Вплив системної та інгаляційної кортикостероїдної терапії на ремоделювання кісткової тканини у хворих на бронхіальну астму

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА „НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ імені Ф. Г. ЯНОВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

УДК: 615.835.5-02:577.169:616.71-007.234:616.248-08

ВПЛИВ СИСТЕМНОЇ ТА ІНГАЛЯЦІЙНОЇ КОРТИКОСТЕРОЇДНОЇ ТЕРАПІЇ НА РЕМОДЕЛЮВАННЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

14.01.27- пульмонологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ПОПЕНКО НАТАЛІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Мостовий Юрій Михайлович, Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дзюблик Олександр Ярославович, Державна установа “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України”, завідувач відділення технологій лікування неспецифічних захворювань легень

доктор медичних наук, професор Свінціцький Анатолій Станіславович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 3

Захист відбудеться “22” лютого 2010 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній установі “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України” (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України” (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10).

Автореферат розісланий “21” січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж.Б. Бегоулева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) - актуальна проблема практичної охорони здоров'я України. Вона належить до числа розповсюджених захворювань людини [Фещенко Ю. І., 2005]. У світі на цю хворобу страждає 300 млн. людей, причому у більшості пацієнтів БА не контролюється. У багатьох країнах світу зберігаються тенденції до росту захворюваності, інвалідності і смертності, обумовлені БА: у Великобританії смертність за останні 20 років збільшилась в 7 разів, в Європі, Північній Америці - в 2-3 рази [Фещенко Ю. І., Яшина Л. О., 2004].

Незважаючи на безумовні досягнення в курації хворих на БА, наявність державного узгоджувального документу - наказу № 128 МОЗ України від 19.03.2007р. „Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія”, що надає змогу уніфікувати терапію хворих, існує досить причин, які стримують досягнення повного ефекту.

На даний час глюкокортикоїди (ГК) визначено одним з основних медикаментозних засобів базисної фармакотерапії БА. Вони застосовуються як у підтримуючій протизапальній терапії, так і при загостренні захворювання [Фещенко Ю. И., Яшина Л. А., 2000; Фещенко Ю. И., 2002]. Для успішного лікування БА найчастіше необхідна двокомпонентна терапія: поєднання інгаляційного кортикостероїду і в2-агоністів. Одним із побічних ефектів ГК є порушення мінерального обміну [Перцева Т. А., 2002; British Toracis Society, 2003]. Глюкокортикоїди спроможні впливати на різні ланки кальцієвого гомеостазу та ремоделювання кісткової тканини (КТ). Безпосередні механізми негативної дії ГК включають вплив на мінеральний обмін, в тому числі кальцієвий, вплив на рівень статевих гормонів, пригнічення формування КТ. До найбільш тяжких ускладнень глюкокортикоїдної терапії належить стероїдний остеопороз, інші види ремоделювання КТ. За даними різних авторів він виявляється у 19-77 % хворих гормонозалежною формою БА [Перцева Т. О., 2002; П'ятночка І. Т. та співавт., 2002]. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) є основною причиною патологічних переломів тіл хребців і шийки стегнової кістки, що призводить до інвалідності і смерті пацієнтів [GIO, 2002; 2002 clinical practice guidelines, Canada]. Закономірності ремоделювання КТ і виникнення крайнього його прояву - остеопорозу - вивчені поки недостатньо. У даний час немає повного розуміння механізму впливу ГК на розвиток остеопорозу у хворих на БА [Емельянов А. В. і співавт., 1999; Перцева Т. О, Гладчун Т. В., 2002; Фещенко Ю. И., 2002]. Недостатньо вивчений вплив власне БА на формування остеопорозу [ Перцева Т. О., Гладчун Т. В., 2002].

Cпроби визначити мінімальну („порогову”) дозу системних ГК, перевищення якої є фактором ризику розвитку переломів, не мали успіху [Путилин А. М. и соавт., 2006]. „Пороговою” вважалась доза, що перевищує 7,5 мг/доб. у преднізолоновому еквіваленті, однак дози, менші
7,5 мг/доб.,також супроводжуються збільшенням ризику виникнення переломів [GIO, 2002; 2002 clinical practice guidelines, Canada]. Отже, „безпечних” доз системних ГК не існує.

Є розбіжність поглядів стосовно строків виникнення змін у кістках при застосуванні системних і інгаляційних ГК. Порівнюючи вплив інгаляційного застосування ГК (беклометазону дипропіонат) та пероральних (преднізолон), відмічено, що інгаляційні ГК можуть підвищувати резорбцію КТ або гальмувати її формування [Марков А. Е., 1998]. Низка досліджень, проведених у хворих на БА, які отримували інгаляційні ГК, показали зниження мінеральної щільності кісткової тканини в порівнянні з контрольною групою хворих [GIO, 2002; Health care guideline, 2004], до того ж у жінок порушення мінеральної щільності кісткової тканини було більш виражене і здебільшого у постменопаузальному періоді [Кудрина Е. А., Курочкина И. В., 2003; Поворознюк В. В., 2004].

Не вивчено, чому у певних хворих ремоделювання КТ розвивається швидко при малих дозах ГК, в той час, як у інших при тривалому прийомі високих доз кортикостероїдів цього ускладнення не спостерігається. В останні роки для отримання більш чіткого уявлення про причини й умови розвитку ремоделювання КТ і остеопорозу інтенсивно досліджується генетична складова патогенезу захворювання [Ralston S. H., 2002; Путилин А. М., 2006].

Обмаль даних, які висвітлюють статевий деморфізм у розвитку ремоделювання КТ. Тому слід вивчати роль індивідуальної компоненти при цьому патологічному стані. Отже проблема ремоделювання КТ при застосуванні ГК є актуальною для терапії в цілому і для пульмонології зокрема, що потребує її подальшого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планового наукового дослідження кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова „Особливості надання медичної допомоги на амбулаторному та стаціонарних етапах за розповсюджених захворювань внутрішніх органів з урахуванням параметрів якості життя та фармакоекономічних показників” (№ держреєстрації 0103U000201).

Мета дослідження: підвищити ефективність ранньої діагностики ускладнень лікування бронхіальної астми, а саме ремоделювання кісткової тканини та прогнозування його виникнення на основі вивчення ряду індивідуальних характеристик людини.

Завдання дослідження:

1. Вивчити залежність змін маркерів ремоделювання кісткової тканини у хворих на бронхіальну астму від ступеня тяжкості і тривалості захворювання; від дози препарату та тривалості прийому глюкокортикоїдів, способу їх застосування.

2. Визначити мінеральну щільність кісткової тканини рентгеностеоденситометричним дослідженням та методом ультразвукової денситометрії у хворих на БА у залежності від виду глюкокортикоїдної терапії. Порівняти результати денситометричного дослідження у хворих на БА зі зміненими маркерами ремоделювання кісткової тканини та без змін.

3. Встановити гематологічні маркери, які асоціюються з виникненням остеопенічного синдрому у хворих на БА.

4. Провести аналіз балових характеристик компонентів соматотипу за методом Хіт-Картера у хворих на БА з остеопенічним синдромом і без нього.

5. На основі результатів вивчення комплексу індивідуальних характеристик хворих на БА зі змінами маркерів ремоделювання кісткової тканини, мінеральної щільності кісткової тканини виявити контингенти, схильні до розвитку остеопенічного синдрому.

Об'єкт дослідження: бронхіальна астма персистуючого перебігу легкого, середнього ступеня тяжкості та тяжка.

Предмет дослідження: ремоделювання кісткової тканини у хворих на бронхіальну астму, що приймають системні та інгаляційні глюкокортикоїди. Роль індивідуальних показників людини та змін маркерів ремоделювання кісткової тканини, мінеральної щільності кісткової тканини у виникненні остеопенічного синдрому.

Методи дослідження: в роботі застосовані клінічні, функціональні, лабораторні (дослідження вмісту загального кальцію (Са), неорганічного фосфору (Р), лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, екскреції кальцію з добовою сечею уніфікованими методами, оксипроліну з добовою сечею спектрофотометричним методом; визначення антигенів груп крові систем АВО, Rh, P, MN та гаптоглобінів сироватки крові); ультразвукова денситометрія та рентгеностеоденситометрія, антропометричні методи. Статистична обробка отриманих результатів проведена у пакеті “STATISTICA 5.5” (належить ЦНІТ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, ліцензійний
№ AXXR 910A374605FA) з використанням параметричних і непараметричних методів варіаційної статистики із застосуванням t-критерію Стьюдента, U-критерію Манна-Уітні, критерію Вульфа (RR).

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено взаємозв'язок між рядом індивідуальних показників людини та змінами маркерів ремоделювання кісткової тканини, мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на БА, які приймають глюкокортикоїди.

Встановлено, що у 56 (47,46 %) пацієнтів, які страждають на БА понад 5 років, має місце зниження вмісту кальцію в сироватці крові та підвищення його екскреції з добовою сечею. Визначено зменшення кальцію в сироватці крові та збільшення його екскреції з добовою сечею через 2 роки після початку прийому системних глюкокортикоїдів у дозі 10-25 мг/добу. Достовірне зниження вмісту неорганічного фосфору у сироватці крові спостерігається у 20 (16,95 %) хворих на БА. Виявлені зміни свідчать про високу вірогідність ремоделювання кісткової тканини і розвитку остеопенічного синдрому.

Встановлено, що прийом інгаляційних глюкокортикоїдів у дозі 500-1500 мкг/добу не впливав на зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини.

У 54 (93,22 %) хворих БА, які мали біохімічні ознаки остеопенічного синдрому, він був підтверджений методами ультразвукової денситометрії та рентгеностеоденситометрії. Остеопенічний синдром з однаковою частотою зустрічався як у чоловіків, так і у жінок.

Встановлено, що остеопенічний синдром достовірно частіше розвивається у хворих на БА чоловіків-носіїв 0(І) групи крові, у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу, а у жінок-носіїв фенотипу N. бронхіальний астма остеопенічний синдром

Практичне значення одержаних результатів, впровадження їх у практику. На підставі комплексного обстеження (біохімічне дослідження маркерів ремоделювання кісткової тканини, ультразвукова та рентгеностеоденситометрія) запроваджено алгоритм виявлення хворих БА з підвищеним ризиком ремоделювання кісткової тканини і розвитку остеопенічного синдрому. Запропонована методика ранньої діагностики остеопенічного синдрому. Визначено контингент, якому слід рекомендувати застосовувати препарати, що стримують розвиток змін кісткової тканини.

За матеріалами дисертації виданий інформаційний лист (Попенко Н. В. Рання діагностика глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу у хворих на бронхіальну астму біохімічними та денситометричними методами [Текст] : Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я №209. / Н. В. Попенко; Укрмедпатентінформ. - К., 2004. - 2 с.).

Отримано деклараційний патент України на корисну модель (Пат. 20695 Україна, G 01N 33/49 А61 В8/00. Cпосіб діагностики остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Мостовий Ю. М., Попенко Н. В.; заявник Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова МОЗ України. - № u 200607354 ; заявл.03.07.06 ; опубл. 15.02.07, Бюл. № 2).

Результати дослідження запроваджено у практику роботи пульмонологічного відділення МКЛ №1 м. Вінниці, пульмонологічного відділення ВМЦ ПС ЗС України м. Вінниці.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Особистий внесок здобувача полягав у визначенні актуальності роботи, виборі мети і завдань дослідження, самостійному аналізі наукової літератури та патентної інформації за темою дисертації, відборі хворих для дослідження і розподіл на групи, їх клініко-функціональному обстеженні і лікуванні, оформленні документації обстеження. Дисертант оволоділа методиками визначення вмісту загального кальцію, неорганічного фосфору, лужної фосфатази у сироватці крові, екскреції кальцію, оксипроліну з добовою сечею, ультразвукової денситометрії і рентгеностеоденситометрії, еритроцитарних антигенів крові, гаптоглобінів сироватки крові та компонентів соматотипу за методикою Хіт-Картера. Аналіз та узагальнення результатів, статистичне опрацювання матеріалу, оформлення дисертаційної роботи здійснені автором самостійно. Висновки і практичні рекомендації сформульовані разом із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції „Терапія - 2004: досягнення та перспективи” (Вінниця, березень 2004 року); Десятій університетській (ХХХХ вузівська) науково-практичній конференції молодих учених та фахівців ВНМУ ім. М.І. Пирогова (Вінниця, травень 2004 року); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Генетика мультифакторіальної патології”, КМАПО ім. П. Л. Шупика (Київ, 26 жовтня 2004 року); науковій сесії кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб ВНМУ ім. М. І. Пирогова та лікарів МКЛ №1 (Вінниця, 3 лютого 2005 року); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми терапії” (Вінниця,
23-24 березня 2005 року); Одинадцятій університетській (ХХХХІ вузівська) науково-практичній конференції молодих учених та фахівців ВНМУ
ім. М.І. Пирогова (Вінниця, 18 травня 2005 року); Дванадцятій університетській (ХХХХІІ вузівська) науково-практичній конференції молодих учених та фахівців ВНМУ ім. М.І. Пирогова (Вінниця, травень 2006 року); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми біомінералогії” (Луганськ, 12 квітня 2006 року); 16 конгресі Європейського респіраторного товариства (Мюнхен, 2006 року).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 праць, у тому числі 7 одноосібно, серед них - 5 статей у провідних фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 2 статті - у збірниках наукових праць, 5 - у збірниках матеріалів та тез українських науково-практичних конференцій, 2 - у матеріалах Європейського респіраторного конгресу. Отримано деклараційний патент на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, клінічної характеристики обстежених контингентів, результатів особистих досліджень (3 розділів), аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 168 сторінок друкованого тексту, ілюстрована 21 таблицею, 16 рисунками у основному тексті. Додатки викладені на 8 сторінках. Перелік використаних джерел викладений на 24 сторінках, який нараховує 234 найменувань, кирилицею - 125, латиницею - 109.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт та методи дослідження. Згідно з метою і завданням роботи обстежено 118 хворих на БА з легким, середньої тяжкості та тяжким перебігом, які приймали системні (преднізолон) та інгаляційні (беклометазону дипропіонат) ГК. Легкий перебіг БА діагностовано у 7 (5,9 %) хворих з тривалістю БА (3,8 ± 1,2) років, у 42 (35,6 %) пацієнтів діагностовано БА середнього ступеню тяжкості, у яких тривалість БА склала (5,1 ± 3,2) років, у 69 (58,5 %) - тяжкий персистуючий перебіг з тривалістю БА (11,4 ± 1,3) років. Хворих, які приймали інгаляційні ГК, було 42, серед них переважали пацієнти з тяжким та середньої тяжкості перебігом БА - 40. Хворих, які приймали системні ГК було 76, серед них було також більше хворих з тяжким перебігом БА - 47. Хворі на БА були розподілені на дві підгрупи: І - хворі із остеопенічним синдромом (ОП-синдромом) 58 (49,2 %), ІІ - хворі без ОП-синдрому 60 (50,8 %).

У якості контролю було обстежено 64 здорових особи на базі науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова і 14 хворих на БА з інтермітуючим перебігом, які приймали тільки бронхолітичні засоби. Серед здорових чоловіків було 31 (48,4 %), жінок - 33 (51,6 %).

Вік хворих і здорових коливався від 21 до 35 років згідно зі схемою вікової періодизації онтогенезу людини.

Середня тривалість прийому ГК складала (8,42 ± 0,54) років. Хворих, які приймали ГК менше 2 років, було 47 ( 39,83 %), з тривалістю прийому понад 2 роки - 71 (60,17 %).

Порівнювальні групи були максимально ідентичні за віковою, статевою структурою, соціальною належностю. Верифікація діагнозу здійснювалась згідно з „Інструкцією про діагностику, клінічну класифікацію та лікування бронхіальної астми” (Наказ № 499 МОЗ України від 28.10.03 року), підтвердженої Наказом № 128 МОЗ України від 19.03.2007 року. У дослідження були включені хворі, які після ознайомлення з протоколом дослідження підписали його і дали згоду на участь у роботі. Критеріями включення у дослідження були чоловіки та жінки у віці 21 - 35 років; діагноз БА, встановлений не менш ніж за 3 місяці до початку дослідження; стан ремісії на момент обстеження, лікування інгаляційними кортикостероїдами в добовій дозі 500-1500 мкг беклометазону дипропіонату або системними кортикостероїдами в добовій дозі 10-25 мг преднізолону; інгаляційними в2-агоністами короткої дії за потребою. Критеріями виключення хворих із дослідження були наступні: тяжкі супутні захворювання або стани, при яких протипоказано призначення інгаляційних стероїдів, у тому числі тяжкі серцево-судинні захворювання, інсулін-залежний цукровий діабет, неконтрольована гіпертензія, гіпертіреоідизм, тіреотоксикоз, феохромоцитома; клінічно значущі відхилення у лабораторних дослідженнях, які потребують подальшої верифікації; прийом пацієнтами препаратів кальцію, вітаміну Д та його метаболітів, похідних фтору, препаратів жіночих та чоловічих статевих гормонів та їх синтетичних аналогів, анаболічних стероїдів, гормона росту, препаратів, що стимулюють і пригнічують функцію щитоподібної залози; препаратів паращитоподібних залоз; зміна дози системних та інгаляційних глюкокортикостероїдів упродовж останніх 4-х тижнів перед початком дослідження; вагітність і годування груддю.

Діагностика ознак ремоделювання КТ базувалася на клініко-анамнестичних даних, результатах біохімічного лабораторного дослідження вмісту загального Са, неорганічного Р, ЛФ у сироватці крові, екскреції Са, оксипроліну з добовою сечею, показниках мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Оцінку МЩКТ проводили за допомогою ультразвукової денситометрії на апараті „Аchilles” (Lunar, США) та методу рентгеностеоденситометрії.

Антигени груп крові систем АВО, Rh, P, MN визначалися на основі реакції аглютинації, а гаптоглобіни сироватки крові - електрофоретичним методом.

Соматотипування здійснювалось за методикою Хіт-Картера. У якості контролю ці показники визначались у 64 здорових осіб.

Рівень Са, фосфору, ЛФ, Са у добовій сечі визначали за допомогою біохімічного аналізатора „Specific basic” та стандартних наборів реактивів „Kone instrument” (Фінляндія) уніфікованими методами. Оксипролін у добовій сечі досліджували спектрофотометричним методом.

Статистична обробка матеріалів дослідження у хворих на БА і здорових осіб проводилась за допомогою критерія Стьюдента (t), непараметричного критерію Фішера. Достовірність різниці значень між незалежними кількісними величинами визначено за допомогою U-критерію Манна-Уїтні. Частота (А) антигенів систем крові, фенотипів Нр сироватки крові розраховувалась як часткове співвідношення індивідуумів, які несуть антиген до загальної кількості обстежуваних .

Попередньо вибірка перевірялась на нормальність розподілення показників середніх. Якщо всі значення підлягали під нормальне розподілення, то використовувався критерій Стьюдента, якщо не підлягали - непараметричні критерії. Статистична обробка отриманих результатів проводилась у пакеті „Statistica 5.5.” (ЦНІТ ВНМУ ім. М. І. Пирогова, ліцензійний № АХХR910A374605 FA).

Обчислення асоціативних зв'язків між генетичними маркерами та остеопенічним синдромом проводилось за допомогою методу обчислення критерію відносного ризику (RR).

Застосовані методи визначення генетичних маркерів крові, вивчення показників соматотипу, математична обробка цих даних є загальноприйнятими і частіше всього використовуються при виконанні клініко-генетичних досліджень соматичних захворювань.

Результати досліджень. На першому етапі дослідження було встановлено зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини (МРКТ) у залежності від тривалості і способу прийому глюкокортикоїдів, тривалості захворювання. Вміст кальцію у сироватці крові у загальній групі хворих на БА - (2,26 ± 0,35) ммоль/л істотно не відрізнявся від аналогічного показника у контрольній групі здорових осіб (2,23 ± 0,18) ммоль/л і у хворих на БА інтермітуючого перебігу, яким призначали тільки бронхолітичну терапію, (2,31 ± 0,047) ммоль/л.

Достовірне зниження Са у сироватці крові спостерігалось у підгрупі хворих на БА з тривалістю захворювання понад 5 років (2,12 ± 0,02) ммоль/л у порівнянні з хворими на БА з тривалістю захворювання менше 5 років (2,28 ± 0,03 ) ммоль/л, р<0,05.

У хворих на БА з тривалістю прийому ГК понад 2 роки спостерігалось суттєве зменшення Са у сироватці крові (1,96 ± 0,02) ммоль/л у порівнянні з хворими на БА з тривалістю прийому ГК менше 2 років (2,25 ± 0,05) ммоль/л, р<0,05.

У 56,1% хворих на БА, які приймали системні ГК, спостерігалась гіпокальціемія (2,08 ± 0,039) ммоль/л у порівнянні з групою хворих, які приймали інгаляційні ГК, де вміст Са становив (2,32 ± 0,04) ммоль/л, р<0,05.

Достовірне зниження вмісту неорганічного фосфору (Р) у сироватці крові спостерігається у 16,95 % хворих на БА. Рівень неорганічного Р у загальній групі хворих на БА (1,12 ± 0,04) ммоль/л, у контрольній групі здорових осіб (1,24 ± 0,03) ммоль/л і у хворих на БА інтермітуючого перебігу (1,03 ± 0,075) ммоль/л, відповідає нормі.

При вивченні залежності змін вмісту неорганічного Р у сироватці крові від тривалості захворювання і тривалості прийому ГК не було виявлено достовірних коливань даного маркеру ремоделювання кісткової тканини.

Рівень Р у хворих, які приймали системні ГК був нижчим (0,72 ± 0,01) ммоль/л, ніж у хворих з інгаляційним шляхом прийому ГК - (1,12 ± 0,02) ммоль/л, р<0,05, але відповідав нормі.

Середній вміст лужної фосфатази в загальній групі хворих БА (135,3 ± 4,25) Од/л, в контрольній групі здорових осіб (159,5 ± 9,30) Од/л і у хворих на БА інтермітуючого перебігу (150,6 ± 4,1) Од/л відповідає нормі, р<0,05. Впливу тривалості захворювання, тривалості і способу прийому ГК у хворих БА на концентрацію лужної фосфатази у сироватці крові не відмічалось.

На основі отриманих результатів можна констатувати, що у кожного другого пацієнта, який страждає на БА понад 5 років та приймає системні (преднізолон) ГК в дозі 10-25 мг/добу понад 2 роки має місце зниження вмісту Са у сироватці крові. Рівень неорганічного фосфору був нижчим за норму тільки у кожного шостого хворого БА.

Вивчення показників добової екскреції Са та оксипроліну у вищевказаних досліджуваних контингентів показало, що виділення Са з добовою сечею було достовірно вищим у хворих на БА (5,36 ± 0,30) ммоль/добу, ніж в контрольній групі здорових осіб (3,3 ± 0,05) ммоль/добу та у хворих на БА інтермітуючого перебігу (1,78 ± 0,267) ммоль/добу.

Добова екскреція Cа була вищою у хворих, що одержують системні ГК (5,54 0,36) ммоль/добу, ніж у у хворих з інгаляційним шляхом прийому ГК, де він становив (3,5 ± 0,03) ммоль/добу, р0,05, і відповідав нормі.

Змін концентрації оксипроліну у добовій сечі проти норми і достовірної різниці результатів всередині груп у хворих з різною тривалістю БА, з різною тривалістю та видом прийому ГК не спостерігалось.

Таким чином, вивчення лужної фосфатази у сироватці крові та оксипроліну у добовій сечі не є доцільним при обстеженні даних підгруп пацієнтів з метою виявлення у них процесу ремоделювання КТ.

Прийом інгаляційних ГК (беклометазону дипропіонат) у дозі 500-1500 мкг/добу не впливав на зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини.

При вивченні впливу виду прийому глюкокортикоїдів на зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини у залежності від ступеня тяжкості БА ми не виявили достовірних розбіжностей показників у межах однієї групи, крім рівня Са сироватки крові у хворих з тяжким перебігом БА. У хворих з тяжким перебігом БА, які приймали системні ГК, вміст Са (2,14 ± 0,041) ммоль/л був достовірно нижче (р<0,05), ніж у хворих з інгаляційним шляхом прийому ГК (2,24 ± 0,061) ммоль/л, а також ніж у хворих на БА середнього ступеня тяжкості (2,28 ± 0,035) ммоль/л та легкого ступеня тяжкості БА (2,41 ± 0,037) ммоль/л, які приймали системні ГК.

При вивченні змін маркерів ремоделювання кісткової тканини у хворих на БА у залежності від статі виявилось, що ознаки ремоделювання кісткової тканини з однаковою частотою зустрічались як у чоловіків, так і у жінок.

Результати проведеної ультразвукової денситометрії, рентгеностеоденситометрії і паралельне біохімічне дослідження маркерів ремоделювання кісткової тканини показали, що остеопенічний синдром асоціюється зі зниженням загального Са та неорганічного Р сироватки крові і підвищенням екскреції Са та оксипроліну з добовою сечею проти норми. І тому саме ці маркери ремоделювання кісткової тканини слід рекомендувати хворим на БА для ранньої діагностики остеопенічного синдрому.

Достовірної різниці результатів визначення лужної фосфатази сироватки крові у хворих на БА з ОП-синдромом та без ОП-синдрому не виявлено.

Ступінь зниження мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на БА залежить від виду медикаментозної терапії і ступеня тяжкості захворювання. Частіше зниження мінеральної щільності кісткової тканини і зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини спостерігали у хворих на БА тяжкого персистуючого перебігу під час проведення системної терапії ГК - 63 (83,3 %), ніж у разі застосування топічних стероїдів - 25 (60,0 %), р<0,05.

У 93,22 % хворих на БА, які мали біохімічні ознаки ОП-синдрому, він був підтверджений методами ультразвукової та рентгеностеоденситометрії. Разом з тим у 6,78 % пацієнтів були виявлені денситометричні ознаки ОП-синдрому при відсутності змін маркерів ремоделювання кісткової тканини.

Генетичну схильність до ОП-синдрому визначали за асоціаціями з моногенними ознаками: антигенами груп крові систем ABO, Rh, P, MN та гаптоглобінами сироватки крові, які визначали за загальноприйнятими методиками. Роль конкретного маркеру, що асоціюється з виникненням ОП-синдрому оцінювалась за допомогою критерію Вульфа (RR), який при RR>1 вказує на позитивний зв'язок маркеру із даною патологією, а при RR>2 вважається статистично значимим.

Нами вивчені індивідуальні гематологічні показники у здорового населення м. Вінниці порівняно із загальною групою хворих на БА залежно від статі, способу прийому ГК і особливостей виникнення ОП-синдрому.

Аналізуючи розподілення антигенів крові системи АВО, Rh, P, MN та гаптоглобінів сироватки крові, ми не виявили достовірних розбіжностей між хворими на БА і здоровим населенням, крім носіїв антигену АВ (IV), який достовірно частіше діагностувався у здорових осіб, ніж у хворих на БА (17,2 % > 6,8 %, р<0,05 ). У хворих на БА, що приймали системні ГК, відмічається наявність даного антигену у 10,5 % на відміну від хворих з інгаляційним шляхом прийому, у яких він не зустрічався.

Аналіз розподілення антигенів крові системи АВО відносно статі виявив достовірно більшу кількість носіїв антигену О(І) у хворих чоловіків на БА порівняно зі здоровими чоловіками (47,6 % > 23,8 %, р<0,05) та жінками, хворими на БА (47,6 % > 29,0 %, р<0,05). Такий перерозподіл відбувається за рахунок зменшення кількості чоловіків-власників антигенів А(ІІ), В(ІІІ), АВ(ІV) груп крові, при чому достовірне зменшення констатовано в чоловіків-носіїв АВ(ІV) групи крові. У жінок, хворих на БА, у порівнянні з хворими на БА чоловіками достовірно частіше спостерігається антиген А(ІІ), відповідно (50,0 % > 28,6 %, р<0,05), а також антиген АВ(ІV) - 10,5 %.

Порівнюючи розподіл антигенів крові системи АВО у хворих на БА з ОП-синдромом та без ОП-синдрому, було виявлено, що у чоловіків, хворих на БА без ОП-синдрому, достовірно частіше спостерігалось розповсюдження антигену А(ІІ), ніж у чоловіків з встановленим ОП-синдромом, (45,4 % >10,0 %, р<0,05).

У хворих на БА чоловіків-носіїв антигену Rh (+) з ОП-синдромом було виявлено більше - 100 %, ніж хворих на БА чоловіків без ОП-синдрому - 72,7 %, р<0,05. Антиген Rh (-) не зустрічався у хворих на БА чоловіків з ОП-синдромом на відміну від хворих на БА чоловіків без ОП-синдрому - 27,3 %, р<0,05. Не було виявлено достовірної різниці щодо розповсюдження антигену Rh у жінок, хворих на БА з ОП-синдромом, та у жінок, хворих на БА без ОП-синдрому.

Отримані нами дані показують, що у популяції м. Вінниці еритроцитарні антигени О(І), Rh (+) діагностуються значно частіше серед хворих на БА, ніж серед здорових осіб.

За рештою розподілу еритроцитарних антигенів та фенотипах гаптоглобінів достовірної різниці не було виявлено ні між хворими на БА та здоровими, ні між хворими на БА з ОП-синдромом та хворими на БА без ОП-синдрому.

При оцінці результатів дослідження за критерієм Вульфа виявлено підвищення захворюваності на остеопороз серед чоловіків-носіїв групи крові 0(І), (RR=4,5). У той же час носіїв фенотипу А(ІІ) серед чоловіків з ОП-синдромом виявилось достовірно менше, ніж у підгрупі без ОП-синдрому. Відносний ризик розвитку ОП-синдрому у чоловіків-носіїв даного фенотипу малий (RR=0,2). При вивченні ролі антигену В(ІІІ) у виникненні ОП-синдрому за допомогою критерію Вульфа не виявлено позитивного зв'язку маркеру з даною патологією, а саме RR<2 як у чоловіків, так і у жінок. Наявність у хворих чоловіків АВ (IV) групи крові (RR=0), р<0,05, можна розцінювати як показник стійкості до виникнення ОП-синдрому.

При аналізі системи Rh, Р у виникненні ОП-синдрому не спостерігалось достовірної різниці між хворими на БА з ОП-синдромом та хворими на БА без ОП-синдрому.

Оцінка системи MN виявила схильність хворих на БА жінок із фенотипом N до ОП-синдрому (RR=4,6).

Достовірних відмінностей у розподілі фенотипів гаптоглобінів сироватки крові не виявлено.

У результаті вивчення ролі даних генетичних маркерів у виникненні ОП-синдрому у хворих на БА встановлено, що ОП-синдром розвивається частіше: у чоловіків-носіїв груп крові О(І) в 1,7 рази, порівняно з чоловіками без ОП-синдрому; у жінок-носіїв фенотипу N у 2 рази, ніж у жінок без ОП-синдрому.

Порівняння компонентів соматотипу здорових осіб і хворих на БА виявило статистично значиму різницю у їх тілобудові. Ендоморфний компонент за баловими характеристиками переважав у хворих на БА загальної групи у порівнянні з двома іншими компонентами соматотипу (мезоморфним і ектоморфним) з середнім балом - (8,29±0,283). У осіб контрольної групи цей показник за частотою виявлення знаходиться на другому місці після мезоморфного компоненту і складає (4,95±0,133) балів. Мезоморфний та ектоморфний компоненти були однаково виражені у хворих на БА та здорових осіб.

Достовірної різниці між середніми показниками компонентів соматотипу у хворих на БА, які приймали інгаляційні ГК та системні ГК не виявлено.

Ми проаналізували показники складових соматотипу у хворих на БА зі встановленим ОП-синдромом та без нього у залежності від статі. Як для жінок, так і для чоловіків загальної групи хворих на БА статистично значимою (р0,001) є перевага балів ендоморфного компоненту соматотипу і мезоморфного - у жінок порівняно зі здоровими жителями м. Вінниці.

Оцінка середніх балів мезоморфного компоненту соматотипу обстежених чоловіків та жінок у зв'язку зі схильністю до розвитку ОП-синдрому статистично значимої різниці не виявив.

У чоловіків, хворих на БА з ОП-синдромом, було визначено статистично значимо вищий середній бал ендоморфії (8,03 0,79) балів порівняно з чоловіками, хворими на БА без ОП-синдрому (4,92 0,8) балів, (р0,05).

Показники ектоморфного компоненту достовірно відрізнялися тільки у чоловіків загальної групи з незначною перевагою (2,150,93) балів над відповідними показниками чоловіків контрольної групи (1,340,17) балів.

Аналіз середніх балів ектоморфії у жінок та чоловіків І та ІІ підгруп статистично значимої різниці у їх тілобудові не виявив.

Отже, ми виявили, що соматотип хворих на БА з ОП-синдромом та хворих на БА без ОП-синдрому характеризується однаковими показниками ектоморфії та мезоморфії.

Таким чином, до групи високого ризику розвитку остеопенічного синдрому відносяться жінки-носії фенотипу N, а також чоловіки-носії генетичного маркеру крові 0(І), у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу, що асоціюється з низькими показниками ектоморфії.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано узагальнюючі дані щодо вирішення такого актуального питання сучасної пульмонології, як підвищення ефективністі ранньої діагностики ускладнень лікування бронхіальної астми, а саме ремоделювання кісткової тканини та прогнозування його виникнення на основі вивчення ряду індивідуальних характеристик людини. Обґрунтовано доцільність проведення ряду діагностичних заходів у такого контингенту осіб на фоні базисної терапії бронхіальної астми.

1. Зниження вмісту кальцію в сироватці крові та підвищення його екскреції з добовою сечею має місце у 47,46 % пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму понад 5 років. Суттєве зменшення кальцію у сироватці крові (в 1,1 рази) та збільшення виведення з добовою сечею кальцію (в 1,6 рази) порівняно з хворими на бронхіальну астму, які приймають інгаляційні глюкокортикоїди, спостерігається через 2 роки після прийому системних глюкокортикоїдів у дозі 10-25 мг/добу.

2. Зниження вмісту фосфору до (0,72 ± 0,01) ммоль/л в сироватці крові, порівняно зі здоровими особами (1,24 ± 0,03) ммоль/л і хворими на бронхіальну астму інтермітуючого перебігу (1,03 ± 0,08) ммоль/л, спостерігається у 16,95 % хворих на бронхіальну астму. Найчастіше це пов'язано з тривалим прийомом системних глюкокортикоїдів. Виявлені зміни свідчать про високу вірогідність остеопенічного синдрому.

3. Прийом інгаляційних глюкокортикоїдів понад 2 роки у дозі 500-1500 мкг/добу не впливає на вміст кальцію у сироватці крові та у добовій сечі, оскільки складає (2,24 ± 0,04) ммоль/л та (5,04 ± 0,515) ммоль/добу відповідно.

4. При вивченні змін маркерів ремоделювання кісткової тканини у хворих з тяжким та середнього ступеня тяжкості перебігом бронхіальної астми, які приймали системні глюкокортикоїди, у залежності від статі виявилось, що остеопенічний синдром з однаковою частотою зустрічається як у чоловіків, так і у жінок.

5. Біохімічні ознаки остеопенічного синдрому були підтверджені методами ультразвукової та рентгеностеоденситометрії у 93,22 % хворих на бронхіальну астму. Разом з тим у 6,78 % пацієнтів були виявлені денситометричні ознаки остеопенічного синдрому при відсутності змін маркерів ремоделювання кісткової тканини.

6. Остеопенічний синдром у хворих на бронхіальну астму розвивається частіше у чоловіків-носіїв груп крові 0(І); у жінок-носіїв фенотипу N.

7. У чоловіків, хворих на бронхіальну астму з остеопенічний синдромом було визначено статистично значимий вищий середній бал ендоморфії ? (8,03 ± 0,79) балів порівняно з чоловіками без остеопенічного синдрому ? (4,92 ± 0,81) балів. Таким чином, остеопенічний синдром розвивається частіше у чоловіків, у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу, асоційований з низькими показниками ектоморфії.

8. Установлено, що до групи високого ризику розвитку остеопенічного синдрому відносяться чоловіки-носії генетичного маркеру крові 0(І), у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу і жінки-носії фенотипу N.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Біохімічні маркери ремоделювання кісткової тканини залишаються високоінформативними для ранньої діагностики остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму, які приймають глюкокортикоїди. Тому їх слід досліджувати, починаючи з 2 року регулярного застосування базисної терапії.

2. З метою оптимізації діагностики та мінімізації витрат рекомендовано дворівневий алгоритм обстеження хворих на бронхіальну астму для попередження розвитку остеопорозу: І етап - біохімічне дослідження маркерів ремоделювання кісткової тканини (дослідження вмісту загального кальцію та неорганічного фосфору у крові, кальцію та оксипроліну у добовій сечі) як найбільш ранніх і чутливих маркерів, ІІ етап - денситометрія.

3. Групами ризику розвитку глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу є хворі бронхіальною астмою жінки-носії фенотипу N та чоловіки-носії антигену крові 0(І), у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу. Даним контингентам хворих бронхіальною астмою слід проводити базисну терапію на фоні препаратів, які стримують розвиток остеопенічного синдрому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Попенко, Н. В Вплив глюкокортикостероїдної терапії на стан кальцієво-фосфорного обміну у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко, Ю. М. Мостовий // Вісник Вінницького державного медичного університету. 2003. № 2/2. С. 740-742. (Здобувачеві належить ідея дослідження, відбір хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, написання роботи; Ю. М. Мостовий - консультативна допомога).

2. Попенко, Н. В. Вплив кортикостероїдної терапії на зміни кальцієвого обміну у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко, Ю. М. Мостовий // Укр. пульмонол. журн. 2004. № 1. С. 23-24. (Здобувачеві належить ідея і планування дослідження, участь у відборі хворих, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи; Ю. М. Мостовий. консультативна допомога).

3. Попенко, Н. В. Вплив кортикостероїдної терапії на зміни кальцієвого обміну у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко, Ю. М. Мостовий // Астма та алергія. 2004. № 1/2. С. 54-56. (Здобувачеві належить ідея і планування дослідження, відбір хворих, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи; Ю. М. Мостовий - консультативна допомога).

4. Попенко, Н. В. Вплив кортикостероїдної терапії на розвиток остеопорозу у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко // Ліки України. 2004. № 10 (87). С. 134-136.

5. Попенко, Н. В. Роль генетичних факторів та соматотипових характеристик у розвитку остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко // Вісник морфології. 2005. Т. 11, № 1. С. 119-123.

6. Попенко, Н. В. Роль генетичних факторів у розвитку остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. 2005. Вип.14, кн. 2. С. 75-82.

7. Попенко, Н. В. Особливості розвитку остеопорозу у хворих на бронхіальну астму залежно від гематологічних маркерів крові [Текст] / Н. В. Попенко // Сучасні аспекти військової медицини зб. наук. праць Головного військового клінічного госпіталю МО України. К., 2007. Вип. 12. С. 217-222.

8. Пат. 20695 Україна, G 01N 33/49 А61 В8/00. Cпосіб діагностики остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Мостовий Ю. М., Попенко Н. В.; заявник Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова МОЗ України. № u 200607354 ; заявл. 03.07.06; опубл. 15.02.07, Бюл. № 2.

9. Попенко, Н. В. Вплив глюкокортикоїдної терапії на стан кальцієво-фосфорного обміну у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко, Ю. М. Мостовий // Укр. пульмонол. журн. : матеріали ІІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України, (Київ, 26-28 трав. 2003 р.). 2003. № 2. С. 313-314. (Здобувачеві належить ідея і планування дослідження, відбір хворих, аналіз та математична обробка результатів, написання роботи; Ю. М. Мостовий - консультативна допомога).

10. Попенко, Н. В. Вплив кортикостероїдної терапії на розвиток остеопорозу у хворих на бронхіальну астму [Текст] : тези доп. / Н. В. Попенко // Матеріали VIII університетської (ХХХХІ вузівської) наук.-практ. конф. молодих учених та фахівців. Вінниця, 2004. С. 22.

11. Попенко, Н. В. Вплив кортикостероїдної терапії на розвиток остеопорозу у хворих на бронхіальну астму [Текст] : тези доп. / Н. В. Попенко, Ю. М. Мостовий // Матеріали ІV Укр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю з клінічної фармакології „Актуальні питання фармакології”. Вінниця, 2004. С. 111. (Здобувачеві належить відбір хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів; Ю. М. Мостовий - консультативна допомога).

12. Попенко, Н. В. Роль генетичних факторів та соматотипових характеристик у розвитку остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко // Вісник Вінницького національного медичного університету : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю „Сучасні проблеми терапії - від гіпотез до фактів”. Вінниця, 2005. № 9 (2). С. 377.

13. Popenko, N. V. Comparative analysis of the oxyproline and calcium urine excretion data with bone tissue mineral density in patients with bronchial asthma treated by systemic and inhalation glucocorticoids [Text] / N. V. Popenko, Y. M. Mostovoy // European Respiratory Journal: Abstracts 16th ERS Annual Congress. 2006. Vol. 28, suppl. 50. P. 1856. (Здобувачеві належить ідея дослідження, відбір хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, написання роботи; Ю. М. Мостовий - консультативна допомога).

14. Popenko, N. V. The role of the constitution factors and some blood antigens in the development of osteoporosis in patients with bronchial asthma [Text] / N. V. Popenko, Y. M. Mostovoy, T. V. Konstantinovich // European Respiratory Journal : Abstracts 16 th ERS Annual Congress. 2006. Vol. 28, suppl. 50. P. 1857. (Здобувачеві належить ідея дослідження, відбір хворих, статистична обробка матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, написання роботи; Ю. М. Мостовий - консультативна допомога; Т. В. Константинович. консультативна допомога )

15. Попенко, Н. В. Роль генетичних факторів та соматотипових характеристик у розвитку остеопенічного синдрому у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Н. В. Попенко // Український морфологічний альманах : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. „Актуальні проблеми біомінералогії”, (Луганськ, 12 квіт. 2006 р.). 2006. Т. 4, № 2. C. 144.

АНОТАЦІЯ

Попенко Н. В. Вплив системної та інгаляційної кортикостероїдної терапії на ремоделювання кісткової тканини у хворих на бронхіальну астму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 - пульмонологія. - Державна установа „Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України”, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено актуальній задачі пульмонології - підвищенню ефективністі ранньої діагностики ускладнень лікування бронхіальної астми, а саме ремоделюванню кісткової тканини та прогнозуванню його виникнення на основі вивчення ряду індивідуальних характеристик людини.

Вивчення маркерів ремоделювання кісткової тканини у загальній групі хворих показало, що у 56 (47,46 %) пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму понад 5 років, має місце зниження вмісту кальцію у сироватці крові та підвищення його екскреції з добовою сечею. Встановлено, що зменшення кальцію у сироватці крові та збільшення його екскреції з добовою сечею, спостерігається через 2 роки після початку прийому системних глюкокортикоїдів у дозі 10-25 мг/добу. Достовірне зниження вмісту неорганічного фосфору у сироватці крові порівняно зі здоровими особами спостерігається у 16,95 % хворих на бронхіальну астму. Прийом інгаляційних глюкокортикоїдів у дозі 500-1500 мкг/добу не впливав на зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини.

Остеопенічний синдром достовірно частіше розвивається у чоловіків-носіїв антигену крові 0(І), у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу, а у жінок-носіїв фенотипу N.

Ключові слова: бронхіальна астма, глюкокортикоїди, остеопенічний синдром.

ANNOTATION

Popenko N. V. The system and inhalation corticosteroidal therapy influence on the process of the bone tissue remodulation among the patients suffering from bronchial asthma. - Manuscript.

Thesis for conferring the scientific degree of candidate of medical science in speciality 14.01.27 - pulmonology. - State organization "National institute of phthisiology and pulmanology, named after F. G. Yanovskiy, Academy medical sciences of Ukraine", Kyiv, 2010.

The dissertation is dedicated to an urgently important task - to increase early diagnostics' effectiveness of bronchial asthma treatment complications and, in particular, the bone tissue remodulation and prediction of its rise on the basis of examining a range of individual characteristics of a person.

While learning the bone tissue remodulation markers in the common group of the patients, it was revealed that 56 (47,46 %) patients who suffer from bronchial asthma more than 5 years, have calcium reduction in the blood serum and increase of its excretion with daily urine. It was determined that calcium reduction in the blood serum and increase of its excretion daily urine, is observed 2 years later after the beginning of the glucocorticoides systemic taking with the dose of 10-25 mg/day. 16,95 % patients suffering from bronchial asthma have shown the real reduction of inorganic phosphorus in the blood serum. It was compared with healthy people. The use of inhalatic glucocorticoides with the dose of 500-1500 mсg/day didn't influence on changes in bone tissue remodulation markers.

Osteopenic syndrome is really more developed among the men-carriers of blood antigen 0(I), who have the dominative endomorphy component of somatotype and among women who carry phenotype N.

Key words: bronchial asthma, glucocorticoids, osteopenic syndrome.

АННОТАЦИЯ

Попенко Н. В. Влияние системной и ингаляционной кортикостероидной терапии на ремоделирование костной ткани у больных бронхиальной астмой. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.27 - пульмонология. - Государственное учреждение „Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии
им. Ф. Г. Яновского АМН Украины”, Киев, 2010.

Диссертация посвящена актуальной задаче пульмонологии - повышению еффективности ранней диагностики осложнений лечения бронхиальной астмы, а именно ремоделированию костной ткани и прогнозированию его возникновения на основании изучения ряда индивидуальных характеристик человека.

Обследовано 118 больных бронхиальной астмой (БА) с лёгким, средней тяжести и тяжёлым течением, 76 женщин і 42 мужчин, которые принимали системные (преднизолон в дозе 10-25 мг в сутки) и ингаляционные (беклометазона дипропионат в дозе 500-1500 мкг в сутки) глюкокортикоиды (ГК) и составили основную группу. Из них - у 7 лёгкое, у 42 пациентов диагностировано БА средней степени тяжести, у 69 тяжёлое персистирующее течение БА. Ингаляционные глюкокортикоиды принимали - 42, системные глюкокортикоиды - 76 пациентов. В качестве контроля были обследованы 64 практически здоровых человека и 14 больных БА с интермиттирующим течением, которые принимали только бронхолитические препараты.

Средняя продолжительность приёма ГК составила (8,42 ± 0,54) лет. Больных, которые принимали ГК меньше 2 лет, было 47 (39,83 %). С длительностью приёма более 2 лет - 71 (60,17 %).

Больные БА были разделены на две подгруппы: І - больные с остеопеническим синдромом 58 (49,2 %), ІІ - больные без остеопенического синдрома 60 (50,8 %). Учитывая продолжительность заболевания, выявлено, что остеопенический синдром достоверно чаще развивается у тех пациентов, которые болеют БА 5 лет и более, чем у больных с продолжительностью БА до 5 лет. Остеопенический синдром возник соответственно у 3 пациентов, которые болеют БА до 5 лет, и у 55 пациентов, которые болеют БА 5 лет и более.

Диагностика признаков ремоделирования костной ткани была основана на клинико-анамнестических данных, результатах биохимического исследования содержания общего кальция, неорганического фосфора, щелочной фосфатазы в сыворотке крови, экскреции кальция, оксипролина с суточной мочой, показателях минеральной плотности костной ткани. Уровень общего кальция, неорганического фосфора, щелочной фосфатазы, кальция в суточной моче исследовали на биохимическом анализаторе „Specific basic” (Финляндия) универсальными методами. Оксипролин в суточной моче определяли спектрофотометричним методом.

Оценку минеральной плотности костной ткани проводили с помощью ультразвуковой денситометрии на апарате „Аchilles” (Lunar, США) и методом рентгеностеоденситометрии. Антигены групп крови систем АВО, Rh, P, MN определяли реакцией агглютинации, гаптоглобины сыворотки крови - методом электрофореза, соматотипирование - методом Хит-Картера.

Изучение маркеров ремоделирования костной ткани в общей группе больных показало, что у 56 (47,46 %) пациентов, которые болеют БА более 5 лет, имеет место снижение содержания Са в сыворотке крови и повышение его екскреции с суточной мочой.

Установлено, что снижение кальция в сыворотке крови (1,96 ± 0,02) ммоль/л и увеличение его экскреции с суточной мочой (5,54 ± 0,36) ммоль/сут., р<0,05, наблюдается через 2 года после начала приёма системних ГК в дозе 10-25 мг/сут. Достоверное снижение содержания неорганического фосфора (0,72 ± 0,01) ммоль/л в сыворотке крови по сравнению с группой контроля практически здоровых лиц (1,24 ± 0,03) ммоль/л наблюдается у 16,95 % больных БА. Выявленные изменения свидетельствуют о высокой вероятности остеопенического синдрома.