Діагностика та лікування ожиріння

Размещено на http://allbest.ru

План

Вступ

1. Загальне поняття про ожиріння

2. Види ожиріння

3. Причини, що викликають захворювання ожирінням

4. Профілактика ожиріння

Висновки

Використана література

Вступ

Під хворобами обміну речовин розуміється порушення в організмі різних обмінних процесів - водного, мінерального, вітамінного, вуглеводного, білкового, жирового, які знаходяться один з одним у тісному взаємозв'язку.

До хвороб обміну речовин відносять діабет (порушення вуглеводного обміну); подагру (порушення білкового обміну); ожиріння (порушення жирового обміну) та хворобливі стани, що мають назву авітамінози (проявом яких може бути, наприклад, цинга).

Ця група хвороб є однією з основних причин летальності (смертності від захворювань) людини і складає 45% від загального показника.

В останні роки продовжується неухильний і значний ріст захворювань ожирінням серед дітей та дорослих. Це підтверджується рядом статистичних досліджень.

Так у 1966-68 роках при огляді 6 тис. дітей було виявлено ожиріння П ступеня у 2,2% школярів 5-8 класів та у 5-6% дошкільнят.

У 1971 році зафіксований зріст ожиріння до 10-12% серед школярів середніх і старших класів.

Вивчення динаміки приросту хворих на ожиріння, стало причиною висновку у 1980 році про те, що ожиріння у дітей зростає на 1% кожного року.

Дані Л.А. Мостової, С.П. Петраш (1982), які дослідили 4000 школярів різних областей України, свідчать про те, що серед дітей, які проживають у місті розповсюдженість ожиріння складає 13,4%, а серед сільських дітей 11,8% (у Києві найвищий показник - 15,7%).

За останніми даними - близько чверті працездатного населення нашої держави (особливо жінки) в тій чи іншій мірі потерпають від ожиріння.

За останніми даними доля населення, що страждає на ожиріння в Росії складає 30-50%; в США - 36-42%; в Англії - 25-30% від загальної кількості населення.

За свідченням експертів ВООЗ, ожиріння є найбільш розповсюдженим захворюванням обміну речовин, яке охоплює 1/4 всього населення земної кулі. Існують тенденції до подальшого збільшення кількості хворих на ожиріння.

1. Загальне поняття про ожиріння

Ожиріння -- це захворювання, при якому в підшкірній клітковині і інших тканинах накопичується надмірна кількість жиру. Надмірна вага - це, на жаль, не тільки естетична проблема, яка може серйозно отруїти життя людині. Зайві кілограми дуже часто відбиваються на загальному здоров'ї людини і можуть не тільки викликати для життя серйозні захворювання, але навіть призвести до смерті. Так, частими наслідками ожиріння є такі серйозні захворювання як атеросклероз, цукровий діабет, хвороби серця, судин, нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту.

Можна сказати, що ожиріння -- це бич сучасного цивілізованого суспільства. Невблаганна статистика стверджує, що на сьогоднішній день у кожного жителя економічно розвинених країн мається ця проблема. Причому, якщо ще зовсім недавно в переважній більшості випадків ожиріння, так би мовити, «передавалося у спадок», то сьогодні воно вражає людей незалежно від генетичних факторів.

Отже, ожиріння -- це хвороба, лікувати яку потрібно обов'язково і компетентно. Сьогодні ожирінням займаються дієтологи і ендокринологи. Чому саме вони? Відповідь в основних причинах захворювання, серед яких перші місця займають порушення обміну речовин, неправильне, а часто і надмірне харчування. На жаль, багато людей підозрюючи наявність у себе такої проблеми, проте з різних причин затягують з візитом до фахівця. Однак потрібно розуміти, що рух від першого ступеня ожиріння до кожного наступного тягне за собою все нові і нові проблеми зі здоров'ям, впоратися з якими буде все важче. Сподіваємося, що важливою мотивацією для таких нерішучих людей стане можливість з'ясувати поточну стадію ожиріння і розуміння тих проблем, на порозі яких вони знаходяться. Якщо, звичайно, ці проблеми ще накрили з головою.

2. Види ожиріння

При ожирінні в організмі замість нормальної кількості жиру, що дорівнює 10 -15% маси тіла, його відкладається значно більше. Будь-яке відхилення маси тіла від норми вважається ожирінням. Проте, більшість авторів вважають, що поняття зайвої маси тіла та ожиріння не є тотожними. Тому для діагностики ожиріння дитини необхідно знати про 4 ступені цього захворювання:

І ст. - надлишок маси тіла складає 15-25%, (15 -29% за Мухіним В. М);

П ст. - 26-50%;

III ст. - 51-100%;

IV ст. - більше 100% від нормальної маси тіла.

Передожиріння і ожиріння першого ступеня: Поки особливих скарг на здоров'я немає , людину може більше турбувати його зовнішній вигляд і деякий фізичний дискомфорт. Проте ці зайві кілограми вже починають відбиватися на загальному самопочутті, так як відбувається збільшення навантаження на хребет, кістки, суглоби. Через це можуть з'являтися болі в суглобах , порушення в їх роботі , спостерігаються порушення в роботі опорно-рухового апарату.

Важливо розуміти, що ці перші ступені ожиріння звичайно є прогресуючими процесами, якщо не будуть вчасно вжиті заходи щодо стабілізації ваги та усунення зайвих кілограмів, то вага буде повільніше або швидше прибувати.

Ожиріння другого ступеня: Коли вага людини вище норми на 50-99%, діагностують другий ступінь ожиріння. Організм реагує на зайві кілограми хронічно поганим самопочуттям і постійною втомою, слабкістю, частою дратівливістю. Хворі кажуть про постійне відчуття голоду і спраги, відзначається часте або постійне почуття нудоти, задишка, постійні болі у всіх суглобах. Починають турбувати захворювання внутрішніх органів.

Ожиріння третього ступеня: Коли вага людини в два рази перевищує норму, говорять про третій ступень ожиріння. Тут симптоми, що відзначаються при другому ступені, ще більше поглиблюються. Для хворого характерна набряклість тіла та обличчя, крім того, додаються скарги на постійні болі внутрішніх органів, найчастіше це ШКТ і серцево -судинна система. На даній стадії ожиріння починаються модифікації у всіх системах і органах організму.

Якщо у людини діагностована та чи інша ступінь ожиріння, то тут можна сказати тільки одне: взяти себе в руки і починати лікуватися. На сьогоднішній день існує кілька перевірених методів лікування ожиріння і вибір оптимального потрібно здійснити спільно з лікуючим лікарем.

У першу чергу вдаються до нелікарських методів -- це дієта і підвищення фізичного навантаження. Далі йдуть лікарські методи -- хворому можуть бути призначені препарати, що пригнічують апетит, ліки, спрямовані на нормалізацію гормонального фону. Іноді вдаються і до хірургії -- це абдомінопластика (усунення живота) і ліпосакція (усунення підшкірного жиру з-під шкірного покриву).

3. Причини, що викликають захворювання ожирінням

Існує значна кількість причин захворювання на ожиріння у дітей. Однак всі їх можна звести до трьох груп з виділенням окремих складових в кожній з них. Перша група характеризується порушенням режиму, збалансованості харчування та його адекватності внаслідок: а)звички; б) дії психогенних факторів; в) розладів зі сторони гіпоталамусу.

Режим харчування. В нормі у дитини підвищений апетит спостерігається зранку, коли в основному розпадається енергетичного депо через переважання процесів катаболізму над процесами анаболізму для забезпечення активності дитини протягом робочого дня.

В тих випадках, коли батьки дають дітям більшу частину денного раціону в другу половину дня, у дітей апетит підвищується саме у вечірній час. А в цей період доби відбувається накопичення енергії та відкладання жиру у депо, особливо у дітей зі спадковою схильністю до ожиріння.

Адекватність харчування. Дотримання принципу енергетичної адекватності передбачає відповідність між кількістю калорій, що витрачається людиною протягом доби та тією, що надходить в процесі споживання їжі. Відсутність такої відповідності через переїдання може стати причиною розвитку ожиріння.

Неадекватність харчування, що супроводжується накопиченням жиру виражається через формулу:

Накопичення жиру = прихід калорій - розхід енергії (основний обмін + робота) - ріст

В шлунку є чутливі нервові закінчення, пов'язані з ЦНС, які відключаються лише при заповнені шлунку їжею. Шлунок подібний на ґумову кульку, яку при кожному накачуванні повітрям неможливо повернути до початкового розміру. Тому кожний наступний прийом їжі буде вимагати більшого насичення об'ємом їжі. Приблизно така схема розвитку підвищеного апетиту, наслідком якого є відкладання жиру в депо.

Збалансованість харчування передбачає оптимальне співвідношення поживних речовин (білки, жири, вуглеводи), вітамін та мінеральних речовин, що надходять у організм дитини. Співвідношення б: ж: в = 1: 1: 3 в молодшому віці та 1: 1: 4 в старшому віці дітей.

Вуглеводи є основним енергетичним джерелом, тому надлишок вуглеводів в раціоні призводить до затримки води в організмі та утворенню "неповноцінного" жиру - глікогену в печінці і м'язах, який відкладається у депо і не приймає участі в процесах обміну.

Жирова тканина не є просто баластною, інертною тканиною. Вона досить активна і, навіть, "агресивна". Її "агресивність" проявляється у високій здатності утворювати нову кількість жиру. Вона жадібно поглинає жир із крові в тій більшій кількості, чим більше його надходить у кров і, до того ж, утворює новий жир із надлишку вуглеводів. Кожна жирова клітина може збільшуватися у будь-якому віці. До того ж в процесі схуднення вони не зникають, а лише спустошуються. З утворенням нового жиру жирові клітини знову наповнюються, як кишеньки до певного критичного об'єму, після чого відбувається процес утворення нових жирових клітин.

Розвиток ожиріння через порушення основних принципів та режиму харчування ускладнюється особливостями протікання обмінних процесів у дітей. Саме у дітей відмічається висока засвоюваність вуглеводів (98-99%) починаючи з перших тижнів життя, яка зберігається і у дітей старшого віку. Цей відсоток є значно меншим у дорослих людей.

В періоди "витягування" дитини (7-8р.; 12-15р) спостерігаються піки засвоєння вуглеводів. Якщо дитина споживає жирів більше необхідної норми, то процеси відкладання жиру посилюються особливостями жирового обміну у дітей.

У дітей незначна частина жирів, що всмоктуються в кишечнику використовується для енергетичних цілей, а решта відкладається у жирових депо, головним чином в підшкірній клітчаті. Ці жирові депо є дуже нестійкими, однак потенційна можливість ожиріння існує.

У дітей, на відміну від дорослих, процеси асиміляції (синтез та засвоєння речовин) переважає над процесами дисиміляції (розщеплення та розпаду речовин), що складає передумови до накопичення зайвих поживних речовин.

Обмінні зрушення відбуваються в організмі дитини в період статевого дозрівання. В пубертатний період ожиріння починає бурхливо прогресувати, особливо у дівчат. Це пояснюється збільшенням активності наднирників, гормони яких впливають на обмінні процеси.

Друга група причин характеризується пониженими витратами енергії, внаслідок:

а) гіпокінезії;

б) конституціонального загального низького рівня витрати енергії. Ці чинники мають певне, але не визначальне значення у розвитку ожиріння.

Далеко не всі діти, навіть при тривалому постільному режимі повніють. В той же час, частина дітей і при активному способі життя мають зайву вагу. До того ж не всі діти, які характеризуються такими особливостями ЦНС, що свідчать про їх належність до групи з психологічними конституціонально низькими витратами енергії мають зайву масу тіла.

Третя група причин включає в себе всі можливі відхилення ендокринного та нервового характеру, що викликають порушення жирового обміну. До подібних станів відносять понижена функція щитовидної залози, підвищена функція кори наднирників і гіпофіза, понижена активність статевих залоз, порушення функції гіпоталамуса та інші.

Внаслідок цього відбувається: а) пониження синтезу білків з підвищеним утворенням жиру та глюкози, а потім і жиру з білків;

б) порушення нормального згорання жиру; в) підвищене накопичення жиру тканинами.

Одним із головних чинників таких змін є спадковість. Так, доведено, що кількість жирових клітин у людини є генетично обумовлено. Ожиріння має дивовижну подібність, навіть, у характері локалізації жиру у батьків і дітей. Наукові дослідження свідчать, що у худорлявих батьків, ймовірність ожиріння їх дітей не перевищує 8%; при ожирінні одного з батьків - 40%; а двох - 80% і більше. По спадковості передаються також зміни активності ферментів, що прискорюють жировий обмін та згоряння жиру в організмі, а також особливості нейроендокринної системи та певна спрямованість білкового та вуглеводного обміну речовин.

4. Профілактика ожиріння

Профілактика ожиріння може допомогти уникнути нам виникнення цієї хвороби. Але для її проведення спочатку необхідно з'ясувати, яким саме чином починається ця хвороба. Вчені, лікарі і дієтологи стверджують, що причиною ожиріння є недостатній витрати споживаної енергії, яка в результаті починає відкладатися у вигляді ліпідів у жировій тканині.

При надлишковій масі тіла необхідно в першу чергу змінити свій режим харчування, зробивши його більш раціональним для організму.

Людям, які схильні до повноти вже з моменту дорослішання, треба починати стежити за своїм раціоном, ретельно підбираючи продукти, що входять до нього. Зокрема, обмежити себе в прийомі цукру, борошняної їжі та продуктів, насичених жирами і вуглеводами. При цьому намагатися не переїдати протягом дня, а особливо перед сном.

Цей режим харчування потрібно поєднувати з фізичними навантаженнями. Причому вибирати курс вправ, постійно консультуючись з фахівцем.

Навіть 3-годинні щоденні посилені тренування можуть не дати нікого відчутного ефекту, якщо при цьому вони не супроводжуються певним харчуванням. Адже необхідно правильно порівнювати спожиту з їжею енергію з втраченої при фізичних навантаженнях.

Людині з нормальною комплекцією досить витрачати енергію і калорій стільки, скільки він їх отримав протягом усього дня. Людям, які страждають ожирінням, необхідно витрачати енергії значно більше. Саме тому лікарі розробляють певні методики для кожної людини індивідуально.

Але є і загальні принципи, дотримання яких може значно зменшити кількість людей з надмірною вагою. Людині з масою тіла 70 кг, яка перевищила свою добову норму споживання енергетичного потенціалу на 400 ккал для її повної витрати потрібно цілу годину безперервно займатися, наприклад, бігом.

У фахівців існують точні розрахунки, в яких зафіксована тяжкість фізичних навантажень для витрачання зайвої енергії. Наприклад, людині вагою в 70 кг, яка прагне схуднути за допомогою бігу, потрібно орієнтуватися на те, що зменшувати її він буде на 0,9 г на хвилину.

Але, крім цього, для профілактики ожиріння необхідно кардинально змінювати і спосіб життя. Для того, щоб бути струнким, гарним і не набирати зайвої ваги, потрібно вести активний спосіб життя, не переїдати, намагатися більше рухатися, відвідувати спортивні зали і уважно ставитися до свого раціону харчування.

Ожиріння - це проблема, з котрою потрібно і можна боротися. Але для цього необхідно в першу чергу бажання самих людей не захворіти цією важкою хворобою, яка руйнує організм. І якщо кожен з нас намагатиметься зрозуміти це і спробує відрегулювати своє життя за рекомендаціями лікарів і вчених, то проблеми ожиріння і зайвої ваги будуть стосуватися дедалі меншої кількості людей.

Профілактика ожиріння багато в чому залежить і від соціальних програм. Ще у шкільному віці дитину необхідно привчати до спорту, до правильного і повноцінного харчування. Людина повинна з дитинства серйозно ставитися до свого самопочуття і ретельно стежити за своєю вагою. І в такому разі, з роками вона звикне до цього способу життя, зберігши струнку фігуру і міцне здоров'я.

ожиріння харчування жир вага

Висновки

Збільшення поширення ожиріння серед дітей є загрозливим фактом. Детермінанти ожиріння в дитячому віці повинні бути серйозно розглянуті. Більшість дітей з ожирінням переходять у категорію дорослих з ожирінням.

Сучасні доступні дані про поширення ожиріння порівнюють різні когорти за допомогою нестандартизованих методів. Стандартні методи для моніторингу надмірної ваги та ожиріння, що будуть репрезентативними для когорт, є вкрай необхідними.

Ожиріння значно підвищує захворюваність, смертність, погіршує якість жіття, є значним соціально-економічним тягарем.

Нещодавно багатообіцяючі дані були отримані щодо змін у тенденції поширення ожиріння в Скандинавії.

Європейський Союз та ВООЗ у Європі назвали попередження та лікування ожиріння найбільшим викликом для системи охорони здоров'я в XXI сторіччі.

Таким чином, фізичні вправи є основою лікування і запобігання надмірній масі тіла. При цьому необхідно виконувати основне правило: уникати перевтоми, застосовувати фізичне навантаження систематично, поступово підвищуючи інтенсивність і тривалість фізичної рухової активності.

Використана література

1. Бондар П.М. Метаболічний синдром // Лікування та діагностика. - 2001. - №4. - С. 24-29

2. Лупанов В.П. Ожиріння як фактор ризику розвитку серцево-судинних катастроф // Російський медичний журнал. - 2003. - Т. 11, №6. - С. 331-337.

3. Луцишин Я.Б. Ожиріння у жінок в різні вікові періоди // Нова медицина. - 2003. - №5. - С. 40-42.

4. [Електронний ресурс]. - режим доступу:

http://www.zdorov.com.ua/Skolioz_12.html#_Toc235127773

5. [Електронний ресурс]. - режим доступу:

http://bibliofond.ru/view.aspx?id=458456

6. [Електронний ресурс]. - режим доступу:

http://zdorovja.in.ua/profilaktika-ozhirinnya

Размещено на Allbest.ru