Діагностика та лікування поверхневого кандидозу шкіри та слизових в осіб з початковим порушенням вуглеводного обміну

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПОВЕРХНЕВОГО КАНДИДОЗУ ШКІРИ ТА СЛИЗОВИХ В ОСІБ З ПОЧАТКОВИМ ПОРУШЕННЯМ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ

ТУРКЕВИЧ СОЛОМІЯ АНДРІЇВНА

Київ - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

хворий кандидоз шкіра діабет

Актуальність теми. Кандидоз належить до одного з найбільш поширених грибкових захворювань шкіри та слизових оболонок. В останні роки в Україні значно збільшилася частота виявлення мікозів. За даними ВООЗ, мікоз діагностують майже у 25% жителів нашої планети, а гриби роду Candida домінують як збудники захворювання, та виступають причиною виникнення різноманітних захворювань шкіри та слизових оболонок людини, які можуть мати важкий та тривалий перебіг з частими рецидивами та тенденцією до розвитку ускладнених форм, що призводить до тривалої втрати працездатності. У патогенезі кандидозу виділяють ендогенні й екзогенні чинники, що сприяють трансформації грибів роду Candida з вегетуючої форми у патогенну, причому вирішальне значення надають ендогенним факторам (вік, загальні інфекції, тривалий прийом антибіотиків, кортикостероїдів, порушення обміну речовин, гіповітамінози, хронічні соматичні і онкологічні захворювання, патологія шлунково-кишкового тракту).

Основним патогенетичним механізмом виникнення кандидозу є адгезія (прикріплення) гриба-збудника захворювання до поверхні слизової оболонки, шкіри. Максимальній адгезії С. albicans до епітелія слизових оболонок і шкіри, її швидкому зростанню і колонізації сприяють оптимальна температура і підвищена концентрація глюкози в шкірі [Антоньев А.А., Родионов А.Н.]. Особливу групу ризику до мікотичних уражень складають люди які мають порушення вуглеводного обміну. В умовах гіперглікемії гриби активно використовують цукор для своїх метаболічних процесів і посилено розмножуються, викликаючи хворобу [Быков В.Л., Бурова С.А.].

В останні роки в Україні відзначається неухильний зріст захворюваності на цукровий діабет (ЦД). Основною проблемою на сьогодні є недостатнє діагностування і пізнє виявлення хворих на цукровий діабет та хворих з початковими порушеннями вуглеводного обміну, а саме порушеною толерантністю до глюкози (ПТГ).

Великий інтерес представляє вивчення зв'язку між порушеною толерантністю до глюкози та кандидозними ураженнями. Відсутні також раціональні терапевтичні підходи лікування кандидозу на тлі початкових порушень вуглеводного обміну.

Дослідження нових способів лікування поверхневого кандидозу шкіри та слизових оболонок продовжує залишатися однією з актуальних проблем сучасної мікології. На жаль, застосування дорогих методів лікування стає складним для реалізації завданням в умовах економічного дефіциту, який накладає свій відбиток на стан охорони здоров'я в цілому. Є необхідність використання менш витратних, але достатньо ефективних лікарських засобів. В цьому плані заслуговують на увагу фітозасоби, які мають невисоку ринкову вартість та мають протимікробні, протигрибкові, протизапальні та гіпоглікемічні властивості.

Таким чином є актуальним подальше вивчення взаємозв'язку між кандидозом і порушеною толерантністю до глюкози, а також розробити новий, патогенетично обгрунтований метод лікування, спрямований на підвищення ефективності лікування хворих з кандидозними ураженнями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи на кафедрі шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і є фрагментом комплексної теми „Патогенез та лікування розповсюджених хронічних дерматозів та захворювань, що переважно передаються статевим шляхом” (державний реєстраційний номер 0105U006874).

Мета дослідження. Підвищити ефективність терапії хворих на поверхневий кандидоз шкіри та слизових з цукровим діабетом та початковими порушеннями вуглеводного обміну шляхом розробки, впровадження та оцінки ефективності комплексу лікувально-профілактичних заходів в залежності від стану вуглеводного обміну.

Завдання дослідження:

Вивчити показники вуглеводного обміну у хворих з поверхневим кандидозом шкіри та слизових оболонок в залежності від віку, супутньої патології та клінічних проявів.

Визначити роль початкових порушень вуглеводного обміну у розвитку та частих рецидивах кандидозу.

Розробити комплексний метод лікування за допомогою фітозасобів у хворих з кандидозними ураженнями з врахуванням порушень вуглеводного обміну.

Проаналізувати закономірності змін показників вуглеводного обміну на фоні призначення фітопрепаратів в умовах ЦД.

Розробити, впровадити та оцінити ефективність комплексу лікувально-профілактичних заходів по боротьбі з кандидозною інфекцією у хворих на цукровий діабет та з порушеною толерантністю до глюкози.

Об'єкт дослідження: хворі на поверхневий кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Предмет дослідження: стан вуглеводного обміну у хворих з поверхневим кандидозом шкіри та слизових оболонок та корекція порушень вуглеводного обміну фітотерапевтичними засобами гіпоглікемічного впливу.

Методи дослідження. Клінічні методи обстеження хворих (об`єктивне обстеження, скарги, анамнез захворювання, анамнез життя) - постановка діагнозу, визначення ступеня важкості активності і розповсюдженості захворювання, контроль за проведеним лікуванням і визначення його ефективності; загальноклінічне лаболаторне обстеження; мікологічне обстеження (мікроскопічне та культуральне дослідження); визначення рівня глюкози в плазмі крові, тест на толерантність до глюкози, визначення глікозильованого гемоглобіну та фруктозаміну для характеристики стану вуглеводного обміну; визначення гексоз зв`язаних з білками нігтів; визначення індексу маси тіла; статистичні методи опрацювання результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше окреслена роль початкових порушень вуглеводного обміну, а саме порушення толерантності до глюкози у розвитку та частих рецидивах поверхневого кандидозу шкіри та слизових оболонок.

Вперше для терапії поверхневого кандидозу шкіри та слизових оболонок у хворих на цукровий діабет та з порушеною толерантністю до глюкози розроблений збір лікарських рослин з гіпоглікемічними, антимікотичними та антимікробними властивостями, а також мазь, що містить активні фунгіцидні речовини рослинного походження, а саме шавлієвої та фенхелевої ефірних олій та настоянку полину. Дана клініко-лабораторна оцінка запропонованої комплексної терапії.

Практичне значення одержаних результатів. Доказана доцільність обов`язкового обстеження усіх хворих з кандидозними ураженнями на наявність порушень вуглеводного обміну.

Обґрунтований, розроблений і впроваджений в клінічну практику комплекс лікувально-профілактичних заходів за допомогою фітозасобів, направлений на боротьбу з кандидозними ураженнями шкіри та слизових оболонок у хворих на цукровий діабет та з порушеною толерантністю до глюкози. Обгрунтована доцільність сумісного використання етіотропних, патогенетичних засобів, а також заходів місцевого впливу.

Практичним результатом роботи стало впровадження нового фітотерапевтичного засобу, який разом з кафедрою технології ліків Національного медичного університету імені О.О. Богомольця нами був розроблений та запатентований винахід - Деклараційний патент України №16235, МПК6 А61К36/00, дата публікації 17.07.2006, бюл.№7,[6].

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено патентно-інформаційний пошук, опрацьована література по темі. Разом з науковим керівником складена і самостійно виконана програма роботи, здійснена розробка теоретичних і практичних досліджень, проведені клініко-лабораторні обстеження хворих, аналіз та статистична обробка результатів досліджень, зроблено обґрунтовані висновки, написано усі розділи дисертації. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, використано фактичний матеріал досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і обговорено на: науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 120-річчю кафедри шкірних та венеричних хвороб НМУ ім. О.О. Богомольця, Київ, 19 травня 2004р.; X Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, Чернівці, 26-28 серпня 2004р.; 59 міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених, Київ, 7 квітня 2005р.; І(VІІІ) з`їзді Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, Київ, 20-23 вересня 2005р.; 14^th congress of EADV, London, 12-16 October 2005; XI Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, Полтава, 28-30 серпня 2006р.; науково-практичній конференції з проблем мікотичних уражень шкіри, присвяченої 165-річчю НМУ ім. О.О. Богомольця, Київ, 20 листопада 2006р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 робіт, із них 5 є самостійними та 2 у співавторстві, які опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (3), у матеріалах конгресів і конференцій (3), крім цього отримано патент на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена українською мовою на 133 сторінках і складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів особистих досліджень, аналізу та обговорення одержаних результатів, висновків і списку використаних літературних джерел. Дисертація ілюстрована 4 рисунками і 22 таблицями. Бібліографічний список літератури, містить 277 першоджерела, з них 206 - на російській і українській мовах та 71 - на іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під час виконання даної роботи було обстежено 102 хворих на поверхневий кандидоз шкіри та слизових оболонок, із них переважну більшість (69 %) становили жінки. Вік хворих становив від 16 до 79 років. Переважаюча кількість хворих, більше половини, була у віці старше 50 років.

Серед супутніх захворювань в обстежених хворих переважала патологія ендокринної та серцево-судинної систем (ішемічна хвороба серця - у 14 %, варикозний симптомокомплекс - у 11 %, артеріальна гіпертензія - у 15 %, цукровий діабет - у 15 % хворих і 36 % людей з надмірною масою тіла та ожирінням).

Кандидозні ураження виявляли у різних ділянках шкіри і видимих слизових, але найбільш частою локалізацією кандидозу були великі складки шкіри. У 60,7 % досліджуваних хворих був виявлений кандидоз великих складок, у 17,6 % - кандидоз міжпальцевих складок, у 9,8 % були виявлені кандидозні пароніхії пальців кистей, у 14,7 % хворих - орофарингіальний кандидоз, кандидозний баланопостит був виявлений у 6,8 % чоловіків. Після отримання необхідних анамнестичних даних у 42 % хворих були відмічені рецидиви. Також було відмічено, що у хворих з цукровим діабетом клініка кандидозу була виражена важче ніж у хворих без цієї патології. Клінічна картина на фоні ЦД характеризувалася дисемінованим процесом, інтенсивним свербежем, вираженою запальною реакцією, явищами екзематизації і частими рецидивами.

Поряд із клінічними методами обстеження хворих (об`єктивне обстеження, скарги, анамнез захворювання, анамнез життя) та загальноклінічними лаболаторними обстеженнями в даній роботі використовувались наступні дослідження: мікологічне обстеження (мікроскопічне та культуральне дослідження), визначення рівня глюкози в плазмі крові, тест на толерантність до глюкози, визначення глікозильованого гемоглобіну та фруктозаміну для характеристики стану вуглеводного обміну, визначення гексоз зв`язаних з білками нігтів, визначення індексу маси тіла, статистичні методи опрацювання результатів.

Визначення глікозильованого гемоглобіну А1с в цільній крові визначали іон-обмінним хроматографічним методом, з використанням тест системи Sentinel CH, італійської фірми “Intero” за допомогою спектрофотометра (з фільтром на 405-425 нм).

Колориметрично кінетичне визначення фруктозаміну в сироватці крові і плазмі здійснювали з використанням тест системи Sentinel CH, італійської фірми “Intero”, за допомогою спектрофотометра.

Гексози зв`язані з білками нігтів визначали за допомогою спектрофотометра при довжині хвилі 480 нм. Спосіб здійснювали наступним чином: 10мг нігтів обмивали в 0,9% розчині хлористого натрію і поміщали в лабораторну пробірку. Далі в неї послідовно добавляли 1 мл 0,05 М розчину тріс-НСl рН 7,0, а потім добавляли 0,05 мл 80%-ного розчину фенола і 3 мл концентрованої сірчаної кислоти (щільність 1,84). Гідролізували на пісчаній чи водяній бані 45 хв. при 100 єС. Для калібровки використовували 0,555 ммоль/л розчин фруктози. Дослідження виконувалося в лабораторії кафедри ендокринології НМУ ім. О.О. Богомольця.

Результати роботи та їх обговорення. Усім хворим, до лікування, визначали рівень глюкози крові натще, для виявлення явного цукрового діабету. У хворих віком до 50 років показники глюкози натще були в межах норми, а у групах хворих у віці 50-65 років та старші 66 років середні показники глікемії натще становили 4,15 ± 0,24 ммоль/л та 6,38 ± 0,20 ммоль/л. У хворих віком 50-65 ЦД 2 типу був виявлений у 5 людей, в групі хворих старше 66 років у ЦД був виявлений у 9 людей.

В групі хворих з легким та середнім ступенем ураження показники глікемії натще були 3,80 ± 0,02 ммоль/л та 3,93 ± 0,03 ммоль/л відповідно, в межах норми. В групі хворих з важким ступенем ураження показники глікемії натще були 6,38 ± 0,20 ммоль/л, у 15 хворих був наявний ЦД. Отже при порівняльному аналізі показників глікемії натще у хворих з кандидозними ураженнями встановлені відмінності, які показують, що з віком показники глікемії натще збільшуються, особливо у хворих з важким ступенем ураження.

Але інформативність цього тесту недостатньо висока. Дослідження глюкози крові дає інформацію про глікемію, яка була за останні 10-15 хвилин. Тому всім хворим проводили глюкозну провокацію - пероральний тест на толерантність до глюкози (хворим у яких виявили ЦД глюкозотолерантний тест проводили після пробного сніданку). У хворих з кандидозними ураженнями у віці до 35 років рівень глюкози через 2 год. після навантаження був в межах норми, у хворих 36-49 років середні показники глюкози становили 6,77 ± 0,15 ммоль/л, у цій групі хворих у 4 людей ЦД 2 типу легкої форми захворювання був виявлений вперше, а у 5 хворих була виявлена ПТГ. В групі хворих у віці 50-65 років середні показники глікемії через дві години - 8,95 ± 0,17 ммоль/л, у цій групі хворих у 10 людей був виявлений ЦД 2 типу, з них у 5 ЦД був виявлений вперше, а у 18 хворих була виявлена ПТГ. У хворих, які старші 66 років середні показники глікемії (12,96 ± 0,57 ммоль/л), були достовірно найбільшими, у цій групі хворих у 6 людей вперше був виявлений ЦД 2 типу, а у 7 хворих була виявлена ПТГ.

У хворих з легким ступенем ураження показники глікемії через 2 год. після прийому 75 г. глюкози становили 6,77 ± 0,15 ммоль/л, у 10 людей була виявлена ПТГ. В групі хворих з середнім ступенем ураження показники глікемії були 8,95 ± 0,17 ммоль/л, у 13 людей був виявлений прихований ЦД, який був виявлений вперше, а у 15 хворих була виявлена ПТГ. В групі хворих з важким ступенем ураження показники глікемії були достовірно найбільшими, 12,96 ± 0,57 ммоль/л, у 2 людей вперше був виявлений ЦД, а у 7 хворих була виявлена ПТГ.

Аналіз представлених даних показує, що визначення вмісту глюкози в крові натще є недостатньо інформативним методом виявлення цукрового діабету та початкових порушень вуглеводного обміну, а саме порушеної толерантності до глюкози, які є ризиком розвитку кандидозних уражень слизових оболонок і шкіри, а також їх хронічного перебігу та частих рецидивів. Отже, усім хворим на кандидоз доцільно проводити обстеження на наявність порушень вуглеводного обміну та досліджувати вміст глюкози в крові стандартизованим глюкозотолерантним тестом.

Але тест на толерантність до глюкози є обстеженням досить громіздким і кров необхідно брати декілька разів. Інформативним методом визначення початкових порушень вуглеводного обміну є визначення гексоз зв`язаних з білками нігтів. Підвищення точності діагностики обумовлене тим, що будь-яке підвищення глікемії за останні 180 днів відображається підвищенням глікозилювання протеїнів нігтів.

У хворих з легким ступенем ураження та у хворих віком до 35 років, показники гексоз зв`язаних з білками нігтів були в межах норми. В групі хворих з середнім ступенем ураження показники гексоз зв`язаних з білками нігтів були 0,129 ± 0,018 нмоль/мг. У 73 % хворих цієї групи гексози зв`язаних з білками нігтів були підвищені, отже у цих хворих на протязі 4 місяців було підвищення глікемії, у них був діагнозтований ЦД і ПТГ, а у всіх інших спостерігається тенденція до розвитку цих захворювань. В групі хворих з важким ступенем ураження показники гексоз зв`язаних з білками нігтів були найбільші, 0,134 ± 0,017 нмоль/мг. При порівняльному аналізі показників гексоз зв`язаних з білками нігтів у хворих з кандидозними ураженнями за віком встановлені відмінності, які показують, що з віком показники гексоз зв`язаних з білками нігтів збільшуються, особливо у хворих у віці 50 років і старше. Таким чином, аналіз представлених даних показав, що збільшення рівня гексоз зв`язаних з білками нігтів має пряму залежність від важкості протікання кандидозу, а також від віку хворих. А також це обстеження дає можливість діагностувати не тільки ЦД та ПТГ, але і визначити хворих з кандидозними ураженнями, у яких в подальшому можуть розвинутися ці захворювання.

Для визначення і оцінки тривалості і стійкості порушень вуглеводного обміну ми визначали ступінь глікозилювання білків крові. Час напівжиття гемоглобіну в крові складає приблизно 120 днів, на протязі всього цього періоду відбувається поступове його глікозилювання. Рівень HbA1c не залежить від часу доби, фізичних навантажень, вживання їжі та деяких медикаментів, на відміну від визначення глюкози натще та тесту на толерантність до глюкози. Визначення HbA1c інформативне навіть при незначних порушеннях толерантності до вуглеводів. У хворих з ЦД концентрація HbA1c залишалася підвищеною і після нормалізації глікемії. Вміст HbA1c є інтегральною характеристикою рівня глікемії за останні 3-4 місяці. Період напіврозпаду глікозильованого альбуміну складає 20 днів, таким чином визначення вмісту в крові фруктозаміну відображає середній рівень глюкози в крові за останні 2-3 тижні.

У обстежених хворих з кандидозними ураженнями відмічена залежність HbA1c та фруктозаміну від ступеня важкості захворювання. Якщо у хворих з відносно легким ступенем ураження підвищення показників НbA1с і фруктозаміну, в порівнянні з аналогічними показниками у здорових людей, були в 1,54 рази і ФР в 1,21 рази, то у хворих з важким ступенем ураження показники глікозильованих білків крові були самі високі. Концентрація НbA1с виросла в 2,59 рази, а ФР в 2,26 в порівнянні з аналогічними показниками групи здорових людей. Аналіз наведених даних показав, що середні показники НbA1с і ФР найбільш високі у хворих з важким ступенем кандидозних уражень. Таким чином, була виявлений прямий зв`язок між важкістю роцесу та рівнем глікозильованого гемоглобіну та фруктозаміну.

У хворих віком від 36 до 49 років показники НbA1с і ФР були в 1,46 і в 1,16 разів більші в порівнянні із здоровими людьми. У хворих 50-65 років показники НbA1с і ФР були в 1,77 і в 1,29 разів більші в порівнянні із здоровими людьми, а у хворих 66 і більше років показники НbA1с і ФР були в 2,59 і в 2,22 разів більші в порівнянні із здоровими людьми.

Отже, спостерігається пряма залежність НbA1с і ФР з віком хворих. Так у хворих після 50 років був самий високий рівень НbA1с і ФР. Також було відмічено, що у хворих з кандидозними ураженнями показники глікемії натще і вміст НbA1с і ФР були неоднозначними, найбільш сильний зв`язок цих показників спостерігався у здорових людей та у хворих з цукровим діабетом. Встановлення підвищеного рівня глікозильованих білків крові дозволяє вказати на патогенетичну важливість цих процесів в розвитку кандидозних уражень. Визначення глікозильованого гемоглобіну і фруктозаміну є чутливими тестами, які дозволяють виділити серед хворих на кандидоз осіб з цукровим діабетом та порушеннями толерантності до глюкози, що може бути основою для внесення коректив в схему лікування.

Також можна відзначити, що в патогенезі поверхневого кандидозу шкіри та слизових значну роль відіграють початкові порушення вуглеводного обміну. Із 102 обстежених хворих з кандидозними ураженнями у 15 (14,7%) був діагнозтований цукровий діабет, у 14 (13,7%) цукровий діабет 2 типу був виявлений вперше, а у 34 (33,3%) хворих була порушена толерантність до глюкози.

Встановлення закономірності в частому збільшенні показників глікемії є основою для виявлення не тільки прихованого цукрового діабету, але і порушеної толерантності до глюкози у хворих з кандидозними ураженнями, а також для розробки комплексного патогенетично обгрунтованого лікування хворих з кандидозом шкіри та слизових.

Для визначення ефективності лікування кандидозних уражень у хворих з порушеннями вуглеводного обміну за допомогою фітотерапії хворі були розділені на дві групи: в першу клініко-терапевтичну групу входило 37 хворих з кандидозом шкіри та слизових оболонок. Клінічні прояви характеризувалися ураженням шкіри у складках з мацерованим роговим шаром, поверхневими тріщинами та ерозіями. При лабораторному дослідженні у цих хворих ми не виявили порушень вуглеводного обміну. В другу клініко-терапевтичну групу були віднесені 39 хворих з кандидозом шкіри та слизових оболонок. Клінічні прояви характеризувалися ураженням шкіри та слизових з великими ерозованими вогнищами, тріщинами та множинними дрібними вогнищами по периферії. До цієї групи входили хворі з ЦД, з вперше виявленим ЦД, стероїдним ЦД та хворі з порушеною толерантністю до глюкози. Кожна з цих двох груп була розділена на дві підгрупи, хворі першої підгрупи застосовували загальноприйняте лікування, хворі отримували клотримазолову мазь (мазь наносили тонким шаром 2 рази на добу). Крім цього, при необхідності, місцево призначали фукорцин або 1% розчин метиленового синього. Хворі другої підгрупи отримували запропоноване нами фітотерапевтичне лікування, у вигляді настоїв та відварів які хворі приймали, як внутрішньо так і зовнішньо, а також мазь яка містила ефірні олії шавлієву та фенхелеву та настоянку полину. Зовнішнє лікування хворих з кандидозними ураженнями проводилося в залежності від вираженості запального процесу. При гострих ексудативних явищах призначали охолоджуючі примочки з настоїв і відварів 1 - 2 рази на день. Настої та відвари готувалися з листя шалфея лікарського, листя полину гіркого та трави фенхеля звичайного (10 г, 10 г, 10 г : 200 мл). Після зняття набряклості, почервоніння і мокнуття застосовувалася мазь, яка містила ефірну олію шавлієву, ефірну олію фенхелеву та настоянку полину. Мазь хворим наносили на шкіру тонким шаром 2 рази на добу на протязі 5 - 14 днів.

Окрім запропонованої терапії хворі усіх досліджуваних груп отримували внутрішньо, ще і вітаміни А і Е, у вигляді комплексного препарату аєвіт по 1 капсулі 2 рази на день. При необхідності призначали десенсибілізуючі та антигістамінні препарати.

Одночасно усім хворим радили обмежити вживання вуглеводів. Виключити гостру їжу, збільшити кількість вживання овочів, фруктів, рослинної їжі (яка повинна складати 60-75 % харчового раціону), а також молочнокислих продуктів, продуктів багатих на білки (варене м`ясо, риба та ін.).

За наявності супутніх захворювань призначалася патогенетична терапія після консультації лікаря відповідного профілю.

В процесі лікування маззю, яка містила ефірну олію шавлієву, ефірну олію фенхелеву та настоянку полину подразнення та алергічних ускладнень не спостерігалося, переносимість мазі була задовільною. При зовнішньому застосуванні мазь не викликала місцевого чи загального токсичного впливу на організм і мала високу антимікотичну активність. В процесі лікування відхилень показників периферичної крові ми не спостерігали. Таким чином, можна говорити про добру переносимість цієї мазі.

В процесі лікування з включенням фітотерапевтичних засобів помітно покращився настрій хворих, загальне самопочуття. Лікарські рослини здійснювали нормалізуючий вплив на порушення вуглеводного обміну. Вже на 4 - 5 день лікування відмічалося значне покращення патологічного процесу - щезали неприємні суб`єктивні відчуття, спостерігалася епітелізація вогнищ ураження.

Ефективність проведеного лікування оцінювалася на підставі динаміки клінічних проявів захворювання, відсутності збудника при мікологічному дослідженні, а також відсутності рецидивів хвороби в найближчі і віддалені терміни спостереження.

Середня тривалість лікування за допомогою клотримазолової мазі у першій групі хворих (хворі без порушень вуглеводного обміну) була коротша на 2,1 дня, в порівнянні з середньою тривалістю лікування у цій групі хворих за допомогою фітотерапії. І більша на 1,3 дня в порівнянні з контрольною групою хворих.

За допомогою запропонованого нами комплексного методу лікування, з використанням мазі в яку входили ефірна олія шавлієва, ефірна олія фенхелева та настоянка полину, середня тривалість лікування у другій групі хворих (хворі з кандидозними ураженнями у яких був ЦД або ПТГ) була коротша на 3,1 дня, в порівнянні з середньою тривалістю лікування у цій групі хворих за допомогою клотримазолової мазі, і менша приблизно на 1,9 дня в порівнянні з середньою тривалістю лікування у контрольній групі хворих. Отже, доцільно використовувати запропонований нами метод лікування особливо у хворих на кандидоз з ЦД та ПТГ.

Віддалені результати лікування вдалося прослідкувати у 26 хворих. У 35 хворих відмічалася стійка клінічна ремісія після проведеного фітотерапевтичного лікування, тільки у 5 хворих, які були хворі на ЦД, був відмічений рецидив захворювання.

Для вивчення динаміки вуглеводного обміну під впливом запропонованої патогенетичної терапії проведено комплексне обстеження. До лікування у хворих з кандидозними ураженнями показники вуглеводного обміну в переважній кількості хворих були підвищені, глюкоза крові натще у хворих з ЦД та ПТГ була відповідно 6,38 ± 0,20 ммоль/л та 4,15 ± 0,24 ммоль/л, показники глюкози крові через 2 год. після прийому 75 г. глюкози були 12,96 ± 0,18 ммоль/л та 8,95 ± 0,18 ммоль/л відповідно. Показники фруктозаміну у хворих з ЦД та ПТГ були 379 ± 37 мкмоль/л та 279 ± 27 мкмоль/л.

Після проведеного фітотерапевтичного лікування в фазі клінічного виздоровлення показники вуглеводного обміну мали тенденцію до нормалізації - глюкоза крові натще у хворих у яких були ЦД та ПТГ була відповідно 5,90 0,16 ммоль/л та 3,90 0,26 ммоль/л, показники глюкози крові через 2 год. після прийому 75 г. глюкози були 9,31 0,17 ммоль/л та 6,71 0,23 ммоль/л відповідно та показники фруктозаміну у хворих з ЦД та ПТГ були 268 25 мкмоль/л та 232 25 мкмоль/л. Нормалізація показників вуглеводного обміну була найвищою у хворих порушеною толерантністю до глюкози.

В групі хворих, які не отримували фітотерапевтичні засоби, а яким проводилася загальноприйнята терапія, показники вуглеводного обміну залишалися бути майже такими ж як і до лікування - глюкоза крові натще у хворих у яких були ЦД та ПТГ була відповідно 6,28 0,28 ммоль/л та 4,08 0,28 ммоль/л, показники глюкози крові через 2 год. після прийому 75 г. глюкози були 9,31 0,17 ммоль/л та 8,87 0,17 ммоль/л відповідно та показники фруктозаміну у хворих з ЦД та ПТГ були 376 38 мкмоль/л та 235 21 мкмоль/л.

Отже, у хворих з кандидозними ураженнями та ЦД або ж ПТГ, яким проводили комплексну терапію з використанням фітотерапевтичних засобів, відмічені статистично значущі сприятливі зрушення показників глікемії. Це свідчить про ефективність, запропонованих нами фітотерапевтичних засобів для нормалізації показників вуглеводного обміну у цих хворих. На відміну від цього, у хворих з кандидозними ураженнями з аналогічною клінічною картиною, але які отримували традиційну терапію, статистично достовірних змін показників вуглеводного обміну ми не виявили. Відмічено, що самий високий ефект у нормалізації показників був досягнутий у хворих з порушеною толерантністю до глюкози.

Оскільки в профілактиці кандидозу шкіри та слизових у хворих на ЦД та ПТГ і його рецидивів важливу роль має оздоровлення організму в цілому, організація гігієнічного режиму і раціонального харчування, то в період ремісії хворим рекомендували зберігати дієту з обмеженням вживання вуглеводів, а також стежили за показниками вуглеводного обміну і при потребі приймати гіпоглікемічні засоби.

Отримані позитивні наявні та віддалені результати лікування хворих з поверхневим кандидозом шкіри та слизових у яких був виявлений цукровий діабет та порушення толерантності до глюкози, які заключаються в диференційному, патогенетично обумовленому підході до терапії хворих та дозволило скоротити тривалість захворювання і частоту рецидивів.

Результати дослідження свідчать про необхідність призначення запропонованих фітозасобів поруч із загальноприйнятою терапією.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової задачі - стану початкових порушень вуглеводного обміну, а саме значення порушення толерантності до глюкози в патогенезі кандидозу. Також патогенетично обґрунтована доцільність комплексного застосування фітозасобів з антимікотичними та гіпоглікемічними властивостями для корекції порушень вуглеводного обміну у хворих з поверхневим кандидозом шкіри та слизових оболонок, у яких був виявлений цукровий діабет 2 типу або порушення толерантності до глюкози.

1. Початкові порушення вуглеводного обміну відіграють значну роль в патогенезі поверхневого кандидозу шкіри та слизових оболонок. Серед 102 обстежених хворих з кандидозними ураженнями шкіри було 15 (14,7%) хворих з цукровим діабетом; 14 (13,7%) хворих з вперше нами виявленим цукровим діабетом та 34 (33,3%) з порушеною толерантністю до глюкози.

2. Встановлена пряма залежність між показниками глікозильованого гемоглобіну, фруктозаміну і гексоз зв`язаних з білками нігтів та вираженістю і перебігом кандидозного процесу, віком хворих та рецидивами поверхневого кандидозу.

2.1 . При обстеженні хворих з поверхневим кандидозом виявлені збільшення показників глюкози натще (у 6,8 % хворих), глюкози крові через 2 год. під час виконання стандартизованого тесту толерантності до глюкози (у 55,9 % хворих), глікозильованого гемоглобіну (у 61,8 % хворих), фруктозаміну (у 58,8 % хворих) та гексоз зв`язаних з білками нігтів (у 65,7 % хворих).

2.2 . Для діагностики початкових порушень вуглеводного обміну, доцільно досліджувати вміст глюкози в крові стандартизованим глюкозотолерантним тестом.

3. Для підвищення толерантності організму до вуглеводів у хворих з поверхневим кандидозом шкіри та слизових запропонована фітотерапія з допомогою створеного нами збору лікарських рослин з гіпоглікемічними, антимікотичними та антимікробними властивостями, а також дієтотерапія з обмеженим вживанням вуглеводів. Настої та відвари збору лікарських рослин слід застосовувати як внутрішньо так і місцево у вигляді примочок, полоскань та місцевих обмивань.

4. Для місцевого лікування кандидозних уражень шкіри розроблений та запатентований нами раціональний склад мазі, яка містить ефірну олію шавлієву, ефірну олію фенхелеву, настоянку полину і застосування якої не викликає подразнень шкіри та алергічних ускладнень, місцевого чи загального токсичного впливу на організм і має високу антимікотичну активність.

5. Запропоноване нами комплексне лікування поверхневого кандидозу шкіри та слизових оболонок за допомогою фітозасобів забезпечило клінічне і етіологічне виліковування дерматозу у всіх обстежених нами хворих за більш короткий термін в порівнянні з загальноприйнятим лікуванням. При цьому поряд з ліквідацією клінічних проявів кандидозу у хворих нормалізувалися чи значно покращилися показники вуглеводного обміну.

6. Хворі на кандидоз повинні обов`язково обстежуватися на наявність порушень вуглеводного обміну з наступним застосуванням загальної та місцевої патогенетичної та етіотропної терапії.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Туркевич С.А. Поверхневий кандидоз шкіри та слизових у хворих з порушеннями вуглеводного обміну // Тези доповідей X Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Чернівці, 2004. - С. 434.

2. Коляденко В.Г., Туркевич С.А. Залежність поверхневого кандидозу шкіри та слизових оболонок від вмісту гексоз, зв`язаних з білками нігтів // Український журнал дерматології венерології косметології.- 2005.- №3(18). - С. 41-44.

3. Turkevych S. The dependence of the skin and mucous candidiasis on hexose content related with nails proteins // Abstracts of the 14^th Congress of the EADV, London, 2005.

4. Туркевич С.А. Оцінка фунгіцидної активності мазі рослинного походження в зовнішній терапії поверхневого кандидозу шкіри // Український журнал дерматології венерології косметології.- 2006.- №2. - С. 67-68.

5. Туркевич С.А. Показники глікозильованого гемоглобіну для виявлення порушень вуглеводного обміну при кандидозних ураженнях // Тези доповідей XІ Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Полтава, 2006. - С. 434.

6. Деклараційний патент України на винахід №16235, МПК6 А61К36/00. Лікувальний засіб / Коляденко В.Г., Туркевич С.А., Пашнєв П.Д., Федоритенко Н.О. - Дата публікації 17.07.2006, бюл.№7,[6]

7. Туркевич С.А. Порушення вуглеводного обміну у хворих з поверхневим кандидозом шкіри та слизових оболонок // Український журнал дерматології венерології косметології.- 2006.- №. 4. - С. 51-54.

Размещено на Allbest.ru