Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.М. ГОРЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.07 - онкологія

ПАЛІАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРВИННИХ НЕОРГАННИХ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ ЗАОЧЕРЕВИННОГО

ПРОСТОРУ Й ОЧЕРЕВИНИ

Айман Ахед Абдел Джабер Аль Баргуті

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

академік АМН України, доктор медичних наук, професор Бондар Григорій Васильович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, завідувач кафедри онкології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри онкологічної хірургії;

доктор медичних наук, професор Ковальов Олексій Олексійович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри онкології.

Захист відбудеться «21» травня 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

Автореферат розісланий «18» квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Д.О. Ластков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування первинних неорганних злоякісних новоутворень (ПНЗН) заочеревинного простору й очеревини є однією з найбільш складних проблем клінічної онкології.

Розповсюдження цієї патології вивчено недостатньо. У науковій літературі представлені дані про те, що пухлини цієї локалізації складають 0,03%-0,3% усіх новоутворень. Але при цьому одні автори поєднують доброякісні і злоякісні пухлини, інші в це число включають пухлини лімфатичної тканини. Досліджень, які стосуються первинних неорганних злоякісних новоутворень, котрі належать за Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) тільки до рубрики С48 (злоякісні новоутворення м'яких тканин заочеревинного простору й очеревини), ми не зустріли (Даниэль-Бек К.В., Шафир И.И., 1976; Коссе В.А. та ін., 1999).

ПНЗН даної локалізації зустрічаються відносно рідко - 1,0 на 100 тис. населення (в Донецькій області 50 - 60 нових випадків щорічно).

Смертність майже дорівнює захворюваності і становить 0,8 на 100 тис населення.

У результаті тривалого безсимптомного перебігу, діагноз, як правило, встановлюється пізно, що є однією з причин високої однорічної летальності - близько 70% (Micke O. еt al., 1999; Ермолов А.С. и др., 2002).

Основним методом лікування хворих з цією патологією є хірургічний. Однак, навіть при виконанні так званих радикальних операцій, тобто при, здавалося б, повному видаленні пухлини, у 50,0%-90,9% хворих розвиваються рецидиви на місці видаленої пухлини в перші два роки спостереження (Бачиашвили А.К., 1988; Gorski T. еt al., 2005).

Можливості комбінованого й комплексного лікування, а також променевої та хіміотерапії практично не вивчені. Є одиничні несистематизовані повідомлення про їх використання при лікуванні цієї патології.

Анатомічні особливості локалізації досліджуваних пухлин, а саме: відсутність чітких меж, в яких пухлину можна була б вважати локальною, виходячи із загальноприйнятих онкологічних принципів, висока частота рецидивів свідчить про те, що всі відомі методи лікування, включаючи хірургічний, при цій патології є паліативними методами.

Таким чином, тема нашого дослідження стосується досить актуальної проблеми сучасної онкології. Рішення її дозволить підвищити ефективність лікування хворих із первинними неорганними злоякісними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була фрагментом науково-дослідних робіт кафедри онкології Донецького державного медичного університету ім. М.Горького «Вивчити ефективність ендолімфатичної поліхіміотерапії в комплексному лікуванні злоякісних новоутворень основних локалізацій», шифр ІК 94.04.98, номер держреєстрації 0195V000652 та «Розробка методів комбінованого і комплексного лікування пухлин основних локалізацій з використанням інтенсивної ендолімфатичної поліхіміотерапії», шифр УН 97.04.23, № держреєстрації 0197U018401, клінічною базою яких був комунальний клінічний лікувально-профілактичний заклад „Донецький обласний протипухлинний центр”. Автор брав участь у плануванні та виконанні основних етапів НДР, відповідав за виконання фрагментів робіт, пов'язаних з розробкою способу лікування хворих з первинними неорганними злоякісними новоутвореннями м'яких тканин за очеревинного простору й очеревини. Тему дисертації та наукового керівника затверджено на засіданні Вченої Ради Донецького державного медичного університету ім.М.Горького 6 грудня 2001 року, протокол № 8.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих з первинними неорганними злоякісними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини (МКХ-10, рубрика С48) шляхом оптимізації й використання нових підходів при проведенні комбінованого й комплексного лікування, що включають у себе оперативне втручання, променеву терапію, ендолімфатичну хіміотерапію.

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання:

1. Оцінити сучасний стан лікування первинних неорганних злоякісних новоутворень заочеревинного простору й очеревини.

2. Проаналізувати найближчі та віддалені результати паліативного хірургічного лікування залежно від обсягу і характеру оперативного втручання, визначити показання до нього.

3. Вивчити результати променевої та хіміотерапії.

4. Визначити оптимальне сполучення методів, які складають комбіноване й комплексне лікування.

5. Оцінити віддалені результати комбінованого й комплексного лікування залежно від основних прогностичних факторів.

Об'єкт дослідження: ефективність паліативного комбінованого й комплексного лікування первинних неорганних злоякісних новоутворень заочеревинного простору й очеревини.

Предмет дослідження: 184 хворих із первинними неорганними злоякісними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини, які одержали хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне та комбіноване лікування.

Методи дослідження: при обстеженні хворих з первинними неорганними злоякісними новоутвореннями використовувалися клінічні, інструментальні, рентгенологічні, КТ, МРТ, морфологічні методи обстеження. Це дозволило правильно встановити стадію захворювання, виробити тактику лікування. На підставі даних інструментальних і рентгенологічних методів, КТ і МРТ представилося можливим оцінити ступінь розповсюдження пухлини на сусідні органи і тканини. Морфологічний метод при цій патології необхідний не тільки для підтвердження діагнозу злоякісного новоутворення, але й для визначення ступеня злоякісності пухлини, без чого неможливе встановлення стадії пухлини відповідно до міжнародної класифікації за TNM. Для проведення аналізу результатів дослідження використані методи біостатистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в клінічній практиці на основі ідеї про те, що ефект від проведеного спеціального лікування можна чекати, використовуючи методи безпосереднього впливу на пухлину або її ложе, нами вивчені різні можливості хірургічного, комбінованого та комплексного лікування з використанням променевого лікування та ендолімфатичної хіміотерапії.

Дослідження присвячено усебічному вивченню результатів лікування первинних неорганних злоякісних новоутворень м'яких тканин заочеревинного простору й очеревини, які належать за МКХ - 10 до рубрики С48.

На основі клінічного матеріалу про 184 хворих, детально вивчені безпосередні та віддалені результати паліативного хірургічного лікування, включаючи комбіновані операції і часткове видалення пухлини; можливості комбінованого лікування в залежності від режиму променевої терапії та способу введення хіміопрепаратів.

Вивчено ефективність спеціальних методів лікування (променевого і хіміотерапії) хворих, в яких пухлина не була видалена.

Вивчено безпосередні та віддалені результати лікування в залежності стадії захворювання, морфологічної структури пухлини, різних видів оперативних втручань, методів і схем променевої та хіміотерапії.

Уперше вивчено й доведено ефективність ендолімфатичної хіміотерапії при лікуванні рецидивів.

За допомогою методів статистичного аналізу установлено, що комбіноване лікування як первинної, так і рецидивної пухлини, яке включає променеву терапію, ендолімфатичну хіміотерапію, дозволяє поліпшити віддалені результати лікування.

На основі отриманих результатів розроблені показання до різних видів спеціального лікування в залежності від прогностичних факторів.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі одержаних результатів науково обґрунтовані, розроблені і впроваджені в практику показання до хірургічного, комбінованого, променевого, хіміотерапевтичного методів лікування при первинних неорганних злоякісних новоутвореннях заочеревинного простору й очеревини.

Доведена ефективність комбінованого лікування: частота рецидивів у перші два роки після операції менша в 2,3 (95% ВІ 1,1-4,9) рази, ніж при тільки хірургічному лікуванні.

Доведена доцільність, поряд з повним видаленням пухлини, часткового видалення пухлини, що дозволяє значно покращити віддалені результати лікування хворих з даною патологією, порівняно з тими, хто отримав тільки консервативне спеціальне лікування. При цьому комбіновані операції не підвищують ризик оперативного втручання, а в ряді випадків дозволяють уникнути тяжких інтраопераційних ускладнень.

Установлена доцільність застосування консервативних спеціальних методів лікування, коли видалити пухлину через різні причини не виявляється можливим.

Розроблені способи впроваджені в практику комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу „Донецький обласний протипухлинний центр” (акт впровадження від 17.03.05 р.), міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя (акт впровадження від 27.03.06 р.), міського онкологічного диспансеру м. Горлівки (акт впровадження від 20.10.06 р.).

Результати роботи використовуються в учбовому процесі кафедр онкології, а також онкології, променевих методів діагностики та лікування ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М.Горького.

Особистий внесок здобувача. Разом зі співробітниками клініки автор брав участь у лікуванні хворих із первинними неорганними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини з 1998 р. по нинішній час. Брав участь у клінічному обстеженні й оперативному лікуванні пацієнтів з цією патологією.

Самостійно виконано збір усіх даних, сформовано дослідні групи хворих, проведено статистичний аналіз отриманих результатів. Проаналізовано безпосередні результати лікування. Вивчено віддалені результати хірургічного, комбінованого, променевого, хіміотерапевтичного методів лікування та їх сполучень залежно від ступеня розповсюдження пухлинного процесу, його морфологічної структури. Проведено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів при різних методах і схемах лікування та залежно від різних прогностичних факторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукових досліджень були подані у вигляді тез на II з'їзді онкологів країн СНД (Київ, 2000) та Х з'їзді онкологів України (АР Крим, 2001) та повідомлені на засіданнях Донецького обласного наукового товариства онкологів (Донецьк, 2003, 2004, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи повністю викладені у 5 наукових працях, у тому числі 4 статтях у наукових фахових виданнях, 1 тезах у матеріалах з'їзду онкологів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 157 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, 7 розділів власних досліджень, заключення, висновків і списку використаних джерел, додатку. Робота ілюстрована 65 таблицями на 26 сторінках. Список використаних джерел містить у собі 142 наукові публікації, у тому числі 83 викладено кирилицею та 59 - латиницею, який займає 16 сторінок. Додаток складає 3 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Робота базується на вивченні результатів лікування 184 пацієнтів з первинними неорганними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини (ПНЗН), які належать за МКХ-10 до рубрики С48, і лікувалися в Донецькому обласному протипухлинному центрі з 1989 по 2005 рр.

Чоловіків було трохи більше, ніж жінок. Середній вік пацієнтів дорівнює (52,71,0) років, приблизно однаковий, як у чоловіків, так і в жінок.

У 160 хворих пухлина розташовувалася в заочеревинному просторі, у 24 були пухлини очеревини. У чоловіків пухлини очеревини зустрічалися в два рази частіше, ніж у жінок.

У всіх хворих діагноз був підтверджений морфологічно. ПНЗН характеризуються різноманіттям морфологічних типів. У нашому дослідженні ми зустрілися з 29 різними морфологічними типами пухлини. Найчастіше зустрічалися ліпосаркома - 28,3%3,3%, фібросаркома - 15,8%2,7%, саркома нейрогенна - 15,2%2,6%. Ці пухлини склали майже 60% від всіх ПНЗН. Питома вага більшості морфологічних типів була приблизно однаковою як у чоловіків, так і в жінок, за винятком ліпосаркоми, яка у жінок зустрічалася у 36,1%4,9% випадків, а в чоловіків - у 19,5%4,2% (р<0,05).

При розподілі за стадіями використана Міжнародна класифікація злоякісних новоутворень за TNM, видання 5. Особливістю стадіювання м'якотканинних новоутворень за TNM є обов'язкове визначення ступеня злоякісності пухлини, стан реґіонарних лімфовузлів та наявність віддалених метастазів. Ряд пухлин не підлягає стадіюванню. При розподілі за стадіями окремих досліджуваних груп ми зіткнулися з малим числом спостережень у кожній підгрупі, що утрудняло проведення аналізу. Враховуючи це, поряд з розподілом за стадіями відповідно до Міжнародної класифікації, ми визнали припустимим розподіл за трьома основними категоріями залежно від розповсюдження пухлинного процесу:

T1-2N0M0 - місцевообмежені пухлини;

T1-2N1M0 - пухлини з ураженням реґіонарних лімфатичних вузлів;

T1-2N0-1M1 - пухлини з віддаленими метастазами.

Особливістю ПНЗН є часте розповсюдження на сусідні органи і тканини, що відзначено в 59,2%3,6%. Утягнення сусідніх органів і тканин однаково часто зустрічалося при будь-якій локалізації пухлини, як у чоловіків, так і в жінок. Розповсюдження на судини мало місце у 21,2%3,0% випадків, на м'які тканини - 20,1%3,0%, нирку - 10,3%2,2%, підшлункову залозу - 8,7%2,1%, тонку кишку - 6,5%1,8%, товсту кишку - 5,4%1,7%. Найчастіше перехід на сусідні органи і тканини відзначається при фібросаркомі - 62,9%9,2%, більш рідше - при ліпосаркомі - 42,6%7,2%.

Вивчено результати хірургічного лікування залежно від обсягу втручання (повне видалення або часткове), характеру операції (проста або комбінована), ролі променевої терапії залежно від способу підведення дози (метод фракціонування), хіміотерапії при системному та ендолімфатичному введенні препаратів, комбінованого лікування.

Для проведення дослідження були сформовані такі групи хворих:

I - група із 77 хворих, які одержали паліативне хірургічне лікування в обсязі повного видалення пухлини.

II - група із 20 пацієнтів, які одержали паліативне хірургічне лікування і часткового видалення пухлини.

ІІІ - група із 61 хворого, який одержав паліативне хіміопроменеве лікування.

IV - група хворих, які не одержали спеціального лікування. До неї увійшли 26 пацієнтів. Ця група прийнята за контрольну для оцінки результатів лікування в інших групах.

Крім цього, була сформована додаткова V група із 54 пацієнтів для вивчення ефективності лікування рецидивів і метастазів, які розвинулися після лікування, що включає в себе повне видалення первинної пухлини. До цієї групи увійшли пацієнти із числа I дослідної групи, в яких після проведеного лікування мало місце відновлення пухлинного росту як у вигляді рецидивів, так і у вигляді віддалених метастазів. Вірогідність різних середніх значень у двох вибірках оцінювали за допомогою критерію Стьюдента (у випадку нормального закону розподілу) або критерію Вілкоксона (у випадку відмінності закону розподілу від нормального). При порівнянні частоти зустрічання якісних ознак використовувався метод кутового перетворення Фішера. При проведенні порівняння трьох і більше груп використовувався критерій ². В усіх випадках критичний рівень значущості р<0,05.

При оцінці ефективності методів лікування розраховувався показник відношення ризиків (ВР), розраховувався також 95% вірогідний інтервал (95% ВІ).

Для оцінки віддалених результатів лікування використовувався метод побудови кривих виживання. Ефективність методики визначалася шляхом розрахунку і порівняння 1-річного, 2-річного, 3-річного, 5-річного виживання пацієнтів. Для проведення порівняння розраховувалась також медіана виживання і середня тривалість життя.

Для проведення статистичного аналізу результатів дослідження використовувалися статистичні пакети Statistica 5.5 (StatSoft Inc., 1999) та MedStat версія 3 № MS 00032 (Лях Ю.Є., Гур'янов В.Г., 2006).

Результати дослідження та їх обговорення. Повне видалення пухлини було здійснено 77 хворим, які склали I дослідну групу. Середній вік пацієнтів дорівнює (51,61,4) рокам. У 85,7%4,0% пацієнтів був місцево-розповсюджений процес (T1-2N0M0) і в 14,3%4,0% мало місце ураження реґіонарних лімфатичних вузлів (T1-2N1M0). Переважали хворі з ліпосаркомою, нейросаркомою, фібросаркомою, тобто морфологічні варіанти, які зустрічаються найчастіше.

Питома вага післяопераційних ускладнень після повного видалення пухлини дорівнює 10,4% (95% ВІ 4,5%-18,3%). Усі післяопераційні ускладнення були після видалення пухлини заочеревинного простору, після видалення пухлин очеревини післяопераційних ускладнень не було. У двох випадках післяопераційні ускладнення призвели до летального завершення в результаті гострої серцево-судинної недостатності та внутрішньочеревної кровотечі. Післяопераційна летальність дорівнює 2,6% (95% ВІ 0,2%-7,4%).

У результаті втягнення в пухлинний процес сусідніх органів і тканин у 32 (41,6%5,6%) хворих виконані комбіновані операції. Число видалених і/або резектованих органів становило від 1 до 3. Практично не було жодного органа заочеревинного простору і черевної порожнини, які хоча б один раз не були втягнені в пухлинний процес і в результаті були видалені або резектовані. На характер оперативного втручання насамперед впливають біологічні особливості пухлини. Вірогідно вища (р<0,05) питома вага комбінованих операцій при фібросаркомі - 81,8%12,2%, при якій найчастіше відзначається втягнення в пухлинний процес сусідніх органів і тканин (69,2%9,2%). Найрідше комбіновані операції зустрічаються при ліпосаркомі - 23,3%7,7%, при якій перехід на сусідні структури зустрічається відносно рідко (42,6%7,2%). Це диктує необхідність усебічного, включаючи морфологічне дослідження, доопераційного обстеження хворих з метою планування можливого комбінованого втручання і відповідної підготовки до нього.

Питома вага післяопераційних ускладнень і післяопераційна летальність не мають значимих розходжень залежно від характеру операції. Це свідчить про те, що при відповідній передопераційній підготовці, рівні анестезіологічного забезпечення та післяопераційного догляду, високому рівні кваліфікації хірургів, комбіновані операції не підвищують ризик оперативного втручання у порівнянні з простими операціями. Крім цього, комбіновані втручання нерідко дозволяють уникнути розвитку тяжких післяопераційних ускладнень, пов'язаних з мобілізацією та виділенням пухлини з пухлинного конгломерату.

Частота рецидивів у перші два роки спостереження вища (р0,05) після комбінованих втручань - 54,8%8,9%, ніж після простих - 31,8%7,0% (р<0,05). Це обумовлено тим, що комбіновані втручання виконувалися при більш агресивних морфологічних типах і при більш розповсюдженому пухлинному процесі.

З 77 хворих, яким здійснено повне видалення пухлини, у 27 проведено комбіноване лікування (операція+післяопераційна променева і/або хіміотерапія). Групи хворих, які одержали тільки хірургічне лікування та хірургічне у сполученні з іншими методами, були ідентичні за статево-віковим складом та морфологічною структурою. Відмінність полягала в тому, що комбіноване лікування застосовувалося при більш розповсюдженому пухлинному процесі і при низькодиференційованих пухлинах. Незважаючи на це, комбіноване лікування дозволило майже у два рази скоротити число рецидивів у перші два роки спостереження до 25,9%8,4%, проти 48,0%7,0% при тільки хірургічному лікуванні (р<0,05).

У 15 пацієнтів хірургічне лікування було доповнено променевою терапією, у тому числі в 6 - у сполученні з хіміотерапією. Хірургічне лікування + хіміотерапію одержали 12 хворих. Вибір виду додаткового лікування ґрунтувався на морфологічній структурі пухлини та сформованих уявлень про ефективність і доцільність використання того або іншого методу. Розподіл за стадіями в обох групах був однаковим.

При проведенні променевої терапії використовувалися загальноприйняті сумарні осередкові дози в режимі дрібного і середнього фракціонування. При хіміотерапії використовувався циклофосфан, метотрексат, 5-фторурацил як для внутрішньовенного, так і для ендолімфатичного введення. У 8 хворих відзначені реакції й ускладнення після променевої та хіміотерапії, але вони піддавалися медикаментозній корекції і не призвели до скасування лікування в жодному випадку.

Середня тривалість безрецидивного періоду (СБП) у хворих, які одержали додатково до хірургічного лікування променеву терапію, більша, ніж у хворих, які одержали тільки хірургічне лікування, і складає (43,311,9) і (30,54,7) місяців, відповідно (р>0,05). Вірогідне покращення результатів при цьому отримано при T1-2N0M0 (табл. 1).

Таблиця 1. Середня тривалість безрецидивного періоду в залежності від методу лікування та ступеня розповсюдження пухлини

Розповсюдження пухлини	Хірургічне лікування (повне видалення пухлини)	Комбіноване лікування (повне видалення пухлини+променева терапія)	p
	n	СБП (міс.)	n	СБП (міс.)
Вся група	50	30,54,7	15	43,311,9	0,05
T 1-2 N0 M0	48	31,45,0	10	87,016,4	0,05
T 1-2 N1 M0	2	16,08,0	5	13,95,6	0,05

6 хворих із 15, яким проведено комбіноване лікування з променевою терапією, одержували ще й хіміотерапію. У 2 проведена системна хіміотерапія при T1-2N0M0, в 4 - ендолімфатична (1 випадок - T1-2N0M0, 3 випадки - T1-2N1M0). При системній хіміотерапії в обох випадках з'явилися рецидиви, в середньому, через 36,0 місяців, обоє померли від прогресування пухлини. У групі з ендолімфатичною хіміотерапією рецидиви у 2 хворих з'явилися, в середньому, через 47,0 місяців, 2 - живі без ознак відновлення пухлини більше 5 років.

12 пацієнтів додатково до хірургічного лікування одержали хіміотерапію: 6 - системну, 6 - ендолімфатичну. Групи були ідентичні за морфологічною будовою пухлин, але відрізнялися ступенем розповсюдження пухлинного процесу: питома вага з ураженням регіонарних лімфовузлів (N1) була більша серед хворих, які одержали ендолімфатичну хіміотерапію. На перший погляд, хіміотерапія не впливає на віддалені результати лікування: середня тривалість безрецидивного періоду однакова в обох групах (тільки хірургічне - (30,54,7) місяців, хірургічне + хіміотерапія - (28,06,9) місяців). Однак, оцінюючи результати залежно від способу введення хіміопрепаратів, ми одержали вірогідно кращі показники при ендолімфатичній хіміотерапії (табл. 2).

Таблиця 2. Середня тривалість безрецидивного періоду після хірургічного лікування + хіміотерапії, залежно від методу хіміотерапії

Розповсюдження пухлини	Хірургічне (повне видалення пухлини) + хіміотерапія
	системна	ендолімфатична	p
	n	СБП (міс.)	n	СБП (міс.)
Вся група	6	14,85,0	6	47,813,9	0,05
T 1-2 N0 M0	5	16,64,2	3	53,010,0	0,05
T 1-2 N1 M0	1	6 місяців	3	42,017,0	0,05

Часткове видалення первинної пухлини (II дослідна група) виконано у 20 хворих. Часткове видалення пухлини здійснено у зв'язку з тим, що після мобілізації основної маси пухлини технічно не виявлялося можливим відійти від утягненого в пухлинний процес органа або здійснити його видалення/резекцію. У ряді випадків пухлина росла у вигляді декількох вузлів, частину яких вдавалося легко видалити, а частину видалити не виявлялося можливим. У відношенні до всієї групи хворих, яким здійснено видалення пухлини, часткове видалення склало 21,1%4,2%.

Середній вік пацієнтів цієї групи дорівнював (45,710,0) рокам. У 55,0%11,4% хворих розповсюдження пухлини оцінювалася як T1-2N0M0, у 40,0%11,2% - T1-2N1M0 і в 5,0%5,0% - T1-2N0-1M1. У цій групі також переважали ліпосаркома, нейросаркома, фібросаркома. У двох хворих розвинулися післяопераційні ускладнення (гостра серцево-судинна недостатність і кровотеча), які призвели до летального результату. Післяопераційна летальність дорівнює 10,0%6,9%. У 5 хворих виконані комбіновані втручання, післяопераційних ускладнень і летальних завершень після них не було. Комбіноване лікування у цій групі одержали 14 хворих: 13 - з хіміопроменевою терапією, 1 - з хіміотерапією. Після комбінованого лікування середня тривалість ремісії склала (16,33,3) місяців, після тільки хірургічного лікування - (6,52,4) місяців, р<0,05 (табл. 3).

З 13 хворих, яким проведено додаткове хіміопроменеве лікування, у 5 проведена системна (усі 5 випадків з T1-2N0M0), а в 8 - ендолімфатична (4 випадки з T1-2N0M0 і 4 випадки з T1-2N1M0) хіміотерапія. Після системної хіміотерапії в усіх 5 пацієнтів мало місце відновлення пухлинного росту, середня тривалість ремісії склала (14,66,4) місяців. Після ендолімфатичної хіміотерапії відновлення росту пухлини було в 7 хворих, середня тривалість ремісії дорівнювала (17,44,3) місяцям: при N0M0 - (16,73,3), при N1M0 - (18,07,5) місяцям. Один хворий живий без ознак продовження пухлинного росту більше 5 років.

Таблиця 3. Середня тривалість ремісії (міс.) залежно від виду лікування

Розповсюдження пухлини	Часткове видалення пухлини	p
	тільки хірургічне	комбіноване
Уся група	6,52,4	16,33,3	0,05
T1-2 N0 M0	14,314,3	15,44,0	0,05
T1-2 N1 M0	5,02,7	18,07,5	0,05

Консервативне спеціальне лікування проведено 61 хворому (III дослідна група). Паліативне хірургічне лікування цим хворим не проведено у 55 випадках через розповсюдження пухлинного процесу - 55 випадків, у 3 випадках мали місце протипоказання, у 3 - через протипоказання, і в 3 - через відмову від хірургічного лікування. У 32 хворих була виконана пробна лапаротомія, під час якої пухлина визнана неоперабельною. У 5 - пробний череворозтин виконано двічі. Середній вік пацієнтів дорівнював 54,12,1 рокам. Хворих із T1-2N0M0 було 18 (29,5%5,8%), з T1-2N1M0 - 27 (44,3%6,4%), з T1-2N0-1M1 - 16 (26,2%5,6%). На відміну від перших двох груп (які отримували паліативне хірургічне лікування в обсязі повного і часткового видалення пухлини), у цій групі переважали некласифіковані пухлини та фібросаркома. паліативний неорганний злоякісний очеревина

40 хворих одержали променеве лікування, у тому числі у сполученні з хіміотерапією. Практично усі хворі одержували дистанційну гамма-терапію на первинну пухлину або одним полем опромінювалася первинна пухлина і віддалений метастаз, тільки в 1 випадку опромінювався лише віддалений метастаз. У 21 (52,5%7,9%) пацієнта мали місце ускладнення і реакції, які в трьох випадках призвели до скасування лікування.

Безпосередній ефект від променевого лікування спостерігався у 80,0%6,3% хворих. У половини хворих (50,0%7,9%) відзначено об'єктивний ефект, тобто мали місце повна (7 випадків) і часткова (13 випадків) регресія пухлини. Ще в 30,0%7,2% пацієнтів був суб'єктивний ефект, тобто зникали або зменшилися клінічні симптоми захворювання, больовий симптом. У 20,0%6,3% випадків ефекту не відзначено. Безпосередній ефект від променевої терапії знижувався в міру збільшення розповсюдження пухлини: при N0M0 об'єктивний ефект відзначався у 2-3 рази частіше, ніж при N1M0 і N0-1M1 (р<0,05).

Середня тривалість ремісії у хворих із регресією пухлини склала (14,42,3) місяців. При N0M0 середня тривалість ремісії склала (18,73,0) місяців, при N1M0 - (9,32,3) місяців (р0,05).

У 16 хворих, які одержували паліативне променеве лікування, останнє було доповнено хіміотерапією. У цілому, віддалені результати тільки променевої терапії та променевої терапії у сполученні з хіміотерапією не мають суттєвих відмінностей, але при цьому слід зазначити, що питома вага хворих з віддаленими метастазами у першому випадку дорівнювала 8,3%5,8%, а в другому - 31,3%12,0%. При пухлинах із категоріями N0M0 віддалені результати також приблизно однакові в обох групах, а при ураженні реґіонарних лімфатичних вузлів (N1M0) відзначаються розходження. При тільки променевій терапії ймовірність дожити до 1 року становить 18,2%11,6%, при сполученні з хіміотерапією - 66,6%19,2% (р<0,05), до 2 років у першому випадку не дожив жоден хворий, у другому випадку ймовірність дожити до двох років дорівнює 33,3%19,2%. При наявності віддалених метастазів в обох групах результати незадовільні, жоден хворий не дожив до 1 року.

Тільки хіміотерапію одержав 21 пацієнт. У 2 пухлини належали до категорії N0M0, в 10 - були метастази в реґіонарні лімфатичні вузли (N1M0), у 9 - віддалені метастази (N0-1M1). Системна хіміотерапія (СХ) проведена в 10 хворих, ендолімфатична (ЕХ) - в 11. Схеми хіміотерапії ідентичні в обох групах. Кількість курсів лікування визначалася ефективністю та перенесенням лікування. Максимальне число курсів - 3 у 6 хворих. Ефекту після третього курсу не спостерігалося. Усього проведено 39 курсів хіміотерапії, ускладнення мали місце у 12 випадках (30,8%7,4%) і зустрічалися однаково часто як при СХ (30,8%13,3%), так і при ЕХ (30,8%9,2%) хіміотерапії. Скасування лікування через розвинені ускладнення не було.

У 1/3 хворих після хіміотерапії відзначено об'єктивний ефект. Мало місце зменшення розмірів пухлини, повної регресії не було в жодному випадку. У кожного п'ятого хворого поліпшувалося загальне самопочуття, тобто мав місце суб'єктивний ефект. У цій групі також відзначається залежність безпосереднього ефекту лікування від поширеності процесу: чим менше запущений процес, тим частіше відзначався ефект від хіміотерапії.

Усі хворі, які одержали тільки паліативну хіміотерапію, померли від прогресування захворювання у строки від 2 до 30 місяців. Середня тривалість життя після СХ дорівнює (4,41,1) місяців, після ЕХ - (16,52,6) місяців (р<0,05). Жоден хворий, який одержував СХ, не дожив до 1 року, а після ЕХ дворічне виживання дорівнює 27,2%13,9%.

Відновлення росту пухлини (ВРП) у різний строк після паліативного хірургічного лікування в обсязі повного видалення пухлини мало місце у 54 хворих, що становить 72,0%5,2%. Місцеві рецидиви, як перший прояв ВРП, були в 48 пацієнтів, віддалені метастази - у 3, сполучення місцевого рецидиву з віддаленими метастазами - у 3. При низькодиференційованих пухлинах і при ураженні реґіонарних лімфатичних вузлів збільшується ймовірність появи віддалених метастазів. ВРП при високодиференційованих пухлинах проявлялося місцевими рецидивами.

Більше половини всіх місцевих рецидивів (58,3%7,1%) з'явилися протягом перших двох років спостереження, при цьому питома вага хворих із рецидивами після комбінованого лікування первинної пухлини у два рази менша, ніж після тільки хірургічного, і дорівнює 22,2%8,2% і 50,0%7,2%, відповідно (р<0,05), (ВР=0,4 95% ВІ 0,2-0,9).

Для ПНЗН характерний кількаразовий розвиток рецидивів, у цьому дослідженні ми спостерігали хворих із числом рецидивів від 1 до 6. У цілому, в 48 хворих у різний строк було діагностовано 90 рецидивів. У 56 випадках із приводу рецидиву розпочато хірургічне втручання: повне видалення пухлини - 35, часткове видалення - 8, пробна лапаротомія - 10, симптоматичні операції - 3. Операбельність при рецидивах нижча, ніж при первинних пухлинах, а резектабельність приблизно однакова і складає 76,8%5,6%.

Співвідношення числа операцій в обсязі повного і часткового видалення (4:1), питома вага простих (65,1%7,3%) і комбінованих (34,9%7,3%) операцій при рецидивах відповідають таким із приводу первинних пухлин. Це ще раз підтверджує те, що обсяг і характер операції насамперед залежать від біологічних особливостей пухлини. Питома вага післяопераційних ускладнень трохи вища - 20,9%6,2%, хоча розходження статистично не вірогідні. У структурі ускладнень переважають ускладнення, обумовлені спайковим процесом. Летальних завершень не було.

Комбіноване лікування рецидивів, на перший погляд, не має переваг перед хірургічним лікуванням. Однак, слід зазначити, що комбіноване лікування проводилося хворим із несприятливими прогностичними факторами - низький ступінь диференціювання пухлини, утягнення в пухлинний процес сусідніх органів і тканин. Тому використання променевої терапії додатково до хірургічного лікування доцільно, тому що при гірших прогностичних факторах, вона дозволяє домогтися таких же результатів, як і хірургічне лікування. Хіміотерапія в цій ситуації малоефективна (табл. 4).

Таблиця 4. Середня тривалість безрецидивного періоду, або ремісії після видалення рецидиву залежно від виду лікування

Вид лікування	Середня тривалість без рецидивного періоду (міс.)	Середня тривалість ремісії (міс.)
	повне видалення рецидивної пухлини	часткове видалення рецидивної пухлини
Тільки хірургічний	15,82,7	-
Комбінований	12,32,9	12,04,3
у т.ч. хірургічний+променевий	15,33,3	23,08,2
Хірургічний+хіміотерапія	3,31,0	5,30,9

Консервативне лікування рецидивів уступає результатам хірургічного лікування. Середня тривалість життя після появи рецидиву дорівнює (9,81,7) місяцям. Одночасно, середня тривалість життя в групі, де не одержували спеціальне лікування, дорівнює (4,40,5) місяцям (р<0,05).

Із 48 хворих з рецидивами пухлини 45 померли від продовження хвороби. 3 живі протягом (6-11) років після виникнення рецидиву та повного видалення рецидивної пухлини.

Віддалені метастази, як перший прояв росту пухлини після радикального лікування, мали місце в 6 пацієнтів, крім цього, у 8 віддалені метастази з'вилися після лікування рецидивів. Тільки в одному випадку первинна пухлина була високодиференційованою, у решти пухлини належали до низькодиференційованих або на момент установлення діагнозу були метастази в реґіонарні лімфатичні вузли. Спеціальне лікування з приводу віддалених метастазів одержали 9 хворих. Вірогідно оцінити ефективність того або іншого методу лікування не виявилося можливим через те, що лікувальному впливу піддавалися неоднорідні групи, і самі дослідні групи були нечисленні. У цілому, середня тривалість життя хворих після появи віддалених метастазів, які одержали променеву або хіміотерапію, у два рази більша, ніж у тих, хто спеціальне лікування не одержував, і дорівнює (9,92,1) і (4,61,3) місяцям відповідно (р<0,05).

Віддалені результати лікування ПНЗН подані в табл. 5, з якої видно, що на задовільний результат захворювання можна розраховувати тільки в тому випадку, якщо видалена первинна пухлина.

Таблиця 5. Віддалені результати лікування первинних не органних злоякісних новоутворень заочеревинного простору й очеревини залежно від методу лікування

Виживання	Вид лікування
	хірургічне в обсязі повного видалення пухлини, (n = 77)	хірургічне в обсязі часткового видалення пухлини, (n = 20)	хіміо-променеве, (n = 61)	симптоматичне, (n = 26)
1-річне	89,63,6	77,69,8	39,36,3	7,75,2
2-річне	78,04,9	38,811,5	24,55,5	-
3-річне	63,25,6	33,311,1	11,04,1	-
4-річне	56,35,8	27,710,5	-	-
5-річне	49,65,3	20,89,9	-	-

У процесі вивчення ефективності променевої терапії були відзначені кращі результати при підведенні дози в режимі дрібного фракціонування. Ця тенденція відзначена при використанні променевої терапії в усіх дослідних групах. Статистично значимі розходження отримані при низькодиференційованих пухлинах у першій дослідній групі (середня тривалість безрецидивного періоду при дрібному фракціонуванні дорівнює (78,511,5) місяцям, при середньому - (26,41,5) місяцям) і в третій групі у хворих із метастазами в реґіонарні лімфатичні вузли (N1M0): середня тривалість життя хворих, які одержали променеву терапію в режимі дрібного фракціонування дорівнює (17,15,4) місяцям, у режимі середнього - (5,91,5) місяцям (р<0,05).

При застосуванні хіміотерапії в усіх дослідних групах відзначена тенденція до кращих результатів при використанні ендолімфатичного методу. Вірогідно кращі результати отримані в третій дослідній групі у хворих, які одержали ендолімфатичну хіміотерапію при N1M0 і N0-1M1.

У всіх дослідних групах була спроба оцінити ефективність лікування залежно від морфологічного типу пухлини. Однак, через різноманіття морфологічних типів, окремі групи були невеликими. У результаті не завжди вдалося одержати вірогідні статистичні дані через велику помилку показника. Проте, слід зазначити, що число комбінованих операцій в обсязі повного видалення пухлини при фібросаркомі в 4 рази більше, ніж простих; при ліпосаркомі, навпаки, прості оперативні втручання перевищують комбіновані в 3 рази (р<0,05). Відзначено тенденцію до кращих результатів після комбінованого лікування ліпосаркоми, фібросаркоми, мезенхімоми злоякісної. Суттєвого покращення результатів лікування нейросаркоми при застосуванні комбінованого методу не відзначено. При проведенні консервативної променевої терапії отримані кращі віддалені результати при мезенхімомі злоякісній і ліпосаркомі.

Таблиця 6. П'ятирічне виживання залежно від морфологічного типу пухлини

Морфологічний тип	n	5-річне виживання, %
Ліпосаркома	52	41,07,4
Фібросаркома	29	18,07,8
Саркома нейрогенна	28	17,47,9
Злоякісні некласифіковані	19	23,410,7
Мезенхімома злоякісна	13	10,19,5
Інші	43	26,37,7
Усього	184	26,63,7

У цілому найвищий показник 5-річного виживання отриманий при ліпосаркомі - 41,0%7,4%. Воно вірогідно вище (р<0,05), ніж при фібросаркомі - 18,0%7,8% і нейросаркомі - 17,4%7,9% (табл. 6).

ВИСНОВКИ

1. У дисертації подане теоретичне обґрунтування і нове рішення наукового завдання сучасної онкології - поліпшення безпосередніх та віддалених результатів лікування хворих з первинними неорганними злоякісними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини, використання в лікуванні реґіонарної внутрішньоартерільної хіміотерапії.

2. Хірургічні втручання при цій патології належать до категорії складних і нестандартних: комбіновані втручання з видаленням нирки, ободової кишки, підшлункової залози, шлунка та ін. складають 41,6%5,6%. За умови їх виконання у спеціалізованих онкологічних клініках із високим рівнем кваліфікації персоналу, анестезіологічного забезпечення та післяопераційного догляду післяопераційна летальність складає 2,9%1,4% (після простих операцій 3,4%1,9%, після комбінованих - 1,9%1,9%).

3. Хірургічне лікування є основним методом, що дозволяє розраховувати на повне вилікування або значне продовження життя пацієнтів, виправданими є хірургічні втручання як у обсязі повного, так і часткового видалення пухлини: 5-річне виживання після повного видалення пухлини дорівнює 49,6%5,3%, після часткового видалення - 20,8%9,9% (p<0,05).

4. Запропонований варіант комбінованого і комплексного лікування дозволив покращити 5-річне виживання хворих із такою патологією: після повного видалення пухлини воно дорівнює 61,5%7,9% (після тільки хірургічного - 41,8%5,8%), після часткового - 35,7%12,8% (після тільки хірургічного до 2 років не дожив жоден хворий). Застосування комбінованого лікування у порівнянні з тільки хірургічним дозволяє у два рази знизити (р=0,03) ризик розвитку місцевих рецидивів, (ВР=0,4 95% ВІ 0,2-0,9) у перші два роки спостереження.

5. Самостійна променева терапія дозволяє досягти 3-річного виживання у 37,4%12,1% хворих. Хіміотерапія ефективна тільки в режимі ендолімфатичного введення, 2-річне виживання при цьому дорівнює 27,2%13,9%, при внутрішньовенному введенні жоден хворий не дожив до одного року. Більш виражений (р<0,05) ефект ЕХ відзначається при низько диференційованих пухлинах і при ураженні реґіонарних лімфатичних вузлів.

Хворі контрольної групи без спеціального лікування тільки в 7,7%5,2% випадків переживають однорічний період спостереження, до двох років не дожив жоден хворий.

6. Найбільш важливе прогностичне значення мають два фактори: розповсюдження пухлинного процесу і морфологічна структура пухлини. Комбіноване лікування дозволило суттєво покращити віддалені результати при ліпосаркомі (5-річне виживання збільшилося на 35%) і фібросаркомі (5-річне виживання збільшилася на 38%).

Саркома нейрогенна практично не чутлива до променевої і хіміотерапії. Тому комбіноване лікування не призвело до покращення результатів хірургічного лікування цих пухлин.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Айман Ахед Аль Баргути. Хирургическое лечение неорганных новообразований забрюшинного пространства // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2000. - Т.9, №4. - С.487-489.

2. Айман Ахед Аль Баргути. Химиолучевая терапия неорганных злокачественных новообразований брюшной полости и забрюшинного пространства // Клінічна хірургія. - 2001. - №11. - С. 12-14.

3. Айман Ахед Аль Баргути. Рецидивы неорганных злокачественных новообразований забрюшинного пространства // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2002. - Т.11, №3. - С.372-375.

4. Айман Ахед Абдел Джабер Аль Баргути. Комбинированное лечение первичных неорганных злокачественных опухолей забрюшинного пространства // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2008. - Т.2, Вип.12. - С.12-17.

5. Айман Ахед Абдел Джабер Аль Баргути. Заболеваемость первичными неорганными злокачественными новообразованиями забрюшинного пространства больных в Донецкой области // Х з'їзд онкологів України: матеріали з'їзду. АР Крим, 2001 р. - К., 2001. - С.4.

Айман Ахед Абдел Джабер Аль Баргуті. Паліативне лікування первинних неорганних злоякісних новоутворень заочеревинного простору й очеревини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2009.

У роботі подані оптимальні методики комбінованого і комплексного лікування, променевої і хіміотерапії хворих із первинними неорганними злоякісними новоутвореннями заочеревинного простору й очеревини.

Автором уперше проведено всебічне вивчення ефективності паліативного лікування злоякісних пухлин, які належать за МКХ-10 до рубрики С48.

Матеріалом для дослідження стали відомості про 184 хворих, які одержували лікування в Донецькому обласному протипухлинному центрі з приводу первинних неорганних злоякісних новоутворень заочеревинного простору й очеревини.

Вивчені безпосередні і віддалені результати паліативного хірургічного лікування, включаючи комбіновані операції і часткове видалення пухлини, можливості комбінованого і комплексного лікування, ефективність променевої і хіміотерапії в залежності від стадії захворювання, морфологічної структури пухлини, виду та обсягу оперативного втручання, методів і схем променевої терапії.

Хірургічні втручання в обсязі повного і часткового видалення пухлини є виправданими як при лікуванні первинної пухлини, так і при лікуванні рецидивів за умови їх виконання у спеціалізованих онкологічних клініках із високим рівнем кваліфікації персоналу, анестезіологічного забезпечення та післяопераційного догляду, через те, що комбіновані операції складають 41,6%5,6%. Післяопераційна летальність у цьому випадку не перевищує 2,9%1,4%.

На підставі отриманих результатів уперше запропоновано ендолімфатичний спосіб введення хіміопрепаратів при досліджуваній патології. Це дозволило півищити ефективність комбінованого і комплексного лікування, знизити (р=0,03) ризик розвитку місцевих рецидивів, (ВР=0,4 95% ВІ 0,2-0,9) у перші два роки спостереження, збільшити 5-річне виживання.

Ключові слова: первинні неорганні злоякісні новоутворення заочеревинного простору й очеревини, лікування хірургічне і комбіноване.

Айман Ахед Абдел Джабер Аль Баргути. Паллиативное лечение первичных неорганных злокачественных новообразований забрюшинного пространства и брюшины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького МЗ Украины, Донецк, 2009.

В работе представлены оптимальные методики комбинированного и комплексного лечения, лучевой и химиотерапии больных первичными неорганными злокачественными новообразованиями забрюшинного пространства и брюшины.

Современное состояние проблемы лечения больных первичными неорганными злокачественными новообразованиями забрюшинного пространства и брюшины (МКБ-10, рубрика С48) характеризуется неудовлетворительными конечными результатами, о чем свидетельствует высокая одногодичная летальность - 70% и высокая частота рецидивов, которые развиваются в первые два года после полного удаления опухоли - 50% - 90%. Поэтому, любой метод лечения данной патологии следует считать паллиативным.

Автором впервые проведено всестороннее изучение эффективности паллиативного лечения злокачественных опухолей, относящихся по МКБ - 10 к рубрике С48.

Материалом для исследования послужили сведения о 184 больных, которые получали лечение в Донецком областном противоопухолевом центре по поводу первичных неорганных злокачественных новообразований забрюшинного пространства и брюшины.

Изучены непосредственные и отдаленные результаты паллиативного хирургического лечения, включая комбинированные операции и частичное удаление опухоли, возможности комбинированного и комплексного лечения, эффективность лучевой и химиотерапии в зависимости от стадии заболевания, морфологической структуры опухоли, вида и объема оперативного вмешательства, методов и схем лучевой терапии.

Операции при данной патологии относятся к категории сложных в связи с частым вовлечением в опухолевый процесс соседних органов и тканей. Комбинированные операции с удалением почки, ободочной кишки, поджелудочной железы, желудка и др. составляют 41,6%5,6%.

Хирургические вмешательства как в объеме полного, так и частичного удаления опухоли являются оправданными, при условии их выполнения в специализированных онкологических клиниках с высоким уровнем квалификации персонала, анестезиологического обеспечения и послеоперационного ухода. В этом случае послеоперационная летальность не превышает 2,9%1,4%.

Предложенный вариант комбинированного и комплексного лечения позволил улучшить 5-летнюю выживаемость больных с данной патологией на 20%, позволил в два раза снизить (р=0,03) риск развития местных рецидивов, (ОР=0,4 95% ДИ 0,2-0,9) в первые два года наблюдения.

При проведении комбинированного лечения предпочтительнее использовать лучевую терапию.

Предложенный эндолимфатический способ введения химиопрепаратов при данной патологии, в случае высокой степени злокачественности и поражении регионарных лимфатических узлов, не уступает результатам лучевой терапии.

Самостоятельная лучевая терапия позволяет достичь 3-летней выживаемости у 37,4%12,1% больных.

Самостоятельная химиотерапия эффективна только в режиме эндолимфатического введения, 2-х летняя выживаемость при этом равна 27,2%13,9%.

Наиболее важное прогностическое значение имеют два фактора: распространенность опухолевого процесса и морфологическая структура опухоли (р=0,05 по критерию ²). Комбинированное лечение позволило существенно улучшить отдаленные результаты при липосаркоме (5-летняя выживаемость увеличилась на 35%) и фибросаркоме (5-летняя выживаемость увеличилась на 38%).

Саркома нейрогенная практически не чувствительна к лучевой и химиотерапии.

Ключевые слова: первичные неорганные злокачественные новообразования забрюшинного пространства и брюшины, лечение хирургическое и комбинированное.

Ayman Ahed Abdel Jaber Al Barghouthi. The palliative primary malignant tumors of retroperitoneal space and peritoneum treatment. - А manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in specialty 14.01.07 - oncology. - M. Gorky Donetsk National Medical University, Ministry of Public Health, Ukraine, Donetsk, 2009.

The optimal methods of combined and complex treatment, radiotherapy and chemotherapy of patients with primary malignant tumors of retroperitoneal space and peritoneum treatment are presented in this research.

The comprehensively research of palliative treatment's effect of malignant tumors, relating to the heading C48 in ICD of WHO - 10 is provided by the author.

The data of 184 patients that received the primary malignant tumors of retroperitoneal space and peritoneum treatment in Donetsk Regional Anticancer Center serves as a work material for the research.

The short-term and follow-up results of the palliative surgical treatment, including the combined surgeries and partial tumor resections, the combined and complex therapy possibilities, the radiotherapy and chemotherapy efficiency subject to stage of disease, the morphological tumor structure, the type and extent of operation, the methods and radiotherapy regimen are analyzed.

The surgical intervention such as partial or complete oncotomy are reasonable in the primary and recurrent tumor treatment on conditions that they are performed in the specialized clinics with high qualified staff, well anesthetic management and postsurgical care, because the combined surgeries make 41,6%±5,6%. The postoperative lethality in this case is within 2,9%±1,4%.

For the reason of the received data the endolymphatic introduction method in the investigated pathology is performed for the first time. This makes possible to increase the efficiency of combined and complex therapy, to decrease the risk of local tumor recurrence appearance twice (p=0,03), risk relation=0,4 95% (confidence interval=0,2-0,9) in first 2 follow-up years, to enhance the 5-year survival rate.

Key words: primary malignant tumors of retroperitoneal space and peritoneum, surgical and combined treatment.

Размещено на Allbest.ru