Особливості клінічного перебігу і лікування одонтогенних гнійно-запальних захворювань м'яких тканин у хворих, що вживають наркотики

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

імені П. Л. Шупика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.22 - стоматологія

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ І ЛІКУВАННЯ ОДОНТОГЕННИХ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ М'ЯКИХ ТКАНИН У ХВОРИХ, ЩО ВЖИВАЮТЬ НАРКОТИКИ

ДАКАЛ АЛЛА ВАСИЛІВНА

Київ - 2011

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ОГЗП - одонтогенні гнійно-запальні процеси

НМТ - навколощелепні м'які тканини

ЩЛД - щелепно-лицева ділянка

МТ - м'які тканини

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

одонтогенний гнійний запальний наркозалежний тканина

Актуальність теми. Гострі одонтогенні гнійно-запальні процеси м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї займають одне з провідних місць в структурі хірургічних стоматологічних захворювань (Тимофєєв О.О., 1997, 2002, 2004; Ткаченко П.І., 2001; Шувалов С.М., 2002; Матрос-Таранець І.М., 2003; Соловйов М.М., 2003; Харьков Л.В., Чехова І.Л., 2005; Лісова І.Г., 2006; Рузін Г.П., 2006; Малевич О.Є., 2009 та ін.). Останніми роками щелепно-лицевим хірургам все частіше доводиться стикатися з атиповими формами клінічного перебігу одонтогенних гнійно-запальних захворювань щелеп і навколощелепних м'яких тканин (Тимофєєв О.О., 2004, 2006; Готь І.М. і співавт., 2005). Ці нетипові форми запальних процесів щелепно-лицевої ділянки характерні для людей, обтяжених наркоманією (Тимофєєв О.О., 2006; Тимофєєв О.О., Лісова І.Г., 2009; Бродецький І.С., 2011). Наркоманія є одною з найгостріших медико-соціальних проблем сучасного суспільства, яка залишила далеко позаду небезпеку від алкоголізму. В даний час вживання психотропних речовин широко розповсюджене у всіх країнах світу (Murray-Lillibridge K. et al., 2006 та ін.). Це соціально-біологічна проблема людства, яка має глобальний масштаб. Відмічено значне поширення наркоманії серед молодих людей, що є загрозою генофонду, оскільки в недалекому майбутньому суспільство може зіткнутися з ситуацією, коли наркотизмом буде уражена велика частина підростаючого покоління (Беспалько В.В., 2002, 2003 та ін.). На думку футурологів, вживання наркотиків є найбільшою небезпекою сьогодні, а в найближчі десятиліття принесе збиток, що перевищує всі біди, які лише траплялися в історії людства. Вивченню проблеми клініки і лікування одонтогенних абсцесів і флегмон у людей, обтяжених наркоманією, присвячені поодинокі дослідження (Тимофєєв О.О., 2006; Лісова І.Г. і співавт., 2006, 2007; Рузін Г.П. і співавт., 2006; Тимофєєв О.О., Лісова І.Г., 2009). Аналіз наших спостережень вказує на те, що найчастіше вживають в Україні наркотик «первінтин» («первітин», «винт») до складу якого входять ефедрин, червоний фосфор і деякі інші токсичні речовини. Він відноситься до групи психостимуляторів і, за даними літератури, чинить токсичний вплив як на тканини щелепно-лицевої ділянки, так і на сам організм в цілому. Загальновідомо, що регулярне вживання наркотиків руйнує психічну, фізичну і імунну системи організму людини. Ослаблення імунного захисту проявляється в порушенні внутрішньоклітинної захисної системи, шкірного бар'єру і слизових оболонок.

Гнійно-запальні процеси у наркоманів протікають значно важче, ніж у хворих, які не вживають наркотики. При наявності досліджень, які освітлюють вказану проблему, до цих пір нема чіткого опису особливостей клінічного перебігу і не вироблені чіткі схеми лікування одонтогенних гнійно-запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Таким чином, не опрацьованою лишається тактика загальної і місцевої терапії у таких хворих. Проведене дослідження, присвячене даному питанню.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана дисертаційна робота, є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи «Патогенетичне обґрунтування використання сучасних методів діагностики клінічного перебігу і лікування пухлин і пухлиноподібних утворень щелепно-лицевої ділянки і шиї, а також їх ускладнень», яка виконується на кафедрі щелепно-лицевої хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України. Номер державної реєстрації РК 0108U009711. У комплексній темі дисертант був безпосереднім виконавцем окремого фрагмента, присвяченого особливостям клінічного перебігу і лікуванню хворих з одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин, які обтяжені наркоманією.

Мета дослідження: вивчення особливостей клінічного перебігу і підвищення ефективності лікування наркозалежних хворих з обмеженими і розлитими одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості і дати характеристику клінічного перебігу обмеженим і розлитим одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин у наркозалежних хворих.

2. Дати характеристику первинному одонтогенному вогнищу, яке є причиною розвитку обмежених і розлитих гнійно-запальних процесів м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї у хворих, що вживають наркотики.

3. Вивчити ефективність препарату «Рибомуніл» в комплексному лікуванні наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

4. Визначити мікрофлору патологічних осередків, яка є причиною розвитку одонтогенних гнійно-запальних процесів у наркозалежних хворих.

5. Обґрунтувати можливість використання нових протимікробних комплексів для загальної і місцевої терапії у наркозалежних хворих.

6. Провести порівняльну характеристику ненаркотичних анальгетиків, які використовуються в щелепно-лицевій хірургії при лікуванні хворих, що вживають наркотики.

Об'єкт дослідження: наркозалежні хворі з обмеженими і розлитими одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї (гнійними лімфаденітами, абсцесами і флегмонами).

Предмет дослідження: чинники загальної і місцевої неспецифічної резистентності організму при госпіталізації і на етапах лікування наркозалежних хворих, з гнійними лімфаденітами, абсцесами і флегмонами; вивчення можливості використання сучасних медикаментозних препаратів у комплексному лікуванні для профілактики розвитку ускладнень.

Методи обстеження: загальноклінічні методи (збір анамнезу, скарг, огляд, рентгенографія щелеп, загальний аналіз крові); спеціальні клінічні методи (визначення мікрофлори і її антибіотикочутливості, контактна термометрія); лабораторні методи (імунологічні, патогістологічні, цитологічні); варіаційно-статистичний метод - для визначення величин досліджуваних показників і достовірності відмінностей між обстежуваними групами і здоровими людьми.

Наукова новизна отриманих результатів. У ході виконання дисертаційної роботи вперше вивчені і описані особливості клінічного прояву і перебігу первинних одонтогенних запальних вогнищ і гнійно-запальних захворювань м'яких тканин у наркозалежних хворих. Встановлено, що площа ураження тканин щелепно-лицевої ділянки і агресивність перебігу патологічного процесу залежать від терміну вживання наркотику «винт».

Встановлено, що у наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин переважала кокова флора в асоціації з грибами роду Candida.

Обґрунтована доцільність вживання препарату «Рибомуніл» в комплексному лікуванні наркозалежних хворих з обмеженими і розлитими одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

Вперше розроблена схема місцевого і загального лікування наркозалежних хворих і доведена ефективність її використання.

Проведена порівняльна характеристика ненаркотичних анальгетиків при лікуванні одонтогенних гнійно-запальних процесів у наркозалежних хворих.

Практичне значення результатів дослідження. У дисертаційній роботі на основі експериментальних даних для практичної охорони здоров'я запропоновані способи місцевого лікування гнійних ран у наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин із застосуванням вітчизняних препаратів «Нітацид», «Мірамістин», «Атоксил» і «Кверцетин» з використанням «Октенісепту», що дозволяють скоротити терміни лікування і зменшити кількість післяопераційних ускладнень.

Розроблена і клінічно доведена ефективність запропонованої схеми комплексного лікування наркозалежних хворих одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин з використанням сучасних препаратів: імунокорегуючого препарату «Рибомуніл», протигрибкового «Фуніт», для проведення антибактеріальної терапії рекомендований «Аксеф», для знеболення - «Кетанов», «Дексалгін» і «Етол Форт». Використання схеми лікування дозволило скоротити терміни перебування хворих в стаціонарі. Розроблені чіткі рекомендації по відношенню до первинного одонтогенного вогнища, яке є причиною розвитку обмежених і розлитих одонтогенних гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки і шиї.

Результати роботи впроваджені в лікувальну практику відділення щелепно-лицевої хірургії міської клінічної лікарні невідкладної і швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя, відділення щелепно-лицевої хірургії № 1 Київської міської клінічної лікарні № 12, щелепно-лицевого відділення центральної міської лікарні (м. Рівне). Отримані результати проведеного дослідження включені в цикл лекцій, а також використовуються при проведенні практичних занять і семінарів в наступних вищих учбових закладах: на кафедрі щелепно-лицевої хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; на кафедрі стоматології, хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургії Харківської академії післядипломної освіти; на кафедрі дитячої хірургічної стоматології і пропедевтики хірургічної стоматології з реконструктивною хірургією голови і шиї ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава); на кафедрі хірургічної стоматології Вінницького Національного університету імені М.І. Пирогова; на кафедрі хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургії Львівського Національного медичного університету імені Данили Галицького.

Особистий вклад здобувача. Автором самостійно виконаний патентно-інформаційний пошук, особисто проводився набір хворих, математична обробка отриманих результатів. Імунологічні обстеження виконані при консультації провідних фахівців відділення клінічної імунології Інституту ССХ імені М.М. Амосова, мікробіологічні - на кафедрі мікробіології НМАПО імені П.Л. Шупика, патогістологічні - в Інституті травматології і ортопедії АМН України. Під керівництвом наукового керівника сформульовані мета і завдання дисертаційного дослідження, а також основні положення дисертації, висновки і практичні рекомендації. Наукові публікації, текст дисертації і автореферат написані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені і обговорені на лікарських науково-практичних конференціях в щелепно-лицевому відділенні № 1 КМКЛ № 12 (травень 2008 р., листопад 2009 р.); засіданнях кафедри щелепно-лицевої хірургії Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика, кафедрі хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургії Медичного інституту УАНМ (2008, 2009, 2010 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фундаментальні і прикладні проблеми стоматології» (10-11 грудня 2009 р., Санкт-Петербург, Росія); XV Міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів і стоматологів «Нові технології, в стоматології» (20-22 травня 2010 р., Санкт-Петербург, Росія); 7-му конгресі Балтійської асоціації щелепно-лицевих і пластичних хірургів (травень 2010 р., Рига, Латвія).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 25 наукових робіт, з них 13 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 стаття в збірнику наукових праць співробітників Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика, 9 - у вигляді тез і доповідей на наукових конференціях, отримано два позитивних рішення на видачу патентів: заявка № 201012181 від 15.10.2010 і заявка № 201105474 від 29.04.11.

Об'єм і структура дисертаційної роботи. Дисертація написана на 178 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріал і методи обстеження», розділу власних досліджень, розділу з обговоренням отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел. Список літератури складається з 272 джерел (193 - вітчизняних, 79 - іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи обстеження. Для вирішення поставлених завдань проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 194 наркозалежних хворих з гострими одонтогенними гнійно-запальними процесами (ОГЗП) м'яких тканин (МТ) щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) і шиї, які перебували на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицевої хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика. На підставі остаточного клінічного діагнозу хворі були розподілені таким чином: 34 хворих з одонтогенними лімфаденітами, 67 хворих з одонтогенними абсцесами і 93 з одонтогенними флегмонами. Контрольну групу склали 40 практично здорових людей. В залежності від віку та статі всі обстежені розподілилися наступним чином: віком від 21 до 30 років - 77 чоловіків і 26 жінок, від 31 до 40 років - 62 чоловіків і 29 жінок. Хворим при госпіталізації і в процесі проведеного лікування проводилося загальноклінічне обстеження (збір анамнезу захворювання, з'ясування скарг, огляд, пальпація, рентгенографія щелеп, загальний аналіз крові, який проводили загальноприйнятим лабораторним методом). Вивчали вираженість гіперемії та інфільтрації країв післяопераційної рани, її стінок (в залежності від наявності нальоту фібрину і ділянок некрозу), виділення з рани (гнійного або серозного), термінів появи грануляцій, зміни площі рани. Була вивчена вираженість запальної інфільтрації навколощелепних м'яких тканин (НМТ). Динаміка позитивних змін цих симптомів використана для оцінки результатів лікування гнійно-запальних процесів МТ в найближчі терміни спостережень. Усім хворим проводили хірургічне лікування (видалення причинного зуба і розтин гнійника) з подальшою загальною та місцевою медикаментозною терапією.

З метою об'єктивної оцінки ефективності лікування, з'ясування особливостей клінічного перебігу та варіантів прогнозування захворювання проведені мікробіологічні, цитологічні, патогістологічні і імунологічні дослідження. Біологічним матеріалом для проведення мікробіологічних методів дослідження були: зішкріб нальоту зі слизової оболонки альвеолярного відростка в ділянці патологічного вогнища; гнійний вміст (при розтині гнійних вогнищ); ексудат, отриманий з нориць. Для проведення цих досліджень матеріал зі слизової оболонки порожнини рота брали натщесерце. Визначення чутливості виділеного мікроорганізму до антибіотиків проводили за допомогою паперових дисків.

При дослідженні динаміки фаз ранового процесу були проведені цитологічне та гістологічне обстеження хворих. Аналіз цитограм проводили за мазками-відбитками, які робили в динаміці проведеного лікування за методом М.П. Покровської та М.С. Макарової. З метою отримання більш повного уявлення про хід регенеративних процесів, у всіх групах хворих здійснювали поверхневі крайові біопсії ран. Резектовані тканини фіксували у 10 %-ному формаліні, після відповідної гістологічної проводки заливали в целоїдин, одержували зрізи товщиною в 10 мкм, які фарбували гематоксилін-еозином та гематоксилін-пікрофуксином за Ван Гізоном; дослідження гістологічних зрізів проводили на мікроскопах Olympus СХ-41 і МБС-2, мікрофотографії гістопрепаратів - на мікроскопі ЛЮМАМ Р8 та в режимі макрозйомки.

Дослідження загальної неспецифічної резистентності організму виконували за допомогою НСТ-тесту (за методом М.Є. Віксмана і А.Н. Маянського). Визначали кількість активованих нейтрофільних лейкоцитів (нестимульованих і стимульованих) у крові, яку взяли з пальця пацієнта. Облік реакції проводили відповідно до аналізу нейтрофілів з темно-синіми відкладеннями діформазану.

Контактну термометрію проводили електротермометром ТПЕМ-1, який має точкові термопари (датчики) з діапазоном вимірювання від 16?С до 42?С.

Отримані в ході проведених досліджень цифрові дані обробляли загальноприйнятим варіаційно-статистичним методом з використанням персонального комп'ютера і пакета статистичних програм «SPSS 11.0 for Windows» і «Microsoft Excel 2000». Достовірність результатів обстеження оцінювали за критеріями Стьюдента. Відмінності вважалися достовірними при р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведене дослідження одонтогенних вогнищ у наркозалежних хворих з обмеженими та розлитими ОГЗП м'яких тканин ЩЛД та шиї виявило такий склад мікроорганізмів: анаероби Peptostreptococcus у 42,1 %, Veillonella - У 36, 8 %, Bacteroides oralis - у 21,1 %.

Всі анаеробні мікроорганізми були виявлені в асоціаціях з іншими мікроорганізмами (з золотавим і коагулазонегативним стафілококами, стрептококом та іншими). Найбільш часто зустрічалися асоціації мікроорганізмів - це по 5 і більше видів (55,9 %), менш часто - по 4 мікроорганізми (30,9 %), по 3 мікроорганізми (8,8 %), рідко - асоціації з 2 мікроорганізмами (4,4 %). Золотавий стафілокок був висіяний у 100 % випадків, стрептокок - в 55,9 %, коагулазонегативний - у 32,3 %, кишкова паличка - у 29,4 %, протей - в 27,9 %, синьогнійна паличка - у 23,5 % і диплокок - у 22,1 %. Мікрофлора патологічного осередку була представлена аутохтонними для порожнини рота мікроорганізмами -анаеробами: бактероїдами, превотеллами, фузобактеріями, пропіонобактеріями, пептококами, спіриллами; факультативними анаеробами: стафілококами, стрептококками, нейссеріями, корінебактеріями, а також алохтонними - це ентеробактеріями, псевдомонадами, грибами роду Candida. При визначенні етіологічного чинника кандидозних уражень найбільш частіше виявлялися монокультури грибка Candida albicans 48,5 %, Candida tropicalis 15,2 %, Candida glabrata 12,1 %, Candida parapsilosis 6,0 % і рідко виявлялися асоціації грибків - C. albicans і C. tropicalis, і C. albicans і C. glabrata. У 48,5 % випадків у цієї категорії хворих був встановлений орофарингеальний мікоз.

Визначення антибіотикочутливості виявлених мікроорганізмів показало, що стафілококи, стрептококи, кишкова і синьогнійна палички, протей найбільшу чутливість проявляли до антибіотиків цефалоспоринового ряду, тому обстеженим хворим був застосований антимікробний препарат «Аксеф», а при місцевому застосуванні - до «Октенісепту», який використовували для промивання ран. Гриби роду Candida були найбільш чутливими до «Фуніту». Препарат ефективно впливав на грибкову флору, котра знаходилася як в монокультурі, так і в асоціаціях з іншими грибковими мікроорганізмами.

Обстеження загальної неспецифічної резистентності організму проводили за допомогою НСТ-тесту. Визначали кількість активованих (спонтанних та індукованих) нейтрофілів периферичної крові. При госпіталізації в стаціонар хворих, що вживають наркотики, розділили на дві групи: I - з використанням «Рибомунілу», II - хворі з аналогічною патологією, яких лікували загальноприйнятими методами. Спонтанний НСТ-тест периферичної крові в І групі достовірно був знижений і склав 17,0±0,9 %, в порівнянні з контрольною групою практично здорових людей - 25,4±0,9 %, р<0,05, число індукованих нейтрофілів також було достовірно нижче норми - 20,2±1,3 %, в контролі - 40,7±1,8 %, р<0,05. При госпіталізації в стаціонар хворих II групи число спонтанних нейтрофілів крові в НСТ-тесті було достовірно нижче показників контрольної групи і склало 15,3±0,8 %, у контролі 25,4±0,9 %, р<0,05. Число індукованих нейтрофілів також було достовірно нижче контролю і склало 18,2±1,2 %, а в контролі - 40,7±1,8 %, р<0,05. В результаті проведених досліджень периферичної крові хворих I і II груп до проведеного лікування встановлено, що всі вони при госпіталізації в стаціонар мали достовірно знижений рівень загальної неспецифічної резистентності організму, який проявлявся зниженням функціональної активності нейтрофілів в НСТ-тесті.

На 25-28 добу лікування при обстеженні наркозалежних хворих I групи кількість активованих нейтрофілів нормалізувалася і не відрізнялася від контрольної групи, що склало: 22,7±1,0 % спонтанних та 36,5±1,6 % індукованих, в контролі - 25,4±0,9 % та 40,7±1,8 % відповідно. Після проведеного лікування хворих II групи число активованих нейтрофілів залишалося на низькому рівні і було: спонтанних - 13,7±0,9 %, індукованих - 19,5±1,1 %, а в контролі 25,4±0,9 % та 40,7±1,8 % відповідно, р<0,05.

Через 2,5-3 місяці після виписки хворих I групи із стаціонару результати дослідження функціональної активності фагоцитарних клітин були в межах кордонів показників контрольної групи: 24,3±1,5 % спонтанних нейтрофільних гранулоцитів, 38,8±1,8 % - індукованих, що відображає нормалізацію неспецифічної резистентності організму. При обстеженні хворих II групи виявлено, що кількість активованих нейтрофілів, як спонтанних, так і індукованих, зберігалося на достовірно низькому рівні і становила 17,4±0,8 % та 27,4±1,4 %, у контролі 25,4±0,9 % та 40,7±1,8 % відповідно, р<0,05.

Таким чином, при дослідженні периферичної крові на 25-28 добу і через 2,5-3 місяці у хворих I групи показники НСТ-тесту вірогідно не відрізнялися від контролю після проведеного комплексного лікування із застосуванням препарату «Рибомуніл». При дослідженні периферичної крові на 25-28 добу у хворих II групи число спонтанних нейтрофільних гранулоцитів було нижче, ніж в контрольній групі в 1,8 рази, індукованих - в 2,0 рази, а через 2,5-3 місяці ці показники були нижчими в 1,4 рази.

На підставі проведених обстежень наркозалежних хворих з одонтогенними гнійними лімфаденітами, абсцесами і флегмонами, яких лікували загальноприйнятими методами, було встановлено, що у всіх обстежених при госпіталізації і після виписки із стаціонару виявлено імунодефіцит. Застосування препарату «Рибомуніл» (за рекомендованою схемою), в комплексі проведеного лікування, призводить до усунення імунодефіциту.

Для знеболення хворим з ОГЗП ЩЛД, в комплексне лікування були включені «Кетанов», «Дексалгін» і «Етол Форт». Якість післяопераційної аналгезії оцінили за п'ятибальною шкалою: 5 «дуже добра» - для «Кетанова», 4 «хороша» - для «Дексалгіну», 3 «задовільна» - для препарату «Етол Форт». Результати проведеного обстеження свідчили про те, що ці препарати є досить ефективними та безпечними і можуть бути використані для лікування больового синдрому в післяопераційному періоді у хворих з відповідною патологією. Доведено, що «Кетанов» є найбільш ефективним знеболюючим засобом.

Первинне одонтогенне вогнище (періодонтит, періостит, остеомієліт) у наркозалежних хворих з ОГЗП МТ характеризується прогресуючим і швидкоплинним характером перебігу, просторістю ураження, оголенням кісткової тканини альвеолярного відростка, незадовільним загоєнням постекстракційних ран, відсутністю грануляційної тканини і низькою ефективність проведених загальноприйнятих лікувальних заходів. Встановлено, що хворі, які вживали наркотик декілька місяців, мали первинні одонтогенні вогнища з оголення альвеолярного відростка щелепи, де обмежений патологічний процес охоплював площу біля 1-2 зубів і секвестри невеликих розмірів, а у тих, що вживали наркотик роками - відрізнялися агресивним перебігом, оголенням альвеолярного відростка щелепи навколо 3 і більше зубів, утворенням секвестрів великих розмірів. Рентгенологічно виявлені хронічні періодонтити і періостити мають загальноприйняту рентгенологічну картину з наявністю поодиноких або множинних ділянок остеопорозу. При хронічному одонтогенному остеомієліті часто можна виявити великі ділянки оголеної кістки сірого або брудно-жовтого кольору, яка покрита серозно-слизовим ексудатом. Інколи нежиттєздатна кістка щелепи травмує МТ шкіри і оголюється назовні через розведені краї рани. Особливістю рентгенологічної картини остеомієлітів є наявність «муфтоподібної» періостальної реакції навколо нижньощелепної кістки, де секвестри виявляються на тлі великої кількості вогнищ остеопорозу щелепи.

Лікування хронічних періодонтитів у наркозалежних хворих полягає у видаленні причинного зуба. Консервативна терапія не є ефективною. Лікування гострих гнійних періоститів полягає у видаленні причинного зуба та розтині гнійного вогнища, що знаходиться під окістям. Якщо гнійно-запальний осередок раніше самостійно вже розкрився, то необхідне широке його розкриття для забезпечення безперешкодного відтоку гнійного вмісту. При проведенні секвестректомії необхідно видалити всю кісткову тканину до появи функціонуючих кісткових кровоносних судин.

На підставі проведених обстежень встановлено, що при ускладненні клінічного перебігу періодонтитів та періоститів частіше (більше 80 %) розвивалися серозні та/або гнійні лімфаденіти, а при ускладненні перебігу хронічних остеомієлітів щелеп частіше (більше 95 %) виникали абсцеси і флегмони м'яких тканин ЩЛД та шиї.

При гнійному лімфаденіті шкіра над припухлістю була гіперемованою і напруженою. Тканини навколо одного (рідко) або декількох (частіше) лімфатичних вузлів інфільтровані, тобто розвивався періаденіт. У центрі інфільтрату визначалася флюктуація, а при розплавленні капсули лімфатичного вузла (вузлів) гній проникав в навколишню клітковину і виникала аденофлегмона. Після розтину запального вогнища часто виявлялася смердюча тканина некротизованого лімфатичного вузла (вузлів). Абсцеси і флегмони мали затяжний характер перебігу, відрізнялися просторістю ураження МТ, виразною запальною інфільтрацією підлеглих тканин, гіперемією шкіри, наявністю гнійно-некротичних вогнищ, поодиноких або множинних нориць і, навіть, дефектів шкірних покривів, через які інколи виднілися оголені ділянки кістки і виділявся гнійний вміст. Післяопераційні рани (після розтину гнійних лімфаденітів, абсцесів і флегмон) мали мляве загоєння, повільно заповнювалися поодинокими мізерними грануляціями, з яких сочився серозно-гнійний ексудат. Краї шкіри були пухкими, гіперемованими, витонченими, частково некротизованими, чи покритими нальотом фібрину.

При проведенні патогістологічного дослідження тканин слизової оболонки, розташованих навколо оголеного альвеолярного відростка щелепної кістки, виявлені судини в початковій стадії тромбозу, вогнища гнійного запалення в підслизовому і базальному відділах слизової оболонки з явищами абсцедування. В МТ - множинні вогнища пухкої грануляційної сполучної тканини з явищами набряку і запалення, навколо гнійних вогнищ - інтенсивна інфільтрація лімфоцитами і некроз тканин. У кістковій тканині - множинні вогнища тромбозу судин різного калібру з наявністю вираженої лейкоцитарної інфільтрації і імбібіцією крові за межі судинної стінки.

Для лікування первинних одонтогенних запальних вогнищ застосували препарат «Гівалекс», а в контрольній групі для полоскання ротової порожнини використали традиційні антисептики. На підставі вивчення больових відчуттів, наявності неприємного запаху з рота, зміни вираженості запальної інфільтрації та гіперемії слизової оболонки, оцінки йодного числа Свракова доведено, що «Гівалекс» має виражену антисептичну, протизапальну та знеболюючу дію, дезодоруючий ефект і, при всіх перерахованих властивостях, значно перевершує традиційні антисептичні препарати.

Наркозалежним хворим з гострими одонтогенними гнійними лімфаденітами застосовували препарат «Октенісепт» для промивання післяопераційних ран і накладання антисептичних пов'язок з ціллю визначення ефективності його місцевої дії. В контрольній групі були використані традиційні антисептичні препарати.

Порівняльну динаміку вивчення загоєння рани проводили за такими показниками: зміни виразності гіперемії і запальної інфільтрації країв, виразності нальоту фібрину на стінках, наявності серозно-гнійного виділення з рани, термінів появи грануляцій, зменшення площі рани, виразності запальної інфільтрації НМТ та місцевої термометрії.

Встановлено, що у хворих, яким застосовували «Октенісепт», на 3-4-й день місцевого лікування значна гіперемія країв рани спостерігалася в 17,7 % випадків, помірна - у 35,2 %, відсутня - у 47,1 %; в контрольній групі відповідно: у 40,0 %, помірна - у 40,0 %, відсутня - у 20,0 %. Значна запальна інфільтрація країв спостерігалася у 47,1 % випадків, помірна - у 47,1 %, незначна - у 5,8 %; в контрольній групі відповідно: значна у 80,0 % випадків, помірна - у 20,0 %. Значний наліт фібрину на стінках рани був у 58,8 %, помірний - у 41,2 %; в контролі відповідно: значний у 85,0 %, помірний - у 15,0 %. Гнійне виділення з рани спостерігалося у 47,1 % хворих, серозне - у 52,9 %; в контрольній групі відповідно: гнійне у 80,0 %, серозне - у 20,0 % випадків. Поява перших грануляцій в рані в основній групі вже була у 11,8 %. У контрольній групі грануляції не виявлені. Зменшення площі післяопераційної рани у хворих основної групи зареєстровано у 29,1 %, а в контрольній групі - у 20,0 %. Значна запальна інфільтрація НМТ спостерігалася у 41,2 % хворих, що лікували «Октенісептом», помірна - у 58,8 %, в контрольній групі - значна у 65,0 %, помірна - у 35,0 %.

На 7-8 добу лікування помірна гіперемія країв рани спостерігалася у 11,8 % хворих основної групи, у решти її не було, а при використанні традиційних антисептиків у 30,0 % - помірна, у решти відсутня. Помірна запальна інфільтрація спостерігалася у 29,4 % хворих, у 70,6 % була незначною; в контрольній групі відповідно: у 60,0 % і 40,0 %. Помірний наліт фібрину на стінках рани виявили у 23,5 % хворих, у решти 76,5 % він був незначним; в контролі відповідно: у 60,0 % і 40,0 %. Серозне виділення з рани спостерігалося у 35,3 % хворих, у решти 64,7 % було відсутнє, в контролі відповідно: у 60,0 % і 40,0 %. Грануляції в основній групі виявлені у всіх 100 % обстежуваних, а в контролі тільки у 75,0 %. Зменшення площі рани спостерігалося в обох групах. Помірна запальна інфільтрація НМТ спостерігалася у 23,5 % хворих, лікованих «Октенісептом», у решти 76,5 % була незначною; в контрольній групі відповідно: у 40,0 % і 60,0 %.

На підставі проведених обстежень наркозалежних хворих з одонтогенними гнійними лімфаденітами ЩЛД і шиї, підтверджено, що антисептична дія препарату «Октенісепт», значно перевершує таку при застосуванні традиційних антисептичних препаратів.

Для місцевого лікування і визначення ефективності дії препаратів наркозалежні хворі з одонтогенними абсцесами були розділені на три групи: в I групі використали мазь «Нітацид», в II - «Мірамістин» у гнійно-некротичній і регенераторній фазах перебігу ранового процесу, в III - препарати «Атоксил» у гнійно-некротичній і «Кверцетин» в регенераторній фазі.

На 3-4 день проведеного місцевого лікування, характерного для відповідної групи, отримані наступні результати. В І групі значна гіперемія країв рани спостерігалася у 26,3 % хворих, помірна - у 73,7 %, в ІІ - значна у 31,6 %, помірна - у 68,4 %, в ІІІ відповідно: у 45,0 % і 55,0 % хворих. Значна запальна інфільтрація країв рани в І групі спостерігалася у 31,6 % хворих, помірна - у 68,4 %, в ІІ - значна у 26,3 %, помірна у 73,7 % хворих, в ІІІ - значна запальна інфільтрація зустрічалася у 50,0 %, помірна також у 50,0 % обстежених. В І групі значний наліт фібрину на стінках рани спостерігався у 31,6 % хворих, помірний - у 68,4 %, в ІІ відповідно: у 26,3 % і 73,7 % хворих, в ІІІ - виражений наліт був у 45,0 %, помірний - у 55,0 %. В І групі гнійне просочування з стінок рани спостерігалося у 36,8 % хворих, серозне - у 63,2 %, в ІІ відповідно: у 31,6 % і 68,4 % обстежених, в ІІІ - гнійне просочування було у 40,0 %, серозне - у 60,0 %. В І групі поява перших яскраво-червоних грануляцій в рані спостерігалася у 42,1 % хворих, в ІІ - у 47,4 %, в ІІІ аналогічні грануляції виявили у 50,0 % обстежених. Зменшення площі рани в І групі зареєстровано у 42,1 % хворих, в ІІ - у 52,6 %, в ІІІ - у 45,0 %. В І групі виразна запальна інфільтрація НМТ спостерігалася у 31,6 % хворих, помірна - у 68,4 %, в ІІ відповідно: у 26,3 % і 73,7 %, в ІІІ - виразна інфільтрація була у 45,0 %, помірна - у 55,0.

На 7-8 день відповідного лікування в І групі помірна гіперемія країв рани спостерігалася у 10,5 % хворих, у решти хворих її не було, в ІІ - помірна була тільки у 5,3 %, у решти гіперемії не виявлено, в ІІІ - помірна у 15,0 %, у решти була відсутня. В І групі помірна запальна інфільтрація спостерігалася у 15,8 % хворих, у 84,2 % була незначною, в ІІ відповідно: у 10,5 % і 89,5 % обстежених, в ІІІ - помірна у 30,0 %, незначна у 70,0 %. У хворих І групи помірний наліт фібрину на стінках рани спостерігався в 5,3 % випадків, у 94,7 % був незначний, в ІІ отримані такі ж результати, в ІІІ - помірний наліт виявлено у 20,0 % хворих, у 80,0 % був незначний. В І групі серозне просочування з стінок рани спостерігалося у 15,8 % хворих, у 84,2 % було відсутнє, в ІІ відповідно: у 10,5 %, і 89,5 %, в ІІІ - серозне просочування виявлено у 20,0 % хворих, у 80,0 % не було. В І групі помірна запальна інфільтрація НМТ спостерігалася у 5,3 % хворих, у 94,7 % була незначною або взагалі відсутня, в ІІ групі отримані такі ж результати, в ІІІ - помірна інфільтрація тканин виявлена у 20,0 % хворих, у 80,0 % була незначною. Поява яскраво-червоних грануляцій в післяопераційній рані і зменшення її площі виявлені у 100 % хворих у всіх трьох групах спостереження.

На підставі отриманих результатів при обстеженні наркозалежних хворих з одонтогенними абсцесами ЩЛД та шиї, доведено, що вітчизняні препарати: «Нітацид», «Мірамістин», «Атоксил» і «Кверцетин» для місцевого лікування гнійних ран, мають виражену протизапальну дію і сприяють регенерації.

Наркозалежні хворі з флегмонами були розділені на три групи, де в I групі - для місцевого лікування використовували мазь «Нітацид», в ІІ - «Мірамістин» у гнійно-некротичній і регенераторній фазах перебігу ранового процесу, в III - препарати «Атоксил» у гнійно-некротичній фазі ранового процесу і «Кверцетин» в регенераторній. Всім хворим промивали рани «Октенісептом».

На 3-4 день лікування в І групі виразна гіперемія країв рани спостерігалася у 65,0 % хворих, помірна - у 35,0 %, в ІІ відповідно: у 70,0 % і 30,0 %, в ІІІ - виразна гіперемія зустрічалася у 75,0 %, помірна - у 25,0 % хворих. Виразна запальна інфільтрація країв рани в І групі спостерігалася у 50,0 % хворих, помірна також у 50,0 %, в ІІ відповідно: у 45,0 % і 55,0 %, в ІІІ - виразна інфільтрація була у 55,0 %, помірна - у 45,0 % хворих. В І групі виразний наліт фібрину на стінках рани спостерігався у 40,0 %, помірний - у 60,0 % хворих, в ІІ відповідно: у 30,0 % і 70,0 %, в ІІІ - виразний наліт зустрічався у 45,0 %, помірний - у 55,0 % обстежених. В І групі гнійне просочування стінок рани спостерігалося у 30,0 %, а серозне - у 70,0 % хворих, в ІІ відповідно: у 25,0 % і 75,0 %, в ІІІ - гнійне було у 35,0 %, серозне - у 65,0 % обстежених. В І і ІІ групах виражена запальна інфільтрація НМТ була у 40,0 %, помірна - у 60,0 % хворих, в ІІІ - в 45,0 % і 55,0 % обстежених відповідно. В І групі поява перших яскраво-червоних грануляцій в рані спостерігалося у 20,0 % випадків, в ІІ - у 25,0 %, в ІІІ - у 30,0 %. Зменшення площі рани у хворих І групи зареєстровано у 20,0 % випадків, в ІІ і ІІІ групах - у 25,0 %.

На 8-10 день лікування в І групі помірна гіперемія країв рани спостерігалася у 20,0 % хворих, в інших гіперемії не було, в ІІ - помірна гіперемія виявлена у 15,0 % обстежених, у інших не було, в ІІІ - помірна гіперемія була тільки у 30,0 % хворих. В І групі помірна запальна інфільтрація спостерігалася у 25,0 % хворих, у решти була незначною; в ІІ - помірна інфільтрація виявлялася у 20,0 % обстежених, у решти - незначна, в ІІІ - помірна у 35 % хворих, у решти - запальна інфільтрація країв була незначною. У хворих І групи помірний наліт фібрину на стінках рани спостерігався у 10,0 % випадків, у 90,0 % - був незначним, в ІІ групі - у 5,0 % був помірним, у 95,0 % - незначним, в ІІІ - помірний наліт фібрину виявлено у 15,0 % випадків, у 85,0 % - незначний. В І групі серозне просочування з стінок рани спостерігалося у 10,0 % хворих, у 90,0 % вже не було, в ІІ відповідно: у 15,0 % і 85,0 %, в ІІІ - серозне у 20,0 % хворих, у 80,0 % відсутнє. В І групі помірна запальна інфільтрація НМТ спостерігалася у 10,0 % хворих, у решти - була незначною або відсутня, в ІІ відповідно: у 5,0 % і 95,0 %, в ІІІ - помірна запальна інфільтрація виявлена у 15,0 % хворих, у 85,0 % - була незначною або відсутня. Поява яскраво-червоних грануляцій в рані і зменшення площі гнійної рани виявлені у 100 % хворих у всіх трьох групах.

На підставі проведених обстежень хворих з одонтогенними флегмонами ЩЛД і шиї об'єктивно доведено, що сучасні вітчизняні препарати: «Нітацид», «Мірамістин», «Атоксил» і «Кверцетин» при спільному використанні «Октенісепту» для місцевого лікування гнійних ран мають виражену протизапальну і ранозагоювальну дію.

Динаміка вимірювання термоасиметріі МТ обличчя і шиї в ділянці патологічного вогнища в післяопераційному періоді має чіткі особливості змін. При його сприятливому перебігу в процесі комплексного лікування наркозалежних хворих з гострими гнійними процесами МТ ЩЛД і шиї на 3-7 добу від початку проведення і до виписки хворого з стаціонару термоасиметрія поступово знижується і обов'язково нормалізується. При наявності несприятливого перебігу післяопераційного періоду, тобто при розвитку гнійних ускладнень, зниження термоасиметріі до 3-го дня терапевтичних заходів не відбувається, а навпаки, зберігається збільшення її показників на 1,5-2,0°С, які знижуються у хворих з ускладненим перебігом тільки після ліквідації гнійних вогнищ. Вимірювання даних термоасиметріі НМТ в ділянці патологічного вогнища і здорової сторони може бути використано з прогностичною метою, тому що характерні зміни цих показників з'являються на 2-3 дні раніше, ніж перші клінічні ознаки ускладнення, яке виникає в післяопераційному періоді.

У хворих гнійними лімфаденітами, яких лікували за запропонованою схемою, ускладнення в післяопераційному періоді (у вигляді довгострокового запального інфільтрату) ми спостерігали у 1 хворого (5,9 %), а в контрольній групі - у 3 (15,0 %). Терміни перебування хворих у стаціонарі скоротилися на 4-5 ліжко-днів.

У хворих одонтогенними абсцесами, яких лікували за запропонованою схемою, ускладнення в післяопераційному періоді у вигляді довгостроково не загоєних гнійних ран і появи додаткових гнійних вогнищ в МТ ми спостерігали: в І групі - у 1 хворого (5,3 %), в ІІ - у 2 (5,3 %), в ІІІ - у 2 (10,0 %). В контрольній групі (архівні дані нашої клініки) з 26 наркозалежних хворих абсцесами ми спостерігали у 7 чоловік (26,9 %). Терміни перебування хворих у стаціонарі скоротилися на 5-6 ліжко-днів.

У хворих одонтогенними флегмонами, яких лікували запропонованою схемою, ускладнення в післяопераційному періоді у вигляді гнійних ран, що довгостроково не загоювались ми спостерігали: в І групі - у 1 хворого (5,0 %), в ІІ - також у 1 (5,0 %), в ІІІ - у 2 (10,0 %). В контрольній групі (архівні дані нашої клініки) з 29 наркозалежних хворих з одонтогенними флегмонами ускладнення були виявлені у 9 (31,0 %). Терміни перебування хворих в стаціонарі скоротилися на 8-9 ліжко-днів.

За даними архівного матеріалу нашої клініки (Тимофєєв О.О., 2006), при ОГЗП м'яких тканин ЩЛД та шиї у наркозалежних хворих при традиційному лікуванні в 3,5 % випадків клінічний перебіг ускладнювався хронічним сепсисом. Хронічного сепсису в післяопераційному періоді у хворих, яких лікували за нашими схемами, ми не спостерігали.

Таким чином, розроблені і запропоновані схеми комплексного лікування одонтогенних гнійно-запальних захворювань м'яких тканин ЩЛД і шиї у наркозалежних хворих скорочують розвиток місцевих післяопераційних запальних ускладнень в 3-4 рази (в залежності від нозологічної форми і пропонованого методу лікування), сприяють більш швидкій ліквідації (в порівнянні з традиційним лікуванням) і покращують загоєння післяопераційних гнійних ран, що скорочує терміни лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі вивчення особливостей клінічного перебігу та лікування одонтогенних гнійно-запальних процесів у хворих, які вживають наркотик «винт» вирішене актуальне науково-практичне завдання стоматології - підвищення ефективності лікування хворих з обмеженими та розлитими гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї.

1. Аналіз наших спостережень вказує на те, що останні роки наркотик «винт» є найбільш поширеним і часто вживаним наркотичним препаратом, який викликає значні зміни в клінічному перебігу одонтогенних запальних захворювань. Встановлено, що у хворих, які вживали його декілька місяців, первинні одонтогенні вогнища при гнійно-запальних захворюваннях м'яких тканин характеризуються не агресивним клінічним перебігом і обмеженим патологічним процесом, який охоплює площу з оголенням альвеолярного відростка щелепи біля 1-2 зубів і утворенням секвестрів невеликих розмірів, а у хворих, що вживали наркотик роками - агресивним клінічним перебігом, розповсюдженим патологічним вогнищем зі значним оголенням альвеолярного відростка щелепи що охоплює 3 і більше зубів утворенням розлитих (дифузних) остеомієлітів і секвестрів великих розмірів.

2. Обмежені і розлиті одонтогенні гнійно-запальні процеси м'яких тканин обличчя і шиї у наркозалежних хворих мають затяжний і прогресуючий характер клінічного перебігу, відрізняються поширеністю їх враження, характеризуються значною запальною інфільтрацією, наявністю на шкірі поодиноких або множинних нориць. Після розтину гнійного вогнища виявляються смердючі некротизовані тканини. Післяопераційні гнійні рани завжди мають мляве загоєння.

3. Первинне одонтогенне вогнище (періодонтит, періостит, остеомієліт) у наркозалежних хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин характеризується прогресуючим і швидкоплинним перебігом, просторістю враження, оголенням кісткової тканини альвеолярного відростка, незадовільним загоєнням постекстракційних ран, відсутністю грануляційної тканини і низькою ефективність проведених загальноприйнятих лікувальних заходів. Рентгенологічно виявлені хронічні періодонтити і періостити мають загальноприйняту рентгенологічну картину з наявністю поодиноких або множинних ділянок остеопорозу. Особливістю рентгенологічної картини остеомієлітів є наявність «муфтоподібної» періостальної реакції навколо нижньощелепної кістки, де секвестри виявляються на тлі великої кількості вогнищ остеопорозу щелепи.

4. У наркозалежних хворих з обмеженими і розлитими одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин мікрофлора патологічного осередку представлена як автохтонними для порожнини рота мікроорганізмами: анаеробами - бактероїдами, превотелами, фузобактеріями, пропіонобактеріями, пептококами, спірилами; факультативними анаеробами - стафілококами, стрептококами, нейссеріями, корінебактеріями, так і аллохтонними мікроорганізмами (ентеробактеріями, псевдомонадами, грибами роду Candida). Визначення антибіотикорезистентності виявлених мікроорганізмів показало, що найбільшу чутливість вони проявляли до антибіотиків цефалоспоринового ряду і «Октенісепту», а гриби роду Candida - до «Фуніту».

5. Встановлена недостатня ефективність традиційної комплексної (загальної та місцевої) терапії одонтогенних гнійно-запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї, які ускладнюються затяжним клінічним перебігом і рецидивами захворювання у хворих, обтяжених наркоманією.

6. Встановлено, що у наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї, виявлено імунодефіцит, що не усувається традиційними методами лікування. Застосування імунокорегуючої терапії з використанням препарату «Рибомуніл» в комплексі проведеного лікування призводить до усунення даного імунодефіциту.

7. Запропоновані схеми лікування наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин. Для загальної антибактеріальної терапії слід використовувати антибіотики цефалоспоринового ряду, імунокорегуючої - «Рибомуніл», для протигрибкової препарат - «Фуніт», а також ненаркотичні анальгетики «Кетанов», «Дексалгін», «Етол Форт». Для місцевого лікування післяопераційних гнійних ран рекомендується застосовувати вітчизняні мазі «Нітацид», «Мірамістин», препарати «Атоксил» і «Кверцетин», а також антибактеріальний препарат «Октенісепт». Застосування пропонованих схем лікування скорочує терміни виникнення післяопераційних запальних ускладнень в 3-4 рази.

8. Розроблені схеми комплексного лікування одонтогенних запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї у наркозалежних хворих, в порівнянні з традиційним лікуванням, сприяють більш швидкій ліквідації гнійно-запальних процесів та покращують загоєння післяопераційних ран, що скорочує терміни лікування хворих з гнійними лімфаденітами на 4-5 днів, абсцесами на 5-6 днів, флегмонами на 8-9 днів і дозволяють уникнути розвитку такого грізного гнійно-запального ускладнення як хронічний сепсис (при традиційному лікуванні хронічний сепсис зустрічався в 3,5 % випадків).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для лікування ран у гнійно-некротичної фазі ранового процесу у наркозалежних хворих з гострими одонтогенними гнійними лімфаденітами рекомендується використовувати препарат «Октенісепт», який за своїми антисептичними діями значно ефективніший ніж традиційне лікування.

2. Для лікування ран у наркозалежних хворих з одонтогенними абсцесами щелепно-лицевої ділянки та шиї запропоновано використовувати вітчизняні мазі «Нітацид» і «Мірамістин» у гнійно-некротичній і регенераторній фазах перебігу ранового процесу, препарати «Атоксил» у гнійно-некротичній і «Кверцетин» в регенераторній фазах, які мають виражену протизапальну дію.

3. Для місцевого лікування ран у наркозалежних хворих з одонтогенними флегмонами щелепно-лицевої ділянки та шиї у гнійно-некротичній і регенераторній фазах перебігу ранового процесу рекомендується застосовувати мазі «Нітацид» і «Мірамістин», а також препарати «Атоксил» у гнійно-некротичній і «Кверцетин» в регенераторній фазах спільно з «Октенісептом».

4. Препарат «Гівалекс», який має виражену антисептичну, протизапальну, знеболювальну дію і дезодоруючий ефект, рекомендується використовувати для полоскання порожнини рота при лікуванні одонтогенних запальних вогнищ.

5. Антибактеріальний препарат «Аксеф» необхідно використовувати в комплексному лікуванні обмежених і розлитих одонтогенних гнійно-запальних процесів м'яких тканин у хворих, які обтяжені наркоманією.

6. При лікуванні кандидозних уражень порожнини рота і ротоглотки у наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними процесами рекомендується застосовувати препарат «Фуніт», який є одним з найбільш дієвих медикаментозних протигрибкових засобів і ефективно діє на грибкову флору, яка знаходиться як в монокультурі, так і в асоціаціях з іншими грибковими мікроорганізмами.

7. Для проведення імунокорегуючої терапії у наркозалежних хворих з одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки і шиї пропонується використовувати препарат «Рибомуніл».

8. Для лікування больового синдрому в післяопераційному періоді у хворих з одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями рекомендується застосовувати аналгетичні препарати «Кетанов», «Дексалгін» і «Етол Форт». Препарат «Кетанов», серед досліджених знеболюючих препаратів, має найбільш виражену і тривалу аналгетичну дію.

9. Для оцінки ефективності проведеного місцевого лікування рекомендується визначати показники термоасиметрії м'яких тканин в ділянці патологічного вогнища і здорової сторони. Зниження термоасиметрії в динаміці проведеного лікування вказує на його ефективність, а підвищення - на відсутність ефективності та/або розвиток місцевих запальних ускладнень.

10. При проведенні секвестректомії хірургу необхідно видалити всю нежиттєздатну кісткову тканину до тих ділянок де будуть виявлені множинні (різного калібру) функціонуючі кісткові кровоносні судини і закрити кістковий дефект місцевими тканинами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тимофеев А. А. Оценка эффективности лечения гнойно-воспалительных процессов мягких тканей челюстно-лицевой области и шеи антибактериальным препаратом «Аксеф» / А. А. Тимофеев, А. В. Дакал, Н. С. Савчук, Н. В. Гайдамака // Современная стоматология. - 2007. - № 2 (38). - С. 79-82. Особистий внесок пошукача полягає у проведенні клінічного дослідження, аналізі даних, підготовці до друку.

2. Тимофеев А. А. Применение анальгетического препарата «Этол Форт» в челюстно-лицевой хирургии / А. А. Тимофеев, А. В. Дакал, Е. П. Весова, Н. А. Ушко, Н. С. Савчук, Н. В. Гайдамака // Современная стоматология. - 2007. - № 3 (39). - С. 106-108. Участь пошукач аполягає у проведенні лікування, статистичній обробці даних, аналізі отриманих результатів.

3. Тимофеев А. А. Особенности местного лечения гнойных лимфаденитов челюстно-лицевой области и шеи у лиц, употребляющих наркотические препараты / А. А. Тимофеев, А. В. Дакал // Современная стоматология. - 2007. - № 4 (40). - С. 100-104. Дисертантом самостійно проведено збір матеріалу, статистична обробка даних, аналіз результатів, підготовка до друку.

4. Тимофеев А. А. Эффективность действия препарата «Фунит» при кандидозах, локализующихся в полости рта у больных, употребляющих наркотики / А. А. Тимофеев, А. В. Дакал // Современная стоматология. - 2008. - № 2 (42). - С. 78-82. Особистий внесок пошукача полягає у проведенні літературного пошуку з проблеми кандидозних вражень слизової порожнини рота у наркозалежних хворих, узагальненні отриманої інформації, аналізі отриманих результатів.