Подолання терапевтичної резистентності у хворих на параноїдну шизофренію в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.16 - психіатрія

ПОДОЛАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ У ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ В ПРОЦЕСІ ЛІКУВАННЯ МЕТОДОМ КРАНІОЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГІПОТЕРМІЇ

РОМАНОВА ГАННА ОЛЕКСІЇВНА

Харків 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема ефективності лікування резистентних форм параноїдної шизофренії залишається далекою від розв'язання, та кількість терапевтично резистентних хворих стабільно складає біля 30%. Шизофренія вважається резистентною до лікування, коли після двох послідовних курсів по 4 тижні терапії нейролептиками різних фармакологічних груп реєструється відсутність або недостатність прогнозуємого клінічного ефекту (редукція симптоматики за шкалою PANSS складає менш ніж 50%) (Марута Н.О., 2007, Тіганов О.С.,1999, Реміняк В.І., 2000, Рачкаускас Г.С. 2004).

Виділяють такі види терапевтичної резистентності (ТР): первинну (істину) резистентність, внаслідок зниженої чутливості деяких нейрорецепторів; вторинну резистентність, пов'язану з розвитком адаптації до фармакотерапії; псевдорезистеність, внаслідок неадекватної терапії; негативну резистентність (інтолерантність), коли мова йде про підвищену чутливість до розвитку побічних ефектів (екстрапірамідних, соматичних, нейроінтоксікаційних) (Авруцький Г.Я, 1988, Снежневський О.В. 1983, Тіганов О.С., 1999, Марута Н.О., 2007, Реміняк В.І., 2000, Рачкаускас Г.С., 2004).

Існує достатньо велика кількість спеціальних протирезистентних заходів, але незважаючи на це, кількість випадків ТР залишається на попередньому рівні (Волошин П.В., 2004, Підкоритов В.С., 2002).

Великого значення набуває розробка немедикаментозного методу лікування терапевтично резистентних хворих на параноїдну шизофренію, який базується на диференційованому, індивідуальному підході до кожного хворого, сприяє зниженню терміну лікування та економічних витрат, запобігає розвитку синдрому госпіталізму, підвищує соціальну адаптацію хворих, покращує якість життя. Поєднання немедикаментозного методу з психофармакотерпією дає можливість знизити дози нейролептиків, зменшити їх побічну дію, сповільнити розвиток когнітивних порушень внаслідок тривалого використання нейролептиків.

Можливість використання краніоцеребральної гіпотермії (КЦГ) для подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію визначається тим, що реалізація фізіологічного ефекту гіпотермії здійснюється шляхом впливу на центри терморегуляції. Це викликає реакцію адаптації (зміну функціонального стану нервової системи) і таким чином сприяє санагенезу психозів. Крім цього, метою призначення КЦГ є створення найбільш оптимальних умов для функціонування тканин головного мозку за рахунок зниження їх потреби у кисні, нормалізації циркуляторних та гуморальних порушень, підвищенні стійкості головного мозку до гіпоксії та інтоксикації (Бачериков А.М., 2004, Кутько І.І., 1998, Бабійчук Г.О., 1992; Реміняк В.І., 1998).

Таким чином розробка та впровадження у психіатричну практику нового методу КЦГ та гібернації для подолання ТР є актуальними задачами сучасної психіатрії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота проводилась у рамках науково-дослідної роботи «Дослідити феноменологічну структуру та динаміку психічних розладів у осіб із незавершеними і завершеними суіцидальними спробами, розробити методи профілактики, лікування та реабілітації» (шифр АМН.СУ.7.03, № держреєстрації 0103U001307), що виконувалась в Державній установі «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» у 2003-2005 р. Автор є виконавцем індивідуальних фрагментів даних науково-дослідної роботи.

Мета дослідження: Клініко-психопатологічні, патопсихологічні, вегетативні та нейрофізіологічні особливості у хворих на параноїдну шизофренію з терапевтичною резистентністю, розробка на базі здобутих даних диференційованого підходу до подолання терапевтичної резистентності методом КЦГ у новому режимі.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено й вирішено такі основні завдання дослідження:

1. Дослідити динаміку психопатологічної симптоматики в процесі лікування хворих на параноїдну шизофренію з ТР методом КЦГ;

2. Вивчити динаміку патопсихологічних змін у хворих на параноїдну шизофренію з ТР на фоні лікування методом КЦГ;

3. Визначити характер змін вегетативної нервової системи у хворих на параноїдну шизофренію з ТР на основі оцінки вегетативних показників до та після подолання ТР методом КЦГ;

4. З'ясувати особливості функціонального стану нервової системи хворих на параноїдну шизофренію з ТР за допомогою даних електроенцефалографії до и після використання КЦГ;

5. Розробити схеми медикаментозної терапії хворих на параноїдну шизофренію з ТР на фоні лікування методом КЦГ з урахуванням виду ТР;

6. Встановити терапевтичну ефективність КЦГ у новому режимі в якості методу подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію.

Об'єкт дослідження: Психічні порушення у хворих на параноїдну шизофренію з ТР та їх динаміка в процесі лікування методом КЦГ.

Предмет дослідження: Динаміка клініко-психопатологічних, психодіагностичних, вегетативних, нейрофізіологічних показників в процесі подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію методом КЦГ.

Методи дослідження: Для реалізації мети та завдань дослідження було застосовано клініко-психопатологічний метод (з використанням оціночної шкали параноїдного хворого та шкали PANSS), який включав вивчення психічного статусу та анамнестичних даних. Для всебічного вивчення особистісних та емоційних реакцій хворих було застосовано тест Люшера, опитувальник MMPI. Для дослідження особливостей вегетативної регуляції нервової системи вивчались такі показники: шкіряно-судинна реакція на нікотинову кислоту за методом Бедненко; вегетативний індекс Кердо; око-серцевий рефлекс Даньіні-Ашнера, сино-каротидний рефлекс Чермака-Герінга. Нейрофізіологічні особливості хворих вивчались за допомогою методу електроенцефалографії. Статистична обробка даних відбувалась за допомогою методів визначення вірогідності відмінностей (за t-критерієм Ст'юдента, коефіцієнтом Фішера для малих вибірок, критерієм Вілкоксона) і методів кореляційного аналізу.

Наукова новизна роботи: Вперше на підставі комплексного дослідження теоретично обґрунтовано патогенетичну роль КЦГ в процесі подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію.

На підставі комплексного клініко-психопатологічного дослідження відокремлено провідні психопатологічні синдроми, встановлено структурний поліморфізм клінічної картини хворих на параноїдну шизофренію з ТР.

Науково обґрунтовано позитивний вплив КЦГ на такі види терапевтичної резистентності, як інтолерантність, адаптація до препаратів, псевдорезистентність.

Вперше ретельно проаналізовано особливості клініко-психопатологічної симптоматики, визначено характер їх відношень з вегетативними порушеннями, а саме, показано посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних показників після подолання терапевтичної резистентності методом КЦГ.

Отримано закономірності змін клінічної картини з такими змінами нейрофізіологічних показників, як збільшення амплітуди коливань, відновлення функціональної асиметрії, покращення реакції на функціональні проби.

Здійснено теоретичне обґрунтування необхідності комплексного диференційованого підходу до подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію методом КЦГ.

Практична новизна роботи. Розроблено новий метод лікування із застосуванням КЦГ та нова літична суміш для проведення гібернації і гіпотермії, на які отримано патенти (Пат. 63708А, 4341). Розроблено диференційовані показники для призначення КЦГ з метою подолання ТР.

Вперше було опрацьовано розроблені схеми оптимізації нейролептичної терапії в поєднанні з КЦГ у новому режимі для подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію, в залежності від її виду, клініко-психопатологічних, психодіагностичних, вегетативних, електрофізіологічних показників. Запропоновано дозування препаратів, схеми їх оптимізації з урахуванням кількості сеансів КЦГ. Було доведено, що розроблені схеми дозволяють забезпечити адекватну терапевтичну тактику, сприяють скороченню тривалості лікування завдяки активації адаптивно-компенсаторних механізмів хворого.

За результатами дослідження було розроблено зі співавторами методичні рекомендації «Застосування краніоцеребральної гіпотермії при лікуванні депресивних розладів у хворих із суіцидальною поведінкою».

Результати дослідження було впроваджено в практику закладів охорони здоров'я Харківської (Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3), Луганської (Луганська обласна клінічна психіатрична лікарня) областей, а також у практику Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України».

Особистий внесок здобувача: Автором протягом 2003-2008 рр. було самостійно проведено аналітичне дослідження літературних даних, весь комплекс клінічних, експериментально-психологічних та нейрофізіологічних досліджень хворих. Самостійно проведено статистичну обробку даних, інтерпретацію результатів дослідження та їх теоретичне узагальнення. Автором також розроблено новий диференційований підхід до подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію методом КЦГ. Підготовка до друку публікацій за темою дослідження, написання всіх розділів роботи здійснювалися дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. За матеріалами дисертації зроблені доповіді на пленумі і конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України «Сучасні технології профілактики й лікування нервових, психічних розладів та розладів внаслідок вживання психоактивних речовин» (Луганськ, 2005), пленумі і науково-практичній конференції товариства неврологів, психіатрів та наркологів України «Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та їх реінтеграція в суспільство» (Донецьк, 2005), III Національному Конгресі (XI з'їзді) неврологів, психіатрів та наркологів України «Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 друкованих праць. З них 6 статей у спеціалізованих фахових виданнях відповідно до «Переліку» ВАК України (в тому числі 4 - самостійні), також отримано 2 деклараційні патенти на винахід, надруковано 1 методичні рекомендації.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4-х розділів з описом результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел. Роботу викладено на 166 сторінках машинопису, ілюстровано 20 таблицями і 8 малюнками. Список літератури складає 245 джерел, з яких 177 - мовами з кириличною символікою та 68 - мовами з латинською символікою.

ЗМІСТ РОБОТИ І ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

параноїдний шизофренія краніоцеребральний гіпотермія

Матеріали і методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження 130 хворих (жінок та чоловіків) на параноїдну шизофренію (за МКХ-10 неперервний перебіг F20.00 та приступоподібно-прогредієнтний перебіг F20.01) з наявністю ТР.

В якості основної групи було обстежено 100 хворих, (F20.00-74 особи, F20.01-26 осіб), яким було застосовано метод КЦГ з метою подолання ТР. В контрольну групу увійшли 30 хворих з ТР (F20.00-16 осіб, F20.01-14 осіб), яким КЦГ не проводилось.

В процесі лікування методом КЦГ було відокремлено 3 групи хворих в залежності від кількості сеансів КЦГ, які знадобились для подолання ТР. Перша група, де проводився один сеанс КЦГ (36 осіб), друга група - два сеанси КЦГ (41 особа), і третя група - три сеанси КЦГ (23 особи). Проміжок між наступними сеансами КЦГ складав 21 день. Усі обстежені хворі приймали психофармакотерапевтичні засоби впродовж дослідження. Розподіл за статтю та середнім віком в обстежених групах показано у таблиці 1.

Таблиця 1. Середній вік і стать хворих на параноїдну шизофренію з ТР

Для всіх хворих з ТР було характерно зниження соціальної адаптації, ранній вік початку захворювання, значна тривалість шизофренічного процесу, та відповідно тривалий досвід вживання різних нейролептиків, наявність супутньої соматичної і неврологічної патології, додаткових шкідливостей в анамнезі (наркоманія, алкоголізм, психогенії). Основні і контрольна групи за віковим складом, тривалістю і стадією захворювання однорідні і співмірні.

В результаті проведеного обстеження за допомогою клініко-психопатологічного методу, аналізу показників за шкалою параноїдного хворого та шкалою PANSS, у хворих з ТР було виявлено: значну поліморфність психотичної симптоматики, поєднання психопатологічних синдромів. Було виділено наступні провідні синдроми: Кандинського-Клерамбо, дереалізації-деперсоналізації, сенесто-іпохондричний, афективно-параноїдний, вербальний галлюциноз. Також було встановлено приєднання до них окремих кататонічних симптомів (рухова загальмованість, мутизм, негативізм, імпульсивність), зорових та речорухових псевдогалюцинацій.

Виразність поліморфності і тяжкості симптоматики прямо корелювала зі стійкістю до терапевтичної дії КЦГ. Після лікування методом КЦГ відмічалась значна редукція провідних психопатологічних синдромів, поліпшувалась рухова активність хворих, контакт. Найбільш резистентними були такі симптоми, як стійке виражене психомоторне збудження, вербальні псевдогалюцинації імперативного агресивного та аутоагресивного змісту, дурашливість, імпульсивність, агресивні та аутоагресивні дії.

В результаті проведеного обстеження за шкалою параноїдного хворого і шкалою PANSS в процесі лікування методом КЦГ було встановлено, що у всіх хворих на параноїдну шизофренію з ТР, яким проводилась КЦГ, відмічалась вірогідна редукція симптоматики (р<0,001 и p<0,05), що було відображено у зниженні суми балів за шкалою PANSS більш ніж на 50% в 1-й и 2-й групах та на 34% в 3-й групі. До лікування середня загальної суми балів за шкалою PANSS в 1-й групі складала 121,8, після лікування 60,17 (р<0,001); в 2-й групі до лікування 155,05, після лікування 76,27 (р<0,001); в 3-й групі до лікування 169,6, після лікування 112,2; в контрольній групі до лікування 137,2, після лікування 114,3.

В 1-й групі для подолання ТР виявилось достатньо проведення одного сеансу КЦГ. До лікування КЦГ в 61,1% випадків мала місце поліпрагмазія типовими нейролептиками, а також монотерапія типовими нейролептиками в малих дозах (27,7%), атиповими нейролептиками в середніх дозах (11%). Після застосування КЦГ дози атипових нейролептиків було знижено вдвічі, усіх хворих було переведено на монотерапію. Дози типових нейролептиків було підвищено до середніх за рахунок редукції побічних ефектів, яка відбулася після КЦГ. В даній групі псевдорезистентність відмічалась у 26-ти осіб, негативна резистентність (інтолерантність) у 10 осіб.

Відмічалось тимчасове зростання виразності в балах деяких позитивних симптомів (Р1 - маячні ідеї, Р3 - галюцинаторна поведінка, Р4 - збудження) через тиждень після першого КЦГ, що було прогностично сприятливою ознакою.

В 1-й групі статистично вірогідною (р<0,001) була редукція таких симптомів, як P1 - маячні ідеї, P7 - ворожість, N2 - емоційна відчуженість, N3 - оскудіння контакту, N4 - пасивно-апатична соціальна відторгненість, N6 - недостатність спонтанності й плавності мови, G1 - іпохондричні ідеї, G2 - тривожність, G3 - ідеї провини, G4 - фізичне напруження, G6 - депресія, G7 - рухова загальмованість, G11 - порушення уваги, G14 - імпульсивність. Також статистично вірогідне покращення (p<0,05) отримано за такими симптомами, як P3 - галюцинаторна поведінка, P4 - збудження, P6 - підозрілість (персекуторні ідеї), N1 - сплощення афекту, G15 - поринання у внутрішні і аутистичні переживання, G16 - активний відхід від соціальних контактів. Клінічно було відмічено значне покращення соціального функціонування хворих. Негативна симптоматика редукувалась скоріше, ніж позитивна.

В 2-й групі для подолання ТР знадобилося проведення двох сеансів КЦГ з інтервалом 3 тижні. До лікування методом КЦГ в даній групі також мала місце поліпрагмазія (26,8%) та вживання малих доз типових нейролептиків (14,6%). На відміну від 1-ї групи, в більшому відсотку випадків було призначено атипові нейролептики в малих (38,2%) і середніх дозах (25,7%). В результаті проведення 2-х сеансів КЦГ була отримана позитивна динаміка психопатологічної симптоматики на попередніх дозах нейролептиків в 40,3% випадків. У 60,7% випадків психофармакотерапію було оптимізовано за рахунок зниження доз (35%) і нарощування доз (25,7%). В даній групі мала місце вторинна резистентність (адаптація) до атипових і типових нейролептиків у 35 хворих, негативна резистентність (інтолерантність) у 6 хворих.

Через три тижні після першого КЦГ відмічалось тимчасове зростання виразності в балах таких позитивних симптомів, як Р1 - маячні ідеї, Р3 - галюцинаторна поведінка, Р4 - збудження, що було прогностично сприятливою ознакою.

В 2-й групі після проведення двох сеансів КЦГ статистично вірогідно (р<0,001) відмічалась редукція таких симптомів, як P1 - маячні ідеї, P2 - порушення мислення за формою (концептуальна дезорганізація), P3 - галюцинаторна поведінка, P4 - збудження, P7 - ворожість, N3 - оскудіння контакту, G2 - тривога, G3 - ідеї провини, G4 - фізичне напруження, G6 депресія, G7 - рухова загальмованість, G10 - дезорієнтировка, G11 - порушення уваги, G13 - вольові порушення, G14 - імпульсивність. Вірогідне покращення (p<0,05) отримано за такими симптомами, як Р5 - ідеї переоцінки, Р6 - підозрілість, персекуторні ідеї, N1 - сплощення афекту, N2 - емоційна відчуженість, N4 - пасивно-апатична соціальна відторгненість, N6 - недостатність спонтанності і плавності мови, G1 - іпохондричні ідеї, G5 манерність, поза, G8 - недоступність, G15 - поринання у внутрішні аутистичні переживання, G16 - активне ухилення від соціальних контактів.

Найбільш резистентною до терапії була 3-я група хворих, яким знадобилось провести 3 сеанси КЦГ для появи динаміки в психопатологічній симптоматиці. Хворі даної групи отримували атипові нейролептики у високих дозах в 100% випадків, при цьому в 30,4% випадків було застосовано одночасно декілька препаратів у високих дозах. Після лікування в 100% випадків дози нейролептиків було знижено вдвічі. Дану групу складали хворі з вторинною резистентністю до атипових нейролептиків (16 осіб) та істиною резистентністю (6 осіб). Застосування КЦГ в даній групі дало можливість перевести хворих на амбулаторне лікування, скоротити дозування нейролептиків, покращити соціальну адаптацію та якість життя хворих. На мал. 3 показано хвилеподібні зміни продуктивної психотичної симптоматики (Р4-збудження, Р6-подозрілість) в процесі лікування методом КЦГ, що було прогностично сприятливою ознакою.

Після проведення третього сеансу КЦГ статистично вірогідно (р<0,001) відмічалась редукція таких симптомів, як G1 - іпохондричні ідеї, G2 - тривога, G3 - ідеї провини, G4 - фізичне напруження, G6 - депресія, G10 - дезорієнтировка, N3 - оскудіння контакту. Вірогідне покращення (p<0,05) отримано за такими симптомами, як Р4 - збудження, Р6 - підозрілість, N1 - сплощення афекту, N2 - емоційна відчуженість, N4 - пасивно-апатична соціальна відторгненість, N6 - недостатність спонтанності й плавності мови, G7 - рухова загальмованість, G8 - недоступність, G16 - активне ухилення соціальних контактів. В 3-й групі КЦГ була найбільш ефективною при анксиозно-депресивній симптоматиці, конгруентному депресивному афекту маяченню (маячні ідеї провини), іпохондричних маячних ідеях, руховій загальмованості, аутизації.

За шкалою параноїдного хворого було отримано вірогідне (р<0,001; p<0,05) покращення в усіх 3-х групах хворих за такими симптомами, як: маячне самоусвідомлення, дереалізація, деперсоналізація, зорові псевдогалюцинації, маячення малоцінності, самоприниження, шкоди, іпохондричне маячення, депресія, тривога, страх, аутизація, відчуженість, відгородженість, опозиційність до близьких, бездіяльність, малорухливість, малоініциативність, ускладнення контакту, загальмованість, мутичність, негативістичність. Ці симптоми вкладались до синдромів дереалізації-деперсоналізації, депресивно-параноїдного, сенесто-іпохондричного. Проведення КЦГ показано при наявності даних симптомів та синдромів для будь-якого виду ТР.

В результаті обстеження показників вегетативної нервової системи (ВНС) в динаміці лікування методом КЦГ було встановлено, що у хворих з ТР спостерігались стійки зміни функціонального стану центральної нервової системи, які характеризувались інертністю, зниженою та порушеною реактивністю, розщепленістю, слабкістю, перевагою в ВНС симпатикотонії (p<0,001). Після лікування методом КЦГ у хворих всіх 3-х основних груп вірогідно частіше (p<0,001) було зареєстровано парасимпатикотонічну спрямованість ВНС. Було виявлено важкі порушення шкіряно-судинної реакції на нікотинову кислоту у виді її повної відсутності в найбільшому відсотку випадків в 2-й (69,5%) і 3-й (68,2%) групах. Поява шкіряно-судинної реакції, суб'єктивних відчуттів, скорочення латентного періоду, подовження терміну реакції, підвищення її розповсюдженості та інтенсивності було прогностично сприятливими ознаками, прямо корелювали з редукцією балів за шкалою PANSS більш ніж на 50%. В жодному випадку не спостерігалось нормалізації усіх показників шкіряно-судинної реакції, які при загальній тенденції до покращення залишались розщепленими та послабленими.

В результаті психодіагностичного обстеження за допомогою тесту Люшера до лікування методом КЦГ було виявлено, що хворі, які на перші 4 позиції обирали темні кольори, в основному складали 3-тю групу, яка відрізнялась великою давністю шизофренічного процесу, літнім середнім віком хворих, неперервним типом перебігу захворювання. Незалежно від типу перебігу і віку, хворі з достатньою схоронністю в емоційно-вольовій сфері обирали на перші два положення жовтий і червоний кольори. При повторному обстеженні за допомогою тесту Люшера після лікування методом КЦГ була встановлена пряма кореляція зміни кольорового вибору з динамікою афективної, дереалізаційно-деперсоналізаційної, а також іпохондричної симптоматики. Була встановлена вірогідна (p<0,05) зміна характеру кольорового вибору. При повторному тестуванні вірогідно зменшувався сумарний показник тривоги [!] (p<0,05).

Психодіагностичне обстеження хворих за опитувальником MMPI до лікування дозволило встановити, що характер профілю відображав тяжкість психічного стану. У хворих 1-ї групи, для якої був характерним більш молодий вік, менша давність процесу, переважно приступоподібно-прогредієнтний перебіг, профілі за максимальними показниками ненабагато перевищували мережі норми. У профілях хворих 2-ї та 3-ї груп переважував «психотичний» нахил. При цьому для хворих 2-ї групи був характерним пікоподібний двофазний профіль. Для хворих 3-ї групи був характерним «плаваючий» профіль, що свідчило про значну тяжкість психічного стану. У 9-ти хворих було виявлено латентну депресію та замасковані суіцидальні тенденції, що характеризувалось одночасним підвищенням шкал депресія і гіпоманія. Повторне обстеження за опитувальником MMPI після лікування методом КЦГ дозволило виявити зниження показників шкал депресія, іпохондрія, психастенія, шизофренія, интраверсія, гіпоманія, що прямо корелювала з редукцією балів за шкалою PANSS більш 50% (подоланням ТР).

В результаті електроенцефалографічного (ЕЕГ) обстеження хворих з ТР до лікування КЦГ було відокремлено три види особливостей змін на ЕЕГ. Перший вид особливостей ЕЕГ характеризувався наявністю альфа ритму в передніх відділах ГМ (лоб, висок), при схоронності бета ритму в цих відділах, схоронністю регіональних відмінностей, виразністю реакції на функціональні проби. Другий вид особливостей ЕЕГ відрізнявся зменшенням функціональної асиметрії, більш низькою амплітудою коливань, наявністю тета-активності в усіх відведеннях, які несли синхронізований білатеральний характер. При гипервентиляційній пробі, як правило, посилювалась виразність тета активності, однак амплітуда коливань не перевищувала 100 мкВ. Третій вид особливостей ЕЕГ проявлявся відсутністю функціональної асиметрії, сплощенням ЕЕГ. Реакція на пробу «відкрити - заплющити очі» була слабо виражена або відсутня. Позитивний лікувальний ефект КЦГ прямо корелював зі зростанням амплітуди коливань, відтворенням функціональної асиметрії, покращенням реакції на пробу «відкрити-заплющити очі». Вказані зміни ЕЕГ прямо корелювали з редукцією балів за шкалою PANSS більш 50% (подоланням ТР). Виявлено коефіцієнт кореляції відокремлених нами видів ЕЕГ з характером редукції балів за шкалою PANSS та встановлено зв'язок між вказаними параметрами (r=0,84).

Через 2 роки було проведено катамнестичну оцінку клініко-психопатологічного стану хворих на параноїдну шизофренію, яким за допомогою КЦГ було подолано ТР. Оцінка стану проводилась у частини хворих при повторній госпіталізації в стаціонар для рішення соціальних питань, а також при аналізі амбулаторних карт хворих в ПНД, бесідах з родичами. Значної динаміки в клініко-психопатологічному стані відмічено не було, що свідчило про стійке покращення психічного стану хворих, підтвердження ефективності методу КЦГ для подолання ТР.

ВИСНОВКИ

1. Проведено нове теоретичне узагальнення і рішення актуальної задачі, яка стає в розробці схем подолання ТР у хворих на параноїдну шизофренію за допомогою методу КЦГ у новому режимі на підставі комплексного дослідження клініко-психопатологічних, патопсихологічних, вегетативних та нейрофізіологічних показників.

2. Відповідно даним клініко-психопатологічного обстеження було встановлено, що для всіх груп хворих з ТР була характерна виражена поліморфність психотичної симптоматики, поєднання психопатологічних синдромів (Кандинського-Клерамбо, дереалізації-деперсоналізації, сенесто-іпохондричного, афективно-параноїдного, вербального галюцинозу), а також приєднання окремих кататонічних симптомів (рухова загальмованість, мутизм, негативізм, імпульсивність), зорових і мовнорухових псевдогалюцинацій. В результаті лікування відмічалась вірогідна редукція таких психопатологічних синдромів, як афективно-параноїдного, дереалізаційно-деперсоналізаційного, сенесто-іпохондричного (р<0,05) при всіх видах ТР, галюцинаторно-параноїдного при псевдорезистентності, інтолерантності, вторинній резистентності (адаптації до препаратів) (р<0,05). Також відмічалось вірогідне покращення апатіко-абулічної дефіцитарної симптоматики при всіх видах ТР (р<0,05).

3. Результати обстеження за шкалою PANSS вказують на те, що у хворих на параноїдну шизофренію з ТР значній позитивній динаміці передувало тимчасове загострення продуктивної психотичної симптоматики за такими симптомами, як «маячні ідеї», «галюцинаторна поведінка», «збудження» (p<0,05), що було позитивною прогностичною ознакою і свідчило о змінах функціонального стану нервової системи хворих.

4. При параноїдній шизофренії з псевдорезистентністю (26 хворих), а також інтолерантністю до препаратів (10 хворих), продемонстрована редукція значної кількості симптомів через три тижні після проведення першого сеансу КЦГ, що відображено у вірогідній (р<0,05) редукції більшості позитивних, негативних та загальних симптомів шкали PANSS більш 50%. Динаміка негативної симптоматики наступала раніше, ніж позитивної.

5. При параноїдній шизофренії з вторинною ТР (35 хворих) та інтолерантністю (6 хворих), динаміка показників шкали PANSS більш 50% наступила після проведення 2-х сеансів КЦГ з інтервалом в три тижні, що також відображено в вірогідній (р<0,05) редукції більшості позитивних, негативних та загальних симптомів.

6. При параноїдній шизофренії з істиною (6 хворих) та вторинною ТР до атипових нейролептиків (17 хворих) зі значною давністю захворювання для досягнення статистично значної динаміки балів шкали PANSS знадобилось проведення 3-х сеансів КЦГ з інтервалом в три тижні. При цьому загальна редукція балів шкали PANSS складала 34%. Вірогідної редукції за більшістю позитивних симптомів в даній групі отримано не було. При цьому статистично вірогідно (р<0,05) відмічалась редукція таких симптомів, як «сплощення афекту», «емоційна відчуженість», «пасивно-апатична соціальна відторгненість», «недостатність спонтанності і плавності мови», «рухова загальмованість», «недоступність», «активне ухилення соціальних контактів».

7. У хворих на параноїдну шизофренію з ТР встановлені стійкі зміни показників ВНС, що проявлялось значною інертністю, зниженою, порушеною реактивністю, розщепленістю, послабленістю, перевагою в ВНС симпатикотонії (p<0,001). Позитивна динаміка психопатологічної симптоматики, що було відображено в редукції балів за шкалою PANSS більш 50%, прямо (r= 0,79, 0,82, 0,84) корелювала з посиленням парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій. Після лікування методом КЦГ вірогідно частіше (p<0,001) було зареєстровано парасимпатикотонічну спрямованість ВНС.

8. В результаті психодіагностичного обстеження з використанням тесту Люшера і опитувальника MMPI встановлена пряма кореляція зміни кольорового вибору з динамікою афективної, дереалізаційно-деперсоналізаційної, а також іпохондричної симптоматики у хворих на параноїдну шизофренію з ТР. В процесі подолання ТР методом КЦГ за допомогою повторного тестування методом Люшера було виявлено вірогідну (p<0,05) зміну характеру кольорового вибору. Після лікування методом КЦГ вірогідно зменшився сумарний показник тривоги [!] (p<0,05). Зниження висоти шкал депресії, іпохондрії, психастенії, інтроверсії, гіпоманія опитувальника MMPI корелювало з редукцією балів за шкалою PANSS більш 50% в 1-й и 2-й групах. Було виявлено у 9 хворих одночасне підвищення шкал депресія і гіпоманія, що свідчило за наявність замаскованої депресії і суіцидальних тенденцій.

9. В результаті проведення двократного динамічного ЭЭГ дослідження хворих на параноїдну шизофренію з ТР були виявлені три види особливостей ЭЭГ та їх вірогідна динаміка (p<0,05), яка прямо корелювала з лікувальним ефектом КЦГ і подоланням ТР. Перший вид особливостей ЕЕГ характеризувався наявністю альфа ритму, схоронність бета ритму в передніх відділах ГМ, схоронністю регіональних відмінностей, достатньою виразністю реакції на функціональні проби. Другий вид особливостей ЕЕГ відрізнявся зменшенням функціональної асиметрії, більш низькою амплітудою коливань, наявністю тета-активності в усіх відведеннях, які несли синхронізований білатеральний характер. При гипервентиляційній пробі посилювалась виразність тета активності. Третій вид особливостей ЕЕГ виявився прогностичним критерієм відсутності подолання ТР методом КЦГ та характеризувався відсутністю функціональної асиметрії, сплощенням ЕЕГ. Реакція на функціональні проби була слабо виражена або відсутня. Позитивний лікувальний ефект КЦГ (подолання ТР) прямо (r=0,84) корелював зі збільшенням амплітуди коливань, відновленням функціональної асиметрії, покращенням реакції на функціональні проби.

10. Підтверджена ефективність та безпека методики КЦГ у новому режимі з використанням нового складу літичної суміші для гібернації з метою подолання таких видів ТР, як псевдорезистентність, інтолерантність, вторинна резистентність. Розроблено схеми поєднаного використання КЦГ і психофармакотерапії в залежності від виду ТР у хворих на параноїдну шизофренію. Ефективність методу КЦГ підтверджена катамнестичним обстеженням хворих через 2 роки після подолання ТР.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романова Г. О. Психодіагностичні особливості хворих резистентною параноїдною шизофренією в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії / Г. О. Романова // Український вісник психоневрології. -2007. - Т. 15. вип 2 (51) - С.108-110.

2. Романова Г. О. Особливості ЭЭГ хворих резистентною параноїдною шизофренією в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії / Г. О. Романова // Український вісник психоневрології. -додаток 2007. - Т. 15, вип. 1 (50), - С. 232-233.

3. Романова Г. О. Прогнозування ефективності методу краніоцеребральної гіпотермії для подолання терапевтичної резистентності у хворих на параноїдну шизофренію на основі електроенцефалографічних показників / Г. О. Романова // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. -2007- № 2(12) - С.107-109.

4. Романова Г. О. Динаміка психопатологічної симптоматики у хворих на параноїдну шизофренію з терапевтичною резистентністю в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії / Г. О. Романова // Журнал психіатрії і медичної психології. - 2006 г.- №1 (16). - С. 18-23.

5. Бачериков А. М. Подолання резистентності у хворих з неперервною течією параноїдної шизофренії методом краніоцеребральної гіпотермії / А. М. Бачериков, Г. О. Романова // Архів психіатрії. - 2004. - Т. 10. №1 (36). - С. 35-37. (Автором особисто описана психопатологічна характеристика хворих, робота підготовлена до друку).

6. Бачериков А. М. Шляхи подолання резистентності до психотропних препаратів з поєднаним застосуванням краніоцеребральної гіпотермії і рисполепту (опис клінічного випадку) /А. М. Бачериков, Г. О. Романова // Український вісник психоневрології. -2003.- Т. 11. вип. 3 (36). - С. 26-27 (Автором особисто розроблено схеми поєднання КЦГ та препарату рисполепт, проведений літературний огляд, проведено аналіз клінічного випадку, підготовлено роботу до друку).

7. Пат. 4341. МПК А61К31/00 Літична суміш для проведення гібернації і гіпотермії / Волошин П. В., Бачериков А. М., Ткаченко Т. В., Романова Г. О. / ИНПН АМНУ. -3. №20040403105; заявл. 27. 04. 04; опубл. 17. 01. 05, Бюл. 1. (Автором взята участь у зборі матеріалів, аналізі отриманих даних).

8. Пат. 63708А. МПК А61Ь19/00 Спосіб лікування психотичних і непсихотичних психічних розладів / Волошин П. В., Бачериков А. М., Шестопалова Л. Ф., Підкоритов В. С., Реміняк В. І., Ткаченко Т. В., Романова Г. О., Гончарова І. Є., Пайкова Л. М., Ломакін І. І., Бабійчук Г. О., ИНПН АМНУ. -3. №2003065046; заявл. 02. 06. 03; опубл. 15. 01. 04, Бюл. 1. (Автором проводився добір матеріалу, виконаний аналіз отриманих результатів).

9. Застосування краніоцеребральної гіпотермії при лікуванні депресивних розладів у хворих із суіцидальною поведінкою. Методичні рекомендації. [Марута Н. О., Бачериков А. М., Воробйова Т. М., та ін.]. Харків - 2007. -16 с. (Автором проведений літературний огляд, взята участь у зборі матеріалів, аналізі отриманих даних).

Размещено на Allbest.ru