Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Державна установа "Кримський державний медичний університет

імені С.І. Георгієвського"

УДК: 616.12-005.4+616.12-009.72:616-08-(055.2)

14.01.11 - Кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Особливості перебігу стенокардії напруги у жінок, порівняльна ефективність антиангінальної терапії

Лєбєдь Євгенія Ігорівна

Сімферополь - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ "Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського" МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Крючкова Ольга Миколаївна, ДУ "Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського" МОЗ України, професор кафедри терапії і сімейної медицини.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Багрій Андрій Едуардович, Донецький національний медичний університет імені М. Горького МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб, загальної практики -сімейної медицини факультету інтернатури та післядипломної освіти;

- доктор медичних наук, професор Хомазюк Тетяна Анастасіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідуюча кафедри пропедевтики внутрішньої медицини.

Захист дисертації відбудеться 30.09. 2011 р. о _13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 ДУ "Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського" МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДУ "Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського" МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 26.08. 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Смуглов

Анотація

Лєбєдь Є.І. Особливості перебігу стенокардії напруги у жінок, порівняльна ефективність антиангінальної терапії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. ДУ "Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського" МОЗ України, Сімферополь, 2011.

Дисертація присвячена оцінці особливостей стану серцево-судинної системи у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, в залежності від статі та оптимізації антиішемічної терапії. Обстежено 124 хворих з верифікованим діагнозом: ІХС: стенокардія напруги 2-3 функціонального класу, з яких було 92 жінки в основній групі, 32 чоловіків в групі порівняння, а також 33 практично здорових жінки. Обґрунтовано необхідність використання тканинної доплерографії для оцінки стану систолічної та діастолічної функції серця. Доказані гендерні особливості змін за даними тканинної доплерографії при обстеженні жінок і чоловіків з ІХС: стенокардією напруги, з достовірно більш високим інтегральним показником діастолічного індексу ЛШ у пацієнтів жіночої статі. Виявлено порушення функції правого шлуночка. Проведена оцінка порівняльної ефективності різних стратегій антиішемічний лікування із використанням хірургічної реваскуляризації та медикаментозної терапії у жінок, оцінена динаміка показників якості життя на тлі лікування.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця: стенокардія напруги, жінки, лікування.

Лебедь Е.И. Особенности течения стенокардии напряжения у женщин, сравнительная эффективность антиангинальной терапии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. ГУ "Крымский государственный медицинский университет имени С.И. Георгиевского" МЗ Украины, Симферополь, 2011.

Диссертация посвящена оценке особенностей состояния сердечно-сосудистой системы у пациентов с ишемической болезнью сердца, в зависимости от пола и оптимизации антиишемической терапии. Обследовано 124 больных с верифицированным диагнозом: ИБС: стенокардия напряжения 2-3 функционального класса, из которых было 92 женщины в основной группе, 32 мужчины в группе сравнения, а также 33 практически здоровых женщины. Обследование включало оценку жалоб, анамнеза, у женщин - гинекологического анамнеза, регистрацию ЭКГ, проведение суточного мониторирования ЭКГ, нагрузочных проб. Для оценки глобальной и сегментарной систолической и диастолической функции сердца всем пациентам была выполнена тканевая миокардиальная импульсная допплерография. С целью верификации диагноза, а также для уточнения степени выраженности поражения коронарных артерий всем пациентам была проведена КВГ. Оценка КЖ проведена у всех исследуемых с помощью опросника ВОЗ SF-36.

В работе показаны особенности клинического течения ИБС: стенокардии напряжения у женщин с верифицированным диагнозом. Отмечено, что раннее наступление климакса, патологический гинекологический анамнез сочетается с большей длительностью течения заболевания. Доказана меньшая информативность нагрузочных проб у женщин с ИБС: стенокардией напряжения, достоверно более высокий исходный уровень ЧСС, в сравнении с мужчинами.

Обоснована необходимость использования тканевой допплерографии с анализом параметров движения фиброзных колец атриовентрикулярных клапанов и сегментов миокарда ЛЖ для оценки состояния систолической и диастолической функции сердца. Предложен и внедрен в практику чувствительный ЭхоКГ показатель диастолической дисфункции - диастолический индекс, как отношение скорости раннего диастолического наполнения трансмитрального потока к скорости раннего диастолического движения фиброзного кольца митрального клапана по данным тканевой допплерографии.

Доказаны гендерные особенности при обследовании женщин и мужчин с ИБС: стенокардией напряжения с достоверно более высоким интегральным показателем диастолического индекса ЛЖ у пациентов женского пола. Выявлены нарушения функции правого желудочка у пациентов с ИБС: стенокардией напряжения. Изменения правых отделов сердца у пациентов с ИБС характеризовались достоверно более низкими показателями скорости раннего диастолического наполнения, удлинением времени замедления транстрикуспидального кровотока. А также по данным тканевой импульсной допплерографии низкими показателями скорости раннего диастолического движения и соотношения раннего и позднего диастолического движения фиброзного кольца трикуспидального клапана, а также снижением систолической скорости и диастолического индекса медиальной части фиброзного кольца трикуспидального клапана.

Проведена оценка сравнительной эффективности различных стратегий антиишемического лечения. Всем больным была назначена стандартная медикаментозная терапия, включавшая антитромботические препараты, статины, ингибиторы АПФ, БАБ. Для купирования приступов стенокардии были использованы короткодействующие нитраты. Все пациентки основной группы были разделены на 3 группы идентичные по возрасту и клинико-функциональным параметрам. Пациенткам группы А (30 женщин) на фоне стандартной терапии было проведено чрезкожное коронарное вмешательство (ЧКВ) с установкой стента. В группу В были выделены 30 женщин, которым на фоне стандартной терапии был добавлен ингибитор if каналов синусового узла - ивабрадин. Группа С (32 женщины) получали только стандартную терапию. Количество приступов стенокардии и потребление короткодействующих нитратов оценивалось по дневникам пациентов. Была проведена оценка динамики показателей качества жизни на фоне лечения. Течение ИБС: стенокардии напряжения у женщин характеризовалось снижением качества жизни. Достоверное улучшение психического компонента качества жизни наблюдалось во всех исследуемых группах, физического компонента - у пациенток, подвергшихся хирургической реваскуляризации, и на фоне применения ивабрадина. Использование ивабрадина позволило повысить эффективность комплексной терапии ИБС: стенокардии напряжения, что сопровождалось достоверным снижением количества приступов стенокардии и потребляемых нитратов, достижением целевого уровня частоты сердечных сокращений, улучшением систолической и диастолической функции левого желудочка.

Ключевые слова: ИБС: стенокардия напряжения, женщины, лечение.

Liebied I.I. Peculiarities of angina pectoris in women and comparative efficiency antianginal therapy - Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in medical sciences by specialty 14.01.11 - cardiology. The Crimean State medical university named after S.I. Georgievsky, MH of Ukraine, Simferopol, 2011.

This dissertation is devoted improve assessment of condition cardiovascular system at coronary artery disease depending on a gender of patients, and compare efficiency of antianginal therapy in women. We have investigated 124 patients with Coronary artery disease: stable angina pectoris. There were 92 women and 32 men in comparison's group and 33 healthy women. All patients has been carried out general clinical examination, ECG, Holter monitoring, echo exam with color and tissue Doppler, coronary angiography, quality of a life test by using questionnaire SF-36.

Received dates have allowed criteria of diagnostics coronary artery disease: stable angina pectoris in patients depending on a gender. Introduce in practice a method of a complex estimation of a condition of cardiovascular system in women with coronary artery disease: stable angina pectoris, with the use tissue Doppler, introduce in practice different antianginal therapy in women with coronary artery disease.

Keywords: coronary heart disease: angina pectoris, women, treatment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною смерті, як чоловіків, так і жінок. Ішемічна хвороба серця (ІХС) залишається істотною причиною захворюваності та інвалідізації у жінок в постменопаузальному періоді (Vaccarino V. 2011, Волков В.И. 2010, Горбась І.М. 2009). Запобігання ускладнень ІХС, зниження захворюваності, інвалідізації та смертності жіночого населення України від даної патології є актуальною проблемою сучасної медицини (Коваленко В.М. 2009, Tardif J.C. 2010). В даний час інтерес наукової та медичної спільноти до проблеми ССЗ у жінок значно збільшився. Це обумовлено зростанням захворюваності на ІХС у жінок і недостатньою кількістю досліджень, що вивчали особливості клінічного перебігу цього захворювання в жіночій популяції (Xhyheri B. 2010, Stramba-Badiale M. 2006).

Актуальним є пошук нових предикторів розвитку ускладнень ІХС. Доведено, що збільшена частота серцевих скорочень (ЧСС) є фактором ризику розвитку ускладнень ІХС та сприяє погіршенню прогнозу (Fox K. 2009, Heusch G. 2009, Багрій А. Е 2009). При цьому проведено невелика кількість досліджень, що вивчали взаємозв'язок збільшеною ЧСС та особливостей клінічного перебігу ІХС у жінок (Hsia J. 2009). Проблемою залишається вивчення чутливих методів діагностики систолічної та діастолічної дисфункції міокарда з урахуванням статі пацієнтів. В останні роки для оцінки скоротливості міокарда активно вивчаються діагностичні можливості нового методу ехокардіографії (ЕхоКГ) - тканинного доплера (ТД) (Бобров В.О. 2009, Рибакова М.К. 2008). Гендерні відмінності в кількісній оцінці глобальної та локальної функції міокарда у пацієнтів з ішемією міокарда мало вивчені (Okura H. 2009).

Оптимізація медикаментозної стратегії терапії є ключовим моментом у лікуванні хворих на стабільну стенокардію (Лутай М.І., 2010). Порівняльних досліджень ефективності інвазивних втручань та медикаментозної антиішемічної терапії у жінок не проводилось. У зв'язку з чим, вивчення проблеми особливостей клінічного перебігу, впливу факторів ризику, ефективності різних методів діагностики та лікування ІХС у жінок видається актуальним і вимагає подальшого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках науково-дослідної роботи кафедри внутрішньої медицини № 1 ДУ "Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського" МОЗ України "Імунологічні, ендокринно-метаболічні та гемостатичні зміни та їх корекція у хворих з патологією серцево-судинної системи, органів дихання і печінки" (№ державної реєстрації 0108U002086).

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування стабільної стенокардії у жінок з ішемічною хворобою серця на підставі вивчення гендерних особливостей функціонального стану серцево-судинної системи.

Завдання дослідження:

1. Вивчити гендерні особливості клінічного перебігу ІХС: стенокардії напруги та встановити вплив гінекологічного анамнезу жінок на перебіг і прогноз захворювання.

2. Дослідити особливості показника частоти серцевих скорочень в залежності від статі, як додаткового фактору серцево-судинного ризику і прогнозу ІХС.

3. Вивчити показники діастолічної функції серця у жінок та чоловіків з ІХС: стенокардією напруги.

4. Оцінити особливості та інформативність показників тканинного доплеру у жінок з ІХС: стенокардією напруги.

5. Виявити особливості та оцінити діагностичну значимість змін правих відділів серця у пацієнтів з ІХС: стенокардією напруги.

6. Проаналізувати зміни показників внутрікомпонентної структури якості життя у жінок з ІХС: стенокардією напруги на тлі різних антиішемічних стратегій лікування.

7. Провести порівняльну оцінку ефективності різних антиішемічних втручань у жінок з ІХС: стенокардією напруги.

Об'єкт дослідження: функціональний стан серцево-судинної системи у жінок з ІХС: стенокардією напруги 2-3 функціонального класу та методи лікування хворих з ІХС: стенокардією напруги.

Предмет дослідження: особливості перебігу ІХС: стенокардії напруги у жінок і чоловіків, порівняльна ефективність різних схем антиішемічної терапії.

Методи дослідження: загальноклінічне обстеження, щоденники контролю стану пацієнтів, аналіз ліпідного профілю, електрокардіографія в 12 стандартних відведеннях, навантажувальні проби, ЕхоКГ (двомірна ехокардіографія з проведенням морфометрії правих і лівих відділів серця; доплерографічні дослідження кровотоку в серці та магістральних судинах з використанням безперервного, імпульсно-хвильового, тканинного і кольорового доплерівського картування), холтерівське моніторування ЕКГ, коронаровентрикулографія (КВГ), стандартний опитувальник якості життя SF-36, статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів: Вперше проведена оцінка функціонального стану серцево-судинної системи (ССС) у жінок з ІХС. Показані особливості клінічного перебігу ІХС: стенокардії напруги у жінок з верифікованим діагнозом, з більш частим виявленням атипових скарг. Відзначено, що раннє настання клімаксу, патологічний гінекологічний анамнез поєднуються з більшою тривалістю перебігу захворювання. Продемонстровано достовірно більш рідкісне ураження стовбура лівої коронарної артерії (КА) у жінок. У результаті комплексного обстеження доведена менша інформативність навантажувальних проб у жінок з ІХС: стенокардією напруги, вірогідно більш високий вихідний рівень ЧСС, в порівнянні з чоловіками.

Вперше проаналізовані ЕхоКГ зміни у жінок з ІХС: стенокардією напруги, показано зниження систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ). Вперше доведені гендерні особливості змін ТД при обстеженні жінок і чоловіків з ІХС: стенокардією напруги з достовірно більш високим інтегральним показником діастолічного індексу (ДІ) ЛШ у пацієнтів жіночої статі. Виявлено порушення функції правого шлуночка (ПШ) у жінок з ІХС: стенокардією напруги.

Вперше проведено оцінку порівняльної ефективності антиішемічного лікування з використанням хірургічної реваскуляризації та медикаментозної терапії у жінок, оцінена динаміка показників якості життя (ЯЖ) на тлі лікування. Доведено, що використання івабрадину, в поєднанні зі стандартною медикаментозною терапією, характеризується позитивним клінічним результатом, зниженням кількості нападів стенокардії і споживання нітратів, поліпшенням ЯЖ, досягненням цільового рівня ЧСС, поліпшенням систолічної та діастолічної функції ЛШ.

Практичне значення одержаних результатів. Показано високу значимість оцінки нетипових клінічних проявів стенокардії, гінекологічного анамнезу та рівня ЧСС у жінок з ІХС: стенокардією напруги.

Обґрунтовано необхідність використання ТД з оцінкою параметрів руху фіброзних кілець (ФК) атріовентрикулярних клапанів для оцінки стану систолічної та діастолічної функції міокарда. Запропоновано та впроваджено у практику чутливий ЕхоКГ показник діастолічної дисфункції - ДІ, як відношення швидкості пика раннього діастолічного наповнення трансмітрального кровотоку (Е) до швидкості руху ФК мітрального клапана (МК) в ранню діастолу в режимі ТД (Е'). Обґрунтовано оптимізація антиішемічний терапії у жінок з ІХС, стенокардією напруги з використанням івабрадину на тлі стандартного лікування.

Впровадження результатів роботи в практику. Основні результати дослідження впроваджені в практику кардіологічного відділення 7 міської клінічної лікарні, центру інвазивної кардіології КРУ "КЛ ім. М.О. Семашка", відділення ультразвукової діагностики КРУ"Діагностичний центр", терапевтичного поліклінічного відділення КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня". Основні положення дисертації використовуються в педагогічному процесі кафедри терапії та сімейної медицини ФПО ДУ "Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського".

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автор сформулювала мету і завдання дослідження, самостійно здійснила патентно-інформаційний пошук. Дисертант проводила відбір хворих, клінічне та інструментальне обстеження, статистичну та математичну обробку даних, а також аналіз отриманих результатів. Автор самостійно написала всі розділи дисертації, сформулювала основні положення, виводи та практичні рекомендації, забезпечила їх впровадження в клінічну практику і відобразила в опублікованих роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені та обговорені: на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасна кардіологія - від науки до практики" (Феодосія, 2008), X національному конгресі кардіологів України (Київ, 2009), XІ національному конгресі кардіологів України (Київ, 2010), міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених "Молодь - медицині майбутнього" (Одеса, 2010), XVI з'їзді терапевтів України (Київ, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт, у тому числі 9 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України (4 статті надруковані без співавторів). Сукупність матеріалів, що містяться в публікаціях, відображають основні положення та висновки дисертаційної роботи.

Об'єм і структура дисертації. Дисертаційна робота об'ємом 169 сторінок машинописного тексту складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів дослідження, клінічної характеристики пацієнтів, отриманих результатів, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел включає 184 роботи, з яких 107 - авторів країн СНД і 77 - іноземних, що складає 21 сторінку. Робота ілюстрована 29 рисунками, 27 таблицями і 2 виписками з історій хвороби.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 157 пацієнтів. Спостерігали 124 хворих з верифікованим діагнозом: ІХС: стенокардія напруги 2-3 функціонального класу, з яких було 92 жінки в основній групі і 32 чоловіки у групі порівняння. Критеріями включення були: позитивний результат при виконанні тесту з навантаженням, ознаки стенозу КА за даними КВГ більше 50%. Для аналізу впливу захворювань статевої сфери і обтяженого гінекологічного анамнезу, основна група, що включала 92 жінки, була поділена на дві групи. В 1 групу увійшли 49 жінок з обтяженим гінекологічним анамнезом, у 2 групу - 43 жінки, які не мали гінекологічних захворювань. Для порівняльної оцінки було обстежено 33 практично здорові жінки. Всі досліджувані групи були порівнянні за віком. Середній вік пацієнток 1 групи склав 57,94±1,16 роки, 2 групи - 58,65±1,01 роки, чоловіків групи порівняння -56,16±1,58 роки, жінок контрольної групи - 56,21±0,76 роки.

Обстеження включало ретельну оцінку скарг, даних анамнезу. У всіх жінок проводили оцінку гінекологічного анамнезу. Комплексне клінічне обстеження пацієнтів проводили за стандартною методикою. Оцінку ЯЖ проводили у всіх досліджуваних за допомогою опитувальника ВООЗ SF-36 (Ware JE, 1993). Аналізували такі шкали: фізичне функціонування, рольове функціонування, біль, загальне здоров'я, життєздатність, соціальне функціонування, емоційне функціонування, психологічне здоров'я.

Оцінку функціонального стану ССС проводили з використанням інструментальних методів дослідження. Всім пацієнтам реєстрували стандартну ЕКГ у 12 відведеннях (Орлов В.Н. 2004), проводили добове моніторування ЕКГ на апараті "Кардиотехника-4000" ("Инкарт", Росія), оцінювали динаміку сегмента ST, частоту і глибину ішемічної зміни сегмента ST, сумарну тривалість епізодів ішемії (Макаров Л.М. 2008), навантажувальні ЕКГ проби для підтвердження діагнозу ІХС (Жарінов О.Й. 2007). Всім пацієнтам здійснювали ЕхоКГ на апараті Phillips HD11 XE (USA) з кольоровим допплерівським та тканинним картуванням, широкосмуговим датчиком з секторною матрицею (S 4-2). Показники серця вимірювали згідно зі стандартною методикою рекомендованою Європейською асоціацією ехокардіографії (Evangelista A. 2008, Рибакова М.К. 2008). Для оцінки діастолічної функції обох шлуночків проводили доплерографічне дослідження транстрикуспідального та трансмітрального діастолічного потоку в імпульсно-хвильовому режимі сканування з чотирьохкамерної позиції (Evangelista A., 2008). ТД включала оцінку руху ФК атріовентрикулярних клапанів. Рух ФК реєстрували з верхівкового чотирьохкамерного доступу в латеральній та медіальній частинах МК та трикуспідального клапана (ТК). Максимальні швидкості діастолічних рухів ТД ФК позначали за аналогією з трансмітральнім та транстрікуспідальнім кровотоком Е'(м/с) А' (м/с), Е'/А' відповідно. Для вивчення повздовжньої скоротливості, оцінювали 8 сегментів максимально паралельних ультразвуковому променю у верхівкових доступах. Реєстрували систолічний пік s, діастолічний рух міокарда (пік е, а). Визначали також співвідношення е/а (Рибакова М.К., 2008, Альохін М.М., 2006). З метою верифікації діагнозу, а також для уточнення ступеня ураження (КА) всім пацієнтам проводили КВГ. Математичну обробку клінічних та інструментальних методів дослідження проводили на персональному комп'ютері з використання пакету прикладних статистичних програм "Statistica 5.0" фірми StatSoft Inc. і "Excel-Office" фірми Microsoft (США).

Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі клінічних даних виявили, що у жінок обох груп достовірно частіше, ніж у групі порівняння спостерігалися атипові скарги. Задишка, біль в нижній щелепі, серцебиття, іррадіація в ліву руку достовірно частіше зустрічалися у жінок 1 групи, ніж у групі порівняння (p<0,05). Такі скарги, як слабкість (p<0,001) та нестача повітря (p<0,05), достовірно частіше зустрічалися в обох групах жінок порівняно з чоловіками. Скарги на тиснучий біль за грудиною, які характерні для типового перебігу стенокардії напруги, достовірно рідше були в основній групі, ніж у групі порівняння (p<0,001). Таким чином, у жінок з ІХС: стенокардією напруги такі клінічні особливості, як більш рідкісна наявність типових скарг і переважання атипових, вимагають більш уважного ставлення до збору скарг та анамнезу, правильного трактування патологічних проявів цієї проблеми, і повинні насторожувати лікаря на більш поглиблене додаткове інструментальне обстеження.

При оцінці факторів ризику були відзначені наступні гендерні закономірності. Так, паління, серед жінок обох груп, в 1 групі (18,4%), у 2 групі (14,2%) зустрічалося достовірно рідше, ніж у чоловіків групи порівняння (59,3%) (р<0,001). Надлишкова маса тіла, характерна для обох груп жінок, в 1 групі (71,4%), у 2 групі (83,7%), переважала в групі жінок, які не мали гінекологічних захворювань і була достовірно вище, в порівнянні з чоловіками (56,2%) (р<0,001). Такі фактори ризику, як АГ і ЦД частіше зустрічалися у жінок обох груп, в порівнянні з чоловіками з ІХС, проте різниця не була достовірною. Достовірних відмінностей за такими факторами ризику ІХС, як гіперліпідемія, обтяжений сімейний анамнез не виявили.

Аналізуючи представлені дані гінекологічного анамнезу, було встановлено, що у пацієнток 1 групи, що мали патологічний гінекологічний анамнез, середній вік настання менопаузи складав 45,76±0,78 роки і був вірогідно менше, ніж у жінок 2 групи - 51,24±0,49 роки (р<0,001).Середня тривалість постменопаузального періоду в 1 групі складала 14,45±1,00 роки, та була достовірно більше, ніж у групі жінок, які не мали гінекологічних захворювань - 8,78±0,88 роки (р<0,001). Таким чином, раннє виникнення клімаксу, патологічний гінекологічний анамнез необхідно враховувати, як один додатковий фактор розвитку ІХС у жінок.

Функціональні навантажувальні дослідження ССС у жінок основної групи, виявили достовірно частіші, порівняно з чоловіками, сумнівні результати ВЕМ (в основній групі - 33,9%, у групі порівняння - 10%) (р<0,05), що свідчить про більш низьку значущість використання даного методу у жінок для діагностики ІХС. Позитивний результат ВЕМ відзначали вірогідно рідше у групі жінок (66%), у порівнянні з групою чоловіків (90%) (р<0,05). При оцінці отриманих ангіограм було виявлено достовірно рідше залучення стовбура лівої КА в патологічний процес в 1 групі (2%) та у 2 групі (0%), ніж у групі порівняння (21,8%) (p<0,001), достовірно низька хронічна оклюзія КА у жінок, в порівнянні з чоловіками (в 1 групі - 24,5%, у групі 2 - 20,9%, в групі порівняння - 62,5%, p<0,001).

При оцінці ЧСС після 10 хвилинного відпочинку, з метою стандартизації отриманих показників, рівень вихідної ЧСС в 1 групі складав 77,31±0,82 уд на хв, у 2 групі - 77,35±1,23 уд на хв, що було достовірно вище, ніж у чоловіків групи порівняння - 69,78±0,79 уд на хв (p<0,001). Отримані дані дають підставу цю особливість перебігу ІХС у жінок вважати додатковим гендерним фактором серцево-судинного ризику.

Показники морфології ЛШ (КДР, КДО, КСР, КСО) в групах 1 і 2 були достовірно більше, в порівнянні з контрольною групою жінок, і не розрізнялися між групами жінок, як з обтяженим гінекологічним анамнезом, так і без таких порушень. Важливо відзначити, що у жінок з ІХС дані параметри були достовірно нижче, ніж у чоловіків групи порівняння (р<0,001). Розміри ПШ в 1 групі (2,29±0,04 см) і у 2 групі (2,36±0,04 см) не мали достовірних відмінностей між собою, проте дані параметри в представлених групах були достовірно більше, в порівнянні з контрольною групою жінок (2,06±0,04 см). (р<0,001), і не мали відмінностей з групою порівняння (2,27±0,07 см). Передньо-задній розмір лівого передсердя в групі 1 складав (3,85±0,07 см), у 2 групі - (3,94±0,07 см) та достовірно не відрізнявся між групами, проте був достовірно більше, ніж у групі здорових жінок (3,43±0,08 см) (р<0,001) і достовірно менше, ніж у групі порівняння у чоловіків (4,21±0,08 см). (р<0,001). Скорочення ЛШ - фракція викиду (ФВ) в 1 групі (53,40±1,10%) та у 2 групі (54,20±1,10%) була достовірно нижче, в порівнянні з контрольною групою жінок (64,50±0,90%) (р<0,001), розходжень із чоловіками групи порівняння (51,20±1,50%) не виявлено.

Підтверджено, що ІХС як у жінок, так і у чоловіків, характеризувалася діастолічною дисфункцією ЛШ. Дані патологічні зміни проявилися достовірним зниженням пікової швидкості раннього діастолічного наповнення - піку Е в 1 групі (0,68±0,02 м/с) та у 2 групі (0,71±0,02 м/с), достовірним збільшенням швидкості пізнього діастолічного наповнення - піку А в 1 групі (0,77±0,0 м/с) та у 2 групі (0,78±0,04 м/с), достовірним зменшенням співвідношення раннього і пізнього діастолічного наповнення Е/А в 1 групі (0,87±0,04) та у 2 групі (0,94±0,05), достовірним збільшенням часу уповільнення Dt за даними трансмітрального кровотоку в 1 групі (260,80±7,40 м/с) та в 2 групі (258,60±9,40 м/с), в порівнянні з контрольною групою, пік Е (0,83±0,02 м/с), пік А (0,63±0,02 м/с), Е/А (1,32±0,04), Dt (189,10±3,30 м/с) (р<0,001). Швидкісні показники трансмітрального кровотоку в 1 та 2 групах не мали відмінностей з групою порівняння пік Е (0,64±0,03 м/с), пік А (0,72±0,04 м/с), Е/А (0,96±0,05), Dt (263,80±12,83 м/с).

ТД представляє широкі можливості стандартизації діагностики систолічної та діастолічної функції серця. Параметри руху ФК мітрального клапана в імпульсно-хвильовому режимі ТД МК показані в табл. 1. При аналізі повздовжніх швидкостей руху ФК МК в систолу реєстрували достовірне зниження систолічної швидкості - піку s ФК МК з медіальної та латеральної частин у порівнянні з контрольною групою (р<0,001). Достовірних відмінностей з групою чоловіків не виявили. Важливо відзначити поєднання такої динаміки з показниками скоротливості ЛШ (ФВ<55%), що свідчить про високу їх інформативність, як маркерів розвитку систолічної дисфункції.

Оцінюючи повздовжні швидкості руху міокарда в діастолу в режимі обробки ТД ФК МК, виявлені достовірно гірші показники швидкостей раннього діастолічного руху Е' та співвідношення Е'/А' як з медіальної так і з латеральної частин МК у порівнянні зі здоровими жінками контрольної групи. Достовірних відмінностей з чоловіками групи порівняння не спостерігали.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика показників ТД руху ФК МК у пацієнтів з ІХС і жінок контрольної групи.

Таким чином, у жінок з ІХС: стенокардією напруги за даними ТД ФК МК були виявлені ознаки діастолічної дисфункції в порівнянні з групою здорових жінок, без достовірних відмінностей в порівнянні з чоловіками.

З метою стандартизації оцінки діастолічної функції, використовували інтегральний показник ДІ, як відношення швидкості пика раннього діастолічного наповнення трансмітрального кровотоку (Е) до швидкості руху ФК МК в ранню діастолу в режимі ТД (Е'). При визначенні ДІ Е/E' МК відзначали достовірне збільшення співвідношення Е/E' МК в 1 і 2 групах, як з медіальної частини - в 1 групі (10,66±0,31), у 2 групі (10,68±0,42), так і з латеральної частини - в 1 групі (9,19±0,27), у 2 групі (9,02±0,32), в порівнянні з контрольною групою здорових жінок - Е/E'мед (8,50±0,32), Е/E'латер (7,13±0,31) (р<0,001). Виявлено достовірно більший показник ДІ в обох групах жінок з ІХС в порівнянні з чоловіками - Е/E'мед (9,25±0,53), Е/E'латер (7,76±0,51) (р<0,05). Даний індекс може свідчити про більш виражену діастолічну дисфункцію ЛШ у жінок з ІХС в порівнянні з чоловіками. Таким чином, ДІ доцільно використовувати, як один з показників, що свідчить про вираженість діастолічної дисфункції ЛШ та надійний критерій погіршення стану жінок, в порівнянні з чоловіками з даною патологією ССС.

При аналізі повздовжніх швидкостей руху сегментів міокарда ЛШ в діастолу в режимі обробки ТД (табл. 2) відзначали достовірне зниження пікової швидкості раннього діастолічного розслаблення у всіх сегментах у жінок з ІХС в обох групах у порівнянні зі здоровими жінками контрольної групи (р<0,001). Співвідношення швидкості раннього діастолічного розслаблення до швидкості пізнього діастолічного руху - е/а у всіх сегментах в групах жінок з ІХС було менше 1, і достовірно меншим порівняно з групою здорових жінок (р<0,001), де даний показник був більше 1.

Систолічні швидкості руху міокарда у всіх обстежуваних сегментах (табл. 2) у жінок в обох групах з ІХС були достовірно нижче, ніж у здорових жінок в групі контролю (р<0,001). Важливо відзначити відсутність достовірних відмінностей між жінками, як з обтяженим гінекологічним анамнезом, так і без гінекологічних захворювань та чоловіками з ІХС, що можна пов'язати з подібними механізмами, що відбуваються в міокарді ЛШ. Аналізуючи співвідношення між залученням тих чи інших КА і змінами повздовжніх швидкостей руху сегментів міокарда в систолу і діастолу в режимі ТД, значущих кореляційних зв'язків ми не виявили, що свідчить про багатосудинне ураження міокарда у даних груп пацієнтів. Підсумовуючи отримані дані можна говорити про високу інформативність показників ТД при оцінці змін, як глобальної, і що дуже важливо у пацієнтів з ІХС: стенокардією напруги, сегментарної функції ЛШ.

Зміни систолічної та діастолічної функції серця у пацієнтів з ІХС стосуються, як ЛШ, так і ПШ, що вимагає більш ретельної оцінки ЕхоКГ параметрів ПШ (Пристром М.С., 2008, Жарінов О.Й., 2002). Поряд з систолічною функцією ЛШ, систолічну функцію ПШ вважають більш точним предиктором прогнозу виживання пацієнтів з ІХС.

Таблиця 2. Порівняльна характеристика сегментарних показників ТД ЛШ.

Складність конфігурації ПШ не дозволяє належним чином оцінити його скоротливість під час проведення рутинного ЕхоКГ обстеження (Беленков Ю.М., 2007., Park SJ, 2007).

При аналізі систолічної функції ПШ за даними повздовжніх швидкостей руху ФК ТК у систолу у режимі обробки ТД було відзначено достовірне зниження систолічних швидкостей медіальної частини ФК ТК, пік s мед ТК в 1 групі (7,42±0,22 см/с), та у 2 групі (7,23±0,18 см/с) був вірогідно нижче, ніж у групі контролю (8,43±0,20 см/с) (р<0,001), і не відрізнявся від чоловіків групи порівняння (7,20±0,25 см/с), що відображає зниження систолічної функції ПШ, а також взаємозв'язок обох шлуночків на рівні міжшлуночкової перетинки (МШП) і вплив систолічної дисфункції ЛШ на параметри скоротливості ПШ .

Зниження релаксаційної здатності міокарда ПШ за даними транстрикуспідального потоку характеризувалося достовірно більш низькими показниками швидкості раннього діастолічного наповнення піку Е в 1 групі (0,57±0,02 м/с) та у 2 групі (0,57±0,01 м/с), в порівнянні з контрольною групою (0,66±0,02 м/с) (р<0,001), достовірним подовженням часу уповільнення Dt ПШ в 1 групі (242,70±7,90 мс), у 2 групі (231,20±6,50 мс), в порівнянні з групою контролю (174,00±4,80 мс) (р<0,001), достовірно нижчим співвідношенням Е/А ПШ в 1 групі (1,19±0,04), у 2 групі (1,19±0,04), в порівнянні з контрольною групою (1,50±0,04) (р<0,001). Відмінностей між жінками 1 та 2 груп та чоловіками групи порівняння - пік Е (0,58±0,02 м/с), пік А (0,46±0,02 м/с), співвідношення Е/А (1,25±0,03), і Dt (209,3±7,4 мс), не виявлено. антиішемічний терапія хірургічний реваскуляризація

При аналізі повздовжніх швидкостей руху міокарда в діастолу в режимі обробки ТД ФК ТК відзначали достовірне зниження піку Е'мед ТК у 1 групі (0,072±0,003 м/с), у 2 групі (0,072±0,002 м/с), в порівнянні з контрольною групою жінок (0,100±0,004 м/с) (р<0,001). Показник Е'/А'мед ТК в 1 групі (0,80±0,04), та в 2 групі (0,77±0,04) був достовірно менше в порівнянні з контрольною групою жінок (1,13±0,05) (р<0,001). Відмінностей з чоловіками групи порівняння не виявлено - Е'мед (0,071±,003 м/с), Е'/А'мед (0,88±0,04). Подібні зміни були виявлені при оцінці показників руху латеральної частини ФК ТК у режимі ТД - пік Е'латер ТК в 1 групі (0,124±0,004 м/с), у 2 групі (0,126±0,005 м/с), і співвідношення Е'/А'латер ТК в 1 групі (0,78±0,03), у 2 групі (0,81±0,04) достовірно знизилися, в порівнянні з жінками контрольної групи - Е'латер ТК (0,151±0,006 м/с), Е'/А'латер ТК (0,98±0,05) (р<0,001). Відмінностей з чоловіками групи порівняння не виявлено - Е'латер ТК (0,116±0,004 м/с), Е'/А'латер ТК (0,90±0,05).

ДІ Е/E' медіальної частини ТК у жінок з ІХС: стенокардією напруги в 1 групі (8,40±0,37) та у 2 групі (8,32±0,42), був достовірно вище, ніж в контрольній групі жінок (6,88±0,30) (р<0,001), і не було виявлено відмінностей з групою порівняння (8,66±0,51). У латеральній частині ТК співвідношення Е/E' не мало відмінностей між групами - в 1 групі (4,82±0,19), у 2 групі (4,73±0,20), у групі контролю (4,47±0,15), і в групі порівняння (5,24±0,27). Це додатково підкреслює взаємозв'язок як систолічних, так і діастолічних порушень обох шлуночків з патологічним залученням порушень на рівні МШП, що дозволяє пропонувати використання оцінки ДІ медіальної частини ТК, як комплексну ознаку залучення міокарда ПШ у патологічний процес у жінок з ІХС: стенокардією напруги.

При оцінці ЯЖ за даними опитувальника SF-36, як у жінок, так і у чоловіків з ІХС: стенокардією напруги в даному віковому коридорі були отримані дані про достовірне зниження всіх досліджуваних параметрів у порівнянні з контрольною групою (р<0,001). Важливо відзначити переважання негативної динаміки психічної складової ЯЖ у жінок з ІХС: стенокардією напруги - були отримані більш виражені негативні зміни (-16,28%), порівняно з фізичним компонентом (-10,52%). У чоловіків групи порівняння, показники з досліджуваних шкал ЯЖ і двох сумарних протоколів, мали тенденцію до більш високих параметрів у порівнянні з пацієнтками основної групи.

У вступний період пацієнтам основної групи була призначена стандартна терапія, що включала аспірин, статини, інгібітори АПФ (раміприл у дозі 5 - 10 мг на добу), в-адреноблокатори (бісопролол у дозі 5-10 мг на добу). Для купірування нападів стенокардії призначали короткодіючі нітрати. Для оцінки порівняльної ефективності різних схем антиангінальної терапії пацієнтки основної групи були розділені на 3 групи, в залежності від застосовуваних методів лікування. Пацієнткам групи А (30 жінок) на фоні стандартної терапії було проведено черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) з установкою стента. До групи В були включені 30 жінок, яким на тлі стандартної терапії був доданий інгібітор if каналів синусового вузла - івабрадин, у стартовій дозі 10 мг на добу, з можливим збільшенням до 15 мг на добу. Група С (32 жінки) отримувала тільки стандартну терапію. Контроль лікування проводили через 1 міс (візит 2) і через 3 міс (візит 3), коли була проведена оцінка ефективності лікування за кількістю нападів стенокардії на тиждень, споживанням короткодіючих нітратів, динамікою ЧСС та АТ, показників ЕхоКГ.

За результатами спостереження стандартна терапія мала хороший антиангінальний ефект, що підтверджувалося достовірним зниженням кількості нападів стенокардії на тиждень з 9,75±0,78 до 6,63±0,59 (р<0,001), кількості споживаних нітратів на тиждень - з 8,47±0,73 до 5,59±0,58 (р<0,001). У групі А були отримані максимальні зміни, у вигляді достовірного зменшення частоти нападів стенокардії на тиждень з 9,80±0,75 до 0,97±0,26 (р<0,001) та кількості споживаних нітратів на тиждень з 8,97±0,76 до 0,77±0,26 (р<0,001). Додавання до стандартної терапії івабрадину охарактеризувався також значним позитивним результатом, що проявилося в достовірному зниженні кількості нападів на тиждень з 10,10±0,70 до 2,53±0,24 (р<0,001), та кількості споживаних нітратів на тиждень з 9,33±0,72 до 2,10±0,30 (р<0,001), що було достовірно нижче в порівнянні зі стандартною терапією (р<0,001). На тлі лікування у всіх групах було досягнуто достовірне зниження ЧСС, у порівнянні з вихідними значеннями (р<0,001). Однак, тільки в групі В рівень підсумкової ЧСС досяг цільових значень (58,07±0,39 уд/хв.), і став достовірно нижче в порівнянні з групою А (62,73±1,08 уд/хв.) і з групою С (61,41±0,67 уд/хв.) (р<0,001).

Ефективність антиішемічної терапії з додаванням до лікування івабрадину була підтверджена також за даними добового моніторування за Холтером з оцінкою частоти і глибини ішемічної зміни сегмента ST, сумарної тривалості епізодів ішемії до і після проведеної терапії. Частота виникнення епізодів ішемії міокарда в групі до лікування становила 8,33±0,72 епізодів, на тлі терапії кількість епізодів ішемії, у порівнянні з вихідними даними знизилася до 2,93±0,36 епізодів. Подібні показники були отримані за сумарною тривалості епізодів ішемії, де ми також отримали достовірне зменшення, порівняно з вихідними даними з 38,47±3,53 хв до 13,43±1,64 хв, що може свідчити про значну ефективності антиішемічний терапії з додаванням івабрадину. Глибина зміщення сегменту ST в групі В склала 1,28±0,06 мм на тлі лікування була виявлена тенденція до зменшення глибини зміщення ST до 1,16±0,04 мм, але ці зміни не носили достовірний характер.

При аналізі змін показників систолічної функції серця встановлено достовірне збільшення скоротливості ЛШ - ФВ у групі В з 50,60±1,42% до 54,2±1,09% (р<0,05). За даними ТД достовірне поліпшення систолічних показників руху - піку s мед МК в групі А з 7,67±0,22 см/с до 8,37±0,21 см/с, у групі В з 7,43±0,26 см/с до 8,18±0,23 см/с, і пику s латер МК в групі А з 8,48±0,25 см/с до 9,21±0,24 см/с, у групі В з 8,41±0,36 см/с до 9,38 ± 0,31 см/с, s мед ТК у групі А з 7,25±0,25 см/с до 8,10±0,23 см/с, у групі В з 7,19±0,22 см/с до 7,94±0,26 см/с (р<0,05), що свідчить про достовірне поліпшення систолічної функції.

Оцінюючи динаміку діастолічної функції серця на тлі лікування в групі В було отримано достовірне поліпшення піку Е з 0,67±0,03 до 0,76±0,03 м/с (р<0,05), за даними трансмітрального кровотоку, достовірне збільшення піка Е' ФК МК, як з медіальної (з 0,065±0,003 м/с до 0,081±0,003 м/с), так і з латеральної частини (з 0,076±0,004 м/с до 0,095±0,004 м/с) (р<0,05), достовірне збільшення піка Е'мед ФК ТК (з 0,069±0,003 м/с до 0,082±0,003 м/с) (р<0,05), за даними ТД.

Достовірно покращився ДІ Е/Е' медіальної частини МК (з 10,80±0,50 до 9,52±0,39), латеральної частини МК (з 9,18±0,39 до 8,18±0,29) та медіальної частини ТК (з 8,55±0,42 до 7,44±0,32) (р<0,05). У пацієнток групи А була відзначена позитивна динаміка у вигляді тенденції до збільшення піка Е трансмітрального кровотоку (з 0,72±0,03 м/с до 0,78±0,03 м/с), піку Е' медіальної частини МК (з 0,070±0,003 м/с до 0,078±0,003 м/с), піку Е' латеральної частини МК (з 0,079±0,003 м/с до 0,089±0,003 м/с), піку Е' медіальної частини ТК (з 0,073±0,003 м/с до 0,075±0,003 м/с). Відзначали тенденцію до зниження ДІ з медіальної сторони МК (з 10,59±0,37 до 10,03±0,26), з латеральної сторони МК (з 9,19±0,34 до 9,06±0,43) і медіальної частини ТК (з 8,35±0,48 до 8,22±0,38).

На тлі лікування була проведена оцінка параметрів ЯЖ. У групах А і В виявили достовірне поліпшення показників ЯЖ за всіма шкалами (р<0,001), а в групі С достовірного покращення по таких шкалах, як загальний стан здоров'я і психічне здоров'я не спостерігали. У групі А відзначали достовірно більш високі показники, ніж у групі С за такими параметрами, як фізичне функціонування: у групі А - 60,83±6,72 бали, у групі С - 35,94±6,15 бали; інтенсивність болю: в групі А - 81,80±4,53 бали, у групі С 40,03±2,29 бали; життєва активність: у групі А - 64,16±3,12 бали, у групі С - 40,63±2,28 бали; соціальне функціонування: в групі А - 82,50±4,47 бали, у групі С - 50,00±3,01 бали; рольове функціонування, обумовлене емоціями,: в групі А - 87,78±5,85 бали, у групі С - 44,79±6,83 бали (р<0,001).

У групі В з додаванням івабрадину ефективність лікування була порівнянна з групою пацієнток, яким було проведено стентування КА, за такими параметрами, як: рольове функціонування, обумовлене фізичним станом, в групі А - 60,83±6,72 бали, в групі В - 42,50±6,62 бали; загальний стан здоров'я у групі А - 45,56±3,55 бали, у групі В - 37,67±2,37 бали, стан психічного здоров'я в групі А - 62,20±3,50 бали, у групі В - 57,47±2,56 бали. У групі В були отримані достовірно кращі показники, у порівнянні з групою С таких компонентів, як: інтенсивність болю в групі В - 59,97±3,41 бали, в групі С - 40,03±2,29 бали, життєва активність у групі В - 50,50±2,32 бали, у групі С - 40,63±2,28 бали, соціальне функціонування у групі В - 65,83±3,35 бали, в групі С - 50,00±3,01 бали, психічне здоров'я у групі В - 57,47±2,56 бали, у групі С - 46,38±2,39 бали (р<0,001).

Достовірне поліпшення підсумкового психічного компонента ЯЖ спостерігали у всіх досліджуваних групах на фоні лікування - в групі А з 30,25±1,86 до 50,97±1,91, в групі В - з 32,73±1,72 до 45,65±1,87, і в групі С - з 32,40±1,67 до 38,80±1,50 (р<0,001). За фізичним компонентом достовірне поліпшення відзначали у пацієнток, яким була здійснена хірургічна реваскуляризація (з 40,83±1,58 до 48,79±1,88, р<0,001) і на тлі застосування івабрадину (з 40,10±1,55 до 44,93±1,58 р<0,05), що може свідчити про високу ефективність проведеної терапії. У групі пацієнток, які отримували стандартну терапію зміни фізичного компонента не були достовірні (з 40,97±1,49 до 43,45±1,71, р>0,05). Виявлено відсутність достовірної різниці фізичного компонента ЯЖ при використанні івабрадину, у порівнянні з групою пацієнток, після проведеного стентування КА, що свідчить про високу ефективність лікування з використанням івабрадину та його позитивний вплив на показники ЯЖ.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення актуальної науково-практичної задачі сучасної кардіології, що полягає у підвищенні ефективності лікування ІХС: стабільної стенокардії на підставі вивчення особливостей функціонального стану серцево-судинної системи у пацієнтів з ІХС, в залежності від статі.

1. У жінок з ІХС: стенокардією напруги достовірно частіше спостерігалися атипові скарги, сумнівні результати функціональних навантажувальних проб, достовірно рідше виявлялося ураження стовбура лівої коронарної артерії, хронічна оклюзія коронарних артерій. Раннє настання клімаксу, патологічний гінекологічний анамнез поєднувався з більшою тривалістю перебігу захворювання.

2. Перебіг ІХС: стенокардії напруги у жінок характеризує достовірно більш висока частота серцевих скорочень (77,30±0,72 уд/хв), в порівнянні з чоловіками (69,78±0,79 уд/хв), що є додатковим фактором серцево-судинного ризику.

3. У жінок з ІХС: стенокардією напруги виявлено більш виражене порушення діастолічної функції міокарда, у вигляді достовірно більш високого інтегрального показника діастолічного індексу лівого шлуночка, як з медіальної частини (в 1 групі - 10,66±0,31, у 2 групі - 10,68±0,42), так і з латеральної частини фіброзного кільця мітрального клапана (в 1 групі - 9,19±0,27, у 2 групі -9,02±0,32), порівняно з чоловіками з ІХС (з медіальної частини - 9,25±0,53, з латеральної частини - 7,76±0,51) (р<0,05), та з жінками контрольної групи (з медіальної частини - 8,50±0,32, з латеральної частини - 7,13±0,31) (р<0,001).

4. Тканинна доплерографія у жінок з ІХС: стенокардією напруги дозволяє удосконалити і підвищити інформативність оцінки глобальної і сегментарної функції лівого шлуночка і характеризується зниженням систолічної швидкості руху міокарда, швидкості руху міокарда в ранню діастолу Е', і співвідношення Е'/А', як медіальної та латеральної частин фіброзного кільця мітрального клапана, так і сегментів міокарда.

5. Зміни правих відділів серця у пацієнтів з ІХС характеризуються достовірно більш низькими показниками швидкості раннього діастолічного наповнення, подовженням часу уповільнення транстрикуспідального кровотоку, а також за даними тканинного доплера низькими показниками раннього діастолічного руху і співвідношення раннього і пізнього діастолічного руху фіброзного кільця трикуспідального клапана, зниженням систолічної швидкості руху та діастолічного індексу медіальної частини фіброзного кільця трикуспідального клапана.

6. Перебіг ІХС: стенокардії напруги у жінок характеризується зниженням якості життя. Достовірне покращення психічного компоненту якості життя спостерігалося в усіх досліджуваних групах, а фізичного компоненту - у пацієнток, які зазнали хірургічної реваскуляризації, і на тлі застосування івабрадину.

7. Використання івабрадину дозволило підвищити ефективність комплексної терапії ІХС: стенокардії напруги, яка супроводжувалась достовірним зниженням кількості нападів стенокардії і споживаних нітратів, досягненням цільового рівня частоти серцевих скорочень, поліпшенням систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка.

Практичні рекомендації:

1. Ранній клімакс, патологічний гінекологічний анамнез необхідно враховувати у жінок, як додатковий фактор серцево-судинного ризику та розвитку ішемічної хвороби серця.

2. З метою ранньої діагностики порушень діастолічної функції лівого шлуночка серця жінкам з ІХС: стенокардією напруги доцільно проводити оцінку інтегрального показника діастолічного індексу при ехокардіографічному дослідженні з верхівкового чотирьохкамерного доступу, як відношення швидкості пика раннього діастолічного наповнення трансмітрального кровотоку (Е) до швидкості руху фіброзного кільця мітрального клапана в ранню діастолу у режимі тканинної доплерографії (Е').