Застосування в комплексному санаторно-курортному лікуванні високотонової біорезонансної терапії при захворюваннях щитоподібної залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЗАСТОСУВАННЯ В КОМПЛЕКСНОМУ САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЛІКУВАННІ ВИСОКОТОНОВОЇ БІОРЕЗОНАНСНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

КОЛОДЕНКО Олена Володимирівна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у клінічному відділі Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України та Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Ніколаєва Наталя Григорівна,

Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник клінічного відділу

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Єжов Володимир Володимирович,

Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, завідуючий кафедрою фізіотерапії

доктор медичних наук, професор Зубкова Світлана Тихонівна,

Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», провідний науковий співробітник лабораторії функціональної діагностики

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. На межі ХХ - ХХI ст. поряд з такими глобальними проблемами як поширення особливо небезпечних інфекційних хвороб, людство зіткнулося з проблемами зростання онкологічної патології, захворювань серцево-судинної та ендокринної систем [Агаджанян Н.А., Сусликов В.Л., 2000; Олійник В.А., 2001; Тлиашинова А.М., Рустембекова С.А., 2005]; при цьому, темпи підвищення розповсюдженості захворювань щитоподібної залози (ЗЩЗ) значно випередили, так звані, хвороби цивілізації (стреси, гіпертонічна хвороба та інші) [Боднар П.М., 2001; Кандрор В.И., 2001; Aghini-Lombardi E., Antonangeli L., Martino E. et al.,1999]. ЗЩЗ призводять до зниження фізичної та розумової працездатності, порушення функції щитоподібної залози (ЩЗ), менструального циклу та репродуктивної функції (безпліддя, невиношування вагітності, передчасні роди) [Delange F., 1994; Escobar G., 2000]. В Україні на першому місці за розповсюдженістю серед ендокринної патології в цілому знаходиться патологія ЩЗ, яка складає 44 % [Тронько М.Д., Богданова Т.І., 2006]. За даними фахівців, в структурі тиреоїдної патології на дифузний нетоксичний зоб припадає 10 - 40 % [Таранущенко Т.Е., Догадин С.А., Панфилов А.Я., 1999; Dumont J.E., Ermans A.M., et al.,1995]. Найбільш часто захворювання ЩЗ зустрічаються у жінок [Glinoer D., 2000].

До причин стрімкого зростання ЗЩЗ, окрім посилення природно-екологічного компоненту (дефіцит йоду), слід віднести і такі, як зниження серед населення рівня популяційного імунітету та підвищення впливу на організм антропогенних чинників [Боцюрко В.І. і співавт., 2004; Скрипник Н.В., Тимків І.С., 2006].

За цих умов особлива роль в розбалансуванні відносин в системі „довкілля-організм”, що проявляється в порушенні функції гіпоталамо-тиреоїдної системи, відводиться формуванню антропогеохімічних районів [Загородній М.П., Пилипець І.В., 1999; Свириденко Н.Ю., Мельниченко Г.А., 1999; Велданова М.В., 2000]. Саме до цих районів віднесено значну частину території Одеської області [Сидяченко А.И., 1991; Засипко Л.І., 1994]. Дотепер відсутні дослідження щодо особливостей розвитку ЗЩЗ серед населення, що проживає в умовах інтенсивного антропогенного навантаження (високий рівень нітратів, фторидів та радону) та не розроблено обґрунтованого комплексу санаторно-курортного лікування хворих з цією патологією, а також не враховується необхідність корекції метаболізму макро- та мікроелементного складу організму.

Існуючі на сьогоднішній день методи лікування ЗЩЗ побудовані на основі замісної терапії препаратами йоду та тиреоїдних гормонів, використанні нестероїдних протизапальних засобів та імунокоригуючої терапії, а також фізіотерапевтичних методів лікування (йодобромні ванни, озоно-, лазеротерапія та інш.) [Боголюбов В.М., 1985; Самосюк І.З, Лисенюк В.П., Лобода М.В. ,1997; Антонова И.А., Кармазина И.В., 2002; Centanni M., Maiani G., Vermiglio F. et al., 1998], не враховують біологічні ефекти, які формуються в організмі за умов струмогенної дії чинників довкілля (порушення метаболізму мікроелементів, характер змін в функціонуванні вегетативної нервової системи та інш.). Окрім того, питання впровадження ефективної системи санаторно-курортного лікування та профілактики ЗЩЗ залишається не вирішеним у зв'язку з відсутністю серед науковців спільної позиції щодо принципів реабілітації хворих з цією патологією.

Що ж до загальновідомих методів санаторно-курортного лікування, то на думку багатьох фахівців, вони, як правило, сфокусовані на досягненнях загально-біологічних ефектів і в меншій мірі враховують особливість механізмів розвитку патології ЩЗ Кузьмичев П.П.,.Кузьмичева Н.Е., 2000, при цьому не в повній мірі використовуються природні та преформовані лікувальні фізичні чинники, механізм дії яких спрямований на відновлення та нормалізацію нейрогуморальної регуляції, удосконалення та мобілізацію компенсаторно-пристосувальних і саногенетичних процесів [Ежов В.В., Андрияшек Ю.И., 2005].

Останнім часом з'явилось багато наукових досліджень, що свідчать про позитивний вплив високотонової біорезонансної терапії (ВТБРТ) на серцево-судинну, нервову та інші системи організму [Лихарев В.А, Егорочкин И.В., 2000; Преображенский В.Н., Ушаков И.Б., Лядов К.В., Антонова И.А., Кармазина И.В., 2002; Шмакова І.П., 2005], але даних про використання цього методу для лікування ЗЩЗ не має.

Сукупність викладеного стала предметом досліджень у вказаних напрямках.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими проблемами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових науково-дослідних робот Українського НДІ медичної реабілітації та курортології «Розробка програми санаторно-курортного лікування жінок з патологією щитоподібної залози з застосуванням фізичних чинників (№ держрегистрації 0108U006718), кафедри загальної гігієни Одеського державного медичного університету «Гігієнічна оцінка стану репродуктивного здоров'я населення в сучасних соціально-екологічних умовах Одеської області та розробка профілактичних рекомендацій» (№ держреєстрації 0100U006460). Фрагменти НДР, що стосуються епідеміологічних досліджень поширеності захворювань щитоподібної залози, визначення чинників ризику, які впливають на розвиток патології щитоподібної залози в Одеській області та розробки комплексів санаторно-курортного лікування виконані безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування пацієнтів з захворюваннями щитоподібної залози шляхом розробки санаторно-курортних комплексів на основі клімато-, бальнео-, дієто- та високотонової біорезонансної терапії з урахуванням етіопатогенетичних особливостей розвитку патології серед населення, що проживає в зонах формування антропогеохімічних аномалій.

Завдання дослідження:

1. Оцінити поширеність захворювань щитоподібної залози в Одеській області на основі санітарно-гігієнічних досліджень та визначити роль чинників ризику, які впливають на розвиток патології щитоподібної залози.

2. В експериментальних умовах на щурах за допомогою біохімічних та морфологічних методів дослідження вивчити вплив найбільш поширених в Одеській області антропогенних чинників навколишнього середовища (нітрати, фториди та радон) на морфо-функціональний стан щитоподібної залози.

3. На підставі проведення комплексних досліджень (клінічних, ультразвукового, біохімічних, загально-функціональних та нервово-психічних) визначити особливості перебігу захворювань щитоподібної залози у мешканців Одеської області.

4. Розробити і обґрунтувати комплекси санаторно-курортного лікування хворих з захворюваннями щитоподібної залози, що включають клімато-, дієто-, бальнео- та високотонової біорезонансної терапії.

5. Провести порівняльний аналіз використання різних санаторно-курортних комплексів у пацієнтів з захворюваннями щитоподібної залози, вивчити їх ефективність на підставі аналізу безпосередніх та віддалених результатів, розробити показання до їх диференційованого призначення в залежності від перебігу захворювання.

Об'єкт дослідження - чинники ризику, які впливають на розвиток патології щитоподібної залози в Одеській області; клініко-функціональні та метаболічні прояви захворювань щитоподібної залози у мешканців Одеської області.

Предмет дослідження - вплив нітратів, фторидів, радону на морфо-функціональний стан щитоподібної залози щурів в експерименті; клінічний перебіг, динаміка функціональних та лабораторних показників у хворих з патологією щитоподібної залози під впливом розроблених комплексів санаторно-курортного лікування

Методи дослідження: еколого-гігієнічні, клініко-анамнестичні, ультразвукові, біохімічні (гормональний стан, мікроелементний стан, білки, ліпіди та вуглеводи), морфологічні та статистичні.

Наукова новизна. Встановлено, що високий ризик розвитку захворювань щитоподібної залози на території Одеської області пов'язаний не тільки з дефіцитом надходження йоду, але й з незбалансованістю мікроелементного гомеостазу крові (зниження цинку, марганцю, заліза), що виникає під впливом чинників навколишнього середовища, а саме - формування антропогеохімічних аномалій з підвищеним вмістом у воді нітратів, фторидів, а в районах тектонічних розломів - підвищеного рівня радонового випромінювання.

Встановлено, що найбільш розповсюдженою патологією в Одеській області є дифузний нетоксичний зоб I ступеню та вузловий зоб. Захворювання щитоподібної залози майже у 5 разів частіше зустрічаються у жінок.

Вперше в умовах експерименту на щурах доведено, що нітрати, фториди та радон призводять до розладу функціонування гіпоталамо-тиреоїдної системи, зниження рівня ессенціальних мікроелементів, порушення морфофункціонального стану щитоподібної залози, зміни яких залежать від дози та терміну дії токсичних чинників.

На підставі комплексних досліджень, встановлено, що для жінок репродуктивного віку з захворюваннями щитоподібної залози характерні порушення нервово-психічного стану з високим рівнем особистої тривожності, прискорення темпів старіння організму, дисбаланс показників діяльності вегетативної нервової системи, зниження таких ессенціальних мікроелементів як, залізо, цинк, марганець, мідь та підвищення рівня важких мікроелементів, зокрема нікелю. Майже у половини обстежених з патологією щитоподібної залози було виявлено субклінічний гіпотиреоз.

Запропоновані комплекси санаторно-курортного лікування хворих з патологією щитоподібної залози (перший комплекс включав: клімато- та бальнеотерапію, другий додатково лікувальне харчування на основі морепродуктів, третій був доповнений високотоновою біорезонансною терапією) у всіх випадках були достатньо ефективними. При цьому, найбільш виразні позитивні зміни мали місце при застосуванні санаторно-терапевтичного комплексу, який поєднував клімато- та бальнеотерапію (йодобромні ванни), лікувальне харчування на основі морепродуктів та високотонову біорезонансну терапію (патент України №26893 на корисну модель «Спосіб лікування ендемічного зобу» (Бюл. №16, 2007г.)

Використання високотонової біорезонансної терапії в поєднанні з кліматотерапією, лікувальним харчуванням на основі морепродуктів та йодобромними ваннами забезпечило не тільки покращення загально-біологічних функцій, нервово-психічного та вегетативного стану, але й сприяло покращенню морфофункціонального стану щитоподібної залози (нормалізації тиреоїдних гормонів, зменшенню їх розмірів та редукції вузлових утворень), що приводило до покращення якості життя. Застосування високотонової біорезонансної терапії в комплексному санаторно-курортному лікуванні приводило до оптимізації власних регуляторних процесів за умов корекції білкового та макро- мікроелементного гомеостазу, які реалізовувались на фоні мобілізації неспецифічних саногенетичних механізмів і в цілому забезпечило досягнення добрих результатів у 85,7 % пацієнтів. При порівняльному аналізі віддалених результатів було доведено, що санаторно-терапевтичний комплекс, до складу якого входила ВТБРТ був більш ефективним, ніж інші комплекси - позитивні результати зберігались у 77,4% хворих протягом року.

Практична значимість роботи. Встановлено, що еколого-гігієнічні чинники грають важливу роль в етіопатогенезі захворювань щитоподібної залози. При обстежені жінок з цією патологією, що проживають в Одеській області, виявлені порушення мікроелементного гомеостазу, а саме зниження таких ессенціальних мікроелементів, як залізо, цинк, марганець та мідь та підвищення рівнів нікелю.

Запропонований санаторно-терапевтичний комплекс з використанням високотонової біорезонансної терапії разом з бальнео-, дієто-, та кліматотерапією приводить до зменшення розмірів щитоподібної залози, відновлення гормонального, мікроелементного, нервово-психічного стану та до покращення якості життя.

Розроблені санаторно-терапевтичні комплекси впроваджено у практику роботи санаторію «Біла акація» (м. Одеса), оздоровчого центру «Чабанка» (м. Одеса), клінічного санаторію «Жовтень» (м. Київ).

Особистий внесок автора. Автором самостійно вивчено стан проблеми, проведено інформаційно-патентний пошук, відбір і розподіл хворих за групами та їх повне клінічне обстеження, аналіз і інтерпретація результатів суб'єктивних, фізікальних та лабораторно-інструментальних досліджень, відбір матеріалу для морфологічних та біохімічних досліджень. Лабораторні й інструментальні методи дослідження проведено спільно з фахівцями відповідного профілю.

Автором проаналізовано дані звітів Одеської обласної та районних санітарно-епідеміологічних служб. В умовах експерименту на щурах вивчено вплив токсичних чинників на морфо-функціональний стан щитоподібної залози.

Ведення первинної медичної документації, статистична обробка отриманих даних та аналіз матеріалів дослідження, формулювання мети, завдань і висновків, узагальнення результатів дослідження, оформлення роботи проведені самостійно при консультативній допомозі наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практична конференція “Вчені майбутнього” (2002 р., м. Одеса), науково-практична конференція, присвячена 100-річному ювілею кафедри загальної гігієни Одеського державного медичного університету (2003 р. м. Одеса), республіканська науково-практична конференція «Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейній медицині» (2007 р. м. Одеса); IV національний конгрес фізіотерапевтів та курортологів «Медична реабілітація - сучасна система відновлення здоров'я» (2007 р., АР Крим, м. Ялта-Місхор), науково-практична конференція медпрацівників Укрзалізниці та санаторно-курортних закладів України «Теорія та практика курортної справи) (2008 р., м. Хмільник); VIII та IХ наукові сесії Українського НДІ медичної реабілітації та курортології (2008, 2009 рр.); науково-практична конференція молодих вчених, присвячена 85-річчу ХМАПО «Медична наука: сучасні досягнення та інновації» (20 листопада 2008 р., м. Харків).

Апробація роботи проведена на розширеному засіданні вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології та співробітників кафедри загальної гігієни Одеського державного медичного університету.

Публікації по темі дисертації. Автором надруковано 18 робіт, в том числі 4 статі у журналах, що входять у перелік ВАК, 1 патент України на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається з вступу, аналітичного огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків. Робота викладена на українській мові на 121 сторінках машинописного тексту, містить 30 таблиць, 15 рисунка, список використаних джерел включає 218 найменувань (українських та російських авторів - 134, іноземних авторів - 84).

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Вивчення еколого-гігієнічних умов проживання проводилось за матеріалами суб'єктивної оцінки пацієнтів за допомогою анкетування. В основу розробленої нами анкети були покладені рекомендації експертів ВООЗ. Ступінь ризику впливу на організм екологічних чинників оцінювали шляхом співставлення матеріалів суб'єктивної оцінки з даними об'єктивних результатів просторово-термінового картування антропогенних чинників в зонах мешкання досліджуваних хворих, отриманих від територіальних установ санітарно-епідеміологічної служби.

В системі дослідження впливу середовищних чинників проводили вивчення харчового статусу населення. З використанням анкетного методу вивчення раціону харчування проведена оцінка добового надходження в організм основних нутрієнтів, мікро- та макроелементів.

Гігієнічну оцінку якості питної води в районах області проводили з використанням інтегральних показників оцінки фізіологічної адекватності питної води, прийнятої на підставі рекомендацій ВООЗ [1993] та гігієнічних нормативів (токсикологічні критерії оцінювали за прийнятими в гігієнічних дослідженнях методиками з урахуванням біологічних ефектів при спільній присутності в воді різних макро- та мікроелементів - міді, цинку, марганцю, фтору, кобальту, нікелю, хрому та нітратів). Ризик впливу природно-екологічних чинників довкілля на стан здоров'я населення оцінювали шляхом вивчення кореляційної залежності між показниками якості води та захворюваністю населення за період 1998 - 2007 р.р за матеріалами Обласної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області (головний лікар к.мед.н., доцент, заслужений лікар України Засипко Л. І.).

Об'єктами експериментального дослідження були 252 статевозрілих щура (самки) лінії Вістар вагою 120-160 г, на яких проводили моделювання впливу нітратів, фторидів та радону. Експериментальні дослідження проведено в експериментально-біологічній клініці Одеського державного медичного університету (керівник Карачун О. В.).

Для визначення біологічного ефекту різних токсичних чинників усі тварини в залежності від виду токсикантів (нітрати, фториди, радон) і їх концентрацій та поєднань були поділені на групи. В кожній групі було по 21 тварині (1 група - контрольна; 2, 3 - нітрати вводились у концентрації А та Б; 4, 5 - фториди - у концентрації А та Б; 6, 7 - радон - у концентрації А та Б; 8, 9 - нітрати та фториди - у концентрації А та Б; 10, 11 - нітрати, фториди та радон - у концентрації А та Б. Прийняті концентрації досліджуваних чинників довкілля характеризували їх фонові значення в Одеській області - концентрація А (нітрати - 5 мг/доб., фториди - 1 мг/доб., радон - 192 Бк/доб.) та збільшені дози - концентрація Б (нітрати - 50 мг/доб., фториди - 10 мг/доб., радон - 1,92 кБк/доб.), які мали місце в реальних умовах формування геохімічних аномалій. Надходження токсичних агентів в організм забезпечували з продуктами харчування, а вплив на організм радону моделювали шляхом внутрішньочеревного введення його розчину. Відбір матеріалу проводили через 1, 2 та 3 місяці після моделювання.

Матеріалом експериментального дослідження була кров щурів, в якій визначали гормональний, мікроелементний та біохімічний склад, а також тканина ЩЗ, яку було досліджено гістологічно.

Клінічне дослідження проводили в умовах клініки Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України на базі санаторія „Біла Акація”, де під нашим спостереженням знаходилось 147 жінок репродуктивного віку (18 - 45 років) із патологією щитоподібної залози - основна група. Середній вік жінок - 31,5±9,4 років. Серед обстежених жінок 68 (46,2 %) мали дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), та 79 (53,8 %) - дифузно-вузловий (ДВЗ. Групу порівняння склали 35 практично здорових жінок.

Результати лікування оцінювали з використанням єдиного комплексу тестів (клінічних, параклінічних та лабораторних).

Алгоритм обстеження (до та після лікування) передбачав: збір анамнезу, фізикальне та ультразвукове дослідження (УЗД) щитоподібної залози, загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, визначення рівнів гормонів вТ3, вТ4, ТТГ, вміст мікроелементів у крові (цинк, залізо, мідь, марганець, нікель, свинець) та йоду у сечі, спостереження за нервово-психічним станом жінок, оцінку вегетативного стану та біологічного віку.

При визначенні розмірів ЩЗ методом пальпації використовували класифікацію ВООЗ [2001].

УЗД щитоподібної залози здійснювали за допомогою апарату “Toshiba 550, SA Nemio” з датчиком 7,5 МГц у сірошкальному режимі з використанням кольорового допплерівського картування та енергетичного допплеру. Об'єм кожної частки щитоподібної залози розраховували за формулою Brunn [1981].

Рівень гормонів у венозній крові визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою діагностичних наборів фірми “Human” (Німеччина) на аналізаторі Human reader plus (Німеччина). Нормальними вважали показники, що знаходились в межах: вТ₃ - 0,5 - 8,0 pg/ml, вТ₄ - 0,8 - 1,8 ng/dl, ТТГ - 0,3 - 4,0 mlU/l.

Визначення насиченості організму йодом проводилося за методом P.Thpmopoulos [1975] у лабораторії обласної СЕС, визначення мікроелементного складу крові та сечі - за методикою, розробленою інститутом гігієни водного транспорту та затвердженою МОЗ України [1986].

Характер нервово-психічного напруження оцінювали за С. Spielberger [2000]; інтерпретацію результатів проводили за кількістю балів (умовні одиниці). Загально-функціональні можливості (біологічний вік) оцінювали за методикою В. П. Войтенко [1985]. Експрес-діагностику вегетативного стану проводили за таблицею «24 стигми» Ю. Л. Курако [1998], після заповнення якої та підрахунку балів визначалася перевага одного з відділів вегетативної нервової системи.

Окрім того, усім пацієнткам до початку санаторно-курортного лікування для виключення злоякісної патології було проведено тонкогольну аспіраційну біопсію (в умовах стаціонару або поліклініки).

Статистична обробка даних клінічних та експериментальних досліджень проводилась за допомогою методів варіаційної статистики. Для вивчення корелятивного зв'язку використовували метод прямої та зворотної кореляції, знаходячи коефіцієнт кореляції (r), для порівняння параметричних показників використовували ч² , для порівняння середніх значень вибірки застосовували критерій достовірності Стьюдента. Статистична обробка результатів виконувалась з використанням комп'ютерної програми Microsoft office Excel 2003.

Результати власних досліджень та їх обговорення.

Аналіз матеріалів еколого-гігієнічних досліджень показав, що значна частина населення Одеської області проживає в умовах реального чи відносного ризику розвитку ЗЩЗ.

До найбільш небезпечних зобогенних чинників природно-екологічного характеру слід віднести низьку якість питної води - на території Одеської області з 26 районів джерела питного водопостачання тільки в 3-х (Балтський, Кілійський та Ренійський) відповідають гігієнічним вимогам як за фізіологічною адекватністю, так і за ризиком токсичного навантаження.

Підвищені рівні вмісту заліза (0,21 - 0,43 мг/дм³) характерні для водоносних горизонтів Гвоздавського глибинного розлому, в той час як для 4 районів області (Кодимський, Красноокнянський, Ширяєвський та Ізмаїльський) характерні низькі концентрації заліза (0,02 - 0,08 мг/дм³). Для ґрунтових водоносних горизонтів характерні помірні рівні вмісту в воді таких ессенціальних мікроелементів, як мідь та марганець. Підвищення рівня фторидів спостерігалось у зоні Чадирлунгського розлому - Арцизький (1,92 мг/дм³), Татарбунарський (1,48 мг/дм³) та Тарутинський райони (1,84 мг/дм³), відносно нітратів - В.Михайлівський - 90,6 мг/дм³, Болградський - 1,07 мг/дм³ та Миколаївський - 50,7 мг/дм³.

Саме в цих районах про формування патології щитоподібної залози свідчили дані помірного дефіциту насиченості організму йодом (до 150 мкг/доб.), в той час як середньостатистичні рівні вмісту йоду в сечі дорівнювали 244,5 30,9 мкг/доб.

Окрім того за даними радіаційної лабораторії Обласної СЕС для окремих районів Одеської області характерні високі рівні радонових випромінювань (700 - 1585 Бк/дм³).

Про важливість середовищних (фенотипічних) чинників в формуванні досліджуваної патології свідчили одержані нами вірогідні (ч² 15,0 та 11,0) дані про недоліки харчування (нестача свіжих овочів, м'яса та частково молочних продуктів) та наявність у пацієнтів з ЗЩЗ характерної супутньої патології - цукровий діабет (7,1 %), гіпертонічна хвороба (21,6), захворювання матки та яєчників (25,3%), патологія молочних залоз (46,0%). В усіх випадках показники відмінності були статистично значимими (р<0,05).

Враховуючи високу частоту розповсюдженості ЗЩЗ в Одеській області та відсутність вичерпної інформації щодо особливостей патогенетичних механізмів розвитку патології в умовах геохімічних аномалій, а також недоліки традиційних методів корекції метаболічних порушень зокрема, ми поставили перед собою завдання вивчити вплив найбільш поширених для Одеської області чинників (нітратів, фторидів та радону) на розвиток та перебіг ЗЩЗ в експериментальних умовах.

Експериментальні дослідження показали, що нітрати, фториди та радон призводили до суттєвих змін у гомеостазі тиреоїдних гормонів. Концентрація гормону Т₃ підвищувалась під впливом токсичних чинників при концентрації А та Б протягом всього експерименту. Підвищення цього показника (на 86, 2 %) під впливом нітратів було вірогідним через 3 місяці від початку експерименту (Р<0,05). Під впливом фторидів вже через один місяць від початку моделювання спостерігалось підвищення рівня Т₃ та максимальне його збільшення через 2 місяці (на 57,5 % при концентрації А). Під впливом радону аналогічні зміни спостерігались через один місяць від початку експерименту при концентрації А (52,8 %) та визначалась залежність від дози токсичного чинника. Під впливом комбінованої дії нітратів та фторидів концентрації А та Б виявилось також підвищення рівня Т₃ протягом експерименту (вірогідне через 2 місяці від початку експерименту в групі 9 - на 132, 7 %), окрім його зниження майже у 2 рази під одночасним впливом нітратів та фторидів у концентрації А наприкінці експерименту. При дії трьох чинників одночасно у концентрації А спостерігалось вірогідне зниження рівня Т₃ через 1 та 2 місяці від початку експерименту на 23,3 % та 75,5 % у групі 10 (р<0,05), та залежність від збільшення дози токсикантів.

При вивчені динаміки змін концентрації гормону Т₄ визначалось зниження цього показника у всіх групах тварин і майже у всіх групах просліджувався дозозалежний ефект. Максимальне зниження рівня цього гормону спостерігалось під комбінованим впливом нітратів та фторидів у концентрації Б через 3 місяці від початку моделювання, а саме - на 98,9 %.

Під впливом нітратів (обох концентрацій) спостерігалось вірогідне зниження рівня ТТГ через 1 та 2 місяці експерименту - на 57,1 % та 59,5 % при концентрації А, та на 56,1 % та 73,8 % при концентрації Б (р<0,05). Через 3 місяці від початку моделювання відбувалось підвищення цього показника (в 2 групі більш ніж у 3,5 рази). Під впливом фторидів спостерігалось вірогідне підвищення цього показника через 2 місяці (при концентрації А більш ніж у 2 рази) та залежність від терміну дії. Під впливом фторидів у концентрації Б визначалось вірогідне зниження рівня ТТГ через 1 місяць (на 64,5 %) та збільшення цього показника починаючи з 2 місяця. Під впливом радону, а також поєднаного впливу двох та трьох токсичних чинників обох концентрацій було знайдено вірогідне збільшення ТТГ протягом всього експерименту та залежність рівня ТТГ від дози та терміну дії токсичних чинників.

Все наведене вище, свідчило про те, що нітрати, фториди та радон у різних концентраціях та поєднаннях призводили до значного порушення гормонального статусу щурів, а патогенетичні механізми розбалансування функціонального стану адено-гіпофізарно-тиреоїдної системи характеризувалися порушеннями функціональної активності ЩЗ.

Окрім того, як показали результати проведених нами досліджень токсичні чинники визивали порушення мікроелементного балансу у щурів всіх груп. Так, під впливом нітратів концентрації А відмічалось вірогідне підвищення рівня кадмію на 950,0%, свинцю - 57,1 %, міді - 30,4%, нікелю - 76,5 % та зниження цинку на 57,1 %, марганцю - 30,3 %, заліза - 30,1 % (р<0,05). За умов впливу нітратів у концентрації Б відмічався зворотній ефект відносно марганцю (підвищення на 140,4 %). Аналогічний напрямок змін у концентраціях досліджуваних мікроелементів встановлено також у щурів, що заходились під впливом фторидів та радону обох концентрацій. Окрім того, високий рівень токсичних металів (Cd, Pb, Ni) поєднувався зі зниженням рівня Zn, Mn, Fe.

Як показали результати наших досліджень, нітрати обох концентрацій зумовлювали значне підвищення рівня загального білку в крові на 54,3 % та 38,1% (відповідно концентрації А та Б). Подібний ефект одержаний у всіх групах тварин, це ж стосувалось і лужної фосфатази.

Вірогідне зниження активності амілази мало місце у всіх експериментальних групах, максимально - за умов впливу радону обох концентрацій (на 57,9% та 66,9 %).

Усі токсичні чинники призводили до зниження у крові концентрації загального та прямого білірубіну, креатиніну та азоту сечовини. Найбільш виражені зміни були у групах щурів, що знаходились за умов поєднаної дії двох та трьох чинників.

Вміст тригліцеридів підвищився в усіх дослідних групах, найбільш виразно - за умов поєднаного впливу нітратів, фторидів та радону в обох концентраціях (480,9 % та 628,5%). Що ж стосується вмісту холестерину, то він знижувався у всіх групах, особливо у щурів, що знаходились під одночасним впливом нітратів та фторидів у концентрації А та Б (62,9 % та 63,6%).

При впливі нітратів обох концентрацій та фторидів у концентрації А спостерігалось підвищення вмісту глюкози в крові, в інших випадках було вірогідне зниження цього показника, особливо за умов впливу трьох чинників одночасно та обох концентрацій (51,8 % та 34,7%).

Морфологічні дослідження показали достатньо виразні порушення у структурі ЩЗ щурів, що корелювали з дозою та тривалістю експерименту. Так, під впливом нітратів фонової концентрації (А) через 3 місяці від початку моделювання виявлялась гіпертрофія фолікулів на зразок макрофолікулярного зобу з десквамацією та ознаками дисплазії епітелію, при збільшені концентрації нітратів - атипові аденоми із проліферацією епітелію. Під дією фторидів малої концентрації (А) формувались атипові аденоми у поєднані з мікро- та макрофолікулярним зобом, при збільшені концентрації (Б) - виражена десквамація епітелію та атрофія фолікулів. Аналогічні зміни спостерігались і під дією радону. При поєднаній дії нітратів та фторидів виявлялася виражена десквамація епітелію, збільшення дози цих чинників призводило до осередкового некрозу у поєднані із гіперплазією тиреоїдного епітелію, при поєднаному впливі трьох чинників - збільшення атипових фолікулів з вираженою гіперплазією епітелію.

Таким чином, експериментальні дослідження показали, що нітрати, фториди та радон проявляли свою агресивність до ЩЗ білих щурів. Пошкоджуючий вплив вказаних агентів виявлявся як при впливі одного токсичного чинника так і особливо при поєднанні двох та трьох чинників, причому навіть у дозах, відповідних реальним фоновим. Збільшення концентрації токсичних речовин на порядок підвищувало ступінь патологічних реакцій органу-мішені.

Клінічні дослідження показали, що основними скаргами жінок з ДНЗ та ДВЗ були скарги на підвищення артеріального тиску у 59 (86,8 %) та 68 (86,1 %) відповідно, слабкість та швидку втомлюваність - у 58 (85,3 %) та 65 (82,3%), нервозність та дратівливість - 49 (72,1 %) та 55 (69,2 %), біль у ділянці серця - 45 (66,1 %) та 51 (64,6 %), а також почуття «клубка у горлі» - 47 (69,1%) та 57 (72,1 %).

Для більшості хворих з ДВЗ був характерний високий рівень тривожності по особистому типу - у 65,8 % (52 жінки), при ДНЗ - у 48,5 % (33 жінки). Прискорений темп старіння організму мав місце у всіх пацієнток, а у 21 (30,8%) жінок з ДНЗ та 29 (36,7%) - з ДВЗ був п'ятий функціональний клас біологічного віку.

Ейтонія була характерна лише для 3 (4,4 %) жінок з ДНЗ та 2 (2,6 %) - з ДВЗ.

Збільшення ЩЗ за даними УЗД мало місце у всіх пацієнток основної групи.

Дослідження тиреоїдних гормонів виявили у 47,6% (70 пацієнток) зниження рівня Т₃ та підвищення рівня ТТГ, що свідчило про наявність субклінічного гіпотиреозу.

При визначені концентрації йоду у сечі ми отримали вірогідне зниження цього показника у жінок основної групи по відношенню до групи порівняння (р<0,01). Рівень йодурії був нижчим у жінок з ДНЗ та ДВЗ на 50,8 % та - 44,3 % в порівняні з групою практично здорових жінок. Незважаючи на достатньо високі концентрації йоду в сечі жінок групи порівняння, наявність чіткої залежності між ступенем зобу та забезпеченістю організму йодом підтверджує гіпотезу, що не тільки нестача йоду у зовнішньому середовищі призводить до розвитку патології ЩЗ, але й порушення метаболізму йоду в організмі жінок з ЗЩЗ.

У пацієнток основної групи спостерігали виразні зміни в концентрації окремих мікроелементів. Зниження концентрації заліза - у жінок з ДНЗ, ДВЗ та у жінок із субклінічним гіпотиреозом (24,9%, 24,2%, 22,3% відповідно).

Значне зниження рівня цинку відзначили при ДНЗ та ДВЗ (на 42,6 % та 48,5%); зниження міді було найбільш вираженим у жінок з субклінічним гіпотиреозом - на 75,0 %; зниження концентрації марганцю спостерігалось у жінок з ДВЗ та жінок з субклінічним гіпотиреозом - на 50,0 %. Звертало на себе увагу підвищення рівня нікелю у пацієнток з ДНЗ (на 25,0 %) та значне його підвищення у жінок з субклінічним гіпотиреозом - на 50,0 %. Встановлені нами особливості мікроелементного гомеостазу супроводжувались і змінами співвідношень вмісту окремих мікроелементів (коефіцієнт r) - у всіх випадках коефіцієнт r для Zn та Cu у хворих основної групи значно перевищував його показник в групі порівняння (5,7). Так, у жінок з ДНЗ та ДВЗ коефіцієнт r становив - 9,8 та 8,8 та у жінок з субклінічним гіпотиреозом - 11,7. В той же час, коефіцієнт r для Cu та Mn був значно нижчим (особливо у жінок з ДВЗ - 1,3 та у жінок з субклінічним гіпотиреозом - 1,0), ніж в групі порівняння (3,0).

Виходячи з загальновідомих особливостей патогенезу ЗЩЗ та враховуючи матеріали проведених еколого-гігієнічних та експериментальних досліджень нами були розроблені санаторно-терапевтичні комплекси (СТК) для відновлювального лікування жінок з цією патологією.

Для досягнення специфічних та загально-соматичних ефектів в основу СТК було покладено системний підхід.

Протягом санаторно-курортного лікування (21 день) пацієнтки отримували санаторно-терапевтичні комплекси (СТК), що включали кліматотерапію, лікувальне харчування, бальнеологічні процедури (йодобромні ванни) та ВБРТ у різноманітних поєднаннях.

Для вивчення ефективності санаторно-курортного лікування всі жінки були поділені на три групи в залежності від виду СТК.

До першої групи увійшло 47 жінок, які отримали СТК №1: стандартну лікувальну дієту (стіл №15), йодобромні ванни та прогулянки до моря.

Другу групу (СТК №2) склали жінки (51 пацієнтка), які одержували йодобромні ванни, прогулянки до моря і лікувальне харчування на основі морепродуктів.

49 жінок, що отримали СТК №3, склали третю групу; СТК №3 був тотожній СТК №2, але окрім того передбачав ВТБРТ.

Прогулянки проводились вранці та ввечері по 1-2 години, згідно відміченим маршрутам (була вказана відстань у метрах).

Для лікувального харчування використовували морську капусту, морську рибу та інші морепродукти. Це дозволило задовольнити потребу організму по основним нутрієнтам (кількість білка була на рівні 93 г/доб.) і досягти високого рівня збалансування раціону харчування по мікроелементному складу (кількість мікроелементів складала: I - 150 мкг/доб., Fe - 18 мг/доб., Zn - 15 мг/доб., Mn - 2,5 мг/доб., Cu - 2 мг/доб.).

Для приготування йодобромних ванн використовували концентрацію йоду - 10 мг/л та брому - 25 мг/л, температура води була 35-37є С, тривалість процедури - 15 хв., на курс - 10 процедур у режимі 2 дні поспіль з перервою на 3-й день. щитоподібна залоза біорезонансний терапія

Для ВТБРТ використовували апарат «HiToP-184», (Німеччина); діапазон частот синусоїдальних модульованих струмів охоплював 3 октави, від 4096 до 32768 Гц. Сканування індивідуальної терапевтичної частоти проходило за визначеною частотою за методом SimulFAM (Simultanous Frequency Amplitude Modulation). Для проведення процедури пацієнта укладали в положення лежачи на спині. Електроди накладають на вазорецепторні ділянки - 2 електроди на долонну поверхню зап'ястків, 2 - на задню поверхню нижньої третини гомілок (або на підошви) та 1 - на комірцеву ділянку (тривалість процедури - 60 хв.), курс - 10 процедур. ВТБРТ проводили 3 рази на тиждень.

Безпосередні результати вивчали одразу після СТК за самооцінкою жінок, даними загально-функціонального, нервово-психічного, мікроелементного та гормонального станів організму, а також УЗД щитоподібної залози.

Віддалені результати (через 12 місяців після СТК) вивчили у 86 (58,5 %) пацієнток за самооцінкою жінок, даними УЗД щитоподібної залози, а також шляхом оцінки гормонального статусу. Розподіл за групами був аналогічний тому, який проводився при вивчені безпосередніх результатів.

Результати оцінювали за трьохбальною шкалою. Під добрими результатами розуміли такі, коли суб'єктивно жінки оцінювали свій стан здоров'я як добрий, при оцінці гормонального стану всі показники були у межах норми, а при УЗД щитоподібної залози визначалось зменшення розмірів щитоподібної залози та вузлових утворень, а також їх кількості.

Під задовільними результатами розуміли такі, коли суб'єктивно жінки оцінювали свій стан здоров'я як задовільний, при оцінці гормонального стану всі показники були у межах норми, а при оцінці УЗД щитоподібної залози динаміки не було.

Під незадовільними - розуміли такі, коли суб'єктивно жінки оцінювали свій стан здоров'я як незадовільний, або при оцінці гормонального стану спостерігалось відхилення рівнів тиреоїдних гормонів від норми, або при оцінці УЗД щитоподібної залози визначалось збільшення розмірів залози або розмірів вузлових утворень, або спостерігалось поєднання усіх негативних проявів.

За даними оцінки суб'єктивних даних на кінець лікування в 1-й групі жінок відмічалось покращення самопочуття: так, у 23 (65,7%) пацієнток зникли скарги на почуття «клубка у горлі», у 25 (62,5 %) - на слабкість та бистру втомлюваність, у 29 (85,3 %) - на нервозність та дратівливість, у 24 (63,4 %) - підвищення артеріального тиску, у 27 (84,4 %) - біль у ділянці серця та інш. Найбільше покращення суб'єктивного стану ми спостерігали в 2-й та 3-й групах жінок. Так, якщо в 1-й групі скарги на почуття «клубка у горлі» залишились без змін у 2 (5,7 %) жінок, на нервозність та дратівливість - у 1 (2,9 %), на підвищення артеріального тиску - у 4 (9,8 %), на біль у ділянці серця - у 1 (3,1 %), то у 2-й групі пацієнтки вже не скаржились на нервозність та дратівливість, на біль у ділянці серця і зменшилася кількість інших скарг, а у 3-й групі із усього списку скарг лише залишилися порушення менструального циклу у 1 (5,0%) пацієнтки та зниження пам'яті - 1 (9,1 %).

Після лікування у всіх досліджуваних групах відмічалась позитивна динаміка загально-функціонального, нервово-психічного та вегетативного стану (табл. 1).

Таблиця 1

Показники нервово-психічного, загально-функціонального та вегетативного стану у жінок з ЗЩЗ до та після СТК (кількість жінок,%)

Показники	1група (n=47)	2 група(n=51)	3 група (n=49)
	до СТК	після СТК	до СТК	після СТК	до СТК	після СТК
Рівень високої особистої тривожності	25 (53,2 %)	1 (2,1%*)	25 (49,0%)	-*	12 (24,5%)	-*
Відхилення БВ (у.о. )	12,9± 4,4	7,9± 2,5*	13,1± 4,0	6,3± 1,9*	12,7± 3,9	3,0± 0,9**
Вегетативний стан 1. Симпатікотонія 2. Ваготонія 3. Ейтонія	23 (49,1%) 22 (48,7%) 2 (2,2%)	16* (33,6%) 14* 30,4%) 17* (36,3%)	22 (45,5%) 26 (51,3%) 2 (3,2%)	15 * (31,3%) 17* (33,8%) 18* (34,9%)	21 (42,7%) 27 (54,4%) 1 (2,9 %)	14* (19,3%) 16* (31,6%) 19** (39,1%)

Примітки: * - р<0,05 у порівнянні з даними до лікування

** р<0,05 у порівнянні з даними 1-ої групи після лікування

По закінчені СТК відхилення між календарним та біологічним віком значно зменшилось - в 1-й групі на 38,8 % , то в 2-й та 3-й групах цей показник був на рівні 51,9 та 76,3 % відповідно, тобто запропоновані СТК сприяли активації загально-функціональних можливостей організму.

Як видно з таблиці 1, вже після СТК №1 покращився нервово-психічний стан пацієнток - в групі були відсутні жінки з високим рівнем реактивної тривожності. В групах 2 та 3 відзначалась аналогічна динаміка, а саме - збільшення кількості жінок з низьким рівнем тривожності (реактивна на 17,1% та 34,4%; особиста - 2,7 % та 9,6 %) за рахунок зменшення кількості пацієнток з помірним рівнем тривожності (реактивна - до 25,5% та 8,2%, особиста - до 31,4 % та 24,4 %) та відсутність хворих з високим рівнем тривожності.

Після застосування СТК кількість жінок з ейтонією збільшилась у всіх групах (на 30 - 34%). Найбільш виразні позитивні зміни з боку вегетативної нервової системи мали місце в групі хворих де застосовували ВТБРТ (група №3).

Аналогічна закономірність мала місце в змінах гормонального стану хворих. В результаті санаторно-терапевтичного лікування у всіх групах відмічалось збільшення рівнів гормонів ЩЗ ( Т₃ та Т₄ ), при застосуванні СТК №3 тенденція до їх збільшення була більш значимою (рис. 1).

При УЗД щитоподібної залози встановлено, що структура залози у всіх хворих після СТК стала більш однорідною, зменшилась кількість гіпоехогенних включень, спостерігалось покращення локального кровопостачання. Разом з тим, зменшення розмірів ЩЗ в поєднанні зі зменшенням розмірів та кількості в ній вузлових утворень було вірогідним лише в 3-й групі: у 17 (34,6%) жінок, що отримали СТК з ВТБРТ зменшилися розміри вузлів та кількість вузлових утворень, у 19 (38,5%) пацієнток цієї групи відзначалось зменшення об'єму щитоподібної залози без зміни розмірів вузлів, а у 6 (11,5%) жінок вузлові утворення зникли (р<0,05). Отримані дані дають підставу для використання ВТБРТ в комплексному санаторно-курортному лікуванні жінок з вузловим зобом.

Про ефективність СТК та системні зміни в організмі хворих протягом лікування свідчила і динаміка мікроелементного складу крові - збільшення вмісту ессенціальних мікроелементів крові та концентрації йоду в сечі у жінок 3 групи, що, на нашу думку, було пов'язано зі змінами механізмів всмоктування мікроелементів в шлунково-кишковому тракті з опосередкованою активацією оксилювально-відновлювальних реакцій і покращенням функціонування гіпоталамо-тиреоїдної системи. Як видно з рис. 2 після СТК №2 та 3 спостерігалось підвищення рівня мікроелементів по відношенню до рівня мікроелементів після СТК №1, а саме збільшення заліза на 17,8 % та 33,3 % відповідно, цинку - на 38,1 % та 82,4 %, міді - на 14,3 % та 28,6, марганцю - на 100 % після двох комплексів, йоду - на 25,8 % та 55,3 %.

Аналіз віддалених результатів санаторно-курортного лікування показав, що кількість добрих результатів у жінок, що отримували СТК №1 становила 44,4 %, кількість задовільних - 33,4 %, незадовільних - 22,2 %. Порівняльний аналіз свідчив, що після використання СТК №2 кількість добрих результатів збільшилась на 10,8 %, кількість задовільних результатів - на 4,5 %, а кількість незадовільних результатів зменшилась на 15,3 %. Кількість жінок, у яких були добрі результати після СТК №3 (з використанням ВБРЕТ) досягла 76,6 % (у 23 жінок), що на 32,2 % більше ніж після використання СТК №1, та на 21,4 % - після СТК №2. Також в 3-й групі зменшилась кількість задовільних результатів на 14,5 % при порівняні з даними після СТК №2. Жінок, у яких був незадовільний результат після використання цього комплексу не було.

Таким чином, як видно з наведених даних, запропоновані нами СТК для лікування жінок з захворюваннями ЩЗ в усіх випадках були достатньо ефективними. При цьому, найбільш виразні позитивні зміни мали місце при застосуванні СТК №3, який поєднував клімато- та бальнеотерапію (йодобромні ванни), лікувальне харчування на основі морепродуктів та ВТБРТ. Використання за таких умов останньої у комплексному санаторно-курортному лікуванні забезпечило не тільки покращення загально-біологічних функцій, нервово-психічного та вегетативного стану, але й сприяло покращенню морфофункціонального стану ЩЗ (зменшенню її розмірів, редукції вузлових утворень та нормалізації тиреоїдних гормонів,).

Таким чином, використання ВТБРТ на санаторно-курортному етапі лікування приводило до оптимізації власних регуляторних процесів за умов корекції білкового та макро-мікроелементного гомеостазу, які реалізовувалися на фоні мобілізації неспецифічних саногенетичних механізмів і в цілому забезпечило досягнення безпосередніх добрих результатів у 85,7% жінок та збереження віддалених добрих - у 77,4 % пацієнток. ВТБРТ сприяла реалізації принципу системної нейро-гуморальної регуляції організму, що забезпечило в умовах збалансованого мікроелементного гомеостазу досягнення специфічного результуючого ефекту у дискредитованому органі.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене вирішення наукового завдання з підвищення ефективності лікування пацієнтів з захворюваннями щитоподібної залози шляхом розробки санаторно-курортних комплексів на основі клімато-, бальнео-, дієто- та високотонової біорезонансної терапії з урахуванням етіопатогенетичних особливостей розвитку патології серед населення, що проживає в зонах формування антропогеохімічних аномалій.

1. Встановлена кореляційна залежність між санітарно-гігієнічними умовами проживання населення Одеської області та рівнем розповсюдженості захворювань щитоподібної залози. Доведено, що до основних чинників, що впливають на стан здоров'я населення Одеської області слід віднести зміни по вмісту мікроелементів у питній воді (заліза, мідь та марганець). Встановлено, що характерною особливістю в формуванні на території Одеської області антропогеохімічних аномалій є підвищення вмісту в питній воді нітратів (90,6 мг/дм³) та фторидів (1,92 мг/дм³). Крім того, в районах тектонічних розломів санітарні умови проживання населення характеризуються підвищеним рівнем радонового випромінювання (700 - 1585 Бк/дм³).

2. В умовах експерименту доведено, що вплив на організм нітратів, фторидів та радону проявляється в розбалансуванні гіпоталамо-тиреоїдної системи та синтезу тиреоїдних гормонів, порушенні метаболізму мікроелементів (зменшення концентрації Cu, Fe, Zn та підвищення рівнів Cd, Pb), з наступним розвитком гіпертрофічно-адематозних змін в тканині ЩЗ.

3. Встановлено, що для жінок з захворюваннями щитоподібної залози характерно порушення нервово-психічного стану з високим рівнем особистої тривожності, прискорення темпів старіння організму (у 70,6 % пацієнток зареєстровано IV та V функціональний клас біологічного віку) та дисбаланс показників функціонування вегетативної нервової системи (ейтонія тільки у 3,5 % обстежених жінок).

4. Доведено, що для жінок з захворюваннями щитоподібної залози характерним є зниження таких ессенціальних мікроелементів, як залізо (на 23,9 %), цинк (на 45,4 %), марганець (на 50,0 %) та мідь (на 75,0 %) та підвищення рівня важких мікроелементів, зокрема нікелю у жінок з дифузним нетоксичним зобом (на 50,0 %).

5. Застосування санаторно-терапевтичних комплексів з використанням клімато-, дієто- та бальнеотерапії сприяє відновленню гормонального, мікроелементного, нервово-психічного станів та покращенню якості життя пацієнтів з захворюваннями ЩЗ.

6. Використання високотонової біорезонансної терапії в комплексі з дієто-, бальнео- та кліматотерапією у хворих с захворюваннями щитоподібної залози дозволяє:

- значно покращити загально-функціональні можливості організму - зменшити відхилення між календарним та біологічним віком на 76,3 %;

- знизити рівень реактивної та особистої тривожності, покращити стан вегетативної нервової системи - збільшити кількість жінок з ейтонією на 36,2 %.

- збалансувати рівні мікроелементів у крові за рахунок підвищення заліза - на 33,3 %, цинку - на 82,4 %, міді - 28,6 %, марганцю - на 100 % та йоду на 55,3 %.

- значно покращити структуру щитоподібної залози - у 84,6 % жінок при ультразвуковому досліджені відмічалось покращення структури щитоподібної залози (зменшення об'єму щитоподібної залози, розмірів вузлів та кількості вузлових утворень);

7. Застосування запропонованого санаторно-терапевтичного комплексу з урахуванням етіопатогенетичних особливостей захворювань щитоподібної залози із використанням високотонової біорезонансної терапії в комплексі з дієто-, бальнео- та кліматотерапією забезпечило досягнення добрих безпосередніх результатів у 85,7 % жінок та збереження добрих віддалених - у 77,4% пацієнтів.

Практичні рекомендації

1. У зонах антропогенного забруднення слід регулярно проводити скрінінгове обстеження мешканців, з метою виявлення патології щитоподібної залози.

2. В комплексному санаторно-курортного лікуванні пацієнтів з ЗЩЗ необхідно використовувати кліматотерапію, а саме прогулянки до моря, які забезпечують оксигенацію та насиченість організму йодом, а також грають роль загальнооздоровчого та адаптогенного чинника.

3. Для корекції мікроелементного гомеостазу пацієнтів з ЗЩЗ слід призначати лікувальне харчування на основі морепродуктів, що дозволяє задовільнити потребу організму в основних нутрієнтах (кількість білка - на рівні 93 г/доб.) та мікроелементами (I - 150 мкг/доб., Fe - 18 мг/доб., Zn - 15 мг/доб., Mn - 2,5 мг/доб., Cu - 2 мг/доб.).

4. В комплексному санаторно-курортному лікуванні дифузного та вузлового зобу доцільно використовувати ВТБРТ, яка сприяє збалансуванню нейроендокринної системи, гомеостатичному регулюванню та підвищенню ефективності лікування. Для ВТБРТ може бути використано апарат «HiToP-184» (фірма GBO, Німеччина). Електроди накладають на вазорепторні ділянки - 2 електроди на долонну поверхню зап'ястків, 2 - на задню поверхню нижньої третини гомілок (або на підошви) та 1 - на комірцеву ділянку, пацієнт знаходиться в положенні лежачі на спині; ВТБРТ проводиться 3 рази на тиждень, тривалість процедури - 60 хв., на курс - 10 процедур.