, межі міцності - 12,57%, збільшення питомої стріли вигину - 18,44%.

Застосування інозину зменшувало відхилення показників. При комбінації з екстремальним режимом на 1 добу реадаптації було виявлено зниження мінімальної роботи руйнування кістки на 11,06%, межі міцності на 10,01%, показники питомої стріли вигину не відрізнялися від контрольних. При комбінації з гіпертермією середнього ступеня відхилення показників було мінімальним, достовірну відмінність мали тільки значення роботи руйнування - на 7,37% у бік зниження.

На 60 добу реадаптації після впливу екстремальної хронічної гіпертермії значення мінімальної роботи руйнування кістки були менше контрольних на 11,72%, межі міцності - на 18,18%, модулю пружності - на 20,32%. В той же термін після впливу гіпертермії середнього ступеня значення мінімальної роботи руйнування кістки було знижено на 8,23%, межі міцності - на 9,33%, модуля пружності - на 14,01%. За 60 діб після комбінації екстремальної гіпертермії та фізичного навантаження значення мінімальної роботи руйнування кістки було менше показників контролю на 15,41%, межі міцності - на 21,08%, модуля пружності - на 22,92%. У той же термін після комбінації фізичного навантаження з гіпертермією середнього ступеня показники мінімальної роботи руйнування кістки були зменшені на 9,09%, межі міцності - на 11,77%, модуля пружності - на 12,31%. На 60 добу реадаптації після комбінації екстремального режиму з інозином значення мінімальної роботи руйнування кістки не відрізнялися від контролю, межа міцності була знижена на 9,94%, модуль пружності - на 12,06%. Після комбінації середнього режиму з інозином відбулося повне відновлення міцності кістки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання: встановлені основні закономірності морфогенезу кісток скелета після різних температурних режимів хронічної гіпертермії, а також в період реадаптації після її впливу, обґрунтовані можливі шляхи корекції морфофункціональних змін у кістках скелета за допомогою препарату синтетичного походження інозину.

1. Вплив хронічної гіпертермії протягом 60 діб здійснює пригноблюючий вплив на ріст, будову і формоутворення кісток скелета білих щурів репродуктивного віку, що виражається зниженням поздовжнього і аппозиційного росту, зміною гістологічної структури епіфізного хряща і діафизу, порушенням ультраструктури і фазового складу мінерального матриксу кістки, зниженням міцності кісток. Вираженість змін залежить від режиму впливу: максимальні відхилення реєструвалися при екстремальній, мінімальні - при хронічній гіпертермії середнього ступеня. На 1 добу спостереження після екстремальної хронічної гіпертермії частка первинної спонгіози була менша контрольної на 11,30%, а після середньої - на 10,32%.

2. Поєднана дія хронічної гіпертермії і фізичного навантаження супроводжується посилюванням негативних змін, що виникають у кістці. Вираженість змін залежала від режиму впливу: амплітуда відхилень в групі з комбінацією фізичного навантаження з екстремальною хронічною гіпертермією була більша, ніж у групі з комбінацією фізичного навантаження і хронічної гіпертермії середнього ступеня. На 1 добу спостереження після впливу поєднання фізичного навантаження й екстремальної хронічної гіпертермії розміри кристалітів перевищували контрольні значення на 26,81%, а після дії поєднання фізичного навантаження і хронічної гіпертермії середнього ступеня - на 19,36%.

3. Застосування під час впливу умов хронічної гіпертермії як коректор інозину внутрішньошлунково в дозуванні 20 мг/кг щодоби в деякій мірі згладжувало негативний вплив умов експерименту. Вираженість змін залежала від режиму дії: амплітуда відхилень при комбінації інозину з екстремальною хронічною гіпертермією була більша, ніж у групі з комбінацією інозину з хронічною гіпертермією середнього ступеня . На 1 добу спостереження мінімальна робота руйнування в групі з комбінацією інозину й екстремальної хронічної гіпертермії зниження мінімальної роботи руйнування кістки склало 11,06%, а після впливу комбінації інозину і хронічної гіпертермії середнього ступеня - 7,37%.

4. У реадаптаційний період після впливу ізольованих режимів хронічної гіпертермії виявлені відхилення відновлювалися: нормалізувався рост, гістологічна структура епіфізного хряща і діафизу, хімічний і макроелементний склад, ультраструктура і фазовий склад мінерального матриксу, біомеханічні параметри кістки. Ступінь нівеляції виявлених відхилень після закінчення реадаптаційного періоду залежала від режиму впливу: відновлення морфофункціональних характеристик після хронічної гіпертермії середнього ступеня відбувалося практично в повному обсязі, а після екстремальної хронічної гіпертермії майже всі показники достовірно відрізнялися від контрольної групи.

5. Реадаптаційний період після комбінованого впливу хронічної гіпертермії і фізичного навантаження протікає з меншою нівеляцією негативних змін, наявних у кістці. Відновлення морфофункціональних характеристик після поєднання фізичного навантаження і хронічної гіпертермії середнього ступеня відбувалося у більшому обсязі, ніж після комбінації з екстремальною хронічною гіпертермією.

6. Внутрішньошлункове застосування інозину в дозуванні 20 мг/кг під час впливу умов хронічної гіпертермії сприяє швидкій нівеляції виявлених негативних змін протягом реадаптаційного періоду.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лузин В.И. Биомеханические параметры костей белых половозрелых крыс после воздействия различных режимов хронической гипертермии в комбинации с физической нагрузкой и возможным корректором инозином / В.И. Лузин, С.М. Смоленчук // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2009. - Т.10, №3. - С. 87-91. (Особистий внесок: експеримент на щурах, біомеханічне дослідження, формулювання висновків).

2. Лузин В.И. Особенности прочности костей половозрелых белых крыс в реадаптационный период после экстремальной хронической гипертермии / В.И. Лузин, С.М. Смоленчук // Вісник морської медицини. - 2009. - № 2 (44). - С. 119-121. (Особистий внесок: експеримент на щурах, біомеханічне дослідження, статистична обробка результатів).

3. Лузин В.И. Особенности роста костей скелета белых крыс, подвергшихся воздействию экстремальной хронической гипертермии в сочетании с физической нагрузкой и возможным корректором инозином / В.И. Лузин, С.М. Смоленчук // Український морфологічний альманах. - 2008. - Т. 6, № 3. - С. 52-56. (Особистий внесок: експеримент на щурах, остеометричне дослідження, статистична обробка результатів).

4. Лузин В.И. Строение проксимального эпифизарного хряща большеберцовой кости половозрелых белых крыс при воздействии различных режимов хронической гипертермии / В.И. Лузин, С.М. Смоленчук // Український медичний альманах. - 2009. - Т. 12, № 3. - С. 104-107. (Особистий внесок: експеримент на щурах, гістологічний та морфометричний аналіз, статистична обробка результатів).

5. Смоленчук С.М. Гистологическое строение диафизов большеберцовых костей белых крыс при различных режимах хронической гипертермии в сочетании с физической нагрузкой / С.М. Смоленчук // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології [зб. наук. праць]. - Київ-Луганськ. - 2009. - С. 469-478.

6. Смоленчук С.М. Особенности макроэлементного состава костей скелета белых крыс, подвергшихся воздействию различных режимов хронической гипертермии в сочетании с физической нагрузкой и возможным корректором инозином / С.М. Смоленчук // Український медичний альманах. - 2009. - Т. 12, № 1. - С. 164-167.

7. Смоленчук С.М. Особенности формообразования костей осевого и добавочного скелета в условиях хронической гипертермии на разных этапах постнатального онтогенеза / С.М. Смоленчук, Н.В. Корявый, М.Г. Грищук [и др.] // Український морфологічний альманах. - 2008. - Т. 6, № 2. - С. 52-56. (Особистий внесок: експеримент на щурах, статистична обробка результатів, підготовка до друку).

8. Лузин В.И. Фазовый состав костного минерала у белых половозрелых крыс после воздействия различных режимов хронической гипертермии и обоснование возможности коррекции выявленных изменений / В.И. Лузин, С.М. Смоленчук // Вісник проблем біології і медицини. - 2009. - Вип. 3. - С. 73-77. (Особистий внесок: експеримент на щурах, статистична обробка результатів, підготовка до друку).

9. Лузин В.И. Биомеханические параметры костей белых половозрелых крыс после воздействия различных режимов хронической гипертермии / В.И. Лузин, С.М. Смоленчук // Материалы VI Международного симпозиума "Актуальные проблемы биофизической медицины". - Киев. - 2009. - С. 57-58. (Особистий внесок: експеримент на щурах, біомеханічне дослідження, статистична обробка результатів).

10. Luzin V. Character of bones growth in rats under the impact of extreme chronic hyperthermia and its combination with physical activity / V. Luzin, S. Smolenchuk // Bone. - 2009. - Vol. 45. - P. S.68. (Особистий внесок: експеримент на щурах, остеометричний та статистичний аналіз).

11. Smolenchuk S.M. Features of skeleton in white rats under the impact of medium chronic hyperthermia in combination with physical activity and possible correction with inosine / S.M. Smolenchuk, V.I. Luzin // Osteoporosis International. - 2009. - Vol. 20 (Suppl. 1). - P. S.139. (Особистий внесок: експеримент на щурах, остеометричний та статистичний аналіз).

АНОТАЦІЯ

Смоленчук С.М. Морфогенез кісткового скелета в умовах хронічної гіпертермії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Луганський державний медичний університет МОЗ України. - Луганськ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфогенезу кісток скелета після впливу різних режимів хронічної гіпертермії. За допомогою сучасних методів дослідження (остеометричного, гістоморфометричного, біохімічного, рентгеноструктурного, біомеханічного, статистичного) отримані нові дані, що свідчать про зміни росту, структури, хімічного складу, ультраструктури і фазового складу кісткового мінералу, міцністні характеристики кісток в період реадаптації після впливу хронічної гіпертермії. Вперше описана морфофункціональна картина порушень в ультраструктурі мінерального матриксу кісток, що виникають після впливу хронічної гіпертермії різних режимів, виявлених методом рентгеноструктурного аналізу. Доведена доцільність використання інозину з метою корекції несприятливих змін морфогенезу кісток при дії хронічної гіпертермії.