Ендопротезування кульшового суглоба при наслідках реактивних артритів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

«Інститут патології хребта та суглобів

імені професора М.І.Ситенка Академії медичних наук України»

ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА ПРИ НАСЛІДКАХ РЕАКТИВНИХ АРТРИТІВ

14.01.21- травматологія та ортопедія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

БОНДАРЕНКО Станіслав Євгенович

Харків 2009

АНОТАЦІЯ

Бондаренко С.Є. Ендопротезування кульшового суглоба при наслідках реактивних артритів. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 ? травматологія та ортопедія. ? Державна установа «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Академії медичних наук України», Харків, 2009.

Дисертація присвячена проблемам ендопротезування кульшового суглоба при наслідках реактивних артритів. Дефекти кульшової западини, які потребують виконання пластики, були виявлені у 52 з 215 хворих, що складає 24 % випадків. В роботі за допомогою методу математичного моделювання досліджені зміни напружено-деформованого стану кульшової западини з встановленою чашкою ендопротеза при наявності різних типів дефектів стінок западини, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба. Проведено моделювання пластики різних типів дефектів кульшової западини за допомогою кісткових трансплантатів, біфазної кераміки, цементу та гвинтів в умовах ендопротезування. Результати розрахунків показали, що рівень напружень у кульшовій западині при пластиці наближається до показників напружень в умовах відсутності дефектів. З урахуванням даних математичного моделювання вперше були розроблені та клінічно апробовані методики пластики різних типів дефектів кульшової западини у 52 пацієнтів (57 прооперованих суглобів) з наслідками реактивних артритів кульшового суглоба при ендопротезуванні. Проведений аналіз результатів застосування розроблених методик пластики різних типів дефектів кульшової западини при ендопротезуванні у хворих з наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, засвідчив їх ефективність та можливість їх використання в клінічній практиці для покращання результатів ендопротезування.

Ключові слова: кульшовий суглоб, реактивний артрит, ендопротезування, кульшова западина, кінцево-елементна модель, напружено-деформованний стан, кістковий дефект, пластика.

АННОТАЦИЯ

Бондаренко С.Е. Эндопротезирование тазобедренного сустава при последствиях реактивных артритов. ? Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 ? травматология и ортопедия. ? Государственное учреждение «Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И.Ситенко Академии медицинских наук Украины», Харьков, 2009.

Диссертация посвящена проблемам эндопротезирования тазобедренного сустава при последствиях реактивных артритов. Дефекты вертлужной впадины, которые требуют выполнения пластики, были выявлены у 52 из 215 больных, что составляет 24 % случаев.

В роботе с помощью математического моделирования методом конечных элементов была построена трехмерная математическая модель тазобедренного сустава в условиях его эндопротезирования для исследования изменений напряженно-деформированного состояния вертлужной впадины при моделировании различных типов дефектов вертлужной впадины, обусловленных последствиями реактивных артритов тазобедренного сустава, и возможностей его восстановления за счет различных вариантов пластики этих дефектов.

Изучено напряженно-деформированное состояние вертлужной впадины в условиях эндопротезирования при сохраненном субхондральном слое и отсутствии дефектов. Изучены изменения напряженно-деформированного состояния вертлужной впадины с установленной чашкой эндопротеза при наличии различных типов дефектов ее стенок, обусловленных последствиями реактивных артритов тазобедренного сустава. Проведено моделирование пластики различных типов дефектов вертлужной впадины с помощью костных трансплантатов, бифазной керамики, цемента и винтов в условиях эндопротезирования.

Результаты моделирования показали, что уровень напряжений в вертлужной впадине в условиях сохранения субхондрального слоя и отсутствия дефектов не является высоким и в целом по значениям приближается к тем величинам напряжений, которые возникают в аналогичных структурах нормального таза.

Установлено, что в условиях наличия различных типов дефектов вертлужной впадины, обусловленных последствиями реактивных артритов тазобедренного сустава, общий уровень напряжений вертлужной впадины значительно повышается. Образуются дополнительные зоны концентрации напряжений, которые локализуются на стенках и в участках дефектов впадины.

Определено, что уровень напряжений в вертлужной впадине при пластике приближается к показателям напряжений при отсутствии дефектов вертлужной впадины и с сохранением субхондрального слоя.

Учитывая данные математического моделирования, были разработаны и клинически апробированы методики пластики различных типов дефектов вертлужной впадины у 52 пациентов (57 прооперированных суставов) с последствиями реактивных артритов тазобедренного сустава при эндопротезировании.

Для оценки костного дефекта вертлужной впадины при эндопротезировании использовали классификацию D'Antonio J.A. et.al.

Результаты эндопротезирования оценивали с помощью известной шкалы Harris.

Рентгенологически оценку состояния костных структур вокруг чашки эндопротеза проводили по схеме DeLee and Charnley.

Положительные результаты лечения в сроки наблюдений от 3 месяцев до 7 лет после операции были получены в 100 % случаев. Проведенная оценка функционального состояния тазобедренного сустава по шкале Harris после эндопротезирования показала отличные результаты в 63,2 % наблюдений, хорошие ? в 31,6 %, удовлетворительные ? в 5,2 %.

Проведенный анализ результатов применения разработанных методик пластики различных типов дефектов вертлужной впадины при эндопротезировании у больных с последствиями реактивных артритов тазобедренного сустава засвидетельствовал их эффективность и возможность использования в клинической практике для улучшения результатов эндопротезирования.

Ключевые слова: тазобедренный сустав, реактивный артрит, эндопротезирование, вертлужная впадина, конечно-элементная модель, напряженно-деформованное состояние, костный дефект, пластика.

кульшовий суглоб ендопротезування

SUMMARY

Bondarenko S.E. Hip replacement at reactive arthritis afteractions. ?Manuscript.

Dissertation for the degree of M.C. on speciality 14.01.21 ? traumatology and orthopedics. ? “Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the Ukrainian Academy of Medical Sciences”, Kharkiv, 2009.

This dissertation is devoted to the problems of hip replacement at reactive arthritis afteractions. The acetabulum imperfections for which making a plasty is needed, were detected in 52 from 215 patients, that is in 24 percent of the cases. Studied in this work using the mathematical simulation technique are the changes of the stressedly deformed state of an acetabulum with a mounted prosthesis cup when various acetabular wall deficiencies are present which deficiences are caused by the reactive arthritis afteractions of the hip joint. The plasty of various imperfection types of the acetabulum has been modeled using bone grafts, biphase ceramics, cement and screws in hip replacement conditions. The calculation results have shown that the acetabulum stress level at conducting the arthroplasty approaches the stresses indices that are the case when there are no imperfections. Taking account of the data acquired by mathematical simulation, there were for the first time developed and clinically tested the techniques for the hip replacement accompanying plasty of various acetabulum imperfection types in 52 patients (57 hip joints operated) suffered from the reactive arthritis afteractions of the hip joint. The application results analysis of the developed techniques for plasty of various acetabulum imperfection types when carrying out the hip replacement procedure in patients suffered from the reactive arthritis interactions of the hip joint that has been carried out confirmed their efficiency and applicability for being used in a clinical practice to improve the hip replacement results.

Key words: hip joint, reactive arthritis, hip replacement, acetabulum, finite element model, stressedly deformed state, bone defect, plasty.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. До теперішнього часу широко відома в ортопедичній літературі проблема пластики кісткових дефектів при ревізійному ендопротезуванні кульшового суглоба. Але дефіцит кісткової маси в ділянці кульшової западини може бути результатом багатьох чинників (дисплазія, лізис кістки при артритах, наслідки травм кульшового суглоба і т.д.), крім нестабільності компонентів ендопротеза.

За даними літератури, до 20 % хворих при первинному тотальному ендопротезуванні кульшового суглоба потребують реконструкції кульшової западини (Воронович А.І., 1999; Герасименко С.І., 1999; Айвазян А.В., 2004; Гайко Г.В., 2005; Філіпенко В.А., 2006).

Поряд з дисплазією та наслідками травм кульшової западини складну проблему при первинному ендопротезуванні являють наслідки артритів кульшового суглоба, в тому числі реактивних. Це насамперед пов`язано з особливостями перебігу цієї патології.

При хронічних артритах кульшового суглоба патологічний процес призводить до руйнування стінок остеопоротичної кульшової западини та до медіального зміщення головки стегнової кістки (протрузійна форма захворювання) або верхньолатерального зміщення головки з формуванням остеофіта в нижньому квадранті кульшової западини (гіперпластична форма захворювання) (Куліш М.І., 1992; Філіпенко В.А., 1999; Фомичів М.Г., 2005; Harfilakidis G., 2003).

При цьому формуються два варіанта дефектів:

- центральні (частіше порожнинні, іноді навіть сегментарні), причиною яких є медіальна протрузія головки стегнової кістки у кульшову западину;

- периферичні (як сегментарні, так і порожнинні), пов'язані з верхньолатеральною міграцією головки стегнової кістки. При цьому рентгенологічна картина нагадує диспластичний коксартроз, де має місце збільшення вертикального розміру кульшової западини (Філіпенко В.А., 2005; 2008; Корж М.О., 2008).

Спеціальних робіт, присвячених проблемі ендопротезування при наслідках реактивних артритів (РА) кульшового суглоба з дефектами кульшової западини, за останнє десятиріччя в вітчизняній літературі опубліковано дуже мало. Проблема вивчена недостатньо та на невеликій кількості спостережень.

На цей час для заміщення периферичного сегментарного дефекту верхньої стінки кульшової западини використовують кісткові аутотрансплантати, з подальшим цементним або безцементним кріпленням чашки, в залежності від стану кісткової тканини (Герасименко С.І.; 1999, Гайко Г.В., 2005; Філіпенко В.А., 2005; Герцен Г.І., 2008; Танькут В.О., 2008), оригінальні реконструктивні пластини (Айвазян А.В., 2004), зміцнювальні кільця Мюллера (Кузьмін І.І., 2005; Мартинович О.В., 2008) та цементну фіксацію чашки ендопротеза, аугментацію кісткових дефектів кульшової западини за допомогою титанових (Grimes J.B., 1991) або танталових імплантатів (Bobyn J.D., 2004), медіалізацію чашки ендопротеза у кістковому ложі кульшової западини, без виконання пластики (Даниляк В.В., 2005; Лоскутов О.Є., 2006; Зоря В.І., 2007; Dorr L.D., 1999).

При периферичних порожнинних дефектах в умовах остеопорозу для пластики верхньої стінки кульшової западини використовують армування кісткового цементу гвинтами (Філіпенко В.А., 2005).

При центральних порожнинних дефектах западини заповнюють дефект компактною кістковою «стружкою» (Магомедов Х.М., 2000; Філіпенко В.А., 2005).

При вираженій протрузії кульшової западини (коли є центральний сегментарний дефект стінки) використовують антипротрузійні конструкції разом з кістковими трансплантатами (Магомедов Х.М., 2000; Гайко Г.В., 2004; Герасименко С.І., 2008), кісткові аутотрансплантати та гвинтову чашку (Воронович А.І., 1999; Лоскутов О.Є., 2004).

При існуванні цих способів ендопротезування залишається великий відсоток (до 20 %) розвитку ранньої асептичної нестабільності чашки ендопротеза в термін до 5 років після первинного ендопротезування, пов'язаний з недостатнім первинно стабільним кріпленням чашки ендопротеза в анатомічно неповноцінній кульшовій западині (Бонсал А., 2000; Цибін О.В., 2007).

При ендопротезуванні хворих з наслідками РА кульшового суглоба для пластики сегментарного дефекту стінки кульшової западини альтернативу кістковому структурному аутотрансплантату найти складно, тоді як при протрузійних формах артритів, особливо при великих порожнинних та комбінованих дефектах кульшової западини, кісткового матеріалу може бути недостатньо, також є ризик зміщення чашки при перебудові кісткових трансплантатів. Тому використання гідроксилапатитної кераміки, яка виконує основну опорну функцію, поки не відбудеться перебудова кісткових трансплантатів, не дозволяє їм розсмоктатися під дією навантажень, також сприяє процесам репарації кісткової тканини і є перспективним напрямком у пластиці дефектів кульшової западини при первинному ендопротезуванні.

Незважаючи на те, що ендопротезування є найбільш розповсюдженим способом хірургічного лікування складних уражень кульшового суглоба, як випливає з вищевикладеного, в даній галузі є ряд невирішених питань:

– немає біомеханічного обґрунтування пластики дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками РА, при ендопротезуванні;

– немає єдиної відпрацьованої технології хірургічного лікування даної категорії пацієнтів;

– залишається дискусійним ряд питань, пов'язаних з вибором конструкції ендопротеза, способом його фіксації;

– відсутня чітка оцінка ефективності застосування пластики дефектів кульшової западини при ендопротезуванні.

Цим недостатньо вивченим питанням і присвячено наше дослідження, що і обумовлює актуальність теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Державної установи “Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Академії медичних наук України” (“Розробити нові методики ендопротезування кульшового суглоба при дефектах кульшової западини”. Шифр теми ЦФ.2007.3 АМНУ, держреєстрація № 0107U000108. У рамках цієї теми автор проводив клінічне та рентгенологічне обстеження хворих, брав активну участь у хірургічному лікуванні пацієнтів. Брав участь у розробці методом кінцевих елементів (КЕ) моделі кульшового суглоба в умовах його ендопротезування та подальших дослідженнях змін напружено-деформованого стану (НДС) кісткової тканини в умовах моделювання різних типів дефектів стінок западини, обумовлених наслідками РА кульшового суглоба та можливостей його нормалізування за рахунок різних варіантів пластики цих дефектів. Брав участь у розробці методик пластики різних типів дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками РА, при ендопротезуванні кульшового суглоба).

Мета дослідження: покращити результати ендопротезування кульшового суглоба при наслідках реактивних артритів шляхом біомеханічного обґрунтування методик пластики дефектів кульшової западини.

Завдання дослідження:

1. Визначити стан проблеми та тенденції її розвитку за даними літератури.

2. Розробити математичну модель кульшового суглоба в умовах ендопротезування та вивчити напружено-деформований стан кульшової западини при збереженні субхондрального шару і відсутності дефектів. Вивчити зміни напружено-деформованого стану кульшової западини з встановленою чашкою ендопротеза при наявності різних типів дефектів її стінок, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба.

3. За допомогою математичного моделювання біомеханічно обґрунтувати пластику дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, при ендопротезуванні.

4. Розробити методики пластики різних типів дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, при ендопротезуванні.

5. Апробувати методики в клініці, оцінити їх ефективність, дати рекомендації для практичного використання.

Об'єкт дослідження: ендопротезування кульшової западини при наслідках реактивних артритів кульшового суглоба.

Предмет дослідження: математична модель кульшового суглоба в умовах ендопротезування, методики пластики дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками реактивних артритів, при ендопротезуванні.

Методи дослідження: клінічні, рентгенологічні, метод математичного моделювання, статистичні.

Наукова новизна. Одержані нові знання щодо напружено-деформованого стану кульшової западини при ендопротезуванні в умовах збереження субхондрального шару, його змін при наявності різних типів дефектів стінок западини, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, та можливості його відновлення за рахунок різних варіантів пластики.

Встановлено, що при ендопротезуванні, в умовах збереження субхондрального шару і відсутності дефектів, напружено-деформований стан кульшової западини відповідає напружено-деформованому стану кульшової западини в нормі.

Доведено, що при ендопротезуванні, в умовах наявності різних типів кісткових дефектів, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, загальний рівень напружень кульшової западини значно підвищується та утворюються додаткові зони концентрації напружень, що локалізуються на стінках та у ділянках дефектів западини.

Уперше встановлено, що при моделюванні запропонованих варіантів пластики різних типів дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, рівень напружень у кульшовій западині при ендопротезуванні суттєво знижується та його показники наближаються до рівня напружень при ендопротезуванні в умовах відсутності дефектів та зі збереженням субхондрального шару.

Практична значущість. Були розроблені та клінічно апробовані біомеханічно обґрунтовані методики пластики різних типів дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками реактивних артритів, при ендопротезуванні. Проведений аналіз результатів застосування розроблених методик пластики різних типів дефектів кульшової западини у хворих з наслідками реактивних артритів кульшового суглоба при ендопротезуванні засвідчив їх ефективність та можливість їх використання в клінічній практиці для покращання результатів ендопротезування хворих з цією тяжкою патологією кульшового суглоба.

Результати досліджень впроваджено в клінічну практику Державної установи “Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Академії медичних наук України”, Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, ортопедичного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні, травматологічного відділення СМСЧ-6 м. Дніпропетровськ, травматологічного відділення Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака, включено у навчальний процес кафедри ортопедії та травматології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Самостійно визначені мета й задачі дослідження. Брав безпосередню участь у розробці методом КЕ моделі кульшового суглоба в умовах його ендопротезування та подальших дослідженнях змін напружено-деформованого стану кісткової тканини при моделюванні різних типів дефектів стінок западини, обумовлених наслідками РА кульшового суглоба, та можливостей його відновлення за рахунок різних варіантів пластики дефектів. Здобувач обстежив і здійснив динамічне спостереження за 52 хворими, яким виконано ендопротезування кульшового суглоба з використанням розроблених методик пластики дефектів кульшової западини. Брав активну участь у хірургічному лікуванні пацієнтів. Проводив клінічне та рентгенологічне обстеження пацієнтів у процесі диспансерного спостереження. Результати досліджень оприлюднені автором на наукових конференціях. Здобувач особисто провів інтерпретацію отриманих результатів та сформулював висновки дисертації. Біомеханічні дослідження методом математичного моделювання проведено у лабораторії біомеханіки Державної установи “Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Академії медичних наук України” за консультативною допомогою д.мед.н. З.М. Мітелевої. Участь співавторів відбито у відповідних спільних публікаціях.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень викладені на V Міжрегіональній науково-практичній конференції “Морфогенез та патологія кісткової системи в умовах промислового регіону” (Луганськ, 2005); науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 50-річчю НДІ травматології та ортопедії ДонДМУ ім. М. Горького, “Новое в травматологии и ортопедии” (Донецьк, 2006); науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 80-річчю кафедри ортопедії та травматології №2 НМАПО ім. П.Л. Шупика, “Проблемы эндопротезирования тазобедренного и коленного суставов” (Київ, 2006); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні аспекти неспецифічних запальних захворювань суглобів” (Хмельницький, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми ендопротезування” (Вінниця, 2008); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні проблеми ортопедичної артрології” (Київ, 2008); VIII з'їзді травматологів-ортопедів Республіки Білорусь “Развитие травматологии и ортопедии в Республике Беларусь на современном этапе” (Мінськ, 2008). За цикл робіт здобувач отримав диплом лауреата премії ім. М.І. Ситенка І ступеня серед молодих вчених за найкращі наукові роботи в галузі ортопедії та травматології.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них - 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, 1 методичні рекомендації, 1 патент України на корисну модель, 1 робота в матеріалах з'їзду Республіки Білорусь.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів власних досліджень, висновків, переліку посилань та двох додатків. Робота викладена на 168 сторінках машинописного тексту, містить 12 таблиць, 44 рисунка. Список використаних літературних джерел включає 190 найменувань (101 автор з України та країн СНД, 89 іноземних авторів).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, його наукову новизну і практичне значення.

У першому розділі досліджено проблемні питання ендопротезування кульшового суглоба при наслідках РА. Визначено, що при наслідках РА у кульшовій западині, особливо у віддалені терміни, в 20-30 % випадків можуть утворюватися периферичні (верхньої стінки) та центральні (як сегментарні, так і порожнинні) дефекти, які ускладнюють первинне ендопротезуванння та потребують виконання пластики.

Аналіз вітчизняної та іноземної літератури показав, що в сучасній ортопедії та травматології існує багато варіантів первинного ендопротезування кульшового суглоба при дефектах кульшової западини, але результати їх використання суперечливі. Відсутня чітка оцінка ефективності застосування пластики дефектів кульшової западини при первинному ендопротезуванні. Залишається дискусійним ряд питань, пов'язаних з вибором конструкції ендопротеза, способом його фіксації, необхідністю виконання пластики.

На цей час, за даними літератури, існують достатньо численні дослідження НДС кульшового суглоба при ендопротезуванні, але немає біомеханічного обґрунтування пластики дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками РА, при ендопротезуванні.

У другому розділі роботи представлено матеріал та методи дослідження.

За період з 2001 р. до 2008 р. в клініці ортопедичної артрології та ендопротезування ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України» було виконано тотальне ендопротезування кульшового суглоба у 215 пацієнтів з коксартрозом III-IV стадії за Kellgren J.H. та Lawrence J.S. внаслідок РА.

В 163 випадках анатомія кульшової западини була змінена незначно та ендопротезування виконували класичним способом. Тому дана група хворих була виключена із подальшого дослідження.

У 52 пацієнтів на 57 суглобах (5 хворих прооперовані на обох суглобах) ендопротезування було виконано з пластикою дефектів кульшової западини. Далі в таблицях 1 та 2 представлено розподіл хворих в залежності від форми захворювання та типу дефекту кульшової западини. Для оцінки кісткового дефекту кульшової западини при ендопротезуванні використовували класифікацію D'Antonio J.A. et.al.

Таблиця 1

Розподіл хворих в залежності від форми захворювання

Форма захворювання	Кількість хворих	Кількість суглобів	Кількість чоловіків	Кількість жінок
Гіперпластична	37 (71,2 %)	39 (68,4 %)	10 (83,3 %)	27 (65,7 %)
Протрузійна	15 (28,8 %)	18 (31,6 %)	2 (16,7 %)	13 (32,5 %)
Всього	52 (100 %)	57 (100 %)	12 (100 %)	40 (100 %)

Таблиця 2

Розподіл хворих в залежності від типу дефекту кульшової западини (за класифікацією D'Antonio J.A. et. al.)

Тип дефекту	Кількість хворих	Кількість суглобів	Кількість чоловіків	Кількість жінок
Сегментарний	Периферичний (верхньої стінки)	6	6	-	6
Порожнинний	Периферичний (верхньої стінки)	31	33	10	21
	Центральний	14	17	2	12
Комбінований	Центральний	1	1	-	1
Всього	52	57	12	40

Клінічне обстеження хворих здійснювали за загальновідомими та широкорозповсюдженими методиками дослідження ортопедичних хворих. При цьому враховували скарги, анамнез хвороби і життя хворого, а також можливості об`єктивного методу дослідження.

Результати ендопротезування оцінювали за допомогою відомої шкали Harris, яка дозволяє достатньо об'єктивно оцінювати функціональний стан прооперованого кульшового суглоба. Згідно з цією методикою, оцінка здійснюється за 100 бальною системою. Знаходження врахованих значень в інтервалі 81 ? 100 балів вважаємо відмінним результатом, хорошим в інтервалі 61 ? 80 балів, задовільний результат - при значеннях 41 ? 60 балів, у випадках нижче 40 балів результат ендопротезування вважається незадовільним.

Рентгенологічну оцінку стану кісткових структур навколо чашки ендопротеза проводили за схемою DeLee and Charnley.

Статистичну обробку даних проводили з використанням парного критерію Стьюдента для аналізу результатів до та після операції. Для порівняння результатів застосування методик використовували критерії Стьюдента для незалежних виборок. Для обґрунтування вибору параметричних критеріїв використовували тест Шапіро-Уїлкса.

Коефіцієнт ефективності хірургічного лікування оцінювали як відношення модуля різниці інтегрального показника стану групи хворих до лікування та після лікування до інтегрального показника до лікування.

Для досліджень змін НДС кісткової тканини кульшової западини в умовах моделювання різних типів дефектів стінок западини, обумовлених наслідками РА кульшового суглоба, та можливостей його відновлення за рахунок різних варіантів пластики цих дефектів була побудована тривимірна математична модель кульшового суглоба в умовах його ендопротезування.

За основу взята модель «таз-стегно», яка була розроблена в лабораторії біомеханіки ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Академії медичних наук України». Цю модель будували на основі геометрії поперечних зрізів стегно-таз, а також використовували анатомічні параметри, відповідні дорослій людині.

Модель ендопротеза побудовано на основі геометричних розмірів ендопротеза «Ортен» безцементної та цементної фіксацій - їх вже застосовували при дослідженнях за допомогою МКЕ в лабораторії біомеханіки ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Академії медичних наук України».

На основі цих даних за допомогою програми автоматичної генерації кінцево-елементної сітки (пакет «BioCad») побудована об'ємна математична модель. Ця модель взята за основу в даному дослідженні. Питання вибору типу кінцевого елемента достатньо повно висвітлені в літературі. На основі їх аналізу був вибраний 10-вузловий ізопараметричний тетраедр.

У третьому розділі представлено дослідження напружено-деформованого стану кульшової западини при ендопротезуванні за допомогою оригінальної тривимірної моделі.

Перший варіант розрахунку вироблений для аналізу напружено-деформованого стану кульшового суглоба після ендопротезування при збереженні субхондрального шару кульшової западини.

Подальше дослідження проводили при моделюванні 4 типів дефектів кульшової западини. Моделювали дефекти, характерні для наслідків РА: порожнинний дефект медіальної стінки кульшової западини, центральний комбінований дефект кульшової западини, порожнинний дефект верхньої стінки кульшової западини, сегментарний дефект верхньої стінки кульшової западини.

Наступним етапом проводили моделювання пластики вищеперелічених дефектів в умовах ендопротезування. Порожнинний дефект медіальної стінки кульшової западини заповнювали сумішшю з губчастих «чипсів» і біфазної (БФ) кераміки в співвідношенні 1 : 2 відповідно. При моделюванні пластики центрального комбінованого дефекту кульшової западини отвір закривали кірково-губчастим трансплантатом, порожнинний дефект заповнювали сумішшю губчастих «чипсів» і БФ кераміки. Моделювання пластики периферичного порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини здійснювали при 2 варіантах кріплення чашки ендопротеза (безцементному та на цементі). При безцементному ендопротезуванні кульшового суглоба дефект заповнювали губчастими «чипсами» з головки стегнової кістки, при цементному ендопротезуванні кульшового суглоба у ділянку порожнинного дефекту вводили 2 шурупи, після чого чашку встановлювали на кістковому цементі, яким заповнювали дефект стінки западини. Периферичний сегментарний дефект верхньої стінки кульшової западини при моделюванні закривали кірково-губчастим трансплантатом з фіксацією 2 шурупами. Як альтернативний варіант установки чашки ендопротеза при периферичному сегментарному дефекті верхньої стінки кульшової западини було проведено моделювання медіалізації чашки ендопротеза без виконання пластики.

Результати моделювання довели, що рівень напружень в кістковій структурі кульшової западини при ендопротезуванні в умовах збереження субхондрального шару і відсутності дефектів не є високим і в цілому за значенням близький до тих величин напружень, що виникають в аналогічних структурах нормального таза. Для кульшової западини при ендопротезуванні, як і для кульшової западини в нормі, найбільш напруженою є задньоверхня стінка.

При ендопротезуванні за умов наявності різних типів кісткових дефектів загальний рівень напружень кульшової западини значно підвищується. Утворюються додаткові зони концентрації напружень, що локалізуються на стінках та у ділянках дефектів западини.

Заповнення порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини сумішшю з БФ кераміки і кісткових «чипсів» дозволило досягти збереження характеру НДС і незначного збільшення напружень в кістковій структурі кульшової западини в порівнянні із моделлю зі збереженням субхондрального шару.

Використання кірково-губчастого трансплантата для відновлення центрального дефекту і заповнення порожнини, що залишилася, сумішшю з БФ кераміки і кісткових «чипсів» дозволило наблизити значення напружень кульшової западини до показників моделі із збереженням субхондрального шару. Слід зазначити, що найбільші значення напружень зберігаються в ділянці між сегментарним дефектом і передньою стінкою кульшової западини.

Заповнення периферичного порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини «чипсами» з губчастої кістки дозволило знизити загальний рівень напружень та наблизити його показники до моделі зі збереженням субхондрального шару.

Армування кісткового цементу шурупами при пластиці порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини дозволило незначно знизити загальний рівень напружень. При цьому найбільш напруженими є зони проходу гвинтів в цементі та ділянки контакту цементу із зовнішньою ділянкою кульшової западини на верхній та задньоверхній стінках.

Поглиблення кульшової западини та медіалізація чашки ендопротеза призвели до значного підвищення рівня напружень на стінках кульшової западини. Показники інтенсивності напружень на передній та верхній стінках кульшової западини більш ніж в 3 рази перевищують рівень напружень в моделі зі збереженням субхондрального шару.

Використання кірково-губчастого трансплантата для пластики периферичного сегментарного дефекту верхньої стінки кульшової западини дозволило знизити загальний рівень напружень кульшової западини в порівнянні з моделлю з дефектом та досягти нижчого рівня напружень у порівнянні з поглибленням кульшової западини.

У четвертому розділі викладені методики пластики дефектів кульшової западини у хворих з наслідками РА кульшового суглоба при ендопротезуванні, які були розроблені враховуючи дані проведених біомеханічних досліджень за допомогою тривимірної математичної моделі.

Для пацієнтів з гіперпластичною формою РА кульшового суглоба, для якої характерно формування остеофіта в нижньому квадранті кульшової западини та зсув головки стегнової кістки латерально і в проксимальному напрямку, розроблена методика пластики порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини за допомогою аутокісткових губчастих «чипсів» при безцементному ендопротезуванні.

Для літніх пацієнтів з гіперпластичною формою РА кульшового суглоба з наявністю остеопорозу розроблена методика пластики порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини армуванням кісткового цементу шурупами при цементному ендопротезуванні.

Для пацієнтів з гіперпластичною формою РА кульшового суглоба з прогресуючим верхньолатеральним зміщенням головки стегнової кістки та тотальним руйнуванням верхньої стінки кульшової западини розроблена методика пластики сегментарного дефекту верхньої стінки кульшової западини при ендопротезуванні за допомогою кірково-губчастого трансплантата.

Для протрузійної форми РА кульшового суглоба, для якої характерна медіальна протрузія головки стегнової кістки у кульшову западину, розроблена методика пластики порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини при ендопротезуванні сумішшю з спонгіозних «чипсів» та БФ кераміки в співвідношенні 1 : 2. За даною методикою отримано патент UA № 36307U.

Для протрузійної форми РА кульшового суглоба з прогресуючим медіальним зміщенням головки стегнової кістки та руйнуванням внутрішньої замикальної пластинки медіальної стінки кульшової западини розроблена методика пластики центрального комбінованого дефекту кульшової западини при ендопротезуванні за допомогою кірково-губчастого трансплантата та суміші з аутокісткових губчастих «чипсів» та БФ кераміки.

У п'ятому розділі викладені результати ендопротезування 52 хворих на 57 суглобах (5 хворих прооперовано на обох суглобах) з наслідками РА кульшового суглоба з використанням розроблених методик пластики різних типів дефектів кульшової западини в терміни спостережень від 3 місяців до 7 років після операції. З них 45 пацієнтів (86,5 %) обстежено клініко-рентгенологічно в динаміці через 6 місяців, 37 пацієнтів (71,2 %) ? через 1 рік, 26 пацієнтів (50 %) ? через 2 роки, 22 пацієнтів (42,3 %) ? через 3 роки та 9 пацієнтів (17,3 %) ? через 5 і більше років після ендопротезування.

Результати застосування аутокісткових губчастих «чипсів» при порожнинному дефекті верхньої стінки кульшової западини при ендопротезуванні вивчені у 22 хворих (на 23 суглобах) в терміни від 3 місяців до 4 років після тотального ендопротезування кульшового суглоба, середні терміни - 1 рік 5 місяців. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав в середньому 32,5 бала, після ендопротезування 86,4. Відмінні результати відмічені в 17 (73,9 %) спостереженнях, хороші - 6 (26,1 %). В усіх випадках відмічена хороша перебудова трансплантатів через 3 місяці після ендопротезування.

Результати застосування пластики порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини армуванням кісткового цементу шурупами при ендопротезуванні вивчені у 9 хворих (10 суглобів) в терміни від 3 до 6 років після тотального ендопротезування кульшового суглоба, середні терміни - 4 роки 1 місяць. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав в середньому 25,7 бала, після операції 80,7. Відмінні результати відмічені в 5 (50 %) спостереженнях, хороші - 4 (40 %), задовільні - 1 (10 %). Рентгенологічно у всіх 10 випадках в терміни спостереження змін розташування чашки ендопротеза та міграції шурупів не було відмічено в жодному з випадків.

Результати застосування пластики сегментарного дефекту верхньої стінки кульшової западини при ендопротезуванні вивчені у 6 хворих (6 суглобів) в терміни від 6 місяців до 2 років після тотального ендопротезування кульшового суглоба, середні терміни - 1 рік 8 місяців. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав в середньому 28,3 бала, після ендопротезування 82,5. Відмінні результати відмічені в 3 (50 %) спостереженнях, хороші - 2 (33,3 %), задовільні - 1 (16,7 %). Рентгенологічно у всіх 6 спостереженнях відмічалась хороша остеоінтеграція трансплантата з материнським ложем через 6 місяців. В одному випадку рентгенологічно відмічена подвійна лінія до 2 мм завширшки в першій зоні. В динаміці її збільшення не відмічено.

При пластиці порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини спочатку традиційно були використані аутокісткові губчасті «чипси» (5 випадків у 4 хворих, 3 при цементному ендопротезуванні, 2 при безцементному).

Результати застосування аутокісткових губчастих «чипсів» для пластики порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини при ендопротезуванні вивчені у 4 хворих (5 суглобів) в терміни від 5 до 7 років після тотального ендопротезування кульшового суглоба, середні терміни - 5 років 10 місяців. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав в середньому 33,8 бала, після ендопротезування склав 79,0 бала. Відмінні результати відмічені в 3 (60 %) спостереженнях, хороші - 1 (20 %), задовільні - 1 (20 %). Рентгенологічно відмічена хороша перебудова трансплантатів в терміни від 6 місяців до 1 року у всіх випадках, крім одного ? в 2 та 3 зонах відмічено просвітлення 2 мм завширшки в результаті розсмоктування кісткових аутотрансплантатів без заміщення новоутвореною кісткою з формуванням порожнинного дефекту. Виникнення дефекту не вплинуло на стабільну фіксацію чашки ендопротеза.

Тому у зв'язку з існуючим ризиком розсмоктування трансплантатів при їх перебудові під дією навантажень та розвитку нестабільності чашки ендопротеза при цьому типі дефекту для покращання результатів кісткової аутопластики ми почали застосовувати в останні 4 роки комбінацію з спонгіозних «чипсів» та БФ кераміки в співвідношенні 1 : 2.

Кісткові аутотрансплантати у даному випадку сприймають первинні компресійні навантаження в місці імплантації, а гранули БФ кераміки покращують процес перебудови кісткових трансплантатів, не дозволяючи їм розсмоктатися під впливом навантажень.

Результати застосування пластики порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини при ендопротезуванні сумішшю з спонгіозних «чипсів» та БФ кераміки вивчені у 10 хворих (12 суглобів) в терміни від 3 місяців до 3 років після тотального ендопротезування кульшового суглоба, середні терміни - 2 роки 1 місяць. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав в середньому 34,2 бала, після операції ендопротезування ? 86,8. Відмінні результати відмічені у 8 (66,7 %) спостереженнях, хороші - 4 (33,3 %). У всіх випадках в терміни спостереження рентгенологічних змін розташування чашки ендопротеза не відмічено. Ознаки остеоінтеграції БФ кераміки та початку формування кістково-керамічного блоку виявлялися вже через 3 міс. Рентгенологічно процес формування кістково-керамічного блоку проявлявся тим, що проміжки між керамічними гранулами поступово заповнювалися губчастою кісткою та рентгенологічна тінь кераміки ставала однорідною. Процес біодеградації виявлявся послабленням інтенсивності тіні імплантатів і особливо був виражений на межі “кераміка-кістка”. У цій зоні поступово зменшувалася чіткість контурів кераміки та спостерігалося її заміщення кістковою тканиною. Через 1,5-2 роки після імплантації відзначали значну резорбцію БФ кераміки із частковим заміщенням її кісткою. В 1 випадку через 3 роки спостереження мала місце повна біодеградація БФ кераміки.

Результати застосування пластики комбінованого центрального дефекту кульшової западини структурним трансплантатом та сумішшю з аутокісткових губчастих «чипсів» та БФ кераміки при ендопротезуванні вивчені в 1 пацієнта через 3 місяці після тотального ендопротезування кульшового суглоба. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав 23 бали, після ендопротезування ? 77 балів.

У всіх випадках післяопераційний період перебігав без ускладнень. Всі рани загоїлись первинним натягом. Гнійних ускладнень в ранньому і пізньому післяопераційному періоді не відмічено в жодному випадку.

Результати застосування розроблених методик пластики різних типів дефектів кульшової западини при ендопротезуванні у хворих з наслідками РА кульшового суглоба наведені у табл. 3.

Таблиця 3

Відновлення функціонального стану кульшового суглоба в залежності від використаної методики пластики та типу дефекту.

Оцінка за шкалою Harris (M ± m)¹⁾.

Тип дефекту	Методика пластики	Кількість оперо-ваних суглобів	До операції	Після ендопротезування	Значущість різниці, р	Коефіцієнт ефективності, К
Розроблені методики:
Сегментарний верхньої стінки	кірково-губчастим трансплантатом	6	28,3±0,88	82,5±5,64	<0.001	1,91
Порожнинний верхньої стінки	спонгіозними «чипсами»	23	32,5±0,45	86,4±1,47	<0.001	1,66
	армуванням цементу шурупами	10	25,7±0,45	80,7±3,01	<0.001	2,14
Порожнинний центральний	спонгіозними «чипсами» + біфазною керамікою	12	34,2±0,53	86,8±1,36	<0.001	1,54
Комбінований центральний	кірково -губчастим трансплантатом + спонгіозними «чипсами» + біфазною керамікою	1	23,0	77,0	-	-
Класичні методики:
Порожнинний центральний	спонгіозними «чипсами»	5	33,8±1,02	79,0±5,40	<0.01	1,34

1) M ? середнє арифметичне; m ? стандартна похибка.

Виявлена статистично значима різниця при порівнянні між розробленою та класичною методиками пластики при порожнинному центральному дефекті кульшової западини (p<0,05).

Проведені розрахунки показали високу ефективність (К значно перевищує 100 %) розроблених методик пластики різних типів дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками реактивних артритів кульшового суглоба, при ендопротезуванні. За нашими даними, коефіцієнт ефективності складав від 1,54 при використанні розробленої методики пластики порожнинного центрального дефекту кульшової западини за допомогою комбінації зі спонгіозних «чипсів» та біфазної кераміки до 2,14 при використанні розробленої методики пластики порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини армуванням цементу шурупами.

Ефективність класичної методики пластики при порожнинному центральному дефекті кульшової западини була достатньо висока і склала К=1,34, але, за розробленою методикою, К збільшився і склав 1,54, що свідчить про покращання результатів ендопротезування.

Узагальнюючи результати лікування, можна відзначити, що функціональний стан кульшового суглоба, який до операції за шкалою Harris складав в середньому 31,2 бала, після ендопротезування підвищився до 84,3. Відмінні результати за шкалою Harris відмічені в 36 (63,2 %) спостереженнях, хороші ? в 18 (31,6 %), задовільні ? в 3 (5,2 %). Задовільний результат у 3 хворих був пов'язаний з ураженням протилежного суглоба.

У всіх випадках в терміни спостереження рентгенологічних змін розташування чашки ендопротеза не відмічено. Рентгенологічно відмічена щільна остеоінтеграція навколо чашки ендопротеза у всіх випадках, крім одного - у першій зоні виникла подвійна лінія шириною до 2 мм. В динаміці її збільшення не відмічено.

Рентгенологічно повна перебудова спонгіозних аутотрансплантатів спостерігалась через 3 місяця після пластики порожнинного дефекту верхньої стінки кульшової западини та через 6 місяців після пластики порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини. В одному випадку після пластики порожнинного дефекту медіальної стінки кульшової западини відмічено просвітлення шириною 2 мм в 2 та 3 зонах в результаті розсмоктування кісткових аутотрансплантатів без заміщення новоутвореною кісткою з формуванням порожнинного дефекту. Виникнення дефекту не вплинуло на стабільну фіксацію чашки ендопротеза. Перебудова кірково-губчастих аутотрансплантатів спостерігалась через 6-12 місяців після ендопротезування.

Процес біодеградації кераміки рентгенологічно проявлявся послабленням інтенсивності тіні імплантатів і особливо був виражений на межі “кераміка-кістка”. У цій зоні поступово зменшувалася чіткість контурів кераміки та спостерігалося її заміщення кістковою тканиною. Перші ознаки біодеградації БФ кераміки виникали вже через 3 місяці. Зон лізису кістки, що свідчать про виникнення фіброзної капсули навколо кераміки, не відмічено в жодному випадку.

ВИСНОВКИ

1. Ендопротезування кульшового суглоба з дефектами кульшової западини при наслідках РА залишається актуальною хірургічною та ортопедичною проблемою. Технологія хірургічного втручання при вказаних патологічних змінах кульшового суглоба потребує подальшого вивчення, біомеханічного обґрунтування та розробки більш ефективних методик ендопротезування.

2. Розроблена математична модель кульшового суглоба, за допомогою якої встановлено, що при ендопротезуванні, в умовах збереження субхондрального шару і відсутності дефектів в кульшовій западині, НДС її відповідає НДС кульшової западини в нормі, при цьому найбільший рівень напружень спостерігається в її задньоверхній стінці. В умовах наявності різних типів кісткових дефектів в кульшовій западині, обумовлених наслідками РА, загальний рівень напружень кульшової западини значно підвищується. Утворюються додаткові зони концентрації напружень, що локалізуються на стінках та у ділянках дефектів западини.

3. Моделювання запропонованих варіантів пластики різних типів дефектів стінок кульшової западини дозволило суттєво знизити рівень напружень у кульшовій западині при ендопротезуванні та наблизити його показники до рівня напружень в умовах відсутності дефектів та зі збереженням субхондрального шару. Моделювання поглиблення кульшової западини та медіалізації чашки ендопротеза при периферичному сегментарному дефекті верхньої стінки кульшової западини призвело до значного підвищення рівня напружень на стінках кульшової западини. Використання трансплантата в порівнянні з поглибленням кульшової западини дозволило добитися нижчого рівня напружень у кульшовій западині.

4. Розроблені методики пластики дефектів кульшової западини, обумовлених наслідками РА, при ендопротезуванні. Пластику порожнинних дефектів верхньої стінки кульшової западини проводили за допомогою аутокісткових губчастих «чипсів». При пластиці сегментарних дефектів верхньої стінки кульшової западини використовували кірково-губчастий аутотрансплантат. Пластику порожнинних дефектів медіальної стінки кульшової западини виконували за допомогою поєднання аутокісткових губчастих «чипсів» та БФ кераміки. Пластику центрального комбінованого дефекту кульшової западини проводили за допомогою кірково-губчастого аутотрансплантата та суміші з аутокісткових губчастих «чипсів» та БФ кераміки. БФ кераміка покращує процес перебудови трансплантатів, не дозволяючи їм розсмоктатися під впливом навантажень, і сприяє надалі формуванню кістково-керамічного блоку. При пластиці порожнинних дефектів верхньої стінки кульшової западини у пацієнтів похилого віку в умовах остеопорозу і відсутності якісного аутокісткового матеріалу (лізис головки, її кістозні зміни) використовували армування кісткового цементу шурупами. Це створює додаткову опору для чашки ендопротеза.

5. Позитивні результати лікування в терміни спостережень від 3 місяців до 7 років після операції були отримані в 100 % випадків. Функціональний стан кульшового суглоба до операції за шкалою Harris складав в середньому 31,2 бала, після ендопротезування підвищився до 84,3. Відмінні результати за шкалою Harris відмічені в 36 (63,2 %) спостереженнях, хороші ? в 18 (31,6 %), задовільні ? в 3 (5,2 %). Це свідчить про ефективність та можливість використання розроблених методик пластики в клінічній практиці для покращання результатів ендопротезування хворих з наслідками РА кульшового суглоба.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особливості ендопротезування хворих з наслідками реактивних артритів кульшового суглоба / [уклад. В.А. Філіпенко, З.М. Мітелева, В.О. Мезенцев, С.Є. Бондаренко]. - МОЗ України, АМН України, Укр Центр наук.-мед. інформації і пат.-ліцен. роботи, ДУ «ІПХС ім. проф. М.І. Ситенка АМН України». - Х., 2009. - 32 с. - (Методичні рекомендації).

Особистий внесок автора полягає в підготовці матеріалів власних досліджень, які рекомендуються для використання в практиці.

2. Филиппенко В.А. Особенности установки чашки эндопротеза при тяжелых поражениях тазобедренного сустава / В.А. Филиппенко, С.Е. Бондаренко // Український медичній альманах. - 2005. - Т. 8, № 2 (додаток). - С. 149-151.

Особистий внесок автора полягає в визначенні особливостей ендопротезування при дефектах кульшової западини.

3. Филиппенко В.А. Пластика дефектов вертлужной впадины при первичном эндопротезировании тазобедренного сустава / В.А. Филиппенко, В.А. Танькут, В.А. Мезенцев, С.Е. Бондаренко // Вісник морської медицини. - 2006. - №3(34). - С. 348-354.

Особистий внесок полягає у проведенні частини клінічних досліджень.

4. Бондаренко С.Е. Биомеханическое обоснование пластики центральных дефектов вертлужной впадины при эндопротезировании тазобедренного сустава / С.Е. Бондаренко, В.А. Мезенцев, А.В. Яресько // Вестник неотложной и востановительной медицины. - 2007. - Т. 8, № 1. - С. 53-55.

Особистий внесок автора полягає в участі у розробці методом кінцевих елементів моделі кульшового суглоба, трактуванні отриманих результатів.

5. Филиппенко В.А. Эндопротезирование тазобедренного сустава при последствиях реактивных артритов / В.А. Филиппенко, С.Е. Бондаренко, В.Ю. Сайко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2008. - № 1. - С. 31-35.

Особистий внесок автора полягає в участі у розробці методик пластики кульшової западини при ендопротезуванні, обстеженні та лікуванні хворих, аналізі клініко-рентгенологічних результатів.