Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

Інститут педіатрії, акушерства і гінекології академії медичних наук України

УДК 616 -007.43+616-053.2.5+616.126.42

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-параклінічні особливості адаптації у дітей та підлітків з хронічною патологією гастродуоденальної зони

14.01.10 - Педіатрія

Алексеєва Юля Іванівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі дитячих хвороб з курсом дитячих інфекційних хвороб Івано - Франківського державного медичного університету МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, Волосянко Андрій Богданович Івано - Франківський державний медичний університет, МОЗ України, завідувач кафедри дитячих хвороб з курсом дитячих інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, Денисова Маргарита Федорівна ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України”, завідувач відділення хвороб печінки та органів травлення

доктор медичних наук, професор Тяжка Олександра Василівна Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №1

Захист відбудеться „ 07 ” жовтня 2008 року о 13.00 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями „Педіатрія”, „Акушерство та гінекологія” при ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України” (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України” (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий „ 05 ” вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Здоров'я підростаючого покоління формується під впливом біологічних, природних, соціальних факторів, а функціонування в умовах постійного інтенсивного розвитку вимагає високоадаптивних реакцій, так як в сучасному суспільстві негативному впливу піддається не лише фізичне, але і психологічне, емоційне та соціальне благополуччя дітей (Л.В. Квашніна, 2000; Ю.В. Белоусов, Н.В. Павленко, 2003; О.М. Лук'янова, 2004).

За останні роки в нашій країні склалася тривожна ситуація у зв'язку з бурхливим зростанням захворюваності серед підлітків (у порівнянні з 70 - 80 роками у 3,5 - 10 разів), постійне погіршення стану здоров'я яких набуло особливої гостроти через посилення негативного впливу соціальних та екологічних факторів в умовах притаманної пубертату перебудови нейроендокринної та психоемоційної сфери, що в значній мірі ускладнює діагностику і лікування захворювань (Л.И. Левина и соавт., 1999; Л.К. Пархоменко і співавт., 2004; О.В. Большова і співавт., 2005).

Одне з провідних місць в структурі патології дітей та підлітків займають хронічні захворювання органів травлення, які складають 60 -65% всієї соматичної патології, і, на жаль, не виявляють тенденції до зниження (М.Ф. Денисова, 1999; О.М. Лук'янова, 2001; С.С. Казак і співавт., 2004).

Аналіз літератури останніх років свідчить про те, що все більше значення у виникненні і прогресуванні захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) мають вегетативна дисфункція (ВД), вплив стресогенних чинників, порушення в емоційній і психічній сферах (О.Д. Мороз, 1998; В.П. Неділько і співавт., 2005; Ю.В. Белоусов, 2007; Л.В. Квашніна і співавт., 2007). Вивчення вказаних патогенетичних механізмів набуває особливого значення, так як своєчасне виявлення вегетативних, психологічних, гормональних порушень та особливостей структури особистості на початку захворювання дозволить попередити хронізацію соматичної патології. На сьогодні потребує подальшого вивчення істотність впливу вказаних патогенетичних факторів на виникнення і перебіг різних захворювань ГДЗ в залежності від нозології, актуальними залишаються питання прогресування патології з віком й ранньої діагностики порушень адаптації. Особливої уваги заслуговує обґрунтування принципів диференційованого лікування в залежності від вираженості дезадаптивних змін та варіанту патології ГДЗ із використанням сучасних принципів терапії.

Вирішення цих питань представляє бузумовний теоретичний інтерес і має практичну спрямованість, що послужило підставою для визначення мети й завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану НДР Івано-Франківського державного медичного університету МОЗ України: “Стан серцево-судинної системи у дітей із соматичною патологією та особливості формування серцево-судинної дезадаптації: діагностика, корекція, профілактика” (№ держреєстрації 0102U007368).

Мета дослідження: удосконалення діагностики та підвищення ефективності лікування дезадаптивних змін у дітей і підлітків з хронічним гастродуоденітом, виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою шляхом комплексного вивчення порушень вегетативного, психоемоційного статусу, гормонального гомеостазу, синдрому ендогенної інтоксикації та корекція виявлених змін препаратами метаболічної і седативної дії.

Завдання дослідження:

1. Дати характеристику основних клінічних синдромів, які супроводжують хронічний гастродуоденіт (ХГД), виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ).

2. Вивчити особливості вегетативного гомеостазу у дітей та підлітків із патологією ГДЗ шляхом комплексного дослідження вихідного вегетативного тонусу (ВВТ) за таблицями А.М. Вейна, кардіоінтервалографії (КІГ), кліноортостатичної проби (КОП) і його вплив на перебіг ХГД, ВХ ДПК та ГЕРХ.

3. Вивчити психологічний статус і тип відношення до хвороби дітей та підлітків із патологією ГДЗ (методика визначення самопочуття, активності, настрою (САН), тип відношення до хвороби Бєхтєрєвського інституту, рівень шкільної тривожності Філліпса) в залежності від нозології та тривалості захворювання.

4. Визначити рівень кортизолу та адренокортикотропного гормону (АКТГ), як стрес- реалізуючих гормонів у підлітків із хронічною патологією верхніх відділів травної системи.

5. Визначити наявність та особливості синдрому ендогенної інтоксикації у дітей і підлітків з ХГД, ВХ ДПК, ГЕРХ на основі визначення рівнів молекул середньої маси (МСМ), лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові.

6. Оцінити ефективність корекції виявлених клінічних особливостей, змін вегетативного, психоемоційного статусу, гормонального гомеостазу, синдрому ендогенної інтоксикації у підлітків із ХГД, ВХ ДПК, ГЕРХ препаратами метаболічної та седативної дії.

Об'єкт дослідження: хронічні захворювання ГДЗ у дітей та підлітків.

Предмет дослідження: клінічні особливості, стан вегетативного та гормонального гомеостазу, психоемоційний статус, синдром ендогенної інтоксикації у дітей та підлітків.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, імуноферментні, інструментальні, психологічне тестування, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі запропоновано комплексний підхід до оцінки вегетативного гомеостазу у дітей та підлітків із хронічними захворюваннями верхніх відділів травної системи за допомогою клінічних даних та інтегрованих показників КІГ та КОП. Встановлено та патогенетично обґрунтовано домінуючу роль симпатичної ланки ВНС у пацієнтів із ГЕРХ та парасимпатичної - у хворих із ХГД і ВХ ДПК.

Доведена наявність у дітей і підлітків з ХГД, ВХ ДПК, ГЕРХ хронічного стресу, про що свідчить низький рівень кортизолу незалежно від нозології при існуючий тенденції до підвищення вмісту АКТГ у обстежених з ХГД і ГЕРХ та достовірне підвищення концентрації АКТГ у пацієнтів з ВХ ДПК. Найбільший дисбаланс показників концентрації в крові кортизолу і АКТГ встановлено переважно у пацієнтів з ВХ ДПК, особливо асоційованою з Helicobacter pylori (Нр).

Вивчено психоемоційний стан дітей і підлітків з хронічною патологією ГДЗ, встановлено, що він характеризується високим рівнем особистісної тривожності, агресії, порушенням шкільної адаптації та супроводжується ВД. Визначена психовегетативна реакція може бути однією з основних причин тяжкості захворювання і зумовлює необхідність використання психореабілітаційних заходів у пацієнтів з ХГД, ВХ ДПК, ГЕРХ.

Встановлено наявність у дітей і підлітків з хронічними захворюваннями верхніх відділів травної системи СХНІ та ендогенної інтоксикації, що посилюється в пубертаті, проявляється загальною слабкістю, зниженням апетиту, швидкою втомлюваністю, головним болем і головокружінням й зростанням рівнів МСМ, ЛІІ, ЦІК. Доведено, що максимально вираженим СХНІ і ендогенної інтоксикації був у підлітків з ВХ ДПК.

На підставі результатів визначення наявності ВД, змін гормонального статусу, психоемоційного стану у підлітків з ХГД, ВХ ДПК і ГЕРХ обґрунтована доцільність корекції знайдених порушень шляхом включення в базисну терапію препаратів метаболічної та седативної дії.

Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтована доцільність комплексного клініко-функціонального дослідження вегетативного гомеостазу з включенням у діагностичний алгоритм електрокардіографії (ЕКГ), КІГ, КОП, оцінки гормонального статусу, психоемоційного стану дітей і підлітків із ХГД, ВХ ДПК, ГЕРХ, що сприяє підвищенню ефективності виявлення ранніх дезадаптивних змін і можливості їх вчасної корекції.

Доведена необхідність визначення проявів синдрому ендогенної інтоксикації на підставі визначення МСМ, ЛІІ і ЦІК в сироватці крові, наявність яких відіграє суттєву роль в патогенезі інтоксикаційного синдрому та порушень ВНС.

Обґрунтована і доведена ефективність застосування в патогенетичній терапії хронічних захворювань шлунку та ДПК лікарських засобів метаболічної і седативної дії (на прикладі препарату метаболічної дії Кардонат та настойки Фітосед), які сприяли більш швидкому регресу клінічних симптомів захворювання, нормалізації показників дисбалансу ВНС й психоемоційного стану хворих.

Впровадження результатів досліджень в практику. Основні результати роботи впроваджено в лікувальну практику обласної дитячої клінічної лікарні та міської дитячої клінічної лікарні м. Івано-Франківська, Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні, Полтавської обласної клінічної лікарні, Чернівецької міської дитячої поліклініки, Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні. Наукові розробки за матеріалами дисертації використовуються в навчальному процесі на педіатричних кафедрах Івано-Франківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, де автором самостійно обґрунтовано актуальність і необхідність проведення дослідження, його мету, завдання, проведено аналіз наукової літератури, виконано відбір тематичних хворих. Автором особисто проведено клінічні спостереження, інструментальне обстеження пацієнтів, статистичну обробку одержаних даних, їх аналіз, написано розділи дисертаційної праці, сформульовано основні положення, висновки, практичні рекомендації. Підготовлено до друку наукові праці та доповіді.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на: ІV міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Молодь та перспективи сучасної медичної науки (м. Вінниця, 2007), міжнародній науково -практичній конференції студентів, інтернів, магістрів та молодих вчених “60 ювілейна” (м. Ужгород, 2007), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Медична наука -2007 (м. Полтава, 2007), науково -практичному симпозіумі “Новітні перспективні технології діагностики та контролю лікування органів травлення” (м. Вінниця, 2007), ІV конгресі педіатрів України “Актуальні проблеми педіатрії” (м. Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць (в авторефераті наведено 9 робіт), з них: 9 статей у фахових виданнях, 4 - тези доповідей з'їздів, конгресів, конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 196 сторінках тексту і включає вступ, огляд літератури, три розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації. Роботу ілюстровано 31 таблицею, 4 рисунками та 3 додатками, які займають 36 сторінок. Перелік використаних джерел налічує 323 найменувань, що займають 31 сторінку.

Основний зміст роботи

Об'єкт та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було проведено комплексне клініко-лабораторне, інструментальне та психологічне обстеження 291 дитини віком 7 - 18 років, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в обласній дитячий клінічній лікарні м. Івано-Франківська. В залежності від нозології діти були розподілені на наступні групи: 101 дитина з ХГД із підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку, 91 - з ВХ ДПК та 99 - з ГЕРХ. Згідно до періодики дитячого віку пацієнти кожної із нозологій були розподілені наступним чином: діти віком 7 - 12 років та підлітки віком 13 - 18 років. Середній вік пацієнтів з ХГД склав (10,48 ± 0,29) у дітей і (15,19 ± 0,10) у підлітків, при ВХ ДПК - (12,05 ± 0,29) і (15,83 ± 0,09), відповідно, при ГЕРХ - (10,57 ± 0,34) і (14,15 ± 0,10), відповідно. Групою контролю були 20 практично здорових дітей та підлітків аналогічного віку.

Верифікація хронічних захворювань ГДЗ проводилась за допомогою фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС) дитячим ендоскопом GIF -К20 (Японія), з використанням комп'ютерної внутрішньошлункової рН -метрії. Для детекції Нр проводили імуноферментний аналіз крові з використанням діагностичного набору „UBI Magivel” (США) та полімеразну ланцюгову реакцію визначення ДНК Нр в слині (за допомогою ПЛР -тест -системи “АмпліСенс Helicobacter pylori”).

Стан ВНС оцінювали за допомогою КІГ та КОП. Оцінку ВВТ проводили за опитувальником А.М. Вейна та шляхом розрахунку індексів внутрішньо - (Кердо) та міжсистемних (Хільдебрандта) співвідношень (А.М. Вейн, 2000). КІГ реєстрували на вітчизняному трьохканальному кардіографі “Біосет -3” в ІІ стандартному відведенні. Аналізували динамічний ряд із 100 послідовних циклів R -R за допомогою спеціального обчислювального комплексу на базі ЕОМ ЕС -1841 за спеціальною програмою. За допомогою КОП оцінювали вегетативну забезпеченість діяльності. КОП проводили з вимірюванням частоти серцевих скорочень, артеріального тиску (АТ) за класичною методикою під контролем ЕКГ - моніторингу на електрокардіометрі ЕКМ -01.

Психологічний статус оцінювали за методикою САН, діагностикою рівнів шкільної тривожності Філліпса (Д.Я. Райгородскій, 2002) та визначенням типу відношення до хвороби за особистісним опитувальником Бєхтєрєвського інституту (В.Д. Менделевич, 2001).

Стан гормонального гомеостазу вивчали за рівнями концентрації в сироватці крові АКТГ та кортизолу. Рівень АКТГ визначали імуноферментним аналізом з використанням поліклональних антитіл кіз до АКТГ людини. Концентрацію кортизолу -імуноферментним методом за допомогою соліднофазного ферментозв'язаного набору, створеного за принципом конкуренції.

Вивчення ступеня ендотоксикозу здійснювали шляхом визначення вмісту в сироватці крові МСМ скринінг -методом в модифікації Н.І. Габрієляна (1986), ЛІІ за методом Я.Я. Кальф -Каліфа (1941) та ЦІК (Digеon, 1977). дезадаптивний підліток седативний інтоксикація

З метою корекції виявлених психосоматичних змін на фоні базисної терапії застосовували комплексний препарат метаболічної дії Кардонат і настойку Фітосед.

Протягом 6 місяців здійснювали диспансерне спостереження за 89 пацієнтами із хронічною патологією ГДЗ, серед яких у 32 хворих був діагностований ХГД, у 27 -ВХ ДПК та у 30 -ГЕРХ.

Статистичну обробку отриманих даних проводили на персональному комп'ютері за допомогою пакету статистичних програм “Statistica for Windows 98”. Використовували двохвибірковий та кореляційний аналізи з довірливою вірогідністю (1-Р) 0,95. Оцінку ефективності лікування перевіряли за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу із множинним порівнянням середніх значень та побудовою ряду переваг. Для статистичної перевірки гіпотез істотності впливу деякого фактора на ознаку використовували критерій знаків (П.Л. Свердан, 1998).

Результати досліджень та їх обговорення. Проаналізувавши розподіл пацієнтів із хронічною патологією ГДЗ за віком, встановлено, що переважна частина обстежених (82,5%) була віком від 13 до 18 років. Розподіл в віковій групі 7 - 12 років становив - 41,2% дітей з ХГД, 21,6% - з ВХ ДПК та 37,2% з ГЕРХ. Серед підлітків розподіл по нозологіям був рівномірним -обстежені із ХГД, ВХ ДПК та ГЕРХ складали по 33,3% випадків, відповідно.

Розподіл хворих за статтю виявив, що загальна кількість обстежених хлопчиків та дівчат становила 52,5% і 47,5%, відповідно. Як в дитячому, так і в підлітковому віці, у дівчат частіше зустрічався ХГД (61,2%), в той час, як у хлопчиків - ВХ ДПК (67,5%); ГЕРХ діагностована приблизно з однаковою частотою в обох обстежених групах: у 51,3% і 47,5% випадків серед дівчаток і хлопчиків, відповідно, що співпадає з даними літератури (С.С. Казак і співавт., 2004; Ю.В. Белоусов, 2004; Т.С. Малич і співавт., 2005; Л.К. Пархоменко і співавт., 2006).

Детекція гелікобактеріозу констатувала, що найбільша інфікованість Нр визначена серед обстежених з ВХ ДПК, у яких вона становила 81,3% і частіше зустрічалась у підлітків (89,2%). Незважаючи на те, що у пацієнтів з ГЕРХ інфікування Нр визначено найменшим, все ж воно відмічено у 46,5% серед обстежених цієї групи. У хворих з ХГД цей показник становив 67,3% (13,2% дітей і 86,7% підлітків).

За даними внутрішньопорожнинної рН-метрії у 41,6% хворих з ХГД діагностована виражена гіперацидність (у 53,8% селективна, у 46,3% абсолютна), у 58,4% помірна гіперацидність (у 56,8% мінімальна, у 43,2% селективна). У 51,6% дітей і підлітків з ВХ ДПК встановлена виражена гіперацидність (у 51,6% мінімальна, у 16,1% селективна, у 22,6% абсолютна, у 9,7% субтотальна), у 42,9% -гіперацидність помірна (мінімальна у 53,9%, селективна у 11,5%, абсолютна у 23,1%, субтотальна у 11,5%), нормацидність зареєстрована у 5,5% пацієнтів з цією нозологією (мінімальна у 66,7%, селективна у 33,3%). Виражена гіперацидність була більш притаманною підліткам з ХГД і ВХ ДПК. Серед обстежених з ГЕРХ у 61,6% захворювання перебігало без езофагіту, а у 38,4% -було ускладнене езофагітом (15,7% дітей і 84,2% підлітків).

Незважаючи на те, що основні клінічні синдроми і симптоми, які характеризують патологію ГДЗ були притаманні всім хворим, проте якісний та кількісний посимптомний їх розподіл відрізнявся в залежності від нозології (табл. 1). Прояви больового синдрому були найбільш вираженими у дітей та підлітків з ВХ ДПК і склали 85,7% і 95,0 %, відповідно. Біль в животі, як правило, локалізувався в епігастрії і правому підребір'ї, носив постійний, ниючий характер. У більшості обстежених абдоміналгії посилювались після прийому їжі і погрішностей в дієті. Для ВХ ДПК був характерним нічний і голодний біль, який визначався у 85,7% та 84,6% випадків, відповідно. Наявність вираженого больового синдрому пояснюється, з одного боку, виникненням реакції запалення в зоні пошкодження і спазмом гладкої мускулатури, а, з іншого, викидом стресових гормонів, дисбалансом парасимпатичних і симпатичних впливів та виділенням регуляторних пептидів (Е.А. Баранская, 2005; Т.Д. Звягінцева, 2006; С.С. Казак, 2007).

Серед проявів диспепсичного синдрому констатована нудота, найбільш виражена у дітей та підлітків з ВХ ДПК (45,4% і 46,3%, відповідно), печія, яка в основному турбувала пацієнтів з ВХ ДПК і ГЕРХ (69,2% і 66,7%, відповідно) та відригання кислим, гірким, повітрям, які були більш характерними при ГЕРХ (78,9% і 81,3% у дітей і підлітків, відповідно). Закрепи діагностовані у 9,9% обстежених з ХГД, у 8,9% -з ВХ ДПК та у 9,1% -з ГЕРХ.

У пацієнтів з хронічними захворюваннями ГДЗ встановлено наявність синдрому хронічної неспецифічної інтоксикації (СХНІ), який клінічно проявлявся вираженою загальною слабкістю (у 52,9% і 63,8% дітей та підлітків, відповідно), зниженням апетиту (у 56,9% і 67,9%, відповідно), швидкою втомлюваністю (у 49,0% і 55,4%, відповідно), головним болем (у 37,3% і 45,4%, відповідно), головокружінням (у 29,4% і 42,9%, відповідно). Головний біль переважно носив інтенсивний характер, локалізувався в лобній і тім'яній ділянках, мав тенденцію до посилення після фізичного чи психоемоційного напруження.

Прояви СХНІ прогресували з віком, посилювались в пубертаті і були максимально вираженими у підлітків з ВХ ДПК. Виникнення СХНІ може бути зумовлене порушеннями в емоційній і вегетативній сферах, а більша вираженість проявів СХНІ в підлітковому віці може пояснюватися особливостями гормонального статусу та психоемоційних реакцій у дітей цієї групи (Ю.В. Белоусов, 2001; 2007; Е.А. Михайлова, 2004)

Окрім скарг, притаманних власне патології ГДЗ, обстежені нами пацієнти скаржились на наявність відчуття серцебиття і болю в області проекції серця, які визначались у 9,5% і 13,8%, відповідно серед дітей і підлітків з ХГД, у 9,1% і 15,0%, відповідно - з ВХ ДПК та у 10,5% і 13,8%, відповідно - з ГЕРХ. Відчуття серцебиття і болю в області серця найчастіше провокувались стресовими ситуаціями, фізичним навантаженням, локалізувались в більшості випадків (62,5%) в ділянці верхівки, носили колючий (56,2%) або тиснучий (43,8%) характер, проходили самостійно, або після прийому седативних препаратів (персен, екстракт валеріани, настойка пустирника). Механізм виникнення кардіалгій може носити дисвегетативний характер та бути пов'язаним з психоемоційними особливостями особистості (В.Г. Майданник і співавт., 2000).

Хронічна патологія ГДЗ часто перебігала на фоні супутніх захворювань, серед яких найчастіше діагностовані хронічний холецистохолангіт (43,8%), дискінезія жовчевого міхура (58,4%) та пролапс мітрального клапану (36,7%). Крім того у обстежених пацієнтів мали місце анемія, дифузний зоб І ступеня, синдром Жільбера і інші. Висока частота серед супутньої патології дискінезій жовчевого міхура на нашу думку та за даними літератури свідчить про значну роль порушень ВНС у виникненні або загостренні хронічних захворювань верхніх відділів травної системи (О.В. Ніколаєва, 2002; 2003; С.М. Ткач і співавт., 2006).

При об'єктивному обстеженні 17,1% пацієнтів були зниженого відживлення, 34,4% - підвищеного відживлення. Схильність до почервоніння шкіри спостерігалась у хворих з ХГД та ВХ ДПК, в той час, як для пацієнтів із ГЕРХ більш характерною була блідість шкірних покривів. У 48,5% обстежених визначалась підвищена пітливість, яка була більш притаманна хворим з ВХ ДПК і ХГД. У 25,8% хворих відмічали гіпергідроз долонь. Найчастіше (65,6%) у пацієнтів спостерігався стійкий червоний дермографізм, який в основному був притаманний хворим з ХГД (63,4%) і ВХ ДПК (69,7%), що вказує на перевагу парасимпатичної ланки ВНС у дітей і підлітків з цими нозологіями. Схильність до зниження температури тіла спостерігалась у 29,7% пацієнтів з ХГД, у 35,2% -з ВХ ДПК та у 21,2% -з ГЕРХ. Дані клінічні симптоми можуть свідчити на користь наявності у обстежених із хронічними захворюваннями ГДЗ проявів ВД. При чому, слід зазначити, що вікової різниці у розподілі виявлених об'єктивних змін між дітьми та підлітками не було.

Обстеження серцево -судинної системи (ССС) констатувало наявність у 36,4% випадків серед пацієнтів непровідного систолічного шуму, з локалізацією над верхівкою і V точкою. Типовим було й коливання АТ з тенденцією до зниження, яке було відмічено у13,9% і 14,1% випадків, відповідно серед хворих з ХГД і ГЕРХ та у 15,4% - з ВХ ДПК.

Аналіз даних ЕКГ виявив у 21,3% обстежених із хронічною патологією ГДЗ синусову брадикардію, у 21,6% - синусову тахікардію, у 21,3% - синусову аритмію, у 46,0% - зміни вольтажу ЕКГ. Порушення процесів реполяризації були більше виражені у підлітків та зустрічались у 73,8% при ХГД, у 75,0% - при ВХ ДПК та у 66,7% - при ГЕРХ. Ознаки гіпоксії міокарду були найбільш характерними для пацієнтів з ВХ ДПК, прогресували з віком й визначались у 38,5% і 61,5% дітей та підлітків, відповідно. Слід зазначити, що у жодного із обстежених не було виявлено органічних змін з боку серця. На нашу думку порушення функції ССС у хворих з хронічною патологією ГДЗ можна частково вважати складовими прояву СХНІ та ВД.

Провівши оцінку ВВТ шляхом розрахунку індекса внутрішньосистемних співвідношень у дітей та підлітків констатовано переважання впливу симпатикотонічої регуляції при ГЕРХ (54,5%) та парасимпатикотонічної - у пацієнтів з ХГД і ВХ ДПК (63,4% і 71,4%, відповідно). Розрахунок коефіцієнта Хільдебранта показав збалансованість міжсистемних взаємодій у пацієнтів всіх обстежених груп.

Результати аналізу вегетативного гомеостазу у пацієнтів із патологією ГДЗ за даними КІГ (табл. 2) свідчили про напруження адаптаційно -пристосувальних механізмів з переважанням впливу однієї із частин ВНС. Так, у обстежених з ГЕРХ спостерігалась тенденція до зниження (р >0,05) у дітей та достовірно нижчі значення (р <0,001) показників варіаційного розмаху (Х) у підлітків й показників моди (Мо) у дітей та підлітків, що свідчить про активацію симпатичної ланки на фоні посилення централізації керування ритмом серця. В той же час, у дітей з ХГД і ВХ ДПК констатована тенденція (р >0,05) до підвищення Х та достовірне збільшення (р <0,001) Мо, а у підлітків ці показники були достовірно вищими (р <0,001) від тотожних у здорових. Крім того, на підвищення функціонування парасимпатичної ланки ВНС у підлітків з ХГД і ВХ ДПК вказувало достовірне зниження (р <0,001) амплітуди моди (АМо), показників ВПР і ІН (р <0,02). Достовірно вищі показники АМо, ІН (р <0,02) і підвищення показників ВПР (р <0,01) у підлітків із ГЕРХ відображали активацію симпатичного відділу ВНС. У дітей з ХГД, ВХ ДПК та ГЕРХ має місце лише тенденція (р >0,05) до змін відповідних показників.

Таким чином, констатована тенденція до підвищення впливу симпатичної ланки ВНС у дітей з ГЕРХ та парасимпатичної ланки - у дітей з ХГД і ВХ ДПК. ВВТ у підлітків з ГЕРХ характеризується напруженням центрального контуру регуляції ритму серця з високим рівнем функціонування адренергічних регуляторних механізмів, а при ХГД і ВХ ДПК - посиленням функціонування парасимпатичної ланки ВНС.

Досліджуючи провідні канали регуляції було встановлено, що у пацієнтів з ГЕРХ домінуючим є нервовий канал (57,3%), на що вказувало достовірне (р < 0,001) зниження Мо та підвищення (р < 0,05) показника адекватності процесів регуляції (ПАПР). В той же час, у хворих з ХГД і ВХ ДПК відмічали перевагу гуморального каналу регуляції, який визначений у 54,8% і 62,7%, відповідно на підставі достовірного (р < 0,001) підвищення Мо та зниження (р < 0,02) ПАПР.

За даними КОП виявлено наявність гіпердіастолічного варіанту КОП у обстежених з ХГД та ВХ ДПК, що свідчить про недостатнє вегетативне забезпечення. При цьому максимального вираження ці зміни набули у підлітків з ВХ ДПК. Вважаємо, що такі особливості є об'єктивними ознаками прояву ВД, притаманної цим пацієнтам.

При поведенні психологічного обстеження пацієнтів із хронічною патологією ГДЗ за методикою САН констатовано знижене самопочуття (94,8%) знижену активність (94,2%) та несприятливий стан щодо настрою (96,6%). Негативні зміни за всіма характеристиками були більше вираженими у дітей підліткового віку з ВХ ДПК та діагностувались у 96,3%, 95,0% і 97,5% щодо самопочуття, активності і настрою, відповідно.

За особистісним опитувальником Бехтєрєвського інституту гармонійний тип відношення до хвороби серед дітей та підлітків зустрічався у 61,9% і 41,3%, відповідно при ХГД, у 54,5% і 25,0%, відповідно - при ВХ ДПК та у 63,2% і 30,0%, відповідно - при ГЕРХ. Поза тим, у обстежених з хронічною патологією ГДЗ виявлені патологічні типи відношення до хвороби: ергопатичний (11,3%), анозогностичний (6,9%), тривожний (10,0%), іпохондричний (9,3%), неврастенічний (12,0%), меланхолічний (5,5%), апатичний та егоцентричний (3,4% і 3,1%, відповідно). Патологічні типи реагування на хворобу були більше вираженими у підлітків. Так у підлітків з ХГД і ГЕРХ найчастіше зустрічались ергопатичний (11,2% і 13,7%, відповідно) та неврастенічний (12,5% і 11,3%, відповідно) типи, а у підлітків з ВХ ДПК - тривожний, іпохондричний і неврастенічний (по 15,0%, відповідно) типи реагування на хворобу. Крім того, у підлітків із ВХ ДПК діагностовано також дисфорійний тип (1,3%), який у пацієнтів з ХГД та ГЕРХ не визначався. На нашу думку це може свідчити на користь наявності більш виражених порушень психоемоційного стану у пацієнтів пубертатного віку та обумовлюється значною важкістю, тривалістю хронічної патології, особливостями гормональних і психологічних реакцій у підлітків.

При проведенні аналізу рівнів шкільної тривожності Філліпса констатовано переважання серед обстежених із хронічною патологією ГДЗ низького фізіологічного опору стресу (67,7%), який був більше вираженим у підлітків (69,6%) та менше - у дітей 7 - 12 років (58,8%). При ХГД найчастіше зустрічався синдром страху ситуації перевірки знань, який діагностований у 52,4% і 60,0% дітей та підлітків, відповідно, при ВХ ДПК - загальна тривожність в школі (63,6% і 66,3%, відповідно), а при ГЕРХ -страх ситуації перевірки знань (57,9% і 62,5%, відповідно). Найрідше зустрічався синдром страху невідповідності очікуванням навколишніх (22,7%). Констатовано чітке зростання рівня загальної тривожності в школі по мірі збільшення віку хворих та ступеня вираженості органічних змін.

Проводячи оцінку клінічних синдромів, характерних для хронічних захворювань ГДЗ, визначали ступінь та особливості метаболічних змін, які супроводжують перебіг кожної із нозологій. У пацієнтів з хронічною патологією ГДЗ констатовані підвищені показники вмісту МСМ, ЛІІ та ЦІК, які були достовірно (р<0,001) найвищими у підлітків із ВХ ДПК (0,396±0,007) ум.од., (1,43±0,02) і (21,8±0,79), відповідно та свідчили в користь СХНІ. При порівнянні рівнів МСМ, ЛІІ і ЦІК між дітьми і підлітками відмічена тенденція (р>0,05) до зростання показників при ХГД і ГЕРХ та достовірна (р<0,02) різниця між відповідними показниками при ВХ ДПК.

Зважаючи на те, що показником рівня адаптації є стан нейро-гуморального статусу, проведено вивчення змін гормонального гомеостазу шляхом визначення вмісту кортизолу і АКТГ в сироватці крові. Встановлено достовірне зниження (р<0,05) вмісту кортизолу в сироватці крові у підлітків із патологією ГДЗ. Визначено тенденцію (р>0,05) до підвищення концентрації АКТГ у пацієнтів з ХГД і ГЕРХ. У підлітків із ВХ ДПК рівень АКТГ констатований найвищим (90,5±5,3) пг/мл і відмічена його достовірна (р<0,05) відмінність щодо відповідного показника у здорових (74,8±4,8) пг/мл. Встановлено прямий кореляційний зв'язок (r = 0,40) між зниженням концентрації кортизолу і підвищенням рівня АКТГ та наявністю інфікування Нр і зростанням ацидності шлункового соку у пацієнтів з хронічною патологією ГДЗ.

Таким чином, можна зазначити, що у дітей і підлітків із хронічною патологією ГДЗ захворювання перебігає на фоні порушень психоемоційної сфери, які прогресують з віком, ускладнюють перебіг патології, сприяють затяжному перебігу, хронізації процесу та є проявами дезадаптаційного синдрому, який супроводжується вегетативними реакціями з їх специфічним метаболічним й ендокринним забезпеченням.

Зважаючи на більшу вираженість у підлітків із хронічною патологією ГДЗ проявів СХНІ, змін вегетативного, гормонального гомеостазу і психологічного статусу та малочисельність групи обстежених віком 7 - 12 років, проводили вивчення впливу лікувальних технологій у пацієнтів 13 - 18 років. Для цього з метою корекції виявлених змін в комплекс лікування вважали за доцільне включити комплексний препарат метаболічної дії Кардонат і седативну настойку Фітосед.

Для аналізу ефективності терапії підлітки кожної із нозологій були розподілені на 4 групи, які були ідентичними за віком, статтю та кількістю дітей. 20 пацієнтів в межах кожної із нозологій отримувала традиційну терапію (згідно з Протоколами МОЗ України), 20 - на фоні традиційної терапії приймали препарат Кардонат, 20 - настойку Фітосед, 20 - отримували комплексне лікування з включенням препарату Кардонат і настойки Фітосед. Пацієнти приймали Кардонат по 1 капсулі 3 рази на день, Фітосед - по 30 крапель 3 рази на день протягом одного місяця.

Критеріями ефективності лікування вважали позитивні зміни основних клінічних симптомів, позитивну динаміку щодо показників вегетативного, гормонального гомеостазу, психологічного статусу та зменшення проявів синдрому метаболічної інтоксикації у обстежених.

Аналіз динаміки основних клінічних синдромів і симптомів під впливом лікування показав позитивні зміни показників при використанні всіх медикаментозних схем. Однак, встановлено більш виражений регрес скарг та об'єктивних даних хвороби при ХГД, ВХ ДПК та ГЕРХ під впливом комплексного лікування з включенням в базисну терапію препаратів Кардонат і Фітосед. Так, у підлітків з ХГД біль в животі і посилення болю після лікування були констатовані тільки у 10,0% та 5,0%, відповідно, а голодний і нічний біль - не були зареєстровані. У 92,9% обстежених цієї групи констатовано відновлення апетиту, а такі прояви диспепсичного синдрому, як нудота, блювання і відригання та симптоми СХНІ після лікування з включенням в терапію препаратів Кардонат і Фітосед місця не мали.

У пацієнтів пубертатного віку з ВХ ДПК, які отримували терапію з включенням препаратів Кардонат і Фітосед, констатовано зниження больового синдрому у 84,2%, зменшення голодного й нічного болю у 94,4% і 94,1%, відповідно. У 93,7% хворих цієї групи зареєстровано зменшення відчуття загальної слабкості, а інші прояви СХНІ та диспепсичного синдрому не зустрічались.

У обстежених з ГЕРХ після комплексного лікування з включенням препаратів Кардонат і Фітосед із основних клінічних симптомів були констатовані тільки біль в епігастрії й правому підребір'ї (у 11,8%), печія і нудота (у 10,0%, відповідно) та загальна слабкість (у 5,0%).

За даними аналізу КІГ під впливом комплексного лікування з включенням препаратів Кардонат і Фітосед констатували посилення активності симпатичного відділу ВНС у пацієнтів з ХГД, на що вказує достовірне (р<0,05) зниження Х, Мо та підвищення АМо, ІН і ВПР. При цьому у підлітків з ВХ ДПК констатована лише тенденція (р > 0,05) таких змін.

У хворих з ГЕРХ зареєстроване достовірне (р<0,05) підвищення Х і Мо та зниження АМо, ІН, ВПР, що свідчить на користь посилення активності парасимпатичного впливу, зниження активності адренергічних механізмів регуляції на фоні комплексного лікування.

За аналізом показників ПАПР і Мо під впливом комплексного лікування відмічено посилення ролі врівноваженого каналу регуляції і послаблення ролі гуморального каналу, які у пацієнтів з ХГД визначені у 29,0% і 38,7%, відповідно проти 12,9% і 54,8%, відповідно до лікування, а у підлітків з ВХ ДПК -22,5% і 42,5%, відповідно, проти 7,8% і 62,7%, відповідно. В той же час, у пацієнтів з ГЕРХ діагностовано зменшення ролі нервового каналу регуляції до 37,5% проти 57,3% до лікування та посилення ролі врівноваженого каналу до 28,2% проти 9,8%.

Таким чином, констатовано врівноваження симпатичних і парасимпатичних впливів на серце, підвищення адаптаційно -пристосувальних можливостей та зниження напруги компенсаторних механізмів організму у підлітків з хронічною патологією ГДЗ.

У підлітків з хронічною патологією ГДЗ відмічали під впливом лікування позитивну динаміку психоемоційного стану. Оптимізація психологічного статусу була максимально вираженою у пацієнтів, які в складі традиційної терапії отримували настойку Фітосед або одночасно приймали препарати Кардонат і Фітосед в комплексному лікуванні. Так, у хворих із ХГД, які отримували комплексне лікування покращення самопочуття, активності та настрою констатовано у 89,5%, відповідно. У 84,2%, відповідно, обстежених з ВХ ДПК відмічено покращення самопочуття та активності , а у 89,5% -настрою. Пацієнтам з ГЕРХ було притаманне покращення самопочуття у 89,5%, підвищення активності у 85,0%, а відновлення настрою у 90,0% випадків.

Крім того, під впливом комплексної терапії відмічено зростання кількості дітей з гармонічним типом відношення до хвороби, який відмічався у 95,0% підлітків з ХГД, у 85,0% - з ВХ ДПК і у 90,0% - з ГЕРХ проти 41,3%, 25,0% і 30,0%, відповідно до лікування та зниження рівнів шкільної тривожності у обстежених всіх нозологій.

Динаміка МСМ, ЛІІ та ЦІК, як параклінічних маркерів синдрому ендогенної інтоксикації, показала значне зниження концентрації даних показників у хворих, які отримували в складі комплексного лікування препарат метаболічної дії Кардонат або приймали комплексне лікування з включенням препаратів Кардонат і Фітосед. Так, у пацієнтів з ХГД та ГЕРХ, які приймали препарат Кардонат на фоні стандартної терапії констатована достовірна (р<0,02<0,001) різниця концентрації МСМ, ЛІІ та ЦІК у обстежених всіх нозологій в порівнянні з відповідними показниками до лікування та встановлена тенденція (р >0,05) наближення маркерів ендотоксикозу до відповідних у здорових. Найбільша позитивна динаміка ЛІІ визначена у підлітків з ГЕРХ (0,99±0,04). ЦІК найістотніше знизились у пацієнтів з ХГД (13,8±0,90), а МСМ після лікування були практично однаковими у обстежених з ХГД і ГЕРХ та становили (0,268±0,014) ум.од., і (0,270±0,012) ум.од., відповідно.

У підлітків з ХГД і ГЕРХ, які отримували комплексну терапію з включенням препаратів Кардонат і Фітосед, констатовано достовірне (р<0,001) зниження показників ендотоксикозу, які практично не відрізнялись (р>0,2>0,5) від відповідних у здорових, а у пацієнтів з ВХ ДПК була помітною тенденція (р>0,05) наближення концентрацій МСМ (0,271±0,011) ум.од., ЛІІ (1,12±0,04) та ЦІК (14,1±0,92) до відповідних показників у здорових.

Статистичний аналіз показав, що у пацієнтів з ХГД, ВХ ДПК та ГЕРХ найістотніше показники МСМ знизились під впливом комплексного лікування з включенням препаратів Кардонат і Фітосед. В той же час у дітей з ХГД та ВХ ДПК відмічено практично однаковий вплив терапії на МСМ серед обстежених, які отримували традиційне лікування або настойку Фітосед в його складі, а у хворих з ГЕРХ констатовані практично однакові дані щодо стандартного лікування з включенням препарату Кардонат і стандартного лікування з включенням препаратів Кардонат і Фітосед.

Динаміку показників концентрації кортизолу та АКТГ в сироватці крові вивчали у хворих з ХГД, ВХ ДПК та ГЕРХ, які в складі традиційної терапії отримували препарати Кардонат і Фітосед (рис.). Під впливом лікування визначено підвищення концентрації кортизолу у всіх обстежених групах, при чому у пацієнтів з ХГД рівень гормону практично наблизився до аналогічного у здорових. Не зважаючи на те, що рівень кортизолу в сироватці крові хворих з ВХ ДПК змінився найменше, втім виявлено чітку тенденцію (р>0,05) до підвищення концентрації гормону.

Під впливом комплексного лікування у обстежених всіх нозологій встановлено зниження рівня АКТГ в сироватці крові. Однак, якщо у пацієнтів з ХГД і ГЕРХ зниження концентрації гормону констатовано достовірним (р<0,05), то у дітей з ВХ ДПК відмічена тільки тенденція до зниження рівня АКТГ (р>0,05).

Аналіз результатів 6 -місячного диспансерного спостереження показав загострення захворювання через 3 -4 місяці у всіх дітей, яке проявлялось відновленням больового синдрому, появою диспепсичних симптомів та ознак СХНІ. Однак, у пацієнтів, які під час лікування отримували традиційну терапію, ці зміни були виражені більше, в порівнянні з дітьми, які отримували комплексне лікування з включенням препарату Кардонат і настойки Фітосед. На ФЕГДС у хворих з загостренням захворювання діагностовано ознаки гіперацидного гастродуоденіту.

Більш оптимальним залишався і психоемоційний стан пацієнтів, які отримували комплексну терапію. Так, у цих обстежених рівні загальної шкільної тривожності відмічені у меншої кількості хворих (33,3%) в порівнянні з аналогічними даними в групах хворих, які отримували тільки стандартне лікування (47,7%).

Таким чином, запропонований комплекс лікування хронічної патології ГДЗ з включенням препарату метаболічної дії Кардонат і настойки Фітосед сприяє більш швидкій зворотній динаміці клінічних симптомів і синдромів, оптимізації параклінічних показників синдрому метаболічної інтоксикації, нормалізації вегетативного і гормонального гомеостазу, покращенню психоемоційного статусу хворих, підвищенню адаптаційних можливостей і попередженню рецидивів захворювання, що дозволяє рекомендувати його до застосування у практичній діяльності педіатрів та сімейних лікарів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання -удосконалення діагностики і лікування дезадаптивних змін у дітей і підлітків із хронічною патологією ГДЗ шляхом проведення комплексної синдромологічної оцінки клінічних даних, вивчення порушень вегетативного, психоемоційного статусу, гормонального гомеостазу, синдрому ендогенної інтоксикації та корекції виявлених змін препаратами метаболічної і седативної дії.

1. Домінуючим в клінічній картині пацієнтів з хронічними захворюваннями ГДЗ є больовий синдром, що мав місце у 91,1% обстежених з ХГД, у 94,5% -з ВХ ДПК, у 88,9% -з ГЕРХ. У дітей і підлітків із хронічною патологією верхніх відділів травной системи поряд із больовим і диспепсичним синдромами основним є СХНІ, який характеризується загальною слабкістю (63,8%), зниженням апетиту (67,9%), швидкою втомлюваністю (55,4%), головним болем і головокружінням (45,4% і 42,9% відповідно). Прояви, як больового, так й диспепсичного синдромів і СХНІ прогресували у пубертатному віці та були максимально вираженими у підлітків з ВХ ДПК, що зумовлювало тяжчий перебіг цієї нозології.

2. ВВТ тонус у дітей та підлітків із хронічною патологією ГДЗ характеризується напруженням| центрального контуру регуляції ритму серця з високим рівнем функціонування адренергічних регуляторних механізмів, а також посиленням функціонування парасимпатичної ланки ВНС у хворих з ХГД і ВХ ДПК та підвищенням впливу симпатичної ланки ВНС у пацієнтів з ГЕРХ.

3. Обстеженим із хронічною патологією ГДЗ притаманне напруження адаптаційно - пристосувальних механізмів. Як у дітей, так і у підлітків із ВХ ДПК і ХГД має місце гіперпарасимпатикотонічна вегетативна реактивність, в той час, як у пацієнтів із ГЕРХ визначена гіперсимпатикотонічна вегетативна реактивність. У хворих із ВХ ДПК констатовано гіпердіастолічний варіант КОП, що є проявом дезадаптації.

4. У пацієнтів із хронічною патологією ГДЗ захворювання перебігає на фоні порушень психоемоційної сфери. Властивим для дітей є хронічний стрес у субкомпенсованій, а для підлітків - у декомпенсованій стадії, який проявляється несприятливим станом щодо самопочуття, активності та настрою, патологічним типом відношення до хвороби, підвищеним рівнем тривожності, агресії та порушенням шкільної адаптації.

5. У підлітків із патологією верхніх відділів травної системи констатовано наявність хронічного стресу, про що свідчить низький рівень кортизолу незалежно від нозології при існуючий тенденції до підвищення вмісту АКТГ у обстежених з ХГД і ГЕРХ та достовірне підвищення концентрації АКТГ у пацієнтів з ВХ ДПК. Встановлено прямий кореляційний зв'язок (r = 0,40) між зниженням показників кортизолу, підвищенням АКТГ та наявністю інфікування Нр й зростанням рівня ацидності шлункового соку.

6. Включення комплексного препарату метаболічної дії Кардонат і седативної настойки Фітосед в комплексне лікування підлітків із хронічною патологією ГДЗ дозволяє досягти швидшого регресу клінічних симптомів, зменшення порушень з боку ВНС, оптимізації гормонального гомеостазу, зниження рівня тривожності, тим самим зменшуючи частоту рецидивів, підвищуючи адаптаційні можливості та стійкість до хронічних стресогенних ситуацій.

Практичні рекомендації

1. Враховуючи виражені зміни вегетативного гомеостазу у дітей та підлітків із хронічною патологією ГДЗ доцільно ввести в діагностичний комплекс обстеження таких пацієнтів КІГ та КОП.

2. В комплексі обстежень пацієнтів із хронічними захворюваннями верхніх відділів травної системи доцільно проведення визначення концентрації в сироватці крові кортизолу та АКТГ, як маркерів хронічного стресу та тяжкості патологічного процесу.

3. Зважаючи на наявність у пацієнтів із хронічною патологією ГДЗ змін психоемоційного статусу, які ускладнюють перебіг захворювання і сприяють виникненню резистентності до терапії, доцільним є проведення на практиці оцінки динаміки психоемоційного статусу хворих, як показника рівня адаптації та клінічної ефективності лікування.

4. Включення в комплексне лікування підлітків із ХГД, ВХ ДПК і ГЕРХ препаратів метаболічної та седативної дії (на прикладі комплексного препарату Кардонат і настойки Фітосед) дозволяє підвищити ефективність корекції дезадаптивних змін. Препарат Кардонат рекомендуємо застосовувати протягом одного місяця по 1 капсулі 3 рази на день, а настойку Фітосед - по 30 крапель 3 рази на день протягом місяця. Пацієнтам з ВХ ДПК рекомендуємо повторний курс лікування препаратами Кардонат і Фітосед у складі комплексної терапії у вказаних дозах через 4-6 місяців.

Перелік умовних скорочень

АМ₀ - амплітуда моди

АКТГ - адренокортикотропний гормон

ВВТ - вихідний вегетативний тонус

ВД - вегетативна дисфункція

ВНС - вегетативна нервова система

ВПР - вегетативний показник ритму

ВХ - виразкова хвороба

ГДЗ - гастродуоденальна зона

ГЕРХ - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

ДПК - дванадцятипала кишка

ЕКГ - електрокардіографія

ІН - індекс напруги

КІГ - кардіоінтервалографія

КОП - кліноортостатична проба

ЛІІ - лейкоцитарний індекс інтоксикації

М₀ - величина моди

МСМ - молекули середньої маси

ПАПР - показник адекватності процесів регуляції

САН - самопочуття, активність, настрій

ССС - серцево-судинна система

СХНІ - синдром хронічної неспецифічної інтоксикації

ФЕГДС - фіброезофагогастродуоденоскопія

ХГД - хронічний гастродуоденіт

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси

рН - рівень кислотоутворюючої функції шлунку

Нр - Helicobacter pylori

Х - показник варіаційного розмаху

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Алексеєва Ю.І. Особливості клінічного перебігу хронічних захворювань верхніх відділів травної системи у дітей шкільного віку / А.Б. Волосянко, Ю.І. Алексеєва // Перинатологія і педіатрія. -2007. -№1 (29). -С.97-100. (Здобувачем особисто проведений збір матеріалу та аналіз отриманих даних).

2. Алексеєва Ю.І. Корекція синдрому хронічної неспецифічної інтоксикації у дітей шкільного віку із хронічною патологією верхніх відділів травної системи / А.Б. Волосянко, Ю.І. Алексеєва // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. -2007. -випуск 16, книга 3. -С.114-118. (Здобувачем особисто здійснено аналіз клінічних симптомів, маркерів синдрому хронічної неспецифічної інтоксикації та ефективності лікування).

3. Алексеєва Ю.І. Клініко -параклінічна характеристика синдрому хронічної неспецифічної інтоксикації у дітей із патологією травної системи / Ю.І. Алексеєва // Архів клінічної медицини. -2007. -№1 (11). -С.7-9.

4. Алексеєва Ю.І. Етіологічні і патогенетичні особливості захворювань верхніх відділів травної системи у дітей шкільного віку / Ю.І. Алексеєва // Галицький лікарський вісник. -2007. -Т.12, №2. -С.103-105.

5. Алексеєва Ю.І. Особливості вегетативного статусу у школярів із хронічною патологією гастродуоденальної зони / А.Б. Волосянко, Ю.І. Алексеєва, Н.С. Алексеєва // Галицький лікарський вісник. -2007. -Т.13, №3. -С.10-12. Здобувачем особисто проведено аналіз особливостей вегетативного статусу у дітей з патологією гастродуоденальної зони та статистична обробка отриманих даних).

6. Алексеєва Ю.І. Особливості гормонального та психоемоційного статусу у дітей із хронічною патологією гастродуоденальної зони / А.Б. Волосянко, Ю.І. Алексеєва, В.Є. Арциховська // Архів клінічної медицини. -2007. -№2 (12). -С.19-21. (Здобувачем особисто здійснено аналіз показників гормонального статусу, характеристик психо -емоційного стану, формулювання висновків).

7. Алексеєва Ю.І. Корекція змін гормонального статусу та психоемоційного стану у дітей із хронічною патологією верхніх відділів травної системи /А.Б. Волосянко, Ю.І. Алексеєва // Галицький лікарський вісник. -2007. -Т.14, №4. -С.31-33.(Здобувачем особисто проведено збір літературних даних, аналіз клінічного матеріалу).

8. Алексеєва Ю.І. Особливості вегетативного гомеостазу у дітей із хронічною патологією гастродуоденальної зони / Ю.І. Алексеєва // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2007. -Т. 7, вип. 4 (20). -С.61-64.

9. Алексеєва Ю.І. Психоемоційний статус у дітей із патологією верхніх відділів шлунково - кишкового тракту і можливість його корекції / А.Б. Волосянко, Ю.І. Алексеєва, О.О. Цицюра // Перинатологія і педіатрія. -2008. -№1 (33). -С.124-127.(Здобувачем особисто проведено збір та обробка матеріалу, аналіз отриманих даних).

Анотація

Алексеєва Ю.І. Клініко-параклінічні особливості адаптації у дітей та підлітків з хронічною патологією гастродуоденальної зони. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10. - “Педіатрія”. ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України”, Київ, 2008.

Дисертація присвячена проблемі вивчення дезадаптивних змін та їх корекції у дітей та підлітків з хронічною патологією гастродуоденальної зони.

Встановлено клінічні особливості, різну вираженість синдрому ендогенної інтоксикації у пацієнтів з хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони в залежності від нозології.

Визначено, що вегетативний статус у дітей та підлітків із хронічним гастродуоденітом і виразковою хворобою дванадцятипалої кишки характеризується посиленням функціонування парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи, а у пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою -симпатичної ланки вегетативної нервової системи.