Застосування гіпобаротерапії в комплексному лікуванні запальних захворювань матки та придатків у жінок з трубно-перитонеальною безплідністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

МОЗ УКРАЇНИ

УДК:615.835.14.03:618.14+618.12-002+618.177

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Застосування гіпобаротерапії в комплексному лікуванні запальних захворювань матки та придатків у жінок з трубно-перитонеальною безплідністю

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Зайцева Оксана Євгенівна

Одеса - 2010

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України. матка гіпобаротерапія гормональний

Науковий керівник:доктор медичних наук, професор Сокрут Валерій Миколайович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Насібуллін Борис Абдуллайович, Український НДІ медичної реабілітації та курортології, головний науковий співробітник відділу фундаментальних та клініко-діагностичних досліджень;

доктор медичних наук, професор Зелінський Олександр Олексійович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №2.

Захист відбудеться «03» червня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України" за адресою: 65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий «28» квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хронічні неспецифічні запальні захворювання матки і придатків (ХЗМП) зустрічаються у 60-70% гінекологічних хворих (Подзолкова Н.М., 2006). Запалення веде до утворення спайок, непрохідності маткових труб, сприяє розвитку вторинних гемодинамічних і трофічних розладів (Бодяжина В.Н., 2001). Слідством ХЗМП є трубно-перитонеальне безпліддя, питома вага якого складає 50-60%. Не дивлячись на постійний науковий пошук, безпліддя залишається важливою медичною і соціальною проблемою, у тому числі в Україні, де кількість безплідних браків коливається від 10 до 20% (Дубчак А.Є., 2007). Нездатність мати дітей веде до соціальної, психологічної дезадаптації пацієнтів і зниженню якості життя (Долецкая Д.В., 2006). Це додає особливу актуальність і значущість питанням лікування цієї категорії хворих (Радзінський В. Е., 2008).

Загальноприйнята терапія ХЗМП часто супроводжується розвитком побічних та алергічних реакцій, нестійкістю клінічних результатів, що визначає необхідність пошуку нових методів лікування. Перспективним є поєднання медикаментозної та фізіотерапевтичної дії (Владимиров О.А., 2004; Сердюк В.В., 2004; Литвинова О.В., 2004). У вітчизняній медицині фізіотерапія завжди розглядалася як складова програм відновлення фертильності. Проте, не всі методи однаково ефективні і безпечні: ультразвук, неспецифічне тепло ведуть до розвитку повнокров'я органів малого тазу, а електромагнітне випромінювання збільшує продукцію естрогену, небажану у пацієнток з гормональним дисбалансом (Улащик В.С., 2003; Зубкова С.М., 2004; Стругацький В.М., 2005; Порада А.М., 2006; Markov M., 2007).

До перспективних фізіотерапевтичних методів лікування ХЗМП може бути віднесена гіпобаротерапія (ГБТ), ефективність якої пов'язують з позитивним впливом зниженого тиску на кровообіг органів малого тазу (Пономаренко Г.Н., 2005). Число досліджень, присвячених цій проблемі, обмежено і необхідно накопичення фактичного матеріалу про ефективність і механізми фізіотерапевтичного впливу ГБТ, удосконалення методики відпускання процедури. Останнє є особливо важливим, оскільки дія низької інтенсивності не викликає істотної перебудови кровообігу, а більша за величиною та тривалістю - може супроводжуватися розвитком побічної дії (Артьоменко В. У., 1997, Brown C. M., 2003).

Можливість індивідуалізації фізичної дії доведена стосовно велоергометрії, коли навантаження задається залежно від функціонального стану серцево-судинної системи досліджуваного, визначеного його статтю, віком і вагою, а її адекватність контролюється зміною пульсу та артеріального тиску. Ці ж принципи, теоретично, можуть бути поширені на ГБТ, яка представляє варіант фізичної дії на організм. В цьому випадку індивідуально підібрані режими ГБТ відповідатимуть функціональному стану організму, за рахунок чого дозволять досягти максимальної ефективності процедури, поліпшити результати лікування, збільшити стійкість одержаних результатів і скоротити до мінімуму кількість побічних ефектів. Безумовно, у будь-якому випадку, необхідні спеціальні дослідження, що доводять безпеку методу і, в першу чергу, - відсутність негативного впливу ГБТ на менструальний цикл і самопочуття хворих. Ці невирішені питання і стали предметом проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати роботи одержані при виконанні планово-бюджетної НДР «Індивідуальне лікування і реабілітаційна терапія людини, страждаючої порушенням репродуктивної функції шляхом створення автоматично регульованих пристроїв і способів» (№ держреєстрації 0100U000030), виконаної в НДІ медичних проблем родини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України. Фрагмент НДР, присвячений застосуванню гіпобаротерапії в комплексному лікуванні запальних захворювань матки та придатків, виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування неспецифічних запальних захворювань матки і придатків, ускладнених трубно-перитонеальним безпліддям, шляхом використання в комплексному лікуванні процедур гіпобаротерапії, параметри яких підібрані індивідуально, відповідно функціональному стану пацієнток.

Завдання дослідження:

1. Оцінити вихідні порушення кровообігу органів малого тазу у жінок з запальними захворюваннями матки і придатків.

2. Вивчити вплив стандартних режимів гіпобаротерапії (постійного і переривчастого) на гемодинамічні показники, гормональний стан, киснево-транспортну функцію крові та прохідність маткових труб у пацієнток з хронічними запальними захворюваннями матки і придатків.

3. Розробити індивідуалізований підхід до вибору режиму гіпобаротерапії, що базується на зіставленні реакції серцево-судинної системи на вплив зниженого тиску та стандартне велоергометричне навантаження.

4. Порівняти вплив індивідуалізованого та стандартних режимів гіпотерапії на гемодинамічні показники, гормональний стан, киснево-транспортну функцію крові.

5. Вивчити клінічну ефективність індивідуалізованого режиму гіпобаротерапії та його вплив на відновлення прохідністі маткових труб та фертильної функції у порівнянні зі стандартними режимами.

Об'єкт дослідження. Показники загальної гемодинаміки та кровообігу органів малого тазу, гормональний стан, киснево-транспортна функція крові, прохідність маткових труб у хворих з неспецифічними запальними захворюваннями матки і придатків, ускладнених трубно-перитонеальним безпліддям.

Предмет дослідження. Вплив різних режимів застосування гіпобаротерапії (постійного, переривчастого, індивідуалізованого переривчастого) на динаміку вказаних показників у цих хворих.

Методи дослідження. Клінічне спостереження, клініко-лабораторні (загальноклінічні аналізи, визначення концентрації статевих та стресових гормо нів), інструментальні (реографія, велоергометрія, черезшкірна оксиметрія, кімопертубація), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено зміни показників загальної гемодинаміки та кровообігу в органах малого тазу, концентрації статевих та стресових гормонів і киснево-транспортної функції крові в різні фази менструального циклу у здорових жінок і у пацієнток із запальними захворюваннями матки та придатків, ускладнених трубно-перитонеальним безпліддям. Встановлено, що у хворих має місце суттєве зменшення пульсового кровонаповнення, зниження об'ємної швидкості та збільшення опору кровообігу, які супроводжуються вираженим венозним застоєм в органах малого тазу, порушенням киснево-транспортної функції крові.

Вперше показано, що постійний та переривчастий режими гіпобаротерапії мають односпрямовану дію та призводять до нормалізації якісних та кількісних показників кровообігу, поліпшення киснево-транспортної функції крові та збільшення частоти відновлення прохідності маткових труб, при цьому гіпобаротерапія в постійному режимі супроводжується більш виразним впливом на вказані показники, однак має і більшу кількість побічних реакцій у вигляді запаморочення, нудоти, зниження артеріального тиску, тахі- або брадикардії.

Вперше обґрунтована можливість індивідуалізованого підходу до корекції переривчастого режиму гіпобаротерапії, що базується на визначенні функціонального стану пацієнтки та враховує її вік, масу тіла та реакцію серцево-судинної системи на вплив зниженого тиску.

Показано перевагу використання індивідуалізованого режиму процедур гіпобаротерапії в лікуванні хворих з хронічними неспецифічними запальними захворюваннями матки та придатків, які мають ускладненням трубно-перитонеальне безпліддя, щодо впливу на клінічні симптоми захворювання, показники загальної гемодинаміки відновлення прохідності маткових труб та зниження частоти побічних ефектів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено алгоритм індивідуалізації процедури переривчастого режиму гіпобаротерапії; доведено більш високу ефективність цієї процедури в лікуванні трубно-перитонеального безпліддя, що веде до відновлення фертильності.

Метод гіпобаротерапії впроваджено в роботу гінекологічних відділень лікарень міста Донецька, а також використовується в навчальному процесі на кафедрах фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, акушерства, гінекології та перинатології ДонНМУ.

Особистий внесок автора. Дисертантом здійснено інформаційно-патентний пошук і аналіз наукової літератури щодо дослідженої проблеми, обґрунтована мета, завдання теми наукового дослідження. Автором проведено дослідження жінок репродуктивного віку під впливом гіпобаротерапії в різних її режимах, оброблено статистично і узагальнено отриманий матеріал, зроблені висновки і дані практичні рекомендації.

Апробація роботи. Основні матеріали дисертації були презентовані автором на науково-практичних конференціях IV читання ім. В. В. Підвисоцького (Одеса, 2005) та «Актуальні проблемі захворювань серцево-судинної системи» (Донецьк, 2005), IV з'їзді Українського біофізичного товариства (Донецьк, 2006), науково-практичній конференції «Фундаментальні питання атеротромбозу» (Донецьк, 2006), III з'їзді фізіотерапевтів, курортологів і медичних реабілітологів (Ялта, 2008).

Апробацію роботи проведено на міжкафедральному засіданні кафедр фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, кафедри акушерства, гінекології та перинатології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України та на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей в наукових журналах, визнаних ВАК України, і 7 тез у збірниках матеріалів наукових конференцій і з'їздів.

Структура і об'єм дисертації. Дисертація складається із вступу, аналітичного огляду літератури, 5 розділів, обговорення результатів, висновків, списку використаних джерел. Робота викладена на 172 сторінках машинопису, містить 36 таблиць і 18 малюнків. Список літератури включає 251 джерело, з них 105 кирилицею.

Автор виражає щиру подяку завідувачу науково-дослідною лабораторією НДІ медичних проблем родини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького д. біол. н. І. Г. Герасимову за допомогу в розробці алгоритму індивідуалізації гіпобаротерапії, а також за цінні поради у розв'язуванні деяких теоретичних питань, що виникли при написанні дисертації.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи. Всього обстежено 123 жінки репродуктивного віку (від 19 до 35 років) з ХЗМП: 39% мали хронічний сальпінгіт і оофорит, 43% - тазові перитонеальні спайки, 18% - хронічний параметрит. При лапароскопії спайковий процес виявлений у всіх хворих, відсоток поширених і локальних форм був приблизно рівним (42% і 58%). Порушення прохідності маткових труб при кімопертубації виявлено у всіх пацієнток, частіше зустрічався двобічний процес (61%) і повна непрохідність (64%).

Всі пацієнтки одержували базисну терапію, яка включала, якщо потрібно, оперативне лікування спайкового процесу та медикаментозне лікування з застосуванням антибактеріальних та протизапальних ліків. 91 хвора, крім базисної терапії, отримала ГБТ: в стандартному постійному режимі - 28 жінок, стандартному переривчастому - 28 жінок, 35 жінок отримали індивідуалізований режим переривчастої гіпобаротерапії. Група порівняння склала 32 хворих з ХЗМП, які одержували комплексне лікування без фізіотерапії. Крім того, 16 умовно-здорових жінок-волонтерів, що склали групу контролю, взяли участь у вивченні динаміки параметрів кровообігу, киснево-транспортної функції крові, гормонального гомеостазу протягом менструального циклу; 14 жінок прийняли участь у розробці алгоритму індивідуалізації дії гіпобаротерапії за допомогою велоергометрії.

Лікування хворих проходило в два етапи. Спочатку призначали кімопертубацію і діагностичну лапароскопію, яка при необхідності супроводжувалася ендоскопічним оперативним лікуванням. Другий етап включав медикаментозне лікування і ГБТ.

Гіпобаротерапія проводилась з використанням спеціального пристрою - камери зональної декомпресії (КЗДМ-АК, "Артем"). Час дії ГБТ складав при першій процедурі 10 хв, при другій - 15 хв, при третій і подальших - 20 хв. Процедури отримували щодня (окрім суботи та неділі) в першій половині дня (курс - 20 процедур). Перший сеанс ГБТ призначали після закінчення менструального циклу.

Переривчастий режим ГБТ (ПрГБТ) мав величину розрідження 12 кПа і частоту 0,1 Гц (10 циклів/хв, G = 2,66 кПа для 20 хв дії). Постійний режим ГБТ (ПГБТ) характеризувався постійною величиною розрідження протягом всієї дії, що складала 10 кПа (G = 11,5 кПа). Максимальні величини розрідження при індивідуалізованому режимі ГБТ ( ІГБТ) коливались від 2 до 16 кПа і G від 1,60 до 3,46 кПа, час досягнення максимальної величини розрідження і повернення тиску до атмосферного складали 1,5 с кожне, час знаходження на максимумі розрідження дорівнював нулю, частота дорівнювалась 0,1 Гц (10 циклів/хв).

Ефективність лікування оцінювали на підставі клінічних даних і за наслідками кімопертубації.

Велоергометрію здоровим жінкам-волонтерам проводили з використанням велоергометра "РИТМ ВЕ-05". Застосовували двоступеневе субмаксимальне навантаження (СМН) з тривалістю кожного ступеня 5 хв та інтервалом для відпочинку 5 хв. Потужність першого ступеня (N₁) складала 1/3 СМН, другого (N₂) - 2/3 СМН. Нормована частота обертів маховика дорівнювала 60 об/хв.

Об'ємні та диференціальні реограми (РГ) реєстрували за допомогою реографа "P4-02" і реєстратора Н-338 або АЧ-4Т-02. Розраховували ударний (УО) і хвилинний об'єми кровообігу (ХОК), об'ємну швидкість кровообігу органів малого тазу за W.G. Kubicek (1970) і Х. Х. Ярулліним (1983).

Парціальну напругу кисню (pО2, мм рт. ст.) в крові визначали черезшкірно на внутрішній поверхні передпліччя за допомогою пристрою "ТСМ 2" ("Radiometr").

Гормональний гомеостаз оцінювали шляхом визначення концентрації в плазмі периферичної крові кортізолу, трийодтироніну, тироксину, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, естрадіолу, прогестерону, пролактину методом ІФА (Алькор-Біо, Росія, реєстратор StatFax) і в сечі - норадреналіну, адреналіну за допомогою спектрофотометра Jaska, 17-кетостероїдів в реакції з метадінітробензолом.

При статистичному аналізі використана описова статистика, кореляційний аналіз, аналіз таблиць зв'язаності ознак. Значущість відмінностей між двома вибірками визначали за допомогою U-критерію та Z-критерію Вілкоксона.

Вплив стандартних режимів ГБТ на гемодинамічні та лабораторні показники у хворих з ХЗМП. Як у здорових жінок, так і у хворих із запальними захворюваннями органів малого тазу, ми знайшли тенденцію до збільшення систолічного артеріального тиску (АТ) у фолікулінову фазу, діастолічного АТ і хвилинного об'єму кровообігу (ХОК) (переважно за рахунок зростання ударного об'єму (УО) і, у меншому ступеню, ЧСС) - у лютеїнову фазу менструального циклу. Об'ємна швидкість кровообігу органів малого тазу у хворих була помітно нижча, ніж у здорових, проте фазні її коливання також зберігались. Реограму органів малого тазу у хворих із запальними захворюваннями матки та придатків можна охарактеризувати як низькоамплітудну (показники реографічного індексу, амплітудно-частотного показника достовірно нижчі, ніж у нормі, що свідчить про зниження пульсового кровонаповнення судин органів малого тазу) з ознаками вираженого венозного застою і нестійкого судинного тонусу. Під впливом базисної терапії показники РГ мали тенденцію до нормалізації (величина амплітудно-частотного показника наприкінці лікування 62,032,04, проти 71,273,55 в нормі, об'ємна швидкість кровообігу органів малого тазу - 962 мл/хв/см³ проти 1056 мл/хв/см³ у нормі), але не досягали її. Ми також не виявили істотних відмінностей ЧСС, АТ, УО, ХОК у хворих з ХЗМП в порівнянні з здоровими під впливом гіпобаротерапії.

Застосування ГБТ призводило до достовірного підвищення об'ємної швидкості кровообігу органів малого тазу вже на початку лютеїнової фази, а наприкінці лікування цей показник статистично не відрізнявся від норми. Під впливом постійної ГБТ відновлення показників реограми відбувалося швидше, ніж при переривчастій. Під впливом стандартних режимів ГБТ ЧСС зростала до 10-15 хвилини дії, потім нормалізувалася і після закінчення була достовірно нижче початкової (р<0,05). Діастолічний АТ не змінювався, а систолічний АТ знижувався до 10-15 хвилини і нормалізувався до кінця процедури. При постійній ГБТ всі ці зміни були статистично достовірні, на відміну від пацієнток, що лікувалися переривчастим режимом. УО також змінювався, зростаючи до 10-15 хвилини дії і приходив до норми по закінченні сеансу. Переривчаста ГБТ викликала менші зміни УО, ніж постійна ГБТ. Об'ємна швидкість кровообігу органів малого тазу знижувалася до 10-15 хвилини і відновлювалася після закінчення дії приблизно однаково під впливом обох стандартних режимів ГБТ.

Кількість еритроцитів та лейкоцитів під впливом переривчастої ГБТ знижувалася на 2,3% та 34,3% відповідно, на тлі постійної ГБТ - на 4,7% та 36,2% відповідно (для обох випадків p < 0,05). Концентрація гемоглобіну збільшувалася на 2,6% при переривчастому та на 3,9% - при постійному режимах (p > 0,05).

Для деталізації дії ГБТ на киснево-транспортну функцію крові досліджено парціальну напругу кисню (рО₂) протягом процедури. Максимума pО₂ досягала наприкінці дії при обох режимах. Можна стверджувати, що лікувальний ефект ГБТ не обмежується лише нормалізацією гемодинамічних показників, але і пов'язаний з поліпшенням трофіки тканин за рахунок зростання постачання киснем органів малого тазу.

Концентрацію статевих гормонів в групі контролю і серед пацієнток, що одержували ГБТ, вивчали на 7-8 (фолікулінова фаза), 13-14 (овуляція) і 20-21 дні циклу (лютеїнова фаза). Ми не знайшли статистично достовірних відмінностей у величині концентрації досліджених гормонів у здорових волонтерів і у пацієнток з ХЗМП в жодному з досліджуваних періодів. Одержані дані підтвердили відсутність у хворих ХЗМП гормональних порушень, які могли б бути причиною безпліддя, а також безпеку ГБТ, що не має впливу на властиву нормальному менструальному циклу динаміку статевих гормонів. Протягом ГБТ нам також не вдалося виявити будь-яких принципових відмінностей в концентрації досліджених гормонів надниркових і щитовидної залоз у порівнянні з нормою.

Аналіз ефективності і безпеки застосування гіпобаротерапії в реабілітації жінок з ХЗМП. Для аналізу ефективності ГБТ в реабілітації жінок з ХЗМП досліджували динаміку клінічних симптомів і відновлення прохідності маткових труб. Також реєстрували побічні ефекти, які могли бути пов'язані з лікуванням, на підставі чого оцінювали безпеку застосування ГБТ.

Частка хворих з покращенням клінічних симптомів під впливом ПГБТ була на 10%, а під дією переривчастого режиму - на 14% вище, ніж при базисній терапії (Z=2,497, р=0,01 та Z=2,93, р=0,003 відповідно). Постійний та переривчастий режими ГБТ приблизно однаково часто нормалізували положення матки (43%) і знижували її чутливість під час пальпації (58% і 61% відповідно), в решті випадків, за об'єктивними симптомами, ефективність ПГБТ була вища, ніж ПрГБТ на 7-11%, що пов'язано з більшою інтенсивністю дії постійного режиму. В той же час ПрГБТ достовірно частіше зменшувала частоту суб'єктивних симптомів (на 8%; Z=2,11, p=0,04), тоді як ефективність постійного режиму була такою ж або навіть нижче, ніж в групі зіставлення, що пояснюється гіршою переносимістю ПГБТ в порівнянні з переривчастим режимом. Більше 89% від загальної частки зареєстрованих побічних ефектів припало на хворих, що одержували ПГБТ (запаморочення відзначали 21,4% пацієнток, тахікардію - 50%, брадикардію - 14,3%, зниження АТ - 71,4%, нудоту - 14,3%). І хоча вказані скарги носили скороминущий характер, їх наявність, поза сумнівом, обмежує застосування ГБТ в постійному режимі. Частота відновлення прохідності маткових труб зростала з 33-43% при базисній терапії до 60-66,7% (ч2=4,09; р<0,05) серед пацієнток, що одержували переривчастий або постійний режими ГБТ.

Таким чином, ефективність ГБТ пов'язана з інтенсивністю дії, проте, зростання величини розрідження істотно погіршує переносимість процедури.

У зв'язку з незадовільним ефектом стандартних режимів ГБТ , а саме високою частотою побічних ефектів при постійній ГБТ та меншою клінічною ефективністю переривчастої ГБТ, особливої актуальності набуває індивідуалізація режиму ГБТ, тобто пошук таких параметрів розрідження, які дозволяють отримувати максимальний клінічний ефект при мінімальній кількості побічних явищ.

Перевірка адекватності величини розрідження функціональному стану здорових жінок при гіпобаротерапії. Визначення параметрів фізичної дії, адекватних функціональному стану організму, добре вивчено при проведенні велоергометрії (ВЕМ). Наявний алгоритм дозволяє на підставі статі, віку і ваги передбачити величину відповіді на навантаження і індивідуалізувати його. Оскільки камера ГБТ здійснює якусь роботу, величина якої може розглядатися як еквівалент потужності фізичного навантаження при велоергометрії, то по реакції серцево-судинної системи на дію ГБТ, як і при ВЕМ, можна судити про адекватність дії ГБТ функціональному стану пацієнта. Проте, дія ГБТ набагато поступається по потужності величині субмаксимального навантаження при ВЕМ. Наше завдання полягало в тому, щоб апроксимувати відому для ВЕМ залежність між величиною навантаження і частотою серцевих скорочень на діапазон значень роботи, що виконується камерою ГБТ.

Величина сумарної дії ГБТ на організм (G) рівна площі під кривою залежності тиску в камері від часу процедури і може бути виражена формулою

G = k* (A*Р)

де k - коефіцієнт, що враховує внесок у величину G швидкості зміни параметра (розрідження); A - максимальна величина параметра дії (розрідження, кПа); Р - середня величина параметра дії (розрідження) за час дії (t, кПа).

Для подальшого дослідження нами були вибрані 8 режимів роботи камери ГБТ, для кожного було розраховане сумарне навантаження (N), що надається камерою ГБТ, і порівняно з величиною субмаксимального навантаження (СМН) при ВЕМ (табл. 1).

Стосовно ВЕМ лінійна залежність між потужністю навантаження і ЧСС добре відома. Якщо підібрані режими ГБТ будуть адекватні функціональному стану, то приріст ЧСС унаслідок дії ГБТ, повинен апроксимуватися тим же рівнянням, що і при ВЕМ, але в іншому діапазоні потужності навантаження. Дана гіпотеза була прийнята як робоча, а для її підтвердження 14 здоровим жінкам була проведена ВЕМ потужністю 1/3 (33 %) і 2/3 (66 %) субмаксимальної величини N і сеанс ГБТ з відповідними параметрами розрідження. Одержана залежність між приростом ЧСС при дії ГБТ і ВЕМ потужністю 1/3 і 2/3 субмаксимальної величини, виявилася лінійною і була описана рівнянням:

ЧСС_н=1,09N + 1,01.

Оскільки приріст ЧСС у всіх жінок, незалежно від величини розрідження, виявився приблизно однаковим, ми дійшли висновку, що навантаження ГБТ, задане згідно табл. 1, було адекватне стану серцево-судинної системи досліджуваних.

Таблиця 1. Параметри режимів при індивідуалізації режиму ГБТ

Режим	G, кПас	Розрядження, кПа	НМСК, л/хв	N (2/3 СМН), Вт	Розподіл обстежених за режимами впливу
1	1,596	2 > - > 4	0,5 - 1.0	20 - 40	-
2	1,862	4 > - > 6	1,1 - 1,5	40 - 60	-
3	2,128	6 > - > 8	1,6 - 2.0	60 - 80	14 (%)
4	2,394	8 > - > 10	2,1 - 2,5	80 - 100	29 (%)
5	2,660	10 > - > 12	2,6 - 3,0	100 - 120	29 (%)
6	2,926	12 > - > 14	3,1 - 3,5	120 - 140	21 (%)
7	3,192	14 > - > 16	3,6 - 4,0	140 - 160	7 (%)
8	3,458	> 16	>4,1	> 160	-

Примітка. НМСК - належне максимальне споживання кисню

Щоб проілюструвати особливості впливу індивідуалізованої ГБТ (ІГБТ) на серцево-судинну систему ми зіставили зміну ЧСС під впливом переривчастого та індивідуалізованого режимів залежно від антропометричних характеристик пацієнток (зрісто-вагового індексу - ЗВІ). У підгрупі досліджених з низькими значеннями ЗВІ, ЧСС під впливом ПрГБТ змінювалося більшою мірою, а в підгрупі з високими значеннями ЗВІ - меншою, порівняно з підгрупою, в якій значення ЗВІ були середніми. Тільки у разі індивідуалізованого режиму ГБТ зміна ЧСС у всіх обстежених була приблизно однаковою і не залежала від ЗВІ. Отже, ІГБТ краще за інші розглянуті режими ГБТ адаптована до функціонального стану пацієнток, що дозволяє розраховувати на її максимальну ефективність.

Розроблена методика підбору індивідуальної величини розрідження (спочатку відповідно антропометричним даним визначається потужність субмаксимального навантаження при ВЕМ, потім підбирається відповідний до неї режим ГБТ) була реалізована програмно та використана надалі при призначенні процедур в основній групі хворих з ХЗМП.

Вплив індивідуалізованих режимів ГБТ на гемодинамічні та лабораторні показники у хворих з ХЗМП. Лікування з використанням індивідуалізованих режимів ГБТ було призначено 35 жінкам із ХЗМП. Ми не виявили вихідної різниці в динаміці ЧСС, АТ, УО і ХОК під впливом індивідуалізованих режимів ГБТ та стандартних режимів. Об'ємна швидкість кровообігу органів малого тазу під дією ІГБТ збільшувалася до кінця лікування найзначніше - на 28,4% (при терапії переривчастим режимом - на 22,9%, постійним режимом - на 23,2%, базисному лікуванні - на 14,6%). Таке збільшення не можна пов'язати тільки з динамікою ХОК, оскільки останній при лікуванні постійним, переривчастим та індивідуалізованим режимами ГБТ змінювався односпрямовано та приблизно однаково. Це дозволяє зробити висновок про більш виражений, в порівнянні зі стандартними режимами ГБТ, вплив індивідуалізованого режиму на параметри кровообігу органів малого тазу: у пацієнток, що одержували ІГБТ спостерігалася найбільша по амплітуді зміна показників реограми в процесі лікування, а до кінця терапії вони були найбільш близькі до нормальних величин, також як і форма кривої.

Як і стандартні режими ГБТ, індивідуалізований режим викликав достовірне зниження концентрації еритроцитів, лейкоцитів в периферичній крові і гематокриту (табл. 2). Амплітуда змін згаданих показників під впливом ІГБТ близька до переривчастого і менша, ніж при постійному режимі ГБТ. Оскільки зниження гематокриту є наслідком гемодилюції як компенсаторної реакції, покликаної відшкодувати виникаючий під дією ГБТ дефіцит об'єму циркулюючої крові, можна зробити висновок, що ІГБТ має «м'якішу» порівняно з постійним режимом ГБТ системну дію на організм.

Таблиця 2. Загальноклінічні показники крові під впливом різних режимів ГБТ (M m)

	Режим ГБТ
	ПрГБТ	ПГБТ	ІГБТ
	До	Після	До	Після	До	Після
Еритроцити, Т/л	4,30,06	4,20,06	4,30,04	4,10,04*	4,40,05	4,30,05*
Гемоглобін, Г/л	1221,49	1251,49	1221,6	1272,0	1241,5	1262,4
Гематокрит, %	39,00,30	36,00,38*	40,00,28	36,00,28*	41,00,19	38,00,11*
Лейкоцити, Г/л	6,7 0,19	4,40,205*	6,90,125	4,40,11*	7,10,14	4,80,18*

Примітка: * - різниця величини показника порівняно з початковою достовірна (р<0,05)

Динаміка зміни рО₂ під дією ІГБТ нагадує таку при переривчастій, проте збільшення рО₂ відбувається повільніше, хоч і не так помітно, як під впливом постійного режиму (табл. 3).

Таблиця 3. Парціальне напруження кисню (мм рт. ст., M ± m) під впливом ГБТ

Режим	Час процедури, хв.
	До	5	10	15	20	після
ПрГБТ	54 ± 0,45	61 ± 0,65	59 ± 1,0*	60 ± 0,85*	61 ± 0,8*	61 ± 0,7*
ПГБТ	52 ± 0,45	52 ± 1,3	53 ± 1,4	58 ± 2,1*	63 ± 1,4*	60 ± 0,95*
ІГБТ	53 ± 0,4	59 ± 1,05*	58 ± 1,65*	59 ± 1,95*	61 ± 1,65	62 ± 0,9*

Примітка: * - різниця величини показника порівняно з початковою достовірна (р<0,05).

На момент закінчення сеансу ГБТ, рО₂ у всіх досліджуваних групах не відрізнялося і достовірно перевищувало початковий рівень (р<0,05). Приріст рО₂ на 5-10 хвилину після закінчення дії був максимальним у хворих, що одержували ІГБТ - 17,0%, в порівняні з стандартними режимами - 12%.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють вважати, що ІГБТ має «м'якішу» порівняно з постійним режимом системну дію, не викликаючи значних порушень у величині гематокриту, кількості еритроцитів і лейкоцитів унаслідок гемодилюції, як ПГБТ. В той же час, парціальна напруга кисню під впливом ІГБТ зростає більшою мірою.

Беручи до уваги більш виражену оновлюючу дію ІГБТ на кровообіг органів малого тазу, в порівнянні з ПрГБТ та ПГБТ, можна зробити висновок про більший вплив індивідуалізованого режиму на кровообіг, зокрема забезпечення тканин киснем і живильними речовинами.

Ефективність і безпека індивідуалізованих режимів ГБТ у пацієнток з ХЗМП. У хворих, що одержували комплексну терапію з використанням переривчастого або постійного режимів ГБТ відновлення прохідності маткових труб, згідно даним кімопертубації, наступає в 1,5 рази частіше (р < 0,1), ніж у хворих, які не одержували фізіотерапії (табл.4).

Таблиця 4. Відновлення прохідності маткових труб (n) під впливом різних режимів ГБТ

Нозологічна одиниця	Варіант терапії
	Базисна	ПрГБТ або ПГБТ	ІГБТ
	N	n	%	N	n	%	N	n	%
Хронічний сальпінгіт та оофорит	14	6	42,8	18	12	66,7	15	12	80,0*
Тазові перитонеальні спайки	12	5	41,7	16	10	62,5	13	10	76,9*
Хронічний параметрит	6	2	33,3	8	5	62,5	7	5	71,4
Усього	32	13	40,6	42	27	64,3*	35	27	77,1*

Примітка: знаком * відмічено вірогідну різницю у величині показника порівняно з базисною терапією (р<0,05)

У хворих, що одержували ІГБТ, цей показник був ще вище - 77,1%, що в 1,9 рази більше, ніж при базисній терапії (р < 0,05).

Оцінка частоти побічної дії при використанні ІГБТ показала сприятливий профіль безпеки даного режиму в порівнянні з постійним режимом ГБТ. Частота побічної дії при проведенні ІГБТ була низькою, такою як при ПрГБТ і достовірно нижче (р<0,05), ніж при використанні ПГБТ (табл. 5).

Таблиця 5. Частота побічних ефектів при проведенні ГБТ в постійному, переривчастому та індивідуалізованому режимах

Побічні ефекти	ПГБТ	ПрГБТ	ІГБТ
Запаморочення	3 (21,4%)	-	1 (2,9%)
Тахікардія	7 (50%)	3 (10,7%)	1 (2,9%)
Брадикардія	2 (14,3%)	-	-
Зниження АТ	10 (71,4%)	-	1 (2,9%)
Нудота	2 (14,3%)	-	-
Кількість на одного хворого	1,7	0,11	0,09

Клінічна ефективність використання ІГБТ була оцінена за змінами частоти скарг хворих та даних об'єктивного дослідження (мал. 1).

Мал. 1. Клінічна ефективність використання ГБТ у лікуванні хворих із ХЗМП (частка хворих, у яких є зворотний розвиток симптомів).

Частка хворих з покращенням симптомів під впливом ІГБТ, була на 19% вище (Z=2,21, p=0,02), в порівнянні з тими, які одержували базисну терапію, причому ІГБТ достовірно частіше (p<0,05) призводить до зникнення таких принципово важливих симптомів як чутливість при пальпації матки (74% і 40% відповідно) і збільшення розмірів придатків (77% і 53%).

За 11 з 12 досліджуваних показників режим ІГБТ виявився ефективнішим, ніж постійний режим на 1-25% (в середньому на 9%; Z=2,51, p=0,01), зокрема за впливом як на об'єктивні, так і на суб'єктивні симптоми хвороби (відповідно на 8% Z=2,02, p=0,04 і 10% Z=1,96, p=0,04) (табл. 6).

ІГБТ має таку ж ефективність, як ПрГБТ за впливом на суб'єктивні симптоми хвороби (Z=0,76, p=0,44) та значно перевищує його за зворотним розвитком об'єктивних симптомів захворювання (Z=2,02, p=0,04) (табл.6).

Таким чином, індивідуалізований режим ГБТ перевершує за ефективністю базисну терапію і результати лікування хворих з використанням стандартних режимів ГБТ. ІГБТ дещо ефективніше, ніж ПрГБТ, усуває об'єктивні ознаки хвороби, і, на відміну від ПГБТ, дозволяє досягти зворотного розвитку суб'єктивних симптомів захворювання.

Таблиця 6. Динаміка основних клінічних симптомів під впливом різних режимів ГБТ

Клінічні симптоми	Варіант терапії
	Базисна (n=32)	ПрГБТ (n=28)	ПГБТ (n=14)	ІГБТ (n=35)
	До	Після	До	Після	До	Після	До	Після
	n (%)	n (%)	n (%)	n (%)	n (%)	n (%)	n (%)	n (%)
Порушення сну	6 (19)	3 (9)	6 (21)	2 (7)	4 (29)	2 (14)	8 (23)	2 (6)*
Підвищена втома, роздратованість	22 (69)	10 (31) *	18 (64)	5 (18) *	8 (57)	3 (21) *	21 (60)	5 (14)*
Головний біль	17 (53)	5 (16)*	14 (50)	4 (14)*	7 (50)	2 (14)*	18 (51)	5 (14)*
Метеолабільність	13 (41)	4 (12) *	13 (46)	3 (11) *	6 (43)	2 (14) *	15 (43)	4 (11)*
Серцебиття	18 (56)	4 (12) *	18 (64)	3 (11) *	7 (50)	2 (14) *	18 (51)	3 (9)*
Порушення сексуальної функції	14 (44)	7 (21)	15 (54)	4 (14) *	5 (36)	2 (14)	12 (34)	2 (6)*
Закріп	10 (31)	6 (19)	9 (32)	4 (14)	6 (43)	3 (21)	10 (29)	6 (17)
Біль унизу живота та попереково-крижовій області	28 (88)	10 (31)*	22 (79)	5 (18) *	12 (86)	2 (14) *	30 (86)	4 (11)*
Звеличення, ущільнення з однієї або двох сторін придатків матки	27 (84)	10 (31)*	22 (79)	4 (14) *	12 (86)	2 (14) *	30 (86)	3 (9)*,#
Чутливість при пальпації	26 (81)	13 (41)*	23 (82)	6 (21) *	11 (79)	3 (21) *	29 (83)	3 (9)*,#
Обмеження рухливості матки та придатків	27 (84)	11 (34)*	21 (75)	5 (18) *	11 (79)	2 (14) *	28 (80)	4 (11)*
Зміщення матки	18 (56)	8 (25) *	17 (61)	5 (18) *	8 (57)	2 (14) *	19 (54)	4 (11)*

Знаком * відмічена достовірна різниця у частоті симптомів до та після лікування (p<0,05); ^# - різниця у частоті симптомів порівняно з групою зіставлення достовірна.

Нами встановлено, що індивідуалізація переривчастого режиму ГБТ дозволяє переносити процедури краще та при цьому не тільки не втрачати їх ефективності, в порівнянні з постійним режимом ГБТ, але й досягти виграшу за рахунок позитивного впливу на суб'єктивні симптоми хвороби, властивого переривчастому режиму ГБТ.

За даними анкетування пацієнток, яке було проведено у строки від 1 до 5 років після лікування, фертильна функція відновилась у 40,6% пацієнток. Частота пологів у пацієнток, які отримували індивідуалізований режим ГБТ (53%), перевищувала таку у хворих, які лікувалися за іншими видами терапії (20% - при базисній, 47% - при постійній і 50% - при переривчастій ГБТ).

Висновки

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - підвищення ефективності лікування неспецифічних запальних захворювань матки і придатків у хворих, страждаючих на трубно-перитонеальне безпліддя, шляхом використання в комплексному лікуванні процедур гіпобаротерапії, параметри яких підібрані індивідуально, у відповідності з функціональним станом пацієнток.

1. Зміни кровообігу в органах малого тазу при запальних захворюваннях матки і придатків характеризуються зменшенням пульсового кровонаповнення (у 1,33 рази), збільшенням опору кровообігу (у 1,11 разів), вираженим венозним застоєм, зниженням об'ємної швидкості кровообігу (на 13-15%), які потребують корекції.

2. Застосування стандартних режимів гіпобаротерапії (постійного та переривчастого) має односпрямовану дію та дозволяє нормалізувати якісні та кількісні показники кровообігу в органах малого тазу (об'ємна швидкість кровообігу збільшувалася при терапії переривчастим режимом - на 22,9%, постійним режимом - на 23,2%), поліпшити киснево-транспортну функцію крові (на 12% за показником парціальної напруги кисню), відновити прохідність маткових труб у 64% жінок при відсутності негативного впливу на тривалість менструального циклу і на фазні коливання концентрації статевих гормонів. Постійний режим гіпобаротерапії супроводжується більш виразним впливом на вказані показники, однак має більшу кількість побічних реакцій у вигляді запаморочення, нудоти, зниження артеріального тиску, тахі- або брадикардії.

3. Гіпобаротерпія може бути індивідуалізована згідно функціональному стану серцево-судинної системи, що визначається на підставі антропометричних даних та враховує реакцію серцево-судинної системи на вплив зниженого тиску.

4. Застосування індивідуалізованого режиму гіпобаротерапії частіше призводить до нормалізації показників кровообігу органів малого тазу (об'ємна швидкість кровообігу збільшується на 28,4% у порівнянні з 22,9% при переривчастому, 23,2% - постійному та 14,6% - при базисному лікуванні), покращує насичення крові киснем на 17% (12% - при стандартних режимах), та не має негативного впливу на тривалість менструального циклу і фазні коливання концентрації статевих гормонів.

5. Використання індивідуалізованого режиму гіпобаротерапії характеризується поліпшенням клінічної симптоматики у 86% пацієнток (на 14% більше, ніж при постійному та 13% - при переривчастому режимах), більш значним відновленням прохідності маткових труб (у 77% випадків; при обох стандартних режимах - 64%) та фертильної функції (частота пологів 53% у порівнянні з 47% при постійному і 50% - переривчастому режимах), кращою переносимістю - кількість випадків побічної дії на одного хворого - 0,09 (при постійному - 1,7, переривчастому - 0,11).

Практичні рекомендації

На підставі даних проведеного дослідження для практичного застосування в роботі гінекологічних відділень, консультацій і спеціалізованих гінекологічних санаторіїв рекомендовано:

1. Пацієнткам із запальними захворюваннями матки і придатків проводити реографічне дослідження органів малого тазу з метою встановлення характеру гемодинамічних порушень і контролю ефективності терапії, яку проводять.

2. За наявності на реограмі змін, які свідчать про зменшення пульсового кровонаповнення, збільшення опору кровообігу, зниження об'ємної швидкості кровообігу, виражений венозний застій в органах малого тазу, необхідна корекція даних змін.

3. Для проведення корекції гемодинамічних порушень рекомендовано використання гіпобаротерапії, яку проводять за допомогою камери зональної декомпресії. Індивідуальну величину розрідження підбирають згідно приведених таблиць. Дану величину корегують в подальшому з урахуванням змін частоти серцевих скорочень (ЧСС). При підвищенні ЧСС більш ніж на 10%, величину розрідження зменшують на 0,5 Па, якщо ЧСС не змінюється, величину розрідження збільшують на 0,5 Па, якщо ЧСС змінюється не більше ніж на 10%, величину розрідження залишають.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Мирович Д. Ю. Особенности гемодинамики при трубно-перитонеальном бесплодии при лечебном воздействии локальным пониженным давлением / Д. Ю. Мирович, И. Г. Герасимов, Т. А. Тедеева, О. Е. Зайцева // Вопросы экспериментальной и клинической медицины: Сборник статей. - 2002. - Вып. 6. - Т. 1. - С. 47-49. (Дисертантом особисто проведено обстеження хворих, статистична обробка та аналіз даних).

2. Герасимов И. Г. Местные и системные гемодинамические реакции как составляющие воздействия локального пониженного давления / И. Г. Герасимов, В. Н. Сокрут, О. Е. Зайцева, Т. А. Тедеева // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. - 2004. - № 2. - С. 32-35. (Дисертантом особисто проведено узагальнення результатів спостереження).

3. Зайцева О. Е. Использование локального пониженного давления в медицине. История вопроса и перспективы использования / О. Е. Зайцева, И. Г. Герасимов, В. Н. Сокрут // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. - 2004. - № 5. - С 53-56.

4. Зайцева О. Е. Индивидуальные реакции на локальное воздействие пониженного давления / О. Е. Зайцева, И. Г. Герасимов, В. Н. Сокрут // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2005. - Т. 42, № 2. - С 20-24. (Дисертантом особисто проведено відбір та обстеження хворих, аналіз результатів спостереження).

5. Герасимов И. Г. Алгоритм выбора физиотерапевтических величин внешнего воздействия, соответствующих функциональному состоянию организма человека (на примере внешнего локального пониженного давления) / И. Г. Герасимов, О. Е. Зайцева // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2006.- Т. 15, № 1. - С. 15-17. (Дисертантом особисто проведено узагальнення результатів спостереження).

6. Зайцева О. Е. Клиническая эффективность и безопасность гипобаротерапии в комплексном лечении пациенток с неспецифическими заболеваниями матки и придатков / О. Е. Зайцева, И. Г. Герасимов, В. Н. Сокрут // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2009. - Т. 18, № 2. - С. 184 -188. (Дисертантом особисто проведено обстеження хворих, узагальнення результатів спостережень).

7. Герасимов И. Г. Определение адекватной величины воздействия локального отрицательного давления на организм человека / И. Г. Герасимов, О. Е. Зайцева // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2003. - Т. 12, №2 (приложение). - С. 3. (Дисертантом особисто проведено узагальнення результатів спостереження).

8. Герасимов И. Г. Способ стандартизации воздействия на организм ЛОД / И. Г. Герасимов, О. Е. Зайцева // Бюлетень IV читань ім. В. В. Підвисоцького: Матеріали наукової конференції. - Одеса, 2005. - С. 30-31. (Дисертантом особисто проведено відбір та обстеження хворих, аналіз результатів спостереження).

9. Зайцева О. Е. Применение гипобаротерапии в лечении воспалительных заболеваний матки и придатков / О. Е. Зайцева, В. Н. Сокрут, И. Г. Герасимов // Актуальні проблеми захворювань серцево-судинної системи: Матеріали науково-практичної конференції. - Донецьк, 2005. - С. 74. (Дисертантом особисто проведено обстеження хворих, узагальнення результатів спостережень).

10. Зайцева О. Е. Влияние гипобаротерапии на показатели гемодинамики у пациенток с трубным бесплодием / О. Е. Зайцева, В. Н. Сокрут, И. Г. Герасимов // Фундаментальні питання атеротромбозу: Матеріали IV науково-практичної конференції.- Донецьк, 2006. - С. 29. (Дисертантом особисто проведено обстеження хворих, узагальнення результатів спостережень).

11. Зайцева О. Е. Влияние внешнего локального пониженного давления на гемодинамику / О. Е. Зайцева, И. Г. Герасимов // IV з'їзд Українського біофізичного товариства: Тези доповідей. - Донецьк, 2006. - С. 190-191. (Дисертантом особисто проведено відбір та обстеження хворих, аналіз результатів спостереження).

12. Зайцева О. Е. Методика определения интегральной величины физического воздействия на организм человека ( на примере внешнего пониженного давления) / О. Е. Зайцева, И. Г. Герасимов // IV з'їзд Українського біофізичного товариства: Тези доповідей. - Донецьк, 2006. - С. 192-193. (Дисертантом особисто проведено відбір та обстеження хворих, аналіз результатів спостереження).

13. Зайцева О. Е. Индивидуальное применение гипобаротерапии в лечении трубно-перитонеального бесплодия / О. Е. Зайцева, И. Г. Герасимов, В. Н. Сокрут // Матеріали III з'їзду фізіотерапевтів, курортологів та медичних реабілітологів України: Матеріали з'їзду. - Ялта, 2008. - С. 144-145. (Дисертантом особисто проведено обстеження хворих, узагальнення результатів спостережень).

Анотація

Зайцева О.Є. Застосування гіпобаротерпії в комплексному лікуванні запальних захворювань матки та придатків у жінок з трубно-перитонеальною безплідністю.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України. Одеса, 2010.

Нами встановлено, що розвиток запальних захворювань матки та придатків супроводжуються зменшенням пульсового кровонаповнення матки та придатків, збільшенням опору кровообігу, венозним застоєм, зниженою об'ємною швидкістю кровообігу. Застосування стандартних режимів гіпобаротерапії (переривчастого або постійного) дозволяє нормалізувати показники кровообігу органів малого тазу, покращити киснево-транспортну функцію крові, збільшити частоту відновлення прохідності маточних труб, усунути клінічні прояви захворювання, але супроводжується розвитком низки побічних ефектів. Використання режиму гіпобаротерапії, індивідуалізованого за алгоритмом підбору параметрів з урахуванням віку, зросту та маси тіла пацієнток, додатково збільшувало частоту відновлення прохідності маточних труб, усувало об'єктивні симптоми захворювання, при найменшому числі побічних явищ. Цей алгоритм було реалізовано у програмному забезпеченні камери зональної декомпресії.

Ключові слова: запальні захворювання матки та придатків, трубно-перитонеальна безпліддя, гемодинаміка, гіпобаротерапія.

Аннотация

Зайцева О. Е. Использование гипобаротерапии в комплексном лечении воспалительных заболеваний матки и придатков у женщин с трубно-перитонеальным бесплодием.- Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 - медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины. Одесса, 2010.

Обследовано 123 женщин репродуктивного возраста, страдающих хроническими воспалительными заболеваниями матки и придатков (ВЗМП),осложненных трубно-перитонеальным бесплодием. 32 пациентки группы сравнения получали традиционную медикаментозную терапию. В комплексное лечение остальных больных включалась гипобаротерапия (ГБТ) для создания, которой использовали камеру зональной декомпрессии (КЗДМ-АК, "Артем"). 28 пациенток получали прерывистый режим ГБТ (ПрГБТ); 28 - постоянный (ПГБТ) и 35 - индивидуализированный с учетом функционального состояния сердечно-сосудистой системы (ИГБТ). У 16 условно-здоровых женщин добровольцев были изучены гемодинамические показатели и гормональный гомеостаз в течение менструального цикла и под влиянием гипобаротерапии. Еще 14 приняли участие в исследованиях по индивидуализации воздействия ГБТ с помощью ВЭМ.

Оценивали влияние ГБТ на гемодинамические показатели (методом реографии), концентрацию половых и стрессорных гормонов, общий анализ крови и гематокрит, парциальное напряжение кислорода, проходимость маточных труб, динамику клинических симптомов и частоту побочных эффектов лечения.

Установлено, что развитие ВЗМП сопровождается уменьшением пульсового кровенаполнения матки и придатков (в 1,33 раза по сравнению с нормой), увеличением сопротивления кровотоку (в 1,11 раза), выраженным венозным застоем (в 1,6 раза), снижением объемной скорости кровотока (на 13-15%).

Применение «стандартных» режимов ГБТ (ПрГБТ или ПГБТ) позволяет нормализовать качественные и количественные показатели кровотока в органах малого таза, улучшить кислородно-транспортную функцию крови (на 12% по показателю парциального напряжения кислорода), увеличить частоту восстановления проходимости маточных труб до 64%, устранить клинические проявления болезни у 69% (ПГБТ) и 73% (ПрГБТ) пациенток, что соответственно на 24%, 10% и 15% больше, чем при базисной терапии.

При относительно небольшой разнице в эффективности, более 89% от общего числа побочных эффектов пришлось на больных, получавших ПГБТ (головокружение, тахикардия, брадикардия, снижение артериального давления, тошнота). И хотя указанные жалобы носили преходящий характер, их наличие, несомненно, ограничивало применение ГБТ в постоянном режиме.

Поскольку эффективность ГБТ зависит от интенсивности воздействия, но рост величины разрежения сопровождается ухудшением переносимости процедур, была поставлена задача индивидуализации воздействия, т.е. подбора параметров разряжения, позволяющих получить максимальный эффект при минимальном числе побочных явлений. Основываясь на известном алгоритме определения субмаксимальной величины физической нагрузки при ВЭМ, нами была разработана методика подбора параметров гипобаротерапии с учетом возраста, роста и веса пациенток. Первоначально заданные параметры разрежения, корректируются при последующих процедурах в зависимости от изменения ЧСС в ответ на предшествующее воздействие.

Использование индивидуализированного назначения процедур ПрГБТ в комплексном лечении воспалительных заболеваний матки и придатков, увеличивает частоту восстановления проходимости маточных труб до 77%, улучшает клиническую симптоматику у 86% пациенток, что, соответственно, на 14% и 13% больше, чем при стандартных режимах воздействия. Индивидуализированное назначение процедур позволяет минимизировать побочные эффекты лечения, частота которых, в пересчете на одного больного, при этом методе лечения составляет менее 0,1%, что в 18 раз меньше, чем при ППД. Изучение гормонального гомеостаза при проведении ГБТ позволило сделать вывод, что гипобаротерапия является безопасным методом лечения, она не оказывает негативного влияния на продолжительность менструального цикла и на фазные колебания концентрации половых гормонов.