Размещено на http://www.allbest.ru/

Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках

Зміст

• Вступ
• 1. Дії при ураженні електричним струмом
• 2. Дії при гасінні палаючого одягу
• 3. Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серці
• 4. Надання допомоги при пораненні
• 5. Надання допомоги при кровотечах
• 6. Надання допомоги при переломах та вивихах
• 7. Допомога при опіках
• 8. Допомога при непритомності, тепловому та сонячному ударах, отруєннях
• 9. Перенесення та перевезення потерпілого

Вступ

Перша допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров'я потерпілого, їх повинен надавати той, хто знаходиться біля потерпілого (взаємодопомога) або сам потерпілий (самодопомога) до прибуття медичного працівника.

Надання допомоги потерпілому починається з моменту звільнення його від дії травмуючого фактора: відключення електроустановки, зняття напруги з струмоведучих частин, або відділення від них потерпілого; виносу його з зони крокової напруги; виносу із небезпечної зони (загазованої, запиленої, підвищеної або пониженої температури повітря тощо.); зупинки обладнання, рухомих механізмів; відключення пару або води; гасіння палаючого одягу тощо.

При наданні допомоги особа, яка її надає повинна захищати себе від дії того ж травмуючого фактора, використовуючи відповідні засоби захисту.

Переносити потерпілого в інше місце можна тільки у тих випадках коли потерпілому чи особі, що надає допомогу продовжує загрожувати небезпека, чи коли надання допомоги на місці не можливе.

1. Дії при ураженні електричним струмом

Причини ураження електричним струмом - робота з технічними електричними засобами, пряме доторкання до електричного провідника або джерела струму чи дія потужного розряду атмосферної електрики - блискавки.

Електричний струм викликає зміни в нервовій системі, її дратування, параліч, спазми м'язів, опіки тканин в місцях входу і виходу електричного струму. Може виникнути судорожний спазм діафрагми (головного дихального м'яза) та серця. Особливо небезпечні безпосередні ураження струмом ділянки голови, хребта, серця. Потерпілий миттєво втрачає свідомість, розвиваються судоми, параліч дихальної мускулатури і, як наслідок, зупинка дихання.

При ураженні електричним струмом необхідно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму, тому що від тривалості його дії на організм залежить важкість електротравми.

Якщо потерпілий тримає електричний дріт руками, перш за все необхідно швидко відключити електроустановку, якої торкається потерпілий за допомогою вимикача, рубильника, запобіжника, роз'єднання штепсельного з'єднання, створення штучного короткого замикання на повітряній лінії. При наданні допомоги потерпілому, який знаходиться на висоті, перед вимкненням мережі від джерел струму необхідно вжити належних заходів, які виключать можливість падіння потерпілого.

Якщо швидке відключення електроустановки не можливе, то необхідно вжити заходів до відокремлення потерпілого від струмоведучих частин, яких він торкається.

При напрузі до 1000В для відокремлення потерпілого від струмоведучих частин або дроту слід скористатися канатом, палкою, дошкою або будь-якою іншою сухою річчю, яка не проводить електричний струм.

Дозволяється відтягнути потерпілого від струмоведучих частин за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла). При цьому слід уникати торкання до металевих предметів та частин тіла потерпілого, які не прикриті одягом.

Для ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен надіти діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, надіти на неї картуз із сукна, натягнути на руку рукав піджака або пальта.

При звільненні потерпілого від струмоведучих частин слід діяти однією рукою.

Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судорожно стискає в руці провід, перервати дію струму можна підсунувши під нього суху дошку або відтягнути ноги від землі мотузкою або одягом. Можна також перерубати дріт сокирою з сухою дерев'яною рукояткою або за допомогою інструмента з ізольованою рукояткою (кусачок, пасатижів тощо) розірвати дріт. Перерубувати дріт кожної фази треба окремо, при цьому слід ізолювати себе від землі (стояти на сухих дошках, дерев'яній драбині тощо).

Якщо струмоведуча частина лежить на землі, слід пам'ятати про напругу кроку. Переміщуватися в цій зоні слід з особливою обережністю, використовуючи засоби для ізолювання від землі (діелектричні калоші, боти, килими, ізолюючі підставки) або речі, що погано проводять електричний струм (сухі дошки, колоди тощо). Без засобів захисту переміщуватися в такій зоні слід пересуваючи ступні ніг по землі і не відриваючи їх одна від одної.

Після відокремлення потерпілого від струмоведучих частин слід винести його із цієї зони на відстань не менше 10 м від струмоведучої частини (дроту).

Якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані у нього відсутнє дихання, немає пульсу, його необхідне зручно покласти, розстебнути на ньому одяг, який стягує (пояс, комір), забезпечити надходження свіжого повітря, почати безупинно робити штучне дихання, прямий масаж серця до повного відновлення функцій. Після того, як до потерпілого повернеться свідомість, його потрібно напоїти великою кількістю води, чаю, а потім організувати обігрівання потерпілого. Місцеві ураження струмом потрібно закрити стерильною пов'язкою, як при опіках. Викликати лікаря.

2. Дії при гасінні палаючого одягу

дихання кровотеча перелом непритомність

Якщо на людині загорівся одяг, то потрібно якомога швидше погасити полум'я, але при цьому не можна збивати полум'я голими руками.

Палаючий одяг необхідно швидко скинути, зірвати або погасити, заливаючи водою, а зимою посипаючи снігом. Можна збити полум'я, катаючись у палаючому одязі по землі, підлозі. На людину у палаючому одязі можна також накинути щільну тканину, ковдру, брезент, який після ліквідації полум'я потрібно зняти, щоб зменшити термічну дію на шкіру людину.

Людину у палаючому одязі не можна накривати з головою, так як це може привести до ураження дихальних шляхів і отруєння токсичними продуктами горіння.

3. Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серці

У випадку розладу дихання внаслідок ураження електричним струмом або отруєння необхідно негайно зробити штучну вентиляцію легень. Перед її початком необхідно відновити прохідність дихальних шляхів, так як проходженню повітря в легені можуть заважати западання язика, рідина, чужорідні тіла або зубні протези.

Для відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів необхідно потерпілого покласти на тверду поверхню обличчям догори, розстебнути одяг, що стискує грудну клітку, і, підтримуючи знизу за шию, максимально відкинути голову потерпілого назад, щоб вивести язик, якщо він запав, очистити порожнину рота пальцем.

Якщо після відновлення прохідності дихальних шляхів не з'являться ритмічні дихальні рухи грудної клітки або передньої стінки живота, необхідно негайно приступити до штучної вентиляції легень методом "із рота в рот".

Стати на коліна біля голови потерпілого, однією рукою утримуючи її в максимально закинутому назад положенні, великим пальцем другої руки потрібно відтягнути нижню щелепу. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих, безпосередньо або через марлю щільно охоплює рот потерпілого своїми губами і робить різкий видих (менш різкий при наданні допомоги дітям). Для запобігання виходу повітря через ніс потерпілого його закривають пальцями руки, яка розміщена біля лоба. Тривалість вдування повітря повинна бути у два рази меншою від часу виходу його з легень потерпілого. Частота вдувань - 12-14 разів на хвилину.

Якщо у потерпілого є ушкодження на обличчі, які заважають здійснювати вдування повітря через його рот, у таких випадках штучну вентиляцію роблять за методом "із рота в ніс".

При цьому методі голова також максимально закидається й утримується однією рукою (яка лежить на тімені потерпілого), другою рукою потрібно трохи підняти нижню щелепу і закрити рот. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і своїми губами щільно охоплює ніс потерпілого - здійснюється вдування. Якщо грудна клітка спадається недостатньо, рот потерпілого під час видиху повітря трохи відкривають, щоб дати можливість повітрю вийти.

Показниками ефективності вентиляції легень є розширення грудної клітки, почервоніння шкіряних покровів і відновлення достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Якщо після 2-3 вдихів потерпілий не почне дихати самостійно (не з'являться ритмічні рухи грудної клітки або передньої стінки живота), необхідно перевірити, чи є у потерпілого ознаки кровообігу. Відсутність дихання є одним із симптомів зупинки кровообігу. Про зупинку серця свідчать розширені зіниці, які не реагують на світло звуженням. Для перевірки цього симптому слід швидко підняти верхні повіки потерпілого. При відсутності кровообігу зіниці будуть широкі і під впливом світла не звузяться.

Іншими ознаками зупинки серця є блідість або синюшність шкірних покривів і слизових оболонок (губ), судоми, які можуть з'явитись у момент втрати свідомості й бути першою помітною для оточуючих ознакою зупинки серця.

Якщо у потерпілого немає ознак кровообігу, необхідно виконати зовнішній масаж серця. Масаж серця завжди необхідно робити одночасно із штучною вентиляцією легень.

Перед масажем серця потерпілого кладуть спиною на тверду основу, звільняють від предметів туалету, які заважають руху тіла, а також оглядають, чи немає перелому ребер, бо їх осколками можна пошкодити легені, печінку, кишки та інші внутрішні органи.

При масажі серця необхідно стати на коліна збоку від потерпілого, покласти руки одна на одну перпендикулярно на поверхню грудної клітки і натискати всім корпусом тіла з частотою 60 разів на хвилину. При цьому необхідно слідкувати, щоб пальці не торкались поверхні грудної клітки.

На грудину слід натискати так, щоб вона зміщувалась у глибину до хребетного стовпа на 4-5 см, а потім швидко відпускати руки. При швидкому відпусканні рук грудна клітка прийме початкове положення і серце знову заповниться кров'ю.

Якщо допомогу надає одна людина, то через кожних п'ятнадцять стискань грудної клітки припиняється масаж серця на одну секунду і в цей час робиться два сильних штучних вдихи за методом "із рота в рот" або "з рота в ніс". Якщо оживлення проводять 2 людини, то одна здійснює штучну вентиляцію легень, а інша - масаж серця. У цьому випадку один вдих супроводжується 5 натискуваннями на грудину.

Через надзвичайно сильний біль, велику втрату крові, утворення в уражених тканинах шкідливих продуктів, що викликають виснаження захисних можливостей організму" У результаті чого виникає порушення кровообігу, дихання, обміну речовин, може статися шок.

Ознаками шоку є блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості (непритомність), прискорене дихання і пульс, різке падіння артеріального тиску, а при важкому шоці - наявність блювоти, спраги, попелястого кольору обличчя, посинілих губ, мочок вух.

Якщо виник шок, необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення. Потім потерпілого необхідно покласти у горизонтальне положення з трохи опущеною головою.

Ні в якому разі потерпілому не можна давати їсти і пити.

Через ушкодження мозку, кровотечу, вплив нервово-емоційних хвилювань, страх, біль, нестачу свіжого повітря і таке інше може статися непритомність.

Ознаками непритомності є поява блідості, нудоти, позиву до блювоти, слабкості, позіхання, підвищеного потовиділення. У цей період пульс стає частішим, артеріальний тиск знижується. У час непритомності пульс сповільнюється до 40-50 ударів за одну хвилину. Основну небезпеку при непритомності являє собою закупорювання дихальних шляхів.

Тому, перш за все, необхідно перевірити у знепритомнілого наявність дихання та вільність дихальних шляхів і, якщо дихання відсутнє, негайно зробити штучне дихання відповідно до пункту 1.9.

Одразу після відновлення дихання необхідно покласти потерпілого у правильне положення.

При можливості треба підстелити під потерпілого пальто або щось інше і вкрити його, щоб зменшити втрату тепла.

Якщо непритомність сталася у результаті падіння або зіткнення і можлива травма хребта, не слід класти потерпілого в правильне положення, за виключенням тих ситуацій, коли трапилася блювота. У цьому випадку намагайтеся не згинати хребет потерпілого.

4. Надання допомоги при пораненні

При пораненні необхідно старанно оглянути рану. Для цього обрізають одяг навколо рани. Потім протирають шкіру навколо рани шматочком марлі або вати, змоченої спиртовим розчином йоду. Чистими руками необхідно розкрити пакет, що призначений для перев'язування, і накласти його на поверхню, що поранена, та швидко забинтувати рану. Бинтування необхідно робити за годинниковою стрілкою з тоншої частини і поступово переходити на більш товстішу (на кінцівках переважно від кисті чи від ступні в напрямку до тулуба).

Для перев'язування можна використовувати чисті хустки, серветки тощо. Класти вату безпосередньо на рану не можна.

Невеличкі порізи та садна можна заклеїти лейкопластиром.

Ні в якому разі не можна обмивати рани водою чи будь-якою лікарською речовиною, засипати порошком і мазати маззю. Забороняється виймати з рани чужорідні тіла та бруд - при цьому можна пошкодити кровоносні судини і викликати ще більшу кровотечу.

Поранення живота дуже небезпечні, тому що можуть супроводжуватися пошкодженням внутрішніх органів. При цьому виникає внутрішня кровотеча, а при розриві кишок в черевну порожнину попадає їх вміст, що спричиняє розвиток важкого захворювання запалення черева.

При будь-яких пораненнях в живіт потерпілому не можна давати пиття, їжі, бо це може викликати важкий перитоніт.

Транспортувати потерпілого з пораненням в живіт треба в лежачому положенні з піднесеною верхньою частиною тулуба і зігнутими в колінах ногами.

При пораненнях голови часто виникають травми головного мозку. Потерпілого з таким пораненням треба покласти на рівну поверхню.

5. Надання допомоги при кровотечах

Причини кровотечі - пошкодження цілісності кровоносних судин у результаті механічного або патологічного порушення.

Розрізняють кровотечу артеріальну, венозну і змішану.

При венозній кровотечі темно-червона кров повільно витікає з рани безперервним струмочком.

Венозну кровотечу з ран кінцівок, тулуба та голови зупинити неважко. Для цього достатньо рану, що кровоточить, туго забинтувати. При пораненні кінцівок венозну кровотечу можна зупинити накладенням джгута. Якщо його немає під рукою, можна звести на 5-10 хв. краї рани пальцями, не торкаючись пораненої поверхні. Щоб не було припливу крові до пошкодженої судини, доцільно підняти кінцівку.

Артеріальна кровотеча виникає при порушенні цілісності артерій.

Особливо небезпечна кровотеча із великих артерій: стегнової, підключичної, сонної, плечової, підколінної. Смерть при їх пошкодженні може настати через 3-5 хв. Ознаки кровотечі при пошкодженні артерій - кров яскраво-червоного кольору витікає із рани сильним пульсуючим струмком.

Для припинення зовнішньої артеріальної кровотечі існує чотири основних методи:

- притискання пальцями великих артерій в місцях, де вони проходять близько до поверхні тіла;

- накладання стискальної пов'язки;

- накладання кровоспинного еластичного джгута або закрутки;

- максимальне згинання кінцівки у вище розміщеному суглобі.

У потерпілих, одягнутих у зимовий одяг, притискання артерії повинно проводитись після звільнення пораненої кінцівки від верхнього одягу і білизни.

Після тимчасового припинення артеріальної кровотечі, шляхом пальцевого притискання пальцем великої судини, необхідно накласти гумовий джгут, закрутку або інший засіб.

Джгут може бути імпровізованим - з паска, пояска, тасьми, мотузки, краватки та інших предметів, що є під руками. Джгут накладають на шар марлі або поверх одягу, щоб не защемити шкіру та нерв. Його підводять під кінцівку та розтягують так, щоб тури лежали поряд один з одним, не защемляючи шкіри. Тугішим повинен бути перший тур, другий - з меншим натягом, а інші - з мінімальним, але так, щоб не допустити розслаблення перших турів. Кінці джгута зав'язують вузлом.

При накладенні закрутки із підручного матеріалу роблять петлю та зав'язують кінці тканини міцним вузлом. Діаметр петлі повинен бути в 1,5-2 рази більше діаметра кінцівки у тому місці, де накладають закрутку. Петлю розташовують на кінцівці вузлом догори та за допомогою важеля закручують до зупинки кровотечі з рани. Кінець важеля прив'язують до кінцівки.

Важелями закручування використовуються палички, гілки, металеві стрижні, шматки товстого дроту.

Забороняється використовувати для закрутки тонкі шнурки та мотузки, різні дроти, кабелі, щоб не травмувати м'які тканини.

Після накладання джгута на рану накладають антисептичну пов'язку; для запобігання сповзання джгута і виникнення повторної кровотечі кінцівка фіксується в нерухомому стані (іммобілізується); взимку кінцівку з накладеним джгутом за можливістю утеплюють; термін перетискання кінцівки не повинен перевищувати двох годин в теплу та однієї години в холодну пору року. Через кожні півгодини взимку і годину влітку потрібно на декілька хвилин послаблювати джгут, водночас притискаючи пальцями пошкоджену артерію. Якщо після закінчення максимально можливого терміну перебування джгута немає можливості його зняти, то він повторно накладається дещо вище попереднього місця накладення. Час та хвилини накладання джгута записують в записку, яку підкладають під джгут.

При сильних кровотечах з ран, коли накладання джгута ускладнене або неможливе, припинення кровотечі здійснюється шляхом максимального згинання кінцівки в розміщеному вище рани суглобі (при відсутності переломів кісток).

Обов'язково в таких випадках у ямку, що утворюється при згинанні суглоба, покласти ватно-марлевий валик, грудку вати або будь-якої тканини.

У такому положенні ноги або руки необхідно зв'язати або прив'язати до тулуба потерпілого косинкою, шарфом або паском.

6. Надання допомоги при переломах та вивихах

Перелом - це порушення цілісності кістки.

В місці перелому потерпілий відчуває різкий біль, який зростає при намаганні змінити положення, помітна деформація, що викликана зміщенням кісткових уламків, припухлість. Переломи бувають відкриті і закриті. Відкритий перелом супроводжується порушенням шкіряного покрову.

При переломах, вивихах та розтягах необхідно забезпечити нерухомість травмованої частини тіла, особливо при переломах кісток. Для цього треба забезпечити нерухомість у двох суглобах - вище і нижче місця перелому. Правильна іммобілізація зменшує біль і є протишоковим заходом, вона запобігає зміщенню уламків кісток, кінців ран, а також зменшує небезпеку ушкодження кровоносних судин, нервів, м'язів гострими осколками кісток.

При наявності відкритого перелому спочатку треба припинити кровотечу, а потім на рану накласти антисептичну пов'язку.

Перед накладанням шини необхідно створити найбільш зручне (фізіологічне) положення переламаної кінцівки.

Шину доцільно накладати поверх одягу та взуття, а в місцях кісткових виступів під неї треба підкласти м'який матеріал. Не можна накладати шину в тих місцях, де уламки кістки виступають назовні. Шина закріплюється пасками, смугами тканини, бинтами, медичними косинками тощо, але їх не можна занадто туго зав'язувати, щоб не стиснути кровоносні судини, через що може виникнути порушення кровопостачання в зафіксованій кінцівці.

Для закріплення кінцівок у нерухомому стані використовують як спеціальні транспортні шини (дерев'яні, дротяні, пластмасові, надувні), так і імпровізовані, із підручних матеріалів - дощок, палок та інших предметів.

Якщо шини немає, руку можна підвісити на косинці до шиї або на полі піджака.

У тих випадках, коли відсутні всі допоміжні засоби для закріплення поранення нижньої кінцівки, її необхідно прибинтувати до здорової ноги в кількох місцях.

При переломах хребта у потерпілих часто виникає параліч кінцівок. Закріплення у нерухомому стані хребта повинно проводитися якнайшвидше і дуже ретельно. Для цього використовують дошки, фанеру, щити, двері тощо. Потерпілого прибинтовують спиною до дошки або фанери в ділянці грудної клітки, таза, колінних суглобів та гомілки. При пошкодженні шийного відділу хребта голову потерпілого необхідно також іммобілізувати однією або двома шинами.

Коли травма хребта супроводжується великими пошкодженнями м'яких тканин спини, потерпілого необхідно покласти на носилки на живіт.

При переломах ребер проводиться туге бинтування грудної клітки в період видиху на рівні пошкоджених ребер. Краще для цього використовувати рушник.

При травмі голови можливий перелом черепа і струс мозку. Перша допомога має бути в наступному: потерпілого слід покласти на спину, зафіксувати голову з двох боків м'якими валиками з одягу, накласти тугу пов'язку, при наявності рани - пов'язку стерильну, покласти "холод" і забезпечити спокій до прибуття лікаря.

7. Допомога при опіках

Хімічні опіки виникають у результаті дії на дихальні шляхи, шкіру, слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот (хлористоводневої, сірчаної, азотної, оцтової, карболової тощо) та лугів (їдкого калію, їдкого натру, нашатирного спирту, негашеного вапна), фосфору та деяких солей важких металів (срібла нітрату, цинку хлориду тощо).

За глибиною ураження тканини хімічні опіки діляться на 4 ступеня: І - чітко проявлене почервоніння шкіри, легкий набряк, відчуття болю і печіння, біль в очах, зниження гостроти зору; II - великий набряк, утворення пухирів різної величини і форми, більш вираженими є порушення зору, очі набряклі; III - потемніння тканини або побіління через декілька хвилин або годин, шкіра припухає, виникають різкі болі, порушення зору супроводжується сильним болем в очних яблуках та лобних пазухах; IV - глибоке омертвіння не тільки шкіри, але і підшкірної жирової клітковини, м'язове дрижання і м'язова фібриляція, слизові оболонки синіють.

Якщо одяг потерпілого змок хімічним сполученням, його необхідно швидко змити водою, а потім обережно розрізати або розірвати і зняти з потерпілого. Після цього механічно очистити шкіру від речовин, що потрапили на неї, енергійно змити речовини струменем холодної води протягом не менш як 10-15 хвилин. Якщо в дихальні шляхи потрапили хімічні речовини, необхідно зробити промивання носа, рота і носоглотки 2 % розчином гідрокарбонату натрію чи 2 % розчином борної кислоти, цими ж розчинами промити очі. При відсутності вказаних речовин потрібно багаторазово промити очі водою.

При попаданні хімічної речовини у шлунок необхідно його промити 2% розчином гідрокарбонату натрію чи 0,05% розчином перманганату калію. Після цього дати всередину 10 - 20 г активованого вугілля, розчиненого у склянці води.

Якщо хімічна речовина, що спричинила опік, невідома або немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку. Викликати лікаря.

Термічні опіки виникають внаслідок дії високої температури (полум'я, гарячих рідин, розплавлених металів тощо).

За глибиною і площею ураження опіки діляться на 4 ступеня: І - почервоніння шкіри і її набряк; II - утворення на шкірі пухирів, які наповнені прозорою жовтуватою рідиною; III - утворення некрозу (струпів); IV - обвуглення тканини. При великих опіках виникає шок.

Необхідно швидко винести потерпілого з зони вогню. Якщо на людині горить одяг, його необхідно негайно зняти або накинути на потерпілого що-небудь (покривало, тканину, мішок), щоб припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна загасити водою, засипати піском, загасити своїм тілом (якщо перекочуватися по землі).

При опіках І ступеня слід промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом -ректифікатом. До обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі та обривати шматки одягу, що прилипли до місця опіку, поверхню опіку не можна змазувати або засипати порошками. Обпечену поверхню необхідно накрити чистою марлею або бавовняною тканиною. Якщо у обпеченого з'явилася остуда, його необхідно зігріти. Потерпілому дають тепле пиття, водно-сольовий розчин. При сильному болю можна дати 100-150 мл вина або горілки. Якщо потерпілий знепритомнів через отруєння чадним газом, необхідно дати йому понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання слід зробити штучну вентиляцію легень. Викликати лікаря.

8. Допомога при непритомності, тепловому та сонячному ударах, отруєннях

Перегрівання виникає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу або при фізичному навантаженні в непорушному вологому повітрі. Теплові та сонячні удари діляться на:

легкий ступінь - загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червона, укрита потом, пульс і дихання стають частішими, температура тіла 37,5 - 38,9°С;

середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, біль у ділянці серця, червона шкіра, сильне потіння, синюшність губ, пульс прискорений до 120-130 уд./хв., прискорене і поверхове дихання;

важкий ступінь перегрівання тіла кваліфікується по різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, в цьому випадку говорять про тепловий удар, а якщо тривало діяли сонячні промені - говорять про сонячний удар. У цьому випадку температура тіла підвищується вище 40°С, запаморочений і непритомний стан, шкіра ураженого стає суха, у нього починаються судоми, порушується діяльність серця, зупиняється дихання.

Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце або у тінь, обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянку серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку, що змочена нашатирним спиртом. Якщо різко порушена серцева діяльність, зупиняється дихання, необхідно зробити штучне дихання. Викликати лікаря.

Отруєння виникають при вживанні несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання починається через 2-3 години після вживання заражених продуктів (іноді - через 20-26 годин). Ознаками отруєння є загальне нездужання, нудота, блювання (неодноразове), біль у животі, пронос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38-40°С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і пронос обезводнюють організм, сприяють втраті солі.

При наданні допомоги потерпілому терміново декілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювоту подразнюванням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Потім дають багато чаю, соків, але не їжу.

Отруєння лугами з сполук натрію і кальцію, які містяться в регенеративних речовинах, виникає через дихальні шляхи. Ознаками отруєння є неприємний смак у роті, кашель, різке печіння слизової оболонки очей і гортані, біль за грудиною, розширення зіниць, різка слабкість, загальні судоми.

При наданні допомоги необхідно забезпечити потерпілому надходження свіжого повітря, звільнити його від одягу, якщо він заважає диханню, дати понюхати нашатирний спирт. У випадку припинення дихання необхідно проводити штучне дихання.

Отруєння окислом вуглецю виникає при вдиханні чадного газу, генераторного газу, продуктів горіння, диму, в результаті чого в крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його переносу кров'ю від легень до тканин. Ознаками отруєння є яскраво рожева шкіра, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, непритомність (при легкому отруєнні); нерухомість, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості упродовж години і навіть доби (при важкому отруєнні). Допомога надається така, як при отруєнні лугами. Викликати лікаря.

9. Перенесення та перевезення потерпілого

При нещасному випадку необхідно не тільки негайно надати потерпілому першу допомогу, але й швидко та правильно доставити його найближчий лікарняний заклад. Порушення правил перенесення і перевезення потерпілого може нанести йому непоправної шкоди.

При підійманні, перенесенні і перевезенні потерпілого потрібно слідкувати, що він знаходився у зручному положенні, і не трясти його. При перенесенні на руках без носилок особи, що надають допомогу повинні йти в ногу, маленькими кроками, з трохи зігнутими колінами.

Підіймати і класти потерпілого на носилки необхідно узгоджено, краще по команді. Брати потерпілого потрібно зі здорового боку, при цьому особи, що надають допомогу повинні стояти на одному і тому ж коліні і так підпихати руки під голову, спину, ноги і сідниці потерпілого, щоб пальці показувались з іншого боку його тіла. Потрібно старатися не переносити потерпілого до носилок, а, не встаючи з колін, злегка підняти його з землі, щоб хто-небудь поставив носилки під нього. Це особливо важливо при переломах, в цих випадках необхідно, щоб хто-небудь підтримував місце перелому.

Транспортують потерпілих у лежачому положенні на спині, коли є поранення голови, черепа і головного мозку, хребта і спинного мозку, при травмі живота, переломах кісток таза і нижніх кінцівок. Голову потерпілого потрібно повернути на бік, щоб у дихальні шляхи не потрапили блювотні маси і кров.

Для перенесення потерпілого з пошкодженим хребтом на полотнище носилок необхідно положити широку дошку, а поверх неї одяг; потерпілий повинен лежати на спині. При відсутності дошки потерпілого необхідно класти на носилки животом вниз.

При переломі нижньої щелепи, якщо потерпілий задихається, потрібно класти його на живіт обличчям вниз.

При травмі живота чи переломах кісток таза потерпілого слід покласти на спину в положенні "жаба".

Потерпілого з пошкодженою грудною кліткою потрібно перенести у напівсидячому положенні, підклавши йому під спину одяг.

По рівному місці потерпілого слід нести ногами вперед. При підйомі на гору чи по драбині, а також якщо потерпілий знаходиться в без свідомому стані, його слід нести головою вперед. Щоб не надавати носилкам похилого положення, особи що надають допомогу і знаходяться нижче повинні підняти носилки.

Щоб попередити поштовхи і не гойдати носилки особи, що надають допомогу повинні йти не в ногу, короткими кроками.

Під час перенесення на носилках слід спостерігати за потерпілим, за станом накладених пов'язок і шин. При довготривалому перенесенні слід міняти положення потерпілого, поправляти його голову, підкладений одяг, задовольняти спрагу (але не при травмі живота), захищати від непогоди та холоду.

Знімаючи потерпілого з носилок слід поводитись так, як і при укладенні його на них. При перенесенні носилок з потерпілим на великі відстані особи, що надають допомогу повинні нести їх на лямках, перев'язаних з ручками носилок, перекинувши лямки через шию.

При перевезенні важкого потерпілого краще покласти його (не перекладаючи) в машину на носилках, підклавши під них сіно чи траву. Вести потерпілого слід обережно, уникаючи поштовхів.

Размещено на Allbest.ru