Демодекоз котів (епізоотологія, діагностика, лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

16.00.11 - паразитологія

ДЕМОДЕКОЗ КОТІВ (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ)

БАШИНСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор Галат Владислав Федорович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Березовський Андрій Володимирович, науково-виробнича фірма «Бровафарма», головний науковий співробітник

кандидат біологічних наук, доцент Пономар Сергій Іванович, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології та фармакології

Захист відбудеться «30» червня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус №3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус №4, к. 28

Автореферат розісланий «29 травня» 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.П. Прус

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Демодекоз є поширеною інвазійною хворобою тварин і людини. Вона реєструється у багатьох країнах світу (Ларіонов С.В., 1991; Ігнатенко Н.А., 2002; Криворучко Е.Б., 2004; Титаренко А.М., 2005; Іринчук В.В., 2007). За даними деяких вітчизняних та зарубіжних авторів, до 50 % дорослих котів уражені збудниками демодекозу (Машкей І.А. та ін., 1997; Moriello K.A., 2003). Що стосується діагностики демодекозу котів і заходів боротьби з ним, наявна у літературних джерелах інформація значною мірою є обмеженою, а іноді й суперечливою (Астраханцев В.І., 1978; Галат В.Ф., 1986; Борисевич В.Б., 1996).

Актуальність вивчення питань, пов'язаних з демодекозною інвазією котів, зростає у зв'язку з припущенням багатьох зарубіжних вчених щодо можливості зараження кліщами тварин від людини і навпаки (Gmeiner F., 1908; Ruffi T. et al., 1981; Edney T. et al., 1998; Robinson I., 1999; Tobin D.J. et al., 2003).

Отже, подальше вивчення епізоотології, клінічних ознак, вдосконалення методів зажиттєвої діагностики демодекозу котів, розробка науково обґрунтованих заходів боротьби з використанням сучасних малотоксичних лікарських засобів є важливим завданням як з теоретичної, так і прикладної точок зору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках досліджень кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного університету біоресурсів і природокористування України, зокрема в контексті планової теми: «Демодекоз тварин» (№ державної реєстрації 0106U008719).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у вивченні епізоотології демодекозу котів, удосконаленні методів діагностики та розробці науково обґрунтованої системи заходів боротьби з цією хворобою.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- вивчити епізоотологію демодекозної інвазії котів;

- встановити перебіг та клінічні ознаки демодекозу залежно від локалізації і виду збудника;

- вдосконалити методи зажиттєвої діагностики демодекозу котів;

- з'ясувати вплив збудників демодекозу на організм котів;

- дослідити зміни гематологічних показників у хворих тварин;

- запропонувати нові схеми лікування котів, інвазованих кліщами.

Об'єкт дослідження - демодекоз котів.

Предмет дослідження - зскрібки шкіри котів, Demodex cati, D. gatoi, кров, дектомакс, неостомазан, цифлі, ектомін.

Методи дослідження паразитологічні, епізоотологічні, клінічні, гематологічні, бактеріологічні, хірургічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено детальне вивчення особливостей клінічних проявів демодекозу котів, спричиненого збудниками різних видів (Demodex cati, D. gatoi). Встановлено особливості локалізації цих збудників. Виявлена залежність клінічних ознак від місця локалізації демодексів. Удосконалено існуючі методи діагностики з урахуванням видової належності збудників хвороби. Розроблено новий метод експрес-діагностики демодекозу котів. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом на корисну модель № 14613, Україна МПК GO1N 33/483 «Спосіб діагностики демодекозу котів» / В.В. Башинський, В.Ф. Галат / Заявл. 9.12.2005. Опубл. 15.05.2006. Бюл. №5.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених досліджень запропонований для впровадження у виробництво експрес-метод діагностики демодекозу котів за допомогою ацетатної клейкої стрічки. У розроблених «Рекомендаціях з діагностики та заходів боротьби з демодекозом котів» вперше наведено ефективні схеми лікування хворих тварин.

Матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Паразитологія та інвазійні хвороби тварин» студентам вищих аграрних навчальних закладів із спеціальності «Ветеринарна медицина».

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні напряму досліджень та формулюванні наукової концепції дисертаційної роботи, схем та планів дослідів. Автором самостійно виконано, проаналізовано й узагальнено весь обсяг проведених досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету (м. Київ, 3-4 березня 2005 р., 5-6 квітня 2006 р., 16-17 березня 2007 р., 11-12 березня 2008 р., 12-13 березня 2009 р.); науково-практичній конференції Українського наукового товариства паразитологів, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка О.П. Маркевича (м. Севастополь, 19-24 вересня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції паразитологів, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка Р.С. Чеботарьова (м. Київ, 16-18 травня 2006 р.); VI з'їзді паразитоценологів України (м. Харків, 11-13 жовтня 2006 р.).

Публікації. Результати експериментальних досліджень висвітлені у 10 друкованих працях, у тому числі у «Рекомендаціях з діагностики та заходів боротьби з демодекозом котів», трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях згідно з переліком ВАК України, п'яти тезах доповідей на наукових конференціях та одному патенті.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційну роботу викладено на 142 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстровано 21-ю таблицею та 23-ма рисунками. Вона містить вступ, огляд літератури і вибір напрямків досліджень, матеріали та методи виконання роботи, власні дослідження, аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки, пропозиції виробництву, додатки. У списку літератури наведено 225 джерел, у тому числі 78 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямків досліджень, матеріали та методи виконання роботи. Робота виконана упродовж 2003-2009 рр. Епізоотичну ситуацію щодо демодекозної інвазії котів вивчали в умовах Донецької міської лікарні ветеринарної медицини. Для цього використали дані 8 дільничних лікарень ветеринарної медицини, результати досліджень Донецької обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, а також комплексних досліджень котів у притулку для бездомних тварин при Ясиноватському машинобудівному заводі. Гематологічні дослідження проведені у Донецькій обласній державній лабораторії ветеринарної медицини.

Діагноз на демодекоз встановлювали на підставі мікроскопії глибоких зскрібків шкіри котів. Хворобу виключали лише при п'яти негативних результатах досліджень.

Клінічне обстеження хворих котів проводили за загальноприйнятими методами. При цьому враховували вік, стать, породу, загальний стан тварини: колір, запах, тургор шкіри в ділянці ураження; анамнестичні дані щодо появи клінічних ознак та перебігу хвороби. Оцінку стану шкіри проводили візуально та пальпаторно. Усього було обстежено 3674 коти з ураженнями шкіри різної етіології. Вік хворих тварин становив від 4 місяців до 16 років.

Матеріалом для вивчення біохімічних та морфологічних показників крові хворих на демодекоз котів слугували сироватка і стабілізована трилоном-Б кров. У досліді використали 49 котів віком від 4 місяців до 5 років. Кров для дослідження одержували з підшкірної вени передпліччя або з медіальної підшкірної вени гомілки.

Вміст загального білку у сироватці крові досліджували рефрактометричним методом. Визначення білкових фракцій проводили нефелометричним методом. Загальний кальцій в сироватці крові визначали трилонометричним методом. Кількісне визначення неорганічного фосфору крові проводили з ванадат-молібденовим реактивом, а лужний резерв - дифузійним методом. Для визначення вмісту білірубіну застосовували уніфікований метод по діазореакції. При визначенні активності аспартатамінотрансферази (АсАТ) та аланінамінотрансферази (АлАТ) використовували динітрофеніл-гідразиновий метод. Концентрацію глюкози визначали за уніфікованим глюкозооксидазним методом. Вміст сечовини в сироватці крові досліджували уреазним методом.

Морфологічні дослідження крові проводили за загальноприйнятими методиками.

Діагностували демодекоз експрес-методом та методом п'яти досліджень. При цьому, для розм'якшення зскрібків використовували не 10 %-вий, а 5 %-вий розчин гідроксиду натрію.

Методику експрес-дослідження зскрібків шкіри на наявність демодексів у котів здійснювали у такій послідовності:

- шерсть коротко вистригали на межі ураженої та здорової ділянки шкіри;

- знежирювали вибрану ділянку шкіри тварин 70 %-вим етиловим спиртом;

- висушували шкіру ватно-марлевим тампоном;

- шкіру обробляли 5 %-вим розчином лугу;

- шкіру тварин збирали у складку та сильно стискали пальцями на 5-10 с.;

- на утворену складку шкіри накладали довгий гемостатичний затискач до виділення тканинної рідини, вмісту сальних залоз, прихованих та наявних пустул;

- отриманий випіт із тканин переносили на заздалегідь підготовлений відрізок ацетатної клейкої стрічки;

- клейку стрічку приклеювали до предметного скла;

- за 5 хв одержаний матеріал досліджували за малого збільшення мікроскопу (окуляр 10, об'єктив 20).

Під час досліджень використовували цифрові фотокамери телефонів Sony Ericsson К-750, K-800, фотокамери Olimpus Camedia 10 з роздільною здатністю 2,0, 3,2 та 5,0 мегапікселів. Обробку цифрових знімків проводили з використанням програм Microsoft Photo Editor, Nero Photo Snap.

Для лікування хворих на демодекоз котів застосовували протипаразитарні препарати: дектомакс, цифлі, неостомазан та ектомін. З цією метою було використано 64 тварини віком від 4 місяців до 16 років.

Із хворих на демодекоз тварин сформували дві групи. 32 тварини однієї групи отримували препарати комплексу дектомакс-неостомазан, а іншої аналогічної групи - цифлі-ектомін. При цьому враховували вид збудника та ефективність лікарських засобів залежно від кількості обробок. Хворих котів однієї групи обробляли щотижня 4 рази, інших - 5 разів. За тваринами вели спостереження упродовж 6 місяців. За результатами одержаних показників вираховували ефективність поєднання препаратів та відсоток рецидивів хвороби.

Дектомакс (діюча речовина (ДР) - дорамектин, виробник - фірма Pfizer, США) вводили підшкірно у дозі від 0,2 до 0,7 мл на тварину, залежно від маси тіла. Цифлі (ДР - цитіоат, виробник - фірма Fort Dodge Animal Health, Нідерланди) задавали перорально у дозі 6 мг/кг маси тіла. Розчини неостомазану (1:200, ДР - трансмікс і тетраметрин, виробник - фірма Ceva, Франція) та ектоміну (1:100, ДР - циперметрин, виробник - фірма Novartis, Швейцарія) втирали в уражені ділянки шкіри.

Визначали площу ураженої шкіри та швидкість відновлення дефектів, спричинених кліщами. З цією метою контури ураженої поверхні проекційно переносили на прозорий файл за допомогою маркера по склу. Результати додавали і отримували загальну площу уражень шкіри у однієї хворої на демодекоз тварини. Дослідження проводили на 1, 7, 14, 21 та 35 добу.

Отримані результати досліджень оброблені статистично. Достовірність різниці визначали за допомогою параметричного критерію Ст'юдента (t) на персональному комп'ютері з використанням програми Excel корпорації Microsoft.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотологія демодекозної інвазії котів. Нині не здійснюється статистична звітність державної та приватних служб ветеринарної медицини щодо демодекозу котів. До жовтня 2003 року у Донецькій міській лікарні ветеринарної медицини не було зареєстровано жодного випадку демодекозу котів. У 2003-2005 рр. вперше у державній мережі виявлено 18 випадків захворювання котів на демодекоз.

Станом на 2007 р. хворобу зареєстровано у 78 котів. Це становить 2,12 % від загальної кількості виявлених хвороб шкіри. Ураження тварин збудниками демодекозу у вигляді моноінвазії зареєстровано у 39 випадках (1,06 %). В асоціації з іншими акарозними інвазіями (саркоптозною, нотоедрозною, хейлетіозною) зареєстровано таку ж кількість випадків.

Кількість тварин, інвазованих збудником D. сati, становила 52 (66,7 %), у той час як D. gatoi - лише 26 (33,3 %) від загальної кількості хворих на демодекоз котів. Захворювання реєстрували в будь-яку пору року. Найвища їх ураженість демодексами була виявлена навесні (37,73 %). Влітку рівень цього показника знижувався (27,05 %). Восени екстенсивність інвазії знову зростала (29,77 %). Лише взимку поширення демодекозної інвазії сягало найнижчого рівня (5,44 %).

Дещо змінювалася сезонна динаміка хвороби залежно від виду збудника. Так, інвазування кліщами D. сati реєстрували частіше восени (40,76 %) та навесні (31,23 %). Значно рідше виявляли цього збудника взимку (6,86 %).

Найвищу екстенсивність інвазії котів кліщами виду D. gatoi спостерігали навесні та влітку (42,78 та 30,56 % відповідно), найнижчу взимку 2,22 %.

Частіше всього коти були інвазовані збудниками демодекозу обох видів у жовтні (18,5 %) та березні (13,8 %). Найменшу кількість хворих на демодекоз котів виявили у січні (3,1 %).

Результати досліджень показали, що на демодекоз хворіють як чистопородні, так і безпородні тварини. Найбільшу кількість уражених демодексами тварин виявили серед безпородних котів (34,6 %). Найвища екстенсивність демодекозної інвазії зареєстрована серед котів європейської короткошерстної породи (14,1 %), а найнижча - у представників рідкісних порід, зокрема - норвезької, лісової, сноу-шу та ангорської (1,28 %).

При дослідженні хворих на демодекоз сфінксів збудників виду D. сati не виявляли. Водночас було зафіксовано ураження тварин цієї породи видом D. gatoi (15,38 %). На нашу думку, це зумовлено особливостями будови шкіри у цих котів (недорозвинені волосяні цибулини, поверхнево розміщені сальні залози).

Частіше всього збудниками демодекозу інвазуються кішки (56,4 %), дещо рідше - коти (43,6 %). Можливо це пояснюється кращою приживлюваністю демодексів у кішок з огляду на гормональні зміни та перебудови, пов'язані з вагітністю, тічкою і лактацією. Крім цього, кішки порівняно частіше досліджуються, що, в свою чергу, сприяє виявленню демодекозу як основної або супутньої хвороби.

Найвища екстенсивність демодекозної інвазії зареєстрована серед котів віком від 5 до 10 років (48,7 %). Дещо менша інвазованість кліщами встановлена серед тварин віком від 1 до 5 років (32,1 %) та старших 10 років (17,9 %). Найнижчу ЕІ спостерігали у котів віком до одного року (1,3 %).

Клінічні ознаки хвороби. Проведені дослідження констатували перебіг хвороби без клінічних ознак та з клінічними проявами лускатої або пустульозної (гнійна) форм. При цьому виявляли лише поодинокі випадки уражень значної площі шкіри котів при сухій (не лускатій) формі. Останню спостерігали при ураженні тварин кліщами D. сati. Клінічний прояв демодекозу значною мірою залежав від віку тварин та виду збудників (табл. 1).

За нашими спостереженнями, асоціація з патогенною мікрофлорою зумовлювала глибокий піодерматит (спочатку мікробний фурункульоз, а згодом бактеріальний целюліт). Наступна стадія розвитку паразитоценозу характеризувалася поширенням збудників з волосяних цибулин на дерму внаслідок розриву їхніх стінок. З'являлися некротичні ділянки з кров'янистим вмістимим діаметром 5-7 мм. У них важко було виявити збудників демодекозу. На більш пізній стадії хвороба ускладнювалася коковою мікрофлорою і супроводжувалася свербежем.

Пустульозну форму демодекозу реєстрували значно рідше (15 випадків, або 15,8 %). Вона розвивалась з описаної форми на стадії утворення лусочок або проявлялася самостійно. При цьому шкіра у хворих тварин покривалася маленькими пухирцями. У більшості випадків у них вдавалось виявити демодексів. Як і при лускатій формі демодекозу, у хворих котів спостерігали випадіння шерсті, почервоніння та огрубіння шкіри, утворення складок.

У 56,4 % випадків прояви демодекозу, ускладненого дерматомікозами, характеризувалися утворенням дрібних, округлої форми, алопецій, сухістю шкіри без глибоких її уражень з ознаками незначної десквамації. З часом до втрати шерсті додавалося утворення великих лусочок. Шкіра пересихала, втрачала еластичність.

Демодекоз в асоціації із саркоптозом та нотоедрозом (43,6 %) супроводжувався значним свербежем. При цьому тварини своїми кігтями травмували шкіру в місцях локалізації збудника.

Таблиця 1. Перебіг та клінічний прояв демодекозу залежно від віку котів та виду збудників

Вік тварини	Види збудників демодекозу
	D. catі	D. gatoі
до 1 року	Перебіг гострий. Уражується частіше морда, вуха, підборіддя, перенісся. Шкіра суха. Свербіж спостерігається рідко, переважно у вечірній час. Може ускладню-ватись дерматомікозами та саркоптозом	Перебіг гострий. Уражується переважно голова. Пізніше кліщі проникають у різні ділянки тіла. Виражений свербіж. Нерідко хвороба перебігає в асоціації з дерматомікозами, іншими акарозами та патогенною мікрофлорою
від 1 до 5 років	На початку хвороби перебіг гострий, через 2-3 тижні переходить у хронічний. Шерсть тьмяна, випадає, відмічаються виділення з очей ексудату. Явно виражені періоди загострення та ремісії	Перебіг гострий. Виражений свербіж. Шкіра вкрита лусочками. Доступні для кігтів місця роздряпані. Помітне схуднення та пригнічення
старші 5 років	Свербіж відсутній. Іноді відміча-ється генералізоване випадіння шерсті, без помітних уражень шкіри	Зустрічається рідко. Перебігає переважно у хронічній формі. У 90 % випадків при класичному лікуванні спостерігаються рецидиви у вигляді локальних глибоких шкірних уражень, нерідко ускладнені патогенною мікрофлорою

Найчастіше демодекоз діагностували на стадії ускладнення коковою мікрофлорою (65,4 %). Дещо рідше хворобу виявляли в асоціації з дерматомікозами (56,4 %). Ще рідше реєстрували ураження котів також збудниками саркоптозу, хейлетіозу, нотоедрозу (50 %). За ускладнення демодекозної інвазії патогенною мікрофлорою патологічний процес швидко прогресував та розповсюджувався від помірного до значного ураження ділянок шкіри тварин.

Встановлено, що демодекозна інвазія котів в асоціації з іншою акарозною інвазією зустрічалась у 19 випадках (24,36 %), з двома - 21 (26,92 %), з трьома і більше - 25 (32,05 %).

У котів найпоширенішою була локалізована форма хвороби (91,03 %). Основним місцем паразитування збудників демодекозу була шкіра спини (21,79 %), щік, губ і підборіддя (20,51 %). Переважно у цих випадках виявляли D. сati (64,7 %), рідше D. gatoi (35,3 %). Морда тварин найчастіше уражалась кліщами обох видів збудника. Ураження всього тіла або генералізовану форму демодекозу було зареєстровано лише у 8,97 % випадків. Зафіксовано ураження шкіри у ділянці кореня хвоста безпородного кота віком 2,5 роки збудником D. cati.

Проведені дослідження показали, що кліщі виду D. gatoi паразитують переважно на морді (30,77 %), рідше - на спині (23,08 %).

D. cati уражує частіше шкіру спинної ділянки тіла (21,15 %), рідше - морди (15,38 %). Слід зауважити, що в 19,23 % котів, уражених кліщами виду D. сati, хвороба перебігає без характерних клінічних ознак. За паразитування збудника D. gatoi не відмічено жодного випадку латентного перебігу хвороби.

Ураження кінцівок котів кліщами реєстрували досить рідко (3,85 %). Частіше в цих місцях знаходили збудника D. сati (66,7 %), рідше D. gatoi (33,3 %). При цьому кліщів (особливо D. gatoi) знаходили в місцях з добре розвиненою підшкірною клітковиною. Дуже рідко їх виявляли в ділянках п'ястку, зап'ястку, плесни та пальців. Ці ділянки тіла майже не уражуються демодексами.

Хвороба, спричинена D. cаti, характеризувалася більш легким перебігом. Патологічний процес рідко ускладнювався бактеріальною патогенною мікрофлорою, частіше - збудниками дерматомікозів.

При ураженні котів кліщами виду D. gatoi генералізована форма проявлялася глибокими ураженнями різних ділянок шкіри, включаючи голову і навіть хвіст.

Шкіра живота та стегон була уражена демодексами у 7,69 % котів. Переважно в цих ділянках тіла знаходили збудника D. саti (9,62 %), значно рідше - D. gatoi (3,85 %).

Характер демодекозного ураження шкіри котів у конкретних випадках суттєво різнився, нерідко уражалась не лише шкіра, але й підшкірна клітковина.

Лабораторні методи досліджень зскрібків з уражених ділянок шкіри котів. У процесі виконання роботи використовували запропоновану нами схему дослідження зскрібків шкіри від хворих тварин. Для виявлення збудників демодекозу на межі ураженої кліщами та здорової ділянок шкіри котів брали по два глибоких скрібки. Їх поміщали на одному предметному склі. Один зскрібок шкіри обробляли 10 %-вим, а другий 5 %-вим розчином гідроксиду натрію. Всього від однієї хворої тварини досліджували не менше трьох пар зскрібків.

За такою схемою провели половину досліджень. Одержані результати дали підставу стверджувати, що обробка зскрібків шкіри 5 %-вим розчином гідроксиду натрію є ефективнішою для виявлення кліщів, ніж застосування 10 %-вого розчину. демодекоз кіт діагностика лікування

Як показали результати досліджень, для постановки діагнозу на демодекоз недостатньо досліджувати зскрібки шкіри лише один раз. У такому випадку у 41 % хворих на демодекоз котів не були б виявлені збудники. У кожного п'ятого кота D. gatoi знаходили лише під час третього дослідження зскрібків шкіри. При п'ятому дослідженні зскрібків шкіри виявлено по одній тварині, ураженій D. gatoi і D. сati. Раніше у них не виявляли збудників демодекозу. Таким чином, лише після останнього негативного результату тварину вважали вільною від демодексів.

Для вдосконалення діагностики демодекозу був запропонований експрес-метод, суть якого полягає у виштовхуванні вмісту поверхневих та глибоких шарів шкіри на її поверхню через природні канали і отвори. Отриманий вміст збирали на гідрофільну поверхню клейкої ацетатної стрічки. Останню наклеювали на попередньо знежирене предметне скло. Після цього проводили мікроскопію за малого збільшення мікроскопу (ок. 10, об. 20). Дослідження здійснюють упродовж 1-2 діб. Метод показав свою ефективність щодо застосування його в умовах поза межами лікарні або лабораторії ветеринарної медицини. Цим методом було виявлено 10 позитивних результатів з 86 відібраних і досліджених у польових умовах зскрібків шкіри від підозрюваних у захворюванні котів.

Зміни морфологічних та біохімічних показників крові хворих на демодекоз котів. Для проведення досліду було сформовано 3 групи тварин (по 10 голів у кожній). У першу групу (контрольна) були відібрані клінічно здорові тварини, в другу і третю - хворі на демодекоз коти, збудниками якого були кліщі видів D. cati та D. gatoi відповідно.

Встановлено, що кількість лейкоцитів у крові хворих на демодекоз тварин вірогідно збільшувалась. При ураженні D. gatoi цей показник зріс у 1,34, а D. сati - у 1,18 разів порівняно з контролем. Відмічено також різке збільшення кількості еозинофілів (у 3,9 та 3,6 разів відповідно). Це свідчило про алергізацію організму котів продуктами життєдіяльності кліщів. Кількість лімфоцитів зменшилась, порівняно з показниками контрольної групи, у 1,5 і 1,4 рази відповідно.

Кількість еритроцитів у крові хворих на демодекоз котів зменшувалась (в 1,46 та 1,26 рази відповідно). Ймовірно, це стало наслідком кровотечі при самопошкодженні уражених збудниками хвороби ділянок тіла.

Вміст гемоглобіну дещо знижувався (в 1,17 і 1,02 рази відповідно). Кольоровий показник зменшився порівняно з даними здорових тварин відповідно в 1,44 і 1,07 рази. Зниження рівня кольорового показника свідчило про виснаження кровотворної системи та нестачу заліза в організмі хворих котів. Ймовірно, це було наслідком хронічної інтоксикації та запальних реакцій в організмі тварин.

Можливі порушення газообміну у хворих на демодекозну інвазію котів внаслідок зниження кількості еритроцитів, кольорового показника та вмісту гемоглобіну.

Щодо біохімічних показників крові хворих на демодекоз котів, то вони змінювались залежно від виду збудника хвороби.

Вміст загального білка в організмі хворих тварин, порівняно з контролем, підвищувався в 1,03 при ураженні D. gatoi та в 1,1 рази - при D. сati. При цьому рівень альбумінів був дещо нижчим у крові обох дослідних груп тварин порівняно з контролем (в 1,3 та 1,01 рази відповідно). Ці показники свідчили про незначне навантаження на печінку та зниження її синтезуючої здатності у хворих на демодекоз котів.

Відрізнявся також вміст г-глобулінів у крові інвазованих тварин. Так, при інвазії D. gatoi рівень цього показника знижувався в 1,22, а при ураженні D. сati - збільшувався в 1,05 рази.

Вміст кальцію у хворих на демодекоз котів порівняно з контрольною групою знизився в 1,05 (D. gatoi) і 1,1 (D. сati) рази. Навпаки, вміст фосфору збільшився (в 1,04 і 1,16 рази відповідно). Це незначне збільшення, ймовірно, може свідчити про порушення роботи нирок хворих тварин, зниження їх видільної здатності.

Показники лужного резерву крові в обох випадках знижувались: в 1,27 при ураженні D. gatoi та в 1,12 рази за паразитування D. сati. Це свідчить про погіршення окислювальних процесів в організмі хворих тварин, накопичення проміжних кислих продуктів метаболізму та розвиток запальних процесів.

Рівень загального білірубіну у хворих тварин обох груп був підвищеним в 1,38 (за ураження збудником D. gatoi) та в 1,39 раза (при паразитуванні D. сati). Ймовірно, це було свідченням часткового гемолізу еритроцитів під дією токсинів і продуктів життєдіяльності кліщів. Рівень такого впливу на організм котів, уражених збудниками демодекозу різних видів, майже однаковий.

Вміст сечовини у хворих тварин збільшувався в 1,33 (D. gatoi) та в 1,20 рази (D. сati). Підвищення рівня цього показника зумовлене надмірним надходженням продуктів розпаду тканин до крові хворих котів. Супутнім фактором є ниркова недостатність, на яку вказують й інші показники.

Активність амінотрансфераз у крові інвазованих котів залежала від виду збудника. Зокрема, активність АсАТ знижувалася в 1,25 рази при інвазії D. gatoi та в 1,39 - D. сati. Це свідчить про неоднакове навантаження на серце і печінку хворих тварин.

Активність АлАТ зростала в 2,39 та 1,84 рази відповідно, що вказувало на високий рівень інтоксикації, перенавантаження клітин печінки та їх руйнацію. При цьому слід зауважити, що патогенний вплив D. gatoi на організм котів виявився більш активним.

Концентрація глюкози у крові хворих тварин, порівняно з контролем, була дещо збільшеною (в 1,06 рази при ураженні D. gatoi та в 1,04 рази - D. сati). Це вказує на навантаження на підшлункову залозу, зумовлене високим рівнем інтоксикації.

Аналізуючи дані морфологічних та біохімічних досліджень крові, можна відмітити, що зміни в організмі хворих на демодекоз котів залежать від виду збудника. D. gatoi має більш виражену патогенну дію на макроорганізм, ніж D. сati. Насамперед, патогенному впливові кліщів піддається печінка, підшлункова залоза та нирки хворих котів. У печінці відмічали явища цитолізу (підвищення активності АлАТ) та гепатоцелюлярної недостатності (зниження рівня альбуміну). Токсична дія на підшлункову залозу проявлялася зменшенням активності її ферментів та незначним підвищенням концентрації глюкози у крові хворих котів. Навантаження на видільну систему проявлялося зниженням фільтраційної здатності нирок (підвищення рівня сечовини та фосфору).

Лікування хворих на демодекоз котів. Було випробувано декілька схем лікування хворих на демодекоз тварин.

При застосуванні хворим на демодекоз котам комплексу специфічних лікарських засобів дектомакс-неостомазан середня швидкість клінічного відновлення зовнішніх дефектів шкіри становила 1,48 смІ за добу у випадку її ураження збудником D. cati та 4,31 смІ - D. gatoi. Швидше відновлення інвазованих D. gatoi ділянок шкіри (на 2,83 смІ за добу) можна пояснити великою реактивною зоною навколо центру ураження, яка після лікування ставала менш вираженою. Але ці результати стосуються й випадків, при яких використовували специфічні лікарські засоби цифлі-ектомін. Тому на порівняльну характеристику одержаних результатів значною мірою це не впливає. Швидкість відновлення уражених ділянок тіла при застосуванні лікарських засобів цифлі-ектомін становила відповідно 1,34 та 2,12 смІ за добу. Рівень цього показника є нижчим на 0,14 та 2,19 смІ за добу, ніж при застосуванні комплексу дектомакс-неостомазан на котах, уражених D. cati та D. gatoi.

Ефективність лікування хворих на демодекоз котів комплексами дектомакс-неостомазан та цифлі-ектомін становила після чотириразового їх застосування 83,33-100 %. Більш стійкими до лікарських засобів виявилися D. gatoi. ЕЕ препаратів після п'яти обробок хворих на демодекоз тварин склала 100 %. Через 6 місяців після обробки у котів були виявлені поодинокі випадки рецидивів хвороби (від 10 до 22,2 %).

Обидві схеми лікування хворих на демодекоз котів заслуговують на увагу. В той же час, вважаємо, що поєднання препаратів дектомакс- неостомазан є більш ефективним та, в меншій мірі, негативно впливає на організм хворих тварин. При цьому кількість протипаразитарних обробок котів повинна бути не менше п'яти.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі експериментально й теоретично обґрунтовано нове вирішення актуальної проблеми оптимізації діагностики та лікування котів, хворих на демодекоз. Вивчено епізоотичну ситуацію, особливості перебігу демодекозу і з'ясовано найбільш характерні його прояви, вдосконалено зажиттєві методи діагностики. Визначена ефективність акарицидних лікарських засобів та комплексної терапії хворих котів. Результати досліджень дали змогу розробити ефективні схеми лікування, хворих на демодекоз тварин. Впроваджені у виробництво “Рекомендації з діагностики та заходів боротьби з демодекозом котів”.

Серед хвороб шкіри котів різної етіології демодекоз становить 2,1 %. Більш сприйнятливими до демодекозної інвазії є безпородні тварини (34,6 %). Найменш ураженими паразитичними кліщами виявилися норвезька лісова, сноу-шу та ангорська породи котів. Їх інвазованість склала менше 1,3 %.

Самки частіше за самців інвазуються демодексами (56,4 %). Переважно хворіють на демодекоз дорослі коти віком від 5 до 10 років (48,7 %). Найменша ЕІ демодексами мала місце у котів до 1 року (1,3 %). Частіше демодекозну інвазію реєструють серед котів європейської короткошерстої породи (14,1 %).

Акарозна інвазія, спричинена збудником D. сati, частіше реєструється серед котів восени і навесні (40,76 та 31,23 % відповідно), рідко взимку (6,86 %).

Пік інвазії, спричиненої D. gatoi, спостерігають навесні (42,78 %) і влітку (30,56 %). Найменшу кількість хворих тварин виявляють взимку (2,22 %).

Більш поширеною у котів є локалізована форма хвороби (91,03 %). Найчастіше демодекозне ураження шкіри спостерігали в ділянках спини (21,79 %) та морди (20,51 %). У 19,23 % котів демодекоз, спричинений D. сati, перебігає безсимптомно.

У крові хворих котів спостерігають збільшення кількості лейкоцитів (при ураженні D. gatoi в 1,34, D. сati в 1,18 рази), еозинофілів (у 3,9 і 3,6 рази відповідно), зменшення кількості лімфоцитів (в 1,5 та 1,4 рази відповідно), еритроцитів (в 1,46 та 1,26 рази) та вмісту гемоглобіну (в 1,17 та 1,02 рази). Відмічено зростання активності АлАТ (в 2,39 та 1,84 рази), незначне зниження активності АсАТ (в 1,25 та 1,39 рази), збільшення вмісту білірубіну (в 1,38 та в 1,39 рази), незначне зниження рівня лужного резерву Одержані дані свідчать про негативний вплив демодексів на функціональний стан печінки та нирок.

Використання клейкої стрічки та затискача для відбору глибоких зскрібків шкіри дозволяє отримувати чисту тканинну рідину та збільшує термін її придатності для дослідження на наявність у матеріалі збудників інвазії. Запропонований 5 %-вий (замість 10 %-вого) розчин гідроксиду натрію дозволяє виявляти у зскрібках до 100 % паразитів.

Екстенсефективність лікарських засобів дектомакс-неостомазан та цифлі-ектомін при лікуванні хворих на демодекоз котів після чотириразового їх застосування склала 83,33-100 %. Ефективність препаратів після 5 обробок уражених демодексами тварин досягала 100 %. Більш стійкими до лікарських засобів виявилися кліщі виду D. gatoi.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Результати проведених досліджень включені в «Рекомендації з діагностики та заходів боротьби з демодекозом котів».

2. При постановці зажиттєвого діагнозу на демодекоз котів рекомендується застосовувати запропоновану методику з розм'якшенням зскрібка шкіри 5 %-вим розчином гідроксиду натрію.

3. Для відбору глибоких зскрібків шкіри котів у польових умовах можна використовувати клейку ацетатну стрічку. Це дозволить отримувати чисту тканинну рідину та збільшити термін придатності зскрібка для дослідження.

4. У боротьбі з демодекозом котів необхідно застосовувати щотижня дектомакс-неостомазан та цифлі-ектомін (п'ятиразово).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Методичні рекомендації

1. Рекомендації з діагностики та заходів боротьби з демодекозом котів / В.Ф. Галат, В.В. Башинський // Краматорськ: Навігатор, 2007. 28 с. (Дисертант провів діагностичні дослідження, визначив ефективність лікарських засобів).

Статті у збірниках наукових праць та журналах

2. Башинський В.В. Демодекоз котів / В.В. Башинський // Ветеринарна

медицина України. 2007. № 3. С. 21-23.

3. Башинський В.В. Методи діагностики демодекозу котів / В.В. Башинський, В.Ф. Галат // Науковий вісник НАУ. 2006. Вип. 98. С.1518. (Дисертант провів дослідження та узагальнив отримані дані).

4. Галат В.Ф. Демодекоз котів та його прояви в залежності від асоціації з іншими збудниками / В.Ф. Галат, В.В. Башинський // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: зб. наук. праць Харківської державної зооветеринарної академії. 2006. Вип. 13 (38). С. 144147. (Дисертант провів експериментальні дослідження, проаналізував отримані результати).

Деклараційні патенти на корисну модель

5. Пат. на корисну модель № 14613, Україна МПК (2006) u 2005 11728, GO1N 33/483. Спосіб діагностики демодекозу котів / В.В. Башинський, В.Ф. Галат; заявник і патентовласник Національний університет біоресурсів і природокористування України. Заявл. 9.12.2005.; Опубл. 15.05.2006, Бюл. № 5.

Матеріали і тези конференцій

6. Башинський В.В. Демодекоз котів / В.В. Башинський, В.Ф. Галат // Вестник зоологии. Паразитология и современность: Материалы научно-практ. конф. Украинского научн. общества паразитологов, посвященной 100-летию со дня рождения акад. А.П. Маркевича. 2005. Отдельный вып. 19, Ч.1. С. 3537. (Дисертант виконав експериментальну частину досліджень, проаналізував отримані результати).

7. Галат В.Ф. Ефективність лікарських засобів при демодекозі котів / В.Ф. Галат, В.В. Башинський // Тези доп. конф. проф.-викл. складу, наук. співр. і аспірантів ННІ вет. мед. та якості і безпеки прод. тваринництва, м. Київ, 1112 березня 2008 р. НАУ. 2008. С. 3132. (Дисертант провів акарологічні дослідження, вивчив ефективність лікарських засобів).

8. Галат В.Ф. Демодекоз котів / В.Ф. Галат, В.В. Башинський // Тези доп. конф. наук.-пед. прац., наук. співр. та аспірантів ННІ вет. мед. та якості і безпеки прод. тваринництва, м. Київ, 1617 березня 2007 р. НАУ. 2007. С. 3233. (Дисертант провів експериментальні дослідження, написав тези).

9. Башинський В.В. Особливості епізоотології демодекозу котів / В.В. Башинський, В.Ф. Галат // Тези доп. конф. проф.-викл. складу, наук. співр. і аспірантів ННІ вет. мед. та якості і безпеки прод. тваринництва, м. Київ, 56 квітня 2006 р. НАУ. 2006. С. 1112. (Дисертант провів дослідження, проаналізував одержані результати).

10. Башинський В.В. Демодекоз м'ясоїдних тварин / В.В. Башинський, В.Ф. Галат // Тези доп. конф. проф.-викл. складу і аспірантів ННІ вет. мед. та якості і безпеки прод. тваринництва, м. Київ, 34 березня 2005 р. НАУ. 2005. С. 11. (Дисертант провів акарологічні дослідження та проаналізував їх результати).

Башинський В.В. Демодекоз котів (епізоотологія, діагностика, лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 - паразитологія. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

У дисертації вперше проведене вивчення особливостей епізоотології демодекозної інвазії котів. Встановлено, що демодекоз реєструється в будь-яку пору року. Найвища ураженість котів збудниками Demodex cati спостерігається навесні та восени, D. gatoi - навесні та влітку. Найменша кількість випадків уражень тварин демодексами обох видів відмічена взимку. Частіше всього збудниками демодекозу інвазуються кішки (56,4 %), дещо рідше - коти (43,6 %). Найбільшу кількість уражених тварин виявили серед безпородних котів (34,6 %), найменшу - у представників рідкісних порід (норвезька, сноу-шу, ангорська). Найвища інвазованість кліщами зареєстрована у дорослих тварин віком від 5 до 10 років (48,7 %). Найменший відсоток захворювання на демодекоз спостерігали у котів віком до одного року (1,3 %).

Перебіг демодекозу у котів залежить від виду збудника, віку тварини та наявності в її організмі інших патогенів. Основним місцем локалізації збудників є шкіра морди та спини. Рідко реєструється генералізована форма хвороби.

Для дослідження на демодекоз зскрібків шкіри запропоновано застосовувати 5 %-вий розчин гідроксиду натрію. Високоефективним виявився експрес-метод діагностики хвороби з використанням клейкої ацетатної стрічки. Виявлені зміни морфологічних та біохімічних показників крові хворих на демодекоз котів та їх зв'язок з станом організму.

Ефективними лікарськими засобами за демодекозу котів виявилися дектомакс у комбінації з неостомазаном та цифлі-ектомін. Їх екстенсефективність за чотирьохразового застосування становила 83,33 100 %.

Ключові слова: демодекоз, Demodex cati, D. gatoi, 5 %-вий розчин гідроксиду натрію, клейка ацетатна стрічка, дектомакс, неостомазан, цифлі, ектомін.

Башинский В.В. Демодекоз котов (эпизоотология, диагностика, лечение). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.11 - паразитология. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

В диссертации впервые осуществлено глубокое исследование эпизоотологии демодекозной инвазии котов. Установлено, что болезнь регистрируется в любое время года. Наивысшее поражение котов возбудителями Demodex cati наблюдается весной и осенью, D. gatoi - весной и летом. Наименьшее количество случаев поражения животных демодексами обеих видов отмечено зимой. Чаще всего возбудителями демодекоза инвазируются кошки (56,4 %), несколько реже - коты (43,6 %). Наибольшее количество пораженных животных установлено среди беспородных котов (34,6 %), наименьшее - среди представителей редких пород (норвежская, сноу-шу, ангорская). Наивысшая инвазированность демодексами зарегистрирована у взрослых животных (от пяти до десяти лет). Наименьший процент заболеваемости на демодекоз наблюдали среди котов возрастом до одного года (1,3 %).

Доказано, что течение демодекоза зависит от вида возбудителя болезни, возраста животного и наличия в его организме других патогенов. Основным местом локализации возбудителя является кожа морды и спины (42,3 %). Редко регистрируют генерализированную форму болезни (8,97 %).

Для исследования соскобов кожи от подозреваемого в заражении животного предложено использовать 5 %-ый раствор гидроокиси натрия. Высокоэффективным оказался экспресс-метод диагностики демодекоза котов с использованием клейкой ацетатной ленты.

У больных котов зарегистрировано увеличение количества лейкоцитов (при паразитировании возбудителя Demodex gatoi в 1,34, а D. cati - в 1,18 раза), эозинофилов (в 3,9 и 3,6 раза соответственно), уменьшение количества лимфоцитов (в 1,5 и 1,4 раза соответственно), эритроцитов (в 1,46 и 1,26 раза) и уровня гемоглобина (в 1,7 и 1,02 раза). Отмечено повышение активности фермента АлАТ (в 2,39 и 1,84 раза), незначительное снижение активности АсАТ (в 1,25 и 1,39 раза), увеличение концентрации билирубина (в 1,38 и 1,39 раза), незначительное снижение щелочного резерва (в 1,27 и 1,12 раза), повышение уровня мочевины (в 1,33 и 1,2 раза). Это свидетельствует о негативном влиянии возбудителей демодекоза на функциональное состояние печени и почек.

Эффективными при демодекозе котов оказались четырехкратные обработки дектомакс-неостомазаном и цифли в комбинации с эктомином (экстенсэффективность акарицидных средств составила 83,33100 %). Эффективность препаратов после 5 обработок пораженных демодексами животных достигала 100 %. Более устойчивыми к этим препаратам оказались клещи D. gatoi.

Ключевые слова: демодекоз, Demodex cati, D. gatoi, 5 %-ный раствор гидроокиси натрия, клейкая ацетатная лента, дектомакс, неостомазан, цифли, эктомин.

Bashinskiy V.V. Demodeсosis of cats (epizootology, diagnostics, treatment) - Manuscript.

Dissertation for a science degree of Candidate of Veterinary Sciences on specialty 16.00.11 - Parasitology. - The National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis is actually the first comprehensive study epizootology of cats demodecosis invasion. It was elicited, that demodecosis can be registered at any time of year. The highest morbid affection by agents Demodex cati is observed in spring and in autumn, D. gatoi - in spring and in summer. Minimal number of cases of the animals' affection with the demodexes of both types is observed in winter. More frequently female cats are infested by the causative agents of the demodecosis (56,4 %), somewhat more rarely - male cats (43,6 %). The most of the affected animals are identified among out bred cats (34,6 %), the least - for the representatives of rare breeds (Norwegian, snow-shoo, angora). Highest infestation by mites is registered for the affected animals aged 5 to 10 (48,7 %). The least percentage of demodecosis disease is observed among the cats under one year old (1,3 %).

The clinical course of demodecosis depends on the type of the causative agent, age of the affected animal and presence of other pathogens in its organism. The basic location of the causatives is skin of muzzle and back. The generalized form of the illness is rarely registered.

For the demodecosis skin test it is suggested to use 5% solution of sodium hydroxide. Express-method of diagnostics of illness with the use of sticky acetate tape appeared to be high-performance. The changes of morphological and biochemical blood indexes of the cats affected with demodecosis and their correlation with the pathological processes in the organism are detected.

Efficiency medications in the case of cats demodecosis appeared to be dectomax in combination with neostomazan and tsifli-ektomin. Their extenseffectiveness made 83,33-100 % at four times using.

Key words: Demodecosis, Demodex cati, D. gatoi, 5% solution of sodium hydroxide, sticky acetate tape, dectomax, neostomazan, tsifli, ektomin.

Размещено на Allbest.ru