Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

ВЛАСТИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЛЮДЕЙ ЗРІЛОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ СИСТЕМНОГО ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВООБІГУ

Козій Тетяна Петрівна

Сімферополь - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

артеріальний гіпертензія церебральний кровообіг

Актуальність теми. Вивчення стану властивостей вищої нервової діяльності (ВНД) у людей зрілого віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу є актуальним, так як цей вік є працездатним і в умовах зростаючої кількості інформації (друк, телебачення, інтернет) та інтенсифікації виробництва, що пов'язано з певним фізичним та психічним навантаженням на індивідуум в умовах провідної діяльності, вимагає від людини оптимального рівня перебігу всіх функцій вищих відділів мозку і визначає ефективність і надійність професійної діяльності.

В останні двадцять п'ять років такі вчені, як М.В. Макаренко, 1987, 1991, 1996; С.А. Нетопіна, 1988; Т.І. Борейко, 1993; О.П. Никоненко, 1996; О.М. Давидова, 1996; Д.М. Харченко, 1998; О.К. Кравченко, 2000; Т.В. Куценко, 2000; В.С. Лизогуб, 1998, 1999, 2001; І.І. Мацейко, 2004; Л.І. Юхименко, 2004 та багато інших вітчизняних та зарубіжних дослідників активно і широко вивчали властивості ВНД людини в умовах учбової та професійної діяльності. Дослідженнями цього напрямку охоплені практично усі вікові періоди онтогенезу, проте досить фрагментарними є дані про стан вищих кіркових функцій в осіб зрілого віку з різними функціональними та органічними порушеннями вісцеральних функцій, зокрема, в системі кровообігу, не дивлячись на те, що в сучасну епоху технічного прогресу, прискорення темпу життя зі зростанням психоемоційного напруження і, в той же час, зі зниженням фізичної активності населення, виявлена тенденція до зростання поширеності порушень в серцево-судинній системі (ССС). При чому, вивчаючи зміни ВНД у людей з порушеннями системної та мозкової гемодинаміки більшість дослідників (Є.Є. Гогін, 1997; Н.Н. Яхно, 2001; Ю.Я. Варакін, 2005; В.В. Захаров, 2005; П.Р Камчатнов, 2005; Л. Кіландер, 2005; І.В. Дамулін, 2006; О.С. Левін, 2006) роблять акцент тільки на дисфункції в когнітивній сфері без урахування її нейродинамічної складової.

Враховуючи виключно високу частоту розповсюдження артеріальної гіпертензії (АГ) в популяції населення світу вірогідно доведено, що саме вона є основною причиною порушень системного та мозкового кровообігу. За даними багатоцентрових досліджень (2006), підвищені цифри артеріального тиску (АТ) виявлені майже у кожного п'ятого дорослого мешканця планети. За офіційними статистичними даними в Україні зареєстровано майже 44% дорослого населення з підвищеним АТ (>140/90 мм.рт.ст.). Стандартизований за віком показник поширеності АГ серед працездатного населення України складає 33,7%, з них у 20,3% становить АТ >160/95. Серед чоловіків підвищений АТ діагностують майже в 2 рази частіше, ніж серед жінок до клімактеричного періоду. Отже, на сьогоднішній день артеріальна гіпертензія, як хвороба цивілізації, є важливою медико-соціальною проблемою, вирішення якої потребує долучення наукових досліджень і в галузі біологічних наук.

Таким чином, з погляду на актуальність і глобальність цієї проблеми, недостатню її розробленість і, виходячи з пандемічної ситуації з приводу поширеності АГ, виникає необхідність подальших досліджень в напрямку вивчення стану ВНД у людей працездатного віку з порушеннями кровообігу, результати яких мають як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є продовженням досліджень, які розпочаті в лабораторії фізіології вищої нервової діяльності Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України з вивчення властивостей нервових процесів, сенсомоторних і нейропсихічних функцій в різні періоди онтогенезу людини та в умовах дії на організм факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Робота виконана в межах Національної Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні (2001), затвердженої Указом президента України №117/99 від 04.02.1999 року, у якій передбачено проведення наукових досліджень, спрямованих на виявлення механізмів розвитку АГ та вдосконалення медико-соціальної експертизи АГ серед популяції населення.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було вивчення стану властивостей вищої нервової діяльності та їх зв'язків із параметрами гемодинаміки у чоловіків другого зрілого віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу.

У відповідності до мети дослідження були визначені такі задачі:

1. Дослідити властивості основних нервових процесів та часові характеристики різних за складністю сенсомоторних реакцій у чоловіків другого зрілого віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу.

2. Визначити стан властивостей нейропсихічних когнітивних функцій (пам'ять та увага) у чоловіків 40-49 і 50-59 років з порушеннями системного та церебрального кровообігу.

3. Вивчити функціональний стан серцево-судинної системи у чоловіків працездатного віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу.

4. Встановити взаємозв'язки між параметрами властивостей вищої нервової діяльності та центральної і мозкової гемодинаміки у чоловіків другого зрілого віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу.

5. З'ясувати особливості пато- та фізіологічних нейросудинних механізмів змін у вищій нервовій діяльності в обраного контингенту чоловіків.

Об'єкт дослідження - властивості нервових процесів, сенсомоторні та когнітивні функції і параметри системного та мозкового кровообігу людини.

Предмет дослідження - міжсистемні зв'язки властивостей вищої нервової діяльності та центральної і церебральної гемодинаміки у чоловіків другого зрілого віку з порушеннями системного та мозкового кровообігу.

Методи дослідження. Для вирішення мети і задач дослідження застосовували: аналіз та узагальнення даних наукової літератури з означеної проблеми; методи дослідження властивостей основних нервових процесів (функціональної рухливості та сили) і зорово-моторних реакцій різного ступеня складності; методи дослідження когнітивних функцій (короткочасної зорової пам'яті та довільної уваги); методи дослідження параметрів системної та церебральної гемодинаміки; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. З використанням сучасних методів нейродинамічних обстежень вперше отримані нові дані про стан властивостей ВНД у чоловіків другого зрілого віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу, що виявилися значно і достовірно пригніченими порівняно із «здоровими» чоловіками того ж віку. За допомогою методу кореляційного аналізу встановлені численні статистично значимі міжсистемні зв'язки та, за їх переважною більшістю і рівнем достовірності, вперше визначені провідні параметри системної та мозкової гемодинаміки, що чинять негативний вплив на нормальний перебіг ВНД в обраного контингенту. Ними виявилися: високий системний АТ, збільшенні об'ємні показники лівого шлуночка (ЛШ) серця, знижена фракція викиду (ФВ) крові ЛШ, а також підвищений тонус та опір церебральних судин дрібного калібру і знижені швидкісні характеристики мозкового кровообігу. У практично здорових чоловіків в процесі нормального старіння вікове зниження рівня властивостей основних нервових процесів, сенсомоторних і когнітивних функцій обумовлено перш за все збільшеними об'ємними показниками ЛШ серця та його зниженою скоротливою здатністю, а також підвищеним тонусом церебральних судин.

Методом глибокого аналізу та узагальнення власних результатів обстежень і наукових даних літератури вперше показані деякі особливості патогенетичних нейросудинних механізмів пригнічення вищих кіркових функцій при АГ в осіб зрілого віку, що полягали у застійній домінанті в симпатичних центрах, зриві ауторегуляції мозкового кровообігу внаслідок дії тривалого високого АТ, первинному ураженні активуючої системи головного мозку по відношенню до кіркових відділів, первинному порушенні процесу збудження по відношенню до гальмування. Також, вперше, з'ясовані деякі фізіологічні нейросудинні механізми вікового зниження рівня функціонування вищих відділів мозку при нормальному старінні, що виявились в осіб більш старшого другого зрілого віку в первинному пригніченні нейрональної активності кори головного мозку (КГМ) внаслідок церебральної гіпоксії системного характеру, вторинній інертності процесу збудження внаслідок посилення гальмівного впливу.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані комплексного дослідження властивостей ВНД та функціонального стану ССС чоловіків ІІ зрілого віку з порушеннями системного та мозкового кровообігу, а також «здорових» осіб того ж віку мають значення для розуміння фізіологічних механізмів вегетативного забезпечення розумової діяльності, нейросудинних механізмів пригнічення вищих кіркових функцій, компенсаторно-адаптаційних механізмів регуляції ВНД та гемодинаміки при АГ та нормальному старінні.

Встановлені міжсистемні зв'язки властивостей основних нервових процесів із центральною і мозковою гемодинамікою свідчать про необхідність врахування параметрів функціональної рухливості та сили нервових процесів для об'єктивної оцінки, прогнозування та коригування функціонального стану організму в цілому, оцінки характеру напруження функціональних систем, діагностування патологічних змін і профілактики порушень.

Пріоритетні дані дисертаційної роботи відкривають шлях до наукової розробки методів і принципів функціональної діагностики, які можна використовувати для організації експертизи працездатності людей другого зрілого віку з серцево- та нейросудинною патологією.

Результати досліджень можуть знайти застосування при вирішенні низки практичних питань з оптимізації процесу провідної діяльності, розробці медико-біологічних корекційних та реабілітаційних програм для покращення соматичного та психічного стану людей з артеріальною гіпертензією. Вони також дають змогу розробляти оздоровчу програму в напрямку нормування розумового і фізичного навантаження в професійній діяльності та інших сферах життя людини. Такі заходи повинні запобігати можливим ускладненням стану здоров'я людей з порушеннями в системі кровообігу.

Сукупність отриманих результатів доповнює новими даними розділи вікової фізіології (нейрофізіологія, фізіологія серцево-судинної системи людей зрілого віку), патофізіологію ВНД, а також можуть бути використані в лекційних матеріалах з цих дисциплін у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. В роботі наведені результати власного виконання всього комплексу дослідження властивостей вищої нервової діяльності, власної інтерпретації результатів дослідження системного та мозкового кровообігу. Аналітичний огляд літератури, вибір методів дослідження, статистична обробка результатів дослідження та їх обговорення, формулювання висновків виконані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації представлені на Міжнародних наукових конференціях: IV та VІ науково-методичних конференціях “Культура здоров'я” (Херсон, 2004, 2008 рр.), І науково-практичній конференції «Молодь і поступ біології» (Львів, 2005 р.), XIV симпозіумі “Molecular and phisiological aspects of regulatory processes of the organism UNESCO/PAS” (Краків, Польща, 2005 р.); Всеукраїнських наукових конференціях: ІІІ міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми біології та медицини» (Луганськ, 2005 р.), науково-практичній конференції “Проблеми вікової фізіології” (Луцьк, 2005 р.), ІІІ науково-практичній конференції, присвяченої 70-річчю з дня народження Г.М. Чайченка (Київ, 2006 р.), науковому симпозіумі, присвяченому 100-річчю з дня народження В.О. Трошихіна (Черкаси, 2006 р.), XVII з'їзді Українського фізіологічного товариства пам'яті акад. О.О. Богомольця (Чернівці, 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових праць, в їх числі 6 статей (із них 3 у фахових виданнях, затверджених ВАК України за біологічним напрямком) та 7 тез матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Основний об'єм дисертації викладений на 155 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, чотирьох розділів: огляду літератури, методик дослідження, двох розділів, присвячених власним результатам дослідження та їх обговоренню, і висновків. Список використаної літератури нараховує 258 джерел, з них 61 - видання іноземними мовами. Робота містить 21 таблицю та ілюстрована 43 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Організація та методи дослідження. Протягом двох років, із врахуванням сезонних та добових біоритмів гемодинаміки, а також коливання розумової активності впродовж робочого дня і тижня, тобто з 9 до 13 години у дні високої працездатності (вівторок, середа, четвер) у весняні місяці (березень, квітень) ми проводили комплексне дослідження на базі відділень кардіології лікарень м. Херсона. Обстежено 183 особи зрілого віку (40-59 років) чоловічої статі. Основну групу склали чоловіки (97 осіб) із ессенціальною АГ ІІ ступеню із середньою тривалістю - 8,2±2,5 років. При чому, весь комплекс обстежень в цій групі проведено наприкінці семиденного строку відміни антигіпертензивних препаратів. Контрольну групу склали «здорові» чоловіки з артеріальною нормотензією, що співвідносились з основною групою досліджених за віком, у кількості 86 осіб. Основну та контрольну групи чоловіків розподілили на дві вікових підгрупи: 40-49 та 50-59 років. Першу основну підгрупу склали 43, а другу - 54 особи, перша контрольна підгрупа увібрала 48, а друга 38 чоловіків.

Нейродинамічне обстеження проводили за методикою М.В. Макаренка на комп'ютерній системі “Діагност-1”. Реєстрували показники функціональної рухливості (ФРНП) та сили нервових процесів (СНП) у режимі “нав'язаного ритму” (поступово зростаюче навантаження). Кількісним показником рівня ФРНП була найбільша частота пред'явлення подразників, на якій обстежуваний робив не більше 5-5,5% помилок. СНП оцінювали за сумою помилок (у %), які припускались при виконанні тесту. Вважалось, що чим менше досліджуваний робив помилок, тим вище був рівень СНП (працездатності головного мозку).

Зорово-моторні реакції (ЗМР) різної складності вивчали також за методикою М.В. Макаренка на комп'ютерній системі “Діагност-1”. Реєстрували швидкість (латентні періоди, мс) реакцій на предметні подразники (геометричні фігури), які пред'являлись в оптимальному темпі у трьох режимах: простого реагування та з вибором (одного із трьох та двох із трьох сигналів).

Короткочасну зорову пам'ять (КЗП) визначали за таблицями, на яких експонувався різний за змістом матеріал (двозначні числа від 00 до 99 та одно-, двоскладові слова) по 10 елементів в кожному пред'явленні, виходячи з правила Дж. Міллера (1964), який визначив обсяг КЗП числом 7±2 одиниць інформації. Середній показник визначався за результатами двох проб різного матеріалу.

Для вивчення властивостей функції уваги використовували коректурні таблиці Анфімова і таблиці Шульте. Об'єм уваги оцінювали за загальною кількістю переглянутих знаків за 4 хвилини. За часом, витраченим на завдання «із переключенням уваги» судили про швидкість її переключення. За показник розподілу уваги приймали кількість правильно відшуканих чисел за 2 хвилини.

Параметри системного кровообігу досліджували методом ехокардіографії (ЕхоКГ) в М-модальному режимі на апараті Alloka 500 (Японія). Зображення ЛШ отримували в позиції ультразвукового датчика у ІІ-ІІІ міжребіррі по лівому краю груднини. Визначали показники кінцевого діастолічного та кінцевого систолічного розмірів ЛШ з наступним розрахунком: кінцевого систолічного, кінцевого діастолічного, ударного та хвилинного об'ємів крові. Про насосну здатність серця судили за величиною ФВ. Тонометрію проводили за методом Короткова на одній і тій же руці 2 рази з інтервалом 2 хв. та обчислювали середні значення параметрів: систолічний (САТ), діастолічний (ДАТ) тиск з наступним визначенням пульсового та динамічного АТ. ЧСС підраховували після другого вимірювання АТ. Отримані показники використовували для розрахунків загального периферичного опору судин та серцевого індексу.

Для вивчення мозкової гемодинаміки застосовували реоенцефалографію (РЕГ), як метод, що оснований на реєстрації змін електричного опору тканин. Обстеження проводили за допомогою автоматизованої системи аналізу реоенцефалограм. Для дослідження кровообігу в каротидній судинній системі застосовували фронтомастоідальне розташування електродів, а для визначення стану гемоперфузії у вертебрально-базилярній системі - окципітомастоідальне відведення. За отриманими результатами розраховували такі параметри: швидкість кровонаповнення артеріального русла та об'ємного кровотоку, периферійний опір і тонус судин дрібного калібру та венозний відтік.

Весь отриманий матеріал обстеження обробили методами непараметричної статистики за допомогою пакетів комп'ютерних програм STATISTIKA 6 та EXCEL 2005. Обчислювали такі показники: М - середнє математичне, ±m - помилка середнього математичного, W - двохвибірковий критерій Вілкоксона та p - рівень вірогідності різниць між середніми величинами. Між параметрами властивостей ВНД і гемодинаміки провели кореляційний аналіз за Спірменом.

Результати досліджень та їх обговорення. Дані нейродинамічного обстеження показали вірогідно менше середньостатистичне значення швидкості пред'явлення позитивних та гальмівних подразників у хвилину з майже безпомилковим реагуванням (5-5,5%) при поступово зростаючому навантаженні («нав'язаний ритм») і значно більшу середню величину суми припущених помилок (у %) при виконанні всього завдання в основній групі досліджених, порівняно з контролем, в межах обох вікових підгруп (табл. 1). Такі кількісні показники вказують на достовірно якісне зниження в чоловіків з АГ ІІ рівнів ФРНП і СНП та свідчать про пригнічення тонусу і працездатності КГМ, що характеризується цими властивостями основних нервових процесів.

Таблиця 1. Функціональна рухливість (кількість подразників за хвилину) та сила (кількість помилок в %) нервових процесів у чоловіків двох вікових підгруп з порушеннями системного та церебрального кровообігу і в нормі

Примітка: достовірність різниць між середніми показниками ФРНП, СНП: * - р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 40-49 років; ^# - р<0,05 - основна група чоловіків 40-49 і 50-59 років; ?- р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 50-59 років; ^¤- р<0,05 - контрольна група чоловіків 40-49 і 50-59 років.

Виявлена схильність до інертності та слабкості нервових процесів в осіб з АГ ІІ обох вікових підгруп свідчить про зниження збудливості та посилення гальмівних реакцій в КГМ. Такий стан нейродинаміки можна пояснити порушенням метаболізму і енергетичного дефіциту в нервовій тканині, що розвивається в результаті гіпогемоперфузії мозку, яка була виявлена в даного контингенту в ході власного реоенцефалографічного дослідження. Встановлені нами порушення церебральної гемодинаміки в осіб з АГ обумовлені тим, що стійке тривале підвищення АТ призводить до деструктивних репаративних та адаптивних процесів у вигляді гіпертрофії м'язової оболонки дрібних мозкових артерій з розвитком «гіпертонічних стенозів», які викликають облітерацію просвіту та перекалібровку судин (Н.В. Верещагин, 1997, 2004; Г.И. Сидоренко, 2001) та викликають унеможливлення перерозподілу перфузії крові на користь активно працюючих відділів мозку, а це, в свою чергу, призводить до їх функціональної інактивації, а потім - до незворотної редукцію тканини мозку (П.Р. Камчатнов, 2005; G.C. Roman, 2002; K. Schmidtke, 2005). Виявлені ознаки венозного застою при проведенні РЕГ також можуть виступати фактором пригнічення активності мозкових структур, так як окрім безперервного притоку кисню та поживних речовин з мікроциркуляторного русла, нервова тканина потребує швидкого виведення продуктів обміну речовин з венозної системи мозку. Отже, можна стверджувати, що до зниження тонусу та працездатності кортикальних клітин в осіб з АГ ІІ призводить порушення артеріовенозної рівноваги, що спричинює погіршення мікроциркуляції в різних відділах мозку і викликає явища стійкої гіпоксії та зменшення метаболізму в нервовій тканині.

На провідну роль порушеного мозкового кровообігу в нейродинамічних процесах осіб з АГ вказують і результати проведеного нами кореляційного аналізу, який показав численні достовірні взаємозв'язки між ФРНП, СНП та майже всіма параметрами їх церебральної гемодинаміки, на відміну від контрольної групи, де малочислені кореляційні зв'язки між нейродинамічними та гемодинамічними параметрами виявилися лише в чоловіків більш старшого вікового періоду і зовсім не встановлено достовірних міжсистемних зв'язків у практично здорових чоловіків 40-49 років. Слід зазначити, що визначальними параметрами мозкового кровообігу в осіб з АГ ІІ, які негативно впливали на перебіг нервових процесів виявилися значно підвищений периферичний опір судин, високий тонус судин дрібного калібру артеріального і венозного типу та ускладнений венозний відтік, з превалюванням цих порушень в правій системі як сонної, так і хребтової артерій. Крім того, визначені нами статистично значимі коефіцієнти кореляції між показниками ФРНП, СНП та всіма показниками АТ, об'ємними показниками ЛШ і ФВ (рис. 1) вказують на те, що саме високий системний АТ та ремодельований ЛШ серця внаслідок його перенавантаження тиском і об'ємом крові в чоловіків з АГ ІІ обох вікових підгруп є пусковими ланками в усіх нейросудинних порушеннях і, як наслідок, у виснаженні нервових процесів. У таких умовах гемоперфузії нервові клітини швидко переходять у стан охоронного гальмування при дії досить сильних подразників, що визначає низьку працездатність кори головного мозку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Кореляційні зв'язки між параметрами функціональної рухливості та сили основних нервових процесів і центральної гемодинаміки в чоловіків двох вікових підгруп з порушеннями системного та церебрального кровообігу і в нормі

Примітка: рівень вірогідності кореляції: - р<0,05; - р<0,01; - р<0,001

Окрім того, для людей зі стабільно високим АТ характерна патологічна застійна домінанта збудження в симпатичних центрах головного мозку, що призводить до перенапруження основних нервових процесів і, на нашу думку, вона є основним фактором змін у нейродинаміці осіб з АГ, що підтверджено рядом експериментальних та клінічних робіт (Г.Ф. Ланг, 1950; А.Л. Мясников, 1965; К.В. Судаков, 1976; И.К. Швацабая, 1978), а також результатами власного дослідження. Дані пресорної проби, яка полягала у значному підйомі АТ на розумове навантаження в умовах дефіциту часу, необхідного для прийняття рішення та організації дій свідчать про те, що більший % досліджених осіб з АГ є гіперреакторами (рис. 2). Аналіз ефективності виконання завдання показав, що працездатність гіперреакторів нижче, ніж у нормореакторів, про це свідчать низькі рівні їх ФРНП і СНП, що пов'язано із виникненням нервово-психічної напруги в досліджених обох груп, з перевагою в осіб більш старшого віку.

Рис. 2. Типи реагування серцево-судинної системи (зростання АТ) на розумове навантаження в осіб з артеріальною гіпер- та нормотензією

Таким чином, факторами, що відіграють важливу роль в пригніченні нейродинамічних властивостей основних нервових процесів при тривалій дії високого АТ є виражена церебральна гіпогемоперфузія та застійна домінанта збудження в симпатичних центрах мозку в осіб 40-49 та 50-59 років основної групи, що супроводжується суттєвими змінами енергетичного обміну в нервовій тканині і, як наслідок, порушеннями функціонального стану нейрону.

При дослідженні часових характеристик різних за складністю зорово-моторних реакцій у чоловіків з АГ ІІ вони виявилися якісно зниженими за достовірно збільшеними показниками латентних періодів (ЛП) реакцій (рис. 3).

Рис. 3. Рівень зорово-моторних реакцій різної складності (латентні періоди, мс) у чоловіків двох вікових підгруп з порушеннями системного та церебрального кровообігу і в нормі

Примітка: достовірність різниць між середніми показниками латентних періодів зорово-моторних реакцій: * - р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 40-49 років; ?- р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 50-59 років; ^¤- р<0,05 - контрольна група чоловіків 40-49 і 50-59 років; ПЗМР - проста зорово-моторна реакція; РВ 1-3 - реакція вибору одного подразника із трьох; РВ 2-3 - реакція вибору двох подразників із трьох.

Це, на нашу думку, можна пояснити передчасним (не пов'язаним з віком) розбалансуванням ретикуло-кортикального комплексу, що відповідає за прийом та переробку інформації різного ступеня складності. На це вказує і відсутність статистично вірогідних відмінностей між середніми показниками швидкості ЗМР всіх рівнів складності в чоловіків основної групи та, ймовірно, пов'язано з однаковими механізмами виснаження активуючої і модулюючої систем мозку при АГ в будь-якому віці в умовах приблизно однакової тривалості (8,2±2,5 років) дії патологічного агента (стабільно високий АТ). А саме, метаболічні порушення та гіпоксічна ішемія в тканині стовбура мозку з наступним спадом нейрональної активності на рівні ретикулярної формації, як неспецифічної активуючої системи мозку, що може бути спричинено гіпоперфузією сітчастого утвору внаслідок недостатності кровообігу в вертебрально-базилярній системі. Це припущення узгоджується з літературними даними (Н.В. Верещагин, 2003; И.Р. Шмидт, 2001) про дизциркуляторні порушення у цій системі, які пов'язані з оклюзивними процесами гіпертензівного характеру в інтракраніальних відділах хребтових і основних артерій та їх гілок, що викликають незначні ішемічні ураження структур стовбурових відділів мозку, які кровопостачаються системою хребтових артерій та з якими пов'язані вищі кіркові функції. Дане припущення можна підтвердити і виявленим нами достовірним зниженням швидкості артеріального кровонаповнення та швидкості об'ємного кровотоку в лівій і правій системах хребтової артерії у чоловіків з АГ ІІ в обох вікових підгрупах, порівняно зі швидкісними параметрами гемодинаміки в цій системі у чоловіків з артеріальною нормотензією. Крім того, справедливість такого припущення може витікати із встановлених нами численних достовірних кореляційних зв'язків між більшістю параметрів кровообігу, що були виявлені в окципітомастоідальному відведенні РЕГ та простою ЗМР, як такою, що характеризує реактивність системи активації стовбурового рівня (Д. Вулдридж, 1965; А.С. Горев, 1985), в групі гіпертензованих осіб обох вікових періодів, на відміну від групи нормотоніків, де ці зв'язки були поодинокими. Таким чином, можна говорити про те, що кровотік у вертебрально-базилярній системі є регулятором нейрональної активності в ретикулярній формації стовбура мозку.

Крім того, збільшення ЛП усіх досліджених ЗМР в осіб основної групи пов'язано, на нашу думку, з порушенням кірково-підкіркових зв'язків, а саме ішемічним ураженням провідних шляхів, що проходять через внутрішні капсули півкуль. Це підтверджується клінічними дослідженнями науковців з використанням методу магнітно-резонансної томографії мозку (Н.Н. Яхно, 2001; О.С. Левин, 2006), які виявили дифузне ураження білої речовини в перивентрикулярній зоні в осіб з АГ і довели цим розбалансування кіркових та підкіркових структур, у результаті чого в більшому ступені страждають функції лобних часток та їх зв'язки з підкірковими та стовбуровими відділами, що відіграють домінуючу роль у встановленні співвідносин між периферією та центром і перебігу будь-яких сенсомоторних реакцій. Переважне ураження білої речовини головного мозку при артеріальній гіпертензії пояснюється особливим характером її кровопостачання судинами термінального типу, які не мають колатералей (G.C. Roman, 2002; K. Schmidtke, 2005), що визначає її особливу чутливість до підвищення АТ (Е.В. Ощепкова, 2004). Вказана локалізація ураження пояснюється гіпертензивним змінами артерій дрібного калібру каротидної системи мозку, що кровозабезпечують глибинні відділи великих півкуль, і недостатністю надходження кисню та глюкози до мозкової речовини цих структур внаслідок порушення ауторегуляційних процесів на мікроциркуляторному рівні (П.Р. Камчатнов, 2005). Крім того, доказом цього твердження можуть бути результати проведеного нами аналізу міжсистемних зв'язків ЗМР з параметрами мозкової гемодинаміки фронтомастоідального відведення, які вказують на те, що високі показники швидкості реагування на зорові сигнали досягались в умовах нормальної гемоперфузії в басейні сонних артерій, про що свідчать достовірні кореляції в досліджених основної групи.

Отже, збільшені ЛП різних за складністю ЗМР в осіб з АГ відображають низький рівень функціонального стану як специфічних, так і неспецифічних структур мозку, які входять у складні функціональні системи забезпечення сенсомоторних реакцій і рухового контролю, що замикаються через лобну кору, і є наслідком ураження ретикулярної формації та провідних шляхів.

При вивченні короткочасної зорової пам'яті отримано достовірне зниження її об'єму в осіб з АГ ІІ обох вікових підгруп, про що свідчать вірогідно менші середні значення кількості відтворених одиниць інформації як цифрового, так і словесного змісту, порівняно з віковою нормою (рис. 4), і може бути пояснено інертністю та слабкістю нервових процесів у їх мнестичній діяльності. На це вказують виявлені в ході власних досліджень низькі рівні показників ФРНП та СНП в осіб основної групи (табл. 1) і підтверджується багатьма дослідниками функції пам'яті (Э.А. Голубева, 1980; М.Ф. Поливанная, 1980; Н.В. Макаренко, 1987, 1991; А.А. Лебедев 1994). Отже, можна стверджувати, що об'єм КЗП обумовлений тонусом та працездатністю КГМ, що визначається певним рівнем нейродинамічних властивостей і в значному ступеню обумовлюється ФРНП, як такою, що в більшій мірі характеризує процес збудження в КГМ.

Рис. 4. Рівень короткочасної зорової пам'яті у чоловіків двох вікових підгруп з порушеннями системного та церебрального кровообігу і в нормі

Примітка: достовірність різниць між середніми показниками короткочасної зорової пам'яті: * - р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 40-49 років; ^# - р<0,05 - основна група чоловіків 40-49 і 50-59 років; ?- р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 50-59 років; ^¤- р<0,05 - контрольна група чоловіків 40-49 і 50-59 років.

Компонентом морфологічної картини мнестичної дисфункції при помірній АГ є незначні нейродегенеративні зміни на рівні глибинних відділів мозку, які входять у широковідоме «коло Пейпеца» (А.Р. Лурия, 1973, 1974) та відповідають за процеси консолідації і відтворення відбитків пам'яті та обумовлюють динамічний «пейсмекерний» механізм мнестичної діяльності, а саме - гіпокампу, мамілярних тіл, поясної звивини і неспецифічного таламусу з порушеннями його кіркових проекцій (Н.Н. Яхно, 2005), що пов'язано з їх гіпогемоперфузією (M. Di Bari, 2001; Е.В. Ощепкова, 2004; П.Р. Камчатнов, 2005; О.С. Левин, 2006). Окрім того, зниження функції пам'яті в осіб з АГ ІІ можна пояснити вторинним ураженням кори лобних часток, що виникає внаслідок розбалансування кірково-підкіркових зв'язків, причиною якого є ішемічне ураження білої речовини (V.C. Hachinski, 1994; А.А. Пилипонич, 2001; В.В. Захаров, 2005) при АГ, як структури, що пов'язана з активною спрямованою та довільною діяльністю (А.Р. Лурия, 1974).

Таким чином, особливістю дефіциту пам'яті в осіб з помірною артеріальною гіпертензією, не залежно від їх віку, є превалювання порушень на рівні нейродинамічних та регуляторних механізмів мнестичної діяльності.

Вірогідні відмінності показників КЗП між чоловіками 40-49 та 50-59 років як контрольної, так і основної групи (рис. 4), свідчать про загальну тенденцію зниження об'єму пам'яті з віком. Найбільш чутливою до змін виявилася пам'ять на слова. Це узгоджується з результатами робіт в області нейрогеріатрії (Н.Ю. Бачинская, 2004; В.В. 3ахаров, Н.Н. Яхно, 2003, 2005), де показано, що старіння супроводжується виникненням когнітивних порушень в першу чергу в мнестичній сфері, при чому при нормальному старінні уражується головним чином короткочасна пам'ять. Вище згадані дослідники вважають, що в нормі зниження когнітивних функцій відмічається вже після 50 років. При цьому за своєю вираженістю «пов'язане з віком порушення пам'яті» носить більш легкий характер ніж «помірні когнітивні порушення» судинного ґенезу при АГ.

Паралельно із вивченням функції пам'яті у чоловіків 40-49 та 50-59 років з порушеннями системного та церебрального кровообігу проведено дослідження по вивченню в них і особливостей функції уваги, яка визначає оптимальний стан КГМ і забезпечує адекватні реакції на зовнішні подразники (табл. 2).

Таблиця 2. Властивості уваги в чоловіків двох вікових підгруп з порушеннями системного та церебрального кровообігу і в нормі

Примітка: достовірність різниць між середніми показниками властивостей уваги: *- р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 40-49 років; ?- р<0,05 - основна та контрольна групи чоловіків 50-59 років; ^¤- р<0,05 - контрольна група чоловіків 40-49 і 50-59 років.

Тенденцію до достовірного зниження рівня всіх досліджених властивостей уваги в чоловіків другого зрілого віку основної групи порівняно із групою контролю, також, як і зменшення обсягу пам'яті, можна пояснити зниженням рівня їх ФРНП і СНП (табл. 1). До аналогічних висновків прийшли інші автори (Н.В. Макаренко, 1991; О.М. Давидова, 1997; Д.М. Харченко, 1998; О.К. Кравченко, 2000), які показали, що досліджуваним з високими та середніми показниками ФРНП характерний більший об'єм, висока стійкість та швидке переключення уваги на відміну від тих, що мали низькі значення даної властивості. Виходячи з цих положень, відсутність вікових змін всіх показників властивостей уваги в чоловіків з АГ можна пояснити інертністю нервових процесів, що була властива особам обох вікових груп і свідчила про зниження генерування ретикулярною формацією процесу збудження та про зниження тонусу КГМ, як специфічного генератора гальмівного процесу.

Виявлені нами дисфункції в когнітивній сфері у вигляді знижених рівнів всіх досліджених властивостей пам'яті та уваги в осіб з АГ другого зрілого віку можна пояснити порушеннями на рівні дорсолатерального («асоціативного») нейронного кола, з функціонуванням якого пов'язують регуляцію когнітивних функцій, що потребують високої концентрації та переключення уваги, а також у процесах короткочасної оперативної пам'яті (В.Н. Шток, 2002; J.L. Cummings 1993, 1995). Вважають (А.Р. Лурия, 1974), що саме при ураженні цього кола може формуватися підкірково-лобний синдром, в основі якого лежить порушення внутрішньої організації когнітивних процесів, та обумовлено підвищеним гальмуванням відбитків пам'яті відволікаючими (інтерферуючими) стимулами. Такі зміни у ВНД при АГ можуть бути пояснені незначною атрофією нейронів глибинних структур головного мозку (смугасте тіло, неспецифічні ядра таламуса, ретикулярна частина чорної субстанції) з розпадом мієлінової оболонки їх відростків (П.Р. Камчатнов, 2005), які входять до дорсолатерального префронтального шляху, що спричинюється хронічною ішемічною гіпоксією внаслідок церебральної гіпоперфузії (Н.К. Мурашко, 2007). При чому провідна роль у формуванні когнітивної недостатності при АГ належить ураженню білої речовини переважно лобних відділів і роз'єднанню зв'язків цих відділів з іншими структурами ЦНС (V.C. Hachinski, 1994). На це вказує Н.Н. Яхно (2002) і В.В. Захаров (2005), які вбачають причину пригнічення властивостей ВНД в феномені розбалансування, тобто порушення зв'язків між фронтальною корою та підкірковими базальними гангліями. Такий характер анатомо-нейрофізіолоічної залежності можна пояснити тим, що саме лобним часткам більшість нейрофізіологів надають істотного значення в перебігу вищих кіркових функцій. При цьому, дорзолатеральна лобна часточка та її зв'язок із стріарним комплексом основних ядер забезпечують перемикання уваги, орбітофронтальні відділи кори беруть участь у забезпеченні стійкості уваги, а також, перебуваючи у зв'язку з гіпокампом, забезпечують стійкість уваги в мнестичній діяльності (А.А. Пилипонич, 2001; Е.Д. Хомская, 2005).

Такий зв'язок встановлених нами когнітивних дисфункцій із ішемічним ураженням глибинних структур мозку, що кровопостачаються каротидною і вертебрально-базилярною системами, опосередковано виявився і в нашому дослідженні. На це вказує значна кількість вірогідних коефіцієнтів кореляції між параметрами пам'яті та уваги і мозкового кровообігу в осіб з АГ ІІ як у фронтомастоідальному, так і в окципітомастоідальному відведеннях, з їх перевагою у правих відділах - для об'єму пам'яті та стійкості уваги, а в лівих - для об'єму та розподілу уваги. Слід зазначити, що провідними параметрами церебральної гемодинаміки в зниженні рівнів когнітивних функцій виявилися: високий опір та тонусу судин дрібного калібру як артеріального, так і венозного типу та уповільнений венозний відтік.

Обговорюючи нейросудинні зміни в осіб з АГ ІІ, що призводять до когнітивних розладів, не можна ігнорувати їх зв'язком з параметрами системної гемодинаміки. А саме, нами було встановлено численні достовірні кореляційні зв'язки між всіма параметрами АТ та більшістю властивостей досліджених когнітивних функцій в основній групі осіб, а також у групі практично здорових осіб 50-59 років, де АТ виявився достовірно вищим, порівняно із «здоровими» чоловіками 40-49 років. Тобто, чим вищим був рівень АТ, тим нижчим виявлявся рівень властивостей пам'яті та уваги. На подібну закономірність вказують і багато інших авторів (J.M. Starr, 1993; P.K. Elias, 1995; C. Tzourio, 1999; F. Cacciatore, 2002; В.В. 3ахаров, 2003; И.В. Дамулин, 2004; Л. Киландер, 2005; Д.А. Сервилла, 2005; A. Singh-Manoux, 2005), що вивчали стан вищих кіркових функцій у людей з АГ. Більшість з них говорить про те, що предиктором помірних когнітивних порушень є САТ, а підвищений ДАТ розглядався ними як фактор ризику розвитку когнітивних порушень незалежно від віку. Окрім цього, вплив системної гемодинаміки на перебіг мнестичних процесів у дослідженого контингенту можна пояснити виявленим нами зниженням активності синусового вузла у вигляді компенсаторного (в осіб з АГ) та вікового (в практично здорових осіб у віці 50-59 років) зниження ЧСС. Це призводило до зменшення ФВ крові ЛШ в аорту (< 60%) і, тим самим, до зменшення об'єму крові, що надходила через системи сонної та хребтової артерій в головний мозок, обумовлюючи дефіцит кисню в нервовій тканині, як необхідного елемента для нормальної біоелектричної активності в мозку.

Встановлене нами достовірне зниження рівня стану всіх досліджених властивостей ВНД у чоловіків більш старшого другого зрілого віку (50-59 років) контрольної групи можна пояснити подібністю змін структурно-функціональних церебральних маркерів у мозку як при артеріальній гіпертензії, так і при фізіологічному старінні (N. Volkow, 1998; Э.Н. Попова, 2000). А саме, недостатністю ретикулярних імпульсів, у зв'язку з чим поступово збільшується інертність збудження і знижується кортикальний тонус, деяким зниженням активності асоціативних зон кори (Н.Б. Маньковский, А.Я. Минц, 1972, 1985). Крім того, фізіологічну сутність пригнічення ВНД можна пояснити зміною функціональних властивостей нейронів з віком, що призводить до зменшення нейрональної пластичності, яка розуміється як здатність нейронів формувати нові дендрити і синапси, змінювати властивості нейрональної мембрани під впливом умов зовнішнього середовища, що визначає апоптоз функціонально неактивних нейронів і призводить до зменшення маси мозку (Н.Н. Яхно, 2001), обумовлюючи послаблення просторово-часових зв'язків у головному мозку. Це пов'язано із загальним станом організму та всіма притаманними йому механізмами старіння (А.Е. Хильченко, 1966; В.В. Фролькис, 1982; В.П. Войтенко, 1986, Е.Д. Хомская, 2005). Але дані про нейроморфологічні зміни мозкових відділів, що пов'язані з ВНД при старінні є досить фрагментарними.

Отже, функціональні зміни в нервовій та серцево-судинній системі на фоні артеріальної гіпертензії є невід'ємними та закономірно визначають пригнічений стан нейродинаміки основних нервових процесів і когнітивні дисфункції.

ВИСНОВКИ

1. Стан властивостей вищої нервової діяльності людини на сьогоднішній день вивчений ще недостатньо повно, особливо в осіб зрілого віку. Дослідженнями багатьох науковців виявлено закономірності становлення властивостей основних нервових процесів, сенсомоторних та когнітивних функцій у різні періоди онтогенезу людини, з'ясовано їх нерівномірний і неодночасний розвиток. Обґрунтовано залежність формування даних властивостей від морфо-функціональної зрілості певних мозкових структур, як анатомо-фізіологічного субстрату для перебігу функцій вищих відділів мозку. Але в науковій літературі майже відсутні дані про обумовленість властивостей вищої нервової діяльності функціональними станами вісцеральних систем, зокрема станом серцево-судинної системи у людей працездатного віку.

2. Властивості основних нервових процесів, такі як функціональна рухливість і сила, та часові характеристики різних за складністю зорово-моторних реакцій у чоловіків другого зрілого віку з порушеннями системного та церебрального кровообігу виявилися на вірогідно якісно нижчому рівні перебігу ніж у чоловіків того ж віку з нормальним кровообігом, що свідчить про інертність та слабкість їх нервових процесів, зниження тонусу та працездатності кори головного мозку і находить своє відображення у брадифренії в когнітивній сфері осіб основної групи 40-49 та 50-59 років.

3. Особи з порушеннями в системі кровообігу характеризувались значно нижчими показниками властивостей таких когнітивних функцій, як пам'ять та увага, що виявилося у зниженні здатності до запам'ятовування та відтворення інформації (зменшенні обсягу короткочасної зорової пам'яті) та недостатності уваги (низькому рівні стійкості, розподілу, об'єму та її переключення), ніж досліджені із нормальною гемодинамікою. Це ще раз свідчить про порушення у ланцюгу нервових процесів, а саме - зниження збудження та посилення функції гальмування, внаслідок ішемічного ураження активуючої системи мозку та розбалансування кірково-підкіркових зв'язків при артеріальній гіпертензії.

4. Властивості вищої нервової діяльності в чоловіків 40-49 та 50-59 років виявили тенденцію до вікового пригнічення протягом другого зрілого віку, але статистично значимі вікові зміни було отримано переважно в групі практично здорових осіб, про що свідчить достовірне зниження рівнів нейродинамічних властивостей основних нервових процесів та сенсомоторних і когнітивних функцій в чоловіків більш старшого віку (50-59 років) контрольної групи та обумовлено певними морфологічними і функціональними перебудовами мозкових структур людини в процесі фізіологічного старіння. Для чоловіків з артеріальною гіпертензією в умовах однакової тривалості дії внутрішнього негативного фактора, а саме високого артеріального тиску, була характерна відносна стабільність сенсомоторних та когнітивних функцій, але нейродинамічні властивості нервових процесів теж потерпали вікових змін.

5. Порушення системного та церебрального кровообігу осіб працездатного віку з помірною артеріальною гіпертензією полягало у виявлених вірогідно збільшених об'ємних показників лівого шлуночка, зменшенні фракції викиду крові, зниженні частоти серцевих скорочень та підвищенні загального периферичного опору судин, порівняно з віковою нормою цих параметрів осіб контрольної групи, що призводило до гіпертрофії міокарда і дилатації лівого шлуночка. Мозкова гемодинаміка характеризувалася достовірним підвищенням периферичного опору та тонусу судин дрібного калібру, зниженням швидкості артеріального і об'ємного кровотоку та явищами венозного застою, що свідчить про порушення ауторегуляції гемоперфузії мозку в даного контингенту.

6. Абсолютні значення параметрів кровообігу чоловіків з артеріальною гіпертензією 40-49 років свідчать про більші функціональні можливості їх серцево-судинної системи для забезпечення потрібного рівня перебігу кіркових функцій та включення адаптаційно-компенсаторних механізмів регуляції вищої нервової діяльності при постійних змінах як фізичного, так й психічного навантаження в мінливих умовах повсякденного життя. Але більшість середньо статистичних показників досліджених їх гемодинамічних параметрів суттєво не відрізнялись, що обумовлено однаковим ремоделюючим впливом тривалого стабільно підвищеного артеріального тиску на серцево-судинну систему, незалежно від віку людини, на відміну від системного та церебрального кровообігу практично здорових чоловіків більш старшого другого зрілого віку (50-59 років), який вірогідно потерпав подібних змін в процесі нормального старіння, але в межах вікової норми.

7. Проведений кореляційний аналіз міжсистемних зв'язків виявив численні та різноспрямовані кореляції в групі чоловіків з артеріальною гіпертензією, на відміну від поодиноких зв'язків між параметрами властивостей вищої нервової діяльності та кровообігу в чоловіків більш старшого зрілого віку з артеріальною нормотензією та майже їх відсутністю в осіб 40-49 років. За переважною більшістю і ступенем достовірності цих взаємозв'язків визначено провідні параметри системної та мозкової гемодинаміки, що чинять негативний вплив на перебіг функцій вищих відділів мозку, якими виявилися: високий системний артеріальний тиск, збільшені об'ємні показники лівого шлуночка, знижена скорочувальна здатність серця, підвищений периферичний опір та тонус судин мозку дрібного калібру, уповільнений мозковий кровотік та венозний відтік.

8. Особливості патогенетичних нейросудинних механізмів пригнічення вищих кіркових функцій при артеріальній гіпертензії в осіб другого зрілого віку полягали у зсуві ауторегуляції мозкового кровообігу на рівні дрібних судин, що призводило до первинного ішемічного ураження неспецифічної системи мозку стовбурного рівня та провідних шляхів у перивентрикулярних просторах, як зон термінального кровопостачання, і, як насідок, до первинного порушення процесу збудження у відношенні до гальмування та розбалансуванню кірково-підкіркових зв'язків. Фізіологічні нейросудинні механізми вікового зниження рівня функціонування вищих відділів мозку при нормальному старінні полягали у первинному пригніченні нейрональної активності кортикальних клітин внаслідок церебральної гіпоксії системного характеру та вторинній інертності процесу збудження внаслідок посилення гальмівного впливу кори.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Козій Т.П. Властивості основних нервових процесів у зв'язку з показниками церебральної гемодинаміки в чоловіків зрілого віку з артеріальною гіпертензією / Т.П. Козій // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2005. - № 6 (86). - С. 80-87.

2. Козій Т.П. Особливості сенсомоторних реакцій та системного кровообігу у чоловіків зрілого віку / Т.П. Козій // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2005. - № 7. - С. 94-99.

3. Козій Т.П. Особливості короткочасної зорової пам'яті в залежності від стану системного та церебрального кровообігу в чоловіків зрілого віку / Т.П. Козій // Природничий альманах. - 2006. - № 8. - С. 94-107.

4. Козій Т.П. Порушення системного і реґіонарного кровообігу у людей різного віку: причини та наслідки / Т.П. Козій // Культура здоров'я як предмет освіти: зб. наук. праць за матеріалами ІV міжнар. наук.-практ. конф., 21-23 квітня 2004 р. - Херсон: Персей, 2004. - С. 123-126.

5. Козій Т.П. Моделювання психоемоційного стресу методом комп'ютерного розумового навантаження / Т.П. Козій // Вісник Херсонського регіонального відділення Українського фізіологічного товариства. - 2007. - С. 37-41.

6. Козій Т.П. Особливості взаємозв'язків властивостей уваги з параметрами церебральної гемодинаміки у чоловіків зрілого віку з артеріальною гіпертензією / Т.П. Козій // Культура здоров'я: зб. наук. праць за матеріалами VІ Міжнар. наук.-метод. конф., 29-30 червня 2008 р. - Херсон, 2008. - С. 130-137.

7. Козій Т.П. Взаємозв'язки нейродинамічних параметрів та реоенцефалографічних показників у чоловіків з підвищеним артеріальним тиском / Т.П. Козій // Актуальні проблеми біології та медицини: матеріали ІІІ міжрегіон. наук.-практ. конф., 7-8 квітня 2005 р. - Луганськ: “Альма-матер”, 2005. - С. 25-27.

8. Козій Т.П. Короткочасна зорова пам'ять при цереброваскулярних порушеннях у чоловіків зрілого віку / Т.П. Козій // Молодь і поступ біології: тези доп. І Міжнар. конф. студентів та аспірантів, 11-14 квітня 2005 р. - Львів: СПОЛОМ, 2005. - С. 195.

9. Козій Т.П. Особливості сенсомоторних реакцій в залежності від стану центральної гемодинаміки у чоловіків зрілого віку з артеріальною гіпертензією / Т.П. Козій // Проблеми вікової фізіології: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 29-30 вересня 2005 р., Луцьк-Шацькі озера. - Луцьк: РВВ ВДУ "Вежа", 2005. - С. 48-51.

10.Макаренко М.В. Властивості уваги у зв'язку зі станом центрального та церебрального кровообігу / М.В. Макаренко, Т.П. Козій // Фізіологічний журнал: матеріали XVII з'їзду Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю, Чернівці, 18-20 травня 2006 р. - Київ, 2006. - Т. 52, № 2. - С. 77. (особистий внесок здобувача полягає у проведенні досліджень, участі в обробці та інтерпретації одержаних результатів).