Механізми впливів енкефалінів на зовнішньосекреторну функцію печінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 612.357: 591.132.5

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Механізми впливів енкефалінів на зовнішньосекреторну функцію печінки

03.00.13-фізіологія людини і тварин

Латишенко Людмила Анатоліївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у НДІ фізіології імені академіка Петра Богача біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Весельський Станіслав Павлович НДІ фізіології імені академіка Петра Богача біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник відділу загальної фізіології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Янчук Петро Іванович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, біологічний факультет, завідувач лабораторії фізіологічної кібернетики та психофізіології

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Алексєєва Ірина Миколаївна Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, завідувач відділу імунології і цитотоксичних сироваток

Захист відбудеться «27» січня 2010 р. о 16єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03117, Київ, пр.Глушкова, 2, корпус 12, біологічний факультет, ауд.215

Поштова адреса: 01033, Київ-33, вул.Володимирська, 64

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 58)

Автореферат розісланий «24» січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наукО.В.Цимбалюк

даларгін холесекреція опіоїдний жовч

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Регуляція зовнішньосекреторної функції печінки тварин та людини здійснюється нервовою та ендокринною системами за участю численних біологічно активних речовин різної хімічної природи [Ашмарин И.П., Обухова М.Ф., 1986; Масюк А.И., 1991; Рибальченко В.К., 2002; Boyer J.L., 1999; Nathanson М.H., Boyer J.L, 2005; Esteller А., 2008]. Значна кількість пептидів може модифікувати нейромедіаторну передачу, а також виступати в ролі гуморальних регуляторних факторів, тобто різними шляхами впливати на жовчосекреторні процеси [Громов Л.А., 1991; Климов П.К., 1991; Nathanson М.H., Boyer J.L., 2005]. Зокрема, дослідженнями останніх десятиліть в різних лабораторіях встановлено, що ендогенні опіоїдні пептиди - енкефаліни істотно змінюють жовчосекреторну функцію печінки щурів [Масюк Т.В., 1996; Решетнік Є.М., 2002; 2004; Рудин И.В., 2006; Медведев М.А., 2006; Bergasа N.V., 1999; 2008]. Також виявлено, що при холестатичних захворюваннях печінки спостерігається зміна рівня опіоїдних пептидів в організмі людини, з чим пов`язують такі симптоми як шкіряний свербіж, спотворення смакових відчуттів і апетиту [Bergasa N.V. et al., 1995; 2008; 2009]. Ці симптоми усуваються введенням блокаторів опіоїдних рецепторів [Bergasa N.V. et al., 2008, 2009]. Разом з тим, експериментально встановлено гепатопротекторні властивості окремих агоністів опіоїдних рецепторів [Смахтин М.Ю. и др., 2003; Yamanouchi K. et al., 2003]. У ряді експериментальних робіт показано, що свій вплив на функціональний стан гепатобіліарної системи опіоїдні пептиди можуть реалізовувати через специфічні опіоїдні рецептори на плазматичній мембрані гепатоцитів [Решетнік Є.М., 2002, 2004; Рудин И.В., 2006].

Енкефаліни є короткоживучими пептидами: час їх “напівжиття” у плазмі крові щурів складає лічені хвилини [Громов Л.А., 1992; Гомазков О.А., 1995; Somogyi A.A. et al., 2007]. Однак, слід відзначити відносну довготривалість впливів енкефалінів на холесекрецію (впродовж двох - трьох годин після введення) [Масюк Т.В., 1996; Решетнік Є.М., 2002], що може бути обумовлено механізмами опосередкованими нервовою та гуморальною ланками регуляції фізіологічних функцій. Відомо, що опіоїдні пептиди змінюють вивільнення нейромедіаторів, впливають на секрецію різноманітних гормонів і, таким чином, залучаються до цілої низки регуляторних каскадів [Ашмарин И.П., Обухова М.Ф., 1986; Громов Л.А., 1992; Гомазков О.А., 1995; Vaccarino A.L. et al., 2001]. Припускають, що кардіопротективні властивостивості енкефалінів та їх синтетичних аналогів, та їх дія на секреторну функцію шлунку, кишечника та підшлункової залози опосередковані тісною взаємодією цих пептидів з парасимпатичними і симпатичними ланками нервової регуляції серцевосудинної та травної систем [Лишманов Ю.Б. и др. 2002; Xiao R.P. et al., 1997; Vaccarino A.L. et al., 2001]. Слід відзначити також, що секреція жовчі пригнічується при введенні в шлуночки мозку опіоїдних пептидів та їх синтетичних аналогів [Bergasa N.V. et al., 1999]. Відомо також, що одним з можливих механізмів дії лей-енкефаліну може бути пригнічення виділення ацетилхоліну з нервових закінчень за рахунок його пресинаптичної дії [Giaroni С. et al., 1999].

Слід зазначити, що механізми впливу енкефалінів на жовчосекреторну функцію печінки до нинішнього часу залишаються недостатньо вивченими. Це й стало основою у формуванні мети та основних завдань наших досліджень. Підкреслимо також, що хоча в літературі існують експериментальні роботи, присвячені дослідженню змін секреції основних органічних компонентів жовчі під впливом опіоїдних пептидів, залишаються не вивченими зміни її фізико-хімічних властивостей, процесів гідроксилювання та кон'югації холатів, спричинені опіоїдами. Актуальність таких досліджень обумовлена також тим, що синтетичний аналог лей-енкефаліну - даларгін, неспецифічний блокатор опіоїдних рецепторів налоксон та блокатор ацетилхолінестерази досить широко застосовуються у медичній практиці [Колотилов М.М. и др., 1995; Слепушкин В.Д., 1997].

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у науково-дослідному інституті фізіології імені академіка Петра Богача біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках науково-дослідницької теми 06БФ036-02 “Дослідити системні, клітинні та молекулярні механізми діяльності нервової системи, внутрішніх органів та рухового апарату організму людини і тварин в нормі та патології”, № держреєстрації 0106U005751.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - вивчити особливості регуляторного впливу мет-енкефаліну, лей-енкефаліну та його синтетичного аналогу даларгіну на жовчосекреторну функцію печінки за умов різного стану опіоїдних рецепторів, рецепторів автономної нервової системи та активності ацетилхолінестерази.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

- дослідити вплив мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і даларгіну на об'ємну швидкість холесекреції та хімічний склад жовчі;

- вивчити дію зазначених опіоїдних пептидів на жовчосекреторну функцію та хімічний склад жовчі за умов блокади опіоїдних рецепторів налоксоном;

- дослідити дію енкефалінів на об'ємну швидкість секреції жовчі та секрецію жовчних кислот і ліпідів за умов застосування антагоністів адренорецепторів;

- визначити вміст у сечі катехоламінів та їх метаболітів при дії мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і даларгіну;

- дослідити вплив мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і даларгіну на об'ємну швидкість секреції жовчі та секрецію жовчних кислот і ліпідів за умов застосування блокаторів холінорецепторів;

- дослідити об`ємну швидкість секреції жовчі та її хімічний склад під впливом зазначених опіоїдних пептидів за умов блокади ацетилхолінестерази.

Об'єкт дослідження - регуляція жовчосекреторної функції печінки.

Предмет дослідження - механізми впливу енкефалінів на жовчосекреторну функцію печінки у щурів.

Методи дослідження. Фізіологічні (гострі досліди на щурах) - для вивчення впливу мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і синтетичного аналогу лей-енкефаліну даларгіну на холесекрецію; біохімічні - метод тонкошарової хроматографії - для визначення основних органічних компонентів жовчі: жовчних кислот і ліпідів та виявлення похідних катехоламінів у сечі щурів; статистичні - для аналізу і оцінки вірогідності результатів досліджень з використанням пакету прикладних програм Statistika 6.0.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджена жовчосекреторна функція печінки у щурів під впливом опіоїдних пептидів - лей-енкефаліну, мет-енкефаліну, даларгіну при блокаді опіоїдних рецепторів налоксоном та за умов блокади адрено- і холінорецепторів автономної нервової системи. Виявлено складні механізми впливу опіоїдних пептидів на перебіг метаболічних процесів, тісно пов`язаних з процесами жовчоутворення в гепатоцитах, відображенням чого є зміни інтенсивності секреції і хімічного складу жовчі. Довготривалість таких змін свідчить як про безпосередній вплив енкефалінів на опіоїдні рецептори, так і про опосередкованість ефектів досліджуваних речовин через нервову і гуморальну регуляцію. Показано залучення симпатичного та парасимпатичного відділів автономної нервової системи до реалізації ефектів енкефалінів на холесекрецію. Виявлено залежність гіпохолеретичного впливу мет-енкефаліну від стану - та -адренорецепторів. Показано, що до реалізації гіпохолеретичної дії лей-енкефаліну і даларгіну залучені -адрено- та холінорецептори. Встановлено, що при дії енкефалінів в організмі щурів посилюються процеси катаболізму катехоламінів з підвищеним виведенням їх метаболітів із сечею. Встановлено, що при блокаді ацетилхолінестерази гальмівні ефекти лей-енкефаліну і даларгіну змінюються на протилежні.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати про зміни жовчосекреторної функції печінки при дії опіоїдних пептидів за умов блокади опіоїдних рецепторів, адрено- і холінорецепторів та ацетилхолінестерази, а також про вплив енкефалінів і даларгіну на вміст у сечі похідних катехоламінів становлять значний теоретичний і практичний інтерес, оскільки розширюють уявлення про механізми дії опіоїдних пептидів на секрецію жовчі. Відомості про вплив даларгіну, налоксону та каліміну становлять практичний інтерес, оскільки ці препарати застосовуються у клінічній практиці. Результати дисертації впроваджені в навчальний процес біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при читанні спецкурсу “Фізіологія гепатобіліарної системи”.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертаційної роботи самостійно проведено аналіз літератури за темою дисертації, підбір і оволодіння методами дослідження, одержання експериментальних даних, їх статистична обробка, аналіз і узагальнення. За участю наукового керівника поставлена мета та основні задачі дослідження, здійснено обговорення отриманих результатів та формування загальних висновків.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені і обговорені на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 15-й річниці незалежності України “Шевченківська весна” (Київ, 2006); на Всеукраїнській науковій конференції “Сучасні питання фізіології та медицини” присвяченій 85-річчю заснування кафедри фізіології людини і тварин та 100-річчю з дня народження П. Є. Моцного (Дніпропетровськ, 2007); на Всеукраїнській конференції “Здоров`я та довголіття” (Київ, 2007); на 10-му Слов`яно-Балтійському форумі “Гастро - 2008” (Санкт-Петербург, 2008); на ІV Міжнародній науковій конференції "Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології", присвяченій 90-річчю від дня народження П. Г. Богача (Київ, 2008); на Всеукраїнській науковій конференції присвяченій 110-річчю Національного аграрного університету "Фундаментальні та прикладні аспекти гастроентерології" (Київ, 2008), XXXVI Світовому конгресі фізіологічних наук "Функції живого: Елементи та взаємодія" (Кіото, Японія, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт, із них 5 статтей в фахових виданнях та 7 тез доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів власних досліджень, обговорення результатів та висновків. Список використаної літератури містить 214 найменувань. Робота викладена на 150 сторінках основного об`єму, ілюстрована 39 рисунками і 11 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень

Гострі досліди проведені на 210 білих щурах - самцях масою 180 - 240 г. Тварин наркотизували внутрішньоочеревинним введенням тіопенталу натрію (5 мг/100 г маси тіла тварини), розтинали черевну стінку і після лапаротомії відпрепаровували жовчну протоку, у яку вводили тонку пластикову канюлю, з'єднану поліетиленовою трубкою з мікропіпеткою, в яку збирали жовч. Впродовж досліду збирали 5 півгодинних проб жовчі, враховуючи її об'єм (в мікролітрах). Перша проба слугувала вихідним рівнем, а інші чотири проби збиралися після введення досліджуваних речовин.

Всі досліджувані речовини вводили внутрішньопортально.

В першій серії дослідів щурам окремо вводили розведені у фізіологічному розчині ідентичні ендогенним опіоїдним пентапептидам: мет-енкефалін (Sigma, США), лей-енкефалін (Sigma, США) та синтетичний аналог лей-енкефаліну даларгін (“Биолек” ХФ А/Т “Октамед”, Харків) з розрахунку 1 мкг на 100 г маси тіла тварини. Тваринам контрольної групи у ворітну вену вводили лише фізіологічний розчин з розрахунку 0,1 мл/100 г маси тіла тварини.

В другій серії дослідів для з`ясування ролі опіоїдних рецепторів у реалізації ефектів енкефалінів на жовчосекреторну функцію використовували їх неселективний блокатор налоксон (Sigma, США) в дозі 10 мкг на 100 г маси тіла тварини як окремо, так і за 10 хвилин до введення опіоїдних пептидів.

В третій серії дослідів, вивчаючи роль симпатичного та парасимпатичного відділів автономної нервової системи за 10 хвилин до застосування опіоїдних пептидів вводили блокатор -адренорецепторів фентоламін (Гегюжес пірмоїн, Литва) у дозі 25 мкг/100 г маси тіла тварини та блокатор -адренорецепторів обзидан (Арцнаймиттельверк Дрезден ГмбХ, Німеччина) у дозі 5 мкг/100 г маси тіла тварини, а також блокатор М-холінорецепторів атропін (“Дарниця”, Київ) у дозі 2 мкг/100 г маси тіла тварини та Н-гангліоблокатор бензогексоній (“Здоров`я”, Харків) у дозі 0,5 мг/100 г маси тіла тварин.

В четвертій серії дослідів, вивчаючи можливу участь ацетилхолінестеразної ланки у реалізації впливу опіоїдних пептидів на зовнішньосекреторну функцію печінки, енкефаліни вводили через 10 хвилин після застосування блокатора ацетилхолінестерази каліміну (АВД фарма ГмбХ & Co. KG, Німеччина) у дозі 1 мг/100 г маси тіла.

В кожній відібраній пробі жовчі за допомогою тонкошарової хроматографії визначали концентрацію (в мг%) вільних та кон`югованих жовчних кислот [Весельський та співавт., 1991], фосфоліпідів, холестеролу та його ефірів, вільних жирних кислот, тригліцеридів [Весельський і співавт., 2001]. На основі визначених концентрацій досліджуваних речовин у пробах жовчі розраховували дебіт цих складових, а також коефіцієнти кон`югації і гідроксилювання жовчних кислот та холато-холестеринове співвідношення. Кількість і хімічний склад жовчі порівнювали з такими в контрольних дослідах.

Для вивчення впливу енкефалінів на катаболізм катехоламінів визначали вміст адреналіну, норадреналіну, дофаміну та продуктів їх розпаду - ванілілмигдалову та гомованілінову кислоти у сечі щурів через 1 та 2 години після введення опіоїдних пептидів за допомогою тонкошарової хроматографії на пластинках "Silufol" згідно методу Шаршунової [1980] і Мікеш [1982].

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пакету програм «Statistiсa 6.0» з використанням t-критерію Ст'юдента, оскільки дані мали нормальний розподіл при їх перевірці за допомогою тесту Шапіро-Уілка. Вірогідними вважали відмінності між контролем і дослідом при p<0,05.

Дослідження на тваринах проведені з дотриманням міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей [Страсбург, 1986]. Прилади, які використовувались для наукових досліджень, пройшли метрологічний контроль.

Результати дослідження та їх обговорення

Вплив мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і даларгіну на об'ємну швидкість холесекреції та хімічний склад жовчі. Проведені експерименти показали, що у щурів мет-енкефалін, лей-енкефалін і даларгін зменшували об'ємну швидкость жовчотоку порівняно із таким у контрольних тварин (рис.1).

Так, об`ємна швидкість секреції жовчі зменшувалась через 1 - 1,5 години після введення мет-енкефаліну на 16,2% (р<0,05) та через 1 - 2 години після введення даларгіну на 24,9% (р<0,05) щодо контролю (рис. 1). При чому це зменшення виявлялося статистично значущим як при перерахунку об`ємної швидкості на грам маси тіла, так і на грам маси печінки щурів. У зв`язку з подібністю динаміки холесекреції незалежно від способу перерахунку (мкл/г маси тіла чи мкл/г маси печінки), в подальшому результати представлені лише відносно маси тіла тварини, як і в іших сучасних роботах [Лященко Т.П., 2001; Співак Л.С., 2005; Медведев М.А. и др., 2006; Рудін И.В., 2006; Сепідех Парчамі Газає Мехді, 2009].

Під впливом опіоїдних пептидів змінювалась як концентрація, так і абсолютний вміст у жовчі жовчних кислот та ліпідів. Енкефаліни сприяли зростанню концентрації кон`югованих жовчних кислот, зокрема після введення мет-енкефаліну на 30,1% (р<0,001), лей-енкефаліну на 34,7% (р<0,001) та при дії даларгіну 27,2% (р<0,001) щодо контролю (табл. 1). Такі зміни співвідношення жовчнокислотного складу сприяли зростанню коефіцієнта кон`югації (КК) жовчних кислот під впливом лей-енкефаліну на 47,6% (р<0,01) та даларгіну на 44,8% (р<0,01) щодо контролю (табл. 1).

Під дією мет-енкефаліну вірогідно зменшувався коефіцієнт гідроксилювання (КГ) жовчних кислот до 2,16±0,09, що на 11,1% (р<0,05) нижче ніж у контролі. Такі зміни складу жовчі, викликані введенням опіоїдних пептидів, вказують на активацію ними поліферментних комплексів, що забезпечують кон`югацію жовних кислот з амінокислотами.

Дебіт жовчних кислот після введення пептидів зменшувався. Так, мет-енкефалін знижував сумарний дебіт таурохолевої кислоти (ТХК) на 23,4% (р<0,01), сумарних таурохенодезоксихолевої та тауродезоксихолевої (ТХДХК+ТДХК) на 18,5% (р<0,001), холевої кислоти (ХК) на 44,2% (р<0,001) та підвищував дебіт сумарних хенодезоксихолевої та дезоксихолевої кислот (ХДХК+ДХК) на 14,3% (р<0,01) щодо контролю (рис. 2). Після введення лей-енкефаліну сумарний дебіт ТХК зменшувався на 24,4% (р<0,01), тоді як дебіт сумарних глікохенодезоксихолевої та глікодезоксихолевої кислот (ГХДХК+ГДХК) підвищувався на 50,2% (р<0,001) відносно контролю (рис. 2). Даларгін також викликав зменшення сумарного дебіту ТХК на 26,3% (р<0,05), глікохолевої кислоти (ГХК) - на 30,3% (р<0,01), ХК - на 42,9% (р<0,001) та ХДХК+ДХК - на 32,1% (р<0,05) щодо контролю (рис. 2).

Під впливом мет-енкефаліну концентрація холелестеролу (ХР) підвищувалась на 26,1% (р<0,05) досягаючи в кінці досліду 34,23±2,17 мг%. Разом з цим, в цілому за весь дослід зменшувався дебіт ХР на 32,1% (р<0,01), вільних жирних кислот (ВЖрК) на 30,4% (р<0,001), тригліцеридів (ТГ) на 44,5% (р<0,01) та ефірів холестеролу (ЕХР) на 30,1% (р<0,01) щодо контролю (рис. 2). Лей-енкефалін підвищував концентрацію в жовчі фосфоліпідів (ФЛ) на 23,1% (р<0,05), знижував концентрацію ВЖрК на 19,8% (р<0,05) та ЕХР на 25,2% (р<0,05) щодо контролю. Після введення даларгіну підвищувалась концентрація в жовчі ФЛ на 16,8% (р<0,01), досягаючи 75,59±3,60 мг%, ВЖрК - 31,6% (р<0,05) та знижувалась концентрація ТГ до 1,22±0,23 мг%, тобто на 44,5% (р<0,05) щодо контролю. В сумарному за дослід лей-енкефалін і даларгін викликали зменшення дебіту ФЛ, ХР, ТГ та ЕХР (рис. 2).

Таким чином, під впливом енкефалінів жовч стає більш концентрованою на фоні зменшення об`єму виділеного секрету, що в цілому може вказувати на різноспрямований вплив опіоїдних пептидів на різні ланки секреторного процесу у клітинах печінки. Оскільки надходження ліпідів до жовчі визначається значною мірою інтенсивністю секреції жовчних кислот [Boyer J.L., Nathanson M.H.; 1999], то разом із зменшенням дебіту холатів ми спостерігаємо зниження дебіту ФЛ, ХР, ТГ та ЕХР.

Враховуючи ту обставину, що при дії лей-енкефаліну і даларгіну вірогідно збільшувались концентрація ФЛ, котрі разом з жовчними кислотами підвищують здатність утримувати ХР у розчиненому стані, попереджуючи його нуклеацію у водній фазі секрету, такі зміни якісного складу жовчі свідчать про покращення солюбілізуючих властивостей жовчі та зменшення її літогенності.

Вплив опіоїдних пептидів на жовчосекреторну функцію печінки та хімічний склад жовчі за умов блокади опіоїдних рецепторів налоксоном. Попереднє введення налоксону не усувало пригнічуючої дії мет- та лей-енкефалінів на об`ємну швидкість секреції жовчі. Однак, при спільному введенні налоксону з даларгіном спостерігалося зростання секреції жовчі впродовж досліду максимально на 42,3% (р<0,05) щодо окремого введення цього опіоїдного пептиду.

Разом з цим попереднє введення налоксону усувало стимулюючий вплив енкефалінів на процеси кон`югації жовчних кислот, внаслідок чого КК майже не змінювався відносно вихідного рівня. Концентрація вільних жовчних кислот зростала при дії мет-енкефаліну на 96,2% (р<0,01), при дії лей-енкефаліну - на 75,9% (р<0,01) та на 88,2% (р<0,001) при введенні даларгіну щодо окремого введення пептидів. Даларгін при попередньому введенні блокатора опіоїдних рецепторів викликав зменшення КГ. При послідовному введенні налоксону з мет-енкефаліном або з даларгіном сумарний дебіт всіх жовчних кислот зростав, в той час як при послідовному введенні блокатора з лей-енкефаліном - зменшувався.

Мет-енкефалін на фоні дії налоксону зменшував концентрацію ХР на 31,2% (р<0,01) та ЕХР на 22,2% (р<0,01) щодо окремо введеного пептиду. При цьому на 40,9% (р<0,05) підвищувався холато-холестериновий коефіцієнт (ХХК). При блокаді опіоїдних рецепторів лей-енкефалін зменшував концентрацію ФЛ на 21,3% (р<0,05), ВЖрК на 44,8% (р<0,01) та ХР на 28,2% (р<0,05), однак підвищував концентрацію ЕХР на 28,3% (р<0,05). Такі зміни якісних властивостей жовчі запобігають літогенезу. За таких умов досліду даларгін зменшував концентрацію ВЖрК на 33,9% (р<0,05) та значно підвищував через 2 години досліду концентрацію ТГ на 84,4% (р<0,05) та ЕХР на 82,6% (р<0,05) щодо пептиду. Мет-енкефалін і даларгін за умов попереднього введення налоксону збільшували сумарний дебіт ФЛ, ХР, ТГ та ЕХР, в той час як лей-енкефалін зменшував вміст цих ліпідів у жовчі.

Отже, попереднє введення налоксону майже повністю усуло ефекти даларгіну на холесекрецію. Окрім того, мет-енкефалін за попереднього введення блокатора опіоїдних рецепторів виявляв протилежну дію на секрецію основних органічних складових жовчі, щодо його окремого введення, тоді як лей-енкефалін за таких умов змінював лише якісний склад секрету. Отримане нами часткове усунення ефектів енкефалінів налоксоном на жовчоутворювальну функцію може вказувати на можливість їх опосередкованої дії.

Вплив опіоїдних пептидів на жовчосекреторну функцію печінки та хімічний склад жовчі за умов блокади адренорецепторів. Відомо, що енкефаліни виявляють певну функціональну залежність від активності симпатичного відділу автономної нервової системи. Попереднє введення блокатора -адренорецепторів фентоламіну зменшувало пригнічуючий вплив опіоїдів на об`ємну швидкість секреції: через 1 годину на 30,9% (р<0,05) щодо дії мет-енкефаліну, на 46,5% (р<0,01) щодо дії лей-енкефаліну та через 30 хвилин досліду на 60,7% (р<0,01) відносно окремого введення даларгіну (рис. 3).

Попереднє введення фентоламіну також усувало стимулюючий вплив енкефалінів на процеси кон`югації жовчних кислот з таурином і гліцином, а також обмежувало пригнічуючий вплив опіоїдів на синтез вільних жовчних кислот. При дії мет-енкефаліну за таких умов досліду підвищувався КГ на 16,8% (р<0,01), тобто співвідношення тригідроксихоланових жовчних кислот до дигідроксихоланових зростало, що вказує на більшу активність нейтрального шляху біосинтезу жовчних кислот.

При блокаді -адренорецепторів мет-енкефалін підвищував сумарний дебіт ТХК на 43,3% (р<0,001), ТХДХК+ТДХК - на 39,4% (р<0,01), ГХК - на 43,5% (р<0,001) та ХК - на 64,8% (р<0,01) щодо опіоїду. Лей-енкефалін за цих умов також підвищував сумарний дебіт ТХК на 20,2% (р<0,05), ТХДХК+ТДХК - на 57,8% (р<0,001) та ГХДХК+ГДХК - на 27,1% (р<0,05) що унеможливило прояв пригнічуючого ефекту самого пептиду. За таких умов даларгін підвищував сумарний дебіт всіх фракцій жовчних кислот.

Рис.3. Вплив мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і даларгіну (1 мкг/100 г) на об`ємну швидкість секрецї жовчі у щурів за умов блокади -адренорецепторів фентоламіном(25 мкг/100 г) (n=57); M±m; * - р<0,05; ** - р<0,01 щодо окремо введених пептидів

При послідовному введенні фентоламіну з мет-енкефаліном зростала концентрація ФЛ на 17,1% (р<0,01) та ВЖрК на 22,7% (р<0,05), однак концентрація ЕХР знижувалась на 19,5% (р<0,01) щодо окремого введення пептиду. За таких умов лей-енкефалін зменшував концентрацію в жовчі ВЖрК в кінці 1 години на 19,1% (р<0,05) та ТГ протягом досліду на 28,2% (р<0,05) щодо дії опіоїду. Даларгін введений на фоні дії -адреноблокатора зменшував концентрацію ТГ на 23,2% (р<0,05) та підвищував концентрацію ЕХР на 62,6% (р<0,05) в кінці досліду щодо окремого введення гексапептиду.

За умов блокади -адренорецепторів підвищувався сумарний дебіт всіх фракцій ліпідів жовчі при дії мет-енкефаліну та даларгіну, тоді як за таких умов лей-енкефалін підвищував лише дебіт ЕХР на 40,24% (р<0,01).

Виявлені зміни об`ємної швидкості секреції жовчі та вмісту в ній жовчних кислот і ліпідів при дії енкефалінів за умов блокади -адренорецепторів фентоламіном вказують на важливу роль цих рецепторів у реалізації регуляторної дії опіоїдних пептидів на секреторні процеси у печінці.

Для з'ясування можливої опосередкованої дії опіоїдних пептидів через в-адренорецептори гепатоцитів ми застосовували неселективний їх блокатор обзидан. Результати наших досліджень показали, що за умов попереднього введення обзидану, об`ємна швидкість секреції жовчі істотніше пригнічувалась після застосування мет-енкефаліну на 37,2% (р<0,001) ніж при його окремому введенні. Ймовірно, в-адренорецептори дещо посилюють холесекрецію при введенні мет-енкефаліну, однак провідну роль у реалізації ефектів цього пептиду відіграють -адренорецептори. Тому, при введенні обзидану мет-енкефалін проявляє ще більший гіпохолеретичний ефект, усуваючи тим самим незначну стимулюючу дію в-адренорецепторів. Тоді як ефекти лей-енкефаліну і даларгіну на холерез не виявили такої залежності від блокади в-адренорецепторів.

На фоні дії обзидану мет-енкефалін протягом 2 години досліду зменшував концентрацію ТХК, ТХДХК+ТДХК та ГХК та КК жовчних кислот в останній пробі до 12,48±2,36, що на 40,6% (р<0,05) менше ніж при окремому введенні пептиду. Послідовне введення в-адреноблокатора з лей-енкефаліном зменшувало концентрацію в жовчі ГХК на 30,1% (р<0,01) та КК жовчних кислот на 29,1% (р<0,05) щодо окремого введення пептиду. Концентрація таурохолатів зменшувалась при послідовному введенні обзидану з даларгіном. В сумарному за дослід дебіт жовчних кислот не змінювався статистично значущо при введенні обзидану з мет-енкефаліном та даларгіном, тоді як лей-енкефалін зменшував лише дебіт глікокон`югатів.

Мет-енкефалін за умов блокади в-адренорецепторів зменшував концентрацію ЕХР на 12,3% (р<0,05) та підвищував концентрацію ТГ на 36% (р<0,01) щодо дії лише пептиду. При цьому лей-енкефалін зменшував концентрацію ТГ на 45,7% (р<0,01), а даларгін підвищував концентрацію ТГ на 133,6% (р<0,01) та ЕХР на 113,9% (р<0,01) щодо окремого введення пептидів. За умов зміненого функціонального стану в-адренорецепторів енкефаліни зменшували ХХК. Це обумовлено зменшенням частки жовчних кислот по відношенню до вмісту ХР, що підвищує літогенність жовчі. За таких умов у сумарному за дослід зростав дебіт ХР на 30,9% (р<0,01) при дії мет-енкефаліну, а також ТГ на 57,89% (р<0,001) та ЕХР на 76,1% (р<0,001) при введенні даларгіну. Лей-енкефалін за попереднього введення обзидану зменшував дебіт ТГ на 57,2% (р<0,001).

У зміні об`ємної швидкості секреції жовчі при введенні мет-енкефаліну залучені в-адренорецептори. Взагалом енкефаліни виявили меншу залежність від функціональної активності в-адренорецепторів, на відміну від -адренорецепторів, особливо це стосується якісного складу жовчі.

Концентрація катехоламінів в сечі щурів під впливом мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і даларгіну. З літератури відомо, що опіоїди проявляють складну взаємодію з медіаторами симпатичного відділу автономної нервової системи [Лишманов Ю.Б. и др. 1996; 2002]. Виходячи з отриманих змін жовчосекреторної функції при дії енкефалінів в умовах застосування блокаторів адренорецепторів доцільно було вивчити вплив опіоїдних пептидів на вміст катехоламінів (КА) та їх метаболітів у сечі. Біохімічний аналіз сечі показав, що через 1 та 2 години після введення мет- та лей-енкефаліну зменшувалась концентрація адреналіну (А) на 61,8% (р<0,01) та 57,2% (р<0,001), а також дофаміну (ДА) на 84,3% (р<0,001) і 63,2% (р<0,001) відповідно. Тоді як через 2 години після введення даларгіну зростала концентрація А на 180,1% (р<0,05) порівняно з контролем. Однак, даларгін подібно до мет- та лей-енкефаліну також знижував рівень ДА в сечі щурів на 73,8% (р<0,001) щодо контролю. Встановлено, що через 2 години після введення мет-енкефаліну зростала у сечі концентрація ванілілмигдалової кислоти (ВМК) на 89,4% (р<0,01), а після введення лей-енкефаліну її концентрація зростала через 1 та 2 години на 178,6% (р<0,001) та 282,7% (р<0,001) відповідно. В той час як при введенні даларгіну концентрація ВМК зменшувалась на 73,8% (р<0,01) через 1 годину щодо контролю. До того лей-енкефалін та його синтетичний аналог даларгін викликали істотне зростання концентрації гамаванілінової кислоти (ГВК) у пробах сечі. Отже, отримані результати вказують на посилення катаболізму КА при дії енкефалінів, що проявлялося у зростанні рівня ВМК та ГВК на фоні зниження концентрації А та ДА. Зазначимо, що даларгін виявляв протилежну дію на зміни вмісту А у сечі порівняно з ефектами лей- і мет-енкефаліну, чим, можливо, і обумовлені відмінності його впливу на жовчосекреторну функцію печінки, хоча при дії цього пептиду також збільшувався вміст ВМК і ГВК. Тобто, опіоїдні пептиди можуть впливати на жовчосекреторні процеси змінюючи рівень агоністів адренорецепторів у внутрішньому середовищі організму.

Вплив енкефалінів на об'ємну швидкість секреції жовчі та її хімічного складу за умов блокади холінорецепторів. Для з`ясування можливих механізмів дії енкефалінів на жовчосекреторну функцію печінки із залученням парасимпатичної нервової системи було використано блокатори М-холінорецепторів - атропін та Н-холінорецепторів - бензогексоній. Результати наших досліджень показали, що рівень секреції жовчі при сумісному введенні атропіну з мет-енкефаліном та лей-енкефаліном майже не відрізнявся від такого, при введенні самих пептидів. Однак, блокада М-холінорецепторів усувала гіпохолеретичний вплив даларгіну, посилюючи секрецію жовчі протягом досліду на 22,2% - 33,6% (р<0,05) щодо окремо введеного цього пептиду.

При послідовному введенні мет-енкефаліну з атропіном зменшувалась концентрація таурохолатів та ХДХК+ДХК, однак зростала концентрація ГХК на 27,7% (р<0,01) та ХК на 50,7% (р<0,05) щодо дії пептиду. За таких умов лей-енкефалін навпаки зменшував концентрацію ГХК та ХК на 18,2% (р<0,01) та 19,3% (р<0,05) відповідно. При введенні даларгіну на фоні блокади М-холінорецепторів зменшувалась концентрація в жовчі ТХДХК+ТДХК на 18,3% (р<0,05) та ГХК на 15,8% (р<0,05), що призвело до зменшення КК жовчних кислот на 22,2% (р<0,05) щодо гексапептиду. В сумарному за дослід при блокаді М-холінорецепторів мет-енкефалін зменшував дебіт дигідроксихоланових жовчних кислот, лей-енкефалін призводив до зростання дебіту ТХДХК+ТДХК, тоді як зменшував сумарний дебіт ГХК на 15,6% (р<0,001), ХК - на 23,1% (р<0,001) і ХДХК+ДХК - на 32,1% (р<0,001), а даларгін в сумарному за дослід підвищував дебіт лише вільних жовчних кислот. Тобто, при блокаді М-холінорецепторів найбільше усувалася пригнічуюча дія даларгіну на абсолютний вміст вільних жовчних кислот у секреті, рівень якого при цьому зростав.

Сумісне введення атропіну з енкефалінами викликало різноспрямовані зміни концентрацій ліпідів жовчі. При дії мет-енкефаліну зростав ХХК, що обумовлено зростанням частки ХР та зменшенням концентрації жовчних кислот у жовчі. В той же час лей-енкефалін та його синтетичний аналог даларгін зменшували ХХК. Під впливом мет-енкефаліну на фоні дії атропіну спостерігалося зниження дебіту ФЛ на 30,1% (р<0,01) та ВЖрК на 36,2% (р<0,001) щодо мет-енкефаліну. За таких умов в сумарному за дослід лей-енкефалін зменшував дебіт ВЖрК на 24,1% (р<0,001) і ТГ на 31,3% (р<0,01), але підвищував дебіт ЕХР на 16,1% (р<0,05). Даларгін при дії атропіну підвищував дебіт ТГ та ЕХР.

Тобто, за умов блокади атропіном М-холінорецепторів енкефаліни виявляються чинниками, що пригнічують синтез і транспорт до жовчних каналікул холевої кислоти і її глікокон`югатів, однак сприяють надходженню до жовчі значно більшої кількості холестеролу. Зазначимо, що атропін при його окремому введенні також викликав зменшення дебіту ГХДХК+ГДХК та ХДХК+ДХК, однак істотно не впливав на рівень холестеролу.

При блокаді Н-холінорецепторів мет-енкефалін істотно не змінював об`єм виділеного секрету, тоді як гіпохолеретичний вплив лей-енкефаліну і даларгіну усувався попереднім введенням бензогексонію (об`єм виділеного секрету зростав на 26% (р<0,05) та на 37,31% (р<0,01) відповідно щодо окремого введення цих пептидів (рис. 4).

Рис.4. Вплив лей-енкефаліну і даларгіну (1 мкг/100 г) на об`ємну швидкість секреції жовчі у щурів за умов блокади Н-холінорецепторів бензогексонієм (0,5 мг/100 г) (n=69); M±m; Примітка: * - р<0,05, ** - р<0,01, щодо окремо введених лей-енкефаліну і даларгіну відповідно

За умов блокади Н-холінорецепторів мет-енкефалін вірогідно не змінював концентрацію жовчних кислот у жовчі. При цьому лей-енкефалін зменшував концентрацію таурокон`югатів, що призвело до зменшення на 48,9% (р<0,001) КК щодо окремого введення пептиду. Сумісне введення бензогексонію з даларгіном також зменшувало, особливо наприкінці досліду, концентрацію таурохолатів та глікохолатів, однак підвищувало концентрацію ХК на 64,7% (р<0,01) та ХДХК+ДХК на 22,1% (р<0,05). Такі зміни жовчнокислотного складу зменшували на 59,9% (р<0,01) КК, усуваючи стимулюючий вплив пептиду на процеси кон`югації жовчних кислот.

Мет-енкефалін на фоні дії бензогексонію підвищував дебіт ХК на 65% (р<0,001) та зменшував дебіт ХДХК+ДХК на 25,1% (р<0,01) щодо мет-енкефаліну. Лей-енкефалін при цьому підвищував дебіт вільних ХК та ХДХК+ДХК на 79,3% (р<0,001) та на 84,2% (р<0,001), що є протилежним до ефектів за умов окремого введеня пептиду. При блокаді Н-холінорецепторів даларгін зменшував дебіт ТХДХК+ТДХК на 29,3% (р<0,05), але посилював секрецію ХК на 84,6% (р<0,01) щодо пептиду.

Послідовне введення бензогексонію з мет-енкефаліном призводило до зростання концентрації ФЛ на 16,1% (р<0,05) щодо мет-енкефаліну. При цьому лей-енкефалін зменшував концентрацію ТГ на 38,1% (р<0,01) та підвищував концентрацію ВЖрК протягом досліду на 69,2% (р<0,01) щодо пептиду. За умов блокади Н-холінорецепторів даларгін зменшував концентрацію ФЛ на 17,6% (р<0,05) та ХР на 24,8% (р<0,05), тоді як в кінці досліду зростала концентрація ТГ на 61,5% (р<0,05). Абсолютний вміст ліпідів жовчі за умов блокади Н-холінорецепторів при дії мет-енкефаліну зменшувався для ФЛ на 26,7% (р<0,01) та зростав для ЕХР на 50,2% (р<0,01) щодо пептиду. За таких умов при дії лей-енкефаліну та даларгіну зростав лише сумарний дебіт ЕХР на 39,7% (р<0,05) та на 80,1% (р<0,01) відповідно, що є результатом інтенсифікації процесів етерифікації холестеролу, котре веде до зміни фізико-хімічних властивостей жовчі.

Таким чином, внутрішньопортальне введення бензогексонію знімало стимулюючий вплив енкефалінів на вміст кон`югованих жовчних кислот у жовчі, посилюючи при цьому синтез вільних жовчних кислот. Особливо яскраві зміни якісних і кількісних характеристик жовчі при попередньому введенні цього блокатора спостерігалися при дії лей-енкефаліну та його штучного аналогу даларгіну.

Особливості впливу опіоїдних пептидів на об`ємну швидкість секреції жовчі та її хімічний склад за умов блокади ацетилхолінестерази. Існують припущення, які вбачають, що енкефаліни можуть реалізовувати свій вплив на холінергічну ланку автономної нервової системи змінюючи вивільнення ацетилхоліну [Климов П.К., 1991; Медведев М.А. и др., 2006], або впливаючи на активність ацетилхолінестерази (АХЕ) [Коршак О.Л. та ін., 1996]. Тому для вивчення ролі АХЕ у реалізації регуляторного впливу опіоїдних пептидів на холесекрецію ми використали блокатор цього ферменту - калімін. При блокаді АХЕ об`ємна швидкість секреції жовчі зростала на 28,7% (р<0,05) щодо контролю. При дії мет-енкефаліну за умов попередньої блокади АХЕ не виявлялося такого зростання секреції жовчі, як при введенні самого каліміну, і через 1,5 години досліду об`ємна швидкість секреції жовчі зменшувалась на 24,9% (р<0,05) щодо окремого введення блокатора. Оскільки нами попередньо встановлено, що ефекти цього пептиду усувалися при блокаді -адренорецепторів, можемо припустити, що мет-енкефалін, змінюючи співвідношення симпатичної та парасимпатичної ланок автономної нервової системи в регуляції жовчосекреторної функції посилює вплив симпатичного відділу, що проявляється у зменшенні об`ємної швидкості секреції жовчі по відношенню до дії лише одного блокатора. За попередього введення каліміну об`ємна швидкість секреції жовчі підвищувалася при дії лей-енкефаліну на 33,1% (р<0,05) та при дії даларгіну на 55,9% (р<0,01) щодо ефектів самих пептидів. Ймовірно, гіпохолеретичний ефект лей-енкефаліну і даларгіну на холерез пов`язаний із впливом цих пептидів на вивільнення і розщеплення ацетилхоліну, який не може проявитися в умовах блокади цього ферменту.

Мет-енкефалін введений на фоні дії каліміну зменшував концентрацію таурокон`югованих жовчних кислот, але підвищував концентрацію ГХК та ХК протягом досліду щодо пептиду. Лей-енкефалін за умов блокади АХЕ зменшував концентрацію ГХК та підвищував концентрацію вільних жовчних кислот. За таких умов досліду даларгін підвищував як концентрацію ГХК на 14,2% (р<0,01), так і ХК на 65,9% (р<0,01) щодо пептиду. При дії каліміну мет-енкефалін зменшував КК та підвищував КГ жовчних кислот, що є протилежним до дії самого пептиду. За таких умов лей-енкефалін і даларгін також зменшували КК жовчних кислот. При цьому підвищувався сумарний дебіт ГХДХК+ГДХК на 31,3% (р<0,01), ХК - на 115,2% (р<0,001) та зменшувався дебіт ХДХК+ДХК на 25,1% (р<0,01) щодо дії мет-енкефаліну. При блокаді АХЕ лей-енкефалін підвищував сумарний дебіт ТХК, ХК та ХДХК+ДХК, однак зменшував дебіт глікокон`югатів, тоді як даларгін введений спільно з каліміном підвищував дебіт глікокон`югатів жовчних кислот та сумарний дебіт ХК.

При попередньому введенні каліміну мет-енкефалін підвищував концентрацію в жовчі ФЛ, ТГ та ЕХР щодо окремого введення енкефаліну. За таких умов лей-енкефалін та даларгін також підвищували концентрацію в пробах жовчі ТГ та ЕХР, до того ж підвищувався і вміст ВЖрК щодо пептидів. На фоні блокади АХЕ мет-енкефалін збільшував сумарний дебіт ТГ на 60,3% (р<0,001) та ВЖрК на 40,1% (р<0,01). При цьому лей-енкефалін підвищував сумарний дебіт ФЛ, ТГ та ЕХР, що має сприяти покращенню солюбілізуючих властивостей жовчі. При введенні даларгіну за умов блокади АХЕ зростав сумарний дебіт ТГ на 89,5% (р<0,001) та ЕХР на 76,1% (р<0,001) щодо дії опіоїдного пептиду.

Фармакологічна блокада АХЕ виявила більшу залежність лей-енкефаліну та даларгіну від функціонального стану парасимпатичної ланки автономної нервової регуляції, ніж мет-енкефалін. Разом з цим, попереднє введення каліміну змінювало вплив енкефалінів на метаболічні процеси в гепатоцитах: уповільнювались процеси кон`югації жовчних кислот, а також змінювались солюбілізуючі властивості жовчі та процеси етерифікації холестеролу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі встановлено участь опіоїдних пептидів мет-енкефаліну, лей-енкефаліну і його синтетичного аналогу даларгіну у реалізації жовчосекреторної функції печінки щурів. Виявлені механізми їх дії із залученням опіоїдних рецепторів, - і в-адренорецепторів, М- і Н-холінорецепторів і ацетилхолінестерази.

1. Мет-енкефалін, лей-енкефалін і його синтетичний аналог даларгін при введенні у ворітну вену зменшували об`ємну швидкість виділення жовчі та секрецію жовчних кислот і стимулювали процеси кон`югації вільних жовчних кислот, що покращує солюбілізуючі властивості жовчі. Лей-енкефалін та даларгін зменшували секрецію фосфоліпідів, холестеролу, тригліцеридів та ефірів холестеролу.

2. Блокада опіоїдних рецепторів налоксоном послаблювала гальмівний вплив мет-енкефаліну на секрецію жовчних кислот і лей-енкефаліну на секрецію холевої кислоти та повністю усувала гальмівну дію даларгіну на швидкість жовчовиділення і секрецію основних органічних складових жовчі.

3. Блокада -адренорецепторів фентоламіном зменшувала пригнічуючий вплив усіх зазначених опіоїдів на секрецію жовчі і синтез вільних жовчних кислот, усувала стимулюючий вплив на процеси кон`югації жовчних кислот з таурином та гліцином та їх гальмівний вплив на секрецію ліпідів жовчі.

4. Блокада в-адренорецепторів обзиданом сприяла більш істотному прояву гіпохолеретичної дії мет-енкефаліну, зменшуючи секрецію жовчних кислот і коефіцієнт їх кон`югації. Ефекти лей-енкефаліну і даларгіну менш залежали від чутливості в-адренорецепторів.

5. Введення опіоїдних пептидів посилювало катаболізм катехоламінів та виведення їх метаболітів із сечею. При дії даларгіну спостерігалось підвищення вмісту адреналіну в сечі.

6. Блокада М- і Н-холінорецепторів усувала гіпохолеретичну дію даларгіну та не впливала на ефекти мет-енкефаліну. До реалізації дії лей-енкефаліну були залучені Н-холінорецептори.

7. Блокування ацетилхолінестерази змінювало гальмівний вплив лей-енкефаліну і даларгіну на секреторну функцію печінки на стимулюючий та не впливало на гіпохолеретичну дію мет-енкефаліну.

8. Регуляторна дія опіоїдних пептидів на жовчосекреторну функцію печінки тісно пов`язана з їхнім впливом на синтез і секрецію основних органічних компонентів жовчі. Провідна роль у реалізації дії енкефалінів на жовчосекреторну функцію печінки належить опіоїдним рецепторам. Опосередкований вплив мет-енкефаліну на холесекрецію здійснюється із залученням - та -адренорецепторів. Вплив лей-енкефаліну на жовчосекреторну функцію залежить від чутливості -адрено- і Н-холінорецепторів та активності ацетилхолінестерази. Гіпохолеретичний ефект даларгіну реалізується за участю -адрено-, М- і Н-холінорецепторів та ацетилхолінестерази.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Латишенко Л.А. Вплив стадолу та налоксону на жовчоутворення та хімічний склад жовчі у щурів / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія. - 2007. - Вип. 50. - С. 61-63. (Здобувач - проведення експериментів та підготовка матеріалу до друку).

2. Вплив опіоїдних пептидів на жовчосекреторну функцію печінки щурів за різних умов їх введення / Картіфузова Ж.В., Латишенко Л.А., Решетнік Є.М. [та ін.] // Вісник проблем біології і медицини. - 2008. - Вип. 3. - С. 152-155. (Здобувач - ідея дослідження та проведення експериментів).

3. Латишенко Л.А. Механізми впливу мет-енкефаліну на жовчосекреторну функцію печінки щурів / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія. - 2008. - Вип. 52. - С. 12-15. (Здобувач - проведення експериментів та підготовка матеріалу до друку).

4. Латишенко Л.А. Вплив лей-енкефаліну на жовчосекреторну функцію печінки щурів при фармакологічній модуляції автономної нервової системи / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. // Фізіологічний журнал - 2009. - Т. 55. - № 3. - С. 67-74. (Здобувач - літературний пошук, проведення експериментів, статистична обробка результатів, підготовка матеріалу до друку).

5. Латишенко Л.А. Участь опіоїдних рецепторів у реалізації впливу лей- і мет-енкефаліну на холесекрецію / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. // Вісник Черкаського університету - 2009. - Вип. 156. - С. 62-68 (Здобувач - літературний пошук, проведення експериментів, біохімічний аналіз жовчі).

6. Участь нервових механізмів у реалізації ефектів опіоїдних пептидів на жовчоутворення у щурів / Латишенко Л.А., Парчамі Сепідех, Весельський С.П. [та ін.] // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Київ, 2006. - С. 26 - 27.

7. Вплив опіоїдних пептидів на жовчосекреторну функцію печінки щурів за різних умов їх введення / Латишенко Л.А., Картіфузова Ж.В., Решетнік Є.М. [та ін.] // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Сучасні питання фізіології і медицини”. - Дніпропетровськ, 2007. - с. 57.

8. Латишенко Л.А. Участь нервових механізмів у реалізації ефектів мет-енкефаліну на жовчоутворення у щурів / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Долгова О.М., Андрусь О.М. // "Здоров`я та довголіття" Інтегративна медицина. Актуальні питання профілактики, реабілітації та лікування немедикаментозними методами. - Київ, 2007. - с. 33 - 34.

9. Участие адренорецепторов в реализации воздействия мет-энкефалина на уровень секреции и качественный состав желчи / Макарчук Н.Е., Латышенко Л.А., Решетник Е.Н. [и др.] // Санкт-Петербург - Гастро - 2008. - № 2 - 3. - с. М69.

10. Латишенко Л.А. Участь адрено- і холінорецепторів у реалізації ефектів лей-енкефаліну та мет-енкефаліну на холесекрецію у щурів / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. // ІV Міжнар. наукова конф. "Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології". Тези доповідей К.: «Знання України» - 2008. - с. 117-118.

11. Латишенко Л.А. Вплив даларгіну на холесекрецію у щурів за умов блокади адрено- і холінорецепторів / Латишенко Л.А., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. // Всеукраїнська наукова конференція "Фундаментальні та прикладні аспекти гастроентерології" - Київ, НАУ, 2008. - с. 12.

12. The role of opioid receptors in regulation of enkephalins-induced choleresis / Latyshenko L.A. Reshetnik E.M., Veselsky S.P. [et al.] // The journal of Physiologycal Sciences. Proceeding of the XXXVI International Congress of Physiological Science (Kyoto, Japan). - 2009. Vol. 59, Suppl. 1. - P. 387.

АНОТАЦІЯ

Латишенко Л.А. Механізми впливів енкефалінів на зовнішньосекреторну функцію печінки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вивченню механізмів впливу енкефалінів на зовнішньосекреторну функцію печінки щурів. Ефекти впливу енкефалінів на об`ємну швидкість секреції жовчі та її органічний склад (жовчні кислоти і ліпіди) вивчали в гострих дослідах на щурах з канюльованою загальною жовчною протокою. Виявлено, що енкефаліни в дозі 1 мкг/100 г маси тіла у щурів пригнічують жовчоутворювальну функцію печінки та секрецію органічних компонентів жовчі, покращуючи її солюбілізуючі властивості. Показано, що блокада опіоїдних рецепторів налоксоном частково усуває ефекти мет- та лей-енкефаліну на холересекрецію, тоді як гіпохолеретична дія даларгіну за таких умов усувається повністю. Встановлено, що регуляторний вплив енкефалінів залежить від функціональної активності адренорецепторів. Так, блокада -адренорецепторів усуває пригнічуючий вплив енкефалінів на холесекрецію, в той час як блокада в-адренорецепторів сприяє посиленню гіпохолеретичного впливу мет-енкефаліну на жовчосекреторну функцію печінки. Опіоїдні пептиди також посилюють катаболізм катехоламінів. Ефекти енкефалінів лише частково усуваються за умов блокади атропіном М-холінорецепторів. При блокаді Н-холінорецепторів бензогексонієм найістотніше усувається гальмівний вплив лей-енкефаліну та його синтетичного аналогу даларгіну як на об`ємну швидкість секреції жовчі, так і на її органічний склад. На відміну від мет-енкефаліну, ефекти на жовчосекреторну функцію печінки лей-енкефаліну та даларгін залежали від функціонального стану ацетилхолінестерази. Відмічено особливості дії кожного з опіоїдних пептидів і участь різних рецепторів автономної нервової системи у регуляції холесекреції.

Ключові слова: енкефаліни, жовчоутворення, жовчні кислоти, опіоїдні рецептори, адренорецептори, катехоламіни, холінорецептори, ацетилхолінестераза.

АННОТАЦИЯ

Латышенко Л.А. Механизмы влияний энкефалинов на внешнесекреторную функцию печени. - Рукопись.