Особливості епідеміології, перебігу, діагностики та лікування хронічного панкреатиту, поєднаного з метаболічним синдромом

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ОСОБЛИВОСТІ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ, ПЕРЕБІГУ, ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ, ПОЄДНАНОГО З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеню доктора медичних наук

СВИРИДЮК ВАСИЛЬ ЗІНОВ'ЄВИЧ

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова.

Науковий консультант: доктор медичних наук, профессор ЧЕРНОБРОВИЙ В'ячеслав Миколайович Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри поліклінічної терапії та сімейної медицини.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор СВІНЦІЦЬКИЙ Анатолій Станіславович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 3.

доктор медичних наук, професор ГУБЕРГРІЦ Наталія Борисівна, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 1.

доктор медичних наук, ХРИСТИЧ Тамара Миколаївна, Буковинський державний медичний університет, професор кафедри сімейної медицини.

Захист відбудеться « 18 » червня 2009 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.09 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 17.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця за адресою: 03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1

Автореферат розісланий « 16 » травня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.003.09 кандидат медичних наук В.В. Чернявський.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічний панкреатит (ХП) відноситься до хвороб, захворюваність на які в Україні, як і повсюди у світі, невпинно зростає. Особливістю ХП є його схильність до поєднання з іншими захворюваннями [Губергриц Н. Б., Христич Т. М., 2000; Передерий В. Г., 2001; Маев И. И. та ін. 2005; Cвінціцький А. С., 2007; Харченко Н. В., 2008; Ткач С. М., 2008].

Вважається, що поєднана патологія є наслідком впливу урбанізації, надмірної індустріалізації, забруднення довкілля ксенобіотиками, рукотворних змін клімату, поглиблення соціального розшарування суспільства, безпрецедентної інтенсивності міграційних процесів, неправильного способу життя (переїдання, зловживання алкоголем, паління, наркоманія), бездуховності й легковажної поведінки людей, яка полегшила передачу статевим і парентеральним шляхами низки венеричних і соматичних хвороб, таких як вірусний гепатит, хламідіоз, СНІД, хелікобактерна та Torch-інфекції [Лазебник Л. Б., 2001; Решетилов, 2004; Мосійчук Л. М., 2005; Скрипник, 2005; Starfield B. et al., 2003; Byrne M. F., 2007].

В Україні до цього долучилася екологічна катастрофа - радіонуклідне забруднення довкілля внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Прооксидантна дія іонізуючого опромінення інкорпорованих радіонуклідів має універсальний ушкоджуючий характер і викликає мультиорганну хронічну патологію [Бебешко В. Г і Замостьян П. Н., 2005; Астахова В. Л., 2007; Яблоков А. В., 2007].

Поєднання ХП з метаболічним синдромом (МС) є одним з розповсюджених проявів мультиорганної патології. Мультиорганна патологія за сучасної класифікації хвороб (МКХ-10) закономірно трансформується в поліморбідність. Це висуває нові вимоги до надання медичної допомоги, оскільки зусилля дослідників традиційно зосереджуються на окремих нозологічних одиницях. Наявність поєднання МС із змінами в органах травлення мало вивчені і клініцистам практично невідомі. Є дані, що при МС частіше зустрічаються захворювання стравоходу (72%), захворювання печінки, біліарного тракту (64%), підшлункової залози [Лазебник Л. Б., Звенигородская Л. А., 2009]. Слід враховувати, що основна функціональна діяльність із забезпечення вуглеводного і жирового обмінів, що є визначальними у формуванні МС, припадає на печінку і підшлункову залозу (ПЗ). Вони відіграють ключову роль у розвитку інсулінорезистентності та дисліпідемії, які вважаються пусковими факторами МС. Однак, детального аналізу поєднання ХП і МС у доступних нам літературних джерелах ми не знайшли. Пояснюється такий факт відсутністю чітких епідеміологічних даних, клінічних симптомів поєднаного перебігу, відсутністю паралелізму між клінічними, функціональними та морфологічними даними, а також пізньою діагностикою захворювань. Тому виникає необхідність у створенні стандартів обстеження і лікування ХП, який поєднується з МС.

Необхідність покращення діагностики і лікування ХП, поєднаного з МС, попередження виникнення його деструктивних форм та наукового обґрунтування покращення організації надання допомоги хворим, яка б відповідала сучасним вимогам і світовим стандартам, і зумовила актуальність дослідження, визначила мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом НДР № 0103U01143 «Клініко-епідеміологічне дослідження хворих з хелікобактер-асоційованими гастродуоденальними захворюваннями, артеріальною гіпертензією: обґрунтування клініко-економічної ефективності застосування скринінг-діагностики та формулярної фармакотерапії у практиці сімейного лікаря» кафедри внутрішньої та сімейної медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Мета дослідження: на підставі поглибленого вивчення особливостей епідеміології і перебігу ХП, поєднаного з МС, підвищити якість його діагностики та лікування.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Вивчення особливостей епідеміології та перебігу ХП у поліморбідних пацієнтів;

2. Вивчення особливостей епідеміології та перебігу ХП залежно від екологічної ситуації, що склалася внаслідок радіонуклідного забруднення навколишнього середовища після аварії на Чорнобильській АЕС;

3. Вивчення клінічних особливостей поєднання ХП з МС;

4. Вивчення поліморбідності та чинників прогресування ХП на тлі МС;

5. Вивчення клінічної й економічної ефективності лікування ХП, поєднаного з МС, урсодеоксихоловою кислотою;

6. Наукове обґрунтування розробки алгоритму діагностики ХП, поєднаного з МС.

Об'єкт дослідження - хворі ХП на тлі МС.

Предмет дослідження - особливості епідеміології, перебігу, діагностики і лікування ХП, поєднаного з МС. Головна ідея й основні положення концепції дослідження ґрунтуються на припущенні, за яким клінічний перебіг і наслідки ХП на тлі МС, а відповідно, і методи діагностики та лікування мають істотні відмінності від ХП, який не пов'язаний з МС.

Методи дослідження. Використані наступні методи: епідеміологічний, клінічний, ендоскопічний, біохімічний, цитологічний, радіологічний, ультразвукової та променевої візуалізації, внутрішньопорожнинної рН-метрії, антропометричний, системного аналізу, математичного моделювання та комп'ютерного програмування.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше з урахуванням вимог доказової медицини:

- уточнено епідеміологічні та етіопатогенетичні особливості перебігу ХП у пацієнтів з поліморбідною патологією;

- розширено вчення про поліморбідність, запропоновано спосіб обчислення коефіцієнта поєднання хвороб для кількісного виміру таких фундаментальних понять поліморбідності, як синтропія, дистропія та інтерференція та для кількісної характеристики впливу етіологічних чинників ХП;

- встановлено, що високі значення коефіцієнта поєднання з МС, хронічним холециститом, жовчнокам'яною хворобою, постхолецистектомічним синдромом, стеатогепатитом свідчать на користь патогенетичного зв'язку між цими нозологічними одиницями за типом синтропії;

- уточнено характер поєднання ХП з МС - на відміну від ХП без МС, де серед хворих переважають чоловіки, при ХП з МС питома вага чоловіків і жінок зрівнюється;

- вивчено характер розладів внутрішньоклітинного травлення та уточнено роль дисліпідемій, біліарного сладжу і жовчного рефлюксату у патогенезі ХП, поєднаного з МС;

- встановлено характер впливу радіонуклідного забруднення на захворюваність і перебіг ХП, поєднаного з МС, у жителів Житомирської області;

- показано, що використання при ХП, поєднаному з МС, урсодеоксихолової кислоти є економічно вигідним за критерієм ефект/собівартість через зменшення кількості рецидивів панкреатиту і розвитку дисліпідемії, як тригерного чинника розвитку ліпідного дистрес-синдрому.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що за його результатами розроблено клінічні підходи і впроваджено нові методи діагностики ХП, розладів внутрішньоклітинного травлення та жовчного рефлюксу: визначення пероксидазної активності та детергентної здатності жовчного рефлюксату, антиген-стимульованого і антиген-незалежного внутрішньоклітинного травлення нейтрофілів.

Запропоновано і впроваджено новий, економічно вигідний (за критерієм ефект/собівартість) підхід до корекції дисліпідемії, біліарного сладжу та розладів внутрішньоклітинного травлення у хворих на ХП, поєднаний з МС, з використанням урсодеоксихолової кислоти.

Розроблено алгоритм діагностики ХП, поєднаного з МС, який передбачає чітку послідовність використання найінформативніших та надійних методів обстеження в порядку від менш вартісних до найвартісніших.

Впровадження результатів дослідження в практику здійснено на:

1. Державному і галузевому рівнях шляхом публікації нововведення «Особливості діагностики та лікування хронічного панкреатиту в практиці сімейного лікаря» (Київ, 2007), видання монографії «Особливості діагностики і лікування хронічного панкреатиту в поліморбідних пацієнтів» (Житомир, 2008), за результатами дослідження отримано патент України на винахід «Спосіб діагностики панкреатиту» (№77072 UA, опублікований 16. 10. 2006. Бюл. № 10).

2. На регіональному рівні за розробку і впровадження результатів дослідження отримано 3 свідоцтва на раціоналізаторські пропозиції, які видані управлінням охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації.

3. Результати дослідження втілені у роботу терапевтичної служби Житомирської області, панкреатологічного центру, ендоскопічного та терапевтичного відділень Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського, у роботу лікарняних кас Житомирської, Донецької, Львівської, Полтавської облас-тей, Матеріали роботи використовувались у навчальному процесі та науково-дослідній роботі у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова, у Житомирському інституті медсестринства.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою працею автора. Автор визначив мету і завдання дослідження, розробив його програму та методологію, провів аналіз й узагальнення спеціальної літератури. Внесок автора також полягає у самостійному веденні та обстеженні хворих, проведенні, інструментальних, функціональних, лабораторних, епідеміологічних, радіологічних, антропометричних досліджень, комп'ютерного програмування та математичного моделювання. Особисто проведена статистична обробка отриманих результатів, здійснена їх інтерпретація, сформульовані всі розділи дисертації, висновки, практичні рекомендації, підготовлено рукопис, публікації та форми впровадження результатів дослідження у практику. Не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам публікацій, а також матеріали кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на:

1. Міжнародних симпозіумах і науково-практичних конференціях: на V Конгресі Всесвітньої Федерації лікарів України (Дніпропетровськ, 1994); V конференції з міжнародною участю «Інформаційні технології в охороні здоров'я та практичній медицині» (Київ, 2005); ХІ Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006); Форумі з міжнародною участю «Інформаційні технології в охороні здоров'я та практичній медицині» (Київ, 2006).

2. Національних конгресах, з'їздах, симпозіумах: на ІІІ Українському конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 2005); ІІІ з'їзді ендоскопістів України (Тернопіль, 2005); ІІ з'їзді лікарів загальної (сімейної) практики України (Харків, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підготовка сімейних лікарів та моделі впровадження сімейної медицини в Україні» (Чернівці, 2005); ІХ Всеукраїнському конгресі лікарських товариств (Вінниця, 2007); IV з'їзді фахівців соціальної медицини та організації охорони здоров'я України (Житомир, 2008).

3. Науково-практичних конференціях державного рівня: на науково-практичній конференції «Науково-медичні аспекти наслідків аварії на ЧАЕС: підсумки 8-річного обстеження, лікування і моніторингу ліквідаторів аварії та населення України» (Харків,1994); науково-практичній конференції «Проблеми гепатобіліарної патології в осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» (Київ, 2000); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2003); науково-практичній конференції «Комп'ютерна медицина 2004» (Харків, 2004); ІІ Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2004); науково-практичній конференції «Проблеми клініки, діагностики і терапії гепатитів» (Харків, 2005); ІІІ Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2005); науково-практичній конференції «Комп'ютерна медицина-2005. Електронна охорона здоров'я» (Харків, 2005); науково-практичному симпозіумі «Езофаго-гастро-рН-моніторинг та ізотопні дихальні тести в сучасній гастроентерології» (Вінниця, 2006); обласній науково-практичній конференції з міжнародною участю «Університетська клініка сімейної медицини» (Львів, 2006);

ІV Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2006); науково-практичній конференції «Актуальні питання фармакотерапії в загальній практиці - сімейній медицині» (Вінниця, 2006); науково-практичному симпозіумі «Новітні перспективні технології діагностики та контролю лікування захворювань органів травлення» (Вінниця, 2007); V Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2007); науково-практичній конференції «Актуальні питання фармакотерапії у загальній практиці - сімейній медицині» (Вінниця, 2007); VІ Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2008); науково-практичному симпозіумі «Сучасні діагностичні та лікувальні технології в гастроентерології» (Вінниця 2008).

4. Засіданнях, нарадах: вченої ради Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова; вченої ради Житомирського інституту медсестринства; кафедри внутрішньої та сімейної медицини, кафедри «Загальна практика - сімейна медицина» факультету післядипломної освіти лікарів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 55 наукових праць, в т. ч. 1 монографія, 25 статей у наукових фахових журналах, перелік яких затверджено ВАК України для публікацій матеріалів дисертаційних досліджень, (з них самостійних - 17), 24 тез конференцій та статей у наукових фахових виданнях, які не входять до переліку, затвердженого ВАК України, 1 нововведення до реєстру, 1 патент України на винахід, 3 свідоцтва на раціоналізаторські пропозиції.

Обсяг та структура роботи

Дисертація викладена на 437 сторінках машинописного тексту (власного тексту 305 с.), складається зі вступу, огляду літератури, 6-ти розділів власних досліджень, узагальнення, висновків, практичних рекомендацій, ілюстрована 55 рисунками, схемами і алгоритмами, 120 таблицями, містить 4 додатки. Список використаної літератури містить 303 джерела, з них 168 кирилицею та 135 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи. Розповсюдженість ХП встановити вкрай тяжко, особливо за латентного або малосимптомного перебігу, а також при вторинних формах. Зумовлюється подібне тим, що захворювання маскується симптоматологією первинного захворювання, на тлі якого відбувається його формування. Про невпинно прогресуючий перебіг ХП засвідчує висока летальність: впродовж 10 років після встановлення діагнозу вона складає 20%, а за 25-річний термін - до 50% (Циммерман Я. С., 2009).

Для поглибленого вивчення епідеміології, особливостей клінічного перебігу, діагностики і лікування ХП використано проспективне когортне дослідження 3010 хворих на ХП, серед яких було 380 хворих з поєднанням ХП і МС і 2630 пацієнтів з ХП без МС. Пацієнти впродовж 1994-2004 років знаходились на обстеженні у Житомирській обласній клінічній лікарні ім. О. Ф. Гербачевського. У оперованих пацієнтів (а таких була переважна більшість) діагноз підтверджений морфологічно при гістологічному дослідженні інтраопераційних біоптатів. І в оперованих, і в неоперованих пацієнтів для верифікації діагнозу ХП та супутніх захворювань використовували методи клінічного та спеціального обстеження:

Проведено системний аналіз ХП, поєднаного з МС. Клінічні спостереження за ефективністю діагностики ХП, супутніх з ним захворювань проводили, використовуючи антропометрію, органометрію, інструментальні методи візуалізації внутрішніх органів, комплексне дослідження рефлюксату та розладів внутрішньоклітинного травлення.

Клінічними критеріями ХП слугували больовий і диспептичний синдроми, синдром зовнішньосекреторної недостатності та ендокринної недостатності ПЗ. При проведенні аналізу даних користувались класифікацією ХП за клінічним перебігом, ступенем важкості, морфологічними змінами, ступенем нутрітивної недостатності та наявністю ускладнень, згідно з методичними рекомендаціями Інституту гастроентерології АМН України (2004) для лікарів ЛКК, лікарів-експертів і реабілітологів МСЕК, хірургів, терапевтів та гастроентерологів.

Для діагностики МС використовували критерії, запропоновані у 2001 р. експертами Національного інституту здоров'я США з корективами, які були внесені у 2005 р. на І Міжнародному конгресі «Предіабет і метаболічний синдром» (Берлін) та на 75-му конгресі Європейського товариства з атеросклерозу у Празі (2005). З клінічної точки зору методом ранньої діагностики метаболічного синдрому, у тому числі латентних форм (поєднання артеріальної гіпертензії, абдомінального ожиріння і гіперліпідемії) є виявлення 3-х варіантів поєднання його обов'язкових компонентів: 1) надлишкової маси тіла, артеріальної гіпертензії (АГ), а також ізольованої помірної гіперліпідемії; 2) надлишкової маси тіла, АГ, комбінованої дисліпопротеїнемії; 3) інсулінорезистентного цукрового діабету або порушення толерантності до глюкози і абдомінального ожиріння.

Крім того, використовували низку антропометричних показників: вимірювання зросту (З) з точністю до 0,001 м; визначення маси тіла (М) в кг, індексу маси тіла (ІМТ) в кг/м2, вмісту (відсоток) в організмі загальної жирової тканини (ЗЖТ), вмісту (відсоток) абдомінальної жирової тканини (АЖТ), вмісту (відсоток) м'язової тканини (МТ) та основного обміну (ОБ) в кК/добу, які визначали на моніторі складу тіла BF 500 фірми OMRON; вимірювання обводу талії (Т) гнучкою стрічкою на рівні пупка та обводу стегон (С) на рівні трохантерів з точністю до 0,001 м; обчислення індексу талія/стегно (ІТС) за формулою: ІТС = Т/С, де Т - обвід талії, см; С - обвід стегон, см; вимірювання з точністю до 0,001 м сагітального діаметра (СД) - умовного перпендикуляра від верхнього краю живота на рівні гребеня крилоподібної кістки до горизонтальної поверхні, на якій лежав досліджуваний; визначення об'єму внутрішньої жирової тканини (ВЖТ) за формулою: ВЖТ=0,731 СД-11,5, де ВЖТ - об'єм внутрішньої жирової тканини, л; СД - сагітальний діаметр, см [Дворяшина И. И. та ін., 2001; Николаев В. Г. та ін., 2005].

Візуалізація черевної порожнини та заочеревинного простору проводилась за допомогою ехографії на апаратах SC 240 фірми Pie Medicаl та УЗ-сканері Toshiba SSA-220A конвексним датчиком 3,75 МГц з використанням стандартизованого протоколу ультразвукового дослідження органів черевної порожнини і комп'ютерної обробки цифрових зображень [Медведев И. Е. та ін., 2002]; проводилась комп'ютерна спіральна томографія гепато-панкреато-дуоденальної зони за допомогою апарату Activion 16 Tochiba та приставки Vistron для внутрішньовенного болюсного контрастування, з органометрією і денситометрією ПЗ і печінки, визначенням площі підшкірної жирової тканини (ПЖТ), площі внутрішньої жирової тканини (ВЖТ), яка включала площі мезентеріальної, оментальної та ретроперитонеальної жирової тканини, а також площу загальної жирової тканини (ЗЖТ), яка включала площу ПЖТ і площу ВЖТ [Дворяшина И. И. та ін., 2001; Минько Б. А. та ін., 2001; Кармазановский Г. Г. та ін., 2007]; магнітно-резонансна томографія гепато-панкреато-дуоденальної зони за допомогою апаратного комплексу Shimadzu SMT 50XH2 з використанням динамічного контрастування (магневіст) при Т1? і Т2-режимах релаксації протонів; візуалізація слизової оболонки стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки за допомогою ЕГДФС апаратом Olympas CLE-10 та відеосистеми FUJINON EVE W88A з використанням останньої версії мінімальної стандартної термінології Європейської асоціації гастроентерологічної ендоскопії [Digestive Endoscopy. Minimal standard terminology / Version 2. 0. -ASGE, 1998]; візуалізація рефлюксу жовчі до шлунку та стравоходу за допомогою оригінальної комп'ютерної технології підвищення інформативності цифрових зображень слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, отриманих за допомогою ендоскопічної відеосистеми FUJINON EVE W88A та забору під час відеоендоскопії шлункового вмісту з наступним біохімічним та мікроскопічним дослідженням рефлюксату; біохімічне дослідження рефлюксату включало визначення детергентних властивостей (гемолітичної здатності) жовчного рефлюксату і визначення у рефлюксаті активності пероксидази з використанням оригінального методу [Свиридюк В. З., 2008; свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію №81 від 25. 12. 2005 р. та свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію №72 від 24. 12. 2007 р., видані управлінням охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації];

До фукціональних методів віднесли дослідження зовнішньосекреторної недостатності ПЗ за допомогою амілазного 13С-кукурузно-крохмального дихального тесту на інфрачервоному ізотопному аналізаторі IRIS; копроскопію; глікемічний профіль.

Ліпідограму, активність трансаміназ, лужної фосфатази, ?-глютамілтранспептидази, амілази, концентрації білірубіну, креатиніну, загального білка та білкових фракцій крові, маркери вірусів гепатитів В і С та ін. визначали, використовуючи біохімічний аналізатор Kone Instruments, уніфіковані методики та набори реактивів вітчизняного і зарубіжного виробництва.

Клінічні спостереження доповнювалися вивченням цитологічних змін активності антиген-стимульованого та антиген-незалежного внутрішньоклітинного травлення поліморфноядерних нейтрофілів методом цитологічної морфометрії за допомогою ліпосомних маркерів. [Спосіб діагностики панкреатиту.: Патент 77072 UA Україна, МКЗ А 61 В 10/00, G 01 N 33/549 / В. З. Свиридюк, А. В. Олійниченко, Б. П. Олійниченко, В. М. Чернобровий, В. Й. Шатило). Суть винаходу полягає у визначенні захисної і травної функцій нейтрофілів за ступенем поглинання останніми навантажених антигеном (захисна функція) і нейтральних (травна функція) ліпосом.

Для аналізу взаємозв'язків (синтропії, дистропії та інтерференції) між нозологічними одиницями використовували спеціально розроблену нами комп'ютерну програму Polygon. Вона дозволила визначити коефіцієнт поєднання хвороб, який показує у скільки разів частота супутньої хвороби «А» при основному захворюванні «Б» (у нашому дослідженні - при панкреатиті) більша, ніж частота нозологічної одиниці «А» у загальній популяції. Коефіцієнт поєднання (Кп) вираховувся за формулою: Кп = С*Н*З-1*О-1, де С - кількість випадків супутнього захворювання, виявлених протягом року при основному захворюванні; Н - кількість населення; З - кількість випадків супутнього захворювання у загальній популяції; О - кількість випадків основного захворювання, виявлених протягом року. Кп >1,1, засвідчував, що між хворобами є синтропія, тобто одна хвороба сприяє виникненню іншої. Кп <0,9 доводив, що між хворобами є дистропія, і вони не сприяють, а заважають одна виникненню іншої. Коли Кп був близьким до одиниці та знаходився у межах 0,9-1,1, то це вказувало, що хвороби не пов'язані між собою і одна впливає на перебіг іншої за принципом інтерференції.

Вивчався вплив екологічних чинників на поширеність та перебіг ХП у Житомирській області. Головним завданням було дослідити закономірності впливу радіонуклідного забруднення на розповсюдження та перебіг ХП (у тому числі в поєднанні з МС) у жителів Житомирської області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Використовувалися форми статистичної звітності МОЗ України: документи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; 5 збірок «Дозиметрична паспортизація населених пунктів України, підданих радіоактивному забрудненню після Чорнобильської аварії» за 1991-1995 рр.; збірка 7 «Ретроспективно-прогнозні дози опромінення населення та загальнодозиметрична паспортизація 1997 року населених пунктів України, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської аварії»; збірки 8-10 «Загально дозиметрична паспортизація населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії», за 1996-2004 рр.; комп'ютерні бази даних Житомирського обласного центру здоров'я, Житомирського обласного діагностичного центру, Коростенського та Овруцького міжрайонних діагностичних центрів та дані вимірювання інтенсивності г-випромінювання організмом людини, отримані автором особисто за допомогою гаммаспектрометра IS-50 та апаратного комплексу СВИЧ-1 «Скриннер».

Вивчали ефективність лікування урсодеоксихоловою кислотою (УДХК) хворих на ХП, поєднаний з МС. Пацієнти розподілялися на 2 групи: контрольну та дослідну. Чисельність контрольної групи склала 154, дослідної - 152 особи. Для забезпечення випадкового розподілу пацієнтів на групи, в яких проводилось різне лікування, застосовувалася таблиця випадкових чисел, які генеруються комп'ютером (квазірандомізований тип контрольованого дослідження).

Хворі контрольної групи отримували базисну терапію. Пацієнти дослідної групи, крім базисної терапії, отримували УДХК по 10 мг на 1 кг маси тіла 2 рази на добу, 2-3 капсули в обід та 2-3 капсули увечері, всередину залежно від маси тіла пацієнта.

Для оцінки ефективності лікування інструментальні, антропометричні та біохімічні показники визначалися тричі: до початку лікування, через 14 діб та через 3 місяці.

Після виписки зі стаціонару пацієнти продовжували отримувати лікування і спостерігатися в амбулаторних умовах.

Крім того, вивчалась економічна ефективність лікування УДХК хворих на ХП, яке було запроваджено для членів благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», починаючи з 2003 року. До контрольної групи входили пацієнти, яким впродовж 2000-2002 років медична допомога надавалась за традиційною організаційною моделлю - знеболювальні та ферментні препарати. Дослідну групу склали пацієнти, яким впродовж 2003-2005 років разом з ферментними та знеболювальними препаратами призначалась УДХК по 10 мг на 1 кг маси тіла. При вивченні економічної ефективності використовувалася оригінальна комп'ютерна технологія аналізу бази даних лікарняної каси, яка включала персоніфіковані дані щодо найменування, дози, тривалості й вартості лікування 267 тис. випадків захворювань у 184 тис. членів каси упродовж 1999-2005 рр. на загальну суму 17 млн 331 тис. грн.

Проведено узагальнення отриманих результатів досліджень і розроблено алгоритм діагностики ХП, поєднаного з МС.

Статистичну обробку результатів досліджень і побудову математичних моделей процесів здійснювали методами варіаційної статистики, реалізованими стандартними пакетами прикладних програм варіаційної статистики: Excel for Windowsхр Professional та Statistica 5. 5 фірми Statsoft (програми належать ЦНІТ Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, ліцензійний № АХХR910A374605FA).

Результати дослідження та їх обговорення. Поєднання ХП з МС мало місце у 380 осіб (12,6±0,6%), найчастіше у віковому інтервалі 40-60 років, де його питома вага складала 78,4±2,1%, середній вік хворих становив 48,6±0,5 років. Питома вага чоловіків, становила 51,±2,6%, жінок - 48,4±2,6%.

Серед клінічних симптомів ХП, поєднаного з МС, на першому місці за частотою спостерігали скарги на здуття живота після їди. У той час, як при ХП без МС на першому місці за частотою відмічали біль в епігастрії та у лівому підребер'ї.

На другому місці як при ХП, поєднаному з МС, так і при ХП спостерігалася болісність при пальпації у верхніх ділянках живота (у лівому і правому підребер'ях та в епігастрії). При цьому болісність при глибокій пальпації у проекції всієї ПЗ виявлена у 18,4±2,0% випадків, болісність переважно у проекції голівки ПЗ - у 32,1±2,5%, переважно у проекції тіла - у 20,4±2,1%, у проекції голівки й тіла - у 29,3±2,3% випадків. Болісність у зоні Шоффара мала місце у 70,1±2,4%, у зоні М. Губегріца-Скульського - у 94,4±1,2%, у точці А. Губергріца - у 95,2±1,1% випадків. У 56,4±2,5% випадків виявлялись симптоми, характерні для біліарної патології. У 92,7±1,3% випадків при фізикальному обстеженні виявлялась гепатомегалія. Печінка при цьому виступала на 3-4 см нижче реберної дуги, край печінки був закругленим, поверхня - гладенькою, консистенція дещо ущільненою. У 98,4±0,7% випадків ХП на тлі МС мала місце артеріальна гіпертензія.

Іншими симптомами, які вірогідно частіше спостерігали при ХП, поєднаному з МС, ніж при ХП без МС, були печія (91,9±1,4%), натха (72,0±2,3%), спрага (68,3±2,3;) та сухість у роті (67,2±2,4% випадків). Як показав аналіз отриманих даних, печія та біль в епігастрії (у 91,9±1,4% хворих на ХП з МС) значною мірою зумовлена гіперацидністю шлунку, підтвердженою рН-метрією як гастроезофагеальний рефлюкс, частіше за неерозивної форми ГЕРХ.

Крім того, для ХП, поєднаного з МС, більш характерні періодичні болі у животі, які спостерігалися у 78,8±2,3% випадків, ніж постійний больовий синдром, який вірогідно частіше (у 95,9±0,3% випадків) спостерігали при ХП без МС. Періодичний інтенсивний біль в животі частіше супроводжував папілярну дисфункцію при хронічному рецидивуючому панкреатиті.

У більшості пацієнтів мали місце розлади випорожнення: схильність до послаблення випорожнення спостерігали у 28. 6±2,3%; закрепи - 22,2±2,1%; у 20,3±2,0% випадків - чергування закрепів та проносів. У 28,9±2,3% випадків випорожнення було нормальним. Клінічні прояви зовнішньосекреторної недостатності ПЗ у вигляді візуальної стеатореї (жирний кал) та часточок неперетравленої їжі у калі спостерігали лише в 6,3±1,3% хворих. За даними копроскопії, стеаторея виявлена у 7,8±1,3% випадків, амілорея - у 4,8±1,1%, креаторея - у 5,6±1,2% випадків, в той час як амілазну панкреатичну недостатність, за даними 13С-кукурузно-крохмального дихального тесту, спостерігали у 61,4% випадків.

При ХП без МС на першому місці за частотою відмічався біль в епігастрії у правому та лівому підребер'ях. Частіше всього це було пов'язано із супутнім хронічним холециститом. Холестероз жовчного міхура (5,6±1,2% випадків) був притаманний хворим на ХП на тлі МС і давав себе взнаки лише за тривалого (7-10 р.) перебігу хвороби.

Нетиповими для ХП, поєднаного з МС, є втрата маси тіла та нутрітивна недостатність, незважаючи на значну частоту (61,4±2,5%) амілазної панкреатичної недостатності за даними амілазного 13С-кукурузно-крохмального дихального тесту. У хворих на ХП без МС зниження маси тіла зумовлювалося розвитком панкреатичної недостатності. Позитивне значення коефіцієнта кореляції Спірмена (r=+0,74±0,07) свідчить, що між клінічною симптоматикою ХП з МС і ХП існує подібність, але не рівнозначність. Саме це повинно враховуватися лікарями при діагностиці, лікуванні, вторинній профілактиці та прогнозі.

Отже, для ХП на тлі МС більш характерним є диспепсичний синдром, ніж больовий, і непритаманною є прогресуюча втрата маси тіла та нутрітивна недостатність. Дисліпідемія у хворих на ХП з МС є раннім синдромом, який характеризує розвиток ліпідного дистрес-синдрому, що визначає важкість перебігу обох захворювань, де холестероз жовчного міхура, жировий гепатоз, стеатогепатит і стеатоз ПЗ є несприятливими факторами ризику панкреанекрозу, що підтверджено нами на аутопсійному матеріалі.

Антропометричні показники, які підтверджували ступінь ожиріння (ІМТ >30,0 кг/м2, ІТС >0,9, сагітальний діаметр >25 см), показали високий ступінь кореляції з показниками органометрії (вміст загальної жирової тканини в організмі >30%, вміст абдомінального жиру >10 %, рівень основного обміну, що перевищує 1600 кК/добу), отриманими за допомогою монітору складу тіла BF 500 OMRON, та з показниками, отриманими за сучасними інструментальними методами променевої візуалізації жирової тканини, а також за біохімічними показниками жирового та вуглеводного обмінів (гіперглікемія > 6,6 ммоль/л, гіперхолестеринемія > 6,0 ммоль/л, гіпертригліцеридемія >2,0 ммоль/л табл. 1.).

хронічний панкреатит метаболічний синдром

Таблиця 1. Антропометричні, органометричні та біохімічні показники при поєднанні ХП з МС

Фундаментальною характеристикою МС слугував показник основного обміну (ОБ), який вимірювався у кК/добу. Цей показник кількісно характеризував добову затрату енергії на підтримання обміну речовин у стані спокою. При збільшенні ІМТ у хворих із супутнім МС спостерігалося зростання рівня ОБ. Коефіцієнт кореляції між ІМТ і ОБ обміном становив r=+0,58±0,06, між масою тіла пацієнтів і рівнем ОБ він дорівнював r=+0,76±0,04, між вмістом в організмі абдомінальної жирової тканини коефіцієнт кореляції складав r=+0,58±0,06, між вмістом загальної жирової тканини і ОБ він дорівнював r=+0,41±0,06. Пряма, середнього ступеня, кореляція між рівнем ОБ і концентрацією холестерину крові (r=+0,53±0,06), між рівнем ОБ і концентрацією тригліцеридів крові (r=+0,49±0,06), між рівнем ОБ і концентрацією глюкози крові (r=+0,38±0,07) реєструвалася у хворих з МС, який частіше всього супроводжувався ожирінням другого або третього ступенів. Слабкого ступеня пряму кореляцію спостерігали між рівнем ОБ і частотою БС (r=+0,29±0,08), між рівнем ОБ і частотою ЖР (r=+0,26±0,09), так як вони є опосередкованими ланками патогенезу, які клінічно не проявляються, і характерні для хворих на доклінічному етапі розвитку захворювання.

Не виявлено кореляційної залежності між ОБ і детергентною здатністю рефлюксату, між ОБ і активністю пероксидази в рефлюксаті. Спостерігалася середнього ступеня, зворотна кореляція між активністю панкреатичної амілази з показниками ОБ, антропометричними та органометричними показниками вмісту жирової тканини в організмі при ХП з МС.

Частота дефіциту амілази збільшується при зростанні нутрітивної недостатності, табл. 2.

Таблиця 2. Залежність основного обміну і сумарної концентрації 13СО2 у дихальних пробах при ХП від ІМТ

У переважної більшості (96,8±0,9%) хворих на ХП з МС спостерігався жовчний рефлюкс (ЖР). При ХП без МС ЖР виявили у 56,7±1,0% пацієнтів, (р<0,01). Вірогідно частіше при поєднанні МС і ХП, ніж при ХП без МС, спостерігався біліарний сладж (БС): серед чоловіків - у 68,7±3,4%, серед жінок - у 31,3±3,4%. У жінок на тлі МС відповідно частіше відмічали ЖКХ (67,6±3,4%), ніж у чоловіків (32,4±3,4%). При ХП, поєднаному з МС значно частіше приєднувалися нові захворювання: стеатогепатит (91,1±1,5%), ЖКХ (56,2±2,6%), ГЕРХ (81,8±2,0%), хронічний рефлюксний гастрит (58,3±2,6%), ІХС (23,1±2,2%) та хвороби хребта і суглобів (34,9±2,4%). У хворих на ХП без МС вірогідно частіше в якості супутніх хвороб виступали: хронічний холецистит (52,4±0,9%), пептична виразка шлунку і дванадцятипалої кишки (32,9±0,9%) та хронічний вірусний гепатит В (15,8±0,7%).

Серед хворих на ХП, поєднаний з МС, супутні захворювання найчастіше спостерігались у віковому інтервалі 40-60 років. Патологія гепатобіліарної системи проявлялася БС у 47,9±2,6%, ЖКХ у 46,5±2,6%, холестерозом жовчного міхура у 5,6±1,2% пацієнтів. Серед хворих з найбільш несприятливим поєднанням: ХП + МС + ЖКХ, найбільшу питому вагу становили жінки - (67,6±3,4%), що потребує підвищення якості диспансерного спостереження за цієї групою населення, тому що таке поєднання сприяє прогресуванню розладів жирового обміну, а відтак - і дисліпідемії, яка призводить до формування статозу ПЗ, патології сфінктера Одді й загостренню чи атаці ХП. Крім того, може бути безпосередньою причиною рецидивуючих гіпертонічних кризів, які є факторами загрози ускладнень.

Доказом того, що ХП і хвороби органів травлення, зокрема гепатобіліарної системи, комбінуються не випадково, а за спорідненістю або етіологічних чинників, або патогенезу слугував Кп хвороб. Кп мав визначальну роль для вивчення впливу етіологічних чинників ХП, таких як алкоголь, біліарна патологія, інфекція, що дуже важливо для інтерністів. На сучасному етапі алкоголь визнається основною причиною ХП. На 462131 випадків звертань зареєстровано 196 випадків діагностики хвороб та станів, пов'язаних із вживанням алкоголю. Серед них ХП спостерігався у 39,3±3,5% випадків. Кп ХП і хвороб, пов'язаних із вживанням алкоголю, становить 9,04±0,13. Тобто, ХП спостерігався при хворобах і станах, пов'язаних із вживанням алкоголю у 9 разів частіше, ніж у загальній популяції.

Встановлено, що ХП має схильність до поєднання з іншими захворюваннями, у першу чергу з хворобами органів травлення, табл. 3.

Таблиця 3. Коефіцієнт поєднання ХП з хворобами органів травлення

Так, високим виявився Кп ХП і ПХЕС, ХП і ЖКХ, поєднання ХП з хронічним гепатитом, рефлюкс-езофагітом, хронічним холециститом, хронічним холангітом, хронічним гастритом, пептичною виразкою шлунку (ПВШ), пептичною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВДК). Кп ХП з МС становив 2,90±0,34. Дуоденіт, ПВШ і ПВДК при ХП досить часто супроводжувалися дуоденостазом, затримкою евакуації шлункового вмісту, гастро-езофагеальним і дуодено-гастральним (жовчним) рефлюксами. ГЕРХ (рефлюкс-езофагіт) або хвороби, які супроводжувалася гостро-езофагеальним рефлюксом, згідно з МКХ-10 (рубрики К 21. 0 - К 21. 9), спостерігалися при ХП у 71 випадку (Кп - 7,74±0,13). Тобто, ГЕРХ поєднувалася з ХП у 7 разів частіше, ніж вона зустрічалася в загальній популяції, що повинно враховуватися в діагностичному і лікувальному процесах. Тим більше, що перебіг ГЕРХ при МС був атиповим з превалюванням диспептичного синдрому та відсутністю стійкої ремісії.

Значні можливості надає програма Polygon для вивчення інфекційної етіології ХП. Кп для ХП, менший за одиницю, виявлено у хворих з кишковими інфекціями, гострим вірусним гепатитом А, з іншими вірусними, бактеріальними, протозойними, грибковими і паразитарними інфекціями та інвазіями. Досить високим виявився Кп для ХП і вірусного гепатиту В (2,56±0,01). Високим і статистично вірогідним виявився Кп ХП з хронічним холециститом (8,07±0,63) і холангітом (4,28±0,18), що підтверджує загальноприйняте тлумачення про етіологію біліарного панкреатиту.

Отже, когортне дослідження та аналіз великого масиву суцільної реєстрації захворюваності на ХП і супутніх з ним захворювань підтвердили, що МС і хвороби органів травлення поєднуються з ХП не випадково, а за принципом синтропії. Серед великого розмаїття супутніх захворювань високий коефіцієнт синтропії з ХП мають ПХЕС, ЖКХ, хронічний холецистит, ГЕРХ, хронічний гепатит та МС, що має значення для профілактики рецидивів. Крім того, Кп є інформативним кількісним показником виміру синтропії, дистропії та інтерференції поєднаних захворювань, використання якого доцільне при аналізі захворюваності представленої великими масивами накопичених даних на електронних носіях інформації. Це показує нові можливості комп'ютерних технологій, навіть у тих випадках, коли офіційно зареєстровані діагнози не відтворюють повною мірою захворюваності.

Вивчення особливостей епідеміології і перебігу ХП залежно від радіонуклідного забруднення території проживання хворих було проведено у мешканців північних районів (920 осіб, 30,6±0,8% випадків) і мешканців південних, екологічно безпечних районів (2090 осіб, 69,4±0,8% випадків). впродовж 10 років. Аналіз результатів показав, що питома вага хворих на ХП із забруднених районів не відрізнялась від питомої ваги жителів цих районів серед всього населення області. Про це свідчать і дані летальності від ХП у жителів Житомирської області впродовж 10-ти років, які у північних, забруднених, районах істотно не відрізнялись від таких у південних.

Таким чином, дія малих доз іонізуючого опромінення внаслідок радіонуклідного забруднення території Житомирської області істотно не впливала на захворюваність та смертність від ХП.

Аналіз результатів перебігу ХП, у тому числі з МС, показав, що прогресування захворювання спостерігалося у 57,3±0,9% пацієнтів, стабілізація, покращення стану та ремісія відмічалася у 42,7±0,9% хворих, табл. 4.

Таблиця 4. Наслідки перебігу ХП впродовж 10 років спостереження

У міру прогресування ХП від легких форм до важкого перебігу відбувалися якісні та кількісні зміни у складі супутніх захворювань і синдромів ураження суміжних органів. Серед хвороб, питома вага яких прогресивно наростала і передувала виникненню жирового чи геморагічного панкреонекрозів, відмічено МС, супутню патологію гепатобіліарної системи та алкогольну залежність. Впродовж 10 років спостереження за 3010 хворими на ХП, померлих з числа когорти було 356 (11,8±0,6%). Серед померлих 60 осіб мали ХП, поєднаний з МС. Питома вага померлих від ХП, поєднаного з МС, становила 17,4±1,9%. Вона була вірогідно вищою, ніж питома вага МС при ХП.

Різниця між питомою вагою померлих від ХП, поєднаного з МС, і питомою вагою померлих від ХП без поєднання з МС була ще істотнішою (17,4±1,9% і 11,0±0,6%, відповідно). Хворі на ХП, поєднаний з МС, вірогідно частіше (у 5,6 раза порівняно з хворими на ХП) помирали від жирового панкреонекрозу, табл. 5.

Отже, наявність МС значно погіршувала прогноз і була одним з чинників ризику виникнення жирового панкреонекрозу. За нашими даними, основною причиною виступав ліпідний дистрес-синдром, пов'язаний з дисліпідемією, розвитком і прогресуванням стеатозу печінки, холестерозу жовчного міхура, стеатозу ПЗ. В основі цього процесу лежить розвиток синдрому генералізованої системної запальної відповіді неадекватної за інтенсивністю на тлі виснаження імунної відповіді, яка при атаці хронічного панкреатиту зумовлювала розвиток панкреонекрозу. Непрямим доказом такого процесу можна вважати показники цитологічних змін активності антиген-стимульованого та антиген-незалежного внутрішньоклітинного травлення поліморфноядерних нейтрофілів.

Таблиця 5. Питома вага різних причин смерті при ХП, поєднаному МС

Встановлено, що жировий панкреонекроз вірогідно частіше виникав у хворих з вираженою дисліпідемією (підвищення рівня холестерину і тригліцеридів крові) на фоні зниженої амілазної активності 13С-кукурузно-крохмального дихального тесту. Гнійно-септичні ускладнення вірогідно частіше спостерігали на фоні різко зниженої амілазної активності 13С-кукурузно-крохмального дихального тесту без вираженої дисліпідемії, але з порушенням травлення.

Хворі на ХП без МС помирали переважно від гнійно-вогнищевого панкреатиту і геморагічного панкреонекрозу.

Аналіз результатів показав, що хвороби прямо не пов'язані з ХП і МС (нещасні випадки, отруєння, новоутворення) у групі пацієнтів на ХП з МС становили лише 14,2±2,0% випадків.

Іншими причинами смерті були: ускладнення АГ (інсульт - у 11,7±4,2%), ускладнення ІХС (інфаркт міокарда - 6,7±3,3%) і ЦД (3,3±2,2%).

Таким чином, аналіз причин смерті дає підстави стверджувати, що поєднання ХП і МС здатне реалізувати наступні сценарії прогресування хвороби:

1. Розвиток дисліпідемії сприяє виникненню стеатозу печінки і ПЗ, а в разі атаки хронічного рецидивуючого панкреатиту призводить до жирового панкреонекрозу та септичних ускладнень, що підтверджено при аналізі причин смерті у переважної більшості померлих.

2. Поява ускладнень, зумовлених артеріальною гіпертензією, серед яких найнебезпечнішим є інсульт.

3. Прогресування ІХС з розвитком порушень серцевого ритму, виникненням інфаркту міокарда та серцевої недостатності.

4. Поява септичних ускладнень, характерних для цукрового діабету.

Питома вага ремісії, покращення стану і стабілізації (20,8±2,1%) серед хворих на ХП на тлі МС була істотно нижчою, ніж за цих же категоріях наслідків у хворих на ХП без МС (45,9±1,0%). Натомість, при прогресуванні хвороби (приєднанні нового захворювання та смерті) питома вага ХП, поєднаного з МС, була вірогідно вищою за ХП без МС. Істотне значення для прогресування ХП, поєднаного з МС, мало наростання дисліпідемії, збільшення інтенсивності основного обміну, наростання амілазної недостатності, поява ЖР, БС, ЖКХ, а також зниження активності внутрішньоклітинного травлення, яке порушувалося більше при ХП, поєднаному з МС (34,8±1,5%), ніж при ХП без МС (48,3±1,0%). Це стосувалося, у першу чергу, активності антиген-незалежного внутрішньоклітинного травлення, яке при ХП, поєднаному з МС, пригнічувалося у більшій мірі за антиген-залежне. Несприятливий вплив ЖР при ХП, поєднаному з МС, збільшувався залежно від токсичності рефлюксату.

Токсичність рефлюксату зумовлювалася підвищеною детергентною (гемолітичною) здатністю та пероксидазною активністю. Між ЖР і БС існує прямий, середнього ступеня тісноти кореляційний зв'язок (r=+0,68±0,03).

Прямий цитопротективний механізм дії УДХК, який стабілізує мембрани гепатоцитів за рахунок її вбудовування, виводить токсичні жовчні кислоти й інгібує їхній обмін за ентерогепатитним шляхом, а також антифібротичний ефект і вплив на ліпідний обмін дозволили нам запропонувати спосіб лікування хворих на ХП з МС саме цим препаратом.

Вивчали ефективність УДХК у лікуванні ХП, поєднаного з МС. Хворі як контрольної (154 особи), так і дослідної груп (152 особи) отримували базисну терапію наступними препаратами: інгібітори Н+ - К+ АТФ-ази (омепразол 20 мг) двічі на добу, вранці та ввечері, всередину; ферментні препарати, по 2 таблетки 3 рази на добу, вранці, в обід та ввечері, всередину; хлорид натрію 200 мл 0,9%-го розчину в/в крапельно 1 раз на добу + тіоктова кислота 300 мг в/в, крапельно, 1 раз на добу; ліпосомний препарат ессенціальних фосфоліпідів 10 мл в/в 1 раз на добу; дилтіазем ретард 90 мг 1 раз на добу, всередину, вранці. Інгібітори Н+ - К+ АТФ-ази призначали, оскільки у всіх хворих на ХП на тлі МС як контрольної, так і дослідної груп мали місце супутні або ГЕРХ, або хронічний рефлюксний гастрит з підвищеною секреторною функцією шлунку. Показанням для призначення тіоктової кислоти були порушення метаболізму вуглеводів у вигляді гіперглікемії, яка спостерігалась у всіх пацієнтів в обох групах. Есенціальні фосфоліпіди, як і тіоктова кислота, призначались в якості антиоксидантів. Ферментні препарати призначали пацієнтам обох груп, оскільки при ХП на тлі МС вони є невід'ємною складовою базисної терапії для корекції зовнішньосекреторної недостатності ПЗ, яка, за даними амілазного 13С-кукурузно-крохмального дихального тесту, мала місце у більшості хворих. Дилтіазем ретард призначали пацієнтам обох груп для корекції артеріальної гіпертензії, яка мала місце у всіх, без винятку, хворих. Пацієнти дослідної групи, крім базисної терапії, отримували УДХК по 10 мг на 1 кг маси тіла 2 рази на добу, 3 капсули в обід та 2 капсули ввечері, всередину.