Медико-соціальне обґрунтування оптимізованої моделі медичної допомоги хворим із судинно-мозковими захворюваннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

УДК 616.831-005:614.2

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОПТИМІЗОВАНОЇ МОДЕЛІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ ІЗ СУДИННО-МОЗКОВИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

14.02.03 - СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

РЕВЕНЬКО ІВАННА ЛЕОНІДІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Корнацький Василь Михайлович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска НАМН України», головний лікар - заступник директора по клінічній роботі, завідувач відділу медико-соціальних проблем кардіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Слабкий Геннадій Олексійович, ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», директор

доктор медичних наук, професор, Бадюк Михайло Іванович, Українська військово-медична академія, начальник кафедри організації медичного забезпечення збройних сил

Захист відбудеться 27 травня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, кафедра управління охороною здоров'я, аудиторія № 46

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 22 квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

к. мед. н., доцент В.І. Бугро

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема судинно-мозкових захворювань є найбільш актуальною в сучасній медицині світу, що обумовлено їх значною поширеністю, високою інвалідністю і смертністю та важкими медичними, соціальними і економічними наслідками (Гусев Е.И., Скворцова В.И., 2007; Волошин П.В., Міщенко Т.С., 2006; Mancia G., 2004).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) в 2005 р. у світі зареєстровано 16 млн первинних випадків інсультів і 5,7 млн смертей від них. Очікується, що в 2015 р. кількість випадків зросте до 18 і 6,5 млн відповідно, а в 2030 -- до 23 і 7,8 млн, якщо не будуть прийняті кардинальні дії по боротьбі з інсультами на популяційному рівні (The World Health Report, 2004; Mathers C.D., Lopez A.D., 2006; Strong K., Mathers C., 2007).

В Україні щорічно інсульти вперше діагностують у 100-120 тис. мешканців, а рівень захворюваності та смертності від них залишається стабільно високим і значно перевищує показники більшості країн Європи (Коваленко В.М., Корнацький В.М., 2010). В 2008 р. захворюваність інсультами становила 282,9 на 100 000 населення, а смертність -- 91,8 на 100 000 населення при показнику 30-денної летальності в межах 35%. Протягом року помирає кожен другий хворий, 25-30% залишаються інвалідами, а 50% потребують сторонньої допомоги (Міщенко Т.С., 2009; Хобзей М.К., Зінченко М.О., 2010).

Проблемам інсультів присвячені численні дослідження вітчизняних авторів, але при всій їх цінності переважна більшість наукових праць висвітлює клінічні аспекти ГПМК (Вінничук С.М., 2008; Зозуля І.С., Боброва В.І., 2008; Поліщук М.Є., 2010; Яворська В.А., Фломін Ю.В., 2010 та інші), в той час як поза увагою залишаються питання організації надання відповідної допомоги. Як результат -- організація надання медичної допомоги хворим на інсульти має суттєві недоліки: відсутність спеціалізованих відділень для лікування ГПМК, обмеження діагностичної бази, низька спроможність впровадження сучасних ефективних медичних технологій, наявність реабілітаційних відділень лише в окремих областях (Гуляев Д.В, Петренко О.Э., 2006; Голубчиков М.В., Міщенко Т.С., 2010).

Важливість дослідження значною мірою посилюється необхідністю виконання положень Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки, що свідчить про необхідність наукового обґрунтування оптимізації існуючої моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти, що і обумовило актуальність дослідження, визначило його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до плану виконання кандидатських дисертацій Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, а також у рамках науково-дослідної роботи кафедри управління охороною здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика «Розробка стратегічних моделей удосконалення якості медичної допомоги та покращення здоров'я населення України», 2009-2014 рр. (№ державної реєстрації 601094008304). Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до головних завдань Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 761 «Про затвердження Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки».

Мета дослідження: наукове обґрунтування оптимізованої етапної моделі надання медичної допомоги хворим з цереброваскулярними хворобами.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

- проведення аналізу епідеміології цереброваскулярних хвороб та моделей надання медичної допомоги хворим на інсульти у провідних країнах світу;

- вивчення динаміки поширеності, захворюваності, інвалідності та смертності внаслідок цереброваскулярних хвороб в Україні та її регіонах за 10 років;

- аналіз організації медичної допомоги на регіональному рівні;

- наукове обґрунтування оптимізованої етапної моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти.

Наукова база дослідження: відділ медико-соціальних проблем кардіології ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска»; МКЛ № 6 м. Запоріжжя; 19 міських та районних інсультних відділень, відділення неврологічні, цереброваскулярної патології 24 областей, АР Крим, м. Київ, м. Севастополь.

Об'єкт дослідження: система надання медичної допомоги хворим на інсульти.

Предмет дослідження: захворюваність, поширеність, смертність населення від цереброваскулярних хвороб (ЦВХ), організація медичної допомоги при інсультах.

Методи дослідження: методологія дослідження базувалась на системному підході, а основними його методами стали:

- бібліосемантичний -- для вивчення проблеми судинно-мозкових захворювань у світі, оцінки досвіду різних країн у системі надання медичної допомоги при інсульті;

- статистичний -- для обчислення і узагальнення даних, отриманих в результаті власного дослідження;

- епідеміологічний -- для вивчення поширеності, захворюваності та смертності внаслідок цереброваскулярних хвороб в Україні, а також визначення їх регіональних відмінностей;

- моделювання -- для створення функціонально-структурної моделі системи надання допомоги при інсульті;

- експертних оцінок -- для визначення ефективності запропонованої моделі надання медичної допомоги хворим з цереброваскулярними хворобами.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- встановлено епідеміологічні особливості цереброваскулярних хвороб в Україні за 1999-2008 роки;

- визначено відносні ризики захворюваності, інвалідності та смерті внаслідок ЦВХ в регіонах країни;

- науково обґрунтована оптимізована етапна модель надання медичної допомоги хворим на інсульти.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у доповненні теорії соціальної медицини та організації охорони здоров'я в частині удосконалення медичної допомоги хворим з судинно-мозковою патологією.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати стали підставою для:

- впровадження оптимізованої етапної моделі надання медичної допомоги при інсультах в окремих регіонах;

- визначення основних тенденцій епідеміології цереброваскулярних хвороб в країні;

- встановлення пріоритетних напрямків в удосконаленні організації медичної допомоги в областях з найвищими відносними ризиками захворюваності та смерті внаслідок цереброваскулярних хвороб;

- підтвердження доцільності подальшого поширення етапної моделі надання медичної допомоги при інсультах, основою якої є інсультні відділення;

- розробки та видання аналітично-статистичних посібників (2008, 2009, 2010 роки).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто визначено мету та завдання дослідження, розроблено його програму, обрані методи дослідження, проведено аналітичний огляд джерел наукової інформації по проблемі цереброваскулярних хвороб, самостійно зібрано первинні статистичні матеріали. Автор власноруч сформувала базу даних, здійснила їх статистичну обробку та наукову інтерпретацію отриманих результатів, науково обґрунтувала концептуальні підходи до удосконалення надання медичної допомоги хворим на інсульт, самостійно сформулювала всі розділи дисертації, висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, оприлюднені на: VIII Національному конгресі кардіологів України (Київ, 20-22 вересня 2007 р.); X Національному конгресі кардіологів України (Київ, 23-25 вересня 2009 р.); науковій підсумковій сесії ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска» НАМН України «Актуальні питання сучасної кардіології» (Київ, 25-26 березня 2010 р.); XІ Національному конгресі кардіологів України (Київ, 28-30 вересня 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт (1 -- одноосібно), з них 6 -- у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 212 сторінках тексту, з них основного -- 155 сторінок, складається із вступу, аналітичного огляду наукової літератури, програми та методів дослідження, трьох розділів досліджень та аналізу отриманих даних, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків, ілюстрована 20 рисунками та 16 таблицями. Бібліографія включає 232 джерела, з них 150 -- латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, матеріали і методи дослідження. Досягнення мети дослідження потребувало наявності розробленої на основі системного підходу програми, яка передбачала його виконання в чотири етапи із використанням адекватних методів, що забезпечило можливість отримання достатньо повної інформації для оцінки стану предмету дослідження (рис. 1).

Структуризація виконання дослідження забезпечила його системність, оскільки результати кожного етапу ставали не тільки основою для реалізації послідуючих завдань, але і слугували підґрунтям для узагальнення одержаних результатів та наукового обґрунтування етапної моделі надання допомоги хворим на інсульти.

Застосування бібліосемантичного аналізу 232 джерел на першому етапі дослідження дозволило вибрати напрямок, сформувати його мету та завдання, оцінити актуальність проблеми ЦВХ та системи надання допомоги хворим на ГПМК у світі та в Україні, а також визначити шляхи її вирішення.

Метою другого етапу стало вивчення стану поширеності, захворюваності, інвалідності та смертності внаслідок ЦВХ в Україні та її регіонах за десятирічний період.

На третьому етапі проведено аналіз системи надання медичної допомоги хворим на інсульти в регіонах країни з послідуючою її оцінкою.

Отримані результати дозволили на завершальному етапі дослідження обґрунтувати концептуальні підходи, розробити та впровадити оптимізовану модель надання допомоги хворим на інсульти та оцінити її ефективність.

Інформаційну базу дослідження становили: 232 літературних джерела; діючі нормативно правові акти (5 од.), офіційні дані Центру медичної статистики МОЗ України, обласних інформаційно-аналітичних центрів медичної статистики, 1999-2008 рр.: ф. № 12 (270 од), ф. № С-8 (120 од.), ф. № 20 (54 од.); статистична звітність Головного управління медико-соціальної експертизи ф. № 14 (20 од.); звіти головних управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських, МОЗ АР Крим про стан виконання заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 761 «Про затвердження Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки», спільного наказу МОЗ України від 21.12.2006 року № 847/71 «Про затвердження Плану реалізації заходів щодо

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Програма, матеріали та обсяги дослідження

забезпечення виконання Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки», 2008-2009 рр. (135 од.); відповіді обласних спеціалістів на скеровані до них запити про організацію надання медичної допомоги хворим на інсульти (24 од.), звіти лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) Запоріжжя, 2006-2009 рр. (196 од.); картки стаціонарних хворих ф. № 003/о (600 од.).

В дослідженні використані наступні методи: бібліосемантичний, статистичний, епідеміологічний, моделювання, експертних оцінок.

Для вивчення динаміки показників ЦВХ складені та проаналізовані статистичні ряди динаміки, визначено темпи приросту (зменшення) за десятирічний період. Структурний аналіз використовувався з метою оцінки показників ЦВХ в країні в цілому та за кожним регіоном окремо.

Проведення епідеміологічного аналізу ЦВХ супроводжувалось визначенням відносних ризиків (ВР) -- відношення ризику виникнення патологічного стану або смерті в одній групі населення щодо другої, при цьому використовувався метод попарного порівняння показників, розрахованих у кожній області, із загальнодержавними показниками з проведенням розрахунків 95% довірчого інтервалу (ДІ). З метою вивчення зміни захворюваності, інвалідності та смертності від ЦВХ, окремо розглянуто періоди: 1999-2002 рр., 2003-2005 рр., 2006-2008 рр. із порівнянням абсолютних показників одного періоду по відношенню до іншого в Україні та її областях.

Основним інструментом соціологічного дослідження стала анкета експертної оцінки доцільності та ефективності впровадження оптимізованої моделі надання медичної допомоги хворим з інсультами. Експертами виступили 30 науковців та організаторів охорони здоров'я, серед яких 93,3% мали вищу кваліфікаційну категорію, науковий ступінь доктора мед. наук -- 13,3%, кандидата мед. наук -- 36,6%.

Зібраний статистичний матеріал оброблявся з використанням програм MS Excеl, Epi-Info та Statistica 6.

Таким чином, розроблена програма дослідження та її методичний апарат забезпечили вирішення поставлених завдань, отримання достовірних результатів, які стали основою наукового обґрунтування оптимізованої моделі надання допомоги хворим із судинно-мозковими захворюваннями.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз захворюваності на ЦВХ за 1999-2008 рр. засвідчив про її зростання на 17,9%, при зниженні смертності на 3,7%. Щодо інсульту, то захворюваність ним з 1999 по 2004 рр. знижувалась, а з 2005 по 2008 роки зросла, однак за період дослідження знижувалась в середньому на 0,16%. Її питома вага серед усієї захворюваності ЦВХ в 2003-2005 рр. порівняно з 1999-2002 рр. знизилась з 29,03±0,04% до 26,27±0,04% з наступним підвищення в 2006-2008 рр. до 28,30±0,04%.

В 2008 р. порівняно з 1999 р. смертність внаслідок мозкових інсультів зросла на 43,4%, а середній щорічний темп її приросту становив 4%. Найвищим відмічався рівень смертності внаслідок ішемічного інсульту, який протягом десяти років зріс на 37,7%, тобто в середньому на 3,6% щорічно. Рівень смертності від субарахноїдального крововиливу (САК) зріс на 27%, зростаючи щорічно в середньому на 2,7%.

За період дослідження смертність від геморагічного інсульту знизилась на 3,6%, а від інсульту, не уточненого як крововилив або інфаркт -- на 73,9%, при цьому в середньому щороку показники зменшувались на 14%.

Встановлено, що питома вага смертності від інсультів серед усіх смертей з причини ЦВХ в Україні в 2006-2008 рр. у порівнянні з 1999-2002 рр. зросла в 1,33 рази: від 31,14±0,07% до 41,52±0,09%, а в її структурі смертність від ішемічного інсульту становила 49,29±0,14%, геморагічного -- 31,78 ±0,13%, САК -- 3,38±0,05%, від інсульту не уточненого як крововилив або інфаркт -- 15,55±0,10%.

Для об'єктивного відображення стану судинно-мозкових захворювань проведено аналіз захворюваності, інвалідності та смертності внаслідок ЦВХ за 1999-2008 рр. в областях України з визначенням відносних ризиків.

Встановлено, що протягом десятирічного періоду відносний ризик захворюваності ЦВХ зростав в АР Крим, Волинській, Львівській, Одеській, Харківській, Черкаській областях та м. Києві. Найвищі його показники в 2006-2008 рр. було зафіксовано у Вінницькій (ВР=1,19 при ДІ 1,19-1,21), Донецькій (ВР=1,30 при ДІ 1,29-1,31), Івано-Франківській (ВР=1,60 при ДІ 1,59-1,61) та Харківській (ВР= 1,77 при ДІ 1,77-1,79) областях.

Відносний ризик смерті від ЦВХ постійно зростав у Волинській, Донецькій, Закарпатській, Луганській, Хмельницькій областях. У 2006-2008 рр. показники були максимальними в Донецькій (ВР=2,20 при ДІ 2,18-2,22), Сумській (ВР=2,54 при ДІ 2,50-2,57) областях та м. Севастополь (ВР=1,90 при ДІ 1,85-1,96).

Відносний ризик первинної інвалідності від ЦВХ в 2003-2005 рр. при порівнянні з 1999-2002 рр. зріс (ВР=1,03 при ДІ 1,02-1,04), а в 2006-2008 рр. порівняно з 2003-2005 рр. знизився (ВР=0,85 при ДІ 0,84-0,86) як в країні в цілому, так і в більшості регіонів. В останній період дослідження найвищий ВР інвалідності було встановлено в Миколаївській (ВР=1,28 при ДІ 1,22-1,34), Одеській (ВР=1,41 при ДІ 1,37-1,45) областях, м. Києві (ВР=1,74 при ДІ 1,70-1,79).

Аналізуючи загальнодержавні показники захворюваності інсультом, визначено зниження ВР у 2003-2005 рр. порівняно з 1999-2002 рр. (ВР=0,99 при ДІ 0,99-0,99) з послідуючим зростанням у 2006-2008 рр. (ВР=1,07 при ДІ 1,07-1,08). Постійно зростав ВР у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Запорізькій, Хмельницькій областях. В 2006-2008 рр. найвищі показники було зафіксовано в Луганській (ВР=1,39 при ДІ 1,37-1,41), Волинській (ВР=1,30 при ДІ 1,27-1,33), Хмельницькій (ВР=1,31 при ДІ 1,28-1,33) та Чернігівській (ВР=1,55 при ДІ 1,52-1,58) областях.

Відносний ризик смерті від САК в переважній більшості областей України в 2003-2005 рр. порівняно з 1999-2002 зріс, з послідуючим зниженням у 2006-2008 рр. (ВР=0,93 при ДІ=0,89-0,97), на відміну від Полтавської, Рівненської, Миколаївської областей, де показники зростали постійно. Найвищий ВР смерті у 2006-2008 рр. зафіксовано у Миколаївській (ВР=1,69 при ДІ 1,46-1,96) та Полтавській (ВР=1,97 при ДІ 1,75-2,23) областях.

Відносний ризик смерті від геморагічного інсульту за десятирічний період в країні поступово знизився, за винятком Кіровоградської, Луганської, Одеської, Хмельницької, Чернігівської областей та м. Севастополь. Найвищий рівень у 2006-2008 рр. зареєстровано в Луганській (ВР=1,48 при ДІ 1,54), Одеській (ВР=1,36 при ДІ 1,31-1,41), Чернігівській (ВР=1,35 при ДІ 1,28-1,42) областях та м. Севастополь (ВР=1,47 при ДІ 1,35-1,61).

Відносний ризик смерті від ішемічного інсульту за 1999-2008 рр. зріс у більшості областей України, виключення склали Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська, де протягом десятирічного періоду показники знизились. Найвищий ВР смерті від ішемічного інсульту в 2006-2008 рр. зареєстровано в Луганській (ВР=2,62 при ДІ 2,62-2,75), Чернігівській (ВР=1,91 при ДІ 1,84-1,99) областях та м. Севастополь (ВР=1,87 при ДІ 1,76-2,00).

Оцінюючи відносний ризик смерті населення від інсульту не уточненого як крововилив або інфаркт, встановлено його зниження в більшості областей країни. Підвищений рівень весь період дослідження зафіксовано на території Одеської, Рівненської, Херсонської та Чернігівської. В 2006-2008 рр. найвищими показники були в Херсонській (ВР=3,45 при ДІ 3,27-3,63), Одеській (ВР=3,31-3,19-3,44) областях та м. Київ (ВР=2,15 при ДІ 2,06-2,25).

Встановлено, що відносний ризик смерті від інсультів (всі форми) за 1999-2008 рр. зріс у переважній більшості областей, за виключенням Волинської, де показники поступово знижувались (ВР=0,88 при ДІ 0,84-0,92 у 2003-2005 рр. порівняно з 1999-2002 рр.; ВР=0,94 при ДІ 0,89-0,99 у 2006-2008 р порівняно з 2003-2005 рр.), Харківської, де в 2003-2005 рр. порівняно з 1999-2002 рр. ризик зменшився (ВР=0,65 при ДІ 0,63-0,67), а в 2006-2008 рр. порівняно з 2003-2005 роками залишився незмінним (ВР=1,02 при ДІ 0,99-1,11). Зросли показники в 2003-2005 рр. порівняно з 1999-2002 рр., а в 2006-2008 рр. порівняно з 2003-2005 рр. не змінились у Дніпропетровській (ВР=1,19 при ДІ 1,16-1,22 та ВР=1,02 при ДІ 0,99-1,05) та Донецькій (ВР=1,33 при ДІ 1,30-1,36 та ВР=1,09 при ДІ 0,99-1,1) областях.

У 2006-2008 рр. найвищий ВР смерті від інсультів (усі форми) встановлено в Луганській (ВР=1,92 при ДІ 1,88-1,95), Чернігівській (ВР=1,71 при ДІ 1,66-1,76) областях та м. Севастополь (ВР=1,64 при ДІ 1,56-1,72).

Аналіз надання медичної допомоги хворим на інсульти у 2008 р. в областях України засвідчив, що вона надавалась переважно в неврологічних стаціонарах або відділеннях цереброваскулярної патології. Кількість нейросудинних ліжок (ліжка, які входять до складу інсультних та цереброваскулярних відділень) на 10 000 дорослого населення коливалась від 0,19 (Одеська обл.) до 1,94 (Волинська обл.).

Високотехнологічні інсультні центри існували в 8 областях країни (Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Львівська, Одеська, Харківська та м. Київ), спеціалізовані інсультні відділення в -- 19, за виключенням Кіровоградської, Луганської, Полтавської, Рівненської, Хмельницької та м. Севастополь. Переважна більшість спеціалізованих стаціонарів функціонували на базі багатопрофільних лікувальних закладів у обласних центрах, мережа інсультних відділень в районних центрах на момент дослідження була створена лише в Донецькій та Дніпропетровській областях.

Відділення реабілітації для хворих, що перенесли інсульт, функціонували в 17 областях, загальна кількість ліжок коливалась від 15 (Миколаївська) до 140 (Дніпропетровська). Відсутні відділення реабілітації в Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Полтавській, Рівненській, Чернівецькій, Чернігівській областях.

Рівень госпіталізації хворих на інсульти до спеціалізованих відділень становив від 17,5% (Одеська) до 94,8% (Донецька), госпіталізація у межах «терапевтичного вікна» -- від 4% (Житомирська, Хмельницька) до 27,9% (Донецька).

Відсоток хворих на інсульт, яким проводилась комп'ютерна томографія (КТ), коливався у межах від 30,0% (Полтавська) до 91,9% (Волинська).

Тромболізис при ішемічному інсульті проводився в 12 областях країни, переважно 1-2 пацієнтам за рік, за виключенням Волинської (4 особи), Дніпропетровської (5), Донецької (10), Івано-Франківської (6), Запорізької (5), Харківської (5), м. Київ (8 осіб). Протягом 2008 р. в країні було виконано 50 медикаментозних реканалізацій.

Лікарняна летальність в спеціалізованих відділеннях коливалась у межах від 2,4% (Донецька обл.) до 27,5% (м. Севастополь).

У порівнянні з іншими областями, найменша кількість нейросудинних ліжок на 10 000 дорослого населення була відмічена в АР Крим (0,37), Одеській (0,19). Полтавській (0,36) та м. Київ (0,34). У Луганській та Рівненській областях допомогу пацієнтам з ГПМК надавали у загальних неврологічних відділеннях.

Низький рівень госпіталізації хворих на інсульти до спеціалізованих відділень було зафіксовано в АР Крим (35,4%), Одеській (17,5%), Рівненській (25,2%), Хмельницькій (23,9%), Чернігівській (31,8%) областях, найвищий -- в Донецькій (94,8%), Харківській (73,4%), Черкаській (72,4%). В інших областях показники коливались від 45 до 58%.

Найнижчий рівень госпіталізації у межах «терапевтичного вікна» до профільних стаціонарів відмічався в Житомирській (4,5%), Івано-Франківській (4,6%), Хмельницькій (4,1%) областях, найвищий -- в Донецькій (27,9%), Запорізькій (21,9%), Миколаївській (22,0%).

Відсоток хворих на інсульти, яким була проведена КТ, найнижчим був у Кіровоградській (35,4%), Полтавській (30,0%), Рівненській (27,9%) областях та м. Севастополь (30,3%), найвищим -- у Волинській (91,9%), Дніпропетровській (84,9%), Тернопільській (97,7%) та м. Київ (87,9%).

Високий рівень лікарняної летальності в спеціалізованих відділеннях зафіксовано в Кіровоградській (24,5%), Рівненській (26,5%), Чернігівській (18,2%) областях та м. Севастополь (27,5%), найнижчий -- у Донецькій (2,5%), Волинській (4,8%), Дніпропетровській (6,3%), Харківській (7,2%).

Наявність у Волинській, Дніпропетровській та Донецькій областях високотехнологічних обласних інсультних центрів, міжрайонних або міських інсультних відділень та відділень реабілітації для хворих з наслідками інсульту, сприяло високому відсотку госпіталізації пацієнтів з інсультами до профільних стаціонарів (55,9, 52,4 і 94,8%), активному впровадженню передових медичних технологій, що обумовило низьку лікарняну летальність у профільних закладах (4,8, 6,3 і 2,4%), та зниження рівня смертності.

Досвід надання допомоги хворим на інсульти в європейських країнах та аналіз організації медичної допомоги в Україні засвідчили, що ефективною є етапна модель, яка передбачає транспортування та госпіталізацію пацієнта у межах «терапевтичного вікна» (3 години) до інсультного відділення (ІВ), розташованого у радіусі дії 100 км, оснащеного необхідною діагностичною апаратурою (КТ), де штатом спеціалістів забезпечується проведення досліджень і повноцінного лікування згідно затвердженим клінічним протоколам та послідуючим переведенням до відділення реабілітації, або у разі потреби високотехнологічної медичної допомоги -- до обласного інсультного центру.

Аналіз системи надання допомоги при інсультах та епідеміологічних показників ЦВХ засвідчив, що функціонування етапної моделі медичної допомоги призвело до зниження або стабілізації ВР смерті внаслідок всіх форм інсультів в областях, де паралельно з обласними інсультними центрами допомогу хворим надавали в міжрайонних або міських інсультних відділеннях -- Волинській (ВР=0,94 при ДІ 0,89-0,99), Дніпропетровській (ВР=1,02 при ДІ 0,99-1,05), Донецькій (ВР=1,09 при ДІ 0,97-1,11), на відміну від загальнодержавних показників (ВР=1,14 при ДІ 1,13-1,15) та показників основної більшості областей України. Разом з тим, результати дослідження діяльності існуючої етапної моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти дозволили виявити низку організаційних недоліків, зокрема: затримку госпіталізації пацієнтів у межах «терапевтичного вікна» до спеціалізованих відділень у більшості областей, пов'язану з низьким рівнем освіченості населення про ознаки інсульту; затримку транспортування хворих бригадами швидкої медичної допомоги (ШМД); повільне впровадження тромболізису при ішемічному інсульті через пізню госпіталізацію, несвоєчасне проведення КТ; реабілітацію пацієнтів з наслідками ГПМК в пізньому відновлювальному періоді або її відсутність взагалі.

Крім того, встановлено, що затверджені клінічні протоколи не визначають терміни догоспітального періоду та проведення КТ в спеціалізованому відділенні, а рекомендації щодо проведення реабілітації через 6-8 місяців після перенесеного інсульту в умовах неврологічного стаціонару не відповідають сучасній концепції відновлювальної терапії.

Отримані результати та виявлені недоліки засвідчили необхідність наукового обґрунтування оптимізації етапної моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти, в основу формування якої покладались положення Європейських рекомендацій по веденню хворих на інсульти.

В якості об'єкту оптимізації приймалась етапна модель Запорізького ангіоневрологічного центру на базі МКЛ № 6, до структури якого входять поліклінічний міський консультативний кабінет ЦВХ, відділення інсультне (60 ліжок), інтенсивної терапії (10), реабілітації (45).

Оптимізована етапна модель (рис. 2) включала існуючі (транспортування пацієнта до ІВ, діагностика та лікування згідно затверджених клінічних протоколів у спеціалізованому відділенні, відновлювальна терапія у відділенні реабілітації), частково змінені (скорочення терміну догоспітального періоду від 3-6 до 1-3 годин, проведення КТ у першу годину перебування хворого в стаціонарі, переведення пацієнтів до відділення реабілітації на 10-14-й день захворювання за умови стабілізації їх стану, подальше спостереження та реабілітація під наглядом сімейного лікаря та невропатолога місцевої поліклініки) та якісно нові елементи (модель інформаційного забезпечення населення про симптоми інсульту та алгоритм дій при його виникненні; реабілітація хворих з перших днів перебування в ІВ), взаємодія яких між собою надала моделі нових якостей.

Невід'ємною складовою запропонованої оптимізації стала модель інформаційного забезпечення населення та медичних працівників щодо симптомів інсульту та алгоритму дій при його виникненні (рис. 3), яка передбачала для населення застосування публікацій у засобах масової інформації (ЗМІ), виступи по радіо та на телебаченні науковців, організаторів охорони здоров'я, розповсюдження пам'яток і таблиць про основні ризики та симптоми інсульту в усіх лікувальних закладах міста; для медичних працівників -- проведення семінарів-тренінгів, лекцій на тему сучасних принципів надання медичної допомоги при ГПМК, конференцій для лікарів та фельдшерів ШМД з питань діагностики, лікування хворих на інсульти та аналізом якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі.

Стратегічним напрямком розробленої моделі визначається підвищення якості та ефективної медичної допомоги хворим на інсульти через реалізацію заходів організаційного характеру. Тактичний напрямок забезпечується удосконаленням етапів надання медичної допомоги при інсульті.

На відміну від раніше існуючої, запропонована оптимізована етапна модель надання допомоги при інсульті сприяє госпіталізації хворих до спеціалізованого закладу в межах «терапевтичного вікна», що дозволяє розпочати диференційну терапію ГПМК в максимально ранньому періоді та активно впровадити сучасні, клінічно доведені методи лікування; застосування відновлювальної терапії з перших днів перебування хворого в ІВ (рання мобілізація, лікування положенням, кінезотерапія, дихальна гімнастика) сприяє більш швидкому та повному відновленню неврологічних порушень, запобігає виникненню ускладнень (тромбоемболія легеневих артерій, тромбофлебіт, пневмонія, трофічні ураження), і як наслідок -- летальності хворих. Запропонована модель відповідає основній стратегії у боротьбі з інвалідизуючими наслідками інсультів як результат лікування пацієнтів в гострому відновлювальному періоді у відділенні реабілітації, основними принципами якого є узгодженість та взаємодія зі спеціалістами інсультного відділення, оптимальна тривалість лікування, проведення диференційних реабілітаційних програм в залежності від виду та ступеня неврологічних порушень.

Завдяки впровадженню оптимізованої етапної моделі надання медичної допомоги при інсультах в ангіоневрологічному центрі м. Запоріжжя в 2009 р.: госпіталізація досліджуваного контингенту до ІВ досягла 86,1% від загальної кількості захворівших, що на 17,2% (р<0,001) перевищило показники 2006 р., з них у межах «терапевтичного вікна» -- 55,2%; у першу годину перебування в стаціонарі КТ проведена 51,3% пацієнту, що дозволило застосувати тромболізис 10 хворим на ішемічний інсульт. Відсоток пацієнтів, пролікованих у реабілітаційному відділенні в гострому відновлювальному періоді, зріс з 13,8 до 24,1% (р<0,01), що співпадає з показниками провідних європейських країн; лікарняна летальність знизилась з 23,3 до 16,3% (р <0,05), збільшився відсоток пацієнтів з мінімальними неврологічними порушеннями від 4,9 до 10,4%, зменшився -- з глибокими неврологічними порушеннями від 15,5 до 7,1%, скоротилась тривалість перебування хворого в стаціонарі на 20%.

На думку 30 експертів, впровадження оптимізованої етапної моделі надання допомоги хворим на інсульти є доцільним в усіх областях країни (93,3±4,6%) та сприятиме покращенню якості медичної допомоги (96,7±3,3%), зниженню смертності (86,7±6,2%) та інвалідності (73,3±8,0%).

Більшість експертів вважає, що соціальна ефективність запропонованої моделі полягає у зниженні інвалідності (80±7,3%), смертності (86,7±6,2%), зменшенні соціального навантаження на родину хворого (70±8,3%), а економічна ефективність обумовлена скороченням тривалості перебування хворого в стаціонарі (66,7±8,6%); скороченням термінів непрацездатності (60±8,9%); збереженням трудових ресурсів (66,7%±8,6%); зменшенням подальших витрат на лікування та реабілітацію хворих з неврологічними порушеннями внаслідок перенесеного інсульту (76,6±7,7%).

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена недосконалість існуючої системи надання медичної допомоги хворим на гострі цереброваскулярні порушення при зростанні їх поширення, що обумовило необхідність наукового обґрунтування оптимізованої етапної моделі медичної допомоги вказаному контингенту населення, впровадження якої довело свою медичну, соціальну та економічну ефективність.

1. Аналіз захворюваності на цереброваскулярні хвороби в Україні за 1999-2008 рр. засвідчив про її зростання на 17,9% при одночасному зниженні рівня смертності лише на 3,7%, однак при відносно стабільних показниках захворюваності на інсульти смертність внаслідок них зросла на 43,4%, в тому числі від ішемічного інсульту -- на 37,7%, від субарахноідального крововиливу -- на 27%, при її зниженні від геморагічного інсульту на 3,6%, а від інсульту, не уточненого як крововилив або інфаркт -- на 73,9%.

2. Встановлено, що питома вага смертності від інсультів серед усіх смертей з причини цереброваскулярних хвороб в Україні за 1999-2008 рр. зросла в 1,33 рази від 31,14±0,07% до 41,52±0,09%, а в її структурі смертність від ішемічного інсульту становила 49,29±0,14%, від геморагічного -- 31,78±0,13%, від субарахноїдального крововиливу -- 3,38±0,05%, від інсульту, не уточненого як крововилив або інфаркт -- 15,55±0,10%.

3. Доведено, що в 2006-2008 рр. найвищий відносний ризик захворюваності інсультами зафіксовано в Луганській, Волинській, Чернігівській областях; смерті від субарахноїдального крововиливу -- у Миколаївській та Полтавській; від геморагічного інсульту -- в Луганській, Одеській та м. Севастополь; від ішемічного інсульту -- в Луганській, Чернігівській та м. Севастополь, від інсульту не уточненого як крововилив або інфаркт -- в Херсонській, Одеській та м. Київ, на основі чого можна стверджувати, що у вище зазначених регіонах саме ці напрямки медичної допомоги потребують детального аналізу та прийняття відповідних управлінських рішень по її удосконаленню.

4. Показано, що у 2008 р. допомога хворим на інсульти надавалась переважно в неврологічних відділеннях або відділеннях цереброваскулярної патології; інсультні відділення, або центри функціонували в 19 областях, переважно на базі багатопрофільних лікувальних закладів обласних центрів, а відділення реабілітації для хворих, що перенесли інсульт -- в 17 областях України. При цьому рівень госпіталізації хворих на інсульти до спеціалізованих відділень коливався від 17,5 до 94,8%, госпіталізація у межах «терапевтичного вікна» -- від 4,1 до 27,9%, лікарняна летальність в спеціалізованих відділеннях -- від 2,4 до 27,5%, тромболізис хворим з ішемічним інсультом проводився тільки в 12 областях країни, реабілітація пацієнтів відбувалась через 1-6 місяців після перенесеного інсульту, або не проводилась взагалі.

5. Регіональний аналіз епідеміологічних показників цереброваскулярних хвороб засвідчив достовірне зниження або стабілізацію відносного ризику смерті внаслідок інсультів у 2006-2008 рр. порівняно з 2003-2005 рр. в областях з етапною моделлю надання медичної допомоги хворим на інсульти, де поряд з обласними інсультними центрами допомога надавалась в міжрайонних або міських інсультних відділеннях: Волинській (ВР=0,94 при ДІ 0,89-0,99); Дніпропетровській (ВР=1,02 при ДІ 0,99-1,05); Донецькій (ВР=1,09 при ДІ 0,97-1,11) на відміну від загальнодержавних показників (ВР=1,14 при ДІ 1,13-1,15) та більшості областей.

6. Виявлені недоліки надання медичної допомоги при інсульті, зокрема затримка госпіталізації пацієнтів у межах «терапевтичного вікна» до спеціалізованих відділень, повільне впровадження тромболізису при ішемічному інсульті через пізню госпіталізацію, несвоєчасне проведення КТ; реабілітація пацієнтів з наслідками інсульту в пізньому відновлювальному періоді або її відсутність взагалі, обумовили необхідність обґрунтування оптимізації існуючої етапної моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти, в основу якого покладались положення Європейських рекомендацій по веденню хворих на інсульти та результати власних досліджень.

7. Запропонована оптимізована модель побудована з використанням існуючих (транспортування пацієнта до інсультного відділення, діагностика та лікування згідно затверджених клінічних протоколів, відновлювальна терапія у відділенні реабілітації), удосконалених (скорочення термінів догоспітального періоду та діагностичного процесу, переведення до реабілітаційного відділення в гострому відновлювальному періоді, подальше спостереження та реабілітація хворих під наглядом сімейного лікаря та невропатолога місцевої поліклініки) та якісно нових елементів (інформаційне забезпечення населення та медичних працівників про симптоми інсульту та алгоритм дій при його виникненні; відновлювальна терапія з перших днів перебування хворого в спеціалізованому відділенні), взаємодія яких між собою надала моделі нових якостей.

8. Впровадження оптимізованої етапної моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти в Запорізькому ангіоневрологічному центрі призвело до зростання госпіталізації хворих на інсульти до спеціалізованого відділення на 17,2% (р<0,001), зниження лікарняної летальності на 7% (р<0,05), зменшення кількості хворих з глибокими неврологічними порушеннями на 8,4%, збільшення числа пацієнтів з мінімальними наслідками інсульту на 5,5%, скорочення термінів перебування хворого в стаціонарі на 20%.

9. Доцільність впровадження оптимізованої етапної моделі надання медичної допомоги хворим на інсульти в усіх областях країни схвалено експертами (93,3±4,6%), на думку яких вона сприятиме зниженню смертності (86,7±6,2%), інвалідності (73,3±8,0%), а соціальна ефективність --у зниженні інвалідності (80±7,3%), смертності (86,7±6,2%), зменшенні соціального навантаження на родину хворого (70±8,3%), економічна -- у скороченні термінів непрацездатності (60±8,9%); збереженні трудових ресурсів (66,7%±8,6%); зменшенні подальших витрат на лікування та реабілітацію хворих з неврологічними порушеннями внаслідок перенесеного інсульту (76,6±7,7%).

Таким чином, отримані результати свідчать про можливість впровадження оптимізованої етапної моделі надання допомоги хворим на інсульти в усіх областях України.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати дослідження дають підстави рекомендувати Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству охорони здоров'я АР Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій впровадити в усіх областях оптимізовану етапну модель надання допомоги хворим на інсульти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України

1. Ревенько І.Л. Соціальні та медичні проблеми цереброваскулярної патології / В.М. Корнацький, І.Л. Ревенько // Український кардіологічний журнал. - 2008. - № 1. - С.121- 124 [Дисертантом проведено аналіз сучасної літератури з питання проблеми цереброваскулярних хвороб в світі, здійснено обробку та узагальнення результатів аналізу].

2. Ревенько І.Л. Сучасні підходи до надання медичної допомоги хворим з інсультом / В.М. Корнацький, І.Л. Ревенько // Український кардіологічний журнал. - 2009. - № 6. - С.47-55 [Дисертантом здійснено збір, обробку та узагальнення результатів дослідження, встановлено основні аспекти надання медичної допомоги при інсульті у різних країнах світу].

3. Ревенько І.Л. Епідеміологія інсульту в Україні / І.Л. Ревенько // Запорожский медицинский журнал. - 2010. - Т. 12, № 3. - С.42-47.

4. Ревенько І.Л. Медико-соціальні проблеми цереброваскулярних хвороб в Україні / В.М. Корнацький, І.Л. Ревенько // Український кардіологічний журнал. - 2011. - № 1. - С.85-91 [Дисертанту належить збір, обробка та аналіз показників цереброваскулярниї хвороб, визначення відносних ризиків захворюваності, смертності, інвалідності внаслідок інсульту в регіонах країни за 1999-2008 рр].

5. Ревенько І.Л. Сучасні аспекти надання допомоги хворим з інсультами / В.М. Корнацький, І.Л. Ревенько, А.В. Ревенько // Вісник наукових досліджень. - 2011. - № 1. - С. 30-33 [Дисертантом здійснено збір, обробку та узагальнення результатів дослідження].

6. Ревенько І.Л. Епідеміологія інсульту в Україні / В.М. Корнацький, І.Л. Ревенько // Матеріали XI Національного конгресу кардіологів України: Тези доповідей, 28-30 вересня, 2010 р. - Український кардіологічний журнал. Додаток 2. -2010. - С.195-196 [Дисертантом здійснено збір, обробку та узагальнення результатів дослідження].

В інших виданнях

7. Стан здоров'я населення України та забезпечення надання медичної допомоги / [Гайдаєв Ю.О, Коваленко В.М., Корнацький В.М., Дорогой А.П., Манойленко Т.С., Ревенько І.Л]. - К., 2007. - 97 с.

8. Хвороби системи кровообігу: динаміка та аналіз / [Коваленко В.М., Корнацький В.М., Манойленко Т.С., Ревенько І.Л]. - К., 2008. - 111 с.

9. Медико-соціальні аспекти хвороб системи кровообігу / [Коваленко В.М., Корнацький В.М., Ревенько І.Л., Гандзюк В.А.].- К., 2009. - 146 с.

10. Демографія і стан здоров'я народу України / [Коваленко В.М., Корнацький В.М., Манойленко Т.С., Ревенько І.Л., Гандзюк В.А.] / К., 2010. - 143 с.

АНОТАЦІЯ

Ревенько І. Л. Медико-соціальне обгрунтування оптимізованої моделі медичної допомоги хворим із судинно-мозковими захворюваннями. - Рукопис.

Дисертація на здобутя наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 -- соціальна медицина. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ, 2011.

У науковій роботі здійснено поглиблене вивчення захворюваності, смертності та інвалідності внаслідок цереброваскулярних хвороб в Україні.

Проаналізовано систему надання медичної допомоги хворим на інсульти в регіонах країни.

Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено оптимізовану етапну модель надання медичної допомоги хворим на інсульти, основними елементами якої стали: інформаційне забезпечення населення та медичних працівників про симптоми інсульту та алгоритм дій при його винекненні, скорочення догоспітального періоду та удосконалення діагностично-лікувального процесу в спеціалізованому інсультному та реабілітаційному відділеннях. Результати впровадження підтвердили медичну, соціальну та економічну ефективність моделі.

Ключові слова: цереброваскулярні хвороби, інсульт, відносний ризик, медична допомога.

АННОТАЦИЯ

інсульт допомога медичний україна

Ревенько И. Л. Медико-социальное обоснование оптимизированной модели медицинской помощи больным с сосудисто-мозговыми заболеваниями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 -- социальная медицина. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев, 2011.

В научной работе проведен анализ заболеваемости, инвалидности, смертности вследствие цереброваскулярных болезней за 1999-2008 гг., в результате которого установлено, что заболеваемость инсультами с 1999 по 2004 гг. уменьшилась, а с 2005 по 2008 гг. -- возросла, в то время как смертность от инсультов (все формы) возросла за десятилетний период на 43,3%, при этом на 37,7% увеличились показатели смерности от ишемического инсульта, на 27% -- от субарахноидального кровоизлияния. Снизилась смертность вследствие геморрагического инсульта на 3,62%, а от инсульта, не уточненного как кровоизлияние или инфаркт -- на 73,9%.

Для анализа эпидемиологии цереброваскулярных болезней были рассчитаны относительные риски заболеваемости, инвалидности, смерти вследствие данной нозологии во всех областях страны за период 1999-2008 гг. Выявлены области с максимальными относительными рисками заболеваемости, инвалидности, смерти вследствие инсультов.

Установлено, что за десятилетний период относительный риск смерти от инсультов возрастал в большинстве регионов страны, кроме Волынской, Днепропетровской, Донецкой областей, где показатели уменьшились либо стабилизировались.

В результате анализа системы оказания помощи больным с инсультом в регионах Украины в 2008 г. установлено, что медицинская помощь оказывалась преимущественно в неврологических отделениях или отделениях цереброваскулярной патологии; специализированные инсультные отделения созданы в 19 областях, отделения реабилитации для больных, перенесших инсульт, -- в 17. Уровень госпитализации больных с инсультом в специализированные клиники колебался от 17,5% (Одесская обл.) до 94,8% (Донецкая обл.), из них в пределах «терапевтического окна» -- от 4% (Житомирская, Хмельницкая) до 27,9% (Донецкая). Госпитальная летальность в специализированных отделениях была в пределах от 2,4% (Донецкая) до 27,5% (г. Севастополь). Тромболизис пациентам с ишемическим инсультом проводился в 12 регионах Украины.

Установлено, что относительный риск смерти от инсультов снизился либо стабилизировался в областях, где наряду с областными инсультными центрами, помощь пациентам оказывали в районных или городских инсультных отделениях -- в Волынской (ВР=0,94 при ДІ 0,89-0,99), Днепропетровской (ВР=1,02 при ДІ 0,99-1,05); Донецкой (ВР=1,09 при ДІ 0,97-1,11) областях, в отличие от показателей большинства областей страны.

В процессе исследования этапной модели оказания помощи больным с инсультами установлено, что внедрение современных эффективных методов лечения проводится медленно из-за поздней госпитализаци больных, несвоевременного проведения КТ, экономических факторов. Рекомендации утвержденных клинических протоколах о проведении реабилитации через 6-8 месяцев после перенесенного инсульта не соответствуют современной концепции восстановительной терапии.

Результатом исследования стала научно обоснованная, разработанная и внедренная в практику оптимизированная этапная модель оказания медицинской помощи больным с инсультами, которая включала информационное обеспечение населения и медицинских работников о симптомах инсульта и алгоритме действий при его развитии, сокращение догоспитального периода до 1-3 часов, проведение КТ в первый час пребывания больного в отделении, реабилитацию пациентов с первых дней пребывания в клинике, перевод больного в отделение реабилитации через 10-14 дней от начала заболевания при условии стабилизации состояния.

В результате внедрения предложенной модели в ангионеврологическом центре г. Запорожья, в 2009 г. повысился уровень госпитализации больных с инсультом на 17,2% (р<0,001), госпитальная летальность снизилась на 7% (р<0,05), сократился койкодень на 20%. Из числа пацентов, переведенных в отделение реабилитации в остром восстановительном периоде, уменьшилось количество больных с глубокими неврологическими нарушениями от 15,5 до 7,1%, увеличился процент пациентов с минимальными последствиями инсульта от 4,9 до 10,4%.

Ключевые слова: цереброваскулярные заболевания, инсульт, относительный риск, медицинская помощь.

ANNOTATION

Revenko I. L. Medicosocial basis for the optimized model of delivering medical care to patients with cerebrovascular disorders. - Manuscript.

The dissertation prepared with the aim to achieve the degree of a Candidate of Medical Sciences in the field of social medicine (14.02.03). - National Medical Academy of Post-Graduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, 2011.

The in-depth study of morbidity, mortality and disability caused by cerebrovascular disorders in Ukraine has been conducted within the scope of this scientific work.

The analysis of the way medical care is provided to patients suffering from stroke in the regions of Ukraine has been performed.

An optimized step-by-step model of delivering medical care to stroke patients has been based, developed and adopted. The distinguishing model features are the following: educating health care workers and general public about stroke symptoms and the algorithm of actions in case of its onset, shortening pre-hospital period and streamlining diagnosing process in specialized stroke and neurorehabilitation units. The adoption results have demonstrated medical, social and economic model efficiency.

Key words: cerebrovascular disorders, stroke, relative risk, adult population, medical aid.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

ВР - відносні ризики

ГПМК - гостре порушення мозкового кровообігу

ДІ - довірчий інтервал

ЗМІ - засоби масової інформації

ІВ - інсультне відділення

КТ - комп'ютерна томографія

ЛПЗ - лікувально-профілактичний заклад

МКЛ - міська клінічна лікарня

МОЗ - Міністерство охорони здоров'я

САК - субарахноїдальний крововилив

ЦВХ - цереброваскулярні хвороби

ШМД - швидка медична допомога

Размещено на Allbest.ru