Оцінка результатів поперекової мікродискектомії в залежності від стану вегетативної нервової системи і психоемоційного статусу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка результатів поперекової мікродискектомії в залежності від стану вегетативної нервової системи і психоемоційного статусу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вертеброневрологічні ураження, обумовлені дегенеративно-дистрофічними змінами в хребцево-руховому сегменті (ХРС), належать до найпоширеніших хронічних захворювань людини і є глобальною медико-соціальною проблемою (Минаев Н.Г., 2001; Dagenais S., Caro J., Haldeman S., 2008). Практично кожна людина у своєму житті хоча б раз відчувала біль у спині, не пов'язаний з якою-небудь із відомих причин, кожна друга людина протягом життя відчуває клінічні прояви остеохондрозу хребта (Попелянський Я.Ю., 1989). Больові синдроми попереково-крижової локалізації призводять до тривалої втрати працездатності та до соціальної дезадаптації осіб середнього віку у період активної трудової діяльності (Довгий І.Л., 2003; Морозова О.Г., 2005; Freedman M.K. et al., 2008). Ця патологія набула характеру епідемії в усіх країнах незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку, що в більшості випадків автори пов'язують зі зростаючими навантаженнями на людину (Byrne T.N., Benzel E.S., Waxman S.G., 2000; Waddell G., 2004).

В Україні вертеброгенна патологія у загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності посідає друге місце (поступаючись лише респіраторним інфекціям) і становить до 20-30%, а у структурі захворюваності периферійної нервової системи - близько 80% випадків усієї втрати працездатності. У структурі неврологічної захворюваності ураження попереково-крижового відділу хребта впевнено утримують перше місце за поширеністю (більше 50%) і за кількістю днів і випадків непрацездатності на 100 працюючих - 32-161 день, 5-23 випадки на рік (Жданов М.П., Голубчиков М.В., Міщенко Т.С., 2007).

Найбільш тяжкою клінічною формою перебігу дегенеративного процесу опорно-рухового сегмента хребта є грижова компресія вмісту спинномозкового каналу або спинномозкових корінців (Мачерет Є.Л., Довгий І.Л., Коркушко О.О., 2006), тому що призводить до розвитку гострого корінцевого синдрому, а також до рухових, чутливих і тазових порушень (Холодов С.А., Францева Н.Ю., 2002). У 2-5% хворих із дегенеративно-дистрофічними змінами у ХРС арсенал медикаментозних засобів, фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування не дають клінічного ефекту, обумовлюючи цим необхідність проведення хірургічної операції (Сон А.С., 2002; Рябов О.В., 2004; Ryang Y.M., 2008). Найпоширеніший метод хірургічного втручання при дискогенній патології попереково-крижового відділу хребта - мікрохірургічне видалення гриж дисків зі збереженням опороздатності ХРС (Зорін М.О., 2008; Шустин В.А. та ін., 2006; Kotil K., 2007).

На прояви та характер перебігу різної соматичної, у тому числі й вертеброгенної, патології істотно впливають особистісні особливості хворих та тип їхніх взаємовідносин із хворобою (Камчатов П.Р. та ін., 2005), вегетативні порушення (Вейн А.М., 2000; Савустьяненко А.В., 2008). Виразність больового синдрому визначається не тільки інтенсивністю ноцицептивного подразника, а й комплексом психологічних факторів, оскільки біль асоціюється з тривогою, страхом, психологічним дистресом, зниженням адаптивних можливостей індивідуума (Лисенко Г.И., Ткаченко В.И., 2007; Морозова О.Г., 2008). Власні уявлення пацієнта про природу свого захворювання можуть як сприяти можливості якнайшвидшого видужання, так і перешкоджати йому (Григор'єва В.Н., 1998; Dagenais S., 2008). Особливу увагу у пацієнтів з вираженим больовим синдромом вертеброгенного походження варто приділяти стану вегетативної нервової системи (ВНС), психоемоційній дезадаптації та типу особистісного реагування (Dimsdale J.E., Dantzer R., 2007). Емоційне напруження призводить до зниження порога сприйняття больових подразнень, а також до зміни надсегментарної регуляції ВНС і рефлекторної активності апаратів спинного мозку, впливаючи тим самим на прояви вертеброгенної патології (Brage S., Sandanger I., Nygard J.F., 2007). Тим же часом периферичне больове вогнище змінює функціональний стан головного мозку фізіогенним (через аферентні шляхи больової чутливості) та психогенним шляхами і є стресовим фактором (Langevin H.M., Sherman K.J., 2007). Відчуття болю, його аналіз, емоційне забарвлення, побудова стратегії поведінки пов'язані з церебральними системами стовбура мозку, таламуса, лімбіко-ретикулярного комплексу та кори великих півкуль (Вейн А.М., 2001).

Таким чином, у виникненні та розвитку больового синдрому будь-якої етіології ВНС відіграє значну роль, що обумовлює актуальність вивчення взаємовідношень соматичних і вегетативних порушень при дискогенній радикулопатії (Магжанов Р.В., Сайфулина Е.В., 2007; Edwards D. et al., 2007).

Незважаючи на певну увагу до психологічних проблем хворих із неврологічними проявами остеохондрозу хребта, вплив стану ВНС, індивідуально-типологічних властивостей та психоемоційного статусу на результати хірургічного лікування компресійних форм остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта недостатньо вивчений. Все вищесказане свідчить про актуальність вивчення станів психоемоційної сфери та ВНС при хірургічному лікуванні хворих із грижею міжхребцевого диска (ГМХД) попереково-крижового відділу хребта.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри нейрохірургії і неврології Одеського державного медичного університету «Стан і корекція дисфункцій вегетативної нервової системи на різних рівнях її організації» (№ державної реєстрації 0105U008877).

Мета дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження було виявлення залежності результатів поперекової мікродискектомії від стану ВНС і психоемоційного статусу хворого.

Завдання дослідження. Для досягнення мети поставлені такі завдання:

1. Вивчити стан ВНС і психоемоційної сфери у хворих із ГМХД у попереково-крижовому відділі хребта до оперативного втручання.

2. Дослідити стан ВНС і психоемоційної сфери у хворих після поперекової мікродискектомії.

3. Вивчити результати поперекової мікродискектомії залежно від стану ВНС і психоемоційної сфери.

4. Науково обґрунтувати можливості прогнозування результатів поперекової мікродискектомії залежно від стану ВНС і психоемоційної сфери.

Об'єкт дослідження. Група хворих із ГМХД попереково-крижового відділу хребта, оперованих методом поперекової мікродискектомії в передопераційному, ранньому післяопераційному періодах і катамнестичному контролі.

Предмет дослідження. Стан ВНС (вегетативний тонус, вегетативна реактивність, вегетативне забезпечення діяльності) та психоемоційної сфери (рівні тривоги й депресії) у перед- і післяопераційних періодах, при катамнестичному контролі через півроку у хворих із ГМХД попереково-крижового відділу хребта, оперованих методом поперекової мікродискектомії.

Методи дослідження. Клініко-неврологічний метод (з дослідженням рефлекторної, рухової, чутливої сфер); нейровегетологічні методики, що визначають вегетативний тонус, вегетативну реактивність, вегетативне забезпечення діяльності; радіологічні методи (комп'ютерна томографія - КТ, магнітно-резонансна томографія - МРТ); методики оцінки ситуативної й особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна; шкала депресії

Зунга (Zung Depression Scale); оцінка якості життя за допомогою опитувальника SF-36, статистичні методи.

Наукова новизна. Уперше виявлена залежність результатів поперекової мікродискектомії від стану ВНС (особливостей вегетативного тонусу, вегетативної реактивності й вегетативного забезпечення діяльності) та психоемоційної сфери у хворих із ГМХД попереково-крижового відділу хребта. Доведена необхідність диференційованого підходу до лікувальної тактики ведення цих хворих, враховуючи клінічні дані про стан ВНС і психоемоційної сфери перед оперативним втручанням. Встановлено, що до операції переважну більшість склали пацієнти із симпатикотонічним типом регуляції ВНС; незалежно від тонусу ВНС у переважної більшості пацієнтів спостерігається знижена вегетативна реактивність. У післяопераційному періоді виявлено зміну співвідношення кількості пацієнтів із різними типами вегетативної регуляції, що впливає на прогноз подальшого перебігу захворювання й обумовлює диференційований підхід у лікуванні та профілактиці розвитку постдискектомічного синдрому. Виявлена статистично значуща перевага осіб із підвищеним тонусом парасимпатичної ВНС серед пацієнтів, у яких виник постдискектомічний синдром. Вперше отримані дані про залежність якості життя пацієнтів після поперекової мікродискектомії у ранньому післяопераційному та катамнестичному періодах від стану ВНС і психоемоційної сфери. Виявлено залежність розвитку постдискектомічного синдрому від рівня больового синдрому в ранньому післяопераційному періоді більше 3,0 балів за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) у поєднанні зі стабільно високими показниками особистісної (ОТ) і ситуативної тривожності (СТ) у перед- і післяопераційному періодах. Доведено, що прогностично сприятливими ознаками є: відновлення функціонального стану ХРС за даними шкали японської ортопедичної асоціації (JOA) вище (26,5±1,8) бала через 6-7 днів після операції; зміна показників підвищеної СТ до помірних значень у ранньому післяопераційному періоді у хворих із помірною ОТ.

Практичне значення отриманих результатів. Визначена можливість прогнозування результатів поперекової мікродискектомії за перебігом клінічних даних, стану ВНС і психоемоційної сфери у передопераційному періоді. Проведений комплекс досліджень дозволяє диференційовано доповнити лікувально-реабілітаційні рекомендації з урахуванням стану вегетативного тонусу, вегетативного забезпечення діяльності та вегетативної реактивності. Обґрунтована необхідність проведення корекції виявлених дисфункцій психоемоційної сфери у пацієнтів із високим ризиком розвитку рецидиву больового синдрому психосоматичного характеру для поліпшення віддалених результатів поперекової мікродискектомії, підвищення якості життя пацієнтів.

У процесі роботи за матеріалами досліджень впроваджено 3 раціоналізаторські пропозиції й акт впровадження в лікувальну діяльність КУ «МКЛ №11» м. Одеси. Результати дослідження впроваджені в практичну роботу нейрохірургічного відділення КУ «МКЛ №11» м. Одеси та в педагогічний процес на кафедрі нейрохірургії і неврології Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю виконана здобувачем. Разом із науковим керівником складено план проведення роботи, визначені мета і завдання дослідження. Автор дисертації є основним розробником викладених у роботі положень і рекомендацій. Автором особисто виконаний патентний і літературний пошук, самостійно проведено клініко-неврологічне обстеження всіх хворих. Досліджено стан ВНС і психоемоційної сфери, якість життя хворих у перед- і післяопераційному періодах. Автором проведена статистична обробка клінічного матеріалу. Разом із науковим керівником визначені основні положення й висновки за проведеним дослідженням. У спільних публікаціях авторові належить не менше 60% від представленого матеріалу й аналізу даних.

Апробація результатів дисертації. За результатами досліджень, які включені в дисертаційну роботу, були зроблені доповіді на VII міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (21-23 травня

2003 р., м. Тернопіль); III національному конгресі (XI з'їзді) неврологів, психіатрів і наркологів України «Профілактика й реабілітація в неврології, психіатрії й наркології» (3-5 липня 2007 р., м. Харків); науково-практичної конференції «Якість життя хворих після нейрохірургічних втручань» (27-28 вересня 2007 р., м. Коктебель), обласних днях фахівця (4 жовтня 2007 р., 3 квітня 2008 р., м. Одеса), IV з'їзді нейрохірургів України (27-30 травня 2008 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. За матеріалами дисертаційних досліджень опубліковано

8 наукових праць, у яких відображений зміст дисертаційної роботи, з них 3 статті в спеціальних наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 5 тез доповідей на конгресах і конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаних літературних джерел. Написана на 129 сторінках у текстовому редакторі Word розміром шрифту 14 з 1,5 міжрядковим інтервалом (текстова частина - на 112 сторінках). Ілюстрована 16 рисунками й 36 таблицями. Покажчик використаної літератури містить 181 джерело, із них 77 вітчизняних і країн СНД, 104 - іноземних.

Основний зміст дисертації

Програма дослідження, матеріали і методи. Дослідження проводилося протягом 2003-2008 рр. на клінічній базі кафедри нейрохірургії і неврології Одеського державного медичного університету - у нейрохірургічному відділенні КУ «МКЛ №11» м. Одеси. Усього в дослідженні взяли участь 97 пацієнтів, яким виконувалася поперекова мікродискектомія. Програма дослідження включала:

- проведення клінічного обстеження пацієнтів (оцінка анамнестичних даних, аналіз клінічної картини, фізикальне обстеження, проведення загальноклінічних лабораторних досліджень);

- оцінку неврологічного статусу;

- цілеспрямоване дослідження вегетативного відділу нервової системи (з урахуванням дослідження вегетативного тонусу, вегетативної реактивності й вегетативного забезпечення діяльності);

- визначення характеристик психоемоційного статусу (за допомогою шкали депресії Зунга, опитувальника Спілбергера в модифікації Ханіна, що дозволяє оцінити рівень ОТ і СТ;

- оцінку рівня больового синдрому за допомогою ВАШ;

- характеристику динаміки функціонального стану ХРС у хворих, прооперованих із приводу ГМХД із застосуванням шкали JOA.

Обстеження проводилося до операції та на 6-ту-7-му добу після операції. Катамнестичний контроль проведений у 58 хворих, які були обстежені повторно через 6 міс. після оперативного лікування. Обсяг дослідження на всіх етапах проведення був однаковим. На 6-ту-7-му добу і через півроку після операції визначали якість життя пацієнтів за допомогою короткої версії опитувальника здоров'я (MOS 36-Item Short-Form Health Survey, або MOS SF-36), що оцінює ті складові здоров'я, які не є специфічними для вікових груп, певних захворювань або програм лікування. Отримані в результаті дослідження дані оброблялися методами дисперсійного аналізу за допомогою пакета прикладних програм Statistica 5.0.

Відбір пацієнтів здійснювався з урахуванням жорстких показань до оперативного лікування компресійних радикулопатій попереково-крижового відділу хребта. Критеріями включення були: клінічна картина компресійної монорадикулопатії L-4, L-5, S-1, що характеризується вираженим больовим синдромом, порушеннями у рефлекторній та руховій сферах, підтверджена методами КТ і/або МРТ-значуща ГМХД. Критерії виключення такі: ураження на рівнях двох і більше ХРС, наявність соматичної патології в стадії декомпенсації, рецидиви після раніше виконаних оперативних втручань із приводу ГМХД попереково-крижового відділу.

Результати дослідження та їх обговорення. Серед обстежених відзначався рівномірний розподіл чоловіків і жінок: 51 (52,6%) і 46

(47,4%) відповідно. Вік хворих коливався від 23 до 65, становлячи у середньому (43,5?1,7) року. До вікової групи 31-45 років належали 50 (51,5%) осіб; 13 (13,4%) - 23-30 років; 34 (35,1%) - 46-65 років. Професійно 48 (49,5%) хворих були зайняті на важких, маломеханізованих роботах. Пацієнтів, професійна діяльність яких пов'язана з гіподинамією та статичним навантаженням на попереково-крижовий відділ хребта - 36 (37,1%) осіб; 13 (13,4%) хворих іноді зазнавали фізичних навантажень різної інтенсивності. Найчастішою локалізацією ГМХД у попереково-крижовому відділі хребта був рівень L4-L5 - у 61 (62,9%) пацієнта, компресія спинномозкових корінців на рівнях L3-L4 спостерігалась у 2 (2,1%) людей; L5-S1 - у 34 (35,1%) хворих. Вирішення питання про оперативне лікування приймали з урахуванням жорстких показань (клінічних і параклінічних даних) до декомпресивної мікродискектомії.

Динаміка клінічної картини та функціональних можливостей ХРС знаходила своє відображення за даними шкали JOA, які у передопераційному періоді становили (9,8±0,1) бала, що свідчить про істотне зниження функціональних можливостей ХРС. Середній показник у ранньому післяопераційному періоді сягав (24,5±0,1) бала (табл. 1). Через 6 міс. після хірургічного лікування компресійної радикулопатії у пацієнтів без клінічних проявів постдискектомічного синдрому цей показник становив (31,2±2,2) бала, із розвиненим постдискектомічним больовим синдромом - (19,1±1,2) бала, що вище, ніж у передопераційному періоді.

Таблиця 1. Результати оцінки за шкалою JOA, бали, Mm

Оцінка інтенсивності больових відчуттів за ВАШ напередодні оперативного втручання дорівнювала (8,80,1) бала, що характеризує больовий синдром вираженої інтенсивності. На 6-ту-7-му добу після операції всі пацієнти відзначали зменшення інтенсивності болю, його локалізацію у ділянці післяопераційної рани. Показник інтенсивності болю за ВАШ у післяопераційному періоді істотно знизився й становив у середньому (1,4±0,2) бала (p<0,001), з розмахом коливань від 0,5 до 4 балів. Корінцеві болі зникли у 92 (94,8%) пацієнтів. У 76 (78,4%) осіб збереглися порушення чутливої сфери у вигляді парестезій у зоні відповідної корінцевої іннервації, гіпестезії, але зі зменшенням її інтенсивності. Характерним було зникнення зон анестезії із трансформацією їх у ділянки гіпестезії.

При вивченні особливостей вегетативного тонусу пацієнтів із ГМХД попереково-крижового відділу хребта перед операцією, на фоні вираженого больового синдрому, встановлене переважання пацієнтів із симпатикотонією - 49 (50,5%) осіб; з ейтонією - 30 (30,9%), з парасимпатикотонією - 18 (18,6%). Для групи хворих із симпатикотонією у передопераційному періоді характерні високі значення ознак, які вивчаються, що може бути непрямим доказом їх нестабільності. При дослідженні вегетативної реактивності за допомогою око-серцевого рефлексу Ашнера - Даньїні враховувалося вихідне напруження стану ВНС на фоні вираженого больового синдрому у вигляді прискорення частоти серцевих скорочень. Отже, система вегетативної регуляції перебуває у напруженому стані, і можна очікувати на більш слабку відповідь при дії збурювальних стимулів. У наших спостереженнях слід відзначити перевагу в усіх клінічних групах хворих зі зниженою вегетативною реактивністю, а найбільша кількість пацієнтів із симпатикотонічною реакцією відмічена серед чоловіків у віковій групі від 31 до 45 років.

При вивченні вегетативного забезпечення, проведеного за допомогою експериментального моделювання фізичної та розумової діяльності, отримані результати, які відображають залежність його від тривалості останнього загострення (табл. 2). Таким чином, на фоні вираженого больового синдрому при його тривалості більше 4 тиж. відбувається виснаження ерготропних апаратів, які, переважно, і здійснюють вегетативне забезпечення діяльності. При вивченні змін характеристик вегетативного забезпечення діяльності у ранньому післяопераційному періоді істотних відмінностей у порівнянні з передопераційними показниками отримано не було.

Таблиця 2. Вегетативне забезпечення діяльності

При вивченні особливостей вегетативного тонусу на 6-ту-7-му добу після поперекової мікродискектомії зафіксоване деяке зменшення кількості пацієнтів із симпатикотонією (з 50,5 до 37,1%) і з парасимпатикотонією (з 18,6 до 13,4%) при відповідному збільшенні кількості пацієнтів з ейтонією (до 49,5%). Описані зміни є ймовірними, р>0,05.

Зменшення дисперсії ознак, що вивчалися, у пацієнтів із симпатикотонією та парасимпатикотонією свідчить про нормалізацію регуляторних процесів у цих хворих у ранньому післяопераційному періоді. У післяопераційному періоді у хворих відбулося деяке зниження артеріального тиску, що можна пояснити зменшенням інтенсивності аферентної імпульсації після усунення компресії корінця. Крім того, як у чоловіків, так і у жінок трохи зменшилася частота серцевих скорочень. Тим же часом, показники частоти дихання, а також вегетативний індекс практично не змінилися. З другого боку, висока частота парасимпатикотоників - 9 (64,3%) осіб - у групі пацієнтів із розвиненим постдискектомічним синдромом у катамнестичному періоді свідчить про те, що саме ця категорія хворих потребує посиленого спостереження.

Анкетування з використанням шкали депресії Зунга (Zung Depression Scale) показало, що незалежно від типу вегетативної регуляції частина хворих (39 (41,5%)) утворили групу з показниками рівня депресії від 50 до 59 балів (середній бал - 52,7), у цьому разі можна стверджувати про легку депресію ситуативного генезу. У другій групі, яку утворили 55

(58,5%) хворих, рівень депресії за даними шкали депресії був менше 49 балів (у середньому - (37,6±0,8) бала), що характеризує стан без депресії. Середній бал за даною шкалою у ранньому післяопераційному періоді становив 44,5±0,9. При цьому у пацієнтів із парасимпатикотонією відзначалася статистично незначуща (p>0,05) тенденція до більш високої оцінки депресивних проявів за даною шкалою, що свідчить про необхідність проведення у цих хворих відповідних заходів психологічної й/або медикаментозної корекції. У 60 (61,8%) хворих перед операцією реєструвалася підвищена (більше 46 балів) СТ, що є фізіологічною, компенсаторною реакцією організму та вищої нервової діяльності як на виражений больовий синдром, так і на передопераційну ситуацію. Зниження рівня СТ у 22 пацієнтів (із помірним рівнем ОТ) після поперекової мікродискектомії до помірних значень - прогностично сприятлива ознака стосовно розвитку психосоматичного больового синдрому. Хворі з фіксовано високими значеннями СТ і ОТ у перед- і післяопераційному періодах - 13 (13,5%) пацієнтів - становили групу ризику щодо розвитку постдискектомічного синдрому. Слід зазначити, що у пацієнтів із парасимпатикотонічним типом вегетативної регуляції значення показників ОТ були трохи вищі, ніж в інших клінічних групах. З другого боку, у пацієнтів із симпатикотонічним типом вегетативної регуляції трохи вищими були показники СТ. Проте ці спостереження реалізовувалися на рівні тенденції (p>0,05). У середньому, показник СТ після поперекової мікродискектомії дорівнював (36,5±0,2) бала, тимчасом як до операції - (39,5±0,3). Отже, проведене оперативне лікування сприятливо позначилося на психологічному стані хворих. Ми вважаємо, що провідним фактором у цьому є істотне зниження інтенсивності больового синдрому.

При вивченні показників якості життя найбільш значущі зміни з підвищенням оцінки стану спостерігалися за субшкалами фізичного функціонування, рольового фізичного функціонування, болю, рольового емоційного функціонування у 84 (86,6%) пацієнтів (табл. 3).

У 14 пацієнтів через 6 міс. після операції відновився больовий синдром, у зв'язку з чим значний практичний інтерес становить можливість використання різних критеріїв для прогнозування перебігу післяопераційного періоду та визначення тактики ведення хворого у віддалені терміни після оперативного втручання. При порівнянні клінічних даних на момент госпіталізації, на 6-ту-7-му добу після проведеної мікродискектомії ми виявили, що в усіх 14 пацієнтів, у яких у післяопераційному періоді розвинувся больовий синдром у поперековому відділі хребта, були схожі зміни вегетативного та психологічного статусу (табл. 4).

Таблиця 3. Середні показники оцінки якості життя після поперекової мікродискектомії, бали

Таблиця 4. Прогностичне значення окремих клінічних показників

Найбільш значущим, як видно із наведеної таблиці, є показник інтенсивності болю у ранньому післяопераційному періоді. У всіх 14 пацієнтів, у яких на 6-7-й день після операції інтенсивність болю становила понад 3,0 бала за ВАШ, через 6 міс. після операції больовий синдром поновився. Цікаво, що рівень депресії за ZDS виявився клінічно значущим - у пацієнтів не відзначалося змін рівня депресії до клінічно значущого депресивного стану. Клінічно значущими були дегенеративно-дистрофічні та рубцево-спайкові зміни на МРТ через 6 міс. після операції й інтенсивність болю більше 3,0 балів за ВАШ на 6-ту-7-му добу після операції. Крім того, більш ймовірним є поновлення болю у пацієнтів із вихідною парасимпатикотонією та високими показниками СТ і ОТ або зниженими показниками СТ при помірній ОТ, функціональним станом ХРС менше 18 балів за шкалою японської ортопедичної асоціації у ранньому післяопераційному періоді. Для хворих, у яких до операції реєструвалася симпатикотонія, а в післяопераційному періоді - ейтонія на фоні больового синдрому слабкої інтенсивності (1,40,2) бала за ВАШ (p<0,001), у післяопераційному періоді не є характерним розвиток постдискектомічного больового синдрому.

Згідно з отриманими нами даними, до клінічного протоколу обстеження хворих із КМХД напередодні оперативного втручання доцільно включати методики психологічного тестування (оцінка СТ і ОТ) й оцінки вегетативного статусу. При збереженні в ранньому післяопераційному періоді (на 6-7-й день після операції) болю середньої інтенсивності (більше 3,0 балів), а також при поєднанні парасимпатикотонії з високими значеннями СТ і ОТ або зниженні СТ на фоні середніх значень ОТ доцільно використовувати методи психологічної і/або медикаментозної корекції, розробка алгоритму яких може бути темою самостійного наукового дослідження.

Висновки

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення та наукове обґрунтування залежності результатів поперекової мікродискектомії від стану вегетативної нервової системи (вегетативного тонусу, вегетативної реактивності, вегетативного забезпечення діяльності) та психоемоційного статусу (рівнів ситуативної, особистісної тривожності) хворих до операції, а також динаміки цих показників у ранньому післяопераційному періоді.

2. У хворих із грижами міжхребцевих дисків попереково-крижового відділу хребта, яким показане оперативне лікування, стан вегетативного тонусу на фоні вираженого больового синдрому характеризується симпатичною стигматизацією у 50,5% пацієнтів. Спостерігається знижена вегетативна реактивність у всіх хворих незалежно від тонусу вегетативної нервової системи, що свідчить про зниження адаптаційних можливостей організму на фоні вираженого больового синдрому.

3. Підвищення реактивної тривожності при помірному рівні особистісної тривожності до операції й зниження реактивної тривожності у післяопераційному періоді є прогностично сприятливою ознакою. Динаміка стану вегетативної нервової системи й психоемоційної сфери у хворих на 6-ту-7-му добу після поперекової мікродискектомії корелює (р = -0,4; р<0,05) зі зміною показників якості життя за 8 субшкалами.

4. У ранньому післяопераційному періоді відбувається зміна стану вегетативного тонусу, що характеризується зменшенням кількості симпатикотоників до 37,1% та відповідним збільшенням ейтоників до 49,5%. Для хворих, у яких до операції реєструвалася симпатикотонія, а в ранньому післяопераційному періоді - ейтонія з інтенсивністю болю (1,4±

±0,2) бала (p<0,001), за даними візуальної аналогової шкали, у післяопераційному періоді не є характерним розвиток постдискектомічного синдрому.

5. Найбільш прогностично значущими клінічними ознаками щодо розвитку постдискектомічного синдрому протягом 0,5 року після операції є: парасимпатична стигматизація, підвищений рівень ситуативної й особистісної тривожності, знижена ситуативна тривожність при нормальній особистісній тривожності у перед- і післяопераційному періодах. У ранньому післяопераційному періоді прогностично несприятливими показниками є інтенсивність болю більше 3,0 балів за даними візуальної аналоговї шкали і менше 18 балів - за даними шкали японської ортопедичної асоціації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гончарук Е.А. Дискогенные болевые синдромы прояснично-крестцового отдела позвоночника и роль психоэмоциональной сферы в их возникновении / А.С. Сон, Е.А. Гончарук, В.И. Солодовников // Нейронауки: теоретические и клинические аспекты. - 2008. - Т. 4, №1. - С. 96-100.

(Здобувачеві належать збір й обробка інформації за даними літератури, підготовка статті до друку.)

2. Гончарук О.О. Оцінка якості життя хворих після поперекової мікродискектомії / А.С. Сон, О.О. Гончарук, В. І. Солодовніков // Одеський медичний журнал. - 2008. - №3 (107). - С. 16-17.

(Здобувачем зібрана й оброблена інформація, зроблені висновки, стаття підготовлена та подана до друку.)

3. Гончарук О.О. Оцінка результатів поперекової мікродискектомії в залежності від стану вегетативної нервової системи і психоемоційного статусу / А.С. Сон, О.О. Гончарук, В. І. Солодовніков // Одеський медичний журнал. - 2008. - №6 (110). - С. 58-61.

(Здобувачеві належить ідея, зібрання клінічних даних, обробка інформації та формулювання висновків.)

4. Гончарук Е.А. Оценка психоэмоционального состояния и вегетативных функций у больных с грыжами дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника / Е.А. Гончарук, В.И. Солодовников // Матеріали

7-го міжнар. мед. конгр. студентів та молодих учених, м. Тернопіль, 21-

23 травня 2003 р. - Тернопіль, 2003. - С. 162.

(Здобувачем виконано збір клінічного матеріалу, сформульовані й оформлені тези та презентація.)

5. Гончарук О.О. Особливості психоемоційного стану у хворих до і після поперекової мікродискектомії / А.С. Сон, О.О. Гончарук // Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології: матеріали

3-го Нац. конгр. (ХІ з'їзду) неврологів, психіатрів та наркологів України, Харків, 3-5 липня 2007 р. - Х., 2007. - С. 116.

(Дисертантом виконана обробка отриманих даних, підготовлено більше 60% матеріалів презентації.)

6. Гончарук Е.А. Характеристика вегетативных дисфункций у больных с грыжами межпозвонковых дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника / Е.А. Гончарук // Український вісник психоневрології. - 2007. - №15, вип. 1. - Додаток. - С. 35-36.

7. Гончарук Е.А. Особенности вегетативных дисфункций у больных с грыжами межпозвонковых дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника / Е.А. Гончарук, А.Н. Гончарук, А.С. Сон, В.И. Солодовников // Український нейрохірургічний журнал. - 2008. - №3. - С. 40. (Матеріали 4-го з'їзду нейрохірургів України).

(Дисертантом виконано більше 60% роботи, підготовлено тези.)

8. Гончарук Е.А. Оценка качества жизни пациентов после поясничной микродискэктомии / Е.А. Гончарук, А.С. Сон // Український нейрохірургічний журнал. - 2007. - №3 (39). - С. 45. (Критерії якості життя хворих після нейрохірургічних втручань: матеріали наук.-практ. конф. нейрохірургів України, Коктебель, 27-28 вересня 2007 р.).

(Дисертант виконав підбір тестових шкал, збір, обробку матеріалів, підготував висновки, презентацію.)

Размещено на Allbest.ru