Клініко-патогенетичні аспекти формування метаболічних та гормональних порушень у хворих на епілепсію жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ «ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ»

14.01.15 - нервові хвороби

УДК: 616.853-055.2-008.9-036-092:612.018

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНИХ ТА ГОРМОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ ЖІНОК

Троценко Оксана Борисівна

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Літовченко Тетяна Анатоліївна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри невропатології та дитячої неврології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Дубенко Андрій Євгенійович, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», провідний науковий співробітник;

доктор медичних наук, професор Мироненко Тетяна Василівна, ДЗ «Луганський державний медичний університет МОЗ України», завідувач кафедри нервових хвороб з нейрохірургією.

Захист дисертації відбудеться « 07 » грудня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 в ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

Автореферат розіслано « 04 » листопада 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.мед.н., ст.н.с. Л.І. Дяченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема епілепсії привертає увагу неврологів та психіатрів усього світу через широку поширеність та велику соціальну значущість [Міщенко Т.С., 2005; Волошин П.В. та ін., 2006; Дубенко А.Є., 2007]. За даними епідеміологічних досліджень, в Україні на епілепсію хворіють близько 450 тисяч осіб, проте наведені цифри не є остаточними, оскільки не всі пацієнти знаходяться на обліку в лікарів [Евтушенко С.К., 2005; Харчук С. М., 2002].

Останнім часом зростає інтерес до гендерних аспектів лікування епілепсії, які обумовлюють певну терапевтичну стратегію, оскільки кваліфіковане надання медичної допомоги жінкам, хворим на епілепсію, ускладнюється внаслідок наявності послідовних фізіологічних періодів (пубертат, вагітність, пологи, лактація, менопауза) [Crawford P. M., 2009], які можуть впливати на її перебіг.

Відомо, що тривалий перебіг епілепсії супроводжується розвитком гормональних та метаболічних змін, що призводять до виникнення коморбідної патології [Мар'єнко Л.Б., 2005], зокрема, до порушень статевого розвитку, ожиріння, аменореї, ановуляції, синдрому полікістозних яєчників, гіперандрогенізму, дисліпідемії та інсулінорезистентності [Luef G., 2009; Літовченко Т.А. та ін., 2011; Verotti A., 2008]. Нещодавно в світовій літературі з'явилися відомості про порушення метаболізму кісткової тканини у хворих на епілепсію жінок: виявилося, що протиепілептичні препарати (ПЕП) при тривалому їх вживанні можуть впливати на електролітний обмін та знижувати мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) [Pack A.M., 2008], що призводить до розвитку вторинного остеопорозу.

За останні десятиріччя проблема остеопорозу набула особливого значення. На сучасному етапі це захворювання отримало назву «тихої» або «безмовної» епідемії, особливо у жінок [Поворознюк В. В., 2000]. Маючи безсимптомний перебіг, патологія частіше за все діагностується вже за наявності її ускладнень, а саме переломів різної локалізації. У патогенезі остеопоротичних переломів істотна роль належить трьом факторам: ризику падіння, силі дії та міцності кістки. Незважаючи на мультифакторіальний характер таких переломів, низька кісткова маса вважається головним їх предиктором [Vestergaard P., 2008; Coppola G., 2009].

Проте розвиток порушень кісткового метаболізму, а також іншої коморбідної патології у жінок залишається на сьогоднішній день вкрай суперечливим питанням та вимагає подальшого вивчення. Дослідження, що проводилися з метою уточнення механізмів формування остеопорозу у хворих на епілепсію жінок, не дійшли одностайних висновків. Висока частота захворюваності та ускладнень, що призводять до інвалідизації та загибелі хворих, пояснюють велику соціальну значущість епілепсії та остеопорозу в жінок та актуальність проведення досліджень з цієї проблеми. Подальше вивчення механізмів розвитку метаболічних та гормональних порушень у жінок, хворих на епілепсію, своєчасне їх виявлення та пошук оптимальних шляхів їх профілактики та корекції становить одне з актуальних і перспективних завдань неврології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри невропатології та дитячої неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти «Порушення деяких нейроендокринних, імунологічних та метаболічних регуляторних механізмів при посттравматичних та запальних захворюваннях центральної нервової системи у дорослих та дітей», номер держреєстрації 0108U003078.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - покращення діагностики та оптимізація профілактики й лікування метаболічних порушень у хворих на епілепсію жінок на основі уточнення клінічних особливостей перебігу захворювання, порушень мінерального обміну та гормонального статусу, змін щільності кісткової тканини.

Відповідно до поставленої мети передбачалося вирішити наступні задачі: епілепсія жінка гормональний кістковий

Уточнити клінічні особливості епілепсії та визначити найбільш часті коморбідні стани в залежності від перебігу захворювання у жінок.

Оцінити стан мінеральної щільності кісткової тканини за допомогою методу рентгенівської денситометрії.

Вивчити особливості кальцій-фосфорного метаболізму.

Дослідити вплив епілепсії та протиепілептичної терапії на гормональний статус жінок та провести аналіз ремоделювання кісткової тканини за рівнями маркерів її деградації.

Створити на основі результатів комплексного дослідження диференційовані схеми для профілактики та корекції виявлених метаболічних порушень.

Об'єкт дослідження: епілепсія у жінок.

Предмет дослідження: клінічні прояви, коморбідні стани, метаболічні та гормональні зміни, стан МЩКТ у жінок, хворих на епілепсію.

Методи дослідження: клініко-анамнестичний, електроенцефалографічний (ЕЕГ); нейровізуалізаційний (комп'ютерна томографія або ядерна магнітно-резонансна томографія), біохімічний, метод рентгенівської денситометрії, статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на клінічному матеріалі були уточнені особливості перебігу епілепсії у жінок. Вивчений вплив віку дебюту захворювання, типу та частоти епілептичних нападів, ПЕП, тривалості захворювання й лікування на метаболічний та гормональний профіль жіночого організму та розвиток коморбідної патології.

Уперше проведено комплексне вивчення метаболічних та гормональних змін, обумовлених самою епілепсією та дією ПЕП, що відображали порушення структури органічного матриксу кісток, посилену деградацію колагену та збільшення швидкості ремоделювання кісткової тканини у бік резорбції, особливо у жінок з раннім дебютом епілепсії, частими епілептичними нападами та тривалим терміном захворювання й лікування ПЕП.

На основі клінічних, біохімічних та інструментальних досліджень у хворих на епілепсію жінок були доповнені механізми розвитку остеопенії та остеопорозу, які доводили важливу роль як епілепсії, так і ПЕП у виникненні цих порушень. Обґрунтовані патогенетичні принципи лікування виявленої патології у жінок, хворих на епілепсію.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволяють уточнити гендерні особливості клінічного перебігу епілепсії та розвитку коморбідної патології. Виявлені зміни МЩКТ, а також біохімічні маркери формування остеопорозу в хворих на епілепсію жінок (концентрація фосфору, паратгормону, глікозаміногліканів в сироватці крові та добова екскреція оксипроліну з сечею). Доведено ефективність проведення терапії препаратами кальцію, комбінованих з вітаміном Д, мікроелементами та бісфосфонатами 2-го покоління у жінок з епілепсією та супутньою патологією кісткової тканини. Розроблено алгоритм ранньої діагностики супутньої патології кісткової системи у жінок, хворих на епілепсію, з урахуванням віку маніфестації епілепсії, віку пацієнток та тривалості хвороби, що, в свою чергу, дозволило запропонувати патогенетично обґрунтовані схеми профілактики й лікування цієї категорії хворих.

Отримані результати можуть бути використані лікарями закладів практичної охорони здоров'я з метою покращення діагностики та лікування епілепсії та супутньої патології у жінок. Застосування результатів дослідження в навчальному процесі вищих медичних навчальних закладів має практичне значення для підготовки майбутніх невропатологів, психіатрів та лікарів загальної практики - сімейної медицини.

Результати дослідження впроваджено в практичну роботу лікувальних закладів: ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» м. Харкова, науково-практичного медичного центру Харківського національного медичного університету, Ізюмської центральної районної лікарні, лікувально-діагностичного наукового центру «Епілепсія» м. Києва, Дніпропетровської центральної районної лікарні, шостої міської клінічної лікарні м. Дніпропетровська.

Особистий внесок здобувача. Здобувач приймала участь у створенні дизайну дослідження, розробила карти обстеження тематичних хворих, провела огляд вітчизняної та іноземної літератури. Особисто здійснювала відбір пацієнтів, клініко-неврологічне дослідження та оцінку даних нейрофізіологічного, нейровізуалізаційного та денситометричного обстеження, а також обґрунтувала доцільність диференційованої патогенетичної терапії для лікування остеопенії та остеопорозу в хворих на епілепсію жінок. Автором самостійно створено базу даних, виконано статистичну обробку отриманих результатів, їх аналіз, теоретичне узагальнення та практичне застосування, сформульовано висновки та практичні рекомендації, виконано літературне оформлення дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на ХІ Міжнародній конференції Української протиепілептичної Ліги (Київ, 2007), ІІІ Національному Конгресі (ХІ з'їзді) неврологів, психіатрів та наркологів України «Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007), 11 Конгресі Європейської федерації неврологічних суспільств (Брюсель, Бельгія, 2007), І міжнародній науково-практичній конференції «Гендер. Екологія. Здоров'я» (Харків, 2007), 13 Конгресі Європейської федерації неврологічних суспільств (Флоренція, Італія, 2009), науково-практичній конференції молодих вчених «Медицина XXI століття» (Харків, 2009), XIV конференції Української Протиепілептичної Ліги «Діагностичні, лікувальні та соціальні аспекти епілепсії» (Харків, 2010), IV Міграційному курсі з епілепсії (Сероцьк, Польща, 2010), науково-практичній конференції «Актуальні питання соматоневрології» (Луганськ, 2010), науково-практичній конференції молодих вчених «Медицина XXI століття» (Харків, 2010), 4 Міжнародному освітньому курсі «Фармакотерапія епілепсії» (Ейлат, Ізраїль, 2011).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 14 праць, у тому числі 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (згідно з переліком ВАК України), 1 Деклараційний патент України на винахід, 6 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій, з'їздів, конгресів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 109 сторінках друкованого тексту й складається з вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 5 розділів власних спостережень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних літературних джерел, що містить 309 джерел інформації (62 - кирилицею і 247 - латиницею), додатків. Робота ілюстрована 25 рисунками та 10 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач в ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» м. Харкова та лікувально-діагностичному епілептичному центрі обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 було обстежено 80 хворих на епілепсію жінок, 46 з яких мали вік клінічної маніфестації епілепсії до 25 років (1-а група), 34 - 25 років і старше (2-а група). Контрольну групу склали 20 практично здорових жінок. Середній вік обстежених хворих склав 37,60±1,30 років.

Для визначення типу епілептичних нападів було використано Міжнародну класифікацію типів епілептичних нападів (ILAE, 1981), згідно з якою були визначені парціальні та генералізовані епілептичні напади. Для визначення форми епілепсії було використано Міжнародну класифікацію епілепсії і епілептичних синдромів (ILAE, 1989).

Серед всіх обстежених ПЕП вживали 60 жінок (75%), 20 пацієнток (25%) не отримували відповідної терапії. Серед них 5 жінкам (6,25%) було встановлено діагноз епілепсії вперше, у 5 (6,25%) пацієнток спостерігався низький комплайєнс, 10 пацієнток (12,5%) не вживали ПЕП через дуже рідкі епілептичні напади, від одного разу на рік до 1 разу на декілька років (олігоепілепсія).

Всім пацієнткам проводили нейрофізіологічне та нейровізуалізаційне обстеження за загальноприйнятими методиками.

МЩКТ визначалася за допомогою методу рентгенівської остеоденситометрії правої кисті. Для оцінки вираженості остеопорозу використовувалися параметри, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров'я [Корж Н.А., 2002].

Визначення кальцію та фосфору в сироватці крові проводилося фотометричним методом за допомогою наборів фірми HUMAN (Німеччина).

Принцип методу визначення оксипроліну в добовій сечі полягав у визначенні оптичної щільності червоного хромогену, який отримували в результаті окислення й декарбоксилювання молекули оксипролину та конденсації продукту окислення з парадиметиламінобензальдегідом.

Визначення глікозаміноглікансульфатів (ГАГ) в сироватці крові здійснювалося шляхом осадження цих речовин резохіном з наступним вимірюванням ступеня помутніння проби. 1 фракція вміщувала переважно хондроїтин-6-сульфат, 2 - хондроїтин-4-сульфат, 3 - високосульфатовані глікозаміноглікани (переважно кератин) [293]. Вміст окремих фракцій виражали в відсотках від загального вмісту глікозаміногліканів, який приймали за 100%.

Кальцитонін та паратгормон визначалися імуноферментним методом у сироватці крові за допомогою наборів EIA-3648, Calcitonin ELISA та 1-PTH ELISA DSL-10-8000 відповідно (США).

Результати дослідження та їх обговорення. У жінок 2-ї групи серед етіологічних чинників переважали нейроінфекції та черепно-мозкові травми (ЧМТ) (26,47% та 23,53% відповідно), у жінок 1-ї групи - криптогенні епілепсії (34,78%). Судинна патологія головного мозку вірогідно переважала у жінок 2-ї групи (17,64% порівняно з 4,35% в 1-й групі, p<0,05). В 1-й групі вона була представлена здебільшого уродженими аномаліями розвитку судин, в 2-й групі - дисциркуляторними енцефалопатіями. Таким чином, у жінок обох груп переважали симптоматичні фокальні епілепсії.

У хворих 2-ї групи частіше спостерігалися парціальні епілептичні напади без вторинної генералізації: складні парціальні - мали місце у 11,76% пацієнток в 2-й групі та у 2,17% в 1-й групі; прості парціальні - у 11,76% жінок 2-ї групи, в 1-й групі вони не були виявлені. У жінок 1-ї групи переважали часті епілептичні напади - 23 жінки (50%) - порівняно з пацієнтками 2-ї групи - 14 жінок (41,18%). Розвиток епілептичного статусу спостерігався тільки в 1-й групі - 2 жінки (4,35%).

У 7,5% пацієнток встановлено залежність епілептичних нападів від певної фази менструального циклу. Залежність від циклічних гормональних змін спостерігалася переважно у жінок з віком початку епілепсії до 25 років (13,04% пацієнток 1-ї групи та 2,94% - 2-ї групи, р<0,05).

Більшість хворих на епілепсію жінок перебувала на монотерапії ПЕП, при цьому вірогідних відмінностей за вживанням певних груп антиконвульсантів у пацієнток двох груп не виявлено. Пацієнтки 1-ї групи значно частіше вживали 2 та більше ПЕП порівняно з жінками 2-ї групи (13,04% та 2,94% відповідно, p<0,05).

У 56,25% хворих на епілепсію жінок було виявлено коморбідні дисгормональні розлади, які були представлені патологією репродуктивної сфери - 13 жінок (16,25%), щитоподібної залози - 9 жінок (11,25%), мастопатіями - 6 жінок (7,50%) та їх поєднанням - 17 жінок (21,25%). В 1-й групі несуттєво переважала лише патологія репродуктивної сфери (17,39%), яка була представлена головним чином полікістозом яєчників. Репродуктивні порушення були виявлені у 14,71% пацієнток 2-ї групи та були представлені переважно доброякісними новоутвореннями матки. Патологія щитоподібної залози, мастопатії та поєднана дисгормональна патологія частіше виявлялися в пацієнток 2-ї групи порівняно з 1-ю (14,71% і 8,70%; 14,71% і 2,17%, p<0,05; 29,41% і 15,22% відповідно). Загалом в 2-й групі ендокринні розлади мали 25 жінок (73,5%), в 1-й групі - 20 пацієнток (43,5%); така різниця часток була вірогідною на рівні р<0,01. Отже, більш пізній вік початку епілепсії асоціювався з вищим ризиком розвитку дисгормональної патології. Така залежність підтверджувалася за допомогою однофакторного аналізу.

Статистично вірогідного впливу частоти, типу епілептичних нападів, а також певних ПЕП на розвиток дисгормональної патології в дослідженні не виявлено. В якості тенденції визначено, що більшість жінок, які вживали ламотриджин, не мали ендокринопатії за виключенням патології щитоподібної залози (25%). Поширеність дисгормональної патології при вживанні карбамазепіну склала 55,6%, вальпроатів - 56,2%, барбітуратів - 83,3%.

Проведений аналіз ЕЕГ-показників у пацієнток 1-ї та 2-ї груп визначив суттєві відмінності за індексом та частотою альфа-ритму - 28,40±1,23% і 38,85±1,38%; 8,7±0,21 Гц і 9,81±0,22 відповідно (p<0,001 в обох випадках). Індекс в-ритму в 1-й групі був значно вищим, в ряді випадків спостерігалася його вогнищева локалізація (13,04%) порівняно з 2-ю групою: середні показники становили 36,45±1,32% та 32,33±1,43% відповідно (p<0,05). Середні показники індексу тета-ритму в 1-й і 2-й групах також мали вірогідні відмінності: 21,15±1,03% і 16,74±0,71% відповідно (p<0,01); середні показники індексу дельта-ритму становили 14,03±0,90% та 11,53±0,76% відповідно (p<0,05).

Для оцінки стану МЩКТ пацієнткам було проведено денситометричне обстеження, в результаті якого між 1-ю та 2-ю групами були встановлені вірогідні відмінності за Т-критерієм (-1,67±0,12 SD та -1,28±0,12 SD відповідно, р<0,05) і за Z-критерієм (-1,11±0,17 SD і -0,23±0,12 SD відповідно, р<0,001). Середній показник Т-критерію становив -0,87±0,14 SD для жінок контрольної групи та був значно вищим за такий показник у жінок 1-ї (р<0,001) та 2-ї груп (р<0,05). Для жінок контрольної групи середній показник Z-критерію склав -0,22±0,08 SD та був вірогідно вищим, ніж такий в 1-й групі (р<0,001). Отримані результати свідчили про зниження МЩКТ у жінок, хворих на епілепсію, більш виражене у пацієнток з віком дебюту захворювання до 25 років. Однофакторний аналіз підтвердив виявлений взаємозв'язок між Т-критерієм, Z-критерієм та віком маніфестації епілепсії (F=3,497, p<0,05 та F=6,428, p<0,001 відповідно): чим молодшим був вік дебюту епілепсії у жінок, тим нижчими були значення цих показників.

Вірогідного взаємозв'язку між станом МЩКТ та вживанням певних груп ПЕП визначено не було, що обумовлено недостатнім для визначення статистично вірогідних відмінностей обсягом виборок, а також нерівномірним розподіленням всередині цих груп. Крім того, через суттєву тривалість епілепсії більшість жінок вживали в якості монотерапії послідовно декілька препаратів, що також вплинуло на отримані результати.

Дослідження кальцій-фосфорного метаболізму не виявило вірогідних відмінностей між середніми концентраціями кальцію та фосфору в сироватці крові у пацієнток 1-ї та 2-ї груп (2,24±0,04 ммоль/л і 2,25±0,03 ммоль/л, р>0,05; 1,62±0,08 ммоль/л і 1,46±0,06 ммоль/л відповідно, р>0,05). Середні показники кальцію та фосфору в контрольній групі склали 2,29±0,04 ммоль/л та 1,57±0,08 ммоль/л і не мали вірогідних відмінностей з такими в 1-й та 2-1 групах (р>0,05). Встановлено, що концентрація фосфору в значно більшій мірі залежала від типу епілептичних нападів, ніж від їх частоти або комбінації двох факторів та в середньому була вищою при вторинно-генералізованих (1,5 ммоль/л), генералізованих тоніко-клонічних нападах (2,21 ммоль/л) та поєднанні декількох їх типів (1,6 ммоль/л) порівняно з простими (1,43 ммоль/л) та складними нападами (1,33 ммоль/л).

Проведений аналіз гормонального статусу показав, що середній показник паратгормону в 1-й групі був значно нижчим (21,84±2,56 ммоль/л), ніж в 2-й (36,77±3,22 пг/мл) (р<0,001), для середніх показників кальцитоніну вірогідних відмінностей за групами не встановлено (4,02±0,33 пг/мл і 4,03±0,31 пг/мл відповідно, р>0,05). Середній показник кальцитоніну у жінок контрольної групи дещо перевищував такі показники у жінок 1-ї та 2-ї груп (4,61±0,54 пг/мл), але невірогідно (p>0,05). Середній показник паратгормону в контрольній групі (38,13±1,13 пг/мл) був дещо вищим, ніж у пацієнток 2-ї групи та вірогідно вищим за такий показник в 1-й групі (р<0,001).

Встановлено, що рівні паратиреоїдного гормону в значній мірі (F=3,518, р<0,05) залежали від частоти епілептичних нападів: найбільшою концентрація гормону була при рідких нападах, при нападах середньої частоти вона поступово знижувалася. У жінок, що мали часті напади, концентрація паратгормону була найнижчою. Було виявлено, що окрім ізольованого впливу частоти епілептичних нападів на концентрацію паратгормону, їх тип та частота здійснювали достовірний сумісний вплив на його рівні в сироватці крові.

Виявлено, що вірогідний вплив на рівні кальцитоніну також здійснювався шляхом взаємодії двох факторів - типу нападів та їх частоти, проте більш сильним був перший (F=3,500, р<0,01). Залежність від типу нападів виявлялася в підвищенні середньої концентрації гормону в пацієнток з вторинно-генералізованими (3,39 пг/мл), генералізованими тоніко-клонічними нападами (3,54 пг/мл) та поєднанні двох та більше їх типів (4,86 пг/мл) порівняно з простими (5,46 пг/мл) та складними парціальними нападами (6,13 пг/мл) без вторинної генералізації.

Був встановлений зворотний кореляційний взаємозв'язок між тривалістю епілепсії та рівнями паратгормону (r=-0,389; р<0,001): у хворих за більш тривалого перебігу захворювання виявлялися більш низькі концентрації гормону. Зворотний кореляційний взаємозв'язок був виявлений між тривалістю лікування ПЕП та вмістом паратиреоїдного гормону (r=-0,369; р<0,01), що є свідченням зниження його рівнів при тривалому вживанні антиконвульсантів. Така залежність підтверджувалася за допомогою порівняльного аналізу його концентрацій у хворих, що вживали ПЕП, з тими, що не отримували лікування, оскільки середній показник паратгормону для перших склав 25,40±2,34 пг/мл, для других - 36,53±4,70 пг/мл (р<0,05).

Аналіз екскреції оксипроліну з сечею та концентрацій ГАГ в сироватці крові у хворих 1-ї та 2-ї груп було виявив суттєві відмінності за всіма показниками. У осіб 1-ї групи спостерігалися вищі рівні загального, вільного та зв'язаного оксипроліну в сечі порівняно з пацієнтками 2-ї групи (40,91±3,01 ммоль/л, 4,89±0,41 ммоль/л, 36,01±2,71ммоль/л та 30,42±2,83 ммоль/л, 3,56±0,44 ммоль/л, 26,88±2,39 відповідно; р<0,05), що свідчить про більш високий рівень деградації колагену та посилений процес резорбції кісткової тканини у цих жінок. Пацієнтки 1-ї групи мали більш виражені зміни концентрацій ГАГ порівняно з пацієнтками 2-ї групи, а саме більш низькі рівні 1-ї та 2-ї фракцій (36,38±0,70%, 27,76±0,51% та 40,53±1,41%, 30,65±0,85% відповідно, р<0,01) та вищі рівні 3 фракції (35,77±0,79% і 28,82±1,35% відповідно, р<0,001), що свідчить про суттєве порушення структури органічного кісткового матриксу у пацієнток цієї групи. Середні показники для загального й вільного оксипроліну у жінок контрольної групи становили 20,49±1,09 мг/добу і 2,26±0,05 мг/добу та були суттєво нижчими за такі показники в 1-й (р<0,001) та 2-й групах (р<0,01). Середній показник зв'язаного оксипроліну в контрольній групі дорівнював 15,82±1,24 мг/добу і був вірогідно нижчим порівняно з таким в 1-й та 2-й групах (р<0,001). Середнє значення концентрації 1 фракції ГАГ у здорових жінок становило 49,45±0,98% та було вірогідно вищим, ніж такі показники в 1-й та 2-й групах (р<0,001). Середній показник 2 фракції ГАГ в контрольній групі дорівнював 30,64±0,84%, що був вірогідно вищим за такий показник в 1-й групі (р<0,01). Середній показник 3 фракції ГАГ в контрольній групі склав 19,75±0,54% і був значно нижчим, ніж у жінок 1-ї та 2-ї груп (р<0,001). Таким чином, порушення структури кісткового матриксу та посилення процесів розпаду колагену мали місце у всіх жінок, хворих на епілепсію, проте більш вираженими вони були при клінічній маніфестації захворювання до 25 років.

Виявлений зворотний кореляційний взаємозв'язок між рівнями загального оксипроліну та концентрацією паратиреоїдного гормону (r=-0,453; р<0,001). Аналогічний кореляційний взаємозв'язок був встановлений для вільного й зв'язаного оксипроліну (r=-0,339; р<0,01 та r=-0,451; р<0,001 відповідно).

Встановлено високодостовірний (F=3,173, р<0,01) вплив типу епілептичних нападів на рівні вільного оксипроліну в сечі: у пацієнток з вторинно-генералізованими, генералізованими тоніко-клонічними нападами та при поєднанні декількох їх типів визначалися підвищені рівні вільного оксипроліну порівняно з тими, що мали парціальні напади без вторинної генералізації. Визначено наявність сумісного впливу на рівні вільного оксипроліну, частоти та типу епілептичних нападів.

Встановлено прямий кореляційний взаємозв'язок між рівнями загального, вільного та зв'язаного оксипроліну та тривалістю епілепсії (r=0,417, р<0,001; r=0,446, р<0,001 та r=0,406; р<0,001 відповідно). Виявлено різке зростання вмісту загального, вільного та зв'язаного оксипроліну в сечі після 20 років перебігу епілепсії (F=4,472, p<0,01; F=4,987, p<0,01 та F=4,628, p<0,01 відповідно).

Було встановлено прямий кореляційний взаємозв'язок між тривалістю лікування ПЕП та вмістом загального, вільного та зв'язаного оксипроліну в сечі (r=0,346, р<0,01; r=0,384, р<0,01; r=0,330, р<0,01 відповідно). Визначено різке підвищення рівнів вільного оксипроліну після 15 років терапії антиконвульсантами.

Проведений кореляційний аналіз виявив наявність зворотного взаємозв'язку між 3 фракцією ГАГ та концентрацією паратгормону (r=-0,206; p<0,05), а також між 3 фракцією ГАГ та Z-критерієм (r=-0,244; p<0,05), що свідчить про підвищення рівнів 3 фракції ГАГ при зниженні рівнів паратгормону та показників Z-критерію. Визначено залежність 1 фракції ГАГ від частоти епілептичних нападів, що виявлялася в зниженні вмісту цієї фракції (F=3,100, р<0,05) при частих епілептичних нападах порівняно з середньої частоти та рідкими нападами.

Було встановлено залежність 3 фракції ГАГ від типу епілептичних нападів: її концентрації підвищувалися в хворих з вторинно-генералізованими, генералізованими тоніко-клонічними нападами та при поєднанні декількох їх типів (F=2,585, р<0,05).

При значній тривалості епілепсії у хворих виявлялися знижені концентрації 1 фракції та підвищені - 3 фракції глікозаміногліканів, що підтверджувалося встановленим прямим кореляційним взаємозв'язком між 3 фракцією ГАГ та тривалістю епілепсії (r=0,296; р<0,05), а також зворотним кореляційним взаємозв'язком між 1 фракцією ГАГ та тривалістю захворювання.

Проведений багатомірний аналіз підтвердив, що для жінок з початком епілепсії до 25 років були властиві підвищені рівні оксипроліну (загального, вільного та зв'язаного), зниження концентрацій паратгормону при значній тривалості епілепсії та протиепілептичної терапії, а також висока тенденція до розвитку остеопорозу. Найнижчу МЩКТ мали жінки з вторинно-генералізованими епілептичними нападами, найвищу - жінки з простими та складними парціальними нападами без вторинної генералізації. Частота епілептичних нападів також відігравала важливу роль: пацієнтки з частими та середньої частоти нападами мали більш виражені зміни МЩКТ, ніж пацієнтки з рідкими нападами, а також найбільш виражений дисбаланс вмісту фракцій ГАГ. Найвищий ризик розвитку остеопорозу мали пацієнтки, що перебували на політерапії ПЕП, виходячи з біохімічних та денситометричних змін, найнижчий - пацієнтки на монотерапії ламотриджином.

Для корекції виявлених змін МЩКТ 49 жінкам було проведено диференційовану терапію: при остеопенії 1 ступеня призначалися комбіновані препарати кальцію з вітаміном D та мікроелементами, при остеопенії 2, 3 ступенів та остеопорозі - комбіновані препарати кальцію в поєднанні з бісфосфонатами 2-го покоління. 15 пацієнток були повторно обстежені через 6 місяців (34,7% - з них з остеопенією 1 ступеня, 65,3% - з остеопенією 2, 3 ступенів або остеопорозом). Після лікування 80% з них зазначили клінічне покращення: зменшення больового синдрому в кістках та хребті.

Після призначеної терапії було відмічено позитивну динаміку біохімічних маркерів кісткового метаболізму: виявлено статистично вірогідне підвищення середніх показників паратгормону та 1 фракції ГАГ після лікування - 28,635±1,9 пг/мл і 44,5±0,97% порівняно з 19,63±3,56 пг/мл і 39,63±1,86% відповідно до лікування (p<0,05). Спостерігалося вірогідне зниження концентрацій 3 фракції ГАГ (25,32±0,85%) порівняно з 31,49±1,15% до лікування (p<0,01). Спостерігалася тенденція до зниження добової екскреції загального, вільного та зв'язаного оксипроліну (25,13±1,85 мг/добу, 2,51±0,11 мг/добу і 28,03±2,64 мг/добу відповідно) після лікування порівняно з такими показниками до проведення антирезорбтивної терапії (37,12±5,51 мг/добу, 4,2±0,81 мг/добу і 32,9±4,83 мг/добу відповідно). Таким чином, застосування антирезорбтивної терапії у хворих на епілепсію жінок сприяло нормалізації стану органічного матриксу кісткової тканини та пригніченню процесів деградації колагену та відповідно кісткової резорбції. Було виявлено несуттєве підвищення середнього показнику Т-критерію на тлі антирезорбтивної терапії (-1,715±0,16 SD порівняно з -1,858±0,14 SD до лікування), що пояснює необхідність більш тривалого курсу лікування.

На основі проведених досліджень, а також результатів повторного обстеження хворих після призначеної антирезорбтивної терапії, було створено алгоритм ранньої діагностики та диференційованого лікування вторинних остеопенії та остеопорозу у хворих на епілепсію жінок (Рис. 1).

Таким чином, результати дослідження підтверджують необхідність ранньої діагностики остеопенії та остеопорозу в хворих на епілепсію жінок, особливо у осіб з віком клінічної маніфестації до 25 років. При лікуванні цієї категорії хворих перевагу слід надавати протиепілептичним препаратам, що не впливають на систему мікросомальних ферментів печінки. Пацієнткам, які мають вторинні остеопенії або остеопороз рекомендовано проведення антирезорбтивної терапії, що покращує суб'єктивний стан жінок, позитивно впливає на біохімічні маркери стану кісткової тканини та її мінеральну щільність.



Рис. 1. Алгоритм ранньої діагностики та диференційованого лікування остеопенії та остеопорозу у хворих на епілепсію жінок.



ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання по удосконаленню діагностики метаболічних порушень у хворих на епілепсію жінок: змін гормональної регуляції кальцій-фосфорного метаболізму, структури органічного матриксу кісткової тканини, пригнічення формування кісткової тканини та прискорення її резорбції, що були результатом тривалого перебігу епілепсії та лікування протиепілептичними препаратами, а також запропоновано новий патогенетично обґрунтований алгоритм ранньої діагностики та лікування остеопенії та остеопорозу.

2. У 7,5% жінок встановлено залежність епілептичних нападів від певної фази менструального циклу. Залежність від циклічних гормональних змін переважно спостерігалася у жінок з віком початку епілепсії до 25 років: 13,04% пацієнток 1-ї групи та 2,94% - 2-ї групи (р<0,05). Перебіг епілепсії у жінок супроводжувався коморбідною дисгормональною патологією (56,25%), що найчастіше була представлена порушеннями репродуктивної сфери (16,25%), патологією щитоподібної залози (11,25%), мастопатіями (7,50%), а також їх поєднанням (21,25%). Був встановлений взаємозв'язок між віком дебюту епілепсії та розвитком ендокринопатій: більш пізній вік дебюту захворювання асоціювався з вищим ризиком розвитку дисгормональних розладів.

3.Доведено, що у жінок при клінічній маніфестації епілепсії до 25 років мінеральна щільність кісткової тканини була значно нижчою (Т-критерій -1,67±0,12 SD) порівняно з пацієнтками, в яких захворювання маніфестувало після 25 років (Т-критерий -1,28±0,12 SD, р<0,05), при цьому вік дебюту був найбільш значущим фактором, що впливав на показники мінеральної щільності кісткової тканини.

4. Виявлено залежність концентрацій фосфору від типу епілептичних нападів, що виявлялася в підвищенні середньої концентрації гормону в пацієнток з вторинно-генералізованими (1,5 ммоль/л), генералізованими тоніко-клонічними нападами (2,21 ммоль/л) та поєднанні двох та більше їх типів (1,6 ммоль/л) порівняно з простими (1,43 ммоль/л) та складними парціальними нападами (1,33 ммоль/л) без вторинної генералізації, а також від сумісного впливу їх типу та частоти. Коливання концентрацій кальцію не залежало від перебігу епілепсії та її тривалості.

5. Були виявлені значущі відмінності рівнів паратгормону у пацієнток з віком маніфестації епілепсії до та після 25 років (21,84±2,56 пг/мл та 36,77±3,22 пг/мл, р<0,001). Встановлено залежність концентрацій паратгормону від частоти епілептичних нападів (зниження концентрацій у пацієнтів з частими нападами), сумісного впливу її типу та частоти, тривалості захворювання та тривалості лікування антиконвульсантами (зниження концентрацій за тривалого перебігу захворювання та лікування). Значущий вплив на рівні кальцитоніну здійснював тільки тип епілептичних нападів, що виявлявся у зниженні концентрацій гормону при вторинно-генералізованих (3,39 пг/мл), генералізованих тоніко-клонічних нападах (3,54 пг/мл) та поєднанні декількох їх типів (4,86 пг/мл) порівняно з простими (5,46 пг/мл) та складними парціальними нападами (6,13 пг/мл) без вторинної генералізації. Вираженість ступеня деградації колагену кісткового матриксу, а також порушення синтезу глікозаміногліканів залежала від віку дебюту епілепсії, частоти, типу епілептичних нападів, тривалості захворювання та лікування антиконвульсантами, про що свідчили зміни показників оксипроліну та глікозаміногліканів у жінок.

6. Був розроблений алгоритм ранньої діагностики остеопенії та остеопорозу у жінок, хворих на епілепсію, для профілактики та своєчасної їх корекції з урахуванням віку жінок, віку дебюту епілепсії та тривалості захворювання. Вживання комбінованих препаратів кальцію з вітаміном D та мікроелементами на ранніх стадіях зниження мінеральної щільності кісткової тканини, а також поєднання їх з бісфосфонатами 2-го покоління при більш виражених структурно-функціональних змінах кісткової тканини призвело до суттєвих позитивних клінічних, метаболічних та гормональних ефектів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Жінкам, хворим на епілепсію, особливо при клінічній маніфестації захворювання до 25 років, поряд із загальноклінічним обстеженням треба проводити денситометрію кісткової тканини для ранньої діагностики вторинної остеопенії та остеопорозу.

2. При дослідженні метаболізму кісткової тканини у хворих на епілепсію жінок в якості моніторингових показників, що є ранніми діагностичними маркерами, необхідно використовувати визначення рівнів фосфору, паратгормону, глікозаміногліканів у сироватці крові та добової екскреції оксипроліну з сечею.

3. З метою корекції супутніх кісткових порушень у жінок, хворих на епілепсію, обґрунтовано використання препаратів кальцію, комбінованих з вітаміном D та мікроелементами при остеопенії 1-го ступеня, а також їх комбінації з бісфосфонатами 2-го покоління при остеопенії 2-го, 3-го ступенів та остеопорозі.



СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особливості клінічних проявів епілепсії і супутньої патології у жінок / О. Б. Троценко, В. Ю. Меркулова, В. П. Холодний [та ін.] // Медицина транспорту України. - 2008. - № 4. - С. 14-19.

2. (Особистий внесок здобувача полягає у виконанні літературного пошуку, збиранні матеріалу, аналізі та узагальненні отриманих даних).

3. Гендерные особенности течения эпилепсии / Е. Ю. Березнякова, О. Б. Троценко, Л. М. Шевченко [и др.] // Международный медицинский журнал. - 2010. - № 1. - С. 23-27.

4. (Здобувачу належить ідея дослідження, нею виконано підбір і клініко-діагностичне обстеження хворих, аналіз і узагальнення результатів).

5. Троценко О. Б. Метаболические нарушения и эпилепсия у женщин / О. Б. Троценко // Международный неврологический журнал. - 2010. - № 3 (33). - С. 114-116.

6. 4. Литовченко Т. А., Троценко О. Б. Эпилептические припадки при патологии эндокринной системы / Т. А. Литовченко, О. Б. Троценко // Український медичний альманах. - 2010. - Т. 13. - № 4. - С. 68-70.

7. (Особистий внесок здобувача полягає у виконанні літературного пошуку, збиранні матеріалу, аналізі та узагальненні отриманих даних).

8. 5. Литовченко Т. А., Питецкая О. Б. Взаимосвязь эпилепсии и нарушений

9. костного обмена у женщин / Т. А. Литовченко, О. Б. Питецкая // Материалы IX Восточно-Европейской конференции “Эпилепсия и клиническая нейрофизиология” (Украина, Крым, Ялта-Гурзуф, 26 сентября - 5 октября 2007). - 2007. - С. 40-42.

10. (Здобувачем проведено обстеження хворих, аналіз біохімічних, денситометричних показників, підготовку статті до друку).

11. 6. Литовченко Т. А., Питецкая О. Б. Особенности нарушений структуры костной ткани у женщин с эпилепсией / Т. А. Литовченко, О. Б. Питецкая // Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції “Гендер. Екологія. Здоровґя.” (Харків, 23-24 жовтня 2007). - 2007. - С. 106-107.

12. (Здобувачем запропоновано ідею, розроблено і літературно оформлено матеріали до друку).

13. 7. Литовченко Т. А., Троценко О. Б. Маркеры метаболизма костной ткани у женщин, больных эпилепсией / Т. А. Литовченко, О. Б. Троценко // Вісник Епілептології. -- 2010. - № 1 (31-32). - С. 41-43.

14. (Особистий внесок здобувача полягає у виконанні літературного пошуку, збиранні матеріалу, аналізі та узагальненні отриманих даних).

15. 8. Риск развития остеопении и остеопороза у женщин с эпилепсией / О. Б. Питецкая, Т. А. Литовченко, Н. М. Гуменко [та ін.] // Вісник Епілептології. - 2007. - №1 (19-20) - С. 14-16.

16. (Здобувачем проведено обстеження хворих, аналіз результатів, підготовку статті до друку).

17. 9. Литовченко Т. А., Питецкая О. Б. Нарушения минерального обмена и структуры костной ткани у женщин с эпилепсией / Т. А. Литовченко, О. Б. Питецкая // Український вісник психоневрології. -- 2007. - T. 15. - Вип. 1 (50) - С. 76.

18. (Особистий внесок здобувача полягає у виконанні літературного пошуку, збиранні матеріалу, аналізі та узагальненні отриманих даних).

19. 10. Pytetska O., Litovchenko T., Pasyura I. Disturbance of Bone Mineral Density in Epileptic Women / O. Pytetska, T. Litovchenko, I. Pasyura // Abstracts of the 11th Congress of the European Federation of Neurological Societies (Brussels, 25-28 August 2007). -- 2007. - Vol. 14 (1). - P. 88.

20. (Здобувачем проведено обстеження хворих, аналіз результатів).

21. 11. Литовченко Т. А., Троценко О. Б., Гуменко Н. М. Роль и эффективность рентгеновской денситометрии в диагностике остеопороза у больных эпилепсией женщин / Т. А. Литовченко, О. Б. Троценко, Н. М. Гуменко // Ультразвукова перинатальна діагностика. ІІІ Міжнародний конгрес «Спадкові метаболічні захворювання» (Харків, 24-26 червня 2008). - 2008. - 26. - С. 115.

22. (Здобувачем проведено обстеження хворих, аналіз результатів, підготовку тез до друку).

23. 12. Trotsenko O. Epilepsy in women and comorbidity: is there any relation? / O. Trotsenko // Медицина ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених, 26 листопада 2009 р. - Харків. - 2009. - С. 140.

24. (Особистий внесок здобувача полягає у виконанні літературного пошуку, збиранні матеріалу, аналізі та узагальненні отриманих даних).

25. 13. Троценко О. Б., Меркулова О. Ю. Клинические особенности течения эпилепсии у женщин / О. Б. Троценко, О. Ю. Меркулова // Медицина ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених, присвяченої 200-річчю від дня народження М.І. Пирогова, 30 листопада 2010 року. - Харків. - 2010. - С. 96.

26. (Здобувачу належить ідея дослідження, нею виконано підбір і клініко-діагностичне обстеження, літературне оформлення тез).

27. 14. Пат. 54450 UA, МПК А61В6/00. Спосіб діагностики супутньої патології кісткової системи у хворих на епілепсію жінок / Т. А. Літовченко, О. Б. Троценко. - № u201005338; заявл. 30.04.2010; опубл. 10.11.2010, Бюл. № 21.

28. (Здобувачем запропоновано ідею, розроблено і літературно оформлено заявку на винахід, здійснено підготовку матеріалів заявки до друку).



АНОТАЦІЯ

Троценко О.Б. Клініко-патогенетичні аспекти формування метаболічних та гормональних порушень у хворих на епілепсію жінок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», Харків, 2011.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню метаболічних та гормональних порушень, що виникають у жінок, хворих на епілепсію, на тлі тривалого перебігу захворювання та лікування протиепілептичними препаратами, а також оптимізації діагностики та лікування вторинних остеопенії та остеопорозу. Доведено незалежний вплив епілепсії (тривалість захворювання, частота й тип епілептичних нападів) та протиепілептичної терапії на біохімічні показники метаболізму кісткової тканини (фосфор, паратгормон, оксипролін, глікозаміноглікани) у жінок при епілепсії. Показано важливу роль віку клінічної маніфестації епілепсії у зниженні мінеральної щільності кісткової тканини та розвитку порушень маркерів її метаболізму. Запропонований алгоритм ранньої діагностики та диференційованої антирезорбтивної терапії з урахуванням віку клінічної маніфестації епілепсії та її тривалості, що сприяв гальмуванню процесів кісткової резорбції в хворих жінок.

Ключові слова: епілепсія, жінки, метаболічні та гормональні порушення, кісткова тканина, антирезорбтивна терапія.



АННОТАЦИЯ

Троценко О.Б. Клинико-патогенетические аспекты формирования метаболических и гормональных нарушений у женщин, больных эпилепсией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - ГУ «Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины», Харьков, 2011.

Диссертация посвящена изучению метаболических и гормональных нарушений, возникающих у женщин, больных эпилепсией, на фоне длительного течения заболевания и лечения противоэпилептическими препаратами, а также оптимизации диагностики и лечения вторичных остеопении и остеопороза.

Проведено обследование 80 женщин, больных эпилепсией, среди которых были выделены 46 пациенток с возрастом клинической манифестации эпилепсии до 25 лет (1-я группа) и 34 пациентки с возрастом ее дебюта после 25 лет (2-я группа). Контрольную группу составили 20 практически здоровых женщин.

В работе уточнены клинические особенности течения эпилепсии у женщин, показана наиболее частая коморбидная дисгормональная патология. Оценка минеральной плотности костной ткани с помощью метода рентгеновской денситометрии выявила высокую тенденцию к развитию остеопороза у женщин, больных эпилепсией, особенно при манифестации заболевания до 25 лет.

Комплексное исследование биохимических маркеров метаболизма костной ткани (кальций, фосфор, кальцитонин, паратгормон, оксипролин, гликозаминогликаны) выявило, что при эпилепсии отмечается нарушение синтеза гликозаминогликанов, более выраженное при дебюте заболевания до 25 лет, что выражалось в снижении синтеза хондроитин-сульфатов - 1 фракции ГАГ (хондроитин-6-сульфата) и 2 фракции (хондроитин-4-сульфата), а также усилении синтеза высокосульфатированных ГАГ (3 фракция). Последнее свидетельствовало о нарушении метаболизма соединительной ткани, характерном для системного воспалительного ответа на фоне длительного течения эпилепсии и лечения антиконвульсантами.

Показано, что длительное течение заболевания, частые эпилептические припадки (генерализованные тонико-клонические, вторично-генерализованные, комбинация нескольких типов припадков), лечение противоэпилептическими препаратами оказывали потенцирующее влияние на ускорение костной резорбции. Снижение концентрации паратгормона у пациенток с возрастом дебюта эпилепсии до 25 лет было расценено как адаптационный механизм, направленный на торможение длительного и интенсивного процесса костной резорбции, однако недостаточный для адекватной коррекции существующего метаболического дисбаланса, что подтверждалось результатами денситометрического исследования. Доказано, что роль кальцитонина как функционального антагониста паратгормона в регуляции кальций-фосфорного метаболизма для данной категории больных была незначительной в сравнении с последним.

Рекомендованный алгоритм ранней диагностики и дифференцированной антирезорбтивной терапии выявленных нарушений с учетом возраста манифестации эпилепсии и ее длительности способствовал своевременному выявлению остеопении и остеопороза и торможению процессов костной резорбции у женщин, больных эпилепсией.

Ключевые слова: эпилепсия, женщины, метаболические и гормональные нарушения, костная ткань, антирезорбтивная терапия.



ANNOTATION

Trotsenko O.B. Clinical and pathogenic aspects of development of metabolic and hormonal disorders in epileptic women. - The manuscript.

Dissertation for scientific degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.15 - nervous diseases. - PI «Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the AMS of Ukraine», Kharkiv, 2011.

Thesis is devoted to studying of metabolic and hormonal disorders occurring in epileptic women with long-term duration of disease and antiepileptic drugs therapy and also to diagnostics and treatment optimization of secondary osteopenia and osteoporosis. It have been proven the independent affect of epilepsy (disease duration, frequency and type of epileptic seizures) and antiepileptic drugs therapy on biochemical markers of bone metabolism (parathormone, oxyproline, glycosaminoglycans) in epileptic women. It have been discovered an important effect of epilepsy onset age on the decrease of bone mineral density and development of disorders of bone metabolism markers. It have been proposed the algorithm aimed to contribute the early diagnostics and differentiative antiresorptive therapy of secondary osteopenia and osteoporosis in epileptic women with taking into account the term of disease duration and epilepsy onset age.

Key words: epilepsy, women, metabolic and hormonal disorders, bone, antiresorptive therapy.



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГАГ глікозаміноглікани

ЕЕГ електроенцефалографія

КТ комп'ютерна томографія

МРТ магнітно-резонансна томографія

МЩКТ мінеральна щільність кісткової тканини

ПЕП протиепілептичні препарати

ЧМТ черепно-мозкова травма

Размещено на Allbest.ru