Клініко-патогенетичне обгрунтування варіантів комплексної терапії цирозу печінки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

14.01.36 - Гастроентерологія

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-патогенетичне обгрунтування варіантів комплексної терапії цирозу печінки

Олійник Ніна Миколаївна

Івано-Франківськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі ``Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського'' МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

СТАРОДУБ Євген Михайлович,

Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я. Горбачевського МОЗ України,

кафедра терапії і сімейної медицини ФПО, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

НЕЙКО Василь Євгенович,

Івано-Франківський національний медичний

університет МОЗ України, кафедра пропедевтики

внутрішньої медицини, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор

ЧОПЕЙ Іван Васильович,

Ужгородський національний університет

МОН України, кафедра

терапії і сімейної медицини факультету

післядипломної освіти, завідувач кафедри

Захист дисертації відбудеться _11___ грудня 2009 року о 13__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при Івано-Франківському національному медичному університеті (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківського національного медичного університету (76018, м. Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7).

Автореферат розісланий _10____ листопада 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01,

доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За статистичними даними вітчизняних вчених, за період 1997-2006 років відбулося зростання поширеності й захворюваності на цироз печінки (ЦП), яке складало 39,0 і 92,9 % відповідно. Поряд із цим підвищення рівня смертності від ЦП з 2005 по 2006 рік становило майже 15,0 % (Ю.О. Філіппов, Л.Ю. Скирда, 2008). Такі статистичні дані підкреслюють важливість пошуків причин прогресування патології печінки для активного впливу на них з метою зупинки прогресування патологічного процесу в органі. цироз печінка ліпоєвий оксипролін

Дослідження останніх років довели, що печінка є органом-мішенню при метаболічному синдромі (МС) (Г.Д. Фадеенко, К.А. Просоленко, Е.В. Колесникова, 2008). За даними В.С. Задионченко і співавт., 2005), захворювання печінки і біліарного тракту виявляють у 64,0 % випадків у пацієнтів із МС. Тому МС може відігравати значну роль у прогресуванні хронічної печінкової патології, формуванні та прогресуванні ЦП.

На сьогодні МС перебуває в центрі уваги сучасної медицини через значне поширення станів, які зумовлюють його. Згідно з даними ВООЗ (2003), майже 1,7 млрд населення планети має надмірну масу тіла. Прогнози щодо ожиріння дуже невтішні: вважається, що до 2025 року від ожиріння потерпатимуть майже 40,0 % чоловіків та 50,0 % жінок (И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко, 2004).

Аналіз фізіологічних особливостей органів та систем, а також їх значення в метаболізмі вуглеводів, ліпідів та гормонів дає змогу зробити висновок про надзвичайно важливу роль печінки в розвитку МС. Початковою точкою МС є перевантаження раціону вуглеводами та жирами. Печінка - перший орган, який лежить на шляху переповненого глюкозою нутрієтивного потоку (I.H. Cua, J. George, 2005; L.A. Adams, P. Angulo, K.D. Lindor, 2005; Л.А. Звенигородская, 2007). Значне поширення МС в населення, висока частота стеатозу печінки та неалкогольного стеатогепатиту, темпи росту, які відповідають швидкості збільшення кількості хворих на ожиріння, цукровий діабет, дисліпідемії, вказують на те, що вивчення питання впливу МС на перебіг печінкової патології, процеси фіброгенезу та прогресування цирозу є актуальним і своєчасним. В останні роки багато уваги приділяють вивченню ролі МС у генезі не тільки неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), а й алкогольної хвороби печінки, даних про вплив МС на перебіг ЦП у доступних літературних джерелах ми не знайшли.

За сучасними поглядами, терапія ЦП повинна включати заходи, спрямовані на зменшення інтенсивності процесів фіброгенезу (Ч.С. Павлов і співавт., 2005). У цьому відношенні актуальним є вивчення впливу лозартану, враховуючи повідомлення S. Yokohama і співавт. (2004-2006), які спостерігали антифібротичний ефект лoзартану у хворих на стеатогепатит. Поряд із тим, беручи до уваги вплив МС і його складових на прогресування ЦП, перспективним може бути застосування альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК), оскільки вона інгібує глюконеогенез, кетогенез, активує процеси утилізації глюкози, зменшує прояви інсулінорезистентності, має позитивний ліпотропний ефект (Л.В. Стаховська, О.І. Гусєва, 2003).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною планової міжкафедральної науково-дослідної роботи Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського ``Вторинний остеопороз: патогенетичні механізми формування та прогресування, клініко-інструментальні та біохімічні маркери ранньої діагностики, профілактики та лікування'' (номер держреєстрації 0104U004523). Автор є виконавцем фрагмента роботи.

Мета дослідження: розробити нові ефективні методики лікування цирозів печінки та профілактики їх прогресування з використанням лозартану й альфа-ліпоєвої кислоти на основі вивчення особливостей перебігу цирозів печінки різної етіології залежно від наявності метаболічного синдрому у хворих різної статі й віку шляхом дослідження рівня окремих показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту (ПОЛ - АОЗ), ендотоксикозу, імунного статусу, цитокінового профілю, білковозв'язаного оксипроліну.

Завдання дослідження:

Дослідити особливості клінічних і лабораторних синдромів ЦП залежно від наявності МС у хворих різної статі й віку.

Провести аналіз змін у системі ПОЛ - АОЗ і виразності ендотоксикозу у хворих на ЦП різної статі й віку залежно від наявності МС.

Дослідити рівні імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), прозапального цитокіну фактора некрозу пухлин-б (ФНП-б) і протизапального цитокіну інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) при ЦП у хворих різної статі й віку і залежно від наявності МС.

Провести дослідження рівня білковозв'язаного оксипроліну залежно від наявності МС у хворих різної статі й віку.

Вивчити динаміку проявів основних синдромів, ліпідограми, показників системи ПОЛ - АОЗ, рівня імуноглобулінів, ЦІК і цитокінів, білковозв'язаного оксипроліну в обстежених хворих під впливом запропонованої і загальноприйнятої методик лікування.

На основі отриманих даних запропонувати та оцінити ефективність нових схем комплексної терапії ЦП з використанням лозартану й альфа-ліпоєвої кислоти.

Об'єкт дослідження: хворі на цироз печінки алкогольного і вірусного походження та при неалкогольній жировій хворобі печінки.

Предмет дослідження: показники системи ПОЛ - АОЗ, ендотоксикозу, імунологічного та цитокінового профілю, білковозв'язаного оксипроліну та їх роль у розвитку і прогресуванні ЦП у хворих різної статі й віку і залежно від наявності МС, ефективність терапії з використанням лозартану та АЛК.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні (дослідження цитолітичного, холестатичного, мезенхімально-запального синдромів, інтенсивності ПОЛ, стану системи АОЗ, ендогенної інтоксикації (ЕІ), білковозв'язаного оксипроліну), імунологічні (маркери вірусів гепатитів В, С, рівень сироваткових імуноглобулінів IgА, IgМ, IgG, ЦІК, цитокінів ФНП-б, ІЛ-4 у крові), ультрасонографічні, ендоскопічні, рентгенологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчено і доведено роль МС в механізмах розвитку та прогресування ЦП різного походження на основі комплексного дослідження змін обміну колагену, цитокінової регуляції, ступеня активності цитолітичного синдрому, стану окисно-відновної системи та імунного статусу, глибини ендотоксикозу у хворих різної статі й віку.

Уперше доведено ефективність і відсутність побічної дії комплексної терапії з використанням лозартану й АЛК при ЦП різної етіології, встановлено позитивний вплив на клінічну симптоматику, цитолітичний синдром, оксидантно-антиоксидантний дисбаланс, ендотоксикоз, зміни імунного статусу, ліпідний обмін.

Уперше проаналізовано і доведено вплив лозартану й АЛК на про- і протизапальні цитокіни, продукти обміну колагену у хворих на ЦП, що може свідчити про стабілізацію циротичного процесу в печінковій тканині.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі результатів комплексного дослідження ліпідограми, білковозв'язаного оксипроліну, порушень окисно-відновного гомеостазу, інтенсивності ендотоксикозу, дисфункції імунної системи, цитокінової відповіді визначено основні їх зміни, що сприяють прогресуванню ЦП у хворих різної статі й віку. Впровадження результатів досліджень у практику розширило можливості прогнозування перебігу ЦП за умов виявлення фактора ризику - МС.

Розроблена методика з використанням лозартану й АЛК дозволяє за короткий термін (30 діб) досягнути клінічної ремісії та стабілізації фібротичних змін у печінці при ЦП різного походження.

Наукові розробки впроваджено в практику лікувально-профілактичних закладів України (міст Тернополя, Вінниці, Львова, Чернівців) та навчальний процес кафедр терапевтичного профілю Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обґрунтовано актуальність і доцільність виконаного дослідження, проведено патентно-ліцензійний пошук, аналіз наукової літератури, клінічні обстеження хворих на ЦП різної етіології та практично здорових осіб, особисто виконано біохімічні та імунологічні дослідження, розроблено та обґрунтовано методи лікування. Самостійно проведено статистичний аналіз отриманих результатів, написано всі розділи дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації. Провідною є участь автора в підготовці результатів дослідження до публікації.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації доповідалися на підсумкових наукових конференціях співробітників Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (2006-2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю ``Актуальні питання гастроентерології та лікувального харчування'' (Дніпропетровськ, 2006), VІІІ Міжнародному Слов'яно-Балтійському науковому форумі ``Санкт-Петербург - Гастро-2006'' (Санкт-Петербург, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю ``Сучасні досягнення фармацевтичної науки і практики'' (Запоріжжя, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, у тому числі 4 статті (з них одноосібних - 1) у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тези доповідей у матеріалах з'їздів, пленумів, конгресів, науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 163 сторінках, її основний текст займає 140 сторінок. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел (196 - кирилицею та 132 - латиницею). Дисертація ілюстрована 59 таблицями, 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання завдань дослідження обстежено 101 хворого на ЦП, контрольна група, репрезентативна з основною за віком і статтю, складалася з 20 практично здорових осіб (ПЗО). Середній вік обстежених хворих становив (56,0+1,1) років. Особливості перебігу ЦП вивчали в трьох вікових групах: 25-44 роки (13 хворих), 45-59 років (49 хворих), понад 60 років (38 хворих), а також залежно від статі (61 хворий чоловічої статі, 40 - жіночої).

В обстежених хворих на ЦП переважала алкогольна етіологія - у 51,5 %, вірусну діагностовано в 33,7 %, НАЖХП - у 13,8 %. Аналіз вікових категорій хворих на ЦП різної етіології виявив, що АЦП трапляється в більш молодому віці - (52,6±1,9) роки, особливо серед жінок, що пов'язано з більш несприятливим впливом метаболітів алкоголю на жіночий організм. При ВЦП середній вік вірогідно був вищим - (58,8±1,8) років, р<0,05. Формування ЦП внаслідок НАЖХП спостерігалося в основному в людей, старших 55 років (середній вік - (61,9±2,8) років). Субкомпенсований ЦП діагностовано в 66,4 % хворих, декомпенсований - у 33,6 %. У 97,0 % пацієнтів було встановлено мінімальну та в 3,0 % - помірну активність ЦП.

Діагноз встановлювали за класифікацією Міжнародної робочої групи і Всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994) та МКЗ-10. Для встановлення діагнозу проводили комплексне детальне вивчення анамнестичних даних: з'ясування епідеміологічного анамнезу, вживання алкоголю (опитувальник СAGE), тривалість захворювання тощо.

Для діагностики МС у всіх обстежених хворих на ЦП виявляли фактори ризику МС згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації діабету (2005). Відзначено абдомінальне ожиріння у 31 хворого (30,7 %), зміни показників ліпідограми: зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої густини (ХС ЛПВГ) - у 41 пацієнта (40,6 %), підвищення рівня холестерину ліпопротеїнів низької густини (ХС ЛПНГ) (понад 3 ммоль/л) - у 25 (24,8 %), рівня тригліцеридів (ТГ) - у 18 (17,9 %). Поряд із цим, артеріальну гіпертензію було діагностовано у 35 хворих (34,7 %); гіперглікемія спостерігалася у 12 пацієнтів (11,9 %). Одночасно три фактори ризику виявили у 36 хворих на ЦП (35,6 %), в яких і діагностували МС. Для проведення порівняння показників, які вивчали, хворих на ЦП при наявності МС об'єднали в групу М (36 осіб), хворих на ЦП без МС - у групу Ц (65 осіб).

Для оцінки клінічної симптоматики печінкової патології використовували таку шкалу: відсутність симптому - 0 балів, незначне вираження - 1 бал, помірне - 2 бали, значне - 3 бали. Обов'язковий обсяг лабораторних досліджень включав: загальний клінічний аналіз крові та сечі, глікемічний профіль крові, флюорографію органів грудної клітки, електрокардіографію, копрологічне дослідження, біохімічні тести (загальний білірубін, вміст кон'югованого та некон'югованого білірубіну, коагулограму, ліпідний спектр крові, активність амілази крові, активність ферментів: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), вміст у крові сечовини, креатиніну, які визначали за допомогою уніфікованих методик, затверджених МОЗ України). Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини й ендоскопічне дослідження шлунково-кишкового тракту проведено 100,0 % хворим.

Вміст у крові молекулярних продуктів ПОЛ визначали за рівнем малонового діальдегіду (МДА) методом L. Placer (1968), супероксиддисмутазу (СОД) - за методикою Е.Е. Дубиніної і співавт. (1983), каталазу - за М.А. Королюк та співавт. (1988), вміст церулоплазміну - за М. Ревіним (1976). Маркери ЕІ: концентрацію середньомолекулярних пептидів (СМП) при довжині хвиль 254 і 280 (СМП1, СМП2) - за методом Н.І. Габріелян і В.І. Ліпатової (1985), індекс ендогенної інтоксикації еритроцитів (ІЕІЕ) - за методикою А.А. Тогайбаєва (1988), білковозв'язаний оксипролін - за методом Stegeman-Слуцького (1969). Рівень сироваткових IgА, IgМ, IgG визначали в реакції радіальної імунодифузії за Манчині (1965). Рівень ЦІК досліджували за С.М. Хашковою і співавт. (1986). Цитокіни ФНП-б і ІЛ-4 визначали методом імуноферментного аналізу (аналізатор ``StatFax 303 Plus”) із використанням тест-систем для кількісного визначення ФНП-б ТОВ ``Укрмедсервіс” і ІЛ-4 ТОВ ``УкрмедДон” (Донецьк) за інструкціями до тест-систем.

З метою проведення дослідження ефективності та порівняння результатів запропонованих програм лікування, згідно з принципом рандомізації, хворих на ЦП поділили на групи: 1-ша група (порівняння) - 10 хворих на ЦП із МС (1М група), 12 хворих на ЦП без МС (1Ц група), отримували базисну терапію: дієтичне харчування (дієта № 5), легалон по 2 табл. тричі на добу, панкреатин по 1 табл. тричі на добу, дезінтоксикаційну терапію: 0,9 % розчин натрію хлориду 200,0 внутрішньовенно, сечогінні засоби за потребою. Курс - 30 днів. Усі пацієнти основної групи отримували базисну терапію, крім цього, основна 2-га група (13 хворих на ЦП із МС (2М група), 25 хворих на ЦП без МС (2Ц група)) одержувала лозартан - 50 мг на добу протягом 30 днів; 3-тя група (13 хворих на ЦП із МС (3М група), 25 хворих на ЦП без МС (3Ц група)) отримувала лозартан - 50 мг на добу протягом 30 днів та АЛК - 600 мг на добу внутрішньовенно краплинно 10 днів з переходом на приймання по 1 табл. (300 мг) двічі на добу протягом 20 днів. Ефективність терапії оцінювали за результатами порівняльного аналізу динаміки клінічних проявів і результатами лабораторно-інструментальних досліджень в основній та групі порівняння.

Статистичну обробку отриманих даних проводили на персональному комп'ютері IBM PT/AT за допомогою пакета статистичних програм ``Statistica 5.1 for Windows” (``Stat Soft”, США) і створеної нами бази даних обстежених хворих. Визначали критерії Стьюдента, Фішера, здійснювали парний факторний кореляційний аналіз за методом Пірсона і Спірмена, вираховували відсоток зсуву показників до і після проведеної терапії.

Результати дослідження та їх обговорення. У клінічній симптоматиці обстежених хворих переважали астено-вегетативний і диспепсичний синдроми, незалежно від етіології процесу, без суттєвої різниці у чоловіків і жінок, крім проявів печінкової енцефалопатії (ПЕ). Виразність ПЕ у чоловіків була в 1,6 раза більшою, ніж у жінок. Аналіз вираження клінічних симптомів залежно від віку хворих не виявив їх прямої залежності.

При УЗД спостерігали збільшення маси печінки, грубозернистість, ущільнені елементи сполучної тканини. Розширення портальної вени виявили у 88,9 % хворих на ЦП, спленомегалію - у 81,2 %, розширення селезінкової вени - у 58,4 %.

За даними лабораторних обстежень, у 86,1 % хворих діагностовано анемічний синдром виразність якого була достовірно вищою у жінок. Аналіз рівня основних біохімічних показників у пацієнтів з ЦП виявив значні вірогідні зміни, а саме: рівень білірубіну перевищував контрольний показник у 3,5 раза, рівень АЛТ був збільшений в 1,6 раза, ЛФ - у 2,3 раза. Отримані дані підтверджують значні зміни функції печінки у хворих на ЦП. При вивченні показників ліпідограми відзначено дисліпідемію, яка проявлялася зростанням рівня ХС ЛПНГ при зниженні рівня ХС ЛПВГ. При цьому в чоловіків рівень ХС ЛПНГ був вірогідно вищим, ніж у ПЗО (р<0,05), а в жінок мав тільки тенденцію до збільшення, тоді як рівень ХС ЛПВГ у жінок достовірно відрізнявся від контрольного (р<0,05).

При наявності МС у хворих на ЦП спостерігали більш виражені цитолітичний і холестатичний синдроми, зокрема аналіз рівня основних біохімічних показників у пацієнтів з ЦП груп М і Ц виявив їх вірогідні відмінності від контрольних з достовірною міжгруповою різницею рівнів прямого білірубіну, АЛТ і ЛФ (р<0,05). Аналіз показників ліпідограми продемонстрував наявність вірогідних змін показників у хворих на ЦП із МС. Предиктором тяжкого перебігу НАЖХП вважають вік після 45 років, ожиріння, цукровий діабет 2 типу, жіночу стать, генетичні фактори (L.A. Adams, P. Angulo, K.D. Lindor, 2003). Аналіз власних даних показав важливу роль поєднання двох факторів - вірусів гепатитів В і С та МС, впливу алкоголю і МС на формування ЦП у людей середнього віку з більшим вираженням цитолітичного і холестатичного синдромів.

ЦП перебігає з підвищеною інтенсивністю утворення продуктів ПОЛ на фоні зниженого АОЗ організму, що підтверджується виявленням вірогідного збільшення вмісту МДА у крові, порівняно з контрольним показником, у 2,30 раза, зниженням показників другої лінії антиоксидантного захисту: рівня церулоплазміну (ЦеП) - в 1,6 раза, СОД - в 1,5 раза. Для оцінки про- та антиоксидантного дисбалансу в обстежених хворих проаналізовано співвідношення вмісту МДА у крові до активності СОД і ЦеП, яке у групі ПЗО склало, відповідно, 0,05 і 0,004, у всіх обстежених хворих на ЦП - 0,17 і 0,015, що свідчить про значний дисбаланс в системі ПОЛ - АОЗ і вимагає обов'язкової корекції. У чоловіків і жінок, хворих на ЦП, різних вікових груп співвідношення МДА/СОД і МДА/ЦеП вірогідно не відрізнялися.

Поряд із цим, спостерігали виражений дисбаланс у системі ПОЛ - АОЗ при наявності МС, наявність кореляційного зв'язку середнього ступеня між рівнями ліпідів і показників ПОЛ - АОЗ, а саме між ХС ЛПВГ і МДА (r=-0,467, p<0,05); ХС ЛПВГ і СОД( r=0,476, p<0,05).

Ендотоксемія, яка у хворих на ЦП розвивається в основному внаслідок порушення детоксикаційної функції печінки, відіграє значну роль у прогресуванні її патології. У пацієнтів з ЦП виявлено вірогідні зміни всіх показників ендогенної інтоксикації, які вивчали. Так, рівень ІЕІЕ був вищим за контрольний у 2,3 раза, СМП1 - в 1,7 раза, СМП2 - у 2,0 раза (p<0,05) без достовірної різниці у хворих різної статі й різних вікових груп. Найвищий рівень показників зафіксовано у групі М, що свідчить про поглиблення ендотоксикозу при наявності МС. Проведений кореляційний аналіз показників ЕІ і ПОЛ у хворих на ЦП виявив пряму лінійну залежність між рівнями ІЕІЕ, СМП1, СМП2 і МДА (відповідно, r=0,666; r=0,598; r=0,603; р<0,05), що вказує на паралельність процесів інтенсифікації ПОЛ і ендотоксикозу при ЦП. За наявності МС спостерігалися прямий лінійний зв'язок між рівнями ТГ і МДА, ХС ЛПВГ і СОД, зворотний - між ХС ЛПВГ і МДА. У хворих на ЦП без МС кореляційний зв'язок ліпідів і показників ПОЛ - АОЗ був відсутній. Отже, МС посилює процеси ліпопероксидації при ЦП і, тим самим, поглиблює патологічні зміни в печінковій тканині.

Дослідження показників імунного статусу виявило вірогідне підвищення показників гуморальної ланки імунітету, які вивчали у хворих на ЦП, без значних відмінностей залежно від етіології процесу. Так, рівень IgG перевищував такий у ПЗО в 1,2 раза, IgА - в 2,4 раза, IgМ - у 2,7 раза (р<0,05). Про значні порушення в гуморальній ланці системи імунітету свідчило вірогідне зростання рівня ЦІК у 6,7 раза (р<0,001). Зареєстровані вірогідні зміни рівня Ig і ЦІК підтверджують наявність в обстежених хворих вираженого мезенхімально-запального синдрому. При аналізі показників імунітету в осіб різної статі, хворих на ЦП, виявлено вірогідні відмінності тільки за рівнем IgМ, який був вищим у жінок (р<0,05).

Роль системи цитокінів у гепатології глибоко вивчають протягом останніх років, доведено їх значення як регуляторів запальної і фіброгенної відповідей організму людини на дію пошкоджуючого фактора. За результатами дослідження, рівень прозапального цитокіну ФНП-б був підвищеним у всіх 100,0 % обстежених з ЦП і складав (39,05±4,79) пг/мл (р<0,05), поряд із цим рівень протизапального ІЛ-4 знизився в більшості хворих (98,0 %) до (2,61+0,58) пг/мл (р<0,05) порівняно з ПЗО. Виявлено зворотний кореляційний зв'язок між рівнями про- і протизапального цитокінів - ФНП-б й ІЛ-4 (r=-0,475; р<0,05). При вивченні кореляційного зв'язку між рівнями про- та протизапального цитокінів і біохімічними маркерами цитолізу встановлено прямий зв'язок між рівнями ФНП-б і трансаміназ (відповідно, АЛТ - r=0,438; р<0,05 та АСТ - r=0,432; р<0,05). Що стосується маркерів процесів ПОЛ, то виявлено прямий кореляційний зв'язок між рівнями МДА та ФНП-б (r=0,556; р<0,05), зворотний - між МДА й ІЛ-4 (r=-0,438; р<0,05). Кореляційний зв'язок між рівнями маркерів АОЗ і цитокінів був відсутній. Глибина ендогенної інтоксикації відповідала концентрації ФНП-б, оскільки кореляція між СМП1 і СМП2 та ФНП-б становила, відповідно, r=0,462; р<0,05; r=0,468; р<0,05. Виявлено прямий кореляційний зв'язок між рівнями ФНП-б і ЦІК, IgА (r=0,569; р<0,05 і r=0,481; р<0,05). Отже, у хворих на ЦП значна активізація ПОЛ і ендогенна інтоксикація відповідають вираженому підвищенню рівня прозапального цитокіну ФНП-б.

При аналізі рівня цитокінів у хворих на ЦП різної статі виявлено тенденцію до зниження прозапального ФНП-б і вірогідно вищу концентрацію в крові протизапального ІЛ-4 у хворих жіночої статі, що, ймовірно, може вказувати на більш сприятливий перебіг ЦП у жінок. Під час аналізу показників у хворих різних вікових груп відзначено достовірне зростання концентрації ФНП-б з віком.

При наявності МС відмічено вірогідне підвищення рівня імуноглобулінів, ЦІК, прозапального цитокіну ФНП-б, вміст яких корелював із показниками ліпідного обміну. Таким чином, МС спричиняє поглиблення цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного синдромів і на кінцевому етапі посилює фіброз у печінковій тканині, тобто прогресування ЦП.

Аналіз активності фібротичних процесів у печінковій тканині відображає рівень білковозв'язаного оксипроліну як сироватковий маркер обміну сполучної тканини. В обстежених хворих виявлено підвищення в сироватці крові концентрації білковозв'язаного оксипроліну в 3,1 раза порівняно з ПЗО. Вірогідної міжгрупової різниці у хворих різної статі й різних вікових груп не спостерігалось (р>0,05). При проведенні кореляційного аналізу встановлено прямий зв'язок між вмістом у крові оксипроліну та рівнем прямого білірубіну (r=0,581; р<0,05); активністю АЛТ (r=0,708; р<0,001) й АСТ (r=0,603; р<0,05); зв'язок вмісту оксипроліну, а тим самим і процесів фібротизації в тканині печінки, з інтенсивністю ПОЛ доводить прямий щільний зв'язок між вмістом у крові оксипроліну та рівнем МДА (r=0,892; р<0,001). Поряд із цим, зафіксовано зворотний зв'язок з активністю СОД (r=0,482; р<0,05). Вивчення співвідношення оксипроліну і маркерів ЕІ виявило пряму залежність середнього ступеня між рівнями оксипроліну й ІЕІЕ (r=0,592; р<0,05), оксипроліну і СМП1, СМП2 (відповідно, r=0,608; р<0,05 і r=0,603; р<0,05). Мала місце тенденція до зростання показника за наявності МС, а також встановлено прямий зв'язок між рівнями оксипроліну і ТГ тільки при наявності МС (r=0,429; р<0,05) та зворотний між рівнями білковозв'язаного оксипроліну і ХС ЛПВГ у хворих груп М і Ц.

Основною метою лікувальної програми при хронічній патології печінки є антифібротичний вплив, якого ми планували досягнути шляхом застосування лозартану, а для регуляції процесів обміну в організмі використали АЛК.

При курсовому призначенні лозартану виявили поліпшення самопочуття, зменшення ознак астенізації, диспепсичних і больових проявів, у хворих 2М групи з підвищеним АТ зафіксовано його нормалізацію, гіпотонії у пацієнтів із нормальним рівнем АТ не відмічали.

Динаміка біохімічних показників в основній групі свідчила про вірогідні позитивні зрушення, в 1-й групі спостерігалася тільки тенденція до зниження параметрів. Але терапевтичний комплекс з використанням лозартану не викликав вірогідних змін рівня ліпідів як у хворих на ЦП із МС, так і в пацієнтів без МС.

У хворих основної групи зафіксовано зменшення дисбалансу в системі ПОЛ - АОЗ, вірогідне зниження показників ендогенної інтоксикації як у пацієнтів на ЦП із МС, так і без МС. Зокрема, рівень МДА знизився з (6,9+0,3) до (5,2+0,4) мкмоль/л (р<0,05) у 2М і з (6,19+0,25) до (5,0+0,3) мкмоль/л (р<0,05) в 2Ц групі, в контрольній групі він достовірно не змінився.

Знизилися рівні IgМ і ЦІК, паралельно позитивними змінами характеризувалася динаміка рівня про- і протизапальних цитокінів. У хворих основної групи зафіксовано вірогідне зменшення вмісту прозапального цитокіну ФНП-б: у 2М групі - у 2,40 раза, 2Ц - у 3,0 рази, підвищення рівня протизапального Іл-4 у 2,1 та 2,3 раза відповідно (р<0,05), поряд із цим, у пацієнтів 1-ї групи показники достовірно не змінилися.

Підтверджувала ефективність використання лозартану і динаміка рівня білковозв'язаного оксипроліну, зокрема зниження в 2М і 2Ц групах у 1,64 раза (р<0,05). Таким чином, комплексна терапія із застосуванням лозартану може сприяти стабілізації процесів фіброзування в печінковій тканині. Проте у хворих з наявним МС не спостерігалося вірогідних позитивних змін рівня ліпідів, тому нами вивчено вплив комплексної терапії з використанням лозартану й АЛК.

У хворих 3-ї групи мали місце поліпшення самопочуття, зменшення ознак астенізації, диспепсичних і больових проявів на 3-4 дні раніше, ніж у хворих 2-ї групи. Зафіксовано нормалізацію АТ у всіх пацієнтів 2М і 3М груп. Вірогідно в 3-й групі зменшилися і прояви цитолітичного синдрому, зокрема спостерігалося достовірне зниження активності трансаміназ (р<0,05) до контрольних значень через 1 місяць від початку терапії. У хворих 3М групи вірогідно покращилися показники ліпідограми: рівні ТГ і ХС ЛПВГ досягли контрольних значень.

У хворих 3-ї групи значно зменшився дисбаланс у системі ПОЛ - АОЗ, спостерігали вірогідне зменшення маркерів ендогенної інтоксикації, при цьому всі показники наблизилися до рівня таких у ПЗО.

Позитивна динаміка рівня про- і протизапальних цитокінів виявилася вірогідною у хворих 2-ї і 3-ї груп, відмічено достовірно кращу відповідь на лікування в пацієнтів без МС.

Встановлено, що рівень білковозв'язаного оксипроліну вірогідно знизився в усіх групах: у 2М і 2Ц групах - в 1,6 раза, 3М - у 2 раза, 3Ц - у 2,1 раза з достовірною різницею між всіма наведеними і відповідною 1-ю групами (р<0,05).

Отже, враховуючи вірогідну позитивну динаміку всіх показників, які вивчали, в тому числі неінвазивних маркерів фіброзу, можна зробити висновок про ефективний вплив комплексної терапії з використанням лозартану й АЛК на фібротичні процеси у печінковій тканині.

Через 6 місяців від початку терапії дослідження клінічної симптоматики зафіксували негативну динаміку більшості показників як у 2-й, так і 3-й групах.

Аналіз даних ліпідограми виявив у хворих групи М вірогідні негативні зміни - всі показники повернулися до вихідного рівня (до терапії), а рівень оксипроліну вірогідно підвищився. Тому через 6 місяців від початку терапії рекомендується повторити курс лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено і отримало подальший розвиток вивчення питання особливостей перебігу цирозів печінки в людей різної статі й віку та залежно від наявності метаболічного синдрому. Розроблено нові підходи до терапії і профілактики прогресування цирозу печінки.

1. Метаболічний синдром діагностували в 1,5 раза частіше серед жінок із цирозом печінки, ніж серед чоловіків. У хворих на цироз печінки при наявності метаболічного синдрому в клінічній симптоматиці констатували більше вираження астено-вегетативного синдрому і печінкової енцефалопатії, цитолітичного і холестатичного лабораторних синдромів без суттєвої різниці у хворих різних вікових груп і статі (крім проявів печінкової енцефалопатії).

2. У хворих на цироз печінки спостерігали виражений дисбаланс у системі перекисне окиснення ліпідів - антиоксидантний захист, який характеризувався вірогідним збільшенням співвідношень малоновий діальдегід (МДА)/супероксиддисмутаза (СОД) (0,17), МДА/церулоплазмін (0,015), значний ендотоксикоз незалежно від статі й віку хворих. При наявності МС дисбаланс посилювався, відмічали кореляційний зв'язок між рівнями ліпідів і показників ПОЛ - АОЗ, зокрема між ХС ЛПВГ і МДА (r=-0,467; p<0,05); ХС ЛПВГ і СОД (r=0,476; p<0,05).

3. Виражене достовірне підвищення рівня прозапального цитокіну ФНП-б до (39,05±4,79) пг/мл на тлі пригнічення протизапального ІЛ-4 до (2,61+0,58) пг/мл (р<0,05) відповідало значній активації перекисного окислення ліпідів і глибині ендотоксикозу, активації гуморальної ланки імунітету. Виявлено тенденцію до зниження рівня прозапального ФНП-б і вірогідно вищу концентрацію в крові протизапального ІЛ-4 у хворих жіночої статі, що, ймовірно, може вказувати на більш сприятливий перебіг ЦП у жінок. Відзначено достовірне зростання концентрації ФНП-б з віком.

4. При наявності метаболічного синдрому у хворих на цироз печінки порушення ліпідного обміну сприяли вірогідному підвищенню рівня імуноглобулінів (IgА - в 2,5 раза, IgМ - у 2,8 раза), циркулюючих імунних комплексів (у 7,4 раза), прозапального цитокіну ФНП-б (до (42,49+4,15) пг/мл), що викликало поглиблення цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного синдромів, а на кінцевому етапі - прогресування цирозу печінки.

5. Вірогідне підвищення вмісту білковозв'язаного оксипроліну (в 3,1 раза порівняно з групою контролю) в обстежених хворих на цироз печінки не залежало від їх статі, віку й етіологічного фактора. Виявлено прямий кореляційний зв'язок між рівнями білковозв'язаного оксипроліну і тригліцеридів тільки при наявності метаболічного синдрому (r=0,429; р<0,05) і зворотний - оксипроліну з рівнем холестерину ліпопротеїнів високої густини у всіх хворих на цироз печінки. Тому доцільно включати в програму лікування всіх хворих на цироз печінки препарати, які нормалізують ліпідний обмін.

6. Комплексна терапія з використанням лозартану спричиняла у хворих на цироз печінки вірогідну позитивну динаміку клінічних показників, у тому числі нормалізувала підвищений артеріальний тиск і не впливала на нормальний, зменшувала дисбаланс у системі перекисне окиснення ліпідів - антиоксидантний захист, ендотоксикоз, рівень ІgМ, сприяла достовірному зниженню рівня прозапального ФНП-б (у хворих із метаболічним синдромом - у 2,4 раза, без метаболічного синдрому - у 2,9 раза) і зростанню рівня протизапального ІL-4 (у хворих із метаболічним синдромом - у 2,1 раза, без метаболічного синдрому - у 2,3 раза), зменшенню рівня білковозв'язаного оксипроліну (в 1,6 раза), що може свідчити про стабілізацію фібротичних змін у печінковій тканині.

7. Лікувальний комплекс з використанням лозартану й альфа-ліпоєвої кислоти спричиняв у хворих на цироз печінки вірогідно кращу динаміку, порівняно із застосуванням лозартану, всіх основних клінічних синдромів, а також проявів цитолітичного, холестатичного, мезенхімально-запального синдромів, сприяв більш вираженому зниженню рівня МДА і підвищенню - СОД, зменшенню глибини ендотоксикозу, рівня циркулюючих імунних комплексів, зростанню рівня протизапального ІЛ-4, більш суттєвому зниженню рівня білковозв'язаного оксипроліну, викликав нормалізацію показників ліпідограми у хворих на цироз печінки з метаболічним синдромом.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих із хронічною печінковою патологією різної етіології рекомендується проводити вивчення ліпідного обміну і діагностику метаболічного синдрому з метою своєчасної корекції виявлених змін і профілактики прогресування цирозу печінки.

2. Хворим на цироз печінки показане призначення двічі на рік місячного курсу лікування лозартаном у дозі 50 мг з метою впливу на фібротичні процеси.

3. Лікування лозартаном і альфа-ліпоєвою кислотою (лозартан - по 50 мг на добу протягом 30 днів та альфа-ліпоєва кислота - по 600 мг на добу внутрішньовенно краплинно 10 днів з переходом на приймання по 1 таблетці - 300 мг двічі на добу протягом 20 днів) можна рекомендувати для включення в комплексну терапію цирозу печінки, особливо при наявності метаболічного синдрому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Олійник Н.М. Оптимізація лікування цирозів печінки / Н.М. Олійник // Сучасна гастроентерологія. - 2008. - № 6 (44). - С. 47-50.

Стародуб Є.М. Особливості перебігу цирозу печінки при метаболічному синдромі / Є.М. Стародуб, О.Є. Самогальська, Н.М. Олійник // Сучасна гастроентерологія. - 2008. - № 5 (43). - С. 57-60. Здобувач провела клінічні дослідження, статистичну обробку й аналіз їх результатів, підготовку до друку; проф. Є.М. Стародуб - науковий консультант, д-р мед. наук О.Є. Самогальська - підготовка статті до друку.

Стародуб Є.М. Ефективність комплексної терапії цирозу печінки з включенням лозартану та альфа-ліпоєвої кислоти / Є.М. Стародуб, Н.М. Олійник // Вісник наукових досліджень. - 2009. - № 1. - С. 20-22. Здобувач провела клінічні дослідження, статистичну обробку й аналіз їх результатів, підготовку до друку; проф. Є.М. Стародуб - науковий консультант.

Маркери прогресування алкогольної хвороби печінки / Є.М. Стародуб, О.Є. Самогальська, Т.Б. Лазарчук, Н.М. Олійник, О.І. Криськів, Н.В. Карпенко // Гастроентерологія : міжвідомчий збірник.- Дніпропетровськ : Журфонд, 2008. - Вип. 40. - С. 101-105. Здобувач провела клінічні дослідження, статистичну обробку й аналіз їх результатів, підготовку до друку; проф. Є.М. Стародуб - науковий консультант, д-р мед. наук. О.Є. Самогальська, канд. мед. .наук Т.Б. Лазарчук, канд. мед. наук О.І Криськів, магістрант Н.В. Карпенко - підготовка статті до друку.

Антиоксиданты в лечении декомпенсированных циррозов печени / Е.Е. Самогальская, Е.М. Стародуб, Т.Б. Лазарчук, Н.М. Олийнык // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга : материалы VIII Международного Славяно-Балтийского научного форума ``Санкт-Петербург - Гастро-2008''. - 2008. - № 2-3. - С. М101-М102. Здобувач провела клінічні дослідження, статистичну обробку й аналіз їх результатів, підготовку до друку; проф. Є.М. .Стародуб - науковий консультант, д-р. мед. наук О.Є Самогальська, канд. мед. наук Т.Б. Лазарчук - підготовка тез до друку.

Особливості прогресування алкогольної хвороби печінки / О.Є. Самогальська, Т.Б. Лазарчук, Н.М. Олійник, Н.І. Ілляш // Діагностика і терапія поєднаних хвороб органів травлення : матеріали міжобласної НПК, 22-23 листопада 2007 року. - Тернопіль, 2007 - С. 54. Здобувач провела клінічні дослідження, статистичну обробку й аналіз їх результатів, підготовку до друку; д-р. мед. наук О.Є. Самогальська, канд. мед. наук Т.Б. Лазарчук, Н.І. Ілляш - підготовка тез до друку.

Олійник Н.М. Особливості патології органів гастродуоденальної зони при цирозі печінки / Н.М. Олійник, О.Є. Самогальська // Здобутки клінічної і експериментальної медицини : матеріалів підсумкової НПК, 2 червня 2006 року. - Тернопіль, 2006. - С. 40-41. Здобувач провела клінічні дослідження, статистичну обробку і аналіз їх результатів, підготовку до друку; д-р мед. наук О.Є. Самогальська - підготовка тез до друку.

АНОТАЦІЯ

Олійник Н.М. Клініко-патогенетичне обґрунтування варіантів комплексної терапії цирозу печінки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. Івано-Франківський національний медичний університет, Івано-Франківськ, 2009.

У дисертаційній роботі наведено результати комплексного дослідження клінічних проявів, біохімічних показників, стану системи перекисне окиснення ліпідів - антиоксидантний захист, ендотоксикозу, окремих показників імунного статусу, в тому числі цитокінового профілю, білковозв'язаного оксипроліну в 101 хворого на цироз печінки різного генезу залежно від наявності метаболічного синдрому.

Доведено, що метаболічний синдром спричиняє поглиблення цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного синдромів і на кінцевому етапі посилює фіброз у печінковій тканині, тобто прогресування цирозу печінки. Враховуючи вірогідну позитивну динаміку всіх показників, які вивчали, у тому числі неінвазивних маркерів фіброзу, зроблено висновок про стабілізувальний вплив комплексної терапії з використанням лозартану й альфа-ліпоєвої кислоти на фібротичні процеси в печінковій тканині.

Ключові слова: цироз печінки, метаболічний синдром, цитокіни, оксипролін, фіброз, лікування, лозартан, альфа-ліпоєва кислота.

АННОТАЦИЯ

Олийнык Н.М. Клинико-патогенетическое обоснование вариантов комплексной терапии цирроза печени. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 - гастроэнтерология. Ивано-Франковский национальный медицинский университет, Ивано-Франковск, 2009.

В результате обследования 101 больного циррозом печени (ЦП) с помощью клинических, биохимических методов исследования, изучения интенсивности перекисного окисления липидов (ПОЛ), состояния системы антиоксидантной защиты (АОЗ), эндогенной интоксикации (ЭИ), оксипролина, показателей иммунологического статуса (сывороточных IgА, IgМ, IgG, ЦИК, цитокинов: ФНП-б, ІЛ-4 в крови), с использованием ультрасонографических, статистических методов установлены особенности течения циррозов печени (ЦП) алкогольного, вирусного и неалкогольной жировой болезни печени при наличии метаболического синдрома (МС) у пациентов разного возраста и пола.

Для изучения эффективности предложенных схем комплексной терапии больных разделили на 3 группы: 1-я (контрольная) получала базисную терапию, 2-я -базисную терапию и лозартан, 3-я - базисную терапию, лозартан и альфа-липоевую кислоту. В каждой группе пациентов распредилили в 2 подгруппы в зависимости от наличия МС.

Средний возраст пациентов составлял (56,0+1,1) лет, превалировали мужчины - 61 (60,4 %), женщин было 40 (39,6 %). Субкомпенсированный ЦП диагностировано у 66,4 % больных, декомпенсированный - у 33,6 %. У 97,0 % пациентов была минимальная, у 3,0 % - умеренная активность ЦП.

У пациентов с ЦП, независимо от этиологии процесса, превалировали астено-вегетативный и диспепсический синдромы без существенной разницы у мужчин и женщин, кроме проявлений печеночной энцефалопатии (у мужчин в 1,6 раза больше). Выраженность клинической симптоматики не зависела от возраста пациентов.

У всех обследованных больных наблюдался выраженный дисбаланс в системе ПОЛ - АОЗ, который не зависел от возраста и пола пациентов. Кроме того, было зафиксировано достоверное повышение всех изучаемых показателей эндотоксикоза, нарушения гуморального звена иммунитета.

Наличие МС диагностировали у 36 больных ЦП, при этом чаще МС обнаруживали у женщин (45,0 %), у мужчин - только в 29,5 % случаев.

При наличии МС у больных ЦП наблюдали большую выраженность клинической симптоматики, цитолитического и холестатического синдромов.

Впервые было показано, что при наличии МС у больных ЦП нарушения липидного обмена приводят к углублению дисбаланса ПОЛ - АОЗ и эндотоксикоза, достоверному повышению уровня иммуноглобулинов (IgА - в 2,5 раза, IgМ - у 2,8 раза), циркулирующих иммунных комплексов (в 7,4 раза).

Уровень противовоспалительного цитокина фактора некроза опухолей-б (ФНП-б) у больных ЦП при наличии МС составлял (42,49+4,15) нг/мл и достоверно превышал аналогичный показатель у пациентов без МС (р<0,05), при этом уровни ИЛ-4 достоверно не отличались в обеих группах. Соотношение ФНП-б к ИЛ-4 в группах составляло 16,4 и 12,0.

Повышение уровня оксипролина в 3,1 раза (относительно контрольного показателя) у обследованных больных ЦП не зависело от возраста, пола и этиологического фактора. Присутствовали прямая корреляционная связь между уровнями оксипролина и триглицеридов только при наличии МС (r=0,429) и обратная - оксипролина с уровнем липопротеидов высокой плотности у всех пациентов с ЦП.

Таким образом, МС приводит к выраженному дисбалансу между про- и противовоспалительными цитокинами при ЦП, значительному повышению уровня оксипролина, что может способствовать развитию фиброзных изменений в паренхиме печени и прогрессированию заболевания. Поэтому своевременная диагностика и эффективное лечение МС у больных хроническими гепатитами могут положительно влиять на течение печеночной патологии и предупредить развитие ЦП.

Проведенные исследования показали, что комплексная терапия с использованием лозартана и альфа-липоевой кислоты положительно влияет на клиническую симптоматику, а также на проявления цитолитического, холестатического, мезенхимально-воспалительного синдромов, приводит к значительному снижению дисбаланса в системе ПОЛ - АОЗ, эндотоксикоза, улучшает показатели системы иммунитета, снижает уровень оксипролина, вызывает нормализацию показателей липидограммы у больных ЦП при наличии МС. Таким образом, рекомендуется включение лозартана и альфа-липоевой кислоты в комплексную терапию ЦП, особенно при наличии МС.

Ключевые слова: цирроз печени, метаболический синдром, цитокины, оксипролин, фиброз, лечение, лозартан, альфа-липоевая кислота.

ANNOTATION

Oliynuk N.M. The Clinicopathogenetic argumentations of versions of the complex therapy of the liver cirrhosis. - Manuscript.

This thesis is obtain a scientific degree the candidate of medical science in speciality gastroenterology (14.01.36.) Ivano-Frankivsk National University of Ukrainian Ministry of Care of Public Health. Ivano-Frankivsk, 2009.

The thesis work presents the results of complex investigation in clinical displays, biochemical indices, the state of peroxide oxidation of lipids and antioxidant protection, endotoxicosis, some indices of immune status, including оxyprolin in 101 patience suffering from cirrhosis of liver according to their different genesis, which depends on having metabolic syndrome.

Metabolic syndrome is proved to cause the deepening of cytology mesenchymal inflammatory cholecystitic syndromes and in the final stage in strengthens fibrosis in liver tissue, that is the cirrhosis of the liver. Paying attention to the authentic positive dynamics all studied indeces, including noninvasion markers of fibrosis, if is made a conclusion about the effective influence of complex therapy with the inclusion of lozartan and alfa-lipidic acid onto the fibrous processes in the liver tissue.

Key words: cirrhosis of liver, metabolic syndrome, cytokines, oxyprolin, treatment, lozartan, alfa- lipidеc acid.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЛК - альфа-ліпоєва кислота

АОЗ -антитиоксидантний захист

АЛТ - аланінамінотрансфераза

АСТ - аспартатамінотрансфераза

АЦП - алкогольний цироз печінки

ВЦП - вірусний цироз печінки

ЕІ - ендогенна інтоксикація

ІЕІЕ - індекс ендогенної інтоксикації еритроцитів

ІЛ - інтерлейкін

ЛФ - лужна фосфатаза

МДА - малоновий діальдегід

МС - метаболічний синдром

НАЖХП - неалкогольна жирова хвороба печінки

ПЕ - печінкова енцефалопатія

ПЗО - практично здорові особи

ПОЛ - перекисне окиснення ліпідів

СМП - середньомолекулярні пептиди

СОД - мідь,цинк супероксиддисмутаза

ТГ - тригліцериди

УЗД - ультразвукове дослідження

ФНП-б - фактор некрозу пухлин-б

ХС ЛПВГ - холестерин ліпопротеїнів високої густини

ХС ЛПНГ - холестерин ліпопротеїнів низької густини

ЦеП - церулоплазмін

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси

ЦП - цироз печінки

Размещено на Allbest.ru