Особливості формування ендотоксикозу та оптимізація методів детоксикаційної та органопротекторної терапії у хворих з печінковою недостатністю

У групі з 12 хворих з ГПН, які отримували тільки консервативне лікування, померло 10 пацієнтів (летальність склала 83,3%). Виключно консервативне лікування в цієї категорії хворих продемонструвало вкрай незначну ефективність. А в основній групі з ГПН, де було застосовано індивідуалізований підхід (21 пацієнт), померло 7 хворих (летальність склала 33,3%).

У хворих з ГПН основної групи, яким відповідно до індивідуалізованого підбору було проведено сеанси гемодіалізу та гемосорбції (7 пацієнтів), на 10 добу лікування виявлено більш значне зменшення клініко-лабораторних показників, що досліджувалися, у порівнянні з такими на момент поступлення: загального білірубіну (110±27 мкмоль/л та 470±30 мкмоль/л відповідно, р<0,05), АлАТ (2,4±0,5мкмоль/сЧл та 4,6±1,25мкмоль/сЧл відповідно, р<0,05), креатиніну (185±14 мкмоль/л та 430±12 мкмоль/л відповідно, р<0,05), сечовини (10±2,1 ммоль/л та 23±3,2 ммоль/л відповідно, р<0,05). Виявлено зменшення розрахункових показників інтоксикації: ЛІІ (на 32,5%), ЯІІ (на 20,5%) та ГІІ (на 23,2%) у порівнянні з такими на момент поступлення. Також в даній групі виявлено зменшення цитолітичної активності плазми у порівнянні з такою на момент поступлення (48,00±2,30% та 61,70±6,30% відповідно, р<0,05) та автоімунної активності (40,00±2,30% та 43,00±2,86% відповідно), що супроводжувалося вираженим зменшенням показника за шкалою SAPS (8±1,1 балів та 13±0,6 балів відповідно, р<0,05).

У хворих з ГПН основної групи, яким відповідно до індивідуалізованого підбору було проведено сеанси гемосорбції та плазмаферезу (14 пацієнтів), на 10 добу лікування виявлено зменшення у клініко-лабораторних показниках що досліджувалися, у порівнянні з такими на момент поступлення: загального білірубіну (115±26 мкмоль/л та 490±23 мкмоль/л відповідно, р<0,05), АлАТ (2,8±0,4 мкмоль/сЧл та 4,4±0,7 мкмоль/сЧл відповідно, р<0,05), креатиніну (111±9 мкмоль/л та 170±14 мкмоль/л відповідно, р<0,05), сечовини (10±1,3 ммоль/л та 14±1,3 ммоль/л відповідно). Виявлено зменшення розрахункових показників інтоксикації: ЛІІ (на 29,5%), ЯІІ (на 21%) та ГІІ (на 20%) у порівнянні з такими на момент поступлення. Також в даній групі виявлено зменшення цитолітичної активності плазми у порівнянні з такою на момент поступлення (43,00±3,10% та 62,50±5,10% відповідно, р<0,05) та автоімунної активності (36,00±2,20% та 42,70±3,60% відповідно, р<0,05), що супроводжувалося вираженим зменшенням показника за шкалою SAPS (9,3±0,9 балів та 13,2±0,4 балів відповідно, р<0,05).

Результати порівняльного аналізу ефективності індивідуалізованого вибору методів детоксикаційної терапії свідчать про більш сприятливий перебіг захворювання у пацієнтів з печінковою недостатністю основної групи в порівнянні з таким у хворих контрольної групи, та більш низькі показники летального завершення захворювання. Так, у хворих з ХПН показники летальності у основній групі та контрольній склали 7% та 17,5% відповідно (р<0,05), а у хворих з ГПН - 33,3% та 83,3% відповідно (р<0,05).

Тож отримані результати вказують на те, що застосування диференційованого підходу до вибору методів консервативної та екстракорпоральної детоксикаційної і органопротекторної терапії, який базується на індивідуальних особливостях формування та реалізації токсикозу, дозволяє підвищити ефективність інтенсивної терапії, і цим самим, знизити показники летальності у хворих з гострою та хронічною печінковою недостатністю різної етіології.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової задачі цілеспрямованої клініко-лабораторної діагностики та лікування гострої та хронічної печінкової недостатності різної етіології. Її вирішення досягнуто шляхом опрацювання багатопрофільного обстеження та розробки і впровадження у клінічну практику індивідуалізованого підходу до застосування органопротекторної та детоксикаційної терапії.

1. За останнє десятиріччя спостерігається достовірне зростання показників захворюваності від 0,63 (2000 р.) до 1,48 (2009 р.) та поширеності хронічних та гострих захворювань печінки від 0,78 (2000 р.) до 1,63 (2009 р.) серед цивільного населення Закарпатської області.

2. При дослідженні функціонального стану печінки у хворих з ХПН, компенсовану форму порушень функції виявлено у 12% пацієнтів; субкомпенсовану - у 36%; декомпенсовану - у 52% пацієнтів; у хворих з ГПН блискавичну форму перебігу виявлено у 21% пацієнтів; гостру - у 49%; підгостру - у 30% пацієнтів. Порушення функціонального стану нирок було встановлено у 51 (53%) пацієнта з ХПН та у 14 (43%) пацієнтів з ГПН.

3. При дослідженні системно-органних порушень у хворих з ХПН, які відносилися до А класу за шкалою Chіld-Pugh, виявлено нормокінетичний тип центральної гемодинаміки; до В та С класу - гіперкінетичний тип центральної гемодинаміки; у хворих з ГПН було виявлено нормокінетичний тип центральної гемодинаміки не залежно від важкості перебігу процесу.

4. При дослідженні стану дихальної системи у хворих з ХПН виявлено достовірне зменшення показників функціонального стану системи дихання, а також прохідності бронхів різного діаметру на 25-30% в залежності від функціонального стану печінки; у хворих з ГПН не встановлено значних порушень та достовірних відмінностей у показниках функції зовнішнього дихання в залежності від форми перебігу печінкової недостатності.

5. Встановлено, що у хворих з ГПН у розвитку токсемії провідну роль відіграють токсини з прямим (цитолітична активність) механізмом пошкодження біологічних мішеней, а у хворих з ХПН розвиток токсемії пов'язаний з прямим та опосередкованим (автоімунна активність) механізмом пошкоджуючої дії токсинів.

6. Виявлено, що місцями переважного накопичення токсинів у кров'яному руслі хворих з печінковою недостатністю була вільноциркулююча, глобулінова та альбумінова токсиннесучі фракції; встановлено залежність процесу розподілу токсинів у кров'яному руслі від етіологічного чинника печінкової недостатності. При цьому у хворих з ХПН провідну роль у розвитку токсемії відігравали токсини з розміром часток та молекул 10-200 нм та більше 200 нм; а у хворих з ГПН - менше 10 нм, 10-200 нм та більше 200 нм. Встановлено, що білок-асоційовані токсини з розміром часток 10-200 нм мали не міцні зв'язки з білковими токсиннесучими фракціями плазми крові; білок-асоційовані токсини з розміром часток більше 200 нм - міцні зв'язки. Отримані результати й дають підстави для обгрунтування та регламентації цілеспрямованого вибору методу детоксикаційної терапії.

7. Застосування диференційованого підходу щодо використання консервативних та екстракорпоральних методів детоксикаційної та органопротекторної терапії у комплексній терапії хворих з печінковою недостатністю дозволило знизити показники летальності у пацієнтів з ХПН з 17,5% до 7%, а у пацієнтів з ГПН - з 83,3% до 33,3%

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Русин В.І. Екстракорпоральні методи у лікуванні печінкової недостатності / В.І. Русин, Т.Я. Шляхта, Я.О. Руснак, Н.М. Маляр, Н.В. Пошегорова, Г.Г. Ваш. - Ужгород, 2007. - 128 с. (Здобувач особисто проводила літературний пошук, обстежувала хворих, проводила аналіз та статистичну обробку одержаних даних).

2. Русин В.І. Застосування альбумінового перитонеального діалізу в комплексному лікуванні поліорганної недостатності / В.І. Русин, Я.О. Руснак, Т.Я. Шляхта, Н.М. Маляр // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2006. - Вип. 29. - С.115-117. (Здобувач брала участь у проведенні процедур. Проводила спостереження за пацієнтами до та після виконання процедур. Проводила узагальнення отриманих результатів. Підготувала роботу до друку).

3. Русин В.І. Особливості гемодинамічних реакцій, спланхнічного кровообігу та функцій зовнішнього дихання у хворих на фульмінантну печінкову недостатність, що супроводжується гепатоспленомегалією / В.І. Русин, Т.Я. Шляхта, Н.М. Маляр, Н.В. Пошегорова // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2007. - Вип. 31. - С. 136-140. (Здобувач брала участь у виконанні діагностичних досліджень. Провела аналіз діагностичної цінності інструментальних методик обстеження. Провела літературний пошук і підготувала статтю до друку).

4. Маляр Н.М. Динаміка епідеміологічних показників захворювань печінки в населення Закарпатської області за період 1999-2006 роки / Н.М. Маляр // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2008. - Вип. 33. - С. 226-229.

5. Маляр Н.М. Основні ланки токсемії у хворих з гострими вірусними гепатитами / Н. М. Маляр // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2009. - Вип. 35. - С. 61-63.

6. Авдєєв В.В. Екстракорпоральна сорбція з ультрафільтрацією асцитичної рідини у хворих на цироз печінки з портальною гіпертензією як метод профілактики розвитку гепаторенального синдрому / В.В. Авдєєв, Н.В. Пошегорова, Н.М. Маляр, В.І. Русин // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2009. - Вип. 36. - С. 60-63. (Здобувач брала участь у проведенні процедур. Проводила спостереження за пацієнтами до та після виконання процедур. Проводила узагальнення отриманих результатів. Підготувала роботу до друку).

7. Русин В.І. Особливості формування ендотоксемії та застосування детоксикаційної терапії у хворих з хронічною печінковою недостатністю, ускладненою гепаторенальним синдромом / В.І. Русин, Н.М. Маляр // Експериментальна і клінічна медицина. - 2009. - № 4. - С. 88-90. (Здобувач приймала участь у виконанні досліджень. Проводила узагальнення отриманих результатів та статистичну обробку отриманих даних. Підготувала статтю до друку).

8. Авдєєв В. В. Визначення порушень функцій вищої нервової діяльності у хворих з гострою печінковою недостатністю шляхом проведення нейропсихометричного тестування / В.В. Авдєєв, Н.В. Пошегорова, Н.М. Маляр, Т.В. Попадинець // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2009. - Вип. 37. - С. 70-75. (Здобувач брала участь у проведенні обстежень. Проводила узагальнення отриманих результатів. Підготувала роботу до друку).

Размещено на Allbest.ru