Гігієнічна оцінка електромагнітної ситуації та наукове обґрунтування вимог до її безпеки в сучасних населених місцях України

Для вирішення питання щодо наукового обґрунтування гігієнічних регламентів для населення ЕМВ 900 МГц, що створюється мобільними терміналами систем стільникового зв'язку стандарту GSM-900, використано метод математичного планування експериментів. За участю радіофізика С.В Біткіна проведено математичну обробку всіх досліджуваних у біолого-гігієічному експерименті показників функціонального стану організму. В результаті цього встановлено коефіцієнти регресії для відносних, стосовно контролю, значень функції відгуку досліджуваних систем організму і визначено максимально недіючі рівні при різних значеннях коефіцієнта імовірності Кр. Математичний аналіз отриманих експериментальних результатів виконано з застосуванням інтегральних спеціалізованих пакетів SPSS 10.0, Matchcad 2001 Pro і систем реляційних баз даних.

Результати обчислень по масиву досліджених показників за 1-4 місяці впливу ЕМВ приведено в табл. 7.

Таблиця 7 Розрахункові значення очікуваної експозиційної дози опромінення ЕМП при імовірності Р = 0,5 (Д₅₀) для 1-4 місяців впливу

Місяць впливу	Експозиційні дози опромінення ЕМП, мкВт/см2 *год.
	Д50	Похибка визначення, S
1	1167	54
2	1121	57
3	1052	49
4	938	43

Відповідно до даних табл. 7 мінімальний діючий рівень ЕМП становить 938 мкВт/см², максимальна стандартна помилка при цьому дорівнює 43 мкВт/см².

За мінімальний діючий рівень було прийнято стандартний статистичний інтервал М-3у (938-43*3 = 809 мкВт/см²). Керуючись тим, що в практиці гігієнічного нормування ЕМВ приймається коефіцієнт запасу 3-4 відносно недіючого рівня, гранично допустимий рівень щільності потоку енергії ЕМП, що створюється мобільними терміналами стільникового зв'язку стандарту GSM-900, в даному разі становить 200 мкВт/см² (809/4 = 202 мкВт/см²). При цьому експозиційна доза (енергетичне навантаження) для населення становить 200 мкВт/см²*год. Це значення є базовим для встановлення максимального часу використання населенням мобільного терміналу стандарту GSM-900 за добу.

Максимальний час використання мобільного терміналу стандарту GSM-900 встановлювався виходячи зі значення енергетичного навантаження на організм з урахуванням максимального рівня густини потоку енергії ЕМП в діапазоні частот 900 МГц, що створюється конкретним типом мобільного терміналу на відстані 5 см від нього, за формулою 1:

(1)

де t(год.) - максимальний час використання мобільного терміналу стандарту GSM-900 за добу, год.;

t(с) - максимальний час використання мобільного терміналу стандарту GSM-900 за добу, с;

200 - базове значення експозиційної дози для населення, мкВт год/см2;

7200 - базове значення експозиційної дози для населення, Вт с/м2;

ГПЕmax - максимальний рівень, що створюється конкретним типом мобільного терміналу стандарту GSM-900 на відстані 5 см від нього.

Розроблений норматив тісно пов'язаний з практичною діяльністю санітарних органів. На його підставі представляється можливим обґрунтовано вирішувати проблему захисту населення від несприятливого впливу ЕМВ, створюваного мобільними терміналами систем стільникового зв'язку стандарту GSM-900. Отримані результати досліджень покладено в основу розробки профілактичних заходів по забезпеченню оптимальних для здоров'я населення умов використання терміналів мобільного зв'язку стандарту GSM-900.

У восьмому розділі представлено матеріали з гігієнічної характеристики та закономірностей територіально-просторового розподілу ЕМВ, що створюється радіотехнічними засобами супутникового зв'язку.

Супутникові станції працюють в діапазоні частот від 3,7 до 30,5 ГГц. Передача сигналу здійснюється на більш високих частотах, ніж його прийом з супутника. Звичайний супутник має 12-20 транспондерів (прийомо-передавачів), кожний з яких має полосу 36-50 МГц, що дозволяє сформувати потік даних 50 Мбіт/с. Така пропускна здатність достатня для отримання 1600 високоякісних телефонних каналів (32 Кбіт/с).

В системі сучасного супутникового зв'язку використовують вузько апертурну технологію передачі сигналу VSAT (very small aperture terminals).

VSAT - це малогабаритна станція супутникового зв'язку з антеною діаметром від 0,9 до 3,7 м, яка призначена для приймання та передачі даних супутниковими каналами. Ця станція не може працювати самостійно, тобто не може вести приймання і передачу сигналу з іншою станцією без телекомунікаційного супутника. Для вирішення цієї проблеми використовують проміжні наземні антени з великим підсиленням.

В цілому, мережа супутникового зв'язку на базі VSAT включає в себе три основних компонента: центральну земну станцію (за необхідності); супутник-ретранслятор; абонентські VSAT термінали.

Центральна земна станція (ЦЗС) виконує функції центрального вузла та забезпечує управління роботою всієї мережі супутникового зв'язку. Приймально-передавальне обладнання та антенно-фідерний засіб, як правило, будується на базі стандартного обладнання з потужністю передавача від 20 до 50 Вт в окремих випадках до 400-500 Вт і антеною діаметром 9 м.

На території м. Києва розміщено декілька станцій супутникового зв'язку, які є джерелами електромагнітного випромінювання надвисокої частоти. В зв'язку з цим ми вважали за необхідне провести відповідні дослідження з гігієнічної оцінки електромагнітного випромінювання, що створюється наземними станціями супутникового зв'язку. Для вирішення цього питання нами було отримано і проаналізовано технічні характеристики цих станцій та ситуаційні плани їх розміщення. За браком об'єму автореферату ми приводимо результати досліджень тільки по станції ДП «Укркосмос».

На основі отриманих технічних характеристик і за допомогою використаних методів з визначення рівнів електромагнітних випромінювань нами проведено теоретичні та інструментальні дослідження, результати яких представлено в табл. 8.

Таблиця 8 Результати розрахунку рівня поверхової густини потоку електромагнітної енергії, що створюється передавальною антеною наземної станції супутникового зв'язку на прилеглій території по азимуту 167,43^о, мкВт/см² (ДП «Укркосмос»)

Віддаль,	Рівень поверхової густини потоку електромагнітної енергії на висоті:
м	2 м	7 м	12 м	15 м	21 м	27 м	30 м	50 м
5	0,00005	0,00005	247,3	247,3	0,00010	0,00007	0,00006	0,00005
10	0,00005	0,00006	247,3	247,3	0,00027	0,00017	0,00013	0,00006
20	0,00005	0,00009	0,00022	0,00044	247,3	0,00116	0,00047	0,00013
30	0,00006	0,00010	0,00022	0,00022	0,00126	247,3	247,3	0,00022
40	0,00007	0,00011	0,00020	0,00022	0,00045	0,00257	247,3	0,00053
50	0,00008	0,00012	0,00018	0,00022	0,00028	0,00080	0,00166	0,00240
60	0,00009	0,00012	0,00018	0,00022	0,00022	0,00045	0,00072	247,3
70	0,00009	0,00012	0,00017	0,00021	0,00022	0,00032	0,00045	247,3
80	0,00010	0,00012	0,00017	0,00020	0,00022	0,00025	0,00033	0,00896
90	0,00010	0,00013	0,00016	0,00019	0,00022	0,00022	0,00026	0,00284
100	0,00010	0,00013	0,00016	0,00018	0,00022	0,00022	0,00022	0,00146

Рис. 1. Зона обмеження забудови для території, прилеглої до наземної станції супутникового зв'язку “Укркосмос”

Результати розрахунку і вимірювань показали, що на території розміщення наземної станції супутникового зв'язку ДП «Укркосмос» міста Києва рівні поверхової густини електромагнітної енергії на прилеглій території на висоті 2 м від поверхні землі на відстанях 1-100 м від центру основи щогли передавальної антени складають 0,00005-0,00010 мкВт/см². Ці рівні не несуть загрози здоров`ю населення, оскілки вони значно менші від гранично допустимого рівня. Але з підвищенням висоти рівень ЕМВ суттєво зростає і внаслідок цього для даного об'єкту необхідно встановлювати зони обмеження забудови, які наведено на рис. 1.

Зони обмеження житлової забудови встановлюються по азимуту 167,43^о:

· для будинків висотою 15 м - 20 м;

· для будинків висотою 25 м - 35 м;

· для будинків висотою 35 м - 50 м;

За результатами досліджень встановлено, що наземні станції супутникового зв'язку розміщуються як в населених місцях, так і за їх межами. Для їх встановлення використовують спеціально побудовані естакади, башти, а також дахи існуючих промислових, громадських, учбових (в рідких випадках) та інших будівель. В окремих випадках вони встановлюються просто на землі. Антени наземних станцій частіше за все закріплені стаціонарно і не мають пристрою для їх автоматичного слідкування за супутником.

Але є такі антени, що безперервно слідкують за супутником, змінюючи при цьому кут нахилу антени, а також, за необхідності, і азимут (при переході на інший супутник).

Результати досліджень показали, що будівництво та реконструкція житлових, громадських, лікувальних, навчальних та інших будинків в зоні розміщення наземних станцій супутникового зв'язку може бути здійснена за умов позитивної гігієнічної оцінки електромагнітної обстановки, що склалася внаслідок роботи даної станції.

При виборі місця під будівництво або при реконструкції наземної станції супутникового зв'язку в обов'язковому порядку необхідно ураховувати існуючу забудову в зоні передбаченого будівництва. Санітарно-захисні зони в місцях розміщення антен супутникового зв'язку, як правило, не встановлюються, а зони обмеження забудови встановлюються тільки в межах азимуту випромінювання антен.

У дев'ятому розділі представлено матеріали з гігієнічної характеристики та встановлення закономірностей розподілу рівнів електромагнітного випромінювання, що створюється радіонавігаційними засобами цивільної авіації.

В місцях розміщення цих об'єктів, як правило, створюються небезпечні для здоров'я населення рівні електромагнітного випромінювання надвисокої (НВЧ), дуже високої (ДВЧ), ультрависокої (УВЧ) та середньої (СЧ) частоти.

Для визначення рівнів електромагнітного поля в СЧ, ДВЧ, УВЧ та НВЧ діапазоні використано метод розрахунку густини (щільності) потоку енергії електромагнітного поля (ГПЕ, мкВт/см²), викладений в розділі 2 (2.3).

В ході виконання роботи проведено облік радіонавігаційних об'єктів цивільної авіації в трьох аеропортах (Київ, Львів, Одеса). До їх складу входять: оглядовий радіолокатор (ОРЛ); диспетчерський радіолокатор (ДРЛ); посадковий радіолокатор (ПРЛ); дальній приводний радіомаяк (ДПРМ); ближній приводний радіомаяк (БПРМ); глісадний радіомаяк (ГРМ); курсовий радіомаяк (КРМ); радіотехнічна система ближньої навігації (РСБН); передавальний радіотехнічний центр (ПРЦ).

Перелічені радіонавігаційні станції є джерелами електромагнітного випромінювання, рівень якого регламентується “Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань”, ДСНіП №239-96.

Деякі аеропорти, крім зазначених радіонавігаційних об'єктів, у своєму складі мають метеорологічну станцію, до складу якої входить метеорологічний радіолокатор (МРЛ). Результати санітарно-гігієнічного обстеження умов розміщення перелічених об'єктів показали, що майже всі вони знаходяться на території аеропортів, які, в свою чергу, частіше всього, розташовані в межах міської території, а в ряді випадків (аеропорт Київ-Жуляни, Львів, Одеса) в густонаселеній місцевості.

Враховуючи останнє і приймаючи до уваги те, що всі радіонавігаційні об'єкти цивільної авіації є потенційними джерелами електромагнітного випромінювання, під впливом яких може знаходиться значна частина населення, нами на прикладі трьох аеропортів України було проведено теоретичні і інструментальні дослідження розподілу електромагнітного випромінювання від вище перелічених радіонавігаційних об'єктів.

Результати досліджень розподілу рівнів ЕМВ, що створюється радіолокаційними станціями, які працюють в НВЧ-діапазоні, наведено в табл. 9.

Таблиця 9 Результати теоретичних досліджень розподілу рівнів електромагнітного випромінювання від радіолокаційних станцій цивільної авіації і метеорологічної служби (мкВт/см²)

Назва радіонавігаційного об'єкту	Відстань від об'єкту, м	Рівень електромагнітного поля на висоті
		2 м	5 м	7 м	9 м	15 м	25 м	35 м
Оглядовий радіолокатор 1РЛ-139	50	6,5	7,2	12,7	207,2	1424	12,6	8,0
	100	11,0	15,6	25,7	81,9	3785	3336	26,4
	500	1,7	2,1	2,5	3,0	11,6	236,6	246,8
	1000	0,5	0,6	0,6	0,7	1,0	5,0	25,9
	1400	0,3	0,3	0,3	0,4	0,5	1,1	3,8
	2000	0,1	0,2	0,2	0,2	0,2	0,3	0,6
Диспетчерський радіолокатор ДРЛ-7СМ	5	60,0	3324	3324	3324	60,01	37,04	22,4
	25	41,4	94,1	422,7	1528	58,1	20,5	14,9
	50	24,0	41,7	109,1	283,4	244,3	15,0	7,0
	100	9,5	14,6	25,8	43,8	123,3	45,6	7,2
	200	3,1	4,6	6,2	8,1	16,9	33,0	26,2
	400	1,0	1,3	1,5	1,7	2,5	4,5	6,8
Радіолокатор метеорологічний МРЛ-1	50	0,06	0,06	0,06	0,06	0,06	0,06	0,07
	100	0,05	0,05	0,15	0,11	1,0	0,05	0,05
	500	1,5	7,8	21,3	49,7	133,2	3,217	0,05
	1000	5,3	10,2	14,8	20,2	33,5	16,7	1,8
	2000	3,7	4,7	5,4	6,1	7,8	8,1	5,2

Результати теоретичних та інструментальних досліджень показали, що радіолокаційна станція 1РЛ-139 (ОРЛ-Т), метеорологічний радіолокатор МРЛ-1 та диспетчерський радіолокатор ДРЛ-7СМ є суттєвими джерелами електромагнітного випромінювання НВЧ-діапазону. На прилеглій до ОРЛ (1РЛ-139) території на висоті 15 м від поверхні землі на віддалі 50 м від ОРЛ рівень електромагнітного випромінювання складав 1424 мкВт/см², в цих же умовах рівень ЕМВ від ДРЛ-7СМ складав 260 мкВт/см². Ці рівні значно вищі від гранично допустимих значень (для ОРЛ - 15 мкВт/см²; для ДРЛ - 25 мкВт/см²). Це свідчить про необхідність введення захисних заходів у вигляді санітарно-захисної зони та зони обмеження забудови.

Щодо метеорологічного радіолокатору МРЛ-1, то максимальні рівні поверхневої густини потоку енергії (ГПЕ) на віддалі до 50 м становили 0,06 мкВт/см² при нормативному 60 мкВт/см². Але сумарний рівень ЕМП, що створювався ОРЛ-Т; ДРЛ-7СМ та МРЛ-1 на прилеглих до них територіях, є небезпечним особливо з підвищенням висоти над поверхнею землі. В зв`язку з цим та з метою захисту населення від ЕМВ в таких випадках необхідно встановлювати санітарно-захисну зону та зону обмеження забудови.

Як вже згадувалось, радіонавігаційні об'єкти цивільної авіації працюють не тільки в НВЧ діапазоні, а й у інших діапазонах частот. В табл. 10 представлено дані стосовно об'єктів, що працюють в СЧ, УВЧ-діапазонах.

Таблиця 10 Результати теоретичних досліджень розподілу рівнів електромагнітного випромінювання від радіотехнічних об'єктів цивільної авіації, які працюють в СЧ, УВЧ-діапазонах

Назва радіонавігаційного об`єкту, частотний діапазон	Віддаль від центру антени, м	Напруженість електричного поля (В/м), на висоті:
		2 м	5 м	7 м	15 м	25 м	35 м	45 м
Ближній привідний радіомаяк (БПРМ), 650 МГц	2	5451,61	7917,12	4773,49	82,61	13,65	5,09	2,59
	10	91,06	92,50	86,11	36,29	11,09	4,69	2,48
	20	12,94	13,01	12,90	10,37	5,99	3,36	2,03
	30	3,87	3,90	3,93	3,77	2,99	2,13	1,49
	40	1,61	1,63	1,64	1,69	1,57	1,31	1,04
	50	0,82	0,82	0,83	0,88	0,89	0,82	0,72
	60	0,48	0,49	0,49	0,51	0,54	0,53	0,50
Глісадний радіомаяк (ГРМ), 325-328 МГц	Віддаль від антени, м	Напруженість електричного поля (В/м), на висоті:
		2 м	5 м	7 м	10 м	15 м	20 м	30 м
	2	10,55	25,41	10,55	5,08	2,69	1,83	1,11
	10	2,76	6,80	2,76	2,49	1,96	1,54	1,04
	20	1,92	4,50	1,92	1,37	1,26	1,12	0,88
	30	2,96	2,81	2,96	0,93	0,89	0,84	0,72
	40	1,67	1,96	1,67	0,63	0,69	0,66	0,60
	50	1,36	1,49	1,36	1,25	0,56	0,54	0,51
	60	1,30	1,19	1,30	1,47	0,33	0,46	0,44
Курсовий радіомаяк (КРМ), 108-112 МГц	Віддаль від антени, м	Напруженість електричного поля (В/м), на висоті:
		2м	5м	7м	15м	25м	35м	55м
	2	4,90	11,03	3,04	0,67	0,33	0,22	0,13
	10	5,89	6,40	5,17	0,93	0,46	0,29	0,16
	20	3,20	3,27	3,09	1,60	0,49	0,32	0,18
	30	2,17	2,19	2,13	1,54	0,75	0,34	0,20
	40	1,63	1,64	1,62	1,34	0,84	0,47	0,20
	50	1,31	1,32	1,30	1,15	0,84	0,55	0,21
	60	1,09	1,10	1,09	1,00	0,79	0,57	0,26
Азимутально-далекомірний радіомаяк (DVOR), 108-118 МГц	Віддаль від антени, м	Напруженість електричного поля (В/м), на висоті:
		2 м	5 м	7 м	10 м	15 м	25 м	35 м
	2	27,20	716,10	282,50	146,90	74,50	19,80	7,16
	10	5,30	20,40	28,40	21,10	10,30	9,80	5,43
	20	1,52	4,65	6,06	7,15	6,59	2,60	2,72
	30	0,96	2,00	2,44	2,96	3,18	2,21	1,22
	40	0,65	1,10	1,29	1,55	1,72	1,63	0,83
	50	0,46	0,70	0,80	0,93	1,04	1,13	0,79
	60	0,34	0,48	0,54	0,62	0,69	0,80	0,67
Азимутально-далекомірний радіомаяк (DME), 960-1215 МГц	Віддаль від антени, м	Напруженість електричного поля (мкВт/см2), на висоті:
		2 м	5 м	7 м	10 м	15 м	25 м	35 м
	2	2,34	17,80	6,80	1,66	1,12	0,2	0,09
	10	1,87	108,70	16,40	1,87	1,04	0,29	0,11
	20	1,80	103,10	15,00	1,80	1,02	0,29	0,11
	30	1,41	12,72	7,29	1,81	1,49	0,18	0,09
	40	0,92	4,29	4,52	1,26	0,80	0,21	0,06
	50	0,50	2,11	2,47	1,54	0,45	0,29	0,04
	60	0,28	1,25	1,49	1,25	0,64	0,17	0,1

Результати досліджень (табл. 10) свідчать, що рівні напруженості електромагнітного поля на територіях, прилеглих до ближнього приводного (БПРМ), глісадного (ГРМ) і курсового радіомаяків (КРМ), на висоті 2 м від поверхні землі на відстанях 2-60 м від центру передавальних антен складають 5451,6-0,34 В/м, при гігієнічному нормативі в діапазоні частот СЧ - 15 В/м; в діапазоні УВЧ - 3 В/м. З підвищенням висоти рівень ЕМП збільшувався, максимальні значення його спостерігались на висоті 5-7 метрів над рівнем землі і на певних відстанях від антен він перевищував гігієнічні нормативи в десятки разів.

В зв`язку з цим для забезпечення захисту населення від шкідливої дії електромагнітного випромінювання для таких радіонавігаційних об'єктів необхідно встановлювати санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови.

В цілому, аналіз матеріалів, наведених в табл. 9 і 10, свідчить, що радіонавігаційні об'єкти цивільної авіації вносять суттєвий вклад в електромагнітну обстановку населених місць. Серед об'єктів, що були обстежені, найбільший вплив на санітарно-гігієнічний стан електромагнітної обстановки створює оглядовий (1РЛ-139) та диспетчерський (ДРЛ-7СМ) радіолокатори. Так, на окремих висотах (15-25 м) на віддалі 100 м від радіолокатору рівень електромагнітного поля досягав 3336-3785 мкВт/см² при нормативному 15 мкВт/см², тобто в 22 рази і більше перевищував нормативний.

Внесок в електромагнітну обстановку інших радіонавігаційних об'єктів цивільної авіації значно менший, але його необхідно ураховувати при вирішенні гігієнічних питань щодо розміщення цих об'єктів в плані населених місць.

Таким чином, результати досліджень показали, що електромагнітне випромінювання, яке створюється радіонавігаційними об'єктами цивільної авіації, є складовою частиною загального навантаження на населення електромагнітного забруднення. Воно в ряді випадків перевищує гігієнічні нормативи і в результаті цього може негативно впливати на стан здоров`я людини.

У десятому розділі наведено дані про сучасний стан електромагнітного забруднення міст Києва, Львова та Одеси.

Основні положення методичного підходу до визначення рівня електромагнітного забруднення і його навантаження на населення складаються з наступних етапів:

1. Визначення кількості джерел ЕМВ досліджуваної території;

2. Визначення рівня випромінювання для кожного джерела (розрахункові та інструментальні дослідження, наведені в розділах даної роботи);

3. Визначення площі досліджуваної території (площа адміністративного району);

Рівень електромагнітного забруднення і його навантаження (S) без урахування випромінювання БС стільникового зв'язку визначалися за формулою 2 (ДСНіП-239-96):

(Размещено на http://www.allbest.ru/

2)

Еn - напруженість ЕМП, що створюється 1-м, 2-м, n-м джерелом;

Е ГДР - гранично допустимі рівні напруженості ЕМП для 1-го, 2-го, n-го джерела;

ГПЕГДР - гранично допустимі рівні густини потоку енергії для 1-го, 2-го, ,n-го джерела.

Електромагнітне навантаження від базових станцій мобільного зв'язку з урахуванням площі адміністративного району нами визначалося за формулою 3:

(Размещено на http://www.allbest.ru/

3)

N_БС - кількість базових станцій мобільного зв'язку; S_БС = 100м² · р · 10^-6 = 0,031 км² - площа перевищення ГДР для однієї БС мобільного зв'язку; S_АР - площа адміністративного району;

Загальне електромагнітне навантаження (S) з урахуванням БС мобільного зв'язку нами визначалося за формулою 4:

(Размещено на http://www.allbest.ru/

4)

На основі попередніх досліджень визначено рівні електромагнітного забруднення та його навантаження на населення окремих адміністративних районів м. Києва.

Результати досліджень (табл. 11) свідчать, що сучасна електромагнітна обстановка м. Києва створюється за рахунок випромінювань Київського радіотелевізійного передавального центру (КТЦ), базових станцій стільникового мобільного зв'язку, радіонавігаційних засобів аеропорту «Київ» (Жуляни), радіотехнічних засобів Київського авіаційного об'єднання (Київ АВО), метеорологічного радіолокатора («Метеор»), радіотехнічних засобів військової частини (РЗ в/ч), ліній електропередачі високої напруги (ЛЕП-330).

Таблиця 11 Результати визначення рівнів електромагнітного забруднення та його навантаження на населення адміністративних районів м. Києва

Райони м. Києва	Площа км2	Назва джерела ЕМВ	Кількість об`єктів ЕМВ	ГДР	Розрахунковий рівень ЕМВ (за межами ЗОЗ)	Виміряний рівень ЕМВ (за межами ЗОЗ)	Електромагнітне навантаження
							від окремого джерела	загальне
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Шевченківський	27	КТЦ	1	3 В/м	0,6 В/м	0,7 В/м	0,233	0,923
		БС	100	2,5 мкВт/см2	0,2 мкВт/см2	0,5 мкВт/см2	0,377
		Рател	1	3 В/м	1,06 В/м	1,5 В/м	0,50
Печерський	19,6	КТЦ	1	3 В/м	0,11 В/м	0,8 В/м	0,287	0,91
		БС	120	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,3 мкВт/см2	0,623
Подільський	34	КТЦ	1	3 В/м	0,6 В/м	0,9 В/м	0,3	0,60
		БС	100	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,04 мкВт/см2	0,299
Оболонський	110	КТЦ	1	3 В/м	0,7 В/м	0,9 В/м	0,30	0,38
		БС	90	2,5 мкВт/см2	0,5 мкВт/см2	0,45 мкВт/см2	0,083
Святошинський	101	КТЦ	1	3 В/м	0,8 В/м	0,9 В/м	0,30	0,21
		БС	80	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,11 мкВт/см2	0,081
		ЛЕП-330	1	1 кВ/м	0,2 кВ/м	0,1 кВ/м	0,10
		Київ АВО	1	15 В/м	0,7 В/м	0,5 В/м	0,03
Солом`янський	40	КТЦ	1	3 В/м	1,3 В/м	0,93 В/м	0,31	0,95
		БС	125	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,32
		РП-3Г	1	2,5 мкВт/см2	0,6 мкВт/см2	0,2 мкВт/см2	0,08
		ДПРМ-261	1	25 В/м	2,7 В/м	0,2 В/м	0,007
		БПРМ-261	1	25 В/м	0,5 В/м	0,1 В/м	0,033
		КРМ-261	1	3 В/м	1,7 В/м	0,1 В/м	0,033
		ГРМ-261	1	25 мкВт/см2	0,8 В/м	0,01 В/м	0,003
		ДПСП	1	3 В/м	0,2 В/м	0,2 В/м	0,067
		ПРЦ	1	4-25 В/м	1,5 В/м	0,3 В/м	0,10
Голосіївський	56	КТЦ	1	3 В/м	0,2 В/м	0,01 В/м	0,033	0,22
		БС	70	2,5 мкВт/см2	0,2 мкВт/см2	0,2 мкВт/см2	0,127
		Метео РЛС	1	10 мкВт/см2	0,2 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,01
		РЗ в/ч	1	6 В/м	0,2 В/м	0,1 В/м	0,083
Деснянський	148	КТЦ	1	3 В/м	0,5 В/м	0,5 В/м	0,107	0,15
		БС	60	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,041
Дніпровський	66,7	КТЦ	1	3 В/м	0,5 В/м	0,5 В/м	0,10	0,21
		БС	70	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,107
Дарницький	133	КТЦ	1	3 В/м	0,4 В/м	0,4 В/м	0,10	0,161
		БС	80	2,5 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,1 мкВт/см2	0,061

Основний внесок в сучасну електромагнітну обстановку міста Києва вносять випромінювання базових станцій стільникового зв'язку та Київського телецентру. Рівень загального електромагнітного навантаження в м. Києві залежить від потужності та кількості джерел ЕМВ, він знаходиться в межах 0,92-0,15 умовних одиниць.

Виміри рівнів ЕМВ проводилися приладом ПЗ-30 (Росія) та аналізатором спектру FSH6 з дистанційним управлінням через PS-233 (Німеччина). Розрахунок електромагнітного навантаження проводився за результатами вимірів ЕМВ та з урахуванням площі окремого адміністративного району. гігієна електромагнітний радіотехнічний

Аналогічні результати були отримані і в повній мірі представлені в дисертації по м. Львову та Одесі.

В цілому, аналіз отриманих матеріалів показав, що рівень електромагнітного забруднення окремих адміністративних районів міст Києва, Львова, Одеси залежить від розмірів (площа, км²) адміністративних районів, кількості та потужності радіотехнічних та електроенергетичних об'єктів та засобів, що розміщені на території даного району. Найбільший внесок (0,96 м. Львів) в загальне електромагнітне забруднення створюють радіотелевізійні центри та базові станції стільникового мобільного зв'язку (0,37 м. Київ), під впливом яких знаходиться переважна частина населення міст. Електромагнітне випромінювання, що створюється радіонавігаційними засобами аеропортів, радіотехнічними засобами морфлоту і прикордонної служби, має відносно локальний характер розповсюдження та впливу на населення. Воно, в основному, має місце в тих районах, де ці засоби розташовані.

На сьогодні, як показали дослідження, рівень електромагнітного навантаження на населення м. Києва, Львова та Одеси переважно не перевищує гранично допустимого значення «1», за винятком центральних районів міст, де на відносно невеликих площах зосереджено значну кількість базових станцій стільникового зв'язку та розміщено радіотелевізійні центри. В цих районах рівень електромагнітного навантаження наближається до «1» (м. Київ, Шевченківський р-н) або перевищує «1» (м. Львів, Галицький р-н).

В одинадцятому розділі наведено аналіз та узагальнення результатів досліджень.

Висновки

На основі аналізу і узагальнення результатів теоретичних, інструментальних та експериментальних досліджень дано комплексну гігієнічну оцінку сучасному стану електромагнітного забруднення окремих міст України; виявлено закономірності формування електромагнітного навантаження на населення; встановлено вклад окремих джерел в електромагнітну обстановку; обґрунтовано принципово новий методичний підхід до гігієнічної оцінки та безпеки електромагнітного випромінювання радіотелефонів стільникового мобільного зв'язку; розроблено і впроваджено в практику заходи з охорони здоров'я населення від впливу електромагнітних випромінювань, що створюються електроенергетичними, радіотехнічними об'єктами та засобами.

1. Встановлено, що на території України розміщено і функціонує майже 50 000 джерел електромагнітного випромінювання, понад 20 000 з них знаходяться на обліку державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Середньорічний приріст їх становить 800 одиниць. До їх складу входять: високовольтні лінії електропередачі; відкриті розподільчі пристрої; радіо, телевізійні, радіолокаційні станції різного призначення, базові станції стільникового, транкінгового, супутникового зв'язку та інші. Напруга електроенергетичних об'єктів (ЛЕП, ВРП) коливається від 220 В до 750 кВ, а потужність радіотехнічних засобів коливається від 10 Вт до 10 000 кВт. Перелічені об'єкти є основними джерелами, які створюють електромагнітну обстановку на території населених місць.

2. Встановлено, що напруженість електричного поля, створюваного повітряними лініями, залежить від напруги ЛЕП, та її габаритів. Електромагнітне поле, що створюється ЛЕП та ВРП, реєструється на віддалях від 0 до 55 м, а його напруженість коливається від 0,1 до 20,5 кВ/м та вище. В умовах житлової забудови рівень ЕМП значно менший і становить 0,01 кВ/м.

3. Встановлено, що кабельна лінія електропередачі є джерелом магнітного та електричного поля. На віддалі 1-2-х метрів від КЛ рівні електричного поля не перевищували 0,01 В/м, магнітного - 2-3 мкТл. Цим показано, що кабельна лінія електропередачі в гігієнічному відношенні для населених місць більш безпечна, ніж повітряна. В зв'язку з цим доцільна заміна повітряних ліній (35; 110; 220 та 330 кВ) на кабельні, що дозволить мінімізувати вплив зазначених чинників на здоров'я населення.

4. Для проведення біолого-гігієнічних досліджень з вивчення сумісного впливу на організм піддослідних тварин електричного поля 50 Гц та іонізуючої радіації (цезій-137) розроблено фізичну модель, яка реалізована у вигляді опромінюючої системи ОС-50. Дана система дозволила забезпечити необхідні для експерименту рівні ЕМП (20; 15; 10 кВ/м).

5. Експериментальні дослідження з вивчення сумісної дії електричного поля 50 Гц і малих доз цезію-137 на рівні НРБ-76/87 виявили зниження комплементарної активності сироватки крові, збільшення ЦІК, зменшення глікогену в печінці, збільшення активності цитохромоксидази в печінці та головному мозку, збільшення перекисного окислення ліпідів, зміну бета -і гамма ритмів електрокортикограми. При цьому спостерігалася різнобічна реакція гематологічних показників. Однак на всіх рівнях спостерігалося чітке зниження кількості лейкоцитів.

Установлено, що сумісна дія електричного поля 50 Гц (20; 15; 10 кВ/м) на рівні нормативних значень ДСНіП №239-96 і цезію-137 на рівні НРБ-76/87 є чинником, який викликає функціональне напруження ряду систем організму і який підлягає гігієнічному нормуванню.

6. Встановлено, що найбільш поширеними джерелами електромагнітного випромінювання в сучасних населених місцях є базові та радіорелейні станції стільникового зв'язку. Як правило, вони зосереджені в густонаселеній частині міст на віддалі 350-500 м одна від одної, а при складному рельєфі місцевості на віддалі 100-200 м. Результати досліджень показали, що для створення мережі стільникового зв'язку в м. Києві встановлено понад 1000 базових станцій, в м. Львові - понад 600, а в м. Одесі - біля 500. Останнє свідчить про те, що стільниковий зв'язок отримав стрімкий розвиток і що він, як найбільш поширене джерело електромагнітного випромінювання, впливає на стан електромагнітної обстановки, під впливом якої знаходиться значна частина населення, особливо у великих містах.

7. За результатами досліджень виявлено, що базові станції стільникового зв'язку на прилеглих до них територіях на висоті 2 м від поверхні землі і на відстанях 1-200 м від них створюють рівні електромагнітного випромінювання в межах 1,17-0,0045 мкВт/см². Ці рівні не перевищують гранично допустимого значення - 2,5 мкВт/см². В зв'язку з цим для базових та радіорелейних станцій, як правило, не потрібно встановлювати на рівні поверхні землі санітарно-захисні зони. Зі збільшенням висоти над поверхнею землі рівні електромагнітного випромінювання перевищують гранично допустимий рівень і в зв`язку з цим для них необхідно встановлювати зони обмеження забудови, межі яких визначаються розрахунковим методом і повинні наноситися на топографічну карту міста.

8. Встановлено, що радіотелефон стільникового мобільного зв`язку стандарту GSM-900 є джерелом електромагнітного поля УВЧ-діапазону. Найбільші рівні ЕМП реєструються на відстані 5 см від радіотелефону. При більшому віддалені рівень ЕМП суттєво знижується і на віддалі 40 см від радіотелефону коливається від 0,6 до 1,3 мкВт/см². При цьому густина потоку електромагнітної енергії в залежності від типу (марки) телефону становить від 15 до 150 мкВт/см². Присутність абонента суттєво впливає на характер розподілу електромагнітного поля в просторі, рівень ЕМП при цьому різко знижується за рахунок його поглинання тілом людини, особливо головою (до 30%).

9. Розроблена фізична модель ЕМП частотою 900 МГц дозволила створити опромінюючу систему ОС-900 і виконати біолого-гігієнічні дослідження з вивчення впливу ЕМП 900 МГц на піддослідних тварин. Встановлено, що електромагнітне поле, яке створюється мобільними терміналами стільникового зв'язку стандарту GSM-900, викликає низку функціональних зрушень в організмі піддослідних тварин, які проявляються: метаболічними змінами в організмі і тканинах (накопичення ТБК-залежних продуктів, ліпопероксидація, пригнічення антиоксидантного захисту); змінами з боку імунної системи (активація фагоцитуючих клітин на тлі зниження їх функціонального резерву, посилення аутоімунних реакцій, підвищення процесу комплексоутворення); зрушеннями біоелектричної активності мозку (збільшення спектральної щільності ритмів електрокортикограми, підвищення лабільності та збудливості кори головного мозку) та безумовно-рефлекторної сфери поведінки (активація, пригнічення та фазність поведінкової реакції відповіді). Ступінь вираженості біоефекту та особливості спрямованості відповідних реакцій організму знаходились в залежності від рівня електромагнітного навантаження та часу його дії.

10. На основі комплексних біолого-гігієнічних досліджень з урахуванням технічних параметрів і режимів роботи мобільних терміналів стільникового зв'язку стандарту GSM-900 обґрунтовано для населення гігієнічний норматив.

11. Встановлено, що сучасні радіотелевізійні передавальні центри, які працюють в ДВЧ та УВЧ-діапазонах, на прилеглих до них територіях створюють електромагнітне поле, рівні якого на висоті 2 м від поверхні землі на відстанях 60-1500 м від центру основи телевежі коливаються в межах від 4,6 до 1,86 В/м. При цьому загальне електромагнітне навантаження (S), яке створюється всіма діючими теле-, радіоканалами телецентру на висотах до 40 м від поверхні землі, не перевищує допустимого значення «1». На висотах, більших за 40 м, значення S перевищує «1» і тому для попередження негативного впливу на населення даного фактора необхідно встановлювати зони обмеження забудови. Межи, розміри і конфігурація цих зон залежать від потужності телецентру, типу, висоти встановлення передавальних антен, діаграми їх спрямованості у вертикальній площині та рельєфу місцевості.

12. Аналіз технічної документації та власні дослідження показали, що радіонавігаційні об`єкти цивільної авіації є джерелами електромагнітного випромінювання СЧ, ОВЧ, УВЧ та НВЧ-діапазонів, частина з яких розміщується на території аеропорту або за його межами. Встановлено, що радіус небезпечного впливу об`єктів радіонавігації коливається від 70 м до 3,0 км, в залежності від типу та призначення об'єкту.

13. Встановлено, що на території, яка прилягає до земної супутникової станції, на висоті 2 м від поверхні землі на відстані 1-1000 м від центру щогли передавальної антени рівні електромагнітного поля становлять 0,00013-0,0001 мкВт/см², але на висотах 5-35 м над поверхнею землі вони суттєво збільшуються і в ряді випадків перевищують гранично допустимий рівень. В зв'язку з цим з метою захисту населення від впливу даного фактора необхідно встановлювати зони обмеження забудови по азимуту випромінювання антени супутникової станції.

14. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш значущим в проблемі електромагнітної безпеки є реальне і допустиме навантаження на населення електромагнітного випромінювання. Встановлено, що в м. Києві, Львові та Одесі рівень електромагнітного навантаження на території житлової забудови в більшості випадків не перевищує допустимого значення «1». Для створення безпечних умов життєдіяльності населення в місцях перевищення допустимого значення «1» необхідно застосовувати інженерно-технічні, санітарно-гігієнічні, містобудівні та інші засоби по зниженню рівня електромагнітного випромінювання.

15. Встановлено, що на сьогодні з урахуванням електромагнітної безпеки ще є резерви для розміщення на території України ряду електроенергетичних, радіотехнічних об'єктів та засобів за умов дотримання гігієнічних вимог щодо розміщення та експлуатації цих об'єктів, а також розміщення житлової та іншої забудови в місцях функціонування джерел електромагнітного випромінювання.

Практичні рекомендації

З метою охорони здоров'я населення від впливу електромагнітного поля, що створюється електроенергетичними та радіотехнічними об'єктами та засобами, пропонується наступне:

1. Траси ЛЕП напругою 330 кВ і більше прокладати за межею житлової забудови.

2. На перспективу повітряні траси ЛЕП з напругою 35; 110; 220; 330 кВ, що проходять по території населених місць, замінити підземними кабельними лініями.

3. Високовольтні повітряні лінії електропередачі (починаючи з 10 кВ) не повинні перетинати подвір'я житлових, громадських будівель.

4. На перспективу телевізійні центри та ретранслятори, потужність яких перевищує 100 кВ, рекомендується розміщувати на вільних територіях за межами житлової забудови.

5. Навколо радіотелевізійних центрів та ретрансляторів необхідно встановлювати санітарно-захисні зони та зони обмеження забудов. Ці зони повинні встановлюватися з урахуванням всіх джерел, що знаходяться на їх територіях.

На межі санітарно-захисної зони та зони обмеження забудови рівень електромагнітного навантаження не повинен перевищувати одиниці.

6. Будівництво, особливо висотне, в зоні обмеження забудови телецентрів та ретрансляторів повинно контролюватися органами державної санітарно-епідеміологічної служби. Для вирішення цього питання необхідно: проводити санітарно-епідеміологічне обстеження місць передбаченого будівництва; отримати від замовника будівництва розрахунки очікуваних рівнів електромагнітного випромінювання з урахуванням висоти будівель та рельєфу місцевості; виконати інструментальні виміри електромагнітного поля на ділянках передбаченого будівництва. Будівництво може бути дозволено тільки за умов отримання позитивного санітарно-епідеміологічного висновку.

7. З метою мінімізації впливу на населення електромагнітних випромінювань забудову навколо телецентрів та ретрансляторів необхідно проводити з використанням спеціальних планувальних рішень щодо орієнтації будинків по відношенню до джерела опромінення та їх інженерно-технічного захисту від опромінення.

8. Для забезпечення охорони здоров'я населення в місцях розміщення радіонавігаційних засобів повинні встановлюватися санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови, межі яких визначаються на основі теоретичного розрахунку розподілу електромагнітного випромінювання.

9. Оглядовий радіолокатор рекомендується встановлювати на території аеропорту з таким урахуванням, щоб санітарно-захисна зона та зона обмеження забудови не виходили за межі його території. Якщо ці зони виходять за територію аеропорту і під їх дію підпадає житлова забудова, то в таких випадках необхідно застосовувати інженерно-технічні та гігієнічні заходи. Одним із гігієнічних заходів є введення сектору заборони на випромінювання радіолокатора в сторону житлової забудови.

При необхідності оглядовий радіолокатор допускається розташовувати на вільній від забудови території за межами аеропорту за умови дотримання гігієнічних нормативів на електромагнітне випромінювання та можливості встановлення навколо нього санітарно-захисної зони та зони обмеження перспективної забудови.

10. Диспетчерський радіолокатор повинен розміщуватися на території аеропорту на віддалі не менше 300 м від диспетчерського командного пункту та інших будівель, де постійно знаходяться люди.

11. Курсовий і глісадний радіомаяки рекомендується розміщувати на території аеропорту. Санітарно-захисна зона навколо них повинна встановлюватися за гігієнічним нормативом 2,5 мкВт/см².

12. Ближній приводний радіомаяк, як правило, розміщується поблизу аеропорту в населеній і ненаселеній місцевості. Він працює в діапазоні середніх частот і для нього санітарно-захисна зона повинна встановлюватися за гігієнічним нормативом - 15 В/м.

13. Дальній привідний радіомаяк завжди розміщується за межами території аеропорту на віддалі 20-60 км від нього, частіше в населеній місцевості. Санітарно-захисна зона для нього повинна встановлюватися за гігієнічним нормативом 15 В/м як для радіотехнічних об'єктів, що працюють в СЧ-діапазоні.

14. Передавальний радіоцентр (ПРЦ) є джерелом електромагнітного випромінювання СЧ, ВЧ, ДВЧ та УВЧ діапазонів. В зв'язку з цим при встановленні меж санітарно-захисних зон та зон обмеження забудови навколо таких об'єктів необхідно використовувати гігієнічні нормативи відповідно до робочих частот радіопередавачів, що входять до складу конкретного ПРЦ.

15. З метою захисту населення від ЕМВ навколо базових станцій стільникового зв'язку при перевищенні гігієнічного нормативу необхідно встановлювати санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови, які повинні ураховуватися при проектуванні, будівництві житлових, громадських, лікувальних та інших будівель.

16. За умові дотримання гігієнічного нормативу допускається розміщення антен базових станцій на дахах житлових, громадських, виробничих та інших будинків. Передавачі базових станцій, що не створюють побічного електромагнітного випромінювання або рівень якого не перевищує гігієнічного нормативу, допускається розміщувати на дахах та в окремо відгороджених, недоступних для населення приміщеннях горищ, технічних поверхів житлових, громадських та інших будинків.

17. Базові станції стільникового зв'язку та їх антени, що проектуються та будуються, необхідно розміщувати на віддалі не менше 100 м від дитячих, шкільних, лікувальних та лікувально-профілактичних закладів та установ.

18. На дахах, де рівень електромагнітного випромінювання, створюваного передавальними антенами, перевищує гігієнічний норматив, необхідно створити умови для обмеження доступу населення на такі дахи та встановлювати на них санітарно-захисні зони з відповідними попереджувальними знаками.

19. В підземних, наземних екранованих, частково екранованих спорудах та приміщеннях допускається розміщення та експлуатація базових станцій стільникового зв'язку та їх антен за умов дотримання гігієнічних нормативів для населення.

20. Не рекомендується розміщувати базові станції стільникового зв'язку на дахах лікувальних, лікувально-профілактичних, дитячих та шкільних закладів і установ.

21. Безпечний час використання терміналу стільникового зв'язку стандарту GSM-900 встановлюється за формулою 1.

22. В зв'язку з тим, що організм дитини найбільш уразливий до дії різних факторів, в тому числі і до електромагнітного випромінювання, а також приймаючи до уваги те, що при використанні терміналу стільникового зв'язку електромагнітне випромінювання впливає безпосередньо на мозок, який у дитини знаходиться в стадії постійного розвитку, не рекомендується дітям до 6 років використовувати мобільні термінали, а дітям до 16 років рекомендується обмежити час використання терміналом до 30 хвилин на добу.

23. Станції супутникового зв'язку допускається розміщувати як безпосередньо на землі, так і на різних будівлях, спорудах, в тому числі на дахах житлових, громадських, учбових будинках при умові дотримання гігієнічного нормативу.

24. При розміщенні станції супутникового зв'язку на землі її територія повинна мати огорожу. Доступ населення на цю територію має бути заборонений.

25. При розміщенні станцій супутникового зв'язку на дахах житлових, громадських, учбових та інших будинках необхідно встановити на цих дахах режим санітарно-захисної зони, який забороняє використовувати дану територію під розміщення зони відпочинку, спорудження солярію, розважальних та інших заходів. Доступ населення на ці дахи повинен бути заборонений.

26. В місці розміщення станцій супутникового зв'язку встановлюються санітарно-захисні зони (при перевищенні гігієнічного нормативу) та обов'язково зони обмеження забудови з урахуванням будівництва на перспективу. Зони обмеження забудови встановлюються тільки в напрямку випромінювання антени. Якщо станція супутникового зв'язку працює в декількох напрямках, то в цьому випадку зона обмеження забудови встановлюється в залежності від напрямків випромінювання антени.

27. Межі санітарно-захисних зон та зон обмеження забудови в місцях розміщення радіотехнічних об'єктів та засобів визначаються тільки розрахунковим методом для кожного конкретного об'єкту та засобу в залежності від:

- гранично допустимого рівня ЕМП;

- потужності та кількості передавачів;

- висоти встановлення та коефіцієнта підсилення антени;

- діаграми спрямованості антени у вертикальній та горизонтальній площинах;

- рельєфу місцевості.

Ці зони в подальшому можуть уточнюватися на підставі інструментальних вимірів.

28. Лікувально-профілактичні оздоровчі дитячі дошкільні і шкільні заклади, будинки для інвалідів і людей похилого віку рекомендується розміщувати на ділянках, де рівень ЕМП на 50% нижчий від гранично допустимого для населення.

29. Гігієнічний стан електромагнітного забруднення в населених місцях, де зосереджена велика кількість джерел електромагнітного випромінювання, що працюють в різних частотних діапазонах і мають різні гранично допустимі рівні, визначається за спеціальною формулою. Відповідно до цієї формули вважається, якщо розрахунковий рівень навантаження на населення електромагнітного випромінювання менший за одиницю, то такий рівень електромагнітного забруднення міста або селища є допустимим, якщо більший за одиницю - недопустимим.

30. З метою охорони здоров'я населення від впливу електромагнітного випромінювання та для створення безпечних умов розміщення та експлуатації радіотехнічних і електроенергетичних засобів, житлової, громадської та іншої забудови необхідно створити санітарно-гігієнічні карти електромагнітної обстановки міст.

Список основних праць, опублікованих за темою дисертації

1. Томашевская Л. А., Биохимическая характеристика функционального состояния организма при влиянии электромагнитного поля 50 Гц / Л. А. Томашевская, В. Ю. Думанский // Гиг. нас. мест. - К., - 1998. - Вып. 33. - С. 179-183. (Збір та гігієнічна оцінка даних, підготовка статті).

2. Думанский В. Ю. Гигиеническая характеристика радиационной и электромагнитной обстановки в местах размещения атомных электростанций (АЭС) / В. Ю. Думанский // Гиг. нас. мест. - К., - 1999. - Вып. 34. -С. 313-317.

3. Биткин С. В. Электромагнитный мониторинг - как система санитарно-гигиенического контроля электромагнитной обстановки / С. В. Биткин, В. Ю. Думанский // Гиг. нас. мест. - К., - 2000. - Вып. 37. - С. 243-249. (Ідея та написання статті).

4. Нікітіна Н. Г. Електромагнітні поля як фактор впливу на здоров`я населення / Н. Г. Нікітіна, В. Ю. Думанський // Гиг. нас. мест. - К., - 2001. - Вып. 38. -Т. ІІ. - С. 52-53. (Збір даних, їх аналіз, підготовка статті).

5. Думанський В. Ю. Гігієнічна оцінка електромагнітного випромінювання що створюється обладнанням київського телецентру / В. Ю. Думанський, С. В. Біткін // Гіг. нас. місць. - К., - 2002. - Вип. 39. - С. 159-168. (Інструментальні дослідження, їх аналіз, написання статті).

6. Думанський В. Ю. Гігієнічна характеристика електромагнітного поля промислової частоти та методичні підходи до його визначення у навколишньому середовищі / В. Ю. Думанський, В. М. Павлик, С. В. Біткін // Гіг. нас. місць. - К., - 2002. - Вип. 40. - С. 145-153. (Особиста участь в розробці методичних підходів, написання статті).

7. Думанський В. Ю. Гігієнічна характеристика електромагнітного випромінювання, що створюється радіонавігаційними об`єктами цивільної авіації / В. Ю. Думанський, С. В. Біткін // Гіг. нас. місць. - К., - 2003. - Вип. 41. - С. 212-221. (Збір даних, їх аналіз, написання статті).

8. Думанський В. Ю. Стільниковий мобільний зв`язок як джерело електромагнітного забруднення навколишнього середовища / В. Ю. Думанський // Гіг. нас. місць. - К., - 2003. - Вип. 42. - С. 180-188.

9. Думанський В. Ю. Гігієнічна оцінка електромагнітного випромінювання, що створюється обладнанням стільникового мобільного зв`язку стандарту GSM-900 / В. Ю. Думанський // Гіг. нас. місць. - К., - 2004. - Вип. 43. - С. 233-241.

10. Думанський В. Ю. Про методику гігієнічного картографування електромагнітної обстановки населених місць / В. Ю. Думанський // Гіг. нас. місць. - К., - 2004. - Вип. 44. - С. 225-230.

11. Думанський В. Ю. Стільниковий мобільний радіотелефон стандарту GSM-900 - джерело електромагнітного випромінювання та його гігієнічне регламентування / В. Ю. Думанський // Гіг. нас. місць. - К., - 2005. - Вип. 45. - С. 234-243.

12. Думанський В. Ю. Гігієнічна оцінка електромагнітного випромінювання, що створюється береговими радіолокаційними станціями морського флоту / В. Ю. Думанський // Гіг. нас. місць. - К., - 2005. - Вип. 46. - С. 211-221.

13. Думанський В. Ю. Результати досліджень впливу на центральну нервову систему піддослідних тварин електромагнітного випромінювання з частотою 900 МГц та малих доз цезію-137 / В. Ю. Думанський, І. С. Бездольна // Гіг. нас. місць. - К., - 2006. - Вип. 47. - С. 265-275. (Участь в експериментальних дослідженнях, аналіз отриманих даних, написання статті).

14. Думанський В. Ю. Результати досліджень функціонального стану обмінних процесів організму піддослідних тварин при сумісній дії електромагнітного поля частотою 900 МГц та цезію-137 / В. Ю. Думанський, Л. А. Томашевська // Гіг. нас. місць. - К., - 2006. - Вип. 48. - С. 231-242. (Особиста участь автора в експерименті, аналіз отриманих даних, написання статті).

15. Электромагнитное загрязнение окружающей среды - гигиеническая проблема, результаты и пути её решения в Украине / Ю. Д. Думанский, Н. Г. Никитина, В. Ю. Думанский, С. В. Биткин, С. С. Галак // Итоги и перспективы науч. исслед. по пробл. экологии чел. и гиг. окруж. среды. - М., - 2006. - С. 248-253. (Збір даних, їх аналіз та написання статті).

16. Думанський В. Ю. Результати експериментальних досліджень впливу електромагнітного випромінювання частотою 900 МГц на репродуктивну функцію піддослідних тварин / В. Ю. Думанський, Л. Г. Андрієнко // Гіг. нас. місць. - К., - 2007. - Вип. 49. - С. 232-238.

17. Думанський В. Ю. Гігієнічні аспекти електромагнітної сумісності базових станцій стільникового мобільного зв'язку та медичних електронних приладів / В. Ю. Думанський, С. В. Біткін // Гіг. нас. місць. - К., - 2007. - Вип. 50. - С. 193-200. (Особиста участь в натурних дослідженнях, аналіз отриманих даних, написання статті).

18. Розрахункове прогнозування рівнів електромагнітного поля, створюваного технічними засобами телебачення і ЧМ-радіомовлення / В. Ю. Думанський, В. М. Павлик, С. В. Біткін, С. С. Галак // Гіг. нас. місць. - К., - 2007. - Вип. 51. - С. 238-245. (Ідея автора, отримання розрахункових даних, їх аналіз, підготовка статті).

19. Методика розрахунку ЕМП, що створюється радіостанціями кілометрових та гектометрових радіохвиль / В. Ю. Думанський, В. М. Павлик, С. В. Біткін, С. С. Галак // Гіг. нас. місць. - К., - 2007. - Вип. 52. - С. 190-198. (Ідея автора, гігієнічна інтерпретація отриманих даних, особиста участь в розробці методики та підготовка статті).

20. Думанський В. Ю. Гігієнічна оцінка електромагнітного поля, що створюється підземними кабельними лініями електропередачі змінного струму / В. Ю. Думанський, С. В. Біткін, А. А. Квіцинський // Гіг. нас. місць. - К., - 2009. - Вип. 53. - С. 174-186. (Ідея автора, виконання натурних досліджень, порівняння розрахункових даних з інструментальними, написання статті).

21. Неіонізуюче випромінювання як найбільш розповсюджений чинник забруднення навколишнього середовища та основні джерела його випромінювання / В. Ю. Думанський, В. М. Павлик, С. В. Біткін, С. С. Галак // Гіг. нас. місць. - К., - 2009. - Вип. 54. - С.173-179. (Збір даних, їх гігієнічна інтерпретація, написання статті).

22. Думанський В. Ю. Атомные электростанции как источники ионизирующей радиации и электромагнитного поля промышленной частоты / В. Ю. Думанский, Н. Д. Шабунина // Гиг. нас. мест. - К., - 1999. - Вып. 34. - С. 341-350.

23. О гигиеническом нормировании изолированного и сочетанного действия электрического, магнитного поля промышленной частоты и ионизирующей радиации (цезий-137) в условиях населенных мест / А. М. Сердюк, Ю. Д. Думанский, С. В. Биткин, Н. Г. Никитина, Л. А. Томашевская, И. С. Бездольная, В. Ю. Думанский, Л. Г. Андриенко, В. М. Павлык, С. В. Зотов, М. И. Мизюк // Гиг. нас. мест. - К., - 2000. - Вып. 37. - С.223-232. (Збір і аналіз даних, участь у підготовці статті).