Клінічна оцінка якості поверхні реставраційних робіт у стоматології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клінічна оцінка якості поверхні реставраційних робіт у стоматології

Челях Олена Миколаївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі пропедевтичної стоматології Донецького національного медичного університету імені М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Удод Олександр Анатолійович, Донецький національний медичний університет імені М. Горького МОЗ України, кафедра пропедевтичної стоматології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мазур Ірина Петрівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Інститут стоматології, кафедра стоматології,

професор кандидат медичних наук, доцент Лось Валерій Володимирович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра ортопедичної стоматології, доцент.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Дорошенко.

Анотація

фотокомпозиційний фронтальний зуб

Челях О.М. Клінічна оцінка якості поверхні реставраційних робіт в стоматології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.22 - стоматологія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2010.

У дисертації надано обґрунтування вибору реставраційного матеріалу для відновлення фронтальних зубів, полірувальної системи та проведення об'єктивної клінічної оцінки якості поверхні реставрації після її фінішної обробки з метою зменшення кількості ускладнень реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів, пов'язаних з збільшенням шорсткості поверхні. Запропоновано клінічний метод оцінки шорсткості поверхні реставраційних робіт після полірування з застосуванням комп'ютерного аналізу цифрового зображення та оригінального програмного продукту. Розроблено систему клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів за їх цифровим зображенням з кількісними градаціями. Вперше запропоновані класи полірування фотокомпозиційних матеріалів. Клінічні спостереження через 6, 12 і 24 місяці після проведення реставрацій фронтальних зубів свідчать про те, що в рівнозначних клінічних ситуаціях використання нанокомпозита та багатоетапної полірувальної системи для фінішної обробки відновлень дозволяє вірогідно знизити кількість ускладнень за критерієм «шорсткість поверхні».

Ключові слова: реставрації фронтальних зубів, фотокомпозиційні матеріали, клінічна оцінка якості поверхні, комп'ютерний аналіз цифрового зображення реставрацій.

Аннотация

Челях Е.Н. Клиническая оценка качества поверхности реставрационных работ в стоматологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика МЗО Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена обоснованию выбора фотокомпозиционного материала для восстановления фронтальных зубов, полировочной системы и проведения объективной клинической оценки качества поверхности реставраций после финишной обработки с целью уменьшения количества осложнений реставраций из фотокомпозиционных материалов, связанных с увеличением шероховатости их поверхности. В ходе лабораторных исследований поверхности интактной зубной эмали с помощью профилографии и компьютерного анализа цифрового изображения установлено, что показатели шероховатости поверхности эмали, полученные разными методами, отличаются друг от друга недостоверно (р>0,05). Определена тесная корреляционная связь между упомянутыми показателями, что дает возможность обоснованного применения разработанного метода оценки шероховатости с помощью компьютерного анализа цифрового изображения.

Анализ результатов изучения микротвердости нанокомпозита и универсального микрогибридного фотокомпозита на всех этапах финишной обработки показал, что максимально гладкая поверхность фотокомпозиционного материала имеет и наибольшие показатели микротвердости, которые свойственны этим видам материалов. Полученные данные подтверждают целесообразность и необходимость проведения окончательной обработки реставраций. Показатели микротвердости нанокомпозита на всех этапах финишной обработки всегда достоверно (p<0,05) выше, чем универсального микрогибридного фотокомпозита, что подтверждает наличие у нанокомпозиционного материала высокой способности к полированию. При изучении шероховатости поверхности образцов нанокомпозита и универсального микрогибридного фотокомпозита методами профилографии, сканирующей электронной микроскопии и компьютерного анализа цифрового изображения на этапах финишной обработки разными полировочными системами были получены показатели, которые могут быть использованы, как эталоны качества полирования этих реставрационных материалов.

На основании количественных результатов исследования шероховатости поверхности образцов фотокомпозиционных материалов разработаны классы полирования этих материалов. Защищен патентом Украины на изобретение способ оценки шероховатости поверхности реставрационных работ из фотокомпозиционных материалов с использованием компьютерного анализа цифрового изображения, для чего разработан оригинальный программный продукт, на который получено свидетельство о регистрации авторского права. Предложена система клинической оценки качества поверхности реставрационных работ из фотокомпозиционных материалов по их цифровому изображению с количественными градациями.

Результаты клинических наблюдений свидетельствуют о том, что в идентичных клинических условиях количество осложнений по критерию «шероховатость поверхности» у пациентов, при восстановлении фронтальных зубов которых использовали нанокомпозит и многоэтапную полировочную систему, в 2,8 раза меньше, чем у пациентов с применением этой же полировочной системы для обработки реставраций из универсального микрогибридного фотокомпозита, и в 1,5 раза меньше, чем при использовании одношаговой полировочной системы для полирования работ из этого же материала. Максимальное количество осложнений в виде увеличения шероховатости поверхности было зафиксировано при сочетании реставрационных работ из универсального микрогибридного фотокомпозита и одношаговой полировочной системы, их было в 3,5 раза больше, чем при использовании нанокомпозита и многоэтапной системы.

Ключевые слова: реставрации фронтальных зубов, фотокомпозиционные материалы, клиническая оценка качества поверхности, компьютерный анализ цифрового изображения реставраций.

Annotation

Chelyach E.M. Clinical estimation of restoration's surface quality in dentistry. - Manuscript.

Dissertation on competition of scientific degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.22 - Dentistry. - National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupik of Ukraine Ministry of Health, Kyiv, 2010.

The substantiation of a choice of a restoration material is presented to dissertations for restoration of frontal teeth, polishing system and carrying out of an objective clinical estimation of quality of a restoration's surface after its finishing processing for the purpose of reduction of quantity of complications of light-curing composite restoration connected with increasing of a surface roughness. The clinical method of restoration works' surface roughness estimation after polishing with using computer analysis of the digital view and original software product is offered. The system of a clinical estimation of light-curing composite materials restoration works' surface quality under their digital view with quantitative gradation is developed. For the first time classes of polishing of light-curing composite materials are offered.

Clinical supervisions through 6, 12 and 24 months after the carrying out of frontal teeth restorations testify to that in the equivalent clinical situations of using nanocomposite and multistage polishing system for finishing of restorations allows for convinced to reduce the amount of complications of a «roughness of surface» criteria.

Key words: frontal teeth restorations, light-curing composite materials, clinical estimation of surface quality, computer analysis of restorations' digital view.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Успіх виконання високоякісних реставрацій фронтальних зубів, як відомо, залежить від багатьох чинників, що безпосередньо сприяють досягненню максимального результату з естетичної та анатомо-функціональної точок зору. До складових такого успіху слід віднести обґрунтований вибір реставраційного матеріалу, об'єктивну ідентифікацію кольору й прозорості, дотримання певної техніки препарування, бездоганне послідовне проведення пошарового відновлення втрачених твердих тканин зубів тощо (Николишин А.К., 2001; Борисенко А.В., 2005; Белоклицкая Г.Ф., Дзицюк Т.И., 2006; Радлинский С.В., 2008).

До найбільш важливих технологічних етапів естетичної реставрації відносять і фінішну обробку, саме під час якої здійснюється точне відтворення анатомічної форми, розмірів і мікрорельєфу поверхні реставраційної роботи, досягаються гладкість, блиск та інші параметри, які характеризують якість поверхні реставрації (Радлинский С.В., 1998; Новиков В.С., 2003; Грютцнер А., 2005). Від цього, певною мірою, залежать терміни служби реставрації в естетичному й функціональному аспектах і можливість виникнення низки ускладнень у вигляді зміни кольору, збільшення шорсткості поверхні, порушення крайового прилягання, появи вторинного карієсу, крайового фарбування на межі «композит - тверді тканини зуба» тощо (Борисенко А.В., Неспрядько В.П., 2002; Николаев А.И., Цепов Л.М., 2005).

Існують різноманітні підходи до оцінки мікрорельєфу поверхні реставраційних матеріалів. Серед них найбільш відомими є контактні методи поверхневої профілографії та профілометрії (Ремизов С.М., Пружанский Л.Ю., 1983), а також скануюча електронна мікроскопія (Srinivasan M., 2007; Доменюк Д.А. і співав., 2008). Такі дослідження дозволяють отримати кількісні значення, які характеризують шорсткість поверхні матеріалів, але вони можуть бути використані тільки в лабораторних умовах. Інші автори пропонують оцінювати якість поверхні реставрацій безпосередньо в порожнині рота візуально-інструментально (Каральник Д.М., Балашов А.Н., 1978; Ryge G., 1980; Макеева И.М., 1997; Железницких М.В., 2000), однак ці підходи до клінічної оцінки поверхні реставраційних робіт мають суб'єктивний характер, залежать від цілої низки факторів, не мають чітких, кількісно визначених результатів, а іноді являють собою достатньо складний процес та громіздку систему оцінювання.

Таким чином, на фоні розмаїття матеріалів та полірувальних систем не існує чітко визначених критеріїв вибору реставраційного матеріалу для відновлення фронтальних зубів та ефективності застосування тієї чи іншої системи для фінішної обробки реставраційних робіт, а також уніфікованого об'єктивного підходу до оцінки якості поверхні реставрацій. Уведення у стоматологічну практику нової обґрунтованої системи кількісної клінічної оцінки якості поверхні дозволить знизити кількість ускладнень реставрацій, у тому числі пов'язаних з шорсткістю поверхні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри пропедевтичної стоматології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького «Комп'ютерні технології у реконструктивній стоматології» (№ держреєстрації 0105U008729, термін виконання 2007-2009 рр.). Автор є безпосереднім виконавцем окремого фрагменту наукових досліджень зазначеної теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - зменшення кількості ускладнень реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів за критерієм «шорсткість поверхні» шляхом обґрунтування вибору реставраційного матеріалу для відновлення фронтальних зубів, полірувальної системи та проведення об'єктивної клінічної оцінки якості поверхні реставрації після її фінішної обробки.

Для досягнення вказаної мети були визначені такі завдання дослідження:

1. Вивчити мікрорельєф iнтактної зубної емалі.

2. Оцінити в лабораторних умовах мікротвердість і мікрорельєф поверхні зразків різних фотокомпозиційних матеріалів на етапах фінішної обробки та в залежності від використаної полірувальної системи.

3. Розробити класифікацію якості полірування поверхні фотокомпозиційних матеріалів.

4. Розробити метод об'єктивної клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів за показником шорсткості за допомогою комп'ютерного аналізу цифрового зображення і програмний продукт для його аналізу.

5. Розробити систему клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів за їх цифровим зображенням.

6. Провести порівняльну комплексну клінічну оцінку якості реставраційних робіт, виконаних з фотокомпозиційних матеріалів, у тому числі за критерієм «шорсткість поверхні» із застосуванням комп'ютерного аналізу цифрового зображення, в залежності від терміну функціонування реставрацій.

Об'єкт дослідження. Реставрація фронтальних зубів, якість поверхні реставраційних робіт.

Предмет дослідження. Поверхня емалі та реставрацій фронтальних зубів, мікрорельєф та мікротвердість фотокомпозиційних матеріалів.

Методи дослідження: фізичні - профілографія поверхні емалі та зразків фотокомпозиційних матеріалів, визначення мікротвердості фотокомпозиційних матеріалів; морфологічні - скануюча електронна мікроскопія поверхні зразків фотокомпозиційних матеріалів; клінічні - структурно-функціональна кислотостійкість емалі зубів, індекси інтенсивності ураження карієсом зубів, гігієни порожнини рота, комплексний пародонтальний індекс, електроодонтодіагностика, клінічна оцінка реставрацій зубів; комп'ютерні - комп'ютерний аналіз цифрового зображення поверхні емалі та реставрацій зубів; статистичні - параметрична та непараметрична статистика.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблений метод клінічної оцінки шорсткості поверхні зубної емалі та метод клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів за допомогою комп'ютерного аналізу цифрового зображення.

Вперше розроблений оригінальний програмний продукт «Dental surface», за допомогою якого здійснюється комп'ютерний аналіз цифрового зображення та кількісна оцінка шорсткості поверхні реставраційних робіт.

Вперше отримані показники мікротвердості зразків нанокомпозита та універсального мікрогібридного фотокомпозита на етапах фінішної обробки.

Вперше отримані кількісні показники шорсткості поверхні зразків фотокомпозиційних матеріалів за різними методами дослідження, у тому числі за методом комп'ютерного аналізу, які приймають за еталон якості поверхні.

Вперше запропоновано класифікацію якості полірування поверхні фотокомпозиційних матеріалів.

Вперше надано кількісне обґрунтування термінів мікро- і макрошорсткість.

Вперше розроблена система оцінки якості поверхні реставраційної роботи на основі комп'ютерного аналізу цифрового зображення з кількісними градаціями, яка дозволяє об'єктивно оцінити поверхню реставрації з фотокомпозиційних матеріалів в клінічних умовах в різні терміни її функціонування.

Вперше доведено, що при відновленні фронтальних зубів нанокомпозитом з використанням багатоетапної полірувальної системи кількість ускладнень за критерієм «шорсткість поверхні» є мінімальною.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі лабораторних та клінічних досліджень розроблений спосіб оцінки шорсткості поверхні реставраційної роботи після полірування в стоматології (патент України на винахід № 85718 від 25.02.2009 р.). Застосування запропонованого методу та оригінального програмного продукту «Dental surface» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 29165 від 12.06.2009 р.) дозволяє знизити кількість ускладнень при проведенні реставраційних робіт у вигляді шорсткості поверхні. Запропоновано: спосіб оцінки якості полірування реставраційних робіт (рацпропозиція № 5998 від 29.10.2004 р.), систему оцінки якості поверхні реставрацій зубів (рацпропозиція № 6034 від 10.09.2008 р.), прилад для виготовлення зразків з фотокомпозиційних матеріалів (рацпропозиція № 6035 від 10.09.2008 р.), класифікацію якості полірування поверхні фотокомпозиційних матеріалів.

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес на кафедрах пропедевтичної та терапевтичної стоматології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, на кафедрі терапевтичної стоматології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» та на кафедрі стоматології № 2 Луганського державного медичного університету. Розроблений метод клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів впроваджений в стоматологічних лікувальних установах м. Донецька, міст Донецької та Луганської областей.

Особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Здобувач провела інформаційний пошук та аналіз наукової літератури, визначила сучасні методики досліджень. Особисто автором відновлено 278 вітальних фронтальних зубів у 190 пацієнтів. Проведені динамічні клінічні дослідження, професійна гігієна порожнини рота при повторних обстеженнях пацієнтів, систематизація та статистична обробка результатів. Разом із науковим керівником проведені аналіз та узагальнення результатів досліджень, сформульовані мета та завдання дисертаційного дослідження, а також основні положення дисертації, висновки та розроблені практичні рекомендації. Наукові публікації, текст дисертації та автореферат написані автором особисто. Лабораторні дослідження виконані у групі електронної мікроскопії лабораторії фізичних методів дослідження (зав. лабораторії - Бурховецький В.В.) та структурному підрозділі «Науково-технічний центр метрології, випробувань та досліджень» (директор - Бєлік О.В.) Донецького державного науково-дослідницького інституту чорної металургії, на кафедрі загальної фізики і дидактики фізики Донецького національного університету (зав. кафедри - к.ф.-м.н., доц. Русаков В.Ф.) та на кафедрі обчислювальної математики і програмування Донецького національного технічного університету (зав. кафедри - д.т.н., проф. Павлиш В.М.).

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації було розглянуто на VI з'їзді Українського біофізичного товариства (м. Донецьк, 2006 р.), на 68-й, 69-й, 70-й та 71-й Міжнародних науково-практичних конференціях молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації» (м. Донецьк, 2006, 2007, 2008, 2009 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медична наука - 2008» (м. Полтава, 2008 р.), на ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку», присвяченій 30-річчю стоматологічного факультету ІФНМУ (м. Івано-Франківськ, 2009 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць: 7 робіт надруковано у виданнях, ліцензованих ВАК України, 5 - у збірниках наукових робіт та у матеріалах i тезах конференцій, з них 4 за кордоном. Отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, патент України на винахід, три посвідчення на раціоналізаторські пропозиції.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 173 сторінках комп'ютерного тексту та складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, що містить 230 джерел (132 кирилицею та 98 латиницею). Робота ілюстрована 31 таблицею та 33 рисунками.

2. Основний зміст

Матеріали та методи дослідження. Об'єктом лабораторних досліджень були різці верхньої щелепи, видалені за стоматологічними показаннями у 10 пацієнтів стоматологічної поліклініки ЦМКЛ № 1 м. Донецька віком від 20 до 45 років, та зразки фотокомпозиційних матеріалів (ФКМ). Визначення показників шорсткості поверхні інтактної зубної емалі проводили у лабораторних умовах за допомогою загальноприйнятого профілографічного методу та розробленого нами комп'ютерного методу. Дослідження мікротвердості фотокомпозиційних матеріалів на етапах фінішної обробки проводили з застосуванням приладу ПМТ-3. Оцінку шорсткості поверхні зразків фотокомпозиційних матеріалів здійснювали методами профілографії та скануючої електронної мікроскопії (СЕМ), а також комп'ютерним методом оцінки шорсткості.

Дослідження мікротвердості та шорсткості поверхні ФКМ проводили на зразках, які були розподілені на чотири групи у залежності від відновлювального матеріалу та використаної полірувальної системи. В І групі (матеріал Point 4, колір А2, Kerr) та ІІ групі (матеріал Premise, колір А2, Kerr) вимірювання мікротвердості та визначення показників шорсткості проводили в чотири етапи. На І етапі досліджували зразки реставраційних матеріалів безпосередньо після полімеризації (до полірування); на ІІ - після шліфування зразків дисками OptiDisc, Kerr, абразивністю «Coars/Medium»; на III - після полірування дисками з позначкою «Fine» і на IV етапі - дисками «Extra Fine». В ІІІ групі (матеріал Point 4, колір А2, Kerr) та IV групі (матеріал Premise, колір А2, Kerr) вимірювання проводили послідовно в три етапи: спочатку на І етапі досліджували зразки безпосередньо після полімеризації; на ІІ етапі - зразки після обробки діамантовим дрібнодисперсним бором (розмір діамантових частинок 30 мкм, за стандартом ISO з позначкою жовтого кольору); на III - зразки, оброблені гнучкими формами полірувальної системи PoGo, Dentsply.

У клінічних дослідженнях було обстежено 190 пацієнтів стоматологічної поліклініки ЦМКЛ № 1 м. Донецька віком від 20 до 45 років, 99 жінок і 91 чоловік. У них було реставровано 278 фронтальних зубів верхньої щелепи з порожнинами ІІІ і ІV класів за Black. Препарування каріозних порожнин та відновлення проводили за загальноприйнятими правилами з застосуванням адгезивної системи SoloBond, Kerr.

Світовий вплив здійснювали у режимі «м'який старт» фотополімеризатором Degulux, Degussa. Пацієнтів обстежували до та після реставрації, а також через 6, 12 і 24 місяці після її проведення. Враховували показники структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів за тестом емалевої резистентності (ТЕР), індекси інтенсивності ураження карієсом зубів (КПВ), гігієни порожнини рота (OHI-S), комплексний пародонтальний індекс (КПІ). Клінічну оцінку реставрацій проводили за критеріями USPHS (Ryge G., 1980): анатомічна форма (АФ), крайова адаптація (КА), крайове забарвлення (КЗ), шорсткість поверхні (ШП), колірна відповідність (КВ), дискомфорт/чутливість (Д/Ч), вторинний карієс (ВК). Шорсткість поверхні, окрім візуально-інструментального методу, оцінювали за розробленим методом комп'ютерного аналізу цифрового зображення поверхні реставраційної роботи, використовуючи оригінальну програму «Dental surface». Життєздатність пульпи оцінювали за допомогою електороодонтодіагностики (ЕОД).

Усі обстежені були розподілені на дві групи. У першу ввійшли 98 пацієнтів з 141 реставрацією з універсального мікрогібридного фотокомпозита Point 4, Kerr. Пацієнти цієї групи були розподілені на дві підгрупи: перша - 47 пацієнтів з 71 реставраційною роботою, що полірували багатоетапною системою OptiDisc, Kerr, друга - 51 пацієнт з 70 реставраціями, фінішну обробку яких виконували однокроковою системою PoGo, Dentsply. У другій групі було обстежено 92 пацієнти, у яких трьохмодальним нанокомпозитом Premise, Kerr, було відновлено 137 зубів. Цих пацієнтів також було розподілено на дві підгрупи. В першій підгрупі, яка нараховувала 47 пацієнтів з 68 відновленнями, фінішну обробку поверхні реставрацій проводили системою OptiDisc, Kerr. Другу підгрупу склали 45 пацієнтів, у яких проведено 69 реставрацій, відполірованих системою PoGo, Dentsply. Статистичну обробку отриманих результатів проводили з застосуванням стандартної статистичної програми «Statistica 6.0».

Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі у лабораторних умовах вивчали шорсткість поверхні емалі видалених різців профілографічним методом і методом комп'ютерного аналізу цифрового зображення. У ході дослідження з приводу розробки останнього були визначені необхідні параметри цифрової фотозйомки. Для отримання знімків з найбільшою деталізацією поверхні емалі, які найбільш адекватні завданням дослідження, були обрані режими цифрової макрозйомки «оцінити баланс білого/ручний» та «оцінити баланс білого/флуоресцентний». Їх було названо методами дослідження, відповідно, № 1 та № 2.

За результатами профілографії було визначено показник середнього арифметичного відхилення профілю вестибулярної поверхні емалі зубів (Ra), який склав 0,062±0,003 мкм. Показники шорсткості тих самих ділянок емалі за розробленими методами склали 0,059±0,002 мкм (для методу № 1) та 0,066±0,003 мкм (для методу № 2). Аналіз показав наявність тісного кореляційного зв'язку лише між показниками профілографії та методу № 1, коефіцієнт якого дорівнює 0,84 (p=0,002, коефіцієнт кореляції відмінний від 0 на рівні р<0,05). Між показниками профілографії та методу № 2, а також двох запропонованих методів між собою кореляція була слабкою.

Таким чином, на основі аналізу результатів проведених досліджень був розроблений метод оцінки шорсткості поверхні інтактної зубної емалі, який базується на комп'ютерному аналізі цифрового зображення, отриманого в макрорежимі «оцінити баланс білого/ручний» (метод № 1), та дозволяє отримувати кількісні показники. Саме цей метод і використовували в подальших дослідженнях. Під час вивчення мікротвердості встановили, що безпосередньо після полімеризації мікротвердість зразків І групи (матеріал Point 4, Kerr) склала 25,31±0,07 кГс/мм², ІІ групи (матеріал Premise, Kerr) - 29,89±0,08 кГс/мм². Після шліфування поверхні зразків дисками OptiDisc, Kerr, абразивністю «Coars/Medium» мікротвердість в обох групах вірогідно (p<0,05) збільшилася у порівнянні з результатами попереднього етапу і склала: 28,09±0,05 кГс/мм² та 32,30±0,05 кГс/мм², відповідно. При застосуванні дисків з позначкою «Fine» також спостерігалося вірогідне (p<0,05) збільшення мікротвердості, яка дорівнювала в І групі 29,56±0,12 кГс/мм², в ІІ - 35,02±0,14 кГс/мм². Після полірування дисками «Extra Fine» показники в обох групах вірогідно не відрізнялися від таких на попередньому етапі: в І групі - 29,70±0,34 кГс/мм², в ІІ - 35,44±0,29 кГс/мм². Н цьому етапі, як і на усіх попередніх, мікротвердість зразків Рremise, Kerr, вірогідно (p<0,05) перевищувала таку зразків Point 4, Kerr.

Мінімальною мікротвердість в ІІІ (матеріал Point 4, Kerr) і IV (матеріал Premise, Kerr) групах зразків була безпосередньо після полімеризації: 25,36±0,66 кГс/мм² та 29,78±0,50 кГс/мм², відповідно. Після шліфування поверхні зразків діамантовим дрібнодисперсним бором з жовтим маркіруванням мікротвердість вірогідно (р<0,05) збільшилася до 27,33±0,50 кГс/мм² в ІІІ групі та 31,94±0,32 кГс/мм² в IV. Найбільш високі показники мікротвердості в цих групах були зареєстровані після обробки поверхні зразків гнучкими полірувальними формами системи PoGo, Dentsply: 29,54±0,27 кГс/мм² та 34,91±0,27 кГс/мм², відповідно. Аналіз показав, що тенденція до збільшення мікротвердості на кожному етапі фінішної обробки, як і систематичне перевищення показників зразків Premise, Kerr, над такими зразків Point 4, Kerr, зберігалася і була вірогідною (р<0,05).

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що нанонаповнений відновлювальний матеріал Premise, Kerr, має поліпшені міцнісні властивості, що означає, як відомо, і кращу здатність до полірування (Chung S.M., Yap A.U., 2005). Вірогідне зростання мікротвердості на кожному етапі фінішної обробки підтверджує необхідність її проведення, а оскільки мікротвердість відображає згадану здатність до полірування, то збільшення показників мікротвердості можна трактувати, як процес оптимізації якості поверхні реставрації. Однак існує небезпека видалення у ході фінішної обробки значного за товщею шару ФКМ, під яким перебувають менш тверді шари, бо, як відомо, мікротвердість будь-якого фотокомпозиційного матеріалу зменшується залежно від відстані від джерела світла (Борисенко А.В., 2005). У такому випадку доцільно було б обмежити товщу шару матеріалу, який видаляється в ході фінішної обробки, що практично зробити неможливо, виходячи зі значного розмаїття клінічних умов, у яких проводиться реставрація, або рекомендувати здійснення повторного світлового впливу після завершення фінішної обробки, що й забезпечить максимальні фізико-механічні характеристики відновлювального матеріалу, включаючи й дзеркальний блиск, і мікротвердість.

Для досягнення високого естетичного ефекту реставрації необхідно зробити правильний вибір не лише відносно відновлювальних матеріалів, але й полірувальної системи. Тому під час наступного етапу дослідження були визначені показники шорсткості поверхні, що характеризують здатність ФКМ двох різних груп до полірування в залежності від обраної системи для фінішної обробки. Метою отримання таких показників шорсткості було визначення еталону для подальшої кількісної клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт з цих ФКМ.

Результати дослідження шорсткості поверхні зразків ФКМ трьома методами показали, що відразу після полімеризації в І групі зразків (матеріал Point 4, Kerr) ці показники склали: за профілографічним методом 0,401±0,001 мкм, за методом СЕМ - 0,399±0,005 мкм, за комп'ютерним методом - 0,396±0,002 мкм; в ІІ групі (матеріал Premise, Kerr): 0,258±0,001 мкм, 0,256±0,003 мкм, 0,258±0,007 мкм, відповідно. При порівнянні результатів, отриманих методами профілографії та комп'ютерного аналізу цифрового зображення, встановлена вірогідна (p<0,05) різниця між згаданими показниками в І групі зразків, проте на підставі даних СЕМ було визначено, що результати, отримані за цим методом, вірогідно не відрізняються від показників, отриманих двома попередніми методами дослідження, а у ІІ групі усі показники вірогідної різниці не мали (p>0,05). Після шліфування поверхні зразків ФКМ дисками полірувальної системи OptiDisc, Kerr, абразивністю «Coars/Medium» за результатами трьох методів дослідження в І групі (матеріал Point 4, Kerr) було зареєстроване вірогідне (p<0,05) підвищення показників шорсткості, які дорівнювали за профілографічним методом 0,424±0,002 мкм, за СЕМ -0,419±0,004 мкм, за комп'ютерним методом - 0,418±0,004 мкм. У той же час в ІІ групі (матеріал Premise, Kerr) ці показники вірогідно (p<0,05) зменшилися і склали 0,175±0,001 мкм, 0,173±0,005 мкм та 0,176±0,009 мкм, відповідно.

Після обробки поверхні зразків дисками з позначкою «Fine» в обох групах спостерігалася тенденція до зменшення показників шорсткості відносно попереднього етапу дослідження (p<0,05). За результатами профілографії, СЕМ та комп'ютерного методу були отримані такі показники: в І групі - 0,410±0,002 мкм, 0,405±0,006 мкм та 0,398±0,002 мкм; в ІІ групі - 0,149±0,001 мкм, 0,152±0,005 мкм та 0,154±0,010 мкм, відповідно.

Найменші показники шорсткості поверхні зразків (p<0,05) було зафіксовано на етапі полірування дисками «Extra Fine». За допомогою профілографічного методу отримали такі показники: в І групі - 0,347±0,004 мкм, в ІІ - 0,121±0,002 мкм; за СЕМ: в І групі - 0,341±0,007 мкм, в ІІ - 0,120±0,003 мкм; за комп'ютерним методом - 0,338±0,005 мкм та 0,118±0,005 мкм, відповідно. Показники шорсткості, отримані трьома методами, в кожній групі вірогідно не відрізнялися один від одного.

Таким чином, при дослідженні поверхні зразків фотокомпозиційних матеріалів двох різних груп із застосуванням полірувальної системи OptiDisc, Kerr, було з'ясовано, що нанокомпозит Premise, Kerr, має кращу здатність до полірування, тому що середні показники шорсткості, отримані на заключному етапі фінішної обробки зразків цього матеріалу, були майже у 3 рази нижчими за такі універсального мікрогібридного фотокомпозита Point 4, Kerr. В наступних групах зразків ФКМ, які полірували системою PoGo, Dentsply, спостерігалася така ж сама тенденція до зменшення показників шорсткості поверхні, як і при вивченні поверхні попередніх груп. На першому етапі наступного фрагмента дослідження за даними профілографії було встановлено вірогідну (p<0,05) різницю показників шорсткості зразків: в III групі (матеріал Point 4, Kerr) цей показник склав 0,411±0,002 мкм, в IV групі (матеріал Premise, Kerr) - 0,261±0,001 мкм. Ця вірогідна (p<0,05) різниця показників шорсткості була отримана також за результатами СЕМ та комп'ютерного методу: в III групі зразків показники дорівнювали 0,409±0,003 мкм та 0,408±0,008 мкм; в IV - 0,255±0,005 мкм та 0,255±0,007 мкм, відповідно. На другому етапі дослідження за результатами профілографії, СЕМ та комп'ютерного методу в обох групах зразків було зареєстроване вірогідне (p<0,05) зменшення показників шорсткості: 0,386±0,002 мкм, 0,384±0,011 і 0,381±0,006 мкм в III групі та 0,204±0,001 мкм, 0,201±0,008 і 0,203±0,001 мкм в IV групі, відповідно.

Найменші показники шорсткості поверхні знов були зафіксовані за трьома методами на останньому етапі фінішної обробки, вони майже у 1,5 раза відрізнялися від початкових даних і склали за профілографічним методом в III групі 0,360±0,005 мкм, в IV - 0,182±0,001 мкм; за СЕМ - 0,361±0,011 мкм та 0,181±0,007 мкм; за комп'ютерним методом - 0,357±0,006 мкм та 0,183±0,005 мкм, відповідно. Показники шорсткості, отримані різними методами у групах, вірогідно між собою не відрізнялися.

На основі отриманих даних ми дійшли висновку, що за використання полірувальної системи PoGo, Dentsply, найбільш гладкою була поверхня зразків ФКМ з найбільшим об'ємним і ваговим вмістом неорганічного наповнювача, тобто нанокомпозита Premise, Kerr. Середній показник шорсткості їх поверхні у 2 рази нижчий за такий зразків Point 4, Kerr. Але при застосуванні однокрокової полірувальної системи PoGo, Dentsply, показники шорсткості поверхні зразків цих двох матеріалів різних груп демонструють вірогідно (p<0,05) більші значення шорсткості, ніж ті, що отримані після обробки їх системою OptiDisc, Kerr. Проведені дослідження підтверджують тезу залежності якості полірування від здатності до полірування самого матеріалу та обраної системи для їх фінішної обробки. В ході цих досліджень було також доведено, що розроблений комп'ютерний метод дозволяє отримувати кількісні показники шорсткості, що можуть бути порівняні з результатами профілографії і СЕМ.

Таким чином, на підставі результатів лабораторних досліджень був розроблений і захищений патентом України на винахід спосіб оцінки шорсткості поверхні реставраційних робіт після полірування за допомогою комп'ютерного аналізу цифрового зображення і програмний продукт для його аналізу «Dental surface». Запропонований спосіб дозволить об'єктивізувати оцінку якості поверхні реставраційних робіт у клінічних умовах, тобто обґрунтує її кількісно, та, тим самим, надасть можливість проводити ранню діагностику ускладнень, пов'язаних з появою збільшеної шорсткості, у різні терміни функціонування реставрацій та попередити їх розвиток.

На підставі комп'ютерного аналізу цифрового зображення реставрації за згаданим програмним продуктом була розроблена система клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт. Сутність запропонованої системи полягає в порівнянні середнього показника шорсткості кожної з 10 ділянок, на які комп'ютерна програма автоматично розподіляє поверхню реставрації, з еталоном якості полірування, який визначений в лабораторних умовах, в залежності від обраного відновлювального матеріалу та полірувальної системи. Розроблена система виглядає наступним чином. Відмінну оцінку «А» отримують такі реставраційні роботи, які за показниками шорсткості усіх 10 ділянок не відрізняються від еталона.

Оцінку «В» отримують роботи, у яких дані шорсткості поверхні реставрації та параметри еталона відрізняються в одному чи двох ділянках, тобто займають до 20% площі поверхні реставрації. Оцінкою «С» характеризують такі реставрації, у яких показники шорсткості поверхні реставрації і параметри еталона відрізняються в трьох-п'яти ділянках (від 21% до 50% площі досліджуваної поверхні реставрації). Оцінкою «D» можна оцінити такі реставрації, у яких показники шорсткості поверхні відрізняються від еталона більш, ніж в п'яти ділянках (більше 51% площі поверхні реставрації). Реставраційна стоматологія вже давно вимагає стандартизації допустимих кількісних значень шорсткості поверхні відповідно до обраного відновлювального матеріалу і полірувальної системи. Наші дослідження були спрямовані на здобуття параметрів якості поверхні реставраційних робіт після фінішної обробки, до яких слід наближатися під час заключного етапу естетичного відновлення. На основі результатів вивчення шорсткості поверхні емалі та ФКМ двох видів на етапах фінішної обробки різними полірувальними системами нами були розроблені класи полірування фотокомпозиційних матеріалів (табл. 1).

Таблиця 1. Класи полірування фотокомпозиційних матеріалів і показники шорсткості їх поверхні

Розподіл числових параметрів шорсткості в класифікації був обумовлений груповою належністю реставраційного матеріалу, який підлягав фінішній обробці, а саме, його фізико-механічними та оптичними властивостями, та визначався у відповідності до технологічних процесів обробки поверхонь з використанням різних полірувальних систем, що дозволяють отримати відповідні кількісні значення шорсткості. Розроблена класифікація вперше надає можливість кількісного тлумачення таким термінам, як мікро- та макрошорсткість поверхні фотокомпозиційних матеріалів. Ми пропонуємо такі визначення. Мікрошорсткість - це сукупність мікронерівностей поверхні, що відповідають параметрам 3-10 класів полірування за розробленою класифікацією. Поверхні з такими показниками шорсткості можна ідентифікувати лише за допомогою спеціального обладнання. За наявності мікрошорсткості можливе отримання блиску поверхні реставрації, подібного до блиску інтактної зубної емалі, у широкому оптичному діапазоні. Кількісні значення показників 1-2 класів полірування ФКМ характеризують їх поверхні з наявністю макрошорсткості, яку, в свою чергу, можна визначити без спеціальних пристроїв чи приладів, тому що такі цифрові значення шорсткості ідентифікуються тактильно (зондом або іншим гострим стоматологічним інструментом) та візуально, а поверхня реставрації у такому випадку втрачає блиск і стає матовою.

Таким чином, комплекс результатів лабораторної частини досліджень дає підстави для проведення порівняльної клінічної оцінки якості поверхні реставраційних робіт, виконаних фотокомпозиційними матеріалами, з застосуванням загальноприйнятого візуально-інструментального та розробленого методу з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення та запропонованої системи.

Клінічне дослідження реставрацій здійснювали за загальновідомими критеріями USPHS. Оцінку за критерієм «шорсткість поверхні» проводили також за розробленою клінічною системою оцінки якості, але у цьому разі оцінювали лише вестибулярну поверхню реставрацій. Безпосередньо після проведення відновлення та протягом подальших 24 місяців середні показники ТЕР, КПВ, OHI-S та КПІ у пацієнтів всіх груп та підгруп не мали вірогідних відмінностей між собою (р>0,05), що свідчить про ідентичні умови дослідження. Відразу після відновлення всі реставраційні роботи за клінічними критеріями одержали оцінку «відмінно». Однак детальний комп'ютерний аналіз дозволив виявити декілька реставрацій, поверхні яких вимагали повторного полірування. В першій групі пацієнтів (матеріал Point 4, Kerr) їх кількість була такою: в першій підгрупі (багатоетапна полірувальна система OptiDisc, Kerr) - 7,04±2,93%, в другій підгрупі (однокрокова полірувальна система PoGo, Dentsply) - 10,00±2,76% реставрацій. В другій групі пацієнтів (матеріал Premise, Kerr) додаткового полірування вимагали: 5,80±2,26% (перша підгрупа) та 7,14±2,96% (друга підгрупа) відновлень. Показники шорсткості поверхні цих робіт перевищували параметри еталона і займали до 20% площі реставрації, внаслідок чого вони одержали за розробленою клінічною системою оцінку «В».

Через 6 місяців після проведення реставраційних робіт кількість ускладнень за всіма критеріями була незначною і в обох групах практично не відрізнялася. У той же час за критерієм «шорсткість поверхні» візуально-інструментальне дослідження реставрацій і в першій, і в другій групах пацієнтів дозволило виявити майже всі ті порушення мікрорельєфу (р>0,05), які були зареєстровані комп'ютерним методом в день відновлення. В першій групі пацієнтів кількість таких ускладнень була: перша підгрупа - 5,71±2,11%, друга - 8,57±2,64%; в другій групі - 5,80±2,26% та 7,14±2,96% реставрацій, відповідно. Дослідження за комп'ютерним методом через півроку показало збільшення у порівнянні з попереднім терміном кількості реставрацій, поверхня яких вимагала додаткової фінішної обробки, що не вдалось встановити за допомогою візуально-інструментального методу. Але кількість реставраційних робіт, що отримали оцінку «В» за розробленою системою, а саме, в першій групі 10,00±2,76% (OptiDisc, Kerr) та 12,86±3,26% (PoGo, Dentsply), в другій групі, відповідно, 8,82±2,67% та 11,43±3,17%, вірогідно не відрізнялася між групами та підгрупами.

Результати клінічної оцінки реставрацій через 12 місяців показали, що за критерієм «анатомічна форма» в першій групі внаслідок незначних відколів поверхневого шару ФКМ (оцінка «В») 3,23±1,92% реставрацій у пацієнтів першої підгрупи та 3,331,97% робіт у пацієнтів другої мали порушення анатомічної форми. В другій групі порушення мали лише поодинокі реставрації: 1,641,62% та 1,721,71%, відповідно, у пацієнтів першої та другої підгруп. Подібні результати були отримані через два роки (відповідно, 8,333,91% та 6,523,67% ускладнень у пацієнтів першої групи; 3,923,34% та 4,263,48% другої). Невідповідність реставрацій твердим тканинам зубів за кольором (оцінка «В») через 12 місяців у пацієнтів першої підгрупи першої групи була виявлена у 9,68±3,29%, другої підгрупи - 11,67±3,46% випадків. Незначно меншою була кількість ускладнень за цим критерієм у пацієнтів другої групи (4,92±2,27% та 6,90±2,96%, відповідно). Аналогічна тенденція була виявлена через 24 місяці після проведення реставрацій: у пацієнтів першої групи - 12,50±4,49% (OptiDisc, Kerr), 17,39±5,17% (PoGo, Dentsply); другої групи - 7,84±3,84% та 12,76±4,37%, відповідно.

У одного пацієнта кожної з двох груп під час обстеження через 24 місяці був виявлений рецидивний карієс (2,17±2,13% та 2,13±2,11%, відповідно). У них фінішну обробку проводили системою PoGo, Dentsply. У пацієнтів, обробку відновлень яких проводили системою ОptiDisc, Kerr, порушень за даним критерієм виявлено не було. Жодного разу не була зареєстрована і гіперчутливість.

За критерієм «крайова адаптація» через 12 місяців після проведення реставрацій усі порушення у пацієнтів обох груп були у вигляді незначної щілини між ФКМ і твердими тканинами зубів без оголення дентину і прокладки (оцінка «В»). Але у пацієнтів першої групи такі порушення склали в першій підгрупі 6,452,87%, в другій підгрупі - 7,943,23%, що майже у 2 та 1,5 рази більше, ніж у пацієнтів першої і другої підгруп другої групи: 3,281,89% та 5,172,83%, відповідно. При наступних обстеженнях через 24 місяці після проведення відновлень найменшу кількість ускладнень за цим критерієм було зафіксовано в підгрупі пацієнтів з реставраціями з нанокомпозиційного матеріалу, які полірували багатоетапною системою, їх кількість склала 9,804,09%, що вірогідно (р<0,05) менше, ніж у підгрупі пацієнтів з реставраціями з універсального мікрогібридного фотокомпозиту з використанням однокрокової полірувальної системи, в якій було зареєстровано максимальну за даним критерієм кількість ускладнень, а саме, 19,575,44%. В інших підгрупах показники таких ускладнень вірогідної різниці між собою не мали (р>0,05).

За критерієм «крайове забарвлення» у пацієнтів першої групи через 12 місяців кількість ускладнень у вигляді зміни кольору між реставрацією і твердими тканинами зубів без поширення її у бік пульпи (оцінка «В») була незначною, а показники вірогідно не відрізнялися один від одного (р>0,05): у пацієнтів першої групи - 6,45±2,87% (перша підгрупа) та 7,94±3,23% (друга підгрупа), у пацієнтів другої групи - 3,28±1,89% та 5,17±2,83%, відповідно. Також майже не відрізнялася кількість ускладнень у групах і через 24 місяці: перша група - 14,584,69% і 19,575,44% та друга група - 7,843,84% і 14,894,49%, відповідно. Але при порівнянні максимального показника ускладнень, отриманого у підгрупі пацієнтів з реставраціями з універсального мікрогібридного фотокомпозита та застосуванням однокрокової полірувальної системи, з найменшим показником (у пацієнтів з реставраціями з нанокомпозиційного матеріалу та використанням багатоетапної системи) була визначена вірогідна (р<0,05) різниця.

Внаслідок збільшення показників шорсткості через 12 місяців певна кількість відновлень вимагала повторного полірування. За візуально-інструментальним методом в першій групі (матеріал Point 4, Kerr) кількість таких ускладнень склала у пацієнтів першої та другої підгруп, відповідно, 16,13±3,56% та 18,33±3,93%, що вірогідно (р<0,05) більше, ніж у попередній термін обстеження. В другій групі (матеріал Premise, Kerr) у пацієнтів першої підгрупи кількість таких реставрацій була найменшою і склала 4,92±2,19%, що вірогідно (р<0,05) відрізняється від такого показника у пацієнтів другої підгрупи, де відновлень, які отримали оцінку «В», було 12,07±3,72%.Використання комп'ютерного методу показало, що у пацієнтів першої групи число робіт, що вимагали повторного полірування, також збільшилось, до того ж при обстеженні за розробленою клінічною системою оцінки якості поверхні реставраційних робіт вперше було зареєстровано реставрації, що отримали оцінку «С», тобто збільшена шорсткість у цих реставрацій займала до половини поверхні. В першій підгрупі пацієнтів (OptiDisc, Kerr) кількість таких відновлень становила 8,07±4,09%, в другій (PoGo, Dentsply) - 8,33±4,12%. Оцінку «В» в першій підгрупі пацієнтів одержали 19,35±4,09%, в другій - 21,67±4,12% відновлень. У пацієнтів другої групи число робіт з оцінкою «В» складало 9,84±3,16% та 20,69±4,11% реставраційних робіт, відповідно до нумерації підгруп. Таким чином, порівнюючи загальну кількість ускладнень за даним критерієм, ми встановили, що максимальне число таких ускладнень зареєстровано розробленим методом у пацієнтів з реставраціями, виконаними з матеріалу Point 4, Kerr, та використанням однокрокової полірувальної системи, - 30,00±4,12% реставрацій. Мінімальна кількість ускладнень за даним критерієм, що майже у 3 рази відрізняється (р<0,05) від наведеної вище, у цей термін була зафіксована у пацієнтів з реставраціями з матеріалу Premise, Kerr, які полірували багатоетапною системою, - 9,84±3,16%.

Тенденція до збільшення кількості ускладнень реставраційних робіт за критерієм «шорсткість поверхні» була визначена і через 24 місяці після відновлення в обох групах пацієнтів. За результатами візуально-інструментального обстеження оцінку «В» в першій групі пацієнтів (матеріал Point 4, Kerr) отримали, відповідно, у пацієнтів першої та другої підгруп 33,33±7,51% та 41,31±7,68% відновлень, що вірогідно (р<0,05) більше, ніж у попередні терміни, та у 2,4-2,8 раза (р<0,05) більше за результати, отримані у пацієнтів відповідних підгруп другої групи (матеріал Premise, Kerr) - 11,76±4,47% та 17,02±5,53% реставрацій (останній показник вище попереднього у 1,5 раза).

За результатами комп'ютерного аналізу через 24 місяці також спостерігалося значне зростання загальної кількості ускладнень внаслідок збільшення показників шорсткості. Таких порушень у пацієнтів першої підгрупи (OptiDisc, Kerr) першої групи було 52,08±8,12%, з них оцінку «В» одержали 39,58±8,12%, оцінку «С» - 12,50±8,12% робіт, у пацієнтів другої підгрупи (PoGo, Dentsply) цієї групи - 58,70±8,43%, з яких з оцінкою «В» було 36,95±8,43%, з оцінкою «С» - 10,87±8,43%, з оцінкою «D» - 10,87±8,43% відновлень. У пацієнтів відповідних підгруп другої групи загальна кількість ускладнень була вірогідно (р<0,05) у 1,6-2,4 раза меншою, ніж у пацієнтів першої групи: в першій підгрупі (OptiDisc, Kerr) усі ускладнення отримали оцінку «В» - 21,57±4,74%, у другій підгрупі (PoGo, Dentsply) загальна кількість ускладнень становила 36,17±5,22%, з яких з оцінкою «В» -27,66±5,22%, з оцінкою «С» - 8,51±5,22% відновлень. У той же час, порівнюючи загальну кількість ускладнень у пацієнтів різних підгруп другої групи, зазначимо, що пацієнтів першої підгрупи ускладнень було у 1,7 раза менше, ніж у пацієнтів другої. Аналіз результатів візуально-інструментального та комп'ютерного методу обстеження визначив загальну тенденцію: максимальна кількість ускладнень за критерієм «шорсткість поверхні» була у пацієнтів з реставраціями з універсального мікрогібридного фотокомпозита, які полірували однокроковою системою, а мінімальним числом ускладнень характеризувалася підгрупа пацієнтів з реставраціями з нанокомпозиційного матеріалу, які полірували багатоетапною системою. Показники вірогідно (р<0,05) у 2,7-3,5 раза відрізнялися між собою.

Отримані результати дозволяють обґрунтувати вибір нанокомпозиційного матеріалу для відновлення фронтальних зубів та багатоетапної полірувальної системи для фінішної обробки, а також застосування розробленого методу клінічної оцінки якості поверхні відновлень. Таким чином, мета дослідження, що полягає у зменшенні кількості ускладнень реставраційних робіт з фотокомпозиційних матеріалів за критерієм «шорсткість поверхні», досягнута шляхом обґрунтування вибору реставраційного матеріалу для відновлення фронтальних зубів, полірувальної системи та проведення об'єктивної клінічної оцінки якості поверхні реставрації після її фінішної обробки.

Висновки