Мікробіологічна характеристика кандидозної інфекції у вагітних жінок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Останнім часом відзначається невпинне зростання захворювань, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою, зокрема дріжджоподібними грибами роду Candida. (Рыбалкин С.К., Мирзабалаева А.К., 2000). Це пов'язують із поширенням імунодефіцитів різного походження та використанням антибіотиків, імунодепресантів, гормональних препаратів (Кисина В.И., 2001, Прилепская В.Н., 2003; Курят С.И., 2001).

Вагінальний кандидоз (ВК) привертає до себе велику увагу насамперед у зв'язку зі зростанням його питомої ваги в структурі урогенітальної патології (Куклина Е.М., 2003; Сергеев А.Ю., 2001). Близько 75% жінок на протязі життя мають щонайменше один епізод ВК, у 40% з них захворювання рецидивує, несприятливо впливаючи не лише на стан здоров'я, але й на якість життя в цілому (Fidel P.L. et al., 2000).

Особливого значення ВК набуває під час вагітності, так як його пов'язують із з'ясованими факторами ризику, а у ряді випадків він є безпосередньою причиною розвитку тяжкої інфекційної патології жіночих статевих органів (Гейро О.А., 2004; Луб'ян С.С., 2001) плода та новонароджених, реально збільшуючи загрозу для здоров'я майбутнього покоління (Мирзабалаева А.К., 2000). Однак не існує однозначного уявлення про те, який з механізмів інфікування новонароджених грибами відіграє основну роль (Ryan E., Daly L., 2001). Не встановлений взаємозв'язок між інфікованістю грибами новонароджених та наявністю кандидозу статевих органів у матері (Володин Н.Н., 1999). У ряді випадків результати лабораторного дослідження не збігаються з клінічними даними, а через відсутність чітких діагностичних критеріїв (Тихомиров А.Л., 2001) не завжди вдається відрізнити маніфестну інфекцію від кандидоносійства.

Зростання числа хворих на кандидоз, відсутність чітких критеріїв діагностики, вплив мікозу на репродуктивну функцію, низька ефективність традиційної терапії пов'язані зі складністю і нез'ясованістю багатьох аспектів патогенезу захворювання та роблять цю проблему надзвичайно актуальною (Анкирская А.С., 2001; Федотов В.П., 2005). Це диктує необхідність пошуку нових рішень даного наукового питання (Морозов А.Ф., 2001). Дослідження характеру імунологічних змін при кандидозній інфекції дозволить удосконалити імунодіагностику, покращити результати лікування та підвищити ефективність профілактичних заходів (Мартенова А.А., 2000).

Таким чином, питання, які стосуються поширеності кандидозної інфекції серед вагітних, інтенсивності обсіменіння їх грибами, ролі імунологічних механізмів у виникненні кандидоносійства та кандидозу, а також з'ясування чутливості Candida spp. до антимікотичних препаратів, є актуальними та потребують подальшого вивчення.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - на основі вивчення мікробіологічних та імунологічних особливостей кандидозної інфекції розробити рекомендації щодо її діагностики, лікування та профілактики у вагітних і новонароджених.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

1. Вивчити видовий склад грибів роду Candida, виділених від вагітних жінок та новонароджених.

2. Оцінити частоту кандидозу, кандидоносійства і ступінь обсіменіння дріжджоподібними грибами жінок на різних стадіях вагітності.

3. Охарактеризувати ізоляти грибів, вилучених у вагітних з різним клінічним перебігом кандидозної інфекції, та означити їх чутливість до антимікотиків.

4. Оцінити можливість застосування окремих показників функції імунної системи в якості критеріїв диференціювання кандидоносійства у піхві та вагінального кандидозу.

5. Визначити взаємозв'язок між наявністю грибів роду Candida у матері під час вагітності та інфікуванням новонароджених дітей цим збудником.

1. Матеріали та методи досліджень

Для вирішення поставлених завдань проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 43 жінок у І триместрі вагітності, 116 пацієнток - у ІІ триместрі, 181 вагітної - у ІІІ та 59 породілль на наявність кандидозної інфекції у піхві, ротовій порожнині та на шкірі молочних залоз. Характер імунної відповіді досліджувався у 82 пацієнток у ІІІ триместрі. Усім жінкам проводили клініко-лабораторне обстеження: збір анамнестичних та клінічних даних, мікроскопію мазків із піхви, забарвлених за Грамом та метиленовим синім, посів змивів із піхви, ротової порожнини та шкіри ареоли молочної залози на середовище Сабуро. Матеріал від пацієнток висівався дозовано, з подальшим підрахунком колоній, що виросли, та видовою ідентифікацією дріжджоподібних грибів. У разі наявності ознак мікст-інфікування проводили посів матеріалу отриманого з піхви для виявлення патогенних аеробних мікроорганізмів на 5 % кров'яний агар, середовище Ендо, жовточно-сольовий агар. Посіви інкубували в аеробних умовах при 37 С в оптимальні терміни для досліджуваних мікроорганізмів. При появі росту підраховували загальну кількість колоній та кожного виду окремо, виражаючи ступінь колонізації в КУО/мл. Видову належність бактеріальних культур визначали по загальноприйнятим методикам. Вагітних залежно від наявності та форми кандидозної інфекції піхви поділили на три групи: І група (здорові) - 186 жінок, ІІ група (кандидоносії) - 58 вагітних, ІІІ група (хворі на ВК) - 96 пацієнток.

Для з'ясування можливого впливу кандидозної інфекції різної локалізації у вагітних на розвиток новонароджених було проведене клініко-бактеріологічне обстеження 59 дітей, народжених обстеженими жінками. У дітей для дослідження на наявність грибів Candida брали змиви з ротової порожнини, шкіри промежини, очей, пупка та кал на 3-5-ту та 25-30-ту добу життя.

Від вагітних було виділено 220 штамів, із них 194 штами C. albicans, 14 - C. tropicalis, 7- C. kefyr, 2 - C. krusei, 1 - C.catenulata, 1 - C. glabrata, 1 - C. lusitaniae, від новонароджених - 24 штами, із них 18 штамів C. albicans, 4 - C. tropicalis, 2 - C. kefyr. У виділених грибів визначалася чутливість до ністатину, амфотерицину В, ітраконазолу, флуконазолу, клотримазолу, кетоконазолу, міконазолу, еконазолу, флуцитозину дискодифузійним методом і з використанням комерційної тест-системи АТВ-Fungus (виробництва BioMerieux, Франція). Чутливість до нативного хітозану (виготовленого Aldrich company, США) та йодиду хітозану (виготовленого Інститутом прикладної фізики, м. Суми) визначалася методом послідовних серійних розведень стосовно 74 клінічних штамів грибів роду Candida, свіжовиділених від вагітних з кандидозною інфекцією.

При вивченні імунологічних змін жінок із змішаними формами кандидозної інфекції піхви до дослідження не залучали. Характер імунного статусу пацієнток вивчався на місцевому та загальному рівнях. У вагітних визначалися кількість лімфоцитів, які експресували на своїй поверхні СД3, СД4, СД8, СД20, СД25, СД95, концентрація загальних IgG, IgM, IgA, специфічних IgG та вміст ІЛ-4, ІНФ-г. При дослідженні неспецифічної резистентності визначали лейкоцитарну реакцію, характер фагоцитарної активності у лейкоцитів, виділених з крові та секретів піхви вагітних.

Усі числові результати підлягали статистичній обробці за загальноприйнятими методами варіаційної статистики з використанням пакета програм MS Exel.

2. Результати досліджень та їх обговорення

Встановлено, що у 30,2% обстежених вагітних, гриби виділялися одночасно на різних біологічних поверхнях (слизові оболонки піхви, ротової порожнини, шкіри ареоли молочних залоз). У ротовій порожнині кандидоносійство було виявлено у (21,1±2,0) % обстежених, а на шкірі ареоли молочної - у (10,2±3,9) % пацієнток. Частота виділення Candida spp. із ротової порожнини була достовірно вища в групі хворих на ВК порівняно із групами кандидоносіїв та вагітних, піхва яких не була колонізована грибами, і становила відповідно (38,5±5,0) % проти (20,7±5,3) % та (15±2,6) % (р<0,05).

У піхві кандидоносійство було зареєстровано у (16,3±5,6) % вагітних у І триместрі, у (20,7±3,8) % - у ІІ триместрі, у (14,4±2,6) % вагітних - у ІІІ. ВК було встановлено у (18,6±5,9) % пацієнток у І триместрі, у (29,3±4,2) % - у ІІ та у (29,8±3,4)% - у ІІІ. Серед породілль кандидоносійство було діагностовано у (5,1±2,9) %, а хворих на ВК не було взагалі. Статистично достовірної різниці між отриманими результатами не було, однак простежувалася тенденція до зростання (в 1,4 раз) частоти контамінації дріжджоподібними грибами при збільшенні терміну вагітності та зменшенням частоти в післяпологовий період (у 8,7 раз). Це є підтвердженням стимулювального впливу вагітності на виникнення кандидозної інфекції піхви.

При дослідженні масивності обсіменіння Candida spp. піхви, встановлено, що у (10,4±3,3) % хворих на ВК обсіменіння становило до 102 КУО/мл•тампон, у (16,3±4,0) % - від 102 до 103 КУО/мл•тампон, у (23,3±4,6) % - від 103 до 104 КУО/мл•тампон, у (31,4±5,0) % - від 104 до 105 КУО/мл•тампон, у (10,4±3,3) % - від 105 до 106 КУО/мл•тампон та у (8,0±3,0) % - більше 106 КУО/мл•тампон. У (9,8±4,6) % вагітних з кандидоносійством гриби виділялись у кількості до 102 КУО/мл•тампон, у (34,1±7,4) % - від 102 до 103 КУО/мл•тампон, у (41,5±5,3) % від 103 до 104 КУО/мл•тампон, у (14,6±3,8) % - від 104 до 105 КУО/мл•тампон. Кількість вагітних з масивністю обсіменіння піхви від 103 до 104 КУО/мл•тампон у групах кандидоносіїв та хворих на ВК статистично достовірно не відрізнялася.

Як видно з наведеного, значна кількість носіїв має високий ступінь обсіменіння піхви грибами роду Candida. Лише у разі виділення із піхви вагітних грибів у кількості більше 105 КУО/мл•тампон можна розмежувати дисбіоз та вульвовагініт. Вважаємо, що у якості кількісного діагностичного критерію у вагітних варто використовувати саме цей показник.

Вивчення динаміки масивності обсіменіння піхви грибами під час вагітності показало, що із збільшенням терміну гестації кількість вагітних з ступенем обсіменіння більше 103 КУО/мл•тампон зростала, і при цьому саме в ІІІ триместрі були зареєстровані найвищі показники обсіменіння піхви як у хворих на ВК так і у кандидоносіїв.

У 1 з 58 жінок з кандидоносійством у піхві нами було встановлено бактеріальний вагіноз, у 4 вагітних - неспецифічний вагініт та у 1 - трихомонадний кольпіт. У 5 з 96 хворих на ВК ми діагностували бактеріальний вагіноз, у 12 - неспецифічний вагініт. Cтатистично достовірної різниці у кількості змішаних форм вульвовагінітів між групою носіїв (10,3±4,0) % та групою хворих на ВК (17,7±3,9) % не виявлено. При мікст-інфікуванні разом з Candida spp. у 5 пацієнток виділяли St. aureus, (21,7±8,8 %), у 12 - Corynebacterium spp. (52,2±10,6 %), у 7 - Enterococcus. spp. (30,4±9,8 %) та у 10 - E. coli (43,5±11,5 %).

При вивченні видової приналежності нами було виділено із піхви 6 видів грибів роду Candida: C. albicans 87,7 %, C. tropicalis 7,7 %, C. kefyr 1,5 %, C. krusei 1,5 %, C.catenulata 0,8 %, C. glabrata 0,8 %. Із зіва було виділено 4 види грибів: C. albicans 89,28 %, C. tropicalis 3,57 %, C. kefyr 5,95 %, C. lusitaniae 1,2 %. Зі шкіри молочних залоз було виділено 2 види грибів: С. аlbicans 83,3 %, C. tropicalis 16,7 %. Одночасно із різних ділянок тіла гриби були виділені в 48 випадках, при цьому від (79,2±5,9) % пацієнток були виділені гриби одного виду, а від (20,8±5,9) % - різних видів.

Було обстежено 199 пацієнток із застосуванням одночасно цитологічного та бактеріологічного методу. Гриби були виділені у (24,7±3,1) % пацієнток при використанні цитологічного методу та у (32,6±2,3) % при використанні бактеріологічного методу, різниця між наведеним результатами статистично достовірна (р<0,05) (t>2). Отже, використання бактеріологічного методу дозволяє більш ефективно діагностувати кандидозну інфекцію в піхві вагітних порівняно з цитологічним.

При з'ясуванні впливу кандидозної інфекції у вагітних на розвиток новонароджених та інфікованість їх грибами нами було встановлено, що малята, народжені жінками з ВК або кандидоносійством у піхві, мали статистично достовірно нижчу масу тіла ((3056,2±34,7) г та (3105,7±45,9) г відповідно) у порівнянні з дітьми, народженими матерями з нормоценозом у піхві (3380,6±40,3) г (р<0,05).

При дослідженні інфікованості новонароджених грибами їх було ранжовано на три клінічні групи: діти від матерів з ВК (І група - 25 новонароджених), діти від матерів з кандидоносійством у піхві (ІІ група - 7 новонароджених), діти від матерів з нормоценозом у піхві (ІІІ група - 27 новонароджених). На 3-5-ту добу життя грибами були інфіковані: по 1 новонародженому в І, ІІ та ІІІ клінічних групах. На 25-30 добу життя гриби були виділені від 8 новонароджених в І групі та від 1 в ІІІ. У 8 новонароджених з І групи гриби виділялись одночасно з ротової порожнини та шкіри промежини, у 1 з калу; у 2 дітей було діагностовано кандидоз ротової порожнини. В ІІ групі у дитини виділили гриби з ротової порожнини та діагностували кандидоз. В ІІІ групі у дитини виділили гриби з ротової порожнини, шкіри, калу та встановили кандидоз ШКТ. Двічі гриби були виділені від двох дітей, які перебували на лікуванні у відділенні патології новонароджених. Одна дитина народилась на 36 тижні гестації через передчасне відшарування плаценти. Матір даної дитини мала нормоценоз у піхві та кандидоносійство у ротовій порожнині та на шкірі молочних залоз. Від дитини було виділено С. tropicalis та C. albicans, а від матері - C. albicans. Друга дитина народилась вчасно з перинатальногіпоксичним ураженням ЦНС, кардіопатією. У матері цієї дитини під час вагітності було діагностовано ВК. Від новонародженого та від жінки було виділено C. albicans.

Таким чином, інфікування новонароджених Candida відбувається в 8 разів частіше в постнатальний період у групі дітей, народжених матерями з ВК, з ураженням переважно ротової порожнини та шкіри промежини. При одночасній контамінації грибами піхви та шкіри молочної залози матері ймовірність інфікування новонароджених даним патогеном зростає до (80±20) %.

Дослідження видового складу збудників, виділених від новонароджених, показало, що у (75,0±8,8) % дітей виділяли C. albicans, у (16,7±7,6) % дітей - C. tropicalis, у (8,3±5,6) % - C. kefyr. У 3 з 9 новонароджених виділялися 2 різні види грибів: C. albicans та C. tropicalis. При порівнянні видової структури грибів виділених від матерів та дітей було встановлено, що у новонародженого з ІІІ групи виділялися C. albicans та C. tropicalis, а від матері - C. albicans. У матері новонародженого з ІІ групи виділили C. albicans, а у дитини - C. tropicalis. У 4 дітей з І групи вид грибів, виділених від матерів та дітей, збігся. Види грибів, виділених із піхви матерів та від новонароджених, збіглися в 5 з 9 випадків.

Після додаткового аналізу анамнезу життя новонароджених ми дійшли висновку, що в інфікуванні дітей Candida spp., окрім наявності у матері кандидозної інфекції, суттєву роль відіграють інші фактори (проведення реанімаційних заходів у анамнезі, тривале перебування новонародженого у стаціонарі, недоношеність, пологові травми та ін.).

На другому етапі нашого дослідження було досліджено характер імунологічних змін при кандидозній інфекції у вагітних. Стан загальної та місцевої неспецифічної резистентності оцінювали за характером лейкоцитарної реакції та фагоцитарною активністю фагоцитів крові та секретів піхви. Кількість лейкоцитів крові у всіх трьох групах була подібною. Кількість лейкоцитів у піхвовому секреті хворих на ВК була достовірно більше (50,2±5,2)Ч109/л, а у кандидоносіїв (16,5±2,3)Ч109/л достовірно менше показників контрольної групи (23,3±2,2)Ч109/л (рн<0,05), (рх<0,05). Вираженість місцевої лейкоцитарної реакції при ВК свідчить про активацію локальної імунної відповіді, спрямовану на ліквідацію інфекції. Пригнічення лейкоцитарної реакції у кандидоносіїв підтверджує виникнення імуносупресії на місцевому рівні, спрямованої на обмеження запальних процесів та збереження коменсалізму.

Фагоцитарне число фагоцитів крові статистично достовірно знижувалось у групах кандидоносіїв (19,3±7,3) %) та хворих на ВК (22,9±6,2) %) порівняно із показниками контрольної групи (49,9±8,9) %)(рн<0,05), (рх<0,05). Фагоцитарне число фагоцитів піхви статистично достовірно не відрізнялося у всіх трьох досліджуваних групах. Фагоцитарний індекс фагоцитів крові у групі хворих на ВК становив 2,0±0,3, у групі кандидоносіїв - 2,4±1,0 і був достовірно нижчим в обох групах порівняно із контрольною групою (5,3±0,8) (рн<0,05), (рх<0,05). Фагоцитарний індекс фагоцитів піхви в групі кандидоносіїв становив 1,4±0,2, що було достовірно нижче від показників здорових вагітних (2,1±0,1), а в групі хворих на ВК - був подібним.

Одержані дані свідчать про те, що у вагітних з кандидоносійством у піхві відмічається пригнічення клітинної та стимуляція гуморальної складових імунної відповіді, підтвердженням цього є статистично достовірне зменшення кількості СД4 та зростання кількості СД20. У вагітних з ВК реєструється стимуляція гуморальної ланки. Зниження імунорегуляторного індексу свідчить про розвиток імуносупресії у носіїв, що сприяє збереженню плода та підтриманню коменсалізму грибів. Підвищення імунорегуляторного індексу у вагітних з ВК вказує на активацію імунних процесів і можливий розвиток аутореактивних процесів, що може негативно вплинути на подальший перебіг вагітності. На можливість розвитку таких процесів вказує також зменшення кількості СД95 при кандидозній інфекції.

Для більш детального розуміння характеру змін гуморальної складової імунної відповіді при кандидозній інфекції піхви нами було досліджено вміст Ig різних класів у сироватці крові та секретах піхви.

На місцевому рівні порушення гуморального ланцюга у кандидоносіїв проявляється у вигляді зменшення концентрації IgG у секретах піхви, яке частково компенсується зростанням вмісту IgM у секретах піхви за рахунок їх перерозподілу із кров'яного русла. У хворих ВК у секретах піхви відмічається зменшення рівня IgG та зростання концентрації IgM та IgA.

Визначення вмісту цитокінів показало, що концентрація ІНФ-г та ІЛ-4 у сироватці крові кандидоносіїв та хворих на ВК була подібною до показників контрольної групи. ІНФ-г у змивах зі слизової оболонки піхви у кандидоносіїв не визначався, у хворих на ВК рівень даного цитокіна становив (4,0±1,3) пг/л, що було достовірно нижче від показників здорових вагітних - (19,0±4,3) пг/л (рн<0,05), (рх<0,05).

Концентрація ІЛ-4 у змивах зі слизових оболонок у хворих на ВК була достовірно нижча порівняно з рівнем даного цитокіну в контрольній групі (р<0,05) і становила (2,5±0,8) пг/л проти (40,0±12,6) пг/л.

У сироватці крові всіх трьох груп переважали цитокіни Тх2 типу (ІЛ-4) зі зменшенням переваги в групі хворих на ВК. У змивах із піхви у носіїв та жінок контрольної групи переважали цитокіни, продуковані Тх2-лімфоцитами, а у хворих на ВК переважали цитокіни Тх1-типу.

На підставі порівняння даних, наведених у таблицях 4, 5, ми дійшли висновку, що визначення кількості СД4, імунорегуляторного індексу, вмісту IgA, IgG, IgM у сироватці крові та визначення рівня ІЛ-4, IgA, характеру лейкоцитарної реакції та фагоцитарного індексу фагоцитів у секретах піхви дозволяє на імунопатогенетичному рівні розмежувати кандидоносійство у піхві та ВК у вагітних. Дані показники можуть бути використані як додаткові діагностичні критерії.

Окремо хотілося б зупинитися на взаємозв'язках, які виникають між різними складовими імунної системи у вагітних з кандидозною інфекцією. У вагітних кандидоносіїв під дією естрогену відбувається пригнічення фагоцитарного ланцюга у відповідь на стимуляцію антигенами Candida. Це пригнічення проявляється на системному рівні у вигляді зменшення фагоцитарного індексу та фагоцитарного числа і на місцевому рівні - у вигляді зменшення фагоцитарного індексу. Якісні і кількісні дефекти фагоцитів стимулюють розвиток імунної відповіді по Тх2-типу, яка проявляється у вигляді зростання кількості СД20. Тх2-тип відповіді, у свою чергу, пригнічує Тх1-тип, що проявляється у вигляді зменшення кількості СД4 лімфоцитів. Зменшення їх кількості опосередковано через зниження продукції ІНФ-г призводить до порушень функціонування фагоцитів, а через відсутність костимулюючих сигналів - до порушення диференціювання В-лімфоцитів. Порушення гуморального ланцюга проявляється у вигляді зменшення кількості IgG у секретах піхви, яке частково компенсується зростанням кількості IgM у секретах піхви за рахунок їх перерозподілу із кров'яного русла. Враховуючи характер імунологічних змін, які спостерігаються при кандидоносійстві в піхві, ми вважаємо, що дану форму кандидозної інфекції піхви слід вважати не дисбіозом, а етапом у розвитку кандидозного вульвовагініту.

На наступному етапі було досліджено чутливість у 214 ізолятів до ністатину, клотримазолу, амфотерицину В, флуконазолу та ітраконазолу методом дисків та у 48 штамів - до ністатину, мікоцину, еконазолу, кетоконазолу амфотерицину В та флуцитозину з використанням тест-системи ATB-Fungus.

Досліджувані штами C. albicans мають високу чутливість до мікоцину, еконазолу, кетоконазолу та флуцитозину.

Всі досліджувані штами C. tropicalis були чутливими до ністатину, мікоцину, еконазолу, кетоконазолу, клотримазолу та флуцитозину; мали дозозалежну чутливість до флуконазолу, та були нечутливими до ітраконазолу.

Серед штамів С. kefyr до мікоцину, еконазолу, кетоконазолу були чутливими всі досліджувані штами, до флуцитозину були чутливими 2 з 3 ізолятів, до клотримазолу - 6 з 7; мали дозозалежну чутливість до флуконазолу 5 з 7 штамів, до ітраконазолу - 3 з 7.

Було встановлено, що результати, одержані при тестуванні C. albicans з використанням методу дисків та системи ATB-Fungus, яка відповідає еталонному методу, подібні (р<0,05). Це дозволяє рекомендувати паперові диски з ністатином та амфотерицином В (виробництва Інституту антибіотиків, м. Санкт-Петербург) для визначення чутливості до даних препаратів, як достойну альтернативу еталонному методу.

Після порівняння даних отриманих при тестуванні грибів виділених від кандидоносіїв та хворих на ВК було встановлено, що різниця між результатами статистично достовірно не відрізнялась.

Зважаючи на те, що ми отримали значну кількість штамів, нечутливих до азолових препаратів, ми вважали доцільним дослідити антимікотичну активність у препаратів біогенного походження - нативного хітозану та йодиду хітозану. Було встановлено, що МІК для нативного хітозану стосовно грибів роду Candida знаходилась у межах (250-2000) мкг/мл. При цьому 53 штами були чутливими до нативного хітозану в межах (250-500) мкг/мл. Середнє арифметичне МІК нативного хітозану становило (500±43,1) мкг/мл. МІК йодиду хітозану у межах (62,5-250) мкг/мл. Із 74 штамів Candida 62 штами були чутливими до йодиду хітозану в межах (62,5-125) мкг/мл. Середнє арифметичне МІК йодиду хітозану становило (125±7,4) мкг/мл. Різниця між середніми арифметичними МІК нативного хітозану та йодиду хітозану була статистично достовірна. Таким чином, йодид хітозану доцільно використовувати для створення нових антисептичних лікарських препаратів.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання щодо дослідження мікробіологічних та імунологічних особливостей кандидозної інфекції у вагітних. Досліджено поширеність та етіологічну структуру даної нозології серед вагітних. Вивчено вплив грибів Candida у вагітних та породілль на інфікованість ними новонароджених. З'ясовано імунопатогенетичні особливості кандидозу та кандидоносійства і запропоновано імунологічні діагностичні критерії для розмежування цих двох станів. Визначено чутливість виділених штамів до ністатину, амфотерицину В, ітраконазолу, кетоконазолу, клотримазолу, флуконазолу, міконазолу, еконазолу, флуцитозину, нативного хітозану та йодиду хітозану.

1. Мікробіологічні особливості кандидозної інфекції у вагітних жінок в Північно-Східному регіоні України характеризуються високою етіологічною значимістю С. albicans та C. tropicalis (питома вага їх серед виділених грибів складає 87,7 % і 7,7 % відповідно). У 30,2 % обстежених вагітних гриби одночасно вилучались з різних ніш (слизових оболонок піхви, ротової порожнини, шкіри ареол молочних залоз), і формувалися переважно в однотипні за видовим складом асоціації (у (79,2±5,9)%).

2. Висока питома вага вагітних жінок з кандидозною інфекцією ( від 34,9 % до 50,0 % в різні терміни вагітності), наявність тенденції до зростання частоти (в 1,4 рази) та інтенсивності обсіменіння дріжджоподібними грибами під час вагітності та зменшенням частоти контамінації кандідами в післяпологовий період (у 8,7 раз) вказує на те, що ця патологія має велике соціальне значення і пов'язана зі зниженням загальної резистентності макроорганізму та змінами гормонального статусу.

3. Наявність у вагітної вагінального кандидозу підвищує ризик інфікування новонароджених Candida spp. (у 8 раз) та супроводжується зниженням маси новонароджених на 9,6 %, порівняно з дітьми, народженими здоровими жінками. На тлі кандидоносійства в піхві у вагітних зростання частоти інфікування новонароджених грибами не спостерігається, однак відмічається зниження маси новонароджених на 8,1 %, порівняно з групою контролю.

4. Імунний статус вагітних з кандидоносійством у піхві характеризується пригніченням фагоцитозу, достовірним зменшенням кількості Т-хелперів, апоптичних клітин, імунорегуляторного індексу, зниженням рівня IgM, ІНФ-г в секретах піхви та IgG в сироватці крові на тлі зростання кількості В-лімфоцитів. При вагінальному кандидозі виявлено пригнічення фагоцитозу, достовірне зменшення кількості апоптичних клітин, збільшення кількості В-лімфоцитів, зростання імунорегуляторного індексу, рівня IgA, IgM та зниження рівня IgG, ІЛ-4, ІНФ-г.

5. Визначення у сироватці крові кількості СД4, імунорегуляторного індексу, вмісту IgA, IgG, IgM, а в секретах піхви лейкоцитарної реакції, фагоцитарного індексу, вмісту ІЛ-4 та IgA дозволяє на імунопатогенетичному рівні розмежувати кандидоносійство у піхві та вагінальний кандидоз у вагітних.

6. Чутливість виділених грибів до антимікотичних препаратів у різних видів варіювала. З'ясовано, що найбільша кількість чутливих штамів С. albicans була до мікоцину, еконазолу, кетоконазолу, флуцитозину (100%), ністатину (92,3%), амфотерицину В (88,2%).

7. Йодид хітозану проявляє високу антимікотичну активність. Мінімальна інгібуюча концентрація йодиду хітозану стосовно до грибів роду Candida становить (125±7,4) мкг/мл.

Практичні рекомендації.

1. Рекомендується розглядати кандидозну патологію у вагітних жінок як прояв порушень загального стану здоров'я у них, пов'язаних у першу чергу з можливим відхиленням гормонального статусу та функціональної активності імунної системи. Визначення причин інтенсивного поширення мікоценозів дозволяє надавати більш ефективну медичну допомогу по усуненню факторів, що негативно впливають не тільки на резистентність макроорганізму до контамінації грибами біологічних порожнин, але й на розвиток плода.

2. При лікуванні вагінального кандидозу доцільно використовувати препарати, які містять одну з перерахованих активних сполук: мікоцин, еконазол, кетоконазол чи флуцитозин.

3. Виділення у вагітних грибів Candida із піхви у кількості >105 КУО/мл достовірно вказує на наявність вагінального кандидозу. Використання даного показника у якості кількісного діагностичного критерію дозволяє розмежувати носійство та вульвовагініт.

Література