Особливості ремоделювання лівого шлуночку та стан ендотеліальної функції у хворих на ішемічну хворобу серця після аортокоронарного шунтування та стентування коронарних артерій
Особливості внутрішньосерцевої гемодинаміки та ремоделювання лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця. Аналіз стану ендотеліальної функції та ліпідного спектру у хворих після оперативного лікування. Оцінка ефективності оперативного лікування.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2015 |
| Размер файла | 39,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Міністерство охорони здоров'я україни
Запорізький державний медичний університет
Кацюба Юлія владиславівна
УДК: 616.127-005.8-005.4-089:612.13
Особливості ремоделювання лівого шлуночкА та стан ендотеліальної функції у хворих на ішемічну
хворобу серця після аортокоронарного шунтування
та стентування коронарних артерій
14.01.11 - кардіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук
Запоріжжя 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Фуштей Іван Михайлович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології.
Офіційні опоненти:
завідувач кафедри фармакології, фармації та фармакотерапії з курсом косметології Запорізького державного медичного університету МОЗ України, д.мед.н., професор Крайдашенко Олег Вікторович;
завідувач кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України, д.мед.н., професор Василенко Анатолій Митрофанович.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, за адресою: 69096 м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 20.
Автореферат розісланий “16“ жовтня 2010 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор М.А. Волошин
загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Ішемічна хвороба серця (ІХС) залишається однією з найскладніших і драматичніших проблем сучасної медицини, що має важливі соціальні та економічні наслідки. В усіх індустріально розвинених країнах серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основними причинами смерті населення [Оганов Р.Г. та ін. 2003, Яковлєва В.А. 2003]. Велика поширеність в Україні серед населення чинників ризику атеросклерозу і, в першу чергу, гіперліпідемії - одна з причин високої смертності від ССЗ [Оганов Р.Г. 2002].
У комплексі лікувальних заходів при ІХС сьогодні як в нашій країні, так і за кордоном вирішальне місце займають хірургічні методи реваскуляризації міокарду, серед яких чимале поширення набули аортокоронарне шунтування (АКШ) [Webster J.S. 1974, Jones R.H. 1996] та проведення коронарного стентування [Inoue T. 1999]. У хворих, що перенесли АКШ, стенокардія зникає повністю близько 70 % випадків, госпітальна летальність складає при враженні однієї коронарної судини 1 %, при множинному враженні до 4-5 %. За даними В.М. Клюжева і В.Н. Адашева (1998) реваскуляризація міокарду шляхом стентування коронарних артерій (КА) в 75-85 % випадків рятує хворих від стенокардії, знижує ризик можливих ускладнень, покращує якість життя, повертає багатьом хворим колишню працездатність. шлуночок ішемічний серце оперативний
Механізми повернення ішемії у хворих, що перенесли оперативне втручання, багатоманітні та включають до свого складу гіперплазію інтими, тромбоз шунтів, рестеноз стентів, прогресування атеросклерозу в нативних коронарних артеріях [Жамгирчиєв Ш.Т. 2007]. Як відомо, проводиться інтенсивний пошук методів профілактики тромбозу шунтів після операції АКШ. Зниження частоти оклюзії шунтів після АКШ супроводжується не тільки зменшенням частоти гострих коронарних подій, але і потреби в дорогих повторних операціях на коронарних артеріях [Білоусов Ю.Б. 2002].
Згідно даним літератури, основною причиною, що збільшує ризик розвитку та прогресування атеросклерозу у віддаленому періоді після АКШ і стентування, є гіперхолестерінемія (ГХС) [Daida H. et al. 1995]. Крім того, надзвичайно важливе значення після хірургічного лікування у пацієнтів з ГХС і дисліпопротєїдемією мають порушення функціонального стану тромбоцитів, адгезія формених елементів крові, пошкодження ендотелію, виділення біологічно активних речовин [Davs G. et al. 1995]. Важливою задачею після хірургічної реваскуляризації міокарду залишається боротьба з ГХС та її наслідками, що призводять до зміни функції ендотелію. Пошук терапевтичних можливостей відновлення порушеної функції ендотелію залишається найперспективнішим в попередженні і лікуванні атеросклерозу після оперативних втручань. У зв'язку з цим, важливим і актуальним є визначення стану ендотеліальної функції у хворих на ІХС після виконаного АКШ або стентування КА, а також розробка способів вторинної профілактики гіперхолестеринемії для даної категорії пацієнтів.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Робота проводилась в рамках кафедральної науково-дослідної роботи «Імунологічні аспекти розвитку ендотеліальної дисфункції та зміни кардіогемодинаміки у хворих ішемічною хворобою серця та виявлення ролі факторів ризику в їх формуванні» Запорізької медичної академії післядипломної освіти (№ державної реєстрації 0105U002396, шифр ВН.Р.01.10.02.-05). Автором вивчені клінічні, лабораторні та інструментальні ознаки перебігу ІХС у пацієнтів після оперативного лікування і без нього, проведене дослідження особливостей кардіогемодинаміки, варіабельності серцевого ритму та стану дисфункції ендотелію за допомогою рівня вмісту ендотеліну-1 людини та активних метаболітів оксиду азоту в плазмі крові на тлі комплексної медикаментозної терапії.
Мета і задачі дослідження: виявлення особливостей ремоделювання міокарду лівого шлуночка, зміни варіабельності серцевого ритму, ендотеліальної функції та ліпідного спектру у хворих на ішемічну хворобу серця післяінфарктний кардіосклероз після оперативного лікування (аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій) на фоні комплексної медикаментозної терапії.
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі задачі:
1) Виявити особливості внутрішньосерцевої гемодинаміки та ремоделювання лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця післяінфарктний кардіосклероз через один та шість місяців після проведеного аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій в порівнянні з аналогічними змінами у контрольній групі пацієнтів, яким хірургічне лікування ішемічної хвороби серця не проводилося.
2) Дослідити стан ендотеліальної функції у хворих на ішемічну хворобу серця післяінфарктний кардіосклероз через один та шість місяців після оперативного лікування.
3) Вивчити зміни варіабельності серцевого ритму у хворих на ішемічну хворобу серця післяінфарктний кардіосклероз через один та шість місяців після оперативного лікування.
4) Визначити стан ліпідного спектру у хворих на ішемічну хворобу серця післяінфарктний кардіосклероз через один та шість місяців після оперативного лікування.
5) Оцінити медичну ефективність оперативного лікування в поєднанні з комплексом стандартної медикаментозної терапії та порівняти віддалені результати оперативного і консервативного лікування на клінічні прояви пацієнтів на ішемічну хворобу серця.
Об'єкт дослідження: пацієнти з ІХС після перенесеного ІМ на протязі останніх двох місяців, яким виконане оперативне лікування (АКШ або стентування КА).
Предмет дослідження: внутрішньосерцева гемодинаміка, варіабельність серцевого ритму, рівень ендотеліну-1, вміст кінцевих метаболітів оксиду азоту, рівень ліпідів.
Методи дослідження: Використовувалися загальноклінічні, анамнестичні, інструментальні, спектрофлюориметричні, радіоімунні та аналітико-статистичні методи дослідження (загально-клінічні лабораторні показники, 12-канальна електрокардіографія, ехокардіографія з використанням М- та В-режимів, добове моніторування електрокардіограми, визначення рівня ендотеліну-1 та метаболітів оксиду азоту, ліпідограми).
Наукова новизна одержаних результатів.
Визначено особливості ремоделювання ЛШ у хворих на ІХС з перенесеним ІМ після проведеного АКШ та стентування КА. Проведена порівняльна оцінка особливостей ремоделювання ЛШ після оперативного втручання (АКШ або стентування КА) у хворих на ІХС після перенесеного ІМ на тлі пролонгованої стандартної терапії. Визначена ефективність хірургічного втручання (АКШ або стентування КА) у хворих на ІХС після перенесеного ІМ у порівнянні з контрольною групою хворих, яким не проводилися зазначені методи лікування. Доведена роль ендотеліальної функції та варіабельності серцевого ритму в процесах ремоделювання ЛШ у хворих на ІХС після перенесеного ІМ та їх динаміка після проведення оперативного втручання. Виявлені особливості клінічного перебігу у хворих на ІХС після перенесеного ІМ після АКШ або стентування та надана характеристика якості їх життя.
Практичне значення отриманих результатів.
Для покращення якості лікування та реабілітації хворим після проведеного хирургичного лікування ІХС показане повне обстеження через один та шість місяців після операції; всім пацієнтам після проведеного хірургічного лікування ІХС (АКШ або стентування КА) повинна призначатися пролонгована комплексна медикаментозна терапія, що включає подвійну антиагрегантну терапію (аспірин + клопідогрел), інгібітори АПФ, Я-адреноблокатори та статини.
Результати проведеного дослідження увійшли в опубліковані методичні рекомендації «Особливості ведення пацієнтів після аортокоронарного шунтування у ранньому та пізньому післяопераційному періоді» (Київ, 2008 р.), які було впроваджено в практичну роботу кардіологічного та терапевтичного відділень міської клінічної лікарні №10, кардіологічного відділення міської клінічної лікарні №9, кардіологічного відділення медико-санітарної частини заводу „Радіоприлад”, кардіологічного відділення госпіталю інвалідів ВВВ, відділення реабілітації кардіологічних хворих санаторія «Великий Луг», а також в навчальний процес кафедр терапевтичного профілю Запорізького державного медичного університету та Запорізької медичної академії післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача.
Дисертантом самостійно проведений патентний пошук і проаналізована наукова інформація за досліджуваною темою, обґрунтована актуальність проведення даного дослідження, сформульовані цілі і задачі, визначені методи і об'єм дослідження, сформовані групи хворих, проведено їх клінічне обстеження і лікування, а також аналіз одержаних результатів. Проведені статистична обробка і науковий аналіз одержаних результатів. Автором самостійно підготовлено базу даних і виконано статистичну обробку матеріалів, сформульовані висновки роботи, в повному об'ємі написані всі розділи дисертації, автореферат і наукові статті, забезпечено упровадження результатів дослідження в клінічну практику.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали дисертації докладалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях молодих вчених, на підсумкових конференціях Запорізької медичної академії післядипломної освіти в 2006-2009 рр., на засіданнях кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології, на засіданнях асоціації лікарів-терапевтів Запорізької області та наукового терапевтичного товариства 2006-2009 рр..
Апробація роботи проведена 26 березня 2010 року на спільному засіданні кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології, кафедри терапії, фізіотерапії та курортології та сімейної медицини, кафедри кардіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, з них 3 - без співавторів.
Об'єм та структура дисертації.
Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал і методи дослідження”, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Дисертація викладена на 193 сторінках друкованого тексту, фактичні дані висвітлені у 88 таблицях та у 25 рисунках. Бібліографічний покажчик містить 256 джерел, із них 166 написано латиною.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Матеріалом проведеного дослідження були дані клінічного обстеження і динамічного спостереження пацієнтів, що знаходилися на стаціонарному обстеженні і лікуванні в кардіологічному відділенні Запорізької міської лікарні № 10, відділенні ІХС Запорізького обласного кардіодиспансеру та кардіохірургічному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні. Усього було обстежено 80 хворих на ІХС після перенесеного Q- та не Q-інфаркту міокарда, віком від 46 до 72 років. Інфаркт міокарда був перенесений протягом останніх 2 місяців.
В основну групу увійшли 50 хворих після виконаного оперативного лікування ІХС (Іа група - 25 хворих після виконаного АКШ, Іб група - 25 хворих після виконаного стентування КА). В Іа групі було 10 хворих після перенесеного не Q-ІМ, що склало 40 %, та 15 хворих після перенесеного Q-ІМ - 60 %. Для порівняння була набрана ІІ група - 30 хворих, які потребували оперативного лікування ІХС, але за тими чи іншими обставинами його не проводили. Хворих після перенесеного не Q-ІМ було 13 - 43,3 %, а після перенесеного не Q-ІМ - 17, що склало 56,7 %. Контрольну (ІІІ) групу склали 30 практично здорових осіб без клінічних проявів ІХС, віком від 42 до 53 років. Віковий і статевий склад контрольної групи був подібний до такого основних груп.
Діагноз ІХС встановлювали на підставі критеріїв ВООЗ за даними комплексного обстеження, що включало загальноклінічні, лабораторні та інструментальні методи, а також обов'язкове виконання коронароангіографії (КАГ). Показання до того чи іншого методу оперативного лікування вирішувалися на підставі отриманих результатів КАГ та після консультації кардіохірурга.
У дослідження включалися хворі лише із двох- та трьохсудинним гемодинамічно значущим ураженням коронарного русла. Найбільш важливими для діагностики критичних стенозів або оклюзії вважали передню міжшлуночкову артерію (ПМША), праву коронарну артерію (ПКА), огинаючу артерію (ОА), стовбур лівої коронарної артерії (ст. ЛКА), гілку тупого краю (ГТК) та діагональну гілку (ДГ). За даними проведеної КАГ в Іа групі було виявлено 11 (44 %) хворих із двохсудинним ураженням та 14 (66%) хворих із трьохсудинним ураженням коронарного русла. В Іб групі дві коронарні судини були уражені атеросклеротичним процесом у 17 (68 %) хворих, а три судини - у 8 (32 %) хворих. В ІІ групі критичний стеноз або оклюзія коронарних судин розподілилися таким чином: дві судини у 12 (40%) хворих, а три судини - у 18 (60 %) хворих.
Параметрами виключення з дослідження були: важка неконтрольована артеріальна гіпертензія (АГ), гемодинамічно значуще порушення ритму й провідності, хронічна серцева недостатність (ХСН) більш ніж ІІА ст., наявність клапанних вад серця, будь-яка важка супутня патологія у стадії декомпенсації, хворі з гострою нирковою та печінковою недостатністю, з гострим порушенням мозкового кровообігу, вік старше 75 років.
Всі хворі (Іа, Іб та ІІ групи) незалежно від методу проведеного хірургічного лікування приймали комплексну медикаментозну терапію, що обов'язково залучала до себе подвійну антиагрегантну терапію (аспірин + клопідогрел), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ), Я-адреноблокатори та статини. Дози препаратів титрувалися індивідуально. Окрім цього, у разі потреби призначалися сечогінні, антагоністи кальцію, метаболічні та седативні препарати, тощо.
Термін обстеження складав 6 місяців. Перше обстеження проводили через один місяць після виконаного оперативного лікування ІХС (АКШ або коронарного стентування) або проведеної КАГ. Друге обстеження проводилося на шостому місяці після хірургічного лікування.
Загальноклінічне обстеження пацієнтів проводили у відповідності з загальноприйнятими стандартами. При цьому вивчали скарги пацієнтів, анамнез, дані фізикального обстеження, результати лабораторних і інструментальних досліджень. Ехокардіографічне обстеження проводилося за допомогою ультразвукового апарату «ULTIMA PRO - 30» (Харків). ЕхоКГ проводилася за стандартним протоколом дослідження хворих з ІХС із визначенням у одно- та двомірному режимах. Оцінювалися такі показники: кінцевий діастолічний розмір (КДР, см), кінцевий діастолічний об,єм (КДО, см), кінцевий систолічний розмір (КСР, см), кінцевий систолічний об,єм (КСО, см), ударний об,єм (УО, мл), фракція викиду (ФВ, %) лівого шлуночка за методом Тейхольца, товщина міжшлуночкової перетинки (МШП, см), товщина задньої стінки лівого шлуночка (ЗСЛШ, см), маса міокарда лівого шлуночка (ММЛШ, г), індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ, г/м2), загальний периферичний опір судин (ЗПОС, дін*с-1*см-5). За нормативні показники приймали фракцію викиду лівого шлуночка вищу за 50 %.
Добове моніторування ЕКГ проводилося за допомогою апарату «ЕС-2Н CARDIOSPY» (Венгрія) на протязі 24 годин із розрахунком показників порушень ритму серця: синусових і шлуночкових екстрасистол. Досліджувалися основні часові показники варіабельності серцевого ритму: SDNN (оцінка повної варіабельності серцевого ритму); SDANN (оцінка подовжених компонентів варіабельності серцевого ритму); SDNNi (відображує сумарну варіабельність серцевого ритму); rMSSD (оцінка короткострокових компонентів варіабельності серцевого ритму).
Визначення рівня ендотеліну-1 (Е-1) та оксиду азоту крові проводилося в міжкафедральній лабораторії на базі Запорізької медичної академії післядипломної освіти (в.о. завідувача лабораторії - к.мед.н. Єфименко Н.Ф.). Забір крові проводився натще після 12-годинного голодування з кубітальної вени в кількості 10 мл. Після цього зразки цільної крові легко струшували декілька разів задля запобігання утворення згустку, потім центрифугували при частоті обертання 1600 хв-1 на протязі 15 хв та відділяли сироватку. Зразки плазми до проведення аналізу були заморожені у окремих індивідуальних вокутанерах з присвоєним шифром й зберігалися при температурі -700 С у спеціалізованій морозильній камері. Для кількісного визначення Е-1 у сироватці крові методом радіоімунного аналізу використовувалася тест-система фірми DRG (США) з попередньою екстракцією сироватки крові.
Метод визначення кінцевих стабільних метаболітів оксиду азоту в крові базується на відновленні нітратів до нітритів з визначенням останніх за реакцією за допомогою реактиву Гриса. Оптичну щільність вимірювали на спектрометрі СФ-46 при довжині хвилі 540 нм. Розрахунок кількості нітритів здійснювався за калібрувальним графіком, побудованим за нітритом азоту.
Для оцінки безпеки проведеної терапії використовувалися клінічні та інструментальні методи дослідження. При цьому враховували такі чинники, як поява побічних ефектів (головний біль, запаморочення, нудота, шкірні висипи тощо), брадикардія, гіпотензія, зниження серцевого викиду, виникнення порушень ритму.
Крім того, безпека лікування контролювалася шляхом визначення впливу традиційного лікування і терапії, що включає бета-адреноблокатори, на гематологічні (кількість еритроцитів, лейкоцитів, рівень гемоглобіну, ШОЕ) і біохімічні (загальний білірубін, тимолова проба, Аст, Алт, натрій, калій, креатинин, сечовина, глюкоза крові) показники.
Статистична обробка матеріалів досліджень проводилась з використанням методів варіаційної та непараметричної статистики. Вірогідність відмінностей між вибірками оцінювалася за допомогою t-критерію Ст'юдента, та за допомогою u-критерію Манна-Уітні (Вілкоксона). Всі значення представлені у вигляді М+m, де М - середнє значення ознаки, m - середня помилка середнього арифметичного. Дослідження взаємозв'язку між ознаками проводили за допомогою кореляційного аналізу з обчислення парного коефіцієнта кореляції за Пірсоном (r). Всі статистичні процедури проводилися з використанням пакету прикладних програм EXEL-2003®, а також STATISTICA 6.0 for Windows. Розходження вважалися достовірними при Р<0,05.
Результати дослідження та їх обговорення. На початку дослідження у всіх хворих детально збирали анамнез захворювання та життя, а також особливу увагу приділяли скаргам на дійсний момент, тобто через один місяць після перенесеного оперативного втручання. В перший місяць обстеження у хворих, яким виконано хірургічне лікування ІХС, немає скарг на незадовільне самопочуття, на рецидиви ангінозних болей, а отже немає потреби у прийомі нітрогліцерину. Великий відсоток скарг на дискомфорт у грудях, пов'язаний із положенням тіла або рухом, в Іа групі після аортокоронарного шунтування пов'язаний саме з післяопераційним станом хворих. Інші скарги не мають питомої ваги і складають менше, ніж 15 % від всієї групи хворих.
При аналізі показників внутрішньосерцевої гемодинаміки на першому місяці дослідження між хворими на ІХС після виконаного АКШ та без оперативного лікування спостерігалося достовірне зменшення КДР ЛШ на 5,8 % (Р<0,05), КСР ЛШ на 11 % (Р<0,05), КДО ЛШ на 8,7 % (Р<0,05) та КСО ЛШ на 16,4 % (Р<0,05), що свідчить про зменшення ступеня дилатації порожнин та про поліпшення глобальної скоротності ЛШ. Разом з цим проявляється тенденція щодо зменшення порожнин лівого передсердя (ЛП) на 11,6 % (Р<0,05) та правого шлуночку (ПШ) на 8,7 % (Р<0,05). У хворих Iа групи достовірно менші показники хвилинного об'єму кровотоку (ХОК) на 10,1 % (Р<0,05), ММЛШ на 9,6 % (Р<0,05) та ІММЛШ на 10,9 % (Р<0,05) у порівнянні з хворими ІІ групи. Показники фракції викиду (ФВ) ЛШ, навпаки, у хворих Iа групи більші на 6,0 % (Р<0,05), ніж у хворих II групи. Отримані результати свідчать про поліпшення систолічної функції ЛШ вже в ранньому періоді після проведеного АКШ у хворих на ІХС, що потребували оперативного лікування після перенесеного інфаркту міокарда за даними проведеної КАГ. При порівнянні хворих Іа групи з групою практично здорових було виявлено достовірні відмінності за всіма показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки на користь пацієнтів ІІІ групи.
Порівнюючи внутрішньосерцеву гемодинаміку в перший місяць дослідження було установлено, що у хворих, яким після перенесеного ІМ виконали стентування КА, виявлено достовірне зменшення лінійних та об'ємних показників ЛШ у порівнянні з ІІ групою хворих, які після перенесеного ІМ від оперативного втручання відмовилися. Так, достовірно меншими були КДР ЛШ на 11,1 % (Р<0,05), КСР ЛШ на 21,5 % (Р<0,05), КДО ЛШ на 21,2 % (Р<0,05), КСО ЛШ на 35,4 % (Р<0,05), УО на 7,8 % (Р<0,05), ХОК 13,1 % (Р<0,05), СІ на 9,5 % (Р<0,05), ЗПОС на 4,3 % (Р<0,05), ММЛШ на 19,1 % (Р<0,05) та ІММЛШ на 19,5 % (Р<0,05). Також мало місце зменшення порожнин ЛП на 13,2 % (Р<0,05) та ПШ на 10,2 % (Р<0,05). Водночас, позитивні структурно-геометричні зміни у хворих після стентування поєднувалися зі збільшенням ФВ на 14,6 % (Р<0,05) у порівнянні з контрольною групою хворих, що свідчить про значне достовірне поліпшення систолічної функції ЛШ. При порівнянні групи майже здорових пацієнтів з групою після виконаного стентування КА на першому місяці дослідження виявлені вірогідні зміни за всіма внутрішньосерцевими показниками на користь контрольної групи.
При розділенні основної (Іа та Іб) та ІІ групи на підгрупи хворих після перенесеного Q- чи не Q-ІМ отримано вірогідну різницю майже за всіма внутрішньосерцевими показниками на користь хворих з перенесеним не Q-ІМ в анамнезі.
Результати добового моніторування ЕКГ через один місяць дослідження продемонстрували, що в II групі на першому місяці дослідження вже склалася неблагоприємна ситуація по розподіленню порушень ритму: в II групі спостерігається більша кількість суправентрикулярних екстрасистол (поодиноких 30 % та парних 23,3 % проти 24 % та 16 % у Iа і 16 % та 20 % у Iб групах відповідно); більша кількість й шлуночкових екстрасистол (II класу за Lown 33,3 % порівняно з 24 % у Iа та 20 % у Iб групах, III класу 13,3 % порівняно з 8 % в Iа та Iб групах, V класу 6,6 % порівняно з 4 % у Iа та Iб групах, IVв класу 3,3 % порівняно з відсутністю цього класу в Iа та Iб групах). В ІІІ групі майже здорових нами виявлено лише у 16,6 % поодинокі суправентрикулярні екстрасистоли, у 16,6 % шлуночкові екстрасистоли І класу та у 3,3 % шлуночкові екстрасистоли ІІІ класу.
Аналіз проведеного дослідження варіабельності серцевого ритму (ВСР) показав, що при першому обстеженні між пацієнтами після перенесеного АКШ та без оперативного втручання є виражена достовірна різниця на користь останніх хворих, яка свідчить про достовірно значно знижені параметри ВСР у прооперованих хворих через один місяць після операції. Так, у хворих з Iа групи достовірно менші показники SDNN на 36,8 % (Р<0,05), SDANN на 40,2 % (Р<0,05), SDNNi на 18,9 % (Р<0,05) та rMSSD на 49,9 % (Р<0,05). При порівнянні хворих після виконаного АКШ з групою майже здорових на першому місяці дослідження також було виявлено вірогідні переваги на користь ІІІ групи пацієнтів.
При порівнянні хворих з Іб групи після стентування КА з хворими ІІ групи, які від хірургічного лікування відмовилися, вже через один місяць дослідження було виявлено, що показники ВСР значно менш вірогідно різнилися між собою. Так невелику, але достовірну різницю на користь хворих Iб групи мають SDNN на 3,9 % (Р<0,05), SDANN на 4,2 % (Р<0,05), SDNNi на 4,1 % (Р<0,05), rMSSD на 8,1 % (Р<0,05), що свідчить про своєчасне зниження активності симпатичної нервової системи. При порівнянні хворих Іб групи з майже здоровими виявлено вірогідну різницю на користь контрольної групи ІІІ.
При розділенні хворих на підгрупи з перенесеним Q- або не Q-ІМ в анамнезі в перший місяць дослідження було виявлено тенденцію до покращення часових показників ВСР на користь пацієнтів після перенесеного не Q-ІМ.
Щодо ішемічних змін сегменту SТ, через один місяць після оперативного лікування ІХС в Іа групі у 2 (8 %) хворих було виявлено елевацію сегменту SТ до 4 мм на протязі 12 та 26 хвилин у денний час. В ІІ групі виявлено ішемічні зміни сегменту SТ у 24 (80 %) хворих, у тому числі у 5 (16,6 %) хворих - в нічний час. Елевація сегменту SТ до 5-6 мм була зафіксована у 20 (66,6 %) хворих, а депресія до 3 мм - у 4 (13,3 %) хворих. Загальний час ішемії коливався від декількох хвилин до майже 6 годин на добу. В групі майже здорових жодних ішемічних змін сегменту SТ за весь час моніторування виявлено не було.
Оцінка порушення функціонального стану ендотелію в перший місяць дослідження виявила вірогідно нижчий рівень Е-1 на 10,9 % (Р<0,05) в Іа групі, та на 13,1 % (Р<0,05) - в Іб групі порівняно з хворими ІІ групи. В ІІІ (контрольній) групі рівень Е-1 був вірогідно менший, ніж у хворих основної групи. При проведенні порівняння рівня метаболітів оксиду азоту (NО) на першому місяці виявлено вірогідно вищі показники нітритів (NО2) на 14,0 %, нітратів (NО3) на 11,5 % та їх сумарного рівня (NОх) на 12,3 % (Р<0,05) в Іа групі та вірогідно вищі показники NО2 на 19,6 %, NО3 на 16,4 % та NОх на 21,1 % (Р<0,05) в Іб групі у порівнянні з хворими ІІ групи. В групі майже здорових вірогідні переваги за всіма показниками ендотеліальної функції були на користь пацієнтів ІІІ групи. При розділенні основної (Іа та Іб) та ІІ контрольної групи на підгрупи хворих після перенесеного Q- чи не Q-ІМ отримано вірогідні переваги за всіма біохімічними показниками ендотеліальної функції на користь хворих з перенесеним не Q-ІМ в анамнезі.
Аналізуючи ліпідограми у хворих Іа та ІІ групи через один місяць дослідження не виявлено будь-якої достовірної різниці; між Іб та ІІ групою не виявлено достовірної різниці за показниками загального холестерину (ЗХ) та тригліцеридами (ТГ), рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) був на 5,1 % (Р<0,05) нижчим, а холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) на 4,7 % (Р<0,05) вищим, ніж в ІІ групі. При порівнянні хворих Іа та Іб групи з майже здоровими рівень ліпідів був достовірно менший на користь контрольної групи. При виділенні підгруп з перенесеним Q- чи не Q-ІМ не було виявлено будь-якої вірогідної різниці за показниками ліпідограми.
В динаміці через шість місяців після проведеного АКШ або коронарного стентування так само детальна увага приділялася збору скарг хворих. Найбільш важливими питаннями, звичайно, були рецидиви ангінозних болей та необхідність у прийомі нітратів, задишка та швидка втомлюваність при виконанні звичайних справ, обмеження фізичної активності та загальне самопочуття, тощо. У разі потреби проводилася індивідуальна корекція обов'язкового медикаментозного лікування, за потреби збільшувалися або зменшувалися дози лікарських засобів, або додавалися додаткові медикаменти. Але обов'язкова стандартна терапія ішемічної хвороби серця залишалася незмінною: подвійна антиагрегантна терапія (аспірин + клопідогрел), Я-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та статини. Так, через шсть місяців дослідження виявлено, що у 2 хворих Іа групи (8 %) та 8 хворих Іб (12 %) групи з'явилися рецидиви ангінозних болей при помірному фізичному навантаженні, що відповідали рівню стенокардії напруження І-ІІІ ФК, відповідно в Іа групі у 1 хворого стенокардія напруги І ФК (4 %), у 1 хворого - стенокардія напруги ІІ ФК (4 %), в Іб групі у 1 хворого - стенокардія напруги І ФК (4 %), у 1 хворого - стенокардія напруги ІІ ФК (4 %), у 1 хворого - стенокардія напруги ІІІ ФК (4 %). При цьому по 2 хворих обох груп потребували прийому нітратів (по 8 %). 3 хворих Іа групи (12 %) та 2 хворих Іб групи (8 %) скаржилися на помірну задишку при фізичному навантаженні та у спокої, обмеженість своїх звичайних фізичних можливостей відчували по 2 хворих кожної групи спостереження (по 4 %). Незадовільні своїм загальним самопочуттям через 6 місяців після виконаного аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій були по 2 хворих обох груп (по 8 %).
Через півроку після виконаного хірургічного лікування ІХС (АКШ або коронарного стентування) виявлено значні позитивні зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки. Так, у хворих після виконаного АКШ було виявлено достовірне зменшення КДР ЛШ на 5,3 % (Р<0,05), КСР ЛШ на 8,3 % (Р<0,05), КДО ЛШ на 8,9 % (Р<0,05), КСО ЛШ на 11,4 % (Р<0,05), УО на 4,6 % (Р<0,05), ЛП на 4,0 % (Р<0,05), ПШ на 4,3 % (Р<0,05), ММЛШ та ІММЛШ на 12,3 % (Р<0,05), ХОК на 7,2 % (Р<0,05), СІ на 8,2 % (Р<0,05), ЗПОС на 8,5 % (Р<0,05), що може свідчити про зменшення ступеня дилатації порожнин та про поліпшення глобальної скоротності ЛШ. Показник ФВ на шостому місяці дослідження, навпаки, був достовірно вищий на 5,6 % (Р<0,05), що свідчить про поліпшення систолічної функції ЛШ.
В групі хворих після виконаного стентування КА зміні внутрішньосерцевої гемодинаміки були не такі виражені, але нами також було виявлено вірогідне зменшення КСР ЛШ на 3,3 % (Р<0,05), КСО ЛШ на 5,5 % (Р<0,05), ПШ на 3,2 % (Р<0,05), ММЛШ та ІММЛШ на 4,8 % (Р<0,05), ХОК на 6,63 % (Р<0,05), СІ на 7,2% (Р<0,05), ЗПОС на 5,19 % (Р<0,05). Рівень ФВ ЛШ мав тенденцію до збільшення, але достовірної різниці між показниками першого та шостого місяців дослідження не було.
Проводячи порівняння хворих основної групи між собою через шість місяців після виконаного хірургичного лікування ІХС було виявлено достовірно менші показники КСР ЛШ на 6,0 % (Р<0,05), КДО ЛШ на 6,3 % (Р<0,05), КСО ЛШ на 12,7 % (Р<0,05), ММЛШ та ІММЛШ на 4,6 % (Р<0,05) у хворих після стентування КА. ФВ ЛШ у хворих Іб групи була достовірно вища на 5,3 % (Р<0,05). При розділенні кожної основної групи на підгрупи після перенесеного Q- або не Q-ІМ також було виявлено вірогідні переваги на користь хворих з перенесеним не Q-ІМ.
Порівнюючи порушення серцевого ритму у пацієнтів основної групи через півроку дослідження було так само зафіксовано як суправентрикулярні, так і шлуночкові екстрасистоли. Але кількість їх значно зменшилася. Лише збільшилася кількість поодиноких суправентрикулярних екстрасистол з 6 хворих Іа групи до 7 хворих (з 24 % до 28 %) та з 4 хворих Іб групи до 6 хворих (з 16 % до 24 %). За всіма іншими видами екстрасистол спостерігалося зменшення їх кількості по основній групі. Так, парні суправентрикулярні екстрасистоли залишилися лише у 2 хворих Іа групи (з 16 % до 8 %) і у 3 хворих Іб групи (з 20 % до 16 %), шлуночкові екстрасистоли І класу на шостому місяці дослідження турбували 6 хворих Іа групи (з 36 % до 24 %) та 6 хворих Іб групи (з 28 % до 24 %), шлуночкові екстрасистоли ІІ класу - у 5 хворих Іа групи (з 24 % до 20 %) та 3 хворих Іб групи (з 20 % до 16%), шлуночкові екстрасистоли ІІІ класу - у 1 хворого Іб групи (з 8 % до 4 %), шлуночкові екстрасистоли ІVа класу - у 1 хворого Іа групи (з 12 % до 4 %) та у жодного хворого Іб групи (з 8 % до 0 %), шлуночкові екстрасистоли V класу - у жодного хворого Іа групи (з 4 % до 0 %). Незмінними залишилися кількість шлуночкових екстрасистол ІІІ класу в Іа групі - у 2 хворих (8 %), кількість шлуночкових екстрасистол V класу - у 1 хворого Іб групи (4 %) та кількість шлуночкових екстрасистол ІVв класу - у жодного хворого основної групи (0 %).
Вивчення ВСР через шість місяців дослідження також показало позитивні зміни в групі хворих після виконаного оперативного лікування ІХС. Більш виражений позитивний характер ці зміни носили в групі хворих після виконаного АКШ. Спостерігалося достовірне збільшення показників SDNN на 42,6 % (Р<0,05), SDANN на 44,9 % (Р<0,05), SDNNi на 22,7 % (Р<0,05) та rMSSD на 56,9 % (Р<0,05), що свідчить про значне покращення ВСР та підвищення впливу парасимпатичної нервової системи через півроку після виконаного АКШ. При порівнянні показників ВСР хворих Іб групи після виконаного стентування КА на шостому місяці дослідження було виявлено достовірне збільшення показників SDNN на 7,3 % (Р<0,05), SDANN на 6,1 % (Р<0,05), SDNNi на 4,8 % (Р<0,05) та rMSSD на 19,7 % (Р<0,05). Якщо відокремити підгрупи після перенесеного Q- або не Q-ІМ в анамнезі, то так само виявлено тенденцію до збільшення в динаміці всіх часових показників ВСР на користь хворих після перенесеного не Q-ІМ.
Проводячи оцінку динаміки сегменту SТ через шість місяців після оперативного лікування ІХС під час добового моніторування ЕКГ, елевацію сегменту SТ до 5 мм було зафіксовано у 3 (12 %) хворих Іа та 3 (12 %) хворих Іб групи, у 1 (4 %) хворого Іб групи була зареєстрована депресія сегменту SТ до 3 мм протягом 2 годин 43 хвилин у денний час. Але в жодному випадку не було виявлено ішемічних змін сегменту SТ у нічний та передранковий часи.
Для вивчення стану ендотеліальної функції через шість місяців після виконаного оперативного лікування ІХС повторно вивчався рівень ендотеліну-1 людини та рівень активних метаболітів NО в сироватці крові. В Іа та Іб групах рівень Е-1 через півроку дослідження вірогідно знизився на 22,2 % (Р<0,001). При проведенні порівняння хворих основної групи між собою не було виявлено будь-якої вірогідної різниці, що свідчить про однакове відновлення ендотеліальної функції в динаміці після виконаної хірургічної корекції ІХС. При порівнянні підгруп з перенесеним Q- або не Q-ІМ тенденцію до менших значень рівня Е-1 мали хворі після не Q-ІМ.
Проведений аналіз рівня метаболітів NО також виявив позитивні зміни на шостому місяці дослідження. Так, в Іа групі було виявлено вірогідне збільшення рівня NО2 на 41,2 % (Р<0,05), NО3 на 35,9 % (Р<0,05) та NОх на 37,5 % (Р<0,05), що свідчить про покращення стану ендотеліальної функції. В Іб групі спостерігалося вірогідне зростання нітритів на 38,5 % (Р<0,05), нітратів на 33,6 % (Р<0,05) та їх сумарного рівня на 32,1 % (Р<0,05). Порівнюючи рівень метаболітів NО групи хворих після виконаного АКШ з групою хворих після виконаного стентування КА, не було виявлено будь-якої достовірної різниці за показниками нітратів, нітритів або їх суми, що також свідчить про однакове відновлення ендотеліальної функції в динаміці після виконаної оперативної корекції ІХС, так само, як і при порівнянні рівня ендотеліну-1. Також при порівнянні підгруп з перенесеним Q- або не Q-ІМ не було виявлено вірогідної різниці між підгрупами, але тенденцію до збільшення рівня метаболітів NО мала підгрупа хворих після перенесеного не Q-ІМ.
Зміни рівня ліпідів в групі хворих після оперативного лікування ІХС на шостому місяці дослідження так само мали вірогідні позитивні зміни. Було виявлено вірогідне зменшення рівня ЗХ на 19,3 % (Р<0,05), ЛПНЩ на 18,7 % (Р<0,05) та ТГ на 18,5 % (Р<0,05) у хворих Іа групи через шість місяців спостереження, що свідчить про покращення рівня атерогенності у хворих основної групи. Не виявлено вірогідної різниці між показниками ХС ЛПВЩ. У хворих Іб групи було виявлено вірогідне зменшення рівня ЗХ на 17,3 % (Р<0,05), ХС ЛПНЩ на 19,1 % (Р<0,05) та ТГ на 18,4 % (Р<0,05), що також свідчить про покращення рівня атерогенності. Так само не виявлено вірогідної різниці між показниками ХС ЛПВЩ.
При порівнянні рівня ліпідів у хворих основної Іа та Іб групи між собою через шість місяців після проведеного оперативного лікування ІХС не було виявлено будь-якої вірогідної різниці за показниками ЗХ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ та ТГ, що свідчить про однаковий рівень зменшення рівня ліпідів в динаміці у хворих як після виконаного АКШ, так і після виконаного коронарного стентування. Так само не було виявлено вірогідної різниці за всіма показниками ліпідограми при порівнянні між собою підгруп хворих з перенесеним Q- або не Q-ІМ.
Виявлені прямі кореляційні зв'язки між ФВ та показниками ВСР (r=0,28-0,39, Р<0,05), а також зворотні кореляційні зв'язки між КДО та КСО, ММЛШ та ІММЛШ, СІ та ЗПОС з показниками ВСР (r=-0,16- -0,57, Р<0,05) свідчать про вплив стану нервової системи на структурно-геометричні та функціональні показники серця. Також виявлено пряму кореляційну залежність КДО та КСО ЛШ, ММЛШ та ІММЛШ, ЗПОС та СІ з рівнем Е-1 (r=0,17-0,36, Р<0,05), прямий зв'язок між ФВ та рівнем метаболітів NО (r=0,47, Р<0,05), а також зворотній кореляційний зв'язок між ФВ та рівнем Е-1 (r=-0,43, Р<0,05) і КДО та КСО ЛШ, ММЛШ та ІММЛШ, СІ та ЗПОС з рівнем метаболітів NО (r=-0,25- -0,75, Р<0,05), що свідчить про вплив рівня ендотеліальної дисфункції на структурно-геометричні та функціональні показники кардіогемодинаміки. Прямий кореляційний зв'язок між рівнем КДО та КСО ЛШ, ММЛШ та ІММЛШ, СІ та ЗПОС із рівнем ЗХ, ХС ЛПНЩ та ТГ (r=0,17-0,67, Р<0,05) свідчить про залежність покращення кардіогемодинамічних показників від рівня атерогенності.
Прямий кореляційний зв'язок між рівнем метаболітів NО з показниками ВСР (r=0,32-0,33, Р<0,05) та зворотній кореляційний зв'язок між рівнем Е-1 з показниками ВСР (r=-0,64- -0,68, Р<0,05) та рівнем Е-1 і ФВ (r=-0,43, Р<0,05) є свідком взаємозв'язку стану ендотеліальної функції та стану нервової системи у хворих на ІХС. Окрім того, взаємозв'язок між рівнем атерогенезу та дисфункцією ендотелію проявляється у прямому кореляційному зв'язку між рівнем Е-1 та ЗХ, ХС ЛПНЩ і ТГ (r=0,38-0,48, Р<0,05), а також у зворотному кореляційному зв'язку між рівнем метаболітів NО із рівнем ЗХ, ХС ЛПНЩ і ТГ (r=-0,49- -0,61, Р<0,05).
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та вирішення актуальної задачі сучасної кардіології - визначена висока ефективність комплексної медикаментозної терапії на фоні хірургічної корекції ішемічної хвороби серця (аортокоронарного шунтування та стентування коронарних артерій).
1. Структурно-геометричні та функціональні показники лівого шлуночка у хворих з перенесеним інфарктом міокарда вже в перший місяць після виконаного аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій характеризуються вірогідним зменшенням КДО на 8,7 % та 21,2 %, КСО на 16,4 % та 35,4 %, ІММЛШ на 10,9 % та 19,5 % (Р<0,05), та підвищенням фракції викиду на 6,0 % та 14,6 % (Р<0,05) у порівнянні з контрольною групою хворих, які від оперативного лікування ішемічної хвороби серця відмовилися. Показники внутрішньосерцевої гемодинаміки мають вірогідно позитивний характер в групі хворих після проведеного стентування коронарних артерій у порівнянні з групою хворих після виконаного аортокоронарного шунтування.
2. Варіабельність серцевого ритму в перший місяць після проведеного оперативного лікування ішемічної хвороби серця в групі хворих після виконаного аортокоронарного шунтування виявилась достовірно зниженою за всіма показниками більше, ніж на 18 % (Р<0,05) у порівнянні з контрольною групою хворих, що відмовилися від оперативного лікування. В групі хворих після виконаного стентування коронарних артерій показники варіабельності серцевого ритму в перший місяць післяопераційного періоду не мали достовірних відмінностей у порівнянні з хворими ІІ групи.
3. Ендотеліальна функція в основній групі хворих після проведеного хірургічного лікування ішемічної хвороби серця через один місяць виявилась вірогідно кращою, ніж у хворих ІІ групи та характеризувалася зменшенням рівня ендотеліну-1 на 10,9 % та 13,1 % (Р<0,05) і підвищенням рівня метаболітів оксиду азоту - нітритів та нітратів - більше, ніж на 11,5 % (Р<0,05). Не було виявлено достовірної різниці показників ендотеліну-1 у післяопераційному періоді між групами, яким було виконане аортокоронарне шунтування та стентування коронарних артерій.
4. Через шість місяців дослідження у хворих на ішемічну хворобу серця з перенесеним інфарктом міокарда після виконаного оперативного лікування (аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій) рецидиви нападів стенокардії з'явилися лише у 10 % хворих, потреба у короткодіючому нітрогліцерині була у 8 % хворих, а незадовільні загальним самопочуттям також склали лише 8 %, натомість, в групі хворих, що від оперативного лікування відмовилися, у 90 % хворих були рецидиви ангінозних болей, 80 % потребували прийому нітратів протягом доби, та 93,3 % були незадовільні своїм загальним самопочуттям. Протягом шести місяців дослідження в основній групі хворих з перенесеним інфарктом міокарда після виконаної хірургічної корекції ішемічної хвороби серця (аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій) не зареєстровано жодного кардіального ускладнення або випадку раптової коронарної смерті.
5. Структурно-геометричні та функціональні показники лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця з перенесеним інфарктом міокарду через шість місяців після виконаного аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій у порівнянні з такими через один місяць характеризуються достовірним зменшенням показників, що відображають об'ємні і лінійні параметри, масу міокарда та індекс маси міокарда, та достовірним збільшенням фракції викиду лівого шлуночка. Виявлено достовірне зменшення вказаних показників у хворих після перенесеного стентування коронарних артерій у порівнянні з проведеним аортокоронарним шунтуванням.
6. Варіабельність серцевого ритму в динаміці на шостому місяці дослідження в групі хворих після перенесеного аортокоронарного шунтування була достовірно більша за всіма часовими показниками та утримувалась в межах норми. Показники варіабельності серцевого ритму в групі хворих після стентування коронарних артерій в динаміці були достовірно вищими.
7. Показники ендотеліальної функції в динаміці на шостому місяці після перенесеного оперативного лікування ішемічної хвороби серця проявилися достовірним зниженням рівня ендотеліну-1 та підвищенням рівня метаболітів оксиду азоту.
8. Встановлена кореляційна залежність між рівнем ендотеліальної дисфункції, вмістом кінцевих метаболітів оксиду азоту та змінами внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на ішемічну хворобу серця після перенесеного оперативного лікування (аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій) вказує на вірогідний вплив ендотеліальної дисфункції на процеси ремоделювання лівого шлуночку.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Проведення комплексної медикаментозної терапії після виконаного оперативного втручання на коронарних артеріях (аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій) повинно бути направлено на попередження імовірних ускладнень подальшого перебігу ішемічної хвороби серця (післяінфарктної стенокардії, тромботичних ускладнень, серцевої недостатності тощо), корекція яких повинна проводитися індивідуально.
2. Зважаючи на високі кореляційні взаємозв'язки між ендотеліальною дисфункцією, показниками ремоделювання лівого шлуночку та внутрішньосерцевою гемодинамікою, ендотелін-1 може бути маркером несприятного ремоделювання міокарда.
3. Після проведеного хірургічного лікування (аортокоронарного шунтування або стентування коронарних артерій) хворих на ішемічну хворобу серця дозування статинів повинно проводитися в залежності від рівня основних показників гіперліпопротеїдемії. Високий рівень загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності потребує призначення аторвастатину або симвастатину у максимально високих дозах (до 80 мг/доб.).
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Кацюба Ю.В. Особенности внутрисердечной гемодинамики после проведения аортокоронарного шунтирования у пациентов, перенесших инфаркт миокарда / Ю.В. Кацюба // Актуальні питання медичної науки та практики : зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 74, кн. 1. - С. 69-74.
2. Кацюба Ю.В. Особенности функции эндотелия у больных, перенесших инфаркт миокарда, на фоне оперативного лечения ИБС / Ю.В. Кацюба // Актуальні питання медичної науки та практики : зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 76, Т. 1, кн. 1. - стр. 38-46.
3. Фуштей И.М. Особенности ведения пациентов, перенесших аортокоронарное шунтирование в раннем и позднем послеоперационном периоде / И.М. Фуштей, З.В. Лашкул, Ю.В. Кацюба // Ліки України - К., 2008. - №9 - С. 31-35. (автором проведено аналіз літературних джерел).
4. Фуштей И.М. Вариабельность сердечного ритма у больных ишемической болезнью сердца после аортокоронарного шунтирования в ранние и отдаленные сроки, их прогностическая значимость / И.М. Фуштей, З.В. Лашкул, Ю.В. Кацюба // Запорож. мед. журн. - №5. - 2008. - С. 77-79. (автором зібрано матеріал, проведено аналіз результатів та підготовлено текст до друку).
5. Фуштей И.М. Изменение систолической функции левого желудочка у больных после оперативного лечения ишемической болезни сердца / И.М. Фуштей, З.В. Лашкул, Ю.В. Кацюба // Актуальні питання медичної науки та практики : зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 74, кн.2 - С. 312-317. (автором зібрано матеріал, проведено аналіз результатів та підготовлено текст до друку).
6. Кацюба Ю.В. Состояние эндотелиальной функции у больных после оперативного лечения ИБС / Ю.В. Кацюба // Тези за матеріалами наук.-практ. конф. молодих вчених «Актуальні питання медицини і фармації». - Запоріжжя, 2009. - С. 13-15.
АНОТАЦІЇ
Кацюба Ю.В. Особливості ремоделювання лівого шлуночку та стан ендотеліальної функції у хворих на ішемічну хворобу серця після аортокоронарного шунтування та стентування коронарних артерій. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.11 - кардіологія. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, м. Запоріжжя, 2010.
Дисертація присвячена вивченню особливостей внутрішньосерцевої гемодинаміки, змінам варіабельності серцевого ритму, стану ендотеліальної функції шляхом вивчення рівня концентрації ендотеліну-1 людини та активних метаболітів оксиду азоту у хворих на ішемічну хворобу серця з перенесеним інфарктом міокарду після виконаного хірургічного лікування - аортокоронарного шунтування чи коронарного стентування на тлі стандартної медикаментозної терапії.
В роботі доведено, що у хворих на ІХС з перенесеним інфарктом міокарду після виконаного хірургічного лікування - АКШ або стентування КА - на тлі стандартної медикаментозної терапії спостерігаються вірогідні позитивні зміни за показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки, показниками варіабельності серцевого ритму та станом ендотеліальної функції, у порівнянні з хворими на ІХС з перенесеним інфарктом міокарду, які потребували оперативного лікування, але за тих чи інших обставин його не виконали. Визначено комплекс обов'язкової стандартної медикаментозної терапії для хворих з перенесеним ІМ в анамнезі як після хирургичного лікування ІХС, так і без нього. Доведено необхідність динамічного спостереження у віддаленому післяопераційному періоді хворих на ІХС після виконаного АКШ або коронарного стентування.
Ключові слова: ішемічна хвороба серця, коронарні артерії, аортокоронарне шунтування, стентування коронарних артерій, внутрішньосерцева гемодинаміка, варіабельність серцевого ритму, дисфункція ендотелію.
Кацюба Ю.В. Особенности ремоделирования левого желудочка и состояние эндотелиальной функции у больных ишемической болезнью сердца после проведенного аортокоронарного шунтирования и стентирования коронарных артерий. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Запорожский государственный медицинский университет МОЗ Украины, г. Запорожье, 2010.
Диссертация посвящена изучению особенностей внутрисердечной гемодинамики, изменениям вариабельности сердечного ритма, состоянию эндотелиальной функции посредством изучения уровня концентрации эндотелина-1 человека и активных метаболитов оксида азота у больных ишемической болезнью сердца с перенесенным инфарктом миокарда после выполненного хирургического лечения - аортокоронарного шунтирования или коронарного стентирования на фоне стандартной медикаментозной терапии.
В процессе выполнения диссертационной работы объектом исследования стали больные ИБС с перенесенным Q- или не Q-ИМ в течение последних 2 месяцев. По данным проведенной КАГ все пациенты нуждались в оперативном лечении ИБС. Основной группе пациентов было проведено хирургическое лечение: аортокоронарное шунтирование или стентирование коронарных артерий. Контрольной группе по тем или иным причинам такое лечение проведено не было. Для решения поставленных целей и задач исследования были использованы современные методы исследования: эхокардиография, холтеровское суточное мониторирование ЭКГ, спектрофлюорометрический метод определения содержания в плазме крови метаболитов оксида азота и радиоиммунное определение в плазме крови уровня эндотелина-1 человека, биохимическое определение уровня липидов крови ферментативным методом. Исследование проводилось в период стационарного этапа лечения через один и шесть месяцев после выполненного оперативного лечения (АКШ или коронарного стентирования), либо после коронароангиографии.
Подобные документы
Типи ремоделювання серця і функціональний стан внутрішньосерцевої гемодинаміки, систолічна, діастолічна, ендотеліальну функцію у хворих на ішемічну хворобу серця у постінфарктному періоді ускладнених аневризмою серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою.
автореферат [33,2 K], добавлен 09.04.2009Гіпертонічна та ішемічна хвороби. Застосування антигіпертензивних препаратів, які мають органопротекторні та ендотеліопротекторні властивості. Особливості дисфункції ендотелію, ремоделювання серця та сонних артерій у хворих на гіпертонічну хворобу.
автореферат [155,5 K], добавлен 09.03.2009Особливості кардіогемодинаміки і процесів структурного ремоделювання серця у хворих на артеріальну гіпертензію. Судинне ремоделювання, ендотеліальні функції артерій й стан кровотоку в екстракраніальних і інтракраніальних артеріях. Вплив блокаторів на них.
автореферат [55,8 K], добавлен 09.03.2009Взаємовідношення ремоделювання судин і серця, порушень цитокінової системи у хворих на гіпертонічну хворобу та критерії діагностики перебігу хвороби як передумови корекції лікування. Алгоритми і математичні моделі діагностики порушень імунного статусу.
автореферат [59,7 K], добавлен 07.04.2009Захворювання серця і судин як найчастіша причина смертності та інвалідності населення в Україні. Основна причина ішемічної хвороби серця - обструктивне ураження коронарних артерій, пов’язане з утворенням атеросклеротичної бляшки в просвіті судин.
автореферат [54,7 K], добавлен 06.04.2009Хвороби системи кровообігу та надлишкова вага. Продукування адипоцитами вісцеральної жирової тканини вільних жирних кислот та пригнічення поглинання інсуліну печінкою. Інсулінорезистентність та артеріальна гіпертензія. Алгоритм лікування хворих.
автореферат [39,6 K], добавлен 29.03.2009Патофізіологічні особливості та причини розвитку ішемічної хвороби серця при наявному цукрового діабету 2 типу. Доцільність застосування кардіоліну як допоміжного фітотерапевтичного препарату у хворих. Поліпшення мозкового та коронарного кровотоку.
статья [22,4 K], добавлен 06.09.2017Наявність гендерних особливостей та впливу ожиріння на формування гіпертрофії лівого шлуночку у хворих із артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом. Гіпертрофія лівого шлуночку в залежності від ступеня порушень вуглеводного, ліпідного обмінів.
автореферат [51,5 K], добавлен 06.04.2009Дослідження ішемічної хвороби серця (ІХС) як гострої та хронічної дисфункції серцевого м’яза. Основні клінічні симптоми ІХС. Перебіг стенокардії напруження. Діагностика та профілактики, лікування захворювання. Основні види ліпідознижуючих препаратів.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 14.03.2019Застосування статинів для лікування хворих на ішемічну хворобу серця. Особливості класифікації статинів, показання до їх застосування та побічні ефекти. Аналіз асортименту статинів та їх доступності для населення на фармацевтичному ринку України.
дипломная работа [990,6 K], добавлен 17.06.2016
