Фізіологічні механізми реалізації впливу електростимуляції зорового аналізатора

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. В сучасній патофізіології значна увага приділяється вивченню механізмів взаємодії нервової, імунної та ендокринної систем з концептуальних позицій системного підходу на рівні цілісного організму, зокрема, за умов розвитку патологічних процесів [Крижановський Г.М., 2005, 2007; Макулькін Р.Ф. і співавт., 1999, 2005; Дегтяренко Т.В. і співавт., 2005, 2008; Акмаев И.Г., 2003; Годлевский Л.С и соавт., 2005, 2007; Сукманський О.І., 2005; Клименко М.О., 2007]. Інтенсивний розвиток нейрофізіології та нейроімунопатології обумовив практичну значущість зазначених наукових напрямів щодо подальшої розробки актуальних проблем клінічної патофізіології.

Враховуючи наявність ретино-епіфізарно-гіпоталамічних і прямих ретино-гіпофізарних взаємозв'язків, обширність зв'язків неокортексу з нейроструктурами зорової сенсорної системи (ЗСС), а також спряжене функціонування спеціалізованих елементів нервової та імунної систем на всіх ієрархічних рівнях регуляції організму, перспективними для клінік різного профілю слід вважати дослідження, які спрямовані на патогенетичне обгрунтування методів корекції дизрегуляторних станів та розробку фізіологічних адекватних впливів на зорову сенсорну систему з метою адаптативної біостимуляції.

В останні десятиріччя для оптимізації реципрокної взаємодії нейроструктур кори, нервових центрів підкоркових утворень, стовбуру мозку та зорового аналізатора (ЗА), а також для адекватного впливу на процеси нейроімуномодуляції в організмі успішно застосовують латеральну світло-кольорову терапію, фосфен-електростимуляцію (ФЕС), низькоінтенсивне лазерне випромінювання різних спектрів, транскраніальну електростимуляцію, магнітотерапію тощо [Циркин В.И і співавт., 2001; Байзаков У.А., 2005; Годлевський Л.С і співавт., 2007]. Клінічна практика офтальмологів свідчить на користь успішного застосування електростимуляції ЗА, яка використовується в самих різних авторських модифікаціях вже впродовж 20 років [Шандурина А.Н., 1990, 1993, 1995; Компанеец В.Б., 1992; Пономарчук В.С і співавт., 2002]. Проте, до теперішнього часу залишаються недостатньо дослідженими фізіологічні механізми терапевтичного впливу електростимуляції ЗА, а також не представлено патогенетичного обґрунтування щодо застосування різних режимів електричної стимуляції ЗА з метою корекції вегето- та імунодисфункцій. Комплексні дослідження проведені у пацієнтів, саме у хворих на міопію, що обумовлено: по-перше, зростаючою поширеністю цього захворювання; по-друге, доведеним провідним значенням вегетативних та імунних дисфункцій в патогенезі цього захворювання, а від так, міопічний процес можна вважати своєрідною клінічною моделлю нейроімунопатології та вегето-судинних розладів [Пучковская Н.А. и соавт., 1984; Ватченко А.А. і співавт., 1985; Дегтяренко Т.В. і співавт.,1996].

Зважаючи на патогенетичні механізми, які беруть участь у розвитку міопічного процесу, доцільним є використання засобів комплексної патогенетичної терапії при лікуванні міопії з метою попередження прогресування захворювання та розвитку дистрофічних змін сітківки ока. Вищевикладене свідчить про актуальність проведення наукових досліджень в такому напрямі клінічної патофізіології, як патогенетичне обгрунтування доцільності застосування електростимуляції ЗА з метою корекції вегето- та імунодисфункцій шляхом визначення фізіологічних механізмів її впливу на стан ЗСС, нервової та імунної систем організму в клінічних умовах розвитку міопічного процесу.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - патогенетично обґрунтувати доцільність застосування в клінічних умовах фосфен-електростимуляції при міопічному процесі на підставі дослідження нейрофізіологічних механізмів її впливу на функціональний стан зорового аналізатора, нервової та імунної систем організму, а також можливості застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватної біостимуляції зорової сенсорної системи.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі задачі:

1. Оцінити динаміку показників функціонального стану вегетативної нервової та імунної систем організму при застосуванні електростимуляції зорової сенсорної системи з використанням різних частотних режимів трансдермальної електростимуляції зорового аналізатора, що базується на фосфен-феномені.

2. Визначити залежність лікувальних ефектів електростимуляції зорової сенсорної системи від частоти подразнення зорового аналізатора при використанні різних режимів фосфен-електростимуляції.

3. Проаналізувати вплив оптимального режиму фосфен-електростимуляції на зміни параметрів зорових викликаних потенціалів у хворих на міопію середнього і високого ступеня.

4. Дослідити взаємозв'язки між функціональним станом зорового аналізатора за умов активізуючого впливу фосфен-електростимуляції і функціональним станом вегетативної та імунної систем організму при міопічному процесі.

5. З?ясувати нейрофізіологічні та імунотропні механізми лікувальних ефектів електричної стимуляції зорового аналізатора і обґрунтувати можливість застосування фосфен-електростимуляції з метою спрямованої нейроімуномодуляції.

6. Обґрунтувати можливість практичного застосування адекватної електростимуляції зорової сенсорної системи для реалізації спрямованої нейроімуномодуляції як клінічного засобу корекції вегето- та імунодисфункцій з врахуванням патогенезу їх розвитку.

1. Матеріали та методи досліджень

Комплексні дослідження здійснені в динаміці проведення електростимуляції ЗА, яка базується на фосфен-феномені. Всього було обстежено 165 пацієнтів віком від 8 до 20 років (79 хлопчиків та 86 дівчат) з неускладненою міопією (слабкого, середнього і високого ступеня); у всіх хворих до лікування визначалось зниження гостроти зору вдалину, зниження резервів акомодації, дисфункція вегетативної нервової та імунної систем організму. Клініко-лабораторні дослідження були проведені згідно з вимогами комісії біоетики Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України (протокол № 9 від 30.11.2006 р.).

Пацієнти були розділені на 3 групи в залежності від використаного при їх лікуванні частотного режиму трансдермальної електростимуляції ЗА: перша група (I) - 37 пацієнтів, яким проводили ФЕС з частотою подачі імпульсів 30 імп-с-1; друга група (II) - 60 хворих - частота стимуляції 15 імп-с-1; третя група (III) - 19 пацієнтів, у яких ФЕС використовували з частотою стимуляції 10 імп-с-1.

Для дослідження нейрофізіологічних механізмів впливу оптимального режиму (частота стимуляції 15 імп-с-1) проведена оцінка динаміки основних зорових функцій і параметрів ЗВП у 49 хворих на міопію середнього і високого ступеня. ФЕС проводилась прямокутними імпульсами тривалістю 10 мс серіями по 4-5 с з 30-с інтервалами і силою струму, яка дорівнювала потрійному порогу індивідуальної електричної чутливості пацієнта. Тривалість сеансу складала 10 хв; курс лікування - 10 сеансів.

Для оцінки функціонального стану ЗСС проводились визначення: електричної чутливості і лабільності ЗА за фосфеном на офтальмологічному електростимуляторі КНСО-2 (фірма «Фосфен», Україна); світлової чутливості та мезопічної гостроти зору на адаптометрі реєструючому полуавтоматичному УХЛ 4.2 (Загорський оптико-механічний завод, СРСР); резерву абсолютної акомодації за методикою О.І. Дашевського (1983); параметрів ЗВП на світлодіодний спалах за стандартною методикою і програмою NeuroLab 2000 CDS на 16-ти канальному електроенцефалографі (ЕЕГ) при закритих очах хворого [Вейн А.М., 1991]; показника вегетативного тонусу кардіо-васкулярної системи за інтегральним індексом Кердо [Вейн А.М., 1991].

Динаміка функціонального стану імунної системи організму у хворих на міопію при застосуванні різних частотних режимів електростимуляції ЗСС визначалась за такими показниками: абсолютний і відносний вміст Т- і В-лімфоцитів із застосуванням моноклональних антитіл [Ваничкин А.А. и соавт., 1990]; вміст імуноглобулінів A, G і М класів у плазмі крові методом радіальної імунодифузії за Maнчині [Ушаков А.А., Ермилина Л.М., 1989]; ступінь автосенсибілізації організму до антигенів тканин ока (кришталика, судинної і сітчастої оболонок) і нейромедіаторів (адреналін і норадреналін) за тестом “активних” Е-розеткоутворюючих клітин [Ваничкин А.А. и соавт., 1990].

Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою загальноприйнятих методів аналізу з використанням параметричних та непараметричних критеріїв [Герасимов А.Н., 2007].

2. Результати досліджень та їх обговорення

В клінічних спостереженнях встановлено нормалізуючий вплив ФЕС на стан вегетативної нервової регуляції, що свідчить на користь патогенетичної доцільності використання електростимуляції ЗСС при вегето- та імунодисфункціях. Так, ФЕС з частотою 30 імп-с?1 нормалізує на функціональний стан ВНС у пацієнтів з неускладненою міопією. Це підтверджується зниженням індексу Кердо до (18,44,5) відн.од. на 20,0 % порівняно з відповідними його значенням до початку електростимуляції (p<0,05), що взагалі сприяє зменшенню рівня симпатикотонії. При застосуванні ФЕС (15 імп-с?1) показник вегетативного індексу Кердо дорівнював (23,12,3) відн.од., що було на 19,8 менше таких даних до початку лікування (р<0,05). Аналогічну спрямованість впливу ФЕС з частотним режимом 10 імп-с?1 стосовно нормалізації досліджуваного показника підтвердило значне (на 19,3 %) його зменшення внаслідок курсу електростимуляції (p<0,05). Отримані дані підтверджує визначений прямий корелятивний зв'язок між інтегральним вегетативним індексом Кердо і чутливістю активних Т-лімфоцитів до норадреналіну (r0,51) (Р<0,01).

Окрім цього, виявлена пряма кореляція вегетативного індекса Кердо з показниками клітинного імунітету, а саме з абсолютним вмістом Т-лімфоцитів (r0,33) (Р<0,01) і, зокрема, вмістом субпопуляції Т-хелперів (r0,33) (Р<0,01). Виявлено коригуючу дію ФЕС при порушеннях імунореактивності організму хворих на міопію. Після електростимуляції ЗСС з використанням різних частотних режимів ФЕС у пацієнтів відмічено зниження чутливості найбільш лабільної у функціональному відношенні субпопуляції «активних» Т-лімфоцитів до нейромедіаторів - адреналіну і норадреналіну.

Електростимуляція ЗСС реалізується завдяки адекватному впливу ФЕС на адренергічні тимус-залежні механізми імунного гомеостазу. Це узгоджується з даними літератури, що приводять докази існування двох основних паралелей - гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози і лімфоцити-гіпоталамус-надниркові залози, які забезпечують нейро-гуморальну регуляцію імунологічної реактивності організму [Seidel J., 1989].

Завдяки електростимуляції ЗСС можна досягнути імуномодулюючих ефектів, зокрема і тих, що будуть мати позитивну лікувальну дію. Вперше досліджено та виявлено відмінності в нейроімуномодулючому впливі різних режимів ФЕС (частота стимуляції 30, 15 та 10 імп-с?№). При її застосуванні з частотним режимом 30 імп-с?№ у хворих неускладненою міопією відмічена нормалізація дизбалансу субпопуляцій Т-лімфоцитів, яка проявилася зниженням підвищеного до лікування імунорегуляторного індексу за рахунок підвищення функціональної активності Т-супресорів. При використанні вищезазначенного режиму ФЕС у хворих також встановлено зниження чутливості імунокомпетентних клітин до антигенів сітчастої оболонки ока.

Отримані дані дозволяють вказати на можливість використання цього режиму ФЕС з метою корекції автоімунних порушень в організмі, які беруть участь у патогенезі нейродистрофічних уражень, зокрема і високоспеціалізованих нейроструктур сітківки ока при міопічному процесі та обумовлюють його прогресування. Так, у хворих з прогресуючим перебігом міопії має місце порушення механізмів Т-супресивного імунологічного контролю та зрив автотолерантності до Т-залежних антигенів сітчастої і судинної оболонок ока [Пучковская Н.А. і співавт., 1984; Дегтяренко Т.В и соавт., 1997]. Отже, є всі підстави вважати, що корекція автоімуних порушень завдяки використанню ФЕС може мати важливе значення для профілактики нейродистрофічних уражень і попередження розвитку ускладнених форм міопічного процесу.

ФЕС у режимі 30 імп-с?№ призводить до зниження абсолютної та відносної кількості фагоцитуючих клітин у хворих на міопію, а цей імуномодулюючий вплив не є бажаним при дефіцитарності мононуклеарної фагоцитуючої системи для досягнення лікувальних ефектів в клініках різного профілю.

ФЕС (15 імп-с?№) у хворих на міопію має позитивний вплив на динаміку показників неспецифічного і специфічного адаптативного імунітету, що підтверджує підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів і зниження чутливості активних Т-лімфоцитів до антигенів кришталика і сітчатої оболонки ока (див. табл. 2). Так, абсолютний вміст фагоцитуючих клітин з (2156,3138,5) кл/мкл до проведення ФЕС підвищився до (2725,1131,8) кл/мкл (р<0,01) після її проведення, що відіграє важливу роль в досягненні позитивних результатів лікування при використанні частотного режиму 15 імп-с?№ при проведенні електростимуляції ЗСС.

Після ФЕС в частотному режимі 10 імп-с?№ визначено зниження автосенсибілізації організму до антигенів кришталика і тенденція до зменшення ступеня сенсибілізації до органоспецифічних антигенів сітчастої і судинної оболонок ока (див. табл. 2). Проте, проведення електростимуляції ЗСС в частотному режимі 10 імп-с?№ призводить до підвищення абсолютної і відносної кількості В-лімфоцитів, які контролюють гуморальну ланку імунологічного захисту, а можливість поліклональної активації В-лімфоцитів, як відомо, є небажаним ефектом при проведенні будь-яких імуномодулюючих впливів.

Отже, отримані дані свідчать про необхідність розробок по визначенню оптимального режиму проведення електростимуляції ЗА з урахуванням індивідуальних особливостей імунологічної реактивності організму для досягнення бажаних імуномодулюючих ефектів. Слід вважати, що ФЕС з використанням частотного режиму 15 імп-с?№ є найбільш фізіологічною щодо досягнення адекватного впливу на механізми нейроімуномодуляції.

Важливо, що використання цього режиму ФЕС найбільш ефективно впливає на функціональний стан ВНС у обстежених хворих: встановлені значущі зміни інтегрального вегетативного індекса Кердо і найбільш значний позитивний вплив на функціональний стан ЗА порівняно з іншими частотними режимами ФЕС.

При застосуванні ФЕС (15 імп-с№?) ступінь підвищення некорегованної гостроти зору в порівнянні з її відпочатковим рівнем склав 50,0 % (p<0,01), в той час як некорегована гострота зору при ФЕС (30 імп-с-1) підвищилась лише на 16,7 %; при використанні частотного режиму 10 імп-с?№ ступінь підвищення гостроти зору становив 31,0 %. Проведений порівняльний аналіз динаміки функціонального стану ЗА при застосуванні різних частотних режимів електростимуляції ЗСС дозволяє дійти висновку, що підвищення резервів акомодації та інших зорових функцій визначається у хворих на міопію саме після ФЕС з частотою проходження імпульсів 15 імп-с?№. Так, резерви акомодації після проведення курсу ФЕС в зазначеному частотному режимі зросли на 63,1 % в порівнянні з їх початковим рівнем (p<0,01). У хворих, в лікуванні яких використовували частотний режим ФЕС 10 імп-с?№, відбулося підвищення резервів акомодації на 45,3 %, в той час як у пацієнтів при електростимуляції ЗСС з частотою проходження імпульсів 30 імп-с?№ ступінь підвищення резервів акомодації дорівнював 18,9 %.

Порівняльний аналіз динаміки зорових функцій в мезопічних умовах у хворих на міопію при проведенні ФЕС (30, 15 і 10 імп-с?№)дозволяє дійти висновку, що всі режими електростимуляції ЗСС позитивно впливають на динаміку показників зорово-моторної реакції, а саме призводять до скорочення часу досягнення максимальної мезопічної гостроти зору.

Оскільки швидкість зорово-моторної реакції відображає не лише функціональну спроможність ЗА, а і характеризує психомоторні якості хворих, встановлений нами позитивний вплив ФЕС на швидкість зорово-моторної реакції свідчить про розширення функціональних зв?язків центрального відділу ЗСС як і інших нейроутворень мозку, що відповідають за адекватне зорове сприйняття. При цьому електростимуляція ЗСС з використанням частотного режиму 15 імп-с?№ найбільш ефективно впливає не тільки на функціональну спроможність ЗА, конвергентно-акомодаційну систему ока, а також підвищує функціональні можливості нейроструктур ЗСС мозку щодо забезпечення оптимального виконання складних сенсо-моторних реакцій у людини, які відіграють провідну роль у перцептивно-когнітивному та психомоторному розвитку дітей. Таким чином, дослідження нейроімуномодулючих ефектів різних режимів ФЕС показали, що її оптимальним режимом, який найбільш ефективно впливає на функціональний стан, вегетативну нервову та імунну систему організму, є частота 15 імп-с?№.

Беручи до уваги наявність кореляції частоти електростимуляції ЗА з частотним спектром сумарної біоелектричної активності мозку [Чуприков А.Н. и соавт., 1994], є всі підстави зробити висновок, що режим електростимуляції ЗА з частотою проходження імпульсів 15 імп-с?№ найбільш ефективно впливає на функціональний стан ЗСС завдяки оптимальному регулюючому впливу на електричну активність мозку і тим самим призводе до суттєвого підвищення його -ритмічної активності.

Згідно з сучасним уявленням, достатня ритмічна активність в ЕЕГ спокою є електроенцефалографічним корелятом збалансованості процесів збудження і гальмування в нейроструктурах мозку, що забезпечує в свою чергу синхронізацію функціонування нейронних мереж в неокортексі і зокрема, в центральному відділі ЗСС. Власні дослідження свідчать, що позитивні зміни у функціональному стані ЗСС після проведення ФЕС відбуваються в результаті дії електростимуляції на нейроутворення сітківки ока та на провідниковий відділ ЗА.

Це підтверджують слідуючі дані, що ми їх отримали: поліпшення гостроти зору в мезопічних умовах освітлення та світлової чутливості ЗА, що свідчить про стимуляцію метаболічних процесів в нейроструктурах сітківки та її гліальних елементів; підвищення гостроти зору, резервів акомодації, зниження порогу електричної чутливості зорового нерва та підвищення лабільності ЗА, що вказує на активацію проведення збудження по аферентним і еферентним шляхам ЗА. При застосуванні ФЕС досягається синхронна стимуляція обох зорових нервів, які частково перехрещуються в зоровій хіазмі, що призводить до одночасного синхронного подразнення всіх морфо-функціональних структур ЗСС обох півкуль головного мозку, і за рахунок цього можливим стає покращення корково-підкоркових взаємовідносин при зоровій аферентації.

Нами запровадженні досліджені зміни параметрів ЗВП у дітей хворих на міопію середнього і високого ступеня в динаміці проведення оптимального курсу ФЕС - 15 імп-с?№. Результати виконаних досліджень дозволяють зазначити, що після проведення курсу ФЕС у дітей, хворих на міопію, скорочуються латентні періоди максимумів ранніх компонентів ЗВП у відповідь на світловий спалах. Це свідчить про підвищення швидкості розповсюдження збудження по релейним підкорковим нервовим центрам ЗА і в нейронних мережах зорової кори, тобто в спеціалізованних нейроструктурах ЗСС.

Встановлене підвищення амплітуд ранніх компонентів ЗВП свідчить на користь зростання в даному випадку, кількості нейронних елементів, активність яких залучається до генерації таких коливань. Найбільш вірогідним є таке припущення відносно механізмів позитивного впливу ФЕС на функціональний стан ЗСС: ритмічні залпи, які надходять від сітківки по зоровому нерву забезпечують індукцію довготривалої постсинаптичної потенціації в нейронних мережах релейних зорових і неспецифічних ядер таламусу в проекційних зонах зорової кори.

Слід зазначити, що функціонування цих структур та синхронізація їх роботи в умовах розвитку міопічного процесу суттєво порушуються [Хацуков Б.Х., 2000]. Завдяки лікувальному ефекту ФЕС, напевно, здійснюється розгальмування нейронів підкоркових і кортикальних відділів ЗСС, що обумовлює встановлене нами підвищення зорових функцій і покращення показників зорової моторної реакції у дітей хворих на міопію.

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що позитивні ефекти ФЕС виявляються, насамперед, по відношенню до вхідних нейроструктур ЗА - релейних зорових ядер таламусу і вхідних нейрогенних мереж проекційної зорової кори. Найбільш значні скорочення латентних періодів і зростання амплітуди спостерігається у компонента Р1 (Р60). Подібні зміни достатньо чітко виявляються, і це стосується кортикального компоненту Р2 (Р100), але їх інтенсивність є помітно меншою, а ступінь зміни більш пізніх компонентів ЗВП був ще меншим.

Важливо, що прояв позитивних ефектів ФЕС виявляв залежність від ступеня порушень рефракційної системи ока у дітей хворих на міопію: позитивні ефекти ФЕС були більш значними при міопії середнього ступеню ніж при міопії високого ступеню Отримані результати свідчать про доцільність розробки диференційного підходу до призначення ФЕС при розвитку міопічного процесу з врахуванням порушень акомодаційно-рефракційної системи ока.

Механізми лікувальних ефектів електростимуляції ЗА, напевно, обумовлені активацією міжнейронних енцефало-ретинальних взаємодій і можливими компенсаторними перебудовами в функціонуванні центральних відділів ЗСС, яка має асоціативні взаємозвязки з 85% нейроструктурами кори головного мозку. Визначене збільшення амплітуди піків N2, після застосування ФЕС при міопії середнього та високого ступеня може свідчити про поліпшення якості функціональних зв'язків нейронів IV шару зорової кори, оскільки амплітуди ЗВП відображають кількість активно працюючих генераторів нервових імпульсів і міру узгодженості у функціонуванні нейронів по забезпеченню сенсорної зорової аферентації.

При кореляційному аналізі показників латентності піків P1 у лобових (F7-F8) і в центральних (С3-С4) відведеннях виявлено збільшення коефіцієнтів кореляційних зв'язків між півкулями у хворих міопією середнього і високого ступеня після ФЕС (Rs =0,66 і Rs = 0,85 після лікування проти Rs = 0,63 і Rs= 0,81 до лікування; р<0,05). Збільшення коефіцієнтів кореляції між півкулями для латентних періодів піку P1 у лобових і центральних відведеннях свідчить про активізацію міжпівкульних взаємодій під впливом оптимального режиму ФЕС. Це реалізує можливий неспецифічний вплив ФЕС на моторний компонент зорової перцепції і свідчить про активацію функціонального стану синхронізуючих структур мозку, що забезпечують реактивні відповіді на зорові сенсорні стимули.

Отже, отримані дані суттєво розширюють існуючі уявлення про нейрофізіологічні механізми електростимуляції ЗСС і дозволяють висловити, що лікувальні ефекти ФЕС обумовлені активізуючою дією на специфічні і неспецифічні нейроструктури головного мозку, оптимізацією міжпівкульних фронтально-таламічних зв'язків, а також адекватним впливом на функціональний стан ВНС і механізми автотолерантності до антигенів тканин ока, тимус-залежні Т-адренергічні механізми імунореактивності, що в цілому забезпечує гармонізацію процесів нейроімуномодуляції в організмі. Завдяки електростимуляції ЗСС відбувається адекватний вплив на основні патофізіологічні ланки дизрегуляторної патології - міопічний процес, що свідчить на користь патогенетичної доцільності використання ФЕС при вегето- та імунодисфункціях. Електростимуляція ЗСС має перспективи клінічного застосування в якості фізіологічно адекватного та патогенетично обгрунтованого спрямованого впливу на процеси нейроімуномодуляції за умови розробки диференційованих підходів до її призначення з урахуванням індивідуальних особливостей реактивності організму.

Висновки

електростимуляція міопічний зоровий лікувальний

В дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та практичні рекомендації щодо обґрунтування можливості клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції завдяки адекватному впливу фосфен-електростимуляції на зорову сенсорну систему. Встановлено нейрофізіологічні механізми впливу фосфен-електростимуляції на функціональний стан зорового аналізатора та імунної системи організму при міопічному процесі.

1. Електростимуляція зорової сенсорної системи сприяє нормалізації функціонального стану вегетативної нервової системи при міопічному процесі: початково підвищений рівень симпатотонії знижувався при використанні фосфен-електростимуляції та особливо під впливом частоти подачі імпульсів 15 імп-с?№.

2. Встановлені відмінності в імуномоделюючому впливі різних частотних режимів фосфен-електростимуляції: частота подачі імпульсів 30 імп-с?№ призводить до нормалізації імунореактивного індекса (за рахунок підвищення Т-супресорів) і до зниження фагоцитарної активності нейтрофілів; частотний режим 15 імп-с?№ підвищує абсолютний вміст фагоцитуючих клітин з (2156,3138,5) кл/мкл до проведення фосфен-електростимуляції до (2725,1131,8) кл/мкл після неї (р<0,01). Електростимуляції зорового аналізатора нормалізує підвищенний рівень Т-адренорецепції у хворих на міопію та знижує аутосенсибілізацію організму до антигенів сітківки ока та кришталика, що свідчить про їхній адекватний вплив на Т-залежні адренергічні механізми імунологічного захисту.

3. Електростимуляція зорової сенсорної системи: підвищує гостроту зору, резерви акомодації, гостроту зору в мезопічних умовах, світлову чутливість, лабільність та покрокову швидкість сенсорно-моторних реакцій. Найбільш значний лікувальний ефект при міопічному процесі визначається під впливом частотного режиму фосфен-електростимуляції 15 імп-с?№.

4. Під впливом фосфен-електростимуляції з частотним режимом 15 імп-с?№ у хворих на міопію середнього ступеня латентний період компонента Р1 скорочувався в середньому більш ніж на 21 % (p<0,05), у пацієнтів на міопію високого ступеня аналогічне скорочення складало 12 %. Ці зміни супроводжувалися збільшенням середньої амплітуди компонентів Р1 і Р2, більш вираженим при міопії середнього ступеня. Отже, фосфен-електростимуляція зумовлює підвищення швидкості розповсюдження збудження через релейні структури зорового аналізатора і в нейронних мережах зорової кори, а також зростання кількості нейронних елементів, активність яких відображується в генерації зорових викликаних потенціалів.

5. Зважаючи на встановлену залежність зміни параметрів ранніх зорових викликаних потенціалів у дітей хворих на міопію середнього і високого ступеня в динаміці застосування фосфен-електростимуляції, доцільним є розробка диференційного підходу до призначення фосфен-електростимуляції з врахуванням ступеня порушень акомодаційно-рефракційної системи ока.

6. Терапевтичний вплив оптимального режиму фосфен-електростимуляції (15 імп-с?№) супроводжувався корекцією вегетативного тонусу організму, підвищенням показників неспецифічної реактивності організму, зниженням автосенсибілизації організму до антигенів кришталика і сітківки ока, а також зниженням підвищеної чутливості Т- клітин до нейромедіаторів (норадреналіну і адреналіну).

7. Отримані результати відносно імуномодулюючих ефектів різних режимів фосфен-електростимуляції, свідчить на користь того, що її призначенні з метою імунокорекції, необхідно враховувати індивідуальні особливості імунологічної реактивності організму.

8. Нейрофізіологічні механізми впливу фосфен-електростимуляції полягають в активізації специфічних і неспецифічних нейроструктур мозку, оптимізації міжпівкульових фронто-таламічних зв'язків, адекватному впливі на вегетативну регуляцію, процеси автотолерантності та адренергічні тимус-залежні механізми імунного гомеостазу. Вищезазначене є патогенетичним обґрунтуванням для доцільності клінічного застосування ФЕС при вегето- та імунодисфункціях і відкриває перспективу проведення спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему.

Практичні рекомендації.

1. З метою корекції порушених зорових функцій та підвищення функціональної активності зорового аналізатора доцільним є використання методу фосфен-електростимуляції з частотними режимами 30, 15 та 10 імп-с?№.

2. Використання частоти електростимуляції 15 імп-с?№ при дії на зоровий аналізатор є найбільш фізіологічним, оскільки при використанні даного режиму фосфен-електростимуляції відмічено найбільш значне поліпшення функціонального стану зорового аналізатора та адекватний вплив на механізми нейроімуномодуляції в організмі.

Література

1. Чаура А.Г. Механізми реалізації лікувального ефекту фосфен-електростимуляції / В.С. Пономарчук, Т.В. Дегтяренко, А.Г. Чаура, А.Н. Лавренко, В.Б. Решетняк // Нейрофизиология. - 1998. - Т.30, №6. - С. 519-523.

2. Чаура А.Г. Значення спряженого функцiонування ЦНС, ВНС та імунної системи у запобiганнi уражень сiткiвки / Р.Ф. Макулькiн, Т.В. Дегтяренко, В.С. Пономарчук, А.Г. Чаура, Е.М. Псядло // Одеський медичний журнал. Додаток: Новi технологii у навчальному процесі, теоретичнiй та клiнiчнiй медицинi. - Одеса: Чорномор'я, 1999. - С.176-177.

3. Чаура А.Г. Залежність лікувальних ефектів фосфенелектростимуляції у пацієнтів з міопією від частоти подразнення / Т.В. Дегтяренко, В.С. Пономарчук, А.Г. Чаура // Нейрофизиология. - 2002.-Т.34, №6. - С. 462-467.

4. Чаура А.Г. Модулирующее влияние фосфенэлектростимуляции на зрительные вызванные потенциалы при лечении миопии среднего и высокого степеня / Т.В. Дегтяренко, I.М. Бойчук, Т.А. Аліфанова, А.Г. Чаура, М.В. Дунаєва // Офтальм. журн.- 2006. - №3 (1). - С. 120-122.

5. Чаура А.Г. Изменения зрительных вызванных потенциалов у детей, страдающих миопией, после курса фосфенэлектростимуляции / Т.В. Дегтяренко, I.М. Бойчук, А.Г. Чаура // Нейрофизиология.- 2008. - Т.40, №3. - С. 229-235.

6. Чаура А.Г. Динаміка впливу фосфенелектростимуляції на імунологічну реактивність організму, стан кровообігу мозку та зорові функції у хворих міопією / В.С. Пономарчук, Т.В. Дегтяренко, А.Г. Чаура, А.М. Лавренко, В.Б. Решетняк // Актуальні проблеми клінічної імунології та алергології.- 1997. -№ 2. - С. 74-78.

Размещено на Allbest.ru