Комплексне лікування хронічного некалькульозного холециститу екстрактом артишоку і синглетно-кисневою терапією

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616-080+616.366-002+616.8-0092+616.33-002+616-085

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО НЕКАЛЬКУЛЬОЗНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ ЕКСТРАКТОМ АРТИШОКУ І СИНГЛЕТНО-КИСНЕВОЮ ТЕРАПІЄЮ

14.01.36 - гастроентерологія

БАБЛЮК ЛЮДМИЛА АНТОНІВНА

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" МОЗ України.

Науковий керівник:

НЕЙКО Василь Євгенович, доктор медичних наук, професор, ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішньої медицини, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

МІЩУК Василь Григорович, доктор медичних наук, професор, ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" МОЗ України, кафедра терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти, професор кафедри;

ДУТКА Роман Ярославович, доктор медичних наук, професор, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, завідувач кафедри.

Захист дисертації відбудеться "14" травня 2010 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7.

Автореферат розісланий "13" квітня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01, доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У структурі захворювань шлунково-кишкового тракту хвороби жовчного міхура (ЖМ) та жовчовивідних шляхів (ЖВШ) займають одне з перших місць, складаючи приблизно 35,7 %, причому 22,4 % ? це ті хворі, які упродовж року неодноразово втрачали працездатність (Нейко Є.М., Скробач Н.В., 2003, Щербініна М.Б., 2008).

За даними наукових джерел, на хронічний холецистит хворіє приблизно 17-19 % населення, а в індустріально розвинутих країнах до 10-20 % (Іпатов А.В., 2004). У Західній і Центральній Європі ця патологія реєструється в 12 % дорослого населення, або практично в кожної пґятої жінки та кожного десятого чоловіка зустрічається захворювання ЖМ та ЖВШ (Глоупал Л., 2007). некалькульозний холецистит лікування жовч

На сучасному етапі розвитку медичної думки зростає інтерес до ролі цитокінів у розвитку й хронізації запального процесу в жовчних шляхах. Цитокіни продукуються активними лімфоцитами, моноцитами, макрофагами та епітеліоцитами жовчних проток. В основі їхньої функції лежать індукція та регулювання запального процесу, фагоцитоз, проліферація та апоптоз (Пасіашвілі Л.М., 2004, Хоменко В. 2008, Соцька Я.А., 2009). Тому доцільним є дослідження вмісту цитокінів при хронічному некалькульозному холециститі (ХНХ) не тільки в крові, але і в жовчі.

Лікування хронічних захворювань жовчовивідної системи в останні кілька років зазнало помітних змін. Така тенденція повґязана з поглибленням знань про етіопатогенетичні механізми розвитку цієї недуги, впровадження сучасних методів діагностики та розширенням спектру медикаментозних засобів. Проте в лікуванні ХНХ є багато невирішених питань, що зумовлює зростання захворюваності та стійку втрату працездатності (Бабак О.Я., 2003, Губергриц Н.В., 2004, Круглова О.В., 2009). Тому застосовування таких лікувальних засобів, які б впливали на всі патогенетичні ланки запального процесу в ЖМ, залишається актуальним питанням сьогодення. На нашу думку, такими препаратами є артишок екстракт-Здоровґя, який має холеретичний та холекінетичний впливи і коригує процеси ліпопероксидації, ефективність якого підвищується за умов комбінації з нетрадиційним методом лікування синглетно-кисневою терапією (СКТ).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Фрагменти роботи виконано в рамках науково-дослідної роботи "Перебіг та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту в умовах впливу модифікуючих чинників та поєднаної патології", державний реєстраційний № 0108U003987, що виконується в ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет". Здобувач є виконавцем фрагменту роботи.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит шляхом застосування синглетно-кисневої терапії і екстракту артишоку та розробити рекомендації щодо доповнення базової терапії цієї категорії хворих.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити особливості порушення моторно-евакуаторних функцій жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, мікроскопічні зміни та біохімічні властивості жовчі у хворих на хронічний некалькульозний холецистит.

2. Вивчити особливості порушення стану вільнорадикальних процесів і антиоксидантного захисту у хворих на хронічний некалькульозний холецистит.

3. Вивчити особливості порушення цитокінового складу жовчі шляхом визначення прозапальних (ІЛ-1в, ТНФ-б) та протизапального (ІЛ-10) цитокінів у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, виявити кореляційні взаємозвґязки між цитокінами.

4. Дослідити асоціації між ультразвуковими критеріями запалення жовчного міхура й показниками цитокінів жовчі у хворих на хронічний некалькульозний холецистит.

5. Дослідити можливості корекції клінічного перебігу хронічного некалькульозного холециститу, моторно-евакуаторної функції жовчного міхура, мікроскопічної картини та біохімічного складу жовчі при використанні комплексної терапії з застосуванням екстракту артишоку та синглетно-кисневої терапії.

6. Дослідити можливості корекції процесів перекисного окислення ліпідів і стану антиоксидантного захисту, цитокінового складу жовчі при використанні комплексної терапії з застосуванням екстракту артишоку і синглетно-кисневої терапії.

Об'єкт дослідження: клініко-біохімічні, імунологічні та інструментальні зміни в 126 хворих на хронічний некалькульозний холецистит.

Предмет дослідження: клініко-біохімічні, імунологічні та інструментальні особливості перебігу ХНХ і терапевтична ефективність комплексного лікування хворих на ХНХ із включенням екстракту артишоку та СКТ.

Методи дослідження: Загальноприйняті методи клінічного обстеження. Ультразвукова діагностика (УЗД) гепатобіліарної системи. Багатомоментне фракційне дуоденальне зондування (БФДЗ) із реєстрацією часу та об'єму виділеної жовчі. Мікроскопічне дослідження жовчі. Біохімічне дослідження жовчі з визначенням білірубіну, холестерину, жовчних кислот (ЖК), холато-холестеринового індексу (ХХІ). Імунологічне дослідження жовчі з визначенням цитокінів (IL1в, TNF-б, IL10).

Визначення стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) за активними продуктами тіобарбітурової кислоти (ТБК) та дієновими кон'югатами (ДК). Дослідження стану антиоксидантного захисту (АОЗ) за активністю церулоплазміну (ЦП) та насиченістю трансферину залізом (НТЗ) у сироватці крові. Базальна топографічна рН-метрія за протяжністю шлунку.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що в 70,6 % обстежених ХНХ супроводжується гіпотонічно-гіпокінетичною ДЖВШ і ЖМ, а в 29,4 % - гіпотонічно-гіперкінетичною. Доведено, що при гіпотонічно-гіпокінетичній ДЖМ літогенні властивості жовчі виражені більше, ніж при гіпотонічно-гіперкінетичній. Крім того, виявлено пряму залежність між вмістом білірубіну та холестерину в жовчі та взаємообернену ? між ЖК і показниками літогенезу в жовчі.

Досліджено особливості прозапальної та протизапальної цитокінової відповіді в жовчі у хворих із ХНХ та виявлено тенденцію зниження в жовчі ІЛ-1в, TНФ-б та підвищення ІЛ-10 зі збільшенням тривалості захворювання.

Виявлено взаємозвґязки між концентрацією прозапальних і протизапальних цитокінів у жовчі, між продуктами перліпопероксидації та антиоксидантного захисту, УЗД-критеріями запалення жовчного міхура та запальними показниками периферійної крові у хворих із ХНХ.

Уперше вивчена й розроблена схема лікування хворих на ХНХ зі включенням до традиційного лікування синглетно-кисневої терапії й екстракту артишоку, що дає можливість оптимізувати лікування таких хворих.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано комплекс клінічних, біохімічних, інструментальних методів обстеження, який дає змогу проаналізувати ступінь порушення основних патогенетичних моментів при ХНХ та може використовуватися як у науковій роботі, так і в клінічній практиці.

Виявлені зміни в стані сфінктерного апарату ЖВШ і ЖМ, у біохімічному складі жовчі, у системі ПОЛ і АОЗ, у продукції прозапальних і протизапальних цитокінів дають змогу прогнозувати перебіг ХНХ та раціонально підібрати адекватну терапію.

Розроблено і запропоновано клініко- патогенетичні, функціональні, біохімічні критерії ефективності застосування екстракту артишоку та СКТ і їх комбінації у хворих із ХНХ відповідно до вираженості часово-обґємних порушень при БФДЗ, дисбалансу в біохімічному складі жовчі, у цитокіновій системі, у процесах ПОЛ і АОЗ. Апробовані та введені в клінічну практику нові лікувальні комплекси, які поєднують екстракт артишоку та СКТ, дають можливість досягнути клініко-лабораторної ремісії у хворих із ХНХ.

Впровадження в практику результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в лікувальний процес гастроентерологічного відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні, терапевтичного відділення Моршинської центральної районної лікарні, гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні №1, терапевтичного відділення №1, №2 центральної міської клінічної лікарні м. Івано-Франківська, гастроентерологічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, терапевтичного відділення Калуської центральної районної лікарні Івано-Франківської області.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри пропедевтики внутрішньої медицини ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет".

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача, виконаною під керівництвом доктора медичних наук, професора Нейка В.Є. Представлені в роботі методи є особистим внеском автора в проблему. Огляд наукових літературних джерел, відбір тематичних хворих, їх поділ на клінічні групи, здійснення клінічного, біохімічного, імунологічного, інструментального обстеження хворих, лікування, оцінка отриманих результатів, статистична обробка даних, формулювання висновків і практичних рекомендацій, апробація матеріалів дисертації, підготовка до друку наукових праць виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції лікарів-інтернів (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), науково-практичній конференції "Здобутки та перспективи внутрішньої медицини" (Тернопіль, 2006 р. та 2009 р.); ІX зґїзді Всеукраїнського лікарського товариства (Вінниця, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, серед яких 7 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для публікацій результатів дисертаційних досліджень (5 статей одноосібні), 3 тез, 1 патент України на корисну модель.

Структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 170 сторінках, її основний текст займає 130 сторінок. Складається зі вступу, огляду літератури, опису об'єкта, матеріалів та методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел, який містить 231 джерело (189 - кирилицею і 42 - латиною), додатків. Дисертація ілюстрована 29 таблицями та 21 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. З метою вивчення клінічних особливостей перебігу ХНХ ми провели динамічне спостереження за 126 хворими на ХНХ. Комплексне обстеження хворих проводилось у перші 3 дні їх перебування в стаціонарі та після отриманого курсу лікування. Паралельно обстежено 20 здорових осіб.

Відповідно до класифікації функціональних розладів тонусу й моторно-евакуаторної функції ЖМ і ЖВШ та сфінктерного апарату за А.П. Пелещуком і співавт. (1995), нами в дослідження включалися хворі з гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією та з гіпотонічно-гіперкінетичною (змішаною). Тип дискінезії діагностували за допомогою УЗД гепатобіліарної системи та БФДЗ. Так, серед обстежених - у 89 хворих (70,6 % випадків) діагностовано гіпотонію й гіпокінезію ЖМ, а в 37 пацієнтів (29,4 % випадків) - гіпотонію та гіперкінезію ЖМ. Для зручності гіпотонічно-гіпокінетичну дискінезію ми позначили І тип, а гіпотонічно-гіперкінетичну - ІІ тип.

Серед обстежених пацієнтів переважали жінки ? 77 осіб (61,0 % випадків), чоловіків було відповідно ? 49 (39,0 % випадків). При такому розподілі хворих зрозуміло, що ХНХ поширений серед жінок у співвідношенні 1:2 у когорті обстежених пацієнтів. Вік обстежених коливався в середньому від 31 до 60 років.

Залежно від застосованих лікувальних методик, хворі зі ХНХ були розділені на 4 групи. І група хворих приймала базову терапію та слугувала контролем щодо лікування (n=30); ІІ група хворих на фоні базової терапії отримувала екстракт артишоку Харківського фармацевтичного заводу "Здоровґя" (n= 32); ІІІ група хворих на фоні базової терапії отримувала синглетно-кисневі коктейлі, які приготовлені в апараті МІТ-С, паспорт ААРМ.004 ПС. (n=32); ІV група ? пацієнти, яким на фоні базової терапії призначали екстракт артишоку і СКТ (n=32).

Медикаментозна базова терапія полягала в призначенні амоксициліну по 0,5 г 3 рази на день всередину за 30 хв. до їди протягом 7-10 днів або метронідазолу по 0,5 г 3 рази на день упродовж 7-10 днів (у випадку виявлення лямбліозу), мотіліуму по 10 мг 3-4 рази на день 14 днів; циквалону по 0,2 г 3 рази на день упродовж 18 днів; гастроцепіну по 2 мл 0,5 % розчину внутрішньом'язово, но-шпи по 2,0 мл 2 % розчину внутрішньом'язово 2 рази на день чи по 1 таб. (40 мг) 3 рази на день 7-10 днів. Курс лікування тривав 18 днів.

Артишок екстракт-Здоровґя призначали хворим на ХНХ у дозі 0,2 г тричі на день за 30 хв. до вживання їжі впродовж 18 днів.

СКТ застосовували за такою схемою: 1-й та 2-й день - по 100 мл активованої води, 3-й і 4-й день по 150 мл, з 5-го дня - по 200 мл по 2 рази на день після їжі. Курс застосування ? 20 сеансів.

Обстеження хворих включало збір скарг, анамнезу хвороби, життя, об'єктивний огляд, інструментальне та лабораторне обстеження. З метою вивчення скорочувальної функції та морфологічного стану ЖМ використали УЗД гепатобіліарної системи на апараті "ALOKA-550" за загальноприйнятою методикою. УЗ критеріями хронічного холециститу вважалися: ущільнення та потовщення стінок ЖМ більше 3 мм, присутність перетинок і спайок, деформацію ЖМ, наявність у порожнині міхура негомогенного вмісту, жовчного осаду та детриту, дискінезії ЖВШ. Стан кислотоутворюючої функції шлунку і наявність дуоденогастрального рефлюксу (ДГР) визначали за допомогою базальної топографічної рН-метрії за протяжністю шлунку. Моторно-евакуаторну функцію ЖМ і ЖВШ вивчали за допомогою БФДЗ у модифікації Varela Lopez J. et аl. (1950). Біохімічний склад жовчі визначали методом Йендрашика - Грофа (білірубін жовчі), методикою Мрскоса і Товарика (холестерин жовчі), методом Шире-Кюне (жовчні кислоти), ХХІ визначали за Swell (кількість жовчних кислот/кількість холестерину).

Мікроскопічно вивчали порцію "В" жовчі, одразу ж після її отримання, в якій визначали наявність: лейкоцитів, епітелію, клітинного детриту, кристалів холестерину, солей кальцію білірубінату та їх кількість у полі зору. Вміст у жовчі ТНФ-б, ІЛ-1в, ІЛ-10 визначали імуноферментним методом із використанням наборів реагентів (Diaclone, Франція) на аналізаторі "Stat Fax 303 Plus" (США).

Інтенсивність процесів ПОЛ оцінювали за рівнем ДК та ТБК (Бабенко Г.О., 1999, Гаврилова В.Б. та співавторів, 1988). Про стан АОЗ робили висновок на основі кількісного визначення НТЗ та ЦП (Бабенко Г.О., 1999). Статистичну обробку отриманих результатів проводили на РС Pentium ІІ з використанням програми "Statistica 5.0".

Результати дослідження та їх аналіз. У 94,5 % пацієнтів захворювання супроводжувалося больовим синдромом, у 71,4 % обстежених ? диспепсичним. Прояви астено-вегетативного синдрому спостерігали в 72,2 % пацієнтів. У 20,6 % хворих були скарги, які стосувалися кардіального синдрому, у 16,7 % спостерігалися ознаки алергії. Загальнозапальний синдром проявлявся в 54,8 % хворих зі ХНХ.

При УЗД у 89,7 % обстежених реєстрували потовщення стінки більше 3 мм та ущільнення стінки ЖМ, нерівність, деформації його контуру, негомогенність вмісту. У 19 (15,1 %) обстежених відмічено болючість при натисканні датчиком на ділянку проекції ЖМ, у 77 (61,1 %) пацієнтів реєстрували збільшення розмірів міхура, у 5 (4 %) - зменшення, у 16 (12,7 %) пацієнтів розміри міхура були незміненими. У 33 (26,2 %) хворих на ХНХ діагностовано перетяжку в ЖМ, у 29 (23,0 %) ? перегин.

ДЖВШ за гіпотонічним типом на основі даних сонографічного обстеження реєструвалися в 60,3 % пацієнтів, за гіпотонічно-гіперкінетичним-у 23,0 % обстежених.

Товщина стінки ЖМ за даними сонографії у хворих із ХНХ складала (4,1±0,3) мм, що достовірно було більшим, ніж у здорових, відповідно (2,82±0,51) мм, р<0,001. Обґєм ЖМ, за даними сонографії, складав (70,83±5,11) мл і достовірно був більшим від показника здорових (54,32±3,24) мл, р<0,01. Зіставивши розміри ЖМ при проведенні УЗД органів черевної порожнини та обґєм виділеної жовчі під час ІV фази БФДЗ [(70,82±5,12) мл і (75,43±2,01) мл], достовірної різниці не виявлено, р>0,05.

Встановлено середньої сили прямий кореляційний звґязок між ІЛ-1в у жовчі і товщиною стінки ЖМ (r=+0,642, р<0,001) та сильну пряму залежність між концентрацією ТНФ-б в жовчі і товщиною стінки ЖМ (r=+0,702, р<0,001). Виявлено існування зворотного сильного кореляційного зв'язку між ІЛ-10 жовчі та потовщенням стінки ЖМ (r=?0,827, р<0,001). Обґєм ЖМ прямо корелював із запальними цитокінами ІЛ-1в і ТНФ-б (r=+0,876, р<0,001, r=+0,841, р<0,001) і взаємообернено з прозапальним ІЛ-10 (r=?0,835, р<0,001).

Аналізуючи показники І фази БФДЗ, достовірних відхилень від контролю ми не виявили. Тривалість ІІ фази в пацієнтів із І типом ДЖМ була подовженою в 3 рази, у хворих із ІІ типом ? у 1,8 рази (р<0,001). Тривалість та обґєм ІІІ фази теж подовжувалися, що свідчило про підвищення тонусу сфінктера Люткенса-Мартинова.

Діагностично важливою для нас була тривалість та кількість виділеної жовчі під час ІV фази. У пацієнтів із І типом ДЖМ тривалість цієї фази в 3 рази перевищувала контрольні показники, а в пацієнтів із ІІ типом ? у 2 рази (р<0,001). Крім того, спостерігалася відсутність так званого міхурового рефлексу (Мельтцера-Лайона), що свідчило про ареактивність ЖМ, введення другого подразника (спазмолітика) зумовило виділення жовчі, що значно перевищувало показники контролю. Подовжувалась тривалість V фази, що свідчило про гіпертонус сфінктера Мірріці.

При мікроскопічному дослідженні порції "В" жовчі в 96,8 % хворих із ХНХ спостерігалася наявність різних кристалічних структур (кристали холестерину в 28,6 % випадків, гранули білірубінату кальцію - у 65,9 % хворих, кристали карбонату кальцію - у 35,7 % обстежених). Клітинний детрит візуалізувався в 76,2 % пацієнтів, лейкоцити простежувались у 81 %, слиз виявлявся практично у всіх обстежених.

За результатами біохімічного дослідження жовчі, у пацієнтів із І та ІІ типами дискінезії білірубін в 1,4 та в 1,3 рази перевищував показники контролю (р<0,001). Рівень холестерину в пацієнтів із І типом ДЖМ в 1,6 рази перевищував норму, а в пацієнтів із ІІ типом в 1,4 рази перевищував показник контролю (р<0,001). Кількість ЖК у пацієнтів із І типом ДЖМ знижувалися в 1,5 рази відносно показника контролю, із ІІ типом - в 1,2 рази (р<0,001). ХХІ у хворих із І типом ДЖМ у 2,8 рази був нижчим відносно показника здорових осіб, а в пацієнтів із ІІ типом ? у 2,6 рази (р<0,001).

Аналізуючи показники кислотопродукуючої функції шлунку у хворих із ХНХ, ми зафіксували в більшої частини обстежених ? 57,9 % (73) ознаки гіпоацидності. У 33,3 % (42) хворих із ХНХ спостерігався гіперацидний стан. У 8,7 % пацієнтів захворювання перебігало без порушення кислотопродукуючої функції шлунку.

Крім виявлених змін кислотоутворення в 70,6 % пацієнтів, рН-профіль вказував ділянки різкого підвищення рівня рН (до 6,2-6,9) протягом 2-4 см у кардіальному і в антральному відділах шлунку, що свідчило про наявність ДГР.

Простежується залежність рівня цитокінів у жовчі від тривалості захворювання. Так, IЛ-1в у хворих, захворювання яких тривало до 1 року, становив (72,15±3,48) пг/мл і в 2,3 рази перевищував показник контролю (р<0,001). У хворих із тривалістю захворювання до 5 років рівень IЛ-1в складав (51,23±4,76) пг/мл та в 1,7 рази був вищим від показника норми (р<0,01). Збільшення тривалості перебігу ХНХ від 5 до 10 років зумовило зростання IЛ-1в в 1,4 рази, р<0,05. Середній вміст ІЛ-1в становив (55,02±4,03) пг/мл та в 1,8 рази перевищував норму (р<0,001). Аналогічно така тенденція зниження спостерігалася і для ТНФ-б. Високий показник ТНФ-б відзначався у хворих із тривалістю захворювання до 1 року, відповідно (137,31±6,24) пг/мл, який зростав відносно контролю в 1,7 рази, р<0,001. Тривалість захворювання до 5 років характеризувалась підвищенням ТНФ-б в 1,3 рази, р<0,01. Збільшення тривалості захворювання до 10 років зумовило зростання ТНФ-б в 1,2 рази, р<0,05. У середньому рівень ТНФ-б у хворих із ХНХ складав (112,93±6,23) пг/мл та в 1,4 рази перевищував норму (р<0,001).

Спостерігалося зниження ІЛ-10 у жовчі у всіх хворих на ХНХ, який становив (9,27±2,73) пг/мл і був нижчим від показника норми (19,34±0,71) пг/мл у 2,1 рази, р<0,001. Значно виражені зміни вмісту ІЛ-10 спостерігалися у хворих із тривалістю захворювання до 1 року, відповідно він знижувався в 3,3 рази. Зі збільшенням тривалості захворювання показник ІЛ-10 дещо зростав, але був нижчим від показника контролю, відповідно у хворих із тривалістю недуги до 5 років у 2,1 рази (р<0,01), до 10 ? в 1,5 рази (р<0,05).

Провівши кореляційний аналіз між показниками інтерлейкінового статусу, ми простежили, що між IЛ-1в і TНФ-б встановився прямий сильний кореляційний звґязок (r=+0,765; р<0,001), виявлено зворотний сильний звґязок між IЛ-1в і ІЛ-10 (r=?0,951; р<0,001) та зворотний середній звґязок між TНФ-б і ІЛ-10 (r=?0,614; р<0,01).

Нами була проведена кореляція між цитокінами і лейкоцитами периферійної крові та доведена наявність сильного звґязку між прозапальними цитокінами ТНФ-б, ІЛ-1в та лейкоцитами (r=+0,822, р<0,01 і r=+0,709, р<0,01) та слабкого взаємооберненого звґязку між ІЛ-10 та лейкоцитами (r=?0,302, р<0,05).

Перебіг ХНХ супроводжувався достовірним (р<0,001) підвищенням вмісту в сироватці крові кінцевого продукту розщеплення гідроперекисів поліненасичених жирних кислот - ТБК у 2,1 рази (8,61±0,25) нмоль/мл та проміжних продуктів ліпопероксидації ДК у 2,2 рази (3,83±0,11) ум. од. Особливістю формування антиоксидантної відповіді при ХНХ є зниження активності ЦП (16,92±0,15) ум. од. в 1,5 рази на 49,3 % від норми (25,27±0,45) ум. од., р<0,001, та НТЗ (0,131±0,001) ум. од., в 1,13 рази від показника норми (0,149±0,007) ум. од., р<0,001. Підвищена продукція ТНФ-б та IЛ-1в сприяла активації ліпопероксидації, що підтверджувалося наявністю прямого середньої сили звґязку між активними продуктами ТБК і IL-1в (r=+0,662; р<0,001), між ДК і TНФ-б встановився прямий сильний звґязок (r=+0,861; р<0,001). Встановлено взаємозалежність між зменшенням у жовчі ІЛ-10 і дисбалансом у системі трансферин-церулоплазміну (між ІЛ-10 і активністю ЦП та НТЗ відповідно r=+0,528, р<0,001 і r=+401, р<0,001). Реєстрували зворотний середньої сили звґязок між ІЛ-10 та активними продуктами ТБК (r=?0,662, р<0,001).

Застосування базової терапії у хворих із ХНХ сприяло нівелюванню больового синдрому на 9-10-й день лікування, нудота зникала на 5-6-й день, гіркий присмак у роті та відрижка турбували майже до закінчення курсу лікування, кардіальний синдром турбував протягом 8-10 днів лікування, прояви алергічного й астено-вегетативного синдромів зберігалися практично до закінчення курсу лікування.

Базова терапія не створює достатньої нормалізації кінезії ЖВШ і ЖМ. У пацієнтів із І типом ДЖМ і ЖВШ під впливом базової терапії достовірно (р<0,05) нормалізувалася тривалість виділення жовчі під час ІІ фази БФДЗ, але у хворих із ІІ типом достовірної тенденції не спостерігалось (р>0,05). Хоча у хворих як із І типом ДЖМ, так і з ІІ типом відбувалася нормалізація (р<0,05) часу виділення жовчі під час ІV фази БФДЗ та недостовірне зменшення обґєму ЖМ (р>0,05). Тривалість та обґєм виділеної жовчі під час ІІІ та V фаз БФДЗ достовірної динаміки не зазнали (р>0,05).

Рівень білірубіну в жовчі в пацієнтів із І типом ДЖМ зменшився на 8,3 % (р>0,05), а з ІІ типом знизився на 8,6 % (р>0,05). Показник холестерину в жовчі у пацієнтів із І типом ДЖМ зменшився на 4,7 % (р>0,05), а з ІІ типом - на 9,01 % (р>0,05). Кількість ЖК у жовчі підвищилася на 10,2 % (р>0,05) у пацієнтів із І типом ДЖМ та на 3,6 % у хворих із ІІ типом (р>0,05). ХХІ зріс на 8,5 % (р>0,05) у пацієнтів із І типом та на 8,0 % ? у пацієнтів із ІІ типом ДЖМ (р>0,05).

Мікроскопічна картина порції "В" жовчі після застосування традиційного лікування покращилася незначно, що проявлялося достовірним зменшенням (р<0,05) частки пацієнтів, в яких знаходили запальні елементи, та недостовірним зменшенням, в яких візуалізувалися літогенні компоненти жовчі (р>0,05). За даними сонографії, кількість пацієнтів, в яких фіксували потовщення стінки ЖМ>3мм, зменшилася на 16,6 % (р>0,05), негомогенність осаду - на 26,6 % (р>0,05), обґєм ЖМ ? на 30 % (р>0,05), ДЖВШ ? на 20 % (р>0,05).

Оцінюючи показники інтрагастральної експрес-рН-метрії, ми виявили, що кількість хворих із нормальною функцією шлунку склала після лікування базовою терапією 43,3 %. ДГР зберігався після лікування в 33,3 %.

Традиційне лікування сприяло зменшенню показника IЛ-1в в 1,1 рази (р>0,05), ІЛ-10 недостовірно зріс (р>0,05), та в 2,1 рази був нижчим від показника контролю, TНФ-б зменшився в 1,04 рази (р>0,05).

Активні продукти ТБК і ДК знизилися на 9,7 % (р>0,05) і на 15 % (р>0,05) під впливом традиційного лікування. Активність ЦП у сироватці крові в пацієнтів цієї клінічної групи зросла на 9,4 % (р>0,05), а НТЗ ? на 3,7 % (р>0,05).

Підсумовуючи результати, отримані при включенні до базового лікування екстракту артишоку, нами простежено регресію клінічної симптоматики на 3-4 дні швидше, ніж у хворих, які отримували базове лікування. Спостерігалася достовірна (р<0,001) динаміка показників БФДЗ у хворих як із І типом, так і з ІІ типом ДЖМ. Проте у хворих із ІІ типом динаміка була більш вираженою.

Включення до базового лікування екстракту артишоку зумовило достовірне зменшення рівня білірубіну в пацієнтів із І типом і з ІІ типом ДЖМ у жовчі (на 27,7 % та 28,5 %) та холестерину (на 28,8 % і на 28,3 %), р<0,001.

Кількість ЖК достовірно підвищилася (р<0,001) на 36,4 % у пацієнтів із І типом та на 30,6 % у пацієнтів із ІІ типом ДЖМ. ХХІ у пацієнтів із І і ІІ типами ДЖМ достовірно зріс (р<0,001) відповідно на 44,1 % і 58,8 %.

Застосування екстракту артишоку сприяло достовірному зменшенню (р<0,01) щільності стінки ЖМ практично у 46,8 % пацієнтів і його обґєму в 59,4 % хворих.

Позитивна динаміка візуалізувалась у мікроскопічній картині порції "В" жовчі, що підтверджувалося достовірним зменшенням (р<0,01) відсотка хворих, у яких фіксували запальні і літогенні елементи.

Вірогідно збільшилась частка хворих з нормоацидністю, практично в 4,4 рази в порівнянні з показниками до лікування. Кількість хворих із ДГР достовірно зменшилась (р<0,001).

На цитокіновий склад жовчі запропоноване лікування здійснювало різноплановий вплив, що проявлялося достовірним зменшенням в 1,3 рази ІЛ-1в (р<0,05), але не наближенням його до норми; зниженням в 1,2 рази ТНФ-б (р<0,01) і його нормалізацією та недостовірним підвищенням ІЛ-10 (р>0,05).

Про антиоксидантний ефект артишоку свідчить і достовірне зниження активних продуктів ТБК на 14,5 % (р<0,01) та ДК - на 17,9 % (р<0,05), підвищення активності ЦП на 16,1 % (р<0,001) і НТЗ - на 9,8 % (р<0,01), хоча ці показники і не наближалися до показників контрольної групи.

Поєднання СКТ із базовим лікуванням сприяло регресу больового синдрому на 7-8-й день від початку лікування. Прояви диспепсичного синдрому характеризувались зникненням нудоти на 4-5-й день, відрижка та гіркий присмак у роті турбували практично до завершення курсу лікування. Кардіальний синдром зникав на 5-6-й день, алергічний синдром ? на 10-12-й день від початку лікування. Астено-вегетативний синдром нівелювався на 8-9-й день.

Доведено, що СКТ сприяє нерівномірній нормалізації обґємно-часових показників БФДЗ у хворих із гіпотонічно-гіпокінетичною та з гіпотонічно-гіперкінетичною ДЖМ; це стосується недостовірного зменшення (р>0,05) тривалості ІІ фази в пацієнтів із І типом ДЖМ. Тривалість та обґєм виділеної жовчі під час ІІІ, ІV, V фаз БФДЗ вірогідно зменшилися (р<0,01), але не досягли контролю.

Рівні білірубіну та холестерину в жовчі під впливом СКТ достовірно (р<0,05) зменшилися в пацієнтів із І типом ДЖМ на 16,7 % та 22,1 %, а з ІІ типом - на 19,4 % та 19,6 %.

Вміст ЖК достовірно зріс відповідно в пацієнтів із І типом ДЖМ на 22,9 % (р<0,01), із ІІ типом ? на 19,0 % (р<0,05). ХХІ підвищився в пацієнтів із І і ІІ типами дискінезій відповідно на 51,8 % (р<0,001) і на 40,5 % (р<0,05). Біохімічні показники жовчі не досягнули контролю (р<0,01).

Достовірно зменшилася частка хворих (р<0,01), в яких при мікроскопії порції "В" жовчі виявляли запально-дегенеративні зміни, але не спостерігалось достовірного зменшення (р>0,05) відсотка хворих із літогенними елементами в жовчі. За даними сонографії, потовщення стінки ЖМ після лікування СКТ реєстрували в 65,6 % хворих, негомогенність вмісту ЖМ ? у 53,1 % пацієнтів, зате в 53,1 % пацієнтів обґєм ЖМ зменшився, а в 40,6 % він був не змінений.

Застосування СКТ у пацієнтів із ХНХ зумовило збільшення частки хворих із нормальною кислотністю в 9,5 рази в порівнянні з такою ж до лікування. Кількість хворих із ДГР після лікування зменшилась у 3,5 рази.

Спостерігалось достовірне зниження в 1,4 рази (р<0,01) та наближення до норми ІЛ-1в, ТНФ-б достовірно зменшився в 1,2 рази, але перевищував норму. Показник ІЛ-10 достовірно збільшився в 1,8 рази, але не нормалізувався.

Фіксувалась позитивна тенденція показників ПОЛ (р<0,001) у бік їх достовірного зниження (ТБК на 50,3 % і ДК на 48,8 %) і наближення до норми. Показники АОЗ достовірно збільшилися, р<0,001 (активність ЦП на 30,4 % та НТЗ на 14,5 %) і практично не відрізнялись від показників контрольної групи.

Включення до базової терапії екстракту артишоку та СКТ зумовило регресування больового синдрому на 5-6-й день від початку лікування. Диспепсичний синдром характеризувався зменшенням нудоти на 3-4-й день, відрижка та гіркий присмак у роті переставали турбувати на 6-7-й день від початку лікування. Кардіальний синдром зникав на 5-6-й день, алергічний синдром регресував на 8-9-й день лікування. Астено-вегетативний синдром зникав на 7-8-й день лікування, прояви загальної слабкості нівелювались до 5-го дня від початку лікування.

Спостерігалася виражена достовірна (р<0,001) динаміка показників часу та обґєму ІІ, ІІІ, ІV, V фаз БФДЗ і наближення їх до норми.

Рівень білірубіну після лікування комбінованою апробованою методикою достовірно знизився (р<0,001) на 36,4 % у пацієнтів із І типом ДЖМ та на 32,4 % ? із ІІ типом. Показник холестерину достовірно знизився (р<0,001) на 38,7 % (І тип) і на 41,8 % (ІІ тип). Кількість ЖК достовірно зросла (р<0,001) в 1,6 рази в пацієнтів із І типом та в 1,2 рази? із ІІ типом ДЖМ. ХХІ збільшився (р<0,001) на 53,9 % (І тип) і на 44,6 % (ІІ тип).

Застосування екстракту артишоку та СКТ на фоні базової терапії зумовило вірогідне (р<0,001) збільшення частки хворих із нормоацидністю практично у 7,2 рази в порівнянні з показниками до лікування. Кількість хворих із ДГР після лікування зменшилась практично на 62,5 % (р<0,001).

Поєднання екстракту артишоку та СКТ сприяло достовірному зменшенню частки пацієнтів (р<0,001), в яких при мікроскопічному дослідженні жовчі порції "В" візуалізувалися запальні та літогенні елементи.

За даними УЗД, потовщення стінки ЖМ після комбінованого лікування реєструвалось тільки в 28,1 % хворих та становило (3,0±0,3) мм, р<0,001. Негомогенність вмісту ЖМ після лікування спостерігалась у 15,6 %, р<0,001. Обґєм ЖМ зменшився в 1,3 рази в 62,5 % пацієнтів, р<0,001.

Комбінація двох апробованих лікувальних методик сприяла достовірному зменшенню ІЛ-1в в 1,4 рази і ТНФ-б ? в 1,2 рази та їх нормалізації, а ІЛ-10 достовірно зріс у 1,2 рази, але не досягнув показників контролю.

Показники ПОЛ (ТБК та ДК) під впливом комбінованого апробованого лікування достовірно (р<0,001) знизились і наближалися до показників здорових осіб. Рівні активності ЦП та НТЗ після лікування достовірно збільшилися (р<0,001) і практично не відрізнялися від норми.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягало у вивченні й аналізі динаміки клінічних, біохімічних та імунологічних особливостей перебігу хронічного некалькульозного холециститу, що дало змогу розробити підхід до його диференційованого і комплексного лікування зі включенням екстракту артишоку і синглетно-кисневої терапії.

Для хронічного некалькульозного холециститу характерна різноспрямованість тонічних порушень жовчовивідних шляхів. У 70,6 % випадків хронічний некалькульозний холецистит супроводжується гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією жовчного міхура та підтверджується подовженням ІV фази багатомоментного фракційного дуоденального зондування в 3,1 рази і збільшенням обґєму виділеної жовчі в 1,3 рази. Гіпотонічно-гіперкінетична дискінезія спостерігається в 29,4 % хворих та проявляється подовженням ІV фази багатомоментного фракційного дуоденального зондування в 2,2 рази та збільшенням обґєму виділеної жовчі в 1,2 рази. Підвищуються літогенні властивості жовчі, що полягає в збільшенні білірубіну в 1,4 рази, холестерину ? в 1,6 рази та зниженні жовчних кислот в 1,5 рази, холато-холестеринового індексу ? в 2,8 рази у хворих із гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією. Гіпотонічно-гіперкінетична дискінезія характеризується менш вираженими літогенними властивостями жовчі, що підтверджується збільшенням білірубіну в 1,3 рази, холестерину ? в 1,4 рази та зниженням жовчних кислот у 1,2 рази, холато-холестеринового індексу ? у 2,6 рази.

Активація процесів ліпопероксидації супроводжується підвищенням вмісту в сироватці крові активних продуктів тіобарбітурової кислоти в 2,1 рази та дієнових кон'югантів у 2,2 рази. Порушення антиоксидантного резерву організму має місце при хронічному некалькульозному холециститі, що проявляється зниженням активності церулоплазміну сироватки в 1,5 рази та насиченості трансферину залізом в 1,13 рази.

Встановлено, що дисбаланс медіаторного забезпечення імунної відповіді властивий хронічному некалькульозному холециститу та зумовлений наростанням у жовчі прозапальних цитокінів IЛ-1в в 1,8 рази, TНФ-б - в 1,4 рази, зниженням протизапального ІЛ-10 в 2,1 рази. Спостерігається чітка залежність вмісту інтерлейкінів у жовчі від тривалості захворювання, що проявляється виснаженням прозапальних цитокінів та наростанням протизапального цитокіну, що є свідченням хронізації процесу. Крім того, між прозапальними цитокінами існує сильний кореляційний звґязок (r=+0,765). Між IЛ-1в і ІЛ-10 реєстрували сильний (r=?0,951), а між TНФ-б і ІЛ-10 ? середній (r=?0,614) взаємообернені кореляційні звґязки.

Ультразвукові критерії запалення жовчного міхура, зокрема його обґєм і потовщення стінки, асоціюються з концентрацією цитокінів у жовчі. Потовщення стінки жовчного міхура прямо залежить від зростання показників прозапальних цитокінів IЛ-1в, TНФ-б в жовчі (r=+0,642, r=+0,702) та обернено від рівня протизапального цитокіну ІЛ-10 (r=?0,827). Збільшення обґєму жовчного міхура сильно корелює зі змінами вмісту цитокінів у жовчі, зокрема TНФ-б і IЛ-1в (r=+0,876, r=+0,841) та ІЛ-10 (r=?0,835).

Застосування екстракту артишоку сприяє зменшенню клінічних ознак недуги, особливо диспепсичних явищ та больового синдрому, значно поліпшує моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура, що підтверджується достовірним зменшенням тривалості та обґєму виділеної жовчі під час ІV фази багатомоментного фракційного дуоденального зондування у хворих із гіпотонічно-гіперкінетичною дискінезією жовчного міхура до (25,71±1,22) хв, до (57,83±1,44) мл. Екстракт артишоку усуває прояви дизбалансу біохімічного складу жовчі, а саме: зумовлює зниження рівня холестерину і білірубіну у хворих із гіпотонічно-гіперкінетичною дискінезією до (155,32±7,82) мг/ % і (37,02±0,71) мг/ % та підвищення рівня жовчних кислот і холато-холестеринового індексу до (1257,72±83,34) мг/ % і до (9,33±0,81) абс. од.

Лікувальна дія синглетно-кисневої терапії при хронічному некалькульозному холециститі реалізується шляхом зменшення проявів астено-вегетативного синдрому, відновлення антиоксидантного захисту: підвищення активності церулоплазміну до (24,05±0,61) ум. од. і насиченості трансферину залізом до (0,150±0,001) ум. од. Нормалізуються процеси перекисного окислення ліпідів: знижуються рівні активних продуктів тіобарбітурової кислоти до (4,33±0,22) нмоль/мл і дієнових кон'югантів до (1,87±0,24) ум. од./мл. Протизапальна дія синглетно-кисневої терапії зумовлена достовірним зниженням і нормалізацією прозапальних цитокінів у жовчі ? ІЛ-1в до (38,23±3,57) пг/мл, ТНФ-б до (96,34±5,32) пг/мл та підвищенням прозапального цитокіну ІЛ-10 до (16,34±1,15) пг/мл.

При комплексному лікуванні хворих на хронічний некалькульозний холецистит із застосуванням екстракту артишоку і синглетно-кисневої терапії інтенсивніше регресують клінічні прояви недуги, нормалізується моторно-евакуаторна функція жовчного міхура у хворих із гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією, що підтверджується достовірним зменшенням тривалості та обґєму ІV фази багатомоментного фракційного дуоденального зондування до (25,22±0,62) хв та до (56,41±1,32) мл. Апробований комплекс зумовлює достовірну нормалізацію біохімічного складу жовчі, зокрема зниження білірубіну і холестерину до (37,41±0,71) мг/ % і до (142,02±5,73) мг/ % та підвищення рівня жовчних кислот і холато-холестеринового індексу до (1131,52±35,41) мг/ % і до (10,21±1,11) абс. од. Стабілізуються цитокінові зрушення: знижується ІЛ-1в до (38,11±3,49) пг/мл, ТНФ-б до (90,74±5,11) пг/мл та підвищується ІЛ-10 до (16,54±1,08) пг/мл. Знижується інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів: активних продуктів тіобарбітурової кислоти до (4,09±0,12) нмоль/мл та дієнових кон'югатів до (1,85±0,11) ум. од./мл. Відновлюється функція антиоксидантного захисту: зростають активність церулоплазміну до (25,82±0,32) ум. од. та насиченість трансферину залізом до (0,151±0,001) ум. од.

Практичні рекомендації:

1. З метою встановлення типу ДЖВШ та ЖМ у хворих на хронічний некалькульозний холецистит поряд із кінетичними критеріями рекомендовано використовувати аналіз біохімічних компонентів жовчі (білірубіну, холестерину, жовчних кислот, холато-холестеринового індексу).

2. Для визначення ролі запалення в перебігу хронічного некалькульозного холециститу та дисбалансу в цитокіновій регуляції і системах ПОЛ-АОЗ рекомендується враховувати особливості цитокінопродукції в жовчі за вмістом IL-1в, TНФ-б, ІL-10, показники ліпопероксидації та антирадикального захисту в сироватці крові.

3. Для посилення моторно-евакуаторної функції жовчного міхура та нормалізації біохімічного складу жовчі у хворих із хронічним некалькульозним холециститом раціонально застосовувати екстракт артишоку в дозі по 0,2 г тричі на добу за 30 хв. до вживання їжі впродовж 18 днів.

4. Для створення належного антиоксидантного захисту сироватки крові, корекції цитокінового дисбалансу у хворих на хронічний некалькульозний холецистит рекомендується призначати синглетно-кисневу терапію за такою схемою: 1-й і 2-й день ? по 100 мл, 3-й і 4-й ? по 150 мл, з 5-го дня ? по 200 мл вживання активованої води 2 рази на день після їжі, курсом 20 сеансів.

5. Диференційоване лікування хронічного некалькульозного холециститу зі включенням екстракту артишоку та сеансів синглетно-кисневої терапії потрібно проводити залежно від виявленої дискінезії ЖМ і ЖВШ. При гіпотонічно-гіперкінетичній дискінезії рекомендовано застосовувати екстракт артишоку, а при гіпотонічно-гіпокінетичній необхідно використовувати комбінацію екстракту артишоку та синглетно-кисневої терапії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Баблюк Л.А. Біохімічні показники жовчі у хворих з хронічним некаменевим холециститом та корекція їх порушень препаратом артишоку екстракт-Здоров'я і синглетно-кисневою терапією / Л.А. Баблюк // Галицький лікарський вісник. ? 2009. - Том 16, №3. ? С. 7 ? 9.

2. Баблюк Л.А. Реологічні і кінетичні показники жовчі у хворих з хронічним некаменевим холециститом та корекція їх порушень препаратом артишоку екстракт-Здоров'я і синглетно-кисневою терапією / Л.А. Баблюк // Буковинський медичний вісник. ? 2009. - Том 13, №3 ? С. 3 ? 7.

3. Баблюк Л.А. Оптимізація корекції мікроскопічної картини жовчі при хронічному некалькульозному холециститі артишоком екстракт-Здоров'я і синглетно-кисневою терапією / Л.А. Баблюк // Вісник проблем біології і медицини. - 2009. ? №4. - С. 66 ? 69.

4. Баблюк Л.А. Стан ацидності шлункового вмісту у хворих на хронічний некаменевий холецистит та корекція виявлених порушень препаратом артишок естракт-Здоровґя і синглетно-кисневою терапією / Л.А. Баблюк, В.Є. Нейко // Львівський медичний часопис. - 2009. - Том XV, №4 - С. 32 ? 35. Здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Науковим керівником професором Нейко В.Є. відредаговано висновки.

5. Баблюк Л.А. Корекція порушень антиоксидантного захисту і процесів вільнорадикального окислення у хворих на хронічний некалькульозний холецистит препаратом артишоку екстракт-Здоровґя і синглетно-кисневою терапією / Л.А. Баблюк, В.Є. Нейко // Практична медицина. - 2009. ? Том XV, №5 - С. 94 ? 98. Здобувач Баблюк Л.А. провела дослідження і статистичну обробку. Проф. Нейко В.Є. коректував результати роботи та узагальнював висновки.

6. Баблюк Л.А. Вплив артишоку екстракт-Здоровґя і синглетно-кисневої терапії на цитокіновий склад жовчі у хворих на хронічний некалькульозний холецистит / Л.А. Баблюк // Запорізький медичний журнал. - 2010. ? №1. - С. 42 ? 45.

7. Баблюк Л.А. Клініко-сонографічна характеристика перебігу хронічного некалькульозного холециститу / Л.А. Баблюк // Буковинський медичний вісник. - 2010. ? Том 14, №1 (53). - С. 6 ? 8.

8. Патент України на корисну модель №.47084, МПКА 61В 1 / 30, А 61В 8 / 12. Спосіб лікування хронічного некаменевого холециститу з дискінезією жовчовивідних шляхів по змішаному і гіпотонічно-гіпокінетичному типах / Баблюк Л.А.; заявл. 10.09.2009; опубл. 11.01.10.; Бюл. №1.

9. Баблюк Л.А. Артишок екстракт-Здоровґя і синглетно-киснева терапія в лікуванні хронічного некалькульозного холециститу / Л.А. Баблюк // Здобутки та перспективи внутрішньої медицини: Всеукр. наук. -практ. конф.: тези доп. - Тернопіль, 2006. ? С. 105 ? 106.

10. Баблюк Л.А. Оцінка ефективності застосування лікувального комплексу артишок екстракт-Здоровґя і синглетно-кисневої терапії у хворих із хронічним некалькульозним холециститом / Л.А. Баблюк // IХ з'їзд ВУЛТ,: тези доп. - Вінниця, 2007. ? С. 88.

11. Баблюк Л.А. Корекція кінетичних і біохімічних змін у жовчі у хворих з хронічним некалькульозним холециститом препаратом артишок екстракт "Здоров'я" / Л.А. Баблюк // Здобутки та перспективи внутрішньої медицини: всеукр. наук. -практ. конф.: тези доп. - Тернопіль, 2009. ? С. 4-5.

АНОТАЦІЯ

Баблюк Л.А. Комплексне лікування хронічного некалькульозного холециститу екстрактом артишоку і синглетно-кисневою терапією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", Івано-Франківськ, 2010.

Дисертація присвячена вивченню моторно-евакуаторних порушень жовчного міхура (ЖМ) та жовчовивідних шляхів (ЖВШ), біохімічного та цитокінового складу жовчі, пероксидації ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ-АОС) у 126 хворих на хронічний некалькульозний холецистит (ХНХ).

Встановлено, що для ХНХ властива різноспрямованість тонічних порушень ЖВШ і ЖМ, підвищення літогенних властивостей жовчі. Активація процесів ПОЛ супроводжується виснаженням антиоксидантних резервів.

Дисбаланс медіаторного забезпечення імунної відповіді характерний для ХНХ, що проявляється наростанням у жовчі прозапальних цитокінів (IЛ-1в, TНФ-б) та зниженням протизапального цитокіну (ІЛ-10). Спостерігається чітка залежність вмісту інтерлейкінів у жовчі від тривалості захворювання.

Апробовано схему лікування ХНХ із застосуванням екстракту артишоку та синглетно-кисневої терапії.

Ключові слова: хронічний некалькульозний холецистит, цитокіни, білірубін, холестерин, жовчні кислоти, екстракт артишоку, синглетно-киснева терапія.

АННОТАЦИЯ

Баблюк Л.А. Комплексное лечение хронического некалькулезного холецистита экстрактом артишока и синглетно-кислородной терапией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 - гастроэнтерология. Ивано-Франковский национальный медицинский университет, Ивано-Франковск, 2010.

Объект - 126 больных с хроническим некалькулезным холециститом. Цель ? повысить эффективность лечения больных хроническим некалькулезным холециститом путем применения синглетно-кислородной терапии и экстракта артишока и разработать рекомендации относительно дополнения базовой терапии этой категории больных. Методы: клинические, инструментальные (УЗД органов брюшной полости, базальная топографическая рН-метрия, дуоденальное зондирование), лабораторные (общий и биохимический анализы крови, микроскопия желчи), иммуноферментные (определение содержания IЛ-1в, TНФ-б, IЛ-10 в желчи), биохимические ? определение билирубина (по методу Йендрашика), холестерина (за методикой Мрскоса и Товарика), желчных кислот (по методу Шире-Кюне), холато-холестеринового индекса, спектрофотометрические - определение прооксидантно-антиоксидантного состояния организма по содержанию в сыворотке крови активных продуктов тиобарбитуровой кислоты, диеновых конъюгатов, активности церулоплазмина и насыщенности трансферрина железом. В клинической картине хронического некалькулезного холецистита доминирующими были болевой, диспепсический, астеновегетативный синдромы, менее часто встречались кардиальные и аллергические проявления заболевания. Установлено, что в 70,6 % обследованных ХНХ сопровождается гипотоническо-гипокинетической дискинезией желчевыводящих путей и желчного пузыря, а в 29,4 % - гипотоническо-гиперкинетической. В микроскопической картине желчи порции "В" преобладали воспалительно-дегенеративные элементы и кристаллические структуры. У больных ХНХ с гипотоническо-гипокинетической ДЖП литогенные свойства желчи выражены в большей степени, чем у пациентов с гипотоническо-гиперкинетической дискинезией.

При ультразвуковом исследовании наблюдалось утолщение стенки желчного пузыря более 3 мм и увеличение его объема более 60 мл. Утолщение стенки желчного пузыря прямо зависит от роста показателей провоспалительных цитокинов ИЛ-1в, TНФ-б в желчи и обратно ? от уровня противовоспалительного цитокина ИЛ-10. Увеличение объема желчного пузыря сильно коррелирует с изменениями содержания цитокинов в желчи, в частности ИЛ-1в, TНФ-б, но обратно с ИЛ-10. Установлено, что дисбаланс медиаторного обеспечения иммунного ответа свойственен ХНХ и предопределен нарастанием в желчи провоспалительных цитокинов ИЛ-1в в 1,8 рази, TНФ-б - в 1,4 рази, снижением противовоспалительного ИЛ-10 в 2,1 рази. Наблюдается четкая зависимость содержания интерлейкинов в желчи от длительности заболевания, которое проявляется истощением провоспалительных цитокинов и нарастанием противовоспалительного, и является свидетельством хронизации процесса. Кроме того, между провоспалительными цитокинами существует сильная корреляционная связь, между ИЛ-1в и ИЛ-10 регистрировали сильную отрицательную, а между TНФ-б и ИЛ-10 ? среднюю взаимообратимую корреляционную связь. Обнаружена зависимость между цитокинами и лейкоцитами периферической крови, и доказано наличие сильной связи между провоспалительными цитокинами TНФ-б, ИЛ-1в и лейкоцитами и слабой взаимообращенной связи между ИЛ-10 и лейкоцитами.

Активация процессов ПОЛ сопровождается повышением содержания в сыворотке крови конечного продукта расщепления гидроперекисей полиненасыщенных жирных кислот - ТБК в 2,1 рази и промежуточных продуктов липопереоксидации ДК в 2,2 рази Нарушение антиоксидантного резерва организма имеет место при ХНХ, что проявляется снижением активности ЦП сыворотки в 1,5 рази и НТЗ в 1,13 рази.

Включение в комплексное лечение экстракта артишока способствует уменьшению клинических признаков болезни, особенно диспепсических явлений и болевого синдрома, значительно улучшает моторно-эвакуаторную функцию желчного пузыря, который подтверждается достоверным уменьшением длительности и объема выделенной желчи во время ІV фазы многомоментного фракционного дуоденального зондирования. Экстракт артишока устраняет проявления дисбаланса биохимического состава желчи, а именно: предопределяет снижение уровня холестерина и билирубина и повышение уровня желчных кислот и холатохолестеринового индекса.