Дисфункція щитоподібної залози та шляхи її корекції кріоконсервованою плацентарною тканиною

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ КРІОБІОЛОГІЇ І КРІОМЕДИЦИНИ

УДК 616.441 - 008.64.08 : 615.361.013.85.014.41

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

ДИСФУНКЦІЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ КОРЕКЦІЇ КРІОКОНСЕРВОВАНОЮ ПЛАЦЕНТАРНОЮ ТКАНИНОЮ

03.00.19 - кріобіологія

Чуйкова Вікторія Ігорівна

Харьков - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Юрченко Тетяна Миколаївна, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, завідувач відділу кріоморфології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шепітько Володимир Іванович, Вищій державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології, м. Полтава

доктор біологічних наук, професор Гулєвський Олександр Кирилович, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, завідувач відділу біохімії холодової адаптації, м. Харків

Захист відбудеться 21 вересня 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.242.01 при Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, 61015, м.Харків, вул. Переяславська, 23. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ІПКіК НАН України за адресою: 61015, м.Харків, вул. Переяславська, 23.

Автореферат розісланий 19 серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор біологічних наук, професор Розанов Л.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На даний час накопичено значний досвід використання ауто-, ало- і ксеногенної щитоподібної залози при корекції гіпотиреозу, який свідчить про високу ефективність такої терапії [Турчин І.С. та ін., 2000; Тронько М.Д. та ін., 2000; Бондаренко Т.П. и др., 2001; Долот В.В., 2003; Третьяк С.И. и др., 2004]. Розроблені методи кріоконсервування щитоподібної залози дозволяють зберегти її функціональні властивості після деконсервування [Чуйко В.А. и др., 1986; Kitamura Y. et al., 1994]. Однак в літературі відсутні дані щодо збереження життєздатності біологічних об'єктів, зокрема щитовидної залози, після тривалого зберігання при -196°С протягом декількох років.

При корекції ендокринопатій як трансплантат застосовують біооб'єкт, відповідний скомпрометованому органу. Проте існує багато експериментальних і клінічних даних, які свідчать про значний потенціал плацентарної тканини в терапії захворювань різного генезу [Шепітько К.В., 2004; Шепитько В.И., 2004, 2006; Кондаков И.И., 2008], у тому числі ендокринопатій [Грищенко В.И. и др., 2001; Wei J.P. et al., 2003; Дворник И.Л., 2004]. Плацентарна тканина серед інших кріоконсервованих біооб'єктів займає особливе місце, оскільки вона є високоактивною «залозою» внутрішньої секреції з великим вмістом біологічно активних речовин і ростових чинників [Морозова Р.П. и др., 1999; Ширшев С.В., 2009]. Крім того, плацентарна тканина ? найбільш доступний алогенний матеріал і її використання в клінічній практиці не пов'язано з морально-етичними проблеми, однак дані щодо використання плаценти при терапії дисфункції щитовидної залози відсутні.

Алотрансплантація має безперечну перевагу порівняно з ксенотрансплантацією, однак алогенний матеріал менш доступний і його використання може викликати ряд етичних проблем. При трансплантації ксеногенного матеріалу виникають проблеми гістонесумісності і швидкої деструкції введеного біологічного матеріалу, для вирішення яких застосовують імуносупресивну терапію, імуноізоляцію або трансплантацію в імунопривілейовані зони [Niederkorn J.Y. et al., 2005; Куликов А.В., 2007; Zimmermann H. et al., 2007; Antosiak-Iwanska M. Et al., 2009]. Окреме місце в медичній практиці займає введення основного трансплантата в комбінації з клітинами або тканинами, які мають імуносупресивні властивості [Легач Е.И. и др., 2007; Zhuzeng Y. et al., 2009]. Відомо, що для біологічно активних речовин плаценти характерні імуносупресивні властивості [Ширшев С.В., 1993, 2008; Pasca А.М. et al., 2010], тому можна передбачити, що її використання як ко-трансплантата може сприяти подовженню збереження ендокринного ксенотрансплантата.

Відомо, що різні тканини містять тканиноспецифічні біологічно активні речовини, які можуть не однаково впливати на морфофункціональний стан скомпрометованих внутрішніх органів реципієнта. Таким чином, передбачається, що плацентарна тканина і тканина щитовидної залози можуть по різному впливати на стан деяких внутрішніх органів реципієнтів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної теми №31 Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України: «Вивчити механізм регенераційних процесів шляхом дослідження структурних і деяких метаболічних показників організму експериментальних тварин після трансплантації плаценти в умовах патології» (шифр 2.2.6.31, № держреєстрації 0106U002170); теми №13 ДП «Міжвідомчий науковий центр Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН, АМН і МОЗ України»: «Дослідити вплив ксенотрансплантації фетальної щитоподібної залози людини при експериментальному гіпотиреозі» (шифр 2.2.6.13), а також в рамках спільної теми за №05 Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України і Інституту проблем ендокринної патології АМН України: «Експериментальне обґрунтування застосування кріоконсервованих препаратів ембріофетоплацентарного комплексу та нових хімічних сполук для корекції патологій щитовидної залози» (шифр 04.05, № держреєстрації 0105U000983).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - корекція гіпотиреоїдного стану шляхом підшкірного введення фрагментів кріоконсервованої алогенної плаценти та її поєднаного введення з фрагментами кріоконсервованої ксеногенної щитоподібної залози.

Задачі дослідження:

1. Вивчити вплив довгострокового зберігання фетальної щитоподібної залози людини в низькотемпературному банку при -196°С на гормонсинтезуючу здатність in vitro.

2. Дослідити вплив на тиреоїдний статус експериментальних тварин введення кріоконсервованої ксеногенної фетальної щитоподібної залози (ККФЩЗ), кріоконсервованої алогенної плаценти (КАП) та їх поєднаного введення при медикаментозному гіпотиреозі на тлі подальшої дії тиреостатику.

3. Виявити вплив на тиреоїдний статус експериментальних тварин введення ККФЩЗ, КАП, їх поєднаного введення при відміни тиреостатику.

4. Визначити морфологічний стан паренхими печінки, зміни ліпідного спектра в сироватці крові та їх взаємозв'язок з показниками тиреоїдного статусу при трансплантації ККФЩЗ, КАП та їх ко-трансплантації.

5. Дослідити морфологічні і морфометричні показники тимуса при введенні ККФЩЗ, КАП та їх поєднаному введенні на тлі дії тиреостатику та його відміні.

6. Провести морфологічне дослідження місця введення ККФЩЗ, КАП і їх ко-трансплантації в різні терміни після введення.

Об'єкт дослідження ? життєздатність зразків ендокринного матеріалу, який зберігався при -196°С протягом 5 років, а також порівняльна характеристика морфологічного стану деяких внутрішніх органів тварин-реципієнтів і основних лабораторно-діагностичних показників сироватки крові при експериментальному гіпотиреозі і його корекції шляхом підшкірного введення фрагментів ККФЩЗ, КАП та ККФЩЗ+КАП.

Предмет дослідження ? кріоконсервована ксеногенна фетальна щитовидна залоза, кріоконсервована алогенна плацента, сироватка крові, місце введення біологічного матеріалу і внутрішні органи експериментальних тварин (щитовидна залоза, печінка, тимус).

Методи дослідження ? кріобіологічні, біохімічні, імуноферментні, гістологічні, морфометричні і статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що зразки фетальної щитоподібної залози людини при зберіганні в низькотемпературному банку протягом 5 років не втрачають гормонпродукуючої здатності.

Вперше доведена ефективність використання кріоконсервованої плаценти при корекції гіпотиреоїдного стану. Виявлено, що на відновлення структури щитоподібної залози тварин-реципієнтів максимально ефективним є підшкірне введення фрагментів КАП, мінімальним - введення фрагментів ККФЩЗ як на тлі подальшої дії тиреостатику, так і при його відміні.

Встановлено, що використання фрагментів ККФЩЗ, на відміну від введення фрагментів КАП, стимулює проліферативну активність гепатоцитів, яка підсилюється при комбінованому введенні біоматеріалу.

Показано, що більш виражений гіполіпідемічний ефект спостерігається при введенні КАП, проте максимальна кількість кореляційних зв'язків між показниками тиреоїдного статусу і ліпідним спектром виявляється в групі з введенням ККФЩЗ, мінімальна - з введенням КАП. Ці дані можуть свідчити про те, що в разі введення ККФЩЗ, на відміну від введення КАП, нормалізація показників ліпідного спектру відбувається за рахунок тиреоїдних гормонів.

Виявлено, що введення фрагментів ККФЩЗ, порівняно з введенням фрагментів КАП та їх комбінованим введенням, викликає більшу антигенну стимуляцію тимуса в ранні терміни дослідження, а у віддалені ? уповільнює вікову інволюцію органа.

Показано, що комбіноване введення фрагментів КАП і ККФЩЗ сприяє подовженню збереження ксеногенного ко-трансплантата в організмі реципієнта.

Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи можуть бути використані для подальшого дослідження можливості застосування плацентарної тканини в експериментальній медицині з метою розробки методів лікування патологій ендокринної системи та клінічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Положення і результати роботи, які винесені на захист, отримані дисертантом особисто. Спільно з науковим керівником професором Юрченко Т.М. проведено планування експериментів, інтерпретовано отримані результати і сформульовано висновки.

У опублікованих із співавторами роботах особистий внесок здобувача полягає:

- в роботі [1] у визначенні вмісту ліпідів у сироватці крові тварин;

- у роботах [2, 9, 11] в дослідженні гістоструктури щитовидної залози і вмісту тиреоїдних гормонів у сироватці крові;

- в роботі [7] у проведенні гістологічного аналізу місця введення біоматеріалу;

- в роботі [8] у дослідженні вмісту тиреоїдних гормонів у середовищі культивування зразків щитовидної залози.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи докладалися і обговорювалися на наукових форумах: конференції «Фундаментальні питання експериментальної та клінічної ендокринології» (Четверті Данилівські читання, Харків, 2005р.); науково-практичній конференції «Профілактика, діагностика та лікування - основні складові терапії» (Харків, 2006 р.); IV з'їзді трансплантологів України (Київ, 2007 р.); конференціях молодих учених ІПКіК спільно з кафедрою ЮНЕСКО (Харків, 2007 і 2008 рр.); конференції «Нові кріобіотехнології для розв'язання фундаментальних і прикладних завдань медицини» (Харків, 2008 р.); V Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю «Сучасні проблеми патофізіології: від молекулярно-генетичних до інтегративних аспектів» (Запоріжжя, 2008 р.); конференції молодих учених з міжнародною участю «Актуальні питання геронтології та геріатрії» (Київ, 2009 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 статей, з яких 4 у наукових фахових виданнях, 5 тез доповідей та одержано 1 патент.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів власних досліджень та їх обговорення, висновків і бібліографічного списку, який викладено на 30 сторінках тексту і складається з 260 джерел, з них 128 іншомовних. Загальний обсяг дисертації - 168 сторінок друкованого тексту. Робота містить 9 рисунків, 7 таблиць і 32 мікрофотографій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Кріоконсервування фетальної щитовидної залози здійснювали за методом [Чуйко В.А., 1986]. Життєздатність ККФЩЗ, яка зберігалася в низькотемпературному банку протягом 5 років, оцінювали за методом [Красников Г.А., 1981]. Кріоконсервування плаценти здійснювали за методом [Грищенко В.І., 1996].

Експерименти проводили на 110 4-місячних щурах-самцях. До експерименту тварин утримували в стандартних умовах віварію ІПКіК НАН України. Тварин виводили з експерименту декапітацією відповідно до етичних норм III Національного конгресу з біоетики (Київ, 2007 р.). Гіпотиреоз моделювали введенням тваринам з питною водою 0,05%-го розчину фармацевтичного препарату «Мерказоліл» (“Фармацевтична компанія «Здоров`я»”, Україна, м.Харків) протягом 2-х місяців [Ром-Богуславська О.С., 2001; Zahedi S., 2002].

Експериментальних тварин розподілили на групи: 1 ? інтактні 4- і 8- місячні тварини (контроль за віком); 2 ? моделювання гіпотиреозу; 3 ? введення біологічного матеріалу (ККФЩЗ, КАП, ККФЩЗ+КАП) на тлі подальшої дії мерказолілу, тварин виводили з експерименту на 3-ю добу після введення біологічного матеріалу; 4 ? введення біологічного матеріалу (ККФЩЗ, КАП, ККФЩЗ+КАП) в день відміни мерказолілу, тварин виводили з експерименту на 3, 7, 14 і 60 доби після трансплантації; 5 - (контрольна) ? відміна мерказоліу без введення біологічного матеріалу, тварин виводили з експерименту на 3, 7, 14 і 60 доби після відміни тиреостатику.

Трансплантацію біоматеріалу здійснювали в підшкірну кишеню в стерильних умовах. При декапітації у тварин забирали кров для одержання сироватки, в ній визначали вміст тиреоїдних гормонів (загальні і вільні фракції тироксину і трийодтироніну) імуноферментним методом з використанням наборів «Дослідно-виробничій інститут біотехнології» (Україна, м. Одеса). Ліпідний спектр у сироватці крові (загальний холестерин (ЗХС), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ)) визначали рутинним методом з використанням наборів PLIVA-Lachema (Чехія). Холестерин у складі ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) розраховували за формулою [Friedewald W.T., 1972].

Для гістологічного аналізу екстирпували місце введення біологічного матеріалу і внутрішні органи тварин-реципієнтів (щитовидна залоза, печінка, тимус), промивали фізіологічним розчином, охолодженим до 4°С, протягом 5хв, далі фіксували в 10% розчині формаліну. Зразки органів піддавали стандартній гістологічній проводці, заливали парафіном, зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином згідно з методами класичної гістотехніки. Зразки досліджували під світловим мікроскопом. Фотореєстрацію проводили за допомогою цифрового фотоапарата Olimpus C-180. Морфометричний аналіз (площа гепатоцитів і їх ядер, відносна площа кіркової і мозкової зон тимуса) виконували за допомогою морфометричної програми «Bioviosion 3.0».

Статистичну обробку результатів здійснювали за методами Mann-Whitney і кореляційного аналізу [Зайцев Т.Н., 1984], використовуючи програму “StatGraphics - 2.1”. Розходження між групами вважали статистично достовірними при р < 0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ OБГОВОРЕННЯ

кріоконсервування трансплантат ендокринопатія

Життєздатність фетальної щитовидної залози, яка зберігалася при -196°С протягом 5 років. Тканину щитоподібної залози культивують більше півстоліття [Roche J., 1957], оскільки даний метод дозволяє не лише адекватно оцінити синтетичну активність і проліферативну здатність деконсервованого матеріалу після різних впливів (вид кріопротектора, режим заморожування, термін зберігання при -196°С, режим відігрівання), а також вивчити його метаболічні властивості. У нашому експерименті культивування фрагмента деконсервованої щитовидної залози протягом 24 діб не впливало на вміст трийодтироніну (Т₃) у середовищі культивування (табл. 1). Відомо, що щитовидна залоза головним чином синтезує тироксин (Т₄), тоді як Т₃ утворюється і метаболізується в периферичних органах під дією ферментів дейодиназ. Таким чином, можна передбачити, що постійне значення Т₃ обумовлено відсутністю в середовищі культивування дейодиназ і свідчить про рівень його секреції культивованою тканиною. Рівень Т₄ у середовищі культивування поступово знижувався до 24-ї доби спостереження. Дані літератури свідчать про швидке зниження гормонпродукуючої здатності культури щитоподібної залози від 3-х до 5-ти діб культивування [Sato K. et al., 1988]. У нашому дослідженні досить високий рівень гормонів зберігався до 14-ї доби експерименту. Ймовірно, це обумовлено використанням димексиду як кріопротектора. Дані літератури підтверджують те, що його додавання в середовище культивування підвищує і пролонгує гормонпродукуючу здатність культури клітин щитовидної залози [Sato K., 1988]. При цитологічному аналізі на 3-ю добу визначався розріджений моношар епітеліальних клітин. До 14-ї доби культивування моношар був цілком сформований і представлений в основному епітелієм. При дослідженні препаратів визначено 2 типи клітин: великі з полігональною формою та інтенсивно забарвленим ядром, дрібнозернистою, дисперсно забарвленою цитоплазмою і дрібні клітини з невеликим обідком цитоплазми і світлим ядром. Ці результати підтверджуються даними літератури про гетерогенність культивованих тироцитів [Kusunoki T., 2002]. Виявлялися клітини на різних стадіях мітотичного ділення і формування порожнистих структур з епітеліальних клітин, які можна розглядати як зачатки фолікулів.

Таблиця 1

Вміст трийодтироніну і тироксину в культуральному середовищі на різних термінах культивування

Показник	Термін культивування, доба
	3	14	24
Т3	2,64 ± 0,17	2,63 ± 0,46	2,62 ± 0,21
Т4	85,9 ± 5,0	67,2 ±10*	38,0 ±2,5 * **

Примітка: *, ** - відмінності достовірні по відношенню до 1 та 2 групи відповідно.

Таким чином, при зберіганні фетальної щитоподібної залози людини при -196°С протягом 5 років проліферативна і гормонпродукуюча здатність не втрачаються.

Дослідження тиреоїдного статусу експериментальних тварин. На початку експерименту структура щитоподібної залози інтактних тварин цілком відповідала нормі (рис. 1а). Після 2-х місяців прийому мерказолилу відбувалися некробіотичні і дистрофічні зміни органу, спалі фолікули невеликого розміру зберігалися лише на периферії органу (рис.1б). У сироватці крові спостерігалось практично 5-кратне зниження загальної фракції Т₄, 7-кратне зниження вільної фракції Т₄ і зниження в 1,5 рази загальної фракції Т₃ (рис. 2 а,б,в). При цьому було виявлено 2-кратне збільшення вмісту вільної фракції Т₃ (рис. 2г), що ймовірно пов'язано з компенсаторною активацією системи периферичного дейодування, оскільки при гіпотиреозі підвищується активність і синтез de novo дейодинази II типу [Burmeister L.A., 1997; Buettner C., 2000; Bianco A.C., 2002]. Збільшення вільної фракції T₃ при зниженні його загальної фракції також може бути пов'язано зі зміною метаболізму білків, що транспортують тиреоїдині гормони, синтез яких відбувається в печінці і регулюється тиреоїдними гормонами [Fujiwara K., 2001, Peeters R.P., 2002], що може непрямо свідчити про зниження функціональної активності печінки.

Вже на 3-ю добу експерименту у всіх групах спостерігалось часткове відновлення структури щитоподібної залози, яке було найбільш виражене при трансплантації КАП (рис. 1 е,є), де тканина щитоподібної залози найбільш відповідала нормі: фолікули в основному середнього і дрібного розміру заповнені світло забарвленим колоїдом і вислані кубічним епітелієм, зустрічались поодинокі фолікули великого розміру, заповнені інтенсивно забарвленим колоїдом і вислані плоским епітелієм. По всьому зрізу спостерігалося утворення нових фолікулів як діленням тих, що вже існують, так і утворенням із міжфолікулярного епітелію. Найменш виразне відновлення структури щитоподібної залози спостерігалося у тварин з введенням ККФЩЗ (рис. 1 г,д) і контролі (рис. 1в), в яких орган мав мозаїчну будову, по всьому його зрізу спостерігалися гігантські фолікули. Проте аналіз вмісту тиреоїдних гормонів на 3-ю добу експерименту показав найбільш виразне відновлення цих показників у контрольній групі тварин (рис. 2 а,б,в,г).

кріоконсервування трансплантат ендокринопатія



а	б	В
г	д	Е
ж	з	и

Рис. 1 Щитоподібна залоза інтактних тварин (а), після 2-х місяців прийому тиреостатику (б) та на 3 добу експерименту: відміна тиреостатика (контроль) (в), введення ККФЩЗ на тлі дії тиреостатика (г) та його відміні (д), введення КАП на тлі дії тиреостатика (е) та його відміні (є), введення ККФЩЗ+КАП на тлі дії тиреостатика (ж) та його відміні (з). Фарбування гематоксиліном і еозином, ок. 12, об. 16. 1 - фолікули; 2 - судини; 3 - екстрафолікулярний епітелій; 4 - десквамація епітелію у фолікул; 5 - утворення нових фолікулів.

У цілому в групах з введенням біологічного матеріалу відбувалось зростання вмісту загальної і вільної фракцій Т₄ (загального Т₄ в середньому в 2?2,5 рази (рис. 2а), вільного Т₄ в середньому в 2?4 рази (рис. 2б)), що свідчить про підвищення функціональної активності щитоподібної залози.

Достовірні відмінності при введенні біоматеріалу на тлі дії тиреостатику і його відміні спостерігались лише у вмісті вільної фракції Т₄ при введенні КАП і ККФЩЗ+КАП (рис. 2б) і вмісті загального Т₃ при введенні ККФЩЗ і ККФЩЗ+КАП (рис. 2в).

У групах із введенням біологічного матеріалу і контролі на цьому терміні спостереження збільшувався вміст загальної фракції Т₃, який перевищував не лише його вміст при моделюванні патології, але і початковий (рис.2в).

Можна передбачити, що такі зміни обумовлені як дисфункцією синтетичної активності щитовидної залози у бік підвищення синтезу Т₃, так і підвищенням активності системи периферичного дейодування. На 7, 14 і 60 доби дослідження цей показник в цілому відповідав нормі в усіх експериментальних групах.

На 3-ю добу дослідження спостерігалась тенденція до зниження вмісту вільної фракції Т₃ у всіх експериментальних групах (рис. 2г). Відсутність достовірної різниці вмісту Т₃ порівняно із значенням при моделюванні гіпотиреозу, ймовірно, обумовлена періодом напіввиведення цього гормону, який складає 2 доби.

На 7 і 14 доби дослідження ми спостерігали різну динаміку вмісту цього показника у експериментальних групах: поступове зниження і відповідність вихідному значенню до 14-ї доби в контрольній групі тварин; достовірно високе значення відносно початкового при введенні ККФЩЗ; зниження до 7-ї доби і збільшення до 14-ї доби при трансплантації КАП і поєднаному введенні біоматеріалу.

а	б
в	г
Рис. 2. Вміст тиреоїдних гормонів у сироватці крови експериментальних тварин на 3-ю добу після введення біологічного матеріалу на тлі дії тиреостатику і його відміні: а - загальний тироксин; б - вільний тироксин; в - загальний трийодтиронін; г - вільний трийодтиронін.

Примітка. -Размещено на http://allbest.ru

відмінність вірогідна відносно інтактних значень;

Размещено на http://allbest.ru

- відмінність вірогідна відносно моделі гіпотиреозу;

Размещено на http://allbest.ru

- відмінність вірогідна відносно значень у групі введення біоматеріалу на тлі дії тиреостатика.

Размещено на http://allbest.ru

- введення біоматеріалу на тлі дії тиреостатика;

Размещено на http://allbest.ru

Вміст загальної фракції Т₄ (рис. 3а) на 7 і 14-у доби дослідження в цілому наближався до значень інтактних тварин.

Зміна вмісту вільної фракції Т₄ мала хвилеподібний характер (рис. 3б), а саме ? у групі з введенням КАП і контролі відбувалось підвищення на 3 добу, зниження на 7 добу і підвищення на 14 добу дослідження.

При введенні ККФЩЗ спостерігалось поступове збільшення до 7 доби, на 14 добу - зменшення. У групі з комбінованим введенням біоматеріалу на 7 добу відмічалось зменшення цього показника, яке зберігалось до 14 доби дослідження.

На 60-у добу дослідження у інтактних 8-місячних тварин (контроль за віком) порівняно з інтактними 4-місячними спостерігається тенденція до зниження фракцій тироксину (загального Т₄ - на 40%, вільного Т₄ - 35%) і підвищення фракцій трийодтироніну (загального Т₃ - на 82%, вільного Т₃ -71%), що може бути обумовлено віковими змінами або екзогенними чинниками [Деряпа Н.Р., 1985; Трахтенберг І.М., 1991; Barrett P., 2007]. У тварин з введенням ККФЩЗ і КАП вміст загальної фракції Т₄ був в середньому в 2 рази вищий, ніж у інтактних 8-місячних, а у групі з введенням ККФЩЗ+КАП і контролі - в 1,5 рази вищий. Вміст вільної фракції Т₄ в цілому відповідав цьому показнику інтактних 8-місячних щурів, лише у групі з комбінованим введенням біологічного матеріалу він був достовірно вищий. Вміст загальної фракції Т₃ у всіх групах був нижчий відносно інтактних 8-місячних тварин, але при цьому наближався до значення інтактних 4-місячних.

а	б
Рис.3. Вміст тироксину в сироватці крові експериментальних тварин: а - загальна фракція; б - вільна фракція.

Вміст вільної фракції Т₃ у групі з введенням ККФЩЗ був вищий, а у контролі та групі з введенням ККФЩЗ+КАП - нижчий, ніж у інтактних 8-місячних тварин.

Гістоструктура щитоподібної залози на 7, 14 і 60 доби експерименту в усіх експериментальних групах відповідала нормі

Таким чином, в ранні терміни дослідження (3 доби) найбільш ефективне відновлення гістоструктури щитоподібної залози визначалось при трансплантації КАП як на тлі дії тиреостатику, так і при його відміні. Протягом наступних 2-х тижнів у всіх експериментальних групах на тлі нормальної гістоструктури щитоподібної залози тварин-реципієнтів спостерігалися хвилеподібні зміни вмісту більшості показників тиреоїдних гормонів, що свідчить про зміни функціонального стану як щитоподібної залози, так і системи периферичного дейодування. На 60 добу спостерігався стимулюючий ефект монотрансплантатів (КАП і ККФЩЗ) на тканину щитоподібної залози тварин-реципієнтів, що виявлялось у значному вмісті загального Т₄, який наближався до значень інтактних 4-місячних тварин.

Дослідження ліпідного спектра сироватки крові, морфологічного стану печінки і їх взаємозв'язку з тиреоїдними гормонами. Моделювання гіпотиреозу супроводжувалося білковою дистрофією паренхіми печінки (еозинофілія і вакуолізація цитоплазми, лізис ядер), збільшенням вмісту ЗХС і ХС ЛПНЩ (рис. 4 а,б) і зниженням ХС ЛПВЩ (рис. 4в), що створює умови для розвитку атеросклерозу, який часто є супутнім захворюванням при гіпотиреозі.

На 3-ю добу після введення біологічного матеріалу у всіх експериментальних групах спостерігалось часткове відновлення структури паренхіми печінки, яке найбільш виражене в групі з комбінованим введенням біоматеріалу (конденсація цитоплазми та звільнення клітин від вакуолей). На 7-му добу спостерігалась подальша виражена регенерація паренхіми печінки, що виявлялось у мітотичній активності гепатоцитів і появі двоядерних клітин до 7 - 10 у полі зору (у інтактних тварин 1-2 у полі зору), що в свою чергу призводило до зменшення площі гепатоцитів (рис. 4г).

а	б
в	г
Рис. 4. Ліпідний спектр сироватки крові тварин (а - ЗХС; б - ХС ЛПНЩ; в - ХС ЛПВЩ) та площа гепатоцитів (г).

Вірогідно, високою мітотичною активністю клітин обумовлена відсутність змін вмісту ЗХС, ХС ЛПНЩ і ХС ЛПВЩ у сироватці крові тварин цієї експериментальної групи. Висока мітотична активність гепатоцитів спостерігалась на 14 добу у групі з введенням ККФЩЗ, що призводило до зниження площі гепатоцитів (рис. 4г), підвищення ЗХС і зниження ХС ЛПВЩ (рис. 4 а,в) у цей термін.

У групі з введенням КАП площа гепатоцитів істотно не змінювалась протягом експерименту, двоядерні клітини зустрічались у невеликій кількості (2 - 5 у полі зору). Значне зниження ЗХС, ХС ЛПНЩ спостерігалось вже на 3 добу, проте на 14 добу виявлялось підвищення цих показників.

У контрольній групі нормалізація досліджуваних показників спостерігалась лише на 14 добу експерименту. Площа гепатоцитів протягом експерименту істотно не змінювалась.

Таким чином, можна передбачити, що введення ККФЩЗ стимулює проліферативну активність гепатоцитів, цей ефект підсилюється при комбінованому введенні біологічного матеріалу, що і обумовлює менш виражену нормалізацію ліпідного спектра у цих експериментальних групах, оскільки при підвищенні проліферативної активності зменшується синтетична. Менш виражена проліферативна активність гепатоцитів у групі з монотрансплантацією КАП супроводжується скорішою нормалізацією показників ліпідного спектра в сироватці крові.

Ліпідний спектр у сироватці крові інтактних 8-місячних тварин характеризувався перерозподілом вмісту холестерину у фракціях ліпопротеїдів у бік збільшення вмісту атерогенної фракції і зниження антиатерогенної. У цей термін ми не виявили істотних відмінностей між вмістом досліджуваних показників у групах з введенням біологічного матеріалу і контролі порівняно із значеннями інтактних 8-місячних тварин.

Метаболізм ліпідів контролюється нейро-ендокринними чинниками, серед яких важливу роль відіграють тиреоїдні гормони [Duntas L.H., 2002; Jiskra J, 2007; Neves C., 2008]. Для виявлення можливого взаємозв'язку між тиреоїдним статусом і показниками ліпідного спектра був проведений кореляційний аналіз, який виявив максимальну кількість зв'язків у групі з введенням ККФЩЗ (45%), мінімальну - з введенням КАП (20%). У тварин із комбінованим введенням біологічного матеріалу цей показник склав 30%, а в контролі - 35%. Тому можна передбачити, що нормалізація ліпідного спектра в групі з трансплантацією ККФЩЗ переважно обумовлена дією тиреоїдних гормонів, тоді як в групі з трансплантацією КАП - біологічно активних речовин плаценти.

Морфологічна і морфометрична характеристика тимуса експериментальних тварин. У нашому дослідженні моделювання гіпотиреозу супроводжувалося акцидентальною інволюцією тимуса, що виявлялося в розмитості кортико-медулярного кордону і блідості кіркової і мозкової зон. Порівняно з інтактними значеннями спостерігалося звуження кіркової і розширення мозкової зон тимуса експериментальних тварин (рис. 5 а,б). Вилочкова залоза є органом-мішенню для тиреоїдних гормонів, зниження концентрації яких призводить до акцидентальної інволюції тимуса [Abou-Rabia N., 1994; Гріневіч Ю.Я., 2002]. Крім того, авторами [Алексєєва І. Н., 1991; Касимова Г.Г., 2001] встановлено тісний зв'язок між функціональною активністю тимуса і печінки та розвитком акцидентальної інволюції вилочкової залози при гепатитах різної етіології. Такі дані дозволяють передбачити певний зв'язок між виявленими нами деструктивними процесами в досліджуваних органах (щитовидна залоза, печінка, тимус) при моделюванні гіпотиреозу.

а	б
Рис. 5. Морфометричні показники тимуса: а - площа кіркової зони; б - площа мозкової зони.

Введення біологічного матеріалу на 3-ю добу як на тлі прийому тиреостатику, так і при його відміні супроводжувалося відновленням гістоструктури тимуса, збільшенням клітинності кіркової і мозкової зон та появою бластних клітин у субкортикальній зоні, що було найбільш виражене при введенні ККФЩЗ як на тлі дії тиреостатика, так і при його відміні. З одного боку, відновлення гістоструктури тимуса, ймовірно, може бути частково обумовлено збільшенням вмісту тиреоїдних гормонів протягом терміну дослідження. З іншого боку, збільшення вмісту тиреоїдних гормонів у групах з монотрансплантацією щитовидної залози менш виражене, а реакція тимуса, навпаки, більш виражена. Можна передбачити, що виявлені зміни також обумовлені антигенною стимуляцією. Тімус є центральним органом Т-ланки імунітету, який відіграє провідну роль у деструкції ксеногенного трансплантата, тоді як до деструкції алогенного трансплантата більше залучена В-ланка імунітету [Simeonovic C. J., 1990, 1999, 2001, 2004; Koulmanda M., 1995, 2004]. На 7 і 14-у доби дослідження відносна площа кори тимуса також була більшою в групі з введенням ККФЩЗ, а на 7-у добу визначалася гіперплазія кори тимуса.

Аналізуючи отримані дані, можна передбачити, що монотрансплантація ККФЩЗ викликає сильнішу антигенну стимуляцію Т-ланки імунітету, яка менш виражена при ко-трансплантації ксеногенного і алогенного біоматеріалу. Формування клонів і накопичення лімфоцитів пам'яті відбуваються на 7-12 добу після антигенної стимуляції, цим, ймовірно, обумовлено максимальне значення відносної площі кіркової зони вилочкової залози у всіх експериментальних групах на 7-у добу дослідження.

На 60-у добу експерименту морфометричний аналіз показав, що відносна площа кіркової зони вилочкової залози інтактних 8-місячних тварин не відрізняється від інтактних 4-місячних. Гістологічний аналіз виявив дезорганізацію кіркової зони тимуса інтактних 8-місячних тварин, що свідчить про зниження функціональної активності і вікової інволюції органу. Спостережувана нами велика кількість макрофагів і гладких клітин також характерна для інволютивних процесів і узгоджується з даними літератури [Стручко Г.Ю., 2001]. У групі з введенням ККФЩЗ морфометричні показники тканини тимуса максимально наближалися до значень інтактних тварин, гістологічно структура органу також порівнянна із структурою інтактних 4-місячних тварин, наявність бластних клітин у субкортикальній зоні свідчить не лише про збереження гістоструктури, але і про його високу функціональну активність. Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок про уповільнення вікової інволюції тимуса при монотрансплантації ККФЩЗ, що може бути обумовлене «шлейфом» антигенної стимуляції [Куліков А.В., 2002, 2006, 2008]. Враховуючи, що тимус є тиреоїдзалежним органом, такий ефект також може бути пов'язаний з високим вмістом тиреоїдних гормонів у тварин цієї групи [El-Shaikh K.A., 2006]. Гістоструктура тимуса тварин з введенням КАП і ККФЩЗ+КАП відповідала гістоструктурі інтактних 8-місячних тварин, уповільненняю темпів вікової інволюції ми не спостерігали. Практично повна деструкція органу тварин контрольної групи може бути наслідком прийому тиреостатику, оскільки відомо, що чинникі екзогенної і ендогенної природи, у тому числі і прийом деяких фармакологічних препаратів знижують імунологічний статус організму і прискорюють темпи інволюції тимуса [Куліков А.В., 2002].

Морфологічне дослідження місця введення біологічного матеріалу. У нашому дослідженні гістологічний аналіз місця введення біологічного матеріалу показав, що вже на 3-ю добу у всіх варіантах трансплантації як на тлі введення тиреостатику, так і при його відміні біоматеріал повністю оточений активно проліферуючою, васкуляризованою і інфільтрованою сполучною тканиною, що було більш виражено у групі з введенням ККФЩЗ на тлі подальшої дії тиреостатику. У інфільтраті в основному визначалися лімфоцити. Численні моноцити, макрофаги, плазматичні і гладкі клітини були розташовані головним чином уздовж кровоносних судин. Фолікули щитовидної залози частково вислані кубічним епітелієм, в деяких з них спостерігалися блідозабарвлені острівці колоїду. На 7 добу експерименту монотрансплантат ККФЩЗ практично повністю заміщався сполучною тканиною і на 14 добу гістологічно не визначався, що узгоджується з даними літератури про повну деструкцію ксенотрансплантата в середньому протягом 10 діб без вживання додаткових імуносупресивних методів [Simeonovic C. J., 1990; Wallgren A.C., 1995; Koulmanda M., 1995, 2004]. Монотрансплантат КАП на 3 добу дослідження також був повністю оточений проліферуючою сполучною тканиною, проте запальний процес був набагато слабше виражений у порівнянні з монотрансплантацією ККФЩЗ. У центральній частині монотрансплантата присутня ланка аморфної безклітинної маси із скопищем клітинного детриту у центрі, розміри якої зменшувались на 7 і 14 доби дослідження. Вірогідно, це обумовлено відсутністю трофіки центральної частини трансплантата.

Аналогічні зміни відбувалися і при комбінованому введенні ККФЩЗ і КАП. Проте, ко-трансплантат ККФЩЗ визначався як на 7 добу, так і на 14 добу дослідження, що може бути обумовлено місцевою імуносупресивною дією біологічно активних речовин плацентарної тканини (хоріонічний гонадотропін, естроген та ін.) [Радостіна А.І., 1993; Ширшев С.В. 2003, 2008].

ВИСНОВКИ

Терапія гіпотиреозу ? одна з актуальних проблем сучасної медицини. У дисертаційній роботі відповідно до поставленої мети і задач одержано дані щодо структури щитовидної залози, паренхіми печінки, тимуса та деяких біохімічних показників при застосуванні плаценти в умовах гіпотиреозу як на тлі подальшої дії тиреостатика, так і при його відміні. Отримані дані свідчать про ефективність використання кріоконсервованої алогенної плаценти при терапії гіпотиреозу.

1. Зберігання фетальної щитовидної залози людини протягом 5 років при температурі -196°С під захистом кріопротектора ДМСО (10%) забезпечує її гормонпродукуючу здатність і проліферативну активність, що підтверджено високим вмістом тироксину в середовищі культивування і даними цитологічного аналізу.

2. Введення біоматеріалу (КАП, ККФЩЗ та КАП+ККФЩЗ) в умовах подальшої дії тиреостатику стимулює відновлення гістоструктури щитовидної залози і сприяє збільшенню вмісту тиреоїдних гормонів у сироватці крові тварин-реципієнтів вже на 3 добу після введення. Найбільш виражене відновлення тиреоїдного статусу спостерігається при введенні КАП, найменше - при введенні ККФЩЗ.

3. Введення біоматеріалу (КАП, ККФЩЗ та КАП+ККФЩЗ) при спонтанному регресі гіпотиреозу сприяє відновленню тиреоїдного статусу вже на 3 добу після введення. Найбільш ефективне відновлення тиреоїдного статусу спостерігається при введенні КАП, найменше - при введенні ККФЩЗ.

4. Найбільш виражений гіполіпідемічний ефект спостерігався при введенні КАП. Максимальна кількість кореляційних зв'язків виявлена при введенні ККФЩЗ, мінімальна - при введенні КАП.

5. Введення ККФЩЗ стимулює проліферативну активність гепатоцитов (до 7-10 двоядерних гепатоцитов у полі зору на 14 добу після введення ККФЩЗ), яка підсилюється при введенні ККФЩЗ разом із КАП (до 7-10 двоядерних гепатоцитов у полі зору на 7 добу після введення ККФЩЖ+КАП).

6. Найбільш виражена реакція тимуса на введення біоматеріалу спостерігається при монотрансплантації ККФЩЗ, що виражається в гіперплазії кіркової зони на 7-у добу дослідження. У віддалені терміни дослідження (60 діб) монотрансплантація ККФЩЗ сприяє уповільненню темпів вікової інволюції органа.

7. Комбіноване введення ККФЩЗ і КАП сприяє подовженню терміну збереження ксеногенного біоматеріалу.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чуйкова В.И. Влияние ксенотрансплантации фетальной щитовидной железы на липидный обмен при экспериментальном гипотиреозе / В.И. Чуйкова, В.И. Строна, Т.Н. Юрченко, Д.В. Строна // Світ медицини та біології. - 2006. ? №1. - С. 57 ? 63.

2. Чуйкова В.И., Строна В.И. Эффект действия фетальных тканей при дисфункции щитовидной железы в эксперименте / В.И. Чуйкова, В.И. Строна // Світ медицини та біології. - 2007. - №1. - С.81 ? 86.

3. Чуйкова В.И. Морфологическая характеристика тимуса животных с экспериментальным гипотиреозом при его коррекции фетальными тканями / В.И. Чуйкова // Патологія. - 2007. - Т.4, №3. - С. 77 ? 82.

4. Чуйкова В.И. Морфологическая характеристика ко-трансплантатов щито-видной железы и плаценты при экспериментальном гипотиреозе / В.И. Чуйкова // Проблемы криобиологии. - 2008. - Т.18, №1. - С. 101 - 103.

5. Чуйкова В.И. Действие фетальных тканей на метаболизм липидов при гипотиреозе в эксперименте / В.И. Чуйкова // Проблемы криобиологии. - 2008. - Т.18, №4. - С. 448 - 452.

6. Чуйкова В.И. Морфологическая характеристика ко-трансплантатов ксеногенной щитовидной железы и аллогенной плаценты при экспериментальном гипотиреозе / В.И. Чуйкова // Трансплантологія. - 2007. - Т.9, №1. - С. 312 - 314.

7. Патент на корисну модель №34457 Україна, МПК (2006) А61К 35/48 Спосіб подовження функціонування ендокринного ксеноматеріалу / В.І. Чуйкова, Т.М. Юрченко, В.І. Строна, заявник ІПКіК НАН України.- №u200803543, заявл. 19.03.2008, надрук. 11.08.2008, бюл. №15.

8. Юрченко Т.Н. Функциональная активность криоконсервированной фетальной щитовидной железы человека, как источника гормонов для заместительной терапии / Т.Н. Юрченко, В.И. Строна, С.В.Луговой, Д.В.Строна, В.И.Чуйкова // Фундаментальні питання експериментальної та клінічної ендокринології: четверті Данилевськи читання, 2005 р.: Тези доповідей. - Харків, 2005. - С.118 ? 120.

9. Чуйкова В.И. Влияние комбинированного введения биологического материала при гипотиреозе в эксперименте / В.И. Чуйкова, Т.Н. Юрченко, В.И. Строна // Матеріали науково-практичної конференції «Профілактика, діагностика та лікування - основні складові терапії», 19 жовтня 2006 р. - Харків 2006. - С. 102.

10. Чуйкова В.І. Вміст тиреоїдних гормонів у сироватці крові та тканині печінки при експериментальному гіпотиреозі / В.І. Чуйкова // Проблемы криобиологии: Тезисы конференции молодых ученых «Холод в биологии и медицине 2007. - 2007. - Т.17, №2. - с.210.

11. Чуйкова В.И. Морфологическая характеристика щитовидной железы экспериментальных животных при гипотиреозе и его коррекции фетальными тканями / В.И. Чуйкова, Т.Н. Юрченко, В.И. Строна, Е.П. Жуликова // Патологія: V національний Конгрес патофізіологів України «Сучасні проблеми патофізіології: від молекулярно-генетичних до інтегративних аспектів» . - 2008. - Т.5, №2, С. 115.

12. Чуйкова В.И. Содержание тиреоидных гормонов и липидный спектр в сыворотке крови крыс 4-х и 8-ми месячного возраста / В.И.Чуйкова // Матеріали конференції молодих вчених «Актуальные вопросы геронтологии и гериартрии», 29 січня 2009 р. - Київ, 2009. - С. 102.

АНОТАЦІЯ

Чуйкова В.І. Дисфункція щитоподібної залози і шляхи її корекції кріоконсервованою плацентарною тканиною - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук за фахом 03.00.19 - кріобіологія. Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харків, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню властивостей щитоподібної залози, яка зберігалась при -196°С протягом 5 років, та можливості використання плацентарної тканини для корекції гіпотиреоїдного стану.

Встановлено, що зберігання фетальної щитоподібної залози людини протягом 5 років при температурі -196°С під захистом кріопротектора ДМСО (10%) забезпечує її гормонпродукуючу здатність і проліферативну активність, що підтверджується високим вмістом тироксину в середовищі культивування і цитологічним аналізом.

Виявлено, що трансплантація біологічного матеріалу як на тлі подальшого введення тиреостатику, так і при його відміні, стимулює відновлення гістоструктури щитоподібної залози тварин-реципієнтів вже на 3 добу після введення, що було найбільш виражене при введенні КАП, найменше ? при введенні ККФЩЗ.

Також найбільш виражений гіполіпідемічний ефект спостерігався при монотрансплантації КАП, проте максимальна кількість кореляційних зв'язків між показниками ліпідного спектра та тиреоїдними гормонами встановлена при монотрансплантації ККФЩЗ, мінімальна - при монотрансплантації КАП, що свідчить про реалізацію різних механізмів відновлення показників ліпідного спектра.

Монотрансплантація ККФЩЗ стимулює проліферацію гепатоцитів, що виявляється в збільшенні кількості двоядерних клітин (до 9-11 в полі зору) на 14 добу після введення біологічного матеріалу, а при її введенні разом з КАП ? на 7 добу. У віддалені терміни дослідження (2 місяця), введення ККФЩЗ сприяло уповільненню темпів вікової інволюції тимуса. Виражена деструкція біологічного матеріалу спостерігалася при монотрансплантації ККФЩЗ, комбіноване введення сприяло подовженню терміну збереження ксеногенного біоматеріалу.

Ключові слова: гіпотиреоз, щитовидна залоза, кріоконсервована аллогенна плацента, кріоконсервована кногенна щитовидна залоза, ко-трансплантація.

АННОТАЦИЯ

Чуйкова В.И. Дисфункция щитовидной железы и пути ее коррекции криоконсервированной плацентарной тканью - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.19 - криобиология. Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, Харьков, 2010.

Диссертационная работа посвящена изучению гормонпродуцирующих свойств щитовидной железы, хранившейся при -196°С в течении 5 лет и возможного применения плацентарной ткани для коррекции гипотиреоидного состояния.

Установлено, что хранение фетальной щитовидной железы человека течение 5-ти лет при температуре -196°С под защитой криопротектора ДМСО (10%) обеспечивает ее гормонпродуцирующую способность и пролиферативную активность, что подтверждается высоким содержанием тироксина в среде культивирования и цитологическим анализом.

Выявлено, что трансплантация биологического материала как в условиях продолжающегося воздействия тиреостатика, так и при его отмене, стимулирует восстановление гистоструктуры щитовидной железы реципиентов уже на 3-и сутки после введения. Наиболее выраженное восстановление гистоструктуры щитовидной железы реципиентов наблюдалось при трансплантации криоконсервированной аллогенной плаценты (КАП), где щитовидная железа практически полностью соответствовала структуре интактной щитовидной железы. Наименее выраженное восстановление наблюдалось при монотрансплантации ксеногенной криоконсервированной щитовидной железы (ККФЩЖ), где структура щитовидной железы соответствовала таковой контрольных животных.

Показано, что наиболее выраженный гиполипидемический эффект наблюдался при монотрансплантации КАП. Однако, максимальное число корреляционных связей между показателями липидного спектра и тиреоидными гормонами отмечено при монотрансплантации ККФЩЖ, минимальное - при монотрансплантации КАП, что может свидетельствовать о большем влиянии биологически активных веществ, содержащихся в плаценте на метаболизм липидов.

Монотрансплантация ККФЩЖ стимулировала пролиферацию и полиплоидизацию гепатоцитов, что проявлялось в увеличении количества двуядерных гепатоцитов до 9-11 в поле зрения на 14-й день после введения биологического материала и на 7 сутки при комбинированном введении КФЩЖ и КАП.

Наиболее выраженная реакция со стороны тимуса на введение биологического материала наблюдалась при трансплантации ККФЩЖ, что в отдаленные сроки исследования (60 суток) способствовало замедлению темпов возрастной инволюции органа. Введение КАП и ККФЩЖ+КАП сопровождалось менее выраженной реакцией со стороны исследуемого органа.

Наиболее выраженная деструкция биологического материала наблюдалась при монотрансплантации ККФЩЖ, наименее - при введении КАП. Комбинированное введение ККФЩЖ и КАП способствовало продлению срока сохранности ксеногенного биоматериала.

Ключевые слова: гипотиреоз, щитовидная железа, криоконсервированная аллогенноя плацента, криоконсервированная ксеногенная щитовидная железа, ко-трансплантация

ANNOTATION

Chujkova V.I. Dysfunction of a thyroid gland and its correction cryopreserved of a placenta tissue. - Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of the candidate of biological sciences (PhD equivalent) on specialty - 03.00.19. - Cryobiology. - Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine of the National Academy of Ukraine, Kharkov, 2010.

Dissertational work is devoted studying of properties of a thyroid gland which was stored at -196°С within 5 years, and possibility of application of a placenta tissue for correction hypothyroid.

It is established that storage fetal thyroid gland of the on an extent within 5 years at -196°С with DMSO (10 %) provides it production of thyroid hormone and proliferative ability thyrocytes.

This proves of the true the high maintenance thyroxin in cultivating environment and the cytological analysis.

It is revealed that transplantation of the biomaterial at the further action of thyrostatic and at its abolition, stimulates restoration of a thyroid gland of recipients for 3 days a transplantation post.

Restoration was marked by the most noted at transplantation cryopreserved allogeneic placenta (CAP), the least - at monotransplantation xenogeneic thyroid gland (XTG).

The most noted hypolypidemic effect was observed at monotransplantation CAP.

However, a maximum quantity connective correlation between indicators lipids spectrum and thyroid hormones it is established at monotransplantation XTG, minimum - at monotransplantation CAP that can testify to realized of various mechanisms of restoration of lipid spectrum.

Monotransplantation XTG stimulates proliferation of hepatocytes, which is shown in increase quantity of two-nuclear cells (till 9-11 in sight) for 14 days after transplantation, and at co-transplantation ? for 7 days. In the remote terms of research (2 months), transplantation of XTG promoted delay of rate age involution of thymus. Destruction of monotransplant XTG was strong, but co-transplantation of XTG with CAP promoted prolongation of term of safety xenogeneic to-transplant.

Key words: hypothyroid, thyroid gland, cryopreserved allogeneic placenta, cryopreserved xenogeneic thyroid gland, co-transplantation.

Размещено на Allbest.ru