Хірургічне лікування переломів нижньої щелепи, ускладнених дефектом кісткової тканини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНІЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

„УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ”

14.01.22 - стоматологія

УДК 616.716.4-001.5-08

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ,

УСКЛАДНЕНИХ ДЕФЕКТОМ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ

Дзюба Михайло Володимирович

Полтава 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому національному медичному університеті ім. М.Горького.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Матрос-Таранець Ігор Миколайович, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Рузін Геннадій Пінхусович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології.

- доктор медичних наук, професор Безруков Сергій Георгійович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології.

Захист відбудеться „31” березня 2010 р. об 11³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при вищому державному навчальному закладі України „Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

Автореферат розісланий „26” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор Т.О.Дев'яткіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

перелом щелепа травматогенез

Актуальність теми. Травматогенез сучасних щелепно-лицьових ушкоджень у промислово розвинених регіонах усього світу характеризується прогресуючим збільшенням частки важких, сполучених, виробничих, автодорожніх, мінно-вибухових переломів (Матрос-Таранец И.Н. и соавт., 2001; Тимофеев А.А., 2004; Рузин Г.П., 2005; Маланчук В.А., 2006; Kelley P. et all., 2005). В інфраструктурі переломів кісток лицьового черепу й на сьогодні переважають переломи нижньої щелепи (ПНЩ) (Лесовая И.Г., 2006; Куцевляк В.И., 2007; Безруков С.Г., 2008). Збільшується кількість найскладніших ушкоджень нижньої щелепи, які вимагають застосування хірургічних методів лікування (Ткаченко П.И. и соавт., 2005; Вовк Ю.В., 2006; Готь І.М., 2006).

У роботах вітчизняних і закордонних дослідників у достатньому обсязі визначені принципи оптимізації остеорепаративних процесів, розроблені численні методи і засоби лікування ПНЩ (Гулюк А.Г., 2000; Пюрик В.И., 2002; Шувалов С.М., 2004). Не втрачає актуальності пошук нових, високоефективних способів іммобілізації нижньої щелепи (НЩ) і стабільної фіксації кісткових уламків (Рябоконь Е.Н., 2000; Razukevicius D. et all., 2005).

Однак у літературі постають нечисленні відомості про біомеханічний розподіл навантаження в ушкодженій НЩ у процесі функціонування, а також про особливості біомеханіки НЩ при остеосинтезі. З цієї ж точки зору недостатньо обґрунтованими є існуючі рекомендації щодо використання різних видів фіксаторів з урахуванням локалізації і форми перелому, конфігурації і конструктивних особливостей засобів для остеосинтезу та інших надто варіабельних клінічних обставин.

Методи лікування ПНЩ із супровідним утворенням дефектів кісткової тканини (Бернадский Ю.И., 1999; Швырков М.Б. и соавт., 1999; Ellis Е., 1993) та їхніх ускладнень у вигляді несправжніх суглобів (Левенец А.А. и соавт., 1986), що існують у сучасній літературі, потребують подальшого розвитку й удосконалення у напрямку мінімізації інвазії, підвищення стабільності фіксації, зменшення кількості етапів хірургічного лікування, оптимізації умов репаративного остеогенезу.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно із планом науково-дослідницьких робіт Донецького національного медичного університету ім. М.Горького та є фрагментом тем кафедри хірургічної стоматології: «Оптимізація системи діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів у хворих із травматичними ушкодженнями щелепно-лицьової області» (№ Державної реєстрації 0100U 000018) та «Удосконалення лікувально-діагностичних і реабілітаційних заходів у щелепно-лицьовій хірургії і стоматології з використанням комп'ютерних і телекомунікаційних технологій» (№ Державної реєстрації 0105U008711). Автор був виконавцем фрагментів зазначених тем наукового дослідження. У комплексних темах дисертант виконував окремі фрагменти, що стосуються аналізу інфраструктури ПНЩ, наближеного біомеханічного аналізу навантажень на нижню щелепу в процесі жування й особливостей біомеханіки нижньої щелепи при остеосинтезі надкістковими пластинами із гвинтами, об'єктивного контролю функціонального стану м'язів обличчя у постраждалих із ПНЩ.

Мета дослідження. Підвищення ефективності хірургічного лікування постраждалих із переломами нижньої щелепи, що ускладнені утворенням дефектів кісткової тканини, на основі застосування стабільно-функціонального остеосинтезу відповідно до запропонованої нами методики й об'єктивного контролю функціональних результатів лікування методами комп'ютерної електроміографії із мультипараметральним аналізом.

Поставлені наступні завдання:

1. Вивчити травматогенез, особливості клінічних і рентгенологічних проявів переломів нижньої щелепи, що супроводжуються утворенням дефектів кісткової тканини.

2. Провести під час механіко-математичного експерименту аналіз напружено-деформованого стану нижньої щелепи із посттравматичним дефектом кісткової тканини після остеосинтезу сітчастим фіксатором.

3. Розробити метод хірургічного лікування переломів нижньої щелепи, що супроводжуються дефектом кісткової тканини. Визначити клінічні показання й технічні прийоми застосування остеосинтезу сітчастим фіксатором залежно від особливостей травматогенезу та наслідків переломів.

4. Встановити клінічну ефективність розробленого методу хірургічного лікування переломів нижньої щелепи, що супроводжуються утворенням анатомічних дефектів кісткової тканини, визначити досягаємий при цьому рівень функціональної реабілітації постраждалих.

5. Розробити і запровадити у практику охорони здоров'я рекомендації щодо планування й виконання остеосинтезу нижньої щелепи сітчастими стандартними й індивідуально виготовленими фіксаторами, а також рекомендації щодо медико-соціальної експертизи постраждалих із урахуванням рівня їхньої функціональної реабілітації.

Об'єкт дослідження: усунення анатомічних і функціональних дефектів у ході лікування переломів нижньої щелепи.

Предмет дослідження: підвищення ефективності лікування переломів нижньої щелепи, ускладнених дефектом кісткової тканини, на основі розробленої методики стабільно-функціонального остеосинтезу.

Методи дослідження: аналітичні - для визначення мети, завдань, напрямів, розроблення програм дослідження і вибору, обґрунтування диференційованого підходу до комплексного лікування; біомеханічні - для аналізу навантажень на нижню щелепу в процесі жування та дослідження особливостей біомеханіки нижньої щелепи при остеосинтезі сітчастим фіксатором із гвинтами; клінічні - для дослідження скарг, анамнезу, загального й місцевого статусу; функціонально-діагностичні - для вивчення порушень функцій жувальних і мімічних м'язів обличчя на етапах лікування; рентгенологічні - для визначення локалізації і форми перелому, кількості кісткових фрагментів, ступеня й направлення їхнього зміщення, а також стану кісткової тканини зони перелому в післяопераційному періоді; статистичні методи аналізу травматизму й математичні методи - для оброблення результатів клінічних досліджень та оцінювання достовірності отриманих результатів при лікуванні постраждалих із переломами нижньої щелепи.

Наукова новизна. У результаті проведених досліджень вивчений травматогенез ПНЩ, що супроводжуються утворенням дефектів кісткової тканини, встановлені особливості напружено-деформованого стану НЩ при остеосинтезі сітчастим фіксатором, теоретично і клінічно обґрунтовані та впроваджені в практику охорони здоров'я рекомендації щодо планування та виконання остеосинтезу НЩ із дефектом кісткової тканини і рекомендації щодо медико-соціальної експертизи постраждалих даної категорії з урахуванням ступеня усунення локальних м'язових дисфункцій.

Уперше: - досліджені особливості біомеханіки нижньої щелепи при переломі з дефектом кісткової тканини;

- встановлені закономірності порушення функціонального стану жувальних і мімічних м'язів залежно від виду дефекту кісткової тканини в зоні ПНЩ;

- встановлені відмінності в рівні функціональної реабілітації постраждалих при лікуванні ПНЩ з дефектом кістки, в яких використовувалися консервативно-ортопедичні й хірургічні методи за допомогою електроміографії м'язів обличчя з комп'ютерним мультипараметральним аналізом.

Удосконалено: - етап планування й виконання остеосинтезу НЩ із дефектом кісткової тканини на основі даних, отриманих у результаті біомеханічного аналізу;

- систему об'єктивного контролю рівня функціональної реабілітації постраждалих із ПНЩ, що супроводжуються дефектом кісткової тканини на основі зіставлення даних електроміографії максимального довільного скорочення, стимуляційної і функціональної електроміографії.

Отримали подальший розвиток: - теоретичне і клінічне обґрунтування системи функціонального лікування ПНЩ на основі стабільного остеосинтезу;

- теоретична база в питаннях діагностики та лікування локальних м'язових дисфункцій при переломах кісток лицьового черепу;

- теоретична база і практичний досвід у питаннях травматогенезу, інфраструктури, клінічного перебігу, діагностики та надання хірургічної допомоги, наслідків ПНЩ.

Практичне значення одержаних результатів. Доведена можливість отримання високих анатомічних і функціональних результатів завдяки застосуванню розробленого нами методу лікування ПНЩ із дефектом кістки на основі стабільного остеосинтезу.

Показана практична цінність біомеханічних розрахунків - електроміографічних досліджень для вибору методу лікування та визначення рівня функціональної реабілітації постраждалих із ПНЩ, що супроводжуються дефектом кісткової тканини.

Результати роботи впроваджені в клінічну практику та навчально-методичний процес на кафедрах хірургічної стоматології Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Харківського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізована наукова література з досліджуваної та суміжних тем, проведений глибокий інформаційний пошук, сформульовані мета і завдання дослідження, запропонований метод хірургічного лікування переломів, що супроводжуються утворенням дефектів кісткової тканини нижньої щелепи. Автор особисто брав участь у виконанні оперативних втручань з приводу переломів нижньої щелепи, ним проведені клінічні й клініко-статистичні дослідження. Здійснена систематизація й узагальнення отриманих результатів, їхнє статистичне оброблення. Автором самостійно написані всі розділи дисертації.

Дослідно-конструкторські й функціонально-діагностичні дослідження виконані автором разом із науковим керівником. Біомеханічні розрахунки автор виконав разом із к.т.н. Чуйко А.М. Разом із науковим керівником проаналізовані результати дослідно-конструкторських, клінічних, функціонально-діагностичних і біомеханічних досліджень, сформульовані наукові висновки та розроблені практичні рекомендації.

Апробація отриманих результатів. Основні положення дисертації доповідались на Беларуській міжнародній конференції по телемедицині (Мінськ, 2005), на VІІ засіданні клуба імплантологів України (Одеса, 2006), на відкритому підсумкованому засіданні Харьківського міського Клубу стоматологічної імплантації, парадонтальної хірургії (Харьків, 2006), на ІІ міжнародній конференції „Телемедицина - досвіт та перспективи” (Донецьк, 2006), на ІІ Українському міжнародному конгресі „Стоматологічна імплантологія. Остеоінтеграція” (Київ, 2006), на ІІІ міжнародній конференції „Телемедицина - досвіт і перспективи” (Донецьк, 2007), на науково-практичній конференції „Новітні технології щелепно-лицевої хірургії, травматології та імплантології” (Донецьк, 2007), на щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового-медичного товариства оториноларингологів „Гострі та хронічні захворювання вуха” (Миргород, 2007), на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми щелепно-лицевої травматології” (Донецьк, 2008), на ІІІ Українському міжнародному конгресі „Стоматологічна імплантологія. Остеоінтеграція” (Київ, 2008), на міжнародному з'їзді черепно-щелепно-лицевих хірургів України (Київ, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукові роботи, з них 10 статей у журналах і збірниках, ліцензованих ВАК України, отримані 4 деклараційні патенти України на винахід.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 218 сторінках комп'ютерного тексту та складається із списку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, до якого ввійшло 193 джерела російською й українською мовами та 111 джерел на європейських мовах. Фактичні дані представлені в 15 таблицях, ілюстровані 126 рисунками (діаграмами, фотографіями, відбитками рентгенограм).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти і методи досліджень. Клінічні, рентгенологічні і функціонально-діагностичні дослідження виконували в 46 постраждалих з ПНЩ, що знаходилися на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії Донецького національного медичного університету ім. М.Горького на базі Центральної міської клінічної лікарні №1 м. Донецька в 2002-2008 рр. Всім хворим виконувалося комплексне обстеження, медикаментозне і фізіотерапевтичне лікування відповідно до тактичних установок клініки на основі стандартів надання медичної допомоги в лікувальних установах вищого рівня акредитації.

Базовий курс лікування включав лікувальну іммобілізацію НЩ на період консолідації відламків, протизапальну і антимікробну терапію, болезаспокійливе і фізіотерапевтичне лікування, дієтотерапію, посилену гігієну порожнини рота, лікувальну фізкультуру, попередження і лікування ускладнень і загострень супутніх захворювань.

При порівняльній оцінці характеру перебігу процесу загоєння ПНЩ враховувалися і аналізувалися наступні клінічні параметри - міра відновлення анатомічної форми і цілісності НЩ; терміни ліквідації больового синдрому і нормалізації загального стану; вираженість і терміни розсмоктування посттравматичних і післяопераційних гематом і набряків; терміни і характер загоєння післяопераційних ран, терміни іммобілізації нижньої щелепи і початку проведення функціональної терапії. Так само враховувалися терміни стаціонарного лікування постраждалих і період втрати ними працездатності.

Постраждалі з ПНЩ були розподілені на 3 групи з врахуванням наступних критеріїв: відповідність клінічних груп за демографічними параметрами, кількості постраждалих, локалізації пошкоджень, відсутності супутніх пошкоджень і соматичних захворювань.

Група 1 включала 16 постраждалих з відкритими ПНЩ, що супроводжувалися анатомічними дефектами кісткової тканини. Всім постраждалим 1 групи проводилося хірургічне лікування переломів згідно запропонованій нами методиці.

Групу 2 склали 15 постраждалих з відкритими ПНЩ в ділянці тіла, кутів із зсувом відламків, яким виконувався остеосинтез міні-пластинами з гвинтами.

У групу 3 увійшли 15 постраждалих з відкритими ПНЩ із зсувом відламків. Для лікувальної іммобілізації використовувалося шинування з міжщелепним витягненням.

Постраждалим всіх трьох груп проводилися заходи щодо запобігання інфікування кісткової рани мікрофлорою порожнини рота згідно запропонованій нами методиці.

Контрольну групу склали 100% практично здорових людей, при функціонально-діагностичному обстеженні яких встановлені принципи нормальних значень параметрів електроміограм.

У групах 1-3 відрізнявся режим функціонально-відновного лікування. Так, іммобілізація НЩ у постраждалих 1 і 3 груп еластичною пращовидною тім'яно-підборідньою пов'язкою проводилася протягом 9-10 діб, міжщелепне витягнення у постраждалих 3 групи - протягом 19-22 діб. Після закінчення вказаного періоду постраждалі поступово відновлювали активні рухи НЩ і через 7-12 діб переводилися на звичайний режим харчування.

Всім постраждалим проводилося поглиблене рентгенологічне обстеження, що ставило за мету визначити: наявність ПНЩ, його локалізації, напрями і ступінь зсуву відламків, якості їх репозиції (одномоментної і динамічної), міри усунення зсуву і відновлення анатомічної форми НЩ, контролю перебігу остеорепаративних процесів, стану кісткової тканини, що оточує фіксатор.

Кратність рентгенологічного обстеження, а так само вибір проекцій рентгенограм визначалися строго індивідуально з врахуванням особливостей перелому і перебігу післяопераційного періоду.

У якості об'єкту механіко-математичного експерименту використовувалася біомеханічна модель функціонуючої нижньої щелепи, розроблена на основі методу кінцевих елементів.

Досліджувалися сили і напруга в нижній щелепі в процесі відкушування і в процесі жування, а так само в проміжних станах.

Як окремий випадок ПНЩ розглянута функціонуюча система нижня щелепа з дефектом кісті при локалізації пошкодження в ділянці тіла.

Аналізувалися різні схеми фіксації сітчастого імплантату, математично виводилися і експериментально підтверджувалися формули і співвідношення, що дозволяють розраховувати напружений-деформований стан кісткової тканини фіксатора і гвинтів для планування раціональних технологій остеосинтезу в умовах наявного дефекту кісткової тканини.

Біоелектрична активність жувальних та мімічних м'язів обличчя обстежувалася за допомогою апаратурно-програмного комплексу «Multilinek, voksion 1.03» виробництва фірми Erich LAGER Gmbti S CaKG (ФРН) за стаціонарною принциповою схемою (Матрос-Таранець І.М., 2001).

Опис способу хірургічного лікування переломів нижньої щелепи, що супроводжуються утворенням кісткової тканини (деклараційний патент 69939 України, МКІ А61 В 17/00).

Проводиться хірургічний доступ до зони перелому, при цьому скелетуються тільки зовнішні й нижні поверхні кінців відламків на відстані 15-20 мм від щілини перелому. Виконується хірургічне оброблення кісткової тканини з видаленням нежиттєздатних тканин. При застарілих переломах і несправжніх суглобах висікаються рубцеві тканини в міжвідламковому просторі та областях, що оточують. При наявності на поверхнях, звернених в зону дефекту, відламків сформованої компактної пластини проводиться декортикація до губчастої речовини, виконується компакт-остеотомія відповідно до площі контакту кінців відламків з остеопластичним матеріалом. Із стандартного аркуша викроюється заготовка сітчастого фіксатора потрібного розміру, враховуючи необхідність перекрити область дефекту на 10-15 мм у боки й донизу. Форма заготовки фіксатора моделюється відповідно до протяжності та форми дефекту з урахуванням рельєфу поверхні відламків і розміщення ментального отвору.

Нижній край заготовки фіксатора загинається у вигляді жолобка, що заходить під нижній край відламків і щільно охоплює їх. Коли сформований таким чином фіксатор демонструє здатність утримувати відламки в анатомічно вірному положенні, його прикріплюють до кінців останніх за допомогою гвинтів. З метою надання системі кістка-фіксатор більшої стабільності гвинти, по можливості, встановлюють бікортикально. Для надання конструкції трьохмірної стабільності одним-двома монокортикальними гвинтами з кожного боку від дефекту сітчастий імплантат закріплюють по нижньому краю НЩ. Перед, у процесі або після встановлення фіксатора порожнину дефекту заповнюють остеопластичним матеріалом. При наявності в міжвідламковому просторі життєздатних відламків її фіксують гвинтами через отвори в сітчастому імплантаті. Рана ушивається пошарово та дренується протягом 1-2 діб.

Оскільки інтраопераційне моделювання сітчастого імплантату не завжди дозволяє відновити контур і розміри анатомічних відділів НЩ складної конфігурації (ментального відділу, області кута й гілки та ін.), особливо при протяжних дефектах, нами запропонована методика ендопротезування індивідуально виготовленими сітчастими імплантатами поєднано із заповненням дефекту тромбоцитарно-фібріновим концентратом за наступною схемою.

Після клінічного й рентгенологічного обстеження визначаються показання до ендопротезування індивідуально виготовленим сітчастим імплантатом. Пацієнтові здійснюється спіральна комп'ютерна томографія із зрізом 1 мм в аксіальній проекції лицьового черепу із наступним об'ємним (3-D)моделюванням, методом лиття із композитного полімеру з лазерною полімеризацією, на основі цифрових даних СКТ-дослідження. На стереолітографічній моделі виконується дефект НЩ до правильної її форми та розмірів, і в такому вигляді модель слугує для виготовлення індивідуального ендопротезу з титанової сітчастої заготовки методами штампування та лазерного зварювання відповідно до заздалегідь визначених меж. Після шліфування, полірування й стерилізації сітчастий імплантат готовий до застосування.

Усі матеріали, що імплантуються, використовувані в даному дослідженні, виготовлені ЗАТ «КОНМЕТ» (РФ, Москва) з чистого титану (стандарт США ASTM Grade 1, Grade 2), сертифіковані для використання на Україні.

Методика отримання та застосування тромбоцитарно-фібрінового концентрату (ТФК). Остеопластичний матеріал для заповнення дефектів НЩ отриманий за методикою D.Сhoukround, F.Ado (1997). Для приготування ТФК безпосередньо перед оперативним втручанням у постраждалого забиралось 10-60 мл (залежно від передбаченого обсягу кісткового дефекту) крові із вени в стерильні одноразові пробірки з пробками, які центрифугувалися на швидкості до 6000 об./хв. протягом 15 хвилин. У результаті утворювався кров'яний згусток, який складався з трьох частин: знизу - еритроцити, зверху - безкліткова плазма. Центральну частину згустку займав гель, що представляв собою тромбоцитарно-фібріновий концентрат. Після витягання згустку з пробірки від нього відділяли фракцію червоного кольору. Для заповнення дефектів значного обсягу застосовували цільні згустки ТФК, для заповнення невеликих дефектів згустки пресували, тим самим зменшували їхній об'єм, але підвищували концентрацію клітинних елементів і фібріну.

Результати досліджень та їх обговорення. У ході механіко-математичного експерименту встановлені оптимальні розміри і форми імплантату, які забезпечують достатньо високий коефіцієнт запасу міцності К=6,8, який дозволяє визнати, що міцність фіксатора при роботі на вигин буде достатньою за умов раннього поновлення функції НЩ.

Проаналізовані максимальні зусилля, що діють у поєднанні залежно від кількості гвинтів, схем, положення й орієнтації частин імплантату. Оптимальна кількість гвинтів, що фіксують імплантат до кожного відламку, складає від 4 до 6 і максимально ефективна при їхньому взаємному положенні у вигляді «зірки».

Травматогенез, особливості клінічних проявів ПНЩ, що супроводжуються дефектом кісткової тканини, результати лікування. За період з 2002 до 2007 рр. на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицевої хірургії знаходилося 16 постраждалих зазначеної категорії, що склало 0,4% від загальної кількості постраждалих із ПНЩ, що звернулися в клініку, та 1,3% від їхньої кількості, госпіталізованих у стаціонар, а також 3,4% від таких, що потребували остеосинтезу. У 37,5% випадках причиною виникнення дефектів кістки були осколкові ПНЩ, у 37,5% - травматичні остеомієліти, в 25% - несправжні суглоби. Середня протяжність дефектів складала 28±6 мм. У всіх випадках ПНЩ отримані в побуті, при цьому 50% - при кримінальних обставинах. Загальними для більшості постраждалих були пізні звернення після травми - 75%, наявність ускладнень, які вже розвинулися, - 72,5%, сполучені важкі черепно-мозкові травми - 12,5%. У результаті середній термін до здійснення хірургічної допомоги по усуненню дефекту кістки складав 68,3±9,6 діб від дня травми та 6,8±1,9 діб з моменту госпіталізації.

Усім постраждалим проводилося хірургічне лікування ПНЩ за запропонованою нами методикою. У післяопераційному періоді больовий синдром купірувався до 6-7 доби, набряки й гематоми повністю розсмоктувалися до 8-10 доби, загальний стан, апетит, сон нормалізовувалися на 5-7 добу. На 7-8 добу знімалися шви. Зняття підборідково-тім'яної пов'язки на період приймання їжі проводилося на 9-10 добу, повне скасування іммобілізації - через тиждень. Стабільна фіксація відламків сітчастим імплантатом із гвинтами забезпечувала повну відсутність рухливості кісткових фрагментів. Наявність ТФК у зоні перелому сприятливо впливало на перебіг післяопераційного періоду й загоєння операційних ран. У результаті проведеного лікування у всіх постраждалих відновлена анатомічна форма й цілісність НЩ, прикус, конфігурація обличчя; анатомічні й функціональні результати лікування оцінені як добрі. Середній термін стаціонарного лікування склав 14,8±4,6 діб, тривалість періоду тимчасової непрацездатності - 36,3±5,4 діб. Ускладнень запропонованого методу лікування нами не спостерігалося.

У результаті мультипараметрального аналізу електроміограм отримано підтвердження залежності ступеня, пригнічення біоелектричної активності (БЕА) жувальних і мімічних м'язів від тяжкості ушкодження НЩ у результаті травми та наступного оперативного втручання, також встановлювали залежність рівня відновлення БЕА м'язів обличчя від режиму функціональної терапії, що відбувалося випереджальними темпами у постраждалих 1-ї та 2-ї груп, при хірургічному лікуванні яких застосовувався розроблений нами метод і стабільно-функціональний остеосинтез. Постраждалі групи 1 до 35 доби з моменту реконструктивного оперативного втручання виявляли практично ту ж здатність виконувати довільні рухи м'язами обличчя та добиватися їхнього максимального довільного скорочення, що й пацієнти з 2-ї групи.

Динаміка відновлення сенсорної і моторної активності лицевого нерва, а також нормалізація М-відповіді м'язів окружності рота у постраждалих групи 1 до 35-ї доби проявлялася загалом та ж динаміка, що і в групах 2 і 3. Отже, реалізація нової методики лікування ПНЩ із дефектами кістки забезпечує не лише достатній рівень інтраопераційної травматизації м'яких тканей зони перелому, в т.ч. - крайової гілки лицевого нерва, але й дозволяє досягти звичайного для операційних втручань у даній зоні обличчя рівня й темпів відновлення функції нервів і м'язів.

Параметри, що характеризують електроміограми із жувальними пробами, більшою мірою нормалізувалися у постраждалих груп 1 і 2, у яких застосування стабільних методів фіксації відламків НЩ дозволяло проводити ранню активацію жувального апарату.

Таким чином, враховуючи всю сукупність параметрів досліджених нами електроміограм, можна обґрунтовано стверджувати, що за часом зрощення ПНЩ, що визначається клінічно, та періодом закінчення тимчасової непрацездатності у постраждалих групи 1 досягався рівень відновлення БЕА м'язів обличчя в основному не нижче, ніж у групі 2, і за рядом параметрів - вище, ніж у пацієнтів групи 3, хоча постраждалі 1-ї групи мали більш важкі ушкодження та функціональні й анатомічні порушення, що з'явилися задовго до оперативного втручання.

ВИСНОВКИ

У дисертації репрезентовано теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуального науково-практичного завдання - покращення анатомічних і функціональних результатів лікування постраждалих із ПНЩ, що ускладнені дефектами кісткової тканини, на основі нового методу хірургічного реконструктивного лікування із урахуванням рівня функціональної реабілітації за даними мультипараметральної комп'ютерної електроміографії.

1. У результаті аналізу 3948 історій хвороб постраждалих із ПНЩ, що звернулися до клініки за період 2002-2007 рр., установлено, що кількість осіб із переломами, що супроводжуються утворенням анатомічних дефектів кісткової тканини НЩ, складає 0,4%. Із загальної кількості госпіталізованих з ПНЩ кількість постраждалих зазначеної категорії досягає 1,3%. Серед постраждалих, яким проводилось оперативне лікування ПНЩ, кількість осіб, що потребували усунення анатомічних дефектів кісткової тканини, досягала 3,4%. У 37,5% випадків причиною виникнення дефектів кісткової тканини НЩ ставали осколкові переломи, в 37,5% - травматичні остеомієліти та в 25% - несправжні суглоби. Протяжність порушення цілісності й неперервності НЩ склали в середньому 28±6 мм. Із ускладненнями переломів, що розвинулися, поступили до клініки 62,5% постраждалих даної категорії.

2. Використання запропонованої біомеханічної моделі нижньої щелепи із включеним посттравматичним дефектом цілісності й неперервності дозволяє в ході механіко-математичного експерименту глибоко та детально розглянути ключові процеси в системі кіска-фіксатор, що визначають стабільність конструкції в умовах функціонального навантаження.

Стабільна фіксація уламків нижньої щелепи, що має включений дефект кісткової тканини, може бути забезпечена сітчастим імплантатом жолобкуватої форми, екрануючим зону дефекту, при цьому перекриваючи сегменти кісткових уламків, які межують з дефектом на відстані, що дозволяє фіксувати його не менше, ніж 2-ма рядами гвинтів.

Оскільки найбільш навантаженими є гвинти, що прилягають до зони перелому, їх слід встановлювати суто бікортикально. При хірургічному лікуванні свіжих осколкових переломів система фіксації визначається в основному кількістю та положенням кісткових відламків.

В інших випадках залежно від конкретної конфігурації та рельєфу кінців відламків перший від дефекту ряд повинен включати від 2-х до 3-х гвинтів. При встановленні трьох гвинтів бажано не розміщувати їх на одній прямій.

Другий ряд гвинтів у кількості двох-трьох повинен розміщуватися якомога далі від дефекту з урахуванням обмежень, що накладаються розмірами хірургічного доступу. При встановленні в другому ряді трьох гвинтів слід надавати їхній загальній топографії «зірчастої» форми. Гвинти другого ряду можуть встановлюватися як бі-, так і монокортикально.

Частина сітчастого імплантату, що загинається, повинна фіксуватися до нижнього краю нижньої щелепи монокортикально встановленими гвинтами. При фіксації сітчастого імплантату до відламків нижньої щелепи слід ретельно враховувати топографію нижньощелепного каналу, ментального отвору та коренів зубів. Вертикальні розміри фіксатора обмежуються ступенем рухомості слизової оболонки порожнини рота в області перехідної складки. Необхідна жорсткість і розміри сітчастого імплантату, а також оптимальна кількість гвинтів та місця їхнього встановлення можуть бути розраховані в кожному конкретному випадку за запропонованими формулами.

3. Запропонований, експериментально та клінічно обґрунтований новий метод лікування ПНЩ, що супроводжуються утворенням дефектів кісткової тканини, який розширює арсенал засобів хірургічного лікування найбільш складної категорії переломів та їхніх негативних наслідків. Показаннями до застосування розробленого методу хірургічного лікування є: свіжі осколкові переломи нижньої щелепи; травматичні остеомієліти з формуванням секвестрів, які порушують анатомічну цілісність і неперервність нижньої щелепи; несправжні суглоби нижньої щелепи. Відповідно до груп показань розроблені технічні прийоми виконання етапів оперативної допомоги.

4. Враховуючи позитивні результати біомеханічних, клінічних, рентгенологічних, функціонально-діагностичних досліджень, висока ефективність запропонованого нами методу визначається: раціональною технікою й технологією оперативного втручання; мінімізацією операційної травми; повноцінним відновленням анатомічної форми й цілісності нижньої щелепи за рахунок остеокондуктивних і остеоіндуктивних властивостей тромбоцитарного концентрату, збагаченого фібріном; стабільною фіксацією відламків сітчастим імплантатом, максимально адаптованим до форми і рельєфу відповідного відділу нижньої щелепи. У післяопераційному періоді досягається раннє усунення больового синдрому, нормалізація загального стану, розсмоктування набряків і гематом, раннє поновлення функції скронево-нижньощелепного суглоба та м'язів обличчя.

5. Функціональні результати лікування постраждалих із переломами нижньої щелепи, що супроводжуються дефектами кісткової тканини, комплексно оцінені методами електроміографії максимального довільного скорочення, стимуляційної і функціональної електроміографії з багатопараметральним комп'ютерним аналізом і зіставленням результатів.

У ранньому післяопераційному періоді у зазначеної категорії постраждалих спостерігалось наявне пригнічення біоелектричної активності жувальних і мімічних м'язів обличчя, зумовлене складністю ушкодження НЩ і оточуючих м'яких тканин, тривалою дисфункцією м'язів та посилене операційною травмою.

Застосування запропонованого методу хірургічного лікування, провідним принципом якого є стабільна фіксація відламків, які обмежують зону дефекту кості, а на цій основі - ранньої функціональної терапії дозволило до часу закінчення періоду непрацездатності досягти досить високого рівня відновлення біоелектричної активності жувальних і мімічних м'язів.

6. При плануванні оперативного лікування переломів нижньої щелепи, які супроводжуються дефектами кісткової тканини, доцільно використовувати розроблений нами алгоритм. Розміри, форму і систему фіксації сітчастого імплантату доцільно розраховувати з урахуванням особливостей біомеханіки системи «нижня щелепа з дефектом кістка-фіксатор», що визначаються методом механіко-математичного моделювання за запропонованою нами схемою. При оцінюванні ефективності лікувально-реабілітаційних заходів, а також при визначенні ступеня та термінів утрати дієздатності постраждалими із переломом нижньої щелепи, що супроводжуються дефектами кості, необхідно використовувати результати мультипараметрального аналізу електроміограм, які в сукупності відбивають рівень функціонального стану м'язів обличчя.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Запропонований метод остеосинтезу рекомендується до широкого впровадження в практичній діяльності щелепно-лицевих хірургів при переломах нижньої щелепи, що супроводжуються наявним або прогнозованим дефектом кісткової тканини.

При свіжих осколкових переломах нижньої щелепи у ході оперативної допомоги проводиться хірургічне оброблення кісткової тканини, видалення нежиттєздатних відламків, які втратили зв'язок із окістям, збереження життєздатних уламків.

У випадках розвинення хронічних травматичних остеомієлітів із формуванням секвестрів, що порушують анатомічну цілісність і неперервність кістки, етапом хірургічної допомоги, який передує остеосинтезу, є хірургічна санація остеомієлітичного вогнища поза періодом гострих проявів. У ході оперативної допомоги по усуненню несправжніх суглобів нижньої щелепи слід висікати рубчасті тканини із зони незрощення, мобілізувати кісткові фрагменти, виконувати декортикацію та компактостеотомію кінців фрагментів.

Урахування та використання в практичній роботі зазначених відмінностей у технології виконання оперативного втручання по усуненню дефектів кісткової тканини, що виникли в результаті або в наслідку переломів нижньої щелепи, дозволяє індивідуалізувати план оперативного втручання, скоротити час його виконання й досягти повноцінного результату. Принцип методики при цьому не змінюється - стабільна фіксація кісткових відламків сітчастим імплантатом і гвинтами, покривання втраченої кісткової тканини регенератом, який формується під остеоіндуктивним і остеокондуктивним впливом тромбоцитарно-фібрінового концентрату.

2. Тромбоцитарно-фібріновий концентрат готується шляхом центрифугування аутокрові з фракційним розподілом форменних елементів за градієнтом щільності. Кров забирається у звичайні стерильні лабораторні пробірки без застосування будь-яких препаратів і реактивів. Після того як фракційований згусток видаляється з пробірки, відсікається його нижня (червона) частина. Згусток жовтого кольору, який залишився, являє собою тромбоцитарно-фібріновий концентрат. Кількість тромбоцитарно-фібрінового концентрату, який готується безпосередньо під час оперативного втручання, повинна забезпечувати поповнення дефекту кісткової тканини.

3. Форма заготовки фіксатора моделюється із стандартного листа сітчастого імплантату інтраопераційно відповідно до протяжності та форми дефекту з урахуванням рельєфу поверхні уламків.

4. У післяопераційному періоді рекомендується іммобілізація нижньої щелепи еластичною підборідково-тім'яною пращоподібною пов'язкою на термін до 10 діб, після чого слід поступово активізувати її рухи.

5. Отримані дані про травматогенез, особливості клінічних і рентгенологічних проявів переломів нижньої щелепи, що супроводжуються формуванням дефектів кісткової тканини, а також результати мультипараметрального аналізу електроміограм на етапах лікування та реабілітації слід враховувати в діяльності медико-соціальних експертних комісій і бюро судово-медичних експертиз для визначення виду, ступеня й термінів втрати постраждалими працездатності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Сочетанные травмы у пострадавших с огнестрельными и неогнестрельными повреждениями челюстно-лицевой области / Д.К. Калиновский, И.Н. Матрос-Таранец, М.В. Дзюба, Т.Н. Хахелева, Е.А. Мартыненко // Травма. ? 2003.? Т.4, №5. ? С.552?555. Особистий внесок здобувача - лікування хворих з пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки, аналіз клінічного та клініко-статистичного матеріалу, написання частини статті, в якій використовуються результати даного дослідження, участь у загальному редагуванні статті.

2. Результаты хирургического лечения переломов нижней челюсти с применением набора титановых минипластин и инструментов для черепно-челюстно-лицевого остеосинтеза фирмы "Конмет" (РФ, Москва) / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба, И.Х. Дуфаш, Е.А. Мартыненко // Современная стоматология. ? 2004. ? №1. ? С.105?108. Особистий внесок здобувача - лікування хворих з переломами кісток обличчя, аналіз та узагальнення результатів клінічних досліджень, написання частин статті, в якій викладаються результати даного дослідження, участь в загальному редагуванні статті.

3. Некоторые закономерности изменения биоэлектрической активности мышц лица вследствие травматического повреждения костей лицевого черепа / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновський, Т.Н. Хахелева, Ю.А Никаноров, М.В. Дзюба // Травма. ? 2004. ? Т.5, №1. ? С.47?55. Особистий внесок здобувача - вивчення біоелектричної активності м'язів обличчя у постраждалих з переломами нижньої щелепи, аналіз та узагальнення результатів дослідження, написання частини статті.

4. Воспалительные осложнения переломов нижней челюсти у лиц, злоупотребляющих и не злоупотребляющих алкоголем: инфраструктура, особенности течения и лечения / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, М.Ю. Павленко, М.В. Дзюба, Сабьясачи Датт // Травма. ? 2004. ? Т.5, №2. ? С.215?219. Особистий внесок здобувача - лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, статтстика обробки даних, їх аналіз та узагальнення, участь у загальному редагуванні статті.

5. Результаты лечения переломов нижней челюсти при помощи функционально-стабильного остеосинтеза титановыми минипластинами с винтами / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба, И.Х. Дуфаш, Е.А. Мартыненко // Травма. ? 2004. ? Т.5, №3. ? С.261?263. Особистий внесок здобувача - хірургічне лікування та обстеження постраждалих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів.

6. Профилактика и лечение осложнений травматических повреждений челюстно-лицевой области / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, М.В. Дзюба, Т.Н. Хахелева, Е.А. Мартыненко, И.Х. Дуфаш, Ю.А. Никаноров, А.Р. Абед Этер, А.И. Альавамлех // Вестник неотложной и восстановительной медицины. ? 2004. ? №2. ? С.253?255. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, їх аналіз та узагальнення.

7. Результаты ортопедического и хирургического лечения переломов нижней челюсти / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, М.В. Дзюба, И.Х. Дуфаш, Т.Н. Хахелева, Е.А. Мартыненко, А.И. Альавамлех // Вестник неотложной и восстановительной медицины. ? 2004. ? №2. ? С.359?360. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування хворих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, їх аналіз та узагальнення.

8. Лечение переломов нижней челюсти, сопровождающихся дефектом костной ткани, с применением сетчатого пластинчатого имплантата из титана производства ЗАО «Конмет» (РФ, Москва) / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, М.В. Дзюба, Т.Н. Хахелева, Е.А. Мартыненко // Современная стоматология. ? 2004. ? №3. ? С.75?78. Особистий внесок здобувача - хірургічне лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, аналіз та узагальнення результатів, написання частини статті, в якій викладені результати даного дослідження, здійснення загального редагування статті.

9. Лечение переломов нижней челюсти у пострадавших старших возрастных групп / И.Н. Матрос-Таранец, Е.А. Мартыненко, Д.К. Калиновский, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба // Травма. ? 2005. ? Т.6, №1. ? С.58?63. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів.

10. Предпосылки возникновения, инфраструктура, профилактика и лечение осложнений травматических повреждений челюстно-лицевой области / И.Н. Матрос-Таранец, М.В. Дзюба, Т.Н. Хахелева, Сабьясачи Датт, Д.К. Калиновский // Современная стоматология. - 2005. ? №4. - С.87?89. Особистий внесок здобувача - лікування та обстеження постраждалих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, аналіз та узагальнення результатів.

11. Варіанти клінічного використання тромбоцитарного концентрату в щелепно-лицьовій хірургії / І.М. Матрос-Таранець, Д.К. Каліновський, М.В. Дзюба, Т.М. Хахелєва, Д.В. Пузіков // Імплантологія. Парадонтологія. Остеологія. - 2006. ? №1(3). - С.10?15. Особистий внесок здобувача - обстеження та хірургічне лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, написання частини статті в якій викладаються результати даного дослідження, участь у загальному редагуванні статті.

12. Патент 69937 А Україна, МКИ А61В17/00. Спосіб профілактики ускладнень переломів нижньої щелепи, розташованих в межах зубного ряду / Каліновський Д.К., Матрос-Таранець І.М., Дзюба М.В., Алексєєв С.Б., Хахелєва Т.М. ? № 20031211697; заявл. 16.12.2003; опубл. 15.09.2004, Бюл. №9. Особистий внесок здобувача - огляд литератури щодо даної проблеми, участь в проведенні патентного пошуку, участь в клінічній апробації методу лікування переломів нижньої щелепи.

13. Патент 69939 А Україна, МКИ А61В17/00. Спосіб хірургічного лікування переломів нижньої щелепи з дефектом кісткової тканини / Матрос-Таранець І.М., Дзюба М.В., Каліновський Д.К. ? № 20031211699; заявл. 16.12.2003; опубл. 15.09.2004, Бюл. №9. Особистий внесок здобувача - формулювання ідеї винаходу, огляд літератури щодо даної теми, участь в оформленні заявки, клінічна апробація методу лікування переломів нижньої щелепи.

14. Патент 68291 А Україна, МКИ А61В17/00. Спосіб репозиції зміщенного досередини суглобового відростка нижньої щелепи внутрішньоротовим доступом / Матрос-Таранець І.М., Каліновський Д.К., Хахелєва Т.М., Дзюба М.В., Саб'ясачі Датт. ? № 2003119988; заявл. 05.11.2003; опубл. 15.07.2004, Бюл. №7. Особистий внесок здобувача - огляд литератури щодо даної проблеми, участь в проведенні патентного пошуку, участь в клінічній апробації методу лікування суглобового відростка нижньої щелепи.

15. Патент 69762 А Україна, МКИ А61В17/00. Спосіб остеосинтезу виросткового відростка нижньої щелепи / Матрос-Таранець І.М., Каліновський Д.К., Абдельгані Ібрахім Альавамлех, Дзюба М.В., Саб'ясачі Датт. ? № 2003119987; заявл. 05.11.2003; опубл. 15.09.2004, Бюл. №9. Особистий внесок здобувача - огляд літератури щодо даної проблеми, участь в проведенні патентного пошуку, участь в клінічній апробації методу лікування виросткового відростка нижньої щелепи.

16. Функциональное состояние мышц лица при переломах нижней челюсти у лиц, злоупотребляющих и не злоупотребляющих алкоголем / Д.К. Калиновский, И.Н. Матрос-Таранец, Е.А. Мартыненко, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. ? Вип.7, Т.2. ? Донецьк, 2003. ? С.158?164. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, функціонально-діагностичне обстеження, аналіз та узагальнення результатів електроміографічних досліджень, написання частини статі, в якій викладаються результати даного дослідження.

17. Использование современных цифровых и компьютерных технологий в совершенствовании лечебно-диагностического и учебно-методического процесса в клинике челюстно-лицевой хирургии / Д.К. Калиновський, И.Н. Матрос-Таранец, А.А. Музычина, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба, Е.А. Мартыненко // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологи: сб. науч. трудов. ? Вып.8 ? Харьков, 2004. ? С.111?113. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, статистична обробка даних клінічних досліджень, їх аналіз та узагальнення.

18. Результаты изучения функционального состояния мышц лица у здоровых людей в возрастном аспекте / И.Н. Матрос-Таранец, Е.А. Мартыненко, Д.К. Калиновский, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологи: сб. науч. трудов. ? Вып.7 ? Харьков, 2004. ? С.118?119. Особистий внесок здобувача - участь в функціонально-діагностичних обстеженнях, участь в загальному редагуванні статті.

19. Новые методы хирургического лечения переломов нижней челюсти / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, Е.А. Мартыненко, М.В. Дзюба, И.Х. Дуфаш, А.И. Альавамлех // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологи: сб. науч. трудов. ? Вып.9 ? Харьков, 2005. ? С.110?112. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, написання частини статті, в якій викладаються результати даного дослідження, участь в загальному редагуванні статті.

20. Дуфаш И.Х., Дзюба М.В. Стабильно-функциональный остеосинтез при переломах нижней челюсти // "ХИСТ" Всеукраїнський студентський медичний журнал. - 2003. ? Вип. 4. ? С.21. Особистий внесок здобувача - хірургічне лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, аналіз та узагальнення результатів клінічних досліджень, написання частини статті, в якій викладаються результати даного дослідження.

21. Инфраструктура и динамика челюстно-лицевого травматизма в г.Донецке за период 1990?2003 г.г. / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, М.В. Дзюба, Т.Н. Хахелева, А.И. Альавамлех, А.Р. Ахмед Этер, И.Х. Дуфаш, Ю.А. Никаноров, Е.А. Мартыненко // Матеріали II (IX) з'їзду Асоціації стоматологів України. - Київ, 2004. - С. 362?363. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, аналіз та узагальнення результатів клінічних досліджень, написання частини статті, в якій викладаються результати даного дослідження, участь в загальному редагуванні статті.

22. Особенности течения и лечения переломов нижней челюсти у лиц среднего и пожилого возраста / Д.К. Калиновский, И.Н. Матрос-Таранец, Е.А. Мартыненко, Т.Н. Хахелева, М.В. Дзюба // Материалы научн.-практ. конф. с междунар. участием «Проблемы и перспективы сосудистой хирургии. Кровоснабжение. Травмы и ранения. Кровотечение» (Крым, Ялта, 10?11 ноября 2005г.). - Крым, Ялта, 2005. - С.125?129. Особистий внесок здобувача - вивчення біоелектричної активності м'язів обличчя у постраждалих з переломами нижньої щелепи, аналіз та узагальнення результатів дослідження, написання частини статті.

23. Реабилитация пострадавших с сочетанными травмами челюстно-лицевой области с применением системы дентальной имплантации «КОНМЕТ» / И.Н. Матрос-Таранец, Д.К. Калиновский, М.В. Дзюба, Т.Н. Хахелева // Материалы Х междунар. конф. челюстно-лицевых хирургов и стоматологов. ? С.?Петербург, 2005. ? С.104. Особистий внесок здобувача - обстеження та лікування постраждалих з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки, участь у загальному редагуванні статті.

АНОТАЦІЯ

Дзюба М.В. Хірургічне лікування переломів нижньої щелепи, ускладнених дефектом кісткової тканини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України. - Полтава, 2010.

Дисертація присвячена розробленню методу хірургічного лікування переломів нижньої щелепи, ускладнених утворенням анатомічних дефектів кістки, який полягає в фіксації відламків та екрануванні зони перелому сітчастим титановим імплантатом із заповненням області дефекту тромбоцитарно-фібріновим концентратом. Установлено, що причиною виникнення дефектів кісткової тканини нижньої щелепи, що спостерігаються в 0,4% постраждалих, є: в 37,5% випадках осколкові переломи, в 37,5% - травматичні остеомієліти та у 25% - несправжні суглоби.

Запропонований, експериментально й клінічно обґрунтований новий метод лікування переломів нижньої щелепи, показаннями до якого є: свіжі осколкові переломи, травматичні остеомієліти з формуванням секвестрів, несправжні суглоби.