Експериментальне обґрунтування доцільності комбінованого застосування ліпофлавона з ацелізином при хронічній серцевій недостатності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність проблеми. Серцево-судинні захворювання посідають одне з перших місць в структурі захворюваності та смертності населення світу та України ,зокрема [Малая Л.Т., 2002, Дядик А.В., Багрий А.Э, 2005]. Особливе місце серед останніх займає хронічна серцева недостатність (ХСН), яка як і раніше залишається найпоширенішим захворюванням серцево-судинної системи з прогностично несприятливим прогнозом. Світові показники поширеності ХСН в загальній популяції населення становлять в середньому 1-2%, із значним приростом до 10% у пацієнтів старших вікових груп [Коваленко В.Н., Лутай М.І.,2005; Дядик А.В., Багрий А.Э., 2005]. Певною мірою це пов'язано із збільшенням тривалості життя, що веде до «постаріння» населення розвинених країн світу. Очікується, що в найближчі 20-30 років поширеність ХСН в світі зросте до 40-60% [Cleand J.G.F., Gowan J., 1999, Малая Л.Т., 2002]. При цьому, незважаючи на певні успіхи в лікуванні зазначеної патології,середні терміни виживання при ХСН складають 3,2 роки у чоловіків і 5,7 років у жінок [Дядик А.В., Багрий А.Э., 2005].

У зв'язку із прогресуванням ХСН, збільшенням числа госпіталізацій пов'язаних із загостренням ХСН, незадовільною якістю лікування, зростанням витрат на боротьбу з ХСН, несприятливим прогнозом захворювання, все актуальнішим постає питання оптимізації лікування зазначеної патології [Нетяженко В.З., Корост Л.В., 2003, Жаріков В.Й., 2003].

Впродовж останніх років у зв'язку з новими напрямками у вивченні патогенетичної сутності ХСН змінились головні акценти в медикаментозних методах корекції зазначеної патології [Білецький С.В., 2003, Жарінов О.Й., 2004]. На сьогодні отримала визнання концепція, що відображає значну роль окислювального стресу в патогенезі ХСН. Генерація активних форм кисню, порушення регуляції механізмів антирадикального захисту та некерована активація перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) є ключовими ланками загибелі кардіоміоцитів при прогресуванні серцевої недостатності [Дядык А.И., Багрий А.Э., 2005, Налётов С.В., Валитова И.А., 2006]. Виходячи з цього, стає очевидною доцільність використання природних або синтетичних інгібіторів вільно-радикального окислення як засобів комплексної фармакотерапії ХСН. Проте фактором, що лімітує застосування антиоксидантів в клінічній практиці, є, як правило, низька біодоступність препаратів з антиоксидантним механізмом дії.

В цьому плані вивчення фармакотерапевтичної ефективності ліпосомальних форм лікарських засобів, оцінка перспектив їх застосування при ХСН, зокрема ліпосомальної форми біофлавоноїду кверцетину для захисту міокарду від вільно-радикального ішемічного ушкодження набуває особливої актуальності. Досі такі дослідження не проводились, що і обумовлює їх доцільність.

Таким чином, виходячи з патогенезу ХСН, а також враховуючи високий фармакологічний потенціал і відносну нешкідливість ліпофлавону, вищевикладене можна розцінювати як теоретичне обґрунтування доцільності дослідження фармакотерапевтичної ефективності ліпофлавону і його комбінації з ацелізином при ХСН.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи - на основі експериментальних досліджень обґрунтувати доцільність та ефективність комбінованого застосування ліпофлавону з ацелізином, вивчити основні сторони їх фармакодинаміки при хронічній серцевій недостатності.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні задачі:

1. Розробити оптимальний режим застосування ліпофлавону в комбінації з ацелізином при ХСН, що розвивається при формуванні дилятаційної кардіоміопатії.

2. Вивчити стан окисно-антиоксидантного гомеостазу організму тварин з ХСН на тлі застосування ліпофлавону і його комбінації з ацелізином.

3. Дослідити вплив ліпофлавону і його комбінації з ацелізином на аденілнуклеотидний обмін у тварин з серцевою недостатністю, що розвивається на фоні дилятаційної кардіоміопатії.

4. Оцінити вплив ліпосомальної форми кверцетину і його комбінації з ацелізином на стан енергетичного гомеостазу при експериментальній серцевій недостатності.

5. Дослідити вплив ліпофлавону і його комбінації з ацелізином на функціональні резерви міокарду у тварин з ХСН.

6. Оцінити зв'язуючу здатність сироваткових білків при ХСН на тлі комбінованого застосування ліпофлавону з ацелізином.

1. Матеріали та методи дослідження

Експериментальні дослідження виконані в лабораторії кафедри фармакології ЛугДМУ, яка сертифікована Державним фармакологічним центром (ДФЦ) МОЗ України (посвідчення №07 від 29 вересня 2005 р.) у повній відповідності з вимогами Комісії з біоетики ЛугДМУ (протокол № 10 від 23.01.2007 р.), а також методичними рекомендаціями ДФЦ з доклінічного вивчення нових лікарських засобів (Київ, 2002).

Досліди виконані на 420 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей, масою 190-220 г. Тварини перебували в умовах віварію ЛугДМУ та отримували стандартну дієту у вигляді гранульованого корму за встановленими нормами. Доступ до води був вільним. Евтаназію тварин здійснювали передозуванням ефірного наркозу відповідно до вимог Комісії з біоетики ЛугДМУ.

Тварини були розділені на чотири групи. Перша група - інтактні тварини, друга (контроль) - щури з модельованою формою ХСН, які не отримували лікування (внутрішньоочеревинно вводили дистильовану воду у відповідному об'ємі). Третя група - тварини, яким внутрішньоочеревинно протягом 7 днів вводили ліпофлавон в дозі 100 мг/кг. Четверту групу склали щури, яким за аналогічною схемою вводили ліпофлавон в комбінації з ацелізином (в окремих шприцах) в дозах 100 мг/кг і 50 мг/кг, відповідно.

Хронічну серцеву недостатність моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення доксорубіцину в дозі 5 мг/кг 1 раз на тиждень протягом п'яти тижнів [Горчакова Н.О., Губський Ю.І. та співав., 2005].

Всі дослідження виконувалися в динаміці: перед початком лікування (5-й тиждень експерименту), на 7 і 14 добу з моменту початку лікування. Біосубстратами для проведення комплексних досліджень слугували цільна кров, сироватка крові та міокард, попередньо перфузований охолодженим ізотонічним розчином хлориду натрію.

Скринінг потенційних кардіопротекторів проводили на моделі ХСН, що розвивається при дилятаційній кардіоміопатії серед відомих лікарських засобів з різними механізмами дії. Ефективність препаратів оцінювали за виживаністю тварин, визначенням швидкості накопичення продуктів ПОЛ, що реагують з 2-ТБК та толерантності до фізичного навантаження в тесті «примусового плавання до межі».

Розробку дозового режиму застосування ЛЗ, що вивчаються, проводили з використанням математичного моделювання залежності показника диєнової кон'югації від доз ліпофлавону і ацелізину, методом двохфакторного експерименту за допомогою екстраполяції дослідних даних на поліном 2-го порядку вигляду а0+а1d2+a2d2+a11d12+a22d22+a12d1d2 з подальшим розрахунком його коефіцієнтів за допомогою спеціально розробленої на кафедрі фармакології ЛугДМУ комп'ютерної програми [Кравець Д.С., 1999, Лук'янчук В.Д., 2000] .

Антирадикальну активність ліпофлавону з ацелізином на моделі ХСН вивчали методом біохемілюмінісценції (БХЛ), яку реєстрували на люмінометрі “Emillite-1105” виробництва фірми «Біо-Хім-Мак» (Німеччина) у сироватці крові щурів протягом 5 хв. Кінетику люмінісценції оцінювали за амплітудою швидкого спалаху (І1), амплітудою кінцевого значення БХЛ (ІК), а також загальною світлосумою реакції (S). Розрахунок досліджуваних параметрів проводили за допомогою комп'ютерної програми на базі процесора Intel Pentium-II-450 MHz [Кравець Д.С, 2000].

Інтенсивність процесів ПОЛ у тварин з ХСН оцінювали за вмістом первинних (дієнові кон'югати - ДК) та кінцевих продуктів, що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактанти) [Стальная И.Д., Гаршвили Г.Г., 1977].

Стан основних компонентів антиоксидантної системи (АОС) захисту організму оцінювали за активністю двох ключових ферментів її ензимної ланки - супероксиддисмутази (СОД) [Костюк В.А. та співавт., 1990] та каталази [Королюк М.А. та співавт., 1988]. Для деталізації інтенсивності накопичення продуктів ПОЛ в біосубстратах організму оцінювали фактор антиоксидантного стану [Купраш Л.П. та співавт., 2000] та показник швидкості накопичення ТБК-продуктів [Стефанов О.В., та співавт., 2000].

Оцінку стану енергетичного гомеостазу у досліджуваних умовах експерименту проводили шляхом визначення рівня АТФ, АДФ та АМФ в еритроцитах методом тонкошарової хроматографії на пластинах фірми “Merk” (Німеччина) [Захарова Н.Б, Рубин В.И., 1980]. На підставі отриманих даних розраховували наступні показники: енергетичний заряд (ЕЗ), енергетичний потенціал (ЕП), індекс фосфорилювання (ІФ), термодинамічний контроль дихання (ТКД). [Стайер Л., 1983].

Активність ферментів енергетичного обміну в сироватці крові оцінювали за допомогою біохімічних наборів фірми “Філісіт-діагностика”, Україна (лактатдегідрогеназа) та “PLIVA-Lachema”, Чехія (креатинкіназа).

Вміст глікогену визначали за реакцією з орцином [Покровський О.О., 1964], рівень глюкози - за допомогою біохімічних наборів фірми „Філісіт-діагностика”. Концентрацію лактату та пірувату ідентифікували за допомогою неферментативної методики в одній пробі [Герасимов И.Г., Плаксина Е.Н., 2000]. Для більш коректної оцінки стану вуглеводного обміну розраховували окисно-відновний потенціал (ОВП) системи молочна-піровиноградна кислоти [Райскина М.Е. и соавт., 1974].

При дослідженні кардіопротекторної дії ліпофлавона і його комбінації з ацелізином при ХСН проводили запис ЕКГ з використанням портативного електрокардіографа УКОМ-1 в 2-3-му стандартних відведеннях. При аналізі ЕКГ брали до уваги наступні показники: довжина відрізка R-R; Інтервал Р-Q, зубець Q, висота і конфігурація зубця R; позиція сегменту ST відносно ізолінії; конфігурація зубця Т [Храпак В.В., 2001].

Толерантність до фізичного навантаження (фізичну працездатність) щурів з ХСН на тлі застосування вивчаємих ЛЗ оцінювали в тесті „примусового плавання з обтяженням (15% до маси тіла) до межі”. Як числовий показник реєстрували час стомлення тварин [Левина М.Н. и соавт.,2006].

Вивчення стану тканинної мікроциркуляції у щурів з ХСН, що отримували фармакотерапію ліпофлавоном, а також ліпофлавоном в комбінації з ацелізином проводили за допомогою лазерної доплеровської флоуметрії. Для дослідження використовувався одноканальний лазерний флоуметр BLF-21 фірми "Transonic Systems Inc." (США), що дозволяє визначати об'ємну швидкість периферійного кровотоку [Сидоров В.В. и соавт., 2003].

Вплив лікарських засобів на зв'язуючу здатність сироваткових білків при ХСН визначали методом рівноважного діалізу [Луйк О.І., Лук'янчук В.Д., 1984]. Кількісні параметри, що характеризують процес зворотнього зв'язування - константу асоціації (Касс) та число місць фіксації (N) розраховували з використанням комп'ютерної програми [Лук'янчук В.Д. та співав., 2004].

Отримані дані оброблені статистично за допомогою критерію t Ст'юдента [Гланц С., 1999].

2. Результати досліджень та їх обговорення

На першому етапі дослідження проводили скринінг потенційних кардіопротекторів серед відомих лікарських засобів: нікотинамід, тіотриазолін та ліпофлавон. Було показано, що найбільш ефективним при модельованій формі ХСН слід вважати комбіноване застосування ліпосомальної форми кверцетину з ацелізином. В серії досліджень по розробці дозового режиму використання вказаних лікарських засобів було доведено, що найбільш високу фармакотерапевтичну активність препарати проявляють в дозі 100 та 50 мг/кг, відповідно.

В подальшому вивчали вплив ліпофлавону і його комбінації з ацелізином на окисно-антиоксидантний гомеостаз організму щурів з хронічною серцевою недостатністю. При цьому встановлено, що ліпофлавон і, особливо, його комбінація з ацелізином проявляють виражену антиоксидантну активність, яка реалізується зниженням інтенсивності утворення і накопичення як в сироватці крові, так і в міокарді щурів з ХСН продуктів деградації фосфоліпідів клітинних мембран: первинних (ДК) у 2,3-2,6 рази та кінцевих продуктів ПОЛ (ТБК-реактантів) - у 1,8-2,1 рази в порівнянні з контролем (ХСН без лікування). Крім того, курсове використання потенційних кардіопротекторів дозволяє на 30-40% знизити швидкість накопичення продуктів ПОЛ в біосубстратах організму.

Враховуючи, що збалансованість в організмі метаболічних процесів залежить не тільки від стану процесів ліпопереокислення, але й від активності та рівня компонентів АОС, в подальшому вивчали вплив досліджуваних препаратів на антиоксидантний профіль щурів з дилятаційною кардіоміопатією. Показано, що курсове застосування вивчаємих потенційних кардіопротекторів істотно попереджає інактивацію центральних компонентів ферментативної ланки антиоксидантної системи - СОД та каталази як в сироватці крові, так і в міокарді щурів з ХСН. Більш того, виражені антиоксидантні властивості ліпофлавону та його комбінації з ацелізином підтверджуються й результатами аналізу ФАО сироватки крові та міокарду.

Методом БХЛ доведено також, що ліпофлавон в комбінації з ацелізином проявляє виражену антирадикальну активність, яка реалізується за рахунок суттєвого пригнічення інтенсивності вільнорадикальних ланцюгових реакцій шляхом зменшення I1, К1, S в крові та міокарді щурів з ХСН.

Отже, отримані дані дозволяють розглядати ліпофлавон і, особливо, його комбінацію з ацелізином як кардіопротектор, що володіє вираженими антирадикальними та антиоксидантними властивостями.

Дослідження стану енергетичного гомеостазу у тварин з дилятаційною кардіоміопатією дозволило довести, що курсове застосування ліпофлавону та його комбінації з ацелізином здатне перерозподіляти пул аденілових нуклеотидів на користь синтезу АТФ (див. табл.1), збільшуючи при цьому такі параметри енергетичного обміну, як ЕЗ, ЕП, ІФ та ТКД. Поряд з цим, на тлі використання ліпофлавону з ацелізином при ХСН знижується активність лактатдегідрогенази (на 25-30%) та підвищується активність креатинкінази (у 2,1-2, рази) в порівнянні з контролем у всі строки спостереження, що сприяє індукції ефективних шляхів ресинтезу макроергів.

Доведено, що ліпофлавон та його комбінація з ацелізином ефективно корегує процеси глікогенолізу та аеробного гліколізу в умовах формування ХСН, зберігаючи при цьому рівень глюкози, глікогену та пірувату з одночасним зниженням концентрації лактату в біосубстратах щурів у всі терміни спостереження, що підтверджує спроможність лікарських засобів, що вивчаються усувати явища метаболічного ацидозу. Цей факт підтверджується і при визначенні величини ОВП системи лактат-піруват, які вірогідно нижчі (Р0,05) у вивчаємих біосубстратах в порівнянні з контролем.

Таким чином, однією з сторін механізму протекторної дії ліпофлавону та його комбінації з ацелізином слід вважати здатність корегувати вміст макроергів, відновлювати співвідношення системи лактат-піруват, глюкоза-глікоген, а також попереджати модифікацію активності ферментів енергетичного обміну, що, в свою чергу, запобігає роз'єднанню процесів окислення і фосфорилювання в умовах формування ХСН.

Наступним етапом дослідження, що логічно пов'язаний з енергетичним станом при ХСН було вивчення впливу ліпофлавона і його комбінації з ацелізином на функціональні резерви міокарду тварин у вивчаємих умовах експерименту. В тесті „примусового плавання до межі” було доведено, що толерантність до фізичного навантаження у щурів з ХСН на фоні фармакотерапії ліпофлавоном в комбінації з ацелізином була на 20-30 % вища за таку в контрольній групі тварин, що свідчить про досить високу ефективність комбінації даних препаратів в плані спроможності певною мірою відновлювати функціональні резерви міокарду і в першу чергу ефективно використовувати енергетичні біосубстрати, як джерело енергії для виконуваної роботи при ХСН.

Методом лазерної доплеровської флоуметрії було доведено, що формування у щурів дилятаційної кардіоміопатії супроводжується вираженим (на 43-50%) зниженням об'ємної швидкості периферичного кровотоку у всі терміни спостереження. При цьому курсове застосування ліпофлавону і, особливо, його комбінації з ацелізином призводить до збільшення на 54-60%, у порівнянні з контрольною серією досліджень, показників мікроциркуляції і транскапілярного обміну у всі строки дослідження.

Отримані дані відносно динаміки змін толерантності до фізичного навантаження і оцінки стану шкіряної мікроциркуляції і транскапілярного обміну, як показників функціонального стану міокарду при ХСН слід розглядати як інтегральний показник кардіопрокторної дії і результат антирадикальної та антиоксидантної активності, енергозбережувальної і енергомодулюючої дії ліпофлавону та його комбінації з ацелізином.

Враховуючи хронічний перебіг вивчаємого патологічного стану важливе значення має можливість фармакологічного регулювання природних захисно-адаптаційних механізмів організму, що і стало передумовою для дослідження спроможності ліпофлавона з ацелізином модифікувати процес зворотнього зв'язування лігандів з білками сироватки крові на етапі біотранспорту. Методом рівноважного діалізу доведено, що при дилятаційній кардіоміопатії на тлі застосування ліпофлавону з ацелізином відбувається значне збільшення ступеня афінності білків сироватки крові дослідних тварин до ліганду та кількості фіксуючих центрів на молекулі білка. Отримані дані можна розглядати як здатність комбінації ліпосомальної форми кверцетину з ацелізином в значній мірі підсилювати один з природних механізмів детоксикації організму на етапі біотранспорту.

Таким чином, проведені дослідження дають всі підстави вважати, що в основі кардіопротекторної дії ліпосомальної форми кверцтину (ліпофлавону) та його комбінації з водорозчинною формою ацетилсаліцилової кислоти (ацелізином) лежить його здатність попереджати формування розповсюдженої мембранопатії шляхом ефективної регуляції прооксидантно-антиоксидантної рівноваги за рахунок реалізації вираженої антиоксидантної дії з антирадикальними властивостями, що, в свою чергу, проявляється стабілізацією енергетичного гомеостазу. Виявлені ефекти препаратів дозволяють підвищити толерантність до фізичного навантаження та збільшити показники мікроциркуляції та транскапілярного обміну. Поряд з цим, комбіноване застосування ліпофлавону з ацелізином підсилює функціонування захисно-компенсаторних механізмів організму на етапі біотранспорту в умовах формування ХСН.

Висновки

ліпофлавон серцевий хронічний кверцетин

У дисертації дано нове рішення актуальної наукової задачі, що полягає в теоретичному і експериментальному обґрунтуванні ефективності і доцільності застосування ліпосомальної форми кверцетину - ліпофлавона і його комбінації з ацелізином, як засобів фармакокорекції структурно-функціональних порушень в міокарді, що розвиваються при хронічній серцевій недостатності.

1. Методом біохемілюмінісценції доведена здатність комбінації ліпофлавону з ацелізином суттєво знижувати у всі терміни дослідження інтенсивність швидкого спалаху надслабкого світіння в сироватці крові (у 1,3-1,9 рази) і міокарді (у 1,4-1,5 рази), а також зменшувати площу під кривою біохемілюмінісценції в біосубстратах щурів з дилятаційною кардіоміопатією (у 1,1-2,7 рази і 1,1-1,3 рази в сироватці крові і міокарді, відповідно), що свідчить про високу антирадикальну активність ліпофлавона в комбінації з ацелізином. Реалізація таким чином антирадикальної активності препаратів забезпечує підтримку динамічної рівноваги в системі „радикалоутворення /антиоксидантний захист”.

2. Внутрішньоочеревинне введення ліпофлавона в комбінації з ацелізином протягом семи днів при модельованій формі хронічної серцевої недостатності проявляється зниженням як в сироватці крові, так і в міокарді в 2,3-2,6 рази рівня первинних (диєнові кон'югати) і в 1,8-2,1 рази рівня кінцевих продуктів ліпідпереокислення (ТБК-продуктів), зниженням (на 30-40%) швидкості накопичення продуктів ПОЛ, при одночасному збільшенні активності компонентів ферментативної ланки антиоксидантної системи (каталаза, супероксиддисмутаза) в 1,2-1,7 рази і 1,4-2,1 рази (Р0,05), відповідно, що запобігає розвитку поширеної мембранопатії, обумовленої порушенням прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу.

3. У щурів з дилятаційною кардіоміопатією на фоні курсового застосування ліпофлавона в комбінації з ацелізином відмічається відновлення співвідношення компонентів аденілнуклеотидної системи (АТФ, АДФ, АМФ) з одночасним збільшенням основних показників енергообміну (ЕЗ на 25-30%, ЕП на 14-15%, ТДК на 67-87%, ІФ на 51-52%), що свідчить про енергозберігаючу та енергомодулюючу дію комбінації лікарських засобів.

4. Фармакотерапевтичний ефект ліпофлавона в комбінації з ацелізином при хронічній серцевій недостатності реалізується шляхом відновлення балансу в системі глюкоза/глікоген і лактат/піруват, а також зменшенням величини окислювально-відновного потенціалу на тлі зниження активності лактатдегідрогенази (на 25-30%) з одночасним підвищенням активності креатинфосфокінази (у 2,1-2,5 рази) у всі терміни спостереження, що виявляється усуненням явищ метаболічного ацидозу і активацією процесів аеробного гліколізу.

5. Кардіопротекторна активність ліпофлавона в комбінації з ацелізином у щурів з дилятаційною кардіоміопатією реалізується достовірним (Р<0,05) підвищенням у всі терміни спостереження толерантності до фізичного навантаження в тесті „примусового плавання до межі”(в середньому на 30%), а також збільшенням на 54-60% об'ємної швидкості периферичного кровотоку, що свідчить про збільшення функціональних резервів міокарду при модельованій формі хронічної серцевої недостатності.

6. В експерименті доведена здатність ліпофлавона в комбінації з ацелізином модифікувати комплексоутворюючі властивості білків сироватки крові щурів з модельованою формою хронічної серцевої недостатності шляхом збільшення константи асоціації оборотних комплексів „білок-ліганд” (на 30-49%), а також збільшення кількості зв'язуючих центрів на молекулах транспортних протеїнів.

7. Проведені порівняльні дослідження фармакотерапевтичної ефективності курсового застосування ліпофлавона і його комбінації з ацелізином при хронічній серцевій недостатності, що розвивається на фоні дилятаційної кардіоміопатії свідчать про підвищення ефекту ліпосомальної форми кверцетину (на 5-10%) при включенні в схему лікування водорозчинної форми ацетилсаліцилової кислоти, що проявляється в посиленні в першу чергу антиоксидантної та енергозберігаючої дії, а в цілому кардіопроекторного ефекту вивчаємих препаратів.

Література

1. Афоніна Т.В. Ліпосомальні форми лікарських засобів: від експерименту до клініки / І.С.,Чекман, Л.В.Савченкова, Н.О.Горчакова, І.П. Білоусова, Т.В. Афоніна // Журнал АМН України.- 2006.- №4.- С. 653-667.

2. Афоніна Т.В. Окислительный гомеостаз при экспериментальной сердечной недостаточности: эффективность липосомальной формы кверцетина в комбинации с ацелизином / Л.В. Савченкова, М.В .Оглоблина, Т.В. Афоніна // Кровообіг та гемостаз. - 2006.- №4.- С. 52-56.

3. Афонина Т.В. Фармакология и перспективы клинического применения биофлавоноидов /Л.В. Савченкова, И.П. Белоусова, Т.В. Афонина // Український медичний альманах. - 2006.- №1.- С. 227-232.

4. Афонина Т.В. Некоторые стороны механизма терапевтического действия липофлавона с ацелизином при экспериментальной сердечной недостаточности / Л.В. Савченкова, М.В. Оглоблина, Т.В. Афоніна // Український медичний альманах. - 2006. - №4(додаток). - С. 154-155.

5. Афоніна Т.В. Вплив ліпофлавону з ацелізином на аденілнуклеотидний обмін у щурів з хронічною серцевою недостатністю / Л.В. Савченкова, Т.В. Афоніна // Галицький лікарський вісник.- 2006. - №4. - С. 77-80.

Размещено на Allbest.ru