Клініко-патогенетичні підходи до діагностики, лікування і профілактики перименопаузальних порушень

У корекції імунних розладів у жінок з опорно-руховими порушеннями було використано тимоптин у комплексі з екстрактом плаценти. Включення в імунокорегуючу терапію екстракту плаценти пов'язане з тим, що препарат сприяє відновленню імунно-ендокринних взаємодій, регулює синтез стероїдів. Застосування тимоптину зумовлене тим, що в цієї категорії жінок, як і в жінок з метаболічними розладами, знижена функція тимусу й порушені Т-клітинні імунні реакції. Тимоптин призначався по 100 мкг 1 раз на 5 днів, курсом 500 мкг, екстракт плаценти - по 1 мл через день, курсом 7 ін'єкцій.

Для порівняння ефективності комплексного традиційного й запропонованого нами комбінованого диференційованого лікування із застосуванням імунокоректорів у динаміці проводилася оцінка клінічних, імунологічних, гормональних і метаболічних показників.

Проведене дослідження показало, що комплексне диференційоване лікування перименопаузальних ускладнень із застосуванням імунокоректорів дає більш ранній і стабільно тривалий клінічний ефект порівняно з традиційною терапією.

Так позитивний клінічний ефект перименопаузальних розладів на тлі комплексного диференційованого лікування із включенням імунокоректорів настав через 3-4 тижні від початку терапії в 61,8% випадків і залишався стабільним протягом усього терміну спостереження. У хворих, які одержували традиційне лікування, позитивний результат терапії відзначено в 17,2% спостережень. Через місяць після лікування відсутність патологічної симптоматики констатовано в 91,2% обстежених основної підгрупи й у 67,6% підгрупи порівняння. Через 6 місяців після лікування в основній підгрупі клінічний ефект залишався стабільним, через 12 місяців поновлення патологічної симптоматики легкого ступеня тяжкості спостерігалося в 26,6% жінок. У той же час у підгрупі порівняння через шість місяців після традиційного лікування в 35,3% спостережень відзначено рецидиви хвороби, серед яких були випадки середньотяжкого й тяжкого клінічного перебігу і які тривали й через 12 місяців після лікування.

Позитивна динаміка в клінічному перебігу перименопаузальних порушень, у першу чергу, корелювала з позитивною зміною імунологічних показників. Так, під впливом імунокоригуючої терапії у хворих відбувалося відновлення нормального рівня прозапальних цитокінів уже наприкінці першого місяця після лікування. Також відзначалася нормалізація популяційного й субпопуляційного складу лімфоцитів периферичної крові, відновлення вмісту активованих Т-клітин, Т-супресорів, НКТ-клітин. Після проведеного традиційного лікування у хворих з різним ступенем тяжкості патологічної перименопаузи темпи відновлення перелічених показників було вповільнено і їхнє зниження не досягало значень фізіологічної норми. Крім того, після традиційного лікування не відбувалося відновлення популяційного складу лімфоцитів крові й було відсутнє зниження активованих Т-лімфоцитів (СD4+СD25+СD3+СD69+) і НКТ-клітин (СD56+СD3+СD8+, СD56+СD3+СD8-). Зазначені розлади в імунній системі можуть слугувати фоном для подальшого розвитку ускладнень.

Що ж до оцінки гормонального статусу, то після проведеного лікування у хворих з нейровегетативними і психоемоційними, урогенітальними, метаболічними й опорно-руховими порушеннями загальним для обох підгруп було зниження вмісту гонадотропних гормонів сироватки крові, проте більш виражене у хворих після лікування із застосуванням імунокоректорів (р<0,05). Маніфестацією позитивної динаміки нормалізації гормонального статусу було достовірне підвищення індексу ЛГ/ФСГ (0,83±0,08). Уміст Е2 і П у більшості хворих після лікування мав виражену тенденцію до збільшення, причому більшою мірою в пацієнток, які приймали імунні препарати. Концентрація Т після лікування в обох підгрупах у цілому мала тенденцію до зниження. Максимальне зниження виявлене у хворих з метаболічними порушеннями, яке більшою мірою виражено при застосуванні імунокоректорів.

На тлі проведеного лікування відбувається відновлення продукції біогенних амінів. Так, у групі обстежених з нейровегетативними й психоемоційними, метаболічними і опорно-руховими порушеннями виявлено достовірне зниження А і НА, стосовно ДА спостерігалося його підвищення при метаболічних й опорно-рухових порушеннях, а при нейровегетативних - зниження цього показника. Особливістю змін секреції біогенних амінів після лікування у хворих з урогенітальними порушеннями було підвищення стану активності симпато-адренолової системи. Так, підвищення А мало достовірний характер, а підвищення НА й ДА в більшості хворих мало характер тенденції (р>0,05). Усунення дисбалансу серотонінергічної системи після комплексного диференційованого лікування, що проявляється зниженням вмісту серотоніну при метаболічних порушеннях, і, навпаки, підвищення вмісту зниженого серотоніну при урогенітальних і опорно-рухових порушеннях, очевидно, можна пояснити підвищенням активності антиоксидантної системи захисту та, зокрема, церулоплазміну, що бере участь в обміні індоламінів.

Що ж до рівня мелатоніну у хворих з нейровегетативними і психоемоційними, метаболічними, опорно-руховими порушеннями на тлі проведення імунотерапії відзначене його збільшення, на відміну від показників у хворих, які лікувалися традиційно, що може свідчити про вплив імунокоригуючої терапії на різні механізми регуляції секреторної активності епіфізу. У групі хворих з урогенітальними порушеннями вміст мелатоніну підвищувався незначно, відповідно ступеня тяжкості, і був у межах контрольних значень (р>0,05). Слід зазначити, що обмін мелатоніну тісно пов'язаний з нейроендокринною й імунною системами й нормалізація функціонування цих систем, імовірно, призводить до підвищення функціональної активності шишкоподібної залози.

У процесі комплексного диференційованого лікування із застосуванням імунокоректорів у жінок з метаболічними порушеннями відзначено позитивну динаміку показників ліпідного обміну, а саме - зниження рівня ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, лептину, рівень ХС ЛПВЩ мав тенденцію до підвищення. Проведене лікування призвело до зниження процесів ліпопероксидації й підвищення активності антиоксидантного захисту. Через 12 місяців після комплексного диференційного лікування спостерігалося підвищення показників як фізичного, так і психічного компонентів здоров'я, що свідчить про покращення якості життя пацієнток.

Таким чином, комплексне диференційоване лікування із застосуванням імунокоректорів дає позитивні зрушення в нейроендокринно-обмінному гомеостазі хворих з різними перименопаузальними розладами, що, імовірно, свідчить про вплив імунокоригуючої терапії на нейроендокринні взаємини.

Резюмуючи все викладене вище, можна стверджувати, що дисбаланс в імунній системі, який має місце при перименопаузальних порушеннях, взаємозалежний з нейроендокринною системою і є одним з основних факторів у розвитку перименопаузальної патології та може виступати як тригер розвитку ускладненого перебігу перименопаузи. Особливості імунного гомеостазу за різних перименопаузальних порушень, імовірно, зумовлюють розвиток різних клінічних варіантів перименопаузальних порушень і є необхідними для диференційованого підходу при проведенні терапевтичних заходів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування й нове вирішення актуальної наукової проблеми сучасної гінекології, що полягає у визначенні клініко-патогенетичних механізмів розвитку перименопаузальних порушень і виробленні диференційованої терапевтичної тактики, спрямованої на підвищення ефективності лікування, профілактику ускладнень і поліпшення якості життя жінок перименопаузального віку.

1. Патологічна перименопауза перебігає з домінуванням нейровегетативних і психоемоційних, урогенітальних, метаболічних, опорно-рухових порушень, що, враховуючи наявність патогенетичної спільності, дає підставу для включення їх в окрему нозологічну одиницю - перименопаузальний синдром - і використання розробленої шкали для оцінки його ступеня тяжкості.

2. Перименопаузальні порушення виникають на тлі зниження загальної реактивності організму, розладів механізмів клітинної і гуморальної імунорегуляції, що дозволяє констатувати наявність тісних взаємодій між перименопаузальними ускладненнями і дисфункцією імунної системи. Поряд із загальними змінами імунореактивності різні клінічні форми перименопаузальної патології мають свої відмінні риси, ступінь виразності яких залежить від тяжкості клінічних проявів. Виходячи із цього, можна вважати, що імунна дисфункція у хворих з патологічною перименопаузою здатна виступати тригером у розвитку перименопаузальних порушень.

3. За нейровегетативних і психоемоційних розладів порівняно з іншими симптомокомплексами на перший план виступає дисбаланс у цитокіновому профілі, який виражається в підвищенні рівня прозапальних цитокінів (ІЛ-1в, ІЛ-6, ФНП) у 5,1-7,3 разів, що може бути однією з причин нейроендокринної дисфункції.

4. Урогенітальні порушення перебігають на тлі зниження антимікробного імунітету (зниження концентрації лізоциму до 16,7±1,8 мкг/мл; sIgA - до 0,07±0,01 г/л; афінності продукуючих антимікробних антитіл - до 636,7±68,5 ум. од.) й порушень у системі фагоцитозу (ФЧ - до 40,7±4,3%; ФІ - до 4,1±0,30), що сприяє розвитку урогенітальної патології.

5. Метаболічний синдром асоційований з дисфункцією тимуса (log2 ТСФ 3,6±0,2) й активною продукцією оваріальних аутоантитіл, що сприяє зниженню ендокринної функції яєчника й розвитку метаболічних порушень у перименопаузальному віці.

6. Розвиток порушень опорно-рухової системи поєднано з ослабленням гормональної та імунної функції тимуса (log2 ТСФ 4,0±0,3), появою в сироватці аутоантитіл до колагену, еластину, розчинних молекул адгезії ІСАМ-3 (CD50 i CD54), підвищенням концентрації прозапальних цитокінів, що ускладнює дегенетативно-деструктивні процеси в кістково-суглобовому апараті.

7. Патологічна перименопауза характеризується порушенням взаємодії в продукції гонадотропних і стероїдних гормонів, однак достовірні відмінності залежно від клінічного перебігу перименопаузи відсутні. Виходячи із цього, можна вважати, що функціональний стан гіпофізарно-яєчникової системи не може претендувати на абсолютно провідну роль у патогенезі за всіх клінічних форм патологічної перименопаузи.

8. За нейровегетативних, психоемоційних, метаболічних і опорно-рухових порушень підвищується продукція моноамінів і знижується вміст мелатоніну, що, імовірно, свідчить про стійку серотонін-дофамінергічну дисфункцію. За урогенітального синдрому відбувається достовірне зниження продукції катехоламінів і вмісту мелатоніну, що, імовірно, пов'язано зі станом тривалого хронічного стресу й дезорганізацією в системі імунорегуляції.

9. Перименопаузальні ускладнення супроводжуються порушеннями обміну речовин, які найбільш виражені при метаболічному синдромі й проявляються підвищенням загального холестерину, тригліцеридів, ХС ЛПНЩ й лептину.

10. Спільним у багатофакторній структурі патогенезу перименопаузальних порушень є активація процесів ПОЛ на тлі зниження активності антиоксидантного захисту, що, імовірно, сприяє ще більшій дезорганізації захисно-адаптаційних механізмів в організмі.

11. У пацієнток перименопаузального віку в яєчниках відбувається монотонне згасання фолікулогенезу з атрофією гормонозалежних і гормонопродукуючих структур. Найбільш виражені зміни спостерігалися в пацієнток з метаболічним синдромом, що полягало в появі тека-лютеїнових і гранульозо-лютеїнових кист жовтого тіла й осередків лютеїнізованих тека-клітин у стромі яєчників.

12. Патологічний перебіг перименопаузи і його клінічні варіанти мають генетичну схильність, що необхідно враховувати при проведенні соціально-медичних профілактичних заходів.

13. Диференційоване лікування перименопаузальних порушень із урахуванням їх патогенетичних особливостей і включенням у лікувальний комплекс імунокоректорів дає більш ранній і стабільний клінічний ефект порівняно з традиційною терапією, сприяє зниженню частоти рецидивів в 2 рази.

14. Інтегральний показник якості життя на тлі запропонованої комплексної диференційованої терапії в пацієнток з нейровегетативними і психоемоційними порушеннями на 20,0% перевищує показники, отримані після традиційного лікування; з урогенітальними порушеннями -- на 32,8%; з метаболічними порушеннями -- на 29,9%; за опорно-рухових порушень -- на 31,7%, що відповідає покращенню показників як фізичного, так і психічного компонентів здоров'я.

Практичні рекомендації

1. До комплексного обстеження хворих доцільно включати імунологічні, гормональні й біохімічні дослідження (Т-, В-системи й фагоцитарної ланки імунітету, визначення рівня цитокінів, ТСФ, умісту й активності аутоантитіл до РНК, ДНК, фосфоліпідів, до колагену, еластину й антигенів яєчника, визначення ФСГ, ЛГ, естрадіолу, прогестерону, тестостерону, уміст катехоламінів, серотоніну й мелатоніну, стану ліпідного спектру крові, ПОЛ й антиоксидантної системи), залежно від характеру перименопаузальних порушень.

2. Лікування перименопаузальних розладів необхідно проводити диференційовано з урахуванням імунного гомеостазу, клінічної форми й ступеня тяжкості.

3. За нейровегетативних і психоемоційних порушень рекомендується психологічна корекція, препарати седативної дії гербальної групи, похідні бензодіазепіну, ноотропні препарати, нейролептики, антидепресанти. ЗГТ проводять шляхом призначення 2-фазних комбінованих низькодозованих естроген-гестагенних препаратів, у пременопаузі в циклічному, у постменопаузі в безперервному режимі. З імунокоригуючою метою необхідно призначати екстракт плаценти по 1 мл через 1 день під шкіру курсом 7 днів.

4. За урогенітальних порушень проводити тренування сечового міхура, діадинамофорез із прозерином щодня протягом 10 днів, санація нижнього поверху жіночих статевих органів з урахуванням мікрофлори протягом 10-14 днів. За необхідності призначати уроантисептики й антибактеріальні препарати, ЗГТ переважно шляхом інтравагінального застосування естрогенумісних препаратів, в постменопаузі призначали низькодозовані естроген-гестагенні препарати в безперервному режимі. Для корекції імунних розладів призначають у комплекс терапії галавіт по 0,1 г 1 раз в, 2-3 дні терміном 3 тижні.

5. За метаболічних порушень рекомендоване призначення препаратів групи статинів, антигіпертензивних і ноотропних препаратів. ЗГТ проводити низькодозованими естроген-гестагенними препаратами. З імунокоригуючою метою рекомендується тимоптин по 100 мкг 1 раз на 5 днів курсом 500 мкг.

6. За опорно-рухових порушень необхідно призначати препарати, що містять набір мінералів і вітаміну Д, стронцій і ранелову кислоту, кальцитонін. Із ЗГТ доцільно застосовувати в пременопаузі низькодозовані естроген-гестагенні препарати, у постменопаузі - ткане-селективний регулятор естрогенної активності. З імунокоригуючою метою необхідне застосування тимоптину по 100 мкг 1 раз на 5 днів курсом 500 мкг й екстракту плаценти по 1 мл через день курсом 7 ін'єкцій.

7. Жінок, у матерів яких відзначалися порушення перебігу перименопаузи, необхідно включати до групи підвищеного ризику із проведенням генетичного обстеження.

Список наукових праць за темою дисертації

Щербина И.Н. Роль нейромедиаторов при перименопаузальном синдроме / И.Н. Щербина // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2006. - №720, Випуск 12.-С.142-144.

Щербина И.Н. Современные аспекты проблемы перименопаузальных расстройств, направления профилактики их развития и ранней реабилитации / И.Н.Щербина, О.В.Мерцалова, В.В.Лазуренко // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2007. - Т.143, часть ІІІ. - С. 260-262. (Дисертантом проаналізовані основні чинники виникнення перименопаузальних розладів, розроблені заходи профілактики).

Щербина И.Н. Определение ФСГ в качестве раннего маркера патологических проявлений перименопаузального периода / И.Н.Щербина, О.П.Липко// Врачебная практика. - 2007. - № 2. - С.66-67. (Дисертантом здійснено набір матеріалу, визначена роль ФСГ у розвитку перименопаузальних розладів, виконано статистичну обробку отриманих даних)

Щербина И.Н. Изменение показателей гемостаза и уровня липидов крови при заместительной гормонотерапии у женщин в менопаузе / И.Н.Щербина //Вісник медичної стоматологічної академії. - 2007. - Т.7. - Випуск 4(20). - С.221-223.

Щербина И.Н. Состояние гуморального иммунитета у женщин с перименопаузальным синдромом / И.Н.Щербина // Експериментальна і клінічна медицина.-2007.-№4.-С.111-113.

Щербина И.Н.Состояние Т-клеточного иммунитета у женщин в перименопаузальном периоде / И.Н.Щербина // Вісник Харківського національного університету ім.Каразіна. - 2007. - №774. - Серія "Медицина". Випуск 14. - С.137-138.

Щербина И.Н. Клинико-патогенетические аспекты перименопаузального остеопороза/ И.Н.Щербина, О.В.Мерцалова, В.В.Лазуренко // Международный медицинский журнал. - 2007. - № 1. - Т13. - С. 65-70. (Дисертантом досліджено ознаки остеопорозу в жінок перименопаузального віку та розроблено рекомендації щодо їх лікування).

Щербина И.Н. Клинико-иммунологическая характеристика адаптационных механизмов у женщин в период перименопаузы /И.Н.Щербина, О.В.Мерцалова, В.В.Лазуренко // Международный медицинский журнал. - 2007. - №3.-Т.13. - С.67-70. (Дисертантом досліджено роль імунологічних чинників на адаптаційні механізми в розвитку перименопаузальних порушень).

Щербина И.Н.Состояние факторов местной иммунной защиты у женщин в перименопаузальном периоде / И.Н.Щербина // Імунологія та алергологія. - 2007. - №2. - С.44-45.

Щербина И.Н. Доклиническая диагностика климактерического синдрома /И.Н.Щербина, О.П.Липко, Л.В.Потапова // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2007. - Т.143, Часть III, С.279-281. (Дисертантом запропоновано метод доклінічної діагностики перименопаузального синдрому).

Щербина И.Н. Сексуальные и психовегетативные нарушения у женщин как проявление перименопаузального синдрома /И.Н.Щербина // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2008. - Т.144, ч.ІІІ. - С. 279-280.

Щербіна І.М. Роль лептину в розвитку порушень перименопаузального періоду // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2008. - № 6. - С. 94-96.

Щербина И.Н. Генетические аспекты развития перименопаузального синдрома /Е.Я.Гречанина, И.Н.Щербина // Ультразвуковая перинатальная диагностика. - 2008. - (26) - С.168-170. (Дисертантом сформульовано актуальність генетичного дослідження в прогнозуванні перименопаузального синдрому).

Щербина І.М. Роль імунокорекції в комплексному лікуванні урогенітальних розладів у жінок в перименопаузі / В.І. Грищенко, І.М. Щербина, О.В. Мерцалова. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2008. - № 4. - С.154-156. (Дисертантом виконано набір матеріалу, обробку й інтерпретацію результатів).

Щербина И.Н. Особенности иммунореактивности у женщин с урогенитальными расстройствами в перименопаузальном периоде / И.Н.Щербина // Проблемы криобиологии. - 2008. - Т.18, №3. - С.332_334.

Щербіна І.М. Імунний статус жінок з нейровегетативними і психо-емоційними порушеннями в перименопаузальному періоді / И.Н.Щербина //Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології - 2009. - № 1. - С.58-60.

Щербина И.Н. Особенности иммунореактивности и характер иммунных расстройств у женщин с метаболическими нарушениями в перименопаузе / И.Н.Щербина // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2009. - Т. 145.- Часть II. - С.313-316.

Щербина И.Н. Этиопатогенетические аспекты урогенитального синдрома в перименопаузе / И.Н.Щербина // Медицина и … - 2009. - №2(24). - С.68-71.

Щербина И.Н. Патогенетические аспекты развития перименопаузального синдрома / И.Н.Щербина //Международный медицинский журнал. - 2009. - №3(59). - Т.15. - С.62-68.

Щербина И.Н. Особенности системного и локального апоптоза у женщин в перименопаузе / И.Н.Щербина //Вестник морфологии. - 2009. - 16(2). - С.421-423.

Щербина И.Н. Клинико-функциональная характеристика и особенности ведения женщин с нейровегетативными и психоэмоциональными нарушениями в перименопаузе / И.Н. Щербина //Український вісник психоневрології. - 2009. - Т.17, вип.3(60). - С.82_84.

Щербина И.Н. Цитокиновый статус женщин с остеопенией и остеопорозом в перименопаузальном периоде. / И.Н. Щербина // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2009 - № 4. - С.79-80.

Щербіна І.М. Особливості цитокінового профілю у жінок в перименопаузі. / И.Н. Щербина // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2009. - Т 71, №3. - С.93-95.

Щербіна І.М. Стан імунної системи у жінок з порушеннями опорно-рухового апарату в перименопаузальному періоді. / И.Н. Щербина // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2009. - Т. 71, № 6. - С.71-74.

Щербина И.Н. Особенности аутоиммунных реакций у женщин в перименопаузальном периоде / И.Н. Щербина //Вісник проблем біології і медицини, випуск 2, 2009.-С. 136-139

Щербина И.Н Клинико-иммунологические особенности и оптимизация подходов к терапии урогенитальных расстройств у женщин в перименопаузе / И.Н.Щербина // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2010. - Т.149, часть IV. - С.225_227.

Щербина И.Н. Характер аутоиммунных реакций у женщин в перименопаузе с нарушениями опорно-двигательной системы / И.Н.Щербина // Проблеми ендокринної патології. - 2010. - №1. - С.77_81.

Щербина И.Н.Патогенетические аспекты вегето-сосудистого синдрома у женщин в послеоперационним периоде: збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України / И.Н. Щербина. К:Інтермед, 2006. - С.768-770.

Щербина И.Н. Роль мелатонина в патогенезе развития перименопаузального синдрома /И.Н.Щербина, О.П.Липко, Л.В.Потапова: збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К: Інтермед. - 2007. - С.764-768 (Дисертантом сформульовано основну ідею, виконання й оформлення роботи).

Щербина И.Н. К вопросу диагностики и лечения вагинопатий у женщин в перименопаузе/ И.Н.Щербина: збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К: Інтермед. - 2008. - С.88-91.

Щербина И.Н Характер иммунных расстройств у женщин в пременопаузе /И.Н.Щербина: збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К: Інтермед. - 2009. - С.722-726.

Щербина И.Н. Оптимизация подходов к коррекции опорно-двигательных нарушений в перименопаузе / В.И. Грищенко, И.Н. Щербина: збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К: Інтермед. - 2010. - С. 500-504. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

Щербина И.Н. Нейрогуморальные и иммунные механизмы развития метаболического синдрома в период перименопаузы / И.Н.Щербина, О.В.Мерцалова // Метаболічний синдром в практиці кардіолога: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Харків. - 2006. - С.80-82. (Дисертантом вивчено нейрогуморальні та імунні показники у жінок перименопаузального віку, визначено їх роль у розвитку метаболічного синдрому).

Щербина И.Н. Перинатальные аспекты прогнозирования перименопаузального синдрома / И.Н. Щербина // Перинатальна охорона плода: діагностика та фармакокорекція: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, 1-2 листопада 2007 р., Чернівці. - Чернівці, 2007. - С.186-189.

Щербина И.Н. Особенности метаболических изменений и их коррекция у женщин с перименопаузальным синдромом / И.Н. Щербина // Метаболічний синдром в практиці терапевта: матеріали науково-практичної конференції. - Харків. - 2008. - С.91-93.

Щербіна І.М. Комплексное лечение остеопороза у женщин в период перименопаузы / І.М. Щербіна, О.П. Ліпко, Л.В. Потапова // Проблеми інтернистіки: минуле, сьогодення, майбутнє: матеріали обласної науково-практичної конференції, присвячені 70-річчю кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2, Харків, 15 жовтня 2008 р. - Х., 2008. - С. 70-72. (Дисертантом виконано набір матеріалу, обробку й інтерпретацію результатів).

Патент №39235 Україна, МПК (2009) G01N 33/00 А61В 10/00. Спосіб діагностики нейровегетативних і психоемоційних розладів у хворих з перименопаузальними порушеннями / І.М.Щербіна; заявник та патентовласник Харківський національний медичний університет. - № u2008 12782; заявл. 31.10.2008; опубл. 10.02.2009, Бюл.№3.

Патент №39902 Україна, МПК (2009) G01N 33/00. Спосіб оцінки тяжкості перименопаузальних порушень / І.М.Щербіна; заявник та патентовласник Харківський національний медичний університет. - № u2008 14775; заявл. 22.12.2008; опубл. 10.03.2009, Бюл.№5.

Патент №47957 Україна, МПК (2009) А61В 10/00 G01N 33/00. Спосіб оцінки тяжкості клімактеричного синдрому / І.М.Щербіна; заявник та патентовласник Харківський національний медичний університет. - № u2009 10608; заявл. 19.10.2009; опубл. 25.02.2010, Бюл.№4.

Щербина И.Н. Место и роль гормональной терапии в лечении климактерического синдрома / И.Н.Щербина // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - 2006. - Т.142, часть ІІ. - С.246.

Щербина И.Н. Сердечно-сосудистые нарушения при климактерическом синдроме / Щербина И.Н. // Сучасні досягнення молодих вчених на допомогу практичній медицині: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Х., 2006. - С.124.

Щербіна І.М.Клінічні прояви перименопаузального синдрому / Щербина І.М. // ХІ конгрес Світової федерації українських лікарських товариств: тези доповідей конгресу, 28-30 серпня 2006 р., Полтава. - Полтава, 2006. - С.313.

Щербина И.Н. Гормономодулирующие и иммунокорригирующие подходы к терапии урогенитальных расстройств в перименопаузальном периоде / Щербина И.Н. // Ендокринна патологія у віковому аспекті: тези доповіді науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Харків. - 2007. - С.100-101.

Щербина И.Н. Использование лечебного мембранного плазмафереза у пациенток с климактерическим синдромом / И.Н. Щербина, Л.В. Потапова / матеріали І Української науково-практичної конференції з застосування еферентних методів терапії Асоціації анестезіологів України. - 2007, - № 1 - д. - С. 72. (Дисертантом сформульовано основну ідею, виконання і оформлення роботи).

Щербина И.Н. Эффективность заместительной гормональной терапии (ЗГТ) у женщин в менопаузе: матеріали науково-практичної конференції [«Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики»] / Щербина И.Н. (Харків, 13 листопада 2007 р.). Харків. 2007. - С.117-118.

Щербина И.Н. Интенсивность перекисного окисления липидов у женщин в перименопаузе при проведении заместительной гормональной терапии / И.Н. Щербина, О.В.Мерцалова, В.В. Лазуренко // Експериментальна та клінічна ендокринологія від теорії до практики, (Шості Данілевські читання): матеріали науково-практичної конференції, Харків 22-23 лютого 2007 р. - Х., 2007. - С. 125-126.

Щербина И.Н. Факторы риска в возникновении урогенитальных расстройств у женщин в перименопаузе / И.Н. Щербина // Медицина третього тисячоліття: збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених, Харків, 16-18 січня 2008 р. - Х., 2008. - С.78-79.

Щербіна І.М. Соціальні та психологічні аспекти перименопаузального періоду/ И.Н. Щербина // Демографія. Здоров'я. Медицина: матеріали науково-практичної міжвузівської конференції викладачів, молодих науковіців, інтернів та студентів. - Х., 2008. - С. 82-83.

Щербина И.Н. Особенности иммунореактивности женщин с асимптомным течением пременопаузы: матеріали науково-практичної конференції [«Вклад молодих вчених у розвиток медичної науки і практики»] / Щербина И.Н. (Харків, 30 жовтня 2008 р.). Харків. 2008. - С.153-154.

Щербина И.Н. Социально-профилактические аспекты перименопаузальных осложнений / И.Н. Щербина // Філософія і медицина, історія та сучасність: матеріали науково-практичної конференції присвяченої 50-річному ювілею кафедри філософії соціології та медичної соціології. - 2009. - С.112-113.

Анотація

Щербіна Ірина Миколаївна. Клініко-патогенетичні підходи до діагностики, лікування і профілактики перименопаузальних порушень.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків, 2010.

Роботу присвячено визначенню особливостей патогенезу перименопаузальних порушень з урахуванням імунних, нейроендокринних, обмінних, генетичних, морфологічних змін й розробці науково-обґрунтованих підходів до ранньої комплексної діагностики й диференційованої лікувальної тактики, спрямованої на поліпшення якості життя жінки.

Обстежено 315 жінок з різними формами перименопаузальних порушень. Розроблено шкалу оцінки тяжкості клінічних проявів перименопаузи. Доведено, що перименопаузальні порушення виникають на тлі зниження загальної реактивності організму, розладів механізмів клітинної й гуморальної імунорегуляції, що зумовлено дисфункцією імунної системи. Вивчення характеру імунних реакцій виявило істотні відмінності в їхньому перебігу залежно від клінічної форми і ступеня тяжкості перименопаузальної патології. Перименопаузальні ускладнення супроводжуються порушеннями продукції моноамінів і мелатоніну, що свідчить про стійку серотонін-дофамінергічну дисфункцію й дезорганізацією в системі імунорегуляції. Також спостерігається активація процесів ПОЛ на тлі зниження активності антиоксидантної системи. Визначено, що патологічний перебіг перименопаузи і його клінічні варіанти мають генетичну схильність.

Розроблений алгоритм диференційованого лікування перименопаузальних порушень з урахуванням їх патогенетичних особливостей і включенням у лікувальний комплекс імунокоректорів призводить до більше раннього і стабільного клінічного ефекту порівняно із традиційною терапією.

Ключові слова: перименопаузальні порушення, імунний статус, нейровегетативні і психоемоційні, урогенітальні, метаболічні, опорно-рухові розлади, імунокоректори.

Аннотация

Щербина Ирина Николаевна. Клинико-патогенетические подходы к диагностике, лечению и профилактике перименопаузальных нарушений. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01- акушерство и гинекология. Харьковский национальный медицинский университет МЗ Украины, Харьков,2010.

Работа посвящена актуальной проблеме современной гинекологии - комплексному определению механизмов развития перименопаузальных нарушений с учетом иммунных, нейроэндокринных, обменных, генетических, морфологических изменений, научному обоснованию новых клинико-патогенетических подходов к диагностике и разработке оптимальной дифференцированной лечебной тактики, направленной на повышение эффективности терапии, профилактики перименопаузальной патологии и улучшение качества жизни женщины в перименопаузе.

Для достижения цели и выполнения поставленных задач исследования обследовано 315 женщин перименопаузального возраста, которые были разделены на 5 клинических групп. І клиническую группу (контрольную) составили 52 (16,5 %) женщины с физиологическим течением перименопаузального периода. Во ІІ клиническую группу вошли 68 (21,6 %) пациенток с нейровегетативными и психоэмоциональными расстройствами. III клиническая группа была представлена 70 (22,2 %) пациентками с урогенитальными нарушениями. IV клиническую группу составили 73 (23,2%) женщины с метаболическими нарушениями. V клиническую группу составили 52 (16,5 %) женщины с нарушениями опорно-двигательной системы. Доказано, что перименопаузальные нарушения возникают на фоне снижения общей реактивности организма, расстройств механизмов клеточной и гуморальной иммунорегуляции, что позволяет констатировать наличие тесных взаимоотношений между перименопаузальными осложнениями и дисфункцией иммунной системы. При нейровегетативных и психоэмоциональных расстройствах на первый план выступает дисбаланс в цитокиновом профиле, выражающийся в повышении уровня провоспалительных цитокинов в 5,1-7,3 раза. Урогенитальные нарушения протекают на фоне снижения антимикробного иммунитета и нарушений в системе фагоцитоза. Метаболический синдром ассоциирован с дисфункцией тимуса и активной продукцией овариальных аутоантител. Развитие нарушений опорно-двигательной системы сопряжены с ослаблением гормональной функции тимуса, локальной активацией растворимых молекул адгезии, появлением аутоантител к коллагену и эластину, усилением продукции провоспалительных цитокинов, что усугубляет дегенеративно-деструктивные процессы в кости. При перименопаузальных нарушениях наблюдается стойкая серотонин-дофаминергическая дисфункция, нарушение обмена веществ (ХС ЛПНП, триглицеридов, общего холестерина и лептина). Общим в многофакторной структуре патогенеза перименопаузальных нарушений является активация процессов ПОЛ на фоне снижения активности антиоксидантной системы. Патологическое течение перименопаузы и его клинические варианты имеют генетическую предрасположенность. Дифференцированное лечение перименопаузальных нарушений с учетом их патогенетических особенностей и включением в лечебный комплекс иммунокорректоров приводит к более раннему и стабильному клиническому эффекту по сравнению с традиционной терапией. Интегральный показатель качества жизни на фоне предложенной комплексной дифференцированной терапии у пациенток с нейровегетативными и психоэмоциональными нарушениями на 20,0% превышает показатели, полученные после традиционного лечения; с урогенитальными нарушениями -- на 32,8%; с метаболическими нарушениями -- на 29,9%; при опорно-двигательных нарушениях -- на 31,7%, что соответствует улучшению показателей как физического, так и психологического компонентов здоровья.

Ключевые слова: перименопаузальные нарушения, иммунный статус нейровегетативные и психоэмоциональные, урогенитальные, метаболические, опорно-двигательные нарушения, иммунокорректоры.

Summary

Shcherbina I.N. Clinical and pathogenetic approaches to diagnostics, treatments and prophylaxises of perimenopausal disorders.- Manuscript.

The thesis to quest for the scientific degree of Doctor of Medical Sciences on specialty 14.01.01 - Obstetrics and Gynecology. - Kharkiv National Medical University of the Ministry of Public Health of Ukraine, Kharkiv, 2010.

Work is devoted to determination of features of pathogenesis of perimenopausal disorders depended on immunological, hormonal status, state of urodinamical, neurovegetative, psychoemotional and musculoskeletal systems, genetic and morphological changes, and development of the scientifically-grounded approaches to early complex diagnostics and differentiated medical tactic directed on the improvement of qualities of life of woman.

On the base of complex examination of 315 women with the different forms of perimenopausal disorders, the scale of new criteria of heaviness of perimenopausal disorders were developed. It is proved that perimenopausal disorders arise up on a background the decline of general reactivity of organism, damage of mechanisms of cellular and humoral immunoregulation, that predefined by disfunction of the immune system. The study of character of immunoreactions revealed substantial differences in their duration depending on a clinical form and stage of weight of perimenopausal pathology. Perimenopausal disorders are accompanied by damage products of monoamines and maintenance of melatonyne. It was confirm serotonin and dopamine disfunction and disorganization of immunoregulation system. Also there is activating of processes lipid peroxidation on a background the decline of activity of the antioxidant system. Perimenopausal disorders and his clinical variants have a genetic sense.

Tactic of the differentiated treatment of perimenopausal disorders were working with the account of their pathogenetic features. Stable clinical effects were the results of including immunocorrection in medical complex in comparison with traditional therapy.

Keywords: perimenopausal disorders, immune status, neurovegetative, psychoemotional, urological, metabolic, osteopenical and osteoporosis disorders, immunocorrection.

Размещено на Allbest.ru