Застосування диференційованих комплексів відновлювального лікування з використанням кінезотерапії у хворих на дорсалгії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України

УДК 616.74-009.7-036.8: [615.825+615.844.4+615.2/.3

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЗАСТОСУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ КІНЕЗОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ДОРСАЛГІЇ

Кірдогло Гліб Костянтинович

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Полівода Олександр Миколайович, Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник відділу комплексних проблем медичної реабілітації, курортології і фізіотерапії.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Ніколаєва Наталя Григорівна, Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник клінічного відділу;

- доктор медичних наук, доцент Юшковська Ольга Геннадіївна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідуюча кафедрою фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і валеології.

Захист відбудеться 4 червня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський провулок, 6.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський провулок, 6.

Автореферат розісланий 30 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

Анотації

Кірдогло Г.К. Застосування диференційованих комплексів відновлювального лікування з використанням кінезотерапії у хворих на дорсалгії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. - Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 2010.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності відновлювального лікування хворих на дорсалгію. Курс реабілітації одержали 207 пацієнтів, з котрих 85 - ОХ, 71 - МФБС, 51 - ФМ. Хворі скаржилися на біль у м'язах спини, обмеження фізичної активності, тугорухливість, загальну слабкість, вегетативні дисфункції. Виявлені фактори ризику, що ініціюють розвиток захворювання. Домінувало порушення рухового стереотипу.

Розроблена методологія відновлювального лікування хворих на дорсалгію, в підґрунті якої лежить застосування кінезотерапії (зайняття на лікувальних тренажерах, партерна гімнастика, гідрокінезотерапія). При ОХ застосована кінезотерапія, при МФБС - кінезотерапія у комплексі з електропунктурою, спрямованій на інактивацію міофасціальних тригерних болючих точок, при ФМ - кінезотерапія у комплексі з медикаментозними засобами (мебікар, мідокалм).

Установлена висока ефективність розроблених методів лікування. Зі значним поліпшенням курс реабілітації завершили 85 (57,4%), з них 56,2% хворих ОХ, 67,3% - МФБС, 43,7% - ФМ. З поліпшенням було виписано 35,8% пацієнтів, і тільки 10 хворих без змін.

Позитивний ефект більш 6 місяців зберігся у біля 57 (70,3%) пацієнтів із числа анкетованих (48,7% - ОХ, 40,7% - МФБС, 26,6% - ФМ). Оцінка ефективності лікування корелює з показниками якості життя за даними опитувачів Освестрі, МакГілла, індексу Цунга. У хворих ОХ по динаміці індексу Цунга якість життя покращилася в 2,1 рази (46,6%), МФБС - 36,7%, ФМ - 46,2%.

Ключові слова: спонділогенна дорсалгію, міофасціальний больовий синдром, фіброміалгія, кінезотерапія, акупунктура, тренажерна гімнастика, суглобна гімнастика, гідрокінезотерапія.

Кирдогло Г.К. Применение дифференцированных комплексов восстановительного лечения с использованием кинезотерапии у больных дорсалгиями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 - медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. - Украинский НИИ медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины, Одесса, 2010.

Диссертация посвящена повышению эффективности восстановительного лечения больных дорсалгиями. Клинико-функциональные исследования проведены у 207 больных дорсалгиями, из них 85 - остеохондрозом позвоночника (ОХП) І-ІІ стадии, 71 - миофасциальным болевым синдромом (МФБС), 51 - фибромиалгией (ФМ). В основную группу вошли 148 больных, из них 64 - ОХП, 52 - МФБС, 32 - ФМ.

Выявлено, что больным дорсалгиями присуще хроническое течение заболевания, чему способствуют факторы риска, лежащие в дебюте развития болезни и действующие на протяжении длительного периода и обусловливают хронизацию патологического процесса. В формировании дорсалгий принимают участие многочисленные негативные факторы, которые условно подразделяются на три группы: предрасполагающие или наследственные, неспецифические "пусковые" и биологические, поддерживающие хроническое течение болезни. Наиболее распространенным негативным воздействием было нарушение двигательного стереотипа, выявленное у 30 (35,4%) больных ОХП, у 42 (59,1%) МФБС, у 38 (74,5%) ФМ. Явления психологического стресса обнаружены у 10 (11,8%) больных ОХ, у 37 (52,1%) МФБС, у 44 (86,2%) ФМ.

Наиболее характерными были жалобы на боль в спине и нарушение подвижности в позвоночнике. Выраженная мышечная боль определялась у 39 (45,8%) при ОХП, у 26 (36,6%) МФБС, у 27 (52,9%) ФМ. У всех пациентов определялось нарушение подвижности в позвоночнике в сагиттальной и фронтальной плоскостях.

У всех больных выявлялись разнообразные выраженные в различной степени психовегетативные расстройства в виде головных болей, метеозависимости, тревожных и депрессивных эпизодов и др.

Программа восстановительного лечения предусматривала использование трех лечебных комплексов (ЛРК). Каждый из ЛРК в качестве основы включал процедуры кинезотерапии (занятия на лечебных тренажерах, партерная гимнастика, гидрокинезотерапия). Больные ОХП получали процедуры кинезотерапии, для больных МФБС - ЛРК дополнительно включал электропунктуру для инактивации миофасциальных болевых триггерных пунктов, больные ФМ дополнительно получали медикаментозные средства (мебикар, мидокалм).

Установлена высокая эффективность разработанных методов реабилитации. Это подтверждается данными непосредственных результатов. Со значительным улучшением курс восстановительного лечения завершили 85 (41,0%) больных основной группы, из них 56,2% больных ОХП, 67,3% - МФБС, 43,7% - ФМ. С улучшением были выписаны 35,8% пациентов и только 10 человек без перемен. По данным отдаленных наблюдений установлена стойкость достигнутого эффекта. Положительный эффект более 6 месяцев сохранился у 57 (70,3%) пациентов из числа 81 анкетированных (48,7% - ОХП, 40,7% - МФБС, 26,6% - ФМ). Оценка эффективности лечения коррелировала с показателями качества жизни по данным опросника Освестри, МакГилла, индекса Цунга. У больных ОХП по динамике индекса Цунга качество жизни улучшилось в 2,1 раза (46,6%), МФБС - 36,7%, ФМ - 46,2%.

Ключевые слова: спондилогенная дорсагия, миофасциальный болевой синдром, фибромиалгия, кинезотерапия, электропунктура, тренажерная гимнастика, суставная гимнастика, гидрокинезотерапия.

Kirdoglo G.K. Application of the differentiated complexes of restoration treatment with the use of kinesitherapy for patients with dorsalgia. - Manuscript.

Thesis for candidate of medicine degree on speciality 14.01.33 - medical rehabilitation, physiotherapy and balneology. The Ukrainian Research Institute of Medical Rehabilitation and Balneology of the Ministry of Healh of Ukraine, Odessa, 2010.

The thesis is aimed at making rehabilitating treatment for patients with dorsalgia more efficient 207 patients have passed through rehabilitating treatment, 85 of them suffer from OS (osteochondrosis of spine) of the I-II stage, 71 patients are ill with MFPS (myofascial pain syndrome), 51 patients suffer from FM (fibromyalgia). The patients complained of pain in back muscles, limited physical activity, rigidity, general weakness, vegetative dysfunctions. Risks factors responsible for development of the disease have been established. Violation of motion stereotype was dominating.

Methods of rehabilitating treatment for patients with dorsalgia have been worked out. These methods are based on using kinesitherapy (applying training apparatus, joint gymnastics, exercises in the swimming pool). For patients with OS kinesitherapy is used as monotherapy, for patients with MFPS kinesitherapy is combined with acupuncture aimed at inactivating myofascial trigger painful points for patients with FM. Kinesitherapy was applied together with medicines (mebicare, medocalm).

High efficiency of the methods worked out has been established. Considerable improvement after rehabilitating treatment has been observed in 85 (57,4% patients) - of them 56,2% patients with OS, 67,3% - with MFPS, 43,7 % - FM 35,8% patients felt some relieve after treatment and only 10 people didn't feel change in their state. Positive effect was preserved for more than 6 months in 57 (70,3%) patients of 81 patients being questioned (48,7% OS, 40,7% MFPS, 26,6% FM). Evolution of treatment efficiency correlates with quality of life indices according to data from Aswerthy, McGill questionnaires, Tsang index. Quality of life for patients with OS by Tsang index dynami9cs became 2,1 times as high as it was before treatment (46,6%), for patients with MFPS - 36,7%, for patients with FM- 46,2%.

Key words: OS, MFPS, FM, kinesitherapy, acupuncture, gymnastics on training apparatus, joint gymnastics and exercises in the swimming pool.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Медична і соціальна значимість проблеми дорсалгій зумовлена їх поширеністю серед різних вікових і соціальних груп населення, інтенсивністю як гострого, так і хронічного болю, схильністю до частих загострень і хронізації патологічного процесу, недостатньою ефективністю застосованих лікувальних заходів, а також високими показниками тимчасової непрацездатності (Веселовский В.П., Хабиров Р.У., 1997; Лазарев И.А., 2002; Попелянский Я.Ю., 2003; Беляев А.Ф., 2006; Vagelano F., Fusco L., Pachtz C., 2002; Currie S.R. Wang J., 2004). Оцінюючи важливість проблеми болю у спині, ВООЗ створила раду експертів, яка називається "Ініціатива по болю у спині" (Low Back Pain Iniciative), завданням її є пошук об'єктивних методів оцінки болю та ефективних засобів лікування (Минева Н.Г., 2001).

Дорсалгії ділять на дві великі групи: дорсалгії спондилогенного і неспондилогенного характеру (Новиков Ю.О., 2001; Лукьяничев С.Г., 2003; Baldry P., 2005). Серед спондилогенних дорсалгій найчастішою причиною болю у спині є остеохондроз хребта (ОХ) і спондилоартроз (Зиняков Н.Н., 2006; Keady R.D., 2007). Причиною неспондилогенного болю у спині є міофасциальна патологія: міофасциальний больовий синдром (МФБС) і фіброміалгія (ФМ) (Иваничев Г.А., 2004; Маколинец В.И., Мельник В.В., 2002; Wootton J.C., 2000; Russel I.J., 2006).

Хронічний біль у спині в загальноклінічній практиці у вигляді ОХ виявляється у 60-80% дорослого населення (Попелянский Я.Ю., 2003; Лазарев И.А., Чкалов В.В., 2005; Котелевский В.И., 2007; Porta M., Valla P., Gamba M., 1998), МФБС - у 15-30% (Иваничев Г.А., Старосельцева Н.Г., 2000; Мельник В.В., 2007; Simons D.G., Hong C.Z., Simons L.S., 2002), ФМ - у 4-10% (Табеева Г.Р., Короткова С.Б., Вейн А.М., 2000; 1995; Simons D.G., 2004). За даними інших дослідників (Хабиров Ф.А., 2006; Auleciems L.M., 1998; Birch S., 2003) клінічні прояви м'язового болю і міофасциальні тригерні зони спостерігаються у 85% людей у загальній популяції.

У багатьох пацієнтів з дорсалгіями поряд із хронічним болем у спині, тугорухомістю реєструються різноманітні психовегетативні розлади. Увесь комплекс цих проявів знижує працездатність, формує соціальну дезадаптацію, погіршує якість життя (Иваничев Г.А., 2004; Тещук В.И., 2007; Тимошенко О.П., Котелевский В.И., Леонтьева Ф.С., 2007; Wheeleu А.Н., 2004).

Механізм виникнення м'язового болю (МБ) і міофасциальних тригерних зон останнім часом є предметом жвавих дискусій. Запропоновані численні гіпотези, автори яких роблять спроби пояснити природу цього феномену (Корж Н.А., Сердюк Н.В., Дедух Н.В., 2002; Беляков В.В., Шарапов Н.Н., Елисеев Н.П., 2005; Девликамова Ф.И., 2005). Аналіз запропонованих моделей дозволяє зробити висновок, що у формуванні МБ беруть участь багато доповнюючих один одного процесів, а м'язовий гіпертонус і хронічний біль є наслідком комплексу взаємодії, досі ще не з'ясованих механізмів.

Найбільш прийнятою на сьогодні є модель, яка заключається у поєднанні замкненого кола "спазм-біль-спазм" із периферичною і центральною сенситизацією (Хабиров Ф.А., 2006). З клінічних позицій саме ця модель за своєю суттю спрямована на перспективу лікування.

Фармакотерапії відводиться важлива роль як одному із базисних засобів впливу при дорсалгії; при купіруванні рефлекторних м'язових синдромів використовуються медикаментозні блокади (Камчатов П.Р., 2004), застосовується також широкий арсенал фізіотерапевтичних методів, що засновані на використанні природних та преформованих лікувальних фізичних чинників (Васильева-Линецкая Л.Я., 2003; Ильинский О., О?Кифф Д., 2004; Картавенко С.С., 2006; Ніколаєва Н.Г., 2006; Самосюк И.З. и др., 2007; Шмакова И.П., Тещук В.И., 2007).

Останнім часом у лікуванні дорсалгій стали розповсюдженими методи мануальної і тракційної терапії (Шитиков Т.А., 2001; Герасимова М.М., Галимский В.В., 2001; Ежов В.В., Андрияшек Ю.И., 2005; Зиняков Н.И., 2006), однак ці методи не виключають загострення больового синдрому, травм сумково-звязкового апарату (Ситель А.Б., Кузьменко К.О., Канав С.П., 2003; Скоромец А.А., Баранцевич Е.О., Скоромец Т.А., 2003).

При ОХ по завершенню курсу традиційної консервативної терапії, що включає стаціонарне й амбулаторне лікування, більш ніж у половини пацієнтів не настає суттєвий регрес клінічної симптоматики, а після циклу реабілітації лише у 64% хворих досягається повноцінний ефект(Рой І.В., 2003; Ситель А.Б., Кузьменков К.О., Канав С.П., 2003; Ehrlich G., 1999; Lewit K., 2000). Після використання у лікуванні МФБС і ФМ різних фармакологічних засобів у значної частини пацієнтів зберігається м'язовий біль, реєструється загострення хвороби (Fanucett H.J., 1999; Jaynson M., 1999; Gerwin R.D., 2005). Навіть через три місяці після лікування у 10% пацієнтів зберігається біль у спині й непрацездатність (Zahse I., 1993; Ситель А.Б., Беляков В.В., Кузьменков К.О., 2000; Lewit K., 2000; Белова А.Н., 2003). Через виражені явища астенії, загальної слабкості, головного болю до 30% пацієнтів ФМ змушені перейти на легшу роботу, а до 15% - зовсім залишити її. (Никонов С.В., 2001; Стефаниды А.В., 2003; Matvienko L.A., Kartasheva M.V., 2001; Fricton J.R., Steenks M.N., 2005).

Разом с тим, останніми роками були отримані дані щодо позитивного впливу кінезотерапії при лікуванні дорсалгий, але диференційовані підходи до лікування ОХ, МФБС та ФМ не опрацьовані.

Ці данні стали підставою для виконання даного дослідження з застосуванням активних фізичних рухів - кінезотерапії у відновлювальному лікуванні хворих на дорсалгії та обгрунтування можливості застосування кінезотерапії в комплексі з фізіотерапевтичними і медикаментозними засобами, враховуючи особливості нозологічної форми дорсалгії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є фрагментом планової науково-дослідної роботи Українського НДІ медичної реабілітації та курортології "Розробка і впровадження стандартів санаторно-курортного лікування хворих з найбільш розповсюдженою патологією нервової і судинної систем та опорно-рухового апарату, у тому числі туберкульозної етіології", номер держреєстрації 0105 U001443. Фрагмент роботи по відновлювальному лікуванню хворих на дорсалгії виконано здобувачем.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на спондилогенні і неспондилогенні дорсалгії шляхом використання патогенетично обґрунтованих диференційованих лікувально-реабілітаційних комплексів з включенням методів кінетотерапії як самостійно, так і у поєднанні з фізіотерапевтичними і медикаментозними засобами.

Завдання дослідження:

1. Вивчити клініко-функціональний стан хворих на ОХ, МФБС, ФМ (за даними клінічного перебігу, комп'ютерної і магнітно-резонансної томографії, електронейроміографії (ЕНМГ)), визначити чинники ризику, що зумовлюють розвиток патологічного процесу.

2. На підставі виявлених клінічно-функціональних особливостей захворювання і чинників ризику сформувати диференційовані лікувально-реабілітаційні комплекси для кожної із форм дорсалгій.

3. Вивчити: а) дію кінезотерапії (тренажерна гімнастика, суглобова гімнастика, гідрокінезотерапія) на основні клінічні прояви у хворих на ОХ; б) вплив кінезотерапевтивного комплексу у поєднанні з електропунктурою у хворих на МФБС; в) дію кінезотерапевтичного комплексу з включенням медикаментозних засобів (мебікар, мідокалм) на клінічні прояви у хворих на ФМ.

4. Дати оцінку впливу лікувально-реабілітаційних комплексів на динаміку ЕНМГ показників (інтерференційних і стимуляційних) у хворих на дорсалгії.

5. Вивчити безпосередні й віддалені результати відновлювального лікування хворих на ОХ, МФБС, ФМ.

Об'єкт дослідження: клінічні прояви, стан нейромоторного апарату у хворих на остеохондроз, міофасциальний больовий синдром, фіброміалгію.

Предмет дослідження: вплив лікувально-реабілітаційних комплексів з застосуванням кінезотерапії на клінічний перебіг, показники стану нейромоторного апарату у хворих на дорсалгії.

Методи дослідження: клінічні, функціональні, електроміографічні, статистичні.

Наукова новизна. Вперше розроблені диференційовані лікувально-реабілітаційні комплекси на основі кінезотерапії (тренажерна гімнастика, партерна гімнастика, гідрокінезотерапія) для хворих на дорсалгію, що діють на основні ланки патогенезу ОХ, МФБС, ФМ, сприяючи підвищенню ефективності відновлювального лікування хворих.

Виявлено, що кожній формі дорсалгій властиві певні електронейроміографічні критерії. При ОХ нейромоторні зміни корелювали з вираженістю м'язового синдрому, що проявлялося послабленням інтерференційної ЕНМГ за невральним типом; легка форма МС супроводжувалась підвищенням амплітуди F - хвилі, а при тяжкому ступені - її вираженим зниженням, збільшенням латентності F - хвилі і повними блоками з боку ураження. При МФБС ЕНМГ- зміни проявлялись локальною спонтанною активністю окремих м'язів (нерегулярний поштовхоподібний характер), підвищенням Н - рефлексу; при ФМ - була характерною спонтанна активність у вигляді фасцикуляцій, зниження амплітуди ЕНМГ максимального м'язового зусилля.

Встановлено, що формування хронічного болю у хворих дорсалгіями не відбувається ізольовано, а співпадає, як правило, з психовегетативними розладами і порушенням особистісних характеристик.

На основі виявлених клінічних і патогенетичних особливостей хворих дорсалгіями розроблено диференційовані комплекси відновлювального лікування пацієнтів з ОХ, МФБС, ФМ (заявка на винахід u 2010 01724 "Спосіб лікування хворих на дорсалгію" від 18.02.10.).

Виявлено, що застосування диференційованих ЛРК сприяє відновленню порушеного рухового стереотипу, усуненню м'язового спазму, підвищенню тренувальності уражених м'язів, зниженню або ліквідації болю, підвищенню рухової активності цих хворих.

Включення додатково до кінезотерапевтичного комплексу при МФБС електропунктури, при ФМ - лікарських засобів (мебікар, мідокалм) інактивує ТТ, що сприяє підвищенню терапевтичного ефекту та купіруванню психовегетативних розладів.

Встановлено, що ефективність курсу відновлювального лікування хворих дорсалгіями і стійкість терапевтичного ефекту залежить від усунення чинників ризику, інактивації міофасціальних тригерних пунктів, покращення стану психоемоційної сфери, відновлення оптимального рухового стереотипу, розвитку потреби у систематичних фізичних вправах, що сприяє покращенню і нормалізації соматичних і психоемоційних показників, відновленню реакції адаптації і, як наслідок цього, оптимізації професійної і побутової діяльності, поліпшенню якості життя.

Практичне значення роботи. Показано, що цикл кінезотерапевтичних лікувально-реабілітаційних засобів, які проводилися у хворих дорсалгіями у супроводі набору функціональних тестів, направлених на оцінку вихідного стану, переносимості процедур, ефективності лікування, дозволяє ліквідувати або суттєво знизити інтенсивність больового синдрому, відновити порушення м'язового тонусу, рухомість хребта, зміцнити м'язовий корсет тулуба, зменшити психовегетативні розлади. У цілому це допомагає відновити працездатність, заняття спортом, зняти явища дезадаптації у суспільстві, сім'ї, покращити якість життя.

Опубліковано методичні рекомендації з впровадження кінезотерапії у хворих на дорсалгії для виконання в широкій клінічній практиці, що знайшло схвалення на ряді республіканських науково-практичних конференцій і на VШ фітнесконференції (Київ, 2007 р.) за участю методистів оздоровлювальних центрів України. Доведена ефективність і безпека використання кінезотерапії у хворих на різні форми дорсалгій, у пацієнтів різного віку і статі.

Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність санаторіїв "Лермонтовський", "Ім. М.І.Пирогова" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", відділа реабілітації Інститута травматології і ортопедії АМН України.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проаналізована патентно-інформаційна література з проблем лікування хворих дорсалгіями, сформульована мета і завдання роботи, розроблені лікувально-реабілітаційні комплекси. Проведено динамічне клініко-функціональне та інструментальне дослідження хворих, проаналізовано вплив кінезотерапії на основні прояви захворювань, вивчені віддалені результати, проведено статистичну обробку матеріалів дисертації, обґрунтовані основні наукові положення дисертації, зроблені висновки, розроблені практичні рекомендації.

Апробація результатів роботи. Основні положення і матеріали дисертації обговорювалися на Ш Національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України "Медична реабілітація - сучасна система відновлення здоровя" - АР Крим, м. Ялта, 3-6 жовтня 2006 року; на ХШ Міжнародній науково-практичній конференції "Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія - 2007", 5-6 жовтня 2007 року м. Одеса; на VШ фітнесконвенції "NIKE", 17-18 березня 2007 року, м. Київ (сертифікат конвенції), на науково-практичній конференції "Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів" інституту травматології та ортопедії АМН України, 10-11 квітня 2008 року, на підсумковій науково-практичній конференції Українського НДІ медичної реабілітації і курортології, 20 квітня 2008 року; на ІІІ з'їзді фізіотерапевтів, курортологів та медичних реабілітологів, 30 вересня - 3 жовтня 2008 року, м. Ялта; на ХIV Міжнародній науково-практичній конференції "Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія - 2008", 1-2 жовтня 2008 року, м. Одеса.

Публікації з теми дисертації. Опубліковано 13 наукових праць, із них 5 статей у журналах, ліцензованих ВАК України, 7 тез в матеріалах науково-практичних конференцій, видано методичні рекомендації.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних джерел літератури, додатків. Робота викладена на 187 сторінках машинописного тексту, містить 56 таблиць, 39 рисунків. Перелік використаних джерел літератури включає 246 назв (144 - кирилицею, 102 - латиницею).

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 207 хворих на дорсалгії, із них 85 пацієнти з ОХ, 71 - МФБС, 51 - ФМ. Від загальної кількості обстежених 90 (43,5%) були особи чоловічої статі і 117 (56,5%) - жіночої. Вік хворих коливався у межах від 18 до 56 років. Переважна частина пацієнтів - 148 (71,5%) були віком до 40 років. Тільки 20 (9,7%) з числа обстежених були зайняті в тій чи іншій мірі фізичною працею, останні належали до працівників фінансово-економічної та бізнес служб, наукових співробітників, учнів. Загалом більшість хворих були у зрілому дієздатному віці з накопиченим життєвим і професійним досвідом, що надає проблемі не тільки медичну, але і соціальну, і економічну, і демографічну значимість. У всіх пацієнтів, що поступили на реабілітацію, не було протипоказань для занять фізичними вправами в амбулаторних умовах.

Всі пацієнти були поділені на основну і контрольну групи. До основної групи увійшли 148 пацієнтів (64 з ОХ, 52 - МФБС, 32 - ФМ), до контрольної - 59 (21 з ОХ, 19 - МФБС, 19 - ФМ).

При встановленні діагнозу дорсалгії були використані: МКХ - 10; класифікація остеохондрозу хребта за В.Я. Фіщенко; рекомендації Я.Ю. Попелянського, 2003 р.; Г.А. Іванічева, 2004; Д. Тревел, Д. Симонс, 2005; Департаменту ВОЗ "The Word Hearth Organisation Depаrtment of Noncommunicable Disease Management", 1999.

Всі пацієнти скаржилися на біль у м'язах спини, обмеження фізичної активності, туго рухомість хребта, загальну слабкість, що визначило спектр клінічного обстеження хворих. Вираженість і тривалість ранкової скутості оцінювали за В.Н. Коваленко, О.П. Борткевич (2003); інтенсивність больового синдрому - за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) та шкалою Лікерта; кінестезичну функцію м'язового синдрому і тест м'язової функції - за Ф.А. Хабіровим (2006); стан станової мускулатури - за Матьє - Колленом; рухомість хребта в сагітальній і фронтальній площинах - за Я.Ю. Попелянським (2003). Вивчення функціонального стану нейромоторного апарату проводилося з використанням комп'ютерного електроміографа "Нейро-МВП" (Росія). Проводилася інтерференційна електроміографія у стані спокою і при максимальному напруженні, стимуляційна ЕНМГ, включаючи дослідження М - відповіді, Н - рефлексу, ШРЗм, F - хвилі (Николаев С.Г., 2001). Дослідження вегетативної нервової системи здійснювалося, враховуючи рекомендації J. Travell, D. Simans (2005). Для оцінки впливу реабілітаційних заходів на якість життя використовувалися анкети - опитування Освестрі, індекс Цунга, МакГілла, рекомендовані комісією з болю у спині при ВООЗ (Н.Г. Минаева, 2001; В.А. Насонова, 2007).

Ефективність проведеного курсу реабілітації оцінювалась за методикою В.Д. Григорьєвої, 2001. Вивчалися віддалені результати через 3-6-12 місяців після курсу лікування.

Статистичний аналіз одержаних даних здійснювали за допомогою пакета програм Microsoft Excel for Windows - 2000 з застосуванням методів описової статистики, дотримуючись рекомендацій щодо застосування статистичного аналізу результатів медичних досліджень. Прийнятий рівень вірогідності -95%.

Виражений біль до початку курсу реабілітації визначався у 39 (45,8%) хворих ОХ, у 26 (36,6%) МФБС і у 27 (52,9%) ФМ. Помірний біль визначався у 22 (27,0%) пацієнтів ОХ, у 41 (57,7%) - МФБС і 13 (25,5%) ФМ. Легкий ступінь інтенсивності больового синдрому діагностувався у 18 (28,2%) хворих ОХ, 4 (5,7%) МФБС і у 11 (21,6%) ФМ.

Інтегральна кінестетична оцінка м'язового синдрому за Ф.А. Хабіровим виявила важкий ступінь ІМС у 11 (11,8%) хворих ОХ, у 10 (14,1%) - МФБС і у 16 (31,4%) ФМ. Середній ступінь ІМС відзначався у 57 (67,0%) пацієнтів ОХ, у 53 (74,6%) МФБС і у 27 (52,9%) ФМ. Легкий ступінь ІМС діагностовано у 18 (21,2%) пацієнтів ОХ, у 8 (11,3%) МФБС і у 8 (15,7%) ФМ.

У хворих на ОХ біль у спині виникав при неадекватному фізичному статико-динамічному навантаженні, незграбному русі, носив постріловий характер, супроводжувався вираженою напругою паравертебральних м'язів, сколіотичним компонентом, поширювався на сідничну ділянку і нижню кінцівку. При МФБС біль носив тупий характер, локалізуючись у міофасциальних ТТ, які супроводжуються наявністю потовщеного м'язового тяжу, при пальпальції - вираженим болем, локальною судомною відповіддю, підвищеною рефлекторною збудливістю і ослабленням м'язів ураженої ділянки. При ФМ біль носив дифузно-генералізований характер, утягуючи симетрично розташовані м'язи спини, поперекового відділу. Біль був ниючий, виснажливий з елементами емоційного забарвлення, підсилювався при поставовому напруженні, переохолодженні, емоційній напрузі. У всіх пацієнтів ФМ відзначалися симетрично розташовані у м'язах больові ТТ.

На відновлювальне лікування надходили пацієнти, які зазвичай довго хворіли. Із давністю захворювання більше 5 років було 49 (57,7%) хворих ОХ, 39 (54,9%) МФБС і 40 (78,4%) ФМ. Враховуючи, що під спостереженням знаходилися хворі з хронічним больовим синдромом, важливе значення надавалося виявленню чинників ризику, які є пусковими у формуванні дорсалгій і такими, що підтримують хронічний перебіг патологічного процесу.

Провідну роль грало порушення рухового стереотипу, виявлене у 30 (35,4%) хворих ОХ, 42 (59,1%) МФБС, у 38 (74,5%) ФМ; цьому сприяли професійні або побутові статико-динамічні перевантаження, тривалі одноманітні рухи, малорухомий спосіб життя, дефекти взуття, одягу, меблів. Суттєве місце у формуванні м'язового больового синдрому займали явища психологічного стресу у вигляді емоційного перенапруження, виробничих або сімейних проблем, тривожних депресивних станів. Чинники ризику, віднесені до явищ психологічного стресу, були виявлені у 10 (11,8%) хворих ОХ, 37 (52,1%) МФБС, у 44 (86,2%) ФМ.

Гнучкість хребта за даними проби Шобера (норма (8,0 ± 0,5)см) складала при ОХ (4,4 0,5) см, при МФБС - (5,8 ± 0,6) см, ФМ - (5,3 ± 0,7) см (р < 0,01). При проведені проби "пальці-підлога", жоден із хворих не міг дістати пальцями підлогу при нахилі уперед при умові випрямлених нижніх кінцівок. Відстань між пальцями рук і підлогою у хворих ОХ складала (14,2 ± 1,3) см, МФБС - (10,1 ± 1,1) см, ФМ - (11,3 ± 0,9) см. Вимір відстані латерального ковзання кістей вздовж стегон у положенні стоячи виявив обмеження рухомості в іпсилатеральний і контрлатеральний бік. Іпсилатеральний нахил (при нормі (10,1 ± 1,1) см) у хворих ОХ дорівнював (5,3 ± 0,8) см (р < 0,01), МФБС - (7,9 ± 1,0) см (р > 0,1), ФМ - (6,4 ± 1,2) см (р < 0,05). Контрлатеральний нахил при ОХ - (6,8 ± 0,7) см (р < 0,05), МФБС - (8,4 ± 0,5) см (р > 0,1), ФМ - (6,9 ± 0,7) см (р < 0,05).

ЕНМГ обстеження хворих дорсалгіями до початку курсу відновлювального лікування виявило, що для кожної нозологічної форми властиві особливості ЕНМГ порушень. При ОХ ЕМГ зміни корелювали з вираженістю МС, що супроводжувалось послабленням інтерференційної ЕМГ за невральним типом, зниженням амплітуди М - відповіді і ШРЗм з боку м'язового гіпертонусу, підвищенням амплітуди F - хвилі при легкому ступені МС і зниженням амплітуди, повними блоками і збільшенням латентності F - хвилі при тяжкому ступені МС. У хворих на МФБС на ЕМГ реєструвались локальна спонтанна активність окремих м'язів, посилення їх активності спокою у вигляді нерегулярних залпів поштовхоподібного характеру ЕМГ максимального м'язового зусилля. У хворих на ФМ ЕМГ характеризувалась спонтанною активністю у вигляді фасцикуляцій, зниженням амплітуди ЕМГ максимального м'язового зусилля, неможливістю повного розслаблення, підвищенням амплітуди Н-рефлексу з m. gastrocnemius.

У всіх обстежених привертала увагу надмірність і поліморфність психо-вегетативних порушень. Виявлялися міалгічний, цефалгічний, абдомінальний, кардіальний синдроми. Емоційна нестійкість виявилась більш характерним синдромом для хворих ФМ і МФБС. Вегетативна реакція у вигляді запаморочення, розлад координації і вегетосудинна дистонія турбували однаково всіх обстежуваних.

У лікувальних цілях були використані такі фізичні засоби, як механічні тренажери фірм "Vasil" і "Inter-atletika", партерна гімнастика, гідрокінезотерапія, електропунктура, медикаментозні засоби (транквілізатор мебікар, міорелаксант - мідокалм).

Режим роботи на тренажерах включав наступні розділи: підготовчий - 5-10 хвилин, основний - 20 хвилин, заключний - 5 хвилин. Ставилися такі завдання: навчання техніці вправ, силовій витривалості м'язів, корекції порушеної постави, купірування спазмів м'язів.

Структура партерної гімнастики упродовж 30 хвилин включала розділи: підготовчий (5 хвилин), основний (20 хвилин), заключний (5 хвилин). Ставилися такі завдання: рух у хребті й великих суглобах із полегшенням становища; післяізометричні вправи із розслабленням; рух у поперековому відділі з максимально доступною амплітудою; розтягнення і скручування хребта.

Гідрокінезотерапія (температура води 36-37єС градусів, тривалість - 20 хвилин) містила такі вправи, як вільні рухи тулубом, вправи на витягування біля бортика, ковзання і плавальні рухи.

Для пацієнтів основної групи було сформовано три лікувально-реабілітаційних комплекси (ЛРК). Кожний ЛРК включав 3 цикли по 12 занять в кожному.

Під час першого, вступного циклу (4 тижні) формувалась індивідуальна програма, конкретний зміст якої залежав від результатів оцінки загального стану пацієнта, вираженості больового синдрому, стану м'язової системи, сухожильних рефлексів, рухливості хребта. Особлива увага приділялась виявленню групи м'язів, які формують біль, наявності структурних аномалій в кістково-мязовій системі, симптомам асиметрії, наявності та дислокації міофасциальних тригерних точок.

На кожному занятті програма коригувалася у залежності від суб'єктивних і об'єктивних показників перенесення конкретних вправ, кількості їх повторень. Контролювалася динаміка болю, самопочуття, стомлюваність, частота серцевих скорочень, серцевий ритм, АТ. За комплексом отриманих показників проводилась остаточна оцінка ефективності застосування ЛРК, здійснювалось його коректування. У другому, основному циклі занять (4 тижні) використовувався відкорегований ЛРК з метою усунення основних проявів дорсалгії. Для закріплення досягнутих результатів призначався третій, тренувальний цикл (4 тижні).

ЛРК-1 включав тренажерну гімнастику, партерну гімнастику і гідрокінезотерапію і був використаний для хворих на ОХ.

ЛРК-2 включав тренажерну гімнастику, партерну гімнастику, гідрокінезотерапію, процедури електропунктури і призначався для хворих МФБС. Дія електропунктури була спрямована на інактивацію міофасциальних больових ТТ. Електропунктура проводилась після сеансу кінезотерапії через 5-10 хвилин. Вплив здійснювався на ті тригерні зони, які були пальпаторно больові імпульсним струмом низької (30 Гц) та високої (150 Гц) частоти, силою струму від 0 до 500 мкА За один сеанс впливали на 6-8 точок (тривалість дії на точку - 60 с. Сеанси електропунктури проводилися через добу (на курс 6-8 сеансів). Використовувався пристрій "Польот-001", призначений для пошуку біологічно активних точок і лікувальної дії.

ЛРК - 3 призначався для хворих ФМ і включав тренажерну гімнастику, партерну гімнастику і гідрокінезотерапію, транквілізатор мебікар у добовій дозі 900 мг, разовий прийом - по 300 мг три рази на добу упродовж 3 тижнів, препарат міорелаксантної дії - мідокалм по 50 мг (одне драже) три рази на добу упродовж 3 тижнів.

Пацієнти контрольної групи одержали традиційне лікування в міській поліклініці (протизапальні та знеболюючі засоби, фізіотерапія, ЛФК, масаж).

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз оброблених даних показав, що до кінця курсу лікування пацієнтів основної групи з ОЗ частота вияву показника виразного болю зменшилася у 7 разів (р < 0,001), а у пацієнтів контрольної групи у 2 рази (p < 0,05); після завершення курсу ЛРК біль у спині перестав турбувати 43 (76,2%), а після курсу традиційного лікування - 7 (33,3%) хворих.

Під дією ЛРК-2 до кінця курсу лікування виражений біль не визначався у жодного хворого МФБС. Частота вияву помірного болю зменшилася у 2,8 рази (р < 0,001). Повне зникнення болю відзначено більше, ніж у половини пацієнтів - 27 (51,9%). В контрольній групі наприкінці лікування виражений біль турбував 10,5% пацієнтів, частота вияву помірного болю зменшилася в 1,2 рази, а повне зникнення болю відзначено лише у 26,3% пацієнтів.

ЛРК-3 виявився ефективним для зниження інтенсивності болю у хворих ФМ - кількість хворих з вираженим болем до кінця лікування знизилась у 4 рази (р < 0,01), а кількість пацієнтів з повною відсутністю болю склала 28,1%, тоді як в контрольній групі кількість хворих з вираженим болем знизилась лише у 2 рази, а з повною відсутністю болю склала 10,5%.

При дослідженні динаміки больового синдрому із використанням інших методик одержано аналогічні результати. За шкалою Лікерта зниження інтенсивності больового синдрому після ЛРК у хворих на ОХ сталося у 3,2 рази (р < 0,001), а в контрольній групі в 1,5 рази. У хворих МФБС під дією ЛРК-2 оцінка больового синдрому виявила зниження болю по ВАШ у 2,6 рази (р < 0,001), за шкалою Лікерта - в 2,5 рази (р < 0,05), а в контрольній групі виявлена лиш тенденція (0,1 > р > 0,5) до зниження інтенсивності болю. У хворих ФМ інтенсивність болю по ВАШ до кінця курсу лікування знизилася у 4,4 рази (р < 0,01), в контрольній групі у 2,3 рази.

Зниження інтенсивності больового синдрому у пацієнтів ОХ під дією ЛРК-1 супроводжувалася ліквідацією м'язових гіпертонусів паравертебральних м'язів у 55 (86,0%) обстежених (в контрольній групі - у 11 (58%)), зменшенням вираженості підвищеної втомлюваності м'язів спини у 44 (68,7%) пацієнтів (в контрольній групі - у 4 (21,0%)).

ЛРК-2 виявився ефективним для зменшення кількості міофасциальних ТТ. До кінця курсу лікування у кожному з уражених м'язів число ТТ знижувалося у 2,5 і 3,5 рази (р < 0,05; р < 0,001) (табл. 1).

Таблиця 1. Середня кількість міофасциальних ТТ у хворих МФБС основної групи до та після лікування, M ± m

Зниження числа міофасціальних ТТ корелювало із зменшенням вираженості больового синдрому, а також супроводжувалося зникненням таких симптомів як відбитий біль у 84,6% хворих (в контрольній групі - 63,2%), судорожної відповідної реакції у 73,1% (в контрольній групі - 52,6%), покращенням рухливості хребта у 78,8% (в контрольній групі - 52,6%).

У хворих на ФМ під дією ЛРК-3 спостерігалось зниження частоти виявлення кістково-мязового болю симетричної локалізації у 72% пацієнтів (57,9% в контрольній групі), зниження м'язової скутості у 37,1% пацієнтів (26,3% в контрольній групі), болю у ногах у 43,8% (в контрольній групі - 26,3%), вранішньої скутості у 87,3% (в контрольній групі - 52,6%) і покращенням рухливості хребта у 81,3% (52,6% в контрольній групі).

В проведених дослідженнях було встановлено, що чинники ризику багато в чому визначають формування клінічної картини дорсалгій, тому у програмах відновлювального лікування передбачалися заходи по їх виявленню і усуненню або зниженню негативного впливу.

До кінця курсу відновлювального лікування зменшилася частота виявлення чинників ризику при всіх трьох нозологічних формах дорсалгий. При ОХ частіше виявлялися такі фактори ризику, як порушення рухового стереотипу. У групі хворих МФБС превалювали фактори ризику двох типів: місцевого механічного або соціального стресу і системного характеру або психологічного стресу. При ФМ, в основному, виявлялися чинники неоптимального рухового стереотипу і епізоди психовегетативної дисфункції. Для оцінки впливу розроблених лікувальних компонентів були відібрані дві групи факторів, властивих усім трьом формам дорсалгій: порушення рухового стереотипу і психологічного стресу.

До кінця курсу відновлювального лікування частота виявлення ознак неоптимального рухового стереотипу знизилася при ОХ в 3,3 рази (р < 0,01), при МФБС в 4,4 рази (р < 0,001), при ФМ в 2,9 рази (р < 0,01). У контрольній групі, де у програмі лікування не передбачалися заходи по усуненню чинників ризику, відзначилась лише тенденція до зниження частоти їх вияву. Більший терапевтичний успіх в основних групах можна пояснити зменшенням негативної дії чинників ризику на відміну від контрольних груп, де заходи по їх усуненню не проводились.

Під дією ЛРК-1, ЛРК-2, ЛРК-3 за даними ЕНМГ реєструвалася нормалізація функціонального стану сегментарно-периферичного нейромоторного апарату, редукувалась спонтанна активність в уражених м'язах, нормалізувався функціональний стан чутливих нейронів задніх рогів спинного мозку. При глобальній інтерференційній ЕНМГ знайдено, що під впливом ЛРК підвищувалася частота турнов/сек., зростала амплітуда мкВ (табл. 2).

Таблиця 2. Показник глобальної інтерференційної ЕНМГ, M ± m

У хворих ФМ частота турнов/сек. збільшилась у 2,1 рази, при МФБС - в 1,4 рази, при ОХ - в 1,2 рази. Амплітуда мкВ виросла до кінця курсу лікування при ФМ в 3,6 рази, при МФБС - в 1,6 рази і при ОХ в 2,1 рази. До кінця курсу лікування амплітуда Н-рефлексів знизилась при ФМ у 2,7 рази (р < 0,05). При важкому ступені МС у хворих ОХ відмічено підвищення (зниженої до лікування) амплітуди Н-рефлексів з (2,1 ± 0,8) до (4,4 ± 1,0) (р > 0,05).

У хворих дорсалгіями больовий м'язовий синдром супроводжувався різноманітною симптоматикою психовегетативних розладів. Використані у роботі ЛРК сприяли купіруванню травматизуючих психіку факторів, нормалізації реактивності організму, підвищенню стійкості до зовнішніх і внутрішніх подразнень, підвищенню адаптації і відновленню симпатико-парасимпатичних співвідношень. Так, в основній групі кількість пацієнтів з метеозалежністю зменшилася на 32,3% у хворих на ОХ, на 26,9% у хворих на МФБС, на 37,5% у хворих на ФМ, тоді як в контрольній групі цей показник складав 9,5%, 5,3%, 15,8% відповідно.

Однак окремі симптоми мали стійкий характер і, незважаючи на проведений курс лікування, збереглися, що зумовило необхідність повторних курсів відновлювального лікування. Більшою мірою це стосувалося групи хворих із ФМ. До кінця курсу лікування симптоми загальної слабкості зберігалися у 31,2%, головний біль у 37,5%, тривожний стан - до 18,7%.

За даними опитування Освеcтрі до кінця курсу відновлювального лікування у хворих на ОХ якість життя покращилась порівняно з вихідним станом у 2,6 рази (63,1%), у хворих на МФБС у 3,3 рази (69,7%), у пацієнтів з ФМ у 2,7 рази (62,9%). В контрольній групі цей показник покращився у хворих на ОХ лише в 2 рази (50%), у хворих на МФБС у 1,9 рази (48,5%), у хворих на ФМ у 2 рази (50%).

Використання модифікованого опитувача - індексу Цунга дозволило охарактеризувати біль у спині з психоемоційним забарвленням, встановити, що ці симптоми зберігаються довше, вони більш стійкі до лікувальних дій. Як видно, в основній групі у хворих на ОХ показник якості життя покращився у 2,1 рази (53,4%), проте в контрольній групі - лише в 1,7 рази (36,4%). дорсалгія лікування кінезотерапія електропунктура

У хворих на МФБС, за даними опитувача Цунга, курс відновлювального лікування покращив показник якості життя в 2,7 рази (63,3%), проте як в контрольній групі - в 2,1 рази (53,0%). У пацієнтів на ФМ сума балів зменшилась до кінця лікування у 2,2 рази, якість життя покращилась на 46,2%, проте як в контрольній групі сума балів зменшилася у 1,7 рази, якість життя покращилася на 42,6%.

Для оцінки якості життя використано опитувач МакГілла, який дозволяє охарактеризувати динаміку у процесі лікування сенсорного і аферентного компонентів. Це виправдано тим, що хронічний біль корелює з інтенсивністю дистресу. Наведена оцінка якості життя за шкалою МакГілла у хворих ОХ, МФБС, ФМ під дією ЛРК-1, ЛРК-2, ЛРК-3.

Встановлена висока ефективність розроблених лікувальних комплексів. Із значним покращенням в основній групі завершили курс реабілітації 85 (57,4%) пацієнтів, із них 58,0% хворих на ОХ, 67,3% - на МФБС, 43,7% - на ФМ. В контрольній групі цей показник склав лише 21 (35,6%) пацієнт, із них 33,3% хворих на ОХ, 47,4% - на МФБС, 26,3% - на ФМ.

Це також підтверджено даними відтермінованих результатів лікування. Так, хороші результати лікування через 3 місяці спостерігалися при ОХ в основній групі у 58,7% пацієнтів, а в контрольній - лише у 27,4%; при МФБС в основній групі - у 51,8% пацієнтів, а в контрольній - 27,2%; при ФМ в основній групі - у 57,1% пацієнтів, а в контрольній - тільки у 11,1%. Через 12 місяців хороший результат лікування в основній групі спостерігався у 15,2% пацієнтів на ОХ, у 22,2% - на МФБС та у 7,1% - на ФМ, тоді як в контрольній групі - у жодного з пацієнтів.

Таким чином, розроблена технологія ЛРК у відновлювальному лікуванні хворих на дорсалгію виявила її високий терапевтичний ефект у вигляді тренажерної і партерної гімнастики з гідрокінезотерапією при ОХ, у комплексі з електропунктурою при МФБС і медикаментозними засобами (мебікар, мідокалм) при ФМ.

Висновки

В дисертації надано обґрунтування і нове рішення наукової задачі, суть якої полягає у підвищенні ефективності відновлювального лікування хворих дорсалгіями з хронічною стадією захворювання шляхом застосування тренажерної гімнастики, партерної гімнастики і гідрокінезотерапії, в комплексі з електропунктурою і медикаментозними засобами із врахуванням форми і клінічних особливостей захворювання.

1. Найбільш частими чинниками ризику розвитку дорсалгій (ОХ, МФБС, ФМ) виявляються емоційні перенапруження (86,2%), на другому - професійні та побутові статико-динамічні перевантаження (59,1%), на третьому - порушення рухового стереотипу (45,1%). Клінічно дорсалгії проявляються у вигляді стійкого больового синдрому, виражених м'язових дисфункцій, локальних і розповсюджених міофасциальних гіпертонусів, порушення рухового стереотипу, об'єму рухів у хребті, загальної слабості, зниження працездатності, психовегетативних розладів, що приводить до зниження якості життя.

2. За даними інтерференційної і стимуляційної ЕНМГ у хворих дорсалгіями виявлено функціональні порушення нейромоторного апарату: при ОХ - зниження частоти інтерференційної ЕМГ, амплітуди М-відповіді і ШРЗм по периферичним нервам з боку м'язового гипертонуса, підвищення амплітуди Н-рефлексу і F-хвилі при легкому ступені МС та зниження амплітуди, повні блоки з збільшенням латентності F-хвилі при тяжкому ступені МС; при МФБС - локальні фасцикуляції, посилення активності спокою; при ФМ - фасцикуляції, зниження амплітуди ЕМГ максимального м'язового зусилля, підвищення амплітуди Н-рефлекса.

3. Аналіз особливостей клініко-функціональних прояв дорсалгий дозволив сформувати ЛРК для кожної з їх форм:

- ЛРК-1, який включає тренажерну гімнастику, партерну гімнастику, гідрокінезотерапію у хворих на ОХ сприяє купіруванню больового синдрома у 78,1% хворих, ліквідації або зменшенню напруження паравертебральних м'язів у 86,0% пацієнтів, поліпшенню рухливості хребта у 54,7% обстежених;

– ЛРК-2, який включає додатково до тренажерної гімнастики, партерної гімнастики і гадрокінезотерапії процедури електропунктури (для інактивації міофасціальних ТТ), у хворих на МФБС ліквідує біль в ділянці ТТ у 80,8%, купірує біль при натисканні на ТТ і відбитий біль у 84,6%, поліпшує рухливості хребта у 78,8%, знижує частоту і вираженість психовегетативних розладів (поліпшення якості сну, зменшення головного болю, емоційного тиску);

– ЛРК-3, який включає додатково до тренажерної і партерної гімнастики, гідрокінезотерапії медикаментозні засоби (мебікар, мідокалм) у хворих на ФМ інактівує міофасціальні ТТ, що супроводжується зниженням генералізованого болю у 72,0%, зменшенням активних тригерних пунктів у 75,0%, поліпшенням амплітуди рухів в хребті і великих суглобах у 81,3%, поліпшенням психоемоційного стану за рахунок купіровання емоційної нестійкості у 68,7%, розбитості вранці у 71,9%, відновленням якості сну у 56,3% пацієнтів.

4. Встановлено, що під дією ЛРК, що включають кінезотерапію, за даними ЕНМГ, відбувається нормалізація функціонального стану нейромоторного апарату, редукується спонтанна активність в уражених м'язах, нормалізується функціональний стан сегментарно-периферичного нейромоторного апарату спинного мозку. Виявлено, що при глобальній інтерференційній ЕНМГ підвищується частота турнов/сек. при МФБС - з (325,5 ± 21,3) до (460,6 ± 47,4) (р < 0,05), при ФМ - з (256,8 ± 41,2) до (546,6 ± 45,3) (р < 0,01), підвищується амплітуда мкВ при ОХ - з (309,6±54,7) до (626,7 ± 132,5) (р < 0,01), при МФБС - з (780,6±245,6) до (1245,0±210,5) (р<0,05), при ФМ з (245,8 ± 35,8) до (890,0 ± 124,3) (р < 0,01). Показано, що до кінця лікування амплітуда Н-рефлексів знижується при ФМ з (14,2 ± 0,6) до (5,2 ± 2,1) (р < 0,05), при важкому ступені м'язового синдрому у хворих на ОХ відзначено підвищення (зниженої до лікування) амплітуди Н - рефлексів з (2,1 ± 0,8) до (4,4 ± 1,0) (р < 0,05).

5. Диференційоване використання ЛРК в комплексі з електропунктурою та медикаментозними засобами забезпечує зниження вираженості больового синдрому, відновлення обсягу рухів, працездатності, сприяє покращенню якості життя хворих на дорсалгії. Курс відновлювального лікування із значним покращенням завершили 58,0% хворих на ОХ, 67,3% - на МФБС і 43,7% - на ФМ. Розроблені ЛРК забезпечують терапевтичний ефект упродовж 12 місяців у 15,2% хворих на ОХ, у 22,2% - на МФБС і у 7,1% - на ФМ.

Практичні рекомендації:

1. При дорсалгіях (ОХ, МФБС, ФМ), що супроводжуються больовим синдромом, порушенням обсягу рухів, рухового стереотипу, слабкістю м'язів, необхідно з'ясовувати чинники ризику розвитку захворювання, усувати їх негативний вплив на хворого, застосовувати диференційовані лікувально-реабілітаційні комплекси.

2. Для кожної нозологічної форми дорсалгії тренажерну і партерну гімнастики та гідрокінезотерапію треба проводити циклами. Перший цикл (вступний), протягом якого пацієнт адаптується до фізичних навантажень і процедур. Другий (основний) цикл спрямований на усунення основних клінічних проявів захворювання (зняття болю, відновлення рухливості хребта і суглобів). На третьому, тренувальному, циклі здійснюється покращення м'язового стану, підвищення силових показників і амплітуди рухів в хребті.