Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

УДК: 617.55-001.4-002-06-083.98-084-085.246.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Профілактика і комплексне лікування гнійно-запальних ранових ускладнень в невідкладній абдомінальній хірургії з застосуванням аплікаційних сорбентів

14.01.03. - хірургія

Нешта Вячеслав Васильович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної та невідкладної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Біляєва Ольга Олександрівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри загальної та невідкладної хірургії, Заслужений лікар України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Козинець Георгій Павлович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри комбустіології та пластичної хірургії

доктор медичних наук, професор Пойда Олександр Іванович Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри хірургії №1

Захист відбудеться 17 березня 2009 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)

3 дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)

Автореферат розісланий 13 лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. мед. н., доцент Гвоздяк М.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ранова інфекція як причина нагноєння операційної рани являється проблемою на даний час далекою від свого вирішення (Біляєва О.О., 2000; Наєнко В.Ф., і співав., 2002; Криворучко. И.А., і співавт, 2004). За даними різних авторів частота післяопераційних гнійно-запальних ускладнень з боку рани сягає (в залежності від виду патології) від 7,8 до 66 % (Адамян А.А., і співавт., 1991; Жебровський В.Н. 2002; Светухін А.М. 2005).

В США щорічно реєструється близько 2 млн. випадків нагноєння операційних ран, які є причиною більш ніж 90 тисяч летальних випадків і приводять до додаткових витрат в розмірі близько 4,5 - 5,7 млрд. $ США на рік (Bruke J. P., 2003). За даними Національної системи спостереження за нозокоміальними інфекціями (НКІ) Центрів за контролем та профілактикою захворювань США (NNIS CDC) інфекції області хірургічного втручання (ІОХВ) є другою за частотою (20%) та третьою за затратами серед всіх НКІ і складають 38% всіх випадків НКІ у хірургічних пацієнтів (Auerbach AD. et al.; 2001). Подібні дані наводить і Плешков В.Г., з співавторами (2004 ).

Розвиток ранових ускладнень помітно обтяжує перебіг основного захворювання, подовжує тривалість перебування хворого в стаціонарі, збільшує вартість лікування, нерідко є причиною летальних наслідків і негативно відображується на строках відновлення працездатності хворих (Беденков А.Ф. 2003), що спонукає до активного вивчення цієї проблеми.

За даними Bruke J. P. (2003) інфекції області хірургічного втручання виникають при абдомінальній патології у кожного п'ятого пацієнта.

Гнійно-запальні ускладнення являються головною причиною повторної госпіталізації хворих, які перенесли операції на органах черевної порожнини в ургентному порядку (Жебровский В.В., 2000; Конопліцький В.С., і співавт., 2001). В зв'язку з розвитком гнійно-запальних уражень (ГЗУ) виконуються релапаротомії в 0,5 - 5,5 % від загальної кількості операцій на органах черевної порожнини. Післяопераційна летальність складає при цьому від 27 до 80 %, що обумовлюється прогресуванням гнійно-запальних процесів, їх генералізацією та виникненням множинної дисфункції органів (Мазур Ю.І. 2003; Криворучко. И.А., 2004; Гринёв М.В., и соавт., 2004; Борисов Д.Б., Недашковский Э.В., 2005).

До числа етіологічних факторів стали відносити бактерії, які раніше вважалися банальними сапрофітами (Мороз В.Ю. з співавт., 1999). Це, поряд з розвитком поліантибіотикорезистентності, стало головною причиною неефективного використання антибіотиків і потребує внесення корективів у стратегію і тактику профілактики й лікування гнійно-запальних ускладнень.

За даними Савельєва В.С. (2004) основними збудниками інтраабдомінальних інфекцій є: з грам (+) мікроорганізмів Enterococcus spp., Staphylococcus spp., та Streptococcus spp., з грам (-): Е. coli, Klebsiella spp. та Proteus spp., з анаеробних мікроорганізмів: B.fragilis, Bacterioides spp., Fusobacterium spp.

Проблема післяопераційних ранових ускладнень, не дивлячись на значну кількість робіт присвячених цьому питанню, не вирішена. До даного часу немає надійних простих критеріїв оцінки характеру перебігу ранового процесу, або ж пропонуються методики складні та досить дорогі, що обмежує широке їх застосування (Хаитов Р.М., 2001; Афанасьєв С. В., 2004).

Методи профілактики гнійно-запальних ранових ускладнень, в переважній більшості, базуються на системному використанні антибактеріальних препаратів, які мають цілу низку побічних ефектів (Гринзанд Ю.М., з співавт. 1999; Брискин Б.С., и соавт., 2002; Daschner F., 2001). Окрім того, повне знищення мікроорганізмів в ділянці рани вважається недоцільним (Мамчин В.І., Бойко В.В., 2003).

Незважаючи на наявність великого арсеналу методів для профілактики та лікування гнійних ран (Фелештинский Я. П., 2000; Гринчук Ф.В., 2002; Мельник В.М., Пойда А.И., 2003; Демидов В.М., и соавт., 2003; Ничитайло М.Е., и соавт., 2003; Мишалов В.Г. и соавт., 2006; Радзіховський А.П., і співав., 2006), обмежена кількість препаратів для місцевого протективного впливу на рану, зокрема використання аплікаційних сорбентів (Козинец Г.П., и соавт., 2004). Недостатньо вивчені новітні методики профілактики та лікування з поєднаним використанням аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів та їх вплив на імунний статус хворих при даній патології. Немає робіт присвячених дослідженню поєднаного використання аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів в хірургічній практиці, що і стало підставою до виконання даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлена дисертація є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи кафедри загальної та невідкладної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України “Оптимізація діагностичної та лікувальної тактики і розробка систем реабілітації хворих з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини”, державна реєстрація за № 0100U001514.

Тему дисертації розглянуто Республіканською проблемною комісією “Хірургія” 18 жовтня 2005 року, протокол засідання за № 12, затверджено на засіданні Вченої ради Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України від 12 вересня 2005 року, протокол засідання №7.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є зменшення частоти гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани в невідкладній абдомінальній хірургії шляхом удосконалення методів профілактики та покращення результатів лікування ускладнень, які вже розвинулись.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:

1. Визначити частоту і причини розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани у хворих оперованих з приводу гострої абдомінальної патології, та шляхи їх зменшення.

2. Вивчити в експерименті ефективність лікувальної дії на змодельований гнійно-запальний рановий процес різних аплікаційних сорбентних препаратів, а також їх комбінацій з еубіотичними препаратами та доцільність їх клінічного застосування.

3. Розробити методику місцевого застосування аплікаційних сорбентів для попередження ранових ускладнень та оцінити її ефективність.

4. Визначити діагностичну цінність цитоморфологічних та імунологічних показників, рівня С - реактивного білка для прогнозування напрямку перебігу процесів в післяопераційній рані та динаміку їх змін під впливом аплікаційних сорбентів.

5. Виробити на основі отриманих результатів алгоритм профілактики гнійно-запальних ранових ускладнень в невідкладній абдомінальній хірургії та лікування ускладнень, що вже розвинулись з використанням в комплексі аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів.

6. Провести порівняльний аналіз ефективності лікувальної дії аплікаційних сорбентних препаратів у хворих з гнійно-запальними ускладненнями з боку післяопераційної рани та доцільність їх поєднання з еубіотиками.

Об'єкти дослідження. 1. Білі нелінійні статевозрілі щури - самці, поділені на експериментальні групи: а) яких лікували з використанням різних аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів; б) контрольні. Всім щурам моделювали асептичний запальний процес, який спонтанно (за рахунок кишкової транслокації) переходив в гнійно-септичний.

2. Хірургічні хворі з різним характером перебігу ранового процесу: первинне заживлення післяопераційної рани; гнійно-запальні зміни та сприятливий перебіг ранового процесу; несприятливий перебіг ранового процесу. Хворі основних груп в комплексі лікування отримували аплікаційні сорбенти та еубіотичні препарати.

Предмет дослідження. Застосування аплікаційних сорбентних та еубіотичних препаратів в лікуванні хворих з гнійно-запальними ускладненнями в невідкладній абдомінальній хірургії та профілактиці ранових післяопераційних ускладнень.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, інструментальні, біохімічні, бактеріологічні, біофізичні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Доведена ефективність використання аплікаційних сорбентів в комплексі профілактики післяопераційних ранових гнійно-запальних ускладнень та лікуванні хірургічних хворих з гнійно-запальними процесами в невідкладній абдомінальній хірургії.

Досліджено вплив поєднаного застосування аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів на показники імунітету при ранових ускладненнях в невідкладній абдомінальній хірургії.

Доведена доцільність застосування в якості прогностичного критерію можливого розвитку ранового ускладнення в невідкладній абдомінальній хірургії, дослідження змін показників вродженого імунітету, а саме фагоцитарної та бактерицидної активності лейкоцитів.

Вперше доведено, що прогностичним критерієм розвитку гнійно-запального процесу в операційній рані після ургентних абдомінальних втручань, є кількісні зміни С - реактивного білка.

Науково обґрунтовано, що протягом всього періоду лікування об'єктивним критерієм оцінки характеру перебігу ранового процесу та ефективності лікування, що проводиться, є динаміка цитоморфологічних змін ранової поверхні.

Вперше запропоновано для профілактики нагноєння операційних ран в ургентній абдомінальній хірургії та впроваджено в практику новий аплікаційний сорбент «Метросил» (створений на основі силіксу та метронідазолу) .

Вперше запропоновано для лікування гнійно-запальних процесів та впроваджено в практику аплікаційний сорбентний препарат «Сертасил», який не містить в собі антибактеріальних чинників (створений на основі силіксу та серратіопептидази).

Практичне значення отриманих результатів. Уточнені дані про частоту виникнення гнійно-запальних ранових ускладнень в абдомінальній невідкладній хірургії є приводом для загострення уваги практичних лікарів до цієї проблеми.

Встановлення того факту, що інфекція області хірургічного втручання є ендогенним ураженням, обумовленим спотворенням фізіологічних процесів, які протікають в рані, дає підстави для використання з профілактичною та лікувальною метою препаратів у яких відсутня негативна дія на ендогенну мікрофлору та відмовитись, в більшості випадків, від системного застосування антибіотиків.

Теоретичне обґрунтування ендогенного характеру нагноєння ран дозволило створити якісно новий аплікаційний сорбентний препарат “Сертасил”, який позбавлений антимікробних компонентів.

Проведені дослідження аплікаційних сорбентних препаратів в експерименті показали високу ефективність їх застосування з лікувальною метою при змодельованому гнійно-запальному процесі, а також покращення результатів при поєднаному їх використанні з еубіотиками.

Запроваджений в клінічну практику спосіб ранньої діагностики розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани оснований на кількісному визначенні С- реактивного білка є простим в використанні та дає змогу визначити необхідність активізації впливу на перебіг ранового процесу і, таким чином, попередити прогресування гнійно-септичних ускладнень.

Встановлено, що найбільш достовірним прогностичним критерієм можливого розвитку ранового ускладнення є зміна показників вродженого імунітету, а саме фагоцитарної та бактерицидної активності лейкоцитів.

Доведено, що протягом всього періоду лікування об'єктивним критерієм оцінки перебігу ранового процесу та ефективності лікування, що проводиться є динаміка цитоморфологічних змін в рані.

Впровадження розроблених методик покращило безпосередні результати профілактики та лікування, про що свідчить зменшення кількості нагноєння ран на 15,4% та зменшення загальної летальності на 3,7% (р <0,05).

Особистий внесок здобувача. Інформаційний пошук, аналіз літературних джерел, планування мети та завдання дослідження, планування та проведення експериментальних досліджень, вибір методів дослідження, аналіз та систематизація результатів профілактичних та лікувальних заходів виконано здобувачем самостійно. Обґрунтування висновків та практичних рекомендацій здобувач здійснив спільно з науковим керівником. Більшість оперативних втручань виконані дисертантом самостійно, в інших приймав участь в якості асистента.

Участь здобувача в опублікованих наукових працях заключається в формуванні мети та завдань, підборі матеріалу, виконанні досліджень, підготовці до друку. Участь в розробці деклараційних патентів заключається в підборі матеріалу, виконанні оперативних втручань, проведенні досліджень, аналізі отриманих результатів та підготовці до друку.

Дисертант самостійно здійснив статистичну обробку даних із застосуванням комп'ютерних програм та узагальненням отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на ІІІ міжнародних Пироговських читаннях (Вінниця, 5 - 6 жовтня 2006р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих учених “Сучасні аспекти медицини і фармації - 2007” (Запоріжжя, 4 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній та навчально-методичній конференції “Фундаментальні науки - хірургії” ІІІ Скліфосовські читання (Полтава, 5 - 6 квітня 2007 р.).

Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 10 наукових праць. З них - 5 в фахових наукових журналах та періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 - в вигляді тез в матеріалах конференцій (2 - в виданнях рекомендованих ВАК України); 3 праці написані без співавторів. За темою дисертації отримано 2 деклараційних патенти України, впроваджено 1 галузеве нововведення.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 182 сторінках машинописного тексту. Вона складається зі вступу, огляду літератури, характеристики об'єктів та методів досліджень, розділу експериментальних досліджень, двох розділів клінічних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Список літератури містить 279 джерел, з них 210 вітчизняних та 69 іноземних авторів. Робота ілюстрована 43 таблицями та 40 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Виходячи з упевненості в ендогенному ґенезі розвитку ранових ускладнень вирішено побудувати роботу з експериментальної та клінічної частин.

Основу експериментальних досліджень склали три серії дослідів на білих статевозрілих нелінійних щурах-самцях у яких моделювали асептичний запальний процес розчином скіпідару (1 та 2 серії) і 10% розчином хлориду кальцію (3 серія дослідів) за методикою Шалімова С.А., Радзіховського А.П., Кейсевича Л.В. (1989).

Після спонтанного нагноєння виконувалась хірургічна обробка гнійників з використанням для місцевого лікування тварин різних аплікаційних сорбентів: «Гентаксан» - (імобілізований на поліметилсилоксані гентаміцину сульфат в поєднанні з координаційною сполукою цинку з триптофаном), «Метросил» - (імобілізований на силіксі метронідазол) та «Сертасил»- (імобілізована на силіксі серратіопептидаза) між собою та контролем - 10% розчину натрію хлориду. Сорбенти застосовували шляхом аплікації їх на ранову поверхню один раз на добу шаром 1 - 3 мм після обов'язкового туалету рани розчином антисептика.

В другій серії дослідів для вирішення питання доцільності використання (чи відсутності такої) комбінації аплікаційних сорбентів та еубіотиків вивчалась ефективність місцевого впливу на перебіг гнійно-запального ранового процесу препаратів «Метросил»та «Гентаксан» в поєднанні з застосуванням еубіотичного препарату «Лінекс» - комплексного препарату, що містить Lactobacillus acidophillus, Bifidobacterium infantis, Enterococcus faecium SF. 1 капсула “Лінексу” розводилась в 50 мл дистильованої води, щурам в вигляді питва вводилось по 2,5 мл отриманої суспензії.

Для визначення ефективності застосування препарату «Сертасил» в лікуванні гнійно-запальних ранових ускладнень з вираженим некротичним компонентом, проведено третю серію експериментальних досліджень. Для цього за вищенаведеною методикою моделювали запальний рановий процес з використанням 10% розчину хлориду кальцію і в чотирьох групах щурів проводили нагляд за його перебігом. Місцеве лікування включало в себе в 1 групі застосування “Метросилу”; в 2 групі - “Сертасилу”; в 3 групі - “Гентаксану”. 4 група тварин отримували 10% розчин NaCl.

Клінічні дослідження проведені на базі хірургічного відділення Відділкової клінічної лікарні станції Запоріжжя - 2 (зав. - Д.І. Міхантьєв).

В основу дисертаційного дослідження покладений досвід лікування 361 хворого, що знаходились на лікуванні в хірургічному відділенні Відділкової клінічної лікарні станції Запоріжжя - 2 за період з 2000 по 2007 роки та перенесли оперативні втручання в невідкладному порядку з приводу гострої хірургічної патології органів черевної порожнини та гнійно-запальних процесів області оперативного втручання.

В залежності від періоду перебування на лікуванні всі хворі розподілені на дві групи: до контрольної групи (КГ) увійшло 155 хворих, які перебували на лікуванні з 2000 по 2003 роки, та лікувались без використання запропонованих в даній роботі схем та методик. У пацієнтів групи контролю використовували традиційні методики попередження нагноєння операційної рани: проводилась антибіотикопрофілактика (АБП) за зверхкороткою методикою (Бадиков В.Д. з співав., 2002) препаратом цефалоспоринового ряду - «Цефтріаксон» 1 гр. внутрішньовенно на ввідному наркозі та двічі в післяопераційному періоді, а також застосувались загальні правила асептики й антисептики.

До основної групи ввійшло 206 пацієнтів, які були розподілені на дві підгрупи: основна підгрупа І (ОГІ) та основна підгрупа ІІ (ОГІІ).

В ОГІ нараховувалось 117 хворих, оперованих з приводу гострої патології органів черевної порожнин за невідкладними показаннями, в яких застосовували удосконалені схеми профілактики з використанням аплікаційних сорбентів.

До ОГ ІІ ввійшло 89 пацієнтів, у яких після перенесених ургентних операцій на органах черевної порожнини розвинулись пізні (понад 30 діб) гнійно-запальні ускладнення області хірургічного втручання. В цій групі застосували вдосконалені схеми та методики лікування, з використанням різних аплікаційних сорбентів, еубіотичних препаратів.

Контрольна та основна групи були сформовані за принципом “випадковості”, по мірі поступлення і без будь-якого відбору пацієнтів.

В КГ чоловіків було 64 (41,29%), жінок - 91 (58,71%) - співвідношення 1:1,4. В ОГІ чоловіків було 54 (46,16%), жінок -63 (53,84%)- співвідношення 1:1,17. В ОГІІ чоловіків було 40 (44,94%), жінок - 49 (55,06%) - співвідношення 1:1,2. В усіх групах частка жінок переважала над часткою чоловіків: різниця по групам становила 17,42%, 7,68% та 10,12% відповідно. Вік хворих у середньому: чоловіки 52,6 + 18,3 років; жінки - 54,3 + 19,3 років.

Для аналізу однорідності контрольної та основних груп було застосовано критерій ² Пірсона. Згідно одержаних результатів, ці групи статистично істотно не відрізнялись. За віковими параметрами та статтю всі три групи були репрезентативні (відповідні значення ч² = 0,374; число ступенів вільності - 12; р = 0,985).

В загальній структурі захворювань, з приводу яких виконувались оперативні втручання та виникали гнійно-запальні ускладнення з боку операційної рани, переважали гострий деструктивний апендицит та гострий деструктивний холецистит (39,89% та 24,93% відповідно).

В залежності від поставлених задач в основній та контрольних групах проводився порівняльний аналіз ефективності застосовуваних схем та методик профілактики і лікування.

В першій основній підгрупі (ОГ І) аналізувався перебіг післяопераційного періоду в залежності від методу профілактики (у 59 пацієнтів використовували аплікаційний сорбент «Метросил», в 58 - «Гентаксан»), по відношенню до пацієнтів КГ (155 хворих) у яких сорбенти не застосовували (профілактику проводили з застосуванням за зверхкороткою методикою антибіотиком «Цефтріаксон» в дозі 1 гр. на ввідному наркозі та двічі в післяопераційному періоді).

У 89 хворих другої основної підгрупи (ОГ ІІ), у яких після ургентних оперативних втручань на органах черевної порожнини розвинулись пізні (понад 30 діб з моменту операції) ускладнення з боку післяопераційної рани, аналізувався перебіг гнійно-запального процесу області хірургічного втручання. Підгрупу, в залежності від методик лікування, розподілено на чотири підпідгрупи: А - лікування проводили препаратом «Гентаксан»; В - лікування проводили препаратом «Метросил»; С - лікування проводили препаратом «Сертасил» та підпідгрупа контролю (D), де лікування було традиційним - для місцевого лікування застосовували гіпертонічний розчин хлориду натрію.

Виходячи з характеру перебігу ранового процесу, 45 хворих контрольної та 161 хворий основних груп (ОГ І та ОГ ІІ), розподілені на три умовні групи. Першу групу (І) склали 86 оперованих пацієнтів без будь-яких ускладнень з боку рани. До другої групи (ІІ) ввійшов 91 хворий: 20 з них з ІОХВ, 71 - з пізніми ускладненнями з боку післяопераційної рани, у яких спостерігався сприятливий перебіг ранового процесу та швидке одужання. В третю групу (ІІІ) - 29 хворих з несприятливим перебігом гнійно-запального процесу (тривалий етап гнійно-некротичних змін в рані, в'ялі грануляції, відсутність епітелізації), з яких 11 хворих було з ІОХВ та 18 - з пізніми ускладненнями.

У 30 з 89 хворих з гнійно-запальними процесами (ОГ ІІ), які в комплексній терапії отримували для місцевого лікування аплікаційні сорбенти нового покоління в поєднанні з препаратами еубіотиків по відношенню до хворих, які отримували традиційне лікування проводилось порівняння динаміки змін показників імунної системи.

З метою виявлення ефективності застосування кількісного визначення рівня С реактивного білка в якості критерію ранньої діагностики гнійних ранових ускладнень в невідкладній абдомінальній хірургії, проведені дослідження у 51 хворого з різним характером перебігу ранового процесу.

Оцінку важкості стану пацієнтів проводили за шкалою ASA та індексом ризику NNIS.

За класифікацією ASA у 143 (39,61%) пацієнтів відмічався операційний ризик ІІ ступеня, що зумовлене помірною важкістю перебігу захворювання та відсутністю супутньої патології. Операційний ризик ІІІ ступеня встановлений у 83 (22,99%) пацієнтів, що зумовлене наявністю ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, стенокардії напруження ІІ - ІІІ функціонального класу, цукрового діабету, ожиріння ІІ - ІІІ ступеня, хронічного обструктивного бронхіту, бронхіальної астми. Операційний ризик ІV ступеня з декомпенсацією життєвих функцій відмічався у 16 (4,43%) пацієнтів і в 5 (1,39%) пацієнтів відмічався V ступінь операційного ризику.

За NNIS 0 ступінь ризику відмічався в 107 (29,64%) пацієнтів, 1 ступінь - 120(33,24%); 2 ступінь - 117(32,41%) та 3 ступінь - 17(4,71%) пацієнтів відповідно.

За ступенем операційного ризику групи були порівнянні не залежно від індексу, що визначався (ASA чи NNIS) При порівнянні відповідні значення ²=0,67 (р=0,96) та ²=0,31 (р=0,99) - відмінності статистично не значимі.

За віком, статтю, нозологічними формами, всі групи були порівнянними (значення ч² = 5,215, число ступенів вільності =15, р = 0,208).

Хворі всіх груп отримували комплексне лікування, яке включало в себе: оперативне втручання (розкриття гнійника, некректомії, розкриття гнійних запливів - при необхідності), медикаментозне лікування (антибактеріальні, знеболюючі, протизапальні, імуностимулюючі, протинабрякові препарати за загальноприйнятими схемами), місцеве лікування відповідно до розподілу в групах.

Застосовували рутинні клініко - лабораторні методи обстежень, ультрасонографічне та рентгенологічне дослідження, цитоморфологічні, бактеріологічні, імунологічні методи досліджень. У хворих проводилось вивчення мікробного складу ран, що зажили первинним натягом та виділень з нагноєних ран; проводилось порівняння складу мікрофлори між цими групами гнійних ран. Вивчався вплив комплексного застосування аплікаційних сорбентів на характер та частоту післяопераційних ранових ускладнень, на перебіг та результат гнійно-запальних захворювань в порівнянні з загальноприйнятими методами лікування.

Вимір лабораторних показників (загальний аналіз крові, сечі) проводився за загальноприйнятими методиками.

Забір крові з периферійної вени проводився при поступленні хворих, через 12 годин після операції з приводу гострого захворювання органів черевної порожнини, через 24-48 годин та на 5 добу після операції.

Вивчення імунної реактивності хворих проводилось на основі стандартизованих методик (Е.И. Соколова, 1998; Р.М. Хаитов, 2001) і включало в себе: кількісну оцінку Т-лімфоцитів, їх хелперної, кілерної та супресорної субпопуляцій, В - лімфоцити (CD 19), CD 25 (ІЛ - 2 рецепторнесучі активовані лімфоцити), апоптоз лімфоцитів, активність комплементу, титр природних антитіл, рівень сироваткових імуноглобулінів (G, A, M) за методом Mancini G. et al. (1965)

Визначення С - реактивного білка проводились кількісними методами. Для цього використовували свіжу, вільну від домішок сироватку. При кількісному визначенні оцінку проводять згідно з останнім титром сироватки, який дав позитивний результат. Для визначення кількості С - реактивного білка в мг/л в пробі, найбільше розведення сироватки, що дало видиму аглютинацію, помножували на 6 мг/л. Нормальними вважали показники до 6 мг/л. Стандартизація реактивів виконана по галузевому стандарту ДНВІ стандартизації та контролю медичних біологічних препаратів ім. Л.А. Тарасевича (РФ).

Мікробіологічні дослідження проводили уніфікованими методами. Посів матеріалу, культивування та ідентифікацію мікроорганізмів проводили відповідно до наказу МЗ СРСР № 535 від 22.04.1985 р. «Про уніфікацію мікробіологічних / бактеріологічних / методів досліджень, які застосовуються в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних закладів». Кількісне визначення мікроорганізмів у 1 мл ексудату проводилося за Голдом методом секторних посівів. Мікроорганізми ідентифікували у відповідності з визначником бактерій Бергі. Культивування мікроорганізмів проводили на середовищах фірми HiMedia Laboratories Pvt. Ltd.

Статистичні та аналітичні методи були використані згідно сучасних тенденцій медико-біологічних досліджень (Armitage P., Berry G., 1987; С. Гланц, 2000). Статистична обробка отриманих в клініці результатів лікування проводилась з використанням непараметричних критеріїв (Гублер Є.В., 1978) із застосуванням пакету програм KyPlot Version 2,0 beta; Biostatistics Version 4,03. запальний оперований абдомінальний рановий

Результати досліджень та їх обговорення. В першій серії експериментальних досліджень відмічено високу активність як «Гентаксану», так і «Метросилу», з деякою перевагою останнього препарату. Так, очищення ран від гнійних виділень при використанні «Метросилу» відбувалось на 2 доби швидше в порівнянні з «Гентаксаном» (t = 14,491, р <0,001), а повна епітелізація - на 1,9 діб швидше (t = 9,727, р = 0,001).

Так як, зміна ваги у тварин є неспецифічним показником резистентності, проводились контрольні зважування щурів перед початком експерименту та в кінці його.

Щури, яких лікували “Метросилом”, до кінця експерименту набирали в вазі близько 7,0% від вихідної, тоді як щури, яких лікували “Гентаксаном”, навпаки, втрачали в вазі близько 1% вихідної маси тіла (р>0,05). Вага контрольної групи варіювала в широких межах у різних особин і в середньому практично не змінилася, що свідчить про значні адаптаційні можливості тварин при стресових умовах.

В другій серії експериментальних досліджень отримано дані, що свідчать про посилення ефективності застосування аплікаційних сорбентів в комплексі з еубіотичним препаратом «Лінекс».

Так, строки очищення ранових поверхонь прискорювались, а швидкість зменшення площі ран при комплексному застосуванні сорбентів та еубіотиків збільшувалась в середньому в 1,12 разів (р <0,05) в порівнянні з даними отриманими в попередньому дослідженні, тобто без використання еубіотичного препарату.

В третій серії дослідів виявлено високу ефективність для лікування модельованого гнійно-некротичного процесу препарату «Сертасил».

Очищення ранових поверхонь від гною та некротизованих тканин в групі тварин, яких лікували з застосуванням «Сертасилу» відбувалось на 2 доби швидше ніж при застосуванні «Метросилу» (t = 14,491, р <0,001) та на 4 доби швидше ніж при використанні «Гентаксану» (t = 28,983, р = 0,001), а епітелізація - на 2,8 діб швидше ніж лікуванні «Метросилом» (t = 22,752, р = 0,001) та майже на 5 діб швидше в порівнянні з «Гентаксаном» (t = 27,4; р = 0,001).

Отримані результати довели можливість широкого клінічного застосування аплікаційних сорбентних препаратів з профілактичною та лікувальною метою.

В клініці серед 155 хворих КГ, які спостерігались, відмічено розвиток ускладнень в 41 випадку (26,5%) з них: інфільтратів післяопераційної рани 13 (8,4%), абсцесів 11 (7,1%), сером 9 (5,8%), нагноєних гематом 8 (5,2%).

Серед 117 хворих ОГІ (в якій застосовувались схеми з використанням аплікаційних сорбентів) ранові ускладнення відмічались загалом в 13 випадках (11,1%). Інфільтрати післяопераційної рани становили 5,13% - 6 випадків, абсцеси та сероми по 2,56% - по 3 випадки. Нагноєння гематоми спостерігали в 1 випадку (0,85%).

Тобто, загалом ранові ускладнення в ОГ І виникали в 3,2 рази рідше ніж в групі контролю (t=3,36; р <0,05).

Розподіл в підгрупах ОГІІ, в якій проводилось лікування з оцінкою ефективності застосування аплікаційних сорбентів, за глибиною ураження та видом пізнього ускладнення наведений в таблиці 1.

Таблиця 1. Розподіл в підгрупах за глибиною ураження та видом пізнього ускладнення

Групи хворих/ препарат	Ускладнення
	Абсцеси	Гнійні нориці
	Поверхневі	Глибокі	Загалом	Поверхневі	Глибокі	Загалом
	abs	%	abs	%	abs	%	abs	%	abs	%	abs	%
А/(n=20) Гентаксан	10	71	4	29	14	70	1	17	5	83	6	30
В/(n=20) Метросил	10	71	4	29	14	70	2	33	4	67	6	30
С/(n=20) Сертасил	9	64	5	36	14	70	2	33	4	67	6	30
D/(n=29) 10% NaCl	11	69	5	31	16	55	4	31	9	69	13	45

Виходячи з представлених даних можна відмітити, що в усіх чотирьох підгрупах превалюючою патологією були абсцеси ділянки оперативного втручання, які відмічались в 70% в усіх трьох основних підгрупах та в 55% в групі контролю.

Поверхневе ураження тканин серед хворих з абсцесами у всіх групах переважало над глибоким ураженням та становило 71% та 29% відповідно в підгрупах А та В; 64% та 36% в підгрупі С, 69% та 31% в підгрупі D.

Серед хворих у яких розвинулись гнійні нориці розподіл за глибиною ураження тканин відрізнявся від попередньої патології. У даних хворих у переважної більшості пацієнтів ураження тканин було глибоким (83% в групі А; по 67% в групах В та С та 69% в групі контролю D). Це обумовлювало важкість стану хворих та значну тривалість періоду очищення рани та її заживлення, що в свою чергу впливало на тривалість ліжко-дня.

Клінічні показники ефективності застосування різних аплікаційних сорбентів для місцевого лікування в комплексі терапевтичних заходів у хворих в клініці наведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Клінічні показники перебігу ранового процесу в підгрупах, (M±m)

Групи хворих	Клінічні показники
	Купування больового синдрому (діб)	Нормалізація температури тіла (діб)	Очищення рани (діб)	Поява грануляцій (діб)	Повна епітелізація (діб)	Ліжко-день
А Гентаксан	4,5±0,15 р=0,02	6,85±0,23 р=0,07	6,2±0,26 р=0,001	8,7±0,42 р=0,001	13,7±0,57 р=0,001	15,15±0,61 р=0,001
В Метросил	3,45±0,17 р=0,001	5,55±0,18 р=0,001	4,8±0,09 р=0,001	7,2±0,24 р=0,001	12,5±0,49 р=0,001	13,6±0,53 р=0,001
С Сертасил	2,15±0,18 р?0,001	4,55±0,19 р?0,001	2,6±0,15 р?0,001	3,8±0,12 р?0,001	6,7±0,15 р=0,001	8,8±0,56 р?0,001
D 10% NaCl	5,07±0,16	7,45±0,21	8,2±0,18	10,9±0,28	17,9±0,56	18,7±0,58

В зв'язку з дисперсією площі ранової поверхні для контролю за швидкістю зменшення ран застосовували розраховування тесту Л.Н. Попової та індексу В.С. Песчанського. Розрахунок даних показників проводили за період 1 - 5 та 5 - 10 доба.

Зміни планіметричних показників по підгрупах напряму залежали від виду місцевого лікування хворих. Показник Л.Н. Попової був достовірно вищим в третій основній підгрупі С і на 5 добу становив серед всіх хворих в середньому 12,03±0,5%. Дещо менші значення спостерігались в підгрупі В - 6,6±0,7% Значно менші значення показника відмічались в першій основній групі (А) - 2,9±0,5% та групі контролю, де показник Л.Н. Попової становив 2,1±0,2%.

Аналогічні зміни відмічались при визначенні індексу В.С. Песчанського. Отримані дані свідчать про ефективність впливу на гнійно-запальний процес нових аплікаційних сорбентів, причому високу ефективність відмічено при застосуванні препарату «Сертасил» (особливо в групі хворих з глибоким ураженням тканин). Статистичні дані отримані в підгрупах у всіх хворих в порівнянні з контролем становлять відповідно: (А - t = 1,709; р = 0,094; В - t = 6,991; р = 0,001; С - t = 21,937; р <0,001).

До кінця 10 доби планіметричні показники у другій та третій основних підгрупах достовірно переважали відповідні значення контрольної підгрупи 4,96±0,3%, в групі А були навіть нижчими (показник Л.Н. Попової в підгрупі А 4,41±0,6% (t = 0,903; р = 0,371); В - 9,7±0,5% (t = 8,231; р = 0,001) та в підгрупі С - 11,11% (t = 15,681; р < 0,001).

При аналізі даних планіметрії в відповідності до глибини ураження тканин відмічалось більш інтенсивне зростання показників Л.Н. Попової та індексу В.С. Песчанського у хворих з поверхневим ураженням в основних підгрупах по відношенню до групи контролю (2,3±0,3%). Переважання спостерігались на 5 добу в підгрупі С, дещо менше в підгрупі В (12,4±0,6% та 8,2±0,7% відповідно) та значно менше в підгрупі А - 3,49±0,9%. До 10 доби ця різниця в другій та третій підгрупах нівелювалась і становила: показник Л.Н. Попової 11,11%; індекс В.С. Песчанського - 1 в обох групах, що в підгрупі С відповідало загальним показникам і статистично значимо були вищі за показники в підгрупі А (А - 5,06±0,9%; Y - 0,46±0,09) та підгрупі контролю (А - 5,65±0,5%; Y - 0,51±0,05). Значення показників в підгрупах В та С були вищими ніж в підгрупі А в 2,2 рази (t = 6,337; р = 0,001), та в 1,97 рази ніж в підгрупі контролю (t = 9,325; р = 0,001).

Найбільші відмінності спостерігались серед хворих з глибоким ураженням тканин. З отриманих даних видно, що за швидкістю зменшення розмірів ранових поверхонь у підгрупі С вже до 5 доби спостережень переважали показники інших основних підгруп та групи контролю, сягаючи свого максимуму до кінця 10 доби і переважаючи швидкість заживлення в групі контролю в 2,6 разів (t = 20,073; р = 0,001).

В цілому динаміка планіметричних показників була краща в підгрупах В та С, в групі А задовільна в відношенні хворих з поверхневими ураженнями та загалом. У хворих з глибоким ураженням, найкращі показники відмічались в третій підгрупі (С) хворих, лікування в якій здійснювали з використанням препарату «Сертасил» - спеціально створеного для лікування ран саме такого типу.

Для прогнозування ймовірності виникнення гнійно-запальних ускладнень використовували кількісне визначення С - реактивного білка, щоденно до 5 - 6 післяопераційної доби (рисунок.).

Рисунок. Динаміка рівня С - реактивного білка в залежності від характеру перебігу запального процесу

При неускладненому перебігу рівень С - реактивного білка нормалізовувався на 2 добу після операції. При виникненні ускладнень з боку рани рівень С - реактивного білка залишався підвищеним з максимальним підйомом на 3 добу, переважаючи показники 1 групи близько в 20 разів. При несприятливому перебігу у хворих відмічались вже на 1 добу високі показники, які тримались на значному рівні і на 4 добу переважали показники ІІ групи в 2 рази, а показники хворих з нормальним перебігом післяопераційного періоду в 45 разів (р <0,05) .

З метою прогнозування характеру подальшого перебігу та моніторингу за ефективністю лікування, що проводилось, використовували імунологічні та цитоморфологічні дослідження.

Підтверджено, що вихідний рівень імунної системи визначає подальший напрямок перебігу ранового процесу. Так, у хворих, в яких відмічено розвиток нагноєння операційних ран, вже у вихідних даних відмічались ознаки вторинного імунодефіциту.

Найпоказовішими були зменшення показників Т - клітинної ланки та фагоцитарної активності нейтрофілів (фагоцитарного індексу).

При комплексному лікуванні у хворих, що отримували аплікаційні сорбенти та еубіотик «Лінекс», за умови несприятливого перебігу ранового процесу, відмічалось покращення імунологічних показників вже на 5 - 7 добу. Відмічалось підвищення рівня лімфоцитів (як відносної, так і абсолютної їх кількості), CD3, зміна регуляторних субпопуляцій Т - лімфоцитів в бік збільшення CD4 (хелперів) і зниження рівня CD8 (супресорів), і, як наслідок - підвищення показання ІРІ. Фагоцитарний індекс в 1,6 разів був вищим ніж в групі хворих, які отримували традиційне лікування (р<0,05).

Проведені цитоморфологічні дослідження підтвердили, що у всіх хворих, у яких відмічалось первинне заживлення післяопераційної рани та у пацієнтів зі сприятливим перебігом гнійно-запального процесу, протягом першої післяопераційної доби відмічалась виражена клітинна інфільтрація тканин в ділянці операційного ураження, що свідчило про розвиток запальної стадії репаративного процесу.

На відміну від груп з неускладненим перебігом, у хворих з несприятливим перебігом ранового процесу, відмічалось пригнічення хемотаксису фагоцитуючих клітин в зону ураження, про що свідчила значно менша кількість виявлених в мазках-відбитках клітин, переважання парапластичних елементів, детриту, відсутність динаміки зміни клітинних елементів.

У хворих, яких лікували з застосуванням аплікаційних сорбентів відмічалось посилення міграції в зону ранового пошкодження тканин клітинних елементів, причому статистично значимі показники відмічались в групі пацієнтів, які отримували лікування препаратом «Сертасил» (р<0,05). В якісному плані відмічалось відносне підвищення лімфоцитів (р<0,05) та макрофагів (р<0,05).

При використанні аплікаційних сорбентів для лікування гнійно-запальних ран відмічались ознаки посилення міграції фагоцитуючих клітин в осередки запалення, та наближення цитоморфологічних змін до таких, які характерні для нормального (неускладненого) перебігу ранового процесу.

Серед 361 хворих, які спостерігались, відмічено розвиток ускладнень з 155 хворих КГ в 41 випадку (26,5%), в ОГ І з 117 хворих ускладнення відмічались в 13 випадках (11,1%).

З 361 хворого, що спостерігались, померло 19 пацієнтів (5,26%). В КГ загальна летальність склала 7,1%, в ОГІ - 3,4% та в ОГІІ - 4,5%. Різниця показника летальності між КГ та ОГІ (t = 1,38; р<0,001) і між КГ та ОГІІ - (t = 0,87; р ?0,001).

Загалом ранові ускладнення в ОГ І виникали в 3,2 рази рідше ніж в групі контролю (t=3,36; р <0,05), що наочно демонструє переваги використання запропонованих схем профілактики.

Висновки

В дисертаційній роботі теоретично обґрунтоване та практично вирішене наукове завдання відносно покращення результатів профілактики виникнення гнійно-запальних ранових ускладнень у хворих оперованих з приводу ургентної патології органів черевної порожнини, а також покращення результатів лікування ускладнень в випадку їх виникнення шляхом розробки нових та удосконалення існуючих методик на основі використання аплікаційних сорбентів нового покоління створених з застосуванням нанотехнологій та еубіотичних препаратів.

В результаті вирішення наукового завдання зроблені наступні висновки:

1. Частота розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани у хворих в невідкладній абдомінальній хірургії залишається на досить високому рівні складаючи для стаціонарів загально-хірургічного профілю 26,5%, за умови бездоганного дотримання правил асептики та використанні антибіотикопрофілактики за показаннями, що пов'язане з ендогенним характером розвитку ускладнень.

2. Застосування аплікаційних сорбентів при змодельованому гнійно-запальному процесі в експерименті на щурах дозволяє суттєвим чином покращити результати лікування в порівнянні з контролем. При поєднаному використанні аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів ефективність лікуваня зростає.

При застосуванні «Метросилу» з «Лінексом» строки очищення ранової поверхні зменшуються в 1,9 разів (t=8,16; р = 0,001), а заживлення відбувається в 1,4 рази (t = 8,856; р = 0,001) швидше в порівнянні з контрольною групою.

3. Об'єктивними критеріями відображення характеру перебігу ранового процесу є цитоморфологічні зміни ранової поверхні.

Загальна кількість клітинних елементів при неускладненому перебігу післяопераційного періоду в 3,22 рази (р<0,001) переважає кількість клітин у групі хворих з несприятливим перебігом гнійно-запального процесу.

4. При поєднаному застосуванні аплікаційних сорбентів та еубіотичного препарату «Лінекс» відмічається підвищення рівня лімфоцитів (як відносної (на 30,6%) так і абсолютної (на 40,9%) їх кількості (р<0,05), CD3 (на 24,5%)(р<0,02), зміна регуляторних субпопуляцій Т - лімфоцитів в бік збільшення CD4 (хелперів) на 33,5% (р<0,02) і зниження рівня CD8 (супресорів) на 8,7% (р<0,02). Фагоцитарний індекс в 1,6 разів (р<0,05) у групі хворих, що лікуються за допомогою сорбенту та еубіотика перевищує такий у хворих групи, які отримують традиційне лікування.

5. Відносні співвідношення субпопуляцій Т - клітинної ланки, імунорегуляторного індексу та фагоцитарна активність лейкоцитів являються прогностичними критеріями сприятливого або несприятливого перебігу ранового процесу та визначають його наслідок.

6. Рівень С - реактивного білка є об'єктивним критерієм, який дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення ранових ускладнень з боку післяопераційної рани в ранні строки і оцінити схильність до ускладненого, чи неускладненого перебігу гнійно-запального процесу. При виникненні ускладнень вже на першу добу після операції рівень С - реактивного білка в 2,5 рази (р<0,001) вище ніж в групі з неускладненим перебігом.

7. Запропонована тактика дозволила в 3,2 рази знизити частоту нагноєння операційних ран в невідкладній абдомінальній хірургії відносно групи контролю (t=3,36; р<0,05), та покращити результати лікування ускладнень в випадку їх виникнення. Тривалість ліжко-дня при застосуванні «Гентаксану» зменшилась на 3,6 діб (р=0,001), «Метросилу» - на 5,1 (р=0,001) та «Сертасилу» на 9,9 діб (р?0,001) в порівнянні з контролем.

Перелік умовних назв та скорочень

АБП - Антибіотикопрофілактика

ГЗУ - Гнійно-запальні ураження

ІОХВ - Інфекції області хірургічного втручання

НКІ - Нозокоміальні інфекції

ASA - American Society of Anestesthesiologists

NNIS - National Nosocomial Infections Surveillance

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Радзіховський А.П., Знаєвський М.І., Біляєва О.О., Процюк Р.Р., Сюта Л.О., Нешта В.В. Застосування аплікаційного сорбенту „Метроцефасил” для профілактики нагноєння післяопераційної рани при гострому розповсюдженому перитоніті // Acta medica Leopoliensia (Львівський медичний часопис). - 2006. - Т. 12. - №1. - С. 35-37. (здобувачем здійснювався підбір літератури та її узагальнення, дана клінічна характеристика груп, аналізувався отриманий матеріал, підготовка статті до друку).

2. Біляєва О.О., Нешта В.В., Міхантьєв Д.І. Застосування аплікаційних сорбентів нового покоління в хірургії // Вісник Української медичної стоматологічної академії. Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2007 - Т.7. - Випуск 1 - 2 (17 - 18). - С. 52- 55. (здійснювався підбір літератури та її узагальнення, визначені клінічні групи та їх узагальнення, проводилось обстеження хворих аналізувався отриманий матеріал, підготовка статті до друку).

3. Беляева О.А., Нешта В.В., Михантьев Д.И., Голуб А.А. Опыт диагностики и лечения кисты урахуса в практике хирурга с использованием аппликационных сорбентов // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. -. Книга 1, Вип.16. - Київ, 2007. - С. 54 - 60. (здобувачем особисто проводилось клінічне обстеження хворих, проведено розподіл хворих на групи. Зроблена статистична обробка матеріалу, написана та підготовлена до друку стаття).

4. Біляєва О.О., Нешта В.В., Ткаченко В.О., Ротко В. П., Тугушев А.С. Аплікаційні сорбенти в комплексі профілактики гнійно-запальних ускладнень в невідкладній хірургії черевної порожнини // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. - 2008. - Випуск 73. - Т. 1. - С. 16- 23. (здобувачем здійснювався підбір літератури та її узагальнення. Проводилось обстеження хворих, визначення клінічних груп хворих, дана їх оцінка, аналіз отриманого матеріалу. Підготовка статті до друку).

5. Біляєва О.О., Нешта В.В., Тугушев А.С. Вплив еубіотиків на функціональну активність імунної системи в хірургічних хворих з різним характером перебігу ранового процесу в невідкладній абдомінальній хірургії // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім.. П.Л. Шупика. -. Книга 2, Вип.17. - Київ, 2008. - С. 23 - 31. (здобувачем особисто проводилось клінічне обстеження хворих, проведено розподіл хворих на групи. Зроблена статистична обробка матеріалу, написана та підготовлена до друку стаття).

6. Деклараційний патент України №6356, МПК 7 А61К35/00. Комплексний антимікробний сорбційний препарат Метросил для профілактики хірургічної інфекції та лікування перитоніту, гнійних ран, трофічних виразок, опіків // Біляєва О.О., Голуб О.А., Радзіховський А.П., Невзгляд В.А., Процюк Р.Р., Нешта В.В.- Заявл. 22.06.2004; Опубл. 16.05.2005, Пром. власність. - Бюл. №5. - 2005. (здобувачем проведено патентний пошук, набір та систематизація хворих по групах, аналіз отриманих результатів, підготовка патенту до друку).

7. Деклараційний патент України № 28103, МПК (2006) А61В17/00. Комплексний сорбційно-протеолітичний препарат Сертасил для лікування гнійних ран, трофічних виразок, опіків // Біляєва О.О., Голуб О.А., Нешта В.В.- Заявл. 12.07.2007; Опубл. 26.11.2007, Пром. власність. - Бюл. №19. - 2007. (здобувачем проведено патентний пошук, набір та систематизація хворих по групах, аналіз отриманих результатів, підготовка патенту до друку).

8. Біляєва О.О., Міхантьєв Д.І., Нешта В.В. Профілактика нагноєння операційної рани при деструктивних формах холециститу ускладнених перитонітом // Матеріали ХХІ з'їзду хірургів України 5-7 жовтня 2005 р. - Запоріжжя, 2005. - Т.2. - С. 126 - 128. (здобувачем здійснювався підбір літератури та її узагальнення, дана клінічна характеристика груп, аналізувався отриманий матеріал, підготовка статті до друку).

9. Беляева О.А., Нешта В.В., Процюк Р.Р., Тугушев А.С. Применение аппликационных сорбентов нового поколения в гнойной хирургии // [Тези наук.-практ. конф. за участю міжнародних спеціалістів «Рани м'яких тканин. Проблеми шпитальної інфекції»] // Клин. хирургия. - 2007. - № 11 - 12. - С. 5 - 6. (здобувачем здійснювався підбір літератури та її узагальнення, дана клінічна характеристика груп, аналізувався отриманий матеріал, підготовка статті до друку).

10. Нешта В.В. Профілактика гнійних ранових ускладнень невідкладної лапароскопії // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. - 2007. - Випуск XIX. - Т. 2. - С. 220- 221.

11. Нешта В.В. «Рання діагностика гнійних ускладнень з боку операційної рани в невідкладній абдомінальній хірургії». // Тези доповідей 76 міжвузівської наукової конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Працюємо, творимо, презентуємо» 26 - 27 квітня 2007р. - Івано-Франківськ, 2007. - C. 86.

12. Нешта В.В. Ефективність застосування аплікаційних сорбентів в комплексі з еубіотиками для лікування експериментальної гнійної рани // Матеріали ХІІ Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених 31 березня - 2 квітня 2008р. - Тернопіль, 2008. - С. 52.

Анотація

Нешта В.В. Профілактика і комплексне лікування гнійно-запальних ранових ускладнень в невідкладній абдомінальній хірургії з застосуванням аплікаційних сорбентів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.03 - хірургія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України. - Київ, 2009.

На основі експериментального та клінічного аналізу результатів лікування 361 хворого, що перенесли оперативні втручання на органах черевної порожнини за невідкладними показаннями показана висока ефективність розробленого алгоритму профілактики, який включає в себе застосування аплікаційних сорбентів в попереджені гнійно-запальних ускладнень з боку післяопераційної рани та для лікування ускладнень, що вже розвинулись. Виявлено клінічні і лабораторні показники, що мають найбільшу прогностичну значимість для оцінки можливості нагноєння операційної рани, а також критерії прогнозування напрямку подальшого перебігу гнійно-запального процесу та контролю ефективності застосованих лікувальних заходів. Доведена ефективність комплексного застосування аплікаційних сорбентів для профілактики розвитку гнійно-запальних ускладнень у хворих в ургентній абдомінальній хірургії, а також включення в комплекс лікувальних заходів аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів. Впровадження програми профілактики, ранньої діагностики та лікувальних заходів дозволило зменшити частоту нагноєння післяопераційної рани в 3,2 рази, летальність - на 3,7% (р<0,05).