Ритмічна організація кислотоутворюючої та моторної функцій шлунка у хворих похилого віку на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

РОМАНЕНКО МАР'ЯНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 616.342-002.44-053.9:612.323/327

РИТМІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ КИСЛОТОУТВОРЮЮЧОЇ ТА МОТОРНОЇ ФУНКЦІЙ ШЛУНКА У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ

14.01.36 - гастроентерологія

АВТОРЕФЕРАТ

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Шатило Валерій Броніславович, ДУ «Інститут геронтології НАМН України», головний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Решетілов Юрій Іванович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії і гастроентерології

доктор медичних наук Мосійчук Лідія Миколаївна, Державна установа «Інститут гастроентерології НАМН України», заступник директора з наукової роботи

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ, 49044)

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.В. Родіонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХДПК) у людей похилого віку на сьогодні залишається актуальною проблемою. В Україні не простежується зниження поширеності ВХДПК, на відміну від країн Європи. Зокрема, за період 1997-2005 рр. поширеність ВХДПК зросла на 24,3% (Ю.О. Філіппов та співавт., 2007). Окрім того, хворі старших вікових груп потребують особливої уваги лікарів через підвищений ризик геморагічних ускладнень (A. Pilotto et al., 2010; J.Y. Kang et al., 2006). На сьогодні розроблені та успішно застосовуються алгоритми лікування ВХДПК, асоційованої з Helicobacter pylori (H. pylori) (А.С. Свінціцький, 2004; М.Б. Щербинина, 2005; Л.М. Мосійчук, 2006; О.Я. Бабак, 2009; Г.Д. Фадеенко и соавт., 2009; Н.В. Харченко и соавт., 2009; A. Pilotto et al., 2002; P. Malfertheiner et al., 2007). Проте в існуючих схемах лікування недостатня увага надається віковим особливостям перебігу ВХДПК, стану кислотоутворюючої функції шлунка (КФШ). Одним із сучасних методів її дослідження є добове моніторування інтрагастрального рН (В.М. Чернобровий та співавт., 2002). Відомо, що і у здорових, і у хворих на ВХДПК максимум кислотопродукції протягом доби реєструється увечері та на початку ночі, а мінімум - протягом другої половини ночі. При цьому у хворих молодого та середнього віку вночі кислотоутворення зростає в більшій мірі, ніж у здорових осіб (Р.М. Филимонов, 2005), що пояснюють більшою парасимпатичною активацією в цей період. У хворих похилого віку на ВХДПК знижена базальна, але збережена стимульована кислотна продукція (Л.І. Коваленко, 2001). Проте добовий ритм КФШ у хворих похилого віку на ВХДПК майже не досліджений. В забезпеченні процесу кислотопродукції ключова роль належить ферменту Н⁺,К⁺-АТФазі, однак не з'ясовані вікові особливості активності ферменту у здорових та хворих на ВХДПК. Не розкритим залишається зв'язок між активністю протонної помпи та показниками добового ритму КФШ. Вивчення особливостей добового ритму КФШ у хворих похилого віку на ВХДПК дозволить обґрунтувати рекомендації щодо схем застосування антисекреторних препаратів у даної категорії хворих. А дослідження зв'язку між ритмами автономної нервової системи (АНС), кислотоутворюючої та моторної функцій шлунка поглибить існуючі уявлення відносно патогенезу ВХДПК у осіб похилого віку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає тематиці науково-дослідних робіт ДУ «Інститут геронтології НАМН України» і виконана у рамках державної бюджетної теми «Вивчити особливості добової ритмічної організації кислотоутворюючої функції шлунка у здорових та хворих на виразкову хворобу осіб похилого віку», № державної реєстрації 0106U001529 (2006-2008 рр.). Автор була співвиконавцем зазначеної теми.

Мета дослідження: з'ясувати особливості ритмічної організації кислотоутворюючої та моторної функцій шлунка у хворих похилого віку на ВХДПК. кислотоутворюючий шлунок хворий виразковий кишка

Завдання дослідження:

Визначити особливості добових ритмів КФШ у хворих похилого віку на ВХДПК.

Вивчити зв'язок між добовим ритмом КФШ, клінічним перебігом захворювання та інфікованістю H. pylori у хворих похилого віку на ВХДПК.

Визначити активність Н+,К+-АТФази парієтальних клітин слизової оболонки шлунка (СОШ) у хворих похилого віку на ВХДПК та її зв'язок з клінічним перебігом захворювання і показниками добового ритму КФШ.

Встановити особливості добових ритмів автономної нервової регуляції у хворих похилого віку на ВХДПК та дослідити зв'язок між змінами парасимпатичної активності протягом доби і добовим ритмом інтрагастрального рН у хворих похилого віку на ВХДПК.

Вивчити ультрадіанний ритм моторної функції шлунка у хворих похилого віку на ВХДПК.

Дослідити зв'язок між кислотоутворенням, парасимпатичним тонусом АНС та моторною функцією шлунка в міжтравний період у хворих похилого віку на ВХДПК.

Об'єкт дослідження: особливості добового ритму КФШ, ультрадіанного ритму моторної функції шлунка та парасимпатичної регуляції цих функцій у хворих похилого віку на ВХДПК.

Предмет дослідження: клініко-анамнестичні дані, базальна кислотопродукція шлунка, активність Н+,К+-АТФази парієтальних клітин СОШ, добовий ритм інтрагастрального рН, добові ритми показників варіабельності ритму серця (ВРС), моторна діяльність шлунка, інфікованість H. pylori.

Методи дослідження: клініко-анамнестичні, фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС), швидкий уреазний тест, біохімічні методи, інтрагастральна топографічна рН-метрія, добовий інтрагастральний рН-моніторинг, фракційне дослідження базальної кислотопродукції, балонна манометрія шлунка, спектральний аналіз ВРС.

Наукова новизна отриманих результатів. В дисертаційній роботі набуло подальшого розвитку дослідження особливостей ритмічної організації кислотоутворюючої та моторної функцій шлунка у практично здорових людей та хворих на ВХДПК. Вперше доведено, що у більшості хворих похилого віку із загостренням ВХДПК показники добового ритму інтрагастрального рН не відрізняються від показників ритму рН у молодих хворих. Вперше встановлено відсутність відмінностей активності Н+,К+-АТФази парієтальних клітин СОШ у хворих молодого та похилого віку, що підтверджує високий рівень КФШ у хворих похилого віку, визначений при добовому моніторингу інтрагастрального рН. Вперше показано, що при наявності «нічних» болей та (або) «голодних» болей вдень у хворих похилого віку визначаються вищі рівні кислотопродукції у відповідні періоди доби. Вперше з'ясовано, що особливістю добового ритму КФШ у хворих похилого віку на ВХДПК, порівняно зі здоровими людьми відповідного віку, є вищий рівень кислотоутворення протягом другої половини ночі та рано вранці. У хворих похилого віку на ВХДПК, порівняно з молодими хворими, знижена активність парасимпатичної ланки АНС протягом доби, особливо вночі. Вперше визначено порушення зв'язку між кислотоутворюючою та моторною функціями шлунка, а також зменшення впливу парасимпатичної ланки АНС на формування ультрадіанного ритму моторної діяльності шлунка у хворих похилого віку.

Практичне значення одержаних результатів. Враховуючи те, що у хворих похилого віку на ВХДПК реєструється добовий ритм КФШ, обґрунтовано використання хронотерапевтичного підходу при лікуванні цієї категорії хворих в залежності від індивідуальних особливостей добового ритму інтрагастрального рН. На основі даних добового моніторування інтрагастрального рН розроблено «Спосіб оцінки функціональних резервів кислотоутворюючої функції шлунка у людей літнього віку» (деклараційний патент України на корисну модель № 41179) та видано інформаційний лист, затверджений МОЗ України: «Методика оцінки функціональних резервів кислотоутворюючої функції шлунка у літніх людей методом добового рН-моніторингу» (№ 199.Ї К., 2008 Ї 4 с.).

Результати роботи впроваджені в навчальний процес кафедри терапії та геріатрії та кафедри сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України (м. Київ), кафедри фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), а також використовуються в діагностичній та лікувальній роботі терапевтичного відділення поліклініки Фастівської Центральної районної лікарні та відділення загальної терапії ДУ «Інститут геронтології НАМН України» (м. Київ).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено патентно-ліцензійний пошук та аналіз наукової літератури з даної проблеми. Самостійно виконано клінічні обстеження практично здорових осіб та хворих на ВХДПК, а також інтерпретацію даних інструментальних досліджень та науковий аналіз результатів досліджень. Спільно з науковим керівником здійснено розробку основних теоретичних та практичних положень роботи. Самостійно проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки і практичні рекомендації. Особисто автором здійснено літературне оформлення та підготовку матеріалу до друку. Запозичень ідей та розробок співавторів у публікаціях не було.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи викладені та одержали позитивну оцінку на: ІV-му Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (м. Київ, 2005 р.), наук.-практ. симпозіумі «Езофаго-гастро-рН-моніторинг та ізотопні дихальні тести в сучасній гастроентерології» (м. Вінниця, 2006 р.), наук. конф. молодих вчених «Актуальні проблеми геронтології та геріатрії» (м. Київ, 2006 р.), наук.-практ. конф. «Хронобіологія і хрономедицина: теоретичні та клінічні перспективи» (м. Чернівці, 2006 р.), ХІІ-му міжнар. симпозіумі «Эколого-физиологические проблемы адаптации» (м. Москва, 2007 р.), VI-му Європейському конгресі «Благополучное старение для всех европейцев» (м. Санкт-Петербург, 2007 р.), наук. конф. молодих вчених «Біологічні основи розвитку патології пізнього віку» (м. Київ, 2007 р.), 16-му Російському гастроентерологічному тижні (м. Москва, 2010 р.), V-му Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 16 наукових праць, з них 7 у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 8 - у матеріалах конгресів, з'їздів, конференцій. Отримано деклараційний патент України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 193 сторінках машинописного тексту, з яких 153 сторінки займає основна частина. Вона складається зі вступу, огляду літератури, опису клінічної характеристики хворих і методів досліджень, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Текст дисертації ілюстровано 38 таблицями та 28 рисунками. Список використаних джерел містить 211 джерел, із них 92 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Дослідження проведено відповідно до законодавства України і принципів Гельсінської Декларації з прав людини. Програма дослідження, інформація для пацієнта і форма інформованої згоди на участь у дослідженні розглянуті і ухвалені на засіданні Комітету з медичної етики ДУ «Інститут геронтології НАМН України» (протокол № 1 від 18.01.2005 р). Всі обстежені отримали детальну інформацію про мету, характер та особливості обстеження, після чого підписали форму письмової згоди на участь в даному дослідженні.

За результатами комплексного обстеження сформовані групи хворих похилого віку (60-74 років) на ВХДПК в стадії загострення (n=39) та ремісії (n=47). У вказані групи увійшли пацієнти з тривалим перебігом ВХДПК та з початком захворювання у віці до 60-ти років. Групи порівняння склали практично здорові люди молодого (20-34 років, n=20) та похилого (60-74 років, n=20) віку, а також молоді хворі із загостренням ВХДПК (20-34 років, n=20).

Діагностичну ФЕГДС проводили фіброскопом GIF type Q 40 («Olympus», Японія). Під час ФЕГДС проводили біопсію СОШ у тілі для вивчення активності Н⁺,К⁺-АТФази та в антральному відділі шлунка для визначення інфікованості Н. pylori. Інфікованість Н. рylori визначали гістологічним методом та за допомогою швидкого уреазного тесту з використанням діагностичних наборів («Центр імуногістохімічних досліджень», Дніпропетровськ).

Визначення активності Н⁺,К⁺-АТФази в біоптатах слизової оболонки нижньої третини тіла шлунка проводила к.біол.н. Строцька Є.А на кафедрі біохімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за стандартною біохімічною методикою (S. Asano, 1996), дисертант оцінювала отримані результати.

Дослідження шлункової секреції фракційним методом проводили вранці натщесерце. Протягом однієї години базального періоду отримували чотири 15-хвилинні порції шлункового соку, в яких визначали годинну напругу шлункової секреції, дебіт-годину загальної кислотності, дебіт-години вільної HCl та зв'язаної HCl, дійсний дебіт кислотопродукції, кислий та лужний компоненти шлункового соку. Пентагастриновий тест проводили за стандартною методикою (6 мкг/кг маси тіла підшкірно) для оцінки стимульованої кислотної продукції та визначення резервних можливостей КФШ (Pentagastrin, Cambridge laboratories, Ірландія; дозвіл ДФЦ МОЗ України № 5.12-678/Д від 10.04.07).

Інтрагастральну топографічну рН-метрію проводили за допомогою комп'ютерної системи для реєстрації внутрішньопорожнинного рН («Оримет», Вінниця) за методикою В.М. Чернобрового (1999). Після базальної топографічної рН-метрії прилад переводили в режим добового моніторингу рН. Датчик рН встановлювали в зоні максимальної ацидності (мінімальних значень рН), на рівні перехідної зони між тілом та антральним відділом шлунка, що відповідає глибині введення зонду 55-57 см. Запис значень рівня інтрагастрального рН проходив в автоматичному режимі з інтервалом 8 с впродовж 24 годин. Склад їжі було стандартизовано відповідно до дієти №1б по М.І. Певзнеру. При аналізі рН-грам визначали середньодобовий (08⁰⁰-08⁰⁰), середньоденний (6⁰⁰-21⁰⁰), середньонічний (21⁰⁰-06⁰⁰) та середньогодинний рівні інтрагастрального рН, амплітуду добового ритму (різниця між найменшим та найбільшим середньогодинним значеннями рН протягом доби). Окремо аналізували рН в періоди травлення (09⁰⁰-12⁰⁰, 14⁰⁰-17⁰⁰, 18⁰⁰-21⁰⁰) та в мiжтравнi iнтервали (06⁰⁰-09⁰⁰, 12⁰⁰-14⁰⁰, 17⁰⁰-18⁰⁰, 21⁰⁰-00⁰⁰, 00⁰⁰-03⁰⁰, 03⁰⁰-06⁰⁰).

Моторну функцію шлунка вивчали методом балонної манометрії вранці натщесерце протягом 180 хв. Аналізували кількісні (внутрішньошлунковий тиск та амплітуда максимальних скорочень; тривалість фаз І, ІІ та ІІІ; співвідношення фаза ІІ/фаза І) та якісні (реєстрація повного циклу моторики або його фрагменту; наявність фази ІІІ циклу) показники мігруючого моторного комплексу (ММК) в антральному відділі шлунка.

Добові ритми АНС вивчали методом спектрального аналізу ВРС, який застосовується при дослідженні автономної регуляції функцій травної системи (О.В. Косинський, 2006; C.L. Chen et al., 2004). Запис ВРС проводили портативним реєстратором RR-інтервалів («Сольвейг», Україна). Розраховували потужність коливань низької (LF) та високої (HF) частоти, індекс LF/HF, LFn та HFn (О.В. Коркушко и соавт., 2002). На потужність LF (0,04-0,15 Гц) впливають зміни симпатичної (переважно) та парасимпатичної активності; потужність HF (0,15-0,40 Гц) характеризує парасимпатичну ланку АНС. Індекс LF/HF відображає симпато-вагальний баланс.

Після проведеного обстеження хворим призначалась антихелікобактерна терапія: лансопразол 60 мг на добу, фуразолідон 400 мг на добу, амоксицилін 2000 мг на добу та вісмут трикалію дицитрат 480 мг на добу в два прийоми протягом 7 діб з наступним продовженням прийому лансопразолу.

Отримані дані оброблялись методами варіаційної статистики за допомогою програмного забезпечення Exсel. Визначали середні величини (М), їх стандартні похибки (m). Вірогідність різниці середнього арифметичного оцінювали за t-критерієм Ст'юдента для параметричних та за U-критерієм Вілкоксона-Манна-Уітні для непараметричних величин. Кореляційний аналіз з використанням коефіцієнта лінійної регресії Пірсона для параметричних та Спірмана для непараметричних величин проведений за допомогою програми Statistica 6.0 (StatSoft, Inc.).

Результати та їх обговорення. Одним з основних завдань дослідження було з'ясувати особливості добового ритму інтрагастрального рН у хворих похилого віку на ВХДПК порівняно зі здоровими людьми. Аналіз даних засвідчив, що у людей похилого віку, здорових і хворих на ВХДПК, зберігається добовий ритм КФШ, притаманний здоровим і хворим молодших вікових груп. Так, в усіх групах обстежених найнижчі значення інтрагастрального рН реєструються через кілька годин після прийому їжі та увечері. Зниження рН наприкінці травних періодів пов'язане з харчовою стимуляцією кислотоутворення, тоді як вечірнє зниження рН відображає власне циркадіанний мінімум добового ритму інтрагастрального рН, механізми якого ще недостатньо вивчені. У хворих похилого віку на ВХДПК циркадіанний мінімум рН (1,9±0,1) реєструвався з 21-ї до 23-ї години вечора. Протягом другої половини ночі у здорових і хворих людей похилого віку визначається циркадіанний максимум добового ритму рН, у хворих він реєструвався о 6-й годині ранку (рН 3,0±0,1). Однією з причин добового максимуму рН є зниження кислотної продукції шлунка. Серед інших можливих причин - дуоденогастральний рефлюкс (И.Ю. Колесникова, 2009; Y. Funaki et al., 2004) та підвищення лужної секреції (M. Bortolotti, 1996).

У молодих хворих на ВХДПК порівняно із здоровими молодими людьми реєструвались нижчі показники iнтрагастрального рН після сніданку та вечері, а також вночі, з 21-ї години вечора до 6-ї години ранку (р<0,05), що є підтвердженням більшої кислотопродукції у хворих в ці періоди доби.

В похилому віці відмінності добового ритму КФШ у здорових та хворих на ВХДПК більш значні. У хворих людей нижчі середньодобовий та середньонічний рівні iнтрагастрального рН, тобто у них більш кисле середовище в порожнині шлунка. Аналіз за більш короткі часові проміжки підтвердив виявлені відмінності. З опівночі до 9-ї години ранку у хворих похилого віку рівень інтрагастрального рН в 1,5 рази нижчий, ніж у здорових (рис.1). Таким чином, зниження кислотної продукції шлунка протягом другої половини ночі та під ранок у хворих менш значне, ніж у здорових осіб похилого віку (р<0,05). При аналізі показників добових ритмів КФШ не виявлено суттєвих відмінностей між групами хворих похилого віку із загостренням та ремісією ВХДПК. Також отримано дані, які вказують на відсутність відмінностей між добовими ритмами інтрагастрального рН у хворих молодого та похилого віку із загостренням ВХДПК.

Рис. 1. Добові ритми інтрагастрального рН у здорових та хворих на ВХДПК людей похилого віку. С - сніданок, О - обід, В - вечеря, * - вірогідна вiдмiннiсть показника, р<0,05.

У значної частини хворих похилого віку загострення ВХДПК було малосимптомним. Біль в епігастральній ділянці визначався у 58 % осіб і мав переважно помірну (48,1 %) або слабку (34,5 %) інтенсивність, добовий ритм болю (зв'язок з прийомами їжі та нічним періодом доби) у 56,7 % пацієнтів відсутній. Тому наступним завданням було дослідити зв'язок між добовим ритмом КФШ та клінічним перебігом захворювання. Так, у пацієнтів, яких турбували «нічні» болі, виявлено нижчий середньонічний рівень інтрагастрального рН (1,8±0,2 та 2,4±0,2, відповідно, р<0,05), а у хворих зі скаргами на «голодні» болі - нижчий рівень інтрагастрального рН протягом дня (рН 2,2±0,1 та 2,6±0,2, відповідно, р<0,05), що свідчить про вищу кислотопродукцію у вказані періоди доби. У хворих з больовими відчуттями після прийому їжі виявлено недостатній буферний вплив їжі у зв'язку з вищою інтрагастральною кислотністю у травні періоди. Проте не встановлено зв'язку між показниками добового ритму КФШ та частотою рецидивів виразки і тривалістю виразкового анамнезу у хворих похилого віку на ВХДПК.

Особливістю добового ритму КФШ у хворих похилого віку, інфікованих H. pylori, є зменшення рівня нічного кислотоутворення (рН 2,0±0,2 та 1,5±0,1, відповідно у інфікованих та не інфікованих хворих із загостренням ВХДПК, р<0,05). Це може бути наслідком атрофічних змін в слизовій оболонці тіла шлунка, зумовлених тривалою персистенцією мікроорганізму (Ю.М. Степанов, 2000; О.Я. Бабак, 2005; О.Н. Минушкин, 2006).

Слід відзначити індивідуальні відмінності нічних показників інтрагастрального рН. Нашу увагу привернуло явище чіткого і тривалого підвищення рН до нейтральних або лужних значень в другій половині ночі, яке отримало в літературі назву „спонтанного олужнення” і спостерігається як у здорових людей, так і у хворих на ВХДПК (С.Г. Мелащенко, 1998). Критерієм олужнення вважали зростання рН до 6 і вище протягом більше однієї години, яке розпочиналось на початку або всередині ночі і, як правило, тривало до ранку. Таке підвищення інтрагастрального рН спостерігалось у здорових людей похилого віку набагато частіше (68 %), ніж у хворих із загостренням ВХДПК (25 %), p<0,01. Можливими причинами „спонтанного олужнення” є зниження продукції хлористоводневої кислоти і дуоденогастральний рефлюкс.

Таким чином, можна констатувати, що у хворих похилого вiку на ВХДПК, незалежно вiд фази захворювання, вночі спостерігається суттєво вищий рівень кислотопродукцiї шлунка порівняно зі здоровими людьми відповідного віку. Це свідчить про вагому роль цього фактора у патогенезі ВХДПК не лише у молодих, але i у хворих похилого віку, і, в свою чергу, обґрунтовує необхідність фармакологічного пригнічення шлункової секреції в нічний період у хворих похилого віку із загостренням ВХДПК. При цьому призначення антисекреторних препаратів повинно бути диференційованим, з врахуванням результатів попереднього рН-моніторингу, оскільки у 75 % хворих похилого віку із загостренням ВХДПК інтрагастральна кислотність протягом доби наближається до показників молодих хворих, що свідчить про посилення КФШ. Разом з тим, у 25 % хворих виявлено тривале зниження кислотоутворення в другій половині ночі.

Співставлення показників добового ритму рН з показником максимальної кислотної продукції при парентеральній стимуляції пентагастрином дозволило розробити спосіб оцінки функціональних резервів КФШ у людей похилого віку. В основу способу покладено методику добового рН-моніторингу. Виходячи із співвідношення показників середньоденного рН та амплітуди добового ритму рН функціональні резерви КФШ оцінюються як: збережені функціональні резерви (якщо середньоденний рН менше 3, а амплітуда добового ритму рН становить від 2 до 4,9 од.); знижені функціональні резерви (якщо середньоденний рН становить від 3 до 5, а амплітуда добового ритму рН вища 5 од.); відсутні функціональні резерви кислотоутворення (якщо середньоденний рН вищий 5, а амплітуда добового ритму рН менша 2 од). За допомогою розробленого способу функціональні резерви оцінено як збережені у всіх пацієнтів із загостренням ВХДПК та у 96 % хворих з ремісією ВХДПК.

Дослідження активності Н+,К+-АТФази парієтальних клітин СОШ теж підтвердило досить високий рівень кислотоутворення у хворих похилого віку на ВХДПК. Так, у хворих похилого віку на ВХДПК активність ферменту вірогідно перевищувала показник здорових людей похилого віку ((156,2±31,1) та (68,0±14,6) нмоль Фн/хв·мг білка, відповідно, р<0,05) і не відрізнялась від активності ферменту у хворих молодого віку ((149,5±27,9) нмоль Фн/хв·мг білка). Це свідчить про те, що у хворих похилого віку на ВХДПК парієтальні клітини функціонують в такому ж напруженому режимі, як у молодих хворих і обґрунтовує доцільність призначення хворим похилого віку препаратів групи інгібіторів протонної помпи. У хворих похилого віку на ВХДПК з вищою активністю Н⁺,К⁺-АТФази реєструвався більш низький базальний інтрагастральний рН, що вказує на більшу кислотну продукцію. Вища активність ферменту спостерігалась у хворих похилого віку з наявністю «голодних» та «нічних» болей в епігастральній ділянці - (168,2±23,4) та (114±8,1) нмоль Фн/хв·мг білка, відповідно, р<0,05. При цьому активність ферменту однаково підвищена у інфікованих H. рylori та у не інфікованих хворих похилого віку, що свідчить про відсутність залежності між функціонуванням протонного насосу та H. рylori-статусом хворих похилого віку на ВХДПК.

Враховуючи, що АНС здійснює регуляторний вплив на біоритми системи травлення, проведено порівняння показників ВРС у хворих різного віку із загостренням ВХДПК. Виявлено, що у молодих хворих протягом доби, вдень і, особливо, вночі потужність HF вища, ніж у хворих похилого віку (p<0,01), тобто у останніх активність парасимпатичного відділу АНС істотно знижена (рис. 2). З точки зору вікових особливостей патогенезу ВХДПК важливим є те, що у хворих похилого віку вночі порівняно з денним періодом відбувається менш значне зростання показників парасимпатичної активності (HF та HFn) і менш значне зниження симпато-вагального індексу (LF/HF), ніж у молодих хворих. Так, у хворих похилого віку вночі показник HF збільшувався на 36 %, HFn - на 8 %, тоді як у молодих хворих показники зростали на 110 % та 24 %, відповідно. Таким чином, у хворих молодого віку активність парасимпатичного відділу АНС вночі посилюється набагато більше, ніж у хворих похилого віку. Це вказує на меншу участь парасимпатичного відділу АНС у патогенезі ВХДПК у хворих похилого віку порівняно з хворими молодого віку.

Оскільки одним із головних стимуляторів кислотної продукції шлунка є блукаючий нерв, було поставлено завдання визначити особливості зв'язку між змінами парасимпатичної активності (HF) та інтрагастрального рН протягом доби. Як відомо, підвищення парасимпатичного тонусу супроводжується зростанням кислотопродукції, тобто зниженням рН. У обстежених такий зв'язок простежувався до 22 години вечора як у молодих здорових і хворих людей (r=-0,51 та r=-0,63, відповідно, p<0,05), так і у здорових людей похилого віку (r=-0,52; p<0,05), а також у хворих похилого віку із загостренням (r=-0,62; p<0,05) та ремісією ВХДПК (r=-0,54; p<0,05). Проте вночі зв'язок між HF та інтрагастральним рН в усіх групах обстежених був відсутнім. Це зумовлено тим, що вночі відбувалося зростання HF, але інтрагастральний рН не знижувався, а навпаки, зростав на тлі більш високої парасимпатичної активності. Зазначена динаміка HF та рН вночі ще не свідчить про відсутність впливу коливань парасимпатичного тонусу на КФШ. Підвищення інтрагастрального рН вночі може бути зумовлене як дійсним зниженням кислотоутворення в шлунку, так і лужним дуоденогастральним рефлюксом або збільшенням секреції лужного компонента. Важливо відзначити, що факт появи дуоденогастрального рефлюкса також пов'язують з активацією парасимпатичних впливів (И.Ю. Колесникова, 2009).

Рис. 2. Погодинна динаміка показника парасимпатичного тонусу (HF) у хворих на ВХДПК молодого та похилого віку. Відмінності між групами вірогідні протягом всієї доби, p<0,01.

Аналіз літератури свідчить про вплив кислотоутворення на моторну діяльність шлунка (Ю.І. Решетилов та співавт., 2003). Тому наступним завданням було проаналізувати ультрадіанний ритм моторної функції шлунка (ММК), його зв'язок із кислотоутворенням та парасимпатичним тонусом АНС у хворих похилого віку на ВХДПК. Дослідження моторики антрального відділу шлунка проводилось натщесерце протягом тригодинного періоду. Як відомо, ознакою нормального циклу моторної діяльності є наявність фази ІІІ ММК. Важливе значення цієї фази полягає в очищенні порожнини шлунка від залишків їжі, секретів шлункових залоз, слизу (H. Ariga et al., 2008). Аналіз моторної діяльності антрального відділу шлунка у людей похилого віку виявив чергування фаз І (спокою) і ІІ (роботи) у всіх здорових осіб, у 82,6 % хворих з загостренням ВХДПК та у 89,3 % пацієнтів з ремісією захворювання. Разом з тим, частка осіб із зареєстрованою фазою ІІІ склала 33,3 % в групі здорових людей, 30,4 % та 32,1 % в групах хворих із загостренням та ремісією ВХДПК, відповідно. Мала кількість здорових і хворих похилого віку, у яких вдалось зареєструвати повний цикл ММК протягом тригодинного періоду, свідчить про порушення моторної функції шлунка, зокрема зменшення очисної ролі ММК при старінні. Оскільки частота реєстрації фази ІІІ низька як у здорових, так і у хворих людей похилого віку, виявлений факт можна пояснити віковими змінами моторної діяльності верхніх відділів травного каналу (M. Bortolotti et al., 1987). Враховуючи послаблення моторної діяльності шлунка з віком, зокрема зменшення очисної ролі ММК, хворим похилого віку на ВХДПК після завершення курсу антихелікобактерної терапії можна рекомендувати прийом препаратів з групи прокінетиків, які стимулюють появу фази ІІІ, наприклад домперидон.

Слід зазначити, що у випадках нормальної циклічності ММК (наявності фаз І, ІІ, ІІІ) у обстежених похилого віку при загостренні ВХДПК не простежувалось характерного для хворих середнього віку подовження моторного циклу. Відсоток часу, який займала фаза ІІ в загальній тривалості циклу, у здорових і хворих похилого віку із загостренням ВХДПК був однаковим - 48,4 % та 47,9 %, відповідно. Показники тривалості фази ІІ та її відношення до фази І у хворих похилого віку із загостренням ВХДПК не перевищували показники здорових людей похилого віку - (56,0±7,9) та (61,1±8,8) хв., 1,5±0,3 та 1,3±0,2, відповідно. Величини цих показників не досягали рівня, наведеного в літературі для хворих молодого і середнього віку з гострою виразкою дванадцятипалої кишки (ДПК), у яких фаза ІІ становить 77 % від загальної тривалості циклу, а відношення фаза ІІ/фаза І збільшується до 2,8-4,2 і вище (Ю.І. Решетілов та співавт., 2003; M. Bortolotti, 1989). Відомо, що подовження періоду роботи є одним із патогенетичних механізмів виразкової хвороби, оскільки його наслідком є більш тривалий контакт слизової оболонки шлунка і ДПК з кислим шлунковим секретом, що, в свою чергу, сприяє утворенню виразкового дефекту. Відсутність подовження фази ІІ у хворих похилого віку може бути зумовлена, по-перше, нижчою, ніж у хворих молодших вікових груп, базальною кислотною продукцією, по-друге, зменшенням зв'язку між кислотоутворюючою та моторною функціями шлунка при старінні.

Циклічна зміна I, II та III фаз ММК не визначалась у 17,4 % хворих похилого віку із загостренням ВХДПК. Натомість у них протягом всього періоду спостереження реєструвались постійні нерегулярні скорочення, які відповідали характеристикам скорочень фази ІІ, що вказує на так званий „подразнений шлунок”. У хворих похилого віку постійні нерегулярні скорочення в антральному відділі відбувались на тлі підвищеного кислотоутворення, зокрема базальна кислотна продукція становила (6,3±0,8) ммоль/год, середній інтрагастральний рН - 1,7±0,2.

Відомо, що кожний цикл моторної діяльності супроводжується змінами рН у порожнині шлунка. Проте закономірне підвищення рН перед початком та під час фази ІІІ виявлено нами лише у третини здорових та половини літніх хворих із загостренням ВХДПК. Аналіз тривалості окремих фаз ММК в залежності від середніх значень інтрагастрального рН за весь період спостереження показав наступне. У здорових осіб похилого віку із середнім рН ?2,2 фаза І (спокою) була коротшою, а фаза ІІ (роботи) - довшою, ніж у підгрупі з середнім рН >2,2. Проте у хворих на ВХДПК тривалість фаз ММК і циклу в цілому при різних середніх значеннях інтрагастрального рН не відрізнялась. При цьому у хворих із середнім рН ? 2,2 фаза І була навіть довшою, а фаза ІІ - коротшою порівняно з відповідною підгрупою здорових людей. Співвідношення цих показників у хворих похилого віку на ВХДПК, на нашу думку, свідчить про порушення взаємодії між КФШ та моторною діяльністю шлунка.

Як відомо, вплив блукаючого нерву та коливання концентрації мотиліну в крові є засобами регулювання циклічності ММК (T. Tanaka et al., 2001). Для оцінки змін парасимпатичної активності в процесі реєстрації фаз моторного циклу аналізували динаміку нормалізованого показника HF компоненти ВРС (HFn). Зростання HFn перед початком періоду роботи або перед початком фази ІІІ спостерігали лише у третини здорових і хворих похилого віку на ВХДПК. Проведені раніше в Інституті геронтології НАМН України клінічні дослідження показали, що значення HFn більше 50 % відповідає підвищеному парасимпатичному тонусу (О.В. Коркушко и соавт., 1992). Аналіз структури циклу ММК у здорових людей з підвищеним парасимпатичним тонусом (HFn > 50 %) виявив довшу тривалість у них фази роботи, ніж у здорових людей з низьким парасимпатичним тонусом (HFn < 50 %). Тобто, можна говорити про певний зв'язок між рівнем парасимпатичного тонусу та моторною діяльністю шлунка у здорових людей похилого віку. Однак у хворих похилого віку із загостренням ВХДПК структура циклу ММК не відрізнялась у підгрупах обстежених з різним рівнем парасимпатичного тонусу: невпорядковані скорочення фази ІІ реєструвались практично однаковий відрізок часу як при низькому, так і при підвищеному парасимпатичному тонусі ((53,4±10,7) та (42,5±9,8) хв., відповідно). Це свідчить про те, що у хворих із загостренням ВХДПК залежність моторної діяльності антрального відділу шлунка від парасимпатичної активності є слабкою.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі для геріатричної гастроентерології: у хворих похилого віку на ВХДПК визначено основні характеристики і особливості добового ритму кислотоутворюючої функції шлунка, вивчено активність Н⁺,К⁺-АТФази парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, встановлено порушення добових ритмів автономної нервової регуляції, виявлено порушення зв'язку між кислотоутворюючою та моторною функціями шлунка.

У хворих похилого віку на ВХДПК зберігається добовий ритм кислотоутворюючої функції шлунка, який характеризується середньодобовим рівнем інтрагастрального рН 2,4±0,1, амплітудою добового ритму рН 3,2±0,3 од., добовим максимумом рН о 6-й годині ранку (3,0±0,1) та добовим мінімумом рН з 21-ї по 23-ю годину вечора (1,9±0,1). У більшості (75%) хворих похилого віку із загостренням ВХДПК кислотопродукція упродовж доби така ж висока як і у молодих хворих.

У хворих похилого віку на ВХДПК існує зв'язок між інфікованістю H. рylori і добовим ритмом кислотоутворюючої функції шлунка, що проявляється вищим рівнем інтрагастрального рН в нічний період у інфікованих хворих порівняно з не інфікованими (2,0±0,2 та 1,5±0,1, відповідно, у хворих із загостренням ВХДПК, р<0,05).

Хворі на ВХДПК похилого віку порівняно зі здоровими людьми мають підвищену активність Н+,К+-АТФази парієтальних клітин слизової оболонки шлунка ((156,2±31,1) та (68,0±14,6) нмоль Фн/хв·мг білка, відповідно, р<0,05), що підтверджує високий рівень кислотоутворення.

У хворих похилого віку із загостренням ВХДПК при наявності болей в епігастральній ділянці вночі та (або) «голодних» болей вдень визначається вища активність Н+,К+-АТФази парієтальних клітин слизової оболонки шлунка і вищий рівень кислотопродукції у відповідні періоди доби.

У хворих похилого віку при загостренні ВХДПК активність парасимпатичного відділу автономної нервової системи нижча, ніж у хворих молодого віку. Про це свідчать нижчі показники HF компоненти варіабельності ритму серця протягом доби, особливо вночі, у хворих похилого віку, а також менш значне зростання показника вночі (на 36 та 110 %, відповідно). При цьому у хворих похилого віку на ВХДПК зберігається властивий молодим хворим зв'язок між змінами парасимпатичної активності та кислотопродукції шлунка (r=-0,63 та r=-0,62, відповідно, р<0,05).

Відсутність залежності тривалості фаз моторного циклу від рівня інтрагастрального рН свідчить про порушення взаємодії між кислотоутворюючою та моторною функціями шлунка у хворих похилого віку на ВХДПК.

У хворих похилого віку із загостренням ВХДПК зменшується роль парасимпатичної ланки автономної нервової системи у формуванні біоритму моторної функції шлунка. На це вказує відсутність відмінностей у тривалості фаз моторного циклу у хворих зі зниженим та підвищеним парасимпатичним тонусом ((53,4±10,7) та (42,5±9,8) хв., відповідно, для фази ІІ).

Практичні рекомендації

При вивченні базального кислотоутворення у хворих похилого віку топографічну експрес рН-метрію потрібно доповнювати короткотривалим моніторуванням інтрагастрального рН в ділянці тіла шлунка протягом 30-45 хв. Це підвищує точність визначення дійсного стану базальної кислотопродукції.

Хворим похилого віку на ВХДПК доцільно проводити добовий інтрагастральний рН-моніторинг для визначення індивідуальних особливостей добового ритму кислотопродукції та оцінки функціональних резервів кислотоутворюючої функції шлунка, які слід враховувати при призначенні антисекреторної терапії.

В залежності від співвідношення показників добового ритму інтрагастрального рН функціональні резерви кислотоутворюючої функції шлунка у людей похилого віку оцінюються наступним чином:

- збережені функціональні резерви, якщо середній денний рН менше 3, а амплітуда добового ритму рН становить від 2 до 4,9 од.;

- знижені функціональні резерви, якщо середній денний рН становить від 3 до 5, а амплітуда добового ритму рН вища 5 од.;

- дуже знижені (відсутні) функціональні резерви, якщо середній денний рН вищий 5, а амплітуда добового ритму рН менша 2 од.

Враховуючи те, що у хворих похилого віку на ВХДПК реєструються мінімальні значення інтрагастрального рН у вечірні години та на початку ночі, при лікуванні доцільно застосовувати хронотерапевтичний підхід, який базується на результатах добового інтрагастрального рН-моніторингу. Хворим з високим рівнем кислотної продукції шлунка протягом усієї доби антисекреторні препарати слід призначати двічі, причому вечірній прийом повинен передувати часу добового мінімуму інтрагастрального рН (наприклад, о 18-19 годині вечора).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Актуальні питання лікування виразкової хвороби, яка асоційована з Helicobacter pylori, у людей похилого віку / О.В. Коркушко, Д.М. Якименко, М.С. Романенко, С.С. Наскалова // Міжвідомчий збірник "Гастроентерологія". -- 2006. -- Вип. 37. -- C. 516--520. (Дисертант проаналізувала літературні джерела, добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст статті).

2. Циркадианный паттерн желудочного кислотообразования и его составляющие / О.В. Коркушко, В.Б. Шатило, Д.М. Якименко, М.С. Романенко // Буковинський медичний вісник. -- 2006. -- № 4. -- С. 86--90. (Дисертант проаналізувала літературні джерела, добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст статті).

3. Вегетативна регуляція у літніх хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в денний та нічний періоди доби / О.В. Коркушко, Д.М. Якименко, А.В. Писарук, М.С. Романенко // Cучасна гастроентерологія. -- 2007. -- № 2 (34). -- С. 66--71. (Дисертант проаналізувала літературні джерела, добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст статті).

4. Суточные ритмы изменений интрагастрального pH у практически здоровых людей разного возраста / О.В. Коркушко, С.С. Наскалова, В.Б. Шатило, Д.М. Якименко, М.С. Романенко // Проблемы старения и долголетия. -- 2007. -- Т. 16, № 4. -- С. 362--370. (Дисертант проводила добове моніторування рН, брала участь у аналізі отриманих даних та підготовці тексту статті).

5. Функціональний стан шлункових залоз у здорових людей літнього віку за результатами дослідження базальної та стимульованої пентагастрином шлункової секреції / О.В. Коркушко, В.Б. Шатило, С.С. Наскалова, Ю.В. Гавалко, М.С. Романенко, Л.А. Стадник, А.І. Руденко // Cучасна гастроентерологія. -- 2008. -- № 3 (41). -- С. 14--20. (Дисертант проаналізувала літературні джерела, брала участь у аналізі отриманих даних та підготовці тексту статті).

6. Суточные ритмы вегетативной регуляции и интрагастрального рН у практически здоровых людей разного возраста / О.В. Коркушко, В.Б. Шатило, С.С. Наскалова, Д.М. Якименко, М.С. Романенко // Проблемы старения и долголетия. -- 2008. -- Т. 17, № 1. -- С. 43--52. (Дисертант проводила добове моніторування рН та ВРС, брала участь у аналізі отриманих даних та підготовці тексту статті).

7. Пат. 41179 Україна, МПК (2009) А 61 В 10/00. Спосіб оцінки функціональних резервів кислотоутворюючої функції шлунка у людей літнього віку / В.Б. Шатило, С.С. Наскалова, М.С. Романенко, І.А. Антонюк-Щеглова; власник ДУ «Інститут геронтології НАМН України». -- № u 200813969; заявл. 04.12.08; надрук. 12.05.09, Бюл. № 9. (Дисертант брала участь у відборі та обстеженні пацієнтів та підготовці тексту патенту).

8. Состояние моторной функции желудка у больных пожилого возраста с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / Коркушко О.В., Шатило В.Б., Якименко Д.М., Романенко М.С., Наскалова С.С., Кислая О.В. // Проблемы старения и долголетия. -- 2010. -- Т.19, № 4. -- С. 361--371. (Дисертант проаналізувала літературні джерела, добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст статті).

9. Романенко М.С. Періодична моторна діяльність шлунка в осіб літнього віку, хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки / М.С. Романенко, С.С. Сингаєвська / ІV Національний конгрес геронтологів і геріатрів України, 11-13 жовтня 2005 р.: тези доп. // Проблемы старения и долголетия. -- 2005. -- Т.14, приложение. -- С. 200--201. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

10. Романенко М.С. Особливості добового вегетативного балансу у осіб похилого віку хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки / М.С. Романенко // Актуальні проблеми геронтології та геріатрії: наук. конф., 27 січня 2006 р.: тези доп. -- К., 2006. -- С. 162--163. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

11. Циркадіанний ритм шлункового кислотоутворення у літніх хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки / О.В. Коркушко, Д.М. Якименко, М.С. Романенко, С.С. Наскалова // Езофагогастро-рН-моніторинг та ізотопні дихальні тести в сучасній гастроентерології: наук.-практ. симпозіум, 5-6 квітня 2006 р.: матеріали доп. // Вісник Вінницького національного медичного університету. -- 2006. -- Т. 10, № 1. -- С. 124--127. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст статті).

12. Романенко М.С. Желудочное кислотообразование у пожилых больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / М.С. Романенко, С.С. Наскалова // Біологічні основи розвитку патології пізнього віку: наук. конф., 29 січня 2007 р.: тези доп. -- К., 2007. -- С. 118--120. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

13. Коркушко О.В. Суточные колебания желудочной секреции у пожилых больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / О.В. Коркушко, Д.М. Якименко, М.С. Романенко // Эколого-физиологические проблемы адаптации: материалы ХІІ международного симпозиума, 30-31 января 2007 г. -- М., 2007. -- С. 241--243. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

14. Circadian pattern of intragastric acidity in elderly patients with duodenal ulcer disease / O.V. Korkushko, D.M. Yakimenko, M.S. Romanenko, S.S. Naskalova, V.B. Shatilo / Благополучное старение для всех европейцев: конгресс, 5-8 июля 2007 г.: материалы докл. // Успехи геронтологии. -- 2007. -- Т. 30, №3. -- С. 132. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

15. Романенко М.С. Активность Н⁺,К⁺-АТФазы в биоптатах слизистой оболочки желудка у людей пожилого возраста при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки / М.С. Романенко, Е.А. Строцкая // 16-я Российская гастроэнтерологическая неделя, 11-13 октября 2010 г.: материалы докл. // Росс. журнал гастроэнтерол., гепатол., колонопроктол. -- 2010. -- Т.ХХ, №5. -- С. 120. (Дисертант брала участь у обстеженні пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

16. Особливості добового ритму інтрагастрального рН у хворих похилого віку на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДПК) / О.В. Коркушко, В.Б. Шатило, М.С. Романенко, С.С. Наскалова, С.М. Іщук // V Національний конгрес геронтологів і геріатрів України, 12-14 жовтня 2010 р.: тези доп. // Проблемы старения и долголетия. -- 2010. -- Т.19, №3. -- С. 280. (Дисертант добрала та клінічно обстежила пацієнтів, статистично проаналізувала отримані дані, підготувала текст тез).

АНОТАЦІЇ

Романенко М.С. Ритмічна організація кислотоутворюючої та моторної функцій шлунка у хворих похилого віку на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. Дніпропетровська державна медична академія, ДУ “Інститут гастроентерології НАМН України”, Дніпропетровськ, 2011.

Викладено результати обстеження хворих похилого віку на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДПК) (86 чол.), практично здорових людей молодого (20 чол.) та похилого (20 чол.) віку, а також молодих хворих на ВХДПК (20 чол.). У хворих похилого віку на ВХДПК особливістю добового ритму кислотоутворюючої функції шлунка порівняно зі здоровими людьми відповідного віку є нижчий рівень інтрагастрального рН в другій половині ночі, а також спостерігається підвищена активність Н+,К+-АТФази парієтальних клітин. Показано, що у хворих похилого віку порушена взаємодія між кислотоутворюючою та моторною функціями шлунка в міжтравний період. У хворих похилого віку із загостренням ВХДПК також зменшується вплив парасимпатичної ланки автономної нервової системи на біоритм моторної діяльності шлунка.

Ключові слова: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, інтрагастральний рН, кислотоутворююча функція шлунка, добові ритми, Н+,К+-АТФаза парієтальних клітин, моторна діяльність шлунка, автономна нервова система, старіння.

Романенко М.С. Ритмическая организация кислотообразующей и моторной функций желудка у больных пожилого возраста с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 - гастроэнтерология. Днепропетровская государственная медицинская академия, ГУ “Институт гастроэнтерологии НАМН Украины”, Днепропетровск, 2011.

Диссертация посвящена исследованию ритмической организации кислотообразующей и моторной функций желудка у больных пожилого возраста с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки (ЯБДПК).

Обследованы группы больных пожилого возраста (60-74 лет) с ЯБДПК в стадии обострения (39 чел.) или ремиссии (47 чел.), практически здоровых людей молодого (20-34 лет, 20 чел.) и пожилого (60-74 лет, 20 чел.) возраста, а также молодых больных с обострением ЯБДПК (20-34 лет, 20 чел.). Показатели суточного ритма кислотообразующей функции желудка (КФЖ) изучали методом мониторирования интрагастрального рН. Активность Н⁺,К⁺-АТФазы в биоптатах слизистой оболочки желудка определяли бихимическим методом, суточные ритмы автономной нервной системы (АНС) исследовали методом спектрального анализа вариабельности ритма сердца (ВРС), состояние моторной деятельности желудка - методом балонной манометрии.

Суточный ритм КФЖ у больных пожилого возраста с ЯБДПК характеризуется более высокой кислотопродукцией ночью по сравнению со здоровыми пожилыми людьми. При этом у 75 % пожилых больных с обострением ЯБДПК кислотопродукция в течение суток высокая и соответствует ее уровню у молодых больных. Отмечена связь между течением заболевания и уровнем интрагастральной кислотности у пожилых больных ЯБДПК. При наличии «ночных» болей в эпигастральной области регистрировался более низкий уровень интрагастрального рН в ночное время, а при наличии «голодных» болей - более низкий уровень интрагастрального рН в течение дня, что свидетельствует о большей кислотопродукции в соответствующие периоды суток. У пожилых больных с ЯБДПК активность Н⁺,К⁺-АТФазы париетальных клеток выше, чем у здоровых пожилых людей ((156,2±31,1) и (68,0±14,6) нмоль Фн/мин·мг белка, соответственно, р<0,05). Более того, у пожилых больных активность фермента не отличается от показателя молодых больных ((149,5±27,9) нмоль Фн/мин·мг белка), что подтверждает высокий уровень КФЖ.

Анализ суточных ритмов ВРС показал, что в развитии обострений ЯБДПК у пожилых больных активация парасимпатического отдела АНС играет менее значимую роль, чем у молодих больных. Об этом свидетельствуют низкие показатели парасимпатического тонуса в течение суток, особенно ночью, у пожилых пациентов по сравнению с молодыми больными. Вместе с тем, у пожилых больных сохранялась свойственная молодым пациентам прямая связь между изменениями парасимпатической активности и желудочным кислотообразованием.

При изучении моторной деятельности желудка у пожилых больных с ЯБДПК выявлено нарушение взаимодействия между кислотообразующей и моторной функциями желудка. Об этом свидетельствует отсутствие увеличения периода работы (фаза II) моторного цикла и соотношения фаза II/фаза I по сравнению со здоровыми людьми, а также отсутствие у больных зависимости между длительностью фаз моторного цикла и уровнем интрагастрального рН в период регистрации моторной деятельности. Кроме того, у пожилых больных при обострении ЯБДПК уменьшается влияние парасимпатической АНС на формирование биоритма моторной деятельности желудка.