Ефективність пайлер-терапії в комплексному лікуванні травм щелепно-лицевої ділянки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНІЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

"УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ефективність пайлер-терапії В комплексному лікуванні травм щелепно-лицевої ділянки

14.01.22 - стоматологія

Хахелєва Тетяна Миколаївна

Полтава - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

- доктор медичних наук, професор Ткаченко Павло Іванович, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри дитячої хірургічної стоматології з пропедевтикою хірургічної стоматології.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Рузін Геннадій Пінхусович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології;

- доктор медичних наук, доцент Варес Ян Евальдович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, доцент кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії.

Захист відбудеться «18» травня 2011 р. о 13³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Вищому державному навчальному закладі України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

Автореферат розісланий «15» квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Т.О. Дев'яткіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

пайлер укушений обличчя термометрія

Актуальність теми. Особливості клініки, діагностики та лікування травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) продовжують знаходитися в центрі уваги як вітчизняних, так і закордонних дослідників і клініцистів (Маланчук В. А., 1999; Алексеев С. Б., 2002; Ахмед Раджаб Абед Этер, 2006; Oji C., 1999).

Очевидною постає необхідність подальшого наукового пошуку нових та удосконалення відомих методів лікування й реабілітації постраждалих, у тому числі методів, що забезпечують оптимальні умови для перебігу раннього періоду після травми, активації рухів у скронево-нижньощелепному суглобу (СНЩС), що сприяє більш інтенсивному відновленню рухової і тонічної активності м'язів обличчя, та забезпечує повноціннішу реабілітацію хворих (Алексеев С. Б., 2002; Никаноров Ю. А., 2004; Ибрагим А. Г., 2005; Ахмед Раджаб Абед Этер, 2006; Дуфаш И. Х., 2006).

Недостатньо дослідженим залишається питання про вплив поляризованого світла видимого діапазону на усунення морфологічних змін і функціональних порушень, що з'явилися внаслідок травматичних ушкоджень ЩЛД (Дерябин Е. И., 2002).

Застосування поляризованого світла в медицині припадає на середину 80-х років минулого століття, коли з'явилися фізіотерапевтичні апарати, що випромінюють видиме поляризоване, некогерентне низькоенергетичне світло (Polarized, Incoherent, Low Energy Radiation - PILER) із довжиною хвилі 80-3400 нм. Перетворений світловий потік являється дисинхронним, не містить ультрафіолетових і значної кількості інфрачервоних променів та має низьку інтенсивність потоку енергії - 40 мВт/см². Потік електромагнітних хвиль із зазначеними характеристиками не порушує фізичних, хімічних, біологічних процесів в клітинах і не викликає дисфункцій нервової, ендокринної та імунної систем. Пряме постачання квантів енергії безпосередньо до органел клітин, розташованих в шкірі та слизових оболонках, а також до форменних елементів крові у поверхневих капілярах активізує комплекс біофізичних реакцій, наслідком яких стає багаторівнева оптимізація функціональної активності біологічних систем. Відсутність суттєвих побічних ефектів пайлер-терапії виключає небезпеку передозування та мінімізує протипоказання (Гуляр С. О. и соавт., 2006).

До теперішнього часу практично не досліджені можливості застосування пайлер-терапії з метою підвищення результативності реабілітаційних заходів у постраждалих із ранами м'яких тканин ЩЛД і переломами кісток лицевого черепу, у той час як в інших ґалузях хірургії та косметології зазначена проблема активно розробляється (Мищенко В.П., 2002; Танцюра В. П. и соавт., 2003; Гуляр С. О. и соавт., 2006).

Вважаємо, що застосування пайлер-терапії дозволить суттєво інтенсифікувати процеси лікування та реабілітації постраждалих із травматичними ушкодженнями ЩЛД.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідницьких робіт Донецького національного медичного університету ім. М.Горького і є фрагментом тем кафедри хірургічної стоматології: «Оптимізація системи діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів у хворих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки» (номер державної реєстрації 0100U000018) і «Удосконалення лікувально-діагностичних і реабілітаційних заходів у щелепно-лицевій хірургії та стоматології з використанням комп'ютерних і телекомунікаційних технологій» (номер державної реєстрації 0105U008711). Авторка була виконавцем фрагментів зазначених тем наукового дослідження.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування постраждалих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки на основі включення до комплексу лікувально-профілактичних заходів пайлер-терапії.

Поставлені наступні завдання дослідження:

1. Запропонувати методику та параметри процедури пайлер-терапії при травматичних ушкодженнях щелепно-лицевої ділянки.

2. Встановити клінічну ефективність пайлер-терапії за запропонованою методикою при укушених ранах обличчя на основі аналізу динаміки основних загальних змін і місцевих проявів раннього перебігу післяопераційного періоду та признаків формування рубця.

3. Провести порівняльне вивчення запальних і відновлювальних реакцій у тканинах укушених ран обличчя в післяопераційному періоді за допомогою локальної безконтактної термометрії із урахуванням градієнта температури рани та градієнта термоасиметрії обличчя.

4. Визначити клінічну ефективність пайлер-терапії при хірургічному лікуванні постраждалих з переломами нижньої і верхньої щелеп та вилично-орбітального комплексу.

5.З'ясувати характер впливу пайлер-терапії на рівень функціональної реабілітації постраждалих з укушеними ранами обличчя, переломами нижньої та верхньої щелеп, вилично-орбітального комплексу за результатами комп'ютерної електроміографії жувальних і мімічних м'язів із мультипараметральним аналізом.

Об'єкт дослідження: постраждалі з травматичними ушкодженнями ЩЛД - ранами м'яких тканей, переломами щелеп, переломами вилично-орбітального комплексу.

Предмет дослідження: рівень анатомічної і функціональної реабілітації, терміни стаціонарного лікування та період непрацездатності, частотність і структура ускладнень при лікуванні постраждалих із травматичними ушкодженнями ЩЛД.

Методи дослідження: аналітичні - для визначення мети, завдань, напрямів, розроблення програм дослідження, вибору та обґрунтування диференційованого підходу до комплексного лікування; клінічні - для вивчення скарг, анамнезу, загального і місцевого статусу; функціонально-діагностичні- для вивчення порушень функції жувальних і мімічних м'язів обличчя на етапі лікування; рентгенологічні - для визначення локалізації і форми перелому, кількості кісткових фрагментів, ступеня й направлення їхнього зміщення, а також стану кісткової тканини зони перелому в післяопераційному періоді; статистичні методи аналізу травматизму та математичні методи - для оброблення результатів клінічних досліджень та оцінювання достовірності отриманих результатів при лікуванні постраждалих із травматичними ушкодженнями ЩЛД.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведених досліджень удосконалений, теоретично й клінічно обґрунтований і впроваджений у практику охорони здоров'я високоефективний метод фізіотерапевтичного лікування травматичних ушкоджень ЩЛД - пайлер-терапія.

Уперше встановлені закономірності зміни локальної термометричної картини ділянки рани обличчя під впливом пайлер-світла.

Уперше визначений рівень рухової і тонічної активності жувальних і мімічних м'язів у постраждалих із укушеними ранами обличчя, а також із застарілими переломами кісток лицевого черепу, що неправильно зростаються.

Уперше доведена висока клінічна ефективність пайлер-терапії при лікуванні ран обличчя та переломів кісток лицевого черепу.

Уперше встановлені відмінності в рівні функціональної реабілітації постраждалих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки різного травматогенезу та локалізації під впливом пайлер-терапії на основі зіставлення результатів мультипараметрального аналізу електроміограм жувальних і мімічних м'язів.

Удосконалена методика пайлер-терапії при травматичних ушкодженнях ЩЛД як засіб функціональної реабілітації постраждалих, який сприяє ранньому відновленню тонічної і рухової активності м'язів обличчя.

Удосконалено метод оцінювання температури шкіри обличчя в динаміці загоєння ран, заснований на урахуванні градієнтів температури й термоасиметрії.

Удосконалена система об'єктивного контролю рівня функціональної реабілітації постраждалих із травматичними ушкодженнями ЩЛД на основі зіставлення даних локальної безконтактної термометрії та електроміографії максимального довільного скорочення, стимуляційної електронейроміографії, а також функціональної електроміографії.

Отримали подальшого розвитку теоретична база в питаннях лікування та профілактики локальних м'язових дисфункцій при травматичних ушкодженнях ЩЛД, а також теоретична база в питаннях травматогенезу, клінічного перебігу та наслідків травматичних ушкоджень ЩЛД.

Практичне значення отриманих результатів. У результаті застосування пайлер-терапії у комплексному лікуванні травматичних ушкоджень ЩЛД досягнуто:

- покращення анатомічних і функціональних результатів лікування укушених ран обличчя, скорочення вдвічі термінів формування естетично задовільних рубців, відсутність ускладнень і незадовільних результатів лікування;

- повноцінні анатомічні результати хірургічного лікування, гладкий перебіг післяопераційного періоду, рання активація рухів у скронево-нижньощелепних суглобах, адекватне відновлення функції жувальних і мімічних м'язів у постраждалих найбільш складної категорії - тих, які мають застарілі переломи кісток лицьового черепу, що неправильно зростаються;

- випереджуючі темпи досягнення достатнього рівня функціональної реабілітації постраждалих.

Результати роботи впроваджені в навчально-методичний процес на кафедрах хірургічної стоматології Донецького національного медичного університету, Харківського національного медичного університету, Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, м. Полтава, а також в клінічну практику щелепно-лицевих відділень № 1, № 2 та хірургічного відділення стоматологічної поліклініки Центральної міської клінічної лікарні № 1 м.Донецька, хірургічних відділень міських клінічних стоматологічних поліклінік № 1, № 6, стоматологічному відделенні Харківської обласної клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно провів глибокий інформаційний пошук, проаналізував наукову літературу з теми, яка досліджувалася. Спільно з науковим керівником сформульовані мета та завдання дослідження. Самостійно запропонував методику пайлер-терапії травматичних ушкоджень ЩЛД. Брав безпосередню участь у лікуванні постраждалих із травматичними ушкодженнями ЩЛД, особисто проводив сеанси пайлер-терапії. Здобувач самостійно виконав клініко-статистичні та функціонально-діагностичні дослідження, систематизацію, статистичне оброблення, аналіз і узагальнення отриманих результатів. Спільно з науковим керівником зроблені наукові висновки та практичні рекомендації для охорони здоров'я.

У роботах, опублікованих у співавторстві, конкретна особиста участь здобувача полягає в аналізі історій хвороби постраждалих із травматичними ушкодженнями ЩЛД, доборі й аналізі літературних джерел, лікуванні постраждалих, виконанні функціонально-діагностичних досліджень, інтерпретації результатів, оформленні рукописів статей.

Апробація отриманих результатів. Основні положення дисертації викладалися в доповідях і обговорювалися на міжнародних конференціях: на III Українському міжнародному конгресі «Стоматологічна імплантація. Остеоінтеграція» (Київ, 2008), 70-й міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації» (Донецьк, 2008), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія» (Київ, 2009), IV Українському міжнародному конгресі «Стоматологічна імплантація. Остеоінтеграція» (Київ, 2010), республіканській науково-практичній конференції із міжнародною участю «Сучасні досягнення та перспективи розвитку хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії» (Харків, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт, з них один розділ у монографії, 7 статей у журналах, ліцензованих ВАК України, отримано 1 деклараційний патент України на винахід.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 210 сторінках комп'ютерного тексту та складається із списку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, опису об'єктів та методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, до якого ввійшло 149 джерел російською й українською мовами та 54 джерела на європейських мовах; 2 додатків. Фактичні дані представлені в 83 таблицях, ілюстровані 26 рисунками (діаграмами, фотографіями, відбитками рентгенограм).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти та методи дослідження. Клінічні та функціонально-діагностичні дослідження проведені в 95 постраждалих (77 чоловіків і 18 жінок) у віці 19-50 років із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицевої хірургії Донецького національного медичного університету ім. М.Горького на базі Центральної міської клінічної лікарні №1 м. Донецька. Усім постраждалим надавався комплекс лікувально-діагностичних заходів згідно із стандартами якості лікувального закладу вищої категорії акредитації і відповідно до конкретних тактичних настанов клініки. У комплекс базового лікування постраждалих контрольних груп включався вплив перемінним магнітним полем низької частоти за допомогою апарату „АМТ-01 Магнітер” ( Росія).

Для забезпечення диференційованого підходу до оцінювання отриманих даних, враховуючи різну тяжкість травматичних ушкоджень, і залежно від виду лікування, постраждалі були розділені на 4 групи; в усіх групах демографічні параметри постраждалих, а також терміни їхнього звернення до клініки не мали суттєвих розбіжностей. Назви груп відповідали характеру ушкодження. У кожній групі підгрупа № 1 була основною, підгрупа № 2 - контрольною.

Група «Рани обличчя» (РО - усього 23 людини) включала 11 постраждалих з укушеними ранами середньої і верхньої зони обличчя (верхньої та нижньої повіки, брів, орбітальної ділянки, носу), які склали основну підгрупу - РО-1, а також 12 постраждалих з укушеними ранами нижньої зони обличчя - верхньої і нижньої губ, кутків рота, щоки, які склали контрольну підгрупу РО-2.

Фізіотерапевтичне лікування в підгрупах РО-1 і РО-2 починали з 2-ї доби після хірургічного оброблення рани.

Група «Переломи нижньої щелепи» (ПНЩ) у кількості 25 осіб включала 2 підгрупи, постраждалі в яких мали переломи в ділянці тіла, кута, гілки нижньої щелепи (НЩ).

Підгрупа ПНЩ-1 (основна) складалася з 12 постраждалих із застарілими переломами, переломами, що неправильно зростаються, яким у термін від 1 до 6 місяців з моменту травми робилась остеотомія НЩ, репозиція та фіксація кісткових відламків міні-пластинами з гвинтами або сітчастим імплантатом із гвинтами. Іммобілізація підборідково-тім'яною пращовидною пов'язкою проводилася протягом 2 діб, після чого відновлювалися активні рухи НЩ.

Підгрупа ПНЩ-2 (контрольна) складалася з 13 постраждалих, які отримали консервативно-ортопедичне лікування. При зверненні до клініки ним робилася репозиція відламків НЩ і двощелепне шинування із міжщелепним витягуванням на термін 19-21 діб, після чого знімалися гумові тяги та поступово відновлювалися активні рухи НЩ.

Фізіотерапевтичне лікування у підгрупі ПНЩ-1 починали з 2-ї доби після остеосинтезу, в підгрупі ПНЩ-2 - з 2-ї доби після шинування.

Група «Переломи верхньої щелепи» (ПВЩ) у кількості 23 осіб включала 2 підгрупи постраждалих із переломами верхньої щелепи (ВЩ) за середнім типом (Le Fort-II). Іммобілізація щелеп проводилася за допомогою двощелепного шинування із міжщелепним витягненням та підборідково-тім'яної еластичної пращевидної пов'язки.

Підгрупа ПВЩ-1 (основна) складалася з 11 постраждалих із застарілими переломами, що неправильно зростаються, яким у терміни від 1 до 4 місяців з моменту травми була зроблена остеотомія ВЩ, репозиція та фіксація кісткових фрагментів міні-пластинами з гвинтами. Фіксація прикусу гумовими тягами проводилася протягом 2-х тижнів, після чого знімалися шини та постраждалі поступово відновлювали рухи НЩ.

Підгрупа ПВЩ-2 (контрольна) складалася з 12 постраждалих, які отримували лише консервативно-ортопедичне лікування. Міжщелепне витягнення проводилося з 1-2 доби після перелому протягом 21-30 діб, після чого знімалися гумові тяги та підборідково-тім'яна пов'язка, й постраждалі поступово відновлювали активні рухи НЩ, а після 1-2 тижнів їм призначався звичайний режим харчування.

Оскільки магнітотерапія протипоказана при гострих черепно-мозкових травмах, постраждалим із «свіжими» ПВЩ, що мали струс головного мозку, фізіолікування не призначалося.

Нарешті, група «Переломи вилично-орбітального комплексу» (ПВОК) включала 24 постраждалих із однобічним ушкодженням зі зміщенням кісткових відламків.

Підгрупа ПВОК-1 (основна) складалася з 12 постраждалих із застарілими оскольчастими переломами, що неправильно зростаються, яким у терміни від 2 до 6 місяців з моменту травми проводилася стеотомія вилично-орбітального комплексу, відкрита репозиція фрагментів із ревізією й санацією верхньощелепної пазухи, репозиція дна орбіти, остеосинтез міні-пластинами з гвинтами. Верхньощелепна пазуха тампонувалася на 3-5 діб. Іммобілізація щелеп не проводилася. Призначався щелепний стіл №2 протягом 1 тижня. Активні рухи НЩ постраждалі відновлювали на 2-3 добу після оперативного втручання.

Підгрупа ПВОК-2 (контрольна) - 12 постраждалих, у якій проводилася репозиція виличної кості за допомогою гачка Лімберга в першу добу після травми. Спеціальний режим харчування не призначався. Активність рухів НЩ не обмежувалася.

Фізіотерапевтичне лікування у підгрупі ПВОК-1 починали з 2-ї доби після остеосинтезу, в підгрупі ПВОК-2 - з другої доби після репозиції.

У всіх хворих поряд із загальноприйнятим клінічним і лабораторним обстеженням проводилася рентгенографія кісток лицевого черепу в проекціях, що відповідають локалізації ушкоджень: до початку лікування, під час і після лікування.

У комплексному лікуванні травматичних ушкоджень ЩЛД поряд із загальноприйнятими методами нами використовувалася пайлер-терапія.

Сеанси пайлер-терапії проводили за допомогою аппарату Біоптрон-компакт виробництва фірми «Zepter», Швейцарія два рази на добу - вранці та ввечері (з інтервалом 12 годин). Світловий потік спрямовували під кутом 90⁰ до поверхні та утримували в такому положенні над ділянкою впливу протягом усього сеансу на відстані до 0,5 см. Великі зони опромінювалися по частинах з тією ж експозицією.

У 1-й сеанс експозиція випромінювання поляризованого світла складала 2 хвилини та збільшувалася з кожним наступним сеансом на 2 хвилини і доводилася до 20 хвилин. Курс тривав 12 днів (24 сеанси).

Термометричні дослідження проводили в постраждалих групи РО одночасно перед проведенням ранкового сеансу пайлер-терапії. Вимірювання проводилися щоденно протягом 12 діб за допомогою безконтактного термометра Microlife (Switzerland) в центрі операційної рани безпосередньо до сеансу пайлер-терапії, по середині процедури та одразу після його завершення.

Для можливості порівняння отриманих результатів термометрії в динаміці вираховували _?t⁰ - градієнт температури рани за формулою:

_?t⁰_n = t⁰₁- t⁰_n

де t⁰₁ - температура рани в 1-й день вимірювання, t⁰_n - температура рани в шуканий день.

Для можливості порівняння отриманих результатів термометрії з нормальними показниками вираховували _?Т⁰ - градієнт асиметрії температури обличчя за формулою:

_?Т⁰_n = Т⁰_n- t⁰_n

де Т⁰_n - температура симетричної зони обличчя в шуканий день.

Стан рубцевої тканини оцінювався відповідно до методики та шкали Фісталь Н.Н. (2009) під час первинного та контрольних оглядів у встановлені терміни через 1, 2, 3 і 6 місяців від початку лікування. При кожному огляді визначалася сума балів і порівнювалась із попередньою. Лікування вважалося ефективним, якщо сума балів зменшувалась у 1,5-2 рази протягом регламентованого часу.

Отримані дані клініко-статистичних і функціонально-діагностичних досліджень оброблялися методом варіаційної статистики. Достовірними вважалися лише ті середні арифметичні, вірогідність помилки яких складала менше ніж 5%, тобто p <0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. У результаті клінічного обстеження встановлено, що в постраждалих групи РО нормалізація загального стану, ліквідація больового синдрому, нормалізація сну наставали протягом 3-х - 6-ти діб лікування. До 7-ї - 10-ї доби спостерігалася ліквідація набряків і розсмоктування гематом. Уцілому ранній післяопераційний період проходив гладко. Шви з рани знімали на 6-9 добу. Після завершення курсу пайлер-терапії, на 13-14 добу з моменту звернення, реконвалісценти групи РО виписувалися з клініки.

Отримані термограми свідчили про зниження інтенсивності обмінних процесів у ділянці ран у постраждалих підгрупи РО-1 протягом перших чотирьох діб, потім спостерігалося різке, протягом однієї-двох діб, збільшення градієнтів температур, що підтверджувало інтенсифікацію обмінних і відновлювальних процесів у ранах під впливом пайлер-терапії. До кінця курсу світлолікування спостерігалася нормалізація значень градієнтів асиметрії температур, зареєстрованих перед початком сеансу її до рівня 0,18-0,31⁰С. Тобто температура ділянки рани відповідала температури симетричної ділянки шкіри обличчя з урахуванням норми фізіологічних розбіжностей.

Усім постраждалим з РО проведено дослідження рубців за зазначеною шкалою в період 10 діб від початку лікування (тобто після зняття швів), потім через 1 місяць від початку лікування, через 2 місяці, через 3 місяці (після трьох курсів пайлер-терапії) і при контрольному обстеженні через 6 місяців після початку лікування.

Загальна сума балів в основній підгрупі РО-1 (у дужках - у контрольній підгрупі РО-2) зменшилась після 1 місяця в 1,5 рази (в 1,1 разу), через 2 місяці в 2,3 рази (в 1,3 рази), через 3 місяці в 5,5 рази (в 2,6 рази), через 6 місяців у 11,3 рази (в 6,3 рази). Таким чином, найбільш виражений клінічний ефект проявлявся в термін від 1-го до 2-х місяців від початку лікування в основній підгрупі РО-1 і в термін від 2-х до 3-х місяців у контрольній підгрупі РО-2.

У всіх постраждалих групи РО рани загоїлися первинним натягом, що доводить доцільність проведення первинної хірургічної обробки укушених ран обличчя у повному обсязі із використанням елементів пластики місцевими тканинами. Ускладнень пайлер-терапії та побічних реакцій нами не спостерігалось.

Ефективність пайлер-терапії у комплексному лікуванні переломів кісток лицевого черепу оцінювали на основі зіставлення даних клінічних, рентгенологічних і функціонально-діагностичних досліджень у постраждалих основної та контрольної підгруп.

У цілому динаміка нормалізації загальних і місцевих симптомів ПНЩ у постраждалих двох підгруп відрізнялась мало. Нормалізація загального стану, сну, аппетиту, ліквідація больового синдрому, розсмоктування набряків і гематом відбувалося практично синхронно, в ті ж терміни.

Внаслідок більшої тяжкості та тривалості ушкодження нижнього альвеолярного нерву в постраждалих основної групи спостерігались більші терміни відновлення чутливості у відповідній зоні іннервації - у 1,5-2 рази. Терміни стаціонарного лікування, період тимчасової непрацездатності в постраждалих основної і контрольної підгруп суттєво не відрізнялися. Рентгенологічна картина загоювання переломів у постраждалих з ПНЩ відповідала фазності оптимально триваючих остеорепаративних процесів, характерних для методів остеосинтезу (підгрупа ПНЩ-1) і міжщелепного витягнення (підгрупа ПНЩ-2).

Динаміка нормалізації загальних і місцевих проявів ПНЩ у постраждалих обох підгруп була схожою. Покращення загального стану, сну, аппетиту, ліквідація болів, набряків, гематом відбувалася з невірогідною різницею в 1-2 доби.

Більша тяжкість і тривалість ушкодження верхньощелепного нерву в постраждалих основної групи спричинювала відновлення чутливості в середній зоні обличчя в середньому на 6 діб пізніше.

При контрольному рентгенологічному обстеженні в постраждалих з ПВЩ не виявлено осередків остеопорозу, деструкції кісткової тканини, порушення мозолеутворення.

Терміни стаціонарного лікування й періоду тимчасової непрацездатності у постраждалих основної та контрольної підгруп суттєво не відрізнялися.

Нормалізація загальних і місцевих проявів ПВОК у постраждалих основної і контрольної підгруп відбувалася приблизно в ті ж терміни. Виключення склала ліквідація порушень чуттєвості в зоні іннервації підорбітального нерву, яка в основній підгрупі наставала в середньому на 6 діб пізніше, що, знову-таки, було обумовлено тяжкістю та тривалістю ушкодження нерву.

При контрольному рентгенологічному обстеженні в постраждалих з ПВОК також не виявлено осередків остеопорозу, деструкції кісткової тканини, порушення мозолеутворення. Терміни стаціонарного лікування та період тимчасової непрацездатності суттєво не відрізнялися.

При контрольному обстеженні постраждалих основних підгруп у термін до 7 років після остеосинтезу показань до зняття металоконструкцій фіксаторів не встановлено.

Біоелектрична активність (БЕА) м'язів обличчя досліджувалася за допомогою апаратурно-програмного комплексу «Multiliner, version 1.03» виробництва фірми Erich JAGER GmbH.& CoKG (ФРГ).

Вибір методів функціонально-діагностичних досліджень був обумовлений необхідністю проведення комплексного оцінювання ефективності лікування та реабілітації постраждалих із використанням різнобічного вивчення БЕА м'язів і нервів обличчя за допомогою електроміографії: максимального довільного скорочення, стимуляційної і функціональної (з жувальною пробою).

Дослідженню підлягали скелетні й мімічні м'язи обличчя, що найбільш активно функціонують під час рухів НЩ, акту жування та доступні для неінвазивних електроміографічних досліджень.

Електроміографічні (ЕМГ) дослідження проводили за стандартною принциповою схемою, в стаціонарних умовах: при прибутті постраждалих до клініки (лише підгрупи ПНЩ-1, ПВЩ-1, ПВОК-1), на 7-му добу після оперативної допомоги та на 35-у після оперативної допомоги.

Аналіз результатів двох етапів функціонально-діагностичного дослідження постраждалих із укушеними ранами нижньої зони обличчя (на 7-му та 35-ту добу після хірургічного оброблення) дозволив установити, за допомогою зіставлення значень 13 параметрів електроміограм, виражені дисфункції жувальних і мімічних м'язів, які значною мірою усувалися в результати лікування.

Аналіз результатів трьох етапів функціонально-діагностичного дослідження (до остеосинтезу, на 7-му і 35-ту добу після нього) у постраждалих з переломами кісток лицевого черепу виявив динаміку БЕА м'язів обличчя від різкого пригнічення в результаті травми до значного покращення під впливом комплексного лікування з включенням до її складу пайлер-терапії.

Покращення функціонального стану м'язів обличчя під впливом пайлер-світла в постраждалих із ПНЩ призвело до відновлення нормального рівня їх БЕА.

Виражений клінічний ефект пайлер-терапії при комплексному лікуванні застарілих ПВЩ не супроводжувався повноцінним відновленням тонічної і рухової активності м'язів обличчя та відновленням їхніх функціональних резервів. Однак, темпи та рівень функціональної реабілітації постраждалих даної категорії були адекватні рівню відновлення БЕА у постраждалих контрольної підгрупи із значно менш тяжкими ушкодженнями.

Значне покращення функціонального стану м'язів обличчя в постраждалих із ПВОК, які неправильно зросталися, також підтвердило високу клінічну ефективність запропонованого режиму пайлер-терапії.

ВИСНОВКИ

У дисертації репрезентовано теоретичне обґрунтування та нове розв'язання актуальної наукової задачі- покращення результатів лікування постраждалих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки на основі застосування пайлер-терапії з урахуванням функціонального стану м'язів обличчя.

1. Запропонована, теоретично й клінічно обґрунтована високоефективна методика пайлер-терапії за допомогою апарату Біоптрон-компакт при лікуванні травматичних ушкоджень ЩЛД.

2. У постраждалих з укушеними ранами обличчя пайлер-терапія в ранньому періоді після хірургічної обробки ран чинить виражену болезаспокійливу, протизапальну, протинабрякову, розсмоктувальну дію, та призводить до поліпшення загального стану, сну й апетиту постраждалих протягом 5-ти діб. Висока ефективність пайлер-терапії у функціональному і косметичному аспектах підтверджена темпами нормалізації десяти показників найбільш важливих для оцінки симптомів формування післяопераційних рубців. Сума балів, що оцінює градацію критеріїв визначення характеру рубців, зменшилася після застосування пайлер-терапії протягом 6 місяців спостереження в основній групі в 11,3 разу, в контрольній - в 6, 3 разу.

3. Результати термометрії у ділянці укушених ран в динаміці спостереження свідчать про зниження інтенсивності обмінних процесів протягом перших чотирьох діб. Значне підвищення градієнту температури шкіри обличчя, що спостерігалося в подальшому протягом 1-2 діб під впливом пайлер-терапії і зміни термоасиметрії свідчили про інтенсифікацію обмінних і відновлювальних процесів у ранах. До 10-12-ї доби спостерігалось зниження температурних градієнтів до норми фізіологічних розбіжностей, у межах 0,18-0,31⁰С.

4. Відповідно до наведених клінічних досліджень пайлер-терапія за запропонованою методикою лікування переломів кісток лицевого черепу виявляє ефективну болезаспокійливу та протизапальну дію, сприяє розсмоктуванню гематом, усуненню набряків і не чинить гальмівної дії на перебіг остеорепаративних процесів.

Залучення її до складу лікувально-реабілітаційних заходів після стабільно-функціонального остеосинтезу переломів кісток лицевого скелету сприяє покращенню загального стану постраждалих, нормалізації сну й апетиту вже впродовж 5-7 діб, а також ранньому, протягом 3-7 діб, відновленню активних рухів у скронево-нижньощелепних суглобах, активації жувальних і мімічних м'язів обличчя, що призводить до ранньої функціональної реабілітації реконвалісцентів.

5. Заданими електроміографічних досліджень з мультипараметраль-ним аналізом їх результатів, внаслідок застосування у комплексному лікуванні пайлер-терапії досягнута більш рання функціональна реабілітація постраждалих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки. Визначуване за сукупністю градацій тринадцяти параметрів електроміограм різке пригнічення біоелектричної активності жувальних і мімічних м'язів обличчя, характерне для 7-ї доби від початку лікування, до 35-ї доби змінюється зростанням і за більшістю параметрів - нормалізацією біоелектричної активністі.

При збереженні загальної для всіх видів травматичних ушкоджень тенденції до відновлення рухової і тонічної активності жувальних та мімічних м'язів, під впливом запропонованих нами лікувальних заходів, розбіжності в рівні функціональної реабілітації реконвалісцентів зумовлені локалізацією й ступенем тяжкості переломів, а також давністю ушкодження.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. До широкого застосування в клінічну практику щелепно-лицевої травматології рекомендується ефективна методика пайлер-терапії при ранах, а також при переломах кісток лицевого черепу.

Пропонується наступна схема курсу пайлер-терапії, яку розпочинають на наступну добу після хірургічної обробки ран, іммобілізації відламків щелеп або операції остеосинтезу. Сеанси пайлер-терапії проводять двічі на добу - вранці і ввечері (через 12 годин) за допомогою аппарату Біоптрон-компакт. Опроміненню підлягає зона ушкодження й оточуючі тканини з відстані між аппаратом і шкірою 5 мм. При наявності ушкодження, набряків та гематом, що перевищують площу світлового потоку, зону впливу пайлер-світла поділяють на кілька сегментів, що опромінюються по черзі. Експозицію в перший сеанс встановлюють у 2 хвилини, поступово підвищуючи на 2 хвилини з кожним наступним, доводячи до 20 хвилин на 10-му. Рекомендована тривалість курсу складає 12 діб (24 сеанси).

За необхідності тривалого відновлювального лікування після травм щелепно-лицевої ділянки курси пайлер-терапії можна повторювати з кратністю 1 раз на місяць до ліквідації симптомів функціональних розладів

2. До широкого застосування в практиці щелепно-лицевої хірургії рекомендується безконтактна термометрія з визначенням градієнта температури рани та градієнта асиметрії температури обличчя, урахування змін яких та зіставлення показників дозволяють об'єктивно оцінити динаміку температури операційних ран поза залежністю від варіабельних значень абсолютних температур у конкретних постраждалих.

3. Результати мультипараметрального аналізу електроміограм жувальних та мімічних м'язів доцільно використовувати для визначення тяжкості функціональних порушень і оцінки ефективності лікувальних та реабілітаційних заходів у постраждалих з травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки, а також слід враховувати при визначенні ступеня втрати працездатності, установленні медичного та трудового прогнозу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Локальные мышечные дисфункции при переломах костей лицевого черепа / Матрос-Таранец И. Н., Альавамлех А. И., Дуфаш И. Х., Хахелева Т. Н., Никаноров Ю. А., Абед Этер А. Р. - Донецк: Изд-во ДонГМУ, 2003. - 142 с. Особистий внесок здобувача - написання розділу монографії.

2. Результаты лечения и реабилитации пострадавших с переломами нижней челюсти при использовании различных методов физиотерапии / Алексеев С. Б., Хахелева Т. Н., Дзюба М. В., Матрос-Таранец И. Н. // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. ст. - Вип. 7, т. 2. - Донецьк, 2003. - С. 153-157. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів, написання статті.

3. Некоторые закономерности изменения биоэлектрической активности мышц лица вследствие травматического повреждения костей лицевого черепа / Матрос-Таранец И. Н., Калиновский Д. К., Хахелева Т.Н., Никаноров Ю. А., Дзюба М. В. // Травма. - 2004.- Т. 5, № 1. -С. 47-55. Особистий внесок здобувача - вивчення біоелектричної активності м'язів обличчя у постраждалих з переломами нижньої щелепи, аналіз та узагальнення результатів дослідження, написання частини статті.

4. Результаты лечения переломов нижней челюсти при помощи функционально-стабильного остеосинтеза титановыми минипластинами с винтами / Матрос-Таранец И. Н., Калиновский Д. К., Хахелева Т. Н., Дзюба М. В., Дуфаш И. Х., Мартыненко Е. А. // Травма. - 2004. - Т. 5, № 3. - С. 261-263. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів.

5. Новые методы физиотерапевтического лечения травматических повреждений челюстно-лицевой области / Матрос-Таранец И. Н., Калиновский Д. К., Алексеев С. Б., Хахелева Т. Н. // Травма. - 2005. - Т. 6, № 2. - С. 195-199. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів, написання статті.

6. Предпосылки возникновения, инфраструктура, профилактика и лечение осложнений травматических повреждений челюстно-лицевой области / Матрос-Таранец И. Н., Дзюба М. В., Хахелева Т. Н., Сабьясачи Датт, Калиновский Д. К. // Современная стоматология. - 2005. - № 4. (32) - С. 87-89. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів.

7. Використання різних методів фізіотерапії при лікуванні і реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи / Алексєєв С. Б., Хахелєва Т. М., Матрос-Таранець І. М., Дуфаш І. Х. // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2005. - Вип. 14, кн. 1. - С. 232-237. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих з травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки, аналіз та узагальнення результатів, написання статті.

8. Совершенствование оказания медицинской помощи на этапах лечения и реабилитации пострадавших с травмами челюстно-лицевой области / Калиновский Д. К., Матрос-Таранец И. Н., Алексеев С. Б., Хахелева Т. Н. // Травма. - 2006. -Т. 7, № 3. - С. 383-389. Особистий внесок здобувача - обстеження постраждалих, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів.

9. Деклараційний патент на винахід 69946А Україна, А61N2/00. Спосіб фізіотерапевтичного лікування травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки / Матрос-Таранець І.М., Хахелєва Т.М.,Каліновський Д.К.; заявник і патентовласник Донец. держ. мед. ун-т ім. М. Горького - № 20031211707; заявл. 16.12.2003; опубл. 15.09.2004, Бюл. № 9. Особистий внесок здобувача - огляд литератури щодо даної проблеми, участь в проведенні патентного пошуку, участь в клінічній апробації методу лікування травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки.

10. Новые методы физиотерапевтического лечения переломов костей лицевого черепа / Матрос-Таранец И. Н., Хахелева Т. Н., Дзюба М. В., Абед Этер А. Р., Альвамлех А. И., Дуфаш И. Х. // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2003. - Т.12, № 2. -С.58. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих з травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки, аналіз та узагальнення результатів, написання статті.

11. Хахелева Т. Н. Пайлер-терапия в комплексном лечении и реабилитации пострадавших с травматическими повреждениями челюстно-лицевой области / Т. Н. Хахелева, К. В. Ткаченко // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації: програма та матеріали 70-ї міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. - Донецьк: «Каштан», 2008. - С. 249. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих, аналіз та узагальнення результатів клінічних досліджень, написання статті.

12. Новые методы хирургического и физиотерапевтического лечения переломов нижней челюсти / Матрос-Таранец И. Н., Калиновский Д. К., Хахалева Т. Н., Матрос-Таранец А. И. // Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - Київ, 2009 - С. 190-192. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих, статистична обробка даних клінічних досліджень, їх аналіз та узагальнення, написання статті.

АНОТАЦІЯ

Хахелєва Т.М. Ефективність пайлер-терапії в комплексному лікуванні травм щелепно-лицевої ділянки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, Полтава, 2011.

Дослідження базується на аналізі історій хвороби 95 постраждалих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки.

У результаті дослідження вдосконалений, теоретично та клінічно обґрунтований, а також упроваджений у практику охорони здоров'я високоефективний метод фізіотерапевтичного лікування травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки - пайлер-терапія.

Встановлена клінічна ефективність пайлер-терапії за запропонованою методикою при укушених ранах обличчя на основі аналізу динаміки основних загальних і місцевих клінічних симптомів раннього післяопераційного періоду та місцевих проявів формування рубця. Досягнуто покращення анатомічних і функціональних результатів лікування, скорочення вдвічі термінів формування естетично задовільних рубців, відсутність ускладнень і незадовільних результатів лікування.

Досягнуто повноцінні анатомічні результати хірургічного лікування, гладкий перебіг післяопераційного періоду, рання активація рухів у скронево-нижньощелепних суглобах, адекватне відновлення функції жувальних і мімічних м'язів у постраждалих найбільш складної категорії - таких, які мають застарілі переломи, що неправильно зростаються.

Ключові слова: пайлер-терапія, фізіотерапевтичне лікування, травматичні ушкодження щелепно-лицевої ділянки.

АННОТАЦИЯ

Хахелева Т.Н. Эффективность пайлер-терапии в комплексном лечении травм челюстно-лицевой области. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Высшее государственное учебное заведение Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия» МЗ Украины, Полтава, 2011.

Настоящее исследование базируется на анализе историй болезни 95 пострадавших (77 мужчин и 18 женщин) в возрасте 19-50 лет с травматическими повреждениями челюстно-лицевой области.

В результате исследования усовершенствован, теоретически и клинически обоснован и внедрен в практику здравоохранения высокоэффективный метод физиотерапевтического лечения травматических повреждений челюстно-лицевой области - пайлер-терапия.

Установлена клиническая эффективность пайлер-терапии по предложенной методике при укушенных ранах лица на основании анализа динамики основных общих и местных клинических признаков раннего послеоперационного периода и местных симптомов формирования рубца. Достигнуто улучшение анатомических и функциональных результатов лечения, сокращение вдвое сроков формирования эстетически приемлемых рубцов, отсутствие осложнений и неудовлетворительных результатов лечения.

Проведено сравнительное изучение воспалительных и восстановительных реакций в тканях укушенных ран лица в послеоперационном периоде с помощью локальной безконтактной термометрии с учетом градиента температуры раны и градиента термоасимметрии лица. Установлены закономерности изменения локальной термометрической картины области раны лица под влиянием пайлер-света.

Доказана высокая клиническая эффективность пайлер-терапии при лечении переломов костей лицевого черепа. Достигнуты полноценные анатомические результаты хирургического лечения, гладкое течение послеоперационного периода, ранняя активация движений в височно-нижнечелюстных суставах, адекватное восстановление функции жевательных и мимических мышц у пострадавших наиболее сложной категории - имеющих застарелые неправильно срастающиеся переломы.

Выяснен характер влияния пайлер-терапии на уровень функциональной реабилитации пострадавших с укушенными ранами лица, переломами нижней, верхней челюстей, скуло-орбитального комплекса по результатам компьютерной электромиографии жевательных и мимических мышц с мультипараметральным анализом. Определен уровень вигательной и тонической активности жевательных и мимических мышц у пострадавших с укушенными ранами лица, а также с застарелыми неправильно срастающимися переломами костей лицевого черепа.

С точки зрения эффективности восстановления биоэлектрической активности мышц лица, профилактики рубцовых деформаций и контрактур челюстей, нормализации движений в височно-нижнечелюстных суставах, а также с позиций социальной адаптации реконвалисцентов, пайлер-терапия может рассматриваться как один из наиболее перспективных способов реабилитации пострадавших с травматическими повреждениями лица.

Ключевые слова: пайлер-терапия, физиотерапевтическое лечение, травматические повреждения челюстно-лицевой области.

Summary

T.N.Khakheleva. «Efficiency of Piler-therapy in Comprehensive Treatment of Maxillofacial Traumas». - Manuscript.

The thesis for the Degree of Candidate in Medical Science. Speciality: 14.01.22 - Stomatology. Higher State Educational Institution of Ukraine «Ukrainian Medical Academy of Stomatology». Ministry of Public Health of Ukraine, Poltava, 2011.

The research is grounded on the analysis of case histories of 95 victims with maxillofacial traumas.

As a result of study the high-efficiency method of physiotherapy of maxillofacial traumas, i.e. piler-therapy has been updated, theoretically and clinically proved and introduced in public health practice.

On the ground of dynamic analysis of the main generalized and local symptoms of early postoperative period and local symptoms of cicatrix formation the clinical efficiency of piler-therapy according to the given technique in case of bite wound on the face has been determined. The improvement of anatomical and functional results of treatment, the shortening of terms of aesthetically acceptable cicatrices formation, the lack of complications and inadequate results of treatment has been achieved.

The adequate anatomical results of surgery, smooth course of postoperative period, early activation of movements in temporo-mandibular joints, appropriate functional recovery of mastication and mimic muscles in victims of complicated category (with old abnormal knitting fractures) have been achieved.

Key words: piler-therapy, physiotherapy, maxillofacial traumas.

Размещено на Allbest.ru