Дієслівні речення в українській літературній мові: структура, семантика, моделі

Об'єднавчим показником предикатів, які представляють групу соціальної діяльності, є соціальна реципрокна чи спільна діяльність, тому в них завжди є більше одного активного актанта. З-поміж моделей речень соціальних дій у дослідженні виокремлені чотири базові:

1. [S+Obj] -Praedrel Vf. Напр.: А ви все ворогуєте, як бачу (Леся Українка).

2. S -Praedrel Vf - Obj. Напр.: Я справді кохаю цю жінку! (Ю. Андрухович).

3. S -Praedrel Vf - Obj - Instr. Напр.: Проте вразив вiн мене якраз своєю делiкатнiстю, тактом, вродженою, сказати б, тонкiстю натури (О. Гончар).

4. S -Praedrel Vf - Obj - Adv. Напр.: До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко (В. Підмогильний).

Серед речень, що належать до цієї групи, специфічними є одиниці з дієсловами-предикатами, які містять сему інтерсуб'єктності, тобто є взаємозворотними й реалізованими в моделі [S+Obj] -PraedVf, а також конструкції, суб'єкт яких може одночасно бути об'єктом дії з боку іншого суб'єкта. Напр.: Вони посварилися (О.Гончар).

Спільною визначальною рисою всіх динамічних моделей дієслівних речень (фізичної дії, руху, переміщення, ментальних і соціальних дій) з активним суб'єктом (агенсом-людиною, твариною) є наявність модальних модифікацій, для них характерний увесь спектр фазових перетворень.

Суб'єктні реалізації цих моделей речень відображають різний спосіб преференційного осмислення суб'єкта: конкретний, експлікований особовим займенником чи іменником у формі називного відмінка, і неконкретний - означений, узагальнений, неозначений, безособовий, виражений або непрямими формами імені, або відповідними граматичними показниками в дієслові. Установлено, що актуалізація в позиції суб'єкта імен артефактів, натурфактів, сили (природних явищ) обмежують подібні модифікації. Вони можливі лише за наявності агентивного суб'єкта, вираженого іменем зі значенням „людина”, „тварина”, тобто такого, що має категорійно-семантичні ознаки активності, волюнтивності. Такі суб'єкти переважають у моделях дієслівних речень дій.

Кореляція морфологічних, синтаксичних та лексико-семантичних якостей дієслів-предикатів і суб'єктів у динамічних моделях ще раз підтверджує думку про визначальну роль цих моделей серед дієслівних речень, їхнє домінування в синтаксичній системі української мови.

У четвертому розділі ”Інактивні та статичні моделі дієслівних речень” проаналізовано моделі дієслівних речень речень приядерної зони поля (мовлення, процесів, стану) та периферійної (буття, характеризації тощо). Загалом визначено 11 груп речень різної модельної семантики, окремі з яких ще мають внутрішню диференціацію (напр., серед моделей характеристики окремо виділено одиниці таксономічної характеризації, або класифікації, серед речень буття - наявності/відсутності тощо).

Приядерну зону поля дієслівних речень української мови формують інактивні й статичні моделі процесів і стану. Дієслівна лексема в цих моделях речень може виконувати різноманітні ролі: предиката, модифікатора, компенсатора-актуалізатора, комплікатора та копулятора. Пропозитивно-предикатна роль дієслова в таких моделях обмежена, що вказує на неізосемічний характер цих речень. Типовим для них є дієслово в ролі компенсатора-актуалізатора, модифікатора пропозитивного змісту, рідше - зв'язки.

Моделі процесів доцільно поділити на такі, що представляють: 1) процеси, які відбуваються в природі; 2) процеси, які відбуваються з неживими предметами (артефактами, натурфактами); 3) процеси, які відбуваються з живими істотами (людиною, твариною).

Найчастотніші серед них моделі дієслівних речень, що виражають процеси в природі, є близькими до моделей речень стану природи, бо процеси в природі - це мимовільні чи стихійні динамічні стани природи. Процесуальні моделі з суб'єктом виявляють зв'язок з екзистенційними відношеннями й передають таке динамічне буття, за якого процес відбувається звично, усталено, чи характеризують стихійне, спонтанне тривання процесу. Напр.: Навкруги все стихло (В. Підмогильний). І віє духом яблунь та жасмину (М. Луків).

Процесуальні моделі з суб'єктом-предметом виявляють зв'язок з екзистенційними відношеннями й реалізують таке динамічне буття, за якого предмети перестали існувати: То дерево згоріло (А. Кащенко). Миска впала і розбилася (І. Нечуй-Левицький). До конструкцій цього типу належать також речення, у яких предикат має значення процесу, що відбувається звично, усталено: Цвітуть яблуні (М. Коцюбинський).

Дієслівні речення з процесуальною семантикою представляють чотири базові моделі:

1. Praed Vf / imp . Напр.: Спустився вечір, і одразу похолоднішало (О. Гончар).

2. Praedproc Vf / imp - Adv. Напр.: На вулиці дедалі темнішало (М. Хвильовий).

3. S - Praed proc Vf. Напр.: Прозоре палає небо (А. Малишко).

4. S - Praed proc Vf - Adv. Напр.: Дробот почервонів од свого довгого запитання (О. Довженко).

Моделі дієслівних речень із семантикою процесу мають надзвичайно обмежений набір внутрішньомодельних різновидів, що зумовлено безсуб'єктністю процесів природи чи обмеженим обсягом кваліфікаторів процесів суб'єкта, відсутністю релевантних об'єктних, інструментальних та інших поширювачів структури речення.

Розмежування дії і стану є найхарактернішим протиставленням, яке здебільшого лежить в основі всіх класифікацій дієслів. Дієслівні предикати стану об'єднують два різновиди: предикати всеохопного фізичного стану і предикати, що передають фізичний, фізіологічний та психічний стан людини. Закономірно, що ці семантичні різновиди мають різну реченнєтвірну потенцію. Предикати із семантикою всеохопного фізичного стану - це особливий тип одиниць, які організовують семантично елементарне речення, що є базовим для тих різновидів односкладних конструкцій, які в традиційному синтаксисі називають безособовими та називними. На думку деяких дослідників, семантична структура цих речень двокомпонентна, а формально-граматична - однокомпонентна, а цим єдиним компонентом виступає предикатна синтаксема стану. Однак реальне функціонування цих предикатів у синтаксичних структурах для повної реалізації їхньої семантики часто потребує адвербіального поширювача, який актуалізує пропозицію, надає їй конкретного прочитання. Напр.: А вже світає. Сумно, сумно, сумно благословляється на світ (Л. Костенко). Притихло до пори. Одгомоніло і вляглось повсюди (М. Луків).

Предикати, які позначають стан людини (фізичний, фізіологічний, психічний), відкривають одну лівобічну позицію, яку заповнює суб'єкт-носій стану. Напр.: Він тоді нездужав (А. Шиян). Вона часто мріяла на самоті (О. Копиленко).

Дієслівні речення з семантикою стану формують п'ять базових моделей:

1. S -Praed st Vf. Напр.: Після розмови з жінкою Кочубей не вагався більше (Ю. Мушкетик).

2. S -Praed st V imp. Напр.: Наталку лихоманило (М. Зарудний).

3. Praed st Vf imp - Adv. Напр.: Навкруги стихло (В. Малик).

4. S -Praed st Vf - Adv. Напр.: Від цих думок паморочиться голова (П. Гуріненко).

5. S -Praed st Vf imp - Adv. Напр.: Мирославі ще якось щастило під рідними стінами (А. Головко).

Група дієслівних моделей речень зі значенням стану досить різноманітна й має неоднорідні структурно-семантичні показники, для їхнього морфологічного втілення й семантики характерний широкий діапазон виражальних засобів, а тому вони формують розгалужену систему внутрішньомодельних різновидів.

У моделях дієслівних речень із семантикою психічного чи фізіологічного стану позицію предиката заповнюють одиниці, основним значенням яких є вираження стану суб'єкта-істоти. Напр.: Він тоді нездужав (А. Шиян). Наталку лихоманило (М. Зарудний). Граматична структура таких речень не вимагає додаткових засобів для уточнення чи створення модельної семантики. Дієслово має всі парадигматичні форми (теперішнього, минулого, майбутнього часу; 1-ї, 2-ї, 3-ї особи дійсного, умовного та наказового способу). Тут спостерігаємо явище ізосемізму лексичного значення дієслова і типового значення моделі. Суб'єкт стану пасивний, бо семантика стану унеможливлює вольові, цілеспрямовані акції. Другий іменний несуб'єктний компонент моделі виражає здебільшого каузальну семантику. Напр.: Сайгак змалечку дивувався мудрості своїх односельчан (О. Сизоненко). Наявність об'єкта в такій моделі суперечить її сутності. Дієслівні предикати стану позбавлені значення об'єктної спрямованості і для них не характерне значення результативності дії.

Периферію поля дієслівних речень становлять моделі буттєвих речень: наявності/відсутності, посесивної наявності (володіння), локативної наявності (місцеперебування), квантитативної наявності (кількості), темпоративної наявності (часові). В усіх цих моделях дієслівних речень важливу роль відіграють обов'язкові іменні компоненти. Такими є компонент у формі родового володіння в моделі посесивної наявності, локативні словоформи в моделі місцеперебування, темпоральні - у часовій моделі і родового кількості - у моделі кількості, а також форма характеризувального називного та непрямі відмінки в моделі характеризації. Ці синтаксеми пов'язані з дієсловом відношеннями синсемічності.

Базовою для дієслівних речень наявності/відсутності є модель S - Praedexist / S - neg Praedexist. Основним предикатом тут виступає багатозначне й поліфункціональне дієслово бути, яке реалізує передовсім екзистенційне значення, представлене як у стверджувальному, так і в заперечному аспектах. Напр.: Було містечко… А підходиш ближче - нема нічого (Л. Костенко). Матері десь не було (Панас Мирний). Дієслівний компонент є в моделях наявності / відсутності відіграє виняткову роль, бо семантика буття в цій формі дієслова реалізована оптимально й виражена переконливо. Тут синтаксема є не містить жодних інших компонентів змісту окрім екзистенції, вона виступає в своєму основному лексичному значенні: На Уманщині і було і є сільце - хоч би й Солодьками його назвати (А. Свидницький).

У реченнях наявності/відсутності предикат є найчастіше вербалізує форма 3-ї особи однини дієслова бути. З граматичного погляду дієслово є репрезентує особливе явище, адже воно формально, семантично і функціонально відірвалося від базового інфінітива, тому його сприймають як самостійний компонент, що практично не входить до морфологічної парадигми дієслова бути. У заперечному значенні (neg Praedexist) функціональним замінником дієслова, „екзистенційним предикатом” речення виступає слово нема(є), що генетично пов'язане з дієсловом бути. Напр.: Немає там ні горя, ні зітхання (Леся Українка). На вокзалі нікогісінько нема! Яка шкода! Який жаль! (І. Нечуй-Левицький)

Отже, предикат є можна вважати вузькоспеціалізованим засобом для вираження екзистенції в українській мові. Синтаксема є не лише здатна посідати позицію предикативного компонента речення, але й може виступати в ролі зв'язки. За таких умов є функціонує і в реченнях іншої семантики, бо зв'язка є наявна майже в усіх реченнях-дефініціях.

Синтаксеми був і буде також можуть бути вживані в ролі предиката моделей наявності/відсутності зі значенням часових граматичних форм - наявності в минулому чи майбутньому. Напр.: Завжди так було, завжди так і буде. Було містечко… А підходиш ближче - нема нічого. Тиша. Попелище (Л.Костенко). У всякого буде своя гадка (Б.Лепкий).

Речення з семантикою локалізованої наявності передбачають реалізацію локативного компонента, який вказує на місце буття (наявності) суб'єкта, й організують модель S - Praedexist - Advloc/ S - neg Praedexist - Advloc. Напр.: Було це в місті Малині (М. Рильський). У ній може функціонувати широке коло неакціональних і акціональних дієслів, у яких нейтралізована сема активності руху, дії. Напр.: Навкруги купчаться козаки першої сотні (Г. Косинка). Для цих дієслівних предикатів характерні категорійні ознаки інактивності, цілеспрямованості, спостережуваності, неперехідності, тривалості, що зумовлює неповноту їхньої особової парадигми.

У моделях посесивної наявності екзистенція (сфера буття) обмежена суб'єктом-істотою. У ній дієслівний предикат виражає активне відношення суб'єкта до об'єкта володіння S - Praedexist - Obj. Напр.: Він [Василь] ... мав гроші і поле і не крав чуже добро, як удовин син (О. Кобилянська).

Якщо ситуація володіння представлена з позиції об'єкта володіння Obj - Praedexist - S, то суб'єкт функціонує у формі родового відмінка з прийменником у або в формі давального відмінка, а предикат позначає пасивне відношення суб'єкта до об'єкта. Напр.: Чи є в неї сестра? (М. Коцюбинський). У реалізації речень із семантикою посесивної наявності (відсутності) актуальною є модель S - Praedexist - Obj / S - neg Praedexist - Obj. Предмет буття - об'єкт володіння - у моделі посесивної наявності (володіння) виражений конкретним іменем: Будинок належав чернігівському полковнику Павлу Леонтійовичу Полуботку і був куплений позаторік (Ю. Мушкетик). Наявність іменної синтаксеми з іншою семантикою в позиції об'єкта вказує на новий різновид моделі з семантикою буття або загалом на іншу модель, що має відтінок посесивності.

Моделі дієслівних речень квантитативної наявності (кількості) є найвіддаленішими від ядра поля. Квантитативний компонент у таких реченнях може бути виражений різними іменними формами зі значенням кількості: числівниками, кількісними іменниками, кількісними прислівниками, стійкими сполуками. Кількісні моделі буттєвих речень можуть функціонувати як із квантитативним компонентом у своєму складі, так і без нього. Можливість функціонування їх без квантитативного компонента зумовлена особливою конструктивною роллю в таких реченнях імені у формі родового відмінка, яке виступає конкретним синтаксичним засобом вираження кількості. Напр.: На врожай чи не на врожай, коли снігу багато? Снігу! Снігу! (Остап Вишня). Залежно від наявності чи відсутності в буттєвих реченнях квантитативного компонента, у дослідженні виділено дві базові моделі їхньої реалізації:

1. S - Praedexist . Напр.: Щохвилини меншало й жовнірів, козаки все прибували й прибували (А. Кащенко).

2. S - Praedexist - Advqual. Напр.: Гостей прибуло чималенько (І. Нечуй-Левицький).

За наявності в реченні в позиції суб'єкта іменної синтаксеми в родовому відмінку і квантитативного визначника конструктивна роль дієслова послаблена. Дієслівна синтаксема зі значенням буття, наявності, виявлення, появи, руху бере на себе актуалізаційну і зв'язкову функції. Напр.: Але й того, що я вже запитав уголос, виявилося цілком достатньо (Ю. Андрухович).

У буттєвих темпоративних реченнях конкретизоване значення часу, бо дієслово виражає в них значення різних часових фаз, відрізків, способів вияву чи перебігу часу. Тут з іменем на позначення часу функціонують фазові дієслова, а також дієслова руху й переміщення, вияву, появи, які наближені до фазових. Пор.: Три роки минуло якраз (К. Гриневичева).

Буттєві речення темпоральної наявності мають єдину модель S - Praedexist.

На периферії поля дієслівних речень української мови перебувають речення характеризації суб'єкта, що корелюють із ситуаціями дійсності, у яких суб'єктові (предмету, особі, події) надано певну якість, властивість, здатність. Напр.: Оленка вирізнялася своїм сильним голосом (К. Гордієнко). Залежно від того, дієслова яких лексико-семантичних груп виконують роль предиката речень характеризації суб'єкта, а також які і скільки компонентів вони програмують своєю семантикою, виділено такі базові моделі:

1. S - PraedchVf- Оbj. Напр.: Замок, побудоваий з каменю і дерева, вирізнявся тугою високою вежею (Ю. Мушкетик).

2. S - PraedchVf- Advtemp. Напр.: Давид привів дружину в хату, коли йому стукнуло сорок років (М. Томчаній).

3. S - Praedch Vf - Adj. Напр.: Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти (І. Котляревський).

4. S - Praedch Vf. Напр.: А людина ж мислить, міркує (М. Стельмах).

Особливим типом характеризації є таксономічна характеризація, або класифікація. Напр.: Вона належала до того товариства (Леся Українка).

У виділених моделях дієслівних речень приядерної і периферійної ділянок між модельною семантикою і семантикою дієслова виявлено два типи відношень: 1) лексичне значення дієслова повністю збігається з модельною семантикою; 2) модельна семантика самостійна, незалежна від семантики дієслова, але вона має істотний вплив на лексико-семантичну природу дієслова. Перший тип відношень характерний для моделей буттєвих речень наявності/відсутності, локативної наявності та часової наявності. Другий тип - для моделей посесивної наявності, квантитативної наявності та характеризації.

Дієслів, що функціонують у моделях буттєвих речень наявності/відсутності (у широкому витлумаченні - моделях екзистенційності, буття), порівняно небагато. Статика суперечить природі дієслова як частини мови і як певній лексико-семантичній групі слів. Поняття динамічного буття обмежене звичним способом існування і виявом цього предмета чи явища.

Ширшим є коло дієслів, що вживаються в моделях буттєвих речень місцеперебування (локативної наявності), бо положення предмета в просторі, спосіб його перебування, виражений семантикою дієслова, становить важливу і обов'язкову характеристику буття предмета. Найбільша різноманітність лексико-семантичного складу властива дієсловам, що функціонують у моделях буттєвих речень характеризації. Ці моделі може організувати будь-яке повнозначне дієслово, яке завдяки контексту чи граматичним змінам актуалізує значення розрізнюваної ознаки/якості.

Типове значення моделі і структурні особливості її організації мають істотний вплив не лише на лексико-семантичну природу дієслова, але й на його морфологічні ознаки. Кореляція морфологічного і семантико-синтаксичного отримує своє вираження в обмеженнях чи особливостях вияву певних категорій дієслова (виду, стану, зворотності, перехідності), у звуженні системи форм часу, числа, особи, реалізуючи так звані дефектні парадигми. У моделях буттєвих речень і речень характеризації частіше вживаними є неперехідні, зворотні дієслова (модель характеризації, класифікації, кількості); для них характерне вживання дієслів 3-ї особи, можливі також обмеження на вживання дієслівних форм часу.

Основний здобуток дисертаційної роботи полягає у встановленні та аналізі моделей і типових значень речень з дієслівними предикатами в сучасній українській літературній мові. Проведене дослідження дало змогу зробити такі загальні теоретичні висновки.

Дієслівне речення є складним багатовимірним утворенням, що об'єднує формально-граматичний, семантичний і комунікативно-прагматичний рівні.

Центральним елементом дієслівного речення української мови є дієслово. Цей клас слів виконує конститутивну функцію предиката, семантика якого визначає склад і кількість предметних компонентів. Саме тому семантична типологія дієслівних речень значною мірою базована на типології дієслівних значень, узагальненій у системі лексико-семантичних груп. Статус репрезентативних надано таким лексико-семантичним групам дієслів: дії, руху, стану, процесуальні, соціальних та ментальних дій, релятивні (відношення), місцеперебування, буття, характеризації, екзистенційні, володіння. Великий обсяг і складна ієрархічна структура окремих ЛСГ зумовили їхню диференціацію на детальніші значеннєві підгрупи, що враховує семи вищих рівнів ідентифікації.

Створення типології предикатів, лексико-семантична систематизація дієслів, а також установлення репертуару непредикатних актантів, зокрема об'єктних ролей, уможливили представлення ієрархічного принципу структурно-семантичної організації дієслівних речень та перспективу їхнього аналізу на засадах компонентного членування.

Природу дієслівного речення в українській мові визначає специфіка участі дієслова у вираженні фундаментальних ознак речення: пропозитивності, предикативності та копулятивності.

Основними дієслівними функціями в реченні є предикативно-пропозитивна, актуалізаційна, копулятивна і прогностична, що у своїй єдності представляють дієслово як центральний реченнєвотвірний компонент, який експлікує реченнєві категорії. Дієслово засобами своєї граматичної організації уможливлює актуалізацію пропозитивного змісту, синтезує граматичну і семантичну інформацію, може одноосібно виконувати в реченні функцію предиката. У цій функції дієслово в своєму основному лексичному значенні організовує базові ізосемічні моделі речення. Це зумовлює реалізацію ще однієї функції дієслова - прогностичної.

Універсальними дієслівними функціями є предикативна (актуалізаційна) і копулятивна (зв'язкова). Ці функції активізовані в дієслові тоді, коли в реченні є інший предикатно-пропозитивний засіб. „Розщеплення” і редукція функцій у дієслові змінює його статус: втрачаючи роль предиката, дієслово виступає в реченні як модифікатор, експлікатор, актуалізатор, компенсатор, комплікатор, копулятор. Динаміка відношень між предикатною, актуалізаційною і копулятивною функціями дієслова в реченні відображена в ситуації ізосемічності/неізосемічності, що фіксує відношення між модельною і дієслівною семантикою. У ситуації ізосемічності релевантним є категорійно-граматичне значення дієслівної лексеми, інші, часткові компоненти значення дієслова характеризують його як члена підкласу слів. Таким дієслівним значенням є акціональність/неакціональність.

Ситуація ізосемічності фокусує в дієслові його функції і завдяки цьому дає йому змогу бути реалізованим у реченні як лексико-граматичній одиниці в своєму частиномовному значенні, в усьому обсязі граматичних значень і в повноті лексико-семантичної структури слова. У дієслові стає релевантним індивідуальне лексичне значення, що визначає його здатність до прогнозування предметних компонентів. Виступаючи у функції предиката, дієслово реалізує свої валентнісні якості і прогнозує різний за складом і значенням набір актантів.

Неізосемічність спричиняє зрушення в семантиці дієслова: переосмислення значення (метафоричне, метонімічне вживання), „індукування” нового змісту, збіднення семантичної структури (втрату семантичних складників).

Наслідком функціонально-синтаксичних процесів є можливість втрати дієсловом частково чи повністю лексичного значення - продуктивний для української мови процес десемантизації дієслова. Він властивий переважно дієсловам місцеперебування у просторі, дії, руху, буттєвим, стану, що спричиняє їхню структурну необов'язковість, синонімічність речень із цими одиницями і бездієслівних конструкцій.

Процесові десемантизації дієслова протиставлений процес його лексикалізації. Це явище пов'язане з індукуванням у дієслові залежно від модельної семантики значення, яке не властиве для нього як словникової одиниці. Лексикалізація притаманна дієслівним предикатам, які позначають акустичні, оптичні, сенсорні явища, а також дії, пов'язані з переміщенням предметів і явищ.

Дієслівні речення української мови організовані за принципом синтаксичного поля, у якому одиниці різної модельної семантики посідають неоднакове місце стосовно центру і периферії. Одиниці поля перебувають у відношенні кореляції, у якій реалізовано системні якості та антропоцентрична настанова: ядерна і периферійна зони виявляють різний ступінь і різний ракурс орієнтованості на мовця.

У ядерній зоні поля дієслівних речень перебувають речення з простими та аналітичними (Vf+inf) предикатами, у приядерній зоні розташовані речення з комплікаторами, на периферії - речення з компенсаторами-експлікаторами, модифікаторами, копуляторами.

Периферію поля дієслівних речень можна оцінювати як своєрідну перехідну зону між дієслівними та іменними реченнями, саме тут перебувають речення з дієслівними зв'язками. Важливо, що лише ядерна зона поля дієслівних речень регулярно і послідовно фіксує збіг індивідуально-лексичного значення дієслова і значення предиката, а отже, лише стосовно ядерної зони поля дієслівних речень можна говорити про ізоморфізм пропозитивної схеми і лексико-семантичної структури дієслова.

Найважливішими компонентами моделі речення є предикат, суб'єкт і складники, що формують типове значення і забезпечують структурно-семантичну єдність та цілісність речення. Несуб'єктні іменні компоненти можуть бути як обов'язковими, так і факультативними залежно від того, виражають вони типове значення моделі чи надають їй додаткових ознак. Структурна варіативність компонентів, а також різноманітність їх набору формує варіанти моделі речень з одним типовим значенням - структурно-семантичні реалізації речення.

Моделі ядра поля дієслівних речень організують повнозначні акціональні дієслова різних лексико-семантичних груп та індивідуально-лексичних значень, що мають у своєму складі сему „дія”, „діяльність”, „ментальна дія” чи „рух”. В аспекті категорійно-семантичних якостей для речень ядра поля і семантики дієслівних предикатів, що їх організовують, типовими є показники активності, волюнтивності, цілеспрямованості, контрольованості, потенційно каузативності і спостережуваності, перехідності; в аспектуальному плані для них характерна локалізованість у часі, фазова дискретність, наявність у дієслівному предикаті значень одночасності, багатократності, тривалості, поступовості. Ці категорії передбачають активного, волюнтивного (такого, що контролює подію) суб'єкта і конкретного об'єкта. Процесуальні семи пов'язані з реалізацією значень виду, часу та способу. Дієслівні предикати ядра поля мають здебільшого повну парадигму за особою, часом, способом.

Неядерні (приядерна та периферійна) зони поля дієслівних речень для концептуалізації тих подій (буття, локалізації, володіння, характеристики, відношень та ін.), які вони називають, виявляють інший спектр мовних засобів. Предикатами тут виступає широке коло неакціональних дієслів (статальні, функтивні, екзистенційні). Для неядерних зон поля дієслівних речень типові процеси зміни лексичної структури дієслова: лексикалізація, метафоричне і метонімічне переосмислення, десемантизація, звуження, збіднення семантики.

Категорійно-семантичні якості в дієсловах неядерної зони здебільшого нейтралізовані, для них характерні неактивність, нецілеспрямованість, неперехідність та ін. Ці категорійно-семантичні якості підтримують у дієслові такі можливі процеси, як відсутність локалізації в часі і фазової дискретності, зворотність дієслова і форма 3-ї особи.

Системно-структурний підхід до аналізу дієслівних речень виявив закономірності представлення суб'єкта в дієслівних моделях центру і периферії: його структурно-семантичний характер, категорійно-семантичний статус, лексичне значення слів, що виражають суб'єкт, особливості реалізації семантичних категорій у суб'єкта, референційні якості суб'єктів дієслівних речень та особливості їх елімінації (суб'єктні модифікації).

Метод поля уможливив систематизацію значного фрагмента синтаксичного рівня, виявив важливі закономірності в організації і функціонуванні дієслівних речень.

Запропонована типологія моделей дієслівних речень засвідчує системну організацію різних за значенням речень: виявляє характерний для моделей певної семантики лексичний набір типових дієслів-предикатів, лексико-семантичні процеси, значущі для предикатів у реченнях конкретної модельної семантики, категорійно-семантичні і граматичні особливості дієслівних предикатів, характер суб'єктів та інших іменних синтаксем, їхній семантичний склад і структурне вираження, обов'язковість/факультативність, установлює референційні якості компонентів для кожного структурно-семантичного типу дієслівних речень, визначає трансформаційні і парадигматичні можливості дієслівних типів речень.

Нові оцінки мовних фактів, відмінності в їхній інтерпретації відкривають перспективи для поглибленого багатоаспектного аналізу дієслівного речення, а також порівняльного дослідження синтаксичних систем української та інших слов'янських мов.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Леута О.І. Семантико-синтаксичні параметри українського дієслова / О.І.Леута. - К. : НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - 396 с.

2. Леута О.І. Структура і семантика дієслівних речень в українській літературній мові / О.І.Леута. - К. : Такі справи. - 205 с.

3. Леута О. І. Дієслівний предикат як виразник структури пропозиції / О. І. Леута // Наукові записки. Матеріали звітно-наукової конференції викладачів КДПІ за 1991 р. - К., 1992. - С. 273-274.

4. Леута О. І. Взаємодія між засобами вираження та семантикою у семантико-синтаксичній структурі речення сучасної української мови / О. І. Леута // Наукові записки. Матеріали звітно-наукової конференції викладачів УДПУ за 1992 р. - К., 1993. - С. 215-216.

5. Леута О. І. Про співвідношення між семантичною та синтаксичною структурою речення / О. І. Леута // Питання синтаксису української мови. Тези республіканської конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження С. Смерчинського. - Запоріжжя, 1993. - С. 78-79.

6. Леута О. І. Валентнісно-інтенційні характеристики як основа сполучуваності дієслів у складі синтаксичних структур / О. І. Леута // Проблеми граматики і лексикології укр. мови: зб. наук. праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1998. - С. 25-32.

7. Леута О. І. Валентність, дистрибуція, інтенція як лінгвістичні поняття / О. І. Леута // Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. - С. 8-19.

8. Леута О. І. Сполучуваність лексичних одиниць у світлі сучасних лінгвістичних теорій / О. І. Леута // Науковий вісник Київського гуманітарного інституту. - Серія: філологічні науки. - К., 2001. - №1. - С. 6-11.

9. Леута О. І. Проблемні питання кваліфікації структурних схем простого речення / О. І. Леута // Система і структура східнослов'янських мов : зб. наук. праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - С. 29-36.

10. Леута О. І. Моделі речень та особливості їх структурно-семантичної організації / О. І. Леута // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського. Серія Філологія. - Вінниця, 2002. - С. 114-120.

11. Леута О. І. Проблема системного семасіологічного опису дієслівної лексики / О. І. Леута // Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. - С. 5-13.

12. Леута О. І. Модель речення: проблема виділення та кваліфікації / О.І.Леута // Гуманітарні науки: науково-практичний журнал. - Ялта, 2004 . - С. 102-108.

13. Леута О. І. Проблема кваліфікації та генезису дієслівного речення / О.І.Леута // Система і структура східнослов'янських мов : зб. наук. праць. - К.: Знання України, 2005. - С. 42-50.

14. Леута О. І. Проблема дієслівної зв'язки у науковій літературі / О.І.Леута // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : Проблеми граматики і лексикології української мови. - К., 2005. - Вип.1. - С. 14-21.

15. Леута О. І. Статус і ролі дієслова у формуванні речення / О. І. Леута // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. - Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. - К., 2006.- №2. - С. 24-28.

16. Леута О. І. Поле дієслівних речень як лінгвістичний конструкт / О. І. Леута // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. - Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови. - К., 2006. - Вип. 2. - С. 31-43.

17. Леута О. І. Семантика релятивності у системі дієслівних значень СУЛМ / О. І. Леута, О.П.Дубчак // Система і структура східнослов'янських мов. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - С. 8-12.

18. Леута О. І. Принципи організації моделей речень у сучасних синтаксичних теоріях / О. І. Леута // Система і структура східносло-в'янських мов. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - С. 25-33.

19. Леута О. І. Вербоцентризм і антивербоцентризм у теорії речення / О. І. Леута // Наука і сучасність : зб. наук. праць. Педагогіка. Філологія. - Т.58. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - С. 178-189.

20. Леута О. І. Референтні якості моделей дієслівних речень / О. І. Леута // Проблеми граматики і лексикології української мови. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - Вип. 10. - С. 34-40.

21. Леута О. І. Ролі дієслова у вираженні категорії предикативності / О. І. Леута // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. - Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. - К., 2007. - С. 23-28.

22. Леута О.І. Десемантизація і лексикалізація дієслова як супровідні процеси у формуванні пропозиції / О.І.Леута // Теоретична і дидактична філологія : зб. наук. праць. - К.: Міленіум, 2007. - Вип.2. - С. 180-190.

23. Леута О. І. Антропоцентичний принцип організації мови та проблема мовного значення / О. І. Леута // Наукові праці Кам'янець-Подільського держ. ун-ту. Філологічні науки. - Т.1. - К.-Подільський : Аксіома, 2007. - Вип.15. - С. 150-156.

24. Леута О.І. Моделі речень на позначення соціальних та ментальних дій суб'єкта в українській мові / О. І. Леута // Наукові записки Вінницького держ. педагогічного ун-ту імені Михайла Коцюбинського. Серія Філологія : зб. наук. праць / наук. ред. Н.Іваницька. - Вінниця, 2008. - Вип. 10. У 2-х т. - Т.1. - С. 215-219.

25. Леута О. І. Категорійна семантика і типологія дієслівних значень / О. І. Леута // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. статей / Відп. ред. В. А. Зарва. - Ніжин: ТОВ Вид-во „Аспект-Поліграф”, 2008. - Вип. ХУІІ: Лінгвістика і літературознавство. - С. 80-88.

26. Леута О. І. Синтетичні та аналітичні предикати в структурі речення / О. І. Леута // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. - Серія 10: Поблеми граматики і лексикології української мови. - К., 2008. - Вип.4. - С. 155-160.

27. Леута О.І. Дієслівні речення квантитативної семантики в українській літературній мові / О. І. Леута // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць. - Черкаси: Черкаський нац. ун-т імені Б. Хмельницького, 2008. - Вип.6. - С. 37-44.

28. Леута О. І. Моделі речень із семантикою дії в сучасній українській літературній мові /О. І. Леута // Науковий вісник Херсонського державного ун-ту. - Серія ”Лінгвістика”.- Херсон : ХДУ. - 2008. - Вип.8. ? С. 85-90.

мова український речення дієслівний

АНОТАЦІЯ

Леута О.І. Дієслівні речення в українській літературній мові: структура, семантика, моделі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2009.

У дисертації комплексно досліджено семантичну і структурну організацію простих речень з дієслівними предикатами різних лексико-семантичних груп та особливості їхнього функціонування в сучасній українській літературній мові. Проаналізовано проблему семантики дієслова, створено типологію значень дієслівних предикатів, звернено особливу увагу на процеси десемантизації та лексикалізації. З'ясовано основні функції дієслів у структурі речення: предикативно-пропозитивну, копулятивну, актуалізаційну, модифікаційну, компенсаторну.

Зреалізовано спробу представити дієслівні речення як системно організований фрагмент, що має ознаки польової структури, визначено місце речень певної семантики у ньому. Обґрунтовано зумовленість семантико-синтаксичної структури речення валентнісно-інтенційними потенціями дієслівного предиката. Визначено базові моделі дієслівних речень різної семантики, установлено їхні внутрішньомодельні різновиди та варіанти структурно-морфологічної реалізації.

Ключові слова: дієслівні речення, модель, поле, предикат, пропозиція, суб'єкт, об'єкт, валентність, детермінант, ізосемічність.

АННОТАЦИЯ

Леута А.И. Глагольные предложения в украинском литературном языке: структура, семантика, модели. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2009.

В диссертации осуществлено комплексное исследование семантической и структурной организации простых предложений с глагольными предикатами различных лексико-семантических групп, а также особенностей их функционирования в современном украинском литературном языке. При рассмотрении предиката как центрального компонента структуры предложения, который своей семантикой выражает характер пропозиции и прогнозирует количество и качество непредикатных компонентов, особое внимание уделено процессам в семантике глагольных единиц, в частности типологии глагольных значений, семантическим сдвигам в их синтаксическом употреблении, десемантизации, лексикализации. Для определения объема лексико-семантических групп глаголов современного украинского языка корпус глагольной лексики, извлеченный из ”Словника української мови” в 11 т., был распределен на логико-семантической основе на смысловые классы с учетом синтагматических и парадигматических связей этих лексем. Так были выявлены основные лексико-семантические группы: глаголы действия, движения, состояния, процессуальные, социальных и ментальных действий, релятивне (отношения), местонахождения, бытия, характеризации, экзистенции, принадлежности. Значительный объем и сложная иерархическая структура отдельных ЛСГ обусловили необходимость их дифференциации на более детальные подгруппы с учетом сем высших ступеней идентификации.

В работе проанализировано множество актуальних проблем, связанных с глагольными предикатами, установлены и описаны основные функции глаголов в структуре предложения: предикативно-пропозитивная, копулятивная, актуализационная, модификационная, компенсаторная.

Анализ структуры предложений произведен в русле современных антропоцентрических тенденций в лингвистических исследованиях и комплексного подхода к изучению синтаксических явлений, в частности с учетом того, что анализируемый тип конструкций отражает единство формальной, смысловой и коммуникативной сторон. Главным элементом выделения и описания глагольных предложений избрана модель предложения - минимальное грамматически и семантически достаточное объединение взаимообусловленных синтаксических компонентов, которые образуют единицу определенного значения.

Исходной точкой идентификации модели предложения избран характер выражения предикативного центра, в составе которого ведущую роль играет глагольный предикат, функционирующий в диалектическом единстве присущей ему семантики и синтаксической сочетаемости со структурообразующими зависимыми компонентами.

В качестве способа организации и представления анализируемого синтаксического континиума был избран полевой принцип, который дает возможность четко структурировать сложный и разнородный материал с учетом его релевантности, частотности, продуктивности. В ходе анализа убедительно доказан антропоцентричный характер организации поля, согласно которому ядро составляют динамичные модели, околоядерную сферу и периферию - инактивные и статичные модели.

Исследование и интерпретация большого языкового материала с позиций современных концепций описания предложений дало возможность определить структурные свойства предикатов и закономерности построения моделей предложений определенной семантики, в результате чего выделен набор базовых моделей предложений конкретной семантики, а также их разновидности. Установлены элементы структуры, формирующие значение того или иного типа предложения, на основе чего разработана семантическая классификация предложений указанной семантики.

Ключевые слова: глагольные предложения, модель, поле, предикат, пропозиция, субъект, объект, валентность, детерминант, изосемичность.

ANNOTATION

O.I. Leuta. Verbal sentences in the Ukrainian literary language: structure, semantics, models. - Manuscript.

Dissertation for the Doctor degree in philology, speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. Institute of the Ukrainian language, Ukrainian National Science Academy, Kiev, 2009.

The dissertation introduces complex of semantic and structural organization of simple sentences with verbal predicates of various semantic and lexical groups as well as pecularities of their functioning in modern Ukrainian literary language.

The problem of verbal semantics, formation of typological meaning of verbal predicate and process of topical desemantization and lexicalization analyzed in the work considered.

The main function of verbs (predicative and propositive, copulative, modifying, compensatory) have been defined and investigated in sentence structure.

For the first time an attempt to represent verbal sentences as systematically organized fragment which has features of field structure. The place of the sentences with certain semantics has been defined in this fragment.

Conditionality of sentence structure by valent and intentional potentials of verbal predicate has been grounded and provide considerable factual material.

Basic models of verbal sentences of different semantics have been defined and their inner model variants and kinds of morphological structural realization have been proved.

Key words: model, field, predicate, proposition, subject, object, valency, determinant, isosemismity.

Размещено на Allbest.ru