Порівняльний аналіз анти- та проагрегаційних властивостей нестероїдних протизапальних засобів в залежності від їхньої антициклооксигеназної селективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний фармацевтичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

Порівняльний аналіз анти- та проагрегаційних властивостей нестероїдних протизапальних засобів в залежності від їхньої антициклооксигеназної селективності

Лєвих А.Е.

14.03.05 - фармакологія

Харків - 2011

Вступ

Актуальність теми. Система гемостазу забезпечує, з одного боку, збереження крові в кровоносному руслі в рідкому агрегатному стані, а з іншого боку - зупинку кровотечі та запобігання крововтрати при ушкодженні кровоносних судин (В.В. Долгов, 2005). Порушення балансу функціональних систем згортання і антизгортання крові призводять до розвитку кровотеч або, навпаки, до тромбозів (J.P. Greer et al., 2009).

Велика кількість лікарських препаратів здатна впливати на гемостатичний баланс. Серед них важливе місце посідає група нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Шляхом зменшення активності ферменту циклооксигенази (ЦОГ) вони блокують синтез ейкозаноїдів (простагландинів, простацикліну і тромбоксану) і, тим самим, призводять до дисбалансу цих регуляторів у системі "тромбоцити - судинна стінка" (L.L. Brunton et al., 2005). Із двох ізоформ ЦОГ у тромбоцитах існує тільки ЦОГ-1 (D.L. Simmons et al., 2005). Відповідно, тільки засоби, що пригнічують ЦОГ-1, здатні вплинути на синтез в них тромбоксану А2. Важливою відмінністю клітин ендотелію судин є те, що вони можуть експресувати обидві ізоформи ЦОГ. І саме ЦОГ-2 в судинній стінці визначає рівень системної продукції простацикліну (C. Patrono et al., 2009).

В зв'язку з цим припускається, що пригнічення ЦОГ-2 може сприяти розвитку тромбозів (M.L. Capone et al., 2010, С.Ю. Штриголь, 2005). У здорових людей зростання ризику тромбоутворення невелике, тому що ендотелій виділяє захисні речовини, зокрема, оксид азоту. Однак воно стає реальним при наявності різних супутніх захворювань (цукровий діабет, ішемічна хвороба серця), які досить поширені у потенційних кандидатів на терапію інгібіторами ЦОГ-2, коли ймовірність виникнення тромбозів і так підвищена (I.G.E. Zarraga, 2007; S.R.J. Maxwell et al., 2006). Проблема кардіоваскулярної безпеки НПЗЗ особливо актуальна при ревматичних захворюваннях, за яких системний запальний процес асоціюється зі збільшенням ризику судинних катастроф (інфаркт міокарду та інсульт), незалежно від "класичних" факторів ризику атеротромбозу (Е.Л. Насонов, 2003). Враховуючи широке застосування НПЗЗ в госпітальному та амбулаторному режимі, доцільним та актуальним є дослідження їхнього впливу на систему судинно-тромбоцитарного гемостазу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планових науково-дослідних робіт кафедри фармакології, клінічної фармакології та фармакоекономіки Дніпропетровської державної медичної академії "Фармакологічний аналіз адаптивних функцій мозку та його структурно-функціональної організації в умовах експериментальної патології ЦНС" (№ держреєстрації 0104U005740), "Експериментально-теоретичне обґрунтування особливостей болезаспокійливої та нейропротекторної медикаментозної терапії в умовах моделюємої патології" (№ держреєстрації 0104U006269).

Мета і завдання дослідження. Мета - експериментальне обґрунтування можливості раціонального використання НПЗЗ в залежності від їхньої антициклооксигеназної селективності та впливу на агрегацію тромбоцитів.

Згідно з метою дослідження були сформовані наступні задачі:

Дослідити вплив НПЗЗ на основні показники судинно-тромбоцитарного гемостазу та з'ясувати залежність антиагрегаційних та проагрегаційних властивостей НПЗЗ від їх антиЦОГ-селективності.

Вивчити стан судинно-тромбоцитарного гемостазу при сумісному застосуванні НПЗЗ з проагрегантними властивостями та антиагрегантів.

Обґрунтувати можливості оптимізації антиагрегантних властивостей та безпечності ацетилсаліцилової кислоти (шляхом створення нового комбінованого лікарського засобу).

Об'єкт дослідження - адгезія та агрегація тромбоцитів.

Предмет дослідження - стан судинно-тромбоцитарного гемостазу при застосуванні НПЗЗ, антиагрегантних засобів та антиоксидантів.

Методи дослідження - фармакологічні, гематологічні, біохімічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих даних. Встановлено, що НПЗЗ чинять різноспрямований вплив на систему судинно-тромбоцитарного гемостазу. Селективні інгібітори ЦОГ-2 виявляють як антиагрегантні, так і проагрегантні властивості, що залежать від особливостей механізму дії досліджуваного препарату та його дози. Проагрегантні властивості не є клас-специфічним ефектом ЦОГ-2 селективних НПЗЗ. Згідно отриманих результатів найбільшою антиагрегантною дією володіє ацетилсаліцилова кислота (АСК), тоді як рофекоксиб чинить максимальний проагрегантний ефект. Встановлено, що комбіноване введення рофекоксибу (3 мг/кг) з антиагрегантними засобами (АСК, дипіридамолом, клопідогрелем) та тіотриазоліном дозволяє зменшити негативний проагрегантний вплив даного ЦОГ-2 селективного НПЗЗ.

Вперше встановлено, що серед антиоксидантів (тіотриазолін, кверцетин, мексидол, емоксипін, аскорбінова кислота, б-токоферол, мелатонін, супероксиддисмутаза) найбільшу антиагрегантну дію виявляє тіотриазолін. За показниками зниження ступеню та швидкості АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів його ED50 складає 2,5 мг/кг.

Вперше показано, що комбінований препарат тіотриазоліну з АСК є більш безпечним та ефективним у порівнянні з монопрепаратом АСК. Комбіноване застосування класичного антиагреганту АСК (10 мг/кг) разом із вітчизняним антиоксидантним засобом тіотриазоліном (2,5 мг/кг) як у здорових тварин, так і на моделі гіперагрегації приводить до посилення антиагрегантної дії першої, а також до зменшення негативного впливу АСК на слизову оболонку шлунка (гастротоксичність). Виявлено, що механізм антиагрегантної дії даної комбінації окрім незворотного пригнічення тромбоцитарної циклооксигенази пов'язаний зі зменшенням оксидативного стресу, стабілізацією мембран тромбоцитів і гальмуванням вивільнення з них арахідонової кислоти, активацією NO-синтази тромбоцитів, збільшенням утворення оксиду азоту, а також пригніченням продукції тромбоксану А2.

Наукова новизна роботи підтверджена патентом України на винахід №92872 "Комбінований антиагрегантний і антиоксидантний лікарський засіб" від 10.12.2010 р.

Практичне значення одержаних результатів. Робота є експериментально-теоретичним дослідженням, яке поглиблює уявлення про дію НПЗЗ та антиоксидантів на систему судинно-тромбоцитарного гемостазу. Показано, що НПЗЗ з високою селективністю (рофекоксиб, целекоксиб, німесулід) у відношенні ЦОГ-2 підвищують проагрегантний статус і не можуть бути рекомендовані пацієнтам з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень. Результати експериментально обґрунтовують доцільність створення нового комбінованого антиагрегантного препарату, що містить АСК і тіотриазолін, як більш безпечного і ефективного у порівнянні з монопрепаратом АСК. Отримані дані зумовлюють доцільність подальшого більш глибокого дослідження зазначеного комбінованого препарату.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес на кафедрах фармакології Дніпропетровської державної медичної академії, Національного фармацевтичного університету, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Буковинського державного медичного університету, Запорізького державного медичного університету, а також у науково-дослідний процес в Державній установі "Інститут фармакології та токсикології АМН України".

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею автора. Разом з науковим керівником вибрано напрямок, визначено мету і задачі роботи, підібрані методичні підходи. Дисертантом особисто проведено патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, науковий аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, сформульовано основні положення та висновки дисертації. Автором самостійно проведено статистичну обробку даних, підготовку наукових праць до публікації за основними положеннями дисертації, написання й оформлення дисертації та автореферату.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладено та обговорено на VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції за участю міжнародних спеціалістів "Клінічна фармація в Україні" (Харків, 2008), 43 Всеросійській науковій конференції з міжнародною участю студентів і молодих вчених "Актуальні проблеми теоретичної, експериментальної, клінічної медицини та фармації" (Тюмень, Росія, 2009), VII науково-практичній конференції з міжнародною участю студентів та молодих вчених (Ужгород, 2009), VIII International Congress of medical sciences (Sofia, Bulgaria, 2009), VII International Conference of Student Research Groups of Medical University of Warsaw (Starogard Gdanski, Poland, 2009), III науково-практичної конференції "Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів" (Тернопіль, 2009), IX міжнародній науково-практичній конференції "Студентська медична наука XXI століття" (Вітебськ, Білорусь, 2009), 7th International Medical Scientific Conference for Students and Young Doctors (Pleven, Bulgaria, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Медична наука - 2009" (Полтава, 2009), 17th International Student Congress of Medical Sciences (Groningen, The Netherlands, 2010), 2nd International Student Medical Congress (Kosice, Slovakia, 2010), 16th World Congress of Basic and Clinical Pharmacology (Copenhagen, Denmark, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 21 наукова робота, в яких повною мірою відображено її зміст, у тому числі 6 статей, із них 4 - у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 1 патент на винахід та 14 тез доповідей у матеріалах з'їздів, конгресів і науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 225 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел, що містить 313 робіт (з них 256 іноземних). Роботу проілюстровано 34 таблицями, 50 рисунками.

1. Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Експериментальні дослідження виконані на 630 білих статевозрілих нелінійних щурах обох статей масою

180-270 г. Тварини утримувалися на стандартному раціоні віварію Дніпропетровської державної медичної академії. Всі експерименти здійснювали відповідно до Методичних рекомендацій ДФЦ МОЗ України (2001), вимог Європейської конвенції із захисту лабораторних тварин (Страсбург, 1986), "Положення про використання тварин в біомедичних дослідах" (2002). Протоколи досліджень та їх результати затверджені рішенням комісії з біоетики ДДМА (протокол №4 від 21.04.2010 р.).

У дослідженнях використані наступні лікарські препарати в дозах, загальноприйнятих для експериментальних досліджень:

1) НПЗЗ / ненаркотичні анальгетики: АСК, 50 мг/кг (табл. 500 мг, "Bayer", Швейцарія); диклофенак натрію, 5-10 мг/кг (р-н для ін'єкцій, амп. 75 мг / 3 мл, "Novartis Pharma", Швейцарія); декскетопрофен, 5 мг/кг (р-н для ін'єкцій, амп. 50 мг / 2 мл, "Berlin-Chemie/Menarini Group", Німеччина); кеторолак, 5 мг/кг

(р-н для ін'єкцій, амп. 30 мг / 1 мл, "Ranbaxy", Індія); парацетамол, 300 мг/кг (табл. 500 мг, "GlaxoSmithKline Consumer Healthcare", Великобританія); метамізол, 200 мг/кг (р-н для ін'єкцій 50%, амп. 2 мл, "Дарниця", Україна); німесулід, 50 мг/кг (гран. для приготування сусп. 100 мг, "Lab. Guidotti", Італія); мелоксикам, 1 мг/кг (р-н для ін'єкцій, амп. 15 мг / 1,5 мл, "Boehringer Ingelheim", Німеччина); лорноксикам, 0,3 мг/кг (пор. ліофіл. для приготування р-ну для ін'єкцій, фл. 8 мг, "Nycomed", Австрія); парекоксиб, 1-5 мг/кг (пор. ліофіл. для приготування р-ну для ін'єкцій, фл. 40 мг, "Pfizer Inc.", США); целекоксиб, 10-50 мг/кг (капс. 200 мг, "Pharmacia", Великобританія); рофекоксиб, 1,5-3 мг/кг (р-н для ін'єкцій, амп. 25 мг / 1 мл, "Mili Healthcare", Великобританія); піродазол, 2,5 мг/кг (експериментальна субстанція).

2) антиагрегантні засоби: АСК, 3-10-25 мг/кг (табл. 100 мг, "Bayer", Швейцарія); клопідогрель, 1-10 мг/кг (табл. 75 мг, "Sanofi Pharma", Франція); дипіридамол, 5-10 мг/кг (р-н для ін'єкцій 0,5%, амп. 2 мл, "ДНЦЛЗ", Україна).

3) антиоксидантні препарати: кверцетин, 10 мг/кг (гран. 40 мг / 1 г, пакет 2 г, "Борщаговський ХФЗ", Україна); мексидол, 100 мг/кг (р-н для ін'єкцій, амп. 100 мг / 2 мл, "Фармасофт", Росія); емоксипін, 25 мг/кг (р-н для ін'єкцій 1%, амп. 1 мл, "Московський ендокринний завод", Росія); аскорбінова кислота, 100 мг/кг (р-н для ін'єкцій 5%, амп. 2 мл, "Дарниця", Україна); б-токоферол, 100 мг/кг (р-н масл. 5%, фл. 20 мл, "Технолог", Україна); мелатонін, 10 мг/кг (табл. 3 мг, "Unipharm", США); супероксиддисмутаза, 40 мкг/кг (пор. ліофіл. для приготування р-ну для ін'єкцій, фл. 1,6 млн. ОД, "ДержНДІ ОЧБ", Росія); тіотриазолін, 0,1-1000 мг/кг (табл. 100 мг, "Київмедпрепарат", Україна).

Кількість тромбоцитів у периферичній крові щурів визначали методом прямого підрахунку в камері Горяєва мікроскопією при фазовому контрасті (J.M. England et al., 1988). Адгезію (ретенцію) тромбоцитів на скловолокні досліджували за методом Одеської Т.А. (1971). Спонтанну агрегацію тромбоцитів оцінювали за різницею у кількості тромбоцитів в надосадовій частині стабілізованої крові після її струшування та наступної фіксації агрегатів тромбоцитів розчином формаліну порівняно з такою ж кров'ю без струшування та фіксації (K.K. Wu et al., 1974). Ретракцію кров'яного згустку визначали за методом В.П. Балуди (1962).

Дослідження індукованої агрегації тромбоцитів проводили за методом G.V.R. Born (1962) із зауваженнями L. Zhou та A.H. Schmaier (2005). Вивчення агрегаційної здатності тромбоцитів проводили на аналізаторі агрегації тромбоцитів "SOLAR AP 2110" (Білорусь), використовуючи в якості індукторів розчини аденозиндифосфату (АДФ) у кінцевих концентраціях 5 і 20 мкМ (НВО "РЕНАМ", Росія), колагену 2 мг/мл (ТОВ "Технологія-Стандарт", Росія) та арахідонової кислоти 1 мМ ("Sigma-Aldrich", Німеччина). Визначали ступінь максимальної агрегації та швидкість агрегації.

Системну продукцію тромбоксану А2 оцінювали за рівнем екскреції одного з його основних метаболітів (11-дегідро-TxB2) із сечею. Концентрацію 11-дегідро-TxB2 вимірювали за допомогою конкурентного імуноферментного аналізу, використовуючи тест-набір Correlate_EIA™ 11-dehydro-Thromboxane B2 Enzyme Immunoassay Kit (Assay Designs, США).

Дослідження активності тромбоцитарної ЦОГ проводили в мікросомальній фракції тромбоцитів. Принцип методу оснований на вимірюванні світлопоглинання продуктів окислення донору електронів адреналіну ("ALDRICH", Sigma-Aldrich Chemie GmbH, Germany) при його взаємодії з арахідоновою кислотою за участі циклоксигенази (А.Т. Мевх та співавт., 1982; Ю.А. Кузнецова та співавт., 1998).

Утворення оксиду азоту (NO) оцінювали за сумарним рівнем нітритів та нітратів (NO2- / NO3-) в сироватці крові, які визначали, попередньо проводячи конверсію нітратів в нітрити, за допомогою реакції Гриса спектрофотометричним методом (L.C. Green et al., 1982; С.М. Поливода та співавт., 2001).

Активність конститутивної NO-синтази в тромбоцитах кількісно оцінювали за її НАДФН-діафоразною дією в реакції відновлення безбарвної солі нітросинього тетразолію з утворенням забарвленої сполуки (діформазану) після попередньої обробки 4% розчином параформальдегіду (V. Poppa et al., 1998). Активність ферменту виражали як кількість утвореного діформазану (нмоль) за 1 хв в перерахунку на 108 тромбоцитів.

Стан оксидантно-антиоксидантного балансу оцінювали за рівнем дієнових кон'югатів (ДК) (В.А. Костюк і співавт., 1984) та ТБК-активних продуктів (І.Д. Стальна, Т.Г. Гаришвілі, 1977) у модифікації М.С. Гончаренко і співавт., (1985), а також активністю супероксиддисмутази (СОД) (Е.В. Макаренко, 1988) та каталази (М.А. Королюк і співавт., 1988) в плазмі крові.

Ульцерогенну дію вивчали методом макроскопічного дослідження слизової оболонки шлунків щурів, які отримували препарати на тлі голодування (І.Ф. Мещишен, 2004). Ульцерогенний ефект оцінювали візуально за кількістю виразкових дефектів, що відображалось у виразковому індексі (ВІ).

Експериментальною моделлю стану гіперагрегації слугував патологічний процес, який безпосередньо виникає внаслідок хронічної гіперглікемії у тварин, викликаної шляхом одноразового підшкірного введення щурам водного розчину алоксану моногідрату (Sigma, США) в дозі 150 мг/кг у вигляді 5% розчину в ацетатному буфері (S. Lenzen, 2008). Внесок гіперреактивності тромбоцитів у розвиток та прогресування судинних ускладнень при цукровому діабеті підтверджено результатами ряду досліджень (M.E. Carr, 2001; J.A. Colwell, 2003). Тому для формування гіперагрегантних змін у системі судинно-тромбоцитарного гемостазу було використано модель експериментального алоксанового цукрового діабету.

Статистична обробка результатів проводилась з використанням ліцензійної програми STATISTICA 6.1 (серійний номер AGAR 909 E415822FA). Розраховували середні арифметичні (М), стандартні відхилення (у) та стандартні похибки середньої (±m). Перед застосуванням статистичних критеріїв перевіряли гіпотезу про нормальний закон розподілу випадкових величин (за критеріями Колмогорова-Смірнова з поправкою Лілліфорса та Шапіро-Уілка). Достовірність міжгрупових відмінностей за даними експериментів встановлювали за допомогою параметричного t-критерію Ст'юдента та непараметричного U-критерію Манна-Уітні. Використовувалось 3 рівня статистичної значущості відмінностей результатів досліджень - p < 0,05; p < 0,01 та p < 0,001 (С.Н. Лапач, 2001; Г.Ф. Лакин, 1990; О.П. Минцер, 1982; Р.Б. Стрелков, 1986).

Результати та їх обговорення

Вплив нестероїдних протизапальних засобів на основні показники судинно-тромбоцитарного гемостазу. Дослідження впливу НПЗЗ (АСК, диклофенаку натрію, декскетопрофену, кеторолаку, парацетамолу, метамізолу, німесуліду, мелоксикаму, лорноксикаму, парекоксибу, целекоксибу, рофекоксибу та піродазолу) на кількість тромбоцитів у периферичній крові щурів показало, що після одноразового введення тваринам досліджуваних препаратів вона достовірно не відрізнялась від даних контрольної групи, хоча і спостерігалась тенденція до його зниження під впливом метамізолу. Дослідження впливу повторних введень НПЗЗ засвідчило, що більшість препаратів не чинило суттєвого впливу на кількість тромбоцитів у периферичній крові щурів. В той же час, внутрішньоочеревинне введення протягом 5 діб білим щурам метамізолу (200 мг/кг) супроводжувалось зниженням на 25,2% (p < 0,001) кількості кров'яних пластинок. При відповідному застосуванні рофекоксибу в дозах 1,5 мг/кг та 3 мг/кг, навпаки, спостерігалось помірне зростання кількості тромбоцитів у крові щурів.

Вивчення адгезії (ретенції) тромбоцитів виявило, що 5-денне введення щурам усіх досліджуваних препаратів не впливало на цей показник.

Дослідження впливу НПЗЗ на основні показники індукованої агрегації тромбоцитів (максимальний ступінь та швидкість агрегації) показало, що різні лікарські засоби суттєво відрізняються один від одного (рис. 1). Зокрема, дослідження впливу препаратів на максимальний ступінь агрегації виявило, що найбільше зниження цього показника (на 60,1%, p < 0,001) спостерігалось при введенні тваринам АСК (50 мг/кг). Всі інші неселективні НПЗЗ за інтенсивністю впливу на максимальний ступінь агрегації розташувалися наступним чином: кеторолак (5 мг/кг) зменшував його на 34,0% (p < 0,001), диклофенак (10 мг/кг) - на 28,9% (p < 0,001), диклофенак (5 мг/кг) - на 17,2% (p < 0,001), метамізол (200 мг/кг) - на 16,4% (p < 0,05), лорноксикам - на 16,2% (p < 0,01), декскетопрофен (5 мг/кг) - на 8,9%. Застосування ненаркотичного анальгетика парацетамолу (300 мг/кг) призводило до підвищення максимального ступеня агрегації на 12,4% (p < 0,01). Серед переважних інгібіторів ЦОГ-2 мелоксикам (1 мг/кг) зменшував досліджуваний показник на 43,1% (p < 0,001), а німесулід, навпаки, збільшував його на 8,5% (p < 0,05). Використання високоселективних інгібіторів ЦОГ-2, а саме парекоксибу, целекоксибу та рофекоксибу, супроводжувалось рядом особливостей, які виявлялися при введенні різних доз. Так, парекоксиб у дозі 1 мг/кг практично не впливав на максимальний ступінь агрегації. Збільшення дози до 5 мг/кг зменшувало досліджуваний показник на 43,9% (p < 0,001). Для целекоксибу була характерна дозозалежна зміна напрямку впливу на здатність тромбоцитів до агрегації. Зокрема, в дозі 10 мг/кг він виявляв чіткі проагрегантні властивості, збільшуючи максимальний ступінь агрегації на 30,2% (p < 0,001). Підвищена у 5 разів доза (50 мг/кг) чинила протилежний ефект: в даних умовах досліджуваний показник зменшувався на 49,2% (p < 0,001). Рофекоксиб (1,5 мг/кг та 3 мг/кг), на відміну від інших засобів, чинив виражену проагрегантну дію, яка посилювалась при збільшенні його дози.

Вивчення спонтанної агрегації тромбоцитів та ретракції кров'яного згустку виявили, що динаміка змін даних параметрів характеризувалась такими ж закономірностями, що й у випадку дослідження індукованої агрегації.

Отже, всі досліджені класичні неселективні НПЗЗ пригнічують агрегацію тромбоцитів щурів. Ненаркотичний анальгетик парацетамол володіє помірною проагрегантною активністю. Переважні інгібітори ЦОГ-2 за впливом на агрегацію тромбоцитів відрізняються один від одного: мелоксикам пригнічує її, а німесулід - навпаки стимулює. Високоселективні інгібітори ЦОГ-2 (коксиби) мають різноспрямований вплив на агрегацію тромбоцитів: парекоксиб в дозі 1 мг/кг не чинить впливу на неї, а в дозі 5 мг/кг виявляє антиагрегантну дію; целекоксиб в дозі 10 мг/кг стимулює агрегацію тромбоцитів, тимчасом як в дозі 50 мг/кг - навпаки пригнічує її; рофекоксиб в усіх досліджених дозах характеризується значною проагрегантною дією.

Рис. 1. Вплив 5-денного введення НПЗЗ на максимальний ступінь агрегації тромбоцитів у щурів

Примітки: * - p < 0,05 по відношенню до контролю; ** - p < 0,01 по відношенню до контролю; *** - p < 0,001 по відношенню до контролю.

За результатами досліджень найбільшу антиагрегантну дію серед вивчених НПЗЗ чинить АСК, найбільшу проагрегантну дію - рофекоксиб. Враховуючи отримані дані, саме ці два препарати обрано для подальших досліджень з метою оптимізації фармакотерапії. Здійснено спробу корекції фармакологічних ефектів препаратів як із проагрегантними, так і з антиагрегантними властивостями. Оскільки найбільший проагрегантний потенціал має рофекоксиб, логічним є припущення про можливість зменшення його негативного впливу на агрегацію тромбоцитів шляхом комбінування з антиагрегантами. Для цього обрано три препарати з різними механізмами дії - АСК, клопідогрель та дипіридамол. Крім того, враховуючи універсальну роль процесів вільнорадикального окислення в регуляції активності тромбоцитів, раціонально проаналізувати ефекти комбінації рофекоксибу з антиоксидантом.

З іншого боку, здійснено спробу посилити ефективність та зменшити побічні ефекти препарату з найбільшим антиагрегантним ефектом - АСК. Для цього обрано шлях комбінування АСК з антиоксидантом. Це пов'язано з великою кількістю захворювань, які потребують призначення антиагрегантних засобів (ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні розлади, цукровий діабет) та супроводжуються розвитком оксидативного стресу (T. Цzben, 2010). Важливу клінічну проблему створює також резистентність до АСК (S. Tseeng et al., 2008). Одним з механізмів цього явища є АСК-нечутливий синтез тромбоксану А2, який є наслідком стимуляції тромбоцитів продуктом вільнорадикального окислення арахідонової кислоти - F2-ізопростаном 8-ізо-простагландином F2б (F. Cipollone et al., 2000). Тому наступним етапом досліджень було вивчення антиагрегантних властивостей антиоксидантів з метою пошуку найоптимальнішого препарату для створення комбінацій.

Дослідження антиагрегантної дії антиоксидантів. Виявлено, що серед антиоксидантів наявні препарати, які чинять антиагрегантну дію (рис. 2). Аналіз отриманих агрегатограм показав, що такі препарати, як кверцетин (10 мг/кг), аскорбінова кислота (100 мг/кг), мелатонін (10 мг/кг) і супероксиддисмутаза (40 мкг/кг) не впливають на агрегацію тромбоцитів. В той же час після 5-денного введення щурам б-токоферолу (100 мг/кг), мексидолу (100 мг/кг) та емоксипіну (25 мг/кг) максимальний ступінь агрегації знижувався відповідно на 18,2% (p < 0,05), 15,3% (p < 0,05) та 15,0% (p < 0,05).

Найбільшу антиагрегантну дію чинив тіотриазолін. Після 5-денного введення щурам цього препарату в дозі 10 мг/кг показник максимального ступеню АДФ (20 мкМ)-індукованої агрегації тромбоцитів зменшувався на 23,4% (p < 0,01) по відношенню до контролю. Результати дослідження впливу внутрішньошлункового введення тіотриазоліну в широкому діапазоні доз (0,1_1000 мг/кг) на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів показали, що зі збільшенням дози величина ефекту, який він чинить, також зростає. При цьому аналіз отриманих даних і побудова кривої залежності "доза - ефект" показали, що за антиагрегантною дією ED50 тіотриазоліну становить 2,52 ± 0,24 мг/кг. Тому саме тіотриазолін в дозі 2,5 мг/кг обрано для подальших досліджень.

Рис. 2. Вплив 5-денного введення антиоксидантів на максимальний ступінь АДФ (20 мкМ)-індукованої агрегації тромбоцитів у щурів

Примітки: * - p < 0,05 по відношенню до контролю; ** - p < 0,01 по відношенню до контролю.

Експериментальна корекція проагрегантних властивостей НПЗЗ. В даному розділі відображено вплив високоселективного інгібітора ЦОГ-2 рофекоксибу та його комбінацій з антиагрегантними засобами АСК (3 мг/кг та 25 мг/кг), дипіридамолом (5 мг/кг та 10 мг/кг), клопідогрелем (1 мг/кг та 10 мг/кг), а також з тіотриазоліном (2,5 мг/кг) на показники судинно-тромбоцитарного гемостазу.

Як однократне, так і повторні введення досліджуваних комбінацій не супроводжувались достовірними змінами кількості тромбоцитів у крові щурів. Дослідження адгезії (ретенції) тромбоцитів виявило, що цей показник не змінювався під впливом 5-денного введення рофекоксибу (3 мг/кг) та його комбінацій з АСК та тіотриазоліном. П'ятиденне застосування рофекоксибу (3 мг/кг) в комбінації з клопідогрелем дозозалежно знижувало досліджуваний показник. Зокрема, комбінація рофекоксиб (3 мг/кг) + клопідогрель (1 мг/кг) характеризувалась зменшенням адгезії тромбоцитів на 19,0% (p < 0,05), а збільшення дози антиагреганту до 10 мг/кг супроводжувалось її зниженням на 49,1% (p < 0,001) відносно групи активного контролю (рофекоксиб 3 мг/кг). Комбінація рофекоксибу (3 мг/кг) з дипіридамолом (5 мг/кг та 10 мг/кг) зменшувала ретенцію тромбоцитів відповідно на 16,2% (p < 0,05) та 19,7% (p < 0,01) у порівнянні з групою активного контролю.

Аналіз отриманих агрегатограм показав, що застосування рофекоксибу (3 мг/кг) викликало проагрегантні зміни судинно-тромбоцитарного гемостазу, що виражалося в збільшенні максимального ступеню агрегації на 30,6% (p < 0,001). Комбінація рофекоксибу з антиагрегантними засобами зменшувала показник функціональної активності тромбоцитів у різному ступені вираженості. Так, при використанні АСК (3 мг/кг) та рофекоксибу (3 мг/кг) максимальний ступінь агрегації зменшувався на 26,6% (p < 0,001). Застосування в комбінації більш високої дози АСК (25 мг/кг) призводило до посилення ефекту - показник зменшувався на 57,2% (p < 0,001). Комбіноване введення щурам рофекоксибу (3 мг/кг) з тіотриазоліном (2,5 мг/кг) і дипіридамолом (5 мг/кг та 10 мг/кг) супроводжувалось пригніченням агрегації до рівня групи пасивного контролю (фізіологічний розчин). Зміна дози дипіридамолу (5 мг/кг чи 10 мг/кг) суттєво не впливала на остаточний результат дії комбінації - максимальний ступінь агрегації зменшувався відповідно на 28,8% (p < 0,001) та 33,2% (p < 0,001) в порівнянні з групою активного контролю. Найбільший вплив на досліджуваний показник чинив клопідогрель (10 мг/кг), комбінація якого з рофекоксибом (3 мг/кг) зменшувала максимальний ступінь агрегації на 77,1% (p < 0,001).

Динаміка змін спонтанної агрегації тромбоцитів та ретракції кров'яного згустку характеризується тими же закономірностями, що й у випадку індукованої агрегації тромбоцитів.

Дослідження раціональних комбінацій ацетилсаліцилової кислоти з антиоксидантами. В даному розділі наведено результати досліджень комбінованого застосування АСК (в середньоефективній антиагрегантній дозі 10 мг/кг) та тіотриазоліну (в середньоефективній антиагрегантній дозі 2,5 мг/кг) на показники функціональної активності тромбоцитів, а також деякі біохімічні параметри судинно-тромбоцитарного гемостазу в щурів на моделі гіперагрегації, викликаної алоксановим діабетом.

Моделювання стану гіперагрегації у щурів збільшувало показники адгезії, спонтанної агрегації та максимального ступеню індукованої агрегації тромбоцитів відповідно на 25,1% (p < 0,05); 31,2% (p < 0,05) та 26,7% (p < 0,001) у порівнянні з пасивним контролем (фізіологічний розчин). Однак, показники кількості тромбоцитів в периферичній крові та ретракції кров'яного згустку не зазнавали суттєвих змін.

Визначення кількості тромбоцитів у периферичній крові щурів показало, що ні АСК, ні комбінація АСК + тіотриазолін суттєво не впливали на даний параметр. Дослідження адгезії тромбоцитів виявило, що 5-денне застосування АСК у щурів з модельованою гіперагрегацією не супроводжувалось достовірними змінами цього показника. Однак, комбіноване застосування АСК разом з тіотриазоліном пригнічувало адгезію тромбоцитів на 20,5% (p < 0,05) у порівнянні з групою активного контролю (алоксановий діабет). При цьому зменшення досліджуваного показника в групі комбінованого препарату складало 14,8% (p < 0,05) відносно групи АСК.

Аналіз агрегатограм показав, що як комбінований препарат, так і сама АСК чинили антиагрегантну дію. Але ефект комбінації є сильнішим. Так, на тлі застосування АСК максимальний ступінь агрегації зменшувався на 42,3% (p < 0,001), а на тлі комбінованого препарату - на 64,7% (p < 0,001) в порівнянні з групою активного контролю. При цьому зменшення даного показника в групі комбінації складало 38,8% (p < 0,001) відносно групи АСК.

Аналогічні закономірності зафіксовано при дослідженні спонтанної агрегації тромбоцитів. Зокрема, монопрепарат АСК знижував цей показник на 35,1% (p < 0,001), а комбінований препарат - на 50,5% (p < 0,001) в порівнянні з групою активного контролю. При цьому зменшення показника спонтанної агрегації в групі комбінації складало 23,8% (p < 0,05) відносно групи АСК.

Результати вивчення впливу АСК і комбінованого препарату в умовах гіперагрегації на ретракцію кров'яного згустку показали, що вони практично в однаковій мірі змінювали досліджуваний показник. Так, 5-денне застосування АСК (10 мг/кг) і комбінованого препарату АСК (10 мг/кг) + тіотриазолін (2,5 мг/кг) зменшувало показник ретракції відповідно на 16,3% (p < 0,05) та 19,0% (p < 0,05) в порівнянні з групою активного контролю.

Для з'ясування механізмів, за допомогою яких реалізується антиагрегантна дія комбінованого препарату АСК + тіотриазолін, було проведено серію біохімічних досліджень показників стану судинно-тромбоцитарного гемостазу. Зокрема, проаналізовано вплив АСК, тіотриазоліну та їх комбінації на активність тромбоцитарної ЦОГ, рівень основного метаболіту тромбоксану А2 (11-дегідро-тромбоксану В2) в сечі, активність NO-синтази (eNOS) в тромбоцитах, концентрацію стабільних метаболітів оксиду азоту в сироватці крові, а також стан оксидантно-антиоксидантного балансу (табл. 1).

Моделювання стану гіперагрегації у щурів супроводжувалось збільшенням активності циклооксигенази в тромбоцитарній масі на 42,6% (p < 0,01), значним підвищенням екскреції 11-дегідро-тромбоксану В2 із сечею на 233,9% (p < 0,001) та пригніченням активності eNOS в тромбоцитах на 46,4% (p < 0,001), що в результаті спричинювало падіння рівня стабільних метаболітів оксиду азоту в сироватці крові на 70,6% (p < 0,001) в порівнянні з групою пасивного контролю. Крім цього, у щурів з експериментальною патологією спостерігались порушення оксидантно-антиоксидантного балансу, що виражалось в збільшенні концентрації ДК та ТБК-активних продуктів відповідно на 133,1% (p < 0,001) та 52,4% (p < 0,001), а також зменшенні активності СОД і каталази відповідно на 63,9% (p < 0,001) та 41,1% (p < 0,001).

Таблиця 1 Біохімічні показники стану судинно-тромбоцитарного гемостазу після 5-денного введення АСК, тіотриазоліну та їх комбінації (M ± m)

Примітки: ## - p < 0,01; ### - p < 0,001 по відношенню до групи пасивного контролю; * - p < 0,05; ** - p < 0,01; *** - p < 0,001 по відношенню до групи активного контролю; $ - p < 0,05; $$ - p < 0,01; $$$ - p < 0,001 по відношенню до групи АСК.

Вивчення впливу досліджуваних препаратів на активність ЦОГ в тромбоцитарній масі щурів з експериментальною гіперагрегацією виявило, що введення тіотриазоліну (2,5 мг/кг) приводило до зменшення даного показника на 27,3% (p < 0,05) в порівнянні з групою активного контролю. Застосування АСК (10 мг/кг) та комбінованого препарату АСК (10 мг/кг) + тіотриазолін (2,5 мг/кг) супроводжувалось однаковою за вираженістю дією і сприяло зменшенню активності ЦОГ в тромбоцитарній масі відповідно на 95,8% (p < 0,001) та 96,2% (p < 0,001) в порівняні з групою активного контролю.

Під впливом усіх досліджуваних препаратів відбувалось зменшення системної продукції тромбоксану А2. Так, після 5-денного введення щурам з експериментальною моделлю гіперагрегації тіотриазоліну рівень 11-дегідро-тромбоксану В2 в сечі щурів знижувався на 25,7% (p < 0,01) по відношенню до групи активного контролю. Застосування АСК та комбінованого препарату АСК + тіотриазолін супроводжувалось більш сильним впливом на досліджуваний показник і зменшенням рівня 11-дегідро-TxB2 в сечі щурів відповідно на 70,3% (p < 0,001) та 92,4% (p < 0,001) по відношенню до групи активного контролю. При цьому комбінований препарат приводив до достовірно більш потужного пригнічення досліджуваного показника на 74,5% (p < 0,01) в порівнянні з групою АСК (10 мг/кг).

Вивчення впливу препаратів на активність eNOS в тромбоцитах щурів показало, що всі препарати збільшують цей показник. Так, найменшу дію на активність eNOS чинив тіотриазолін (2,5 мг/кг) - під його впливом досліджуваний критерій збільшувався на 35,5% (p < 0,05) в порівнянні з групою активного контролю. Монопрепарат АСК (10 мг/кг) та комбінація характеризувались більш вираженою дією на активність eNOS. Зокрема, після

5-денного застосування АСК вона зростала на 75,5% (p < 0,001), а після застосування комбінованого препарату - на 103,1% (p < 0,001) в порівнянні з групою активного контролю. При цьому ефект комбінованого препарату був на 15,7% більший (p < 0,05), ніж ефект монопрепарату АСК.

Визначення стабільних метаболітів NO в плазмі крові після 5-денного введення щурам препаратів на тлі гіперагрегації засвідчило, що зміни досліджуваного показника характеризувалися тими же закономірностями, як і у випадку з вивченням активності eNOS. При цьому найбільшим ефектом характеризувалась комбінація АСК (10 мг/кг) + тіотриазолін (2,5 мг/кг) - після її застосування рівень NO2-/NO3- збільшувався на 339,8% (p < 0,001) в порівнянні з групою активного контролю.

Дослідження показників оксидантно-антиоксидантного балансу виявило, що всі препарати в умовах гіперагрегації чинили антиоксидантну дію. За всіма показниками комбінований препарат переважав монопрепарат АСК. Зокрема, комбінація АСК + тіотриазолін зменшувала рівні ТБК-активних продуктів та ДК на 33,1% (p < 0,001) і 42,3% (p < 0,001) сильніше, а також збільшувала активність СОД і каталази на 73,6% (p < 0,01) і 52,1% (p < 0,01) інтенсивніше, ніж монопрепарат АСК.

Дослідження ульцерогенної дії препаратів показало, що комбінований препарат за впливом на виразковий індекс (показник гастротоксичності) мав перевагу над монопрепаратом АСК. Так, застосування АСК (10 мг/кг) супроводжувалось збільшенням виразкового індексу у щурів в 2,77 рази, в той час, як введення комбінованого препарату - лише в 1,18 рази в порівнянні з контрольною групою.

Таким чином, аналіз отриманих результатів дослідження показав, що комбінований препарат АСК (10 мг/кг) + тіотриазолін (2,5 мг/кг) є більш ефективним та безпечним у порівнянні з монопрепаратом АСК.

Висновки

В дисертації наведене теоретичне та експериментальне вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні раціонального використання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) в залежності від їхньої антициклооксигеназної селективності та з урахуванням їх впливу на агрегацію тромбоцитів.

НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота, диклофенак натрію, декскетопрофен, кеторолак, парацетамол, метамізол, німесулід, мелоксикам, лорноксикам, парекоксиб, целекоксиб, рофекоксиб та піродазол) чинять різноспрямований вплив на систему судинно-тромбоцитарного гемостазу. Якщо неселективні препарати мають неоднаково виражений пригнічувальний вплив на функціональну активність тромбоцитів (в 1,2-2,5 рази), то у ЦОГ-2 селективних НПЗЗ спостерігаються як антиагрегантні, так і проагрегантні властивості, які залежать від особливостей механізму дії досліджуваного препарату та його дози.

Проагрегантні властивості не є клас-специфічним ефектом ЦОГ-2 селективних НПЗЗ. Рофекоксиб (1,5 мг/кг та 3 мг/кг) чинить чітку проагрегантну дію. Целекоксиб дозозалежно змінює напрям впливу на судинно-тромбоцитарний гемостаз: в дозі 10 мг/кг він виявляє проагрегантні властивості, а в дозі 50 мг/кг - пригнічує агрегацію тромбоцитів. Парекоксиб (5 мг/кг) та мелоксикам (1 мг/кг) зменшують функціональну активність тромбоцитів. Німесулід (50 мг/кг) потенціює АДФ- та колаген-індуковану агрегацію і пригнічує агрегацію, викликану арахідоновою кислотою.

Серед антиоксидантів (тіотриазолін, кверцетин, мексидол, емоксипін, аскорбінова кислота, б-токоферол, мелатонін, супероксиддисмутаза) найбільшу антиагрегантну дію виявляє тіотриазолін. За зменшенням ступеню та швидкості АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів його ED50 складає 2,5 мг/кг.

Комбіноване введення рофекоксибу (3 мг/кг) з інгібіторами агрегації тромбоцитів дозволяє зменшити негативний проагрегантний вплив даного ЦОГ-2 селективного НПЗЗ (в 1,3-4,4 рази). Дипіридамол (5 мг/кг та 10 мг/кг), ацетилсаліцилова кислота (АСК, 3 мг/кг) та тіотриазолін (2,5 мг/кг) при одночасному застосуванні з рофекоксибом, відновлюють показники індукованої агрегації тромбоцитів до контрольних величин, причому АСК виявляє дозозалежний вплив у вигляді зростання антиагрегантних властивостей при збільшенні дози до 25 мг/кг. Клопідогрель (1 мг/кг та 10 мг/кг) на тлі застосування рофекоксибу чинить максимальну дозозалежну антитромбоцитарну дію.

Комбіноване застосування класичного антиагреганту АСК (10 мг/кг) разом із вітчизняним антиоксидантним засобом тіотриазоліном (2,5 мг/кг) як у здорових тварин, так і на моделі гіперагрегації посилює антиагрегантну дію АСК, а також зменшує її негативний вплив на слизову оболонку шлунка (гастротоксичність).

Механізм антиагрегантної дії комбінації АСК та тіотриазоліну окрім незворотного пригнічення тромбоцитарної циклооксигенази пов'язаний зі зменшенням оксидативного стресу, стабілізацією мембран тромбоцитів і гальмуванням вивільнення з них арахідонової кислоти, активацією NO-синтази тромбоцитів, збільшенням утворення оксиду азоту, а також пригніченням продукції тромбоксану А2.

нестероїдний протизапальний антиагрегаційний ацетилсаліциловий

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Лєвих А.Е. Порівняльний аналіз анти- та проагрегаційних властивостей ЦОГ-2 селективних нестероїдних протизапальних лікарських засобів / А.Е. Лєвих, В.Й. Мамчур // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2010. - №1. - С. 65-69. (особистий внесок дисертанта - опис літературних даних, виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення результатів, написання статті).

2. Лєвих А.Е. Можливості фармакологічної корекції проагрегантних властивостей рофекоксибу антитромбоцитарними препаратами (експериментальне дослідження) / А.Е. Лєвих, В.Й. Мамчур // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2010. - Т. 5, №1. - С. 134-138. (особистий внесок дисертанта - опис літературних даних, виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення результатів, написання статті).

3. Лєвих А.Е. Вітчизняний антиоксидант підвищує безпечність та ефективність антиагрегантної фармакотерапії / А.Е. Лєвих, В.Й. Мамчур, Л.І. Кучеренко, Г.В. Георгієвський, О.В. Тригубчак // Запорізький медичний журнал. - 2010. - Т. 12, №2. - С. 31-35. (особистий внесок дисертанта - опис літературних даних, виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення результатів, написання статті).

4. Лєвих А.Е. Фармакологія композицій з тіотриазоліном для медикаментозного знеболювання й захисту мозку / В.Й. Мамчур, В.І. Опришко, О.А. Подплетня, В.І. Жилюк, К.О. Кравченко, А.Е. Лєвих // Запорізький медичний журнал. - 2010. - Т. 12, №5. - С. 189-191. (особистий внесок дисертанта - виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення результатів, участь у написанні статті).

5. Лєвих А.Е. Вплив тіотриазоліну на гепато- та гастротоксичність індометацину при хронічному введенні щурам / О.А. Подплетня, Л.І. Кучеренко, В.Й. Мамчур, А.Е. Лєвих // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2008. - №3. - С. 7-13. (особистий внесок дисертанта - виконання експериментальної частини, участь у написанні статті).

6. Лєвих А.Е. Вплив пірацетаму та прамірацетаму на агрегаційну активність тромбоцитів за умов алоксанового діабету у щурів / В.Й. Мамчур, В.І. Жилюк, А.Е. Лєвих // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2009. - №3(28). - С. 47-50. (особистий внесок дисертанта - виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення результатів, участь у написанні статті).

7. Пат. 92872 Україна, МПК А61К31/616. Комбінований антиагрегантний і антиоксидантний лікарський засіб / Лєвих А.Е., Мамчур В.Й., Мазур І.А., Кучеренко Л.І., Георгієвський Г.В., Тригубчак О.В.; заявник та патентовласник ТОВ НВО "Фарматрон". - № а 200912967; заявл. 14.12.2009; опубл. 10.12.2010, Бюл. №23. (особистий внесок дисертанта - проведення патентного пошуку, виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення результатів, оформлення патенту).

8. Левых А.Э. Безопасность современных ЦОГ-2 селективных нестероидных противовоспалительных средств в отношении системы гемостаза / А.Э. Левых // Матер. VIII всеукр. наук.-практ. конф. за участю міжнародних спеціалістів "Клінічна фармація в Україні". - Харків. -6-7 листопада 2008. - С. 13.

9. Лєвих А.Е. Особливості впливу переважних інгібіторів ЦОГ-2 мелоксикаму та лорноксикаму на показники судинно-тромбоцитарного гемостазу в експерименті / А.Е. Лєвих // Матер. VII наук.-практ. конф. з міжнар. участю студентів та молодих вчених "Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього". - Ужгород. - 7-9 квітня 2009. - С. 94-95.

10. Левых А.Э. Фармакологический анализ влияния преимущественного ингибитора ЦОГ-2 нимесулида на агрегационную способность тромбоцитов в эксперименте / А.Э. Левых, А.А. Нефедов, М.И. Стефаник // Матер. 43-й Всеросс. научн. конф. с междунар. участием студентов и молодых ученых "Актуальные проблемы теоретической, экспериментальной, клинической медицины и фармации". - Тюмень, Россия. - 22-23 апреля 2009. - С. 34-35.

11. Lievykh A.E. Experimental study of selective COX-2 inhibitors celecoxib and rofecoxib influence on the characteristics of platelets aggregative ability / A.E. Lievykh, V.I. Mamchur // Abstract book of VIII International Congress of medical sciences. - Sofia, Bulgaria. - 7-10 May 2009. - P. 48.

12. Lievykh A.E. Reduction of rofecoxib proaggregative effects research by antioxidant drug thiotriazolin / A.E. Lievykh, V.I. Mamchur // Abstract book of VII International Conference of Student Research Groups of Medical University of Warsaw. - Starogard Gdanski, Poland. - 10-11 July 2009. - P. 27.

13. Лєвих А.Е. Дослідження антиагрегантної дії комбінованого застосування ацетилсаліцилової кислоти та вітчизняного оригінального антиоксидантного препарату тіотриазоліну / А.Е. Лєвих, О.В. Тригубчак, І.А. Мазур, В.Й. Мамчур, Т.А. Грошовий // Матер. 3-ї наук.-практ. конф. "Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів". - Тернопіль. - 1-2 жовтня 2009. - С. 123-124.

14. Лєвих А.Е. Експериментальне дослідження впливу рофекоксибу та його комбінацій з ацетилсаліциловою кислотою на показники індукованої агрегації тромбоцитів / А.Е. Лєвих // Матер. 3-ї наук.-практ. конф. "Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів". - Тернопіль. - 1-2 жовтня 2009. - С. 123.

15. Lievykh A.E. Intensification of acetylsalicylic acid anti-aggregative properties by antioxidant drug thiotriazolin / A.E. Lievykh, E.Y. Kovalenko, V.I. Mamchur // Abstract book of 7th International Medical Scientific Conference for Students and Young Doctors. - Pleven, Bulgaria. -14-17 October 2009. - P. 101.

16. Левых А.Э. Экспериментальное исследование влияния рофекоксиба и его комбинаций с клопидогрелем и дипиридамолом на показатели индуцированной агрегации тромбоцитов / А.Э. Левых // Матер. IX междунар. науч.-практ. конф., посвящённой 75-летию образования Витебского государственного ордена Дружбы народов медицинского университета "Студенческая медицинская наука XXI века". - Витебск, Беларусь. - 29-30 октября 2009. - С. 411-413.

17. Лєвих А.Е. Експериментальне дослідження антиоксидантної та ульцерогенної дії комбінованого застосування ацетилсаліцилової кислоти та тіотриазоліну / А.Е. Лєвих // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. "Медична наука - 2009". - Полтава. - 10-11 грудня 2009. - С. 203-204.

18. Левых А.Э. Исследование антиагрегантных свойств ацетилсалициловой кислоты, тиотриазолина и их комбинации в условиях аллоксанового диабета у крыс / А.Э. Левых // Матер. 74-й итоговой студенческой науч.-практ. конф. с междунар. участием, посвящённой 100-летию со дня рождения профессора А.М. Дыхно. - Красноярск, Россия. - 20-23 апреля 2010. - С. 544-546.

19. Lievykh A.E. Influence of nootropic drugs on indices of endothelial dysfunction and platelet aggregation in conditions of alloxan diabetes of rats / A.E. Lievykh, V.I. Zhylyuk, V.I. Mamchur // Abstract book of 17th International Student Congress of Medical Sciences. - Groningen, The Netherlands. - 8-11 June 2010. - P. 436.

20. Lievykh A.E. Research of antiaggregatory properties of acetylsalicylic acid, thiotriazolin and their combination in conditions of alloxan diabetes of rats / A.E. Lievykh, V.I. Mamchur // Abstract book of 2nd International Student Medical Congress. - Kosice, Slovakia. - 21-24 June 2010. - Vol. 65, №1, Suppl. 1. - P. 59-60.

21. Lievykh A.E. Maximizing benefits and minimizing side effects of acetylsalicylic acid by using antioxidant drug thiotriazolin / A.E. Lievykh, V.I. Mamchur // Basic & Clinical Pharmacology & Toxicology. - 2010. - Vol. 107, Suppl. 1. - P. 409-410.

Размещено на Allbest.ru