Ефективність диференційованого застосування мінеральної води "Нафтуся" на курорті у хворих на функціональну диспепсію

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК: 616.342.002. 44 - 08.615.83

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

мінеральнОЇ водИ «Нафтуся» на курорті

у хворих на ФУНКЦІОНАЛЬНу ДИСПЕПСІЮ

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Федяєва Світлана Іванівна

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в клінічному відділі Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Торохтін Олександр Михайлович,

Український НДІ медичної реабілітації та курортології

МОЗ України, головний науковий співробітник

клінічного відділу;

Офіційні опоненти: доктор медичних наук,

професор Мацегора Ніна Анатоліївна,

Одеський національний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри професійної патології,

клінічної лабораторної та функціональної діагностики;

доктор медичних наук,

професор Міщук Василь Григорович,

Івано-Франківський національний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри сімейної медицини та терапії.

Захист відбудеться “22“ квітня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий "19" березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Диспепсія, що значиться в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) під шифром К30, поширена в популяції різних країн (Решетніков О.В., 2002; Finney J. Setal., 1998, Agreus L., 2002), зокрема, зустрічається більш ніж у 25 % населення країн Західної Європи (Axon A., 2002; Veldhuyzen van Zanten S.J.O., 2002). За даними С.М. Ткача (2007) поширеність даного функціонального стану сягає 12-54 % дорослого населення і є причиною 4-10 % всіх звернень за медичною допомогою. При цьому функціональна диспепсія (ФД) та диспепсичні скарги, які її супроводжують, істотно знижують якість життя (ЯЖ) хворих, а патофізіологічні процеси, які їх викликають, сприяють поглибленню органічних змін в шлунково-кишковому тракті (ШКТ) із переходом ФД у клінічно більш важкі нозологічні форми - хронічний гастрит (ХГ) і виразкову хворобу (ВХ) (Koloski N.A. et al., 2000; Glise H., Wiklund I., 2002; Talley N.J., 2002), які ще більше знижують ЯЖ пацієнтів, домінуючи у структурі патології ШКТ.

Медикаментозна терапія ФД залежить від клінічного варіанту: синдрому епігастрального болю (СЕБ), постпрандіального дистрес-синдрому (ПДС). Провідну роль в сучасних схемах лікування відіграють препарати, що пригнічують секрецію шлунку та корегують функціональні розлади вегетативної нервової системи, усуваючи моторно-евакуаторні порушення верхніх відділів травного тракту (Івашкін В.Т.з співавт., 2009). Разом з тим схеми медикаментозної терапії, що застосовуються в даний час (Римські критерії ІІІ 2006) - у більшої частини хворих ФД не дозволяють досягти бажаного лікувального ефекту за виразністю та тривалістю (С.И. Пиманов, Е.В. Макаренко, 2007 D.A.Drossman, 2006; G.Tack, N.J.Talley, M.Camillery et al., 2006; G.F.Zongstreth, W.G.Thompson, W.D.Chey et al., 2006;). Медикаментозна терапія, що призначена з урахуванням клінічного варіанту ФД, не завжди сприяє зменшенню вірогідності рецидивування симптомів (В.Т. Ивашкин, 2009). Вказані обставини індукують пошук інших методів лікування, серед яких найбільш перспективним представляється внутрішнє застосування мінеральних вод (МВ).

На сьогодні накопичені переконливі дані щодо високої ефективності МВ в комплексній терапії різних захворювань ШКТ (Л.А. Серебріна, 1989; І.Н. Середюк, 1995; В. М. Боголюбов, 1998; Г.Н. Пономаренко, Т.А. Золотарьова, 2004; В. Г. Міщук, 2004; Н.В. Драгомирецька, 2005; М. Bortolotti еt al., 1999; О.Knusel, 2001). У дослідженнях вчених трускавецького курорту (І.Л. Попович з співавт., 2000; С.В. Івасівка, 2005) показано нормалізуючий вплив МВ на кислотоутворюючу функцію шлунку, її секреторну активність та на показники неспецифічної резистентності у хворих ХГ та ВХ. Разом з тим, ефективність внутрішнього прийому гідрокарбонатно-магнієво-кальцієвої слабомінералізованої мінеральної води «Нафтуся» (ГМК-МВ) з підвищеним вмістом органічних речовин в комплексній терапії хворих із різними варіантами ФД не вивчена, не розроблені підходи до її призначення в залежності від варіанту клінічного перебігу, хоча кількість пацієнтів на ФД, які поступають на санаторно-курортне (СК) лікування, постійно зростає, що і спонукало до виконання даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи Українського НДІ медичної реабілітації та курортології “Розробити систему відновлювального лікування хворих на хронічний гастрит із секреторною недостатністю на основі диференційованого застосування різних за складом мінеральних вод України” (номер державної реєстрації: 0107U000570). Фрагмент роботи, присвячений застосуванню мінеральної води «Нафтуся» у хворих на функціональну диспепсію, виконано безпосередньо дисертантом.

Мета роботи: підвищити ефективність санаторно-курортного лікування хворих із різними варіантами функціональної диспепсії шляхом розробки диференційованих схем внутрішнього призначення мінеральної води «Нафтуся».

Завдання дослідження:

Вивчити особливості перебігу різних варіантів ФД (синдрому епігастрального болю та постпрандіального дистрес-синдрому) за даними клінічних, лабораторних, інструментальних, морфологічних методів дослідження.

Розробити диференційовані схеми внутрішнього призначення МВ «Нафтуся» у хворих на ФД в залежності від варіанту перебігу.

Вивчити вплив внутрішнього призначення МВ «Нафтуся» на клінічні прояви, ферментативну, кислотоутворюючу, моторно-евакуаторну функції шлунку у хворих із різними клінічними варіантами ФД.

Дослідити характер морфологічних змін та ступінь обсіменіння Нelicobacter pylori слизової оболонки шлунку під впливом курсового диференційованого внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» у хворих на функціональну диспепсію.

Проаналізувати вплив курсового диференційованого внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» на психофізіологічний статус та якість життя у хворих на ФД.

Оцінити клінічну ефективність диференційованих схем внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» у хворих на ФД і систематизувати фактори, що визначають результат лікування.

Об'єкт дослідження: клінічний перебіг, ферментативна, кислотоутворююча, моторно-евакуаторна функції та морфологічний стан слизової оболонки шлунку, психофізіологічний статус та якість життя хворих на ФД.

Предмет дослідження: вплив внутрішнього застосування МВ «Нафтуся» на клінічний перебіг, ферментативну, кислотоутворюючу, евакуаторну функції шлунку, стан його слизової оболонки за результатами ендоскопічного і морфологічного дослідження, визначення психофізіологічного статусу та якості життя хворих на функціональну диспепсію.

Методи дослідження: клініко-анамнестичні, функціональні, лабораторні (включаючи біохімічні), інструментальні, зокрема ендоскопічні і морфологічні (морфометричні), а також психофізіологічні, методи оцінки якості життя та статистико-математичні методи обробки отриманих емпіричних даних.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі оцінки клінічних проявів, даних дослідження ферментативної, кислотоутворюючої та моторно-евакуаторної функцій шлунку у хворих на функціональну диспепсію встановлено, що синдром епігастрального болю виявлявся у 52,7 % хворих і в його перебігу переважали біль в епігастрії по серединній лінії, а у хворих з постпрандіальним дистрес-синдромом (47,2 %) мали місце дискомфорт, переповнення, відчуття раннього насичення, вздуття в цій ділянці, які турбували не менш як впродовж останніх 6-ти місяців, а диспепсичні симптоми не залежали від зміни частоти та консистенції випорожнень. Інструментальними, лабораторними та морфологічними методами дослідження підтверджено наявність функціональних розладів шлунку: різноспрямовані зміни показників пепсиногенів I і II (при обох варіантах ФД), підвищений рівень базальної секреції та титру антитіл Ig G до Нelicobacter pylori (у хворих на синдром епігастрального болю), зниження моторно-евакуаторної функції (переважно у хворих на постпрандіальний дистрес-синдром) при відсутності органічної патології.

На підставі оцінки клінічних проявів, даних дослідження ферментативної, кислотоутворюючої та моторно-евакуаторної функцій шлунку розроблено диференційовані схеми внутрішнього призначення МВ «Нафтуся» хворим на ФД в залежності від клінічного варіанту перебігу захворювання.

Доведено, що розроблені диференційовані схеми внутрішнього призначення МВ «Нафтуся», сприяють підвищенню функціональної адаптації гастродуоденальної зони, значному зниженню проявів больового та диспепсичного синдромів у хворих із різними варіантами ФД.

Вперше встановлено, що відновлення ферментативної та кислотоутворюючої функції більш значиме у пацієнтів на синдром епігастрального болю, а моторно-евакуаторної - у хворих на постпрандіальний дистрес-синдром.

Вперше показано, що курсовий диференційований внутрішній прийом МВ «Нафтуся», сприяє зменшенню лімфоїдної інфільтрації слизової оболонки шлунку у всіх хворих на ФД. Крім того, у всіх обстежених зменшився набряк власної пластинки слизової оболонки шлунку.

Встановлено, що СК лікування хворих на ФД з диференційованим призначенням МВ «Нафтуся» сприяє зменшенню показників ситуативної і особистісної занепокоєності, а, отже, - покращенню ЯЖ.

Створена інформаційно-факторна модель, яка дозволяє визначити результат проведеного СК лікування та з високою ймовірністю прогнозувати подальший перебіг захворювання.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше запропоновано диференційовані методики внутрішнього прийому ГМК-МВ «Нафтуся», котрі узгоджені із режимом харчування у хворих на постпрандіальний дистрес-синдром та її перманентним прийомом через рівні (3 годинні) проміжки часу у хворих на синдром епігастрального болю на тлі стандартної медикаментозної терапії (Maastricht-2, 2000, Maastricht-3 2005).

Висока клінічна ефективність диференційованих методик внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» науково обґрунтовує необхідність включення розроблених схем її застосування в комплекси СК лікування хворих із різними клінічними варіантами ФД, що з успіхом реалізовано в санаторії «Дніпро-Бескид» та в інших СК закладах курорту Трускавець і лікувальних установах, що використовують МВ «Нафтуся».

За результатами аналізу створено інформаційно-факторну модель впливу на формування патологічного процесу у хворих на ФД, що дозволило виявити функціональні комбінації діагностичних ознак, котрі визначають ефективність внутрішнього прийому МВ «Нафтуся», а також створило умови для індивідуалізації СК лікування хворих на ФД та прогнозування тривалості ефекту у віддаленому періоді.

Особистий внесок дисертанта. Автор провела патентно-інформаційний пошук за проблемою, за участю наукового керівника була обрана та обґрунтована тема, визначена мета і задачі дослідження, розроблена програма роботи. Дисертант особисто розробила формалізовану історію хвороби для обробки отриманих результатів, організувала виконання процедур внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» пацієнтами у досліджуваних вибірках та їх клініко-інструментальне обстеження, особисто вивчила психофізіологічний статус і якість життя, сформувала базу даних і провела статистичний аналіз цих даних, здійснила аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, сформулювала основні положення і висновки дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на VI з'їзді фізіотерапевтів Росії (Санкт-Петербург, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми курортно-рекреаційної діяльності і технології відновного лікування в умовах глобалізації» (Місхор, 2007); Міжнародному науковому конгресі «Здравница-2007» (Уфа, 2007); Міжнародній Науково-практичній конференції «Актуальные проблемы развития курортов Северо-Запада» (Санкт-Петербург, 2007); IX Слов'яно-Балтійському гастроентерологічному форумі (Санкт-Петербург, 2007); VIII Всеросійській науково-практичній конференції «Актуальные вопросы клиники, диагностики и лечения больных в многопрофильном лечебном учреждении » (Санкт-Петербург, 2007);Всеросійській науковій конференції «Физиотерапия - актуальное направление современной медицины» (Санкт-Петербург, 2007), Міжнародному науковому конгресі «Современная курортология: вчера, сегодня, завтра» (Санкт-Петербург, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика курортної справи» (Хмільник, 2008), III З`їзді фізіотерапевтів, курортологів і медичних реабілітологів та VIII міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями розвитку курортної справи в сучасних умовах», (Ялта, 2008); Науково-практичній міжнародній конференції молодих учених „Актуальні питання відновлювальної медицини” (Одеса, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 робіт, 1 монографія (у співавторстві), 4 статті - в спеціальних наукових журналах, ліцензованих ВАК України, 13 тез - в збірниках конгресів, і науково-практичних конференцій.

Структура і об'єм дисертації. Дисертаційна робота складається із введення, чотирьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури та 2-х додатків. Робота викладена на 118 сторінках і містить 24 таблиці та 4 рисунки. Список літератури включає 174 джерела, зокрема 88 вітчизняних і 86 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в період з 2006 по 2008 рік було проведене комплексне обстеження 144 хворих з різними варіантами ФД в ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид». Критеріями відбору хворих на ФД до вибірки, що досліджувала, були: наявність диспепсичних скарг протягом останніх 3 місяці і початок симптомів не менш як впродовж 6-ти місяців і більше, а також відсутність в клінічній картині захворювання ознак синдрому подразненого кишечника (зникнення болей після акта дефекації і зміна частоти та характеру випорожнень). Необхідно відмітити, що частина хворих, котрі увійшли до вибірок, раніше знаходилась під динамічним лікарським спостереженням з діагнозом «функціональний розлад шлунка».

Після проведеного аналізу санаторно-курортних карт, оцінки скарг хворих, об'єктивного огляду, лабораторних, інструментальних та морфологічних методів дослідження, нами було діагностовано СЕБ у 53 хворих, а ПДС у 47. Контрольні групи склали 23 пацієнта на СЕБ і 21 пацієнт на ПДС, що були місцевими жителями і знаходились під спостереженням в Трускавецькій міській лікарні. Між хворими основних і контрольних груп були відсутні значні відмінності по статі, зросту, тривалості анамнезу захворювання, основним клінічним і функціональним показникам.

Всі хворі отримували стандартну медикаментозну терапію в залежності від варіанту ФД (Івашкін В.Т. з співавт., 2009) в поєднанні з комплексом СК лікування, що включав дієтичне харчування (дієта № 5), бальнеотерапією (перлинні ванни, t 37 єС, 10 хвилин, через день), лікувальну фізкультуру. Окрім того, хворі на ПДС отримували прокінетики (домперідон - мотіліум по 10 мг за 15-20 хв до їжі 3 рази на день), а хворі на СЕБ - інгібітори протонної помпи (омепразол по 20 мг 2 рази на день). У випадках виявлення хелікобактерної інфекції хворим проводилась антихелікобактерна терапія згідно Маастрихтського консенсусу-III. МВ «Нафтуся» призначалась всередину в комбінації із стандартною базовою терапією залежно від варіанту ФД.

Клінічне обстеження різних груп хворих на ФД включало збір скарг, ретельне вивчення анамнестичних даних і характеристик суб'єктивного стану. Оцінку диспепсичних скарг проводили на підставі Римських критеріїв III (2006) і Чікагської діагностичної шкали (1994), що дозволяє диференціювати диспепсичні скарги по їх інтенсивності.

Для оцінки ферментативної функції шлунку і впливу на неї МВ «Нафтуся» визначали динаміку рівня пепсиногена I (PgI) і пепсиногена II (PgII). Ідентифікацію хелікобактерної інфекції проводили за результатами визначення антитіл IgG антитіл до НР в сироватці імуноферментним методом (ІФА) з використанням специфічних іммобілізованих антитіл на лунках мікропланшета діагностичної панелі (сендвіч-метод) “ГастроПанель” фірми Biohit Oyi (Фінляндія).

З метою виключення органічних змін слизової оболонки шлунка та для оцінки ефективності СК лікування, усім хворим виконувалась фіброгастроскопія з прицільною біопсією в 3-х зонах антрального і 2-х тіла шлунка для подальшого морфологічного дослідження і морфологічної верифікації НР-інфекції. Аналіз базальної секреції проводили методом оцінки рівня рН за В. Чорнобровим. Моторну функцію шлунку у хворих ФД оцінювали по вираженості дуодено-гастрального рефлексу (ДГР) за бальною шкалою (Івашкін В.Т. з співавт., 2001). Евакуаторну функцію шлунка визначали також за допомогою евакуаторної проби з зернами рису в зв'язаних вибірках визначали час появи зерен риса в калі після їх перорального прийому (Єжов В.В., Андріяшек Ю.В., 2005). Електричну активність шлунка визначали методом електрогастроінтестінографії.

Виразність клітинної інфільтрації в СОШ оцінювали кількісно із застосуванням стереологічної методики з використанням стандартних окулярних морфометричних сіток. Ступінь активності процесу оцінювали шляхом визначення долі поліморфноядерних лейкоцитів у складі запального інфільтрату епітелію і власної пластинки СОШ.

Психофізіологічній стан хворих на ФД оцінювали за показниками адаптаційних можливостей, рівнів ситуаційної і особистісної занепокоєності. Оцінку рівня ситуативної, реактивної і особистісної занепокоєності проводили за допомогою тесту І.Д. Спілбергера в модифікації Ю.Л. Ханіна. Оцінку суб'єктивного самопочуття і наявності соматичних скарг у обстежених вивчали за допомогою анкети самооцінки стану, а також опитувальника САН (“самопочуття, активність, настрій”).

ЯЖ хворих на ФД до і після курсу лікування оцінювали за допомогою опитувальника Medical Outcomes Survey SF-36 і спеціалізованого опитувальника ЯЖ гастроентерологічних хворих GSRS (Gastrointestinal Symptom Rating Scale).

Внутрішній прийом МВ «Нафтуся» у хворих на ПДС починали з 150 мл на прийом протягом перших трьох діб, температура води 37 градусів. Потім поступово, добову дозу збільшували до 250-300 мл по 3 рази на день за 30-45 хв до прийому їжі і четвертий раз на ніч, незалежно від секреторної функції шлунку. Прийом МВ «Нафтуся» всередину хворим на СЕБ 5-6 разів на день (температура води 37 єС) через кожні 3 години, але не раніше ніж через 1 годину після прийому їжі, і не пізніше ніж за 1,5 години до наступного харчування за винятком часу нічного сну на протязі 21 дня. Хворі контрольних груп протягом всього періоду лікування отримували звичайну питну воду по аналогічним схемам.

Для визначення ефективності внутрішнього застосування МВ «Нафтуся» у хворих на СЕБ і ПДС проводили розрахунок основних показників ризику (Флетчер Р. з співавт., 1998). Визначали абсолютний ризик - відношення числа хворих, у яких виник певний клінічний результат, в основній або контрольній групах до загального числа хворих у відповідній групі; відносний ризик, як відношення показників абсолютного ризику в основній і контрольній групах; визначали також зниження абсолютного і відносного ризику (Smith L.A., et al., 2000). Додатково розраховували індекс NNT (number needed to treat) - число хворих, яких необхідно лікувати певним методом протягом певного часу, щоб досягти певного сприятливого результату або запобігти виникненню неблагоприємного.

Математичну обробку результатів дослідження проводили на персональному комп'ютері із використанням інтегрованих пакетів прикладних програм для медико-біологічних досліджень “Statistica” версія 5.5А та “SPSS” версія 10.0.5 для Windows 2006 NT. Використовували стандартні (критерії Стьюдента і Фішера) і непараметричні методи (критерії Уїлкоксона і Манна-Уїтні), методи кореляційного і факторного аналізів.

Результати власних досліджень і їх обговорення. За результатами порівняльної ефективності різних терапевтичних комплексів у хворих на СЕБ відмічено, що під дією внутрішнього застосування МВ «Нафтуся», біль в епігастрії зник у 90,6 % обстежених основної і 47,8 % - контрольної, тобто в 1,9 рази частіше. Біль середньої інтенсивності зник у 60,36 % і тільки у 26,1 % хворих відповідно. Після курсового прийому МВ «Нафтуся» біль високої інтенсивності зникав в 2 рази частіше, аніж у обстежених, які не отримували МВ. Аналогічна динаміка відмічена у хворих на СЕБ і в відношенні інтермітуючого болю.

У хворих на ПДС курсовий прийом МВ «Нафтуся» сприяв зникненню відчуття перенаповнення в епігастрії після звичайного прийому їжі у 79,5 % хворих, а після традиційної терапії ? тільки у 52 % пацієнтів. Відчуття швидкого насичення, що не давало завершити прийом їжі не відмічено після лікування у 80,9 % хворих основної і тільки у 57,11 % - контрольної. Постпрандіальна відрижка зникла у 80,9 % хворих, які застосовували базисне лікування. Вздуття в епігастральній зоні не відмічалось відповідно у 74,5 % і у 42,8 % хворих.

Стан ферментативної функції шлунка під впливом внутрішнього застосування МВ «Нафтуся» у хворих на ФД (таблиця 1) оцінювали шляхом дослідження рівня PgI і PgII.

Таблиця 1

Динаміка рівня пепсиногенів у хворих на функціональну диспепсію

Пепсиногени	Синдром епігастрального болю	Пострпрандіальний дистрес -синдром
	Основна група	Контрольна група	Основна група	Контрольна група
Пепсиноген I (мг/л -1)
Пепсиноген II (мг/л-1)

Примітка. x-p < 0,05; xx - p < 0,01

Отримані дані свідчать, що під дією внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» у хворих на СЕБ знижувався рівень PgI в 1,3 рази, наближуючись до показників норми, рівень PgII також знизився. Враховуючи, що PgI утворюється в куполі шлунку, а PgII в його пілоричній частині (А.Н.Мартинчик, І.В. Маєв, О.О. Янушевич, 2005), такі зміни можуть свідчити про нормалізацію моторної функції шлунка. У хворих на ПДС рівень PgI після лікування не змінився як у обстежених основної так і контрольної групах. В той же час концентрація PgII під дією курсового прийому МВ «Нафтуся» у хворих на ПДС основної групи знизилась в 1,2 рази (р<0,05), а у обстежених контрольної групи - не змінилась. Окрім того, зміни рівня пепсиногенів в сироватці крові можуть свідчити про пригнічення процесу запалення в гастродуоденальній слизовій оболонці, пов'язаного з елімінацією НР і підвищенням її протективних властивостей.

Аналіз базальної секреції засвідчив, що у 21 (36 %) хворого на СЕБ основної групи до початку внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» виявлений підвищений її рівень (рН становив 1,3-1,5 ум.од.). Після курсового прийому МВ «Нафтуся» у всіх пацієнтів цієї групи рН шлункового соку знизився до (2,7±0,04) ум.од. (р<0,05). У обстежених на СЕБ з рівнем рН 1,6-2,2 ум.од. після прийому МВ «Нафтуся» його значення достовірно не змінилось і становило (1,80±0,2) і (2,7±0,04) ум.од. Нами також не відмічено змін рН у хворих на ПДС, показники якого складали - 1,6-2,2 ум.од. У випадках рН 2,3-3,5 ум.од., що мали місце у 20 хворих на ПДС, розділених на дві групи, відмічено недостовірне його підвищення до 1,9-2,4 ум.од. (в середньому - 2,15±0,08) після курсового лікування з використанням МВ «Нафтуся» і зниження до (3,9±0,11) ум.од. у обстежених контрольної групи. Виявлені достовірні відмінності ступеня вираженості кислотоутворення в основній і контрольній групах (р<0,05), що свідчить про кислотокоригуючий ефект МВ «Нафтуся».

Іммуноферментний аналіз рівня антитіл класу IgG до НР в сироватці крові у хворих на СЕБ виявив початкове наростання середніх значень цього показника більш ніж в 2,5 рази в порівнянні із здоровими особами. У групі хворих на СЕБ під дією МВ «Нафтуся» через 21 день було відмічено зниження титру антитіл класу IgG до НР з (74,98±11,6) EIU до (56,3 ±8,9) EIU при нормі до 30,0 EIU (р<0,05), що свідчить про посилення ефекту ерадикації НР на тлі проведеного лікування. У хворих на ПДС під дією МВ «Нафтуся» виявлена тенденція до зниження рівня антитіл класу IgG до HР з (34,8±4,2) до (27,6±3,9) EIU, величини яких знаходилися в межах нормальних значень.

У групі хворих на СЕБ до початку лікування встановлено зниження рівня СD8 в периферичній крові до (0,18±0,3) 109/л в поєднанні з збільшенням показників імуноглобуліну класу G (IgG) в сироватці крові до (18,5±0,2) г/л на тлі нормальної концентрації імуноглобуліну М.Через 3 тижні після курсового лікування МВ «Нафтуся» кількість CD8 нормалізувалось, а рівень IgG знизився. У хворих контрольної групи достовірної динаміки цих показників не відмічено.

Комплексне лікування з використанням МВ «Нафтуся» у хворих на СЕБ призводило до значного (p<0,05) підвищення рівень альбумінів і а1-глобулинів, а також альбуміново-глобулінового індексу, тоді як у пацієнтів на ПДС збільшувався лише вміст г-глобулінів.

При вивчення моторно-евакуаторної функції шлунка з визначенням показників локальної скоротливості у хворих на СЕБ через 21 день лікування виявлено зменшення скоротливо-перистальтичної активності антрального відділу у 87,2 % хворих основної групи и тільки у 57,1 % пацієнтів контрольної. Дисритмія не визначалась у 70,2 % обстежених основної і лише у 42,9 % контрольної. У випадках ПДС підвищення скоротливої активності пілоричного відділу і зменшення ознак дисритмії мало місце у 92,7 %(у 38 з 41) після курсового прийому МВ «Нафтуся» і у 67,0 % хворих контрольної групи.

Під впливом курсового лікування з використанням МВ «Нафтуся» зменшалась частота виявлення ДГР з 42,5 до 14,8 % випадків при СЕБ і з 31,7 до 17,1 % випадків при ПДС. У хворих, що отримували базисну терапію, частота ДГР зменшилась відповідно з 47,6 до 23,8 % з с 28,6 до 21,4 % при СЕБ і ПДС.

У ході досліджень виявлено широкий діапазон змін індивідуальних показників евакуаторної проби у хворих на СЕБ основної і контрольної груп. Під дією внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» час евакуаторної проби знизився у хворих на СЕБ з (20,2±10,6) до (8,5±2,4) годин (р<0,.5), а в контрольній групі - з (21,2±11,3) до (13,5±2,1) годин; у пацієнтів на ПДС - з (28,4±12,3) до (12,7±4,1) годин (р<0,05), а в контрольній групі - з (29,8±10,1) до (17,3±3,6) годин). Показники евакуаторної проби в основних групах достовірно (р<0,05) відрізнялися від аналогічних показників контрольних груп.

Таким чином, внутрішнє застосування МВ «Нафтуся» протягом 21 дня підвищує скоротливо-перистальтичну діяльність шлунку і частково відновлює моторно-евакуаторну функції у хворих на ФД.

З 26 хворих на ФД (14 ? СЕБ і 12 ? ПДС) в результаті морфологічних досліджень біоптатів з тіла і антрального відділу шлунка у 8 з них виявлені нейтрофильна інфільтрація слизової оболонки, ще у 8 ? еозинофільна, а у 10 лімфоїдна. Курсовий прийом МВ «Нафтуся» сприяв зменшенню лімфоїдної інфільтрації СОШ у всіх хворих на ФД. В антральному відділі шлунку при СЕБ не визначалась еозинофільна і плазмоклітинна інфільтрація. У випадках ПДС курсовий прийом МВ «Нафтуся» сприяв деякому зменшенню всіх видів клітинної інфільтрації. Зникнення еозинофільної і лімфоцитарної інфільтрації слизової дванадцятипалої кишки після лікування відмічено при обох варіантах ФД. Крім того, у всіх обстежених зменшився набряк власної пластинки слизової.

У хворих на ФД до початку лікування були виявлені більш вищі рівні особистісної і ситуативної занепокоєності, асенізації. У них відмічалась більша кількість соматичних скарг, менший ступінь психологічного комфорту. У процесі лікування МВ «Нафтуся» протягом 21-го дня у хворих на ФД виявлено поліпшення показників, що вивчали.

Під дією різних методик внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» у хворих на ФД показники реактивної занепокоєності значно зменшувались, наближаючись до значень для здорових осіб, а показники особистісної занепокоєності мали виражену тенденцію до зниження у хворих на СЕБ (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка показників вегетативної регуляції психофізіологічного статусу у хворих на функціональну диспепсію під дією внутрішнього прийому МВ «Нафтуся»

Показники	СЕБ (n=12))	ПДС (n=17))
	до	після	Д	до	після	Д
Індекс Кердо	1,27±4,31	3,46±3,43	2,19±1,7*	3,38±2,26	-2,04±1,73	-5,42±0,8
Самопочуття, бали	36,92±3,51*	56,25±1,40	19,33±1,1	41,63±2,15	55,41±1,23*	13,78±1,1
Активність, бали	39,69±2,18	26,50±1,87*	-13,19±1,1	35,88±1,92	31,76±2,28	-4,12±1,7
Настрій, бали	47,08±2,58	59,69±1,27*	12,61±0,9	47,53±2,19	58,97±1,21	11,44±0,8
Реактивна занепокоєність	43,15±2,20	31,06±1,65*	-12,09±1,7	44,00±1,68	36,41±1,37*	-7,59±0,7
Особистісна занепокоєність	52,62±1,44	38,31±1,89*	-14,31±1,4	47,38±1,92	42,59±1,60*	-4,79±0,8

Примітка. * - p<0,05

Динаміка середньої величини зміни психофізіологічних показників у хворих на СЕБ і ПДС склала (33,8±7) і (24,2±5) % відповідно.

Таким чином, різні схеми внутрішнього застосування МВ «Нафтуся» значно відновлювали знижений психоемоційний статус хворих на ФД. З наростанням важкості клінічного стану пацієнтів також відмічено закономірне збільшення середньої величини змін значень показників психоемоційного стану у хворих на ФД.

При дослідженні ЯЖ у хворих на ПДС і СЕБ до початку внутрішнього застосування МВ «Нафтуся» виявлено істотне зниження суб'єктивної оцінки благополуччя пацієнтів і їх задоволення умовами життя по основних сферах опитувальника SF-36. Тритижневий курс внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» значно (p<0,05) поліпшив ЯЖ пацієнтів на ПДС і СЕБ по більшості основних сфер у порівнянні із початковими показниками та показниками у хворих контрольних груп (рис. 1).

Хворі основної групи на ФД на кінець курсу внутрішнього прийому відзначали значне покращення стану здоров'я. У них достовірно зросли показники фізичної витривалості,, знизився показник болю і підвищилися показники емоційного і психічного здоров'я.

У хворих на ФД, після курсу внутрішнього прийому МВ «Нафтуся», виявлено переважне поліпшення фізичної, емоційної і психічної складової ЯЖ. Включення МВ «Нафтуся» до схем СК лікування хворих на ФД сприяє поліпшенню як фізичного, так і психологічного здоров'я пацієнтів та болю була менш виражена.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Динаміка показників вегетативного статусу та якості життя у пацієнтів з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії

Значення ЯЖ по шкалам, що досліджувалися, опитувальника GSRS знаходилися в інтервалі від 0.33 до 7,38; а коефіцієнти кореляції ? в діапазоні від 0,54 до 0,66. Значення шкал опитувальника GSRS корелювали з показниками ЯЖ опитувальника SF-36. У пацієнтів із зниженням ЯЖ по двом або трьом шкалам виявлений більш значний кореляційний зв'язок шкал опитувальників GSRS і SF-36, у порівнянні із пацієнтами з меншою кількістю ознак (p<0.001). Статистично значні відмінності в середній безлічі оцінок ЯЖ по шкалах опитувальника GSRS були виявлені між пацієнтами на СЕБ і ПДС. Порівняльний аналіз виявив кореляційні зв'язки середньої сили між шкалами загальних і спеціальних опитувальників. У хворих на СЕБ виявлено значне зниження рівнів абдомінального болю і езофагеального рефлюксу (p<0.05). Навпаки, у хворих на ПДС під дією МВ «Нафтуся» виявлено значне (p<0.05) покращення показників ЯЖ по усіх шкалах, особливо по шкалах абдомінального болю і закрепу, що відображають регрес больового синдрому і відновлення моторно-евакуаторної діяльності ШКТ.

Порівняльний аналіз показників ЯЖ гастроентерологічних хворих із застосуванням шкал GSRS і SF-36 показав, що у хворих на ФД відбувається покращення покращання психометричних характеристик (валідність,, надійність, чутливість), які співставляються з даними при застосуванні опитувальника SF-36.

Ефективність лікування хворих на ФД за підсумковою оціночною шкалою диспепсичних скарг (загальна сума) в основних і контрольних групах була різною. Кількість пацієнтів, у яких в результаті проведеного лікування стан не змінився, була достовірно меншою (2=5,312*, p<0,05), аніж в контрольних групах. Клінічна ефективність комплексної терапії із застосуванням внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» статистично достовірна (p<0,05) і складає у хворих на ПДС 87 %, а у хворих на СЕБ - 83 %, тоді як в контрольних групах - 78 і 76 % відповідно (p<0,05).

При розрахунку основних показників ризику (показників можливості розвитку несприятливого результату лікування) встановлено, що абсолютний ризик у хворих на ПДС основної групи склав 13 % і контрольної групи - 38 %, а у хворих на СЕБ - 17 % і 59 % відповідно. Зниження абсолютного ризику розвитку неблагоприємних результатів лікування за умов впливу внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» - склало 26 % у хворих на ПДС і 42 % у хворих на СЕБ.

Відносний ризик несприятливих результатів склав: у хворих на ПДС - 34 %, а у хворих на СЕБ - 29 %. При цьому, ймовірність несприятливого результату в групах ПДС і СЕБ із застосуванням МВ «Нафтуся» виявилася значно нижчою, аніж у хворих контрольної групи (p<0,05). Зниження відносного ризику в результаті застосування МВ «Нафтуся» склало 66 % у хворих на ПДС та 71 % у хворих на СЕБ.

Результати аналізу чинників, що обумовлюють ефективність внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» в комплексному лікуванні хворих ФД, показали, що перші п'ять факторів найбільш значно (на 80,1 %) пояснюють дисперсію ознак. Це дозволило створити достовірну модель впливу факторів на формування патологічного процесу у хворих на ФД, а відтак - виявити функціональні комбінації діагностичних ознак, котрі визначають ефективність внутрішнього лікувального прийому МВ «Нафтуся» (рис. 2)

Рис. 2. Факторне навантаження у хворих з синдромом епігастральної болі

У хворих на СЕБ - першим головним фактором з відносним внеском в дисперсію ознак 33 % - було встановлено показник диспепсичних порушень. Він мав потужній прямий зв'язок з ознаками: середнім рівнем соматичних скарг, рівнем диспепсичних скарг, ситуативною занепокоєністю, ДГР. Встановлено також міцний зворотній зв'язок першої головної ознаки із такими ознаками як: евакуаторна проба, рівень Pg I в сироватці крові та показники особистісної занепокоєності.

Другим за значенням з відносним внеском в дисперсію ознак 28 % - являє собою показник загальної тривалості захворювання. Дана ознака мала потужній прямий зв'язок із такими діагностичними ознаками, як: рівень титру антитіл до НР-інфекції, показники морфологічних змін СОШ, а також рівень г-глобулінів . У даної ознаки також відмічено дещо менший прямий зв'язок із ознаками моторної активності шлунку.

Наступний за значенням - чинник вегетативної регуляції, представлений значеннями індексу Кердо, з відносним внеском в дисперсію ознак 25 %, пов'язаний з показниками особистісної і ситуативної занепокоєності. Чинники рівня пепсиногенів і моторної дисфункції мали відносний внесок в дисперсію ознак - 6,7 і 6,1 % відповідно.

При проведенні факторного аналізу у хворих на ПДС та їх факторного навантаження (рис. 3) виявлені істотні відмінності структури простору ознак у порівнянні із хворими на СЕБ. Так, у хворих на ПДС в структурі ознак першого головного чинника переважало значення евакуаторного індексу (загальний внесок у дисперсію ознак склала 34 %). В результаті аналізу був виявлений більш тісний його зв'язок з показниками рівня PgI та порушенням евакуаторної функції шлунку. На структуру даної ознаки впливало формування моторно-евакуаторних порушень на тлі процесу запалення в СОШ, пов'язаного з НР-інфекцією.

Рис. 3. Факторне навантаження у хворих на постпрандіальний дистрес-синдром функціональної диспепсії

У другий головний фактор (вегетативної дисфункції - індекс Кердо) цієї групи хворих була включена ознака, що характеризує рівень вегетативної регуляції, загальний внесок якої у дисперсію ознак склав 25 %. У хворих на ПДС, у структурі цієї ознаки, був виявлений найбільший зв'язок із рівнем сироваткового титру антитіл класу IgG до НР. Це свідчить про вираженість як специфічної, так і неспецифічної імунної відповіді на НР-інфекцію, зв'язаної, перш за все з активацією CD3- та CD8-лімфоцитів периферичної крові. І нарешті,, третій фактор був представлений рівнем PgI в сироватці крові. У структурі факторної моделі ознак у хворих на ПДС показники шлункової секреції відігравали меншу роль і поступалися показникам моторної і евакуаторної активності шлунку і морфологічних змін СОШ.

Структура внеску ознак у прогностичну модель ефективності внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» пов'язана, перш за усе із імуномодулюючими властивостями та комплексною дією МВ «Нафтуся» на системи регуляції моторно-евакуаторної функції, котрі визначають виразність та кількість скарг у хворих на ФД. Необхідно відмітити, що ефективність внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» багато в чому пов'язана і з впливом іонів МВ на функціональну активність лімфоцитів - центральних клітин ланки неспецифічної резистентності (С. В. Івасівка, 2005).

Таким чином, багатофакторність патогенезу ФД обумовлює необхідність комплексного підходу до лікування пацієнтів з даною патологією. За цих умов, включення МВ «Нафтуся» в схеми СК лікування пацієнтів на ФД викликає виражений регрес клінічних ознак та підвищує функціональні властивості ШКТ.

Отже, внутрішній прийом МВ «Нафтуся» впродовж курсу СК лікування здійснює істотний внесок до формування сумарного лікувального ефекту комплексної терапії хворих на ФД. Включення МВ «Нафтуся» в комплексну терапію ФД приводить до поліпшення клінічного перебігу захворювання та відновлення основних функціональних властивостей шлунку.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування і вирішення актуальної наукової та практичної задачі, яка полягала в підвищенні ефективності лікування функціональної диспепсії під впливом курсового внутрішнього застосування слабомінералізованої мінеральної води «Нафтуся», на підставі оцінки проявів її клінічних варіантів, функціонального стану шлунку (кислотоутворюючої і ферментативної функцій), а також оцінки показників якості життя.

1. Оцінкою клінічних проявів, лабораторних (біохімічних), інструментальних та морфологічних методів дослідження встановлено відсутність виразних морфологічних змін у хворих на функціональну диспепсію. Для синдрому епігастрального болю (був виявлений у 52,7 % обстежених) характерним є переважання больових відчуттів в епігастрії по серединній лінії, підвищення рівня пепсиногену I (в 1,5 рази) та підвищення рівню антитіл класу Ig G до Helicobacter pylori (в 2,5 рази), а для хворих на постпрандіальний дистрес-синдром (що діагностований у решти - 47,2 % обстежених) - характерними є відчуття дискомфорту, раннього насичення, переповнення та вздуття в епігастрії, брадігастрія (22,4 %), дуодено-гастральний рефлюкс (41,1 %) та збільшення часу евакуаторної проби (28,4±12,3 год).

2. Розроблено диференційовані схеми внутрішнього призначення мінеральної води «Нафтуся» в залежності від варіанту клінічного перебігу функціональної диспепсії: хворим на постпрандіальний дистрес-синдром - режим, узгоджений з прийомом їжі, а хворим на синдром епігастрального болю - перманентний прийом мінеральної води через рівні (3-х годинні) проміжки часу, незалежно від режиму харчування.

3. Курсове внутрішнє застосування мінеральної води «Нафтуся» у хворих на синдром епігастрального болю призводить до зникнення болей в епігастрії середньої інтенсивності (60,36 %) і високої інтенсивності у 2 рази частіше ніж у хворих контрольної групи, які не отримували мінеральну воду. Після проведеного лікування основні клінічні ознаки постпрандіального дистрес-синдрому (відчуття переповнення в епігастрії, відчуття швидкого насичення, постпрандіальна відрижка) визначались в 1,5; 1,4 і 1,5 рази рідше, аніж при призначенні тільки базисної терапії.

4. У хворих з різними варіантами функціональної диспепсії після лікування мають місце різноспрямовані зміни ферментативної, кислотоутворюючої та моторно-евакуаторної функцій: при поспрандіальному дистрес-синдромі рівень пепсиногену I не змінився, а рівень пепсиногену II знизився (в 1,2 рази). При синдромі епігастрального болю знизився рівень антитіл класу Ig G до Helicobacter pylori (з (74,98±11,6) до (56,3±8,9) EIU (p<0,05)), рівень обох пепсиногенів знизився, більш виразно концентрація пепсиногену I (в 1,3 рази). При синдромі епігастрального болю у хворих із діагностованою гіперацидністю рівень рН знизився до (2,7±0,04) ум.од. (р<0,05), а при постпрандіальному дистрес-синдромі у випадках рН 2,5-3,5 ум.од. - відмічено недостовірне його підвищення до 1,9-2,4 ум.од. Вивчення моторно-евакуаторної функції у хворих на синдром епігастрального болю показало зменшення скоротливо-перистальтичної активності антрального відділу шлунку у 87,2 % і у 70,2 % обстежених не виявлено явищ дисритмії. У хворих на пострандіальний дистрес-синдром підвищення скоротливої активності пілоричного відділу шлунку та зменшення ознак дисритмії мало місце у 92,7 %.

5. Курсове диференційоване призначення мінеральної води «Нафтуся» сприяє зменшенню лімфоїдної інфільтрації слизової оболонки шлунку у всіх обстежених. Так, у хворих на синдром епігастрального болю зменшується еозинофільна та плазмоклітинна інфільтрація, а у випадках постпрандіального дистрес-синдрому - зменшуються усі види клітинної інфільтрації. В обох варіантах функціональної диспепсії відмічено зменшення еозинофільної та лімфоцитарної інфільтрації слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Крім того, у всіх пацієнтів зменшився набряк власної пластинки слизової оболонки шлунку.

6. Курсове диференційоване застосування мінеральної води «Нафтуся» у хворих з обома варіантами функціональної диспепсії призводить до значного покращення їх якості життя, яке реєструється за шкалою рухливості, рівня самооцінки особистого стану, енергійності та рівня емоційного і психічного здоров'я. Крім того, відмічено зниження показників болі за шкалою неспецифічного опитувальника SF-36, шкалами депресії та за даними валідизованого специфічного опитувальника GSRS. Лікування сприяє зменшенню показників ситуативної і особистісної занепокоєності.

7. Клінічна ефективність запропонованого комплексного санаторно-курортного лікування із включенням диференційованого внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» у хворих на постпрандіальний дистрес-синдром складає 87 %, а у хворих на синдром епігастрального болю ? 83 %; критеріальними ознаками, на підставі динаміки яких визначають результат внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» у хворих на функціональну диспепсію, - є ступінь диспепсичних порушень, імунологічна дисфункція і психофізіологічна дезадаптація пацієнтів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 Включення спеціально розробленої схеми внутрішнього прийому МВ «Нафтуся» в стандартні схеми комплексного санаторно-курортного лікування хворих на ПДС і СЕБ викликає додатковий лікувальний ефект і може бути рекомендоване для використання в практиці роботи сімейного лікаря, гастроентерологічних відділеннях, поліклініках, реабілітаційних і санаторно-курортних установах.

У пацієнтів на СЕБ внутрішній прийом МВ «Нафтуся» доцільно проводити перманентно по схемі прийому через рівні проміжки часу (по 150 мл води температурою 37 єC, повільно, кожні 3 години в інтервалі 1 години після їжі і не пізніше ніж за 1,5 години до їжі, а хворим на ПДС - по схемах внутрішнього прийому мінеральної води, пов'язаних з прийомом їжі (по 150 мл води температурою 37 єC перші 2-3 дні, поступово збільшуючи дозу до 250 мл за 30-45 хв до їжі).

 Для оцінки ефективності санаторно ? курортного лікування хворих на функціональну диспепсію окрім дослідження ферментативної, кислотоутворюючої та моторно-евакуаторної функції, доцільно визначати якість життя хворих до і після лікування за допомогою опитувальника SF-36 і валідизованого опитувальника для гастроентерологічних хворих ? GSRS, а з метою оцінки психофізіологічного стану ? тест Спілбергера, Ханіна, а також опитувальник САН.

СПИСОК РОБОТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та розділи в монографії

1. Пономаренко Г. Н. Современные методы исследования лечебных эффектов питьевых минеральных вод у пациентов с заболеваниями желудка и печени. / Г. Н. Пономаренко, А. Г. Обрезан, С. И.Федяева // Организационные, теоретические и практические аспекты бальнеотерапии. - Пермь, 2006. - С. 90-103. (14 стр.) (дисертантом прийнято участь в зборі та обробці матеріалу до друку).

Статті у наукових фахових виданнях

Золотарёва, Т. А. Влияние минеральной воды “Нафтуся” на психофизиологический статус и вегетативную регуляцию у больных функциональной диспепсией / Т. А. Золотарёва, С. И. Федяева // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2007. - № 3. - С. 21-23. (дисертантом особисто зібрано та оброблено матеріал до друку).

Федяева С. И. Исследование лечебных эффектов гидрокарбонатно-сульфатной кальциево-магниевой маломинерализированной минеральной воды “Нафтуся” у больных функциональной диспепсией / С. И. Федяева, Г. Л. Босенко // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2007. - № 3. - С. 58-61. (дисертантом особисто зібрано та оброблено матеріал до друку).

Торохтін О. І. Комплексне санаторно-курортне лікування функціональної диспепсії гідрокарбонатно-сульфатною кальцієво-магнієвою маломінералізованою мінеральною водою “Нафтуся” / О. І. Торохтін, С. І. Федяєва // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2009. - № 3. - С. 19-24. (дисертантом було прийнято участь в зборі та обробці матеріалу і написанні статті).

Пономаренко Г. Н. Современные методы исследования лечебных эффектов питьевых минеральных вод у пациентов с заболеваниями верхних отделов желудочно-кишечного тракта и гепато-билиарно-панкреатической системы / Г. Н. Пономаренко, С. И. Федяева // Медична гідрологія та реабілітація. - 2006. - Т. 4, № 3. - С. 73-78. (дисертантом прийнято участь в обробці матеріалу та написанні статті).

Тези доповідей

Золотарёва Т. А.. Валидность и репрезентативность общих и специальных опросников качества жизни пациентов с функциональной диспепсией при оценке эффектов питьевого лечения минеральной водой “Нафтуся / Т. А. Золотарёва, С. И. Федяева // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Сучаснi проблеми курортно-рекреацiйноi діяльності та технологій відновлювального лікування в умовах глобалiзацii”, присвяченої 200-річчю курортів Криму (Місхор, 26-28 вересня 2007 р.). - Сімферополь, 2007. - С. 120-122 (дисертантом прийнято участь в обробці результатів та написанні тез).

Федяева С. И. Санаторно-курортное лечение больных функциональной диспепсией маломинералированной минеральной водой “Нафтуся” / С. И. Федяева // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Сучаснi проблеми курортно-рекреацiйноi діяльності та технологій відновлювального лікування в умовах глобалiзацii”, присвяченої 200-річчю курортів Криму (Місхор, 26-28 вересня 2007 р.). - Місхор, 2007. - С. 314-315.

Федяева С. И. Динамика морфологических свойств слизистой оболочки желудка под действием минеральной воды “Нафтуся” / С. И. Федяева // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Сучаснi проблеми курортно-рекреацiйноi діяльності та технологій відновлювального лікування в умовах глобалiзацii”, присвяченої 200-річчю курортів Криму (Місхор, 26-28 вересня 2007 р.). - С. 315-316.

Федяева С. И. Гидрокарбонатно-сульфатно кальциево- магниевая минеральная вода в комплексном санаторно-курортном лечении больных функциональной диспепсией / С. И. Федяева // Матеріали III З'їзду фізіотерапевтів, курортологів та медичних реабілітологів сателітного симпозіуму «Основні напрями розвитку курортної справи в сучасних умовах»: (Ялта 30 вересня-3 жовтня 2008 р.). - Київ, 2008. - С. 260.

Федяева С. И. Маломинерализованная минеральная вода “Нафтуся” в комплексном лечении больных функциональной диспепсией / С. И. Федяева // Материалы IX Славяно-балтийского гастроентерологического форума. - Спб., 2007. - С. 114.

Федяева С. И. Санаторно-курортное лечение больных функциональной диспепсией минеральной водой “Нафтуся” / С. И. Федяева // Материалы Международного научного конгреса и 60.-й. сессии Генеральной Ассамблеи Всемирной Федерации Водолечения (ФЕМТЕК). - Италия, 2007. - С. 148-149.

Федяева С. И. Маломинерализированная минеральная вода “Нафтуся” в комплексном лечении больных функциональной диспепсией / С. И. Федяева // Здравница, 2007: материалы международного научного конгресса. - Москва, 2007. - С. 222.

Федяева С. И. Маломинерализированна минеральная вода “Нафтуся” в комплексном лечении больных функциональной диспепсией / С. И. Федяева // Физиотерапия - актуальное направление современной медицины : сборник научных трудов, посвящённый 120-летию основания кафедры физиотерапии и курортологии Санкт- Петербургской медицинской академии последипломного образования. - Спб., 2007. - С. 310-311.

Федяєва С. И. Санаторно-курортное лечение больных функциональной диспепсией гидрокарбонатно-сульфатной кальциево-магниевой маломинерализированной минеральной водой / С. И. Федяева // VI Всероссийский съезд физиотерапевтов (Санкт-Петербург, 16-18 ноября 2006г.). - Спб., 2006. - С. 184.

Федяева С. И. Маломинерализированна минеральная вода “Нафтуся” в комплексном лечении больных функциональной диспепсией / С. И. Федяева // VI Всероссийский съезд физиотерапевтов (Санкт-Петербург, 16-18 ноября 2006г.). - Спб., 2006. - С. 184.

Золотарёва Т. А. Гидрокарбонатно - сульфатно-кальциево-магниевая минеральная вода « Нафтуся»: коррекция стандартных схем комплексного санаторно-курортного лечения больных с функциональной диспепсией / Т. А. Золотарёва, С. И. Федяева // Современная курортология : проблемы, решения, перспективы : материалы Международного научного конгресса (Санкт- Петербург, 24-25 апреля 2008 г.). - Спб., 2008. - С. 140-141. (дисертантом особисто зібрано, оброблено та підготовлено матеріал до друку).